Санітарно–гігієнічне обґрунтування використання природних сорбентів для елімінації важких металів з організму свиней

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

УДК 636.4.087.7:546.3-022.17

16.00.06 - гігієна тварин та ветеринарна санітарія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ СОРБЕНТІВ ДЛЯ ЕЛІМІНАЦІЇ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ З ОРГАНІЗМУ СВИНЕЙ

Давидов Євгеній Анатолійович

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Житомирському національному агроекологічному університеті Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Науковий керівник - доктор сільськогосподарських наук, професор Бурлака Віктор Анатолійович, Житомирський національний агроекологічний університет, завідувач кафедри розведення сільськогосподарських тварин і зоогігієни

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор Лясота Василь Петрович, Білоцерківський національний аграрний університет, професор кафедри гігієни тварин і основ ветеринарної медицини

кандидат ветеринарних наук, доцент Жиліна Валентина Миколаївна, Харківська державна зооветеринарна академія, доцент кафедри ветеринарно-санітарної експертизи та судової ветеринарної медицини

Захист відбудеться “29” вересня 2011 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.12 у Національному університеті біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус № 3, ауд. 65.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 13, навчальний корпус № 4, кім. 28.

Автореферат розісланий “26” серпня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.В. Шевченко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Стан тваринництва України, як і всього сільськогосподарського виробництва, перебуває в умовах безперервного зростання техногенного навантаження. Воно супроводжується надходженням значної кількості хімічних елементів до навколишнього середовища. Особлива роль серед них належить важким металам, що вирізняються високою токсичністю і можуть негативно впливати на живі організми, навіть у дуже низьких концентраціях (Трахтенберг І.М. та ін., 1994; Засєкін Д.А., 1999; Савченко Ю.І. та ін., 2006).

Найбільш гостро ця проблема постає у промислово розвинутих зонах на комплексах із виробництва свинини, яловичини тощо. У таких районах формуються біогеохімічні провінції з підвищеним вмістом важких металів у грунтах, воді, рослинах і повітрі. Це призводить до поступового нагромадження токсичних сполук у тканинах тварин, що є серйозною причиною не тільки гострих, а й хронічних інтоксикацій (Хмельницький Г.О., 1987; Савченко Ю.І. та ін. 2000, Тарасенко Л.О., 2006).

Вивченню науково-теоретичних та практичних проблем, пов'язаних із моніторингом важких металів у трофічних ланцюгах, присвячені роботи як провідних вчених зарубіжних країн Jill Thompson et al., 1977; R.J. Leonard, 1982; Marcus Stopper, 1991; D. Kapl et al., 1994, так і вітчизняних: В.А. Бурлака та ін., 1991; О.І. Розпутній та ін., 1999; М.О. Захаренко та ін., 2000; Т.В. Макаревич, 2000; Ю.П. Вікторова, 2002; Г.Н. Вяйзенен та ін., 2002; А.М. Гертман, 2002; Р.Й. Кравців та ін., 2002; Л.О. Тарасенко, 2007.

Розробка науково-практичних основ ведення свинарства на базі промислових комплексів у зонах техногенного забруднення зумовлена, в першу чергу, високим вмістом важких металів у кормах, включення яких у раціон тварин призводить до погіршення клінічного стану, порушення обміну речовин, суттєвого зниження продуктивності та санітарної безпеки продукції тваринництва. З огляду на це, нині значна увага приділяється природним і синтетичним адсорбентам та різноманітним препаратам, які володіють здатністю зв'язувати та виводити важкі метали з організму тварин. До таких речовин можуть належати алуніти і каоліни, які мають адсорбуючі, іонообмінні та каталітичні властивості (Бурлака В.А. та ін., 1991; Бескровная Н.И. и др., 1995; Гамко Л.А. и др., 1997; Шайкин В.И. и др., 1997; Засєкін Д.А. та ін., 1998; Буцяк В.І., 2002; Кравців Р.Й. та ін., 2002).

Враховуючи важливість цієї проблеми, актуальними є дослідження вмісту найпоширеніших важких металів: свинцю, кадмію, миш'яку та ртуті у кормах для свиней; вивчення їх впливу на клінічний стан, обмін речовин, продуктивність, якість і безпеку продуктів забою тварин.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом наукової тематики: «Екологічні та технологічні особливості використання відходів виробництв, природних детергентів в раціонах свиней, птиці, риб, вплив їх на продуктивність і фізіологічні показники», яку виконує колектив кафедри годівлі тварин та технології кормів Житомирського Державного агроекологічного університету (номер державної реєстрації 0102U005653).

