Вплив різних рівнів і джерел селену на обмін речовин та відтворну здатність ремонтних свинок

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет ветеринарної медицини

та біотехнологій імені С.З. Гжицького

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

Вплив різних рівнів і джерел селену на обмін речовин та відтворну здатність ремонтних свинок

06.02.02 - годівля тварин і технологія кормів

Онищенко Олег Вікторович

Львів - 2009

Дисертацією є рукопис.

Дисертаційна робота виконана в Луганському національному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник : доктор сільськогосподарських наук, професор ДЯЧЕНКО Леонід Сидорович, Білоцерківський національний аграрний університет, професор кафедри технології переробки продукції тваринництва і виробництва комбікормів

Офіційні опоненти:

доктор сільськогосподарських наук, професор ПІВТОРАК Ярослав Іванович,

Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького, професор кафедри годівлі і технології кормів

доктор сільськогосподарських наук, професор КАРУНСЬКИЙ Олексій Йосипович, Одеський державний аграрний університет, завідувач кафедри годівлі сільськогосподарських тварин

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Починаючи з 1957 року, коли селен був визнаний необхідним елементом живлення, з дефіцитом якого в організмі тварин пов'язано понад 75 хвороб і їх симптомів, вчені всього світу працюють над вирішенням проблеми селенового живлення тварин: вивчають вміст селену в кормах і раціонах, метаболізм в організмі і наслідки дефіциту, розробляють норми, способи і джерела забезпечення селеном тощо.

В Україні питаннями селену упродовж понад 30-ти років займається професор Дяченко Л.С., який дослідив вміст селену в кормах Степу України і розробив норми і способи згодовування його вівцям (1975, 1980,1989), а також разом зі співробітниками, Ю.О. Погібельною (2002-2004), Т.М. Приліпко (2000-2006) встановив ступінь забезпеченості раціонів селеном і обґрунтував дози і способи згодовування його різним статевовіковим групам курей в умовах Донбасу та молочної великої рогатої худоби регіонів Лісостепу і Полісся.

Окремі дослідження з проблеми селену в нашій країні проводили Ц. М. Штутман (1971), С.В.Панова і С.С. Варчук (1984), І. Кіщак (2000-2002), О.В. Хіміч (2000), І.І. Ібатуллін (2000-2003), А.І. Свєженцов (2000-2008), Т.Л. Сивик зі співробітниками (2005-2009) та інші.

Проте на сьогодні ще не склалася єдина думка як щодо оптимальних рівнів, так і джерел селену в раціонах різних видів тварин, у тому числі і ремонтного молодняку свиней. Якщо одні дослідники (Holger M. Artelt, 2001) вважають припустимими для репродуктивного поголів'я свиней рівні селену в раціоні від 0,5 до 3,0, то інші (Кокорев В.А., 2000; Свєженцов А.И., 2000) обмежують їх до 0,1-0,3 мг/кг СР. Те саме стосується і джерел селену. На думку одних (Surai P.F., 2000-2009; Фисинин В.И., Папазян Т.Т., 2003-2009), найефективніші - органічні форми селену, тоді як вчені Німеччини ( Holger M. Artelt, 2001) стверджують, що для свиней немає ніякої необхідності заміняти селеніт натрію на більш біодоступні форми селену, подібні селеновим дріжджам та іншим органічним формам. Тому дослідження з експериментального обгрунтування оптимальних рівнів і найбільш ефективних джерел селену в раціоні ремонтних свинок і вирощених з них свиноматок є актуальними.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною наукової теми 5.2.1. „Провести еколого-хімічну і зоотехнічну оцінку кормів і раціонів сільськогосподарських тварин регіону Донбасу”, яка виконується на зообіотехнологічному факультеті Луганського національного аграрного університету упродовж 2004-2008рр.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження - експериментально обґрунтувати оптимальні рівні селену та встановити найбільш ефективні джерела його в раціонах ремонтних свинок і вирощених з них свиноматок.

Для реалізації поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання: визначити фактичний вміст селену в кормах раціонів ремонтних свинок у періоди їх вирощування, осіменіння, поросності і лактації; вивчити витрати кормів та динаміку живої маси ремонтних свинок під час їх вирощування, осіменіння, поросності і лактації за різних рівнів і джерел селену в раціоні; дослідити вплив різних рівнів і джерел селену в раціоні на перетравність поживних речовин, баланс азоту і мінеральних елементів у піддослідних свиней; з'ясувати вплив різних рівнів селену в раціоні на білковий, вуглеводно-жировий і мінеральний обмін та репродуктивну функцію ремонтних свинок і вирощених з них свиноматок і встановити на цій основі його оптимальний рівень; визначити характер впливу різних джерел селену за оптимального рівня його в раціоні на інтенсивність росту ремонтних свинок та подальшу їх відтворну здатність; вивчити вплив досліджуваних препаратів селену за оптимального рівня його в раціоні на білковий, вуглеводно-жировий і мінеральний обмін ремонтних свинок за інтер'єрними показниками у період вирощування, поросності і лактації; проаналізувати динаміку накопичення селену у крові, молозиві, молоці і плаценті свиноматок за різних рівнів і джерел його в раціоні; провести оцінку економічної ефективності використання різних рівнів і джерел селену в раціоні ремонтних свинок і вирощених з них свиноматок.

Об'єкт дослідження: ремонтні свинки і вирощені з них поросні і лактуючі свиноматки з поросятами до 2-місячного віку, корми, раціони, препарати селену.

Предмет дослідження: теоретичні і практичні аспекти ефективності використання різних рівнів і джерел селену неорганічного (селеніт натрію), синтетичного (селенометіонін) і органічного (сел-плекс) походження в раціонах ремонтних свинок і вирощених з них свиноматок з поросятами.

Методи дослідження: зоотехнічні, фізіологічні, біохімічні, економічні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше на основі результатів довготривалого досліду встановлено оптимальний рівень селену в раціоні ремонтних свинок і вирощених з них свиноматок з поросятами. Доведено, що такий рівень селену в раціоні (0,3 мг/кг СР) істотно поліпшує ріст ремонтних свинок та репродуктивні функції вирощених з них свиноматок (індекс осіменіння, багатоплідність, великоплідність, молочність, збереженість та інтенсивність росту поросят тощо).

Отримано нові дані щодо експериментального обгрунтування біологічної і економічної доцільності використання в раціонах ремонтних свинок, починаючи з 2,5-місячного віку, і вирощених з них свиноматок з поросятами неорганічної, синтетичної і органічної форм селену для доведення його до оптимального рівня (0,3 мг/кг СР). Встановлено кращі показники за поповнення дефіциту селену в раціоні органічною формою - сел-плексом і синтетичною ? селенометіоніном, проте достовірних переваг указані препарати порівняно з селенітом натрію не мають. Тому, за відсутності сел-плексу і селенометіоніну, селеніт натрію можна вважати достатньо ефективним і економічно вигідним джерелом селену в раціонах репродуктивного поголів'я свиней

Набув подальшого розвитку біологічний механізм трансформації в організмі ремонтних свинок і свиноматок органічної і синтетичної форм селену - сел-плексу і селенометіоніну порівняно з неорганічною - селенітом натрію. Зокрема, відмічено, що з органічної форми препарату селен однозначно краще, хоча і не завжди імовірно, абсорбується у шлунково-кишковому тракті свиней, внаслідок чого збільшується концентрація цього мікроелемента в крові тварин. Підвищення рівня селену в крові свиноматок, з одного боку, зумовлює зростання його вмісту у їх молозиві, молоці і плаценті та в організмі ембріонів і поросят, що позитивно позначається на інтенсивності росту і розвитку останніх. У дослідженнях з'ясовано характер накопичення у крові тварин вітаміну Е під впливом згодовування різних рівнів і джерел селену та поліпшення антиоксидантного статусу організму у результаті кращого забезпечення альфа-токоферолом і посиленням активності оксидоредуктаз ? каталази і пероксидази.

В експериментах отримано нові дані про вміст селену в кормах раціонів ремонтних свинок і свиноматок в умовах Донбасу. Уперше встановлено, що дефіцит селену в раціоні ремонтного молодняку свиней цього регіону порівняно з оптимальними дозами (0,3 мг/кг СР) становить 0,219-0,225 мг/кг, тобто фактичний рівень забезпеченості репродуктивних свиней селеном практично у три рази менший від оптимального, що потребує додаткового уведення в раціон препаратів селену.

За результатими досліджень подано дві заявки до ”Укрпатенту” України на видачу деклараційних патентів: „Спосіб підвищення інтенсивності росту ремонтних свинок” та ”Спосіб підвищення відтворної здатності ремонтних свинок”.

Практичне значення одержаних результатів. На основі комплексного аналізу результатів зоотехнічних, фізіолого-біохімічних і економічних досліджень встановлена висока ефективність поповнення дефіциту селену в раціоні ремонтних свинок і вирощених з них свиноматок до встановленого оптимального рівня (0,3 мг/кг СР), що дозволить у практчних умовах балансувати раціони за селеном і внаслідок цього покращувати перетравність і засвоєння поживних речовин, баланс азоту, макро- і мікроелементів і на цій основі підвищувати на 7,9?9,9 % середньодобові прирости ремонтних свинок під час вирощування їх до парувального віку та поліпшувати показники відтворної здатності вирощених з них свиноматок (запліднюваність, багатоплідність, великоплідність, молочність, збереженість та інтенсивність росту поросят тощо) за одночасного зменшення на 5,7?9,5% витрат кормів на відтворення репродуктивного поголів'я тварин з економічним ефектом у розрахунку на одну свинку 75,21?90,85 або на одну свиноматку - 188,55?208,49 грн.

У результаті проведення експериментальної порівняльної оцінки ефективності використання різних джерел селену у господарствах як регіону Донбасу, так і всієї України, які займаються вирощуванням ремонтного молодняку свиней, з'явилася реальна можливість застосовувати для балансування раціонів тварин за селеном експериментально перевірені препарати - сел-плекс, селенометіонін або селеніт натрію, що сприятиме підвищенню продуктивності тварин і рентабельності галузі свинарства.

Результати досліджень впроваджено в ТОВ „Слав-Агро” Слав'яносербського району та в господарствах інших районів Луганської області, які вирощують ремонтний молодняк свиней.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана дисертантом самостійно. Автор особисто здійснив аналіз літератури за темою дисертаційної роботи, організував і провів науково-господарські і балансові досліди на тваринах, виконав аналітичні роботи. Обробив, проаналізував і узагальнив первинні матеріали досліджень, здійснив статистичну обробку та аналіз даних, підготував статті для публікацій, сформулював висновки і пропозиції виробництву. Схема і методика досліджень та теоретичні положення відпрацьовані спільно з науковим керівником. Особистий внесок у наукові праці, опубліковані у співавторстві, визначений у списку друкованих праць.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, викладені у дисертації, оприлюднені на: засіданнях вченої ради зообіотехнологічного факультету Луганського національного аграрного університету (2005?2009 рр.); щорічних науково-практичних конференціях викладачів, аспірантів Луганського НАУ та гостей з інших вузів і науково-дослідних установ (2005?2009 рр.); Міжнародній науково-практичній конференції „Наукові основи розвитку галузі тваринництва в сучасних умовах” (ІТ „Асканія-Нова” УААН, 18?19 жовтня 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Біохімія у вирішенні актуальних питань біології, ветиринарії та тваринництва” (Білоцерківський НАУ, 12-13 березня 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції ”Вдосконалення технологій та обладнання виробництва продукції тваринництва” (Харківський НТУСГ, Харків, 2-3 квітня 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції ”Біологічні і технологічні аспекти виробництва та переробки продукції тваринництва в контексті євроінтеграції” (Подільський ДАТУ, 21-23 травня 2009 р.).

Публікації. Результати дисертації опубліковані у 7 статтях фахових видань України.

Структура і обсяг дисертації. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 208 сторінок, у тому числі: вступ ? 12, основна частина ? 136, з яких 19 сторінок припадає на таблиці і рисунки, список літератури ? 33 і додатки ? 27 сторінок, і містить наступні складові: вступ, огляд літератури, загальну методику і основні методи досліджень, результати досліджень, аналіз і узагальнення результатів досліджень, висновки і пропозиції виробництву, список використаних джерел (315, з яких 106 іноземними мовами). Робота ілюстрована 33 таблицями, 10 рисунками і 25 додатками, в яких розміщені 12 таблиць, що не ввійшли у текст дисертації, акти виробничої перевірки результатів наукових досліджень і їх впровадження у виробництво та акти щодо виконання основних робіт в експериментах.

Матеріал і методи досліджень

Ефективність використання різних рівнів і джерел селену в раціонах ремонтних свинок і вирощених з них свиноматок вивчали в двох науково-господарських дослідах за схемою (табл. 1).

Для обох дослідів підбирали ремонтних свинок великої білої породи за принципом пар-аналогів у віці 2,5 міс. У кожній піддослідній групі було по чотирнадцять свинок до кінця 1-го періоду поросності. За 30 днів до опоросу з кожної групи відбирали по 10 голів свиноматок-аналогів для подальшого вивчення їх відтворної здатності.

Таблиця 1

Схема науково-господарських дослідів на ремонтних свинках

У першому експерименті вивчали ефективність використання різних рівнів селену з метою встановлення оптимального рівня його в раціоні, а в другому - ефективність використання різних джерел селену (селеніт натрію, селенометіонін і сел-плекс) за оптимального рівня, встановленого у першому досліді. Основний період в обох дослідах включав: вирощування свинок від 2,5- до 9-10-міс віку, осіменіння їх, поросність і лактацію до досягнення поросятами віку 60 днів.

Під час зрівняльного періоду тварини 1 контрольної та 2, 3 і 4-ї дослідних груп отримували основний раціон - суміш дерті ячменю і пшениці у співвідношенні 1:1, екструдовану соєво-кукурудзяну пасту, дріжджі кормові сухі, молочну сироватку свіжу і бобово-злакову траву у літній та силос у зимовий періоди. Окрім зазначених кормів, до раціону додавали вітамінно-мінеральний премікс та мінеральні добавки. В основний період дослідів свинки 1-х контрольних груп продовжували отримувати раціони зрівняльного періоду, а тваринам 2, 3 і 4-ї дослідних груп згодовували такий же раціон, але з додаванням до нього у 1-ому досліді - селеніту натрію в дозі, яка б забезпечувала загальний рівень селену в раціоні, відповідно, 0,2; 0,3 і 0,4 мг/кг СР, та у 2-ому досліді - селеніту натрію, селенометіоніну і сел-плексу для забезпечення оптимального рівня селену в раціоні, встановленого у 1-му досліді. Склад і поживність раціонів піддослідних свиней відповідали деталізованим нормам годівлі.

З метою вивчення перетравності поживних речовин та балансу азоту і мінеральних елементів на фоні обох науково-господарських експериментів, за досягнення ремонтними свинками живої маси 60-70 кг, проводили балансові досліди на трьох свинках з кожної групи. Тривалість балансового досліду - 9 діб, у тому числі 3 - підготовчий і 6 - обліковий періоди.

Після балансового досліду свинок повертали у ”свої” групи і продовжували науково-господарські експерименти. У віці 9-9,5 міс свинок осіменяли з таким розрахунком, щоб у кожній групі була однакова кількість свинок-аналогів, запліднених спермою одного і того ж кнура-плідника.

Відтворну здатність ремонтних свинок після 1-го періоду поросності вивчали на 10-ти головах з кожної групи поросних, а в подальшому лактуючих свиноматок до відлучення від них поросят у 2-міс віці. Догляд за поросятами, отриманими від піддослідних свиноматок, та годівля їх упродовж двох місяців підсису були однаковими для всіх піддослідних груп.

Показники крові вивчали у 4-х свинок з кожної групи на початку досліду, перед осіменінням, за 30 днів до опоросу, на 2 і 45-й дні після опоросу та у поросят віком 1, 21 і 45 діб.

За динамікою живої маси ремонтних свинок стежили шляхом щомісячного індивідуального зважування, а свиноматок - на початку і в кінці фізіологічних періодів. Живу масу поросят визначали у день народження, у віці 21 день та при відлученні від свиноматок.

Аналіз кормів, калу та сечі проводили за традиційними методиками зоотехнічного аналізу; мікроелементи (мідь, залізо, кобальт, марганець, цинк) - на атомно-абсорційному спектрофотометрі С-115 М1-ПК; вітамін Е ? за методикою П.Ф.Сурая, М.С.Жедека (1984), кількість еритроцитів та лейкоцитів у крові - шляхом підрахунку в камері Горяєва; гемоглобін - колориметричним методом за Г.В. Дервізом, А.І. Воробйовим (1959); загальний азот - за К'єльдалем (1979); загальний білок у сироватці крові - рефрактометрично (1979); білкові фракції - експрес-методом Олла і Маккорда у модифікації С.А. Карп'юка (1962); глюкозу - за кольоровою реакцією з ортотолуїдином [Свєженцов А.И., 2002]; резервну лужність - за Раєвським [Свєженцов А.И., 2002]; кальцій - трилонометричним методом з мурексідом [Лазаревич П.П. та ін., 1985]; неорганічний фосфор - за методом Іванівського [Свєженцов А.И., 2002]; залізо, цинк, мідь, марганець - методом атомно-абсорбційної спектрометрії на ПРК- 1М [Ковальский В.В. и др., 1989]; каталазу - за А.Н.Бахом, Р.С.Зубковою [Свєженцов А.И., 2002]; пероксидазу - за П.В.Сімаковим (1974).

Вміст селену в кормах, калі, сечі і крові, молозиві, молоці та плаценті тварин визначали екстракційно-флуориметричним методом з 2,3 альфа-діамінонафталіном (Голубкина Н.А., 1995; Назаренко И.И. и др., 1973; Назаренко И.И. и др., 1976) та на атомно-абсорбційному спектрофотометрі С-115-М1-ПК з використанням ГРГ-107 і селенової лампи.

Встановлені в дослідженнях оптимальну дозу і найбільш ефективне джерело селену в раціоні свинок і вирощених з них свиноматок піддавали виробничій апробації.

Експериментальні дані обробляли біометрично за методами варіаційної статистики з використанням комп'ютерних програм за критеріями: Р1 < 0,05; Р2 < 0,01; Р3 < 0,001.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослід I: ”Вплив різних рівнів селену в раціоні на обмін речовин та відтворну здатність ремонтних свинок?

Споживання кормів піддослідними тваринами. Упродовж 1-го науково-господарського експерименту враховували фактичне споживання кормів спочатку ремонтними свинками за період вирощування їх від 2,5- до 9-міс (парувального) віку, потім поросними і лактуючими свиноматками з поросятами до 2-міс віку.

Як показав аналіз даних споживання кормів, загальні витрати їх за фізіологічними періодами вирощування свинок і свиноматок істотно між дослідними і контрольною групами не відрізнялися. Так, на одну свинку 1 контрольної групи під час вирощування від 2,5 міс до парувального віку (9 міс) витрачено 522,6 проти 516,8-520,7 к. од. у дослідних групах. Ще менша міжгрупова різниця у витратах кормів відмічена у 30-денний період осіменіння ремонтних свинок та перший період їх поросності (84 дні): 313,5-316,9 к. од. у дослідних групах проти 313,5 к. од. у контролі. Практично однакові витрати кормів на одну свиноматку контрольної і дослідних груп відмічені у другому періоді їх поросності: 94,5-95,4 к. од. У зв'язку із зазначеним надто близькими були загальні витрати кормів на вирощування свинок від 2,5 міс до їх опоросу: 928,1-928,7 к. од. у дослідних групах проти 931,5 к. од. у контролі. Аналогічна картина характерна і для показників витрат кормів на одну піддослідну свиноматку у період 60-денної лактації.

Динаміка живої маси піддослідних свинок. Додавання до раціону різних доз селеніту натрію зумовило відмінності у показниках живої маси свинок (рис. 1). Так, за вмісту селену в раціоні 0,2 мг/кг СР свинки 2-ї дослідної групи за середньодобовим приростом за період від 2,5- до 9-міс віку перевищували контрольних аналогів на 5,7 % ( Р0,05 ), завдяки чому їх жива маса перед паруванням (у віці 9,0-9,5 міс) зросла на 104,9, тоді як у контролі на 99,3 кг.

Рис. 1. Середньодобові прирости живої маси піддослідних свинок, г

Ще вищою інтенсивність росту була у свиней 3 і 4-ї дослідних груп за вмісту селену в раціоні 0,3 і 0,4 мг/кг СР. За середньодобовими приростами живої маси вони перевищували контроль на 9,6 і 9,4 % ( Р 0,01). Така різниця у живій масі спостерігалася і в подальшому. Наприклад, в кінці 1-ї половини поросності (84 дні) контрольні свинки важили 160,8 кг, а 2, 3 і 4-ї дослідних груп на 7,7; 12,7 та 12,5 кг, або 4,8; 7,9 і 7,8%, більше. При цьому свинки 2, 3 і 4-ї дослідних груп витрачали на 1 кг приросту менше, відповідно, на 5,7; 9,3 і 9,5% кормових одиниць та на 6,3; 9,0 і 9,7% перетравного протеїну. Отже, за показниками росту піддослідних свинок і свиноматок оптимальним рівнем селену в їх раціонах можна вважати 0,3 мг/кг сухої речовини.

Відтворна здатність піддослідних свинок. Досліджувані рівні селену справили також позитивний вплив на відтворну здатність ремонтних свинок. Про це свідчать передусім індекси осіменіння. Якщо виходити з того, що під час охоти свинок осіменяють два рази, наприклад, увечері і вранці, то оптимальним індексом осіменіння їх слід вважати 2, тобто два осіменіння на одно запліднення. У такому разі індекс осіменіння контрольних свинок становив 2,8, тоді як у 2-й дослідній групі він був на 14,0%, у 3-й ? 28,6 і в 4-й ? на 21,0 % меншим (табл. 2).

Підвищені рівні селену поліпшували не тільки заплідненість, а й багатоплідність свинок. Так, кожна свинка контрольної групи народила 8,70 поросяти, тоді як 2-ї дослідної ? 8,86; 3-ї ? 9,18 і 4-ї дослідної ? 9,35, що, відповідно, на 1,8; 5,5 і 7,5% більше. Причому у 2, 3 і 4-й дослідних групах порівняно з контролем відмічено менше на 50,0 і 25,0% мертвонароджених поросят, і, навпаки, на 4,3; 9,4 (Р<0,05) і 11,4% (Р<0,05) більше живих поросят, які відрізнялися також великоплідністю. Наприклад, жива маса новонароджених поросят від свиноматок 2, 3 і 4-ї дослідних груп становила 1,25; 1,28 та 1,27 проти 1,23 кг у контрольних аналогів, що, очевидно, пов'язано з кращою інтенсивністю росту ембріонів і плодів дослідних свиноматок. Дещо помітною була різниця між дослідними і контрольною групами свиноматок за живою масою одного поросяти у 21-денному віці. Якщо в контролі одне порося важило 5,39 кг, то у 2, 3 і 4-й дослідних групах ? на 5,4; 8,4(Р<0,05) і 8,5 % (Р<0,05) більше, а відтак, зростала і маса гнізда.

Таблиця 2

Показники відтворної здатності піддослідних свинок (n= 10)

Поряд з цим свиноматки дослідних груп переважали контрольних аналогів на 10,8-24,1% за молочністю та збереженістю поросят до 21-денного віку, яка становила 93,5- 96,4 проти 92,2% у контролі. Аналогічна картина була характерною також для двомісячних поросят.

Завдяки кращій молочності свиноматок 2, 3 і 4-ї дослідних груп, їхні поросята за живою масою при відлученні у віці 60 днів переважали контрольних аналогів, відповідно, на 1,27; 1,86 і 1,79 кг, або 6,4(Р<0,01); 9,4(Р<0,001) і 9,1% (Р<0,001). Щодо середньодобових приростів живої маси поросят від народження до 60-денного віку, то різниця між дослідними і контрольними тваринами становила 6,5-9,7% (Р<0,001).

Що стосується живої маси свиноматок, визначеної на другий день після їх опоросу, то вона у тварин 2, 3 і 4-ї дослідних груп перевищувала контрольних аналогів, відповідно, на 4,6; 8,8 і 9,2, а на 2-й день після відлучення поросят у 2-місячному віці - на 3,9; 7,8 і 8,3%.

Отже, за комплексом показників відтворної здатності тварини дослідних груп з вмістом селену в раціоні 0,2; 0,3 і 0,4 мг/кг сухої речовини переважають над контролем. При цьому у більшості випадків найвищі показники відмічені за дози селену 0,3 і 0,4 мг/кг СР. Щоправда, доза селену 0,4 мг/кг СР порівняно з дозою селену 0,3 мг/кг помітної різниці у досліджуваних показниках не зумовила. Тому оптимальною дозою селену для ремонтних свинок і вирощених з них свиноматок можна вважати 0,3 мг/кг сухої речовини раціону.

Перетравність поживних речовин. Як відомо, поживність кормів і раціонів тварин зумовлені не тільки їх хімічном складом, а й перетравністю.

Як показав аналіз даних балансового досліду, у тварин дослідних груп порівняно з контрольними аналогами були вищими коефіцієнти перетравності органічної речовини на 2,5-3,7%, сирого протеїну - 2,2-4,3, сирої клітковини - 2,6- 6,1 та безазотистих екстрактивних речовин - на 2,5-3,3 % (Р>0,05). При цьому найвищі показники перетравності поживних речовин відмічені у тварин 3 і 4-ї дослідних груп, загальний вміст селену в раціоні яких становив 0,3 і 0,4 мг/кг СР.

Баланс азоту. Поряд з перетравністю експериментальні рівні селену справили однозначно позитивний вплив на середньодобовий обмін азоту у свинок дослідних груп. Насамперед, зменшувалася екскреція його з калом і сечею, а збільшувалося порівняно з контролем відкладання у тілі на 1,21-3,28 г, або 5,1-13,8%. З усіх досліджуваних рівнів селену найбільш ефективними виявилися 0,3 і 0,4 мг/кг СР, за яких щодобові відкладання азоту, або баланс його у тілі свинок 3 і 4-ї дослідних груп, був, відповідно, вищим на 2,34 і 3,28 г, або 5,1(Р<0,01) і 9,9% (Р<0,01 ).

Баланс мінеральних елементів. У тварин дослідних груп відмічено порівняно з контролем більш високий баланс кальцію (на 5,7-10,1%) і фосфору ( на 4,6-5,1%; Р>0,05). Що стосується балансу селену, то він в усіх групах свинок був додатнім. Проте найменше селену відкладалося у свиней контрольної групи, що залежало від його вмісту в раціоні і становило 6,6% від спожитої кількості. У тварин 2, 3 і 4-ї дослідних груп баланс селену в тілі становив, відповідно - 34,2; 36,6 і 35,8% від спожитої кількості. При цьому у тварин 4-ї дослідної групи за споживання 0,784 мг селену відкладання його у тілі порівняно з контролем підвищувалося на 0,271 мг (Р<0,001), а порівняно з аналогами 3-ї дослідної групи, навпаки, зменшилося на 0,8%. Мабуть, це пов'язано із захисними реакціями організму, коли надмірне поступання в організм того чи іншого елемента обмежується шляхом погіршення його всмоктування у шлунково-кишковому тракті та посиленої екскреції з сечею як продукту проміжного обміну.

Гематологічні показники. Результати досліджень показали, що у крові свиней дослідних груп під впливом підвищених рівнів селену порівняно з контрольними аналогами збільшувався вміст у крові еритроцитів (на 5,8-9,9 %, (Р>0,05), гемоглобіну (3,3-7,5%), загального білка (4,0-6,3%), кальцію (1,8-2,5%), фосфору (4,5-7,3%), сірки (8,1-19,8%), міді (6,5-10,2%), цинку (8,3-15,0%), марганцю (5,0-9,2%), селену (46,9-78,3%) і вітаміну Е (7,2-15,0%) та зростала активність каталази (9,6-16,4%) і пероксидази (12,2-20,4%). Водночас досліджувані рівні селену не вплинули на концентрацію у крові дослідних свинок лейкоцитів і глюкози та резервну лужність. Загалом дослідження крові свинок показало, що підвищення рівня селену в раціоні до 0,2-0,4 мг/кг сухої речовини справляє позитивний вплив на вуглеводно-жировий, білковий і мінеральний обмін та поліпшує Е-вітамінний і ферментний статус організму, що посилює ріст та репродуктивні функції тварин. Аналогічна картина характерна для гематологічних показників свинок за 30 днів до опоросу і на 2 і 45-й день лактації та їх поросят у віці 1, 21 і 45 днів. селен раціон репродуктивний лактація

За комплексною оцінкою гематологічних показників, балансу азоту і перетравності поживних речовин, інтенсивності росту і відтворних функцій, оптимальним рівнем селену в раціоні ремонтних свинок і вирощених з них свиноматок є 0,3 мг/кг сухої речовини.

Дослід II: ”Вплив різних джерел селену в раціоні на обмін речовин та відтворну здатність ремонтних свинок”

За наведеними у попередньому підрозділі результатами, оптимальним рівнем селену в раціоні ремонтних свинок є 0,3 мг/кг сухої речовини. Зважаючи на цю обставину, у 2-ому досліді вивчали ефективність поповнення дефіциту селену до оптимального рівня селенітом натрію (як контрольного варіанту), синтетичним селенометіоніном і органічною (дріжджовою) формою селену у вигляді препарату сел-плексу.

Споживання кормів піддослідними тваринами. У II досліді відмічено, що досліджувані джерела селену не погіршували апетиту у свиней дослідних груп порівняно з контрольними аналогами, тому й споживання ними кормів було практично однаковим, про що свідчить табл. 3.

Таблиця 3

Загальні витрати кормів на вирощування піддослідних свиноматок за різних джерел селену в раціоні у середньому на 1 голову, к. од.

Наприклад, загальні витрати кормів на вирощування свинок від 2,5 міс до їх опоросу у тварин дослідних груп становили 910,2-916,7 проти 919,6 к. од. у контролі. Щодо витрат кормів на одну свиноматку упродовж лактації, то вони теж істотно між групами не відрізнялися і становили, відповідно, 407,4 к. од. у контролі та 409,8-411,0 к. од. у дослідних групах.

Динаміка живої маси піддослідних свинок. Як показав аналіз, додавання до раціону різних джерел селену за оптимальної дози його зумовило відмінності у показниках динаміки живої маси між дослідними і контрольною групами тварин (табл. 4).

Зокрема, свинки 4-ї дослідної групи за період росту від 2,5 до 9-міс віку перевершували контроль за середньодобовими приростами живої маси на 49 г, або 9,9 % ( Р 0,01), тварин 3-ї дослідної групи ? на 2 г, або 0,4 %, а аналогів 2-ї дослідної групи - на 10 г, або 1,9%. Така незначна різниця між середньодобовими приростами живої маси свиней 4, 3 і 2-ї дослідних груп дає підставу стверджувати, що досліджувані джерела селену (сел-плекс, селенометіонін і селеніт натрію) майже в однаковій мірі позначилися на інтенсивності росту ремонтних свинок у віці від 2,5 до 9 міс за дози селену в раціоні 0,3 мг/кг СР. Хоча варто відзначити й те, що серед усіх дослідних груп за середньодобовими приростами ремонтних свинок однозначно перше місце займає 4-а дослідна група, джерелом селену в раціоні якої був органічний селен сел-плекс. Останнє місце за інтенсивністю росту ремонтних свинок серед дослідних груп займає 2-а дослідна група, оптимальна доза селену в раціоні яких забезпечувалася за рахунок неорганічної форми селену - селеніту натрію.

Аналогічна картина щодо впливу досліджуваних джерел селену на динаміку живої маси ремонтних свинок спостерігалася також у період їх осіменіння (упродовж 30 днів) та у першому періоді поросності (84 дні). Якщо свинки 1 контрольної групи наприкінці 1-го періоду поросності важили 167,0 кг, то 2, 3 і 4-ї дослідних груп, відповідно, на 6,6; 7,9 і 8,4% більше. Як видно, найбільша жива маса (181,1 кг) за указаний період характерна для свинок 4-ї дослідної групи з вмістом у раціоні сел-плексу (181,1 проти 180,2 і 178,0 кг у 3 і 2-й дослідних групах).

Таблиця 4

Динаміка живої маси піддослідних свинок (n= 14)

Відмінності в інтенсивності росту дослідних і контрольних свинок за практично однакових рівнів годівлі зумовили різницю у показниках витрат кормів на 1кг приросту їх живої маси. Так, у свинок контрольної групи ці витрати за період росту від 2,5- до 9-міс віку становили 5,20 к. од., тоді як у тварин 2, 3 і 4-ї дослідних груп, відповідно - 4,79; 4,75 і 4,68 к.од., що на 7,9; 8,7 і 10,0% менше. Аналогічна картина характерна і для витрат на приріст перетравного протеїну. .

Відтворна здатність піддослідних свинок за різних джерел селену в раціоні. У другому експерименті вміст селену в раціоні свинок 1 контрольної групи був таким само, як і в першому досліді, тобто - природним, а у тварин дослідних груп оптимальним - 0,3 мг/кг СР, який встановлений у першому експерименті, проте джерела щодо забезпечення цього рівня селену в раціоні були різні: для свинок 2-ї дослідної групи це був селеніт натрію, для 3-ї - селенометіонін і для 4-ї дослідної групи - сел-плекс. Загальний енергетичний, протеїновий, амінокислотний, макро- і мікромінеральний та вітамінний рівні годівлі були однаковими для свинок і вирощених з них свиноматок усіх піддослідних груп, тому ми мали повну змогу простежити за характером впливу лише досліджуваних джерел селену на показники відтворної здатності дослідних свиней.

Дослідження показали, що оптимальний рівень селену в раціоні ремонтних свинок дослідних груп, незалежно від його джерела, справив позитивний вплив на їх заплідненість (табл. 5). Зокрема, індекс осіменіння контрольних свинок становив 2,96, тоді як у 2-й дослідній групі він був на 26,0%, у 3-й ? на 23,3 і 4-й дослідній групі ? на 32,7 % (Р<0,05) меншим. Якщо порівняти індекси осіменіння свинок дослідних груп між собою, то можна відмітити наступне. Найменшим він був у свинок 4-ї дослідної групи (2,23) з вмістом у раціоні сел-плексу.

У свинок 2 і 3-ї дослідних груп з вмістом у раціоні, відповідно, селеніту натрію і селенометіоніну індекси осіменіння були вищими порівняно з аналогами 4-ї дослідної групи на 5,4 та 7,6%. Отже, відмічену різницю в індексах осіменіння на користь свинок дослідних груп можна пояснити, з одного боку, неоднаковим вмістом селену в раціоні контрольних і дослідних свинок, а з другого - різними джерелами його.

Таблиця 5

Показники відтворної здатності піддослідних свинок (n= 10)

Підвищений вміст селену в раціонах свинок дослідних груп, так само, як і в 1-ому досліді, позитивно вплинув не тільки на якість осіменіння, а й на їх багатоплідність. Якщо у середньому кожна свинка 1 контрольної групи народила 9,15 поросяти, то 2-ї дослідної ? 9,76, 3-ї ? 9,87 і 4-ї ? 10,01, що, відповідно, на 6,7; 7,9 і 9,4% (Р<0,05) більше. При цьому у 2, 3 і 4-й дослідних групах порівняно з контролем відмічено менше на 40,0 і 60,0% мертвонароджених поросят, і на 9,4; 10,6 (Р<0,05) і 13,4% (Р<0,05) більше живих поросят. Причому поросята, отримані від свиноматок дослідних груп, відрізнялися порівняно з контрольними великоплідністю. Так, жива маса поросят 2, 3 і 4-ї дослідних груп при народженні становила 1,27; 1,29 та 1,29 кг, що було однозначно вище порівняно з контрольними аналогами на 5,8; 7,5 і 7,5%.

Якщо порівняти дослідні групи тварин між собою, то можна побачити, що свиноматки 3 і 4-ї дослідних груп, у раціоні яких додатковим джерелом селену були селенометіонін і сел-плекс, за багатоплідністю переважали свиноматок 2-ї дослідної групи з вмістом у раціоні селеніту натрію на 1,1 і 2,6% та за великоплідністю на 1,6%. Щодо мертвонароджуваності поросят, то вона була на 66,7% меншою у свиноматок 4-ї дослідної групи порівняно з аналогами 2 і 3-ї дослідних груп.

Неоднакові багатоплідність та великоплідність у контрольних і дослідних свиноматок зумовили різницю у масі їх гнізда. Зокрема, загальна жива маса поросят, які народилися від однієї свиноматки у контрольній групі, становила 10,98 кг, тоді як у 2, 3 і 4-й дослідних групах на 12,9(Р<0,05); 15,9(Р<0,01) та 17,6% (Р<0,01) вище. Цілком імовірно, що краща забезпеченість дослідних свиноматок селеном позитивно позначалася на інтенсивності росту ембріонів і плодів. Причому, як свідчать дані, з досліджуваних джерел селену в раціоні однозначно більш помітно посилювали ріст плодів сел-плекс і селенометіонін порівняно з селенітом натрію.

Аналогічна різниця між дослідними і контрольною групами свиноматок спостерігається за живою масою одного поросяти та масою гнізда у 21-денному віці. Якщо в контролі у цьому віці одне порося важило 5,32 кг, то у 2, 3 і 4-й дослідних групах ? на 8,6; 9,6 і 9,8 % (Р<0,05) більше, а внаслідок цього зростала також і маса гнізда. У 1-й контрольній групі вона становила 43,89 кг, а в 2, 3 і 4-й дослідних групах, відповідно, на 9,63; 10,15 і 12,23 кг, або 21,9(Р<0,05); 23,1(Р<0,05) і 27,9 % (Р<0,05), більше. Перевага залишається за 4 і 3-ю дослідними групами з вмістом у раціоні органічної форми селену - сел-плексу і селенометіоніну. Тут варто зазначити, що така велика різниця зумовлена не лише більшою масою одного поросяти в дослідних групах, а й різницею у кількості поросят у гнізді. Оскільки масою гнізда у 21-денному віці поросят визначається молочність свиноматок, то різниця у масі гнізда у цьому віці, яка щойно була наведена, в однаковій мірі стосується і молочності піддослідних свиноматок. Очевидно, що краща молочність свиноматок позитивно позначилася на збереженості їх поросят. Так, до 21-денного віку під свиноматками 1контрольної групи залишилося живих поросят 95,4%, а під свиноматками 2, 3 і 4-ї дослідних груп, відповідно, більше - 97,9; 96,9 і 96,9%. Те саме стосується збереженості поросят до двомісячного віку, яка у контрольній групі була на 2,6-2,7% меншою, ніж у дослідних групах.

Завдяки кращій великоплідності та молочності свиноматок дослідних груп, їхні поросята не тільки краще збереглися, а й мали більш високу живу масу. Зокрема, при відлученні у віці 60 днів контрольні поросята важили 18,97 кг, тоді як дослідні 2, 3 і 4-ї груп були важчими на 7,8(Р<0,01); 9,0(Р<0,05) і 8,9%(Р<0,01). У зв'язку з цим і маса гнізда поросят у свиноматок 2, 3 і 4-ї дослідних груп порівняно з контролем була, відповідно, вищою на 21,2; 24,0 і 27,2% (Р<0,01). Щодо середньодобових приростів живої маси поросят, то вони у контрольній групі від народження до 21-го дня становили 196 г, тоді у як 2, 3 і 4-й дослідних групах на 9,7; 10,2 і 10,7% вище з вірогідністю Р<0,001. У віці від 21 до 60 днів контрольні поросята щодоби збільшували свою масу на 350 г, а 2, 3 і 4-ї дослідних груп, відповідно, на 7,4(Р<0,01); 8,9(Р<0,001) і 8,6% (Р<0,001) більше. Якщо порівняти середньодобові прирости живої маси поросят за період від народження до 60-денного віку, то різниця між дослідними і контрольними тваринами практично така само, як і в періоди росту від народження до 21-денного та від 21-денного до 60-денного віку, а саме: поросята 2-ї дослідної групи за указаний період перевищували контроль на 8,1% (Р<0,001), а 3 і 4-ї дослідних - на 9,1% (Р<0,01).

Для відтворення свинопоголів'я надто важливе значення має жива маса і стан вгодованості свиноматок, особливо після відлучення від них поросят. Від цього залежить ефективність їх подальшого використання у відтворювальному процесі. У наших дослідженнях жива маса свиноматок, визначена на другий день після їх опоросу, у 2, 3 і 4-й дослідних групах перевищувала контрольних аналогів, відповідно, на 11,3; 13,9 і 13,6 кг, або 7,9; 9,7 і 9,5 %.

Щодо живої маси свиноматок на 2-й день після відлучення від них поросят у 2-місячному віці, то можна відмітити наступне. За два місяці підсису свиноматки усіх піддослідних груп втрачали свою живу масу, незважаючи на достатній рівень годівлі. Проте у свиноматок 2, 3 і 4-ї дослідних груп втрати живої маси були меншими, а тому порівняно з контрольними аналогами вони на 2-й день після відлучення поросят важили, відповідно, на 11,3; 13,9 і 13,6 кг, або 7,9; 9,7(Р<0,05) і 9,5% (Р<0,05), більше, що можна пояснити позитивним впливом на це досліджуваних джерел селену, додавання яких до раціону забезпечувало оптимальну дозу його.

Вміст селену у плаценті, молозиві та молоці свиноматок залежав не тільки від рівня його в раціоні, а й від джерела (табл. 6).

Таблиця 6

Вміст селену у плаценті, молозиві та молоці свиноматок (n=4)

Так, якщо у плаценті свиноматок контрольної групи містилося селену 0,029 мг/кг, то у їх аналогів 2, 3 і 4-ї дослідних груп на 41,4; 82,8 і 96,6 % (Р<0,001) більше. Високий вміст селену у плаценті не тільки дослідних, а й контрольних свиноматок свідчить про ...