Ресурсозберігаючі елементи технологій розміщення, закладення і ведення виноградарства Автономної Республіки Крим

Отже, наші дослідження дозволили рекомендувати кращі сорти до подальшого розмноження з метою передачі у держсортовипробування.

Кримські перспективні аборигенні сорти винограду. У тих чи інших кількостях аборигенні сорти винограду збереглися та використовуються практично у всіх виноградарських районах світу і викликають велике зацікавлення, тому що мають оптимальне співвідношення основних агробіологічних ознак та ряд цінних якостей, що з'явилися в результаті тривалої народної селекції. В 2001-2006 рр. нами було проведене вивчення основних агробіологічних і господарських характеристик аборигенних сортів винограду південно-східного Криму.

При помірному навантаженні кущів вічками у аборигенних сортів кількість пагонів, що розвинулися, на кущ була різною. Найбільша кількість пагонів, що розвинулися, була відмічена у сортів Сонячнодолинський, Капсельський білий, Сари пандас і Кок пандас (86-93%), що підтверджується результатами математичної обробки, розходження між ними було неістотним. Найменша кількість пагонів розвинулася у сорту Джеват кара.

У більшості досліджуваних сортів коефіцієнт плодоношення пагонів був вищий від 1, що свідчить про їх високу плодоносність. Максимальні значення коефіцієнта плодоношення пагонів були відмічені у сортів: Солдайя, Сари пандас, Кокур білий, що підтверджують результати математичної обробки отриманих даних. Найбільші значення коефіцієнта плодоносності пагонів відмічені у сортів Солдайя, Кок пандас, а найменші - у сортів Кефесія, Крона.

Аналізуючи зведені дані обліків величини врожаю і його якості за сортами, можна зробити висновок, що в умовах ЗАТ «Сонячна долина» білоягідні аборигенні сорти Сонячнодолинський, Солдайя, Кок пандас, Сари пандас і Капсельький білий мають найвищі показники врожайності (7,8-9,1 т/га) і перевершують контрольний для даної зони сорт Кокур білий (6,4 т/га), що підтверджується математичною обробкою отриманих даних. Меншим об'ємом приросту відзначається сорт Екім кара (407 дм³). В ідентичних умовах у сортів Сонячнодолинський, Солдайя, Кефесія, Капсельський білий, Кок пандас маса приросту досягала в середньому 1173-1276 дм³. Найбільшою силою росту відзначаються кущі сорту Крона (1801 дм³), яка істотно вища, ніж у інших досліджуваних сортів, що статистично доказово. Проведене нами обчислення коефіцієнта адаптації показало, що у сортів Солдайя, Сари пандас і Джеват кара він був вищим, ніж у контрольного сорту Кокур білий і сортів Сонячнодолинський і Кок пандас. Незважаючи на це, всі перелічені сорти винограду віднесені до групи перспективних сортів.

Таким чином, отримані результати п'ятирічних досліджень дозволили виділити в розряд перспективних для умов південно-східної зони Криму такі аборигенні сорти винограду: Сонячнодолинський, Солдайя, Сари пандас, Капсельський білий, Кок пандас і Джеват кара.

Економічне значення і ефективність заходів щодо апробації, масової, фітосанітарної і клонової селекції винограду. У розділі показаний методологічний підхід до визначення економічної ефективності заходів щодо апробації, масової, фітосанітарної та клонової селекції винограду. Визначено основні категорії економічної ефективності залежно від стану та віку насаджень, цілей апробації, масової, фітосанітарної та клонової селекції. Наведені формули для розрахунку показників, що характеризують як окремі складові економічної ефективності, так і загальну ефективність цих заходів.

Ресурсозберігаючі технології створення і ведення виноградних насаджень в АР Крим в умовах дефіциту матеріальних і фінансових ресурсів

Системи ведення виноградного куща за відсутності або обмеженого використання шпалери. За останні роки особливо витратоємними стають процеси створення нових насаджень, закладання яких часто здійснюється з порушенням технології, зокрема, встановлення шпалери проводиться із запізненням.

Витрати на створення 1 га плодоносного виноградника в степовому Криму становлять 52-60 тис. грн., що еквівалентно вартості близько 65 т ягід. Такі насадження можуть окупити себе врожаєм тільки через 10-14 років після вступу в плодоношення, при стабільній урожайності не менше 6,0 т/га. З огляду на те, що більшість господарств степового Криму збирає близько 3,0 т/га, то очевидно, що створення нових виноградних насаджень для них цілком невигідне. Ще складніша ситуація в господарствах передгірної і південнобережної зон, де для забезпечення ефективної продуктивності насаджень потрібні витрати вже на рівні не менше 70 тис. грн. на 1 га. Стандартний процес створення плодоносного виноградника розтягується не менше, ніж на 4 роки, і складається з низки взаємозалежних етапів, без реалізації яких неможливо забезпечити його повноцінне і досить стійке плодоношення в майбутньому. У структурі витрат сукупної енергії живої праці, основних і оборотних коштів більше 52% складають витрати на етапи «піднімання плантажу», «закупівлю і висадження садивного матеріалу», «встановлення шпалери». В першу чергу, необхідні способи і прийоми, що знижують загальну ресурсоємність закладання виноградників і здешевлюють виробництво продукції.

Одним з можливих засобів зниження ресурсоємності є використання, так званої, «іспанської» технології створення безопорних форм куща, що дозволяє обходитися без дорогих шпалер і спрощує догляд за рослинами.

Згідно з «іспанською» технологією, створюється форма крони у вигляді «голівки» або «малої чаші», а згодом - коротка обрізка лоз на «ріжки», що природно приведе до низької врожайності насаджень. Тому застосовуються загущені насадження, особливо технічних сортів.

За даними останніх інвентаризацій виноградників АР Крим (дані ДО «Кримрадгоспвинпром»), найбільшу питому вагу займають ділянки з схемою садіння 3х1,5 м і 3х2 м. Закладати за такою схемою виноградники з безопорною і чашоподібною формами немає сенсу, і тому для скорочення витрат на створення насаджень доцільно надавати перевагу могутнішим штамбовим формам на тимчасовій кілковій опорі, що зберігається до досягнення штамбом достатньої механічної міцності.

Бажано диференціювати місце розташування кілкових опор щодо кущів: по загонах 10-12 рядів опори встановлюють з однієї сторони куща, а на наступних 10-12 рядах - з іншої. При розміщенні кілка біля кожного куща слід створювати вертикальні кордони на всю висоту використовуваного кілка. Технологія створення таких форм виноградних кущів полягає в наступному. Навесні першого року видаляється весь приріст минулих років, крім найнижчої лози, на якій залишають пазушну та зближені з нею бруньки, з яких формують прямий штамб. Пасинки на залишеному пагоні обламують до висоти 30 см, а розташовані вище використовують для формування ріжків плодових ланок на всіх вузлах. Ріжки формують шляхом обрізування всіх пасинків на два вічка.

Розрахунок енергоємності заходів при використанні пропонованої системи ведення кущів показує, що їх застосування дозволяє значно знизити витрати на садіння і доведення до плодоношення виноградних насаджень.

Встановлено, що при використанні безшпалерної системи ведення кущів, витрати антропогенної енергії до вступу їх у плодоношення знижуються на 50-53% залежно від схеми садіння, що становить 373889-409154 Мдж. Це відбувається за рахунок скорочення технологічних заходів по догляду та приводить до зменшення витрат основних коштів на 4,9-5,3%, обігових коштів на 56,6-59,6%, у т.ч. ПММ близько 15%, трудових ресурсів на 18,6-20,1%. Скорочення робіт по догляду за кущем і ремонту шпалери дозволить щорічно знижувати витрати антропогенної енергії в середньому на 4%.

Енергоємність і фондоємність урожаю знижується на 50%, підвищується енерговіддача продукції і фондовіддача врожаю, а в цілому ефективність застосування пропонованої системи в порівнянні зі шпалерно-рядковими насадженнями підвищується в 2 рази.

Для полегшення процесів створення міцних опор кущів необхідно вирощувати таркальні гаї з білої акації та інших дерев з твердою деревиною.

Використання нетрадиційних видів садивного матеріалу і технологій закладання виноградників як резерв реконструкції виноградних насаджень.

Дві третини витрат на садіння виноградника складає вартість щеплених саджанців, тому знизити витрати на садивний матеріал - основне завдання виноградарів. У першу чергу, варто згадати про вирощування вегетуючих саджанців. Вихід садивного матеріалу при цьому зростає вдвічі, вартість зменшується у три рази, отримання врожаю прискорюється на рік, а садіння нестратифікованими щепами в поліетиленовому бандажі забезпечує 93% приживлюваність.

Аналіз даних показав, що при використанні для садіння стратифікованих щеп, їх приживлюваність склала від 88,2 до 95,6% (при садінні двох щеп в одне гніздо). При садінні нестратифікованих щеп їх приживлюваність істотно не поступається тій, яку забезпечує застосування звичайних вегетуючих саджанців. Незважаючи на досить високу приживлюваність стратифікованих щеп, вона була значно нижчою в порівнянні з іншими видами садивного матеріалу. На наш погляд, це пов'язане з пошкодженням кореневої системи, яка має у стратифікованих щеп первинну анатомічну будову. Розвиток приросту у перший рік вегетації на рослинах, що були отримані з стратифікованих щеп, значно не відрізняється від рослин, які були отримані з традиційного садивного матеріалу.

Стосовно нестратифікованих щеп, то рослини, що виросли з них, в розвитку приросту значно поступаються тим, що були вирощені з однорічних щеплених саджанців, вегетуючих саджанців, а також із стратифікованих щеп. Це пов'язане з коротшим вегетаційним періодом (за рахунок проходження в польових умовах калусоутворення і укорінення).

При цьому, у всіх рослин, отриманих з нетрадиційних видів садивного матеріалу, було відмічено задовільне визрівання пагонів. Аналогічна ситуація з розвитку приросту складалася і на другий рік вегетації: більш інтенсивне зростання пагонів у рослин, отриманих з нестратифікованих щеп, не могло забезпечити значної переваги над рослинами, отриманими з інших видів садивного матеріалу. У рослин, отриманих із стратифікованих і нестратифікованих щеп, спостерігалося гарне визрівання пагонів. До кінця третього року вегетації відбулося повне вирівнювання рослин за їх розвитком у порівнянні із загальноприйнятими видами садивного матеріалу.

Аналізуючи продуктивність насаджень, можна стверджувати, що, починаючи із моменту вступу в плодоношення, істотних розходжень між рослинами не виявлено, що підтверджує показник середньої врожайності за три роки.

Таким чином, проведені дослідження довели доцільність використання для закладання промислових виноградників стратифікованих щеп у поліетиленовому бандажі.

Ресурсозберігаючі заходи відновлення продуктивності виноградних насаджень.

Для створення нового виноградника в умовах півдня України потрібно не менше 30 тис. грн/га. Ще дорожчим є закладання нового виноградника в умовах кам'янистих ґрунтів передгірного Криму - не менше 40 тис. грн, а загальні витрати до вступу в плодоношення складають 90-100 тис. грн. на 1 га.

Тільки за період з 1994 по 2003 рр. в АР Крим було списано і розкорчовано більше 30 тис. га старих виноградних насаджень (дані ДО «Кримрадгосп-винпром»). Відновлення продуктивності таких виноградників дало б значну економію фінансових ресурсів і дозволило б зберегти сировинні джерела кримського виноробства. Ряд авторів рекомендували проводити відновлення, використовуючи спосіб зрізання рослин на зворотний ріст («на чорну голівку»), однак раціональних регламентів його проведення в умовах передгірних кам'янистих ґрунтів поки що не надано.

З метою розробки ресурсозберігаючих заходів відновлення продуктивності старих виноградників були проведені експерименти на запланованих до розкорчовування насадженнях у західному передгірно-приморському районі Криму у виноградниках сорту Совіньйон зелений 1987 року садіння на підщепі Шасла х Берландієрі 41Б, де зрідженість насаджень становила 30%, середня урожайність за останні 5 років була на рівні 3,0 т/га.

У сорту Совіньйон зелений ступінь відновлення надземної частини досягав найбільш високих показників у варіанті з віяловим рукавним формуванням, а також у варіанті з виведенням двох штамбів висотою 70 см і двома однобічними кордонами.

Одночасно ми проводили перевірку поетапного виведення двох штамбів висотою 80-90 см, з формуванням двох багаторічних рукавів, а потім і плодових ланок, розташованих на багаторічних ріжках (табл. 6). До кінця першої вегетації середня довжина основних пагонів досягла 175,1 см, а ступінь їх визрівання склав 94%, і вони були цілком придатні для формування штамбів і плечей кордонів. При цьому, слід зазначити, що пасинки також добре сформувалися і визріли. Так середня довжина пасинків склала 37,8 см, а ступінь їх визрівання - 72,5%, що дозволило сформувати з них багаторічні ріжки.

Навесні другого року при обрізуванні на плечах кордонів видаляли пасинки, що розвинулися знизу, а верхні коротко обрізали на 2-3 вічка для створення ріжків, дотримуючись відстані між ними 20-25 см. Протягом другої вегетації проводився повний комплекс агротехнічних заходів і заходів з догляду за виноградником, що дозволило на 2-річних ріжках сформувати плодові ланки і відновити кущі до кінця другого року. Крім того, на деяких ділянках стало можливим одержання пагонів, достатніх не тільки для створення штамбів, але й для заповнення випадів минулих років.

На другий рік після зрізу на зворотний ріст урожайність на ділянці досягла 3,0 т/га, на третій - більше 6,0 т/га при гарній якості сировини (масова концентрація цукрів більше 18 г/см³ при титруємій кислотності 7,2-7,3 г/дм³). Втрати урожаю внаслідок проведення реконструкції були повністю компенсовані.

При порівнянні запропонованого способу відновлення виноградних кущів з закладанням нових насаджень стає очевидним, що витрати енергоресурсів для кожного з способів значно відрізняються. Оцінка енергоємності показала, що при зрізанні кущів на зворотний ріст, загальні витрати сукупної енергії майже у два рази менші, ніж при розкорчуванні та закладанні нового виноградника. До позитивної якості даного способу реконструкції відноситься висока відновна здатність, можливість формування нових кущів, що дозволяє їм вступати у плодоношення вже на 2 рік після спилювання, забезпечуючи врожайність на рівні 3,0 т/га, а на 3-й рік - 6,0 т/га. При зрідженості насаджень більше 30% ефективність використання цього способу знижується.

Краплинне зрошення - економічний і ефективний спосіб поливу виноградників в умовах дефіциту водних ресурсів. АР Крим і південь України належать до зони з недостатнім зволоженням. Саме тому використання зрошення дозволяє найбільш повно розкрити потенціал регіону та істотно збільшити врожайність винограду. Водоспоживання виноградного куща протягом вегетаційного періоду не є постійним і змінюється залежно від фази розвитку рослини, досягаючи максимуму в період найбільшого приросту біомаси, та поступово знижується до кінця вегетації. Для максимальної реалізації потенціалу винограду необхідно забезпечити рослини достатньою кількістю вологи, особливо в періоди максимальної потреби в ній.

Одним із прогресивних способів забезпечення винограду вологою є краплинне зрошення, при якому зволожується лише необхідний шар ґрунту і практично виключаються витрати води на фільтрацію. Особливо актуальним є краплинне зрошення для АР Крим і півдня України через високу ціну на поливну воду, а також завдяки можливості здійснювати поливи на виноградниках з розсіченим рельєфом. Для повної віддачі від зрошення, поряд з виконанням всіх агротехнічних заходів, необхідно також враховувати сортові особливості агротехніки.

Проведені нами дослідження показали, що величезне значення мають строки розміщення системи краплинного зрошення на молодих виноградниках. Встановлено, що здійснювати краплинний полив необхідно в рік садіння саджанців, що забезпечує їх приживлюваність на рівні 99%. Статистичний аналіз отриманих даних показує, що чим пізніше введено в дію систему поливу, тим нижчою є приживлюваність саджанців.

З метою вивчення зміни потенційної плодоносності при краплинному зрошенні були досліджені зразки лоз технічних сортів винограду в ЗАТ ЗМВК «Коктебель». Отримані методом мікроскопування результати показали, що плодоносність центральних бруньок на ділянках з краплинним зрошенням підвищується, коефіцієнт плодоношення в першому вузлі в два і більше разів вищий, ніж на незрошуваних ділянках. У всіх сортів була відмічена найменша різноякісність плодоносності центральних бруньок, а потенційна плодоносність бруньок і плодоносність пагонів зросли.

Коефіцієнт плодоношення пагонів у варіанті зі зрошенням істотно вищий, ніж на незрошуваних ділянках. На кущах розвинулася більша кількість грон, а внаслідок кращої вологозабезпеченості кореневмісного шару середня маса їх була також вища. З огляду на це, необхідно за допомогою правильного обрізування збільшити навантаження на кущ, інакше може бути недобір урожаю, тому довжину обрізування необхідно встановлювати на підставі аналізу потенційної плодоносності центральних бруньок.

Статистично доведено, що збільшення врожаю за рахунок краплинного зрошення склало від 4,3 до 5,6 т/га залежно від сорту, причому у сортів Аліготе, Сапераві та Бастардо магарачський це не позначилося на якості винограду, тому що масова концентрація цукрів і титруємих кислот істотно не відрізнялися від контрольної. І тільки у сортів Каберне-Совіньйон і Мерло на незрошуваних ділянках масова концентрація цукрів була статистично вище, ніж на ділянках із краплинним зрошенням, хоч розходжень по титруємій кислотності між варіантами не спостерігалося.

Таким чином, для одержання стабільних, високих урожаїв гарної якості поряд зі зрошенням є необхідним високий рівень загальної агротехніки. При цьому гарантується одержання максимального прибутку з одиниці площі, що є основною метою сучасного виробництва.

Енергозберігаючі технології застосування засобів захисту рослин

Малооб'ємне обприскування як елемент енергозберігаючої технології. Відомо, що у світі в результаті проведення заходів щодо захисту рослин у середньому за рік збільшується обсяг продукції рослинництва на суму 44_50 млрд. дол. США, а вартість додаткової продукції перевищує в 5-10 разів витрати, спрямовані на захист рослин.

Використовуючи для обробки рослин малооб'ємну та ультрамалооб'ємну технології обприскування рослин із застосуванням високоефективної техніки і малих норм витрати пестицидів, можна домогтися високої продуктивності праці, знизити витрати на придбання отрутохімікатів і значно зменшити їх негативну дію на довкілля.

Однією з найважливіших умов безпечного та ефективного використання засобів захисту рослин є енергозберігаюча технологія вирощування сільськогосподарських культур, і особливо, багаторічних насаджень. Для захисту виноградників звичайно застосовують 8-10-кратне обприскування (з нормою витрати робочої рідини від 600 до 1200 л/га та витратою препаратів до 16 кг/га) на суму близько 1600 грн. Дотримання всіх прийомів агротехніки додатково збільшить витрати при виробництві винограду ще на 192 грн./га, але дозволить скоротити кількість хімобробок.

При пропонованому 4-5-кратному обприскуванні без зниження якості його проведення економія препаратів складе 8 кг/га, робочої рідини - 4000 л/га на загальну суму близько 800 грн./га. Економія засобів від дотримання пропонованої енергозберігаючої технології хімічного захисту виноградників може скласти 608 грн./га.

До відмітних рис малооб'ємного (дрібнокрапельного) обприскування належать більш висока дисперсність розпилу і більш висока якість обробки, зокрема, краще проникнення препарату в крону рослин, більша рівномірність і щільність покриття, відсутність стікання рідини з поверхні рослин на ґрунт. Осад пестицидів, утворений після випару рідини, довше затримується на рослині, менше піддається впливу вітру, роси, дощу, сонячних променів.

За даними досліджень швейцарської фірми «Сінгента», рослини не можуть втримувати на листковій поверхні більше 200-250 л/га, тому в процесі об'ємного обприскування більша частина робочої рідини безповоротно втрачається. Це обумовлено тим, що великі краплі розміром більше 250 мкм з'єднуються між собою і під дією сили тяжіння стікають з листя на ґрунт.

Нині при приготуванні робочої рідини середньостатистична кількість препаратів - 2 л/га розчиняється в 1000 л води, концентрація становить 0,2%. В результаті на листковій поверхні залишається лише 0,5 л препарату, перевитрата становить 1,5 л на суму 152 грн. У ході досліджень встановлена структура втрат залежно від витрати робочої рідини. Зі збільшенням витрати робочої рідини її втрати зростають прямо пропорційно. Отже, застосування малооб'ємного обприскування з витратою до 250 л/га дає нам відчутну економію отрутохімікатів. На підставі вищесказаного, пропонується методика визначення норми витрати робочої рідини, виходячи зі здатності виноградної рослини втримувати на листковій поверхні 200-250 л/га, і вести розрахунок не за площею виноградників, а за листковою поверхнею кущів винограду, що розвинулася на гектарі (формулу розраховано).

Застосування малооб'ємного і ультрамалооб'ємного обприскування вимагає створення відповідної техніки. Науково-виробничим сільськогосподарським підприємством «Наука» розроблено новий універсальний, маневрений, менш металоємний і енергоємний обприскувач, створений за методикою електрозаряджування аерозолів. Застосування даної техніки дозволить скоротити витрати пестицидів за рахунок зменшення зносу вітром на 20-30% та за рахунок спрямованого осадження рідини на рослинах - на 30-50%. Економічна ефективність від впровадження одного агрегату склала близько 10 тис. грн. у рік.

Ефективність застосування на виноградниках аерозольних генераторів регульованої дисперсності. У завдання досліджень входило встановлення оптимальної ширини захвату при роботі на виноградниках аерозольного генератора регульованої дисперсності ГАРД-1 (машина вітчизняного виробництва, удосконалена замовником - ТОВ «Укроптитех»), з витратою робочої рідини 0,2-20 л/хв., а також вивчення ефективності застосовуваних фунгіцидів та інсектоакарицидів, можливості скорочення норм витрат пестицидів без зниження ефективності захисних заходів.

Проведені дослідження дозволили встановити, що оптимальна ширина захвату при роботі аерозольного генератора ГАРД-1 на виноградниках становить 400-500 м. При цьому, на одному квадратному сантиметрі листка винограду може бути від 13897 до 15288 крапель робочого розчину. Робочим розчином листя покривається рівномірно, основна поверхня вкрита краплями діаметром 10-20 мкм. ГАРД-1 випробовували при витраті робочої рідини 2,5 л/га.

Ширина захвату 400-500 м є оптимальною в господарствах передгірного і степового Криму та півдня України, де виноградники розміщені кварталами із шириною 400-500 м (за винятком ПБК).

До проведення обприскування рослини були пошкоджені бруньковим кліщем дуже сильно, приріст молодих пагонів був мінімальним, відмирали верхівки пагонів. Уже через 2-3 дні після проведення обприскування було відмічено відновлення сили росту пагонів, а через два тижні рослини повністю відновили ріст і розвиток, тобто мета захисних заходів була досягнута.

За результатами проведених досліджень можна зробити такі висновки: експериментально доведений гарний ступінь покриття листя винограду робочим розчином пестицидів і встановлена оптимальна ширина захвату агрегату при роботі на виноградниках - 400-500 м; можливість скорочення на 50% норм застосування пестицидів (фунгіцидів, інсектицидів, акарицидів) на виноградниках; висока ефективність захисту від хвороб і шкідників винограду при нанесенні пестицидів на рослини аерозольним генератором ГАРД-1.

Ефективне використання регуляторів росту рослин у виноградарстві як елемент ресурсозбереження

Застосування регуляторів росту нового покоління у виноградарстві. Одним з важливих елементів технологій ресурсозбереження у сільському господарстві є використання регуляторів росту і розвитку рослин. Дія регуляторів росту ґрунтується на підвищенні стійкості рослин до високих і низьких температур, нестачі вологи, дії гербіцидів, ушкодження хворобами та шкідниками. Під їх впливом зменшується вміст у рослинах нітратів, солей важких металів і радіонуклідів.

Інститутом біоорганічної хімії й нафтохімії НАН України створено ряд регуляторів росту: «Емістим С», «Агростимулін», «Бетастимулін», «Зеастимулін», «Вербін», «Потейтін», «Чаркор». Проведені НДІ «Агроресурси» випробування довели їх більш високу, у порівнянні з кращими закордонними аналогами, ефективність з економічних і екологічних показників. Сумісне застосування названих вище регуляторів росту із засобами захисту рослин дозволяє на 25-30% знизити обсяг застосування останніх.

Всі регулятори росту зареєстровані Держкомісією України і дозволені до застосування в агропромисловому комплексі.

У період з 1997 по 2001 р. проводили дослідження унікального препарату «Емістим С» природного походження. За всі роки застосування регулятора відзначено його позитивний вплив на підвищення ступеня визрівання приросту сортів Кардинал, Ркацителі, Совіньйон зелений і Каберне-Совіньйон, на підвищення урожайності і масової концентрації цукрів (табл. 10). Так, у сорту Каберне-Совіньйон прибавка врожаю була в межах від 0,04 до 0,20 т/га; у Ркацителі - від 0,58 до 2,04 т/га; у сортів Совіньйон зелений і Кардинал - від 0,15 до 0,41 т/га.

Також було встановлено, що у досліджуваних сортів спостерігалося зростання масової концентрації цукрів: у сорту Каберне-Совіньйон вона збільшилася на 0,6 мг/см³, у сортів Совіньйон зелений і Кардинал - на 1,0 і 1,5 мг/см³ відповідно. Підвищився ступінь визрівання лози: у всіх досліджуваних сортів він був понад 80%.

Оптимальна норма витрати препарату «Емістим С» становить 50 мл/га, вартість його застосування - 40 грн/га.

В 1998 р. «Емістим С» випробовували в КСП «Перемога» Советського р-ну на сортах Ркацителі і Совіньйон зелений. Обприскування проводилося до і після цвітіння з додаванням активного комплексу Гластер проти змиву опадами, витрата препарату 50 мл/га. Отримана прибавка врожаю у сорту Ркацителі становила 2,1-2,5 т/га, у сорту Совіньйон зелений - 1,4-1,7 т/га. Препарат сприяв також більш ранньому достиганню врожаю, знижував ураженість сірою гниллю, мільдью і оїдіумом. Вартість обробки 1 га виноградника становить 65_70 грн. Економічний ефект - 1,1 тис. дол. США на 1 га.

Вплив гібереліну на ріст і плодоношення винограду. Серед культурних рослин, які чутливі до дії гібереліну, одне з перших місць належить винограду.

Проведені спостереження за ростом і розвитком оброблених гібереліном кущів винограду свідчать, що препарат неоднаково впливає на ростові процеси сортів, які належать до різних біологічних груп. Так, у сорту Кишмиш білий овальний довжина пагону збільшилася на 28%, у сорту Бєлградський безнасінний - на 24,7%; у насінних сортів - Чауш білий, Мускат гамбурзький, Кардинал - на 24,1-31,6% як за рахунок збільшення довжини міжвузлів, так і за рахунок збільшення їх кількості.

Довгий час існувала думка, що використання гібереліну може викликати «виснаження» куща та зниження його продуктивності, тому були проведені дослідження на сортах Бєлградський безнасінний, Чауш білий, Мускат гамбурзький, які показали, що багаторазові обробки тільки сприяють інтенсивному росту пагонів, кращому розвитку кущів.

Для посилення росту пагонів рекомендуються такі концентрації препарату: для безнасінних сортів Кишмиш білий овальний - 100 мг/л, Бєлградський безнасінний - 75 мг/л, для насінних сортів - 40-50 мг/л. Гіберелін впливає на процеси росту: листкова пластинка змінюється, посилюється ріст вусиків та їх спіральність.

Під впливом гібереліну за рахунок збільшення маси 100 ягід і зростання їх кількості, маса грона у сорту Мускат янтарний збільшилася на 131,1%, у сорту Карабурну - на 104%. Середня маса 100 ягід збільшилася у сортів Мускат бурштиновий - на 33,2%, Мускат гамбурзький - на 52,4%, Карабурну - на 73,3%, Ранній Магарача - на 81,8%.

Під впливом гібереліну середня маса грона збільшилася також у сортів з функціонально жіночим типом квітки: у сорту Чауш білий - на 102,3%, сорту Німранг - на 52,8%. Дослідження показали, що оптимальною для цих сортів є концентрація препарату 40 мг/л, строк обробки - через 10 днів після масового цвітіння.

В умовах АР Крим завдяки впливу гібереліну на безнасінні сорти збільшується середня маса грона у сортів Кишмиш чорний - на 90,2%, Кишмиш білий овальний - на 84,4%, Бєлградський безнасінний - на 90,8%. Строк проведення обробки - 10 днів після цвітіння, норма витрати препарату - 40-50 г/л.

Особливу увагу було звернено на вивчення розвинення насіння у ягодах винограду під впливом обробки гібереліном, оскільки у деяких сортів насіння займає значний об'єм ягід, а їх розвиток потребує великої кількості елементів живлення, які можуть бути використані для формування м'якоті. Гіберелін сприяє не тільки зменшенню кількості насінин у ягодах, але і їхньої маси. Змінюється також співвідношення м'якоті до маси насіння (насінний індекс). Збільшення насінного індексу підвищує якість як столового, так і технічного винограду. Таким чином, при формуванні врожаю завдяки гібереліну відбувається більш раціональне використання елементів живлення.

Доведено, що під впливом гібереліну підвищується якість продукції. Ягоди, що горошаться, досягають нормальних розмірів, підвищуються масова концентрація цукрів, кислотність, а у столових сортів поліпшуються органолептичні показники. У гроні збільшується кількість безнасінних ягід (до 90%). Такий виноград використовують для сушіння з метою одержання високоякісного вітчизняного ізюму.

Придатність ґрунтових умов для успішного культивування винограду

Оцінка ґрунтово-кліматичних умов перед закладанням виноградних насаджень - основа раціонального виноградарства. Нині виноград садять в основному на землях, які раніше тривалий час використовувалися під виноградними насадженнями, тому особливого значення набуває оцінка придатності ґрунтів до повторного садіння винограду як за вже відомими критеріями родючості ґрунтів, так і у відповідності з біологічними особливостями сортів і підщеп та вимогами до оцінки ґрунтів, висунутими закордонними постачальниками садивного матеріалу.

Навесні 2001 р. на землях Сімферопольського виноробного заводу закладено 86 га плантації сертифікованими безвірусними саджанцями з Франції. Садінню виноградника передували детальні ґрунтові дослідження відповідно до вимог постачальника. Основна увага зверталася на агрономічно значущі ґрунтові показники, які у першу чергу впливають на сорт і врожайність виноградної лози.

Ґрунти ділянки представлені чорноземами звичайними передгірними карбонатними легкоглинистими безскелетними і різної скелетності та ступенем розвиненості профілю ґрунту. Недоступні для коріння конгломерати залягали на глибині від 90 см і глибше 150 см. Склад дрібнозему ґрунтів ущільнений і щільний, про що свідчить об'ємна маса дрібнозему (1,29-1,48 г/см³), але іноді дрібнозем був дуже щільний (>1,50 г/см³ ) і недоступний для коріння винограду.

На більшій площі ділянки ґрунти характеризувалися достатніми для винограду запасами дрібнозему (>14 тис. т/га) і гумусу (>216 т/га), а також цілком сприятливою водоємкістю при зволоженні ґрунтів до найменшої вологоємності (> 138 мм). Водночас, близьке до денної поверхні залягання конгломератів (< 90 см), підвищена скелетність ґрунтів і ґрунтоутворюючих порід обмежували запаси дрібнозему, гумусу і вологи, що знижувало родючість ґрунтів.

Ґрунти ділянки добре забезпечені валовими формами калію і задовільно - азоту та фосфору. Вміст рухомих форм заліза, марганцю, міді, цинку і бору в чорноземах звичайних передгірних коливається в межах, що необхідні для виноградної рослини і відповідає європейським кількісним параметрам цих мікроелементів.

За кількістю загальних карбонатів кальцію і активного вапна, всі ґрунтові види ділянки придатні під карбонатостійкі підщепи. Кількість СаСО₃ у ґрунтах не перевищувала 27%, а активного вапна - 17,3%.

