Теоретичні основи і прикладні аспекти деградації ґрунтів Малого Полісся

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ І ПРИКЛАДНІ АСПЕКТИ ДЕГРАДАЦІЇ ҐРУНТІВ МАЛОГО ПОЛІССЯ

11.00.05-біогеографія та географія ґрунтів

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора географічних наук

Гаськевич Володимир Георгійович

УДК 631.44:632.125(438.42)

Львів-2010

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі ґрунтознавства і географії ґрунтів Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України

Науковий консультант: доктор географічних наук, професор

Позняк Степан Павлович,

Львівський національний університет

імені Івана Франка,

завідувач кафедри ґрунтознавства і географії ґрунтів

Офіційні опоненти: доктор географічних наук, професор,

член-кореспондент АПН України

Шищенко Петро Григорович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

професор кафедри географії України

доктор географічних наук, професор

Михайлюк Віктор Іванович,

Одеський державний аграрний університет,

завідувач кафедри земельного кадастру

доктор сільськогосподарських наук, професор

Тихоненко Дмитро Григорович,

Харківський національний аграрний університет

імені В.В. Докучаєва,

завідувач кафедри ґрунтознавства

Захист відбудеться “11” червня 2010 року о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.08 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Дорошенка, 41, ауд. 26

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 17)

Автореферат розісланий “8” травня 2010 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат географічних наук, доцент О.Г. Телегуз

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Мале Полісся-своєрідна фізико-географічна область в межах Поліського краю зони мішаних лісів Східно-Європейської рівнини. Через специфіку природних умов, процесів ґрунтоутворення і генези, ґрунти Малого Полісся характеризуються низькою здатністю протистояти антропогенному навантаженню. Разом з тим, Мале Полісся регіон давнього землеробства, в окремих його частинах воно ведеться понад тисячу років. Тривале сільськогосподарське використання ґрунтів, яке в другій половині ХХ століття супроводжувалось застосуванням важкої техніки і знарядь обробітку, тотальними осушувальними меліораціями, внесенням меліорантів і агрохімікатів, байдужим, споживацьким ставленням до ґрунтів і земельних ресурсів, спричинило розвиток цілої низки деградаційних явищ. Як свідчать численні наукові публікації і власні дослідження, ґрунти зазнають водної і вітрової ерозії, переущільнення і втрати структури, дегуміфікації, пересушення і аридизації, пірогенної деградації, забруднення агрохімікатами, побутовими і промисловими відходами тощо. Стан ґрунтів і земельних ресурсів території досліджень близький до критичного. Безумовно, це негативно відбивається на кількості і якості сільськогосподарської продукції і стані довкілля загалом. Деградаційні процеси призводять до надмірних затрат у землеробстві, а вирощена продукція є низько конкурентною в умовах ринку.

Прояви деградації ґрунтів на Малому Поліссі добре видно візуально. Це еродовані жовто-бурі схили на Пасмовому Побужжі, розріджена рослинність на дефльованих ґрунтах, брили на поверхні при оранці суглинкових ґрунтів, шлейфи їдкого диму від пірогенної деградації торфових ґрунтів.

Становлення ринкових відносин в аграрному секторі економіки поки що не знайшло позитивного відображення на стані ґрунтів і земельних ресурсів Малого Полісся. Навпаки, часто нові землевласники і землекористувачі, з метою швидкої наживи, намагаються взяти з ґрунту “все і зразу”. Свідченням цього є величезні масиви ріпаку, посіви якого часто проводять декілька років поспіль на одних і тих же полях. Відомо, що ця культура виснажує ґрунт і наслідки такого “господарювання”, негативні.

Проведена аграрна реформа не вирішила проблеми деградації ґрунтів, а навпаки загострила її. Розпаювання земель проведено без врахування геоморфологічних особливостей територій, ґрунтового покриву, властивостей ґрунтів. Впроваджувати ґрунтоохоронні заходи за умов приватного дрібного землекористування буде надзвичайно складно. Тому проблема деградації ґрунтів залишиться важливою і актуальною в найближчому майбутньому.

Проблема деградації ґрунтів при їхньому тривалому та інтенсивному сільськогосподарському використанні відноситься до числа найбільш актуальних задач сучасного ґрунтознавства, екології. землеробства. Питання деградації ґрунтів, запобігання цьому негативному явищу, відтворення родючості деградованих ґрунтів, ефективного і раціонального використання земель переросли в проблему національної безпеки України.

Дослідження деградаційних процесів в ґрунтах є актуальним також з точки зору встановлення причин виникнення деградацій і пов'язаних з ними змінами морфологічних ознак, фізичних, фізико-хімічних і хімічних властивостей ґрунтів. Детальне дослідження деградації ґрунтів Малого Полісся дозволяє значно розширити теоретичні і прикладні основи щодо їхньої генези, еволюції, дає можливість оцінити сучасний агроекологічний стан і розробити заходи охорони. Актуальність даних досліджень посилюється і тим, що комплексне вивчення деградації, їхніх наслідків для ґрунтів, а також структури ґрунтового покриву, на Малому Поліссі, проводиться вперше.

Актуальність проблеми деградації ґрунтів Малого Полісся, її теоретичне і практичне значення визначили об'єкт, предмет, мету, завдання, методику, наукову новизну, прикладну цінність проведених досліджень.

Мета і завдання досліджень. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обґрунтування розвитку деградаційних процесів в ґрунтах Малого Полісся, оцінка їхніх наслідків, впровадження заходів мінімізації деградації та охорони ґрунтів. Досягнення поставленої мети вимагало рішення наступних завдань: теоретичного висвітлення основ деградації ґрунтів; вивчення природних чинників ґрунтотворення, їхнього впливу на генезу ґрунтів і розвиток деградаційних процесів; уточнення карти ґрунтів Малого Полісся і створення її цифрового варіанту; дослідження морфологічної будови недеградованих і деградованих ґрунтів, їхніх фізичних, фізико-хімічних і хімічних властивостей; дослідження структури ґрунтового покриву; аналізу причини виникнення деградації ґрунтів, встановлення типів і видів, впливу на ґрунти і ґрунтовий покрив, оцінки їхнього рівня і наслідків; встановлення географічних закономірностей розвитку деградаційних процесів в ґрунтах Малого Полісся; розробка шляхів оптимізації використання ґрунтів з метою запобігання розвитку деградації і відновлення деградованих ґрунтів.

Об'єкт і предмет досліджень. Об'єктом досліджень є цілинні і окультурені ґрунти Малого Полісся і ґрунтовий покрив. Предмет досліджень-географія ґрунтів Малого Полісся, структура ґрунтового покриву, морфологічні ознаки, фізичні, фізико-хімічні та хімічні властивості, деградаційні процеси, їхня оцінка і поширення.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Дисертаційні дослідження пов'язані з “Національною програмою охорони земель” на 2001-2010 роки; державною науково-технічною програмою “Родючість ґрунтів” на 2001-2010 роки, підпрограмою “Технології оптимізації сучасного ґрунтотворного процесу”; держбюджетною тематикою “Географічні проблеми розвитку депресивних регіонів України: оцінка розвитку депресивності в сільськогосподарських регіонах України” (ВС-220Ф, державний реєстраційний номер 0104U002137); кафедральною тематикою “Проблеми генези, географії і класифікації ґрунтів Західного регіону України” (ВС-77Б, державний реєстраційний номер 1010U001424); госпдоговірною тематикою “Консервація деградованих і малопродуктивних земель Львівщини” (ВМ-17-06, державний реєстраційний номер 0107U003721); науково-дослідною тематикою “Детальні ґрунтові обстеження деградованих і малопродуктивних земель з метою їхньої консервації”; науково-дослідною тематикою “Ґрунтово-екологічна оцінка та моніторинг земельних ресурсів Львівської області”.

Наукова новизна одержаних результатів:

-обґрунтовано теорії деградації ґрунтів, схарактеризовано причини і наслідки розвитку деградаційних процесів в межах Малого Полісся;

-вперше для території Малого Полісся проведено комплексне вивчення деградації ґрунтів і розроблено класифікацію деградаційних процесів на рівні типів і видів, запропоновано 7-ми ступеневу шкалу оцінки деградації ґрунтів, запропоновано виділяти гранулометричну деградацію ґрунтів і деградацію структури ґрунтового покриву;

-вперше в Україні проведено дослідження пірогенної деградації торфових ґрунтів, запропоновано індекси для позначення горизонтів пірогенних утворень (Cns і Cnsm), розроблено шкалу і нормативну базу оцінки рівнів пірогенної деградації торфових ґрунтів;

-проведено дослідження групового і фракційного складу гумусу і валового хімічного складу в еродованих ґрунтах Малого Полісся;

-вперше на основі розроблених теоретичних підходів проведено дослідження структури ґрунтового покриву і складено карту структури ґрунтового покриву території Малого Полісся;

-запропоновано показник оцінки геометричної будови ґрунтових контурів-індекс розгалуженості;

-теоретично обґрунтовано і розроблено інтегральну оцінку деградації ґрунтів, складено карту інтегральної деградації ґрунтів Малого Полісся;

-проведено модифікацію ґрунтової карти ґрунтів Малого Полісся масштабу 1:200000 стосовно виділення ґрунтових відмін на землях держлісфонду.

Практичне значення одержаних результатів:

Одержані результати використовуються для оцінки ступенів деградації ґрунтів, розробки заходів мінімізації і локалізації деградації ґрунтів, зокрема, консервації земель, впровадження контурно-меліоративної системи землеробства, охорони ґрунтів, ведення моніторингу ґрунтів і земельних ресурсів, складання оперативних і довгострокових прогнозів трансформації ґрунтів і ґрунтового покриву внаслідок інтенсивного сільськогосподарського використання.

Результати досліджень пропонується використовувати при проведенні бонітетної оцінки ґрунтів і грошової оцінки земель, розробці проектів організації території з метою оптимізації ґрунтово-екологічного стану земель сільськогосподарського призначення і їхньої охорони, проведенні роздержавлення (розпаювання) земель сільськогосподарського призначення, складання проектів землеустрою для землевласників і землекористувачів Державним підприємством “Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою”.

Одержані результати рекомендується використовувати для вдосконалення методики ґрунтово-географічного і ґрунтово-сільськогосподарського районування, проведення ґрунтових, ґрунтово-екологічних досліджень ґрунтів.

Теоретичні підходи, методологічні розробки, результати польових та лабораторних досліджень використовуються при викладанні курсів “Деградація і охорона ґрунтів”, “Охорона ґрунтів”, “Охорона земель”, “Моніторинг ґрунтів”, “Фізика ґрунтів” для студентів географічних, ґрунтознавчих, екологічних і сільськогосподарських спеціальностей.

Особистий внесок здобувача:

Автором проведено польові дослідження ґрунтів, аналітичну обробка результатів польових і лабораторних досліджень, теоретично обґрунтовано основи деградації ґрунтів Малого Полісся, модифіковано класифікацію типів і видів деградації ґрунтів, запропоновано функціональне рівняння деградації ґрунтів, розроблено шкалу оцінки рівнів деградації ґрунтів.

Автором розроблені теоретичні підходи до вивчення структури ґрунтового покриву і показник її оцінки-індекс розгалуженості контурів Ірк, запропоновано термінологічне поняття “деградація структури ґрунтового покриву”, складена карта структури ґрунтового покриву Малого Полісся. Запропоновано виділяти гранулометричну, а також ситуативну і селективну деградації ґрунтів. Розроблена інтегральна оцінка деградації ґрунтів Малого Полісся і складена карта інтегральної деградації ґрунтів. Проведено модифікацію ґрунтової карти ґрунтів Малого Полісся масштабу 1:200000.

В дисертації частково використано і узагальнено матеріали грунтових, грунтово-меліоративних і моніторингових досліджень 1994-2006 років, які виконувались науково дослідними лабораторіями НДЛ-50 і НДЛ-52, кафедрою ґрунтознавства і географії ґрунтів Львівського національного університету імені Івана Франка за участю автора. Використано також деякі архівні і фондові матеріали інших науково-дослідних і проектних організацій і установ.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались і обговорювались на наукових конференціях, семінарах, з'їздах: міжнародній науковій конференції “Проблеми раціонального використання, охорони і відтворення природно-ресурсного потенціалу України” (Чернівці, 2000); міжнародній науковій конференції “Теоретические и прикладные проблемы геоэкологии” (Мінськ, 2001); міжнародній науковій конференції “Solul-una din problemele principale ale secolului XXI” (Кішінеу, 2003); міжнародній науковій конференції “Сучасні проблеми і тенденції розвитку географічної науки” (Львів, 2003); міжнародній науковій конференції “География в ХХІ веке: проблемы и перспективы” (Мінськ, 2004); міжнародній науковій конференції “Ландшафтознавство: традиції і тенденції ” (Львів, 2004); міжнародній науково-практичній конференції “Екологія: проблеми адаптивно-ландшафтного землеробства” (Івано-Франківськ, 2006); міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми розвитку депресивних регіонів” (Ніжин, 2007); міжнародній науковій конференції “Фальцфейнівські читання” (Херсон, 2007); міжнародній науковій конференції “Проблеми моніторингу ґрунтів і сучасні технології відтворення їх родючості” (Кам'янець-Подільський, 2007); на VI-VIІ з'їздах ґрунтознавців і агрохіміків України (Умань, 2002; Київ, 2006); міжнародному науковому семінарі “Генеза, географія та екологія ґрунтів” (Львів, 2008); на V Всеросийскому съезде общества почвоведов (Ростов-на-Дону, 2008) та щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Львівського національного університету імені Івана Франка.

Публікації. За темою дисертації автором та з його участю опубліковано 42 наукові праці загальним об'ємом 41,57 ум. друк. арк. (автору належить 32,40 ум. друк. арк.), з них 2 монографії, 30 статей, 4 тез у матеріалах Міжнародних наукових конференцій. У фахових виданнях ВАК України опубліковано 26 статей.

Структура та обсяг дисертації: Повний обсяг дисертації становить 851 сторінку, у тому числі основна частина (вступ, одинадцять розділів, висновки)-351 сторінку. Додатки представлені окремим томом. Загалом робота містить 7 карт і картосхем, 86 рисунків, 64 таблиці, з них 47-у додатках. У списку використаних джерел 398 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Теоретичні основи і проблеми вивченості деградації ґрунтів

Деградація ґрунтів-проблема не нова, це проблема історична, проблема сьогодення і, вочевидь, залишиться актуальною для майбутніх поколінь. Вона вийшла за межі окремих держав, материків чи континентів і є на сьогодні однією з найглобальніших проблем світової спільноти.

Актуальність деградації ґрунтів спричинила значний інтерес науковців до цієї проблеми, про що свідчать численні наукові монографії і статті. Питання деградації ґрунтів розглядається у працях Г.В. Добровольского, І.А. Крупенікова, Ф.Р. Зайдельмана, С.В. Зонна, Д.С. Орлова, А.П. Шварова, В.О. Таргульяна, М.І. Герасимової, Н.А. Караваєвої, Є.Н. Панкової, А.Ф. Новікової, А.Г. Бондарева, І.В. Кузнєцова, Б.Н. Хітрова, В.В. Снаткіна, А.С. Фріда та ін.

