Агротехнологічні основи вирощування озимих зернових культур у південному степу України

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

“ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК”

УДК 633.1:631.5:631.582:631.16

06.01.01 - загальне землеробство

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора сільськогосподарських наук

АГРОТЕХНОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ВИРОЩУВАННЯ ОЗИМИХ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР У ПІВДЕННОМУ СТЕПУ УКРАЇНИ

Цандур Микола Олександрович

Київ - 2009



Дисертацією є рукопис

Дисертаційна робота виконана в Одеському інституті агропромислового виробництва УААН протягом 1997-2007 рр.

Науковий консультант: доктор сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник Малярчук Микола Петрович, Інститут землеробства південного регіону УААН, завідувач відділу землеробства

Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, професор Бойко Петро Іванович, ННЦ “Інститут землеробства УААН”, головний науковий співробітник лабораторії сівозмін

доктор сільськогосподарських наук, професор Єщенко Володимир Омельянович, Уманський державний аграрний університет Мінагрополітики України, завідувач кафедри загального землеробства

доктор сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник Шевченко Михайло Семенович, Інститут зернового господарства УААН, вчений секретар

Захист відбудеться „02 ” липня 2009 року о 10 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 27.361.01 при ННЦ “Інститут землеробства УААН”.

Відгуки на автореферат у двох примірниках, завірені печаткою, просимо надсилати за адресою: 08162, смт. Чабани Києво-Святошинського району Київської області, ННЦ “Інститут землеробства УААН”, вченому секретареві Спеціалізованої вченої ради

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ННЦ “Інститут землеробства УААН”

Автореферат розісланий 28 травня 2009 р.

Вчений секретар Спеціалізованої вченої ради, кандидат сільськогосподарських наук Кравченко Л.О.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У землеробстві південного Степу України визначальним є виробництво зерна, а серед зернових культур провідне місце займає пшениця озима, кращі сорти якої характеризуються потенційною продуктивністю 10 і більше тонн з гектара. Урожайність же пшениці в умовах виробництва за 1965-1990 рр. склала 2,8 т/га, а за 2000-2007 рр. - 2,4 т/га, тобто реалізується лише біля 24% потенційних можливостей нових сортів.

Підвищення продуктивності, стабільності і адаптивності землеробства - основна проблема Півдня України, яка повинна вирішуватися одночасно з відновленням родючості ґрунту і поліпшенням якості продукції. Ці питання можливо вирішити за допомогою комплексу взаємопов'язаних агрономічних заходів, які найповніше забезпечують вимоги рослин відповідно до закону сукупної дії факторів життя.

Актуальність теми. Агротехнологічні основи вирощування озимих зернових культур у південному Степу України розробляли відомі вчені: В.В. Гармашов, В.М. Гармашов, В.М. Круть, Є.М. Лебідь, І.А. Пабат, А.В. Тихонов, В.Я. Щербаков, Є.О. Юркевич та інші. Проте, змінилися форми власності на землю і умови господарювання в нашій країні, що призвело до порушення класичних сівозмін і систем обробітку ґрунту у них. Обновився сортовий склад озимих культур. Відбувається зміна клімату і світова економічна криза. Названі обставини послужили основою відпрацювання здобувачем питань оптимізації складових елементів технології вирощування озимих зернових культур в трипільних зерно-парових сівозмінах в посушливих умовах південного Степу України з урахуванням сучасних досягнень науки і техніки. Актуальним є розробка відповідної до сучасних господарських і природних умов південного Степу системи агротехнологічних заходів вирощування пшениці озимої шляхом розробки короткоротаційних зерно-парових сівозмін, удосконалення системи обробітку ґрунту у напрямку підсилення її вологозберігаючої та протиерозійної ефективності, економії енергії та часу. Одночасно не втрачає актуальності здійснення досліджень і включення до агротехнологій мало витратних чинників підвищення ефективності землеробства, якими є використання потенціалу сучасних сортів, визначення оптимальних строків сівби. Останнє є особливо перспективним з погляду на сучасні зміни клімату.

На цій основі передбачається підвищення продуктивності і стабільності землеробства, поліпшення якості продукції, відтворення родючості ґрунту, зменшення енерговитрат в аграрному секторі при збереженні ґрунтового покриву і навколишнього середовища.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася протягом 1997-2007 років відповідно до тематичних планів наукових досліджень Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Української академії аграрних наук (державний реєстраційний номер 0194U039009), а з 2003 року, після її реорганізації в Одеський інститут агропромислового виробництва Української академії аграрних наук, відповідно до його тематичних планів наукових робіт (державний реєстраційний номер UA0100079Р) згідно державної науково-технічної програми „Землеробство”, підпрограми „Системи землеробства в зоні Степу” за координацією робіт Інститутом зернового господарства УААН.

Мета і завдання досліджень. Метою досліджень було науково обґрунтувати можливість і доцільність запровадження інтенсивних короткоротаційних зерно-парових і зернових трипільних сівозмін; розробити заходи збереження в інтенсивному зерновому господарстві південного Степу сприятливих умов для стабілізації родючості ґрунту, визначити раціональні прийоми його обробітку. сівозміна родючість ґрунт зерновий

Відповідно визначеної мети вирішувалися слідуючі завдання:

- виявити вплив різних видів парів та різних технологій основного обробітку ґрунту під озимі зернові культури (пшениця м'яка і тверда, ячмінь) на агрофізичні та агрохімічні властивості чорнозему південного;

- визначити особливості росту і розвитку рослин пшениці озимої восени залежно від систем і технологій основного обробітку ґрунту після різних попередників;

- встановити закономірності формування урожайності і якості зерна озимих зернових культур після різних попередників і систем обробітку ґрунту;

- визначити вплив попередників та основного обробітку на кількісний та видовий склад бур'янів у трипільних зерно-парових сівозмінах;

- оцінити біологічну акумуляцію енергії та енергетичні витрати при вирощуванні озимих зернових культур;

- визначити роль різних видів парів у зерно-парових сівозмінах у зв'язку з оптимальними строками сівби нових і перспективних сортів м'якої і твердої пшениці озимої;

- розрахувати економічну ефективність зазначених складових технології при вирощуванні пшениці озимої.

Об'єкт досліджень - процеси формування продуктивності і якості озимих зернових колосових культур та відновлення родючості ґрунту у короткоротаційних зерно-парових сівозмінах в умовах південного Степу України на чорноземах південних за різних систем основного обробітку ґрунту з урахуванням попередників і строків сівби.

Предмет досліджень - технології основного обробітку чорнозему південного і різні попередники при вирощуванні озимих зернових культур (пшениця м'яка і тверда, ячмінь) та їх вплив на агрофізичні і агрохімічні властивості ґрунту, на мікробіологічну активність ґрунту і біологічну акумуляцію енергії, на енергетичну і економічну ефективність виробництва зерна.

Методи досліджень. Основний метод - польовий, який доповнювався аналітичними дослідженнями, вимірами, підрахунками і спостереженнями відповідно до загальноприйнятих методик та методичних рекомендацій у землеробстві, рослинництві та агрохімії. При систематизації та узагальненні отриманих результатів застосовувалися математично-статистичні методи. Розрахунковим методом оцінювалися енергетична і економічна ефективність розробок за схемами дослідів з вивчення попередників та систем обробітку ґрунту.

