Типи вищої нервової діяльності великої рогатої худоби та характер адаптаційних реакцій на дію зовнішніх подразників

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Національний університет біоресурсів і природокористування України

03.00.13 - Фізіологія людини і тварин

16.00.02 - патологія, онкологія і морфологія тварин

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора ветеринарних наук

Типи вищої нервової діяльності великої рогатої худоби та характер адаптаційних реакцій на дію зовнішніх подразників

Карповський Валентин Іванович

Київ - 2011

Размещено на http://www.allbest.ru//

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному університеті біоресурсів і природокористування України Кабінету Міністрів України

Науковий консультант

доктор ветеринарних наук, професор, чл.-кор. НААН України, Заслужений діяч науки і техніки України Мазуркевич Анатолій Йосипович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, проректор з наукової та інноваційної діяльності

Офіційні опоненти

доктор ветеринарних наук, професор Гуфрій Дмитро Федорович, Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького, завідувач кафедри фармакології та токсикології;

доктор ветеринарних наук, старший науковий співробітник Величко Володимир Олександрович, Державний науково-дослідний контрольний інститут ветеринарних препаратів та кормових добавок, заступник директора з питань наукового забезпечення стандартизації, сертифікації та державного контролю у ветеринарній медицині, завідувач відділом;

доктор ветеринарних наук, професор Борисевич Борис Володимирович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, завідувач кафедри патологічної анатомії.

Захист відбудеться “22“ червня 2011 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.14 у Національному університеті біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус № 3, аудиторія № 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 13, навчальний корпус № 4, к. 28

Автореферат розісланий “21” травня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Прус М.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Нові технології сучасного тваринництва вимагають врахування індивідуальних можливостей організму кожної тварини. Використання на практиці закономірностей фізіологічних і біохімічних процесів в організмі тварин, їх поведінки, зумовленої як спадковістю, так і впливом довкілля, дає можливість створювати сприятливі умови для реалізації генетичного потенціалу. В свою чергу, будь-які зміни навколишнього середовища призводять до відповідних зрушень динамічної рівноваги між організмом тварини й оточенням і до виникнення реакцій у вигляді адаптації як міри захисту від таких змін. У зв'язку з цим дуже важливо з наукової точки зору вивчити реакцію тваринного організму на різноманітні, зокрема, і негативні впливи довкілля з метою недопущення можливого зниження продуктивності. Провідна роль у мобілізації адаптаційних можливостей організму належить нейро-гуморальним механізмам і, в першу чергу, діяльності центральної нервової системи.

І.П. Павлов у процесі вивчення вищої нервової діяльності встановив чотири характерні поєднання основних властивостей збудження і гальмування в нервовій системі, котрі визначив як типи вищої нервової діяльності (ВНД). З ними тісно пов'язані індивідуальні особливості організму, функціонування окремих органів і систем.

У забезпеченні життєдіяльності організму вирішальним є характер реакцій як цілісної системи на вплив факторів довкілля. Оскільки координація роботи всіх систем організму і зв'язок з довкіллям здійснюється через нервову систему, очевидно, що особливості діяльності кори головного мозку з її типологічними характеристиками відіграють важливу роль у функціонуванні організму в нормі та за патології.

Показником стану здоров'я тварини в складній системі відповіді на подразники з навколишнього середовища є зміни характеру специфічної і неспецифічної реактивності організму на дію різних негативних факторів, яка залежить від сили, врівноваженості та рухливості основних нервових процесів у корі головного мозку. В роботах багатьох авторів (Трокоз В.О., 1989; Величко С.В., 1991; Мазуркевич А.Й., 1995-2010; Науменко В.В., 1973 - 1997; Малюк М.О., 2003; Кобиш А.І., 2006; Костенко В.М., 2006; Азар'єв В.В., 2007; Криворучко Д.І., 2009) вказується на залежність реактивності організму тварин за дії чинників навколишнього середовища від типологічних особливостей вищої нервової діяльності.

Дослідженням у цій сфері присвячена значна кількість робіт вченими представниками школи професора Е.П. Кокоріної (1957-1995). Вивченню питань регуляції лактації, а також процесів, що відбуваються в самій молочній залозі, її взаємозв'язку з процесами в інших органах як єдиної функціональної системи, спрямованої на забезпечення секреції молока на оптимальному рівні, присвячені роботи І.І. Грачова (1964-1984), Г.В. Дроника (1994), М.Д. Замазій (2004). Зв'язок молочної продуктивності корів та обміну речовин під час лактопоезу, їх адаптацію до змін середовища досліджені Р.С. Федоруком і В.І. Третевичем (1985, 1986).

Проте питанням вивчення індивідуальних особливостей тваринного організму, пов'язаних з типологічними особливостями вищої нервової діяльності, приділяється недостатньо уваги. Більшість досліджень, проведених у попередні десятиліття, не знаходять застосування в сучасному високотехнологічному виробництві. Незважаючи на наявність публікацій з питань адаптаційно-компенсаторних реакцій в процесі розвитку стресу у тварин, залежність цих реакцій від типів вищої нервової діяльності в доступній літературі висвітлена недостатньо. Власне тому пошук ефективних механізмів адаптації залишається одним з основних завдань стратегії ветеринарної медицини України.

Отже, вивчення реактивності організму корів різних типів вищої нервової діяльності необхідне для розробки ефективних і безпечних способів корекції змін в їх організмі, а також зниження негативного впливу неадекватних подразників, що є надзвичайно актуальним для науки і практики ветеринарної медицини.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є розділом наукових досліджень кафедри фізіології, патофізіології та імунологіЇ тварин НУБіП України за держбюджетною тематикою: ”Дослідити участь окремих органів і систем організму тварин у формуванні адаптаційно-компенсаторних реакцій під впливом чинників довкілля” (№ державної реєстрації 01001U003521), ”Вивчити особливості нейро-ендокринної регуляції фізіологічних функцій організму продуктивних тварин за умов дії антропогенних чинників довкілля” (№0102U006958) і “Вивчити центральні регуляторні механізми формування реактивності, резистентності та продуктивності сільськогосподарських тварин і розробити шляхи їх фізіологічної корекції” (№0107U002447).

Мета і задачі дослідження. Мета досліджень - з'ясувати фізіологічні параметри та прояв реакцій адаптації в організмі корів різних типів вищої нервової діяльності за дії хімічного, біологічного і технологічних факторів стресового характеру і розробити способи корекції реактивності та продуктивності з урахуванням виявлених особливостей.

