Мільдью винограду й удосконалення захисних заходів в умовах Південного Степу України

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

06.01.11 - Фітопатологія

Мільдью винограду й удосконалення захисних заходів в умовах Південного Степу України

Шадура Надія Іванівна

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному інституті винограду і вина ''Магарач'', НААН України

Науковий керівник - доктор сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник Странішевська Олена Павлівна, Національний інститут винограду і вина «Магарач» НААН України, провідний науковий співробітник відділу захисту і фізіології рослин

Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник Антоненко Олексій Федорович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, завідувач кафедри фітопатології ім. акад. В.Ф. Пересипкіна

кандидат сільськогосподарських наук, доцент Мостов'як Іван Іванович, Уманський національний університет садівництва, доцент кафедри захисту і карантину рослин

Захист відбудеться «23» квітня 2010 р. о 12:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.02 у Національному університеті біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус № 3, ауд. 65

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного університету біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 13, навчальний корпус № 4, к. 28

Автореферат розісланий «20» березня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради М.С. Мороз

1. Загальна характеристика роботи

причорноморський мільдью виноград патоген

Актуальність теми. Важливим фактором, що лімітує стабільний розвиток галузі виноградарства України, є негативний вплив збудників хвороб на виноградну рослину, яка виражається в значному зниженні якості й частковій або повній втраті врожаю.

Мілдью - одна з найпоширеніших і найнебезпечніших хвороб виноградної лози у більшості країн з розвиненим виноградарством. Сприйнятливі до патогенів сорти, за відсутності необхідних захисних заходів або порушенні технології проведення таких заходів, у випадку епіфітотійного розвитку захворювання можуть не тільки втратити врожай поточного року, а й значно знизити його закладку на наступний рік (Вердеревский Д.Д., 1970; Чичинадзе Ж.А. и др., 1995; Стоев К.Д., 1973; Козар И.М. и др., 2003; Странишевская Е.П., 2007).

Існуюча нині система заходів захисту проти мілдью на виноградниках Південного Степу України передбачає щорічне проведення до 5-8 обприскувань за вегетацію, залежно від кліматичних умов зони вирощування культури. Однак зміна технології вирощування виноградних насаджень, у тому числі - сортименту районованих сортів винограду та збільшення частки комплексостійких у загальній структурі плодоносних виноградників викликає необхідність зміни стратегії й тактики застосування фунгіцидів та удосконалення заходів захисту проти мілдью на виробничих виноградниках.

Отже, удосконалювання системи заходів захисту винограду проти мілдью на основі вивчення шкідливості захворювання і диференціації районованих сортів за ступенем ураженості збудником мілдью, з урахуванням екологічної ситуації у виноградному агробіоценозі, є актуальним і має велике практичне значення. Встановлення залежності рівня шкідливості мілдью від біохімічного складу листків, ягід і однорічної лози є зовсім новим завданням, його вирішення дозволить значно ефективніше застосовувати засоби захисту й знизити пестицидне навантаження у виноградному агробіоценозі.

Актуальність цих питань і визначила основні завдання наших досліджень.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася в рамках державних науково-технічних програм "Виноградарство", відповідно до тематичного плану Національного інституту винограду і вина "Магарач", з проблеми "Вдосконалити систему захисних заходів на винограді з метою раціонального використання пестицидів, енергоресурсозбереження, контролю за резистентними расами" й "Вивчити біоценотичні зв'язки в системі "рослина винограду - комплекс шкідливих організмів" та науково обґрунтувати систему захисту виноградних насаджень з урахуванням еколого-токсикологічного впливу пестицидів на агроценози" (номери державної реєстрації 0101U006747 та 0107U008009).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження - удосконалити систему заходів захисту проти мілдью залежно від рівня шкідливості захворювання на сортах винограду з різною польовою стійкістю в умовах Південного Степу України.

Для досягнення поставленої мети вирішувалися наступні завдання:

- визначити особливості розвитку збудника мілдью на різних сортах винограду в умовах двох виноградарських зон: Правобережної нижньо-дніпровської і Лівобережної Степової Причорноморської низовини Південного Степу України;

- виявити біохімічні показники, що впливають на інтенсивність розвитку мілдью;

- диференціювати сорти, районовані в зонах проведення досліджень, за ступенем сприйнятливості до мілдью;

- оптимізувати строки проведення захисних заходів від збудника мілдью на сортах з різною польовою стійкістю за результатами короткострокового прогнозу розвитку захворювання;

- визначити основні прогностичні показники, які вірогідно впливають на інтенсивність поширення мілдью й розробити модель довгострокового прогнозу поширення захворювання;

- оцінити вплив рівня шкідливості мілдью на показники плодоношення виноградної рослини, урожай та його якість;

- розробити прогностичні моделі відносних змін урожайності й масової концентрації цукрів у соку ягід залежно від інтенсивності розвитку хвороби на листках і гронах;

- вивчити ефективність дії різних фунгіцидів проти збудника мілдью з метою удосконалення системи заходів захисту залежно від стійкості сортів винограду;

- оцінити економічну, енергетичну й екологічну ефективність удосконалених заходів захисту.

Об'єкт дослідження - процеси, які впливають на біоекологічні особливості розвитку збудника мілдью на сортах винограду з різною польовою стійкістю.

Предмет дослідження - Plasmopara viticola (Berl. et de Toni) (поширення, шкідливість, біоекологічні особливості розвитку збудника захворювання); система заходів захисту, оптимізація кількості обробок і строків їх проведення; сезонні прогнози розвитку мілдью.

Методи дослідження - лабораторно-польовий, польовий і виробничий.

Зі специфічних методів досліджень у роботі використані наступні: маршрутно-польові - для вивчення динаміки поширення, рівня шкідливості мілдью на промислових насадженнях й оцінки польової витривалості районованих сортів, визначення оптимальних строків і кратності обробок; розрахунково-порівняльний - для оцінки технічної, економічної та енергетичної ефективності розробленої системи захисту; вимірювально-ваговий - для визначення агробіологічних показників розвитку й продуктивності виноградних рослин; лабораторні - для вивчення впливу ступеня розвитку захворювання на характер перезимівлі виноградної рослини й ембріональну закладку врожаю, вміст вуглеводів в однолітній лозі; визначення біохімічного складу ягід, листків і лози сортів винограду з різною сприйнятливістю до мілдью; математико-статистичний - для визначення вірогідності отриманих результатів, виявлення залежності між досліджуваними показниками.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні раціональної системи захисту винограду проти мілдью для різних щодо польової стійкості сортів, районованих на промислових виноградних насадженнях Південного Степу України.