Мета і завдання дослідження. Метою наукових досліджень було провести санітарно-гігієнічне обґрунтування застосування природних сорбентів (каолін, алуніт та їх суміш) свиноматкам та молодняку свиней для виведення важких металів з їх організму, підвищення продуктивності та одержання санітарно безпечної продукції.

Для досягнення поставленої мети вирішували наступні завдання:

дослідити вміст важких металів (свинець, кадмій, миш'як, ртуть) у кормах для свиней; сорбент свиня безпечний метал

встановити ефективні дози використання природних сорбентів (каоліну, алуніту та їх суміші) у кормах для свиней для зниження інтенсивності накопичення важких металів у органах і тканинах та одержання безпечної свинини;

вивчити вплив алуніту та каоліну на динаміку елімінації важких металів з організму свиноматок і молодняку свиней на вирощуванні та відгодівлі;

з'ясувати дію сорбентів на продуктивність та репродуктивну функцію свиноматок, якість і безпеку молозива і молока;

дослідити вплив алуніту і каоліну на мінеральний обмін у тканинах свиней за дії важких металів у низьких дозах;

розрахувати економічну ефективність застосування каоліну та алуніту в годівлі свиноматок та молодняку свиней;

розробити науково-методичні рекомендації щодо застосування каоліну та алуніту в раціонах свиней для одержання безпечної продукції свинарства при постійному надходженні свинцю, кадмію, ртуті та миш'яку.

Об'єктом дослідження є важкі метали: свинець, кадмій, ртуть та миш'як, природні сорбенти каолін і алуніт.

Предметом дослідження є вплив важких металів: свинцю, кадмію, ртуті та миш'яку у низьких дозах і сорбентів: каоліну та алуніту на гематологічні показники, мінеральний обмін, якість і безпеку молозива та молока, а також продукцію свиней.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених у дисертаційній роботі задач використовувалися наступні методи: гігієнічні, зоотехнічні, клінічні, біохімічні, аналітичні, спектрофотометричні, колориметричні, біометричні.

Наукова новизна одержаних результатів. Експериментально обґрунтовано, що надходження до організму свиноматок важких металів з кормами в дозах, що не перевищують МДР, сприяє їх кумуляції в органах і тканинах, знижує безпеку молозива та молока.

Поглиблено та деталізовано особливості накопичення та шляхи виведення ртуті, свинцю, кадмію та миш'яку у свиней залежно від фізіологічного стану, віку та умов годівлі.

Здійснено гігієнічне обґрунтування застосування природних сорбентів у раціонах свиноматок з метою елімінації свинцю, кадмію, ртуті та миш'яку з організму при їх сумісному надходженні з кормами.

Доведено, що застосування природних сорбентів при вирощуванні та відгодівлі молодняку свиней сприяє виведенню кадмію з організму переважно кишечником, а свинцю, миш'яку та ртуті - нирками тварин.

Введення в раціон холостих свиноматок мінераломістких сорбентів стимулювало еритроцитопоез в організмі, зменшувало концентрацію у їх крові свинцю на 21,6-37,3 %, кадмію - на 92,2-92,5 та миш'яку - на 23,1-26,9 %, а в порісних і лактуючих свиноматок - вміст свинцю у крові у 3,8-5,7 раза; кадмію у 2,8-3,9, а миш'яку - у 2,9-3,2 раза на фоні зменшення їх рівня в молозиві та молоці. Використання каоліну, алуніту або їх суміші в годівлі сприяло поліпшенню показників репродуктивної здатності свиноматок, збереженості та продуктивності молодняку свиней.

Теоретично обгрунтовано та експериментально встановлено оптимальні дози алуніту, каоліну та їх суміші, які максимально забезпечують елімінацію важких металів з організму свиней, що дає можливість одержати свинину високої якості безпечну за вмістом кадмію, свинцю, миш'яку та ртуті.

Практичне значення одержаних результатів. У результаті проведених досліджень встановлено підвищений рівень важких металів (свинцю, кадмію, миш'яку) у кормах, концентрація яких перевищує максимально допустимі рівні, що вказує на необхідність проведення ветеринарно-санітарного та гігієнічного контролю за їх вмістом у продукції свинарства і розробці профілактичних заходів щодо зменшення надходження іонів важких металів у трофічний ланцюг.

Доведено, що використання алунітового, каолінового борошна та їх суміші у дозах відповідно 5,5; 5,5 % та 3+3 % із розрахунку на суху речовину кормів для холостих, поросних і підсисних маток, молодняку свиней на вирощуванні 3-3 % та 1,5+1,5 % й відгодівлі 5,5-5,5 % та 3+3 % відповідно дозволяє протягом всього періоду згодовування зменшити рівень свинцю, кадмію, миш'яку та ртуті у тканинах свиней до мінімальної концентрації при стабільності показників фізіологічного та біохімічного статусу організму.

Ввведення алуніту, каоліну або їх суміші у зазначених вище дозах як добавок до кормів основного раціону молодняку свиней знижує вміст важких металів у м'ясі та внутрішніх органах до максимально допустимих рівнів, а також сприяє підвищенню їх продуктивності відповідно на 4,8 %, 17,8 % та 10,4 % і дозволяє збільшити прибуток і від реалізації молодняку свиней на відгодівлі на 27 грн.; 61 та 107 грн. на одну голову.

Результати досліджень впроваджено у виробництво в господарствах Житомирської області, а також в СВК «Урожай» Волинської області та СТОВ «Виробничо-науковому племінному господарстві по розведенню свиней» агрофірмі «Маяк» Хмельницької області.

Розроблено науково-практичні рекомендації «Виробництво екологічно безпечної свинини з використанням природних детергентів», які затверджені Головним управлінням агропромислового розвитку Житомирської облдержадміністрації (протокол № 1 від 17 січня 2011 р).

Особистий внесок здобувача. Автор самостійно здійснював пошук і аналіз літературних джерел, виконав необхідний об'єм експериментальних досліджень, розробив схеми і методики досліджень, аналіз і узагальнення первинних даних. Обгрунтування висновків і пропозицій проведено автором разом з науковим керівником.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідались, апробовані й отримали позитивну оцінку на: Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій до 100-річчя від дня народження П.Д. Пшеничного (НАУ, жовтень 2006 р., м. Київ), звітній науковій конференції про підсумки науково-дослідної роботи за 2003-2004 роки (м. Житомир, ДАУ - 2004 р.), звітній науковій конференції про підсумки науково-дослідної роботи за 2004-2005 роки (м. Житомир, ДАУ - 2005 р.), звітній науковій конференції про підсумки науково-дослідної роботи за 2005-2006 роки (м. Житомир, ДАУ - 2006 р.), звітній науковій конференції про підсумки науково-дослідної роботи за 2006-2007 роки (м. Житомир, ДАУ - 2007 р.), ІІ міжвузівській науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Наука. Молодь. Екологія - 2006» (15-16 червня 2006 р.), Житомир - 2006, науково-практичній конференції «Чорнобиль - 20 років потому (26-27 квітня 2006 р.) ЖДУ (м. Житомир), Міжнародній науково-практичній конференції «Тваринництво ХХІ сторіччя: новітні технології, досягнення та перспективи» (3-6 жовтня 2006 р), ІТ НААНУ (Харків), науково-практичній конференції викладачів і співробітників Житомирського державного університету ім. Івана Франка (5-6 квітня 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми живлення тварин, технології кормів та шляхи їх вирішення» (27-28 листопада 2008 р), ЖНАЕУ (Житомир).

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано п'ять наукових праць у т.ч. чотири - у фахових виданнях, затверджених ВАК України та рекомендації виробництву.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 155 сторінках комп'ютерного тексту і включає вступ, огляд літератури, матеріали і методи досліджень, результати досліджень, узагальнення результатів досліджень та їх аналіз, висновки і пропозиції виробництву і додатки, містить 35 таблиць, 2 рисунки. Список літератури нараховує 270 джерел, з них 47 - латиницею.

Основний зміст роботи

Матеріали і методи досліджень

Для досягнення поставленої мети було проведено чотири досліди протягом 2003-2005 рр. у господарстві «Колодянський бекон» Новоград-Волинського району Житомирської області.

В першому досліді визначали вміст важких металів у кормах для свиноматок, молодняку свиней на вирощуванні та відгодівлі. З цією метою відбирали середні зразки кормів: комбікорму, кормових буряків, сухих сколотин, трав'яного борошна, зерна пшениці, ячменю, вівса, кукурудзи, гороху, висівок пшеничних, шроту соняшникового, борошна м'ясо-кісткового та кормових дріжджів. У кормах визначали вміст свинцю, кадмію, миш'яку та ртуті, вологи, сухої речовини, сирих протеїну, клітковини, жиру, золи, безазотистих екстрактивних речовин, кальцію і фосфору.

У другому досліді досліджували гематологічні показники, якість молозива, молока та відтворну здатність свиноматок в умовах надходження до організму важких металів у низьких дозах та застосування сорбентів: алуніту, каоліну та їх суміші. З цією метою для досліду відбирали холостих свиноматок (n=32) великої білої породи, з яких було сформовано методом груп-аналогів 4 групи: контрольну та три дослідні по 8 голів у кожній згідно схеми, наведеної в табл. 1.

Матеріалом для проведення досліджень були: середні зразки кормів, кров, молозиво та молоко свиноматок.

Таблиця 1 - Схема досліду з вивчення ефективності елімінації важких металів природними сорбентами з організму свиноматок, n=8

Примітка: ОР - основний раціон, каолінове та алунітове борошно в перерахунку на суху речовину кормів раціону

Свиноматок (холостих та поросних) впродовж досліду утримували в групових станах по 8 голів, за 2-3 доби до опоросу їх переводили в індивідуальні станки для опоросу. В кінці зрівняльного та дослідного періоду у свиноматок відбирали кров із вушної вени з дотриманням правил асептики і антисептики.

Після опоросу свиноматок враховували багато- та великоплідність, масу гнізда при народженні та відлученні. Молозиво і молоко відбирали у свиноматок на 1-шу, 5-ту та 21-шу доби лактації для визначення показників якості, вмісту важких металів та мікроелементів. Ріст і розвиток поросят-сисунів оцінювали за наступними показниками: збереженість, динаміка зміни живої маси, середньодобовий, абсолютний та відносний приріст. Живу масу поросят-сисунів, одержаних від піддослідних свиноматок, визначали індивідуально, зважуючи їх при народженні, на 21-шу добу та при відлученні у 35 діб до ранкової годівлі.

В третьому досліді вивчали кумулятивні властивості важких металів за умов їх надходження з кормами у низьких дозах та способи елімінації їх з тканин організму свиней на вирощуванні та відгодівлі. Для цього було сформовано методом груп-аналогів 4 групи молодняку свиней після відлучення по 15 голів у кожній: контрольну та 3 дослідні, яким згодовували сорбенти в складі комбікорму, згідно схеми наведеної в табл. 2.

Під час третього досліду на свинях віком 2,5 та 8,5 місяці (живою масою 25-90 кг) проведено фізіологічні досліди з оцінки перетравності органічної речовини, протеїну, клітковини, жиру, БЕР, балансу азоту, кальцію, фосфору та деяких мікроелементів, а також міграції важких металів.

Фізіологічні досліди проводили на молодняку свиней (n=3) за методикою О.І. Овсянникова: перший період - підготовчий (6 діб), а другий - обліковий період (7 діб). Для вивчення м'ясної продуктивності, якості та безпеки м'яса проводили контрольний забій свиней по 3 голови із кожної групи.

Під час досліду вивчали показники мікроклімату тваринницьких приміщень. Кількість еритроцитів, вміст гемоглобіну в крові визначали за Кудрявцевою А.А. (1952), вміст кальцію та фосфору - за Антонововим Б.И. (1991), вміст загального білка в сироватці крові визначали за Gornelly S. (1949).

Таблиця 2 - Схема досліду з вивчення ефективності елімінації важких металів природними сорбентами з організму молодняку свиней на вирощуванні та відгодівлі, n=15

Вміст важких металів у кормах, сечі, калі, молозиві, молоці та м'язах і внутрішніх органах свиней визначали методами атомної абсорбції та полярографії за Разумовим В.А. (1986), миш'як визначали згідно ГОСТ 26930-86. Хімічний склад кормів визначали за загальноприйнятими методиками. Органолептичну оцінку м'яса та бульйону проводили на основі дегустації за методикою Д.Л. Левантіна (1968). Матеріали досліджень обробляли методом варіаційної статистики з використанням ПК за Плохинским Н.А. (1969).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Санітарно-гігієнічна оцінка кормів для свиней за вмістом важких металів. Аналіз кормів, що використовують в годівлі свиноматок і молодняку свиней на вирощуванні та відгодівлі, показав, що вміст кадмію у комбікормі, кормових буряках, сухих сколотинах, трав'яному борошні, зерні пшениці, ячменю, вівса, пшеничних висівках, кукурудзі, м'ясо-кістковому борошні та кормових дріжджах не перевищував максимально допустимих рівнів (МДР), однак в насінні гороху він досягав цієї величини, а в соняшниковому шроті - перевищував МДР більш, ніж у 2 рази (табл. 3).

Найвищий вміст свинцю виявлений у кормових дріжджах, де він перевищував МДР у 3 рази, у трав'яному борошні його рівень наближався до МДР, а в комбікормі, кормових буряках, сухих сколотинах, зерні пшениці, ячменю, вівса, пшеничних висівках, кукурудзі, м'ясо-кістковому борошні - не перевищував допустимих рівнів (табл. 3).

Таблиця 3 - Вміст важких металів у кормах, мг/кг, М±m, n=3

Найвищий вміст ртуті виявився у кукурудзі та горосі, але при цьому не перевищував МДР. Найвищий рівень миш'яку був у трав'яному та м'ясо-кістковому борошні і перевищував допустимий рівень у 2 рази. В інших кормах його вміст був у межах допустимих рівнів (табл. 3).

Не зважаючи на те, що у більшості кормів, які складають основу раціону годівлі свиней, міститься низька концентрація свинцю, миш'яку, кадмію та ртуті, однак вони володіють кумулятивною здатністю у тканинах та продукції, а отже можуть погіршувати як клінічний стан тварин, так і безпеку одержаної від них продукції.

Морфологічний та хімічний склад крові свиноматок за дії важких металів у низьких дозах та сорбентів природного походження.

Як показали результати досліджень, з кормами до організму свиноматок щодоби надходила значна кількість важких металів. Так, їх кількість за період досліду збільшилась у 14,2 раза і становила: свинцю - 302,5 мг, ртуті - 13,2 мг, кадмію - 82,4 мг, миш'яку - 10,4 мг на голову.

Згодовування холостим свиноматкам алуніту з метою зниження рівня важких металів у їх організмі сприяло підвищенню кількості еритроцитів у крові на 12,5 % порівняно з контролем. При цьому вміст гемоглобіну у крові свиноматок другої та четвертої дослідної груп зростав відповідно на 2,0 та 6,0 % порівняно з контролем. Це свідчить про позитивний вплив природних сорбентів на процеси еритроцитопоезу в організмі свиноматок за рахунок зниження токсичної дії важких металів на тканинний метаболізм, а отже забезпечення нормального функціонування системи кровотворення.

На 100-ту добу поросності відмічено збільшення кількості еритроцитів у крові свиноматок третьої дослідної групи на 26 %, а у свиноматок другої, третьої і четвертої дослідних груп підвищення концентрації гемоглобіну відповідно на 3,8%; 7,6 та 2,8 % порівняно з контролем (табл. 4).

Таблиця 4 - Вміст гемоглобіну та кількість еритроцитів у крові свиноматок, М±m, n=3

Примітка: тут і далі, *р<0,05 порівняно з контролем

Аналогічна закономірність відмічена у цих тварин і на 15-ту добу лактації. Останнє вказує на поліпшення функціонального стану органів еритроцитопоезу, що пов'язано з поліпшенням забезпечення їх організму таким мікроелементом як залізо. Про це свідчить підвищення його вмісту в крові тварин відповідно на 16,8 %; 29 та 64 % порівняно з контролем (табл. 5).

Вміст кобальту в крові свиноматок при згодовуванні алуніту та каоліну в цей період не відрізнявся від аналогічних показників у тварин контрольної групи, а при згодовуванні суміші алуніту та каоліну зростав на 53% порівняно з контролем. Така ж закономірність щодо показників обміну заліза та кобальту в крові свиноматок зберігалася і впродовж періодів поросності та лактації.

Введення в раціон свиноматок мінераломістких сорбентів сприяло зменшенню концентрації у їх крові таких важких металів як свинець, кадмій та миш'як. У крові холостих свиноматок дослідних груп порівняно з контролем встановлено зниження вмісту свинцю відповідно на 21,6; 37,3 та 52,9 %, кадмію - у 13,3; 12,8 та 22,5 рази та миш'яку - на 23,1; 26,9 та 61,5 % (табл. 5).

Аналогічна закономірність щодо виведення важких металів з організму за допомогою сорбентів відмічалась у свиноматок на 100-ту добу поросності та 15-ту добу лактації.

Отже, введення до складу раціону холостих, поросних та лактуючих свиноматок каолінового і алунітового борошна і їх суміші суттєво знижувало пресинг на їх організм важких металів: свинецю, миш'яку, кадмію та ртуті.

Таблиця 5 - Вміст мінеральних елементів у крові свиноматок, ммоль/л, М±m, n=3

Зниження вмісту важких металів у крові свиноматок є підґрунтям зменшення їх надходження у молозиво та молоко після опоросу.

Хімічний склад молозива та молока свиноматок при застосуванні сорбентів важких металів.

Аналіз складу молозива та молока, взятого у піддослідних свиноматок на першу, п'яту і двадцять першу доби лактації, свідчить, що введені препарати (каолін, алуніт та їх суміш) не впливали на якість молозива та молока свиноматок. Так, згодовування свиноматкам каоліну, алуніту та їх суміші не впливало на густину молозива, вміст в ньому сухого залишку, білка та жиру порівняно з контролем, що свідчить про позитивну дію природних сорбентів на тканинний метаболізм.

Як показали подальші результати досліджень, згодовування каоліну або його суміші з алунітом свиноматкам другої та четвертої дослідних груп не впливало на вміст макро- та мікроелементів у молозиві та молоці після їх опоросу. Введення в раціон свиноматок третьої дослідної групи алуніту сприяло збільшенню вмісту в молозиві на першу добу після опоросу вмісту кальцію на 8,8 %, неорганічного фосфору - на 17,0 %, тоді як вміст заліза, кобальту, міді та цинку не змінювався порівняно з контролем. На 5-ту добу після опоросу в молоці свиноматок третьої групи, крім фосфору та кальцію, вірогідно підвищилася концентрація заліза на 16,4 % та кобальту - на 41,0 %, а вміст міді та цинку залишався на рівні контролю.

Вміст важких металів у молоці тварин контрольної групи впродовж лактації залишався на доволі високому рівні, тоді як у молоці свиноматок другої, третьої та четвертої дослідних груп був значно нижчим (табл. 6).

Таблиця 6 - Вміст важких металів у молозиві та молоці свиноматок, мг/л, М±m, n=3

При згодовуванні свиноматкам каоліну, алуніту та їх суміші відмічено зменшення вмісту в молозиві (перша доба лактації) свинцю відповідно на 31,3%; 43,8 та 43,8 %; кадмію - на 26,6%; 50,0 та47,5 %; миш'яку - на 50,0%; 65,5 та 50,0 % порівняно з контролем.

Додаткове введення алуніту в корм для свиноматок групи або суміші алуніту та каоліну також дозволило суттєво зменшити аналогічні показники у молозиві та молоці тварин протягом всієї лактації, а отже поліпшити їх безпеку та знизити пресинг важких металів на організм новонароджених поросят.

Відтворна здатність свиноматок при використанні сорбентів важких металів.

Використання мінераломістких сорбентів (каоліну, алуніту та їх суміші) у раціонах годівлі свиноматок позитивно вплинуло на їх відтворну функцію. Опороси свиноматок дослідних груп проходили на 114-115-ту добу без ускладнень, різниці у тривалості поросності порівняно з контролем не відмічали.

Згодовування каоліну суттєво не вплинуло на багатоплідність свиноматок, тоді як алуніт та його суміш з каоліном підвищували багатоплідність свиноматок відповідно на 2,8 та 2,5 поросят за опорос порівняно з свиноматками контрольної групи.

Найбільша кількість живих поросят при народженні була одержана від свиноматок, яким згодовували в складі комбікорму алуніт - 98 голів у групі, що на 28 поросят або на 40 % більше, а в четвертій дослідній групі - на 26 голів або на 37 % більше ніж в контролі.

Відповідно вищою була і маса гнізда при народженні у свиноматок третьої та четвертої дослідних груп. Поросята від всіх маток контрольної і дослідних груп народжувалися здоровими та активно споживали молозиво. Більшою живою масою відрізнявся приплід від свиноматок, які отримували алуніт. Встановлено, що на 35-ту добу підсисного періоду поросята, одержані від свиноматок другої, третьої і четвертої дослідних груп, мали вищу збереженість. Так, збереженість поросят, одержаних від свиноматок другої групи була вищою на 5,5 %, третьої - на 7,8 %, а четвертої - на 4,9 % порівняно з контролем.

Отже введення до складу раціонів свиноматок алуніту та каоліну або їх суміші підвищує збереженість новонароджених поросят і їх продуктивність, що свідчить про поліпшення фізіологічного стану та природної резистентності.

Міграція важких металів у тканини свиней при застосуванні сорбентів.

Встановлено, що з кормами до організму молодняку свиней на вирощуванні та відгодівлі надходило 228,2 мг свинцю, 7,8 мг ртуті, 80,12 мг кадмію та 24,9 мг миш'яку. При цьому слід врахувати, що постійне надходження до організму свиней свинцю, кадмію, миш'яку і ртуті у низьких дозах може спричиняти значно сильніший токсичний ефект, ніж надходження одного токсиканта.

Виведення з організму тварин важких металів ґрунтується, в основному, на їх елімінації з калом і сечею. При аналізі міграції важких металів в організмі свиней встановлено, що найбільша кількість свинцю виділялася з організму тварин з сечею, а саме за дії каоліну, алуніту та їх суміші, що перевищувало елімінацію з калом цього металу в середньому в 6 разів (табл. 7).

При цьому найнижчий відсоток відкладання в організмі свинцю було зареєстровано у молодняку свиней, яким згодовували алуніт, що в 1,8 раза нижче ніж у контролі. Згодовування молодняку свиней на вирощуванні та відгодівлі каоліну, алуніту та їх суміші сприяло також посиленню елімінації кадмію з їх організму.

Таблиця 7 - Баланс свинцю та кадмію в організмі молодняку свиней, мг, М±m, n=3

Однак на відміну від свинцю, кадмій у 6 разів інтенсивніше виділявся з калом тварин, ніж з сечею, що свідчить про його низьку інтенсивність всмоктування в кров. При цьому найбільш ефективним сорбентом кадмію також виявився алуніт, який на 14,0 % знижував відкладання цього металу в організмі молодняку свиней на відгодівлі порівняно з контролем.

Виведення з організму молодняку свиней миш'яку мало таку ж закономірність як і кадмію. При цьому інтенсивність відкладання миш'яку в тканинах організму молодняку свиней на вирощуванні та відгодівлі майже не відрізнялася між собою, а за абсолютними величинами вона наближалася до відкладання свинцю.

Встановлено, що ртуть, виділялася з організму молодняку свиней на вирощуванні та на відгодівлі, в основному, з сечею (табл. 8). Причому у свиней на відгодівлі з сечею виділялася майже в 10 разів більша кількість ртуті, ніж з каловими масами, тоді як у молодняку свиней на відгодівлі - в середньому в 6 разів.

Згодовування молодняку свиней на вирощуванні та відгодівлі каоліну, алуніту та їх суміші дещо підвищувало інтенсивність виведення ртуті з організму, що свідчить про поліпшення безпеки продукції, одержаної від свиней при використанні природних сорбентів.

Таблиця 8 - Баланс миш'яку та ртуті в організмі молодняку свиней, мг, М±m, n=3

На основі одержаних даних можна зробити висновок, що важкі метали за шляхом виведення з організму поділяються на дві групи: метали, що виводяться переважно кишечником - кадмій, і метали, що виводяться переважно нирками - свинець, миш'як та ртуть.

При забої свиней дослідних груп, яким згодовували каолін, алуніт або їх суміш, та контрольної групи у внутрішніх органах не виявлено патологічних змін, а також відхилень в їх формі та кольорі.

Разом з тим, застосування каоліну для виведення важких металів з організму свиней зменшило вміст свинцю у печінці на 37,5 %, нирках - на 94 %, м'ясі - на 39,5 %, крові - на 53,4 % та кістках - на 25,6 % порівняно з контролем (табл. 9).

Використання в годівлі свиней алуніту забезпечувало зниження рівня свинцю в печінці, нирках, м'ясі, крові та кістках на 69 -77 % порівняно з контролем.

Згодовування суміші алуніту та каоліну свиням на відгодівлі давало дещо нижчий ефект щодо зниження вмісту ртуті в органах та тканинах порівняно із застосуванням алуніту, однак знижувало рівень цього металу в печінці, нирках, м'ясі, крові та кістках на 41 - 63 % порівняно з контролем.

Таблиця 9 - Вміст важких металів в органах і тканинах свиней (вік 8,5 місяці), мг/кг сухої речовини, М±m, n=3

При цьому слід відмітити, що найгірше виводилася ртуть за допомогою сорбентів з кісток свиней, що пов'язано з особливістю обміну речовин у цій тканині. Алуніт, каолін та їх суміш ефективно знижували вміст ртуті у м'ясі свиней дослідних груп до МДР порівняно з показниками контрольної групи, де рівень цього токсиканта перевищував норматив.

Необхідно зазначити, що найефективнішим сорбентом ртуті в органах і тканинах свиней можна вважати алуніт, дещо нижчою сорбційною здатністю володіє суміш каоліну та алуніту, а каолін є найменш ефективним щодо елімінації цього токсиканта з організму свиней.

Згодовування каоліну свиням першої дослідної групи сприяло зниженню вмісту свинцю у тканинах печінки на 58,3 %, нирок - на 45,0 %, м'ясі - на 64,5 % та крові - на 36,7 % порівняно з контролем, однак у нирках тварин вміст цього елемента залишався на рівні, що перевищував його допустиму концентрацію майже в 1,6 раза.

Застосування в годівлі свиней алуніту або суміші каоліну та алуніту дало можливість знизити рівень свинцю в усіх тканинах на 50-72,0 % порівняно з контролем.

При згодовуванні свиням каоліну відмічали зниження вмісту кадмію у печінці на 34,0 %, нирках - на 22,3 %, м'ясі - на 53,5 %, тоді як у крові і кістках його рівень не змінювався порівняно з контролем. При застосуванні молодняку свиней на відгодівлі алуніту знижувався вміст кадмію в печінці на 59,6 %, нирках - на 60,2 %, м'ясі - на 67,4 % і кістках - на 53,6 % порівняно з контролем. Застосування суміші каоліну та алуніту в годівлі молодняку свиней також ефективно знижувало вміст кадмію у тканинах внутрішніх органів за виключенням нирок та кісток, де його концентрація перевищувала МДР.

Встановлено, що алуніт, каолін та їх суміш ефективно знижували кількість миш'яку в печінці, нирках, м'ясі, крові та кістках свиней. При цьому у внутрішніх органах тварин, кістках та крові концентрація цього елемента не перевищувала межі МДР. У тварин, що отримували додатково каолін, алуніт та їх суміш коефіцієнти переходу важких металів у тканини були значно нижчими, ніж у контролі.

Застосування свиням каоліну знижувало коефіцієнти накопичення свинцю у їх тканинах на 4,2 %, ртуті - в 3,6 раза, кадмію - в 4,9 раза і миш'яку - на 14,3 % порівняно з контролем. Введення алунітового борошна в корми свиням дозволило знизити накопичення в організмі ртуті в 3,5, а кадмію - в 5,8 раза порівняно з контролем. Згодовування суміші алуніту і каоліну молодняку свиней також знижувало накопичення свинцю, ртуті, кадмію та миш'яку в тканинах тварин порівняно з контролем.

За вмістом води, жиру та золи м'ясо свиней, яким згодовували алуніт, каолін та їх суміш не відрізнялося від контролю і відповідало нормативним вимогам щодо якості.

Дегустаційна оцінка найдовшого м'яза спини свиней показала, що за середнім балом суттєвої різниці між зразками м'яса свиней дослідних груп не було. При цьому смакові якості м'яса і бульйону, одержаного при забої молодняку свиней першої, другої та третьої дослідних груп, мали вищу оцінку, ніж у контролі. Дегустація показала, що середній бал оцінки м'яса свиней першої , ...