Характеристика основних захворювань худоби

Поряд з видовою патогенністю окремих видів збудника бруцельозу доведена можливість міграції їх від одного виду тварин на інший при умові тривалого і тісного контакту, особливо в період гострого перебігу захворювання {Є. В. Козловський).

Бактеріологічними дослідженнями у великої рогатої худоби, свиней і коней виявлено всі три види збудника.

В овець та кіз, крім овечого виду, виділено також і бичачий. У Румунії в господарствах, неблагополучних щодо бруцельозу овець, у 37% випадків спостерігались аборти, викликані бруцелою свинячого виду.

Таким чином, слід вважати, що зараження різних видів тварин тим чи іншим видом збудника бруцельозу визначається рівнем опірності організму тварин, місцевими епізоотологічними умовами і ступенем контакту з джерелом зараження.

Зараження людини можливе різними видами бруцел. Проте найбільш патогенним є збудник бруцельозу дрібної рогатої худоби; що доводиться епідемічним поширенням хвороби серед людей в місцевостях, неблагополучних щодо бруцельозу овець і кіз.

Сприйнятливість до бруцельозу коливається залежно від віку і умов утримання тварин.

Молоді тварини стійкіші проти бруцельозу. У телят, наприклад, до 4 місячного віку при надходженні бруцел з молоком зараження розвивається не завжди. Добре виражена - сприйнятливість виникає тільки в період статевого дозрівання. набряковий захворювання колібактеріоз сальмонельоз щеплення

Недостача в кормах вітамінів (А, D, Е і С), мінеральне голодування, достатня, але одностороння годівля сприяють поширений хвороби в господарстві. Поширенню бруцельозу сприяє також відсутність родильних приміщень, загноєність скотних дворів, скупченість і тривале стійлове утримання, коли створюються сприятливі умови для нагромадження збудника хвороби, передачі і перезараження тварин.

Стаціонарність бруцельозу визначається тривалим бактеріоносійством у перехворілих тварин, збережуваністю збудника в зовнішньому середовищі і поповненням неблагополучного стада статевозрілим молодняком.

Перебіг ензоотії бруцельозу тривалий. Наростання клінічно вираженого бруцельозу, як і виділення тварин за показами серореакцій, збігається з кінцем зими та початком весни і періодом масових отелень, окотів, опоросів.

Джерелом інфекції є хворі тварини і тварини-бактеріоносії. Особливо небезпечний момент викидня, коли разом з плодом, плодовими оболонками і зародковими водами виділяється величезна кількість бактерій. Виділення бактерій з витіками статевих органів триває після аборту протягом 20-60 днів. Надалі такі тварини стають тривалими носіями збудника хвороби і при чергових отелах, окота х та опоросах знову починають виділяти бактерії в зовнішнє середовище. Збудники захворювання виділяються захворілими тваринами не тільки в момент аборту, а й з молоком, сечею і частково з калом. Тривалість виділення бактерій з молоком може продовжуватися до 7--9 років, а у кіз з сечею і вагінальним секретом -- до трьох років.

Бугаї й особливо барани та кнури можуть виділяти збудників бруцельозу з спермою при захворюванні статевих органів.

У господарствах, неблагополучних щодо бруцельозу, особливо вівчарських, слід мати на увазі як можливе джерело інфекції сторожових собак, зараженість яких може досягати 31,3% (А. Н. Гуляєв). Собаки, хворі не бруцельоз, виділяють бруцели з сечею (І. О. Ізмайлов).

Певне значення як джерело інфекції для сільськогосподарських тварин можуть мати дикі гризуни, особливо зайці.

Тривалим резервуаром збудника інфекції служать приміщення, корми, пасовища, водопоїі годівниці, гній і речі догляду, забруднені виділеннями бруцельозних тварин. Передача інфекції можлива також через одяг і руки доглядачів.

У благополучне стадо бруцельоз заноситься тваринами з латентним перебігом інфекції, які надходять без перевірних діагностичних досліджень. Хвороба може заноситися також молодняком з неблагополучних щодо бруцельозу господарств, в якого захворювання проходить нерідко приховано і не виявляється контрольними дослідженнями до першого отелення. Не виключена можливість занесення хвороби хворими на бруцельоз людьми, які доглядають за тваринами.

Істотне значення в поширенні бруцельозу можуть мати пасовища і водопої при недодержанні санітарних вимог щодо роздільного випасання і напування зараженої і здорової худоби. Поширення хвороби можливо незнешкодженим молоком, молочною сироваткою і збираним молоком, одержаним з неблагополучних щодо бруцельозу господарств. Зараження тварин бруцельозом відбувається через ушкоджені і неушкоджені слизові оболонки та шкірні покриви при прийманні корму і води, або стискання з сечею та гноєм, забрудненими виділеннями хворих тварин. Зараження можливе також при попаданні збудника хвороби на кон'юнктиву ока. Доведена можливість переносу бруцельозу жалкими комахами і кліщами. Перенос інфекції у великої рогатої худоби, хворими бугаями - плідниками має відносно менше, значення порівняно із зараженням через слизові оболонки - шлунково-кишкового тракту і шкіру. Проте цей шлях зараження киї рогатої худоби та свиней спостерігається значно частіше у зв'язку з численними випадками захворювання кнурів та баранів на орхіти. Хутрові звірі можуть заражатися при згодовуванні їм м'яса від тварин, хворих на бруцельоз.