Наукова новизна отриманих результатів. Розроблено та обґрунтовано наукові основи запровадження сидерального пару і безполицевого мілкого основного обробітку ґрунту під пари у короткоротаційних сівозмінах, а також встановлено оптимальні строки сівби нових сортів пшениці озимої у південному Степу України. Експериментально доведено і науково обґрунтовано доцільність застосування безполицевого мілкого обробітку ґрунту замість глибокої оранки у системі основного обробітку ґрунту під пари. Визначено вплив сидерального пару (вика озима) на умови росту, продуктивність і якість зерна основної зернової культури - пшениці озимої. Виявлено закономірності дії та шляхи впливу безполицевого мілкого обробітку ґрунту і сидеральних парів на основні складові родючості чорнозему південного, забур'яненість посівів та урожайність озимих зернових культур (пшениця м'яка і тверда, ячмінь). Визначено економічну та енергетичну ефективність безполицевого мілкого основного обробітку ґрунту під пари, порівняно з полицевим глибоким, і різних попередників (чорний пар угноєний та неугноєний, сидеральний, зайнятий і горох на зерно) при вирощуванні озимих зернових культур. Встановлено для нових сортів озимої пшениці оптимальні строки сівби, які забезпечують приріст урожайності вище максимального рівня сорту-стандарту. Обґрунтовано економічні та екологічні критерії оцінки функціонування і оптимізації комплексу інноваційних розробок, що складає агротехнологічні основи вирощування озимих зернових культур та раціональне використання земельних і трудових ресурсів.

Практичне значення отриманих результатів полягає в обґрунтуванні та розробці рекомендацій виробництву щодо впровадження сидеральних парів, безполицевого мілкого основного обробітку ґрунту під пари та оптимальних строків сівби нових сортів пшениці озимої. Впровадження цього комплексу елементів технології вирощування озимих зернових культур дозволяє забезпечити зниження енерговитрат на 3000 МДж/га і підвищення коефіцієнта енергетичної ефективності до 4,00-5,83 та досягти параметрів урожайності озимих зернових культур близьких до потенційного рівня (при оптимальних строках сівби). При цьому якість зерна пшениці відповідає І і ІІ класу, а коефіцієнт водоспоживання знижується до 32-35 мм/т. Система безполицевого мілкого обробітку ґрунту забезпечує самовідновлення запасів гумусу на чорноземах південних, а сидеральний пар обумовлює позитивну тенденцію динаміки гумусу.

Новий комплекс елементів технології вирощування озимих зернових культур є складовою науково-технічної програми „Зерно Одещини 2001-2005 і 2006-2010 рр.” і використовуються в господарствах різної форми власності південного регіону України (в Одеській області на площі понад 220 тис.га). На цій основі сільськогосподарське ТОВ „Троїцьке” отримало урожайність озимих зернових на рівні 5,4 т/га на площі 1100 га, в тому числі пшениці озимої 5,0 т/га на площі 500 га, ячменю - 5,7 т/га на площі 600 га.

Особистий внесок здобувача. Обґрунтовано наукову концепцію роботи, мету і задачі досліджень, основні теоретичні та наукові положення, методи вирішення проблеми; визначено методику досліджень, проведені польові досліди, проаналізовано та узагальнено результати досліджень.

Дисертантом сформульовано висновки та пропозиції виробництву, організовано їх апробацію, пропаганду та впровадження результатів досліджень у виробництво.

Апробація результатів дисертації. Матеріали досліджень та основні положення дисертаційної роботи доповідались: на Всеукраїнській науковій конференції в Уманській державній аграрній академії (квітень 2003 р.), присвяченій 160-й річниці навчального закладу; Всеукраїнській науковій конференції в Інституті землеробства південного регіону УААН (Херсон, 2006 р.), Всеукраїнській науковій конференції «Розширене використання у землеробстві біологічного азоту як складова частина концепції продовольчої та енергетичної незалежності України на етапі євроінтеграції» в Інституті землеробства УААН (Чабани, 6-8 червня 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Проблема підвищення адаптивного потенціалу системи рослинництва у зв'язку зі змінами клімату” 26-28 лютого 2008 року (м. Біла Церква), Міжнародній науково-практичній конференції „Сучасний стан родючості ґрунтів та шляхи їх відтворення” 12-14 березня 2008 року (м. Миколаїв, ПТЦ „Облдержродючість”), IV Міжнародній науково-практичній конференції “Екологічна безпека: проблеми і шляхи вирішення” (м. Алушта, АР Крим, 8-12 вересня 2008 р.), обласних і районних науково-практичних конференціях.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 40 наукових праць, в тому числі у фахових наукових збірниках, журналах - 23, монографія - 1, брошура - 1, рекомендації - 15.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, дев'яти розділів, основних висновків, рекомендацій виробництву, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації 389 сторінок комп'ютерного тексту, містить 131 таблицю, 16 рисунків, 22 додатки. Перелік посилань містить 560 джерел, у тому числі 43 латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

АГРОЕКОЛОГІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ СИСТЕМ ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ І ПОПЕРЕДНИКІВ ПРИ ВИРОЩУВАННІ ОЗИМИХ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР У ПІВДЕННОМУ СТЕПУ УКРАЇНИ

(огляд літературних джерел)

Наведено теоретичне обґрунтування обраного напряму досліджень, виходячи з актуальності і недостатньої розробленості проблемних питань.

Викладено короткий історичний огляд розвитку землеробства. Обґрунтовано необхідність енергозберігаючого ґрунтозахисного обробітку ґрунту. Висвітлено проблеми застосування під пари безполицевого мілкого обробітку ґрунту і сидерального пару при вирощуванні озимих зернових культур, а також показано доцільність визначення оптимальних строків сівби нових сортів пшениці озимої.

ПРОГРАМА, МЕТОДИКА, ОСНОВНІ МЕТОДИ ТА УМОВИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Науково-дослідна робота за темою дисертації виконувалась у 1997-2007 роках в Одеському інституті агропромислового виробництва згідно програми (рис. 1). Досліди розміщувались територіально у південному Степу України (північна широта 46028ґ904ґґ - 46028ґ950ґґ, східна довгота 30035ґ420ґґ - 30036ґ178ґґ, висота над рівнем моря 57 м).

У ґрунтовому покриві Степу південного домінують чорноземи південні. Сформувалися вони під степовою трав'янистою рослинністю на добре дренованих рівних водорозділах та на їх схилах, заплавних терасах річок, що складаються переважно з лесових порід.

Клімат зони класифікується як помірно континентальний з короткою теплою зимою, затяжним спекотним літом і надзвичайною посушливістю (кількість опадів - 350-424 мм за рік). Близько 60-70% їх річної норми припадає на теплий період року і випадають, як правило, локально та носять, в основному, зливовий характер. Для холодного періоду року типовими є затяжні опади малої інтенсивності.

Завдяки відлигам більша частина зимових опадів (до 60-70%) поглинається ґрунтом, зволожуючи його до 1-2 м і є основним джерелом формування запасів продуктивної вологи.

Порівняно з чорноземами звичайними, потужність ґрунтового профілю, гумусового горизонту, концентрація і запаси гумусу в південних чорноземах зменшуються. Добре виражений горизонт карбонатної білозірки. Реакція ґрунтів - слаболужна і лужна (рН 7,2-7,6 до 7,8), ємність поглинання варіює від 25 до 30 мг-екв/100 г ґрунту. У складі обмінних катіонів домінує кальцій і магній (75-80%), на долю обмінного натрію припадає, звичайно, до 1-2 % від їх суми.

