Штрасер. Назва породи у перекладі з німецької означає "страусові". Голуби завезені в нашу країни з Німеччини. Вони мають різноманітне (жовте, чорне червоне, пістряве) оперення, швидко відгодовуються, у місячному віці досягають маси 600-650 г. маса патраної тушки становить близько 450-500 г.

Римські. Це дуже давня порода. Голуби мають коричневе, синє, червоне, біле оперення. Маса римських голубів може досягати 1000-1400 г [16].

Розділ 3. Технологія вирощування сільськогосподарської птиці

3.1 Основи племінної роботи у птахівництві

Основним завданням племінної роботи в птахівництві України є створення нових і удосконалення існуючих порід птахів, а також кросів і спеціалізованих ліній при схрещуванні яких одержують високопродуктивних гібридів. Сучасні методи племінної роботи ґрунтуються на досягненнях генетики і селекції.

Найважливіші елементи племінної роботи - добір, підбір і вирощування молодняку. Племінна робота є важливою складовою частиною загального технологічного процесу виробництва продукції птахівництва на промисловій основі [16].

У минулому використовували метод масової селекції - добирали птицю лише за продуктивністю без врахування походження. Для поліпшення та збільшення продуктивності птиці застосовували глибоку родинну селекцію, при якій птицю оцінювали за якістю потомства. При цьому як для батьків, так і для потомства створюють добрі умови годівлі і утримання. Після оцінки ті відбору птиці закладають лінії самців до самок підбирають подібних щодо продуктивних якостей, екстер'єру самців, розраховуючи одержати в потомстві певний позитивний результат. Але родинна селекція, якщо її обмежити тільки виведення окремих ліній, не може задовольнити вимог промислового птахівництва. Інтенсивні методи з метою одержання максимальної продуктивності при високій економічній ефективності неможливі без використання гібридної птиці.

У птахівництві використовують два методи розведення: чистопородне і схрещування.

Шляхом чистопородного розведення створюють цінні лінії з метою удосконалення породи, розмножують їх, а також відтворюють високопродуктивну птицю для промислового використання.

У нашій країні для виведення і розмноження птиці створено племінні птахівничі господарства: селекційно-генетичні станції, племінні птахівничі заводи, репродуктивні господарства, інкубаторно-птахівничі станції [15].

Селекційно-генетичні станції планують племінну роботу з птицею залежно від зони країни, де вони знаходяться, виводять нові породи, лінії і кроси птиці. У племінних птахівничих заводах займаються розмноженням ліній, що поєднуються, підтримують і вдосконалюють племінні і продуктивні якості птиці поєднуваних ліній. На репродукторних і інкубаційно-птахівничих станціях проводять розмноження родинних стад. Державні конкурсно-випробувальні господарства оцінюють продуктивні якості птиці, яка надходить для випробування від племінних господарств. Різностороння оцінка ліній і кросів птиці на станціях сприяє підвищенню їхньої продуктивності, а відповідно підвищенню економічної ефективності птахівництва в нашій країні [13, c. 233].

3.2 Інкубація яєць

Інкубація яєць сільськогосподарської птиці - один із заходів проведення племінної роботи. Оскільки ембріональний розвиток птиці відбувається поза материнським організмом в птахівництві на відміну від інших галузей тваринництва можна відбирати для розмноження не тільки окремих кращих індивідуумів, а кожну запліднену яйцеклітину (яйце).

Масова інкубація біологічно повноцінних яєць дає змогу протягом короткого часу замінити малопродуктивну птицю високопродуктивною.

Найбільш поширені інкубатори "Універсал-45", "Універсал-50" і "Універсал-55" на 45, 50 і 55 тис. курячих яєць, а також "Кавказ" - на 90 тис. яєць. В них автоматично регулюється температура від 36 до 390 С, відносна вологість повітря підтримується в межах 40-80%. Обмін повітря в інкубаторах відбувається автоматично за рахунок припливу [5].

Для інкубації відбирають яйця від курок батьківського стада після досягнення ними 8-місячного віку. Яйця піддають дезінфекції парою формальдегіду в спеціальних камерах, розміщених безпосередньо у пташниках, через кілька годин після знесення, що захищає їх від потрапляння інфекції всередину та поширення хвороб. У деяких господарствах яйця дезінфікують не у пташниках, а в спеціальних герметичних камерах інкубаційного цеху. Після цього їх зберігають у приміщенні яйцескладу за температури 8-12°С і вологості повітря 70-80%. Перед інкубацією яйця сортують візуально (за зовнішніми ознаками) та просвічуванням на овоскопі. Під час зовнішнього огляду враховують їхню масу, форму, стан і якість шкаралупи; під час просвічування звертають увагу на розміри й положення повітряної камери, стан градинок, положення та рухливість жовтка, наявність у яйці включень [16].

Для інкубації відбирають яйця тільки правильної форми, з чистою цілою шкаралупою. Миття брудних качиних яєць в дезрозчині (хлорування, йодування) допускається тільки безпосередньо перед закладкою. При просвічуванні відбраковують яйця з великою пугой (більше 1,5 см в діаметрі) і підплив близько до шкаралупи жовтком, з обірваними градинки або з сторонніми включеннями. Яйця, придатні для інкубації, зберігають на яйцескладі не більше трьох днів при температурі 6-12°С і вологості 80% [15].

Непридатними для інкубації вважають яйця неправильної форми (круглі, довгі, здавлені), з дефектами шкаралупи (бій, насічка, тонка шкаралупа, вапняні нарости), зміщеною або блукаючою повітряною камерою, кров'яними та м'ясними включеннями, старі, насиджені тощо. Племінні яйця мають бути правильної форми з непошкодженою шкаралупою і масою не менше ніж 52 г. У 1 г жовтка яйця повинно бути: вітаміну А - не менше 6 мкг, каротиноїдів - 18 і вітаміну В 2-4 мкг [16].

Яйця на період інкубації закладають в спеціальні лотки, які завжди спрямовані під кутом 45° до горизонту і змінюють своє положення автоматично щогодини. Інкубація курячих яєць триває 21 добу, качиних і індичих - 28, гусячих - 51 добу.

Кількість молодняка, одержаного від закладених яєць в інкубатор, залежить від заплідненості і виводимості. Заплідненість яєць - показник, що характеризується кількістю запліднених яєць в процентах від закладених в інкубатор, а виводимість - кількістю виведеного молодняка в процентах від запліднених яєць. При тривалому і погано організованому зберіганні яєць знижується їхня виводимість, зародок відстає в розвитку, погіршується життєздатність виведених курчат. Яйця курей можна зберігати 5-6 днів, індиків - 7-8, гусей і качок - 8-10. При більш тривалому зберіганні вихід молодняка знижується на 2-3% за кожний наступний день зберігання. Висока якість інкубаційних яєць і нормальний режим інкубації забезпечують вихід молодняка курей не менше 80-85%, індиків - 75, качок і гусей - 70%, [15].

3.3 Технологія виробництва яєць

У технологічний цикл виробництва яєць входить: виведення курчат; вирощування ремонтних курочок з добового до 150-денного віку; утримання несучок для одержання від них яєць; переробка яєць; забій і обробка тушок вибракуваної птиці.

Основою успіху сучасної технології промислового виробництва яєць є: використання високопродуктивної гібридної птиці; цілорічне комплектування дорослого стада і вирощування ремонтного молодняка; створення оптимального регульованого мікроклімату приміщень з врахуванням віку птиці і продуктивності; годівля птиці комбікормами; заходи по попередженню захворювання птиці і збереження молодняка.

При виробництві яєць технологічний процес може здійснюватися в рамках одного господарства (підприємство із замкнутим циклом виробництва) або в окремих вузькоспеціалізованих господарствах у рамках виробничого об'єднання [15].

3.4 Особливості утримання птиці

Спосіб утримання птиці залежить від природних умов, системи ведення та спеціалізації господарства. Розрізняють підлогове (на глибокій підстилці, на планчастій або сітчастій підлозі), кліткове, вигульне, вольєрне та комбіноване утримання птиці.

При підлоговому утриманні ( Додаток Ж) птиця перебуває у пташнику з вигулом або без нього. Так утримують доросле поголів'я курей на невеликих птахофермах, у спеціалізованих підприємствах, а також при вирощуванні бройлерів, качок, індиків, гусей, курей батьківського стада. Підстилку у пташнику довго не змінюють, що полегшує процес прибирання посліду. Суха підстилка створює хороші зоогігієнічні умови і птиця знаходиться на більш теплій підлозі, що важливо за умов тривалої холодної зими.

При утриманні курей на планчастій підлозі без підстилки щільність посадки її підвищується порівняно з утриманням на глибокій підстилці (з 5 до 6 голів на 1 м²), а для батьківського стада - з 3,0-3,5 до 3,5-4,0 голів на 1 м².

Ефективність утримання курей на сітчастій підлозі без підстилки залежить від якості сітки, яка має бути міцною з антикорозійним покриттям.

Кліткове утримання (Додаток З) широко застосовують на птахофабриках і в спеціалізованих господарствах, у цехах з виробництва харчових яєць, при вирощуванні молодняку курей, качок та інших видів птиці. Цей інтенсивний спосіб дає змогу концентрувати поголів'я курей на площі і разом з тим підвищувати їх несучість. При цьому в 3,0-3,5 рази збільшується корисна площа пташників, а несучість меншою мірою залежить від коливань температури у приміщенні. В умовах кліткового утримання є можливість для цілорічного комплектування стада і значного зниження сезонності виробництва яєць. При цьому використовують одноярусні і багатоярусні (2-3-4-5) кліткові батареї. За кліткового утримання птиці значно зменшуються затрати праці, кормів і собівартість продукції [17].

У клітках птицю утримують на решітчастій підлозі, через яку послід провалюється на спеціальний настил або в бетонну канаву, що виключає контакт птиці з послідом. Для підстилки використовують стружку або тирсу, торф, а також подрібнені качани кукурудзи і подрібнену солому [15].

Вигульне утримання птиці характерне для племінних господарств і ферм. Таким способом утримують також батьківське стадо птахофабрик. Вигули розташовують навколо пташника, з них птиця використовує зелену масу. Гуси, качки й індики перебувають на вигульно-пасовищному утриманні. При вигульному утриманні поліпшується здоров'я птиці, підвищуються інкубаційні якості яєць та збереженість курчат при вирощуванні.

Вольєрний спосіб утримання птиці виник в умовах теплого клімату Чорноморського узбережжя. Суть його полягає в тому, що поголів'я птиці перебуває під відкритим небом на огородженій сіткою території (у вольєрах). Тут розміщують тристінні будівлі полегшеного типу або навіси для захисту птиці від сонця і непогоди. У приміщеннях обладнують гнізда для яйцекладки. Для захисту птиці від вітру і пониженої температури під дахом по довжині будівлі зовні на спеціальних пристосуваннях міститься згорнута плівка, яку в разі потреби опускають. У вольєрах утримують дорослу птицю і молодняк старшого віку. Цей спосіб потребує невеликих капітальних вкладень.

Комбіноване утримання застосовують у спеціалізованих господарствах і на товарних птахофермах. Курчат до 60 днів, індичат - 45, каченят і гусенят - до 20 днів вирощують у клітках, а потім переводять на табірне утримання.

У птахівництві застосовують також інші, більш прості способи утримання: обмежено-вигульне, табірно-польове, клітково-табірне та ін. Качок і гусей утримують ще на воді [14, c. 94].

Значну частину робочого часу працівники витрачають на забезпечення оптимальних умов утримання птиці, контролюючи всі показники режиму: температура, вологість, склад повітря, тривалість світлового дня.

Збір і укладання яєць - найбільш трудомісткі процеси. Якщо яйця збирають із кліток або гнізд за допомогою транспортера, то пташниця-оператор регулярно чистить його від посліду і бруду. Збір яєць проводять так часто, щоб на транспортері не накопичувалось великої кількості їх; при ручному збиранні через кожні дві години [17].

Висновки

1. У час становлення нових реформ в галузі освіти неможна залишатися в рамках вже створеної системи дидактичних розробок і напрацювань. Зокрема вектор профільного навчання сприяє створенню нових напрямків підготовки учнів, що будуть сприяти здобуттю спеціалізованих знань та реалізації їх практичних навичок у подальшій господарській діяльності.

2. Розширити знання, вміння та навички учнів з даної сфери може саме створення пришкільних гуртків профільного спрямування. Саме гуртковій роботі серед багатьох форм і видів позакласної діяльності належить провідне місце, як одній з провідних форм у формуванні інтересу учнів до вивчення

3. Птахівництво - це галузь сільськогосподарського виробництва, основним завдання якої є розведення, вирощування, утримання, годівля птиці, застосування механізації, автоматизації, проведення ветеринарної профілактики з метою одержання продукції птахівництва.

4. Свійська птиця є цінним джерелом не лише продуктів харчування, а й переробки. Вирощують та розводять свійських птахів для отримання яєць, м'яса, а також пуху, пір'я. Отримана сировина широко використовується галузями харчової промисловості, а також у парфумерній промисловості та медицині.

5. Основним завданням племінної роботи в птахівництві є створення нових і удосконалення існуючих порід птахів, а також кросів і спеціалізованих ліній при схрещуванні яких одержують високопродуктивних гібридів. Сучасні методи племінної роботи ґрунтуються на досягненнях генетики і селекції.

6. Найважливіші елементи племінної роботи - добір, підбір і вирощування молодняку.

В Україні створено систему племінних господарств, в яку входять селекційно-генетичний центр, державні племінні птахівничі заводи, племптахорадгоспи-репродуктори першого і другого порядку.

Список використаних джерел

1. Біологія 7-11 клас. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Ірпінь, 2008. - 84 с.

2. Бірта Г.А., Бургу Ю.Г. Товарознавство м'яса. Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 164 с.

3. Богданова О.К. Сучасні форми і методи викладання біології в школі. / Богданова О.К. - X.: Основа, 2003. - 80 с.

4. Бусенко О.Т., Столюк В.Д., Могильний О.Й. та ін.; Технологія виробництва продукції тваринництва: підручник / Заред. О.Т. Бусенка. - К.: Вища освіта, 2005. - 496 с.

5. Довідник зооінженерних термінів. За ред. М. Зубця і П. Остапчука. - K.: Аграр. наука, 1995.

6. Настільна книга сільського господаря (фермера). За ред. М.Я. Молоцького і О.Г Денисенка. - K.: Наш час, 1995.

7. Організація і функціонування фермерських господарств: навчальний посібник. За заг. ред. проф. В.О. Єщенка та А.Ф.Бурика. - K.: ЗАТ, 1999.

8. Програми гуртків природничо-біологічного напрямку. // Лист Міністерства освіти і науки України № 1/11 - 5131 від 09.12.2003 р.

9. Рябоконь Ю.О., Микитюк Д.М., Фролов В.В., Катеринич О.О., Бондаренко Ю.В. та ін. Каталог племінних ресурсів сільськогосподарської птиці України / Під редакцією Рябоконя Ю.О. - Харків, 2005. - 78 с.

10. Тарасенко Г.С., Зрібняк Л.Я., Ільчук М.М. Організація сільськогосподарського виробництва: підручник / За ред. Тарасенко Г.С. - К. 2000 р. - 446 с.

11. Титаренко В.П., Титаренко О.О. Сучасне сільськогосподарське виробництво: навчальний посібник. - Полтава, 2006. - 457 с.

12. Циганюк О.В., Плуженко І.Л., Шевчук В.М. та ін. Домашня ферма. - К.: Либідь, 1993. - 160 с.

13. Ярошенко Ф.О. Птахівництво України: стан, проблеми і перспектива розвитку. - K.:Аграрна наука, 2004. - 502 с.

14. Ярошенко Ф.О. Сучасні світові тенденції розвитку птахівництва. - K.: Новий друк, 2003. - 334 с.

15. Біологічні та господарські особливості птиці. Електронний ресурс]. - Режим доступу: URL: http://tvarynnyctvo.ru/ptahivnyctvo/150-biologichni-ta-gospodarski-osoblyvosti-ptyci.html- Назва з екрана.

16. Інкубація яєць. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: URL: http://farmer1.ru/ua/text/ptisa4 - Назва з екрана.

17. Організація птахівництва. Способи утримання птиці. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: URL: http://agroua.net/economics/category-113/doc-161/

18. Породи індиків. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: URL: http://fermerplus.com/main/animal-husbandry/636-porodi-ndikv.html - Назва з екрана.

19. Породи свійських качок. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: URL: http://www.poultry-farm.ru/kachki/12-porodi-svijskix-kachok.html- Назва з екрана.

20. Птахівництво. Основні породи гусей. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: URL: http://agroua.net/animals/catalog/ag-10/a-14/info/aig-83/- Назва з екрана.

21. Птахівництво. Породи качок. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: URL: http://svit-agro.com.ua/porodi-kachok.html- Назва з екрана.

Додатки

Додаток А

Рис. 1. Порода курей Леггорн

Додаток Б

Рис. 2. Кури породи Корніш

Додаток В

Рис. 3. Нью-гемпширська порода курей

Додаток Г

Рис. 4. Полтавська глиняста порода курей

Додаток Д

Рис. 5. Качки Пекінської породи

Додаток Е

Рис. 6. Роменська порода качок

Додаток Є

Рис. 7. Японські перепели

Додаток Ж

Рис. 8. Підлогове утримання птиці

Додаток З

Рис. 9. Кліткове утримання курей

Размещено на Allbest.ru