Досягнення цієї мети зумовило постановку та розв'язання таких завдань:

дослідити параметри основних показників умовно-рефлекторної діяльності корів на початку досліду, а також їх зміни за впливу на організм тварин хімічного, біологічного та технологічних подразників;

визначити динаміку показників продуктивності корів;

дослідити гематологічні, імунобіологічні та біохімічні показники крові корів; рефлекторний худоба нітратний

вивчити характер обміну речовин між кров'ю і тканинами за артеріовенозною різницею показників крові;

дослідити показники крові корів за нітратного навантаження;

вивчити системи забезпечення агрегатного стану крові корів у стані на початку досліду та за дії стресора;

дослідити показники крові корів у процесі доїння;

визначити електричну активність головного мозку і серця корів у виробничих умовах;

дослідити окремі біохімічні та електрофізіологічні показники залежно від сили, врівноваженості та рухливості нервових процесів;

- встановити характер показників електроенцефалограми, електрокардіограми та гематограми корів і їх зв'язок з типами вищої нервової діяльності;

вивчити ефективність кореції впливу біологічно активними речовинами реактивності та продуктивності корів залежно від типів вищої нервової діяльності.

Об'єкт дослідження - адаптаційні процеси в організмі корів залежно від типів вищої нервової діяльності.

Предмет дослідження - фізіологічні параметри тварин залежно від типів вищої нервової діяльності у вихідному стані, а також за умови дії біологічного, хімічного та технологічних подразників.

Методи дослідження - фізіологічні (в т.ч. електрофізіологічні), клінічні, гематологічні, імунологічні, біохімічні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше встановлено ступінь і характер основних адаптаційно-компенсаторних реакцій в організмі корів залежно від типологічних ознак вищої нервової діяльності за фізіологічних умов і за дії зовнішніх подразників хімічного, біологічного та технологічного походження:

у виробничих умовах виявлені характерні зміни процесів метаболізму, які виникають в результаті впливу на організм різних подразників, і їх залежність від типологічних особливостей нервової системи корів;

виявлено взаємозв'язок окремих ланок системи гомеостазу із типологічними особливостями вищої нервової діяльності (силою, врівноваженістю та рухливістю процесів збудження і гальмування в корі великих півкуль головного мозку);

встановлені вірогідні відмінності у функціонуванні тромбоцитарно-судинної ланки гемостазу під впливом технологічного стресу;

на основі комплексного дослідження біострумів мозку і серця, гормонального статусу й окремих показників обміну білків і ліпідів підтверджена залежність інтенсивності лактації корів від типологічних особливостей нервової системи.

Модифіковано існуючий та запропоновано новий метод визначення типологічних особливостей вищої нервової діяльності великої рогатої худоби (патенти на корисні моделі „Спосіб оцінки властивостей нервових процесів у великої рогатої худоби” № 16138, „Пристрій для подачі харчового подразника при вивченні умовнорефлекторної діяльності тварин” №16030, „Пристрій для фіксації голови та шиї великої рогатої худоби” №11270, „Спосіб визначення типологічних особливостей вищої нервової діяльності великої рогатої худоби” №16028), що значно полегшує і прискорює процес дослідження умовнорефлекторної діяльності тварин і вказує на наукову новизну.

На коровах вперше випробувані нові комплексні мінеральні сполуки - гідрофосфати макро- і мікроелементів. Результати власних досліджень захищені патентами на нові способи їх використання в скотарстві (патенти на корисні моделі „Спосіб корекції білкового обміну у великої рогатої худоби” №20342, „Спосіб підвищення молочної продуктивності корів” №19712, „Спосіб підвищення резистентності великої рогатої худоби” №19711, „Спосіб стимуляції гемопоезу у великої рогатої худоби” №20343, „Спосіб стимуляції умовнорефлекторної діяльності корів” №20423).

Практичне значення одержаних результатів. Встановлені особливості прояву реакцій адаптаційного характеру організму тварин на дію хімічного, біологічного і технологічного подразників залежно від типу вищої нервової діяльності відкривають можливість формувати стада стійких проти дії стресорів високопродуктивних корів, прогнозувати наслідки такої дії при розробці профілактичних і заходів корекції для підвищення продуктивності та резистентності тварин.

Характер змін обміну речовин за дії різних подразників, встановлений на основі вивчення артеріовенозної різниці показників крові корів різних типів нервової діяльності, розширює існуючі уявлення про глибинні механізми індивідуальної стресостійкості та регуляції за участі ферментативних систем, які забезпечують гомеостаз організму. Врахування ролі типів вищої нервової діяльності корів у селекційній роботі при формуванні високопродуктивних стад, а також при застосуванні кормових добавок, дає можливість завдяки індивідуальному підходу значно підвищити продуктивність тварин.

Доведений зв'язок між показниками електроенцефалограми і типологічними характеристиками нервової системи корів розширює та доповнює уявлення про природу типів вищої нервової діяльності і дозволяє використовувати метод електроенцефалографії як альтернативний інформативний спосіб оцінювання типів вищої нервової діяльності.

На основі проведених досліджень рекомендовані методи і засоби фізіологічної корекції продуктивності та реактивності корів у виробничих умовах (Методичні рекомендації для спеціалістів ветеринарної медицини, агропромислових підприємств, працівників і студентів аграрних навчальних закладів “Корекція регуляційних механізмів нейро-ендокринної системи організму тварин за умов стресу на дію антропогенних чинників”, затверджені Науково-методичною радою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України 20 грудня 2006 року., протокол №3; Методичні рекомендації для спеціалістів ветеринарної медицини, агропромислових підприємств, працівників і студентів аграрних навчальних закладів “Механізми нейро-ендокринної регуляції функцій організму тварин та фізіологічні методи їх корекції”, затверджені Науково-методичною радою Державного Комітету ветеринарної медицини України 23 грудня 2010 року, протокол №1).

Матеріали дисертаційної роботи використані при написанні підручників і посібників з фізіології та патофізіології тварин і застосовуються в навчальній роботі на кафедрах: фізіології, патофізіології та імунології тварин НУБіП України; нормальної та патологічної фізіології тварин Харьківської державної зооветеринарної академії; нормальної та патологічної фізіології сільськогосподарських тварин Білоцерківського національного аграрного університету; анатомії, нормальної та патологічної фізіології Сумського національного аграрного університету; фізіології, біохімії і морфології Подільського державного аграрно-технічного університету; фізіології та біохімії сільськогосподарських тварин Дніпропетровського державного аграрного університету; нормальної та патологічної фізіології Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького; патологічної анатомії та патофізіології Полтавської державної аграрної академії та у тваринницьких господарствах України.

Особистий внесок здобувача. Дисертант виконав увесь обсяг експериментальних досліджень під керівництвом наукового консультанта. Опрацював наукову літературу, здійснив аналіз одержаних результатів і провів їх статистичну обробку, обґрунтував висновки.

Апробація результатів дисертаційної роботи.