Проведена диференціація сортів винограду за ступенем польової стійкості до мілдью, вивчена залежність між розвитком хвороби й біохімічним складом листків, однолітніх пагонів та ягід районованих у зоні проведення досліджень сортів винограду.

За даними багаторічного моніторингу розроблені моделі короткострокового й довгострокового прогнозування поширення й розвитку мілдью, що дозволяють встановити оптимальні строки й кратність проведення спеціалізованих заходів захисту проти мілдью на сортах із різною польовою стійкістю.

Уперше розроблені регресійні моделі прогнозу залежності продуктивності виноградної рослини від інтенсивності розвитку мілдью; визначена частка впливу розвитку патогену на листках і гронах на урожайність і масову концентрацію цукрів у соку ягід.

Науково обґрунтовано й експериментально доведено, що у разі скорочення кількості спеціальних обробок проти збудника мілдью на сортах із різною стійкістю з 6 до 2-5, ефективність заходів захисту залишається високою й досягає від 79 до 99%. Встановлені оптимальні строки і кратність обробок проти мілдью на сортах із різною польовою стійкістю: на високостійких сортах - 2-3 обробки, перша - в період дозрівання, тільки після появи перших візуальних ознак; на стійких і сприйнятливих сортах - 3-4 обробки, з яких перша - в період розвитку виноградної рослини «ягода дрібна горошина», через 28-40 днів після первинного заражування мілдью, та появи перших візуальних ознак; на дуже сприйнятливих сортах - 4-5 обробок, перша - після цвітіння винограду, через 7-12 днів після первинного заражування. Для захисту проти мілдью вперше рекомендований високоефективний фунгіцид Піларстін, 50% к.с., а також показана можливість використання Коллісу, 30% к.с. та Електису, 75% в.г.

Практичне значення одержаних результатів. Запропонована удосконалена система раціонального застосування фунгіцидів у захисті винограду проти мілдью з урахуванням екологічних особливостей розвитку патогену в умовах Причорноморської низовини Південного Степу України, показників сортової стійкості винограду й прогнозування розвитку захворювання на основі фітосанітарного моніторингу та встановлення прогностичних показників, що впливають на інтенсивність поширення мілдью, передбачає скорочення спеціалізованих обробок проти мілдью в 1,2-2,5 раза і зниження загального пестицидного навантаження у виноградному агробіоценозі в 1,5-2,0 раза, без зниження кількісних та якісних показників кінцевої продукції. Отримані дані з біохімічного складу листків, однолітніх пагонів та ягід виноградної рослини в різні періоди її розвитку можуть бути використані в експрес-діагностиці під час визначення стійкості сорту до мілдью в конкретних зонах його інтродукції. Удосконалена система була впроваджена на промислових виноградних насадженнях в умовах Причорноморської низовини Південного Степу України у 2005-2008 роках під контролем і за безпосередньої участі автора, зокрема в АФ Радгосп "Білозерський" (Правобережна нижньо-дніпровська виноградарська зона) - на загальній площі 1054 га та у ВАТ ім. Покришева (Лівобережна Степова виноградарська зона) на загальній площі 810 га. З її введенням рентабельність виробництва порівняно з контролем збільшується на 144-157%, з еталоном - на 26-40%.

Уперше для Причорноморської низовини Південного Степу України було здійснено оцінку ефективності нових фунгіцидів Електис, 75% в.г., Колліс, 30% к.с. і Піларстін, 50% к.с. проти мілдью і встановлена їхня висока ефективність: 91,4-96,6%. За результатами проведених випробувань Піларстін 50% к.с. (1,5 л/га), Колліс 30% к.с. (0,4 л/га) і Електис, 75% в.г. (1,8-2,0 кг/га) були рекомендовані для включення в "Перелік пестицидів й агрохімікатів, дозволених до використання в Україні" для захисту виноградних насаджень проти мілдью. Піларстін 50% к.с., у нормі 1,5 л/га одержав державну реєстрацію і був включений у "Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні".

Особистий внесок здобувача. По темі дисертаційної роботи автором особисто проаналізовані джерела наукової, технічної, патентної літератури, що дозволило розробити оригінальну програму досліджень, визначити напрям і методи її реалізації. Здобувач особисто брав участь у плануванні й проведенні експериментів, науковому аналізі та статистичній обробці отриманих результатів, розрахунках економічної ефективності захисних заходів, у формуванні основних положень і висновків.

Аналіз отриманих результатів досліджень, їхня статистична обробка, формування висновків, підготовка матеріалів для публікацій статей, апробація й впровадження результатів у виробництво виконувалися з консультативною допомогою наукового керівника.

Вивчення фітосанітарного стану виноградних насаджений в умовах Правобережної нижньо-дніпровської виноградарської зони (АФ Радгосп "Білозерський") у 2005-2007 роках проводили разом із науковим керівником О.П. Странішевською; в умовах Лівобережної Степової виноградарської зони (ВАТ ім. Покришева) в 1999-2004 рр. - разом з д.с.-г. наук, професором ННЦ "Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова" УААН та співробітником Херсонського державного аграрного університету І.В. Шевченком; розрахунок агроекотоксикологічного індексу захисних заходів - із с.н.с., к.с.-г.н. Я.Е. Радіоновською; визначення біохімічного складу ягід, листків і лози сортів винограду - з м.н.с. Г.П. Зайцевим.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційної роботи були викладені на секції Вченої ради по виноградарству Національного інституту винограду і вина "Магарач" в 2005-2009 роках, на Міжнародних конференціях "Стратегія ресурсозберігаючого використання аграрно-економічного потенціалу на основі активізації інноваційно-інвестиційної діяльності - об'єктивна передумова інтеграції країни у світове співтовариство" (м. Тернопіль, 18 травня 2007 р.); "Біологічне різноманіття екосистем і сучасна стратегія захисту рослин" (м. Харків, 5-6 червня 2007 р.); "Екологізація сталого розвитку агросфери й ноосферна перспектива інформаційного суспільства" (м. Харків, 3-5 жовтня 2007 р.); "Молодь і поступ біології" (м. Львів, 7-10 квітня 2008 р.); "Сучасні досягнення у виноградарстві й виноробстві" (Кишинів, Республіка Молдова, 18-19 вересня 2008 р.); "Екологізація сталого розвитку й ноосферна перспектива інформаційного суспільства" (м. Харків, 1-3 жовтня 2008 р.); "Перспективи розвитку виноградарства й виноробства в країнах СНД" (м. Ялта, 28-30 жовтня 2008 р.); "Біологічні основи регулювання шкідливих організмів в агроценозах" (м. Київ, 18-22 травня 2009), на Всеукраїнських наукових конференціях молодих учених і фахівців "Екологічні проблеми сільськогосподарського виробництва" (м. Київ, 22-24 травня 2007 р.); "Інтегрований захист рослин в Україні" (м. Київ, Інститут захисту рослин УААН, 3-5 грудня 2008 р.).

Публікації. Результати досліджень відображені у 18 опублікованих працях (із них: 9 статей у фахових наукових журналах і 9 тез доповідей наукових конференцій).

Обсяг і структура дисертації.

Дисертаційна робота викладена на 250 сторінках комп'ютерного тексту, включає вступ, огляд літератури, матеріали і методи досліджень, 3 розділи результатів досліджень, 15 підрозділів, а також "Висновки", "Рекомендації виробництву", "Додатки". Список використаних джерел містить 257 посилань, з яких 63 іноземних авторів. Результати досліджень ілюстровані 24 таблицями і 23 рисунками.

2. Основний зміст роботи

ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД ВИВЧЕНОСТІ МІЛДЬЮ ВИНОГРАДУ І ЗАХИСНІ ЗАХОДИ ПРОТИ НЕЇ

В огляді використаної літератури проведено аналіз результатів наукових досліджень вітчизняних і закордонних авторів щодо вивчення біоекологічних особливостей збудника захворювання; поширення хвороби в основних виноградарських зонах; показано шкоду, заподіювану мілдью культурним рослинам; проаналізовані існуючі шляхи зниження шкідливості захворювання на промислових виноградниках і дана характеристика основних заходів, що дозволяють стримувати поширення патогену.

На підставі проведеного аналізу показано, що питання захисту виноградних насаджень Півдня України проти мілдью залишається актуальним до теперішнього часу і потребує детального вивчення відповідно до конкретних агрокліматиних умов вирощування культури й рівня шкідливості мілдью на різних за ступенем стійкості сортах винограду.

УМОВИ, ОБ'ЄКТИ Й МЕТОДИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Вивчення біоекологічних особливостей розвитку мілдью на різних сортах винограду у виробничо-польових умовах проводили в 2000-2008 роках у двох виноградарських зонах Причорноморської низовини Південного Степу України на виноградниках ВАТ ім. Покришева (Лівобережна Степова) і в АФ Радгосп "Білозерський" (Правобережна нижньо-дніпровська). У вибраних нами експериментальних господарствах максимально охоплюється вся сукупність ґрунтових, кліматичних умов, а також технологій вирощування виноградної рослини, прийнятих у господарствах, розташованих у досліджуваних зонах.

Як показав аналіз основних агрометеорологічних характеристик, що істотно впливають на розвиток виноградної рослини, поширення й розвиток мілдью, сума активних температур у Лівобережній Степовій і Правобережній нижньо-дніпровській виноградарських зонах становить від 3300 до 3400°С. Середньорічна сума опадів коливається від 343 (у ВАТ ім. Покришева) до 380 мм (в АФ Радгосп "Білозерський"), у тому числі кількість опадів, що випадають за вегетаційний період складають від 215 мм (ВАТ ім. Покришева) до 222 мм (АФ Радгосп "Білозерський"). Середньорічна температура повітря становить відповідно 9,7 і 9,8°С; температура за вегетаційний період в обох зонах знаходиться на рівні 17,9°С.

Для реалізації поставленої мети і завдань були закладені й проведені лабораторно-польові досліди, польові досліди у виробничій обстановці та виробничі досліди. У роботі використали загальноприйняті методи, застосовувані в наукових дослідженнях з виноградарства і фітопатології. Обсяг проведених обліків і використані методики визначалися метою й завданнями досліджень.

Вивчення поширення й розвиток мілдью на 14 районованих сортах проводили в польовому досліді методом маршрутних обстежень у період вегетації виноградної рослини. Облікових рослин - 15, розподілених рівномірно по довжині маршруту.

Стаціонарні досліди з вивчення ефективності фунгіцидів із різних хімічних груп для захисту проти мілдью (лабораторно-польовий дослід І) та удосконаленої системи захисту проти мілдью для сортів з різною польовою стійкістю (польовий дослід ІІ і виробничий дослід ІІІ) проводили у ВАТ ім. Покришева на сортах Аліготе (дослід І, ІІ, ІІІ), Шардоне й Олешківський (дослід ІІ, ІІІ). Рік закладки дослідних ділянок 1987 та 2002, схема посадки - 3,0 х 1,5 м; формування - двоплечий кордон (висота штамба 80 см) з вільним звисанням пагонів. Культура неукривна, неполивна. Ґрунти темно-каштанові, залишково слабосолонцюваті, супіщані.

Загальна площа лабораторно-польового досліду І - 0,5 га. Площа кожного варіанта досліду 0,01 га (кількість облікових рослин на варіанті - 30 (три повторності по 10 кущів)). Загальна площа польових дослідів 1 га, площа одного варіанта досліду 0,33 га (кількість облікових рослин на варіанті - 45 (три повторності по 15 кущів)). Площа виробничого досліду на сорті Шардоне - 94 га, на Аліготе - 107, на Олешківскому - 18 га (кількість облікових рослин на варіанті - 60 (три повторності по 20 кущів)).Обробки проводили ранцевим обприскувачем "Jacto", виробництво Бразилія, і тракторним - ОВТ-1В.

Схема досліду І включала п'ять варіантів: 1, 2 і 3 - по 6 (2007 р.) - 8 (2005-2006 рр.) обприскувань фунгіцидами Електис, Колліс, Піларстін; еталон (схема захисту, прийнята в господарстві - 6-8 обприскувань за вегетацію), з використанням традиційних фунгіцидів Антракол 70 WP, 1,5 кг/га; Танос 50, в.г., 0,4 кг/га; Мелоді Дуо 66,8 WP, з.п., 2,5 кг/га) і необроблюваний контроль. У другий і третій рік досліджень усі варіанти розміщали на тих же ділянках, що й у перший. Захист від інших збудників хвороб і шкідливих комах був однаковий на всіх варіантах досліду.

Схеми досліду ІІ включали: у польовому досліді на сорті Аліготе в 2005-2007 рр. чотири варіанти: контроль - без захисних заходів проти збудника мілдью; еталон - система захисту від патогену, що включає шість обробок (Антракол 70 WP, з.п., 1,5 кг/га; Танос 50, в.г., 0,4 кг/га; Танос 50, в.г., 0,4 кг/га; Пенкоцеб, з.п., 3,0 кг/га; Ридоміл Голд МЦ 68 WG, в.г., 2,5 кг/га; Еупарен M 50 WP, з.п., 2,0 кг/га); варіант 3 - чотири обробки проти мілдью, перша - після умов для первинного заражування (Танос 50, в.г., 0,4 кг/га; Танос 50, в.р., 0,4 кг/га; Пенкоцеб, з.п., 3,0 кг/га; Ридоміл Голд МЦ 68 WG, в.г., 2,5 кг/га); варіант 4 - три обробки проти мілдью, перша - після появи перших візуальних ознак розвитку захворювання (Танос 50, в.г., 0,4 кг/га; Пенкоцеб, з.п., 3,0 кг/га; Ридоміл Голд МЦ 68 WG, в.г., 2,5 кг/га).

Схеми досліду ІІІ включали: у виробничому досліді на сортах Аліготе, Шардоне й Олешківський в 2007-2008 рр. для кожного сорту дві схеми обробки: еталон (використовувана в господарстві у рік проведення досліджень система захисту від шкідливих організмів) і вдосконалена система захисту, в якій обробки проти мілдью проводили з урахуванням біоекологічних особливостей розвитку захворювання. На високостійкому сорті Олешківський - 2 обробки в 2007 році і 3 обробки в 2008 році у періоди "початок дозрівання", "технічна зрілість" (замість традиційних 5 обприскувань); на сприйнятливому сорті (Аліготе) - 4 обробки в періоди "ягода дрібна горошина", "ріст ягід", "дозрівання ягід" (замість традиційних 6 обприскувань), на сильносприйнятливому сорті (Шардоне) - 5 обробок у періоди "після цвітіння", "ріст ягід-дозрівання ягід" (замість традиційних 6 обприскувань).

Досліди з вивчення динаміки поширення й розвитку хвороб, ефективності різних фунгіцидів, схем захисних заходів і різних строків обприскувань закладали відповідно до «Планирования полевого опыта и статистической обработки его данных», 1979; «Методики випробування і застосування пестицидів», 2001; «Рекомендацій щодо захисту виноградників від хвороб та шкідників», 2003; «Методических рекомендаций по применению фитосанитарного контроля в защите промышленных виноградных насаждений юга Украины от вредителей и болезней», 2006. Для оцінки мілдьюстійкості винограду використали шкалу Д. Бубальса (Вердеревский Д.Д., 1970). Розміщення варіантів досліду на ділянці - рендомізоване, повторностей - методом систематичних повторень.

Агробіологічні обліки, обліки маси врожаю та його кондиції організовували й визначали згідно з «Рекомендациями по агротехническим исследованиям в виноградарстве Украины», 2004.

Біохімічний склад (вміст фітоалексинів, ферментів, фенольних сполук) ягід, листків і пагонів досліджували у відділі захисту і фізіології рослин, а також відділі біотехнології НІВіВ "Магарач" і відділі біологічно активних продуктів винограду. Всі проби відбирали паралельно з оброблених і необроблених ділянок. Суму фенольних речовин знаходили модифікованим калориметричним методом по Фоліну-Чокальтеу (Валуйко Г.Г., 1983); вміст антоціанів (пофракційно) - за методичними рекомендаціями В.Г. Гержиковой, 2002; стільбенів - за методикою F. Mattіvі та ін., 1996; активності ферментів і вмісту вуглеводів в однолітній лозі - за методикою А.І. Єрмакова, 1972.

Економічну ефективність розраховували за загальноприйнятими методиками (Ченкин А.Ф. и др., 1990), використовуючи технологічні карти по догляду за виноградними насадженнями у ВАТ ім. Покришева за 2005-2008 рр.; енергоємність розробленої системи - за типовими енергетичними нормативами розрахунків технологічних заходів у виноградарстві («Энергетические нормативы типовых технологических примов закладки и выращивания виноградных насаждений…, 2005»).

Статистичну обробку експериментальних даних проводили за загальноприйнятими методиками з використанням дисперсійного методу (кореляційного і регресійного) (Доспехов Б.А., 1979) за допомогою пакетів статистичної програми Statіstіka V 5.5 і пакета аналізу даних електронної таблиці Excel. За результатами оцінювали зв'язок між досліджуваними показниками.

ПОШИРЕННЯ І РОЗВИТОК МІЛДЬЮ НА СОРТАХ ВИНОГРАДУ З РІЗНОЮ ПОЛЬОВОЮ СТІЙКІСТЮ

Особливості поширення й розвитку P. viticola вивчали в природних умовах і на фоні проведених у двох базових господарствах захисних заходів проти збудника мілдью в 2005-2007 роках на 14 сортах винограду, районованих на виноградниках Південного Степу України, які розрізняються за ступенем стійкості до патогену.

Установлено, що мілдью на виноградниках Правобережної нижньо-дніпровської і Лівобережної Степової виноградарських зонах розвивається щорічно; несприятливі умови для розвитку захворювання складаються в один рік із трьох.

Перші візуальні ознаки розвитку патогену на природному фоні у сильносприйнятливих і сприйнятливих сортах проявляються на листках у період активного росту ягід, у другій-третій декаді червня або у першій декаді липня. На стійких і високостійких сортах - на 5-17 і 34-50 днів пізніше. На оброблених рослинах, залежно від сортової стійкості, перші ознаки розвитку захворювання відзначаються на 9-15 (сильносприйнятливі, сприйнятливих і стійкі) і 30-35 днів (високостійкі) пізніше, ніж на аналогічних необроблених рослинах. На сильносприйнятливих (Шардоне, Ранній Магарача) і сприйнятливих (Бастардо, Біанка, Аліготе, Одеський чорний, Совіньон зелений, Рислінг рейнський, Ркацителі і Сапераві сєвєрний) сортах без проведення захисних заходів відсоток уражених листків і грон становив від 12 до 67,7, інтенсивність розвитку захворювання - відповідно 7-37,3% і 6,7-22,1%. У групі високостійких і стійких сортів (Олешківський, Лідія, Каберне-Совіньон, Молдова) інтенсивність поширення й розвиток захворювання на листках і гронах знаходилася на рівні, відповідно, 0,7-13,4 і 0,3-5,1%. Особливості поширення й розвитку збудника мілдью представлені на прикладі ВАТ ім. Покришева

На тлі проведених захисних заходів на сильносприйнятливих сортах інтенсивність поширення патогену мілдью на листках і гронах становила від 12,0 до 26,7%, розвитку - від 5,5 до 10,0%. У групі високостійких і стійких сортів поширення й розвиток захворювання на листках і гронах не перевищувало, відповідно, 7,0 і 5,0 та 3,1 і 2,8%. Сприйнятливі сорти посідають проміжне положення.

Таким чином, було встановлено, що мілдью у виноградарських господарствах Південного Степу України в останні роки розвивається щорічно. Перші візуальні ознаки на природному фоні розвитку з'являються після цвітіння винограду на листках. На оброблених рослинах перші ознаки розвитку захворювання спостерігаються на 9-35 днів пізніше. Найстійкіші до мілдью сорти винограду Лідія й Олешківський, слабко уражуються - Молдова, Каберне-Совіньон, середньо - Бастардо, Аліготе, Одеський чорний, Біанка, Ркацителі, Сапераві сєвєрний, Совіньон зелений, Рислінг рейнський. Щорічно сильно уражуються сорти Ранній Магарача, Шардоне.

УРАЖЕННЯ СОРТІВ ВИНОГРАДУ МІЛДЬЮ Й БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ СТІЙКОСТІ

Оцінка польової стійкості винограду до збудника мілдью. Всі сорти винограду, які вирощуються у господарстві, за літературними даними до початку проведення досліджень були розділені на 4 групи за їхньою стійкістю до мілдью. Імунні й практично імунні сорти у господарстві відсутні.

Експериментальні дані, отримані у 2005-2007 роках, дозволили віднести сорт Біанка в групу сприйнятливих сортів, за ампелографічним описом цей сорт вважається високостійким; Аліготе - у групу сприйнятливих сортів, за ампелографічним описом він належить до сильносприйнятливих; Ркацителі, Сапераві сєвєрний - у групу сприйнятливих сортів, за ампелографічним описом сорти вважаються стійкими. Інші сорти за результатами трирічних досліджень збігаються за ступенем стійкості з ампелографічним описом: високостійкі - Олешківський, Лідія; стійкі - Каберне-Совіньон, Молдова; сприйнятливі - Одеський чорний, Бастардо, Рислінг рейнський, Совіньон зелений; сильносприйнятливі - Шардоне, Ранній Магарача.

Така чітка диференціація сортів, районованих у зонах проведення досліджень, за стійкістю до хвороби дозволяє оптимізувати захисні заходи, які проводяться шляхом зміщення строків проведення першого обприскування й зменшення загальної кількості обприскувань за вегетацію.

Вміст загальних фенольних речовин у листках, суцвіттях і гронах винограду з різною стійкістю до мілдью. Визначення вмісту фенольних сполук у листках, суцвіттях і ягодах сортів винограду з різною сприйнятливістю до збудника мілдью проводили у 2005-2006 роках.

Під час вивчення речовин, інгібуючих проростання конідій Plasmopara vіtіcola, було встановлено, що в стійких сортах у складі фенольних речовин, які входять у метанольний екстракт шкірочки уражених ягід, виявлені кислоти, моноглікозиди й диглікозиди антоціанів, які негативно впливають на розвиток патогену. Склад антоціанів залежить від сорту винограду й ґрунтово-кліматичних умов його вирощування. Проте у сприйнятливих сортів ці речовини перебувають у концентраціях, які не перешкоджають розвитку патогену.

За проведеними дослідженнями встановлено, що стійкі сорти, порівняно зі сприйнятливими, відзначаються вищим (у 2,1-5 разів) рівнем фенольних компонентів. Вміст фенольних сполук на сортах з різною стійкістю на тлі проведених захисних заходів збільшується в 1,6-8,0 разів порівняно з необробленим контролем.

Отримані нами результати дозволяють вірогідно стверджувати, що активність ферментів в уражених органах знижується незалежно від стійкості сорту. У сортах, що володіють підвищеною стійкістю до мілдью, спостерігається підвищена активність ферментів. Так, наприклад, активність монофенолоксидази (МФО) у візуально чистих ягодах у сприйнятливого сорту Шардоне в 1,48 у.о., а в листках - у 2,06 у.о. вища, ніж в уражених органах. Активність пероксидази в уражених листках і ягодах вища, відповідно, у 1,1 і 2,7 раза.

За даними дворічних досліджень (2005-2006 років) підтверджено, що сорти Ркацителі та Біанка в конкретних умовах вирощування за вмістом фенольних сполук у листках (526-1099 мг/100 г) виявляють себе як сприйнятливий сорт винограду Одеський чорний (446-1014 мг/100 г). Вивчення особливості поширення й розвитку мілдью на природному тлі також підтвердили зроблені висновки (за ампелографічним описом сорти відносяться до групи стійких і високостійких рослин).

Вміст фітоалексинів у лозі винограду і стійкість до збудника мілдью. Для можливості скорочення пестицидного навантаження й побудови раціональної системи захисту від патогену в різних агрокліматичних умовах вирощування культури необхідна розробка експрес-аналізу для визначення сортової стійкості винограду.

Проведені в 2007-2008 роках польові й лабораторні дослідження дозволили виявити взаємозв'язки між складом продуційованих виноградом стільбенових похідних із комплексною стійкістю рослини до збудника мілдью. Запропонована нами оцінка мілдьюстійкості винограду пов'язана з накопиченням транс-ресвератролу і е-вініферину в лозі (рис. 3), і чим вищий їхній вміст, тим більше виражена стійкість до патогену.

Між вмістом транс-ресвератролу і е-вініферину в лозі та ступенем поширення мілдью на листках установлено достовірний (R=0,999) зв'язок, що виражається квадратичним рівнянням : Z=-44,068-36,552x+16,555y+0,412x2+2,198xy-0,769y2, де Z - середнє ураження листків, %; x - вміст транс-ресвератролу, мг на 100 г лози; вміст е-вініферину, мг на 100 г лози.

Розроблений алгоритм може бути використаний для експрес-аналізу в процесі визначення сортової стійкості винограду до мілдью та при прогнозі розвитку захворювання.

ФІТОСАНІТАРНИЙ МОНІТОРИНГ І ПРОГНОЗУВАННЯ РОЗВИТКУ МІЛДЬЮ НА ВИНОГРАДНИХ НАСАДЖЕННЯХ

Біоекологічні особливості й короткостроковий прогноз розвитку мілдью на промислових виноградниках Причорноморської низовини Південного Степу України. На підставі проаналізованих кліматичних умов вегетаційних періодів 2000-2007 років були розраховані по роках дати первинного заражування, теоретична кількість і тривалість інкубаційних періодів (І.П.). Розрахунок інкубаційних періодів проводили з урахуванням середньодобової температури повітря й кількості опадів.

Захворювання в 6 із 8 досліджуваних років розвивалося за типом епіфітотії. Середня розрахункова кількість І.П. по роках коливалася від 17 до 28, що свідчить про високу шкідливу дію захворювання в досліджуваній агрокліматичній зоні.

Мінімальна кількість І.П. була у 2003 та 2006 роках - 17 і 18, відповідно. Максимальну кількість (26-28) нараховували у 2001, 2002, 2004 та 2007 роках.

Найоптимальніші умови для розвитку патогену склалися у 2004 році. Опадів за вегетаційний період випало більше 440 мм. Вони були рясними й помірно розподілялися протягом усіх літніх місяців. Середньодобова вологість повітря становила понад 69%, у нічний час - за 80%, спостерігалися рясні роси й тумани, що сприятливо вплинуло на розвиток патогену (інтенсивний розвиток конідіального спороношення). У цей рік розрахункова кількість інкубаційних періодів була 26. Постійна наявність краплинно-рідкої вологи призвела до того, що захворювання в 2004 році розвивалася за типом епіфітотії.

Найнесприятливішим для розвитку патогену виявився 2003 рік. Умови для первинного заражування, що сприяють набуханню й проростанню ооспор, склалися тільки в другій декаді червня, після випадання опадів більше 37 мм. Закінчення першого інкубаційного періоду - 21 червня. Протягом липня і до середини вересня погодні умови були несприятливими для розвитку патогену. Тільки після випадання у вересні 22,5 мм опадів відхначено розвиток конідіального спороношення. Розрахункова кількість генерацій патогену, що закінчили свій розвиток до кінця сезону вегетації, - 17.

Таким чином, аналіз екологічних умов розвитку патогену за вісім років показав, що первинне заражування мілдью відбувається найчастіше (шість років з восьми) у першій-другій декаді червня. Закінчення інкубаційного періоду фіксували в основному в інтервалі від 10 червня по 6 липня. Перші візуальні ознаки розвитку інфекції на сильносприйнятливих сортах проявляються через 7-12 днів після первинного заражування; на сприйнятливих - через 13-24 дні, на стійких - через 28-40 днів, на високостійких сортах - через 50 днів.

На підставі отриманих результатів була удосконалена система захисту винограду проти мілдью, що включає проведення перших захисних заходів згідно з короткостроковими прогнозами розвитку мілдью стосовно появи перших візуальних ознак розвитку захворювання. Такий диференційований підхід визначення строків проведення першого обприскування дозволяє зменшити загальну кількість обробок у середньому в 1,5-2,0 раза.

Модель довгострокового прогнозу поширення мілдью на виноградних насадженнях Причорноморської низовини Південного Степу України розраховували математично, шляхом обчислення кореляційної залежності між інтенсивністю поширення (%) хвороби на листках сильноуражуваних сортів (Шардоне, Аліготе) у період масового прояву мілдью й основними метеорологічними показниками: середньомісячними температурою повітря й опадами (ВАТ ім. Покришена). У розрахунках використані показники за дев'ять років, з 2000 до 2008.

За даними багаторічного моніторингу розроблена модель довгострокового прогнозу поширення збудника мілдью на листках для промислових виноградників, виражена рівнянням Р=-76,7537+35,1766 х Е, де Р - очікуваний прояв хвороби; E - сумарний індекс погоди, розраховується щорічно на основі метеорологічних даних; вільні члени - коефіцієнти, які встановлені на основі багаторічних даних; точність прогнозування ±7,7%. Виділено основні прогностичні показники, що прямопропорційно впливають на інтенсивність поширення захворювання - середньомісячна температура травня попереднього року, сума опадів березня й липня попередніх років та сума опадів січня поточного року; коефіцієнт кореляції сумарного індексу R=0,921.

ВПЛИВ РОЗВИТКУ МІЛДЬЮ НА ПОКАЗНИКИ ПЛОДОНОСІННЯ, КІЛЬКІСТЬ УРОЖАЮ ТА ЙОГО ЯКІСТЬ

Вплив рівня поширення й розвитку збудника мілдью на розвиток виноградної рослини вивчали у стаціонарному досліді протягом трьох років (2005-2007 рр.).

Потенційна продуктивність виноградних рослин до початку закладки досліду, умови вирощування й захисні заходи проти основного комплексу шкідливих організмів були однаковими для всіх варіантів, щоб дотримати принципу єдиної розбіжності: у наших дослідах - у схемі захисних заходів проти збудника мілдью.

У цілому за три роки досліджень були отримані істотні розбіжності, достовірність яких підтверджується проведеною математичною обробкою за кількістю пагонів, що сформувалися на один обліковий кущ (плодоносних і безплідних ) та кількістю суцвіть, які утворилися між контролем і варіантами із застосуванням фунгіцидів. Різниця по показниках урожаю і якістю винограду між контролем і варіантами із застосуванням фунгіцидів також перевищувала значення найменшої істотної різниці (табл. 1).

Встановлено, що інтенсивність розвитку захворювання значною мірою впливає на показники плодоносіння та якість отриманого врожаю.

Прямі втрати врожаю, у перерахунку на один обліковий кущ, склали більше 37,8%, середня маса одного грона знизилася на 27,1-28,8%. У перший рік проведення досліджень за однакової кількості залишених під час обрізки вічок і грон, втрати врожаю були спричинені зниженням середньої маси грона. На другий-третій рік проведення досліджень втрати врожаю були викликані як прямим зниженням середньої маси грона, так і негативним впливом на показники плодоносіння. На контролі відзначали збільшення загибелі вічок після перезимівлі порівняно з обробленими варіантами. У середньому за три роки, при зниженні ступеня розвитку захворювання на листках порівняно з контролем у 17 разів, різниця між варіантами досліду за цим показником склала понад 84%. Кількість розвинених пагонів на контролі була нижча на 18, плодоносних - на 14%. Різниця за кількістю грон між варіантами досягла 27% і більше. Зниження вмісту цукрів у соку ягід у середньому за три роки склало за 20%.

Математичне моделювання прогнозу впливу інтенсивності розвитку мілдью на врожай та його якість. Інтенсивність розвитку захворювання оцінювали в роки з різними екологічними умовами, за різним ступенем сприятливості для розвитку збудника мілдью. Як результат проведеної нами роботи були описані рівняння регресії для двох показників, що характеризують розвиток виноградної рослини: урожайності (кг/кущ) і масової концентрації цукрів у соку ягід (г /100 см3). Між показниками, що характеризують розвиток виноградної рослини й інтенсивністю розвитку мілдью на листках і гронах, установлений достовірний зв'язок: r = 0,871 (1); r = 0,852 (2), що виражається рівняннями регресії: для врожаю, зібраного з одного куща,

Y = 0,0363 + 0,000433*X + 0,00548*Z (1)

і масової концентрації цукрів

Y = 0,020181 + 0,0008*X + 0,00459*Z (2),

де X - інтенсивність розвитку захворювання (%) на листках, Z - інтенсивність розвитку захворювання (%) на гронах, Y - зміна шуканих показників в умовних одиницях. При цьому частка впливу розвитку захворювання на листках, відповідно, в 12,7 і 5,8 раза менша, ніж частка впливу розвитку захворювання на гронах.

Розроблені прогностичні моделі, що описують відносні зміни досліджуваних показників залежно від інтенсивності розвитку мілдью, дозволяють прогнозувати втрати врожаю й зниження його якості і можуть бути використані при розробці систем захисних заходів від патогену й зниженні пестицидного навантаження на виноградних насадженнях.

ПОТЕНЦІЙНА ПРОДУКТИВНІСТЬ І ЗИМОСТІЙКІСТЬ СОРТІВ ВИНОГРАДУ З РІЗНОЮ СТІЙКІСТЮ ДО ЗБУДНИКА МІЛДЬЮ

Ембріональну закладку виноградних рослин, які вирощували у господарстві ВАТ ім. Покришева, визначали після сезонів вегетації 2005-2006 років. Проби відбирали, попередньо згрупувавши сорти за ступенем розвитку захворювання в 2005-2006 році, паралельно з оброблених і необроблених ділянок, після закінчення вегетації та у березні наступного сезону.

Проведені дослідження дозволили встановити, що на сортах із сильним ступенем (понад 25%) ураження мілдью, зниження інтенсивності розвитку захворювання порівняно з контролем у 4,8-25 разів поліпшує якість перезимівлі. Збереження вічок зростає на 20% (Аліготе, Совіньон зелений, Одеський чорний та ін.) - 74% (Сапераві сєвєрний); кількість ембріональних суцвіть, що сформувалися, - у 1,2-1,9 раза. На середньоуражених сортах (інтенсивність розвитку захворювання 16-24%) на тлі проведених захисних заходів кількість ембріональних суцвіть, що сформувалися, збільшується в 1,1-1,3 раза. Встановлено, що інтенсивний розвиток збудника мілдью погіршує процеси фотосинтезу й нагромадження пластичних речовин, що негативно впливає на ембріональну закладку майбутнього врожаю. У разі розвитку захворювання в сильному ступені (за 50%), загибель вічок становить від 73 до 100%, кількість сформованих ембріональних суцвіть знижується в 1,2-1,9 раза, показник їх збереження зростає в 1,8-4,2 раза. Такі результати були отримані незалежно від того, яку власне морозостійкість має сорт винограду.

Для визначення впливу інтенсивності розвитку захворювання на накопичення вуглеводів в однолітній лозі у групах сильносприйнятливих, сприйнятливих і високостійких сортів були виділені найтиповіші. Розбіжності за показниками загальної суми вуглеводів на найбільш ураженому сорті Ранній Магарача на оброблених і необроблених рослинах були максимальними в усі роки проведення досліджень, і склали в 2005, 2006 й 2007 роках, відповідно, 10,2, 15,8 й 13,3%.

Трирічні дослідження дозволили встановити, що різниця за вмістом вуглеводів в однолітній лозі, оброблених і необроблених рослинах, незалежно від сорту, становить від 4,8 до 15,4%. Найбільший вплив на показники вмісту моносахарів, сахарози, крохмалю й загальної суми вуглеводів чинить інтенсивність розвитку мілдью на листках. Залежність обернено пропорційна.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ФУНГІЦИДІВ ПРИ ЗАХИСТІ ВИНОГРАДУ ПРОТИ МІЛДЬЮ

Протягом трьох років (2005-2007 рр.) на сорті Аліготе у ВАТ ім. Покришева проводили вивчення нових фунгіцидів Електис, 75% в.г., Колліс, 30% к.с. і Піларстін, 50% к.с. (стаціонарний дослід I).

Перші візуальні ознаки мілдью (на листках) були відзначені на всіх варіантах у першій-другій декаді липня, на контролі - на 19-26 днів раніше від інших варіантів досліду. У контролі інтенсивність розвитку хвороби в період збирання врожаю на гронах і листках склала відповідно 11,6 й 32,4%. На інших варіантах досліду цей показник був істотно (у 11,6-16,6 раза) нижчим. У всі роки досліджень у першій половині вегетації збудник мілдью розвивався більшою мірою на листках середнього ярусу, наприкінці липня - початку серпня інтенсивний розвиток хвороби спостерігався на листках уже по всій довжині пагона.

У період збирання врожаю візуальні ознаки розвитку інфекції виявляли на контролі на 100% модельних рослин у 2005-2006 роках і на 35% рослин у 2007 році. Використані на варіантах ІІ-VI фунгіциди стримували поширення інфекції протягом усього періоду вегетації. Перед збиранням урожаю частка уражених рослин на цих варіантах становила 17,1%.

Як показали проведені трирічні дослідження, захисні заходи проти збудника мілдью з використанням фунгіцидів Колліс (0,4 л/га), Піларстін (1,5 л/га) і Електис (1,8-2,0 кг/га) стримували не тільки швидкість поширення інфекції, а й інтенсивність розвитку захворювання. Шести-восьмикратне їхнє застосування дозволяє надійно захистити виноградні рослини проти мілдью й одержати добрий врожай винограду з високими специфічними особливостями, на рівні еталонного варіанта.

Ефективність систем захисту проти мілдью з використанням нових фунгіцидів Електис, 75% в.г., Колліс, 30% к.с. і Піларстін, 50% к.с., склала, відповідно, 91,4-95,7%, 91,7-96,6% та 94,4-95,7% (табл. 3). За результатами проведених випробувань Піларстін 50% к.с. у нормі 1,5 л/га одержав державну реєстрацію і був включений у «Список пестицидів, ...дозволених для застосування в Україні».

ЕКОНОМІЧНА, ЕНЕРГЕТИЧНА Й ЕКОЛОГІЧНА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ВИНОГРАДУ З УРАХУВАННЯМ ЗАХИСНИХ ЗАХОДІВ ВІД ШКІДЛИВИХ ОРГАНІЗМІВ

Результати багаторічного вивчення біоекологічних особливостей розвитку збудника мілдью і ступеня її шкідливості на різних сортах, а також вивчення ефективності проведених захисних заходів з урахуванням властивостей розвитку патогену дозволили диференціювати традиційну для виноградників півдня України систему захисту проти патогену і адаптувати її для сортів з різним ступенем стійкості. Аналіз впроваджуваної на виробництві системи захисту винограду проти мілдью показав, що витрати на захист від патогену скоротилися із 300 грн для стійких сортів до 150 грн для сильносприйнятливих. Рентабельність виробництва збільшується порівняно з контролем на 144-157%, еталоном - 26-40%. Як засвідчили результати розрахунку екотоксикологічного ризику застосування різних систем захисту від шкідливих організмів, сезонні витрата пестицидів знизилися на 2,2-6,6 кг/л/га, пестицидне навантаження в умовних кг/га скоротилася в 1,5-2,0 раза. Зниження агроекотоксикологічного індексу (АЕТІ) у 5-9 разів на сортах Шардоне й Аліготе дозволило зменшити сукупний рівень забруднення пестицидами й знизити екотоксикологічний ризик їхнього застосування в цілому за два роки дослідження з середньонебезпечного до малонебезпечного (значення АЕТІ - 1,34 і 0,27 та 1,34 і 0,15 відповідно). Такі результати були отримані за рахунок зниження кратності фунгіцидних обробок проти патогену.

Висновки

У дисертаційній роботі вирішені важливі наукові завдання з обмеження поширення й розвитку збудника мілдью винограду (Лівобережна Степова і Правобережна нижньо-дніпровська виноградарські зонах Причорноморської низовини Південного Степу України). На підставі отриманих результатів досліджень визначені особливості розвитку хвороби в зонах проведення досліджень; установлені інтенсивність поширення й рівень шкідливості патогена на різних сортах винограду; проведена оцінка впливу розвитку збудника мілдью на показники продуктивності виноградної рослини, урожай та його якість; за результатами короткострокового й довгострокового прогнозу розвитку захворювання обґрунтована раціональної системи захисту винограду проти збудника Plasmopara viticola для різних по польовій стійкості сортів. На підставі отриманих результатів досліджень можна запропонувати такі висновки і деякі рекомендації виробництву:

1. Моніторинг поширення й розвитку мілдью показав, що захворювання на промислових виноградниках Південного Степу України проявляється щорічно. Умови для первинного заражування мілдью у шести із восьми років складаються в першій-другій декадах червня. Перші візуальні ознаки розвитку інфекції на сильносприйнятливих сортах спостерігаються через 7-12 днів після первинного заражування; на сприйнятливих сортах через 13-24, на стійких сортах - через 28-40, на високостійких - через 50 днів.

2. Визначено польову стійкість 14 районованих сортів винограду до збудника мілдью. Високу стійкість виявляють сорти Лідія й Олешківський - без проведення захисних заходів частка уражених листків і грон становить 0,7-2,7%, інтенсивність розвитку захворювання - 0,3-0,7%. Сильносприйнятливими є сорти Ранній Магарача, Шардоне - на уражені листки і грони припадає 30,3-67,7%; інтенсивність розвитку захворювання - 17,7-37,3%. Сорти Каберне-Совіньон, Молдова - середньостійкі; Бастардо, Рислінг рейнський, Совіньон зелений, Аліготе, Ркацителі, Сапераві сєвєрний, Одеський чорний, Біанка - сприйнятливі: поширення захворювання на листках і гронах досягає 3,7-39,3, розвиток - 1,3-26%.

3. Як засвідчив короткостроковий прогноз поширення й розвитку збудника мілдью за сумою ефективних температур, середня розрахункова кількість інкубаційних періодів по роках коливається від 17 до 28, що вказує на високу шкідливу дію досліджуваного захворювання.

4. Розроблено модель довгострокового прогнозу поширення мілдью на листках для промислових виноградників, яка виражається рівнянням P= -76,7537+35,1766хЕ; точність прогнозування ± 7,7%. Виділено основні прогностичні показники, які прямопропорційно впливають на інтенсивність поширення захворювання - середньомісячна температура травня попереднього року, сума опадів березня й липня попереднього років і сума опадів січня поточного року; коефіцієнт кореляції сумарного індексу R = 0,921.

5. Шкідливість мілдью має комплексний характер.

Зниження розвитку захворювання на листках у 4,8-25 разів підвищує збереження вічок у зимовий період на 20-74%, кількість ембріональних суцвіть, що сформувалися - в 1,1-4,2 раза, вміст вуглеводів в однолітній лозі - на 5-15%.

Зниження інтенсивності розвитку захворювання на сорті Аліготе порівняно з контролем у 17 разів на листках і у 23 рази на гронах дозволяє скоротити прямі втрати врожаю більш як на 37%. Кількість розвинених пагонів збільшується на 18, плодоносних на 14%, кількість грон, що сформувалися, - більше ніж на 27%. Вміст цукрів у соку ягід підвищується більше ніж на 20%.

6. Розроблено алгоритми для прогнозування втрат урожаю й зниження його якості з використанням показників інтенсивності розвитку збудника мілдью на листках і гронах (r = 0,817-0,871); визначена частка впливу розвитку мілдью на листках і гронах на врожайність і масову концентрацію цукрів у соку ягід. Отримані кореляційні залежності можуть бути використані для встановлення доцільності застосування фунгіцидів.

7. Вміст фенольних сполук у період патогенезу зростає на тлі розвитку захворювання. Стійкі сорти, порівняно зі сприйнятливими, мають дещо вищий (у 2,1-5 разів) рівень фенольних компонентів. Вміст фенольних речовин на тлі проведених захисних заходів зростає в 1,6-8,0 раза порівняно з необробленим контролем.

8. Встановлений достовірний (R = 0,999) зв'язок між вмістом транс-ресвератролу і е-вініферину в лозі винограду та ступенем поширення патогену на листках можна використовувати в експрес-діагностиці під час визначення стійкості сорту до збудника мілдью в конкретних зонах його інтродукції і при прогнозі розвитку захворювання.

9. Визначено технічну ефективність нових фунгіцидів Електис, 75% в.г., Колліс, 30% к.с. і Піларстін, 50% к.с; у середньому за три роки досліджень вона склала, відповідно, 91,4-95,7%, 91,7-96,6% і 94,4-95,7%. За результатами проведених випробувань Піларстін 50% к.с. (1,5 л/га) одержав державну реєстрацію і був уключений в «Список пестицидів, ...дозволених для застосування в Україні».

10. Розроблена і впроваджена на виробництві вдосконалена система захисту проти мілдью для сортів з різним ступенем стійкості є економічно вигідною. Пестицидне навантаження скорочується в 1,5-2,0 раза, агроекотоксикологічний індекс - у 5-9 разів, ризик застосування пестицидів знижується зі середньонебезпечного до малонебезпечного. Рентабельність виробництва збільшується порівняно з контролем на 144-157%, еталоном - 26-40%.

Рекомендації виробництву

На промислових виноградниках Південного Степу України для захисту проти збудника мілдью до впровадження у виробництво рекомендовано:

- на сильносприйнятливих сортах проводити 4-5 обробок. Перше обприскування - після цвітіння винограду, через 7-12 днів після первинного заражування;

- на стійких і сприйнятливих сортах проводити 3-4 обробки. Перше обприскування - у період розвитку виноградної рослини «ягода дрібна горошина», через 28-40 днів після первинного заражування збудником мілдью, після появи перших візуальних ознак;

...