Потужність гумусового горизонту збільшується від 45-50 см на півдні та до 55-65 см на півночі зони. Вміст гумусу у верхніх горизонтах варіює від 3,1 до 3,4%, по профілю кількість його зменшується дуже швидко і на глибині 50-60 см міститься лише 1,4-1,6 % гумусу. Профіль ґрунту до глибини 2,0- 2,5 м зазвичай не засолений.

Ґрунт дослідного поля, на якому проводились дослідження - чорнозем південний малогумусний середньопотужний важкосуглинковий на лесі, опис якого в основному відповідає типовим зональним ґрунтам. Потужність гумусового горизонту - 52-55 см, вміст гумусу (за Тюріним) - 2,69-3,49%, азоту (за Кравковим) - 1,2-1,8 мг/100 г ґрунту, рухомого фосфору (за Чириковим) - 9,0-13,4 мг/100 г ґрунту, обмінного калію (за Чириковим) - 12,3-12,9 мг/100 г ґрунту, ґрунтова реакція - 6,9-7,7 рН.



Південна частина Степу з чорноземами південними має досить високий потенціал природної родючості. Основним чинником, який лімітує продуктивність сільськогосподарських угідь на цих ґрунтах, безперечно, є дефіцит вологи. При пересиханні такі ґрунти розтріскуються і важко піддаються обробітку. Верхня частина орного шару не рідко піддається дефляції, особливо, якщо поверхня не захищена післяжнивними рештками.

За роки досліджень метеорологічні умови суттєво відрізнялись у порівнянні з середньо багаторічною нормою. За річною сумою опадів близько до норми були такі сільськогосподарські роки 1999/2000 (113%), 2000/2001 (103%), 2001/2002 (108%), 2002/2003 (112%). Більше норми випало опадів у 1997/1998 році (138%), 1998/1999 (131%), 2003/2004 (146%), 2004/2005 (123%), 2005/2006 (127%) , менше норми (82%) - у 2006/2007 р.

Восени (вересень-жовтень) несприятливі для сходів пшениці озимої були такі роки: 1997, 1999, 2002 і 2005. Близько до середньо багаторічної норми вологозабезпеченості була осінь 1998 і 2004 років. Більше норми опадів, за рахунок зливових дощів, випало восени 2000, 2001 і 2003 років,. У вересні 2000 року - 131 мм (468%), у 2001 році - 102 мм (364%), у 2003 - 62 мм (221%).

Зимовий період був екстремально несприятливим у 2002/2003 сільськогосподарському році.

Розрахунки дисертанта свідчать, що в усі роки досліджень, за винятком 2004 року, вегетаційний період за ГТК слід оцінювати як посушливий.

У 1997-2003 рр. стаціонарний польовий дослід був чотирифакторний: А - способи основного обробітку ґрунту, В - попередники (види парів), С - види пшениці (м'яка і тверда), Д - строки сівби пшениці озимої. Був витриманий принцип єдиної відмінності (табл. 1).

Варіанти досліду розміщувалися методом розщеплених ділянок: обробітку ґрунту - у напрямку схід-захід, попередники - з півночі на південь. Ділянки попередників розщеплювалися уздовж на ділянки для видів пшениці і строків сівби. Площі ділянок: обробіток ґрунту - 1519 м2 (22,5х67,5), попередників - 2025 м2 (22,5х90) видів пшениці - 760 (11,25х67,5), строків сівби - 243 (3,6х67,5). Облікова площа ділянки - 81 м2 (3,6х22,5).

Польовий дослід у зерно-парових сівозмінах (пар - пшениця озима тверда або м'яка - пшениця озима або ячмінь) починався з парового поля.

Сівозміни розгорталися в часі і просторі в усіх полях поступово, тобто одне поле в рік. Повторність - чотириразова. Перед закладенням досліду були проведені вирівнюючі посіви протягом двох років (овес-ячмінь).

Основний обробіток ґрунту парового поля проводився полицевим плугом типу ПЛН-5-35 на глибину 25-27 см (контроль), безполицевим - ПРН-5-35 (аналог плугу “параплау”) з глибиною 25-27см та плоскорізом-щілювачем ПЩН-2,5 (мілкий обробіток на глибину 14-16 см з щілюванням на 25-27см).

У четвертому варіанті основний обробіток ґрунту виконувався важкими дисковими боронами (типу БДТ-7) та культиватором (типу КРУ-3,7) на глибину 8-10 см. На фоні різних способів і глибини основного обробітку ґрунту вивчались: види парів - чорний без гною, чорний угноєний (30 т/га напівперепрілого гною), сидеральний (вика озима); види пшениці озимої - м'якої сорту Українка одеська та твердої - Айсберг одеський; строки сівби - 15 вересня, 25 вересня і 5жовтня.

Таблиця 1 - Схема досліду в І і ІІ ротації зерно-парової сівозміни, 1997-2003 рр.

Основний обробіток ґрунту під пари (фактор А)	Види парів - попередники (фактор В)	Види пшениці озимої (С)	Строки сівби пшениці (фактор Д)
Полицевий глибокий - оранка на глибину 25-27 см	Пар чорний (без гною)	м'яка	15.9	25.9	5.10
		тверда	15.9	25.9	5.10
	Пар чорний угноєний	м'яка	15.9	25.9	5.10
		тверда	15.9	25.9	5.10
	Пар сидеральний	м'яка	15.9	25.9	5.10
		тверда	15.9	25.9	5.10
Безполицевий глибокий - обробіток плугом “Paroplay” на глибину 25-27 см	Пар чорний (без гною)	м'яка	15.9	25.9	5.10
		тверда	15.9	25.9	5.10
	Пар чорний угноєний	м'яка	15.9	25.9	5.10
		тверда	15.9	25.9	5.10
	Пар сидеральний	м'яка	15.9	25.9	5.10
		тверда	15.9	25.9	5.10
Безполицевий комбінований - плоскоріз на глибину 14-16 см + щілювання на 25-27 см	Пар чорний (без гною)	м'яка	15.9	25.9	5.10
		тверда	15.9	25.9	5.10
	Пар чорний угноєний	м'яка	15.9	25.9	5.10
		тверда	15.9	25.9	5.10
	Пар сидеральний	м'яка	15.9	25.9	5.10
		тверда	15.9	25.9	5.10
Безполицевий мілкий - дискування і культивація на глибину 8-10 см	Пар чорний (без гною)	м'яка	15.9	25.9	5.10
		тверда	15.9	25.9	5.10
	Пар чорний угноєний	м'яка	15.9	25.9	5.10
		тверда	15.9	25.9	5.10
	Пар сидеральний	м'яка	15.9	25.9	5.10
		тверда	15.9	25.9	5.10

У варіанті з сидеральним паром зелену масу здрібнювали та перемішували з ґрунтом важкою дисковою бороною. Основний обробіток ґрунту під другу культуру після пару був поверхневим на всіх варіантах. На другий рік після пару висівалися ті ж сорти пшениці, ячмінь озимий (дворучка) сорту Росава і ярий - Сталкер (ярий ячмінь висівався у 2003 р., коли озимий ячмінь загинув і його пересівали).

У другій ротації сівозмін основний обробіток ґрунту під пар відрізнявся тим, що ділянки основного обробітку розщеплялися вздовж на дві рівні частини і на одній половині повторювалась схема обробітку, що була у першій ротації, а на другій - проводився обробіток на глибину 8-10 см за винятком варіанту, де був мілкий обробіток у першій ротації. Тут на другій половині обробіток був полицевий (оранка на глибину 25-27 см). Догляд за паром був тотожний. Восени після парів висівалася пшениця озима.

У 2003-2007 рр. із схеми досліду виведені варіанти з видами пшениці, строками сівби, введені такі попередники як пар зайнятий (суміш гороху з вівсом) та горох на зерно.

З 1999 року строки сівби вивчалися в окремому двохфакторному досліді, де нові та перспективні сорти пшениці озимої (фактор А) висівалися після чорного пару у різні строки (фактор В) з інтервалом через 10 діб (з 25 серпня по 25 жовтня). Розміщення варіантів - у 1999 р. систематичне, в інші роки - методом латинського прямокутника. Повторність - 3-х разова. Облікова площа - 50 м2 (3,6х13,9).

Сівба велася сівалкою СЗТ-3.6. Підживлення азотним добривом (N70 - після пару, N100 - після непарових попередників) здійснювалося прикореневим способом навесні у фазу кущіння (С.І. Бурикіна, 2001). Застосовувався гербіцид Гранстар. Збирання урожаю на всіх дослідах проводили комбайном “Сампо-500” суцільним методом. Масу зерна перераховували на 14% вологість і 100% чистоту (Б.А. Доспехов, 1985).

Мікробіологічна активність ґрунту, агрофізичні його властивості визначали за методиками Л.Н. Абросимової (1979), Б.А. Доспехова (1977), С.І. Долгова (1966); агрохімічні властивості ґрунту - за ДСТУ 4289:2004 і 4115-2002; клейковина і білок - за ДСТУ 4138-2002; біометричні параметри росту і розвитку рослин і формування врожаю - за Г.Ф. Никитенко (1982); облік бур'янів у посівах і потенційна засміченість ґрунтів - В.Г. Друз'як (2004), Б.А. Доспехов (1977); вологість ґрунту - Ю.В. Будьоний (2005).

Економічна ефективність розраховувалася на основі технологічної карти вирощування зернових культур, діючих цін реалізації продукції. Біоенергетичну ефективність визначали за Ю.О. Тараріко та ін. (2005).

Екологічна пластичність і стабільність сортів оцінювалася по регресії урожаїв (в1) на реакцію до строків сівби. Величина коефіцієнта регресії або коефіцієнта пластичності дає можливість робити висновок про пластичність сортів, ступінь їх реакції на строки сівби (в = 1 - середня, в > 1 - більше середньої пластичності і в < 1 - менше середньої). Стабільність реакції сортів визначалися за коефіцієнтом стабільності (s12), розрахованому по дисперсії відхилень фактичних урожаїв від теоретично очікуваного (чим менший коефіцієнт, тим вища стабільність (В.Г. Вольф, П.П. Литун, 1978).

АГРОФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ГРУНТУ ЗАЛЕЖНО ВІД СИСТЕМ ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ І ПОПЕРЕДНИКІВ

Щільність і пористість ґрунту. Після полицевого глибокого і безполицевого мілкого обробітків ґрунту, перед сівбою пшениці озимої, щільність чорнозему південного практично не відрізняється за різних попередників (рис.2). Теж саме відмічається і за загальною пористістю. З цього факту можна зробити висновок, що чорний пар не є пріоритетним варіантом у порівнянні з сидеральним.

Під попередніми культурами (вика озима, суміш гороху з вівсом і горох на зерно), щільність ґрунту у шарі 0-10 см була найменшою після вики озимої (0,89-0,93 г/см3) у варіанті глибокого полицевого і безполицевого обробітку. У варіанті з мілким обробітком щільність дещо вища (1,13 г/см3), і ближча до оптимального значення. У шарі ґрунту 10-20 см щільність складення після вики озимої найменша при полицевому обробітку. У шарі ґрунту 30-40 цей показник майже не відрізнявся після всіх попередників (1,17-1,19 г/см3) і за обробітком ґрунту (1,18-1,19), бо ґрунт цього шару не зазнавав механічної дії сільськогосподарських знарядь. Співставляючи з цим рівнем дані відносно інших шарів ґрунту, можна дійти висновку, що за усіма варіантами обробітку ґрунту і попередниками щільність ґрунту знаходилась в інтервалі оптимальних значень і не виходила за межі рівновагової щільності складення. Мілкий обробіток не тільки не ущільнює ґрунт, порівняно з полицевим обробітком, а навіть сприяє покращенню його складення, що підтверджується іншими дослідниками (А.В. Тихонов, В.М. Гармашов, В.Я. Щербаков, К.К. Соколов та ін.).

Мікроагрегатний склад і структурність ґрунту. Отримані дані показують (табл. 2), що кількість агрегатів розміром 0,25-0,05 мм збільшилась у варіанті з сидеральними культурами і зайнятим паром до глибини 40 см.

Після вики озимої отримані показники цих мікроагрегатів вищі, ніж після горохо-вівсяної суміші. Це слід розглядати як позитивне явище.

Таблиця 2 - Вміст агрегатів ґрунту від 0,25 до 0,05 мм під пшеницею озимою залежно від попередників, %, середнє за 2003-2005 рр.

Культура	Шар ґрунту, см	Середнє
	0-20	20-40	40-60	60-80	80-100
Вика озима	22,99	21,11	21,73	16,72	12,0	18,91
Суміш горохо-вівсяна	22,08	20,89	21,32	16,68	11,43	18,48
Середнє	22,54	21,00	21,53	16,70	11,72	18,70
*Контроль	18,91	17,58	23,74	16,99	7,57	15,68

*Контроль - відсотки агрегатів до сівби сидеральних культур

Аналіз даних за розміром агрегатів від 0,05 до 0,01 мм, від 0,01 до 0,005 мм і від 0,005 до 0,0001 мм свідчить, що під впливом вики озимої і горохо-вівсяної сумішки відбуваються також позитивні агрегації цих часток ґрунту.

У посушливих умовах Степу більш важливе значення мають агрегати розміром 3-0,25 мм. Як показують отримані дані (рис. 3), кількість таких агрегатів під викою озимою збільшується при безполицевому мілкому обробітку ґрунту у шарі 0-20 см на 10%, порівняно з полицевим глибоким обробітком ґрунту. Одночасно при цьому зменшуються відсотки агрегатів більше 10 мм. Коефіцієнт структурності значно зростає при мілкому обробітку у шарі 0-20 см до 3,70 проти 2,08 порівняно з оранкою. Під посівами горохо-вівсяної суміші і гороху на зерно відмічаються ті ж закономірності, що і під посівами вики озимої, але показники поліпшення структурності під сумішшю нижчі.

Кількість водостійких агрегатів у варіантах безполицевого мілкого обробітку збільшилася майже в 1,5-2,0 рази, тобто найкращі умови для збереження структури створюються при цьому обробітку.

Режим вологості ґрунтів. Восени найвищі запаси вологи у метровому шарі ґрунту були відмічені у варіантах після чорного пару, а найнижчі - після гороху на зерно (на фоні полицевого обробітку ґрунту) з різницею 36,5 мм.

Навесні у метровому шарі найбільші запаси продуктивної вологи мали місце після вики озимої у варіанті полицевого обробітку і досягали близько 160 мм, а найнижчі - після гороху на зерно - 81 мм.

Перед збиранням урожаю пшениці озимої після гороху запаси продуктивної вологи у варіанті з мілким обробітком ґрунту були найнижчими і складали 54,0 мм, але урожайність на цих ділянках одержано практично на рівні з полицевим обробітком - 5,27 і 5,36 т/га.

