Селекційно-господарські та біологічні особливості помісей, одержаних від схрещування корів української чорно-рябої молочної породи з бугаями вітчизняних м’ясних порід в умовах Полісся

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія аграрних наук України

Інститут розведення і генетики тварин

УДК 636.2.033.06.082.26(477.42)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук

СЕЛЕКЦІЙНО-ГОСПОДАРСЬКІ ТА БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОМІСЕЙ, ОДЕРЖАНИХ ВІД СХРЕЩУВАННЯ КОРІВ УКРАЇНСЬКОЇ ЧОРНО-РЯБОЇ МОЛОЧНОЇ ПОРОДИ З БУГАЯМИ ВІТЧИЗНЯНИХ М'ЯСНИХ ПОРІД В УМОВАХ ПОЛІССЯ

06.02.01 - розведення та селекція тварин

ТКАЧУК В.П.

Київ - Чубинське, 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті розведення і генетики тварин НААНУ.

Науковий керівник:доктор сільськогосподарських наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України Сірацький Йосип Зенонович, Інститут розведення і генетики тварин НААНУ, завідувач відділу

Офіційні опоненти:доктор сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник Федорович Єлизавета Іллівна, Інститут біології тварин НААНУ, завідувач лабораторії біологічних основ генетики і селекції тварин

доктор сільськогосподарських наук, професор Пелехатий Микола Сергійович, завідувач кафедри розведення, генетики тварин і біотехнології Житомирського національного агроекологічного університету Міністерства аграрної політики України.

Захист дисертації відбудеться 7 травня 2010 року о 13⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.355.01 Інституту розведення і генетики тварин НААНУ за адресою: 08321, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Чубинське, вул. Погребняка, 1.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту розведення і генетики тварин НААНУ за адресою: 08321, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Чубинське, вул. Погребняка, 1.

Автореферат розісланий 2 квітня 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Ю.В.Мільченко

Загальна характеристика роботи

Актуальність роботи. М'ясна продуктивність тварин української чорно-рябої молочної породи, як і всіх спеціалізованих молочних порід, недостатня і потребує значного поліпшення. Враховуючи тенденції розвитку скотарства в Україні вважається, що частина поголів'я (10-20 %) низькопродуктивних корів може використовуватися для збільшення виробництва м'яса за рахунок застосування промислового схрещування з бугаями м'ясних порід і інтенсивного вирощування одержаних помісей (A. Anon, 1983; В.П. Лукаш, В.И. Шевченко, 1984; Э.Н. Доротюк, Ф.И. Згривец, 1998; H. Grodzki, O. Lis, T. Nalekz-Tarnacka, K. Zdziarski, 2002). Збільшенню виробництва яловичини та поліпшенню її якості буде сприяти також використання помісних телиць для створення товарних м'ясних стад (В.М. Труш, 1996; Ф.И. Згривец, 1997; В.И. Косилов, С.И. Мироненко, 2009; А.Ф. Шевхужев, Б.В. Балов, 2009). Вченими досліджені різні поєднання порід, які рекомендовані виробництву та знайшли широке застосування на практиці. Однак, до цього часу не вивчена ефективність промислового схрещування корів української чорно-рябої молочної породи з бугаями вітчизняних м'ясних порід: української, поліської і волинської та симентальської м'ясної, яка створюється. Тварини цих порід характеризуються високою енергією росту та відмінними м'ясними якостями (С.С. Спека, 1991; Ю. Вдовиченко та інші, 2007; Ю. Вдовиченко, С. Спека, Л. Дєдова, В. Ткачук, 2007; І. Гузєв та інші, 2007; І. Гузєв, Ю. Вдовиченко, О. Чиркова та інші, 2007; Т. Янко, 2007). Подальше удосконалення сільськогосподарських тварин неможливе без глибоких знань їх селекційно-генетичних, біологічних та господарсько-корисних ознак (Є.І. Федорович, Й.З. Сірацький, 2004).

Результативність схрещування корів української чорно-рябої молочної породи з плідниками вітчизняних м'ясних порід за продуктивними, екстер'єрно-конституційними та біологічними особливостями майже не вивчена, вона неоднозначна і потребує дослідження кожного генотипу в кожному конкретному регіоні. Тому вивчення росту живої маси, лінійних промірів статей тіла, м'ясної продуктивності, хімічного складу м'яса, морфологічних і біохімічних показників крові, використання поживних речовин корму, газоенергетичного обміну у тварин української чорно-рябої молочної породи та їх помісей з поліською, симентальською, волинською та українською м'ясними породами має наукове і практичне значення. Це і визначає актуальність дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи була складовою частиною плану науково-дослідних робіт Інституту розведення і генетики тварин УААН: “Удосконалити існуючі та створити нові породи великої рогатої худоби м'ясного напрямку продуктивності з високою енергією росту і м'ясними якостями на основі сучасних досягнень генетики і біотехнології” (№ державної реєстрації 0196U016324) у 1998-2000 роках; “Удосконалити існуючі та вивести нові м'ясні породи і типи великої рогатої худоби з використанням сучасних методів генетики і біотехнології” (№ державної реєстрації 0101U003120) у 2001-2005 роках і “Розробити методологічні основи стратегії і тактики охорони генетичного різноманіття сільськогосподарських тварин та методично забезпечити інтегральну спадкову експертизу, надійне збереження і цілеспрямоване забезпечення генофонду спеціалізованого м'ясного скотарства України” (№ державної реєстрації 0106U005836) у 2006-2010 роках.

Мета і завдання досліджень. Метою наших досліджень було проведення порівняльного вивчення селекційно-генетичних та біологічних особливостей помісей, отриманих від промислового схрещування маток української чорно-рябої молочної породи з бугаями поліської, волинської, української та симентальської (яка створюється) м'ясних порід. У зв'язку з цим було поставлено завдання вивчити:

- динаміку росту живої маси бугайців і телиць різних генотипів;

- лінійний ріст бугайців і телиць;

– індекси будови тіла;

– м'ясну продуктивність бугайців різних генотипів;

– ріст внутрішніх органів;

– ріст шкіри;

– хімічний склад і калорійність найдовшого м'яза спини;

– амінокислотний склад білка найдовшого м'яза спини;

– вміст нуклеїнових кислот у найдовшому м'язі спини;

– вміст нуклеїнових кислот у внутрішніх органах;

– особливості газоенергетичного обміну;

– морфологічні та біохімічні показники крові;

– зоотехнічну та економічну оцінку результатів досліджень.

Об'єкт дослідження: ріст живої маси, екстер'єрно-конституційні особливості, м'ясні та забійні якості, амінокислотний склад, вміст нуклеїнових кислот, газоенергетичний обмін, морфологічний та біохімічний склад крові, зоотехнічна та економічна оцінка.

Предмет дослідження: чистопородні бугайці української чорно-рябої молочної породи та їх помісі з бугаями поліської, волинської, української та симентальської м'ясних порід.

Методи досліджень: зоотехнічні - жива маса, проміри статей тіла, індекси будови тіла; морфологічні - вікова динаміка маси туш і півтуш, обвалка півтуш, внутрішні органи, маса шкіри; біохімічні - морфологічний і біохімічний склад крові, хімічний склад м'яса, амінокислотний склад білка, вміст нуклеїнових кислот; технологічні - рН м'яса, уварювання, пластичність, вологоутримуюча здатність, сила зрізу; фізіологічні - газоенергетичний обмін; біометричні - середні величини, їх похибка, коефіцієнти кореляції і їх похибка, показники вірогідності результатів досліджень.

Наукова новизна. Вперше проведено комплексне дослідження росту й розвитку, екстер'єрно-конституційних особливостей, м'ясної продуктивності, росту внутрішніх органів та шкіри, хімічного складу і калорійності м'яса, біологічної цінності білків м'яса, газоенергетичного обміну, використання поживних речовин корму, морфологічних і біохімічних показників крові тварин, одержаних від промислового схрещування корів української чорно-рябої молочної породи з плідниками вітчизняних спеціалізованих м'ясних порід та доведено ефективність цього схрещування в зоні Полісся України. Виявлено значний генетичний резерв збільшення виробництва яловичини та поліпшення її якості. Встановлено, що за більшістю показників помісні тварини переважали чистопородних ровесників української чорно-рябої молочної породи. Обґрунтовано економічну ефективність схрещування корів української чорно-рябої молочної породи з бугаями поліської, симентальської, волинської та української м'ясних порід.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати досліджень можуть бути використані при створенні спеціалізованих стад м'ясної худоби та у племрепродукторах, племзаводах і племпідприємствах Житомирської області. На підставі проведених досліджень встановлені господарсько корисні, селекційно-генетичні та біологічні характеристики тварин різних генотипів, застосування яких забезпечує науково-обґрунтоване формування галузі спеціалізованого м'ясного скотарства в умовах Полісся (акт впровадження від 7 листопада 2008 року). Результати досліджень можуть бути використані при розробці планів селекційно-племінної роботи та програм селекції з м'ясною худобою вітчизняних порід.

Особистий внесок здобувача. За безпосередньою участю дисертанта розроблено методику досліджень, спільно з науковим керівником відпрацьована схема досліджень. Дисертантом особисто організовано і проведено науково-виробничий дослід та лабораторні дослідження з порівняльного вивчення селекційно-генетичних і біологічних особливостей бугайців різних генотипів, статистично проаналізовано, описано й узагальнено результати досліджень, сформульовано висновки і пропозиції виробництву, які випливають із результатів досліджень.

Апробація результатів досліджень. Основні положення дисертаційної роботи були оприлюднені на щорічних засіданнях відділу селекції м'ясної худоби та на засіданнях вченої ради Інституту розведення та генетики тварин УААН в 2000-2009 роках, на науково-виробничій конференції „Нове в селекції, генетиці та біотехнології тварин” (м. Київ, 2002 р.), конференції молодих вчених та аспірантів Інституту розведення і генетики тварин УААН (с. Чубинське, 2003 р.), на VІ конференції молодих вчених та аспірантів Інституту розведення і генетики тварин УААН (с. Чубинське, 2008 р.) та на науково-теоретичній конференції, присвяченій пам'яті В.П. Бурката (с. Чубинське, 2010 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи висвітлено в журналах “Тваринництво України”, збірнику “Розведення і генетика тварин”, “Віснику Білоцерківського державного аграрного університету”, матеріалах конференції молодих вчених і аспірантів та у науковому виданні “Результати комплексної оцінки великої рогатої худоби м'ясних порід і типів суб'єктів племінної справи у тваринництві України за 2007 рік”.

За темою дисертаційної роботи опубліковано 13 наукових праць, в тому числі 9 - у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 161 сторінці комп'ютерного тексту, ілюстрована 52 таблицями і 1 рисунком. Робота містить вступ, огляд літератури, матеріали і методи досліджень, результати власних досліджень, їх аналіз і узагальнення, висновки, пропозиції виробництву, список використаних літературних джерел, додатки. Перелік використаної літератури нараховує 302 найменування, з них 39 - іноземними мовами.

МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Експериментальну частину роботи виконано в Інституті розведення і генетики тварин НААНУ та КСП „Полісся” Овруцького району Житомирської області впродовж 1999-2008 років на бугайцях і теличках, одержаних від схрещування корів української чорно-рябої молочної породи з бугаями вітчизняних м'ясних порід. Для отримання молодняку необхідних генотипів у господарстві було осіменено корів української чорно-рябої молочної породи спермою бугаїв-плідників цієї ж породи (Джаз 8456; Лісний 349; Мер 16772778), поліської м'ясної (Клен 765; Малахіт 526; Смілий 459), симентальської м'ясної, яка створюється (Імідж 003 D; Рогач 0224; Сом А67), української м'ясної (Буряк 1871; Дружок 681; Ранній 1281) та волинської м'ясної (Баритон 2403; Явір 2391; Ясний 2514) порід. Сперма вищезазначених плідників була завезена з Житомирського облплемоб'єднання, Ковельського НДПП, Київського ОДП та ГСЦУ. Для проведення досліду за принципом пар-аналогів були сформовані п'ять груп бичків і теличок різних генотипів (табл. 1).

Таблиця 1. Схема досліду

Дослідження проводилися згідно схеми (рис. 1).

Годівлю піддослідних тварин проводили за раціонами, прийнятими в даному господарстві і характерними для зони Полісся України. Облік спожитих кормів здійснювали шляхом вирахування різниці між масою заданих кормів і їх залишків один раз у місяць, а при зміні раціону під час проведення контрольної годівлі - за методикою ВНИИМС (1984).

Живу масу піддослідних тварин вивчали шляхом індивідуального щомісячного зважування. Абсолютний приріст за окремі періоди і за весь період дослідження визначали за формулою:

D=W_t - W₀,(2.1)

де W_t - кінцева жива маса, кг; W₀ - початкова жива маса, кг.

Абсолютний середньодобовий приріст визначали за формулою:

,(2.2)

де W_t і W₀ - жива маса в кінці і на початку періоду, кг:

t₂ і t₀ - вік відповідно в кінці і на початку періоду, днів.

Відносну швидкість росту (К) визначали за формулою С.Броді (К.Б.Свечин, 1961):

(2.3)

Екстер'єрні особливості піддослідних бичків і теличок вивчали шляхом взяття основних промірів в 3-, 6-, 9-, 12-, 15- і 16-місячному віці: висота в холці, крижах і попереку, коса довжина тулуба, обхват грудей за лопатками і обхват п'ястка, глибина і ширина грудей, ширина в сідничних горбах, ширина в клубах, ширина в тазостегнових зчленуваннях, ширина голови, довжина голови, напівобхват заду, коса довжина заду. Шляхом співвідношення відповідних промірів вираховували індекси будови тіла тварин (А.И. Чижик, 1979; Й.З. Сірацький та інші, 2001).

Рис. 1 Схема досліджень

Забійні та м'ясні якості тварин вивчали за результатами забою за методиками ВИЖа (1965), ВНИИМС (1984) та Г.Т. Шкурина та ін. (2002). З кожної групи забивали по 3 бугайці у віці 12,5 і 16 місяців. Передзабійну живу масу визначали після 24-годинної голодної витримки в умовах м'ясокомбінату. Забій тварин, обробку туш і шкіри та обвалку туш проводили за технологією, що прийнята на м'ясокомбінаті.

Масу шкіри визначали шляхом зважування, а розміри - шляхом взяття промірів її довжини та ширини за допомогою мірної стрічки. Перемноживши дві останні величини одержали площу шкіри в дм². Подвійну товщину шкіри вимірювали на лікті за допомогою штангенциркуля.

Для проведення хімічного аналізу м'яса відбирали проби найдовшого м'яза спини на рівні 9-12 ребра. У пробах визначали вологу, суху речовину, білок, жир, золу за загальноприйнятими методиками, описаними П.Т. Лебедевым и А.Т. Усовичем (1969).

Калорійність м'яса визначали за формулою В.М. Александрова (1951):

бугай генотип м'ясний продуктивність

К=[С - (Ж + З)] х 41 + Ж х 93,

де К - калорійність натурального м'яса, ккал/кг; С - суха речовина, %; Ж - жир, %; З - зола, %; 41 - калорійність 10 г білка чи БЕР, ккал (1 % від кг); 93 - калорійність 10 г жиру, ккал (1 % від кг).

Якісні показники: рН, зв'язана вода, втрати маси при варінні визначали за методикою Г.Т. Шкурина та ін. (2002), пластичність, сила зрізу - за методикою Г.А. Гуменюк, Н.В. Черкасской (1977).

Для визначення площі м'язового вічка використовували полярний планіметр типу ПМ-М, вміст нуклеїнових кислот у найдовшому м'язі спини і внутрішніх органах бичків різних генотипів визначали за методикою А.С. Спирина (Ю.И. Раецкая, 1968). Лабораторні дослідження провела Н.І. Марченко, а амінокислотний склад середньої проби найдовшого м'яза спини визначали на амінокислотному аналізаторі в Інституті молока і м'яса УААН.

Для аналізу використання енергії поживних речовин корму піддослідними тваринами у 13-місячному віці було проведено дослідження газоенергетичного обміну „масковим” методом (В.И. Кимаковский, 1985; А.Т. Цвигун, 1994). Показники газообміну визначали впродовж двох суміжних днів, через три години після ранкової та вечірньої годівлі. Дослідження проводили п'ятихвилинними сеансами з урахуванням частоти дихання на другій та четвертій хвилинах досліджень.

Вміст кисню і вуглекислого газу в повітрі приміщень та у тому, що видихали тварини, визначали за допомогою газоаналізатора ГХП-100, конструктивно переробленого на кафедрі годівлі тварин та технології кормів Подільської державної аграрно-технічної академії. Розрахунки щодо визначення кількості спожитого кисню, виділеної вуглекислоти і теплопродукції проводили за методиками А.А. Кудрявцева (1951), А.А. Скворцовой, И.И. Хренова (1961), В.И. Кимаковского (1985).

Для дослідження морфологічних і біохімічних показників крові із яремної вени бугайців (по 4 голови з кожної групи) брали кров у чисті пробірки з гепарином (10 од/мл). Для отримання сироватки проби крові центрифугували. Загальний білок у крові визначали рефрактометрично, концентрацію гемоглобіну, кількість еритроцитів в 1 мм³ - фотоелектричним еритрогемометром моделі 065, кількість лейкоцитів і лейкоцитарну формулу - за загальноприйнятими методиками.

Активність аспартатамінотрансферази (К.Ф.2.6.11.) та аланінамінотрансферази (К.Ф.2.6.12.) визначали за допомогою наборів реактивів „Аланінамінотрансфераза” і „Аспартатамінотрансфераза” за методикою Рейтмана-Френкеля в модифікації Т.С. Пасхиной (М.Д. Лемперт, 1968), вміст цукру в крові - за методикою Самоджи (В.Е. Чумаченко и др., 1990; В.С. Козырь и др., 2002), кількість білірубіну - за допомогою фотоелектрометричного методу Иендрашика, Клеггорна и Грофа з використанням кофеїнового реактиву і побудовою калібрувального графіку за стандартним розчином білірубіну (А.М. Смирнов, П.А. Конопелько, В.С. Постников и др., 1981). Лужну фосфатазу визначали за методом Боданского (М.Д. Лемперт, 1968), тригліцерин - фотометричним методом на фотометрі „Екол-2” із термостатичним пристроєм з використанням набору реактивів фірми „Елітер”, виробництво - Франція-Бельгія.

Одержаний матеріал наукових досліджень обробляли методом варіаційної статистики за методиками Н.А. Плохинского (1969, 1970), А.Т. Опрі (1994).

Результати власних досліджень

Ріст і розвиток. Результати наших досліджень показують, що при однакових умовах годівлі та утримання, помісні бугайці мали не однакову живу масу залежно від віку та генотипу (табл. 2). В 3-місячному віці різниця за живою масою між бугайцями І і ІІ групи складала 19,5 (Р<0,001), І і ІІІ - 21,5 (Р<0,001), І і ІV - 15,8 (Р<0,001) та І та V - 9,5 кг (Р<0,001), у 6-місячному віці - відповідно 51,5 (Р<0,001), 53,0 (Р<0,001), 43,0 (Р<0,001) і 35,0 кг (Р<0,001), у 9-місячному - 60,9 (Р<0,001), 62,4 (Р<0,001), 43,2 (Р<0,001) і 35,6 кг (Р<0,001), у 12-місячному - 50,4 (Р<0,001), 57,2 (Р<0,001), 34,4 (Р<0,001) і 23,5 кг (Р<0,001), у 15-місячному - 59,3 (Р<0,001), 71,0 (Р<0,001), 37,7 (Р<0,001) і 44,2 кг (Р<0,001) та у 16-місячному - 62,8 (Р<0,001), 78,9 (Р<0,001), 41,7 (Р<0,001) і 47,5 кг (Р<0,001).

Таблиця2. Динаміка живої маси бугайців (М±m), кг

Примітка. У цій і всіх наступних таблицях ^* - Р<0,05; ^** - Р<0,01; ^*** - Р<0,001

Така ж закономірність у рості живої маси спостерігалася і у теличок. Середньодобові прирости у помісних бугайців і теличок у всі вікові періоди були вищими порівняно з ровесниками української чорно-рябої молочної породи. Найвища відносна швидкість росту у бугайців і теличок була в період від народження до 3-місячного віку. З віком тварин відносна швидкість росту знижувалася.

Екстер'єрно-конституційні особливості тварин різних генотипів. Встановлено, що у різні вікові періоди окремі проміри статей тіла тварин збільшувалися із неоднаковою інтенсивністю. У помісних бугайців і теличок різних груп, порівняно з ровесниками української чорно-рябої молочної породи, ця інтенсивність за значною кількістю промірів була вищою, а саме: за шириною грудей, шириною в сідничних горбах, шириною в маклаках, обхватом п'ястка та шириною в тазостегнових зчленуваннях - у період з 3- до 9-місячного віку тварин, за шириною в тазостегнових зчленуваннях та напівобхватом заду - у період з 3- до 9-місячного віку, за висотою в крижах та напівобхватом заду у період від 3- до 12-місячного віку і за шириною грудей та шириною в тазостегнових зчленуваннях - у період з 3- до 15-місячного віку. Встановлено, що молодняк, одержаний від плідників вітчизняних м'ясних порід, за екстер'єром і формами будови тіла мав чітко виражені ознаки батьківської породи. У них порівняно з ровесниками материнської породи були краще розвинені груди, спина, поперек та задня частина тулуба.

З віком тварин спостерігалося збільшення індексів збитості, масивності за Дюрстом, ейрисомії, м'ясності, масометричного, широтного та зменшення індексів довгоногості і формату таза. Індекси масивності за Дюрстом, важковагості, широтний і масометричний свідчать, що бугайці і телички всіх дослідних груп гармонійно розвивалися як за живою масою, так і за промірами статей тіла. У всі вікові періоди тварини обох статей мали широкий та глибокий тулуб та добре розвинену грудну клітку.

М'ясна продуктивність. За результатами контрольних забоїв бугайців різних генотипів встановлено, що за основними показниками м'ясної продуктивності між тваринами різних груп у 12,5-місячному віці спостерігалися відмінності. За передзабійною масою між бугайцями І і ІІ групи різниця складала 61,2 (Р<0,001), І і ІІІ - 77,1 (Р<0,001), І і ІV - 39,2 (Р<0,01) та І і V - 33,3 кг (Р<0,001), за масою парної туші - відповідно 42,5 (Р<0,001), 50,2 (Р<0,001), 31,9 (Р<0,01) та 27,8 кг (Р<0,001), за виходом туші - 4,2 (Р<0,001), 3,90 (Р<0,001), 4,8 (Р<0,01) та 4,5 % (Р<0,01), за масою внутрішнього жиру - 0,8 (Р<0,05), 0,5, 1,1 (Р<0,05) та 0,7 кг (Р<0,10), за забійною масою - 43,3 (Р<0,001), 50,7 (Р<0,002), 33,0 (Р<0,02) та 28,5 кг (Р<0,001) і за забійним виходом - 4,2 (Р<0,01), 3,7 (Р<0,01), 5,0 (Р<0,001) та 4,6 % (Р<0,001). У 16-місячному віці різниця за передзабійною масою (табл. 3) між бугайцями І і ІІ групи становила 44,8 (Р<0,01), І і ІІІ - 56,2 (Р<0,002), І і ІV - 35,3 (Р<0,001) та І і V - 39,1 кг (Р<0,001), за масою парної туші - відповідно 41,2 (Р<0,001), 39,8 (Р<0,01), 31,3 (Р<0,001) та 34,4 кг (Р<0,001), за виходом туші - 5,0 (Р<0,001), 2,8 (Р<0,001), 3,7 (Р<0,001) та 4,0 % (Р<0,001), за масою внутрішнього жиру - 1,5 (Р<0,02), 3,1 (Р<0,001), 0,7 (Р<0,01) та 2,2 кг (Р<0,001), за забійною масою - 42,7 (Р<0,001), 42,9 (Р<0,001), 32,0 (Р<0,001) та 36,6 кг (Р<0,001) і за забійним виходом - 5,2 (Р<0,001), 3,3 (Р<0,001), 3,7 (Р<0,001) та 4,4 % (Р<0,001).

Встановлено, що маса всіх тканин у піддослідних тварин усіх груп з віком збільшувалася. Це збільшення у бугайців різних генотипів відбувалося нерівномірно (табл. 4). Так, маса м'якоті півтуш у тварин І групи в 16-місячному віці порівняно з 12,5-місячним збільшувалася на 21,6 (Р<0,001), ІІ - на 23,1 (Р<0,001), ІІІ - на 20,0 (Р<0,001), ІV - на 21,6 (Р<0,001) та V - на 25,4 кг (Р<0,001), маса кісток - відповідно на 3,3 (Р<0,05); 0,7; 1,4 (Р<0,10); 2,5 та 1,5 кг (Р<0,01),

Таблиця 3. Забійні якості бугайців різних генотипів у 16-місячному віці, M±m

Таблиця 4. Морфологічний склад півтуш бугайців різних генотипів у 16-місячному віці (n=3 у кожній групі)

маса сухожилок - на 0,4, 0,2; 0,6; 0,6; 0,2 та 0,1 кг. У бугайців різних генотипів з віком ріст м'якоті проходив інтенсивніше росту кісток. Тому вихід м'якоті на 1 кг кісток з віком збільшувався. Цей показник найвищим був у тварин V, а найменшим - у ровесників І групи. У бугайців різних генотипів з віком також знижувалося співвідношення між м'якоттю, кістками і сухожилками. Найвища відносна маса м'якоті у 12,5-місячному віці була у бугайців ІІІ групи, а у 16-місячному віці - у тварин ІІ і V групи.

Результати наших досліджень показують, що з віком бугайців індекси м'ясності зростали. Найвищими вони були у тварин усіх груп у 16-місячному віці. Найвищу оцінку за індексами м'ясності отримала м'ясна продуктивність бугайців V групи, а найнижчу - тварини І групи. Необхідно відмітити, що за кожним із трьох індексів отримані однакові результати оцінки м'ясної продуктивності піддослідного молодняку.

Ріст внутрішніх органів. Абсолютна маса внутрішніх органів з віком тварин зростала. Помісні тварини за масою внутрішніх органів переважали бугайців української чорно-рябої молочної породи. У 16-місячному віці бугайці української чорно-рябої молочної породи також мали меншу масу внутрішніх органів в порівняно з помісними тваринами. За масою серця різниця між бугайцями І і ІІ групи становила 330,7 (Р<0,01), І і ІІІ - 225,0 (Р<0,05), І і ІV - 204,5 (Р<0,01) та І і V - 251,3 г (Р<0,05), за масою легенів - відповідно 762,9 (Р<0,01); 1032,0 (Р<0,001), 792,0 (Р<0,001), 1032,2 г (Р<0,001), за масою нирок - 131,7 (Р<0,01), 154,8 (Р<0,05), 90,4 (Р<0,05), 96,6 г (Р<0,05), за масою селезінки - 94,1 (Р<0,05), 175,8 (Р<0,01), 87,5 (Р<0,02), 153,9 г (Р<0,002), за масою печінки - на 948,7 (Р<0,001), 373,1 (Р<0,01), 488,4 (Р<0,01) і 666,3 г (Р<0,001), за масою язика - 15,5, 1,6, 56,2 і 82,3 г (Р<0,05) та за масою сім'яників - 94,5 (Р<0,05), 122,4 (Р<0,02), 64,9 (Р<0,05) і 225,4 г (Р<0,002). З віком тварин маса внутрішніх органів збільшувалася. Відносна маса внутрішніх органів у бугайців різних генотипів у різні вікові періоди змінювалася неоднаково. Помісні тварини у 12,5- та 16-місячному віці мали майже однакові коефіцієнти відносного росту внутрішніх органів порівняно з бугайцями української чорно-рябої молочної породи. Не встановлено суттєвої різниці за цим показником і між бугайцями різних генотипів.

Ріст шкіри. У бугайців різних генотипів маса шкіри була неоднаковою. Порівняно з 12,5-місячним віком у 16-місячному віці маса шкіри у тварин І групи збільшилася в 1,53 рази, ІІ - в 1,31, ІІІ - в 1,29, ІV - в 1,29, і V - в 1,42 раза. Найбільшим виходом шкіри характеризувалися бугайці ІІІ групи, а найменшим - тварини контрольної групи. З 12,5- до 16-місячного віку маса шкіри у бугайців І групи збільшилася на 8,5 кг (Р<0,01), ІІ - на 6,75 (Р<0,02), ІІІ - на 7,30 (Р<0,05), ІV - на 6,22 (Р<0,01) та V - на 8,23 (Р<0,001). З віком бугайців збільшилася ширина, довжина і площа шкіри. Найбільша площа була у помісей, одержаних від схрещування корів української чорно-рябої молочної породи з плідниками симентальської м'ясної породи.

Хімічний склад м'яса. Хімічний склад найдовшого м'яза спини у 12,5-місячному віці бугайців показав, що за вмістом вологи, сухої речовини і білка між тваринами різних генотипів суттєвої різниці не встановлено. У 16-місячному віці за хімічним складом найдовшого м'яза спини між бугайцями різних генотипів встановлені значні відмінності (табл. 5).

Найбільша кількість вологи і найменша кількість сухої речовини була у м'ясі бугайців української чорно-рябої молочної породи. Різниця за цими показниками між бугайцями І і ІІ групи становила 0,6, за вмістом білка - 0,2, за вмістом жиру - 0,9 (Р<0,002) та за вмістом попелу - 0,1 %, між тваринами І і ІІІ групи - відповідно 0,8 (Р<0,10), 0,4, 1,2 (Р<0,001) та 0,0 %, І і ІV - 0,7 (Р<0,10), 0,1, 0,9 (Р<0,001) та 0,1 %, І і V - 0,8 (Р<0,10), 0,3, 1,1 (Р<0,001) і 0,0 %. З віком бугайців у найдовшому м'язі спини зменшувалася кількість вологи, зростала кількість сухої речовини та жиру.

Таблиця 5. Хімічний склад найдовшого м'яза спини бугайців різних генотипів у 16-місячному віці (n=3 у кожній групі)

Нами вивчалась енергетична цінність м'якоті туші у бугайців різних генотипів (табл. 6). Результати наших досліджень показують, що у бугайців в 12,5-місячному віці за загальною калорійністю м'якоті туші найвищі показники були у тварин ІІІ групи, а найнижчі - у бугайців І групи. Аналогічна картина спостерігалася і у 16-місячному віці тварин. За вищеназваним показником бугайці української чорно-рябої молочної породи поступалися ровесникам ІІ групи на 231,11, ІІІ - на 220,56, ІV - на 164,56 та V - на 192,10 МДж.

Встановлено, що не дивлячись на практично однаковий вміст у найдовшому м'язі спини білка, якісний склад його у тварин різних генотипів мав свої особливості (табл. 7). У всіх помісних бугайців, за винятком V групи (помісі 1/2 українська чорно-ряба молочна х 1/2 волинська м'ясна), порівняно з тваринами української

6. Енергетична цінність м'якоті туші бугайців різних генотипів

чорно-рябої молочної породи був вищим сумарний вміст амінокислот у м'ясі. Серед помісних тварин цей показник був найвищим у бугайців ІV групи (помісі українська чорно-рябої молочна х українська м'ясна). Встановлено значну різницю у піддослідних тварин і за вмістом у найдовшому м'язі спини незамінних амінокислот.

7. Амінокислотний склад найдовшого м'яза спини піддослідних бугайців у 12,5-місячному віці

Найвища їх кількість також була виявлена у м'ясі піддослідних бугайців ІV групи, а найменша - у тварин V групи. Таким чином, нами встановлено, що білок найдовшого м'яза спини у бугайців різних дослідних груп мав різну біологічну цінність.

Результати досліджень показують, що за рівнем концентрації РНК та співвідношенням РНК:ДНК у найдовшому м'язі спини тварини ІІ групи переважали тварин І групи відповідно на 51,9 мг % і 0,6, ІІІ - на 16,2 і 0,0, ІV - на 16,1 і 0,1 та V - на 33,8 мг % і 0,3 при порівняно більшій мінливості першого показника - 7-12 % та другого - 14 % у поліських помісей (ІІ група). Концентрація ДНК у найдовшому м'язі спини у всіх піддослідних тварин, за винятком ІІІ групи, відрізнялась несуттєво. Помісі ІІІ групи, маючи найвищі показники живої маси, маси парної туші та забійної маси, характеризуються вірогідно найбільшим відносним вмістом ДНК у найдовшому м'язі спини та його мінімальною мінливістю.

Концентрація нуклеїнових кислот у внутрішніх органах бугайців дослідних груп істотно не відрізнялась, хоча деякі тенденції тут простежувалися. Помісі з поліською м'ясною породою характеризувалися дещо більшим вмістом РНК у нирках і серці, ДНК - у печінці й легенях. Бугайцям генотипу 1/2 українська чорно-ряба молочна х 1/2 симентальська м'ясна була притаманна відносно висока концентрація ДНК у легенях. Помісі 1/2 українська чорно-ряба молочна х 1/2 волинська м'ясна відрізнялися від ровесників інших генотипів меншим вмістом ДНК і РНК у селезінці та РНК - у серці і більшим вмістом ДНК у серці, ніж у тварин інших генотипів. Помісі 1/2 українська чорно-ряба молочна х 1/2 українська м'ясна мали свою специфіку: у них виявлено найменшу кількість РНК у легенях і ДНК - у серці та максимальну кількість РНК у печінці й ДНК - у нирках. У бугайців української чорно-рябої молочної породи спостерігався найвищий вміст РНК у селезінці та легенях і ДНК - у печінці та серці, а також найнижчий вміст РНК у нирках. Результати досліджень показують, що специфіка концентрації нуклеїнових кислот залежить від породних особливостей обміну речовин у тварин та їхнього напряму продуктивності. За рівнем концентрації РНК і ДНК внутрішні органи бугайців розмістили в такому порядку: селезінка, печінка, нирки, легені та серце. У м'ясі піддослідних бугайців усіх генотипів в 12,5-місячному віці проходили інтенсивні процеси дозрівання, що сприяло формуванню доброго смаку, запаху та стійкості до впливу мікрофлори при зберіганні. За величиною рН між тваринами різних групами істотної різниці не встановлено. За вологоутримуючою здатністю м'яса найдовшого м'яза спини різниця між бугайцями І і ІІ групи складала 1,6, І і ІІІ - 2,4, І і ІV - 4,3 (Р<0,01) та І і V - 0,7 %, за уварюванням м'яса - відповідно 0,6; 1,6; 3,2 та 0,1 %, за пластичністю - 0,2; 0,5; 0,6 і 0,5 см² і за силою зрізу - 12,5; 2,4; 0,6 і 3,9·10³н/м².

Газоенергетичний обмін. Вентиляція легенів у тварин української чорно-рябої молочної породи находилася на рівні 30,9 л/хв., тоді як у помісей, одержаних від бугаїв волинської м'ясної породи, була на 3,6 % меншою, а у бугаїв української та симентальської м'ясних порід - відповідно на 5,5 та 11,0 % більшою (табл. 8).

8. Абсолютні показники газоенергетичного обміну у бугайців різних генотипів у 13-місячному віці, M±m

У помісей, отриманих від бугаїв поліської м'ясної породи, цей показник був майже на рівні тварин контрольної групи. У розрахунку на кілограм живої маси вентиляція легенів у помісей ІІ і ІІІ групи була меншою порівняно з ровесниками І групи на 20,6 і 20,7, а у тварин ІV і V групи - на 7,6 і 1,1 % відповідно, хоча вірогідної різниці не виявлено. Аналогічна картина спостерігалася і за вентиляцією легенів в розрахунку на одиницю обмінної маси, за винятком напівкровних волинських помісей, які переважали контроль на 1,9 %.

Дихальний коефіцієнт практично не залежав від генотипу тварин і знаходився на рівні 0,88-0,90, за винятком симентальських помісей - 0,81. Породні особливості тварин, неоднакове використання поживних речовин корму у розподілі енергії в організмі зумовили різну продуктивність піддослідних бугайців та баланс енергії.

За однакових умов годівлі та утримання помісі першого покоління, отримані від схрещування корів української чорно-рябої молочної породи з бугаями симентальської та поліської м'ясних порід, мали найвищу теплопродукцію в абсолютних показниках та найменшу - в розрахунку на одиницю живої маси при кращому продуктивному використанні енергії поживних речовин, що відобразилося у найбільших середньодобових приростах цих тварин порівняно з іншими досліджуваними генотипами.

Морфологічні і біохімічні показники крові. В крові бугайців різних генотипів досліджували ШОЕ, кількість еритроцитів, лейкоцитів, базофілів, еозинофілів, паличкоядерних та сегментоядерних нейтрофілів, лімфоцитів, моноцитів, активність лужної фосфатази, вміст гемоглобіну, білірубіну, сечовини, тригліцеринів, білка, глюкози. Встановлено, що з віком бугайців різних генотипів спостерігається зменшення в крові вмісту гемоглобіну, білка, білірубіну, активності лужної фосфатази, ШОЕ та підвищення кількості еритроцитів, сегментоядерних нейтрофілів, активності АЛТ, АСТ, глюкози та гліцерину.

Економічна та зоотехнічна оцінка результатів досліджень. Результати наших досліджень (табл. 9) показують, що за період проведення досліджень по ІІ дослідній групі (помісі 1/2 українська чорно-ряба молочна х 1/2 поліська м'ясна) одержано 4662,4 гривень додаткових коштів, по ІІІ (помісі з симентальською) - 5876,3, по ІV (помісі з українською м'ясною) - 3260,0 і по V (помісі з волинською) - 3958,6 гривень або в перерахунку на одну голову - 466,24; 587,03; 329,00 і 395,80 гривень відповідно.

9. Зоотехнічна та економічна оцінка результатів досліду

ВИСНОВКИ

1. Експериментально обґрунтовано, що у Поліській зоні України перспективним напрямом підвищення м'ясної продуктивності, покращення якості та зниження собівартості яловичини є промислове схрещування корів української чорно-рябої молочної породи з бугаями вітчизняних м'ясних порід.

2. При помірному вирощуванні бугайці української чорно-рябої молочної породи у 16-місячному віці в умовах Полісся досягають живої маси 301,0 кг, помісі з поліською - 363,8, волинською - 348,5, симентальською - 379,9, українською м'ясною - 342,7 кг при середньодобових приростах за весь період вирощування відповідно 565; 674; 658; 703 і 642 г.

3. Помісі тварин відзначалися краще вираженими м'ясними формами і переважали чистопородних ровесників української чорно-рябої молочної породи за обхватом, шириною і глибиною грудей, напівобхватом заду. Вони були більш високорослими і характеризувалися кращою розвиненістю мускулатури, особливо задньої третини тулуба. Ці тварини в більшій мірі відповідали сучасним вимогам бажаного типу м'ясної худоби.

4. Помісі відзначалися більш важкими і повном'ясними тушами порівняно з чистопородними ровесниками української чорно-рябої молочної породи. Різниця за масою парної туші у 16-місячному віці на користь помісей з поліською м'ясною породою складала 41,2 (Р<0,001), з симентальською м'ясною - 39,8 (Р<0,01), з волинською м'ясною - 31,3 (Р<0,001) та з українською м'ясною - 34,4 кг (Р<0,001), а за виходом туші - відповідно 5,0 (Р<0,001), 2,8 (Р<0,001), 3,7 (Р<0,001) і 4,0 % (Р<0,001).

5. Помісні тварини характеризувалися вищим забійним виходом порівняно з бугайцями контрольної групи. Їх туші мали кращу омускуленість і були високоякісними за морфологічним складом. За виходом м'якоті у 16-місячному віці тварини І групи поступалися ровесникам ІІ на 17,0 (Р<0,001), ІІІ - на 16,6 (Р<0,001), ІV - на 12,0 (Р<0,001) і V - на 14,1 кг (Р<0,001).

6. Відносна маса внутрішніх органів у бугайців різних генотипів у різні вікові періоди змінювалася неоднаково. Помісні тварини у 12,5- і 16-місячному віці мали майже однакові коефіцієнти відносного росту внутрішніх органів порівняно з чистопородними бугайцями української чорно-рябої молочної породи. Не встановлено суттєвої різниці за цим показником і між бугайцями різних генотипів.

7. У 16-місячному віці бугайці української чорно-рябої молочної породи поступалися ровесникам ІІ групи на 3,77 (Р<0,05), ІІІ - на 7,83 (Р<0,01), ІV - на 3,27 (Р<0,02), V - на 3,45 кг (Р<0,01). Найбільшим виходом шкіри характеризувалися бугайці ІІІ групи (9,06 %), а найменшим (8,14 %) - тварини І групи. З 12,5- до 16-місячного віку маса шкіри у бугайців І групи збільшилася на 8,50 (Р<0,01), ІІ - на 6,75 (Р<0,02), ІІІ - на 7,30 (Р<0,05), ІV - на 6,22 (Р<0,01) та V - на 8,23 кг (Р<0,001). З віком бугайців ширина, довжина і площа шкіри збільшувалися. Найбільша площа шкіри була у бугайців ІІІ групи.

8. За хімічним складом найдовшого м'яза спини між бугайцями різних генотипів встановлено суттєву різницю. У 16-місячному віці за кількістю вологи у м'ясі різниця між бугайцями І і ІІ групи становила 0,6, за кількістю сухої речовини - 0,6, білка - 0,2, вмістом жиру - 0,9 (Р<0,002) і попелу - 0,1 %, І і ІІІ - відповідно 0,8 (Р<0,10); 0,8 (Р<0,10); 0,4, 1,2 (Р<0,001) і 0,0 %, І і ІV - 0,7 (Р<0,10); 0,7 (Р<0,10); 0,1; 0,9 (Р<0,001) і 0,1 % та І і V - 0,8 (Р<0,10); 0,8 (Р<0,10); 0,3; 1,1 (Р<0,001) і 0,0 %. Найвищою калорійністю м'якоті туш характеризувалися бугайці ІІ і ІІІ груп (у 16-місячному віці - 782,38 і 771,83 МДж...