Методологія управління лісовим господарством на еколого-економічних засадах

Размещено на http://www.allbest.ru

Державний вищий навчальний заклад

Національний лісотехнічний університет України

дейнека анатолій михайлович

УДК 630^*61:504.003.1

МЕТОДОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ лісовИМ ГОСПОДАРСТВОМ НА Еколого-економічнИХ засадАХ

Спеціальність 08.00.06 - Економіка природокористування та

охорони навколишнього середовища

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Львів - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі екологічної економіки Національного лісотехнічного університету України Міністерства освіти і науки України

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор, академік НАН України Туниця Юрій Юрійович, Національний лісотехнічний університет України, завідувач кафедри екологічної економіки, ректор

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, академік НАН України Буркинський Борис Володимирович, Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, директор

доктор економічних наук, професор Гринів Лідія Святославівна,

Львівський національний університет ім. Івана Франка, завідувач кафедри економіки України

доктор економічних наук, професор Мішенін Євген Васильович, Сумський національний аграрний університет, завідувач кафедри теоретичної та прикладної економіки

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного лісотехнічного університету України за адресою: 79057, м. Львів, вул. Ген. Чупринки, 101.

Автореферат розісланий “25” лютого 2010 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.С. Дудюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі розвитку людство прийшло до усвідомлення безперспективності економічного зростання на засадах класичної ринкової економіки, яка ігнорує екологічні обмеження економічної діяльності. Це обумовлює необхідність наукового обґрунтування засадничих підходів та принципів розвитку якісно нової методології економіки та управління на еколого-економічних засадах сталого розвитку. лісовий господарство управління екологічний економічний

Особливого значення набувають питання вдосконалення системи управління в сфері природокористування, де визначальним чинником є природний капітал.

Пріоритетною галуззю цієї сфери є лісове господарство, яке сьогодні зазнає нових викликів, пов'язаних з екологічною незбалансованістю та відсутністю адекватної до вимог сталого розвитку системи управління.

Для лісового господарства України особливо важливою є взаємопов'язаність у вирішенні екологічних, економічних і соціальних проблем. До основних з них належать: низька лісистість території; відсутність законодавчо оформленої національної політики щодо розвитку лісового господарства; нерозмежованість лісів державної та комунальної власності; наявність незакріплених за жодним із постійних лісокористувачів лісів; неузгодженість положень Земельного та Лісового кодексів у частині регулювання земельних відносин на землях лісового фонду та питаннях створення нових лісів на землях, які раніше мали інше цільове призначення; зародковий стан інституту приватної власності на ліси та ринку деревини; збереження переважно суцільно-лісосічної форми рубань; слабка забезпеченість еколого-безпечними технологіями лісозаготівель і транспортування деревини; чималі обсяги втрат лісів унаслідок дії природних й антропогенних чинників; значні обсяги незаконних рубань; недосконала система оподаткування у лісовому господарстві; недосконалість економічних інструментів стимулювання сталого розвитку лісового господарства; недостатня участь громадськості в прийнятті управлінських рішень, що стосуються питань розвитку лісового господарства тощо.

Актуальність зазначених проблем вимагає насамперед удосконалення системи управління лісовим господарством на еколого-економічних засадах сталого розвитку з урахуванням багатофункціональної ролі лісів і регіональних особливостей лісового господарства.

На необхідності збереження поліфункціональної ролі лісів наголошується у рішеннях та рекомендаціях Організації з продовольства і сільського господарства ООН (FAO), Міжнародної організації з тропічної деревини (ІТТО), Екологічної програми ООН (UNEP), Світового банку (WB), Міжнародної спілки охорони природи (IUCN), Міжнародної спілки лісівничих дослідницьких організацій (IUFRO), Світового фонду збереження дикої природи (WWF) та багатьох інших міжнародних організацій.

Із введенням в дію нової редакції Лісового кодексу України та схваленням Кабінетом Міністрів України Концепції реформування і розвитку лісового господарства зроблені перші кроки щодо реформування лісового господарства України. Однак, відсутність комплексної стратегії сталого розвитку лісового господарства України, яка б відповідала сучасним світовим тенденціям соціо-еколого-економічного розвитку, зумовлює необхідність подальших наукових досліджень реформування галузі на еколого-економічних засадах.

На підставі аналізу вітчизняної та зарубіжної наукової літератури, власних досліджень і практичного досвіду автора у дисертації поставлено мету розробити методологію управління лісовим господарством на принципово новій еколого-економічний основі, яка відповідає загальновизнаній концепції сталого розвитку. Реалізація цієї концепції управління лісовим господарством на практиці потребує аналізу міжнародного досвіду та його адаптації до умов економіки України. Таке завдання є особливо складним у зв'язку з розвитком ринкових відносин, внаслідок чого загострилися суперечності між короткочасними комерційними інтересами у сфері природокористування загалом та лісокористування зокрема, і довготривалими екологічними інтересами суспільства. У зв'язку з цим особливо важливим завданням постає екологізація економіки як одного з інструментів забезпечення сталого розвитку соціо-еколого-економічних систем. Розвиток національної економіки має забезпечуватися з урахуванням екологічних вимог (сталості екосистем) та інтересів місцевих громад.

Значний внесок у формування концептуальних положень екологічної економіки, на яких базується дисертаційне дослідження, внесли вітчизняні та зарубіжні вчені Б.В. Буркинський, З.Ф. Бриндзя, Т.П. Галушкіна, К.Г. Гофман, Л.С. Гринів, Б.М. Данилишин, В.К. Євдокименко, В.С. Кравців, М.Я. Лемешев, С.В. Подолинський, М.Ф. Реймерс, А.Я. Сохнич, Ю.І. Стадницький, Ю.Ю. Туниця, М.П. Федоренко, М.А. Хвесик, В.Я. Шевчук, М.В. Щурик, Г. Дейлі, Р. Костанза, Ю. Одум, Д. Фарлей та інші. Дослідженню та обґрунтуванню шляхів розв'язання проблем використання, охорони і відтворення лісових ресурсів присвятили свої праці такі вітчизняні та зарубіжні вчені як А.О. Бондар, М.А. Голубець, Я.Я. Дяченко, Я.В. Коваль, Л.І. Копій, Є.В. Мішенін, М.О. Мойсеєв, В.І. Парпан, А.П. Петров, В.О. Поляков, В.І. Страхов, В.П. Ткач, В.І. Ткачук, І.М. Синякевич, С.М. Стойко, Л. Айрленд, П. Ангельстам, В. Кітон, М. Кротт та інші.

Незважаючи на тривалий період вивчення різних аспектів цієї проблеми науковцями, дослідження еколого-економічних проблем управління лісовим господарством повинні продовжуватись та поглиблюватися у відповідності із сучасними актуальними тенденціями соціально-економічного розвитку, які пов'язані, насамперед, зі вступом України до СОТ та інтеграцією у світову економіку, нагальними завданнями реформування економічних відносин та інституційних структур у лісовому секторі.

Складність та недостатнє вивчення зазначених вище еколого-економічних проблем розвитку лісового господарства, необхідність подальших теоретико-методологічних та прикладних розробок щодо формування якісно нової методології управління лісовим господарством на еколого-економічних засадах обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок дисертаційної роботи з державними науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відповідності з державними програмами та постановами, зокрема: “Основними напрямками державної політики у сфері охорони навколишнього середовища, раціонального використання природних ресурсів та ядерної безпеки”, "Концепцією збереження біологічної різноманітності України”, "Рамкової конвенції ООН про зміну клімату", Декларацією ХІІІ Світового лісового конгресу з питань лісового господарства (18-23 жовтня 2009 р., м. Буенос-Айрес, Аргентина), "Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат", постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 р. № 634 "Про затвердження Комплексної програми реалізації на національному рівні рішень, прийнятих на Всесвітньому самміті зі сталого розвитку на 2003-2015 роки", Державною цільовою програмою "Ліси України" на 2010-2015 роки та ін. Дисертація виконана згідно з тематикою наукових досліджень кафедри екологічної економіки і кафедри економіки та менеджменту лісових підприємств Національного лісотехнічного університету України, зокрема, з наступними фундаментальними темами: ДБ 08.27-06-09 "Цінова політика в лісовому господарстві України" (№ державної реєстрації 0109U001473), ДБ 08.27-04-09 "Теоретичне обґрунтування національної лісової політики" (№ державної реєстрації 0109U001472) та Ф7/338-2001 "Обґрунтування концепції Екологічної Конституції Землі" (№ державної реєстрації 0101U008167).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування якісно нової методології управління лісовим господарством на еколого-економічних засадах та вирішення прикладних завдань реформування галузі у контексті концепції сталого розвитку.

Для досягнення зазначеної мети в дисертації були поставлені такі основні завдання:

- проаналізувати теоретичні моделі управління лісовим господарством, виходячи з вимог загальновизнаної концепції сталого розвитку;

- сформулювати принципи побудови сучасної системи управління лісовим господарством та обґрунтувати методологічні засади її реформування в Україні;

- дослідити екзогенні та ендогенні чинники впливу на лісовий сектор національної економіки і виявити його взаємозв'язки з іншими секторами та впливом на природне довкілля;

- здійснити оцінку ефективності реформування систем управління лісовим господарством в країнах Центральної та Східної Європи;

- провести теоретико-методологічний аналіз наукових підходів до оцінки екологічних, економічних та соціальних функцій лісового господарства і їх трансформації в контексті вимог глобальної та національної еколого-економічної безпеки;

- виявити спектр потенційних ризиків та обґрунтувати превентивні економічні механізми для їх запобігання в системі управління лісовим господарством;

- обґрунтувати моделі управління використанням, відтворенням та збереженням лісових ресурсів на основі еколого-економічних критеріїв;

- дослідити соціально-економічні та структурно-функціональні аспекти реформування управління лісовим господарством;

- обґрунтувати концепцію модельних лісів в системі впровадження вимог сталого розвитку лісового господарства;

- сформулювати методологічні підходи до побудови стратегії екологічно збалансованого розвитку лісового господарства України;

- запропонувати альтернативні сценарії розвитку лісового господарства України;

- вдосконалити організаційну структуру управління лісовим господарством на еколого-економічних засадах.

Об'єктом дослідження є процес формування сучасної методології управління лісовим господарством як специфічної галузі економіки, котра, поруч із притаманними кожній галузі функціями, виконує також загальносуспільні функції екологічного характеру, необхідні для життєдіяльності людини.

Предметом дослідження є еколого-економічні засади формування нової системи управління лісовим господарством, яка спрямована на досягнення оптимального співвідношення між галузевими та загальносуспільними інтересами.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є загальнонаукові методи здійснення наукових досліджень, зокрема методи системного аналізу. Теоретичну основу становлять фундаментальні положення екологічної економіки, теорії управління, новітні теорії сталого розвитку, теорії синергетики, теорії екологічного менеджменту, економіки природокористування та охорони навколишнього середовища, наукові праці з теорії лісової політики, економіки лісового господарства, менеджменту природних ресурсів, екологічної безпеки та управління екологічними ризиками.

В процесі дослідження застосовувались такі методи: монографічний - для вивчення та узагальнення наукових підходів до визначення понять “лісовий сектор”, “стратегічне управління лісовим сектором”, концепція сталого розвитку лісового господарства, дослідження взаємозв'язку між лісовим сектором економіки, іншими секторами і природним довкіллям; інституційний аналіз - для аналізу міжнародного досвіду щодо побудови організаційних моделей лісового сектору і обґрунтування удосконаленої структури управління лісовим господарством України; порівняльний аналіз - для вивчення особливостей реформування державного управління лісовим господарством та програм фінансування інновацій в лісовому господарстві; економіко-статистичні методи - для аналізу потенціалу лісових ресурсів і ринків лісової продукції, тенденцій розвитку ринків праці у країнах Європи, опрацювання результатів опитування респондентів в межах вивчення соціально-економічних аспектів реформування системи управління лісовим господарством; сценарний аналіз - для характеристики та експертної оцінки альтернативних сценаріїв розвитку лісового господарства України; моделювання - для обґрунтування методичних підходів до оптимізації управління лісовим господарством на основі еколого-економічних критеріїв.

Інформаційну основу проведеного дослідження склали правові та нормативні акти: Конституція України, Закони України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державного комітету лісового господарства України, міжнародні правові документи у сфері екологічної політики та охорони довкілля, ухвалені на міжнародних конференціях та закладені в міжнародних угодах. В роботі використані офіційні статистичні дані та інформація Державного комітету статистики України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державного комітету лісового господарства України, Головних управлінь статистики у Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій та Закарпатській областях, Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Наукова новизна отриманих результатів. Основний науковий результат дисертаційного дослідження полягає у розробленні якісно нової методології системи управління лісовим господарством на еколого-економічних засадах та визначенні ефективних механізмів вирішення прикладних завдань реформування галузі у контексті вимог сталого розвитку.

Найбільш суттєві результати дослідження, які містять наукову новизну:

Вперше :

- сформульовано еколого-економічні засади управління лісовим господарством, сутність яких полягає в інтеграції економічних та екологічних імперативів з метою максимізації інтегрального екологічного, економічного та соціального ефекту від використання лісів;

- теоретично обґрунтовано концепцію управління лісовим сектором економіки як динамічної системи, що взаємодіє з іншими секторами економіки та впливає на природне довкілля;

- розроблено модель визначення маси фотосинтетично зв'язаного атмосферного вуглекислого газу та депонованого деревостаном вуглецю;

- запропоновано модель залучення учасників відносин у сфері лісового господарства до участі в процесах управління лісовим господарством на еколого-економічних засадах;

- розроблено методичні основи формування стратегії розвитку лісового господарства;

- теоретично обґрунтовано альтернативні сценарії розвитку лісового господарства України з урахуванням сучасних економічних, екологічних і соціальних умов;

Удосконалено:

- методологічні підходи до визначення змісту екологізації системи управління лісовим господарством у контексті вимог концепції сталого розвитку;

- методологічні засади моделювання використання та відтворення лісових ресурсів на основі еколого-економічних критеріїв в частині обґрунтування прийняття рішення щодо віку рубання лісу з урахуванням екологічних функцій лісу;

- системний аналіз лісового сектора економіки як об'єкта екзогенних та ендогенних впливів;

- модель використання економічних інструментів для управління екологічними ризиками в лісовому господарстві в частині оцінки, прогнозування та можливостей запобігання і нейтралізації їх негативного впливу на лісові екосистеми;

- організаційну структуру управління лісовим господарством з урахуванням розподілу функцій на різних рівнях управління в умовах ринкових відносин;

Одержали подальший розвиток:

- теоретико-методологічні підходи до дослідження трансформації екологічних, економічних і соціальних функцій лісового господарства у контексті сучасної еколого-економічної теорії;

- теоретична аргументація сутності трансформаційних процесів в інституційній сфері управління лісовим господарством;

- основні напрямки вдосконалення лісової політики України та подальшого розвитку законодавчо-нормативної бази у сфері реформування лісового господарства на еколого-економічних засадах.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення дослідження полягає у тому, що обґрунтовані теоретико-методологічні положення щодо удосконалення чинної системи управління лісовим господарством на еколого-економічних засадах при умові їх використання в діяльності відповідних відомств, установ та підприємств матимуть позитивний вплив на використання, відтворення і охорону лісових ресурсів та стан навколишнього природного середовища.

Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при обґрунтуванні та розробленні загальнодержавних та регіональних програм охорони навколишнього природного середовища, розвитку лісового сектора та для удосконалення чинної лісової політики і нормативно-правової бази розвитку лісового господарства.

Отримані в процесі дисертаційного дослідження наукові результати знайшли практичне використання на рівні центральних, регіональних та місцевих органів влади у вигляді відповідних рішень та нормативних документів щодо запровадження нових форм і методів управління та господарювання, в основі яких лежали авторські розробки, рекомендації, пропозиції. До них відносяться: постанова Кабінету Міністрів України № 977 від 16 вересня 2009 року “Про затвердження Державної цільової програми “Ліси України” на 2010-2015 роки”, постанова Кабінету Міністрів України № 976 від 16 вересня 2009 року “Про затвердження Положення про державну лісову охорону”, розпорядження Кабінету Міністрів України № 1091 від 16 вересня 2009 року “Про утворення міжвідомчої робочої групи з питань удосконалення державного управління лісами”, розпорядження Кабінету Міністрів України № 1090 від 16 вересня 2009 року “Про схвалення Концепції створення єдиної державної системи електронного обліку деревини”, розпорядження Кабінету Міністрів України № 1465-р від 25 листопада 2009 року “Про вдосконалення порядку управління лісовим господарством”, розпорядження Кабінету Міністрів України № 1408-р від 18 листопада 2009 року “Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції створення єдиної державної системи електронного обліку деревини” (довідка Державного комітету лісового господарства України № 06-11/5839-1 від 9 грудня 2009 року), рішення Львівської обласної ради № 765 від 2 грудня 2008 року “Про затвердження Регіональної програми розвитку заповідної справи Львівській області на 2009-2020 роки”, рішення Львівської обласної ради № 1031 від 20 жовтня 2009 року “Про затвердження Програми охорони навколишнього природного середовища Львівської області на 2009-2012 роки” (довідки Львівської обласної ради № 02-вих.-1242 від 10 грудня 2009 року та Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області № 04-05-6595 від 8 грудня 2009 року), проект “Програми розвитку лісового господарства Львівської області на 2010-2015 роки”, щорічна Програма соціально-економічного розвитку Львівської області (довідка Львівської обласної державної адміністрації № 5/13-7651/0/2-09-10 від 27 листопада 2009 року), патент на корисну модель № 45794 від 25 листопада 2009 року.

Теоретичні та методичні основи щодо удосконалення організаційно-економічного механізму природокористування (лісокористування) та охорони навколишнього природного середовища в перехідній економіці, принципи еколого-економічного аналізу господарської діяльності підприємств впроваджені в навчальний процес Національного лісотехнічного університету України, зокрема, у вивченні дисциплін “Лісова політика”, “Економіка лісокористування”, “Організація виробництва лісових підприємств” (довідка Національного лісотехнічного університету України № 05-696 від 23 листопада 2009 року).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою, в якій викладена авторська методологія управління лісовим господарством на еколого-економічних засадах. Результати досліджень, які викладені у роботі, отримані автором самостійно і знайшли відображення у списку публікацій. З наукових праць опублікованих у співавторстві, у дисертації використані лише ті ідеї і положення, що є результатом власної роботи здобувача. У цій роботі матеріали та висновки кандидатської дисертації не використовувалися.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та практичні результати дисертаційного дослідження доповідалися автором та обговорювалися на міжнародних і всеукраїнських наукових та науково-практичних конференціях: Міжнародна нуково-практична конференція "Наукові основи ведення сталого лісового господарства" (Івано-Франківськ, 2005); девята конференція Міжнародного товариства екологічної економіки "Ecological Sustainability and Human Well being" (Індія, Делі, 2006); конференція "Економіка управління та управлінський облік у контексті менеджменту сталого лісового господарства” (Львів, 2007); міжнародний науково-практичний семінар "Екологічна економіка і менеджмент сталого лісового господарства в Українських Карпатах" (Львів, 2007); міжнародна науково-практична конференція "Актуальні проблеми формування рентної політики в сучасних умовах" (Київ, 2007); 14-й міжнародний симпозіум ISSRM 2008 "People and Plase: Linking Culture and Nature" (USA, Burlington, University of Vermont, 2008); міжнародна науково-практична конференція "Сталий розвиток Карпат: сучасний стан та стратегія дій" (Україна, с.Славське, 2008); заключна конференція швейцарсько-українського проекту FORZA "Кластерний аналіз лісового сектору Карпатського регіону України" (Львів, 2008); Міжнародний семінар "Sustainable Forest Management from polisy to practice in Sweden and Northwest Russia" (Швеція, Стокгольм, 2009); 10-а міжнародна конференція Російського товариства екологічної економіки "Экономическая эффективность природоохранной деятельности: теория и практика» (Росія, Калінінградська область, Національный парк «Куршская коса», 2009); міжнародна наукова конференція "Глобальні зміни клімату: загрози людству та механізми відвернення" (Львів, 2009).

Окремі положення дисертаційного дослідження доповідалися здобувачем на засіданні Кабінету Міністрів України 16 вересня 2009 року.

Публікації. Основні наукові положення, висновки та результати дисертаційного дослідження відображено в чотирьох монографіях (у т. ч. в одній одноосібній обсягом 22 друк. арк. та трьох - у співавторстві), 22 наукових статтях у наукових фахових виданнях, зареєстрованих ВАК України (з них 5 - в наукових журналах, 15 - в збірниках наукових праць, 2 - в електронних фахових виданнях), 5 наукових публікаціях в інших наукових виданнях, 7 наукових публікаціях у матеріалах та тезах науково-практичних конференцій, 4 публікаціях в зарубіжних наукових виданнях, одному патенті на корисну модель.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел з 338 найменувань, 9 додатків. Повний обсяг дисертації становить 366 сторінок комп'ютерного тексту, в тому числі 26 таблиць, 53 рисунки, список використаних джерел - на 32 сторінках, додатки - на 15 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розглянуто стан вивчення наукової проблеми, обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, об'єкт і предмет дослідження, сформульовано основні завдання, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади аналізу системи управління лісовим господарством і проблем її реформування на еколого-економічних засадах” досліджено еволюційний розвиток еколого-економічної теорії та теорій управління, зокрема теорії сталого лісового менеджменту, можливості їх використання як теоретичної основи для обґрунтування принципів побудови сучасної системи управління лісовим господарством та методологічних засад реформування лісового сектора економіки, визначено поняття та розкрито суть управління лісовим господарством на еколого-економічних засадах. Виходячи з системних позицій здійснено аналіз взаємодії лісового сектору з іншими секторами економіки та його впливом на природне довкілля.

На сучасному етапі домінуючими теоретичними моделями управління лісовим господарством з урахуванням екологічних імперативів є стале управління і екосистемний менеджмент.

Під сталим лісокористуванням автор розуміє систему цілеспрямованих, довготермінових, екологічно, економічно і соціально доцільних видів користування лісами в інтересах нинішнього та майбутнього поколінь. Концепція сталого лісового менеджменту зумовила перегляд лісової політики, методів ведення лісового господарства. Вона продовжує розвиватись, удосконалюватись у процесі впровадження системи критеріїв та індикаторів сталого лісового господарства на національному, регіональному та зональному рівнях.

На формування стратегій розвитку лісового господарства суттєвий вплив має теорія управління лісовим господарством на засадах екосистемного менеджменту, яка зосереджується на екологічному аспекті користування лісами. Екологічний аспект набуває щораз більш вагомого значення на рівні з економічним і соціальним.

Зазначені вище теоретичні моделі та практика управління лісовим господарством ще не в повній мірі беруть до уваги теоретичні положення екологічної економіки, що сформувалася наприкінці 80-х років минулого століття. Основна ідея екологічної економіки-досягнення сталого розвитку - інтерпретується з позицій рівності між поколіннями та рівності в межах покоління, відображає бачення економіки як підсистеми більшої за неї локальної та глобальної екосистеми, що визначає межі фізичного зростання економіки. Екологічна економіка створює методологічну основу для міждисциплінарних досліджень природи і суспільства, а також альтернативне до традиційної класичної економіки бачення процесів розвитку суспільства і природокористування.

Автор підтримує позицію про необхідність відображення екологічного ефекту від використання лісових ресурсів в оцінці господарської діяльності підприємств, що вперше була обґрунтована в працях Ю.Ю. Туниці, А.П. Петрова, І.М. Синякевича та інших, в яких акцентувалося на тому, що у низці районів лісові ресурси починають знижувати свою роль як середовищетвірний чинник, котрий має велике значення в системі природоохоронних заходів. Тобто уже в 70-х роках минулого століття виявлялися чинники негативного впливу на екологічні функції лісів. Тоді була здійснена класифікація витрат на відтворення лісових ресурсів, серед яких були виділені екологічні витрати як такі, що необхідні для підтримання лісових екосистем в стані природної рівноваги.

Автор вважає, що сучасна система управління лісовим господарством повинна ґрунтуватись на інтеграції лісівничо-біологічних й еколого-економічних принципів, узгоджуючи в такий спосіб два основних наукових підходи до управління лісовим господарством-екосистемного менеджменту та менеджменту сталого лісового господарства.

В дисертації сформульовані еколого-економічні засади управління лісовим господарством, суть яких полягає в інтеграції екологічних та економічних імперативів та передбачає:

- впровадження у практику ведення лісового господарства екосистемного підходу;

- розроблення та затвердження критеріїв та індикаторів збалансованого розвитку лісового господарства;

- проведення екологічної сертифікації лісів;

- запровадження системи всебічної відповідальності лісокористувачів за стан наданих у користування лісів;

- забезпечення підтримки лісового господарства через поєднання заходів державного регулювання та впровадження ринкових механізмів;

- упровадження економіко-правових механізмів для стимулювання розширеного відтворення лісових ресурсів та збільшення лісистості країни;

- упровадження еколого-економічного планування лісового господарства;

- забезпечення відтворення корінних лісових і природних рослинних угрупувань із використанням технологій, що сприяють збереженню біорізноманітності;

- перехід на вибіркові способи рубань;

- проведення модернізації лісового господарства шляхом переходу на еколого-безпечні технології лісозаготівель і транспорту лісу тощо.

У дослідженні виявлено, що нинішні, все більш екологічно чутливі ринки лісової продукції, поряд з високою вимогливістю до якості, висувають також вимоги до легальності її походження і відповідності екологічним стандартам ведення лісового господарства в лісах, з яких постачається лісова продукція. Лісова сертифікація розглядається автором як добровільний інструмент лісової політики і як процес, спрямований на вдосконалення управління лісовим господарством, який використовується для оцінки відповідності виробничо-господарської діяльності лісових підприємств вимогам екологічних стандартів та концепції сталого розвитку лісового господарства. Основою екологічної сертифікації лісів є стандарти, які охоплюють технологічні процеси лісовирощування, заготівлі лісової продукції та системи управління лісовим господарством. Системи сертифікації спрямовані на становлення соціально, екологічно і економічно збалансованого лісового господарства. Сертифікація є інструментом запобігання постачанню лісоматеріалів, заготовлених з порушеннями чинного законодавства.

Сертифікація управління лісовим господарством і лісової продукції є типово ринковим інструментом контролю за веденням лісового господарства. Сертифікація не підміняє собою виконавчі механізми лісового господарства, а дозволяє скерувати господарювання у межах лісового сектору в русло сталого розвитку.

В роботі автором доведено, що лісова сертифікація сприяє досягненню економічної, соціальної та екологічної стійкості лісового господарства і є важливим компонентом ефективного управління лісовим господарством на еколого-економічних засадах.

В цілому тенденції до екологізації лісокористування шляхом проходження процедури сертифікації матимуть наслідком вдосконалення лісової політики, впровадження високих екологічних стандартів у лісовому господарстві, посилення конкурентноспроможності продукції лісового господарства на національному і світовому ринках, сприятимуть процесам європейської інтеграції України.

В дисертації досліджено структуру, екзогенні та ендогенні впливи, механізми взаємодії лісового сектора з іншими секторами економіки і його впливу на природне довкілля. Автор погоджується з визначенням лісового сектора А.І. Писаренком та В.В. Страховим: "Лісовий сектор економіки - це триєдність лісового господарства, лісопромислового комплексу і лісових екосистем, управління якими здійснюється відповідно до лісової політики”. Лісовий сектор є відкритою системою, що зазнає екзогенних та ендогенних впливів (рис. 1). Будучи частиною національної економіки, лісовий сектор взаємодіє з іншими секторами, зокрема такими, як сільське господарство, енергетика, будівельна промисловість тощо. Лісовий сектор є джерелом національного багатства і робить внесок в економічне зростання. У такий спосіб економічні, соціальні й екологічні наслідки діяльності сектору впливають на розвиток суспільства та стан добробуту населення. Лісовий сектор зазнає впливів міжнародної політики - економічної, пов'язаної з глобалізацією та режимом вільної торгівлі у рамках COT та екологічної - стосовно подолання знеліснення, збереження біорізноманітності й адаптації до кліматичних змін.

Рис.1. Екзогенні та ендогенні впливи на лісовий сектор економіки

Лісовий сектор охоплює широке коло ресурсів, які можна розділити на три групи: природні ресурси, людські ресурси та капітал. Автор пропонує розглядати взаємодію між капіталом, видами та результатами економічної діяльності у контексті лісового сектору як динамічної структури з позицій еколого-економічних засад розвитку.

Результатами економічної діяльності є продукція і послуги. У лісовому господарстві пропонується розділяти їх на економічні, екологічні та соціальні. Під економічними послугами розуміємо такі, що надаються в межах економічної діяльності (ці послуги здійснюються за плату). Екологічні послуги скеровуються на зміцнення стійкості й продуктивності екологічних систем. Соціальні послуги спрямовані на задоволення соціальних потреб населення і зростання вартості людського капіталу.

Екологічні й соціальні послуги лісових екосистем можуть бути платними та безплатними. В умовах ринкових економічних відносин екологічні та соціальні послуги варто поступово (в процесі зростання добробуту населення) трансформувати з безплатних у платні.

У другому розділі “Порівняльний аналіз національної та зарубіжних систем управління лісовим господарством” досліджено потенціал лісових ресурсів, розвиток ринків лісової продукції та ринків праці в лісовому секторі, проблеми реструктуризації лісового сектора та зміни форм власності на ліси, характерні для періоду реформування управління лісовим господарством, впровадження інновацій у лісовому господарстві та здійснено оцінку ефективності реформування систем управління лісовим господарством країн Центральної та Східної Європи.

З дослідження випливає, що ліси в країнах Європи використовуються як загальносуспільне благо, що охоплює економічні, екологічні та соціальні функції. Майже у всіх європейських країнах (за винятком високолісистих скандинавських) ухвалені закони, що обмежують суцільні рубання лісів і переведення лісових земель в інші категорії земель.

Управління лісами залежить від форми власності. У Європі близько 51 % лісових земель перебувають у суспільній власності (державній або комунальній) і близько 49 % - у приватній. У країнах Європейського Союзу частка приватних лісів складає 62 %.

У деяких країнах Центральної та Східної Європи крупні наділи державних лісів у 90-х роках XX ст. були повернені їх колишнім власникам. Це збільшило частку лісів у приватному володінні. Однак майже в усіх країнах Центральної та Східної Європи (за винятком Словенії) суспільна власність на ліси переважає.

Розподіл володінь між багаточисельними власниками підвищує складність процесів управління лісами та збільшує витрати на організаційне й інформаційне забезпечення управління. У багатьох країнах приватний сектор відреагував на цю проблему формуванням асоціацій і кооперативів приватних лісовласників.

Загалом, в країнах Центральної і Східної Європі показники зростання запасів лісових ресурсів перевищують об'єм лісозаготівель, фактичне зниження якого спостерігається вже впродовж декількох десятиліть. У майбутньому прогнозується зростання обсягів лісозаготівель. Це відбуватиметься унаслідок збільшення обсягів споживання деревини, необхідних для забезпечення потреб деревообробної промисловості, а також у зв'язку зі швидким зростанням попиту на деревину як поновлюваного джерела енергії.

Для західноєвропейських країн характерне впровадження методів інтенсивного високотехнологічного управління та ведення лісового господарства, яке передбачає інформаційне забезпечення управлінських процесів, застосування географічно-інформаційних технологій, систем обліку лісових ресурсів, генетично-селекційне поліпшення якості лісосадивного матеріалу, інвестиції в меліорацію ґрунтів і механізацію лісозаготівель тощо. Проблемою залишається встановлення балансу між економічними чинниками ринків і зростаючим суспільним попитом на екологічні та соціальні послуги лісів. Відносно висока вартість робочої сили й складність управління, пов'язаного з великою кількістю дрібних фрагментованих лісових масивів, перешкоджають орієнтації на високі екологічні стандарти, що висуваються до системи управління лісовим господарством.

У дослідженні автор доводить, що майбутні технологічні й інституційні зміни в лісовому секторі будуть зумовлені зростаючим суспільним усвідомленням екологічних та економічних загроз, пов'язаних зі зміною клімату на планеті; необхідністю підвищення ефективності використання енергії та скорочення капіталоємності виробництва; прагненням до більш сталого ведення лісового господарства й ефективнішого використання лісових ресурсів; повторного їх використання і перетворення на біоенергію тощо.

Ці зміни вимагають впровадження інновацій, які стають критичним чинником для розвитку лісового господарства. У роботі виокремлено три групи заходів фінансування інновацій: пряма фінансова підтримка підприємств, непряма фінансова підтримка підприємств, політика сприяння створенню пропозиції для фінансування інновацій. Фінансові програми стимулювання інноваційної діяльності в лісовому господарстві мають відповідати таким принципам:

- підтримка початкового фінансування;

- підтримка розвитку нових ідей та експериментальних проектів;

- підтримка інноваційних товарів і послуг;

- підтримка розвитку кадрових ресурсів;

- підтримка взаємодії між інституційно важливими організаціями.

У третьому розділі “Оцінка трансформацій функцій лісового господарства в контексті зміцнення національної екологічної та економічної безпеки” здійснено теоретико-методологічний аналіз підходів до оцінки екологічних, економічних та соціальних функцій лісового господарства, розкрито особливості трансформаційних процесів функцій лісового господарства. Лісові ресурси розглядаються в контексті глобальної і національної економічної та екологічної безпеки, а також добробуту місцевих громад. На підставі класифікації та аналізу еколого-економічних ризиків автором розроблені та запропоновані механізми прийняття рішень щодо застосування економічних інструментів управління ризиками у лісовому господарстві.

Загрозливі темпи знеліснення на глобальному рівні і пов'язані з ним втрати ресурсів довкілля та економічного потенціалу лісових земель, соціальних та культурних традицій дають підстави для висновку, що збереження лісових екосистем повинно стати пріоритетом екологічної політики на регіональному, національному і глобальному рівнях. Підтримання оптимальних кліматичних умов, протидія стихійним лихам, регулювання вуглецево-кисневого балансу, зростання ролі лісів у забезпеченні економічної життєздатності громад у гірських і сільських лісових районах, а також у створенні передумов для розвитку суміжних секторів економіки, зумовлюють розгляд лісів як важливого чинника інтегральної еколого-економічної безпеки.

Для України як малолісної держави стан лісових екосистем є важливим чинником національної еколого-економічної безпеки. Особливо важливим є значення лісів для вирішення проблеми безпеки в умовах дедалі частішого виникнення надзвичайних стихійних явищ природи, зокрема в гірських районах Карпат.

Лісам України значної шкоди завдають такі чинники, як самовільні рубання, лісові пожежі, несприятливі природні умови, що спричиняють вітровали, фітопатологічні захворювання тощо. Площа втрачених лісів в Україні має тенденцію до зростання. Якщо 1990 р. було втрачено 4020 га, 2000 р. - 8909 га, то впродовж останніх років ці показники суттєво зросли: 2006 р. - 10767 га, 2007 р. - 28080 га, 2008 р. - 17011 га.

Автор вважає, що для підвищення еколого-стабілізуючої ролі лісів країни, протидії стихійним лихам необхідно реалізувати стратегічні завдання, спрямовані на підвищення лісистості, охоплення всієї території позитивним екологічним впливом лісів, оптимізацію їх породно-вікового складу, врахування можливих ризиків.

Управління ризиками у лісовому господарстві передбачає охоплення широкого спектра потенційних ризиків (рис. 2), кількісний та якісний аналіз вияву відповідних негативних для лісових екосистем явищ у минулому, прогнозування майбутніх ризиків і прийняття відповідних управлінських рішень.

Рис. 2. Система ризиків для лісових екосистем

Прийняття рішень у сфері управління ризиком повинно ґрунтуватись на даних щодо його оцінки, тобто такими показниками ризику, як частота і масштаб втрат. Управління ризиком може здійснюватися через реалізацію різних стратегій із урахуванням еколого-економічних критеріїв. Ризик може вважатись прийнятним, якщо очікувані втрати нижчі у порівнянні з витратами на його нейтралізацію. Страхування підвищених екологічних ризиків, що виникають у процесі лісогосподарського виробництва, можливе через формування фонду страхування підвищених ризиків, спрямованого на компенсацію збитків у лісовому господарств.

В дисертаційній роботі вивчено роль лісів у запобіганні зміни клімату. Автором у співпраці з В.І. Вайданичем, С.І. Миклушем та Т.В. Вайданич теоретично обгрунтовано модель визначення маси фотосинтетично зв'язаного деревостаном атмосферного вуглекислого газу М_В, та депонованого деревостаном вуглецю М_С за основним параметром, який характеризує процес фотосинтезу - енергією сонячної радіації:

, (1)

де: А_В - коефіцієнт, який для вибраного типу лісу є сталою величиною,

W_В - енергія сонячної радіації, що відповідає середній температурі вегетації рослин ( ? 5°С).

Якщо внести у коефіцієнт А_В необхідні величини: м_В = 0,044кг/моль, В = 0,05 (оскільки на процеси фотосинтезу використовується близько 5% сонячної радіації), л_C =440нм, л_Ч = 660нм та інші відомі величини, то отримаємо: А_В = 0,485·10^-9кг/Дж.

Масу депонованого вуглецю М_С знайдемо через фітомасу М_Ф;

(2)

де: м_С - молярна маса вуглецю (0,012кг/моль);

м_К - молярна маса фрагмента молекули клітковини (0,030кг/моль).

Суха фітомаса зімкнутого деревостану становить:

М_Ф = А_Ф W_В , (3)

де: А_Ф = 0,331·10^-9кг/Дж.

Застосування запропонованої моделі визначення маси фотосинтетично зв'язаного атмсферного вуглекислого газу, порівняння цієї маси з викидами промислових джерел забруднення має важливе значення для з'ясування ролі лісових екосистем у запобіганні змінам клімату.

Автором виявлені ризики і можливості для лісового сектора, пов'язані зі зміною клімату, та їхні потенційні фінансові наслідки (табл. 1).

Таблиця 1

Ризики та можливості розвитку лісового сектора пов'язані зі зміною клімату

Елемент сектора	Ключова проблема	Профіль ризиків та можливостей пов'язаних зі зміною клімату	Прогнозовані часові рамки впливу, роки	Потенційні фінансові впливи (рівень)
Лісові підприємства	Продуктивність лісів	Вища продуктивність лісів прогнозується на глобальному рівні, однак в деяких регіонах можливе зниження продуктивності. Погіршення гідрологічного режиму, суттєве для лісового господарства.	Через 15 -50	Значний, з високою регіональною варіативністю
	Доступ до лісів	Обмеження доступу до лісів з метою зниження темпів знеліснення. Зростання інтересу до сталого ведення лісового господарства у регіонах з активною політикою щодо подолання знеліснення і протидії самовільним рубанням.	Через 5-15	Від низького до середнього
	Конкуренція за землю	Конкуренція за землі з недеревними (трав'яними) енергетичними посівами.	Через 5-30	Середній з регіональною варіативністю
Деревообробні підприємства	Ризики підвищення цін на енергоносії	Висока ціна на викопні джерела енергії. Потенціал до розширення генерування і використання біоенергетики.	Наступні п'ять з можливими довготерміновими наслідками	Середній з залежністю від особливостей підприємства
	Ризики підвищення цін на сировинні матеріали	Вищі ціни на сировину, пов'язані з розвитком біоенергетичних ринків і зростанням вартості лісів. Стимулювання використання біомаси для енергетичних цілей.	Наступні 5-30	Значний при умові зростання масштабів біоенергетики
	Торгівля екологічно сертифікованою продукцією	Зростання попиту на екологічно сертифіковану продукцію, яка відповідає стандартам сталого ведення лісового господарства.	Наступні 5-15	Низький
Ринки	Ринки вуглецю	Акцептування вуглецевих кредитів, пов'язаних з лісовим господарством.	Через 5-30	На початковій стадії низький, можливе зрос-тання в майбутньому
	Біоенергетичні ринки	Зростання попиту на лісові ресурси на біоенергетичних ринках. Потенційні впливи політики стимулювання виробництва біопального та біоенергії.	З даного часу	Значний при умові зростання масштабів біоенергетики
	Конкурентоздатність продукції	Політичні стимули щодо підтримки продукції лісового сектора. Зростанняння цін на продукцію лісового сектора та попиту на неї.	Через 5-30	Від низького до середнього та значного
Ринки	Еко-будівництво	Зміна акцентів стосовно деревної продукції у стандартах еко-будівництва.	Наступні 15	Низький
	Взаємостосунки споживачів і державного сектора	Покращення освіти і публічного акцептування управління лісовим господарством на еколого-економічних засадах як чинника попередження і мінімізації негативних впливів до змін клімату та адаптації до них.	Наступні 15	Від низького до середнього

В роботі доведено, що для підтримки здатності лісів запобігати змінам клімату необхідні заходи, які уможливлять значне зниження емісії викидів, подолання тенденцій щодо знелісення і деградації лісів. Автор підтримує ідею проф. Туниці Ю.Ю., що для реалізації цих заходів необхідна координація зусиль у сфері екологічної політики, екологічного права і екологічного управління на міжнародному рівні шляхом прийняття Екологічної Конституції Землі.

В четвертому розділі “Оптимізація системи управління лісовим господарством на основі еколого-економічних критеріїв” проведено дослідження трансформаційних процесів в інституційній сфері на різних рівнях управління лісовим господарством із зосередженням уваги на процесах децентралізації управління, розглянуто методологічні проблеми моделювання процесів використання, відтворення та збереження лісових ресурсів на основі еколого-економічних критеріїв. Враховуючи важливість залучення різних груп учасників відносин у сфері лісового господарства до управління галуззю, здійснено дослідження соціально-економічних аспектів реформування системи управління лісовим господарством.

Виявлено, що однією з дискусійних тем у сфері інституцій лісового сектору є розмежування політичних (регуляторних, контролюючих) функцій та функцій менеджменту. У 18 із 29 країн, що подали дані до звіту "Стан лісів Європи 2007" в рамках Гельсінкського процесу з охорони лісів Європи, функції менеджменту державних лісів розмежовані з функціями управління.

Важливим елементом інституційної реформи є забезпечення її фінансування. У більшості країн Центральної та Східної Європи держава виділяє дотації з бюджету державним лісовим підприємствам.

Як свідчать зроблені в дисертації розрахунки, формування ринкових конкурентних відносин на ринку надання послуг лісовому господарству забезпечує економію коштів державного бюджету та власних коштів лісогосподарських підприємств.

Результатами дослідження доведено, що система економічних стимулів, ринкова конкуренція, відносна фіскальна сталість, права власності є центральними економічними принципами у підходах до питань політики реформ у лісовому секторі.

Автор дійшов висновку, що позитивний вплив на забезпечення управління лісовим господарством на еколого-економічних засадах чинить децентралізація, яку визначають як передавання влади і відповідальності разом з ресурсами з центрального рівня на регіональний та місцевий рівні. Децентралізацію класифікують за чотирма категоріями: політична, фіскальна, економічна (або ринкова) і адміністративна. Політична децентралізація має на меті надати громадянам та обраним представникам більше прав у прийнятті рішень. Фіскальна децентралізація фокусує увагу на наданні більших повноважень місцевій владі й приватному сектору в сфері фінансової діяльності. Економічна, або ринкова, децентралізація забезпечує передавання відповідальності від державного до приватного сектору через приватизацію та дерегулювання (процес, зворотний регулюванню, тобто його послаблення). Адміністративна децентралізація полягає у перерозподілі владних функцій, здійснення планування нижчими інституційними рівнями управління.

Тенденція до децентралізації менеджменту використання природних ресурсів розширила можливості участі в управлінні лісами ширшого кола учасників, зокрема місцевих громад. Близько 60 країн світу є учасниками процесів децентралізації управління в національних лісових секторах.

Автор вважає, що інструментом прийняття обгрунтованих еколого-економічних рішень у сфері управління лісовим господарством є моделювання процесів управління та сценаріїв розвитку.

Дисертаційним дослідженням доведено, що однією із головних проблем у лісовому господарстві є вибір оптимального віку рубання для деревостанів з урахуванням економічних та екологічних функцій лісових екосистем. З метою вирішення зазначеної проблеми автором на базі формули Фаустмана запропонована модель вибору оптимального обороту рубання із врахуванням корисних властивостей лісових екосистем.

Вартість корисних властивостей довкілля може суттєво впливати на рішення щодо вирубування лісу (рис. 3).



МВW₁ - сумарна вартість екологічних функцій лісової екосистеми;

MCW - вартість втрачених вигод (вартість деревини);

MBW₂ - сумарна вартість екологічних функцій лісової екосистемами з піками і спадами в залежності від віку деревостанів;

Площа А - дисконтована вартість втрачених вигод;

...