Придатність коричневих скелетних ґрунтів Південного берега Криму під виноград як резерв розширення виноградарства АР Крим. Учені-ґрунтознавці придатними під виноград вважають коричневі скелетні ґрунти південно-західного передгірного Криму при вмісті скелетних фракцій до 40% у плантажному шарі і до 60-70% - у ґрунтоутворюючій породі.

Скелетні коричневі ґрунти на ПБК вивчені ще недостатньо. Тому була поставлена мета - вивчити склад і властивості коричневих скелетних ґрунтів ПБК, виявити реакцію виноградних насаджень на ці властивості та встановити кількісні допустимі показники потужності сипкого кореневмісного шару і запасів у ньому дрібнозему та гумусу, щільності складення дрібнозему та інших факторів, дати попередні рекомендації з використання коричневих ґрунтів ПБК під виноградники. Дослідження були проведені в південнобережному господарстві ДП «Радгосп-завод «Привєтний»».

У ДП «Радгосп-завод «Привєтний»» виділені наступні ґрунтові види: під «добрими» кущами винограду - коричневі потужні сильноскелетні; під «задовільними» - коричневі середньопотужні сильноскелетні; під «ослабленими» - коричневі середньопотужні дуже сильноскелетні ґрунти. Гранулометричний склад дрібнозему по всьому профілю на всіх трьох ділянках однорідний важкоглинистий пилувато-мулистий. Сума солей була незначною - в межах від 0,050 до 0,082%. Ґрунти і породи характеризуються слаболужною реакцією розчину, а також слабкою карбонатністю.

Ґрунти виноградника коричневі слабокарбонатні суглинні різного ступеня скелетності та розвиненості. На ділянці виділено три ґрунтових види, що розрізняються за ступенем скелетності та глибині залягання щільних глинистих сланців. Ці показники, у першу чергу, визначили розходження в запасах дрібнозему і гумусу за ґрунтовими видами, що обумовило їх основну різницю в родючості.

«Потужний» ґрунт за кількостю доступного азоту характеризується низькою забезпеченістю, а фосфору і калію - середньою. «Середньопотужні» види низько та дуже низько забезпечені рухомими NPK.

На «потужному» ґрунтовому виді урожайність сорту Піно сірий за 5 років склала 5,3 т/га. На скелетних середньопотужних ґрунтах урожайність сорту Піно сірий за той же обліковий період склала вже 2,8 т/га, а на дуже сильноскелетному ґрунті - не перевищувала 1,2 т/га.

Все вищезазначене свідчить про те, що висока скелетність ґрунтів знижує їх родючість. А запаси дрібнозему і гумусу є агрономічно значущими показниками родючості. Придатними на ПБК під виноград будуть коричневі скелетні ґрунти, що мають не менше 7500 т/га дрібнозему і 160 т/га гумусу.

Інтенсивність використання ресурсів виноградарства в умовах дефіциту коштів

Сучасна технологія вирощування винограду налічує до 100 найменувань різних операцій і окремих видів робіт по догляду за виноградними кущами, обробітку ґрунту, внесенню добрив тощо. Через гострий дефіцит фінансових ресурсів господарства змушені виконувати обмежене число заходів з догляду за ґрунтом і рослинами, недовиконувати або взагалі не проводити ряд робіт - виломок, прищипувань, катаровок, а це приводить до погіршення стану насаджень, зниженню їх продуктивності та якості урожаю.

За даними опитування агрономічних і економічних служб 15 господарств, яке було проведене фахівцями ДО АПК «Кримрадгоспвинпром» разом з відділом економіки НІВіВ «Магарач», вивчено рівні, що склалися, забезпеченості цих господарств виробничими ресурсами.

Аналізуючи забезпеченість технікою та засобами механізації основних етапів вирощування винограду (табл. 12), можна зробити висновок, що технологічний захід «обробіток ґрунту і внесення добрив» цілком забезпечений обіговими коштами, робочою силою і ПММ, а забезпеченість сільськогосподарськими машинами для внесення добрив, глибокого розпушування, міжкущового обробітку, а також тракторами середнього і важкого класу занадто низька, техніка більше, ніж на 70% застаріла, зношена або потребує повної заміни.

Етап «боротьба з шкідниками та хворобами» залишається одним з найбільш «здійснюваних», однак за винятком робочої сили і ПММ, недостатня забезпеченість його засобами виробництва, особливо пестицидами.

Етапи «ремонт шпалери» і «ремонт насаджень» у цілому недостатньо забезпечені, за винятком садивного матеріалу, у той же час «збір урожаю» найбільш забезпечений основними обіговими коштами, робочою силою, але все обладнання потребує відновлення та удосконалення.

Вивчаючи забезпеченість закладання і догляду за виноградниками ресурсами, виявлено, що найважливішими етапами вдосконалення технологічної структури та підвищення рівня забезпеченості ресурсами є «догляд за ґрунтом», «боротьба з шкідниками та хворобами», «ремонт шпалери» і «ремонт насаджень».

Нами також розраховані і проаналізовані коефіцієнти енергоємності основних етапів технології вирощування винограду на прикладі господарств західної передгірно-приморської підзони АР Крим. Аналіз виявив, що енергоємність технології вирощування винограду, що склалася, в більшості обстежених господарств значно відрізняється від типової. Найбільш енергоємними є роботи по догляду за рослинами та обробіток ґрунту, що зумовлено невисокими нормами виробітку на обрізці та катаровці, чизелюванні та міжкущовому обробітку.

На підставі проведених досліджень розроблені технологічні норми вирощування виноградних насаджень для степового та передгірного Криму. Вони орієнтують господарства на мінімально допустимий рівень витрати виробничих ресурсів, сучасний стан техніки та засобів механізації. Фактичні рівні повинні встановлюватися виходячи з фінансових можливостей господарств, забезпеченості їх виробничими ресурсами, стану насаджень тощо.

Висновки

У дисертаційній роботі наведене теоретичне обґрунтування і новий підхід до вирішення проблем розміщення, закладання і ведення виноградників в АР Крим. Реалізація програм досліджень і аналіз отриманих результатів дозволили вирішити ряд наукових і виробничих проблем. На основі отриманих результатів досліджень зроблено наступні висновки:

1. Основний спосіб виправлення кризового становища, що склалося, в галузі виноградарства пов'язаний, у першу чергу, з реалізацією Програми реконструкції виноградних насаджень. При цьому, основний наголос повинен бути зроблений на перезакладанні старих виноградників з одночасною зміною існуючої сортової структури насаджень.

2. Багаторічне вивчення агробіологічних і господарських властивостей безнасінних сортів винограду дозволяє зробити висновок, що високою й стабільною за роками урожайністю відзначаються сорти Кишмиш променистий і Кишмиш молдавський. Для них характерні великі грона, великі ягоди, що надають їм товарного вигляду. Відповідно до методики Е.М. Губіна (за коефіцієнтом адаптації сорту до конкретних ґрунтово-кліматичних умов), ці сорти віднесено нами до перспективних для передгірної зони АР Крим.

3. Рекомендуємо для подальшого вивчення в системі Держсортомережі нові для півдня України і АР Крим європейські сорти, такі як Каберне фран, Гаме чорний, Коломбар, Егіодола чорний, Арінарноа чорний, Сира та Ліліоріла білий, які, на нашу думку, належать до перспективних для умов передгірної зони АР Крим.

4. Багаторічні дослідження аборигенних сортів винограду в південно-східній зоні Криму дозволили виділити в розряд цінних для виробництва такі сорти: Сонячнодолинський, Солдайя, Сари пандас, Капсельський білий, Кок пандас і Джеват кара. Результатом даної роботи стало внесення всіх пропонованих сортів до Державного реєстру сортів, придатних для поширення в Україні.

5. Запропонований алгоритм розрахунку показників оцінки економічної ефективності заходів щодо апробації, масової, фітосанітарної та клонової селекції винограду дозволить господарствам безпосередньо на місцях визначити перспективні напрямки розвитку виноградарства, виноградного розсадництва та вибирати тактику реконструкції сортової структури насаджень.

6. Розроблено і апробовано у виробничих умовах системи ведення куща в умовах відсутності або обмеженого використання шпалери. Використання кілків дозволяє значно знизити витрати на закладання виноградника. При цьому, якщо встановлення шпалери можливе - кущі можуть бути легко переформовані на звичайні шпалерні форми.

7. Значне зниження витрат на закладання виноградників можливе за рахунок застосування нетрадиційних для АР Крим видів садивного матеріалу, а саме вегетуючих саджанців, що дозволяє на рік прискорити створення нової плантації. Доцільне також садіння виноградників нестратифікованими щепами в поліетиленовому бандажі (при садінні двох щеп в одне гніздо приживлюваність становить більше 93%, вартість садивного матеріалу знижується в 11 разів).

8. У результаті польових експериментів розроблені основні параметри ресурсозберігаючих технологій оновлення старих виноградників шляхом зрізання кущів на зворотний ріст. Доведено, що реформування пошкоджених насаджень слід проводити тільки після їх ретельного обстеження щодо виявлення всіх факторів пошкодження, включаючи і мікробіологічний аналіз стану тканин багаторічного та однорічного приросту. Рослини, що мають численні засохлі рукави, повторному формуванню не підлягають.

9. Актуальність краплинного зрошення для Криму і півдня України зумовлена дефіцитом і великою вартістю поливної води, а також тим, що вказаний спосіб зрошення дозволяє проводити поливи на площах з розсіченим рельєфом. При цьому, практично виключаються втрати води на фільтрацію. Приживлюваність молодих виноградників на ділянках, де змонтоване краплинне зрошення, становить 99%. Використання краплинного зрошення дозволяє збільшити урожай в 1,5-2 рази та підвищити потенційну плодоносність винограду.

10. Пропоноване 4-5-кратне малооб?ємне обприскування (з витратою препарату до 8 кг/га та робочої рідини до 250 л/га) дозволяє заощаджувати витрату препаратів в 2 рази, а робочої рідини в 3-5 разів. Загальна економія коштів складе 608 грн./га. Також розроблено формулу для розрахунку витрати робочої рідини не за оброблюваною площею, а за площею листкової поверхні, що розвинулася на гектарі.

11. Експериментально доведений гарний ступінь покриття листків винограду робочим розчином пестицидів при роботі аерозольного генератора ГАРД-1, встановлена оптимальна ширина захвату ГАРД-1 при роботі на виноградниках - 400-500 м. Економія пестицидів становить 50% без зниження ефективності захисних заходів.

12. На підставі польових експериментів встановлено, що вітчизняний препарат - регулятор росту рослин «Емістим С», має високу ефективність на виноградниках (при концентрації 50 мг/л). Він забезпечує не тільки істотне збільшення урожайності, але й підвищує цукристість ягід.

13. Виробничі випробування гібереліну довели, що для посилення росту пагонів і збільшення маси грон оптимальними для безнасінних сортів є концентрації 40, 50, 75 і 100 мг/л залежно від сорту. Для насінних сортів і сортів з функціональним жіночим типом квітки - 40-50 мг/л. Строк обробки - через 10 днів після масового цвітіння.

14. Встановлені агрономічно значущі ґрунтові показники, що визначають придатність чорноземів звичайних передгірних і коричневих ґрунтів Південного берега Криму під виноградники. Це кількість скелету, глибина залягання щільних порід, щільність формування і запаси дрібнозему, гумусу, продуктивної вологи, вміст активного вапна та основних макро- і мікроелементів.

15. На підставі проведених досліджень розроблено нову технологію вирощування винограду, енергоємність якої на 20-25% менше енергоємності розробленої в ННЦ - ІВіВ ім. В.Є. Таїрова типової технології. Нові технологічні норми регламентують раціональні витрати ресурсів для господарств степового і передгірного Криму, розміщених у різних за станом рельєфу районах: розсічений рельєф, слаборозсічений, рівнинний.

Рекомендації виробництву

1. Для вдосконалення сортового складу виноградних насаджень у передгірній зоні Криму нами рекомендовано вирощувати безнасінні сорти винограду Кишмиш променистий і Кишмиш молдавський, а також високопродуктивні нові для півдня України європейські сорти Каберне фран, Гаме чорний, Коломбар, Егіодола чорний, Арінарноа чорний, Сира, Ліліоріла білий; в умовах південно-східного Криму - аборигенні сорти винограду Сонячнодолинський, Солдайя, Сари пандас, Капсельський білий, Кок пандас і Джеват кара.

2. Для оцінки перспективних напрямків розвитку виноградарства, а також при реконструкції сортової структури насаджень рекомендуємо використати запропонований алгоритм розрахунку показників оцінки економічної ефективності заходів щодо апробації, масової, фітосанітарної та клонової селекції винограду.

3. Для підвищення урожайності та якості ягід винограду перед цвітінням доцільно проводити обприскування виноградників регулятором росту «Емістим С» (50 мл/га), а з метою збільшення товарності всіх груп сортів винограду - проводити обприскування розчином гібереліну в концентрації 40-50-75-100 мл/л (залежно від сорту) через 10 днів після масового цвітіння.

4. Для захисту виноградних насаджень від шкідників і хвороб рекомендується застосовувати малооб'ємну технологію обприскування з використанням:

- нової формули розрахунку витрати робочої рідини;

- 4-5-кратної обробки з витратою препарату до 8 кг/га та робочої рідини до 250 л/га;

- аерозольного генератора ГАРД-1, що дозволяє при 50% нормі витрати препарату та ширині захвату 400-500 м ефективно проводити захисні заходи.

5. З метою економії отрутохімікатів і підвищення ефективності заходів щодо захисту рослин доцільне застосування техніки для одержання електрозаряджуваних аерозолів. Це дозволяє скоротити витрату пестицидів при суцільній обробці за рахунок зменшення зносу вітром на 20-30% і за рахунок спрямованого осадження рідини на рослинах - на 30-50%.

6. Для відновлення продуктивності старих виноградних насаджень за умови ретельного попереднього обстеження щодо виявлення всіх факторів ушкодження, включаючи мікробіологічний аналіз стану тканин багаторічного та однорічного приросту, а також при задовільному стані підземного штамба, рекомендуємо проводити зрізання кущів на зворотний ріст.

7. Під виноградні насадження в передгірній зоні і на ПБК рекомендуємо використання чорноземів звичайних передгірних, коричневих ґрунтів, у тому числі скелетних (які містять 7500-9000 т/га дрібнозему при щільності його складення менше 1,5 г/см³), із глибиною залягання щільних підстилаючих порід 100-120 см, із запасами гумусу не менше 160 т/га.

8. З метою підвищення приживлюваності саджанців при закладанні нових насаджень, а також врожайності на плодоносних виноградниках рекомендується використання краплинного зрошення за умови дотримання високого рівня агротехніки.

виноград крим економічний селекція

Список опублікованих робіт за темою дисертації

Радченко В.А. Милдью - опаснейшая болезнь винограда и ее роль в экономике возделывания культуры / В.А.Радченко, М.Н. Борисенко / ЮФ «Крымский агротехнологический университет» НАУ. - Сімферополь, 2005. - 14 с. (Особистий внесок 70%. Проведення дослідів, підготовка до видання).

Иванченко В.И. Энергетические нормативы типовых технологических приемов закладки и выращивания виноградных насаждений, ориентированных на производство конкурентоспособной виноградовинодельческой продукции/ В.И. Иванченко, В.П. Антипов, М.Н. Борисенко. - Ялта: ИВиВ «Магарач», 2005. - 47 с. (Особистий внесок 30%. Проведення дослідів, узагальнення матеріалів).

Статті в фахових виданнях

Дикань А.П. Программа развития агропромышленного комплекса Автономной Республики Крым до 2010 года/ Дикань А.П., Дженеев С.Ю…, Борисенко М.Н.: Труды Крымского государственного аграрного университета. - Симферополь, 1998. - Вып. 57. - С.17-27. (Особистий внесок 30%. Проведення дослідів, підготовка до видання).

Борисенко М.Н. Резервы реконструкции виноградников// Сельскохозяйственные науки: (сб. науч. тр.) - Симферополь: КГАУ, 2000. - Вып. 66. - С. 220-222.

Палеха А.Г. Новые бессемянные сорта винограда/ А.Г.Палеха, М.Н. Борисенко// Сельскохозяйственные науки: (сб. науч. тр.). - Симферополь: КГАУ, 2000. - Вып. 66. - С.196-199. (Особистий внесок 50%. Збір і узагальнення матеріалів).

Борисенко М.Н. Создание и возделывание виноградных насаждений Крыма в условиях дефицита материальных и финансовых ресурсов/ М.Н. Борисенко // «Магарач». Виноградарство и виноделие. - 2001. - № 2. - С.2-4.

Борисенко М.Н. Интенсивность использования ресурсов виноградарства Крыма в рыночных условиях/ М.Н. Борисенко, Н.В. Зверева, В.П. Антипов // «Магарач». Виноградарство и виноделие. - 2001. - № 3. - С. 4-7. (Особистий внесок 40%. Проведення дослідів, підготовка до видання).

Борисенко М.Н. Оценка почвенно-климатических условий перед закладкой виноградных насаждений/ М.Н.Борисенко// «Магарач». Виноградарство и виноделие. - 2001. - № 4. - С. 2-6.

Вильчинский В.Ф. Применение регуляторов роста нового поколения в виноградарстве/ В.Ф. Вильчинский, М.Н.Борисенко, В.Б. Джемакулов // Виноградарство и виноделие: (сб.науч.тр.). - Ялта: ИВиВ «Магарач», 2001. - Т. 32. - С. 37-38. (Особистий внесок 30%. Проведення дослідів, підготовка до видання).

Борисенко М.Н. Реализация Программы развития виноградарства АР Крым - основной путь стабилизации и повышения эффективности отрясли/ М.Н. Борисенко //«Магарач». Виноградарство и виноделие. - Ялта: ИВиВ «Магарач», 2002. - № 1. - С. 4-6.

Первоочередные задачи по стабилизации и развитию виноградарства и виноделия Крыма/ А.М. Авидзба, А.Б. Голубенко, М.Н. Борисенко [и др.] // «Магарач». Виноградарство и виноделие. - 2002. - № 4. - С. 1-4. (Особистий внесок 35%. Проведення дослідів, підготовка до видання).

Мананков М.К. Влияние гиббереллина на рост и плодоношение винограда/ М.К. Мананков, М.Н. Борисенко, О.П. Мананкова // Вісник аграрної науки. - К., 2003. - № 3. - С. 15-19. (Особистий внесок 30%. Проведення дослідів, підготовка до видання).

Борисенко М.Н. Отечественные регуляторы роста на виноградных плантациях/ М.Н. Борисенко, П.В. Вольвач, Г.М. Рикман // «Магарач». Виноградарство и виноделие. - 2003. - № 1. - С. 8-9. (Особистий внесок 40%. Проведення дослідів, підготовка до видання).

Борисенко М.Н. К оценке пригодности коричневых почв ЮБК под виноград/ М.Н. Борисенко// «Магарач». Виноградарство и виноделие. - 2003. - № 3. - С. 6-10.

Авидзба В.М. О приоритетных направлениях развития виноградарства в Автономной Республике Крым/ В.М. Авидзба, М.Н. Борисенко // Виноградарство и виноделие: (сб. науч. тр.). - Ялта: ИВиВ «Магарач», 2003. - Т. 34. - С. 5-7. (Особистий внесок 50%. Проведення дослідів, підготовка до видання).

Рыбинцев В.А. Ресурсы Украины по виноградарству/ В.А. Рыбинцев, М.Н. Борисенко // Виноделие и виноградарство (Россия). - 2003. - № 4. - С.19-21. (Особистий внесок 40%. Проведення дослідів, підготовка до видання).

...