Інтенсивність розвитку і тяжкість перебігу бруцельозу у стаді залежить від віку та фізіологічного стану тварин (вагітність), повноцінності годівлі, вірулентності і масивності інфекції та рівня ветеринарно-санітарного обслуговування стада.

При зараженні великої кількості тварин у період вагітності, недостатній або неповноцінній годівлі абортує часто 50--90% маток у стаді. Надалі кількість абортів різко знижується, якщо стадо не поповнюється статевозрілим молодняком, який легко заражається і зумовлює можливість наростання нової хвилі абортів.

В однофермних господарствах, де новонароджуваний молодняк утримується в тісному контакті з дорослими тваринами, і при підсисному утриманні молодняка інфекція згасає швидше, що пояснюється само імунізацією тварин у молодому віці (К.А.Хлусцов).

6. Патогенез. Інтенсивність розвитку і перебіг патологічного процесу при бруцельозі визначаються фізіологічним станом організму -- наявністю або відсутністю вагітності, віком, видом, ступенем опірності організму тварини, минем заглиблення збудника та його вірулентністю.

Згідно з експериментальними данними, одержаними при зараженні морських свинок (П. Ф. Здрадовський), розрізняють три фази в розвитку інфекції. Перша фаза -- адаптація -- типова для раннього періоду розвитку інфекції, характеризується негативними показниками бактеріологічного дослідження, незважаючи на завідоме зараження тварин.

Друга фаза -- регіонарна інфекція -- характеризується позитивними показниками бактеріологічного дослідження при висівах лише з лімфатичних вузлів, що відповідають місцю введення культури.

Третя фаза -- генералізована інфекція -- характеризується явищами бактеріємії і можливістю одержання культури при висівах з паренхіматозних органів і передусім з селезінки.

Численні дослідження з штучного зараження сільськогосподарських тварин показали аналогічну динаміку в розвитку бруцельозу. Проте видові і вікові показники у різних тварин, фізіологічний стан й умови утримання позначаються на патогенезі захворювання і зумовлюють ряд особливостей в розвитку, перебігу та згасанні патологічного процесу.

У статевозрілих невагітних тварин бруцели, потрапивши в організм, затримуються в регіонарних лімфатичних вузлах. Надалі, при недостатній опірності організму, бактерії лімфатичними і кровоносними шляхами проникають в паренхіматозні органи, де й викликають явища ретикулоендотеліозу.

Наприкінці третього або четвертого тижня інфекція набуває локального характеру і визначається осіданням бактерій у вимені та лімфатичних вузлах. Локалізація бактерій у вимені часто супроводиться розвитком інтерстиціального або паренхіматозного маститу. Бруцели у вимені можуть бути виявлені як у лактуючих корів, так і в нетелей. У телиць і нетелей інфекція протікає нерідко латентно, тому позитивні серологічні реакції (РА, РЗК) з'являються тільки після отелення або аборту.

Особливо сприятливі умови для розвитку патологічного процесу створюються в організмі вагітних тварин. Тут внаслідок попадання в матку бактерій і розмноження їх виникає запальний процес у слизовій оболонці матки і оболонках плода, що зумовлює порушення живлення плода і призводить до аборту або народження нежиттєздатного, слабкого молодняка. Запальні зміни в матці та яєчниках часто набувають хронічного характеру, що зумовлює розвиток тимчасової або постійної безплідності.

У невагітних тварин інфекція має латентний характер і може загостритися при черговій вагітності або під впливом перехворювання іншими хворобами (ящур, туберкульоз та ін.). У чоловічих індивідуумів запальні процеси розвиваються в сім'яниках і придатках. В багатьох випадках відмічаються ураження суглобів, суглобових сумок і бурс.

Перебіг і тривалість бруцельозної інфекції дуже різноманітні і залежать від умов зовнішнього середовища і ступеня опірності організму тварин. Згасання інфекції у багатьох тварин спостерігається через 1,5-2 роки в інших вона триває 5-9 років. У багатьох тварин, за добрих умов утримання і усунення можливості до реінфекції, захворювання може закінчитися самовидужуванням (Р.А.Ціон, С.М.Овчинніков). Строки самовидужання залежать під давності інфекції у стаді, опірності організму і санітарно-гігієнічного рівня утримання тварин.

Тварини з латентною інфекцією, яка проходить без клінічних ознак бруцельозу, видужують швидше порівняно з матками, які абортували.