Результати дисертаційної роботи апробовані та обговорені на розширених засіданнях спеціалістів різного профілю і отримали загальне схвалення на науково-виробничій конференції, присвяченій 75-річчю факультету ветеринарної медицини, 1995 р., Київ; науково-практичній конференції «Неінфекційна патологія тварин», 1995 р., м. Біла Церква; на наукових конференціях професорсько-викладацького складу, наукових співробітників та аспірантів Національного аграрного університету (нині Національний університет біоресурсів і природокористування України) м. Київ (1995- 2011 рр.); І Всеукраїнській науково-виробничій конференції "Актуальні проблеми ветеринарної патології", 1996 р., м. Київ; науково-практичній конференції “Наукова спадщина Л.Пастера і ветеринарна медицина України”, 1998 р., м. Рівне; І Всеукраїнській науково-методичній конференції ветеринарних фармакологів і токсикологів, 1998 р., м. Київ; ІІ Російському Конгресі з патофізіології, 2000 р., м. Москва; ІІІ Міжнародному Конгресі спеціалістів ветеринарної медицини, 2005 р., м. Київ; V Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми неінфекційної патології тварин”, 2005 р., м. Біла Церква; V міжнародній науково-практичній ветеринарній конференції з проблем дрібних тварин, 2006 р., м. Кам'янець-Подільський; Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми біохімії, фізіології та функціональної морфології продуктивних тварин”, 2005 р., м. Дніпропетровськ; XVII з'їзді Українського фізіологічного товариства з міжнародною участю пам'яті академіка О.О. Богомольця, 2006 р., м. Чернівці; Міжнародній науково-практичній конференції „Наукове забезпечення інноваційного розвитку аграрного виробництва в Карпатському регіоні”, 2007 р., м. Чернівці, 2009 р., м. Львів; Міжнародних науково-практичних конференціях „Досягнення та перспективи застосування гумінових речовин у сільському господарстві, присвяченій 100-річчю від дня народження проф. Л.А. Христєвої”, лютого 2008 р., м. Дніпропетровськ; науково-практичній і навчально-методичній конференції „Новітні досягнення та перспективи ветеринарної медицини”, 2008 р., м. Харків; 18 з'їзді Українського фізіологічного товариства, 2010 р. , м. Одеса; Міжнародній науково-практичній конференції ЛНУВМ і БТ ім. С.З. Гжицького, 2010 р., м. Львів; Міжнародній конференції, присвяченій 50-річчю ВНІІФБіП, 2010 р., м. Боровск (Росія); науково-практичній конференції «Новітні досягнення та перспективи ветеринарної медицини», 2010 р., ХДЗВА, м. Харків; Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми науки, освіти і впроваджень у ветеринарній медицині України та шляхи їх вирішення на сучасному етапі», 2010 р., НУБіПУ, м. Київ; Міжнародній науково-практичній конференції «Инновационные технологии в животноводстве», 2010 р., м. Жодіно (Білорусь); Міжнародній науково-практичній конференції «Інноваційність розвитку сучасного аграрного виробництва», ЛНУВМ і БТ ім. С.З. Гжицького, 2010 р., Львів.

Публікації результатів досліджень. За результатами досліджень опубліковано 77 друкованих праць, із них 32 у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України. Видано дві методичні рекомендації та одержано 10 патентів України на корисну модель. Матеріали роботи використані в написанні двох підручників, двох навчальних посібників та в підготовці двох технічних умов на кормові добавки.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація викладена на 356 сторінках комп'ютерного тексту, ілюстрована 57 таблицями, 30 рисунками і складається зі вступу, огляду літератури, результатів власних досліджень, їх аналізу і узагальнення, висновків і пропозицій виробництву, додатків та списку використаних літературних джерел, що містить 545 посилань, з яких 134 латиницею.

МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Досліди проведені в проблемній науково-дослідній лабораторії фізіології та експериментальної патології тварин кафедри фізіології, патофізіології та імунології тварин Навчально-наукового інституту ветеринарної медицини та якості і безпеки продукції тваринництва Національного університету біоресурсів і природокористування України впродовж 1995-2010 рр. Експериментальна частина роботи виконана на базі дослідної станції м'ясного скотарства “Ворзель”, на тваринницьких фермах ТОВ “Пустовіти” Миронівського р-ну і ТОВ “Гейсиське” Ставищенського р-ну Київської області, а також в Українській лабораторії якості та безпеки продукції АПК НУБіП України, лабораторіях інституту онкології АМН України, Науково-дослідного інституту екогігієни та токсикології ім. Л.І. Медведя та Білоцерківського національного аграрного університету.

Дослідження виконані на клінічно здорових коровах української чорно-рябої молочної породи в господарствах, вільних від інфекційних і паразитарних хвороб. Тварини перебували під постійним клінічним наглядом. Їх годували за однаковим раціоном упродовж усього періоду досліду тричі на добу, напували з автонапувалок. Групи піддослідних корів формували за різними типами ВНД, спочатку вивчаючи умовно-рефлекторну діяльність окремих корів, а згодом, на групах тварин досліджували характер реакцій організму, пов'язаних із типом ВНД, у відповідь на вплив біологічного, хімічного та технологічних подразників. Показники обміну речовин в організмі тварин за нормальних умов та за впливу факторів навколишнього середовища визначали лабораторними методами (рис. 1).

Типи ВНД у корів вивчали, застосовуючи позакамерну методику вироблення рухово-харчових умовних рефлексів А.С.Макaрова (1968). При цьому визначали:

- силу нервових процесів (збудження і гальмування) - за швидкістю вироблення і згасання натуральних харчових рефлексів (кількість підходів до годівниці з підкріпленням і без підкріплення);

- врівноваженість процесів збудження і гальмування - на основі порівняння числових показників збудження і гальмування;

- рухливість нервових процесів - за швидкістю зміни процесів збудження і гальмування (відношення числа підходів до годівниці з підкріпленням і без підкріплення).

З метою отримання об'єктивних даних про типологічні особливості нервових процесів для статистичних обрахунків, застосовували методику харчових умовних рефлексів Г.В. Паршутіна та Т.В. Іполітової (1973) в нашій модифікації, яка відрізнялась від аналога можливістю математичного обрахунку співвідношення кількості позитивних реакцій до їх загальної кількості (Деклараційний патент України на корисну модель № 16138). Випробування проводили в стійлі тварини.

Дослідження біострумів мозку і серця проводили за допомогою комплексу DX-NT32.V19 згідно з інструкцією та загальновизнаними вимогами в період відносного спокою до доїння, а також під час механічного доїння корів як технологічного фактора.

При вивченні активності головного мозку та взятті проб крові фіксували тварин за допомогою розробленого і запатентованого нами пристрою для фіксації голови і шиї великої рогатої худоби (Патент України на корисну модель № 11270).

Статистичну обробку ЕКГ проводили за допомогою варіаційної пульсометрії. Для визначення автономного гомеостазу використовували класифікатор показників серцевого ритму Р.М. Баєвського (1984).

Для дослідження характеру реакцій організму тварин з різними типами ВНД на дію хімічного, фізичного та біологічного чинників моделювали стресові стани:

- навантаження організму помірними дозами нітратів (хімічний подразник);

- вакцинація тварин (біологічний подразник);

- дія технологічних факторів (зміна умов утримання, доїння).

Для визначення показників обміну речовин у тварин з різними типами ВНД як в інтактному стані, так і під впливом подразників використали комплексний підхід, який полягав в одночасному дослідженні проб крові, отриманих з різних судин методом ангіостомії.

Дослід складався з двох періодів: підготовчого та дослідного. У підготовчий період після виключення незаразних, інфекційних та інвазійних хвороб формували дослідні групи тварин за типами вищої нервової діяльності.

Для моделювання хімічного стресу, після відбору крові із черевної аорти (А) та зовнішньої яремної вени (ЯВ), тваринам дослідної групи орально вводили суміш натрію нітрату (NaNО3) та калію нітрату (KNO3) в еквімолярних кількостях із розрахунку 0,35 г NО3Ї на 1 кг маси тіла тварини у формі 10 %-вого водного розчину. При визначенні дози нітратів враховували їх вміст у кормах. Після введення вказаних речовин спостерігали за розвитком реакції адаптації організму на їх вплив. Через 4 години повторно відбирали зразки крові з названих судин для аналізу. Отримані проби крові транспортували в лабораторію в термосі при температурі +40C. Обмін речовин залежно від типу ВНД оцінювали за різницею показників крові у тварин чотирьох груп. Крім того, за різницею показників крові, притікаючої до органів голови (А) і відтікаючої від неї (ЯВ), виявляли участь тканин голови в обміні речовин. У відібраних зразках крові корів досліджували: кількість еритроцитів та лейкоцитів - за допомогою аналізатора крові “Пікоскель” (Угорщина) відповідно до інструкції; вміст нітратів та нітритів за методом А.В. Вільнера (1974) в модифікації кафедри фармакології та токсикології НУБіП України (Г.О. Хмельницький та ін., 1991); загальний білок - рефрактометрично, на приладі УРЛ; вміст гемоглобіну - гемоглобін-ціанідним методом; рівень відновленого глютатіону в безгемоглобіновому фільтраті крові, використовуючи реактив Елмана; вміст аміаку і амідного азоту глютаміну - за А.Силаковою, П.Корнюшенко; сечовини - у реакції з діацетилмонооксимом; кількість Т-лімфоцитів та їх субпопуляцій, В-лімфоцитів - у тесті спонтанного розеткоутворення (Е-РУК); титри нормальних аглютинінів - методом аглютинації. Під час експерименту реєстрували динаміку маси тіла корів (зважуванням) та місячного надою (проведенням контрольних доїнь). Дослідження проб молока на вміст сухої речовини, жиру і білка проводили за допомогою EKOMILK-M (Milk Analyzer Kam 98) згідно з інструкцією.

Для дослідження впливу біологічного подразника використовували рідку вакцину проти сибірки тварин із штаму 55 - суспензію живих спор безкапсульної авірулентної культури збудника сибірки в 30% -вому розчині гліцерину об'ємом 1,0 мл. Кров досліджували перед дією антигенного подразника, а також на другу, сьому, чотирнадцяту, двадцять восьму, тридцять п'яту добу після введення вакцини.

Систему згортання крові досліджували перед та під час зміни умов утримання тварин (технологічний стрес). Кров відбирали з яремної вени корів вранці до доїння і годівлі. У відібраних зразках якої визначали: протромбіновий час за R.M. Biggs, R.G. Macfarlane (1962); тромбіновий час за A.J. Quick (1966); толерантність плазми крові до гепарину; АПТЧ за J. Caen (1968).

З ендокринологічних і біохімічних показників в одержаних зразках крові визначали вміст загального білка - біуретовою реакцією; -ліпопротеїдів - за методом Бурштейном у модифікації Виноградової; загального холестеролу - за реакцією Лібермана-Бурхарда в модифікації Ілька; вміст глюкози - глюкозооксидазним методом; активність аланінамінотрансферази (АлАТ) і аспартатамінотрансферази (АсАТ) - кінетичним методом. Визначення концентрації гормонів у сироватці крові проводили імуноферментним методом за допомогою приладу STAT FAX 2100 (Awareness technology Inc., США) згідно з інструкцією. Використовували такі тест- системи: ТТГ - Microwel Elisa Thyroid Stimulating Hormone (TSH) Enzyme Immunoassay Test Kit; Т4 - Microwel Elisa Thyroxine Enzyme Immunoassay Test Kit; Т3 - Microwel Elisa Triiodothyronine Enzyme Immunoassay Test Kit; інсулін - Insulin Elisa Kit.

Для дослідження регуляторного впливу автономної нервової системи (АНС) на фізіологічні процеси в організмі тварин спочатку встановлювали зв'язок АНС з показниками ВНД. Типологічні особливості нервової системи вивчали за описаною вище методикою, збудливість АНС - за результатами тригеміновагального тесту. Досліджували гематологічні і біохімічні показники крові. Кількість лейкоцитів; вміст гемоглобіну - гемоглобінцианідним методом; ШОЕ - за Панченковим. Для виведення лейкограми мазки крові фарбували за Романовським-Гімза. У сироватці крові визначали: вміст альбумінів та глобулінів - нефелометричним методом; активність АлАТ і АсАТ - фотометрично із застосуванням субстратних розчинів; вміст Калію та Натрію - методом полум'яної фотометрії; вміст загального Кальцію - фотометрично.

Ефективність застосування мінеральних кормових добавок вивчали на дійних коровах української чорно-рябої молочної породи методом груп-аналогів, по вісім тварин у кожній. До складу добавок входить: подвійний гідрофосфат Кобальту-Магнію (Со0,83Mg0,17HPO4•1,5H2O), твердий розчин гідрофосфату Мангану-Кобальту (Mn0,8Co0,2HPO4•3H2O), твердий розчин дигідрофосфату Магнію-Цинку (Mg1-хZnх(H2PO4)2•2H2O) (0<х<1,00), залізовмісна мінеральна кормова добавка, що містить Mg0,5Mn0.5(H2PO4)2•2H2O та FeSO4•7H2O, двозаміщений фосфат кобальту-цинку складу Со0,77Zn0,23HPO4•1,5H2O. Досліджувані кормові добавки згодовували коровам відповідно до потреби в суміші з концентрованими кормами впродовж 30 діб. Раціон корів контрольної групи залишали без змін. Визначали також окремі показники імунологічної реактивності і продуктивності тварин згідно зі згаданими вище методиками.

РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Визначення типів вищої нервової діяльності у корів

За результатами проведених випробувань, залежно від значень сили, врівноваженості та рухливості нервових процесів, були сформовані чотирі дослідні групи тварин за типами ВНД: 1 - (СВІ), 3 - сильний неврівноважений (СН), 4 - слабкий (С) (табл. 1).

Таблиця 1

Показники умовно-рефлекторної діяльності, у. о., М±m, n=5

Типи ВНД	Сила	Врівноваженість	Рухливість
СВР	2,9±0,1	2,7±0,2	2,9±0,1
СВІ	2,4±0,2	2,3±0,2	1,0±0,0
СН	2,3±0,2	1,1±0,1	1,4±0,3
С	1,00,2	1,40,3	1,40,3

Альтернативний метод визначення типу вищої нервової діяльності корів за результатами електроенцефалографії

У процесі ЕЕГ - досліджень був створений спосіб експрес-оцінки типів ВНД. Він дозволяє дати характеристику функціонального стану центральної нервової системи і визначити типи вищої нервової діяльності у великої рогатої худоби з використанням електроенцефалографа. Результати дослідження зв'язку типологічних особливостей ВНД корів із показниками ЕЕГ наведені в табл. 2.

Встановлено, що в тварин з сильними нервовими процесами (2,6-2,8 у. о.) частка альфа-ритмів у ЕЕГ становила 30-39%, з слабкими (до 1,0 у. о.) - 24-29%, з врівноваженими (2,0 у. о.) частка тета-ритмів ЕЕГ - 22-26%, а у неврівноважених тварин (до 2,0 у. о.) - лише 17%.

Отже, за показниками ЕЕГ можна швидко, з незначними затратами часу та дорогих реактивів встановити типологічні особливості ВНД: якщо частка альфа-ритму в ЕЕГ знаходиться на рівні 30% - тварину можна відносити до

Таблиця 2

Типологічні характеристики ВНД та показники ЕЕГ

Тип ВНД	Співвідношення ритмів ЕЕГ, %	Властивості коркових процесів, умовних одиниць
	альфа	бета	тета	дельта	сила	врівнова- женість
Сильний врівноважений	33-39	16-24	22-26	18-26	2,8±0,3	2,0±0
Сильний неврівноважений	30-39	19-27	17-21	21-24	2,6±0,5	1,2±0,3
Слабкий	24-29	28-34	16-20	22-26	1,0±0,2	1,4±0,5

сильного типу ВНД, а менше цієї величини - до слабкого. Якщо частка тета-ритму в ЕЕГ становить 22% - тварина має врівноважені нервові процеси, а якщо нижче цієї межі - неврівноважені. Отже, цей альтернативний метод можна використовувати як допоміжний до основного.

Електрофізіологічна активність головного мозку

У корів із сильними нервовими процесами на ЕЕГ домінував альфа-ритм (35,8±1,1%), а з слабкими - його показники були нижчими (26,81,26%). Тварини із сильними врівноваженими нервовими процесами характеризувалися високою часткою тета-ритму - 23,61,2%, а у сильного неврівноваженого типу значно нижчою - 19,60,80 %. Діапазон спектра домінуючих частот ЕЕГ корів слабкого типу ВНД знаходився в ділянці бета-ритму і становив 31,21,61%, що відрізняло їх від тварин сильних типів, у яких цей показник досягав 27 %.

Встановлена вірогідна кореляція сили та врівноваженості нервових процесів тварин з часткою альфа-, бета-, тета-ритмів ЕЕГ. Коефіцієнт кореляції між силою коркових процесів та часткою альфа-ритму на ЕЕГ становив r= 0,80 при р0,001, тета-ритму - r=0,55 при р0,01, бета-ритму - r=-0,83 при р0,001. Коефіцієнт кореляції між величиною врівноваженості нервових процесів і часткою тета-ритмів ЕЕГ досягав 0,66 при р0,01.

У першому періоді доїння для корів усіх типологічних груп завжди було характерним домінування на ЕЕГ високочастотних низькоамплітудних (14-23 Гц, до 20 мкВ) ритмів, що є показником умовної орієнтувальної реакції.

Внаслідок доїльних стимулів, у другому періоді доїння в корів змінювалася біоелектрична активність мозку, яка характеризувала міру домінанти молоковіддачі у представників різних типологічних груп. Для корів сильних типів нервової системи на ЕЕГ домінували альфа-діапазон та повільніші ритми. В цих тварин сумарна біоелектрична активність головного мозку була незначною порівняно зі станом відносного фізіологічного спокою. Це доводить, що подібний рівень функціонування нервової системи в корів сильних типів ВНД виявляється як у стані відносного спокою, так і під час рефлексу молоковіддачі.

У корів слабкого типу ВНД виявлено нижчий відсоток альфа- і тета-активності відповідно на 16 % (р<0,001) і 13,6 % (р<0,001) та вищий - бета-активності - на 29,2% (р<0,001) порівняно зі станом відносного спокою. Встановлений вищий рівень тета-активності на 3,8 % (р<0,05) у тварин з інертними корковими процесами.

Таким чином, при розподілі основних частот ЕЕГ корів під час доїння, порівняно зі станом відносного спокою, в основному корелюють сила та, меншою мірою, рухливість нервових процесів.

Різниця розподілу домінуючих ритмів у корів різних типів ВНД під час рефлексу молоковіддачі вказує, що на ЕЕГ корів із сильними корковими процесами переважаючим є альфа-ритм (33,8±2,3 %), а сумарний відсоток хвиль альфа- і тета- діапазону вірогідно вищий, порівняно з тваринами слабкого типу. В останніх діапазон спектра домінуючих частот зміщувався в бік високочастотних бета-хвиль (60,4±2,2 %).

Відсоток альфа-ритму у корів С типу становив у середньому 10,8±1,6 % та був вірогідно нижчим порівняно з тваринами СВР типу на 24 % (р<0,001), СВІ - на 20,4 % (р<0,001) та СН - на 24,6 % (р<0,001).

Виявлена вірогідна різниця в бета- і тета- діапазонах між тваринами сильних врівноважених та сильного неврівноваженого типів. У представників останніх відсоток бета-ритму на ЕЕГ був вірогідно вищим на 5,5 % (р<0,05) порівняно з тваринами сильних врівноважених типів, а відсоток тета-ритму - нижчим на 5,3 % (р<0,05).

Встановлена пряма залежність між силою кортикальних процесів і часткою на ЕЕГ альфа- (r = 0,87 при р0,001) і тета-ритму (r = 0,76 при р0,001) та обернена залежність між силою і відсотком бета-ритму (r = -0,86 при р0,001). Відмічено пряму залежність між величиною врівноваженості нервових процесів у корів і часткою тета-ритмів на ЕЕГ (r = 0,58 при р0,01).

Типологічні особливості нервової системи і серцева діяльності корів

За аналізом ЕКГ корів були встановлені особливості їх серцевої діяльності залежно від типу ВНД. У стані спокою частота скорочень серця (ЧСС) у корів СВР типу становила 69,8±0,7 уд./хв, СВІ - 69,0±0,9 уд./хв, СН - 72,2±1,1 уд./хв, слабкого типу - 66,5±1,0 уд./хв.

У перший період доїння спостерігали тенденцію до збільшення ЧСС у корів усіх типологічних груп, а у тварин зі слабкими нервовими процесами - вірогідне їх збільшення на 7,7 % (р<0,05), в другий - сповільнення ЧСС у корів СВР типу на 2,3%, СВІ - на 3,5 %, СН - на 2,4 %, С - на 3,4 %. У корів же С типу ЧСС, навпаки, залишалася вищою на 4,1 % (69,3±0,7 уд./хв.).

У третій період доїння прискорювалась серцева діяльність у тварин усіх типологічних груп, що вказує на посилення впливу симпатичної нервової системи.

Встановлено, що в стані відносного спокою в корів сильних врівноважених типів зберігається автономна рівновага - СВР: мода (Мо) = 0,86±0,010 с, амплітуда моди (АМо) = 35,2±1,40%, варіаційний розмах (ДХ) = 0,192±0,014 с, індекс напруженості (ІН) = 107,9±7,8 у./о.; СВІ: Мо = 0,87±0,015 с, АМо = 30,8±2,16%, ДХ = 0,20±0,010 с, ІН = 91,9±11,8 у./о..

У тварин з неврівноваженими нервовими процесами переважав вплив симпатичного відділу АНС: Мо = 0,82±0,012 с, АМо = 44,2±2,36%, ДХ = 0,166±0,011 с, ІН = 167,2±18,3 у./о.

Навпаки, у корів С типу ВНД в стані відносного спокою спостерігали підвищення впливу парасимпатичного відділу АНС. Це підтверджено високими показниками ДХ = 0,220±0,014 с, Мо = 0,91±0,008 с, та низькими АМо = 24,8±1,26%, ІН = 62,8±7,5 у./о., індексу автономної рівноваги (ІАР) = 113,0±13,66%/с та показника адекватності процесів регуляції (ПАПР) = 27,4±1,60 %/с.

Встановлено, що для корів сильних врівноважених типів ВНД під час рефлексу молоковіддачі і в стані спокою характерною є автономна рівновага та стійкість регуляції ритму серця - для СВР: Мо = 0,86±0,013 с, АМо = 31,6±1,70%, ДХ = 0,194±0,006 с, ІН = 96,4±8,7 у./о., ІАР = 164,5±13,4%/с, ПАПР = 36,9±1,91%/с; - для СВІ: Мо = 0,87±0,015 с, АМо = 29,6±2,46%, ДХ = 0,202±0,010 с, ІН = 86,7±12,8 у./о., ІАР = 150,2±19,6 %/с, ПАПР = 34,1±3,31%/с.

Отримані показники вказують на наявність у корів СН типу ВНД автономної рівноваги з невеликим переважанням збудливості симпатичного відділу автономної нервової системи - Мо = 0,82±0,012 с., АМо = 39,2±2,11%, ДХ = 0,162±0,008 с, ІН = 149,3±12,8 у./о., ІАР = 244,9±19,58%/с, ПАПР = 47,6±2,72%/с. Але порівняно зі станом відносного спокою встановлено зниження впливу тонусу симпатичної нервової системи.

У тварин С типу нами виявлено особливості регуляції з перевагою впливу симпатичної нервової системи, що характеризує розвиток реакції напруження всіх систем організму (ІН= 92,2±33,2 у./о., ІАР=328,2±55,67%/с, ПАПР=54,8±5,02%/с, ДХ=0,146±0,013 с, АМо=46,8±4,07%). На нашу думку, це позв'язано з високою чутливістю нервової системи навіть до слабких за силою подразників, на які тварини сильних типів зазвичай не реагують.

Ендокринологічний статус крові корів різних типів ВНД

У стані відносного спокою в сироватці крові тварин сильних типів ВНД концентрація ТТГ, Т4,Т3 була вірогідно вищою порівняно з такою у С типу (табл. 3 та 4).

Ця різниця була найвищою у корів СВР і С типів нервової системи і становила: ТТГ - 39,7 % (р<0,05), Т4 - 18,3 % (р<0,01), Т3 - 21,9 % (р<0,01). Під час доїння корів рівень тиреоїдних гормонів у їх крові підвищувався. Найбільше збільшувався рівень ТТГ у тварин СВР типу ВНД, в яких вміст цього гормону підвищився на 31% проти 12,5 % у корів С типу (табл. 3 та 4).

Таблиця 3

Вміст гормонів ТТГ і Т4 у сироватці крові корів до та після доїння, М±m, n=4

Тип ВНД	ТТГ, мкМЕ/мл	Т4, нмоль/л
	До доїння	Після доїння	До доїння	Після доїння
СВР	0,58±0,08*	0,84±0,18	162,3±4,87*	163,9±5,88*
СВІ	0,46±0,03*	0,61±0,21	144,4±2,09*	150,8±4,63*
СН	0,56±0,05*	0,64±0,27	148,5±5,88*	161,4±6,30**
С	0,35±0,03	0,40±0,10	124,5±5,59	133,2±4,43

Примітка. * - р<0,05 порівняно з коровами С типу ВНД

Під час доїння вміст Т4 у сироватці крові корів із сильними нервовими процесами була вірогідно вищою, ніж у тварин С типу ВНД. Т4 у сироватці крові корів С типу ВНД був нижчим, ніж у тварин СВР типу на 18,7 % (р<0,01), СВІ - 11,7 % (р<0,05), СН - 17,5 % (р<0,01). Крім того, спостерігали тісний зв'язок між вмістом тиреоїдних гормонів у сироватці крові тварин та індивідуальними особливостями їх ВНД. Встановлена висока вірогідна кореляція між силою нервових процесів та концентрацією Т4 у сироватці крові тварин (r = 0,73 при р<0,01), та між добовими надоями та його концентрацією (r = 0,8 при р<0,001).

У сироватці крові корів С типу виявили зниження вмісту Т3 (на 7 %), тоді як у тварин сильних типів ВНД - підвищення. Різниця вмісту Т3 у сироватці крові тварин СВР і С типів ВНД досягала 41 % (р<0,05) (табл. 4).

Результати визначення вмісту інсуліну у сироватці крові тварин з різними типологічними особливостями ВНД показали, що перед доїнням рівень його був вірогідно вищим у представників С типу порівняно з сильними типами, особливо з коровами СВІ типу ВНД (р<0,05) (табл. 4).

Таблиця 4

Вміст гормонів Т3 та інсуліну в сироватці крові корів до і після доїння, М±m, n=4

Тип ВНД	Т3, нмоль/л	Інсулін, мкМЕ/мл
	До доїння	Після доїння	До доїння	Після доїння
СВР	3,2±0,09*	3,9±0,56*	6,1±0,79*	5,9±0,31*
СВІ	2,8±0,10*	3,0±0,13*	5,4±0,2*	5,8±0,55*
СН	2,7±0,06*	2,8±0,15*	6,2±0,87*	7,0±1,15*
С	2,5±0,07	2,3±0,08	6,6±0,31	8,4±0,82

Примітка. * - р<0,05 порівняно з коровами С типу ВНД

У тварин слабкого типу ВНД виявили тенденцію до найбільшого зростання концентрації інсуліну в сироватці крові в процесі доїння - до 8,4±0,82 мкМЕ/мл. У корів із сильними корковими процесами спостерігали незначне підвищення рівня цього гормону в крові, хоча в окремих представників СВР типу ВНД встановили незначне його зниження.

При доїнні концентрація інсуліну в сироватці крові корів сильних типів ВНД знижувалася більше, ніж у тварин С типу. Рівень інсуліну негативно корелював з показниками основних властивостей нервової діяльності. Найбільш вірогідна залежність встановлена перед доїнням за силою нервових процесів (r = -0,50; р<0,05) та після доїння - за врівноваженістю (r = - 0,56; р<0,05).

Отже, результати наших досліджень підтвердили, що продуктивність корів та їх гормональний статус тісно пов'язані з типами ВНД.

Біохімічні показники крові корів різних типів ВНД під впливом доїння

Встановлено, що у стані відносного спокою вміст загального білка в сироватці крові був нижчим у корів С типу ВНД порівняно з коровами СВР типу на 13,1 % (р<0,01) та СВІ - на 9,9 % (р<0,05). Доїння сприяло його найбільшому підвищенню у тварин СВР типу ВНД (на 8,7%, р<0,01). У корів слабкого типу ВНД цей показник майже не змінився і виявився на 23,4% нижчим порівняно з тваринами СВР типу (р<0,01). Між силою нервових процесів та концентрацією загального білка в сироватці крові корів встановлена позитивна кореляція (r = 0,80 при р<0,01).

Під впливом доїння зареєстроване вірогідне підвищення рівня в-ліпопротеїдів у сироватці крові корів усіх типологічних груп: у СВР - на 6,3 % (р<0,05), СВІ - на 14,8 % (р<0,01) і СН - на 7,4 % (р<0,01), у тварин С типу ВНД найменше - на 4 % (р<0,05). Після доїння різниця концентрації в-ліпопротеїдів у сироватці крові корів різних типологічних груп виявилася іще виразнішою. Різниця за цим показником між представниками СВР та С типів ВНД становила 30,8 %. Між силою нервових процесів та концентрацією в-ліпопротеїдів у сироватці крові корів встановлена позитивна кореляція (r = 0,77 при р<0,01).

Крім того проведені дослідження показали, що тип ВНД також впливає на концентрацію вільних амінокислот у сироватці крові. Зокрема, їх вміст у сироватці крові тварин СВР типу становив 99,72 мкг/мл, у СВІ типу - 100,04 мкг/мл, у СН - 97,89 мкг/мл, а у С типу досягав 100,28 мкг/мл. Вірогідно вищий вміст серину встановлено у сироватці крові корів СВР типу - 2,84±0,01 мкг/мл, (p0,05) порівняно з СВІ - 2,75±0,02 мкг/мл. Вміст тирозину також був найвищим (тенденція) у сироватці крові тварин СВР типу ВНД (4,87±0,09 мкг/мл). Вміст гістидину та проліну в сироватці крові тварин позитивно корелював з рухливістю коркових процесів (r=0,61 при р<0,05) та (r=0,59 при р<0,05), відповідно.

Склад молока корів залежно від типів ВНД

Суха речовина в молоці тварин СВР типу ВНД становила 11,840,06%, у СВІ - 11,780,04%, у СН - 11,700,05%, C типу - 11,520,04%. Встановлена позитивна кореляція між концентрацією сухої речовини в молоці та силою (r = 0,58, р<0,05) і врівноваженістю (r = 0,53, р<0,05) коркових процесів. Це вказує на вищу харчову цінність молока, отриманого від корів сильних типів ВНД порівняно з тваринами С типу.

За результатами дослідження молока корів з різними корковими процесами встановлено, що масова частка жиру та білка в молоці тварин С типу є вірогідно нижчою. Найбільша різниця між цими показниками відзначена у корів СВР і С типів ВНД. За вмістом молочного білка різниця між цими типологічними групами становила 8 % (р<0,01), а жиру - 6,3 % (р<0,01).

Виявлена позитивна кореляційна залежність між вмістом жиру в молоці та силою (r = 0,73) і рухливістю (r = 0,61) коркових процесів, що вказує на тісний зв'язок між показниками нервових процесів і жирністю молока. Така ж картина встановлена і при дослідженні вмісту молочного білка. Позитивну кореляцію встановлено між вмістом у молоці білка та силою, врівноваженістю і рухливістю нервових процесів.

Отже, у корів сильних типів ВНД, на відміну від тварин слабкого типу, рівень процесів молокоутворення вищий, що підтверджують вищі добові надої у тварин сильних типів ВНД при високій масовій частці сухої речовини, вмісту жиру та білка в молоці.

Особливості функціонування системи гемостазу за дії технологічного подразника у корів з різними типами ВНД

До зміни умов утримання (дія технологічного подразника - ТП) у тварин сильних типів один з основних показників стану гемостазу - протромбіновий час (ПЧ) знаходився на однаковому рівні (32-33 с), в той час, у корів С типу ВНД (39,6 c) був вірогідно вищим порівняно із представниками СВР типу і мав високу негативну кореляцію із силою та врівноваженістю основних нервових процесів (r = -0,91, коефіцієнт детермінації - 0,84). На другу добу після дії технологічного подразника ПЧ вірогідно зменшився в крові тварин усіх типів ВНД, але найбільше - у корів С типу. Описані зміни цього показника корелювали (r = 0,97, коефіцієнт детермінації = 0,95) з урівноваженістю процесів збудження та гальмування в центральній нервовій системі. На 15-ту добу після початку дії ТП встановлена нормалізація ПЧ у крові тварин сильних типів до стану, який відзначали на початку досліду, а у корів С типу ВНД значення ПЧ залишалось на рівні показника на другу добу після початку дії ТП з тенденцією до підвищення на 0,8 c (3,03 %).

Активований парціальний тромбопластиновий час (АПТЧ) до дії ТП був зафіксований на однаковому рівні у тварин усіх типів ВНД. Через добу після початку дії ТП відбулося зменшення АПТЧ у крові корів усіх типологічних груп, але найбільшою мірою - у тварин СН, а потім - С типу ВНД. На 15-ту добу спостерігали відновлення АПТЧ до початкових значень. Лише у тварин із С типом ВНД АПТЧ становив 37,4 c, що не суттєво відрізнялося від показника на другу добу (39,2 с).

Тромбіновий час (ТЧ) на початку досліду у тварин СВР типу ВНД становив 25,6 c, СВІ типу - 27,4 c, СН - 29,6 c, а в корів С типу ВНД - 27,8 c. Через добу після початку дії ТП спостерігали зменшення цього показника у тварин усіх дослідних груп, але найсуттєвіше - у корів СН і С типів (відповідно до 25,4 c і 23,2 c). На 15-ту добу після зміни умов утримання у тварин виявили тенденцію до повернення показника на початкові значення.

На другу добу від початку дії ТП у крові всіх тварин виявлено збільшення толерантності плазми до гепарину (ТПГ), але суттєве у корів СН типу ВНД - на 22,17%. На 15-ту добу від початку дії цього подразника відзначали подальше його збільшення в крові тварин всіх типів ВНД. Максимальними вказані зміни були у тварин СН типу (на 218,2%), а мінімальними - у СВІ типу (на 134,4%). ТПГ перевищував початкові значення у тварин СВІ типу ВНД на 25,8%, С типу - на 41,9%, СВР - на 62,2% і СН типу ВНД - на 69,8%. Відновлення цього показника залежало від урівноваженості нервових процесів (r= - 0,68) та від їх рухливості (r= 0,74).

Отже, типологічні відмінності тварин впливають на процес формування гемостазу в організмі тварин. Це здійснюється за рахунок компенсації зовнішнім шляхом гемостазу внутрішнього шляху і навпаки.

Показники крові тварин за умов хімічного стресу залежно від типів ВНД

До введення та через 4 години після введення нітратів було встановлено вірогідно нижчі фізіологічні параметри морфологічного складу крові та вмісту гемоглобіну у тварин різних типів ВНД.

До нітратного навантаження кількість еритроцитів у крові корів сильних типів (6,8+0,05 - 6,6+0,08 Т/л) вірогідно відрізнялася від їх значень у тварин слабкого типу ВНД (6,3+0,07 Т/л). Така ж закономірність встановлена при дослідженні крові представників різних типів ВНД після введення нітратів. Найбільша кількість еритроцитів як до, так і після введення нітратів встановлена в корів СВР типу ВНД (6,5+0,08 Т/л), а найнижча - у тварин С типу (5,8+0,06 Т/л). Різниця між показниками у тварин цих груп була вірогідною (р < 0,01).

Між показниками крові корів С типу (7,45+0,07 Г/л) і сильних типів ВНД (8,4+0,12 - 7,8+0,11 Г/л) встановлена вірогідна (р < 0,05) різниця і за кількістю лейкоцитів. У тварин СН (8,1+0,08 Г/л), СВР (7,7+0,16 Г/л) і СВІ (7,6+0,12 Г/л) типів ВНД цей показник також відрізнявся після введення нітратів. За результатами досліджень кількості лейкоцитів у крові корів різних типів ВНД найвищі значення встановлені у тварин СН типу ВНД (8,1+0,08 Г/л), а найнижчі - у корів С типу (7,0+0,09 Г/л) як до, так і після дії нітратного подразника порівняно з представниками інших груп (р<0,001).

До дії хімічного стресора вміст гемоглобіну в крові був найменшим у корів С типу ВНД (109,9+3,6 г/л). Після нітратного навантаження найвищий вміст гемоглобіну встановлено у корів СВІ типу (101,2+3,4 г/л), а найнижчий - С типу (91,9+2,3 г/л при р < 0,05), у останніх під дією хімічного стресора знижувалася вміст гемоглобіну вірогідно (р < 0,001).

Отже, зменшення кількості еритроцитів, лейкоцитів і зниження вмісту гемоглобіну в крові за дії хімічного стресора вказує на інтенсивніший розвиток адаптаційно-компенсаторних реакцій в організмі тварин усіх типів ВНД.

Хімічний подразник зумовив зниження вмісту загального білка в сироватці крові тварин усіх типологічних груп, хоча і в межах величин фізіологічної норми. Вірогідне зниження вмісту загального білка (на 10,4 %, р < 0,01) встановлено у сироватці крові корів С типу. Між показниками тварин СН і С типів, до та після дії нітратного стресора зареєстровано максимальну різницю - на 6,1 % (р < 0,05) і 11,9% (р < 0,001), відповідно.

У тварин С типу ВНД встановлено вірогідне зниження вмісту альбумінів у сироватці крові на 12,1% (р<0,01), найнижчим він був після дії хімічного подразника. Вірогідна різниця за вмістом альбумінів встановлена у сироватці крові корів С і СН типів (на 13,9 %, р < 0,01).

Не виявлено тенденції до зміни в сироватці крові тварин вмісту альфа- і бета-глобулінів на дію хімічного стресора. У тварин усіх дослідних груп встановлено вірогідне зниження вмісту гамма-глобулінів у сироватці крові на 10,4 % (р < 0,01). Одночасно, найвищий вміст білків цієї фракції виявили у тварин СН типу ВНД, а найнижчий - після хімічного навантаження тільки у корів С типу, різниця становила 12,7 % (р < 0,05).

Отже, у тварин С типу зареєстрована найбільша гіпопротеїнемія за рахунок зниження вмісту альбумінів. На нашу думку, це виникає під дією стресора внаслідок порушення білоксинтезувальних процесів в організмі тварин, ступінь прояву яких залежить від сили коркових процесів. Найнижчий вміст альбумінів у сироватці крові встановлено після застосування нітратного навантаження у тварин С типу ВНД. Висока вірогідна різниця виявлена між тваринами С і СН типів ВНД -13,9% (р < 0,01).

Вміст нормальних антитіл у сироватці крові корів різних типів ВНД до дії хімічного стресора був найнижчим у тварин С типу. За нітратного навантаження встановлено вірогідну різницю титрів природних антитіл між тваринами слабкого і сильних врівноважених типів (45,7 %, р < 0,001). Отже, зниження титру природних антитіл у крові корів внаслідок дії хімічного стресора тісно пов'язане із силою та врівноваженістю коркових процесів.

На початку досліду відносна кількість Т-лімфоцитів була найменшою в крові тварин С типу ВНД (менше на 10,1 %, р < 0,001 порівняно з тваринами СВР типу). Під впливом хімічного стрес-фактора виявили зменшення відносної кількості Т-лімфоцитів у крові корів усіх дослідних груп. Значне вірогідне зниження цього показника виявлене у корів С типу ВНД - на 15,7 % (р <0,001), в той же час у тварин СН типу - лише на 7,5 % (р < 0,01).

...