Рівень виробництва зерна та його економічна ефективність

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. НАУКОВІ ОСНОВИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА

1.1 Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва

1.2 Показники економічної ефективності виробництва зерна і методика їх визначення

РОЗДІЛ 2. РІВЕНЬ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА ТА ЙОГО ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ

2.1 Виробничі ресурси господарства та їхнє використання

2.2 Динаміка розвитку виробництва зерна

2.3 Економічна ефективність виробництва зерна

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА

3.1 Інтенсифікація зернового виробництва

3.2 Впровадження комплексної механізації виробничих процесів

3.3 Обґрунтування собівартості і рентабельності виробництва зерна

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Зернове господарство є особливою галуззю агропромислового комплексу, що визначає в сучасних умовах рівень розвитку всього аграрного сектора економіки України. Серед базової сільськогосподарської продукції, яка гарантує продовольчу безпеку країни, зерно займає особливе місце. Це зумовлено винятково важливим його значенням безпосередньо для виготовлення висококалорійних продуктів харчування і насамперед хліба.

Зерно та продукти його переробки є основою харчування людей. Зерно використовується у вигляді хліба, крупи, макаронів, кондитерських виробів. У 2011 році з розрахунку на особу в Україні було спожито 110,4 кг, а в 2012 році - 109, 4 кг хліба та хлібопродуктів, при нормі 104 кг на одну особу. Ці продукти відзначаються високими поживними та смаковими якостями, містять достатню кількість білків, вуглеводів, вітамінів, амінокислот та мінеральних солей.

Водночас зерно - головний і незамінний корм при виробництві тваринницької продукції. На корм використовується також побічна продукція вирощування зернових - солома і полова. Кожна тваринницька галузь потребує великої кількості комбікормів, а такі галузі, як свинарство і птахівництво, фактично не можуть існувати без комбінованих кормів, основою яких є зерно.

Продукція вирощування зернових культур є сировиною для виготовлення спирту, пива, медичних препаратів, низки інших цінних видів продукції - крохмалю, целюлози, паперу тощо. Майже на усіх історичних етапах розвитку суспільства зерно було і залишається важливим джерелом багатства України. Воно є важливим експортним продуктом, що забезпечує значні надходження валютних коштів, а в сільськогосподарських підприємствах є основою грошових надходжень і прибутків. При зберіганні зерно практично не втрачає своїх якостей, тому придатне для створення державних резервів для виробництва продуктів харчування та кормів.

В Україні зернове господарство з давніх давен є провідною галуззю розвитку аграрної сфери, важливим джерелом поліпшення матеріального добробуту народу.

Сприятливі ґрунтово-кліматичні умови, вигідне геополітичне та територіально-економічне розташування, працьовитий український народ зумовили значний розвиток виробництва зерна в нашій країні. За розмірами посівних площ зернових і зернобобових культур Україна займає провідне місце серед країн світу, а за виробництвом зерна на одну особу - 6 місце в світі.

Метою курсової роботи є вивчення та дослідження економічної ефективності виробництва зерна та шляхів її підвищення.

Завданням курсової роботи є:

1) вивчення суті економічної ефективності сільськогосподарського виробництва;

2) дослідження показників економічної ефективності виробництва зерна;

3) дослідження виробничих ресурсів господарства;

4) дослідження динаміки розвитку виробництва зерна;

5) дослідження економічної ефективності виробництва зерна;

6)дослідження шляхів підвищення ефективності виробництва зерна, а саме інтенсифікація зернового виробництва, впровадження комплексної механізації виробничих процесів, обґрунтування собівартості і рентабельності виробництва зерна.

Об'єктом дослідження є СТОВ «Росія» с. Ромашки, Рокитнянського району, Київської області у динаміці 2011 - 2013 рр.

механізація виробничий зерно собівартість

РОЗДІЛ 1. НАУКОВІ ОСНОВИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА

1.1 Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва

Україна здавна відома як країна з добре розвинутим зерновим господарством. Природно - кліматичні умови сприятливі для вирощування практично всіх відомих зернових і зернобобових культур. В кінці ХІХ сторіччя Україна займала одне із провідних місць в Європі за виробництвом високоякісного зерна різного призначення.

Сьогодні над проблемою покращення зерновиробництва працюють чи мало економістів - аграрників, фінансистів та аграріїв. Основна увага приділяється питанню повернення втрачених позицій за урожайністю та валовим збором зерна, ефективності зерновиробництва.

Зокрема, професор О. Богуцький головним напрямом вирішення проблеми підвищення урожайності зернових вважає забезпечення інтенсифікації землеробства, провідне місце в якій надає хімізації.

Так, П. Коренюк [1] за допомогою комп'ютерної сервісної програми провів регресійний аналіз залежності урожайності від рівня використання органічних та мінеральних добрив. Створена ним програма дає можливість кожному господарству встановити оптимальні співвідношення у внесених добривах та, як наслідок, отримати бажаний приріст урожайності.

Важливими факторами впливу на урожайності зернових виступають хвороби шкідники та бур'яни, що спричинюють щорічні втрати до третини врожаю. Необхідність застосування інтегрованої системи захисту рослин відзначав у програмі стратегічних аспектів реформування зернового виробництва в Україні академік НААН П.Т Саблук [2]. Він відмічає доцільність застосування комплексу агротехнічних та біологічних методів боротьби поряд з хімічними, а також включення у сівозміни азотонакопичувальних попередників.

Основним напрямом покращення стану виробництва, як зазначає М.Ю. Куліш [3] повинне бути впровадження нових сортів, а також повніше використання потенційних можливостей районованих сортів.

В підвищенні родючості ґрунтів та, як наслідок, зростанні урожайності зернових велику роль відіграють сівозміни. Співвідношення культур у сівозмінах залежить не лише від біологічних особливостей, а й від кон'юнктури ринку. Професор М.Ю. Куліш [3] відмічає можливість переходу у господарствах до більш коротких сівозмін з метою розвитку високорентабельного зернового господарства. Так, С. М. Чмирь відмічає, що врожайність більшості сільськогосподарських культур при вирощуванні їх у сівозмінах у півтора і навіть у два рази вища, ніж при тривалих беззмінних посівах [4].

Одним з важливих елементів інтенсивної технології вирощування зернових є ґрунтозахисна система. В багатьох країнах світу увага зосереджена на застосуванні таких прийомів боротьби з вітровою та водною ерозією ґрунтів, як використання стерні колосових культур в якості захисного засобу від ерозії, безвідвальний обробіток ґрунту, запровадження науково - обґрунтованих сівозмін з включенням в них багаторічних трав. Цю проблему вивчав Д. Бабліндра [5], який пропонує розроблену ним комплексну програму захисту ґрунтів від ерозії шляхом оптимізації структури земельних угідь.

Останнім часом за умов фінансової нестабільності і кризи все більшого значення набувають інтенсивні ресурсно - та енергозберігаючі технології виробництва зерна. Відомо, що урожайність озимих, вирощуваних за традиційною технологією, на 20 - 35% нижча, ніж за інтенсивною. Як відмічає А.П. Михайлов [6], основним елементом тут виступає система обробітку ґрунту. Насамперед - це щорічне відведення 30 - 35% ріллі під чорні пари, які сприяють накопичуванню вологи і підвищенню родючості ґрунтів, а це - підґрунтя сталих врожаїв.

Важливим аспектом реформування зернового виробництва вважаємо оптимізацію структури зернових культур, що дозволяє без додаткових витрат підвищити його ефективність. Останнім часом чітко виражена тенденція до скорочення посівних площ жита, кукурудзи, ячменя, хоча, приймаючи до уваги їх високу урожайність і рентабельність, підстав для скорочення їх площ немає. Розглядаючи питання оптимізації структури зернового клину, М.І. Щур [7] відмічає необхідність збільшення у господарствах виробництва проса та зернобобових, а також озимого ячменю, який дозріває на 15 - 20 днів раніше від озимої пшениці, а за кормовими якостями і стійкістю до хвороб перевищує її.

Основною метою економічної стратегії розвитку агропромислового комплексу України є неухильне піднесення матеріального рівня життя населення. Досягнення цієї мети вимагає насамперед вирішення продовольчої проблеми на основі підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Тому основне завдання сільського господарства полягає в забезпеченні дальшого зростання і сталості виробництва для повнішого задоволення потреб населення в продуктах харчування і промисловості і в сировині. На сучасному етапі проблема підвищення ефективності агропромислового виробництва є визначальним фактором економічного і соціального розвитку суспільства.

Ефективність виробництва, як економічна категорія, відображує дію об'єктивних економічних законів, яка проявляється в результативності виробництва. Вона є тією формою, у якій реалізується мета суспільного виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень. У зв'язку з цим необхідно розрізняти такі поняття, як ефект і економічна ефективність.

Ефект - це результат тих чи інших заходів, які проводяться в сільськогосподарському виробництві. Він характеризується підвищенням урожайності культур та продуктивності худоби і птиці.

Економічна ефективність виробництва визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці. Ефективність виробництва - це узагальнююча економічна категорія, якісна характеристика якої відображується у високій результативності використання живої і уречевленої у засобах виробництва праці.

Як економічна категорія ефективність виробництва нерозривно пов'язана з необхідністю дедалі повнішого задоволення матеріальних і культурних потреб населення України. Тому підвищення ефективності суспільного виробництва характеризується збільшенням обсягів сукупного продукту та національного доходу для задоволення потреб безпосередніх виробників і суспільства в цілому при найменших сукупних витратах на одиницю продукції.

Сільське господарство має свої специфічні особливості. Зокрема, в сукупності факторів досягнення високоефективного господарювання особливого значення набуває земля, як головний засіб виробництва, а в тваринництві - продуктивна худоба. Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з 1 га земельної площі, при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції [8].

Ефективність сільського господарства включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбивається також якість продукції і здатність її задовольняти певні потреби споживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагає додаткових затрат живої і уречевленої праці.

Сільське господарство має великий економічний потенціал, насамперед значний обсяг діючих виробничих фондів. Тому поліпшення їх використання є одним із найважливіших завдань, вирішення якого сприяє підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва. Рівень ефективності, що виражається відношенням маси вироблених продуктів до трудових затрат, об'єктивно спрямовується до свого максимуму, оскільки рівень здібностей працівників невпинно зростає, а умови сільськогосподарського виробництва під впливом науково-технічного прогресу постійно вдосконалюються.

Підвищення економічної ефективності забезпечує зростання доходів господарств, що є основою розширення і вдосконалення виробництва, підвищення оплати праці та поліпшення культурно-побутових умов працівників галузі. Проблема піднесення ефективності сільськогосподарського виробництва полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат (матеріальних, трудових і фінансових) досягти суттєвого збільшення обсягу виробництва продукції, необхідної для задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства.

Підвищення ефективності сільського господарства має народногосподарське значення і є вирішальною передумовою прискореного розвитку агропромислового комплексу і дальшого зростання результативності економіки України.

Економічну ефективність виробництва можна вивчати на різних рівнях. Тому виділяють: народногосподарську економічну ефективність сільського господарства; економічну ефективність сільськогосподарського виробництва; економічну ефективність окремих галузей сільського господарства; економічну ефективність виробництва колективних і державних сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств, міжгосподарських підприємств і об'єднань, а також їх внутрішньогосподарських підрозділів; економічну ефективність виробництва окремих культур, продуктів, операцій тощо; економічну ефективність агротехнічних заходів, впровадження досягнень науки і передової практики [9].

Для оцінки економічної ефективності виробництва та її виміру застосовують критерій, який зумовлюється дією економічних законів і характеризує ефективність з якісного боку. В науковому розумінні критерій - це властивість і якість ефективності, що відображує найістотнішу його суть і є основним принципом оцінки.

Тому вихідним критерієм народногосподарської ефективності виробництва є обсяг національного доходу з розрахунку на душу населення при найменших затратах живої і уречевленої праці. Збільшення обсягів національного доходу характеризує кінцевий корисний ефект від застосування сукупних вкладень засобів виробництва і живої праці.

Основний критерій економічної ефективності відображує головну мету виробництва і може використовуватися на всіх рівнях. Але при вивченні ефективності окремих галузей народного господарства даний критерій може набувати більш конкретних форм з урахуванням характеру і особливостей виробництва. У зв'язку з цим критерієм економічної ефективності сільськогосподарського виробництва є збільшення маси чистої продукції при найменших затратах живої і уречевленої праці на її одиницю.

Як економічна категорія критерій ефективності відображує основну мету виробництва, суть якої полягає в нерозривній єдності кількісної і якісної оцінки. Ефективність виробництва з кількісного боку характеризується системою економічних показників, між якими повинна бути відповідність щодо змісту та методики обчислення [9].

Для досягнення максимального збільшення виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції треба визначити раціональні нормативи витрат відповідних виробничих ресурсів, необхідні витрати на підвищення якості і одержання екологічно чистої продукції, а також на охорону навколишнього середовища. При цьому економічну ефективність сільськогосподарського виробництва необхідно вивчати у відповідності з вимогами економічних законів, що його регулюють, і виробничими відносинами, в межах яких розвиваються різноманітні форми власності і види господарювання.

У даному курсовому проекті я хотіла б дослідити ефективність виробництва зерна.

Аграрний сектор після машинотехнічного і паливно-енергетичного є найбільшим сектором світового господарства. Найважливішу роль у ньому за обсягом експорту й імпорту відіграють ринок зернових культур.

В останні роки світове виробництво зернових і зернобобових культур складає близько 2 млрд. тонн у рік. За загальнім обсягом виробництва лідирує Китай, на другому місці США. На країни Європи в цілому припадає 13% світового виробництва зерна, найбільш значущими виробниками тут є Франція, Україна, Німеччина, Великобританія, Польща. У розрахунку на душу населення лідерами виробництва зернових у світі є Канада, Данія, США, Угорщина, Франція.

1.2 Показники ефективності виробництва зерна і методика їх визначення

Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є однією з актуальних проблем, успішне вирішення якої надає можливість призупинення спаду і подальшого його розвитку. Ефективність виробництва - складна економічна категорія, вона є формою вираження мети виробництва.

Для обґрунтування напрямів та виявлення резервів підвищення ефективності виробництва зерна необхідно здійснити оцінку різних явищ, що відбуваються в цій галузі. Але на основі одного критерію цього зробити не можна. Лише система показників дає змогу провести комплексний аналіз і зробити правильні висновки щодо напрямів та резервів підвищення економічної ефективності виробництва.

В ефективності виробництва відображається вплив комплексу взаємопов'язаних факторів, що формують її рівень і визначають тенденції розвитку. Для оцінки економічної ефективності сільськогосподарського виробництва використовують відповідний критерій і систему взаємопов'язаних показників, які відбивають вимоги економічних законів і характеризують вплив різних факторів.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва визначається як народногосподарська ефективність, економічна ефективність галузей і виробництва окремих продуктів, а також господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і окремих заходів. Залежно від цього використовують різні економічні показники, що повинні бути органічно взаємопов'язані і відповідати критерію ефективності. Вони не можуть бути єдиними для оцінки рівня народногосподарської ефективності, окремих галузей і видів продукції, агротехнічних і організаційно-економічних заходів, впровадження науки і передової практики.

При оцінці економічної ефективності сільськогосподарського виробництва на підприємствах необхідно правильно визначити систему взаємопов'язаних показників, які повинні більш ефективно відбивати її рівень. Для цього широко використовуються як натуральні, так і вартісні показники.

Розвиток зернового господарства відбуваються на основі підвищення економічної ефективності виробництва зерна. За цих умов забезпечується збільшення валової і товарної продукції зернових культур, зміцнюється матеріально-технічна база галузі. Економічна ефективність виробництва зерна характеризується системою таких показників :

Для продовольчого зерна [10]:

затрати праці на 1 ц зерна (трудомісткість);

виробнича собівартість 1 ц зерна ;

повна собівартість 1 ц зерна;

ціна реалізації 1 ц зерна;

прибуток в розрахунку на 1 ц зерна;

рівень рентабельності.

Для фуражного зерна:

урожайність;

вихід кормових одиниць і перетравного протеїну з 1 га посіву;

затрати праці на 1 ц зерна, на 1 кормову одиницю, на 1 ц перетравного протеїну;

ціна реалізації 1 ц зерна;

прибуток в розрахунку на 1 ц зерна;

рівень рентабельності.

Важливим показником економічної ефективності виробництва зерна є собівартість продукції. Вона відображає якість роботи господарств і значною мірою визначає рівень його доходності. Протягом останніх років собівартість 1 ц зерна постійно зростає. Зростання собівартості викликане зростанням витрат, які включають збільшення ціни на технічне обслуговування та обладнання, паливно-мастильні матеріали, вартість добрив, засобів захисту та інше.

Прибуток господарств - це реалізована частина їхнього чистого доходу. Тому маса прибутку сільськогосподарських підприємств не повністю відображає їх вклад у створення чистого доходу суспільства. У сільському господарстві величина прибутку підприємства залужить вад кількості і якості реалізованої продукції, її структури, рівня собівартості і фактичних цін реалізації. Прибуток на 1 ц зерна визначається як різниця виручки реалізації 1 ц соняшнику і собівартості 1 ц реалізованої продукції [10].

В умовах ринкової економіки кожний суб'єкт підприємницької діяльності намагається максимізувати прибуток, найбільш ефективно використати всі виробничі ресурси й домогтися найвищої рентабельності. Рентабельність - найважливіша економічна категорія, якої намагаються досягти всі, хто займається підприємництвом.

Рентабельний - це той, що дає прибуток, доход, доцільний з погляду господарювання. Отже, рентабельність в буквальному розумінні цього слова означає прибутковість. Як уже згадувалося, в процесі підприємницької діяльності підприємства мають відшкодувати свої витрати виручкою від реалізації продукції й одержати прибуток. Тому рентабельність являє собою важливий показник економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, який свідчить про те, що підприємство від своєї діяльності одержує прибуток.

Рівень рентабельності визначається відношенням прибутку до повної собівартості реалізованої продукції і виражається у відсотках. Він показує величину прибутку на 1 грн. витрат виробництва і характеризує ефективність їх використання у поточному році [10].

Економічна ефективність виробництва зерна залежить від складного комплексу природноекономічних, технологічних, науково-технічних факторів. Незважаючи на велику кількість досліджень, питання підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва не втрачає актуальності, особливо впливу факторів, насамперед мікроекономічного рівня, на ефективність вирощування зерна.

РОЗДІЛ 2. РІВЕНЬ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА ТА ЙОГО ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ

2.1 Виробничі ресурси господарства та їх використання

СТОВ «Росія» розміщене в селі Ромашки Рокитнянського району Київської області. Характеризуючи природні умови підприємства, потрібно згадати, що Київська область розташована в центральній лісостеповій частині України. Виробництво даної зони складає 40% від загального виробництва зерна в Україні, поступаючись лише степовій зоні (45%). Клімат помірно континентальний, мякий, з достатнім зволоженням. Середня температура січня -6°C, липня +19,5°C.За рік на території області випадає 500-600 мм опадів, головним чином влітку. Рельєф переважно рівнинний. Значна частина території вкрита найродючішими грунтами - чорноземами.

Київська область має високо розвинуте сільськогосподарське виробництво. За обсягами основних видів сільськогосподарських культур область займає одне з провідних місць серед інших регіонів України. Кліматичні умови сприяють вирощуванню переважної більшості сільськогосподарських культур Європи, зокрема зернових (пшениця, ячмінь, кукурудза, гречка, просо), цукрових буряків, льону, картоплі, овочів, плодів, ягід, кормових культур; утримання великої рогатої худоби молочного і мясного видів, свиней, птиці.

СТОВ «Росія» займається діяльністю у сфері рослинництва і тваринництва, володіє значними площами сільськогосподарських угідь. СТОВ «Росія» спеціалізується на виробництві пшениці і молока.

Серед матеріальних умов, необхідних для життя людей, земля має особливе значення. Земельні ресурси - національне багатство нашої країни, важлива умова життя і діяльності суспільства, матеріальна основа розвитку сільського господарства, база для розміщення і функціонування усіх галузей народного господарства. Вони є основою розвитку сільського виробництва, базою для розміщення і функціонування усіх галузей народного господарства. Усі землекористувачі повинні забезпечувати використання земельних угідь згідно з їх цільовим призначенням та умовами надання, раціонально і ефективно використовувати земельні ресурси, підвищувати родючість ґрунтів, здійснювати захист земель від ерозії, не допускати погіршення навколишнього середовища внаслідок своєї господарської діяльності [11]. 

Про склад і структуру земельних угідь СТОВ “Росія” дізнаємось з таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Склад і структура сільськогосподарських угідь СТОВ «Росія»

Угіддя	2011 р.	2013 р.	2013 р. у % до 2011 р.
	га	%	Га	%
Всього с.-г. угідь, га	2498,03	100	2413,95	100	96,63
У тому числі:
рілля	2495,85	99,91	2413,95	100	96,72

Аналізуючи таблицю 2.2 можна зробити висновок, що у структурі сільськогосподарських угідь спостерігаються незначні коливання. Площа сільськогосподарських угідь у 2013 році порівняно з 2011 зменшилася на 3,37 %, або на 84,08 га. Частка площі ріллі у структурі сільськогосподарських угідь не змінилася і стабільно займала у 2013 році 100%.

Одним з найважливішим показників, що характеризують наявність придатних для ведення сільського господарства земель, є землезабезпеченість (площа продуктивних земель у розрахунку на душу населення). Впродовж 35 років у зв'язку зі збільшенням чисельності населення і зменшенням площі угідь землезабезпеченість в Україні знижувалась.

Серед європейських країн за рівнем забезпеченості сільськогосподарськими угіддями Україна посідає друге місце. Площа сільськогосподарських угідь на душу населення в середньому по Європі становить 0,43 га, в Україні 0,84, площа ріллі в Європі та світі становить 0,24 га на душу населення. Отже, Україна належить до найбільш землезабезпечених країн світу. Однак продуктивні землі слід використовувати ефективно та оберігати від розбазарювання і шкідливих впливів, що руйнують грунти і знижують їхню родючість, оскільки у багатьох випадках втрачені для використання в аграрному виробництві площі не відновлюються, а відтворення корисних властивостей грунтів потребує великих витрат [12].

Землезабезпеченість - це показник, який визначається навантаженням ріллі та сільськогосподарських угідь на одного середньорічного працівника [13].

Проаналізуємо наявність і використання трудових ресурсів СТОВ «Росія» з таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Землезабезпеченість СТОВ «Росія»

Роки	Площа сільського сподарських угідь, га	Сільськогоспо дарських угідь: ріллі, га	Середньорічна чисельність працівників, осіб	Припадає на одного середньорічного працівника
				сільськогоспо дарських угідь, га	ріллі, га
2011	2498,03	2495,83	162	15,32	15,41
2012	1862,93	1862,93	183	10,18	10,18
2013	2413,95	2413,95	189	12,77	12,77
2013 до 2011 р., %	96,63	103,4	116,67	83,35	82,87

За даними таблиці 2.2 проведемо аналіз землезабезпеченості на СТОВ «Росія». Зменшилася площа сільськогосподарських угідь на 3,37% порівняно з 2011 р. Середньорічна чисельності працівників збільшилася на 16,67%, порівняно з 2011 роком.

На одного середньорічного працівника зменшилися площі сільськогосподарських угідь на 16,65% та ріллі - на 17,13%.

Також слід вивчити наявність та ефективність використання трудових ресурсів на даному підприємстві. Трудові ресурси - частина населення, яка має необхідний фізичний розвиток, розумові здібності та знання для роботи в усіх сферах економічної діяльності.

Трудові ресурси -- частина населення країни, що має відповідний фізичний розвиток, знання і практичний досвід роботи, які потенційно можуть бути використані в суспільному господарстві. До трудових ресурсів включають як зайнятих, так і потенційних працівників. В Україні до трудових ресурсів належить населення у працездатному віці (чоловіки до 60 років і старші, жінки -- до 55 років і старші, а також підлітки у віці до 16 років, що працюють).

Переважну частину трудових ресурсів країн становить населення у працездатному віці. У складі робітників за межами працездатного віку понад 4/5 припадає на пенсіонерів. Ступінь їхньої участі в суспільному виробництві пов'язаний з потребами суспільного господарства в робочій силі, досвіді конкретної особи, системою матеріального стимулювання, рівнем життя населення [14].

Проаналізуємо трудові ресурси СТОВ «Росія» у таблиці 2.3.

Аналізуючи таблицю 2.3 у СТОВ "Росія" можна спостерігати щорічне збільшення працівників до 16,67% у 2013 році. В тваринництві таке збільшення становило 31,43% ( в порівнянні з 2011 роком). В рослинництві спостерігається збільшення працівників до 5,43% у 2013 році.

Таблиця 2.3

Трудові ресурси господарства та ї використання у СТОВ "Росія"
Показники	2011 р.	2012 р.	2013 р.	2013 р. до 2011 р., %
Середньооблікова чисельність працівників, осіб	162	183	189	116,67
в т. ч. у рослинництві	92	95	97	105,43
в т. ч. у тваринництві	70	88	92	131,43
Відпрацьовано у с.-г. виробництві всього, люд.-год.	204120	276696	306180	150
в т. ч. у рослинництві	115920	143640	157140	135,6
у тваринництві	88200	133056	149040	169
Відпрацьовано одним працівником за рік, люд.-год.	1260	1512	1620	128,6
в т. ч. у рослинництві	715,5	785	831	116,1
у тваринництві	544,5	727	789	145
Коефіцієнт використання трудових ресурсів, всього	0,7	0,84	0,9	х
в т. ч. у рослинництві	0,4	0,44	0,46	х
у тваринництві	0,3	0,4	0,44	х

Протягом трьох років значно збільшилася фактична кількість відпрацьованих годин у сільськогосподарському виробництві і в 2013 році цей показник становив 306180 людино-годин, що на 50% більше ніж у 2011 році.

Динаміку забезпеченості основним капіталом на підприємстві визначають такі показники, як вартість основного капіталу на 1 га сільськогосподарський угідь та на 1 середньорічного працівника, капіталовіддача, капіталомісткість та норма прибутку.

Капіталовіддача - показник, що характеризує ефективність використання капітальних вкладень. Обчислюють як відношення приросту вартісного обсягу продукції (національного чи валового доходу), одержаного внаслідок освоєння капітальних вкладень, до величини цих капітальних вкладень. К. є показником, оберненим показникові капіталомісткості.

Капіталомісткість - показник, що виражає відношення капітальних вкладень до приросту вартісного обсягу продукції (національного чи валового доходу), одержаного внаслідок освоєння цих капітальних вкладень.

Норма прибутку - виражене у відсотках відношення прибутку, одержаного за певний період часу (звичайно за рік), до вкладеного капіталу, що забезпечив його одержання [15].

Динаміку забезпеченості підприємства основним капіталом розглянемо у таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Динаміка забезпеченості підприємства основним капіталом і його використання у СТОВ «Росія»

Показники	2011	2012	2013	2013 до 2011,%
Вартість валової продукції, тис.грн	20398	21705,6	18819,3	92,26
Вартість основного капіталу, тис.грн	15228,5	17324	19675,5	129,2
в т. ч. на 1 га с-г угідь, грн	6,1	6,93	8,1	132,79
на 1 середньорічного працівника, грн	94	94,67	104,1	110,74
Капіталовіддача, грн	1,34	1,25	0,95	70,9
Капіталомісткість продукції, грн	0,74	0,8	1,04	140,5
Норма прибутку, %	20,15	7,85	7,03	х

Аналізуючи таблицю 2.4 слід відмітити, що у порівнянні трьох років (2011-2013 рр.) показники капіталомісткості у 2013 році збільшилися на 40,54%, і з кожним роком зменшується капіталовіддача сільськогосподарського товариства, яка у 2013 зменшилася на 29,1%. Це є позитивною тенденцією і показує, що капітал на підприємстві використовують ефективно (капіталовіддача збільшується, а капіталомісткість зменшується). Великий показник капіталовіддачі на СТОВ "Росія" зумовлений високим рівнем організації виробництва, модернізованим устаткуванням та введенням в дію сучасної техніки.

Норма прибутку зменшується щороку (від 20% до 7% у 2013 році). Загалом у 2013 році норма прибутку зменшилась до 7%. Отже, ми можемо зробити висновок, що СТОВ "Росія" неефективно використовує основний капітал.

Результатом суспільного поділу праці є спеціалізація виробництва. Спеціалізація полягає у переважаючому виробництві певного виду продукції. Її поглиблення дає змогу ефективніше використовувати наявні ресурси, сприяє концентрації виробничих ресурсів на виробництві певної продукції та удосконалює технологію виробництва. Для того, щоб встановити спеціалізацію підприємства, розглядають структуру грошових надходжень від реалізації усієї продукції.

Вивчивши структуру грошових надходжень від реалізації продукції, можна зробити висновок, що протягом останніх трьох років СТОВ «Росія» мало зерново-молочний напрям виробництва.

У структурі грошових надходжень переважали кожного року зернові та молоко. У 2013 році збільшилося виробництво зерна (16,81 %) та значно зменшився приріст великої рогатої худоби (20,08%).

Таблиця 2.5

Структура грошових надходжень від реалізації продукції

Показник	2011 р.	2013 р.	2013 р. у % до 2011 р.
	тис.грн	%	тис.грн	%
Зернові і зернобобові	8621	41,05	10070	40,32	116,81
З них:
пшениця озима	1885	8,98	1273	5,1	67,53
пшениця яра	80	0,38	-	-	-
гречка	722	3,44	213	0,85	29,5
кукурудза на зерно	5118	24,37	7863	31,48	153,63
ячмінь ярий	472	2,25	721	2,89	152,75
горох	404	1,92	-	-	-
Соняшник	1012	4,82	1853	7,42	183,1
Соя	1063	5,06	2629	10,53	247,32
Ріпак озимий	33	0,16	972	3,89	2945,45
Цукрові буряки	393	1,87	-	-	-
Інша продукція рослинництва	15	0,07	30	0,12	200
Всього по рослинництву	11137	53,03	15554	62,27	139,66
Приріст ВРХ	1474	7,02	1178	4,72	79,92
Молоко	8209	39,09	8241	32,99	100,39
Інша продукція тваринництва	179	0,85	3	0,01	1,67
Всього по тваринництву	9862	46,97	9422	37,73	95,54
Разом по рослинництву і по тваринництву	20999	100	24976	100	Х

Аналізуючи кількісні зміни у структурі грошових надходжень, варто відмітити, що реалізація зернових (2011-2013 рр.) знаходяться на сталому рівні, і з кожним роком збільшується.

Для вивчення економічної ефективності використовуються такі показники, як вартість валової сільськогосподарської продукції в розрахунку на 1га посіву, 1 середньорічного працівника; прибуток або збиток в розрахунку на 1га посіву, 1 середньорічного працівника; валовий дохід в розрахунку на 1га посіву, 1 середньорічного працівника; а також рівень рентабельності.

Вартість валової продукції визначається шляхом множення валового виробництва кожного виду продукції, виробленого в галузі рослинництва, на постійні ціни 2010 року. Поділивши даний показник на загальну площу посіву, середньорічну кількість працівників, кількість відпрацьованих людино-годин та виробничу собівартість продукції, отримаємо усі вище перераховані показники.

Прибуток або збиток визначається, як різниця між виручкою від реалізації продукції та повною собівартістю продукції. Рівень рентабельності визначається як відношення прибутку до повної собівартості продукції. Рівень рентабельності відображує ефективність виробничих витрат на підприємстві [10].

Як показує таблиця 2.7, показники економічної ефективності сільськогосподарського виробництва СТОВ «Росія», необхідно вказати на те, що більшість з них збільшилися.

Вартість валової продукції сільськогосподарського товариства «Росія» зменшилася на 7,7% у 2013 році порівняно з 2011 роком, так у 2011 році вона склала 20398 тис. грн, у 2012 - 21705,6 тис. грн, у 2013 - 18819,3 тис. грн, у тому числі вартість валової продукції в розрахунку на 1 працівника зменшилася на 20,9 %, на 1 га сільськогосподарських угідь вартість валової продукції зменшилась на 4,5 %, на 1 грн виробничих витрат вартість валової продукції зменшилася на 33,3 %.

Таблиця 2.6

Результати господарської діяльності СТОВ «Росія»

Показник	2011 р.	2012 р.	2013 р.	2013 р. у % до 2011 р.
Вартість валової продукції, тис.грн	20398	21705,6	18819,3	92,3
на 1 га с.-г. угідь	8,17	11,66	7,8	95,5
на 1 середньорічного працівника	125,91	118,61	99,57	79,1
на 1 грн виробничих витрат	0,96	0,8	0,64	66,7
Валовий прибуток (збиток), тис. грн	5789	2176	1824	31,5
на 1 га с.-г. угідь	2,32	1,17	0,75	32,6
на 1 середньорічного працівника	35,73	11,89	96,51	27
Рівень рентабельності (збитковості) підприємства, %	14,49	-1,34	-3,08	X

Валовий прибуток зменшився на 68,5 % у 2013 році, у тому числі прибуток в розрахунку на 1 працівника зменшився на 73 %, а на 1 га сільськогосподарських угідь на 67,4%. Найвищий рівень рентабельності ми можемо спостерігати в 2011 році - 14,49%, найнижчий у 2013 році - -3,08%.

В умовах ринку кожне підприємство є незалежним товаровиробником. Воно самостійно приймає рішення у межах чинного законодавства, але відповідає за свої дії перед державою, діловими партнерами, перед кінцевим споживачем своєї продукції. Кожне з них прагне мати прибуток, одержання якого потребує удосконалення управління ресурсною політикою.

Для підвищення ефективності використання виробничих ресурсів підприємства потрібно кожний квартал проводити аналіз показників ефективності використання виробничого капіталу; виробничому відділу шукати різні напрямки використання обігових коштів з метою отримання додаткового прибутку; провести механізацію і автоматизацію ручних робіт з метою підвищення продуктивності праці і вивільнення працівників з трудомістких процесів; удосконалити систему оплати праці;

з метою покращення якості продукції, проводити контроль на кожному етапі проходження продукції; удосконалювати маркетингову діяльність підприємства.

2.2 Динаміка розвитку виробництва зерна

Основною складовою сільськогосподарського виробництва та аграрного ринку в Україні є зернове виробництво і зерновий ринок. Рівень розвитку виробництва зерна - це один з найважливіших показників розвитку економіки країни, який має безпосередній вплив на підвищення матеріального добробуту населення. Зерно необхідне і використовується в багатьох напрямках: це цінний і незамінний продукт харчування, основа продовольчого фонду країни; зерно необхідне для задоволення потреб тваринництва в концентрованих кормах, воно є важливим джерелом виробництва молока, м'яса, яєць та іншої продукції тваринництва; зернове господарство постачає сировину багатьом галузям переробної промисловості (борошномельна, спиртова та ін.); зерно необхідне для створення і поповнення державних запасів та резервів і є важливим експортним продуктом.

Розвиток виробництва зерна характеризується такими показниками: динаміка посівних площ та їх структура; динаміка урожайності зернових; зміна валового збору зерна. Динаміка посівних площ передбачає встановлення відношення посівної площі під певною культурою до загальної посівної площі. Аналіз такої структури допомагає визначити, вирощуванню якої культури підприємство надає перевагу.

Землі сільськогосподарського призначення включають різні за продуктивністю угіддя. Структура сільськогосподарських угідь залежить від зональних особливостей і характеризує якість землі як засобу виробництва в сільському господарстві. У складі сільськогосподарських угідь найбільшу цінність мають рілля і багаторічні насадження -- з підвищенням їх частки підвищуються якість і ефективність використання земельних ресурсів.

Посівною називають площу ріллі або інших розораних угідь, яка зайнята посівами сільськогосподарських культур. Розміри посівних площ обчислюють по окремих культурах, а по кожній культурі - за господарським призначенням [8].

СТОВ «Росія» в ролі посівної площі використовує ріллю. Розглянемо це у таблиці 2.7.

Таблиця 2.7

Структура посівних площ зернових в СТОВ «Росія»

Культури	2011 р.	2012 р.	2013 р.	2013 р. до 2011 р.,%
	га	%	га	%	га	%
Пшениця озима	300	23,13	300	21,87	215	18,94	71,67
Пшениця яра	107	8,24	32	2,33	28	2,47	26,17
Гречка	130	10,03	80	5,83	32	2,82	24,61
Кукурудза на зерно	470	36,24	730	53,21	600	52,86	127,66
Ячмінь ярий	290	22,36	230	16,76	260	22,91	89,65
Загальна площа	1297	100	1372	100	1135	100	87,51

Аналізуючи дану таблицю, можна сказати, що у 2013 році порівняно з 2011 зменшилася площа посіву пшениці озимої і ярої (відповідно на 28,33% або на 85 га та на 73,83% або на 79га), гречки ( на 75,39% або на 98га), ячменю (на 10,35%, або на 60га), окрім кукурудзи на зерно(площа посіву якої збільшилася на 27,66%, або на 130га). Загальна посівна площа зернових культур у 2013 році зменшилися на 12,49%. У 2013 році під зернові культури було відведено 47,04% усієї посівної площі, у 2012 на зернові припадало 73,64%, у 2011 - 51,92%, отже бачимо, що площа, відведена під зернові культури протягом трьох років, зменшилася у 2013 порівняно з 2011 на 12,49%. Серед зернових культур перше місце займає кукурудза на зерно : у 2011 році - 36,24%, у 2012 році - 53,21% у 2013 - 52,86% від загальної площі зернових культур, друге місце займає пшениця озима: 23,13%; 21,87%; 18,94%.

Найважливішими показниками сільськогосподарського виробництва в цілому є урожай і урожайність. Рівень урожайності відображує вплив економічних і природних умов, а також якість організаційно-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і господарств. Урожайність - це середній обсяг продукції з одиниці посівної площі. Для культур, що вирощують у відкритому ґрунті, урожайність визначають з розрахунку на 1 га.

У процесі аналізу даних про урожайність оцінюють рівень виконання планових завдань урожайності і валового збору, досліджують динаміку урожайності, а також визначають вплив природно-кліматичних і економічних факторів на її рівень для виявлення резервів підвищення урожайності і збільшення виробництва соняшника [16].

Розглянемо динаміку розвитку зерновиробництва в СТОВ «Росія» за досліджуваний період.

Аналіз даних таблиці 2.8 свідчить, що за період з 2011 р. по 2013 р. в галузі виробництва зерна відбулися такі зміни: площа посіву зменшилася з 1297 га до 1135 га, або на 12,49 %. Щодо урожайності, то вона зменшилася на 0,06 ц/га, або на 1,11 % . При цьому слід відзначити, що урожайність зернових культур в господарстві у досліджувані роки була значно вищою, ніж в середньому по Україні. Відповідно зменшився валовий збір зерна із 63314 ц до 72420 ц, або на 12,57%. Обсяги реалізації зерна за період, що досліджується зросли: відповідно з 64765 ц до 70279 ц, або на 8,51 % за рахунок рівня товарності.

Таблиця 2.8

Динаміка виробництва зерна в господарстві

Показник	2011 р.	2012 р.	2013 р.	2013 р. у % до 2011 р.
Площа посіву, га	1297	1372	1135	87,51
Урожайність з 1 га, ц	55,84	58,51	55,78	99,89
Валовий збір зерна,ц	72420	80283	63314	87,43
Реалізовано зерна, ц	64765	46294	70279	108,51
Рівень товарності, %	89,43	57,66	111,00	Х

На динаміку виробництва зерна впливає багато факторів. Усі вони діють комплексно, в діалектичній єдності, взаємозв'язку і взаємозалежності. Використання високопродуктивних районованих сортів і гібридів, внесення

добрив в оптимальних, науково обґрунтованих дозах, застосування комплексної механізації виробничих процесів, використання високоякісних

засобів захисту рослин - всі ці фактори зумовлюють підвищення урожайності культур, особливо в комплексі, отже зумовлюють збільшення валового збору зернових культур [17].

Проаналізуємо вплив основних факторів на зміну обсягів виробництва зерна в таблиці 2.9.

Проаналізувавши дані таблиці 2.9 слід зазначити, що валовий збір зернових культур в 2013 році зменшився на 9106 ц, або на 12,57 %. Дана зміна валового збору відбулася за рахунок зміни основних факторів, які впливають на обсяг виробництва - площі посіву та урожайності. При цьому за рахунок зміни площі посіву валовий збір зменшився на 9087 ц, а за рахунок зниження урожайності зменшився на 19 ц.

Таблиця 2.9

Вплив факторів на зміни валового збору зерна

Показник	2011 р.	2013 р.	Відхилення (+,-)
Площа посіву, га	1297	1135	-162
Урожайність з 1 га, ц	55,84	55,78	-0,06
Валовий збір зерна,ц	72420	63314	-9106
Валовий збір зерна при площі 2013 р. і урожайності 2011 р.	63333	х
Зміни валового прибутку зерна за рахунок, ц: - площі посіву	-9087	х
- урожайності	-19	х

Отже, основним фактором зменшення виробництва зерна є зниження урожайності зернових культур в господарстві.

2.3 Економічна ефективність виробництва зерна

Економічна ефективність показує кінцевий корисний результат від застосування всіх виробничих ресурсів і визначається порівнянням одержаних результатів і витрат виробничих ресурсів. Економічна ефективність виробництва зерна - це одержання максимальної його кількості з одного гектару площі посіву при найменших затратах праці коштів на 1 ц зерна. В умовах розвитку суспільства корінним завданням є піднесення сільськогосподарського виробництва, підвищення продуктивності праці та ефективного використання трудових ресурсів. Високі темпи підвищення продуктивності праці - важлива умова вирішення багатьох економічних і соціальних проблем і насамперед ефективності сільськогосподарського виробництва, зростання оплати праці і доходів працівників господарства. При цьому весь приріст продукції сільського господарства повинен бути одержаний за рахунок підвищення продуктивності праці без додаткового залучення робочої сили.

У сільському господарстві - це одержання максимального обсягу продукції з 1га землі з найменшими витратами засобів і предметів праці. Підвищення ефективності виробництва означає, що на кожну одиницю витрат і застосованих ресурсів одержують більше продукції і доходу.

Важливе місце серед показників економічної ефективності виробництва належить собівартості зерна, від рівня якої залежить рентабельність виробництва та прибуток господарства. Собівартість зерна залежить від загальної суми витрат на його виробництво і реалізацію та обсягів виробництва зерна. Тому затрати на виробництво 1 ц зерна можуть бути знижені, якщо зменшити суму виробництва при незмінному валовому виході зерна, або коли вихід зерна зростатиме більшою мірою, ніж затрати на його виробництво. У всіх випадках вирішальне значення має підвищення врожайності зернових культур [18].

В процесі виробництва на виготовлення конкретного продукту витрачаються ресурси, кошти, робоча сила. Собівартість є одним із найважливіших показників господарської діяльності, оскільки визначає, у що саме обходиться виробництво відповідного виду продукції і наскільки економічно вигідним воно є в конкретно економічних умовах господарювання. Показник собівартості дає можливість глибоко проаналізувати економічний стан і виявити резерви підвищення ефективності виробництва, оскільки із зниженням собівартості зростає цінова конкурентоспроможність продукції. Розглянемо структуру собівартості 1 ц зерна у СТОВ «Росія» Рокитнянського району Київської області (табл. 2.10).

Таблиця 2.10

Собівартість 1 ц зерна і фактори її формування

Показник	2011 р.	2013 р.	Відхилення (+, -)
Витрати на 1 га посіву, грн.	4727,83	7936,56	3208,73
Урожайність з 1 га, ц	55,84	55,78	-0,06
Собівартість 1 ц зерна, грн	84,67	142,27	57,6
Собівартість 1 ц зерна при витратах 2013 р. і урожайності 2011 р., грн.	142,23	х
У т.ч. за рахунок: витрат виробництва	57,56	х
урожайності	0,04	х

На собівартість 1 ц зерна впливають такі фактори, як витрати виробництва на 1 га посіву та урожайність зернових культур. Як видно з даної таблиці, витрати на один гектар посіву змінилися через суттєву зміну витрат виробництва. Також змінилася собівартість на 1 ц зерна, в 2011 році вона становила 84,67 грн, а в 2013 році відповідно 142,27 грн. Аналізуючи зміну собівартості можемо сказати що вона змінилася за рахунок зменшення витрат виробництва та збільшення урожайності.

Витрати підприємств -- це сукупність усіх спожитих ресурсів на виробництво того чи іншого продукту. Вони характеризують вартість виробництва продукції дл...