Земельні ресурси та їх використання

Дані економічної оцінки землі мають велике значення для обґрунтованого регулювання земельних відносин, зокрема вони є основою для грошової оцінки земельної ділянки різного цільового призначення. Така оцінка визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок, згідно нового Земельного кодексу, може бути нормативною і експертною.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок здійснюється для визначення розміру земельного податку, орендної плати, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.

Експертна оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок.

Грошова оцінка землі на загальнодержавному рівні в Україні вперше була здійснена згідно з "Методикою грошової оцінки землі сільськогосподарського призначення та населених пунктів", затвердженою Постановою Кабінету міністрів України від 23 березня 1985 р.

Грошова оцінка землі -- це розрахункова величина, і її не можна ототожнювати з поняттям ціни землі. Ціна землі визначається в процесі купівлі-продажу земельних ділянок з урахуванням на них попиту і пропозиції, місцеположення, бонітету тощо. В світовій практиці існують різні підходи до грошової оцінки землі. В більшості така оцінка зводиться до капіталізації земельної ренти. За згаданою офіційною методикою грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення здійснюється за одержаним сукупним рентним доходом, що є сумою диференціального і абсолютного рентного доходу.

12. Грошове оцінювання землі

Земля являється одним з основних елементів виробництва, за допомогою якого країна створює матеріальні цінності. Поряд з тим земля є природним об'єктом, який вже існує і не створюється людством.

Грошова оцінка земель є економічним механізмом земельних відносин, приватизації земельних ділянок, земельно-іпотечного кредитування, оподаткування та становлення ринку землі. Отже , актуальність грошової оцінки земель останнім часом зростає, а сфери застосування розширюються.

Грошова оцінка земель є складовою державного земельного кадастру. Земельним кодексом встановлено два різновиди грошової оцінки земель в Україні - нормативну та експертну.

Нормативна грошова оцінка різних категорій земель використовується в основному для цілей оподаткування.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі:

-·визначення розміру земельного податку;

-·визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності;

-·визначення розміру державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом;

-·визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва;

-·розробки показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Багаторічний досвід застосування нормативної грошової оцінки як бази визначення податку свідчить, що покладені в основу нормативної грошової оцінки методичні підходи відповідають сучасним уявленням про вартість землі, створюють належні умови для ефективного та об'єктивного оподаткування земельних ділянок.

Основним призначенням експертної грошової оцінки є безпосередня підтримка ринку землі, яка полягає у встановленні оцінної вартості земельних ділянок для здійснення трансакцій із ними .

Експертна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі:

-·відчуження та страхування земельних ділянок, що належать до державної або комунальної власності;

-·застави земельної ділянки відповідно до закону;

-·визначення інвестиційного вкладу в реалізацію інвестиційного проекту на земельні поліпшення;

-·визначення вартості земельних ділянок, що належать до державної або комунальної власності, у разі якщо вони вносяться до статутного фонду господарського товариства;

-·визначення вартості земельних ділянок при реорганізації, банкрутстві або ліквідації господарського товариства (підприємства) з державною часткою чи часткою комунального майна, яке є власником земельної ділянки;

-·виділення або визначення частки держави чи територіальної громади у складі земельних ділянок, що перебувають у спільній власності;

-·відображення вартості земельних ділянок та права користування земельними ділянками у бухгалтерському обліку відповідно до законодавства України;

-·визначення збитків власникам або землекористувачам у випадках, встановлених законом або договором;

-·рішення суду.

Нормативно-методичне забезпечення експертної грошової оцінки дає змогу встановлювати різні види оцінної вартості земельної ділянки - ринкову, стартову при проведенні аукціонів, заставну, ліквідаційну та інші.

Наявність оцінки землі створює можливість органам місцевого самоврядування поряд з нормативно-організаційними методами управління, розвитком території, реалізувати свої повноваження шляхом створення економічних умов і стимулів раціонального використання земель, забезпечити необхідні передумови для формування фінансово-економічної бази місцевого самоврядування за рахунок справляння плати за землю.

Оцінка вартості земель населених пунктів у нашій країні - це початок довгострокової роботи із створення динамічного механізму вартісної оцінки земель, формування нових відносин між населеним пунктом і державою щодо розміщення об'єктів народного господарства, між територією і населенням щодо формування принципово нового життєвого середовища.

Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Документом який визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку є Податковий кодекс України. Відповідно до Податкового кодексу України, базою оподаткування, при встановлені розмірів плати за використання земельних ресурсів є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Грошова оцінка земель здійснюється з метою створення умов для економічного регулювання земельних відносин при передачі земель у власність, у спадщину, під заставу, при даруванні, купівлі-продажу земельної ділянки та права оренди, визначенні ставок земельного податку, ціноутворенні, обліку сукупної вартості основних засобів виробництва, визначенні розмірів внеску до статутних фондів колективних підприємств, спільних підприємств, акціонерних товариств, об'єднань, кооперативів.

Відповідно до нормативно-методичної бази грошової оцінки земель, інформаційною базою для її виконання є:

1) матеріали державного земельного кадастру (кількісна і якісна характеристика земель, бонітування ґрунтів, економічна оцінка земель);

2) відомості інших галузевих кадастрів (містобудівного, лісового, водного);

3) матеріали внутрігосподарського землевпорядкування;

4) генеральні плани та проекти планування і забудови населених пунктів;

5) матеріали економічної оцінки території;

6) матеріали землевпорядної та містобудівної документації;

7) інвентаризація земель.

13. Закон про оренду землі

Земельний кодекс передбачає економічне стимулювання раціонального використання й охорони земель внаслідок надання податкових і кредитних пільг громадянам та юридичним особам, котрі здійснюють за власні кошти заходи, передбачені загальнодержавними та регіональними програмами використання й охорони земель. Можуть виділятися кошти з державного або місцевого бюджету громадянам та юридичним особам для відновлення попереднього стану земель, порушених не з їх вини. Суб'єкти господарювання звільняються від сплати за земельні ділянки, що перебувають на стадії сільськогосподарського освоєння або поліпшення їх стану, згідно з державними та регіональними програмами, та отримують компенсації з бюджетних коштів як недоотримання доходу в зв'язку з тимчасовою консервацією деградованих і малопродуктивних земель, що стали такими не з їх вини.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Правові засади оренди землі

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (2768-14), Цивільним кодексом України (1540-06, 435-15), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відносини, пов'язані з орендою земельних ділянок, на яких розташовані цілісні майнові комплекси підприємств, установ і організацій державної або комунальної власності, а також заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим, та їх структурних підрозділів, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12).

Об'єкти оренди землі

Об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

{Частину другу статті 3 виключено на підставі Закону №1702-VI (1702-17) від 05.11.2009}

Орендодавці землі

Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

{Частина четверта статті 4 в редакції Закону №5245-VI (5245-17) від 06.09.2012}

Орендарі землі

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Орендарями земельних ділянок можуть бути:

а) районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом;

б) сільські, селищні, міські, районні та обласні ради, Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом;

в) громадяни і юридичні особи України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні об'єднання та організації, а також іноземні держави.

Право оренди землі

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України (2768-14), Цивільним кодексом України (1540-06, 435-15), цим та іншими законами України і договором оренди землі.

{Частина перша статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом №1509-VI (1509-17) від 11.06.2009}

У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону.

{Частина друга статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законами №107-VI (107-17) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду №10-рп/2008 (v010p710-08 ) від 22.05.2008; в редакції Закону №309-VI (309-17) від 03.06.2008}

У разі дострокового припинення договору оренди землі за ініціативою орендодавця земельної ділянки (крім дострокового припинення договору оренди у зв'язку з невиконанням орендарем своїх обов'язків), право оренди якої набуто за результатами аукціону, орендодавець відшкодовує орендарю витрати на його набуття у строки, визначені умовами договору та законом, і збитки, які понесе орендар внаслідок дострокового припинення договору оренди, якщо інше не передбачено договором оренди.

{Частина третя статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законами №107-VI (107-17) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду №10-рп/2008 (v010p710-08) від 22.05.2008; в редакції Закону №309-VI (309-17) від 03.06.2008}

Земельна ділянка, обтяжена заставою, може бути передана в оренду в разі згоди заставодержателя.

14. Економічна ефективність використання землі та методи її визначення

Ефективність використання землі в аграрних підприємствах визначається системою натуральних і вартісних показників.

Основним натуральнім показником, що характеризує ефективність використання землі в рослинництві, є урожайність, яка визначається за формулою:

На практиці використовують натуральні показники виробництва тваринницької продукції з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь або на 100 га ріллі. Проте з допомогою натуральних показників не можна узагальнити рівень ефективності використання землі загалом у підприємстві. Для цього використовують вартісні показники і визначають суму одержаної валової продукції, товарної продукції, чистого доходу або прибутку в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь чи 100 га ріллі.