Встановлено, що після безполицевого мілкого обробітку ґрунту формується складення орного шару, яке відповідає біологічним особливостям пшениці озимої. За рахунок цього скорочуються втрати вологи, забезпечується кращий контакт насіння з ґрунтом, що сприяє отриманню дружніх сходів та доброму їх росту і розвитку. Витрати вологи на формування урожаю залежать також від строків сівби пшениці озимої, коефіцієнт водоспоживання якої коливається за строками сівби, тому що при сівбі в різні строки отримується неоднакова урожайність (рис. 4), причому у різних сортів цей коефіцієнт неоднаковий. Наприклад, у сорту Херсонська безоста, яка має вищу продуктивність порівняно з сортом Одеська 267, коефіцієнт водоспоживання при оптимальних строках сівби є 30-35 мм/т. В тих же умовах режиму вологості у сорту Одеська 267 коефіцієнт водоспоживання складає 35-40 мм/т насіння.

Отже, одним із заходів раціонального використання вологи пшеницею озимою є оптимальні строки її сівби. На витрати вологи впливають і сорти пшениці, що треба враховувати при сортозмінах.

Таким чином, щільність чорнозему південного після безполицевого мілкого обробітку ґрунту не перевищує рівноважний показник і знаходиться в допустимому інтервалі для вирощування зернових культур - 1.10-1.31 г/см3. Мікроагрегатний і структурний стан ґрунту покращується після мілкого обробітку ґрунту порівняно з оранкою. Витрати вологи на формування одиниці врожаю пшениці озимої залежать від строків її сівби і сортів.

АГРОХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ТА БІОЛОГІЧНА АКТИВНІСТЬ ГРУНТУ ПІД ВПЛИВОМ СИСТЕМ ОСНОВНОГО ЙОГО ОБРОБІТКУ І ПОПЕРЕДНИКІВ

Біологічна активність ґрунту. Визначення біологічної активності ґрунту шляхом розкладання лляного полотна у ґрунті під посівами вівсяно-горохової суміші показало (табл. 3), що через 30 діб після закладання лляного матеріалу найбільша інтенсивність розкладання була у шарі 10-20, а потім - 20-30 см, при всіх системах обробітку ґрунту. Слабе розкладання тканини відмічено у шарі 0-10 см і ще гірше - у 30-40 см. Найвища інтенсивність розкладання тканини відмічена у варіантах безполицевого глибокого і мілкого обробітків порівняно з оранкою.

Таблиця 3 - Вплив різних систем обробітку ґрунту на інтенсивність розкладання лляної тканини під посівами горохо-вівсяної суміші, % від маси, середнє за 2003-2005 рр., (через 30 діб після закладання тканини в ґрунт)

Обробіток ґрунту	Шар ґрунту, см	Середнє
	0-10	10-20	20-30	30-40
Полицевий глибокий	15,5	22,8	18,5	10,3	16,8
Безполицевий глибокий	14,5	40,4	23,7	13,5	23,0
Безполицевий мілкий	16,7	33,6	18,3	12,3	20,2
Середнє по шарах	15,6	32,3	20,2	12,0	-

Через 60 діб процес розкладання збільшився у 2 рази, але закономірність в цілому залишається такою ж. В той же час, у варіанті безполицевого мілкого обробітку у шарі 0-10 см майже у 2 рази збільшилась інтенсивність розкладання тканини порівняно з глибоким полицевим і безполицевим обробітками ґрунту (30,7 - 16,1 - 16,4%).

Закономірність процесу розкладання лляної тканини під посівами гороху така сама, як і у посівах горохо-вівсяної суміші. У ґрунті під посівами пшениці проявились такі ж закономірності.

Вика озима, як сидеральна культура і попередник пшениці озимої, сприяє підвищенню біологічної активності чорнозему південного порівняно з горохо-вівсяною сумішшю і горохом на зерно майже у два рази в шарі 0-10 см, а в шарі 10-20 см біологічна активність також вища ніж у зайнятому пару та після гороху на зерно і становила відповідно 24,2-22,8 - 22,7%. Отже, біологічна активність орного шару чорнозему південного не погіршується при застосуванні безполицевого мілкого основного обробітку ґрунту порівняно з глибокою оранкою.

Вміст поживних речовин у ґрунті. Основний обробіток ґрунту не мав суттєвого впливу на вміст поживних речовин у чорноземі південному (рис. 5) в посівах попередників (горохо-вівсяна суміш, вика озима, горох на зерно).

Різниця за вмістом азоту, який легко гідролізується, в середньому в шарі 0-30 см в кінці вегетації складала за варіантами досліду 0,1-0,2 мг/100 г ґрунту, а в окремих шарах досягала 0,3 мг. Вміст азоту в ґрунті усіх варіантів середній і дещо збільшується до кінця вегетації, що, очевидно, пов'язано з присутністю в суміші бобової культури.

Вміст рухомого фосфору в ґрунті усіх варіантів середній і коливається в межах 7,9-10 мг/100 г ґрунту, вміст обмінного калію - 17,1-18,4. У відношенні рухомого фосфору і обмінного калію позитивна тенденція дії безполицевого глибокого обробітку проявилася досить чітко. Між оранкою і мілким обробітком ґрунту суттєвої різниці у вмісті поживних речовин не має. Аналогічні закономірності відмічені під посівами вики озимої.

Забезпечення азотом і ступінь окультуреності ґрунту в більшій мірі відображає її нітрифікаційна здатність. Дані свідчать (табл. 4), що в посівах пшениці на варіанті безполицевого мілкого обробітку ґрунту цей показник вище, ніж після глибокого полицевого на фоні чорного і сидерального парів.



Таблиця 4 - Нітрифікаційна здатність ґрунту під посівами пшениці озимої у фазі молочно-воскової стиглості, у шарі 0-25 см, мг/100 г ґрунту, середнє за 2003-2005 рр.

Обробіток ґрунту	Попередники	Середнє
	Чорний пар	сидеральний пар	овес + горох	горох на зерно
Полицевий глибокий	0,54	0,54	0,46	0,39	0,49
Безполицевий глибокий	0,69	0,60	0,40	0,37	0,52
Безполицевий мілкий	0,68	0,58	0,39	0,37	0,49
Середнє за В	0,64	0,58	0,42	0,38	0,50

Після вівсяно-горохової суміші і гороху на зерно нітрифікаційна здатність ґрунту знижується на всіх варіантах обробітку ґрунту порівняно з чорним і сидеральним парами, але безполицевий мілкий обробіток ґрунту порівняно з полицевим глибоким сприяє інтенсифікації нітрифікаційної здатності чорнозему південного після чорного і сидерального парів.

Вміст гумусу у чорноземі південному. За різних систем основного обробітку в ґрунті створюються певні фізичні умови, що впливають на перетворення органічних речовин.

Початковий вміст гумусу не має істотної різниці по ділянках, де проводили основний обробіток ґрунту і закладали різні попередники (в межах 3,20-3,25%).

Після завершення ротації сівозміни вміст гумусу збільшився в шарі ґрунту 0-25 см (табл. 5). Причому істотний приріст гумусу порівняно з полицевим глибоким обробітком (контролем) відмічено у варіанті безполицевого мілкого обробітку ґрунту, тобто для зменшення втрат гумусу слід зменшити кількість і глибину механічних обробітків ґрунту. Тенденція збільшення вмісту гумусу спостерігається після сидерального пару, яка обумовлюється накопиченням органічної речовини та фіксацією атмосферного азоту.



Таблиця 5 - Вміст гумусу після завершення ротації сівозміни в шарі ґрунту 0-25 см, %, середнє за 1997-2007 рр.

Попередники (фактор А)	Основний обробіток ґрунту (фактор В)	Середнє (А)
	полицевий глибокий	безполицевий комбінований	безполицевий глибокий	безполицевий мілкий
Пар чорний	3,40	3,20	3,39	3,57	3,39
Пар сидеральний	3,47	3,40	3,32	3,55	3,43
Пар зайнятий	2,97	3,32	3,44	3,50	3,30
Горох на зерно	3,47	3,28	3,37	3,52	3,41
Середнє (В)	3,32	3,30	3,38	3,53	3,38

НІР05: А = 0,19; В = 0,19; АВ = 0,37

Посилення аерації орного шару при глибокому полицевому обробітку привело до посилення процесів мінералізації органічної речовини, у зв'язку з чим вміст гумусу в цьому варіанті був найменшим.

Таким чином, найвища біологічна активність відмічена після безполицевого глибокого і мілкого обробітків ґрунту порівняно з оранкою. Вика озима сприяє підвищенню біологічної активності ґрунту порівняно з горохо-вівсяною сумішшю і горохом на зерно. Основний обробіток ґрунту не мав суттєвого впливу на вміст поживних речовин у чорноземі південному в посівах попередників (горохо-вівсяна суміш, вика озима, горох на зерно). Безполицевий мілкий обробіток ґрунту, порівняно з оранкою, сприяє інтенсифікаційній та нітрифікаційній здатності чорнозему південного. Отже, система безполицевого мілкого обробітку ґрунту забезпечує самовідновлення запасів гумусу на чорноземах південних, а сидеральний пар обумовлює позитивну тенденцію динаміки гумусу.

СИСТЕМА ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ В ЗЕРНО-ПАРОВИХ СІВОЗМІНАХ

Вплив основного обробітку ґрунту і попередників на ріст і розвиток пшениці озимої восени. Спостереження за розвитком рослин пшениці озимої в осінній період показали, що найбільша висота її відмічена після чорного пару у варіанті безполицевого мілкого обробітку ґрунту (33,6 см), а найменша (24,9 см) - після гороху на зерно у варіанті полицевого глибокого.

Найбільша кількість первинних коренів пшениці озимої формується у варіанті безполицевого мілкого обробітку. Вторинні корені формувалися краще після чорного пару. Загальна кількість коренів практично однакова по чорному пару, сидеральному пару (озимій виці) і суміші гороху з вівсом на фоні безполицевого мілкого обробітку, що є позитивним і узгоджується з даними по щільності складення ґрунту. Глибина залягання вузла кущення не залежить від систем обробітку ґрунту і попередників (різниця не істотна). Інтенсивність осіннього кущіння рослин пшениці залежить від строків сівби (при ранніх - більше пагонів, при пізніх - менше).

Урожайність сільськогосподарських культур залежно від систем обробітку ґрунту і попередників. При вирощуванні вики озимої на сидеральний пар у варіантах безполицевого глибокого обробітку ґрунту одержано найбільшу урожайність - 36,5 т/га, або приріст урожаю склав 2,7 т/га (7,99 %) порівняно з оранкою (рис. 6). Безполицевий мілкий обробіток ґрунту під посіви вики озимої зумовив збільшення урожаю на 1,8 т/га, або на 5,42 %. Подібна закономірність відзначена в досліді з горохо-вівсяною сумішшю і горохом на зерно. Різниця в урожайності не істотна після безполицевого мілкого і полицевого глибокого обробітку ґрунту.

Таким чином використання глибокого полицевого обробітку є недоцільним, зважаючи на значно більші витрати матеріальних, паливних і енергетичних ресурсів, робочого часу, порівняно з безполицевим мілким обробітком.

Урожайність зерна пшениці озимої залежно від систем основного обробітку ґрунту в середньому за 1997-2000 рр. (перша ротація) становила 4,45-4,59 т/га (табл. 7), але різниця між варіантами неістотна як для першої культури після пару, так і для другої. Проте, протягом двох років відзначено тенденцію підвищення урожайності зерна на фоні безполицевого мілкого основного обробітку.



Таблиця 7 - Урожайність зернових культур у зерно-паровій сівозміні при різних системах основного обробітку, т/га, середнє за 1997-2000 рр.

Основний обробіток ґрунту	Культура після пару	Середнє
	перша	друга	перша і друга культури	на 1 га сівозмінної площі
Полицевий глибокий	4,45	4,06	4,26	2,84
Безполицевий глибокий	4,53	4,00	4,26	2,84
Безполицевий комбінований	4,59	4,29	4,44	2,96
Безполицевий мілкий	4,49	4,26	4,36	2,91
Середнє	4,51	4,15	4,33	2,89
НІР05	0,15	0,30	0,22	-

Результати досліджень за 2005-2007 роки (третя ротація) узгоджуються з даними, отриманими протягом першої ротації сівозміни (табл. 8), тобто у варіантах безполицевого мілкого обробітку і глибокої оранки урожайність зерна однакова.

Продуктивність пшениці озимої не знижується після безполицевого мілкого обробітку. Це можна пояснити тим, що умови вирощування пшениці озимої при цьому обробітку оптимізуються так само як і при глибоких обробітках ґрунту. Підтвердження цієї думки находимо при розгляді впливу різних систем обробітку ґрунту на агрофізичні властивості, тобто щільність складення ґрунту була майже однакова на всіх обробітках ґрунту.

Таблиця 8 - Урожайність зерна пшениці озимої при різних системах основного обробітку, т/га, середнє за 2005-2007 рр.

Основний обробіток ґрунту*	2005 р.	2006 р.	2007 р.	Середнє
Полицевий глибокий	3,84	5,83	3,55	4,41
Безполицевий мілкий	3,93	5,69	3,64	4,42
Середнє	3,88	5,70	3,60	4,41
НІР05	0,09	0,21	0,41	0,24

*під пари і горох на зерно, як попередники озимої пшениці

Вплив глибокого безполицевого і полицевого обробітку нівелюється протягом 10-12 місяців після основного обробітку. Грунт за тривалий період набуває рівноважного стану у всіх варіантах досліду і фактори життя рослин вирівнюються. В той же час, на поверхні ріллі зберігаються пожнивні рештки після безполицевого глибокого і, особливо, безполицевого мілкого обробітків. На сидеральному і зайнятому парах з весни поверхня ріллі прикривається вирощуваними культурами, а після їх дискування рештки рослин захищають ґрунт від ерозії протягом усього вегетаційного періоду. Після сходів пшениці озимої ґрунт захищається від дефляції листостеблевою масою рослин.

Глибокий обробіток ґрунту під пари не має переваги перед мілким.

Порівняння даних за попередниками свідчить (табл. 9), що в середньому отримано фактично однакову урожайність після чорного і сидерального парів (різниця неістотна), але після зайнятого пару (горохо-вівсяна суміш) - менше на 0,28 т/га або на 6,0%, порівняно з чорним паром, а після гороху на зерно - на 0,61 т/га (13,1%).

Таблиця 9 - Урожайність зерна пшениці озимої залежно від основного обробітку і попередників, т/га, середнє за 2005-2007 рр.

Основний обробіток ґрунту (фактор А)	Попередники (фактор В)	Середнє (А)
	чорний пар	сидеральний пар (вика озима)	зайнятий пар (горох+овес)	горох на зерно
Полицевий глибокий	4,74	4,54	4,41	3,93	4,41
Безполицевий мілкий	4,58	4,57	4,36	4,17	4,42
Середнє (В)	4,66	4,56	4,28	4,05	-

НІР05: А = 0,24; В = 0,28; АВ = 0,33

Угноєний чорний пар (30 т/га напівперепрілого гною) забезпечив збільшення урожайності порівняно з сидеральним і неугноєним чорним паром. Проте, важливо також підкреслити, що сидеральний пар і чорний без гною формують однаковий рівень збору зерна. Сидеральний пар накопичує в ґрунті органічну речовину, яка сприяє підвищенню родючості ґрунту. Чорний пар без гною є незадовільним попередником із-за того, що під впливом неодноразових культивацій пару йде інтенсивна мінералізація гумусу і грунт деградує, а поверхня ріллі розпиляється та більшою мірою піддається вітровій ерозії.

Пшениця озима м'яка і тверда формують майже однакову урожайність після чорного та сидерального парів, але сидеральні пари додатково накопичують до 33,8-36,5 т/га зеленої маси, що сприяє відновленню родючості ґрунту.

Сидеральний пар обумовлює підвищення якості зерна пшениці порівняно з паром чорним (без гною), паром зайнятим ( овес + горох) і горохом на зерно (табл. 10). В середньому за сидеральним паром вміст білка відповідає I класу, за чорним паром - II, за сумішкою вівса і гороху - IV, за горохом на зерно - III. В післядії також відмічається підвищення вмісту білка за сидеральним паром, де зерно відповідає II класу, за чорним паром - III, за зайнятим паром та горохом на зерно - IV.

Таблиця 10 - Вміст білка в зерні пшениці озимої сорту Шестопалівка залежно від системи основного обробітку ґрунту і попередників, %, (2005-2007 рр.)

Основний обробіток ґрунту (фактор А)	Попередники (фактор В)	Середнє (А)	Клас зерна
	пар чорний	пар сидеральний	пар зайнятий	горох на зерно
Полицевий глибокий	12,8	13,4	11,6	11,8	12,4	ІІІ
Безполицевий глибокий	12,2	15,0	11,5	12,1	12,7	ІІІ
Безполицевий мілкий	14,8	14,9	11,7	12,3	13,4	ІІ
Середнє (В)	13,8	14,4	11,6	12,0	12,8	-
Клас зерна	ІІ	І	ІV	ІІІ	-	-

НІР05: А = 0,9; В = 1,2; АВ = 2,8 %

Отже, на тлі безполицевого мілкого обробітку ґрунту вміст білка у зерні пшениці, яка розміщувалась першою культурою після парів і гороху на зерно, відповідає II класу. На тлі глибокого полицевого і глибокого безполицевого обробітку якість зерна за білком відповідає III класу, тобто нижче порівняно з мілким обробітком. При розміщенні пшениці другою культурою після парів і гороху на зерно, якість зерна за вмістом білка однакова на тлі глибокого полицевого і мілкого безполицевого обробітку ґрунту.

Таким чином, система основного обробітку ґрунту в зерно-парових сівозмінах з безполицевим мілким обробітком під пари і під другу культуру після парів (пшениця м'яка, ячмінь) є раціональною, так як урожайність, порівняно з оранкою, не знижується, а якість зерна підвищується.

ОБГРУНТУВАННЯ ЗЕРНО-ПАРОВОЇ СІВОЗМІНИ

Вплив попередників на урожайність зернових культур. Відомо, що пшениця озима після чорного пару дає найвищий урожай, але це за два роки використання землі. У розрахунку на рік за продуктивністю пшениці озимої він поступається всім попередникам.

У дослідних трипільних зернопарових сівозмінах одержано по 2,84-2,96 т зерна з 1 га сівозмінної площі, тобто пари забезпечили зростання збору зерна порівняно з агропотенціалом 2,75 - 2,90 т/га (М.І. Полупан). Вплив чорних парів збільшується з впровадженням нових сортів пшениці озимої, які можуть забезпечити урожайність зерна на рівні 5,5-8,1 т і більше з 1 га, тоді як середній урожай пшениці озимої у виробництві після непарових і парових попередників складає 1,95-3,47 т з 1 га.

Порівняння даних урожайності пшениці озимої по області, району і Одеському інституту АПВ дозволяє зробити однозначний висновок, що чорні пари у дослідах забезпечують приріст зерна з 1 га ріллі за середньою урожайністю в 1,9-2,0 рази та у 2,2-2,4 - за максимальною, яка одержана при оптимальних строках сівби. Пари повинні мати перед посівом озимих культур необхідну кількість продуктивної вологи та засвоюваних поживних речовин для своєчасного проростання та нормального розвитку сходів з осені, навіть у посушливі роки.

В 1999-2001 рр. (перша ротація) вивчався вплив чорних парів без гною і угноєного та сидерального на урожайність зерна пшениці озимої. Порівняння середніх даних свідчить (табл. 11), що чорний пар без гною і сидеральний мають фактично однакову продуктивність. Чорний пар угноєний (30 т/га напівперепрілого гною) обумовив зростання урожайності порівняно з іншими їх видами, але різниця неістотна, хоча тенденція збільшення урожайності спостерігається кожний рік.

Таблиця 11 - Вплив різних видів парів на урожайність зерна пшениці озимої м'якої , т/га, 1999-2001 рр.

Вид пару	Урожайність за роками	Середнє
	1999	2000	2001
Чорний без гною	4,72	5,93	7,78	6,14
Чорний угноєний	4,87	6,01	7,83	6,24
Сидеральний	4,73	5,89	7,67	6,10
Середнє	4,77	5,94	7,73	6,15
НІР05	0,25	0,18	0,16	-

Першою культурою після пару висівалася пшениця м'яка і тверда. При оптимальних строках сівби пшениця тверда формує врожайність на рівні м'якої. Наприклад, сорт пшениці м'якої Одеська 267, який є стандартом для пшениці м'якої, формував урожайність в середньому за три роки 6,49 т/га, а сорт пшениці твердої Дельфін - 6,43. З цього можна зробити висновок, що південний Степ України є сприятливим для вирощування пшениці твердої при розміщенні її на парах чорних і сидеральних та додержанні оптимальних строків сівби.

У післядії парів спостерігається істотне зростання урожайності пшениці озимої на угноєному чорному пару і неістотна різниця між неугноєним паром і сидеральним (табл. 12). Між варіантами основного обробітку ґрунту під пари не виявлено істотної різниці урожайності пшениці озимої.



Таблиця 12 - Післядія парів і обробітку ґрунту на урожайність пшениці озимої, т/га, середнє за 2000-2002 рр.

Основний обробіток ґрунту під пари ( А)	Післядія парів (фактор В)	Середнє (А)
	чорного без гною	чорного угноєного	сидерального (вика озима)
Полицевий глибокий	4,88	5,60	5,14	5,21
Безполицевий глибокий	4,87	5,56	5,12	5,18
Безполицевий комбінований

Подобные документы

• Проектування сівозміни, обробітку ґрунту та боротьби з бур'янами в умовах ТОВ "Надія"

  Розробка і освоєння удосконалених сівозмін в господарстві ТОВ "Надія" Дніпропетровської області. Характеристика ґрунту ріллі, засміченість полів; обґрунтування запроектованої сівозміни для зернових культур, ротаційна таблиця. Заходи боротьби з бур’янами.
  
  курсовая работа [74,0 K], добавлен 21.04.2012
  

• Адаптація озимих культур до несприятливих умов

  Оптимізація системи удобрення озимих та ярих зернових культур в степовій зоні України. Комплексне використання мікроелементного живлення і хімічних засобів захисту рослин в технології вирощування озимої пшениці та ячменю. Ґрунтово-кліматичні умови.
  
  дипломная работа [749,3 K], добавлен 13.12.2014
  

• Основні організаційні заходи стабілізації виробництва та формування ринку зерна

  Посівні площі, врожайність та валовий збір зернових культур в Україні. Загальна характеристика зернових культур. Інтенсивна технологія вирощування ярих зернових культур. Система удобрення як важливий захід для підвищення врожаю озимої пшениці в Україні.
  
  контрольная работа [28,1 K], добавлен 07.10.2010
  

• Проектування системи сівозмін господарства

  Характеристика природних умов та виробничої діяльності. Розрахунок структури посівних площ та розробка варіантів сівозмін. Розробка системи обробітку ґрунту та комплексу заходів боротьби із бур’янами. Агрономічна оцінка сівозмін та чергування культур.
  
  курсовая работа [102,3 K], добавлен 30.10.2014
  

• Організація, нормування та оплата праці на вирощуванні зернових культур

  Значення зернових культур в економіці підприємства на прикладі ЗАО "Зернопродукт МХП". Визначення та обґрунтування способів руху техніки під час виконання операцій при вирощуванні зернових культур. Організація праці на вирощуванні зернових культур.
  
  курсовая работа [120,4 K], добавлен 14.07.2009
  

• Обґрунтування процесу формування структури продуктивного шару ґрунту і параметрів ротаційного сепаратора

  Агротехнологічні вимоги до процесу формування агрегатної структури продуктивного шару ґрунту перед сівбою ярих, озимих зернових культур. Методи проведення екологічної, енергетичної, вартісної оцінки. Техніко-експлуатаційна оцінка машин-знарядь, агрегатів.
  
  курсовая работа [968,4 K], добавлен 28.12.2010
  

• Проектування сівозмін і обробітку ґрунту в господарстві АТ "Прогрес"

  Структури земельних угідь, характеристика ґрунтів та кліматичних умов. Перспективний план площ посіву та урожайність сільськогосподарських культур. Розміщення посіяних площ культур по сівозмінам. План обробітку ґрунту та хімічної боротьби з бур’янами.
  
  курсовая работа [80,4 K], добавлен 21.11.2014
  

• Розробка системи застосування добрив на прикладі зерно-трав'яної сівозміни у Північному Степу України

  Надходження поживних речовин в рослини та їх винесення з врожаєм сільськогосподарських культур. Кліматичні умови Північного Степу України та склад ґрунту. Характеристика культур зерно-трав'яної сівозміни. Розрахунок норм органічних та мінеральних добрив.
  
  курсовая работа [69,0 K], добавлен 21.11.2013
  

• Комплексна механізація вирощування основних видів сільськогосподарських культур в ТОВ СТ "Зоря"

  Виробнича характеристика господарства. Технологія та комплексна механізація виробничих процесів у рослинництві. Способи збирання зернових культур. Система обробітку ґрунту. Технічне обслуговування і зберігання машин. Ремонт сільськогосподарської техніки.
  
  контрольная работа [34,6 K], добавлен 09.05.2015
  

• Організація, планування та шляхи збільшення виробництва озимих зернових

  Економічний стан виробництва зернового господарства: розміщення, спеціалізація і показники ефективності виробництва. Особливості вирощування зернових культур. Планування виробництва, організація зберігання та реалізації продукції зернового господарства.
  
  реферат [619,6 K], добавлен 20.05.2010
  

• Проектування сівозмін, обробітку ґрунту та догляду за культурами в фермерському господарстві "Туманово" Фрунзівського району Одеської області

  Поняття та принципи реалізації сівозмін в сучасних господарствах, особливості та етапи даного процесу. Обґрунтування структури посівних площ. Виробництво і потреба в продукції рослинництва. Системи обробітку ґрунту в сівозміні та догляду за рослинами.
  
  курсовая работа [52,3 K], добавлен 03.03.2012
  

• Технологія вирощування озимої пшениці в умовах Південного Степу України

  Дослідження біологічних особливостей культури, можливостей рекомендованих сортів, системи сівби та обробітку ґрунту. Огляд сучасних систем удобрення сільськогосподарських культур у сівозмінах з різною за основними ґрунтово-кліматичними зонами України.
  
  курсовая работа [51,8 K], добавлен 22.11.2011
  

• Агробіологічні та агротехнічні особливості оптимізації прийомів вирощування соняшнику, рицини, сафлору в умовах південної підзони степу України

  Агробіологічні особливості росту, розвитку, формування врожайності рослин олійних культур. Вплив способів основного обробітку ґрунту на агрофізичні властивості орного шару, способів сівби на забур’яненість посівів, ріст, розвиток й врожайність соняшнику.
  
  автореферат [82,3 K], добавлен 10.04.2009
  

• Організація обліку виробництва зернових культур

  Виробництво продукції зернових культур. Організація бухгалтерської обробки облікової інформації з обліку виробництва зернових культур. Склад та розмежування виробничих витрат за їх економічним змістом, місцем прикладення, елементами, статтями обліку.
  
  курсовая работа [75,8 K], добавлен 21.03.2013
  

• Умови вирощування і урожайність ріпаку ярого на фоні різних глибин плоскорізного обробітку ґрунту

  Умови вирощування сільськогосподарських культур залежно від основного обробітку ґрунту. Ботанічна характеристика ріпаку ярого. Ріст рослин і формування врожаю ярого ріпаку. Ефективність вирощування ріпаку залежно від глибин плоскорізного обробітку.
  
  дипломная работа [48,8 K], добавлен 17.01.2008
  

• Економічна ефективність виробництва зерна та шляхи її підвищення у товаристві з обмеженною відповідальністю "Райдолина" Веселинівського району

  Показники економічної ефективності зерновиробництва та їх методика визначення. Індексний аналіз валового збору зернових і зернобобових культур в гсоподарстві, кореляційний аналіз факторів врожайності зернових. Розвиток ринку зерна і зернопродуктів.
  
  курсовая работа [82,4 K], добавлен 01.02.2011
  

• Аналіз і прогноз кон’юнктури ринку зерна

  Пшениця як основна продовольча культура світу. Характеристика, класифікація, біологічна цінність і технології вирощування зернових культур, рекомендації щодо скорочення їх недобору. Методика прогнозування виробництва зерна. Основи регулювання ринку зерна.
  
  курсовая работа [32,9 K], добавлен 07.10.2010
  

• Ринок зерна в Україні

  Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, головні показники ефективності. Рівень виробництва зернових культур на підприємстві, що вивчається. Розробка шляхів підвищення економічної ефективності виробництва зернових культур.
  
  курсовая работа [87,2 K], добавлен 14.12.2013
  

• Проект механізації процесу вирощування кукурудзи на зерно з удосконаленням дискової борони в СВК ім. Грушевського Рогатинського району, Івано-Франківської області

  Аналіз виробничо-господарської діяльності СВК ім. Грушевського. Агротехніка вирощування і збирання кукурудзи на зерно по інтенсивній технології. Розробка дискової фрези для обробітку ґрунту. Технологічний і конструктивний розрахунок дискової борони.
  
  дипломная работа [1,3 M], добавлен 02.06.2014
  

• Правові аспекти вирощування та реалізації зерна в Україні

  Етапи процесу розвитку зернового господарства в Україні. Особливості технічного, агрономічного й екологічного процесу вирощування зернових культур. Проблеми інтеграції України в світове сільське господарство і аналіз причин занепаду аграрного сектору.
  
  дипломная работа [106,9 K], добавлен 11.04.2014
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам