Токсикологічна характеристика комбінованих протруйників насіння Вітаваксу 200 ФФ, Вітаваксу 200 і Вітатіураму

Дихальні контролі Ларді і Чанса протягом досліду за використання всіх субстратів окиснення були достатньо високими. Цей факт свідчить про потенційні регуляторні можливості органел, а також про хороше сполучення реакцій окиснення субстратів у матриксі та міжмембранному просторі мітохондрій з фосфорилюванням АДФ у дихальному ланцюзі внутрішніх мембран органел.

Показники інтенсивності фосфорилювання АДФ (рис. 3) свідчать про те, що вплив вітатіураму на ці процеси у мітохондріях курей II групи був незначним. Посилення цього процесу відмічено у птиці III групи, за застосування всіх субстратів. Ефективність фосфорилювання, навпаки, знижувалась у разі окиснення б-кетоглутарату, глутамат+малату та сукцинату на 32, 29 і 24 % відповідно.

Рис. 3. Інтенсивність фосфорилювання мітохондріями печінки курчат під впливом вітатіураму з використанням у якості субстратів окиснення б_кетоглутарату, сукцинату та глутамату з малатом (p < 0,001).

Отже, вітатіурам у дозі 400 мг/кг маси тіла негативно впливав на активність відповідних ферментних систем окиснення, хоча за максимального навантаження на дихальний ланцюг мітохондрій в умовах присутності акцептора фосфату АДФ, істотної різниці між показниками контрольної і дослідної груп не встановлено.

У кістковій тканині курчат достовірних змін активності ФДФ-А, фосфорилази та ЛФ також не встановлено. Результати досліду підтверджують, що вітатіурам у зазначених дозах не впливає негативно на процеси гліколізу в кістковій тканині курей, що пояснюється, ймовірно, тим, що пестицид частково знешкоджується травними ферментами кишечнику і підшлункової залози.

Характер змін вуглеводного обміну в крові курей під впливом вітатіураму в хронічному експерименті. У досліді вітатіурам задавали щодня груповим способом (60 діб) у дозах 2 мг/кг (ІІ група) і 10 мг/кг корму (ІІІ група). Упродовж всього періоду за птицею вели клінічні спостереження. Різниці в поведінці, прийомі корму і води між піддослідними і контрольними тваринами не відмічали, проте у птиці ІІІ групи через 30 діб від початку застосування препарату було відмічене незначне короткочасне пригнічення.

Упродовж 30 діб недостовірно підвищувався рівень глюкози у крові курей ІІ і ІІІ груп. До 60 доби у ІІ групі цей показник не відрізнявся від контрольної, а в ІІІ групі - вміст глюкози зменшувався на 31 %.

Через 30 діб від початку досліду в крові курей ІІІ групи концентрація лактату і пірувату підвищувалась порівняно з контролем на 46 і 35 % відповідно. На 60 добу вміст лактату достовірно не відрізнявся від показника контрольної групи курей, а концентрація пірувату в ІІ і ІІІ групах птиці зростала на 20 і 29 % відповідно. До 80 доби ці показники в крові птиці усіх груп вирівнювались.

На 30 добу у ІІ групі курей активність ЛДГ була незмінною, а в ІІІ групі вона підвищувалась на 18 % у порівнянні з контролем. На 60 добу активність цього ферменту порівняно з контролем була вищою на 27 % тільки у птиці ІІІ групи. Активність ЛФ підвищувалась на 30 добу досліду в усіх трьох групах, що пов'язано з віковими та функціональними особливостями птиці. Порівняно з даними контролю протягом 30 діб активність ЛФ у ІІ і ІІІ групах птиці зростала на 22 та 28 % відповідно. На 60 добу особливої відмінності між цими показниками у дослідних і контрольній групах курей не відмічено і до 80 доби показники активності ферментів вирівнювались в усіх групах птиці.

Отже, щоденне надходження вітатіураму в організм курей у дозах 2 і 10 мг/кг корму викликало зниження в крові концентрації глюкози та підвищення рівня лактату і пірувату, а також зміщення коефіцієнта лактат/піруват у бік пірувату, що свідчить про активізацію аеробного шляху окиснення вуглеводів під впливом вітатіураму та його метаболітів. З часом у птиці підвищується стійкість до впливу пестициду внаслідок активації адаптаційних механізмів.

Вивчення гострого впливу тіураму на організм курей. Піддослідна птиця одноразово одержувала пестицид у дозах 100 і 500 мг/кг маси. У разі введення ТМТД у дозі 100 мг/кг маси клінічні ознаки отруєння курей не проявлялись, за збільшення дози до 500 мг/кг відмічали впродовж 6-8 годин пригнічення птиці, яке на наступну добу зникало. При розтині піддослідної птиці, якій тіурам задавали в дозі 500 мг/кг, через 4 години відзначали сильний неприємний запах вмісту зоба і шлунка, а також повнокров'я паренхіматозних органів. У подальші терміни видимих змін не виявлено.

За біохімічного дослідження виявили істотні зміни в організмі птиці. Через 1, 3 та 8 діб після введення тіураму в дозі 100 мг/кг маси концентрація глюкози в крові перевищувала контрольні показники на 19, 28 та 43 % відповідно, вміст пірувату був вищим на 200 (p < 0,001), 85 (p < 0,05) та 28 % відповідно. Установлена також динаміка коливання активності ферментів ФДФ_А і ЛФ у сироватці крові дослідної групи курей. Так, активність ФДФ_А підвищувалась 31 % на 3 добу дослідження, а активність ЛФ на 1, 3 і 8 доби досліджень підвищувалась на 48, 37 та 62 % (p < 0,01) відповідно.

У печінці піддослідних курей в першу добу дослідження знижувалась концентрація глікогену на 30 %. У подальші терміни встановлено підвищення вмісту глікогену на 99 (p < 0,01) та 56 % (p < 0,05) на 3 і 8 доби відповідно. На 8 добу після введення препарату в печінці курей спостерігали зниження активності ФДФ_А на 109 % (p < 0,001), а активність ЛФ збільшувалась на 33 % (p < 0,05) тільки в першу добу.

Результати досліду показали, що на початку впливу пестициду вміст глюкози у кров'яному руслі підвищується, як і інтенсивність обміну речовин, що супроводжується утворенням значної кількості пірувату та посиленням мобілізації глікогену печінки. Підвищення концентрації полісахариду в печінці має, очевидно, компенсаторний характер.

За умови надходження в організм курей ТМТД у дозі 500 мг/кг маси протягом перших 7 діб у крові піддослідної птиці не відмічено значного зниження вмісту глюкози, а на 14 добу її концентрація підвищилась на 43 %. Через 4 і 24 години концентрація пірувату знижувалась на 68 і 52 % відповідно, а концентрація лактату поступово знижувалась до 7 доби після введення препарату: на 43 % _ у перші 4 години, потім на 43 і 48 % на 1 та 3 доби відповідно та на 121 % (p < 0,001) _ на 7 добу досліджень. До 14 доби показники лактату та пірувату в дослідній і контрольній групах вирівнювались. Отже, під впливом тіураму знижується інтенсивність утворення молочної і піровиноградної кислот, проте, по мірі розвитку інтоксикації, істотніше сповільнюється накопичення лактату.

Активність ферментів гліколізу сироватки крові ФДФ_А та ЛДГ змінювалась по-різному. Так, активність ФДФ_А була нижчою за показники в контрольній групі через 4 години та 14 діб після введення тіураму на 80 (p < 0,01) та 54 % (p < 0,05) відповідно, а активність ЛДГ дослідної групи не відрізнялась від показника контролю та знаходилась на рівні 6,0 ммоль/дм³•год. комбінований індикаторний сільськогосподарський пестицид

Біохімічні дослідження сироватки крові показали, що під впливом тіураму знижується швидкість гліколізу. При цьому переважав анаеробний гліколіз, про що свідчить зсув коефіцієнта лактат/піруват у бік лактату.

У печінці протягом 1_ї доби концентрація глікогену знижувалась на 34 % (p < 0,05), на 3 добу досліджень запаси полісахариду відновлювались і через 7 діб його концентрація на 45 % (p < 0,01) перевищувала показники контролю. Підвищення вмісту глікогену в печінці носить, ймовірно, компенсаторний характер. Зниження концентрації глікогену в печінці, яке ми спостерігали в перші доби інтоксикації, обумовлене значною витратою енергії. Однією з її причин може бути зменшення надходження вуглеводів з кишечнику. Активність ФДФ_А і ЛФ у печінці курей під впливом тіураму не змінювалась.

У дванадцятипалій кишці через 4 години після введення ТМТД відзначали пригнічення активності ФДФ_А в 3,2 рази, а ЛФ _ на 190 % (p < 0,001). Через добу ця тенденція зберігалась, тобто показник активності ЛФ був нижчим за контроль на 58 %. Не виключена можливість, що в результаті пригнічення швидкості ферментативних реакцій знижувався активний транспорт речовин, у тому числі і попередників глікогену. У подальші терміни досліджень активність альдолази у курей дослідної групи вирівнювалась з показниками контролю, а показники активності ЛФ на 14 добу підвищувались на 36 %. Активність ЛДГ у курей контрольної і дослідної груп не змінювалась. Отже, вплив пестициду та його метаболітів поширюється не тільки на локалізовані в цитоплазмі клітин ферменти, але й на структурні утворення слизової оболонки кишечнику. Можливо, основна маса ТМТД метаболізується вже там, утворюючи похідні, які у токсикодинаміці препарату відіграють провідну роль.

У тканинах нирок птиці достовірних змін показників не виявлено. Динаміка активності альдолази та ЛФ не змінювалась, що свідчить про те, що маса або активність похідних пестициду, які виділяються з сечею, були відносно невисокими.

Хронічна токсичність вітаваксу 200 ФФ для курей. Багаторазове введення вітаваксу 200 ФФ курям у дозах 0,5 і 5,0 мг/кг корму не викликало клінічних ознак інтоксикації птиці.

Таблиця 3. Концентрація глікогену та активність альдолази і лужної фосфатази в печінці курей за тривалого введення вітаваксу 200 ФФ

Примітки:* -- p < 0,01; ** -- p < 0,05.

У сироватці крові птиці, яка одержувала пестицид у дозі 0,5 мг/кг корму протягом 60 діб, через 40 діб відмічено підвищення активності ЛФ та зниження активності ФДФ-А, що свідчить про вплив вітаваксу 200 ФФ на обмін вуглеводів та фосфорних сполук. У птиці, яка одержувала пестицид у кількості 5,0 мг/кг корму, відмічали підвищення концентрації лактату та вмісту пірувату. Крім цього, відмічено підвищення активності ЛФ, що свідчить про посилене використання фосфатів. Через 48 годин після 60-добового введення препарату у крові курей II групи концентрація пірувату підвищувалась, а вміст лактату, навпаки, знижувався в обох групах. Крім того, показник співвідношення лактат/піруват був зниженим та зміщеним у бік лактату. Відмічено зниження активності ФДФ-А у I і II групі курей. Активність ЛФ у піддослідних групах мало відрізнялась від контрольних показників. Усі ці дані свідчать про уповільнення в організмі курей інтенсивності аеробного окиснення й активацію процесів окиснювального фосфорилювання. На 40 добу досліджень відмічено підвищення у печінці активності ферментів альдолази і ЛФ. Ці дані узгоджуються з динамікою вмісту глікогену та свідчать про зниження під впливом вітаваксу 200 ФФ енергетичних запасів органу. В подальші терміни досліджень показники активності ферментів печінки у курей дослідних груп були близькими до показників контролю (табл. 3).

Одержані дані свідчать про те, що ступінь змін залежить як від дози, так, ймовірно, і від тривалості дії пестициду.

Результати дослідження яєць, одержаних від піддослідної птиці, показали, що статистично достовірних відмінностей у концентрації каротиноїдів у жовтку під впливом вітаваксу 200 ФФ не спостерігали. Вміст вітаміну А у II піддослідній групі зменшувався на 32 % (p < 0,05). Це може свідчити про те, що препарат має кумулятивні властивості.

Біохімічні дослідження тканин курей у другому досліді проводили через 25 та 75 діб після початку введення вітаваксу 200 ФФ з кормом. У птиці I групи, яка отримувала препарат протягом 25 діб, вміст глікогену в печінці знижувався на 66 %, а на 75 добу досліду відзначали підвищення у крові на 25 % вмісту пірувату і зниження у печінці активності альдолази на 51 %. Дослід показав, що під впливом вітаваксу 200 ФФ в організмі птиці відбувається інтенсивніша витрата енергії макроергічних сполук.

У результаті проведених досліджень встановлено, що тривале надходження курям вітаваксу 200 ФФ з кормом у дозах 0,5; 1; 5 та 10 мг/кг корму не викликає змін загального стану птиці, про що свідчить відсутність клінічних ознак отруєння та патологоанатомічних змін у внутрішніх органах птиці. Проте, тривале надходження пестициду, навіть у невисоких дозах, супроводжується змінами енергетичного потенціалу та окиснювально-відновних реакцій у тканинах птиці.

Вплив вітаваксу 200 та вітаваксу 200 ФФ на обмін азотистих і фосфорних сполук у тканинах курчат, за тривалого надходження. При тривалому надходженні вітаваксу 200 (група I) і вітаваксу 200 ФФ (група II) у дозах 1 мг/кг корму клінічних ознак отруєння птиці не відмічено.

Впродовж досліду спостерігали підвищення вмісту білкового азоту у печінці та м'язах курчат усіх груп. У тканинах курчат, які одержували вітавакс 200, у 30-добовому віці відбувалося незначне гальмування синтезу білків у печінці. У курчат, які отримували з кормом вітавакс 200 ФФ, синтез білків у тканинах у 30-добовому віці, в порівнянні з контролем, був однаковим, а до 90 доби вміст білкового азоту у печінці та м'язах недостовірно підвищувався.

У тканинах курей I групи рівень небілкового азоту знижувався на 30 і 90 доби досліджень, що, ймовірно, пов'язано з впливом вітаваксу 200, який сприяв виведенню з тканин цього компонента. У тканинах курчат II дослідної групи достовірних змін вмісту небілкового азоту не виявлено.

У печінці 30-добових курей II групи рівень фосфору ДНК у порівнянні з контролем був більшим на 10 %. Змінювався також вміст фосфору ДНК м'язів. У 90-добовому віці печінка курей I групи за вмістом фосфору мало відрізнялась від контрольної групи, а у II групі цей показник перевищував контроль на 12 %. У м'язах рівень фосфору ДНК на 90-ту добу у курчат II групи був вищим на 21 % (p < 0,01) у порівнянні з контролем.

Вміст фосфору РНК у печінці та м'язах з віком курей збільшувався у II групі на 13 %. На 90 добу у печінці курей цієї групи фосфору РНК у порівнянні з контролем було більше на 13 %. У м'язовій тканині I групи концентрація фосфору РНК мало відрізнялася від показника контролю, а в II у віці 30 діб вона була вищою за контроль на 15 %. У цілому зміни концентрації фосфору ДНК узгоджуються з динамікою РНК, білкового та небілкового азоту в залежності від додавання до раціону вітаваксу 200 і вітаваксу 200 ФФ.

Отже, щоденне надходження в організм курей вітаваксу 200 у дозі 1 мг/кг корму у початковий період незначно гальмує синтез загального білка, ДНК та РНК у печінці курей і не впливає на ці процеси у м'язах курей, а також стимулює синтез ефірів фосфорної кислоти та реакції гліколізу. Надходження вітаваксу 200 ФФ не впливає негативно на синтез цих компонентів, а, навпаки, сприяє підвищенню інтенсивності цих процесів у тканинах птиці.

Вивчення впливу вітатіураму на організм свиней у хронічному експерименті. Дослід було проведено на поросятах української білої породи, з яких I дослідна група одержувала препарат з кормом у дозі 2 мг/кг корму, II - 10 мг/кг корму. Упродовж усього експерименту різниці в поведінці, прийомі корму між піддослідними та контрольними тваринами не відмічали, однаковою була й їх реакція на зовнішні подразники. Апетит, температура тіла та поведінка піддослідних тварин не відрізнялись від контрольних.

Дослідження показали, що при багаторазовому надходженні малих доз вітатіураму його вплив на показники кількості еритроцитів та вмісту гемоглобіну виявився незначним. Упродовж досліду відмічено збільшення кількості еритроцитів у поросят II групи через 30 діб від початку застосування препарату, а через 60 діб зазначені показники в усіх групах були приблизно однаковими. У поросят цієї групи відмічено підвищення концентрації гемоглобіну на 34 % (p < 0,01) на 30 добу досліджень. До кінця експерименту ці показники також вирівнювались і в усіх групах поросят були в межах норми. Під впливом вітатіураму кількість лейкоцитів у крові не змінювалась, тобто цей показник у дослідних і контрольній групах особливо не відрізнявся. Одночасно спостерігали значну вікову динаміку зростання кількості лейкоцитів в усіх трьох групах від початку та до 60 доби експерименту в усіх групах на 55-60 % (p < 0,01).

Зміни біохімічних показників сироватки крові під впливом вітатіураму були більш показовими (табл. 4). Через 30 діб від початку експерименту в I і II групах поросят концентрація глюкози у сироватці крові знижувалась на 9 і 19% (p< 0,1 < 0,05) відповідно. Через 60 діб від початку досліду концентрація глюкози у II групі в порівнянні з контролем достовірно збільшилась. Аналіз концентрацій лактату та пірувату показав, що через 30 і 60 діб в I і II групі поросят концентрація їх була підвищеною.

Активність ЛДГ у сироватці крові піддослідних груп поросят під впливом вітатіураму в різні терміни підвищувалась, а ЛФ - знижувалась. На 60 добу досліджень у I групі поросят ці показники не відрізнялись від контролю, а в II групі, як і в попередні терміни, відмічали зниження активності ЛФ. Між змінами активності ЛДГ і ЛФ у сироватці крові поросят простежується прямий зв'язок, що свідчить про посилене витрачання фосфору в процесах гліколізу.

Таблиця 4. Концентрація глюкози, лактату, пірувату й активність ферментів сироватки крові поросят після тривалого щоденного згодовування вітатіураму

Примітки:* -- p < 0,05; ** -- p < 0,001;***-- p < 0,01.

Отже, щоденне згодовування поросятам вітатіураму в дозах 2 і 10 мг/кг корму не супроводжувалось клінічними ознаками отруєння, але субтоксичний вплив проявлявся підвищенням у крові концентрації глюкози, лактату і пірувату, активності ЛДГ та зниження активності ЛФ. Коефіцієнт лактат/піруват в обох дослідних групах зміщувався у бік лактату, що свідчить про посилення в організмі піддослідних поросят під впливом вітатіураму гліколізу і пригнічення аеробного окиснення вуглеводів.

Вплив вітаваксу (карбоксину) на організм великої рогатої худоби в хронічному експерименті. Досліди проводили на бугайцях чорно-рябої породи, які одержували вітавакс з кормом у дозі 2 мг/кг (група II) і 10 мг/кг (група III) впродовж 120 діб. У процесі досліду клінічних ознак отруєння тварин не відмічали. Контрольна (I група) препарат не одержувала.

Установлено, що під впливом вітаваксу в крові телят II групи рівень загального білка був незначно підвищеним. У телят III групи показник концентрації загального білка був вище від контрольного на 19 % через 150 діб і на 27 % (p < 0,05) - через 180 діб. Отже, вітавакс у дозі 10 мг/кг корму досить суттєво впливав на зростання концентрації загального білка в сироватці крові телят.

Концентрація небілкового азоту корелювала з динамікою вмісту загального білка у залежності від віку та доз вітаваксу, введених в організм телят. До 180 доби його вміст підвищувався в III групі піддослідних телят у порівнянні з контролем на 22 % (p < 0,05). Слід зазначити, що інтенсивність обміну небілкового азоту стимулювалася як малими, так і підвищеними дозами вітаваксу.

Вміст альбумінів у сироватці крові телят наростав до 150-добового віку в усіх групах. Доза препарату 2 мг/кг корму (група II) дещо збільшувала вміст альбумінів у сироватці крові телят у порівнянні з контролем особливо на 90, 120 і 150 доби. Можливо вітавакс та його метаболіти у малих дозах активують синтез білків у печінці телят і з часом гепатоцити адаптуються до наявності вітаваксу в організмі. Альфа-глобулінова фракція білків з віком змінювалась у ті ж терміни, що й альбуміни. Вплив вітаваксу був найбільш показовим у телят III групи, в яких синтез б-глобулінів у клітинах печінки і СМФ інгібувався на 150 та 180 доби досліджень на 16 та 27 % (p < 0,05) відповідно. Малі дози вітаваксу майже не впливали на вміст б-глобулінів через 60 і 90 діб у порівнянні з контролем але їх вміст знижувався через 120 діб на 20 %. Концентрація г-глобулінів через 180 діб у телят усіх груп майже не змінювалась, що свідчить про адаптаційну здатність організму до препарату. Доза вітаваксу 10 мг/кг у раціонах телят не змінювала вікові показники обміну білків та рівень г-глобулінів сироватки крові. Вона не впливала на показники метаболізму білків, порівняно з контрольними тваринами.

Дози вітаваксу 2 і 10 мг/кг корму також не впливали на бактерицидну та лізоцимну активність сироватки крові у телят усіх груп, на підставі чого можна зробити висновок лише про можливість інгібування цих процесів вітаваксом.

За аналізу результатів досліджень зроблено висновок, що вітавакс у дозах 2 і 10 мг/кг корму за тривалого надходження в організм телят не впливає негативно на обмін білків і резистентність організму.

Вплив вітаваксу 200 ФФ на рівень макроелементів у сироватці крові великої рогатої худоби. У тривалому досліді дійні корови одержували з кормом вітавакс 200 ФФ у дозі 20 мг/кг корму щодобово впродовж 180 діб. В ході досліджень у корів відбирали кров, сироватку, якої досліджували до початку досліду (І період) та через 30, 60, 90 і 180 діб (ІІ, ІІІ, ІV і V періоди).

Встановлено, що концентрація загального фосфору в сироватці крові контрольних тварин поступово зростала, у той час як у піддослідних корів вона була нижчою від контролю у IV і V періоди досліджень. Вміст органічних фосфорних сполук змінювався відповідно з концентрацією загального фосфору. Під впливом вітаваксу 200 ФФ концентрація загального та органічного фосфору достовірно знижувалась у IV і V періоди (рис. 4).

Рис 4. Динаміка концентрації загального і органічного фосфору в сироватці крові дійних корів, ммоль/дм³, (* - р<0,05).

У контрольної групи тварин концентрація неорганічного фосфору майже не змінювалась, в той час як у тварин піддослідних груп впродовж II та III періодів згодовування вітаваксу 200 ФФ його вміст знижувався на 18 і 18,4 % (p < 0,05) відповідно. Останнє, вочевидь, пов'язане з інтенсивнішим включенням неорганічного фосфору в органічні сполуки, а також з токсикогенним впливом пестициду та його метаболітів. В останні періоди досліду (IV і V) концентрація неорганічного фосфору в сироватці крові корів обох груп відповідала фізіологічній нормі.

Вміст кальцію у крові корів контрольної та піддослідної груп характеризувався поступовим зростанням до ІІІ періоду досліджень (60 діб) від початку застосування препарату, але у ІІ періоді в дослідній групі відмічено підвищення кальцію до досить значного рівня (32 %). У IV та V періодах показники вмісту кальцію дещо знижувались, проте залишались на високому рівні. Це можна пояснити тим, що зміни вмісту кальцію залежали не від впливу вітаваксу 200 ФФ, а були пов'язані з лактацією.

Динаміка вмісту магнію у сироватці крові корів у ІІ періоді знижувалася на 21 %. До кінця досліджень (180 діб) вміст магнію в сироватці крові корів був однаковим, що свідчить про адаптацію організму корів до пестициду.

Отже, можна зробити висновок, що вітавакс 200 ФФ, як малотоксична сполука, у разі надходження в організм великої рогатої худоби не викликає клінічних ознак інтоксикації. Біохімічний аналіз сироватки крові лактуючих корів показав, що на 90 та 180 доби досліджень у тварин дослідної групи знижувався вміст загального й органічного фосфору. Це свідчить про те, що ці компоненти, вочевидь, під впливом вітаваксу 200 ФФ активно включаються у синтез фосфорвміщуючих сполук.

Вивчення токсичності вітатіураму на організм великої рогатої худоби у хронічному експерименті. У тривалому досліді телята одержували вітатіурам у дозах 1 (група I), 5 (група II) і 10 мг/кг корму (група III). Упродовж усього періоду досліду за тваринами вели клінічні спостереження, під час яких клінічних ознак отруєння не відмічено.

Згодовування телятам вітатіураму в дозах 1 і 5 мг/кг корму ні на одному з етапів досліджень не викликало гематологічних змін. Однак через 60 діб застосування препарату у дозі 10 мг/кг корму кількість еритроцитів збільшувалась на 21 % (p < 0,05). Через 30 діб після закінчення застосування пестициду з кормом кількість еритроцитів у крові дослідних та контрольних телят вирівнювалась.

Через 60 діб у крові телят III групи на 24 % збільшилась концентрація гемоглобіну. Через 30 діб після закінчення досліду ці показники не відрізнялись від контролю. Кількість лейкоцитів у крові піддослідних телят під впливом вітатіураму через 60 діб знижувалась. Ці зміни в обох дослідних групах були достовірними. Так, у телят III групи кількість лейкоцитів знижувалась на 21 % (p < 0,05) у порівнянні з контролем. Через 30 діб після закінчення застосування препарату кількість лейкоцитів у крові всіх груп телят вирівнювалась.

Концентрація глюкози у крові телят III групи під впливом вітатіураму недостовірно знижувалась на 30 та 60 доби на 15 та 14 %, тобто, препарат істотно не впливав на рівень цього компоненту.

Під впливом вітатіураму у III групі телят концентрація лактату збільшувалась на 30 та 60 доби на 21 та 29 % (p < 0,01) відповідно. Протягом 15 діб спостерігали зниження концентрації пірувату, зокрема у III групі _ на 21 % у порівнянні з контролем. У подальші терміни досліджень (30 і 60 діб) спостерігали поступове зниження концентрації його у II групі на 16 і 18 %, у III _ на 25 та 31 % відповідно. Через 30 діб після закінчення досліду показники в усіх групах вирівнювались і достовірно не відрізнялись від контрольних. При цьому коефіцієнт лактат/піруват був зміщений у бік лактату, що свідчить про стимуляцію анаеробного окиснення вуглеводів.

Відмічена незначна зміна активності ЛДГ, яка узгоджується з динамікою концентрації лактату. Так, через 30 і 60 діб активність цього ферменту мала лише тенденцію до підвищення на 11 і 12 %, відповідно, в I групі телят, на 12 і 14 % _ у II групі та на 13 і 19 % _ у III групі телят. Через 30 діб після закінчення досліду показники активності ЛДГ у контрольній і дослідних групах вирівнювались. Активність ЛФ через 30 діб застосування вітатіураму підвищувалась на 16 % у III групі телят. На 60 добу відмічено подальше збільшення активності ЛФ: у II групі _ на 15 % і в III _ на 20 % (p < 0,05). Через 30 діб відмічали тенденцію до збільшення активності ФДФ-А у телят усіх дослідних груп. На 60 добу активність ферменту підвищувалась у III групі на 23 % (p < 0,05). Через 30 діб після відміни препарату активність альдолази у контрольній і дослідних групах була майже однаковою. На 30 та 60 доби досліджень у III групі телят збільшувалась активність АлАТ на 33 та 41 % відповідно, а також у тій же групі й у ті ж терміни підвищувалась активність АсАТ на 21 і 30 % (p < 0,05) відповідно.

Отже, згодовування вітатіураму тваринам протягом 15 діб не викликало кількісних змін формених елементів крові та гемоглобіну, тоді як застосування його з кормом протягом 30 і 60 діб супроводжувалось змінами морфологічного складу крові, що носили фазовий характер. Вочевидь, вітатіурам має незначний гіпоксичний вплив на організм телят.

Підвищені показники активності ЛФ, ФДФ-А, АлАТ і АсАТ сироватки крові телят свідчать про те, що в печінці великої рогатої худоби під впливом вітатіураму посилюються процеси гідролізу моноефірів фосфорної кислоти та утворення альдегідів і кетону. Оскільки до кінця досліджень майже всі біохімічні показники вирівнювались, це свідчить про активацію в організмі телят системи захисту від дії токсичних речовин.

Вивчення впливу ТМТД на організм великої рогатої худоби в хронічному досліді. У тривалому досліді (60 діб) телята одержували тіурам у дозах 1 (група I), 5 (група II) і 10 мг/кг корму (група III). Протягом періоду досліджень у тварин не відмічено клінічних проявів інтоксикації.

Результати досліду свідчать, що застосування тіураму не змінювало кількості еритроцитів у крові телят I групи, а в II групі протягом 30 і 60 діб відмічено зниження цього показника на 22 і 26 % відповідно. Найбільш виражені коливання кількості еритроцитів у крові телят спостерігали в III групі: через 30 діб досліду вона знижувалась на 22 % та через 60 діб -- на 44 % (p < 0,05). Через 30 діб після закінчення застосування препарату кількість еритроцитів вирівнювалась і не відрізнялась від контролю. Концентрація гемоглобіну в крові телят I групи в порівнянні з контролем знижувалась через 30 і 60 діб на 24 та 35 %; у II групі -- на 27 і 55 % і в III групі -- на 39 і 63 % (p < 0,01) відповідно. Через 30 діб після припинення згодовування препарату показники гемоглобіну в усіх групах вирівнювались.

Кількість лейкоцитів у крові піддослідних телят під впливом тіураму не змінювалась у перші 15 діб, через 30 діб у всіх дослідних групах спостерігали його зменшення у середньому на 27, 50 і 78 % відповідно. Застосування препарату протягом 60 діб викликало виражену лейкопенію. Кількість лейкоцитів у I, II і III дослідних групах знижувалась на 21, 33 та 44 %. По закінченні застосування ТМТД показники кількості лейкоцитів вирівнювались.

Отже, згодовування ТМТД протягом 60 діб мало інгібуючий вплив на еритро- та лейкопоез, а також на синтез гемоглобіну.

Концентрація глюкози в крові телят II і III груп через 30 діб була значно підвищеною на 22 і 27 % відповідно. Найбільш істотні зміни відмічали на 60 добу досліджень. У цей період рівень глюкози був вищим в порівнянні з контролем на 32 і 41 % (p < 0,05) відповідно. Через 30 діб після припинення застосування препарату показники вмісту глюкози в усіх групах телят були майже однаковими. Після припинення його надходження в організм телят вуглеводний баланс у них відновлювався.

Щодо концентрації лактату в крові телят дослідних і контрольної груп необхідно відзначити, що впродовж 90 діб досліду спостерігали підвищення цього компонента на 35-45 %. Концентрація лактату в сироватці крові телят на 15 добу досліджень мала тенденцію до підвищення у I, II і III групах. Через 30 діб у телят дослідних груп вміст лактату продовжував зростати на 24 % _ у II і на 36 % _ у III групах. Найбільш виражені зміни відзначали на 60 добу. Вміст лактату у II і III дослідних групах був вищим в порівнянні з контролем на 28 і 40 %, відповідно. Після закінчення застосування препарату через 30 діб показники концентрації лактату в сироватці крові піддослідних телят достовірно не перевищували контрольні.

Протягом досліду в сироватці крові телят спостерігали зниження концентрації пірувату: на 15 добу _ на 23 і 26 %, відповідно, у II і III групах тварин. Через 30 діб концентрація пірувату знижувалась в усіх дослідних групах телят: у I _ на 23 %, у II _ на 32 % і в третій _ на 47 %, через 60 діб - на 61 % (p < 0,01) _ у I групі, на 36 % _ у II і на 54 % _ у III. На 30 добу після припинення надходження препарату в організм телят концентрація пірувату у III групі була зниженою на 23 %.

На 60 добу досліду встановлено підвищення активності ЛДГ у телят усіх дослідних груп. Так, активність ферменту у III групі була вище за показники контролю на 29 %. Через 15 діб досліду у телят III групи активність ЛФ сироватки крові була зниженою на 42 %, до 30 доби показники її активності порівняно з контролем вирівнювались, а на 60 добу у телят II і III груп відмічено різке підвищення активності ЛФ на 24 і 31 % відповідно. Активність ФДФ-А сироватки крові під впливом тіураму була більш високою в усі терміни досліджень. Через 15 діб у телят, які одержували ТМТД, активність альдолази підвищувалась у II групі на 23 %. На 30 добу показники активності цього ферменту в порівнянні з контролем у цій же групі зростали на 30 %, а на 60 добу у I, II і III групах телят перевищували контроль на 24, 29 і 34 % (p < 0,05) відповідно. Через 30 діб після припинення надходження тіураму в організм телят показники активності ЛДГ, ЛФ і альдолази у дослідних і контрольній групах вирівнювались і не відрізнялись від контролю.

Отже, проведений дослід показав, що тривале надходження в організм телят ТМТД з кормом у дозах 5 і 10 мг/кг корму викликало зниження кількості формених елементів крові (еритроцитів і лейкоцитів) та концентрації гемоглобіну, підвищення в сироватці крові телят концентрації глюкози і лактату та зниження кількості пірувату. Зсув коефіцієнта лактат/піруват у бік лактату свідчить про активацію гліколізу та інгібування аеробного окиснення вуглеводів. По мірі накопичення тіураму в організмі великої рогатої худоби зростає активність ферментів біологічного окиснення _ ЛДГ, ЛФ і ФДФ-А.

Висновки

1. Матеріали дисертації присвячені вивченню впливу на організм лабораторних і сільськогосподарських тварин комбінованих протруйників насіння - вітаваксу 200 ФФ, вітаваксу 200 і вітатіураму та їх складових з використанням комплексних токсикологічних і біохімічних методів досліджень, включаючи вивчення впливу протруйників насіння на тканинне дихання. На підставі виявлених порушень енергетичних процесів та ступеня змін активності ферментативних систем під час надходження в організм малих і великих доз пестицидів з кормами теоретично та експериментально обґрунтовано токсико-гігієнічні параметри використання пестицидів, які запобігають отруєнню тварин і забрудненню навколишнього середовища.

2. Установлено, що вітавакс 200 ФФ у формі 40 % водного концентрату відноситься до групи малотоксичних пестицидів (ЛД₅₀ його для щурів складає 1088,75 ± 115,23 мг/кг маси тіла), а вітавакс 200 (70 % порошку, що змочується) -- до середньотоксичних (ЛД₅₀ для щурів _ 835,5 ± 90,43 мг/кг).

3. За одноразового перорального введення щурам вітавакс 200 ФФ і вітавакс 200 у дозі 0,5 ЛД₅₀ не спричиняють клінічних ознак отруєння, хоча субтоксичний вплив їх проявляється підвищенням у крові концентрації глюкози та активності ферментів лактатдегідрогенази, лужної фосфатази, альдолази та аланінової і аспарагінової трансфераз (p<0,05; p<0,01; p<0,001), а також зниженням вмісту пірувату та споживання оксигену мітохондріями печінки щурів за використання в якості субстратів окиснення б-кетоглутарату, глутамату з малатом і сукцинату (p<0,01; p<0,001), що свідчить про проникнення пестицидів через мембрани у матрикс мітохондрій та активацію ферментів тканинного дихання.

4. За тривалого (30 діб) надходження в організм білих щурів вітаваксу 200 у дозі 20 мг/кг корму проявляються ознаки інтоксикації пригніченням, гіперсалівацією, а також лейкоцитозом, еритропенією, зниженням концентрації гемоглобіну (p<0,001), прискоренням ШОЕ та підвищенням вмісту загального білка на 24 % і небілкового азоту на 20 %, що свідчить про розвиток гіпоксії в організмі.

5. За тривалого надходження (15 діб) вітатіураму (80 % з. п.) щурам у субтоксичних дозах 10 і 100 мг/кг маси тіла (¹/₄₀ та ¹/₄ ЛД₅₀) через 30 діб досліджень підвищується у крові вміст глюкози на 28 %, у печінці -- активність альдолази на 51 % і знижується концентрація глікогену на 65 %, у дванадцятипалій кишці та нирках _ активність альдолази на 217 % і 27 % (p<0,001; p<0,01) відповідно без прояву клінічних ознак інтоксикації, що свідчить про кумулятивний ефект пестициду.

6. Одноразове і тривале (10 діб) надходження в організм щурів вітаваксу (карбоксину) у дозах 0,1 та 0,2 ЛД₅₀ не спричиняє клінічні ознаки інтоксикації. У той же час препарат у дозі 0,2 ЛД₅₀ знижує у сироватці крові вміст глюкози та пірувату (p<0,01), концентрацію глікогену в печінці (p<0,001) і пригнічує в органах і тканинах (м'язи, нирки, легені, головний мозок, кишечник) активність альдолази та лужної фосфатази у 2-5 разів (p<0,001), що є наслідком гальмування процесів обміну речовин і уповільнення надходження вуглеводів з кишечнику та зниження енергетичних можливостей організму.

7. Карбоксин за одноразового перорального введення щурам у дозах 0,1 та 0,5 ЛД₅₀ пригнічує у печінці активність альдолази та підвищує ЦТХО й АТФ-ази, у м'язах - підвищує активність ЦТХО і ФДА і знижує АТФ-ази, що є ознакою на активації у печінці аеробного, а у м'язах, навпаки, анаеробного окиснення вуглеводів.

8. Встановлено, що ТМТД за одноразового перорального введення білим щурам у дозі 0,5 ЛД₅₀ у 80 % тварин пригнічує загальний стан, викликає гіперсалівацію, порушення координації рухів, достовірне зниження у плазмі крові вмісту лактату, активності ФДА та ЛДГ, підвищення концентрації пірувату й активності ЛФ (p<0,05<0,01), у печінці - пригнічення активності ФДА й АТФ-ази та підвищення активності ЦТХО (p<0,01<0,001), що пов'язано з посиленням компенсаторної функції клітин органа.

9. За одноразового перорального введення вітаваксу 200 ФФ і вітаваксу 200 птиці доведено, що ЛД₅₀ цих препаратів становить 1985,0 ± 220 мг/кг та 1518,75 ± 127,7 мг/кг маси тіла, відповідно. Отже, ці пестициди для птиці є малотоксичними.

10. Тривале (60 діб) щоденне надходження вітаваксу 200 ФФ курям у дозах 0,5 і 5,0 мг/кг корму не супроводжується клінічними ознаками отруєння, проте в залежності від дози змінює інтенсивність реакції окиснення, що підтверджується зниженням рівня лактату на 71-88 % і підвищенням вмісту пірувату на 47 % (p<0,05<0,01). За щоденного протягом 75 діб згодовування вітаваксу 200 ФФ у дозах 1 і 10 мг/кг корму у печінці курей знижується концентрація глікогену на 67 %, активність альдолази _ на 51 % на тлі підвищення рівня пірувату на 25 % (p<0,05<0,001), що вказує на порушення процесів окиснення та фосфорилювання.

11. Згодовування курям впродовж 45 діб вітаваксу 200 у дозах 0,5 і 5,0 мг/кг маси тіла не викликає клінічних ознак отруєння, проте більш висока доза змінює активність ферментів печінки, що проявляється підвищенням активності ЛДГ і АТФ-ази і зниженням - ФДФ-А і ЦТХО (p<0,01<0,001), що свідчить про порушення процесів окиснення і фосфорилювання.

12. Вітатіурам у дозах 2 і 10 мг/кг корму на 60 добу без видимих ознак інтоксикації достовірно знижує вміст глюкози, підвищує рівень лактату і пірувату, активність ЛДГ і ЛФ (p<0,01<0,001), що супроводжується зміщенням коефіцієнту лактат/піруват у бік пірувату, яке свідчить про активізацію під впливом вітатіураму та його метаболітів аеробного окиснення вуглеводів.

13. У разі застосування вітатіураму курям у дозі 400 мг/кг корму протягом 10 діб пригнічується активність ферментів окиснення у мітохондріях печінки за використання в якості субстратів сукцинату на 34 % та глутамату з малатом _ на 64 %, а також посилює інтенсивність та знижує ефективність фосфорилювання АДФ за застосування б-кетоглутарату _ на 62 та 32 %, глутамату з малатом _ на 67 і 29 % і сукцинату _ на 65 і 24 % відповідно (p < 0,001, p < 0,01).

14. За одноразового введення курям ТМТД у дозах 100 і 500 мг/кг маси тіла в плазмі крові підвищується концентрація глюкози і лактату у 2 рази, пірувату _ у 3 рази, а також активність альдолази (p < 0,001); у печінці _ збільшується вміст глікогену на 99 %, проте знижується активність ФДФ-А (p < 0,001); у дванадцятипалій кишці пригнічується активність ЛФ і ФДФ-А у 2-3 рази (p < 0,001); у головному мозку _ підвищується активність ЛФ, що є наслідком органотоксичного впливу препарату.

15. Установлено, що тривале (60 діб) надходження вітатіураму свиням у дозах 2 і 10 мг/кг корму не викликає клінічних ознак інтоксикації, однак, при дозі 10 мг/кг у крові підвищується концентрація глюкози, лактату, пірувату й активність ЛДГ, знижується активність ЛФ (p < 0,01, p < 0,001), що вказує на посилення інтенсивності процесів гліколізу.

16. Тривале (180 діб) застосування дійним коровам вітаваксу 200 ФФ у дозі 20 мг/кг корма не супроводжується клінічними ознаками отруєння, проте знижує рівень загального й органічного фосфору (p < 0,01, p < 0,001).

17. Щоденне, протягом 60 діб, надходження телятам вітатіураму в дозі 10 мг/кг не спричиняє клінічних ознак інтоксикації, але викликає еритроцитоз, підвищення вмісту гемоглобіну, лактату і активності ЛФ, ФДФ-А, АлАТ і АсАТ (p< 0,05 < 0,01, < 0,001), супроводжується лейкопенією та зниженням концентрації пірувату, що свідчить про посилення в організмі телят під впливом вітатіураму інтенсивності гліколізу й активації адаптаційно-компенсаторних механізмів.

18. Тривале (60 діб) згодовування ТМТД великій рогатій худобі у дозі 10 мг/кг корма проявляється достовірною еритро- та лейкопенією, зниженням вмісту гемоглобіну та пірувату (p<0,01), а також підвищенням концентрації глюкози та лактату, активності ЛДГ, ЛФ і альдолази (p<0,05<0,01), що свідчить про кумулятивні властивості препарату, який по мірі накопичення в організмі пригнічує еритро- та лейкопоез, посилює анаеробне окиснення вуглеводів, що підтверджує загальну токсичність препарату.

Практичні рекомендації

За матеріалами дисертаційної роботи автором особисто розроблено методичні рекомендації щодо профілактики отруєння тварин комбінованими протруйниками насіння, в яких визначені санітарно-гігієнічні нормативи, які необхідно використовувати у практичній роботі (затверджені Державним департаментом ветеринарної медицини МАП України, протокол № 3 від 20.12.2006 р.; термін введення в дію -- 15.01.2007 р.), а саме:

-- Профілактика токсикозів, забезпечення якості та безпеки продуктів рослинництва і тваринництва при використанні комбінованих протруювачів насіння вітаваксу 200, вітаваксу 200 ФФ, віта-класик і вітатіураму.

-- Профілактика токсикозів, забезпечення якості та безпеки продуктів рослинництва і тваринництва при використанні тетраметилтіурамдисульфіду (ТМТД, тірам, тіурам).

В методичних рекомендаціях викладено основи патогенезу отруєння, токсикокінетики та ветсанекспертизи продуктів тваринного походження, що дає змогу фахівцям запровадити систему контролю якості та безпеки при сучасних технологіях ведення тваринництва.

Список робіт, опублікованих за темою дисертації

Публікації у фахових наукових виданнях:

1. Жукова І. О. Дія вітатіураму на функціональну активність лейкоцитів крові курчат / І. О. Жукова // Вет. медицина : міжвід. темат. наук. зб. - Х., 1998. - Вип. 74. - С. 96-101.

2. Чечоткін О. В. Вплив аурофузарину і вітатіураму на активність ферментів вуглеводного обміну в кістковій тканині курчат / О. В. Чечоткін, І. О. Жукова, О. М. Кучеренко, Л. І. Ватолінська // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини. - Х., 1998. - Вип. 4 (28), т. 2 : Вет. науки. - С. 73-75. (Дисертантка брала участь у експериментальних дослідженнях, статистично опрацювала матеріали і підготувала статтю до друку).

3. Жукова І. О. Токсичність вітатіураму для білих щурів / І. О. Жукова // Вет. медицина : міжвід. темат. наук. зб. - Х., 2000. -- Вип. 77. - С. 127-130.

4. Жукова И. А. Активность ферментов биологического окисления субстратов в печени и сыворотке крови цыплят под действием витавакса 200 / И. А. Жукова // Вет. медицина : міжвід. темат. наук. зб. - Х., 2000. - Вип. 78, т. ІІ. - С. 77-83.

5. Жукова И. А. Изменение активности окислительно-восстановительных ферментов в печени белых крыс под действием витавакса / И. А. Жукова // Вет. медицина : міжвід. темат. наук. зб. - Х., 2002. -- Вип. 80. - С. 243-246.

6. Жукова И. А. Активность ферментов биологического окисления в мышцах белых крыс под действием витавакса / И. А. Жукова // Вет. медицина : міжвід. темат. наук. зб. - Х., 2003. - Вип. 81. - С. 134-139.

7. Жукова И. А. Действие тиурама (ТМТД) на процессы тканевого дыхания белых крыс / И. А. Жукова // Вет. медицина : міжвід. темат. наук. зб. - Х., 2003. - Вип. 82. - С. 236-239.

8. Жукова И. А. Изучение действия витатиурама на организм белых крыс в подостром опыте / И. А. Жукова // Вет. медицина : міжвід. темат. наук. зб. - Х., 2004. - Вип. 83. - С. 78-80.

9. Жукова І. О. Вивчення дії вітатіураму на організм свиней у хронічному експерименті / І. О. Жукова // Вет. медицина : міжвід. темат. наук. зб. - Х., 2004. - Вип. 84. - С. 312-316.

10. Жукова І. О. Характер змін вуглеводного обміну в крові курей під впливом вітатіураму в хронічному експерименті / І. О. Жукова // Вісник Сумськ. нац. аграр. ун_ту. Сер. «Вет. медицина». - 2004. - Вип. 7 (11). - С. 41-44.

11. Жукова И. А. Изучение токсичности ТМТД для крупного рогатого скота в хроническом эксперименте / И. А. Жукова // Вет. медицина : міжвід. темат. наук. зб. - Х., 2005. - Вип. 85. - Т. І. - С. 435-440.

12. Жукова И. А. Токсичность витатиурама для крупного рогатого скота в хроническом эксперименте / И. А. Жукова, Н. Н. Корженевский // Вет. медицина : міжвід. темат. наук. зб. - Х., 2006. - Вип. 86. - С. 149-153. (Дисертантка планувала досліди, провела та узагальнила результати досліджень, статистично опрацювала матеріали і підготувала статтю до друку).

13. Жукова І. О. Макроелементна ланка патогенезу отруєння вітаваксом 200 ФФ великої рогатої худоби / І. О. Жукова // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини : зб. наук. праць Харківської держ. зоовет. акад. - Х. : РВВ ХДЗВА, 2007. - Вип. 4 (39), ч. 2 : Вет. науки, т. 1. - С. 216-219.

14. Жукова И. А. Определение ЛД₅₀ витавакса 200 ФФ и витавакса 200 для крыс / И. А. Жукова // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини : зб. наук. праць Харківської держ. зоовет. акад. - Х. : РВВ ХДЗВА, 2008. - Вип. 16 (41), ч. 2 : Вет. науки, т. 1. - С. 181-185.

15. Жукова И. А. Исследование гематологических и биохимических показателей крови и тканей крыс при отравлении витаваксом 200 ФФ и витаваксом 200 / Жукова И. А., Гладкая Н. И., Кизлык В. В., Покусай Г. Г., Костюк И. А. // Вет. медицина : міжвід. темат. наук. зб. - Х., 2008. - Вип. 91. - С. 201-206. (Дисертантка брала участь у плануванні та виконанні дослідів, узагальнила результати експериментальних досліджень, статистично опрацювала матеріали і підготувала статтю до друку).

16. Жукова И. А. Изучение острого действия тиурама на организм кур / И. А. Жукова // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини : зб. наук. праць Харківської держ. зоовет. акад. - Х. : РВВ ХДЗВА, 2008. - Вип. 18 (43), ч. 2 : Вет. науки, т. 2. - С. 183-192.

17. Жукова І. О. Токсикокінетика тіураму (ТМТД) в органах і тканинах свиней / І. О. Жукова, О. М. Рева // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини : зб. наук. праць Харківської держ. зоовет. акад. - Х. : РВВ ХДЗВА, 2008. -Вип. 18 (43), ч. 2 : Вет. науки, т. 1. - С. 193-196. (Дисертантка спланувала та провела досліди, приймала участь в обробці результатів досліджень і підготовці статті до друку).

18. Жукова І. О. Вплив вітаваксу 200 та вітаваксу 200 ФФ на обмін азотистих і фосфорних сполук у тканинах курчат / І. О. Жукова // Вет. медицина : міжвід. темат. наук. зб. _ Х., 2009. _ Вип. 92. _ С. 191-194.

19. Жукова І. О. Токсикокінетика вітаваксу в організмі курей / І. О. Жукова, О. М. Рева // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини : зб. наук. праць Харківської держ. зоовет. акад. - Х. : РВВ ХДЗВА, 2009. - Вип. 19, ч. 2 : Вет. науки, т. 2. - С. 316-320. (Дисертантка організувала і самостійно провела експериментальні дослідження, брала участь в інтерпретації отриманих результатів зі статистичною обробкою та написанні статті).

20. Жукова І. О. Параметри гострої токсичності вітаваксу 200 ФФ та вітаваксу 200 для птиці / І. О. Жукова // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини : зб. наук. праць Харківської держ. зоовет. акад. - Х. : РВВ ХДЗВА, 2009. - Вип. 20, ч. 2, Т.2 : Вет. науки, т. 1. - С. 139-145.

Патенти України на корисну модель:

21. Пат. на корисну модель 41847 Україна, МПК (2009) G 01 N 27/48. Спосіб встановлення ступеня токсичності комбінованих пестицидів за допомогою визначення швидкості і ефективності дихання мітохондрій печінки / Жукова І. О., Стегній Б. Т., Малінін О. О ; заявник та правовласник Нац. наук. центр «Ін-т експерим. і клініч. вет. медицини». - № u 2009 00369. - заявл. 19.01.09 ; опубл. 10.06.09, Бюл. № 11. - 4 с. (Дисертантці належить ідея та розробка методики, яка покладена в основу патенту, а також участь у дослідженнях і оформлені патенту).

22. Пат. на корисну модель 42485 Україна, МПК (2009) G 01 N 33/52. Спосіб колориметричного визначення залишків карбоксину (вітаваксу) (5,6-дигідро-2-метил-1,4-оксатиїн-3-карбоксиніламіду) у кормах / Жукова І. О., Стегній Б. Т., Малінін О. О ; заявник та правовласник Нац. наук. центр «Ін_т експерим. і клініч. вет. медицини». _ № u 2009 00368. _ заявл. 19.01.09 ; опубл. 10.07.09, Бюл. № 13. - 4 с. (Дисертантка провела експериментальні дослідження і брала участь у оформлені патенту).