Теоретичні основи і прикладні аспекти деградації ґрунтів Малого Полісся

рілля

нееродовані

0,98

86,57

6,34

1,25

0,43

0,52

0,13

0,34

рілля

слабозмиті

1,37

86,16

6,63

1,44

0,59

0,63

0,16

0,48

рілля

середньозмиті

1,57

85,41

7,23

1,82

0,58

0,11

0,08

0,55

рілля

сильнозмиті

2,94

79,49

6,65

1,84

4,57

0,43

0,56

1,02

Дерново-карбонатні ґрунти на елювії щільних карбонатних порід

ліс

нееродовані

1,40

85,64

4,84

1,78

1,92

0,53

0,01

2,46

рілля

нееродовані

1,20

32,30

2,32

1,22

33,87

0,74

0,15

0,35

рілля

слабозмиті

3,45

40,81

2,90

1,13

28,05

0,43

0,10

1,01

рілля

середньозмиті

2,69

20,51

2,15

0,84

41,81

0,64

0,20

0,79

рілля

сильнозмиті

4,34

18,75

1,63

0,49

42,70

0,43

0,26

1,27

рілля

слабодефльов.

0,58

53,48

5,17

1,51

19,83

0,68

0,13

0,13

рілля

середньодефл.

2,84

41,67

4,58

1,67

26,76

0,87

0,20

0,61

рілля

сильнодефл.

4,57

39,99

4,75

1,97

27,35

0,65

0,19

0,98

Валовий хімічний склад сірих лісових і опідзолених ґрунтів чітко відображає їхнє формування під впливом двох провідних процесів ґрунтотворення: підзолистого і дернового (гумусово-акумулятивного), які визначають акумуляцію оксидів Силіцію і перерозподіл мінеральних колоїдів по ґрунтовому профілю. Зокрема, вміст SiO2 в орному шарі коливається від 84,03-86,57% в ясно-сірих і сірих лісових ґрунтах до 80,42-81,43% в чорноземах опідзолених. Це підтверджує, що інтенсивність підзолистого процесу ґрунтотворення і диференціація ґрунтового профілю за елювіально-ілювіальним типом зменшується в напрямку ясно-сірі лісові>сірі лісові>темно-сірі опідзолені>чорноземи опідзолені. В аналогічному напрямку зростає вміст півтораоксидів і СаО.

В еродованих сірих лісових і опідзолених ґрунтах спостерігається відносне зменшення вмісту SiO2, зростає вміст СаО, особливо в сильноеродованих ґрунтах. Тенденцію до незначного зростання має вміст півтораоксидів Al2O3 і Fe2O3. В орному шарі ерозійно-деградованих ґрунтів порівняно з недеградованими зростає вміст конституційної води і розширюється величина коефіцієнта зміни силікатної частини (КЗСЧ), що свідчить про посилення процесів внутрішньогрунтового вивітрювання. При цьому із зростанням ступеня еродованості ґрунтів тенденція до внутрішньогрунтового вивітрювання посилюється.

Цілинні дерново-карбонатні ґрунти (під лісом віком близько 100 років), характеризуються переважанням оксидів по всіх генетичних горизонтах. Вміст SiO2 в гумусово-акумулятивному горизонті Нк становить 85,64% від ваги прожареного ґрунту. Серед півтораоксидів переважає Al2O3, вміст якого в горизонті Нк становить 4,84%, тоді як Fe2O3-1,78% (див. табл. 4).

В окультурених дерново-карбонатних ґрунтах, які тривалий час використовуються під ріллею, вміст SiO2 орному горизонті Нк становить 32,30%, що в 2,7 рази менше, порівняно з цілинними ґрунтами. Вміст СаО в орному шарі окультурених рендзин становить 33,87%, що в 17,6 рази більше, ніж в цілинних ґрунтах. Вміст півтораоксидів зменшився порівняно цілинними рендзинами, в орному горизонті Нк Al2O3 становить 2,32%, Fe2O3-1,22%.

В орному шарі слабозмитих рендзин вміст SiO2 становить 40,81%, що дещо більше, ніж в нееродованих відмін, тоді як в середньо-і сильнозмитих ґрунтах різко зменшується відповідно до 20,51 і 18,75% від ваги прожареного ґрунту. В дефльованих дерново-карбонатних ґрунтах вміст SiO2 зменшився з 66,56% у нееродованих відмін до 53,48% в слабодефльованих, 41,67% в середньо-дефльованих і 39,99% в сильнодефльованих ґрунтах.

Валовий хімічний склад дерново-карбонатних ґрунтів під лісовою рослинністю у верхній частині профілю чітко відображає тренд в сторону дерново-підзо-листих ґрунтів, швидше навіть підзолисто-дернових.

Структура ґрунтового покриву Малого Полісся

Дослідження структури ґрунтового покриву Малого Полісся проводилось на рівні ґрунтових комбінацій, що відносяться до мезоструктур з використанням ґрунтових карт масштабу 1:750000 і 1:200000, частково модифікованих автором. Ґрунтові комбінації за компонентним складом віднесено до плямистостей, ташетів, мозаїк, поєднань і варіацій (рисунок 1). Комплекси не виділялись, що обумовлено масштабом досліджень, вони входять переважно до складу плямистостей, менше-ташетів, мозаїк, варіацій.

Для характеристики геометрії ґрунтових комбінацій, автором запропонований новий кількісний показник, названий “індексом розгалуженості контурів” (Ірк). В основу розрахунків індексу розгалуженості контурів (Ірк) покладено співвідношення між периметром і площею ґрунтових структур. Розраховується як відношення величини квадрату периметра контуру до його площі:

Ірк = L2 : S, де

L-периметр контуру, км;

S-площа контуру, км2.

Відомо, що найменше за величиною співвідношення між периметром і площею мають контури у формі круга, яке незалежно від його радіусу, дорівнює 12,56. З відхиленням форми контуру від круга при збереженні площі, його периметр зростає, відповідно збільшується величина співвідношення між периметром і площею. Чим складнішою, розгалуженішою буде геометрична будова ґрунтового контуру, тим більшим буде його периметр і величина індексу розгалуженості, незалежно від площі контуру. Найбільшими значеннями індексу розгалуженості характеризуються лінійні, деревовидні (розгалужені асиметричні) і лопатеві контури, найменшими-круглі, ізоморфні, подібні квадрату і трикутні контури. Виходячи із значень співвідношення між квадратом периметра і площею малорозчленованих контурів (для круга 12,56, квадрату-16,00, трикутника-20,78), запропоновано шкалу оцінки геометричної будови ґрунтових структур за величиною індексу розгалуженості: 12.56-25,00-прості; 25,00-50,00-слаборозгалужені; 50,00-75,00-середньорозгалужені; 75,00-100,00-сильнорозгалужені; більше 100,00-дуже сильнорозгалужені. До слабо-і середньорозгалужених структур необхідно відносити ізоморфні, витягнуті, витягнуто-хвилясті контури; до сильно-і дуже сильно розгалужених-лінійні, розгалужені асиметричні і лопатеві контури. Індекс розгалуженості контурів є простим в розрахунках, інформативним, відображає геометричний малюнок структур ґрунтового покриву.

Структура ґрунтового покриву сильно ускладнюється при розвитку деградаційних процесів, зокрема водної і вітрової ерозії. У зв'язку з тим, що погіршення структури ґрунтового покриву через деградацію ускладнює використання земель в сільському господарстві, нами запропоновано термін “деградація структури ґрунтового покриву”.

Аналізуючи географію ґрунтів і структуру ґрунтового покриву Малого Полісся, пропонуються деякі уточнення щодо природного і агрогрунтового районування території досліджень. Зокрема, в центральній частині території Малого Полісся виділити Радивилівсько-Кременецький природний район. Західна межа природного району проводиться приблизно по лінії Суховоля-Броди-Щуровичі, східна-Кременець-Верба. Територія природного району являє плоску денудаційно-акумулятивну, слабозаболочену рівнину, в основі складену білою писальною крейдою, з домішками кременю у східній частині, яка перекрита невеликими острівцями малопотужних піщаних водно-льодовикових і давньоалювіальних відкладів. В структурі ґрунтового покриву переважають дерново-карбонатні ґрунти і чорноземи карбонатні.

В північній частині Ратинського природного району виділити Домашівський природний підрайон. На даній території верхньокрейдові мергелі виходять на денну поверхню, водно-льодовикові відклади є малопотужними і займають незначні площі. Ґрунтовий покрив підрайону представлений чорноземами карбонатними і дерново-карбонатними ґрунтами.

В схемі агрогрунтового районування Малого Полісся пропонується наступні уточнення. На території Малополіського-Побузького агрогрунтового району виділити Домашівський агрогрунтовий підрайон через кардинальну відмінність ґрунтового покриву території з рештою району. Східну межу агрогрунтового району Малополіського-Побузького проводити приблизно по межі Львівської області (східніше м. Броди). В межах Радехівсько-Краснянського агрогрунтового району виділити Радехівський, Золочівсько-Олеський і Радивилівсько-Кременець-кий агрогрунтові підрайони.

Географія, аналіз і оцінка деградації ґрунтів Малого Полісся

В межах Малого Полісся досліджувались механічна, агрофізична, біохімічна, хімічна, пірогенна і радіологічна деградація ґрунтів. Вивчались також деградаційні процеси, пов'язані з впливом гірничодобувної промисловості на стан ґрунтів і земельних ресурсів.

Механічна деградація ґрунтів проявляється у двох видах: ерозійної деградації і ущільнення ґрунту. Серед низки деградаційних процесів ґрунтів, ґрунтового покриву і земель в межах Малого Полісся, водна і вітрова ерозія займає одне з провідних місць як за масштабами прояву, так і за наслідками. Площа еродованих сільськогосподарських угідь становить 74 тис. га, з них водної ерозії зазнали землі на площі близько 38 тис. га, вітрової-36 тис. га.

Наслідками ерозійної деградації ґрунтів є зменшення потужності генетичних горизонтів і ерозійні втрати ґрунту. Відповідно до нормативних параметрів, слабоеродовані ґрунти зазнали переважно слабкої і середньої деградації, потужність генетичного профілю зменшилась на 5,3-23,7 см або 4,2-35,5% від еталону. На середньому, високому і надто високому (кризовому) рівні деградації знаходяться середньоеродовані ґрунти, потужність змитого шару становить 14,1-48,0 см або 15,9-63,4%. Високого і надто високого (кризового) рівня деградації зазнали сильноеродовані ґрунти, в них змито 31,8-77,3 см або 41,7-74,9% ґрунтової товщі.

Ерозійні втрати ґрунту різного ступеня еродованих ясно-сірих лісових ґрунтів становлять 780,0-5513,0 т/га, сірих лісових-747,3-7597,0 т/га, темно-сірих опідзолених-1102,5-9570,0 т/га, чорноземів опідзолених-1245,0-11595,0 т/га, дерново-карбонатних-835,2-4380,0 т/га. Із зростанням ступеня еродованості втрати ґрунту різко збільшуються (таблиця 5).

Потужність профілю дефльованих дерново-підзолистих ґрунтів, порівняно з нееродованими аналогами, зменшилась на 8,2-44,1 см або 11,0-60,6%, в дерново-карбонатних-на 6,7-30,7 см або 15,7-61,4%, що згідно прийнятих в Україні критеріїв оцінки свідчить про рівень деградації від слабкого до надто високого (кризового). Втрати ґрунту від дефляції становлять від 1287,4 до 7100,1 т/га.

Відповідно до кількості змитого ґрунту, втрати гумусу внаслідок водної ерозії в слабоеродованих ґрунтах становлять 12,56-118,70 т/га, середньоеродованих-34,05-237,98 т/га, в сильнозмитих-76,20-267,84 т/га. В слабодефльованих ґрунтах втрати гумусу складають 23,30-49,82 т/га, в середньодефльованих-34,11-63,77 т/га, в сильнодефльованих-61,20-107,92 т/га.

Коефіцієнт зниження родючості ґрунтів в еродованих ґрунтах становить 1,12-1,67, для дефльованих ґрунтів-1,15-1,22. Стан розвитку ерозійних процесів оцінюється як передкризовий, кризовий і катастрофічний.

Процеси ерозійної деградації найпоширенішими є на Пасмовому Побужжі, Ратинському і Радехівському природних районах.

За величиною щільності будови і загальної шпаруватості окультурені ґрунти Малого Полісся зазнали деградації в орному шарі від слабкого до надто високого (кризового) ступеня. Лише ґрунти, зайняті під лісовою рослинністю, частково під пасовищами, перелогами і городами, характеризуються відсутністю деградації внаслідок ущільнення. В еродованих ґрунтах деградація через переущільнення має тенденцію до посилення. В межах колій проходу сільськогосподарської техніки щільність будови в товщі 0-10 см переважно коливається в діапазоні 1,41-1,76 г/см3, ґрунти знаходяться на високому та кризовому рівнях деградації, менше-на слабкому і середньому.

Структурно-агрегатний стан орних ґрунтів суттєво залежить від їхнього сільськогосподарського використання. Ґрунти, зайняті під ріллею, в орному горизонті зазнали здебільшого деградації високого і надто високого (кризового), менше-середнього і слабкого ступеня. Вміст агрономічно-цінних агрегатів інколи досягає 17,81-29,06%. Відсутністю знеструктурення або його слабким та середнім виявленням відзначаються ґрунти під городами, пасовищами, перелогами.

Таблиця 5

Оцінка рівнів деградації ґрунтів Малого Полісся

Угіддя-рілля

Стан ґрунту	Ерозійна деградація	Ущільнення ґрунту	Дезагрегація,, вміст агрегатів розміром 0,25-10 мм, %***	Дегуміфікація, втррати гумусу, % від еталону***
	Зменшення поту-жності генетичних горизонтів, % від еталону	Ерозійні втрати ґрунту,т/га/	Середні щорічні втрати ґрунту, т/га	Перевищення втрат над нормою, разів	Щільність будови, г/см3 ***	Загальна шпаруватість, %***
Дерново-слабопідзолисті ґрунти на водно-льодовикових відкладах
нееродовані.	_-_ І	-	4,8* І**	0,0 І	1,41-1,73 І-IV	47-39 ІІІ-V	-	6-36 ІІ-V
слабодефльов.	11-35 ІІ-IІІ	1287-2292	7,3-13,1 ІІ	1,6-2,8 ІІ	1,62-1,73 ІІІ-IV	33-38 V	-	14-38 ІІІ-V
середньодефл.	30-41 ІІІ-IV	1885-3525	10,8-20,2 ІІ-ІІІ	2,3-4,2 ІІ-ІІІ	1,52-1,69 ІІ-ІІІ	40-37 IV-V	-	24-60 IV-V
сильнодефл.	42-61 IV-V	3381-7100	19,3-40,6 ІІІ-V	4,1-8,5 ІІІ-V	1,52-1,72 ІІ-IV	40-39 IV-V	-	44-75 V
Сірі лісові ґрунти на лесоподібних суглинках
нееродовані.	_-_ І	-	4,5 І	0,0 І	1,30-1,52 IІ-V	50-41 ІІ-IV	51-23 IІ-V	3-22 І-IV
слабозмиті	8-16 І-ІІ	747-2477	4,2-11,9 І-ІІІ	1,0-2,7 І-ІІІ	1,49-1,58 IV-V	44-40 IV	17 V	6-31 ІІ-V
середньозмиті	21-37 ІІІ	2635-4680	15,1-26,7 IV-V	3,3-5,9 IV-V	1,50-1,62 IV-V	43-39 IV-V	23 V	25-46 IV-V
сильнозмиті	42-65 IV-V	3754-7597	21,5-43,4 IV-V	4,8-9,6 IV-V	1,37-1,50 ІІІ-IV	49-44 ІІІ-IV	24 V	39-63 V
Дерново-карбонатні ґрунти на елювії щільних карбонатних порід
нееродовані.	_-_ І	-	4,1 І	0,0 І	1,21-1,48 ІІ-IV	53-44 ІІ-IV	69-34 І-IV	0-14 І-ІІІ
слабозмиті	11-28 ІІ-ІІІ	835-1700	4,8-9,7 ІІ	1,2-2,4 ІІ	1,16-1,27 І-ІІ	51-55 ІІІ	83 І	17-47 ІІІ-V
середньозмиті	35-47 ІІІ-IV	2532-2784	14,5-15,9 ІІІ	3,6-3,9 ІІІ	1,22-1,25 ІІ	53-54 ІІІ	73 І	21-72 IV-V
сильнозмиті	52-63 IV-V	4152-4380	23,7-25,0 IV-V	5,8-7,0 IV-V	1,14-1,28 І-ІІ	57-52 І-ІІ	59 ІІ	34-83 V
слабодефльов.	16-23 ІІ-ІІІ	844-1386	4,8-7,9 І-ІІ	1,2-2,0 І-ІІ	1,31-1,58 ІІІ-V	51-41 ІІ-IV	78-29 I-V	5-44 ІІ-V
середньодефл.	31-43 ІІІ-IV	1755-2691	10,0-15,4 ІІ-ІІІ	2,5-3,8 ІІ-ІІІ	1,33-1,60 ІІІ-V	50-40 ІІ-IV	20 V	3-38 І-V
сильнодефл.	43-62 IV-V	4519-4881	25,8-27,9 IV-V	6,4-7,0 IV-V	1,48-1,59 IV-V	46-42 ІІІ-IV	23 V	30-69 IV-V

Примітка:

*-значення величин деградацій, знаменник-ступінь деградації;

** І-деградація практично відсутня,

ІІ-деградація слабка,

ІІІ-деградація середня,

IV-деградація висока,

V-деградація надто висока (кризова);

***-потужність орного шару 0-30 см.

В еродованих ґрунтах простежується тенденція до посилення деградації структурно-агрегатного стану, який оцінюється здебільшого як кризовий, рідше-високий. Високі рівні деградації структурно-агрегатного стану еродованих ґрунтів зумовлений залученням в оранку ілювіальних горизонтів, які при ущільненні формують брилисту структуру, яка зберігається тривалий час. Лише в сильнозмитих ґрунтах, які довготривалий час (понад 15 років) знаходяться під перелогами, ступінь деградації структури оцінюється як слабкий.

Біохімічна деградація проявляється в зменшенні вмісту гумусу ґрунтів. Її кількісним діагностичним критерієм є втрати гумусу, що вираховують у відсотках від еталону. Нееродовані орні дерново-підзолисті ґрунти зазнали дегуміфікації слабкого, середнього і високого, менше надто високого (кризового) ступеня. В дефльованих відмінах дерново-слабопідзолистих ґрунтів рівень ерозійної деградації оцінюється переважно як високий і надто високий, рідше-як середній.

Особливо цінні темно-сірі і чорноземи опідзолені, чорноземи неглибокі малогумусні карбонатні, чорноземно-лучні, а також сірі лісові, лучні та дерново-карбонатні ґрунти, які використовуються переважно під ріллею, зазнали дегуміфікації в орному шарі від її практичної відсутності до надто високого (кризового) ступеня. Широкий спектр деградованості нееродованих ґрунтів спричинено тривалим, інтенсивним і часто науково необґрунтованим сільськогосподарським використанням.

Втрати гумусу в еродованих ґрунтах коливаються від 10,41 до 83,29%. Згідно прийнятих в Україні нормативів, змиті ґрунти зазнали переважно надто високого (кризового) і високого, менше-слабкого та середнього рівнів дегуміфікації. Із зростанням ступеня еродованості дегуміфікація ґрунтів посилюється.

В ґрунтах Малого Полісся не виявлено хімічної деградації ґрунтів, пов'язаної з озалізненням. Дерново-карбонатні ґрунти в орному шарі зазнали окарбоначення переважно слабкого і середнього ступеня. Ерозійні процеси призводять до посилення окарбоначення рендзин до середнього, високого і надто високого (кризового) рівня. Це спричинено залученням в оранку горизонтів з високим вмістом СаСО3. Із зростанням ступеня еродованості підвищується деградація ґрунтів через окарбоначення.

Найбільш піддатливими до підкислення і декальцинації на території Малого Полісся дерново-підзолисті ґрунти під лісовою рослинністю. Окультурені відміни дерново-підзолистих ґрунтів в орному шарі характеризуються практичною відсутністю, слабким, рідше середнім ступенем підкислення і декальцинації. Із зростанням ступеня дефляції процеси підкислення і декальцинації мають тенденцію до посилення. Не виявлено техногенного забруднення ґрунтів важкими металами. Лише в околицях Львівського полігону твердих відходів забруднення ґрунтів важкими металами набуло катастрофічного характеру, що вимагає вжиття заходів їхньої охорони.

Пірогенна деградація торфових ґрунтів на Малому Поліссі в останні десятиріччя має тенденцію до інтенсифікації. Площі горіння торфів, залежно від погодних умов, коливаються від декількох до 250 га і більше (пожежі 2002-2008 рр.). Особливо сильні пожежі бувають у долині р. Солокії, де зосереджені одні з найбільших на Малому Поліссі масивів торфових ґрунтів, які повністю осушені і використовуються як сільськогосподарські угіддя.

Пожежі на торфових ґрунтах є надзвичайно небезпечним явищем, вони негативно впливають не лише на ґрунти, частково чи повністю знищуючи їх, а й на довкілля загалом. Пірогенна деградація призводить до вигорання торфу, утворення западинного рельєфу, знищення видового болотного рослинного і тваринного різноманіття та їхньої чисельності, формування на місці природних болотних екосистем і сільськогосподарських угідь малопридатних для використання територій. Особливо небезпечним є утворення вигорілих порожнин у тілі торфової маси, куди провалюється техніка, люди, тварини. Для живих істот і людей провали в пірогенні порожнини часто закінчуються трагічно.

Згідно запропонованих нормативних оцінок рівнів пірогенної деградації, торфові ґрунти зазнали деградації від слабкого до надто високого (кризового) рівня. Потужність вигорілого торфу становить від 6 до 90% відносно меженного рівня ґрунтових вод. Щодо потужності торфу, втрати від вигоряння досягають 45-60%. В межах торфорозробок, де залишкова потужність торфу невелика, вигорання відбувається до мінерального дна болота. В таких випадках деградація оцінюється як катастрофічна.

Інтегральна оцінка деградації ґрунтів проведена за розробленою нами методикою. Згідно розрахунків, деградація практично відсутня в цілинних ґрунтах, зайнятих під лісовою рослинністю. Ґрунти, які використовуються під ріллею, зазнали деградацій переважно середнього, високого і надто високого (кризового), менше-слабкого рівнів (таблиця 6).

Надто високого (кризового) ступеня деградації зазнали дефльовані дерново-підзолисті та дерново-карбонатні ґрунти, змиті ясно-сірі і сірі лісові, темно-сірі опідзолені, чорноземи опідзолені і чорноземи неглибокі малогумусні, дерново-карбонатні ґрунти. Кризові ситуації на еродованих ґрунтах зумовлені ерозійними втратами потужності генетичних горизонтів, переущільненням, знеструктуренням, дегуміфікацією. Надто високий рівень деградації еродованих ґрунтів підтверджується інтегральною сумою балів, яка досягає 20 і більше балів. Із зростанням ступеня еродованості величина значень інтегральної оцінки деградації ґрунтів зростає (див. табл. 6).

Торфово-болотні ґрунти і торфовища низинні зазнають деградацій, пов'я-заних з прискореною мінералізацією органіки, переосушенням, вітровою ерозією, пірогенною деградацією, механічним виробленням торфовищ. За інтегральною оцінкою ступінь деградації торфових ґрунтів високий.

За інтегральною оцінкою деградації високого (кризового) рівня найбільше поширені на Пасмовому Побужжі, Радехівському, Підподільському, Ратинському, менше-Бусько-Бродівському і Шепетівському природних районах (див. рис. 2).

Шляхи регулювання деградаційних процесів і обумовлених ними властивостей ґрунтів

Мінімізація деградаційних процесів в ґрунтах Малого Полісся повинна базуватись на нормативно-правових, організаційно-адміністративних, економічних, агротехнічних і наукових, просвітницьких заходах, спрямованих на охорону, збереження і відновлення деградованих ґрунтів, унеможливлення деградації ґрунтів, які ще зберегли свій високий біопродуктивний потенціал.

Початком реалізації такої програми обов'язково повинно бути повторне детальне ґрунтове обстеження території України в масштабі 1:5000 і 1:2000, проведена інвентаризація ґрунтів і земель. Лише за достовірними даними про якісний стан, географію, рівні деградації ґрунтів можна розробляти заходи їхньої охорони.

Вся система землеробства в регіонах поширення процесів водної ерозії має бути ґрунтозахисною, а на схилових землях-протиерозійною. Вимогам мінімізації ерозійної деградації ґрунтів і екологізації регіонів її поширення найбільше відповідає ґрунтозахисна система землеробства з контурно-меліоративною організацією території та виділенням еколого-технологічних груп земель.

Ефективними є агротехнічні заходи призупинення водно-ерозійної деградації ґрунтів-щілювання, глибоке розпушування, кротування які застосовуються під посівами зернових, просапних культур і багаторічних трав. У боротьбі з водною і вітровою ерозією одним з головних прийомів ґрунтозахисного комплексу є мінімізація обробітку ґрунту. Основними напрямами оптимізації властивостей і режимів деградованих ґрунтів Малого Полісся є покращення гумусового стану, фізичних властивостей, поживного і водно-повітряного режимів.

Екологічно-безпечне функціонування агроекосистем в регіонах з високим рівнем деградації ґрунтів і ґрунтового покриву, до яких належить і Мале Полісся, можливе за умов створення певної екологічної рівноваги. Покращення екологічної ситуації вбачається у зменшенні площі ріллі і, відповідно, збільшенні площі кормових угідь, лісів, чагарників, тобто, у збільшенні площі екологостабілізу-ючих угідь, екосистеми яких функціонують за природними аналогами при мінімальному антропогенному впливові. Цьому сприятиме ренатуралізація довкілля, яка спроможна забезпечити екологічну оптимізацію природокористування, запобігатиме подальшому розвитку деградаційних процесів. Досягнути ренатуралізації можливо шляхом консервації та реанімації малопродуктивних і деградованих земель, вилучивши їх з інтенсивного сільськогосподарського виробництва.

Деградаційні зміни у ґрунті і ґрунтовому покриві краще попереджати, ніж боротися з ними. Своєчасні заходи щодо попередження негативних процесів ґрунтів потребують моніторингових досліджень. Охорона ґрунтів і ведення моніторингових спостережень повинні забезпечуватись державним фінансуванням.

ВИСНОВКИ

1. Теоретичні основи деградації ґрунтів базуються на визначенні сутності деградаційних процесів, класифікації їх на типи і види, аналізі причин розвитку процесів деградації, розробці заходів їхньої мінімізації і охорони ґрунтів.

Розроблено теоретичне обґрунтування розвитку деградаційних процесів в ґрунтах Малого Полісся, схарактеризовано їхні причини і наслідки, модифіковано класифікацію деградаційних процесів на рівні типів і видів, запропоновано 7-ми бальну шкалу оцінки та інтегральну оцінку деградації ґрунтів, виділено гранулометричну деградацію і деградацію структури ґрунтового покриву.

2. Природні умови Малого Полісся спричинили розвиток ґрунтових режимів і процесів ґрунтотворення, зокрема, підзолистого, дернового, глейового і болотного. Поєднання і взаємодія ґрунтових режимів і процесів сформували зональні, азональні та інтразональні ґрунти, визначили їхні властивості і географію. Характер природних умов є також однією з причин розвитку деградаційних процесів або посилюють їх в поєднанні з антропогенними.

3. Типовими для території досліджень є дерново-підзолисті, сірі лісові, опідзолені ґрунти, чорноземи, лучні, лучно-болотні, болотні і дернові ґрунти. Найбільше поширеними є дерново-підзолисті і дернові ґрунти, які займають площу відповідно 27,94 і 22,90% території Малого Полісся. Тривале використання і окультурення ґрунтів спричинило трансформацію природних режимів і процесів ґрунтотворення в природно-антропогенні (культурна еволюція ґрунтів або культурний ґрунтотворний процес), які викликають як покращення, так і погіршення властивостей ґрунтів, підвищення і зниження їхньої родючості, розвиток деградаційних процесів.

4. При дослідженні деградації ґрунтів Малого Полісся використано географічні і ґрунтові методи: порівняльно-географічний, порівняльно-профільний, порівняльно-історичний, порівняльно-аналітичний, статистичний і статистико-картометричний, що дозволило схарактеризувати географію і властивості ґрунтів, встановити типи і види деградації, провести їхню оцінку, намітити шляхи мінімізації деградаційних процесів і розробити заходи охорони ґрунтів.

5 Тривалий антропогенний вплив на ґрунти спричинив низку як позитивних, так і негативних змін у будові профілю і морфологічних ознаках, за якими вони суттєво відрізняються від цілинних аналогів. Позитивним є збільшення потужності гумусованих орних горизонтів, зокрема дерново-підзолистих, ясно-сірих і сірих лісових, дернових і дерново-карбонатних ґрунтів, розтягування їхнього генетичного профілю, зменшення ознак гідроморфізму в осушених ґрунтах. В окультурених ясно-сірих і сірих лісових, лучних ґрунтах підвищилась лінія закипання від НСІ і поява видимих форм карбонатів.

Деградаційні процеси призвели до зменшення потужності генетичних горизонтів і ґрунтового профілю загалом, зміни їхнього забарвлення в сторону інтенсифікації світло-сірих і бурих тонів, погіршення структури і ущільнення орного шару, збільшення щебенистості і кам'янистості в ґрунтах, сформованих на елювії щільних карбонатних порід. В осушених торфових ґрунтах набули поширення процеси пірогенної деградації.

6. Ґрунти Малого Полісся характеризуються піщаним, звя'знопіщаним, легкосуглинковим, середньосуглинковим, важкосуглинковим і легкоглинистим гранулометричним складом. Не виявлено суттєвих відмінностей у гранулометричному складі цілинних та окультурених ґрунтів, що знаходяться в однотипових умовах рельєфу. Осушувальні меліорації призвели до полегшення гранулометричного складу дерново-підзолистих, лучних і дернових ґрунтів, що зумовило розвиток гранулометричної деградації.

Тривале та інтенсивне використання ґрунтів під ріллею спричинило переущільнення ґрунтів, знеструктурення, погіршення водопроникності. Ерозійні процеси посилюють фізичну і агрофізичну деградацію. Прямої корелятивної залежності між зміною показників і ступенем еродованості не простежується.

7. Не виявлено однонаправленого впливу сільськогосподарського використання на гумусовий стан ґрунтів: має місце як його покращення, так і погіршення, що віддзеркалює ступінь їхнього окультурення. Деградаційні процеси призводять до погіршення гумусового стану ґрунтів, зокрема вкорочення гумусового профілю, зменшення вмісту і запасів гумусу, негативно відображаються на груповому і фракційному складі. Із зростанням ступеню ерозійної деградації втрати вмісту і запасів гумусу прямо пропорційно зростають. В еродованих ґрунтах послаблюється гуміфікація органічної речовини, звужується відношення Сгк:Сфк.

Сільськогосподарське використання позитивно відобразилось на ємності катіонного обміну і кислотно-основних властивостях ґрунтів. В деградованих ґрунтах ємність катіонного обміну зростає. Кислотно-основні властивості еродованих ґрунтів змінюються в сторону зростання лужності середовища, в дефльованих дерново-підзолистих ґрунтах має місце тенденція до зменшення рН. В еродованих рендзинах спостерігається різке збільшення вмісту СаСО3 і уламкового матеріалу в профілі.

8. Валовий хімічний склад відображає інтенсивність прояву підзолистого процесу ґрунтотворення, який найбільше виявлений в дерново-підзолистих ґрунтах і поступово слабшає в напрямку до підзолисто-дернових > сірих лісових > темно-сірих опідзолених > чорноземів опідзолених. Затухання підзолистого процесу ґрунтотворення супроводжується зменшенням вмісту у верхній частині профілю SiO2, зростанням кількості півтораоксидів, оксидів Кальцію і Магнію. В орному шарі окультурених ґрунтів посилюються процеси вилуговування Кальцію і Магнію, активізуються процеси внутрішньоґрунтового вивітрювання.

В орному шарі дефльованих дерново-підзолистих ґрунтів простежується тенденція до збільшення вмісту оксиду Силіцію і зменшення півтораоксидів. Із зростанням ступеня дефльованості кількість SiO2 збільшується. Ерозійна деградація, пов'язана з водною ерозією, призвела до зменшення в орних горизонтах ясно-сірих і сірих лісових, темно-сірих опідзолених і чорноземах опідзолених вмісту SiO2, збільшення півтораоксидів і оксидів Кальцію. Простежується пряма кореляція між ступенем еродованості і вмістом оксидів. В еродованих ґрунтах посилюються процеси внутрішньоґрунтового вивітрювання.

9. Мале Полісся характеризується складною структурою ґрунтового покриву, що зумовлено частою просторовою зміною чинників ґрунтотворення. Поєднання складають основу структури ґрунтового покриву Ратинського, Радехівського, і Бусько-Бродівського і Шепетівському природних районів. На Пасмовому Побужжі домінантними є ташети, в Підподільському і частково Радехівському природних районах-варіації. В Шепетівському природному районі переважаючими в структурі грунтового покриву є плямистості і поєднання (рисунок 1).

Структура ґрунтового покриву Малого Полісся зазнала суттєвих змін внаслідок антропогенної діяльності і розвитку деградаційних процесів, що проявляється в ускладнені геометричної будови, роздрібненості і зменшенні площ ґрунтових контурів, зростанні показників їхньої неоднорідності. Це дало підставу стверджувати про деградацію структури ґрунтового покриву.

10. В ґрунтах Малого Полісся набули поширення механічні, агрофізичні, біохімічні, хімічні, радіологічні, гідрологічні, пірогенні, техногенні, геоекоаномальні деградаційні процеси.

Ерозійної деградації через водну ерозію переважно високого і надто високого (кризового) рівня зазнали схилові ясно-сірі і сірі лісові, темно-сірі опідзолені, чорноземи опідзолені, чорноземи неглибокі малогумусні, частково дерново-карбонатні ґрунти. Найбільше водно-ерозійна деградація набула поширення в межах Пасмового Побужжя. Дефляції від слабкого до високого рівня зазнають дерново-підзолисті, дерново-карбонатні і осушені торфові ґрунти в Ратинському, Радехівському, Бусько-Бродівському і Шепетівському природних районах.

Фізичної деградації внаслідок переущільнення і знеструктурення зазнають переважно ґрунти суглинкового і глинистого, менше-легкого гранулометричного складу, які інтенсивно використовуються в ріллі. Процеси фізичної і агрофізичної деградації найпоширеніші на Пасмовому Побужжі, Підподільському, Радехівському, менше в Ратинському природних районах Малого Полісся.

Ґрунти Малого Полісся зазнали процесів дегуміфікації всіх рівнів-від її відсутності до надто високого (кризового) ступенів, що зумовлено особливостями їхнього використання. Інтенсивною дегуміфікацією відзначаються еродовані ґрунти. Із зростанням ступеня еродованості дегуміфікація ґрунтів посилюється. Найбільше негативні процеси розповсюджені на Пасмовому Побужжі, Радехівському, Ратинському природних районах, що зумовлено розвитком ерозійної деградації.

Підкислення і декальцинації зазнають цілинні, менше-окультурені дерново-підзолисті ґрунти, що є для них характерним і пов'язано з розвитком підзолистого процесу ґрунтотворення. Окарбоначення зазнають переважно еродовані дерново-карбонатні ґрунти, в яких в оранку залучаються горизонти з високим вмістом карбонатів Кальцію.

Пірогенної деградації від слабкого до надто високого (кризового) рівня зазнають торфово-болотні ґрунти і торфовища низинні в межах Пасмового Побужжя, Радехівського, Ратинського природних районів. Пірогенна деградація спричиняє глибокі деструкції в профілі торфових ґрунтів і в структурі ґрунтового покриву, є одним з найнебезпечніших проявів деградації ґрунтів.

За інтегральною оцінкою, деградації високого (кризового) рівня найбільше зазнають ґрунти на Пасмовому Побужжі, Радехівському, Підподільському, Ратин-ському, менше-Бусько-Бродівському і Шепетівському природних районах.

11. Мінімізація деградаційних процесів і регулювання обумовлених ними негативних явищ повинні базуватись на ґрунтозахисних системах землеробства, в місцях ерозійної деградації-протиерозійних. На схилових землях необхідне запровадження контурно-меліоративної системи землеробства. Деградовані ґрунти вимагають оптимізації і регулювання фізичних і фізико-хімічних властивостей на основі науково-мотивованих прийомів і заходів.

З метою попередження інтенсифікації деградаційних процесів потрібно впроваджувати заходи з консервації деградованих і малопродуктивних ґрунтів.

Необхідне запровадження системи базового і кризового моніторингу та використання їх результатів для розробки заходів охорони ґрунтів. Передбачити державне фінансування охорони ґрунтів і ведення моніторингу.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії:

Пшевлоцький М.І. Ґрунти Сокальського пасма і їх агротехногенна трансформація / М.І. Пшевлоцький, В.Г. Гаськевич-Львів: Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2002.-180 с.

Гаськевич В.Г. Осушені мінеральні ґрунти Малого Полісся: Монографія / В.Г. Гаськевич, С.П. Позняк.-Львів: Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2004.-256 с. Статті у наукових фахових виданнях

Гаськевич В.Г. Моніторингові дослідження кризових ситуацій в мінеральних осушених ґрунтах Малого Полісся / В.Г. Гаськевич // Вісник Львівського університету. Серія географічна.-2000.-Випуск 26.-С. 136-137.

Гаськевич В.Г. Сучасний стан меліорованих геокомплексів Малого Полісся / В.Г. Гаськевич, О.В. Гаськевич // Фізична географія та геоморфологія.-К.: ВГЛ “Обрії”, 2001.-Вип. 41.-С. 116-120.

Позняк С.П. Вплив мезо-і мікрорельєфу на властивості та використання осушених ґрунтів Малого Полісся / С.П. Позняк, В.Г. Гаськевич // Вісник Львівського університету. Серія географічна.-2001.-Випуск 28.-С. 52-55.

Гаськевич В.Г. Зміни агроландшафтів Малого Полісся під впливом осушення і проблеми їх використання / В.Г. Гаськевич, О.В. Гаськевич // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Географія. Вінниця, 2001.-Вип. 11.-С. 63-68.

Гаськевич В.Г. Вплив осушення на властивості та використання ґрунтів Малого Полісся / В.Г. Гаськевич // Вісник Львів. держ. аграрн. ун-ту. Агрономія.-2001.-№ 5.-С. 122-127.

Гаськевич В.Г. Вплив осушення на протидефляційну стійкість дерново-підзолистих ґрунтів Малого Полісся / В.Г. Гаськевич // Агрохімія і грунтознавство. Спеціальний випуск.-Харків: ННЦ “ІГА ім. О.Н. Соколовського”, 2002.-Книга 3.-С. 39-41.

Пшевлоцький М.І. Ерозійна деградація ґрунтів Сокальського пасма / М.І. Пшевлоцький, В.Г. Гаськевич // Вісник Львівського університету ім. Івана Франка. Серія географічна. -2003.-Випуск 29.-С. 233-239.

Позняк С.П. Проблеми використання осушених ґрунтів Малого Полісся в контексті ренатуралізації ландшафту / С.П. Позняк, В.Г. Гаськевич // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки.-2003.-№ 7.-С. 186-190.

Гаськевич В.Г. Геоморфологічні передумови розвитку ерозійних процесів в ґрунтах Сокальського пасма / В.Г.Гаськевич, М.І. Пшевлоцький // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки.-2003.-№ 7.-С. 123-126.

Гаськевич В.Г. Осушені мінеральні ґрунти Малого Полісся: сучасний стан і проблеми використання / В.Г. Гаськевич // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Географія.-Тернопіль, 2004.-№ 2-Ч. 1.-С. 122-128.

Гаськевич В.Г. Дефляційні процеси в агроландшафтах Малого Полісся / В.Г. Гаськевич // Фізична географія та геоморфологія.-К.: ВГЛ “Обрії”, 2004.-С. 39-46.

Гаськевич В.Г. Трансформація гранулометричного складу ґрунтів Малого Полісся в разі осушення і розвиток деградаційних процесів / В.Г. Гаськевич // Вісник Львівського університету. Серія географічна. 2004. Випуск 30.-С. 50-58.

Гаськевич В.Г. Трансформаційні процеси в дернових ґрунтах Малого Полісся / В.Г. Гаськевич, Позняк С.П. // Агрохімія і ґрунтознавство. Міжвідомчий тематичний науковий збірник.-Харків: ННЦ “ІГА ім. О.Н. Соколовського”, 2004.-Випуск 65.-С. 72-78.

Гаськевич В.Г. Лучні карбонатні ґрунти Малого Полісся : географія, властивості, екологія / В.Г. Гаськевич // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць.-Вип.. 251.-Біологія.-Чернівці: “Рута”, 2005.-С. 102-108.

Гаськевич В.Г. Трансформація агроландшафтів Малого Полісся під впливом гірничо-добувної промисловості / В.Г. Гаськевич, М.І. Пшевлоцький // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Географія. Вінниця, 2005.-Вип. 10.-С. 54-58.

Гаськевич В.Г. Сучасний стан і проблеми моніторингу ґрунтів Малого Полісся / В.Г. Гаськевич // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки.-№2.-2006.-С. 108-113.

Гаськевич В.Г. Ерозійні процеси в грунтах Малого Полісся / В.Г. Гаськевич // Агрохімія і грунтознавство. Міжвідомчий тематичний збірник. Спец. вип. Книга третя.-Харків: Вид-во ННЦ “ІГіА ім. О.Н. Соколовського”, 2006.-С. 206-209.

Гаськевич В.Г. Історичні аспекти дослідження ґрунтів Малого Полісся / В.Г. Гаськевич // Історія української географії. Всеукраїнський науково теоретичний часопис.-Тернопіль: Підручники і посібники, 2006.-Вип. 1(13). С. 82-88.

Гаськевич В.Г. Ерозійна деградація ґрунтів Малого Полісся: географія, причини, наслідки, шляхи подолання / В.Г. Гаськевич // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Географія. Вінниця, 2006.-Вип. 12.-С. 9-18.

Гаськевич В.Г. Підзолисто-дернові ґрунти Малого Полісся / В.Г. Гаськевич // Вісник Львівського державного аграрного університету: Агрономія. Львів: Львів. держ. агроуніверситет, 2006.-№ 10.-С. 59-64.

Гаськевич В.Г. Ерозійна деградація сірих лісових грунтів Пасмового Побужжя / В.Г. Гаськевич // Вісник Львівського університету. Серія географічна. 2006. Випуск 33.-С. 62-69.

Гаськевич В., Нецик М. Пірогенна деградація ґрунтів Малого Полісся: ґрунтово-екологічні і соціально-економічні аспекти / В. Гаськевич, М Нецик // Вісник Львівського університету. Серія географічна. 2008. Випуск 35.-С. 49-57.

Іванюк Г. Гумусовий стан еродованих чорноземів опідзолених Пасмового Побужжя / Г. Іванюк, Н. Тарасюк, В. Гаськевич // Вісник Львівського університету. Серія географічна.-2008.-Випуск 35.-С. 110-117.

Гаськевич В.Г. Трансформація валового хімічного складу дерново-підзо-листих ґрунтів Малого Полісся під впливом антропогенезу / В.Г. Гаськевич // Вісник Одеського національного університету.-Том 14. Випуск 7.-Географічні та геологічні науки.-2009. С.103-108.

Гаськевич В.Г. Ерозійна деградація темно-сірих опідзолених ґрунтів Пасмового Побужжя: географія, причини, наслідки / В.Г. Гаськевич, Л.В. Мазник // Наукові записки Тернопільського національного університету імені Володимира Гнатюка.-№2 (вип. 26).-2009.-С. 22-28.

Статті і тези конференцій в інших виданнях

Гаськевич В.Г. Зміна структурно-агрегатного складу лучних ґрунтів Малого Полісся під впливом осушення та інтенсивного сільськогосподарського використання / В.Г. Гаськевич // Вісник ХНАУ ім.. В.В. Докучаєва. Серія “Ґрунтознавство, агрохімія, землеробство, лісове господарство”.-2002.-№ 2.-С. 155-158.

Гаськевич В.Г. Дефляционные процессы в почвах Малого Полесья / В.Г. Гаськевич // Lucrarile Conferintei internationale stiintifico-practice “Solul-una din problemele principiale ale secolului XXI”.-Chisinau: 2003.-P. 205-206.

Гаськевич В.Г. Оцінка сучасного стану мінеральних осушених ґрунтів Малого Полісся / В.Г. Гаськевич // Генеза, географія та екологія ґрунтів. Збірник наукових праць.-Львів: Вид. центр ЛНУ імені Івана Франка.-2003. С. 95-101.

Гаськевич В.Г. Аналіз природно-антропогенних факторів деградації ґрунтів Малого Полісся / В.Г. Гаськевич // Україна: географічні проблеми сталого розвитку. Зб. наук. праць.-К.: ВГЛ Обрії, 2004.-Т. 3.-С. 207-209.

Гаськевич В.Г. Вплив осушення на гумусний стан лучних ґрунтів Малого Полісся і їх деградацію / В.Г. Гаськевич, С.П. Позняк // Вісник ХНАУ ім.. В.В. Докучаєва. Серія “Ґрунтознавство, агрохімія, землеробство, лісове господарство”.-2004.-№ 1.-С. 152-157.

Гаськевич В.Г. Оцінка сучасного стану дерново-підзолистих ґрунтів Малого Полісся у контексті їхньої деградації / В.Г. Гаськевич // Аграрний вісник Причорномор'я.-Одеса: Вид-во ОДАУ.-2004.-Випуск 26. Частина 1.-С. 129-134.

Гаськевич В.Г. Ерозійна деградація ґрунтів Малого Полісся в контексті проблем адаптивно-ландшафтного землеробства / В.Г. Гаськевич: Матер. ІІ міжн. наук.-практ. конф. [Екологія: проблеми адаптивно-ландшафтного землеробства]. (Івано-Франківськ, 20-22 червня 2006).-Івано-Франківськ: Вид-во “Симфонія-форте”, 2006.-С. 73-76.

Гаськевич В.Г. Екологічні наслідки ерозійної деградації ґрунтів Пасмового Побужжя / В.Г. Гаськевич: Матер. І Всеукр. наук.-практ. конф. [Географія та екологія: наука і освіта].-(Умань, 20-21 квітня 2006 р.).-К.: “Інтерлінк”, 2006.-С. 38-40.

Гаськевич В.Г. Грунтово-ресурсний потенціял Белзщини: сучасний стан і проблеми збереження / В.Г. Гаськевич, М.І. Пшевлоцький // Белз і Белзька земля. Науковий збірник.-2006. Випуск ІІ.-С. 112-120.

Гаськевич В.Г. Деградаційні процеси в схилових ґрунтах Пасмового Побужжя / В.Г. Гаськевич: Матер. міжн. наук.-практ. конф. [Сучасний стан ґрунтового покриву України та шляхи його сталого розвитку на початку 21-го століття].-(Харків, 2006).-Харків: Вид-во ННЦ “ІГА ім. О.Н. Соколовського”, 2006.-С. 126-128.

Гаськевич В.Г. Пірогенна деградація торфових ґрунтів долин Пасмового Побужжя / В. Гаськевич, М Нецик // Фальцфейнівські читання. Збірник наукових праць.-Херсон: ПП Вишемирський, 2007.-С. 56-59.

Гаськевич В.Г. Консервація малопродуктивних і деградованих земель Малого Полісся: сучасний стан і проблеми реалізації / В.Г. Гаськевич, М.І. Пшевлоцький // Збірник наукових праць ПДАТУ.-Випуск 15.-Том 1. Проблеми моніторингу ґрунтів і сучасні технології відтворення їх родючості.-Кам'янець-Подільський.-2007.-С. 310-315.

Гаськевич В.Г. Трансформація загальних фізичних властивостей лучних ґрунтів долини ріки Полтви під впливом осушення / В.Г. Гаськевич // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування.-Випуск 3 (39). Частина 1.-Рівне, 2007.-С. 236-241.

Гаськевич В.Г. Пирогенная деградация осушенных торфяных почв Малого Полесья / В.Г. Гаськевич, М.В. Нецик // [Матер. V Всероссийского съезда общества почвоведов].-(Ростов-на-Дону, 18-22 августа 2008 г.).-Ростов-на Дону, 2008.-С. 142.

Гаськевич В.Г. Трансформація гумусового стану дерново-підзолистих ґрунтів Малого Полісся під впливом дефляції / В.Г. Гаськевич // Генеза, географія та екологія ґрунтів. Збірник наукових праць.-Львів: видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка.-2008. С. 159-167.

ґрунт полісся антропогенний морфологічний

АНОТАЦІЯ

Гаськевич В.Г. Теоретичні основи і прикладні аспекти деградації ґрунтів Малого Полісся.-Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора географічних наук за спеціальністю 11.00.05-біогеографія та географія ґрунтів.-Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна, 2010.

В дисертації теоретично обґрунтовано розвиток деградації ґрунтів Малого Полісся, схарактеризовано причини і наслідки негативних явищ, запропоновано класифікацію деградаційних процесів і шкалу їхньої оцінки. Розроблено основи інтегральної оцінки деградації ґрунтів, складено карту інтегральної оцінки деградації ґрунтів Малого Полісся. Проведено дослідження структури ґрунтового покриву, запропоновано новий показник її характеристики-індекс розгалуженості контурів.

Причинами деградаційних процесів прямо чи опосередковано є природні і антропогенні чинники, які взаємодіють між собою, посилюють один одного, що зумовлює різноманіття та інтенсивність вияву деградацій. В ґрунтах Малого Полісся набули поширення механічні, фізичні, агрофізичні, біохімічні, хімічні, гідрологічні, пірогенні, техногенні, геоекоаномальні деградаційні процеси. За результатами досліджень, деградаційні процеси негативно відображаються на морфологічних ознаках, спричиняють погіршення фізичних, фізико-хімічних і хімічних властивостей ґрунтів, знижують родючість ґрунтів, зменшують їхнє екологічне і біосферне значення. Деградація ґрунтів призвела до ускладнення структури ґрунтового покриву, що дало підстави виділити деградацію структури ґрунтового покриву. Запропоновано шляхи мінімізації деградаційних процесів і обумовлених ними негативних явищ.

Ключові слова: ґрунт, деградація, деградаційні процеси, морфологічні ознаки, гумус, структура ґрунтового покриву, типи деградації, види деградації, інтегральна оцінка деградації, мінімізація деградаційних процесів, консервація земель, охорона ґрунтів, моніторинг.

АНОТАЦИЯ

Гаськевич В.Г. Теоретические основы и прикладные аспекты деградации почв Малого Полесья.-Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора географических наук по специальности биогеография и география почв.-Львовский национальный университет имени Ивана Франко, Львов, Украина, 2010.

В диссертации теоретически обосновано развитие деградации почв Малого Полесья, подана характеристика причин и следствий отрицательных явлений, предложено классификацию деградационных процессов и шкалу их оценки. Разработано основы интегральной оценки деградации почв, составлено карту интегральной оценки деградации почв Малого Полесья. Впервые проведены исследования структуры почвенного покрова, предложен новый показатель её характеристики-индекс разветвлённости контуров. В осушенных почвах установлено развитие гранулометрической деградации почв.

Типичными для территории исследований являются дерново-подзолистые, ясно-серые и серые лесные, темно-серые оподзоленные почвы и черноземы оподзоленные, черноземы неглубокие, черноземы карбонатные на элювии плотных карбонатных пород, луговые, лугово-болотные, болотные и дерновые почвы.

Причинами деградационных процессов непосредственно или посредственно являются природные и антропогенные факторы, которые взаимодействуют между собой, усиливают друг друга, что обуславливает разнообразие и интенсивность выявления деградаций.

Деградационные процессы привели к уменьшению мощности генетических горизонтов и почвенного профиля, изменению окраски пахотного слоя, переуплотнению почв и ухудшению почвенной структуры, снижению водопроницаемости. Экстенсивное и часто научно необоснованное использование почв, эрозионная деградация вызвали процессы дегумификации и потерь запасов гумуса. Вместе с тем, в окультуренных почвах наблюдается тенденция к увеличению емкости катионного обмена и улучшению кислотно-основных свойств.

Сельскохозяйственное использование и эрозионные процессы вызвали трансформацию валового состава почв, которая проявляется в относительном уменьшении в пахотном слое оксидов Силиция и увеличении содержания Al2O3, Fe2O3 и оксидов Кальция. В эродированных почвах усиливаются процессы внутрипочвенного выветривания.

Рассмотрены уровни организации структуры почвенного покрова, проанализировано компонентное содержание и геометрическое строение почвенных комбинаций (пятнистостей, ташетов, мозаик, сочетаний и вариаций), составлена карта структуры почвенного покрова. Установлено осложнение структуры почвенного покрова вследствие деградации почв и ее деградации.

В почвах Малого Полесья распространены механические, физические, агрофизические, биохимические, химические, гидрологические, пирогенные, техногенные, геоэкоаномальные деградационные процессы. Степень деградации почв Малого Полесья оценивается от слабой до очень высокой (кризисной). Согласно интегральной оценке, кризисные уровни деградации почв наиболее распространены на Пасмовом Побужье, Радеховском, Подподольском, и Ратынском природных районах.

Пути минимизации и предотвращения деградации почв возможны при условии внедрения адаптивно-ландшафтных систем земледелия, противоэрозионных мероприятий защиты почв, оптимизации и регулирования физических и физико-химических свойств почв, консервации деградированных и малопродуктивных земель. Необходимо развитие системы базового и кризисного мониторинга почв и земельных ресурсов. Предусмотреть бюджетное финансирование охраны почв и функционирования мониторинга.

Ключевые слова: почва, деградация, деградационные процессы, морфологические признаки, гумус, структура почвенного покрова, типы деградации, виды деградации, интегральная оценка деградации, минимизация деградационных процессов, консервация земель, охрана почв, мониторинг.

SUMMARY

Haskevych V.G. Theoretical Fundamentals and Applied Aspects of Soil Degradation of Small Polissya. - Manuscript.

Dissertation on conferring the scientific degree of doctor of geography sciences in speciality 11.00.05 - biogeography and geography of soils. - Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine, 2010.

Dissertation deals with the theoretic substantiation of the development of soils degradation of Small Polissya. Causes and effects of negative phenomena have been characterized. Classification of degrading processes and the scale of their assessment have been suggested. The fundamentals of integral assessment of soils degradation have been elaborated and the mapping of integral assessment of soils degradation of Small Polissya has been done. The research of soil cover structure has been carried out and a new index of its characteristics - index of contours ramification has been suggested.

Natural and anthropogenic factors are the causes of degrading processes directly or indirectly. They act and strengthen reciprocally causing diversity and intensity of degradations. Mechanical, physical, agrophysical, biochemical, chemical, hydrological, pyrogenic, technogenous, geoecoanomalous degrading processes have taken place in the soils of Small Polissya.

According to the researches, degrading processes have a negative impact upon the morphological features, cause the deterioration of physical, physical-chemical and chemical peculiarities of soils, lessen the soils fertility and diminish their ecological and biospheric meaning. Soils degradation caused the complication of soil cover structure and its degradation. The ways of minimization of degrading processes and negative phenomena caused by them have been suggested.

Key words: soil, degradation, degrading processes, morphological features, humus, soil cover structure, types of degradation, kinds of degradation, integral assessment of degradation, minimization of degrading processes, conservation of lands, protection of soils, monitoring.

Підписано до друку 30.04.2010 р. Формат 60х84/16

Папір офсетний. Гарнітура Times New Roman. Друк на різографі.

Умовн. друк. арк.. 2,0. Обл.-вид. арк. 2,1.

Тираж 100 прим. Замовлення № 114.

...