Основним шляхом підвищення ефективності використання землі є послідовна інтенсифікація, оскільки вона, відповідно до незмінної площі, дає можливість збільшити валове виробництво продукції за рахунок збільшення виходу її з одиниці земельної площі. Розв'язання цієї проблеми пов'язане не лише з додатковими вкладеннями, а й з удосконаленням технології та організації виробництва.

Основними заходами підвищення ефективності використання землі є:

- збільшення площ земель, які використовують у сільському господарстві;

- меліорація земель;

- запровадження нових ґрунтозахисних систем землеробства;

- захист ґрунтів від ерозії і деградації;

- освоєння науково обґрунтованих сівозмін;

- запровадження інтенсивних технологій, науково обґрунтованих систем удобрювання й інтегрованого захисту рослин від хвороб, шкідників і бур'янів, запровадження нових форм організації праці та виробництва.

15. Основні шляхи підвищення ефективності використання землі

Головна роль у підвищенні ефективності використання землі належить державі, яка повинна, по-перше, розробляти і здійснювати цільові програми зі збереження розмірів і стану земельних угідь, що створюють основу для розширеного відтворення та інтенсифікації сільського господарства, реалізації переваг нових відносин власності та механізму господарювання.

Заходи, які сприяють більш повному і ефективному використанню головного засобу виробництва в сільському господарстві, можна об'єднати в такі групи.

1. Включення у виробниче використання кожного гектара закріпленої за господарством землі; не можна допускати, щоб земля випадала із сільськогосподарського обороту.

Таблиця 1. Використання земельних ресурсів

У 2002 р. загальна земельна площа використовується раціонально. У 2003 р. 59 га землі не включені до сільськогосподарського обороту. У 2004 р. земля використовується не раціонально організацією не використовується 75 га землі.

2. Підвищення економічної родючості ґрунтів. Це перш за все зрошення і осушення, хімічна меліорація, застосування добрив, освоєння сівозмін, поверхневе і корінне поліпшення луків і пасовищ. Застосування органічних і мінеральних добрив, а так само інших засобів хімізації землеробства характеризується високою економічною ефективністю. Вони є засобом відтворення гумусу як найважливішого чинника родючості землі.

Правильне застосування органічних і мінеральних добрив у науково обґрунтованих пропорціях і оптимальні терміни забезпечує не тільки підвищення врожайності сільськогосподарських культур, але і сприяє стійкості їх до несприятливих умов, поліпшенню якості продукції.

3. Збереження родючості та охорона ґрунтів: полезахисне лісорозведення, ґрунтозахисні технології та сівозміни, система заходів по боротьбі з водною та вітровою ерозією.

Основне поширення набула водна ерозія. Найбільш сильному впливу водної ерозії схильні землі Куюргазінський (65%), Федорівського (58,6%), Стерлібашевський (56,9%), Міякинський (48,8%), Мішкінський (47,8%), Калтасинський (46,3 %) районів. Вітрова ерозія, в т.ч. в поєднанні з водною, більше поширена у Біжбуляцький (50,4%), Єрмєкєєвський (45,2%), Хайбуллінський (37,6%), Давлекановском (35,5%), Баймацьке (32,6%) районах.

Важливим напрямком в роботі по захисту ґрунтів від ерозії є встановлення оптимального співвідношення між ріллею, природними кормовими угіддями, лісом і водною поверхнею. Така робота повинна проводитися на основі протиерозійної контурно-меліоративної організації території і повинна бути спрямована на формування ерозійно-стійкого й екологічно збалансованого агроландшафту, складовими ланками якого має стати залісення невикористаних у сільському господарстві малопродуктивних земель, залуження сильно і среднееродірованних стрімкосхильному, прибережних смуг річок та днищ балок, впровадження ґрунтозахисної системи землеробства на основі мінімалізації обробітку ґрунту та компенсації втрат поживних речовин ґрунту на урожай.

У комплексі заходів щодо захисту ґрунтів від ерозії і дефляції важливим є створення захисних лісових насаджень.

Треба зазначити, що процеси реформування сільськогосподарських підприємств і перехід до ефективно господарюючим суб'єктам щодо використання земель здійснюється повільно. Враховуючи всі ці зміни в користуванні земель, виникає необхідність проведення комплексу робіт з землевпорядної забезпечення, суцільного ґрунтового обстеження, ведення державного земельного кадастру, регулювання обороту земель сільськогосподарського призначення, посилення контролю за використанням та охороною земель і вдосконалення державного управління земельними ресурсами .

4. Раціональне використання економічного родючості ґрунтів: застосування найбільш врожайних сортів, поліпшення насінництва, вдосконалення схем розміщення рослин, дотримання оптимальних строків проведення сільськогосподарських робіт і виконання їх з високою якістю, боротьба з хворобами рослин, шкідниками та бур'янами. Заходи цієї групи безпосередньо не впливають на агрохімічнівластивості ґрунтів, а й сприяють кращому використанню рослинами їх поживних речовин.

5. Організаційно-економічні заходи: вдосконалення структури посівних площ з урахуванням кон'юнктури ринку, поглиблення спеціалізації, застосування прогресивних форм організації та оплати праці, вдосконалення форм господарювання та ін.

Висновок

В аграрному секторі головним засобом виробництва, матеріальною основою служить земля - частина живої природи, загальне народне надбання. Від того, як будуть використовуватися і охоронятися земельні ресурси, багато в чому буде залежати добробут суспільства

Організація раціонального використання землі - поняття широке і багатогранне. Однак з усього комплексу заходів з вирішення даної проблеми доводиться вибирати найбільш прийнятні і реальні для практичного здійснення в даний час.

Земля є першою передумовою і природною основою суспільного виробництва і неодмінною умовою існування людського суспільства.

Економічна ефективність використання землі в сільському господарстві визначається системою показників. У числі їх можна використовувати врожайність основних сільськогосподарських культур і собівартість одиниці продукції. Однак за допомогою тільки зазначених показників не можна зробити узагальнюючу оцінку економічної ефективності використання землі. Для цього застосовують вартісні показники; валова продукція землеробства, валовий дохід, чистий дохід в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь, а також вихід валової продукції на одиницю виробничих витрат. І навіть на підставі наведених даних було б неточно робити остаточний висновок про порівняльну економічну ефективність використання землі.

На сучасному етапі в умовах інтенсивного ведення землеробства виникають нові своєрідні проблеми у використанні землі серед них особливо тривожним фактором стало зниження вмісту гумусу в ґрунті - основи її родючості. Досвід світового землеробства також підтверджує, що одним з показників оцінки різних систем землеробства є рівень вмісту гумусу в ґрунті. Ґрунти з високим вмістом гумусу мають більш сприятливі ввідно-фізичні та інші властивості. Вони менш сприйнятливі до побічних дій отрутохімікатів, на них більш ефективно використовуються мінеральні добрива. У зв'язку з цим рівень вмісту гумусу в ґрунті одного з найважливіших показників раціонального використання землі, відтворення ґрунтової родючості.

В якості інших додаткових показників при зіставленні рівня використання землі застосовують питома вага сільськогосподарських угідь у загальній земельній площі, ріллі в складі сільськогосподарських угідь, посівів - у площі ріллі. Зростання питомої ваги сільськогосподарських угідь, ріллі, посівів у загальній земельній площі має важливе значення у використанні землі, свідчить про прогрес землеробства.

Використана література

1. Грузинів В.П. Економіка підприємства. - М.: Вища школа. - 2003. - 230 с.

2.Дронов Р.І. Оцінка фінансового стану підприємства. // Фінанси, 2001 - №4 - с. 15

3. Зирянова Т. Ринки збуту і конкурентоспроможність продукції // Економіка сільського господарства Росії. - 2009. - №11. - С. 32

4. Коваленко Н.Я. Економіка сільського господарства. З основами аграрних ринків. - М.: Асоціація авторів і видавців. ТАНДЕМ: Видавництво ЕКМОС, 1998 - 448 с.

5. Колчина Н.В. - Фінанси підприємств: підручник для вузів. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. - 447 с.

6. Пашков В. Альтернативні шляхи виходу з глухого кута земельної реформи в Росії. // АПК - економіка, управління. 2010. - №8. - с. 9-10

7. Петренко І.Я., Чужина П.І. Економіка сільського господарства. М. 2005 г.

8. Раціональне землекористування сільськогосподарських земель: проблеми та рішення // АПК - економіка, управління. - 27. - №1. - С. 13-14

9. Родін В.К. До ефективного використання сільгоспугідь // Економіка сільського господарства Росії. - 2009. - №5. - С. 11-15

10. Рижновскій В. Земельне питання в Росії - проблеми та перспективи // АПК - економіка, управління. 2004. - №9.

11. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства. - М.: - Инфра-М. - 2004 р. - 688 с.

12. Варламов О.О. Історія земельних відносин і землеустрою (підручники та навчальні посібники для вузів), вид. Колос; 2011 рік.

13. Сулін М.А. Землевпорядкування: Підручник для вузів, вид. Лань, 2005 рік

Размещено на Allbest.ru