Перебіг інфекції у заражених тварин супроводиться появою у крові спочатку аглютинінів, а потім комплементзв'язуючих антитіл. Серологічні реакції найкраще виражені в період загострення перебігу процесу і розвитку ретикулоендотеліозу в органах. У невагітних тварин згасання серологічних реакцій спостерігається на 30--50-й день після зараження. У вагітних тварин і тих, що абортували, серологічні реакції можуть зберігатися від кількох місяців до 1--3 років. Алергічні реакції появляються пізніше від серологічних і затримуються довше. Ряд тварин продовжує давати алергічні реакції, коли при бактеріологічному дослідженні вже не вдається виявити бруцел. Такий стан у більшості тварин характерний для самовидужання яке настало. Поряд із змінами імунобіологічних показників у крові бруцельозних тварин спостерігається зниження кальцію, збільшення фосфору і зниження резервної лужності.

7. Імунітет. Імунітет при бруцельозі у початковій фазі його розвитку нестерильний. Надалі після звільнення організму від бруцел спостерігається перехід у фазу стерильного імунітету, інтенсивність якого виражена слабіше порівняно з фазою премуніції.

Численні дослідження, спрямовані на вишукування вакцин, показали, що забиті вакцини мало ефективні. Кращі результати були одержані при імунізації тварин слабковірулентними живими вакцинами. Широкого застосування для імунізації молодняка рогатої худоби набула вакцина з бичачого штаму №19, одержана в 1923 р. у США. Імунітет у прищеплених тварин настає через 2--3 місяці і триває від одного до двох років.

У молодняка, вакцинованого у 5--8-місячному віці, появляється позитивна реакція аглютинації, яка тримається протягом 3--6 місяців, рідше -- довше. Прищеплені тварини, як правило, не абортують і не виділяють бруцел з молоком, що сприяє затуханню бруцельозу у стаді.

Негативним показником при щепленнях вакциною з штаму № 19, особливо у дорослих тварин, є тривале зберігання серологічних реакцій (від двох років і більше), що ускладнює і зволікає строки оздоровлення стада у зв'язку з відсутністю методу диференціації вакцинальної серопозитивності від серопозитивності, що розвивається внаслідок природного зараження.

8. Клінічні ознаки. Інкубаційний період при бруцельозі триває 2--3 тижні, рідше 2--3 місяці і визначається появою у крові заражених тварин аглютинінів. Перебіг хвороби хронічний і латентний.

Основною клінічною ознакою бруцельозу є аборт. У корів аборти спостерігаються на п'ятому-восьмому місяці тільності при умові, що зараження сталося в період вагітності. Зараження, що виникло не в період вагітності, здебільшого не викликає аборту і призводить до розвитку латентної інфекції (С. М. Вишелеський).

Таким чином, кількість абортів визначається інтенсивністю поширення інфекції у стаді і фізіологічним станом тварин у момент зараження.

За 24-48 годин до настання аборту відмічається припухання статевих органів, витік з піхви скловидного слизу, буруватого кольору і набрякання вим'я. після аборту у більшості тварин спостерігається затримання посліду, ендометрит, а іноді і мастит. Характерною ознакою бруцельозу є також розвиток гігром і серозних бурситів. Повторні аборти бувають рідко.

У бугаїв можуть розвиватися на ґрунті бруцельозної інфекції орхіти й епідидиміти.

В овець та кіз аборти виникають частіше -- на 3--5-му місяці вагітності, рідше у пізніші строки. Абортові передують набрякання вим'я, зовнішніх статевих органів, слизо-гнійне виділення з піхви і субфібрильна гарячка. Аборти ускладнюються тендовагінітами, бурситами, парезами і рідше - кон'юнктивітом та кератитом.

У баранів часто уражаються сім'яники та їх придатки.

У свиноматок аборти спостерігаються на 4--12-му тижні поросності. За 2-3 дні до викидня відмічається пронос, порушується апетит, набрякає вим'я і появляються витіки з піхви. Після аборту свиноматки швидко поправляються, рідше -- у них розвиваються запальні хронічні процеси в матці, що призводять до безплідності. В окремих випадках опорос проходить нормально, але поросята виявляються нежиттєздатними. Спостерігаються також випадки народження мертвих плодів або муміфікація їх.

У кнурів хвороба проходить хронічно і характеризується в багатьох випадках ураженням тестикулів та їх придатків. Як у самців, так і в самок хвороба може ускладнюватися ураженням суглобів, кісток та утворенням абсцесів у печінці та підшкірній клітковині.

Коні заражаються бруцельозом при тісному контакті з бруцельозною худобою. Хворі коні також бувають джерелом зараження для сільськогосподарських тварин, оскільки можуть виділяти бруцели з сечею, молоком і калом.

У коней, як і в інших тварин, бруцельоз може проходити безсимптомно. У випадках клінічно вираженого бруцельозу іноді спостерігаються ранні аборти, через 1--2 місяці після зажереблення (Й. Ю. Голубєв). Спостерігаеться також ремітуюча гарячка, артрити, остити, тендиніти, бурсити в ділянці холки і потилиці з некрозом хрящів та остистих відростків і утворенням нориць.

Перебіг бруцельозу у верблюдів характеризується загальними симптомами з рогатою худобою і супроводиться абортами на 6--7-му місяці вагітності (Л. Я Яковлєв, Л. А. Пальгов, П. І. Островидов).

Зараження собак і кішок бруцельозом можливе при поїданні абортованих плодів, посліду, сирого та збираного молока, одержаного від бруцельозних тварин. Наявність хвороби у собак в неблагополучних щодо бруцельозу господарствах підтверджується серологічними і бактеріологічними дослідженнями й одержанням культур з крові та паренхіматозних органів. Хвороба проходить частіше як безсимптомна інфекція, рідше спостерігається тимчасова гарячка і, як виняток, аборти, а в самців ураження тести кулів (Планц, Хеддельсон).

У норок спостерігають аборти, мертві плоди, яловість.

Птиця сприйнятлива до всіх різновидностей бруцел; частіше уражаються курині. Хвороба проходить у вигляді безсимитомної інфекції, рідше спостерігається зниження несучості, блідість гребеня, пронос, схуднення та артрити.

9. Патологоанатомічні зміни. Плодові оболонки потовщені, інфільтровані, пронизані крововиливами і вкриті пластівцями фібрину та гною. Аналогічні зміни спостерігаються і в котеледонах.

При розтині плода виявляють інфільтрацію підшкірної клітковини набряк і потовщення пупкового канатика, крововиливи у слизових і серозних оболонках, гіперплазію лімфатичних вузлів, селезінки і дрібні вогнища некрозу в печінці. У бугаїв, кнурів і баранів відмічаються гнійні і некротичні процеси в сім'яниках і придатках. У свиней спостерігається муміфікації плодів, абсцеси в підшкірній клітковині і множинний розвиток дрібних гранульом у матці з некротичним розпадом в центрі їх.

У коней, крім гнійно-некротичних процесів у ділянці потилиці і холки, можуть спостерігатися атрофія матки, піометрити, ендометрити, сальпінгіти (М.О.Нальотов).

10. Діагностика. Діагноз на бруцельоз у тварин ставлять на підставі результатів бактеріологічних, серологічних і алергічних досліджень з урахуванням епізоотологічних даних, клінічних ознак і патологоанатомічних змін і лабораторних досліджень. Найширше використовують серологічний і алергічний методи прижиттєвої діагностики.

Матеріал для лабораторних досліджень відбирають від кожної тварини окремо.

На бактеріологічне дослідження на бруцельоз в лабораторію направляють абортований плід з плодовими оболонками (від свиноматок беруть не менше 3 плодів) або шлунок плоду з вмістом (шлунок перев'язують з боку стравоходу і з боку дванадцятипалої кишки), а також шматочки печінки і селезінки. Проби вмісту гігром (бурс) відбирають, роблячи пункцію стерильним шприцом з голкою великого діаметру, і переносять його вміст в стерильну пробірку з гумовою пробкою. Узяття проб молока у корів для дослідження на бруцельоз, здійснюється відбором з кожної частки вимені останніх порцій молока в кількості 10 - 15?мл в окремі стерильні пробірки з гумовими пробками. У овець і кіз проби молока беруть шляхом пункції цистерни вимені. Молоко повинно бути доставлено в лабораторію і досліджено в день узяття проби. Якщо це неможливо, молоко консервують сухою борною кислотою (0,001?мг на 10?мл) або генціанвіолетом (0,4?мл 1% спиртно-водного розчину фарби на 10?мл молока). Консервоване молоко придатне для дослідження протягом 10 діб.

Для дослідження на інфекційний епідидиміт в лабораторію направляють: від баранів - сім'яники з придатками; від вівцематок - абортовані плоди з плодовими оболонками, виділення із статевих шляхів, узяті в перші 5 діб після аборту.

Від абортованої тварини одночасно з патологічним матеріалом направляють кров для серологічного дослідження на бруцельоз. Якщо протягом 24 - 30 годин узятий матеріал доставити в лабораторію не представляється можливим, його консервують стерильним 30% водним розчином хімічно чистого гліцерину. Матеріал заливають консервуючою рідиною в кількості, що перевищує його об'єм у 4 - 5 разів. Крупні плоди направляють в не консервованому вигляді.

На серологічне дослідження в лабораторію направляють кров (або сироватку крові) і молоко. Кров у тварин беруть з яремної вени (у свиней - з вушної або хвостової, у лисиць і песців - із стегнової вени, у норок - шляхом відсікання подушечки середнього пальця задньої лапи або кінчика хвоста) в стерильні пробірки по 5 - 7?мл (від хутрових звірів - по 1 - 2?мл). Пробірки нумерують і складають опис проб. Сироватку одержують методом відстоювання.

Алергічна діагностика. В якості алергенів використовують переважно препарати, виготовлені із візованих бактерійних тіл: в медицині - бруцелін (мелиин), у ветеринарії - бруцелізат, бруцелогідролізат. Для діагностики бруцельозу у молодняка застосовують аборти.

Бруцелізат(ВІЕВ, 1934). Припарат використовують для овець. Практично не викликає сенсибілізації тварин. Готується із висушеної у вакуумі бактерійної маси бруцел. Бруцелізат вводиться внутрішньошкіряно в ділянку підхвостової складки або у ліктевого суглобу. Облік реакції проводиться через 24 - 48 годин. За ступенем набряку (позитивна реакція +++ і ++, слабко позитивна). За сумнівну реакцію вважається слабко виражений набряк. Вівці, що дали сумнівну реакцію, досліджуються повторно через 30 діб.

Бруцелогідролізат (ВІЕВ,1949) використовується для діагностики бруцельозу у овець, кіз, свиней. Представляє собою продукт кислого гідролізу бруцел (гаптен). Використовується подібно до бруцелізату.

Абортин - корпускулярний алерген (Br. Bovis) (Вишелеський). Препарат в дозі 0,2 мл вводиться молодняку (до 1 року) внутришньошкіряно на середині внутрішньої поверхні під хвостової складки.

Глазная проба у ВРХ.

Ліктева - мало чутлива. Не використовується.

11. Специфічні засоби лікування. Методи лікування бруцельозу у тварин не розроблені. Спроби застосувати як лікувальний засіб гіперімунну сироватку при перевірці в умовах виробництва не дали позитивних результатів.

12. Профілактика і заходи боротьби. Заходи боротьби з бруцельозом повинні бути спрямовані: на охорону благополучних господарств від занесення хвороби, на ліквідацію захворювання при появі його у стаді і на вирощування здорового молодняка для ремонту стада в неблагополучних господарствах.

Дуже важливими завданнями є охорона благополучних господарств від занесення інфекції і особливо стад з племінною і високопродуктивною худобою. Поповнювати стадо необхідно тільки із завідомо благополучних щодо бруцельозу господарств. На тварин, які надходять, повинні бути ветеринарні свідоцтва, що свідчать про благополучність господарств, із зазначенням дати і результатів дослідження тварин па бруцельоз перед виводом з господарства.

Новоприбулих тварин витримують на карантині протягом 30 днів і піддають контрольному дослідженню на бруцельоз і тільки при негативних показах його допускають до загального стада.

Ще надійнішим запобіжним заходом проти занесення бруцельозу, особливо для племінних ферм, може бути ізольоване утримання новопридбаних тварин до першого благополучного отелення з наступним контрольним дослідженням проб крові. Телят, які надходять по контрактації, слід розміщувати в окремих приміщеннях або разом з відгодівельним поголів'ям, а влітку - в окремих таборах.

Необхідно суворо контролювати також худобу, яку купують колгоспники, робітники і службовці радгоспів. Молодняк, вирощуваний у неблагополучних щодо бруцельозу господарствах, не повинен надходити навіть при наявності негативних діагностичних даних у благополучні щодо бруцельозу стада. Такий молодняк доцільно здавати після відгодівлі на м'ясо або використати для ремонту власного стада господарства. Не можна допускати спільного випасання і напування худоби колгоспів і радгоспів з худобою індивідуального користування. Худоба неблагополучних ферм повинна випасатися на надійно ізольованих пасовищах або знаходитися на стійлово-табірному утриманні, не можна використовувати для її напування відкриті природні водойми.

Слід зважати також на можливість занесення хвороби з кормом і не допускати завозу кормів з неблагополучних господарств або згодовування сільськогосподарськими тваринам незнешкоджених відходів молочних заводів, а хутровим звірям -- м'яса та субпродуктів.

Велике значення для профілактики бруцельозу має наявність в господарстві родильних приміщень, а також ізоляторів для тварин з ознаками передчасних родів або тих, що абортували.

Слід рекомендувати обов'язкове знешкоджування всіх послідів шляхом спалювання або скидання в біотермічні ями незалежно від благополучності господарства щодо бруцельозу.

Загрожувані щодо занесення хвороби стада, а також поголів'я племінних господарств повинні щороку піддаватися контрольному обслідуванню перед поставленням тварин на стійлове утримання. Не можна допускати до догляду за тваринами людей, хворих на бруцельоз.

Важливе значення у профілактиці бруцельозу має широке використання методу штучного осіменіння тварин і організація тривалого літнього табірного утримання, що сприяє зміцненню здоров'я тварин і забезпечує можливість проведення профілактичного ремонту та дезинфекції приміщень скотних дворів.

Всякий випадок аборту у стаді до встановлення діагнозу слід розглядати як можливе джерело занесення бруцельозу в господарство. Тварина, яка абортувала, повинна бути негайно ізольована, приміщення і місце, де стався аборт, старанно очищене і продезінфіковане, а абортований плід і плодові оболонки після відбору матеріалу для бактеріологічного дослідження знешкоджені.

При одержанні з лабораторії позитивного висновку про наявність бруцельозу господарство оголошується неблагополучним щодо захворювання. Про не благополучність господарства щодо бруцельозу повідомляють медичний нагляд. Для ліквідації захворювання ветеринарний лікар разом і керівництвом господарства розробляє план заходів, в основу якого кладуть епізоотологічне обслідування господарства. В плані визначають спеціальні ветеринарно-санітарні та організаційно-господарські заходи. План оздоровчих заходів повинен бути погоджений з головним ветеринарним лікарем району і затверджений райвиконкомом.

Поголів'я неблагополучних щодо бруцельозу господарств беруть на строгий облік і без дозволу ветеринарного нагляду до кінця оздоровчих заходів не може бути виведене з господарства. В однаковій мірі в неблагополучне стадо не повинні надходити здорові тварини з інших господарств.

У господарствах, неблагополучних щодо захворювання великої рогатої худоби на бруцельоз, поголів'я тварин обслідують за допомогою серологічних реакцій. Реагуючих тварин ізолюють і здають на забій, за винятком в окремих випадках високопродуктивних і племінних, яких зосереджують на окремих фермах-ізоляторах. Ферми-ізолятори необхідно створювати тільки в разі крайньої потреби з дозволу Ветеринарного управління республіки. На ізолятори накладають карантин і визначають строк їх ліквідації.

Після одержання дворазового негативного результату по стаду його ставлять на профілактичний контроль, строком на б місяців. Протягом зазначеного періоду проводять два контрольних дослідження з проміжком у 3 місяці. В разі відсутності за згаданий період абортів з причини бруцельозу і негативних результатів контрольних досліджень стадо оголошують неблагополучним щодо бруцельозу і обмежувальні заходи з господарства знімають.

Новонароджених телят від корів оздоровчих стад, а також телят бруцельозних ізоляторів протягом перших 10--15 днів випоюють молоком матері, потім переводять на молоко, одержане від здорових корів або пастеризоване. Підростаючих телят утримують ізольовано від маточного стада. Після досягнення 5-місячноговіку у телят беруть проби крові для серологічного дослідження (РА і РЗК). Нереагуючих телят виводять на окрему ферму (відділення). Через 2--3 місяці у телят знову беруть кров. Реагуючих тварин здають на забій. При одержанні негативних наслідків дослідження крові по всій групі телиць визнають умовно здоровими і залишають під ветеринарним наглядом до першого отелення. Через місяці, після отелення їх кров досліджують реакціями РА і РЗК і при негативних наслідках тварин визнають здоровими. Здоровий молодняк утримують ізольовано від неблагополучних груп худоби і використовують для формування здорового дійного стада. Телят від бруцельозних корів, що знаходяться в бруцельозному ізоляторі, вирощують в окремих приміщеннях на території ізолятора до м'ясних кондицій і здають на забій.

Крім визначеного способу оздоровлення ферми від бруцельозу, який треба застосовувати в господарствах з невеликим поширенням хвороби, користуються й іншими заходами:

1) повна заміна всього неблагополучного поголів'я здоровими тваринами із благополучних господарств і ферм. Цей спосіб доцільно використовувати в областях і районах, де є поодинокі неблагополучні господарства, які довгий час не піддаються оздоровленню;

2) заміна молодняка власного приплоду молодняком з благополучних господарств та вирощування з нього здорового стада на ізольованих фермах. Оздоровлення цим способом здійснюється в господарствах, що мають бруцельозні ізолятори, а також в господарствах, де виділення бруцельозних тварин довгий час не припиняється;

3) оздоровлення за допомогою профілактичного щеплення молодняка вакциною з штаму 19 в комплексі з ветеринарно-санітарними та організаційно-господарськими заходами. Цей спосіб доцільно використати в господарствах з великим поширенням хвороби, які не мають можливості здійснити оздоровлення шляхом заміни молодняка власного приплоду молодняком, завезеним з благополучних господарств.

Застосовуючи визначені заходи, слід пам'ятати, що завозити здорову худобу для вирощування здорового стада треба лише на ізольовані тваринницькі ферми або ділянки, з яких повністю вивезене неблагополучне поголів'я і молодняк, одержаний від нього. Приміщення і садиби таких ферм перед завезенням здорово худоби повинні бути вільними від тварин протягом усього літа. За цей час їх необхідно ретельно очистити від гною, провести дворазову дезинфекцію та зробити капітальний санітарний ремонт тваринницьких приміщень.

В господарствах, де ведуть оздоровлення стада шляхом щеплення молодняка, його вирощують на окремих фермах або бригадах.

Первинні щеплення великої рогатої худоби в господарствах, де раніше оздоровчі заходи провадились без застосування вакцинації, а також щеплення тваринам на благополучних фермах, що перебувають під постійною загрозою занесення бруцельозу, провадять в кожному окремому випадку з дозволу Ветеринарного управління республіки.

Необхідно також позначити всіх щеплених тварин в нижній третині лівого вуха круглим отвором розміром 15 мм та завести в кожному господарстві журнал обліку вакцинованих тварин.

В оздоровлених фермах тварин, які перебували в умовах можливого зараження бруцельозом, не допускають до виводу з цих ферм, крім виводу для здачі на забій, до кінця їх продуктивного використання.

У господарствах, неблагополучних щодо бруцельозу дрібної рогатої худоби, поголів'я обслідують комплексно-серологічними та алергічними реакціями, виявлених тварин ізолюють і забивають. Після одержання дворазових негативних показників по отарі її ставлять на профілактичний контроль і утримують ізольовано протягом 6 місяців, а маточні отари --до благополучного окоту. При відсутності за період профілактичного контролю у стаді клінічно вираженого бруцельозу і при негативних результатах контрольних обслідувань, проведених після строку профілактичного контролю, отари визнають благополучними щодо бруцельозу.

У випадках значного поширення бруцельозу і продовження виділень реагуючих тварин обслідування припиняють, а поголів'я здають після нагулу на м'ясопоставки.

Молодняк дрібної рогатої худоби після відлучення утримують ізольовано і протягом 6 місяців дворазово обслідують алергеном і реакцією зв'язування комплементу з проміжком у 3 місяці. Реагуючих тварин забивають, а здорових використовують для вирощування здорового стада, не допускаючи контакту з вівцями умовно здорових отар.

Оздоровлення неблагополучних щодо бруцельозу свиноферм проводять шляхом повної заміни неблагополучного поголів'я здоровими свинями, завезеними з благополучних ферм.

Оздоровлення верблюдницьких ферм проводять на підставі такого ж комплексу, що й оздоровлення стад великої рогатої худоби, за винятком вакцинації.

Корови, вівці, кози та свині, хворі на бруцельоз, які належать колгоспникам, робітникам і службовцям, підлягають забою на м'ясо. У неблагополучних господарствах не можна допускати згодовування собакам абортованих плодів, послідів, сирого збираного і незбираного молока, одержаною від бруцельозних тварин, а також сирого м'яса дорізаних або загиблих тварин, хворих на бруцельоз.

Абортовані плоди і послід знезаражують шляхом спалювання або скидають в біотермічні ями.

Молоко корів, які не мають клінічних ознак бруцельозу, пастеризують протягом 30 хвилин при 70є, а молоко від тварин, які абортувли, знешкоджують кип'ятінням.

Доїння овець та кіз в неблагополучних щодо бруцельозу забороняється. Корів і телиць, овець і кіз в оздоровлюваних господарствах осіменяють штучно сім'ям здорових плідників, яких утримують ізольовано від маточного поголів'я.

Пасовища, де випасалося бруцельозне стадо, можна використовувати для випасання здорової худоби через 2 місяці літнього часу в південних зонах і Середній Азії, а в інших районах СРСР -- через 3 місяці.

Непротічні водойми, якими користувалися для напування бруцельозної худоби, можуть бути використані для здорових стад через 3 місяці.

Гній від худоби бруцельозних ферм-ізоляторів, а також оздоровлюваних господарств піддають біотермічному знезаражуванню протягом 2 місяців. Овечий гній - кізяк - вирізують, складають в окреме місце для просушування і використовують на паливо. Заготовляти кизяк необхідно у спецодягу, додержуючи заходів особистої профілактики. Для оздоровчих заходів використовують літнє табірне утримання тварин, в період якого їх забезпечують достатньою кількістю зеленої маси або добрим пасовищем. В період літнього табірного утримання особливо пильно стежать за виконанням вимог щодо ізольованого утримання статевозрілого молодняка від умовно здорового або бруцельозного стада.

Приміщення після виводу тварин в табори очищають від гною і дезінфікують хлораміном, 3-процентним розчином сірчано-карболової суміші, свіжо гашеним або хлорним вапном. Землю на глибину 25 см знімають, вивозять на скотомогильник або закопують в яму, після чого настеляю нову підлогу. При наявності гудронізованої або цементної долівки дезінфікують тільки дерев'яні щити.

Вікна і двері відчиняють для провітрювання і просушування приміщень і не допускають утримання в них тварин до кінця літа. Територію скотних дворів очищають від гною і після висихання ґрунту вапнують з розрахунку 1 кг вапна на 2 м2 площі, переорюють і через 2--3 тижні боронують. Наприкінці літа двори вдруге орють і боронують. Введення здорової худоби в приміщення проводять з дозволу головного ветеринарного лікаря району після очищення, санітарного ремонту, дворазової дезінфекції приміщень та вигульних дворів, а також проведення дератизації та дезінсекції.

Бруцельоз у людини. Найнебезпечнішим джерелом зараження для людини є тварини, які заразилися овечим типом бруцели. Поширення бруцельозу носить ендемічний характер і тісно пов'язане з вогнищами бруцельозу тварин. Частіше заражаються люди, які стикаються у своїй роботі з бруцельозними тваринами (ветеринарні лікарі, чабани, доярки та їх сім'ї). зараження бруцельозу відбувається через шкіру і слизові оболонки при стисканні з хворими тваринами або їх виділеннями, а також при вживанні сирих молочних продуктів, одержаних від бруцельозних тварин.

Інкубаційний період триває від 1 до 3 тижнів. Перебіг хвороби підгострий, хронічний або безсимптомний. Для бруцельозу людини характерні ундулююча гарячка, збільшення селезінки і поява на шкірі різного характеру висипу. Типові також стійкі головні болі, болі в суглобах і м'язах, озноби, нічні поти, ослаблення пам'яті та зору. Рідше відмічаються розлади шлунково-кишкового тракту і судинної системи. У чоловіків спостерігаються орхіти, епідидиміти, а у жінок - аменорея, мастити; відмічено також випадки абортів.

Щоб запобігти зараженню на бруцельоз, необхідно користуватися гумовими рукавичками при подаванні допомоги хворим тваринам, старанно дезінфікувати після роботи руки та спецодяг, не вживати в їжу сирих молочних продуктів, одержаних від бруцельозних тварин, увесь персонал тваринницьких господарств повинен перебувати під постійним лікарським наглядом. В разі потреби допускається профілактична вакцинація людей проти бруцельозною вакциною.



Література

1. Ветеринарна мікробіологія і імунологія / А.В. Демченко ,В.А .Бортнічук ,В.Г.Скібіцький, В.М. Апатенко. - К.Урожай, 1996.368.с.

2. Иммунолгия / Р.Петров .- М.: Медицина, 1986 .- 368.с.

3. Ветеринарная микробиология и имунология / Радчук Н.А., Дунаев Г.В., Колычев Н.М., Смирнов Н.И.- М. ВО “Агропромиздат”, 1991.- 383. с.

4. Ветеринарная иммунология / под ред. Я.Е.Колякова - “Агропромиздат ” , 1986.304. с.

5. Практикум по ветеринарной иммунологии / под. ред. А.А Байрака. - М.: Колос , 1980. 272.с.

6. Ветеринарна імунологія і імунопатологія. Апатенко В.М. - К.:Урожай, 1994. - 128. с.

Додаткова

7. Иммунология. / под ред. У.Пол. - М.: “Мир”, в 3 томах, 1987. - 1286 с.

8. Лабораторные исследования в ветеринарии. Справочник / под редакцией Б.И. Антонова. - М. Агропромиздат. - 1986. 352. с.

9. Імунологія. М.Якобісяк . :Під редакцією В.В. Чоп ,,як, переклад з польської.-НОВА КНИГА ,2004.- 660.с.

10. Вакцинология. Медуницин Н.В. , - М.:”Триада-Х”, 1999.-272.с.

11. Медицинская микробиология, вирусология и иммунология. /Под ред. РАМН А.А . Воробьёва : МИА. М.- 2004. 690 .с.

12. Атлас по медицинской микробиологии, вирусологии и иммунологии / Под ред. А.А. Ворбьёва, А.С. Быкова.: МИА . М.: - 2003. 232.с.

13. Иммунология. Е.С. Воронин, А.М. Петров, М.М. Серых, Д.А. Дервишов. / Под ред.. Е.С. Воронина. - М.: Колос - Пресс, 2002.- 408с. ил.

14. Иммунодиагностика и иммунокоррекция в клинической практике. - Под ред. И.Д. Столярова. - СП б.: Сотис, 1999, - 176 с.

15. Практикум по иммунологии: Учеб. Пособие / И.А. Кондратьеа, А.А. Ярилин, С. Г. Егорова и др.; Под ред. И.А. Кондратьевой и А.А. Ярилина. - М.: Издательский центр «Академия», 2004 - 272 с.

16. Медицинская микробиология / Коротяев А.И., Бабичев С. А - СП б.: Специальная литература, 1998 - 567 с.

17. Клиническая иммунология и аллергология / Дранник Г.Н. - М.: ООО “Медицинское информационное агентство”, 2003. - 604 с.: ил.

18. Иммунология. Галактионов В.Г- Учебник. - Нива России, 2000. - 488 с.: ил.

19. Иммунологический словарь . Галактионов В.Г - Учебное пособие. - М.: Издательский центр «Академия», 2005 - 160 с.

20. Мікробіологія з основами вірусології та імунології . Заговора Г.І.., Люта В.А / Навчальний посібник. - Суми: Вид-во “Казацький вал”, 2000. - 264 с.

21. Введение в ветеринарную иммунологию. Шевырев Н.С.- Учебное пособие. - Курск: Изд-во КГСХА, 1999.- 249 с.

22. Основы микробиологии, вирусологии и иммунологии. Прозоркина Н.В., Рубашкина Л.А. - Учебное пособие. - Ростов н/Д: Феникс, 2006. - 384 с.

23. Фримель Х., Брок Й. Основы иммунологии. Фримель Х., Брок Й. / Пер. с нем. - 5-е изд.- М.:Мир, 1986. - 254 с.

24. Иммунопрфилактика болезней животных. / Пер. с нем. Черных; Под ред. Х.Г.Гизатуллина, Н.З Хазипова - М.:Колос, 1981. 415 с.

25. Основі иммунологии. Ройт А. Пер. с англ.. Т.В. Великодворской и др. / Под ред. .В.Василова, А.Ф.Киркина. - М.:Мир , 1991. - 327 с.



Термінологічний словник

Монорецепторні_сироватки - моно - один, рецептор - антигенна група, т.б.сироватка, що містить антитіла на одну антигенну групу

Гемокультура - культура, якій притаманні властивості викликати гемоліз еритроцитів

Фаги - віруси бактерій

Флуоресцуючі_антитіла - такі, що мають специфічне світіння під дією УФ променів

Контаміновані - інфіковані

Размещено на Allbest.ru

...