Значний внесок у вивчення ґрунтових деградаційних процесів зробили українські вченні. Результати досліджень деградації ґрунтів викладно в наукових працях В.В. Медведєва, Р.С. Трускавецького, С.П. Позняка, Д.Г. Тихоненка, М.Г. Кіта, С.Ю Булигіна, В.І. Михайлюка, В.Г. Гаськевича, М.І. Пшевлоцького, М.К. Шикули, Т.М. Лактіонової, Л.Д. Грекова, Л.Я. Новаковського, О.П. Канаша, С.А. Балюка, М.І. Полупана та ін.

“Деградація” (від пізньолат. degradatio-зниження) означає рух назад, поступове погіршення, занепад, втрата якихось властивостей. Термін “деградувати” походить від пізньолатинського degradо-знижую і означає поступово втрачати цінні якості, занепадати. Як зазначають Г.В. Добровольский та ін. (2002), поняття “деградація ґрунтів” до теперішнього часу не має чіткого визначення, але в нього так чи інакше включаються процеси погіршення властивостей ґрунтів і їхньої якості. М.І. Герасімова, Н.А. Караваева, В.О. Таргульян (2000), запропонували згрупувати різні підходи до визначення “деградація ґрунтів” у три близькі за змістом варіанти: констатаційні, продукційні і власне ґрунтові

Нами пропонується підхід до поняття “деградація ґрунтів” від функціонального визначення ґрунту Ганса Йєнні:

S=f(d, o, r, p, t…)

Згідно наведеного рівняння всі чинники виконують позитивну ґрунтотворну роботу, кінцевим результатом якої є ґрунт як природна система. Якщо якийсь з чинників, декілька з них або всі, через певні причини не виконують свої функції в повному об'ємі, відбувається дестабілізація ґрунтотворного процесу. Отже, відбуваються деградації ґрунту. Такими дестабілізаторами ґрунтотворного процесу можуть бути антропогенні і природні фактори. Тому деградацію ґрунтів можна виразити наступним чином:

-деградація ґрунту-це функція ґрунтотворного процесу або його окремих чинників, яка негативно відображається на елементарних ґрунтових процесах, погіршує властивості ґрунту, що призводить до зниження його біосферно-екологіч-ного і господарського значення:

DS=Df(d, o, r, p, t…)=f[{d(an), o(an), r(an), p(an)} t…]

де: DS-деградований ґрунт, d-клімат, о-організми, r-рельєф, p-порода, t-час, а-антропогенний чинник дестабілізації, n-природний чинник дестабілізації елементарних ґрунтових процесів. При відсутності негативного впливу на чинники ґрунтотворення величина показників a і n дорівнює 1, при зростанні впливу наближається до 0.

При дослідженні деградації ґрунтів важливим є оцінка її інтенсивності або ступінь (рівень) деградації. В сучасних класифікаціях підходи до виділення ступенів деградації ґрунтів суттєво відрізняються. Нами розроблена 7-ми ступенева шкала оцінки деградації ґрунтів, яка враховує всі ступені розвитку чи відсутності негативного явища: 0 (1)-деградація відсутня; 1 (2) деградація практично відсутня; 2 (3)-деградація слабка; 3 (4)-деградація середня; 4 (5)-деградація висока; 5 (6)-деградація надто висока (кризова); 6 (7)-деградація катастрофічна

Запропоновано новий підхід для визначення інтегральної деградації ґрунтів, побудований на сумі величин деградації. Для цього кожен ступінь деградації отримує бал: деградація практично відсутня-1, деградація слабка-2, деградація середня-3, деградація висока-4 і деградація надто висока (кризова)-5 балів. При цьому необхідно враховувати кількість видів деградації, що проявляються в ґрунтах території досліджень. Інтегральний показник деградації кожного ґрунту буде дорівнювати сумі балів.

В запропонованій інтегральній оцінці деградації ґрунтів діапазон шкали буде змінюватись залежно від кількості видів деградації. При виявленні двох і більше рівнів деградації за будь яким з показників, йому присвоюється найвищий ступінь деградації, незалежно від значень решти показників. Це пояснюється тим, що на даний ґрунт необхідно терміново звертати увагу з метою локалізації деградації. Якщо в ґрунті виявлено лише один вид деградації, її оцінка проводиться згідно прийнятих методик. Найвищі сумарні бали інтегральної оцінки вказують на інтенсивність деградаційних процесів і вказують на необхідність запровадження першочергових заходів ліквідації причин і наслідків негативних явищ. При картуванні деградаційних процесів на карті літерами і цифрами можна вказувати тип і вид деградації максимального значення.

Деградаційні процеси за генезою поділяють на природні, природно-антропогенні і власне антропогенні. Разом з тим, при аналізі “природно-антропогенних процесів” необхідна деталізація факторів, які спричиняють деградацію, розділивши їх на природно-антропогенні (наприклад, окарбоначення, карст) і антропогенно-природні (наприклад, ерозія, дегуміфікація). Фактори деградації ґрунтів і ґрунтового покриву доцільно характеризувати як власне природні, природно-антропогенні, антропогенно-природні і власне антропогенні. При цьому інтенсивнішим слід вважати чинник, зазначений у назві першим.

Для характеристики темпів деградації ґрунтів нами пропонується використовувати такі величини, як абсолютна (середня) і відносна швидкість деградації. Абсолютна швидкість характеризує темпи погіршення властивостей за весь період деградації, тобто, від недеградованого ґрунту до того рівня деградації, на якому він знаходиться тепер. Відносна швидкість деградації-це темпи погіршення показників властивостей ґрунтів за конкретно визначений період часу розвитку деградаційних процесів. Такими можуть бути періоди між етапами ґрунтових обстежень, закладенням дослідів тощо. Відносні швидкості можуть бути меншими абсолютних, а можуть їх і перевищувати.

Досліджуючи пірогенно-деградовані торфові ґрунти Малого Полісся, було виявлено, що пожежі можуть виникати всередині торфової товщі за умов глибокого меженного рівня ґрунтових вод. Внаслідок вигорання торфу утворюються пустоти, перекриті зверху і підстелені знизу органогенною масою або мінеральним дном болота. Таку деградацію нами запропоновано називати “пірогенно прихованою (пірогенно внутрішньоприхованою”, а пірогенні утворення-“піроген-но-торфово прихованими” (курсив-наш). Дані пірогенні утворення формуються при пересушені торфів в меженний період з частковим зволоженням верхньої частини органогенної товщі дощовими водами без досягнення ними бахроми грунтових вод.

Пропонується оцінка ступеня пірогенної деградації торфових ґрунтів за потужністю вигорілого торфу (%) відносно глибини торфової товщі до мінерального дна для торфово-болотних ґрунтів і мілких торфовищ, або середньостатистичного меженного рівня ґрунтових вод для середніх і глибоких торфовищ

1-деградація відсутня-ознак горіння немає (еталон);

2-деградація практично відсутня-вигоріло до 5% від талону;

3-деградація слабка-вигоріло до 5-10% торфу;

4-деградація середня-вигоріло 10-30% торфу;

5-деградація висока-вигоріло 30-50% торфу;

6-деградація надто висока (кризова)-вигоріло 50-75% торфу;

7-деградація катастрофічна-торфовище повністю знищене пожежами, на поверхню виходить мінеральне дно болота.

Пірогенні утворення бувають різної форми, що залежить від особливостей гідрологічного режиму торфовища і напрямку пануючих на час пожежі вітрів. За формою поверхні пропонується виділити такі види: круглі, овальні, продовгуваті (витягнуті, лінійні), ізоморфні, розгалужені, деревовидні.

За поверхневим субстратом, що залишився після пожежі, пірогенні утворення можна поділити на торфові (попіл без мінеральних домішок) , мінерально-торфові (попіл з незначними домішками мінеральних частинок), торфово-мінеральні (мінеральна порода з домішками торфу) і мінеральні (мінеральна порода без органогенних домішок).

В Україні, незважаючи на значні наукові напрацювання з проблем деградації ґрунтів, немає чіткої класифікації деградації ґрунтів, виділяють від 4-х до 7-груп (типів) ґрунтової деградації. Немає належного визначення таксономічних одиниць деградацій, особливо високого рангу: при характеристиці однакових ґрунтових деградацій вживаються терміни “тип” і “група”. Часто види деградації ототожнюються з групами або типами. Очевидно це зумовлено тим, що немає чіткого визначення “тип” і “вид” грунтових деградацій. Пропонуємо наступні визначення даних термінів:

-тип деградації ґрунту-це одна і більше деградацій (ЕГП), які мають близьке походження і (однотиповий) подібний вплив на функції і властивості ґрунтів, визначають характер їхнього використання і заходів охорони;

-вид деградації-процес (ЕГП), обумовлений індивідуальними особливостями і має однобічний, лише йому властивий вплив на властивості ґрунтів.

Аналізуючи зміни фізичних властивостей ґрунтів після осушення, нами встановлено ще один вид деградації, названий “гранулометричною деградацією”. Осушення спричинило інтенсифікацію промивного водного режиму. В гумусових горизонтах осушених ґрунтів спостерігається зменшення вмісту мулу і дрібного пилу через їхнє винесення дренажними водами, опіщанення і, відповідно, полегшення гранулометричного складу. Це спричинило зміну градації ґрунтів за гранулометричним складом на одну позицію в сторону полегшення. Разом з тим, полегшення гранулометричного складу обумовило погіршення фізичних, фізико-хімічних, агрономічних властивостей ґрунтів, а отже, спонукає до розвитку таких деградацій, як деструктуризація, дефляція, дегуміфікація, деградація водно-фізичних властивостей, аридизація тощо. Власне, це дало підстави виділити гранулометричну деградацію як один з видів фізичної.

При характеристиці ґрунтових деградацій запропоновано виділити ситуативну і селективну деградації, які не відносяться до окремих типів чи видів, але часто зустрічаються в реальних умовах. Ситуативна деградація виникає за певних, неадекватних обставин по відношенню до ґрунту і не є довготерміновою, проявляється на фоні недеградованих або менш деградованих ґрунтів за даним видом деградації. Вона може мати антропогенне і природне походження. Наприклад, ущільнення ґрунту в межах колій сільськогосподарських машин або при вирощуванні коренеплодів, особливо цукрових буряків.

Селективна деградація пов'язана з утворення плям різного ступеня деградованих ґрунтів на фоні загального, слабшого прояву деградації. Такі плями утворюються в місцях тимчасового скупчення сільськогосподарської техніки (скиртування соломи, кагатування цукрових буряків, картоплі), колишніх складах агрохімікатів тощо. Сліди такої деградації можуть зберігатись тривалий час, а під складами агрохімікатів-аж до проведення рекультивації.

Враховуючи негативний вплив деградації ґрунтів на структуру ґрунтового покриву, запропоновано термін “деградація структури ґрунтового покриву” і використовувати його в доповнення термінів “ географічна (просторова) деградація ґрунтів”.

Під “деградацією структури ґрунтового покриву” слід розуміти її ускладнення через зростання подрібнення і неоднорідність ґрунтових ареалів внаслідок деградації ґрунтів, що погіршує господарське використання ґрунтів, насамперед, в землеробстві.

Умови ґрунтотворення

Мале Полісся в межах України займає площу понад 8 тис. км2. Як фізико-географічна область характеризується складною структурою природно-терито-ріальних комплексів, що зумовлено поєднанням поліських і лісостепових ландшафтів. Згідно фізико-географічного районування України, область Малого Полісся відноситься до Поліського краю зони мішаних лісів Східно-Європейської рівнини (Маринич, Пархоменко, Петренко, Шищенко, 2003).

Ґрунтотворними породами на території Малого Полісся є четвертинні водно-льодовикові, давньоалювіальні, сучасні алювіальні, елювіальні, делювіальні, органогенні відклади, лесоподібні суглинки, властивості яких суттєво вплинули на напрям і темпи ґрунтотворення, позначились на ґрунтових режимах і процесах, також розвитку деградаційних процесів, зокрема, вітрової ерозії, окарбоначення, переущільнення, злитизації тощо.

Для Малого Полісся характерний рівнинний рельєф з добре розвиненим мікрорельєфом. Лише Пасмове Побужжя відзначається розчленованим рельєфом, що надає йому вигляду опільських ландшафтів. Геоморфологічний фактор має вплив на структуру ґрунтового покриву і розвиток деградаційних процесів, зокрема водної ерозії.

Ґрунтові води Малого Полісся приурочені до верхньокрейдових і четвертинних відкладів, мають важливе значення для формування автоморфних, напівгідроморфних і гідроморфних ґрунтів. Гідрологічний фактор спричиняє гідрологічні (аридизація, підтоплення, вторинне заболочення) і пірогенні деградації.

Клімат Малого Полісся помірно-континентальний атлантичного типу, з промивним водним режимом, що сприяє розвитку підзолистого, дернового і болотного процесів ґрунтотворення. Кліматичні особливості є одними з природних чинників деградації ґрунтів, а саме водної і вітрової ерозії, заболочення і вторинного гідроморфізму, аридизації, пірогенної деградації торфових ґрунтів.

Рослинний покрив представлений вторинними хвойними і мішаними лісами, материковими і заплавними луками, болотними угрупуваннями, культурною рослинністю. Зведення природної рослинності на більшій частині Малого Полісся є однією з причин розвитку механічної, фізичної, біохімічної деградації ґрунтів.

Ґрунти Малого Полісся

Історія вивчення ґрунтів Малого Полісся нараховує майже два століття. Основний внесок у їхнє дослідження зробили вчені України, Польщі, Австрії, Угорщини, що є результатом практичного втілення ідей західноєвропейської, української та російської ґрунтознавчих шкіл. Вивчення ґрунтів Малого Полісся пов'я-зано з іменами С. Сташица, В.Чаславського, Я. Блаугта, Мечинського-Бьорлікса, А. Мусєровича, Я. Жилцинського, А. Міклашевського, А. Вондраша, Б. Свентоховського, А. Кендзьора, І.М. Гоголєва, Г.О. Андрущенка, Н.Б. Вернандер, С.Т. Вознюка, М.Д. Будза, М.І. Полупана, М.Г. Кіта, Д.І. Ковалишин, С.П. Позняка, З.М. Томашівського, В.Г. Гаськевича, А.А. Кирильчука, Г.С. Іванюк, та ін.

Природні умови Малого Полісся спричинили розвиток підзолистого, дерново, глейового і болотного ґрунтотворних процесів, які визначили генезис ґрунтів. Поєднання ґрунтових режимів і процесів обумовили формування великої різноманітності ґрунтів, різких просторових змін властивостей ґрунтів, визначили напрямки та інтенсивність їхнього сільськогосподарського використання.

Ґрунтовий покрив Малого Полісся включає в себе всі основні типи зональних, азональних та інтразональних ґрунтів, які характерні для рівнинної частини Західної України: дерново-підзолисті, сірі лісові, опідзолені ґрунти, чорноземи, лучні, лучно-болотні, болотні і дернові ґрунти.

Найбільшу площу займають дерново-підзолисті ґрунти-2340,38 км2 або 27,94% від території Малого Полісся. Поширені в західній, центральній і східній частинах території досліджень. Сірі лісові (ясно-сірі і сірі лісові) і опідзолені (темно-сірі і чорноземи опідзолені) ґрунти поширені в межах Пасмового Побужжя, їхня площа становить 847,92 км2 або 10,12% від території досліджень. Чорноземи неглибокі і глибокі малогумусні, чорноземи карбонатні на елювії щільних карбонатних порід займають площу 1036,66 км2 або 12,38%, поширені на Пасмовому Побужжі, в північній і північно-східній частинах. Лучно-чорноземні, лучні і чорноземно-лучні ґрунти поширені плямами в західній, центральній частинах і Пасмовому Побужжі, займають площу 777,18 км2 або 9,28% від території Малого Полісся. Лучно-болотні і болотні ґрунти розповсюджені ареалами по всіх природних районах Малого Полісся, їхня площа становить 1446,79 км2 або 17,27% території досліджень. Дернові ґрунти є другими за площею на території Малого Полісся-1917,23 км2 або 22,90%. Дернові глибокі глеюваті і глейові ґрунти найбільше зустрічаються в західній і центральній частинах, тоді як дерново-карбонатні (рендзини)-в північній, північно-східній і частково західній частинах території

В освоєних ґрунтах має місце трансформація природних процесів ґрунтоутворення в природно-антропогенні (культурна еволюція або культурний ґрунтотворний процес), які викликають як покращення, так і погіршення властивостей ґрунтів, підвищення і зниження ґрунтової родючості. Природно-антропогенні ґрунтотворні процеси спричиняють деградацію ґрунтів і ґрунтового покриву.

Методика досліджень

При вивченні деградації ґрунтів Малого Полісся застосовано систему географічних і ґрунтових методів досліджень: порівняльно-географічний, порівняльно-профільний (морфолого-генетичний), порівняльно-історичний, порівняльно-аналітичний, статистичний і статистико-картометричний.

З метою виявлення і дослідження деградаційних процесів у ґрунтах і ґрунтовому покриві, їхньої оцінки та географії, на території Малого Полісся, в межах природних і агроґрунтових районів, було вибрано 30 типових ключових ділянок, на яких закладено близько 200 ґрунтових розрізів.

Оцінка рівнів деградації ґрунтів проводилась відповідно до методик і нормативних положень, прийнятих в Україні, а також критеріїв, які були розроблені і запропоновані особисто автором або за його участю (показники ступенів розвитку ерозійної деградації, ступені деградації структурно-агрегатного складу, нормативи параметрів оцінки стану водно-повітряного режиму, показники ступенів оцінки пірогенної деградації).

Морфологічні особливості ґрунтів Малого Полісся і їхні зміни в процесі антропогенного впливу

Профіль відображає генетичні особливості ґрунтів Малого Полісся і трансформаційні процеси внаслідок антропогенного чинника. Непорушені профілі досліджено в цілинних дерново-підзолистих, ясно-сірих і сірих лісових, дерново-карбонатних ґрунтах під лісовою рослинністю. Не виявлено цілинних аналогів темно-сірих опідзолених і чорноземів опідзолених, чорноземів неглибоких і чорноземів карбонатних на елювії щільних карбонатних порід, лучно-чорноземних, лучних, дернових і болотних ґрунтів, що зумовлено високим ступенем сільськогосподарського освоєння території, осушувальними меліораціями.

Тривале сільськогосподарське використання ґрунтів під ріллею, осушувальні меліорації, спричинили суттєві зміни у будові їхнього профілю, що підтверджується статистичними даними показників морфології і розрахованими фактичними значеннями критерію tф Стьюдента. В окультурених ґрунтах внаслідок глибокої оранки сформувався орний горизонт потужністю 30-35 см, простежується тенденція до збільшення потужності генетичного профілю, про що свідчить глибше, порівняно з цілинними відмінами, залягання границь генетичних горизонтів, понизилась глибина появи ознак оглеєння, залягання глейових горизонтів, спостерігається підняття глибини закипання. Особливо позитивно окультурення відобразилось на морфології ґрунтів, які характеризуються низькою природною родючістю-дерново-підзолистих, ясно-сірих і сірих лісових, дернових. Разом з тим, в ґрунтах під ріллею простежується переущільнення орного шару, погіршення структурно-агрегатного складу, зменшення інтенсивності сірого забарвлення орного шару внаслідок процесів дегуміфікації, полегшення гранулометричного складу в осушених ґрунтах.

За морфологічними ознаками можна стверджувати, що в окультурених темно-сірих опідзолених, чорноземах опідзолених, дерново-карбонатних ґрунтах відбувається тренд в сторону вищих класифікаційних одиниць при збережені ними ознак на типовому рівні. Разом з тим встановлено, що ґрунти виведені з ріллі через трансформацію останньої в лісові насадження, тривалий час (40-50 років і більше) зберігають ознаки антропогенного впливу, тобто, простежується певна інерція антропогенезу на фоні поступового його затухання і активізації природних підзолистих ґрунтотворних процесів.

Особливо суттєвими є зміни морфологічних ознак в ґрунтах, що зазнали ерозійної деградації. Процеси водної і вітрової ерозії призвели до зменшення потужності генетичних горизонтів або їхньої втрати. При цьому зменшення потужності орного горизонту корелюється з збільшенням ступеня еродованості ґрунтів.

Оцінка ступеня еродованості ґрунтів за зменшенням потужності генетичного профілю визначалась згідно даних таблиці 1.

Таблиця 1

Критерії оцінки еродованості ґрунтів Малого Полісся

Ступінь еродованості	Зменшення потужності генетичного профілю, см
	Ясно-сірі лісові ґрунти	Сірі лісові ґрунти	Темно-сірі опід-золені ґрунти	Чорноземи опідзолені
Незмиті	<5	<5	<5	<10
Слабозмиті	5-10	10-15	15-20	15-20
Середньозмиті	10-25	15-35	20-40	20-40
Сильнозмиті	>25	>35	>40	>40

Критерії оцінки еродованості дерново-карбонатних ґрунтів

Ступінь еродованості ґрунтів	Зменшення потужності генетичного профілю, см	Ступінь еродованості ґрунтів	Зменшення потужності генетичного профілю, см
недефльовані	<5	незмиті	5<
слабодефльовані	5-15	слабозмиті	5-15
середньодефльовані	15-25	середноьзмиті	15-30
сильнодефльовані	>25	сильнозмиті	>30

Еродовані ґрунти зазнали зміни забарвлення орних горизонтів в сторону інтенсифікації бурих відтінків, що зумовлено як зменшенням вмісту гумусу, так і залученням в орний шар елювіальних та ілювіальних горизонтів, часто оглеєних. В ерозійно-деградованих ґрунтах погіршується структурно-агрегатний склад, орні горизонти еродованих ґрунтів сильно ущільнюються сільськогосподарською технікою і запливають після дощу. Також спостерігається тенденція до поважчання гранулометричного складу сірих лісових ґрунтів при збільшенні ступеня їхньої еродованості.

Особливо суттєвих змін зазнає будова профілю торфовищ внаслідок пірогенної деградації. При повному або частковому вигоранні торфу формуються пірогенні утворення.

У зв'язку з тим, що в індексації генетичних горизонтів О.Н. Соколовського, яка офіційно прийнята в Україні, відсутні позначення пірогенно-трансформо-ваних товщ торфових ґрунтів, нами для позначення прошарків попелу при характеристиці будови профілю пірогенних утворень запропонований індекс Cns (від лат. Cinis-попіл). Перехідний від попелу до торфу пірогенно-метаморфізований горизонт (зона “спікання” торфу) пропонуємо позначати індексом Cnsm.

Таким чином, морфологічні особливості ґрунтів Малого Полісся відображають умови їхнього природного формування і ті численні зміни, які сталися впродовж тривалого антропогенного впливу в процесі їхнього сільськогосподарського використання і розвитку деградаційних процесів.

Фізичні властивості ґрунтів та їхня трансформація під впливом деградації

За результатами досліджень, ґрунти Малого Полісся характеризуються піщаним, зв'язнопіщаним, супіщаним, легкосуглинковим, середньосуглинковим, важкосуглинковим і легкоглинистим гранулометричним складом. Загалом, значних відмінностей між гранулометричним складом цілинних і орних нееродованих ґрунтів не виявлено (таблиця 2). Лише гранулометричний склад дерново-карбо-натних ґрунтів під лісовою рослинністю має тенденцію до полегшення, порівняно з орними ґрунтами.

Дефляційні процеси призводять до полегшення гранулометричного складу дерново-підзолистих і дерново-карбонатних ґрунтів за рахунок зменшення вмісту мулу і дрібного пилу. Прямої кореляції між ступенем дефльованості і вмістом фізичної глини в орному шарі ґрунтів не виявлено (див. табл. 2).

Процеси водної ерозії на схилах спричинили поважчання гранулометричного складу в орних горизонтах. Найбільш чітко кореляція між ступенем змиву і поважчанням гранулометричного складу простежується в ясно-сірих і сірих лісових, дерново-карбонатних ґрунтах (див. табл. 2). В темно-сірих опідзолених середньо- та сильнозмитих ґрунтах та різного ступеня еродованих чорноземах опідзолених змінилась градація гранулометричного складу з легкосуглинкового на середньосуглинковий, в рендзинах-з середньосуглинкового на важкосуглинковий. В орному шарі еродованих рендзин зростає вміст щебенистого і кам'янистого матеріалу, через що ґрунти характеризуються як середньо-і сильнощебнисті та слабо- середньо- і сильнокам'янисті.

Суттєвих трансформацій зазнає гранулометричний склад ґрунтів внаслідок осушувальних меліорацій. Посилення фільтраційних процесів після осушення спричинило активізацію лесиважу і вимивання мулу та дрібного пилу в нижні горизонти профілю. Після осушення в ґрунтах має місце полегшення гранулометричного складу. Це дало підстави виділити гранулометричну деградацію ґрунтів.

Сільськогосподарське використання і процеси водної та вітрової ерозії не спричинили суттєвого погіршення мікроагрегатного складу, що засвідчує його стабільність і високу потенціальну здатність ґрунтів до оструктурення.

Аналізуючи структурно-агрегатний склад окультурених ясно-сірих і сірих лісових, темно-сірих опідзолених ґрунтів і чорноземів опідзолених, лучних і дернових суглинкових ґрунтів слід зауважити, що його стан характеризується як незадовільний і задовільний. В макроструктурі орного шару ґрунтів різко переважають брилисті агрегати. Першопричиною деградації макроструктури ґрунтів є її руйнування важкою сільськогосподарською технікою і знаряддями обробітку.

Процеси водної ерозії спричинили погіршення структурно-агрегатного стану сірих лісових і опідзолених ґрунтів. В орних горизонтах еродованих відмін спостерігається зменшення вмісту агрономічно цінних мезоагрегатів, агрегатний стан оцінюється як незадовільний. Підтвердженням цього є низькі значення коефіцієнту структурності, які коливається в межах 0,20-0,78.

Географія структурно-агрегатного складу відображає літологічні умови, генетичні особливості, характер використання та ступінь окультурення ґрунтів Малого Полісся. Найбільше вираженою макроструктурою відзначаються ґрунти Пасмового Побужжя, Підподільського, Радехівського природних районів. Найгіршою структурністю характеризуються ґрунти східної частини Ікво-Вілійського та Шепетівського природних районів, що зумовлено домінуванням у структурі ґрунтового покриву дерново-підзолистих ґрунтів легкого гранулометричного складу, сформованих на водно-льодовикових та давньоалювіальних відкладах.

Щільність твердої фази в гумусових горизонтах ґрунтів коливається від 2,35 до 2,60 г/см2 і більше. Процеси ерозійної деградації спричинили зростання щільності твердої фази, при цьому простежується пряма кореляція між її величиною і ступенем еродованості ґрунтів (див. дод. 2).

Найменші значення щільності будови характерні для цілинних ґрунтів Малого Полісся під лісовою рослинністю і зайнятими під пасовищами і багаторічними перелогами. В ґрунтах під ріллею щільність будови зростає, досягаючи значень 1,35-1,57 г/см2. В еродованих відмінах дерново-підзолистих, сірих лісових, опідзолених ґрунтів щільність будови зростає, досягаючи значень 1,56-1,72 г/см2 Прямої залежності між ступенем еродованості і величиною щільності будови не виявлено. В межах колій колісної сільськогосподарської техніки щільність будови переважно більша 1,50 г/см2, досягаючи максимальних значень 1,72 г/см2.

В еродованих відмінах дерново-карбонатних ґрунтів немає однонаправлених змін щільності будови орного шару: найменша вона в слабо-і сильнозмитих ґрунтах 1,16-1,25 г/см2, в середньозмитих зростає до 1,24-1,34 г/см2 . В дефльова-них ґрунтах величина щільності будови є більшою, порівняно з нееродованими відмінами і становить 1,25-1,59 г/см2. Із зростанням ступеня еродованості щільність будови ґрунтів збільшується.

Ґрунти, які використовуються під ріллею, характеризуються переважно задовільною і незадовільною, менше-надмірно низькою загальною шпаруватістю. Це спричинено переущільненням ґрунтів через надмірне використання важкої техніки, погіршення структурно-агрегатного стану. В межах колій сільськогосподарських машин загальна шпаруватість досягає значень 32,3-31,6%, оцінюється як надмірно низька або незадовільна для орного шару.

Водопроникність нееродованих сірих лісових ґрунтів під стернею пшениці становить 59,40 мм/год і оцінюється як задовільна, темно-сірих опідзолених-12,61 мм/год, тобто, незадовільна (див. дод. 2). Особливо низькі значення водопроникності в межах колій сільськогосподарських машин 3,33-5,86 мм/год, що свідчить про надмірне переущільнення ґрунтів, деградацію їхніх загальних фізичних властивостей і структурно-агрегатного стану.

В еродованих відмінах сірих лісових і темно-сірих опідзолених ґрунтів, водопроникність характеризується в діапазоні від незадовільної до найкращої. При цьому залежності між величиною водопроникності і ступенем еродованості не виявлено. В межах колій сільськогосподарських машин водопроникність незадовільна-4,99-19,94 мм/год. Низька водопроникність ґрунтів на схилах є однією з причин активізації процесів площинної ерозії, а в межах колій-і лінійної.

Фізико-хімічні властивості ґрунтів Малого Полісся і їхня трансформація в процесі антропогенези

Сільськогосподарське використання ґрунтів супроводжується трансформацією фізико-хімічних властивостей.

Гумус є інтегральним показником родючості ґрунтів, ступеня їхнього окультурення і агроекологічного стану, діагностичним критерієм прояву деградаційних процесів. Найменшим вмістом гумусу відзначаються дерново-підзолисті, ясно-сірі лісові та дернові ґрунти легкого гранулометричного складу, здебільшого менше 2,0%. Найкращою гумусованістю характеризуються чорноземи, лучно-чорноземні, лучні та дернові глибокі карбонатні ґрунти, вміст гумусу в яких становить 3,0-10,4%. За запасами гумусу в метровій товщі ґрунти Малого Полісся характеризуються від дуже низьких-86,9-91,3 т/га до дуже високих-631,0 т/га. Найвищими запасами гумусу відзначаються лучно-чорноземні ґрунти. Не виявлено однонаправленого впливу сільськогосподарського використання на гумусовий стан ґрунтів: має місце як його покращення, так і погіршення, що віддзеркалює ступінь їхнього окультурення.

Процеси ерозійної деградації призвели до зменшення вмісту гумусу в орних горизонтах ґрунтів. Здебільшого вміст і запаси гумусу в еродованих ґрунтах оцінюються як низькі і дуже низькі. При цьому простежується пряма кореляція: із зростанням ступеня ерозійної деградації вміст і запаси гумусу зменшуються (таблиця 3).

Аналіз групового складу гумусу засвідчив, що в гумусі дерново-підзолис-тих, підзолисто-дернових, ясно-сірих і сірих лісових, лучних та дернових ґрунтів переважають фульвокислоти, вміст яких в гумусових горизонтах становить 30,86-45,46%, тоді як вміст гумінових складає 20,86-35,40%. У складі фульвокислот переважає фракція ФК-1а+ФК-1. Тип гумусу характеризується як фульватний і гуматно-фульватний.

Гумінові кислоти переважають в груповому складі гумусу темно-сірих опідзолених, чорноземів опідзолених, лучно-чорноземних ґрунтів. В рендзинах, залежно від характеру використання, вміст гумінових і фульвокислот не має чітко виражених закономірностей. Тип гумусу нееродованих ґрунтів Малого Полісся характеризується як фульватно-гуматний, рідше-гуматний. Загалом, окультурення ґрунтів спричиняє тенденції до покращення якісного складу гумусу.

В еродованих ґрунтах якісний склад гумусу погіршується за рахунок зростання вмісту фульвокислот. Ступінь гуміфікації органічної речовини оцінюється як слабкий і середній. В складі фульвокислот простежується тенденція до збільшення відносного вмісту “вільних” фракцій ФК-1а+ФК-1. В сильнозмитих відмін зростає кількість сполук ГК-2, зв'язаних з Кальцієм. Це зумовлено насиченням орного горизонту СаСО3 внаслідок залучення карбонатних лесоподібних суглинків. Тип гумусу еродованих і дефльованих ґрунтах Малого Полісся здебільшого фульватний, менше-гуматно-фульватний і фульватно-гуматний. Із зростанням ступеня ерозійної деградації простежується тенденція до збільшення фульватизації гумусу (див. табл. 3).

Сільськогосподарське використання позитивно відобразилось на ємності катіонного обміну (див. табл. 3). В окультурених ґрунтах зростає ємність катіонного обміну і сума ввібраних основ, у складі ввібраних катіонів збільшився вміст Кальцію, що має позитивний вплив на фізичні і фізико-хімічні властивості ґрунтів. Процеси ерозійної деградації спричинили зміну ємності катіонного обміну. В дефльованих дерново-підзолистих ґрунтах ємність катіонного обміну зменшується, при цьому прямої кореляції між величиною суми ввібраних основ і ступенем дефльованості не виявлено. В ґрунтах, що зазнали водної ерозії, сума ввібраних основ порівняно з нееродованими відмінами зростає. Простежується пряма корелятивна залежність між ступенем еродованості і ємністю катіонного обміну: з зростанням еродованості вміст обмінних катіонів збільшується.

Ґрунти Малого Полісся характеризуються реакцією ґрунтового розчину від сильнокислої до сильнолужної, що зумовлено генетичними особливостями і ступенем окультурення. Найвищою кислотністю характеризуються дерново-підзолисті і дернові ґрунти, сформовані на безкарбонатних водно-льодовикових відкладах. Найвища лужність властива дерново-карбонатним, лучним і дерновим ґрунтам, утвореним на елювії щільних карбонатних порід.

Окультурення і меліоративні заходи спричинили зменшення ґрунтової кислотності, порівняно з цілинними аналогами, що позитивно відобразилось на їхніх фізико-хімічних і агрономічних властивостях. Дефляційні процеси призвели до підвищення ґрунтової кислотності в орному шарі дерново-підзолистих ґрунтів. В дефльованих дерново-карбонатних ґрунтах лужність середовища в орному шарі має тенденцію до зростання. В ґрунтах, що зазнали водної ерозії, спостерігається зміна кислотно-основних властивостей в сторону зростання лужності середовища, порівняно з нееродованими відмінами. Простежується пряма корелятивна залежність між ступенем еродованості і зростанням величини рН (див. дод. 3).

Найбільшим вмістом карбонатів Кальцію-50,4% в орному шарі характеризуються ґрунти, сформовані на елювії верхньокрейдових порід: дерново-карбо-натні, лучні карбонатні, лучно-чорноземні, лучно-болотні, дернові глибокі карбонатні. Ерозійні процеси спричиняють підняття лінії глибини залягання карбонатів в еродованих сірих лісових і опідзолених ґрунтах. В еродованих рендзинах спостерігається різке збільшення вмісту СаСО3 і уламкового матеріалу в профілі (див. табл. 3). В цілинних дерново-карбонатних ґрунтах піл лісовою рослинністю посилюються процеси розчинення і вилуговування карбонатів Кальцію.

Валовий хімічний склад ґрунтів Малого Полісся і його трансформація внаслідок процесів деградації

Валовий хімічний склад ґрунтів Малого Полісся вивчений недостатньо, що зумовлено складністю літології і неоднорідністю ґрунтового покриву.

У валовому хімічному складі дерново-підзолистих ґрунтів по всіх генетичних горизонтах переважає оксид Силіцію (SiO2), вміст якого в гумусово-елю-віальному горизонті НЕ цілинних відмін становить 94,82% від ваги прожареного ґрунту і з глибиною поступово зменшується. Різке переважання SiO2 над півтораоксидами є характерним для дерново-підзолистих ґрунтів. В окультурених ґрунтах спостерігається тенденція до зменшення вмісту оксидів Силіцію в межах генетичних горизонтів, порівняно з ґрунтами, зайнятими під лісом (таблиця 4).

У валовому хімічному складі дефльованих дерново-слабопідзолистих ґрунтів простежується чітка тенденція до збільшення вмісту SiO2 і зменшення півтораоксидів Al2O3 і Fe2O3 в орному горизонті, порівняно з недефльованими аналогами, зайнятими під ріллею. При цьому, із зростанням ступеня дефляції, вміст оксиду Силіцію збільшується.

Таблиця 4

Валовий хімічний склад ґрунтів Малого Полісся

Угіддя	Стан ґрунтів	Конституційна вода,%	% від ваги прожареного ґрунту	Фактор вилуговування	КЗСЧ
			SiO2	Al2O3	Fe2O3	CaO	MgO
Дерново-слабопідзолисті грунти на водно-льодовикових відкладах
ліс	нееродовані	0,12	94,82	2,48	0,42	0,06	0,57	3,50	0,14
рілля	нееродовані	0,44	93,67	2,78	0,80	0,29	0,10	1,56	0,51
рілля	слабодефльов.	0,16	94,31	2,14	0,52	0,30	0,10	2,11	0,19
рілля	середньодефл.	0,45	94,66	2,59	0,41	0,06	0,57	3,39	0,52
рілля	сильнодефл.	0,72	95,56	2,06	0,42	0,14	0,41	3,50	0,84
Сірі лісові ґрунти на лесоподібних суглинках ...

Подобные документы

• Кислотність ґрунтів

  Хімічний склад ґрунту і його практичне значення. Генетико-морфологічна будова і властивості дерново-підзолитистих ґрунтів Українського Полісся. Кислотна деградація (декальцинація) ґрунтів: причини та масштаби. Агрофізична деградація ґрунтів, її види.
  
  контрольная работа [26,4 K], добавлен 16.01.2008
  

• Ґрунти Львівського Розточчя

  Морфологія дерново-карбонатних та темно-сірих опідзолених ґрунтів. Щільність будови та твердої фази ґрунту, шпаруватість ґрунтів. Мікроморфологічний метод дослідження ґрунтів. Загальні фізичні властивості дерново-карбонатних ґрунтів Львівського Розточчя.
  
  отчет по практике [3,5 M], добавлен 20.12.2015
  

• Наукові та прикладні основи охорони й управління родючістю солонцевих ґрунтів

  Розробка сучасної концепції ресурсозберігаючих і екологічно безпечних способів хімічної меліорації кислих і солонцевих ґрунтів. Окультурення солонцевих ґрунтів України, дослідження шляхів підвищення їх родючості. Аерогенна еволюції солонцевих ґрунтів.
  
  научная работа [160,3 K], добавлен 08.10.2009
  

• Розробка проектно-кошторисної документації по виконанню робіт із хімічної меліорації (вапнування) кислих ґрунтів

  Кислотність ґрунту і заходи докорінного підвищення родючості землі. Результати господарської діяльності підприємств і ефективність виробництва рослинницької продукції. Кошторисно-фінансові розрахунки на хімічну меліорацію ґрунтів на прикладі АФ "Полісся".
  
  курсовая работа [136,8 K], добавлен 17.02.2014
  

• Ґрунти лісостепу

  Головні відомості про господарство, що вивчається. Ландшафтні особливості території, на якій вивчались ґрунти лісостепу. Основи польової діагностики ґрунтів, номенклатурний список. Аналіз та розробка шляхів підвищення родючості ґрунтів господарства.
  
  отчет по практике [84,1 K], добавлен 10.08.2014
  

• Бонітування ґрунтів

  Загальні положення бонітування ґрунтів - порівняльної оцінки якості ґрунтів за родючістю при порівняльних рівнях агротехніки і інтенсивності землеробства. Природно-сільськогосподарське районування території. Особливості агровиробничого групування ґрунтів.
  
  курсовая работа [108,6 K], добавлен 21.10.2012
  

• Проблема захисту ґрунтів

  Вплив розвитку землеробства на інтенсивність ерозійного процесу ґрунтів. Швидкі зміни в степових ландшафтах України. Наукові дослідження в галузі ерозієзнавства, створення Інституту охорони ґрунтів. Принципи виділення ландшафтних територіальних структур.
  
  реферат [34,4 K], добавлен 23.01.2011
  

• Аналіз оцінки придатності орних земель

  Класифікації орних земель за придатністю ґрунтів для вирощування сільськогосподарських культур. Характеристика критеріїв, за якими здійснюються агровиробничі групування ґрунтів: генетична зближеність ґрунтів, ступінь виявлення негативних процесів.
  
  контрольная работа [48,9 K], добавлен 28.02.2012
  

• Агрономічна оцінка ґрунтового покриву ДПДГ "Сонячне" Миколаївського району Миколаївської області

  Загальні відомості про ДПДГ "Сонячне". Характеристика основних типів ґрунтів сільськогосподарського підприємства. Агровиробниче групування ґрунтів і рекомендації щодо підвищення родючості ґрунтів господарства та сільськогосподарського використання.
  
  курсовая работа [2,5 M], добавлен 18.05.2014
  

• Агрохімічна характеристика солонцевих грунтів

  Закономірності поширення солонцевих ґрунтів в Україні та їх агрохімічна характеристика. Хімічна меліорація солонцевих ґрунтів. Плантажовані ґрунти, їх властивості і продуктивність, напрямки еволюції. Середній рівень вмісту мікроелементів у ґрунтах.
  
  реферат [40,2 K], добавлен 08.10.2009
  

• Характеристика морфогенетичних особливостей і агрономічного потенціалу ґрунту ТОВ "АФ Промінь"

  Загальні відомості про господарство та ґрунтово-кліматичні умови. Номенклатурний список ґрунтів господарства, їх гранулометричний склад. Гумусовий стан ґрунтів та розрахунок балансу гумусу в ланці сівозміни. Поліпшення повітряного режиму ґрунтів.
  
  курсовая работа [725,9 K], добавлен 11.09.2014
  

• Консервація деградованих та малопродуктивних земель

  Поняття деградації ґрунтів - погіршення корисних властивостей та родючості ґрунту внаслідок впливу природних чи антропогенних факторів Загальна характеристика та порядок консервації деградованих і малопродуктивних земель на прикладі Волинської області.
  
  реферат [272,0 K], добавлен 18.12.2012
  

• Агротехнічні основи захисту земель від ерозії

  Відомості про ерозію ґрунтів. Боротьба з водною ерозією. Лісоутворюючі породи у протиерозійних насадженнях. Рекультивація земель та їх сільськогосподарське використання. Аналіз стану еродованості ґрунтів Новгород-Сіверського району Чернігівської області.
  
  курсовая работа [667,4 K], добавлен 21.09.2010
  

• Степова зона

  Характеристика степу як великої рівнини. Фактори та умови утворення ґрунтів на території Кіровограда, її рельєф і гідрографія, рослинний та тваринний світ. Особливості грунтового покриву степової зони. Ерозія та забруднення ґрунтів, засоби боротьби.
  
  курсовая работа [98,6 K], добавлен 31.03.2011
  

• Аналіз еколого-біологічних особливостей ехінацеї пурпурової, інтродукованої в умовах Полісся України

  Вивчення біометричних показників ехінацеї пурпурової залежно від густоти посіву. Динаміка ростових процесів ехінацеї пурпурової протягом вегетації. Встановлення врожайності надземної маси та кореневищ залежно від густоти посіву в умовах Полісся України.
  
  курсовая работа [132,3 K], добавлен 04.10.2014
  

• Водна меліорація

  Розгляд заходів, пов’язаних із корінним поліпшенням властивостей ґрунтів і спрямованих на підвищення їхньої родючості. Види меліорації. Гідромеліорація — зрошення та осушення. Екологічні проблеми, деградація ґрунтів, зниження рівня ґрунтових вод, ерозія.
  
  презентация [7,6 M], добавлен 19.09.2016
  

• Ґрунтовий покрив сільськогосподарського підприємства

  Принципи систематики й класифікації ґрунтів. Вивчення природних факторів ґрунтоутворення: генезису, фізичних, фізико-хімічних та хімічних властивостей типових для степової зони ґрунтів на прикладі ґрунтового покриву сільськогосподарського підприємства.
  
  курсовая работа [460,5 K], добавлен 24.05.2014
  

• Агротехнічна характеристика та окультурення ґрунтів господарства на прикладі ТОВ "Чорна Кам’янка"

  Географічне, адміністративне розташування, природні умови ґрунтоутворення господарства. Визначення потреби ґрунту у вапнуванні. Гуміфікація післяжнивних залишків. Статті витрат гумусу. Розробка системи заходів по збереженню, підвищенню родючості ґрунтів.
  
  курсовая работа [39,5 K], добавлен 06.08.2013
  

• Агротехнічна характеристика ґрунтів господарство "Промінь" Чорнухинський район Полтавська область та підвищення їх родючості

  Фізико–географічні умови території Кізівської сільської ради. Рослинний і тваринний світ території. Шляхи підвищення родючості ґрунтів господарства та їх раціонального використання. Дерновий, підзолистий, болотний та солонцевий процеси грунтотворення.
  
  курсовая работа [766,5 K], добавлен 24.07.2014
  

• Родючість ґрунту, її ознаки, причини погіршення та заходи щодо відтворення

  Визначення поняття "родючість ґрунту" та її класифікація. Причини погіршення та моделі родючості ґрунту. Підвищення родючості та окультурювання ґрунтів. Закон "спадаючої родючості ґрунтів", його критика. Антропогенна зміна різних ґрунтових режимів.
  
  курсовая работа [1,0 M], добавлен 20.12.2013
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам