Показано, що завадами на цьому шляху є методологічна несумісність та відповідні протиріччя: «антропоцентризму - біоцентризму», «комплексного - системного підходів»; несумісність за змістом і, відповідно, територією у різних класифікаційних системах дефініцій поняття «ландшафт»; ландшафтознавчих та екосистемних принципів класифікації територіальних таксонів-джерел природних ресурсів - концепцій ландшафту (ПТК, СТК), геосистеми, екосистеми та відповідних засад галузевих управлінь природними ресурсами та супутніми екологічними загрозами. Базовою перепоною є неспівпадіння адміністративних таксонів управління з ландшафтознавчими територіальними таксонами, їх відомче розчленування на галузеві природні ресурси, що загалом унеможливлює гармонізацію діяльності суспільних суб'єктів.

Виходячи з наявності взаємозв'язку між суміжними екосистемами та екосистемами і підсистемами у ландшафтно-територіальних структурах певних басейнів, обґрунтовано, що міжсекторальне узгодження дій різних суб'єктів природокористування й охорони довкілля найефективніше в межах ландшафтних екосистем (М.А.Голубець, 2000) водозбірних басейнів певних ієрархічних рівнів залежно від природних особливостей цих території, природи наявних економіко-екологічних негараздів та масштабу їх прояву.

Доведено, що для створення умов системної співпраці природокористувачів між собою та з інституціями збереження НПС необхідний перехід від комплексного до екосистемного підходу на засадах біоцентризму шляхом узгодження класифікацій територіальних таксонів за алгоритмом: «ландшафт, ПТК, СТК» > «геосистема, ЛГТС» > «екосистема» > «ландшафтна екосистема» > «ландшафтна екосистема водозбірного басейну». Геосистемний підхід є зручним для збереження біотопів та ландшафтного різноманіття. У розроблених засадах і програмах збалансованого природо- у т.ч. лісокористування на водозборах враховано методи сучасної інформатики, комплексного моніторингу та системного управління екологічними загрозами суспільству, біоті, природним екосистемам.

Порівняно з іншими державами Східної Європи, лісове господарство України має визнаний високий рівень організації. Лісівнича парадигма і система ведення лісового господарства загалом відповідають загальноєвропейським критеріям сталого розвитку, а за деякими позиціями використання лісових ресурсів і лісовідновлення мають навіть глибше опрацьовані принципи і підходи, жорсткіші вимоги. Проте, тривале господарювання на економічних засадах в умовах недостатнього держбюджетного забезпечення, великої кількості власників, історичні причини зумовили певне погіршення структури лісів, зниження лісистості території, продуктивності, стійкості та екологічної ролі лісових екосистем. Наростання антропогенних негараздів у багатьох регіонах, ерозії ґрунтів і забруднення довкілля, лісодефіцитність, збільшення форм власності на ліси і, відповідно, зниження контролю за дотриманням законодавчих норм у перехідний період державотворення зумовлюють необхідність покращити збереження, відновлення, збалансоване використання лісових ресурсів та підвищити ефективність управлінні ними.

Проблема створення умов збалансованого ведення лісового господарства випливає зі складнощів розв'язання головного протиріччям у системі «природокористування - охорона НПС» - багаторівневого конфлікту соціальних, економічних та екологічних цінностей > мотивів/інтересів > цілей > дій (загалом - ресурсних інтересів людини і природоохоронних потреб), який загострився у перехідний період розвитку ринкових відносин і державотворення, недостатнього фінансування лісового господарства з боку держави, системної кризи, правового нігілізму тощо. Цей ціннісний конфлікт є наслідком тривалого розвитку суспільства за антропоцентричною парадигмою раціонального природокористування, яка зумовила орієнтування нормативно-правової бази і ресурсного забезпечення галузі на пріоритети безпеки людини, задоволення її потреб. Цe істотно гальмує впровадження у нормативне поле і практику лісової галузі фундаментальних біоцентристських ідей сталого розвитку, спричиняє нормативно-правовий, управлінський та ресурсний дисбаланси (рис. 2). Необхідна зміна світогляду лісівників, узгодження мотивації дій, правових і управлінських норм з екологічними пріоритетами розвитку галузі, викладеними в її стратегії і Лісовому кодексі, належне ресурсне забезпечення заходів і відповідальності за результати дій.

- причинно-наслідкові зв'язки та інформаційні потоки; - конфлікти управління.

Відповідно до міжнародних та національних засад сталого розвитку, нова модель лісового господарства України має забезпечити паритетну гармонізацію соціально-економічних стандартів і цілей розвитку з пріоритетними екологічними цілями використання лісів та природоохоронними обмеженнями діяльності. Для цього система управління лісами має бути прозорою, гнучкою, забезпечувати узгодження суспільних інтересів щодо лісів та НПС, а також належні умови міжсекторальної, міжгалузевої співпраці з цих питань. Організація ефективного контролю за дотриманням принципів сталого розвитку, у т.ч. вимог природоохоронного законодавства потребує створення дієвих механізмів прозорого й незалежного аудиту із зворотними зв'язками, необхідними для постійного коригування стандартів оцінки лісів з урахуванням нових знань про природу, розвитку технологій природокористування та зміни вимог щодо регулювання впливу на НПС. Одним із таких механізмів гнучкого, системного контролю є лісова сертифікація.

Такий інтегральний підхід має переваги перед іншими, оскільки забезпечує підтримку контактів між представниками різних галузей знань, між фахівцями суміжних секторів природокористування, адекватніше відтворює події, що відбуваються у ландшафтній сфері, не розриваючи їх на часткову інформацію через галузеву розрізненість нормативних, інформаційних та управлінських систем. Це дає змогу точніше встановлювати причинно-наслідкові зв'язки на різних стадіях антропогенних змін природних екосистем, виявляти їх «слабкі ланки» та ефективніше розв'язувати ресурсно-екологічні проблеми.

Спираючись на основні структурно-функціональні компоненти лісової галузі, розроблено концептуальну модель включення засад збалансованого розвитку в її управління (рис. 3). Охоплюючи весь комплекс чинників формування стратегії збалансованого розвитку лісової галузі - від мотиваційної основи до методологій впровадження та підтримування відповідного рівня діяльності, отримуємо модель, зображену на рис. 4.

Рис. 3. Модель збалансованого управління лісовим господарством України:

ЛГ - лісове господарство; ІСУ-ЛГ - інформаційна система управління галузі;

МЛ - моніторинг лісів; ІЛР - інвентаризація лісових ресурсів; ЛВ - лісовпорядкування;

ЗЗД - інші види зовнішнього збурювального діяння (за Ю.Г.Артомоновим, 1973)

міжнародні екологічні вимоги до управління лісовими ресурсами та особливості застосування їх в Україні

лісовий господарство екологічний ресурс

У концепції сталого розвитку, документах з її реалізації зазначено, що ліси виконують незамінну і найбільшу із наземних екосистем роль у підтриманні нормального розвитку природних екосистем локального, регіонального і глобального рівнів; вони також є найємнішими, найбагатшими біорізноманіттям системами, здатними продукувати, крім «ринкових», велику кількість екологічних та інших несировинних ресурсів, істотно підтримувати розвиток екомережі та формування стабільного, сприятливого для життя простору.

Проаналізовано та адаптовано до умов України екологічні вимоги міжнародних інституцій щодо лісового господарства, викладених у ратифікованих документах, що регламентують збереження біорізноманіття, впровадження стандартів сталого розвитку: Комісії зі сталого розвитку ООН; Гельсінксько-Лісабонського процесу (резолюції S1-S6, H1-H4, L1, L2); Загальноєвропейського процесу захисту лісів, Конвенції про охорону біорізноманіття (CBD); Міжнародної угоди з тропічної деревини; Конвенції з охорони всесвітньої культурної та природної спадщини; Конвенції ООН по боротьбі з опустелюванням в країнах з великими посухами та/або опустелюванням, зокрема в Африці; Форуму ООН з лісів; Рамкової конвенції ООН зі змін клімату; міжнародних орієнтирах щодо розвитку захисного лісорозведення та агролісомеліорації. Визначено суперечності та дублювання певних норм і положень. Найбільшого доопрацювання потребують ті нормативні положення, якими має регламентуватись переорієнтація з антропоцентричної діяльності на біоцентричну, прозора співпраця зацікавлених сторін, урахування нових інформаційних технологій тощо. Найменш узгодженими в лісовій галузі є вимоги Комісії зі сталого розвитку, Конвенції з біорізноманіття, Форуму ООН з лісів щодо налагодження в ринкових умовах міжсекторальної, прозорої співпраці та координації зусиль зацікавлених сторін з урахуванням інтересів усіх суспільних суб'єктів щодо контролю за станом лісів, якістю господарювання в них, використання лісових ресурсів та екологічними наслідками діяльності. Сформульовано причини цієї невідповідності.

Зона «SD» - зона гармонійного погодження на різних етапах діяльності: соціальних, економічних та екологічних цінностей лісів, інтересів і потреб лісокористувачів, економічних та екологічних законодавчих норм, відповідного розподілу ресурсів з урахуванням суспільних потреб та умов діяльності, застосування методології збалансованого лісокористування та системи підтримування сталого розвитку галузі сертифікацією лісів. SD - сталий розвиток, (англійською - sustainable development). Стрілками позначено напрями коригування складників діяльності за причинно-наслідковими залежностями та зворотним зв'язком.

PEFC - загальноєвропейська, FSC - всесвітня схеми сертифікації лісів.

Загальноєвропейські екологічні вимоги до управління лісовими ресурсами та їх використання узагальнені в системі критеріїв та індикаторів СВЛГ, що є водночас напрямами та механізмами реалізації лісової політики збалансованого розвитку та показниками звітування про стан справ у країні. Виявлено суперечність між методичними підходами, нормативними вимогами, ієрархічними рівнями управління, а також діями двох міжнародних стратегій: стратегією впровадження принципів СВЛГ і стратегією екологічного прийнятного природокористування, основаною на збереженні біорізноманіття. Остання ґрунтується на екосистемному, в т.ч. ландшафтному рівні, а стале господарювання в лісах зорієнтовано на територію лісогосподарського підприємства і держави, яка, зазвичай, не співпадає з межами природних екосистем, водозборів, що унеможливлює досягнення збалансованого розвитку природних територіальних одиниць. Сферу застосування норм СВЛГ слід розширити до такого ієрархічного рівня таксономії, який би був сприятливим для узгодження підходів щодо типології і районування різних наукових шкіл природознавства, відповідних стратегій розвитку певних секторів природокористування та охорони НПС. З екологічної точки зору найсприятливішим рівнем є водозбірний басейн, з таксономічної - ландшафт. Обґрунтовано, що для еколого-економічної гармонізації управління доцільно застосовувати рівень ландшафтної екосистеми водозбірного басейну певного порядку.

Орієнтирами для розвитку захисного лісорозведення та агролісомеліорації є конструювання оптимальних за структурно-функціональною організацією ландшафтів відповідно до програм співпраці з аграрним сектором, ренатуралізації деградованих і малопродуктивних земель узгоджено з європейською стратегією сталого просторового розвитку, ландшафтною конвенцією, розбудовою національної екомережі.

Роль екологічного аудиту лісового господарства щодо впливу на природні екосистеми виконує добровільна інституція - лісова сертифікація, яка використовує систему економічно стимулюючих механізмів гармонійного погодження економічної ефективності, суспільної орієнтації та екологічної прийнятності. За контроль над лісовими ресурсами і ринками у світі конкурують два відмінні за стандартами лідери лісової сертифікації - всесвітня схема FSC і пан'європейська схема PEFC, що створює для України зовнішню проблему вибору рамкових/базових умов впровадження власної схеми сертифікації лісів. Доведено, що з точки зору стратегічного розвитку держави у бік ЄС, прагнення до суверенітету та розбудови національних інституцій сталого розвитку, а також стану лісової галузі, екологічного призначення лісів сприятливішою для України є схема PEFC. Проте, з 2000 р. українські ліси почали сертифікувати за схемою FSC заради експорту деревини на ринки, які контролює FSC. Отже, цілі лісової сертифікації в Україні наразі недостатньо відповідають цілям СВЛГ, реалізації пріоритету екологічного призначення лісів, розвиткові міжгалузевої співпраці суб'єктів діяльності з реалізації завдань Конвенції про біорізноманіття, Європейської ландшафтної конвенції.

Внутрішня проблема вибору схеми впровадження в Україні лісової сертифікації полягає у тому, що на етапі виходу держави із системної кризи, узгодження системи суспільних цінностей і правових норм зі світовими стандартами питання екологізації суспільної діяльності ще не набули пріоритету порівняно з соціально-економічними інтересами. В умовах домінування в суспільстві матеріальних цінностей й стрімкого розвитку ринкових відносин управлінці досі сприймають лісову сертифікацію спрощено - лише як механізм вигідної реалізації деревини на ринках розвинутих країн. Це не сприяє розвитку механізмів підтримування екологічної ролі всіх лісів не залежно від їх цільового призначення, належному ресурсному забезпеченню ведення господарства у природоохоронних лісах, а також істотно гальмує розробку національних нормативних документів цієї сфери - системи критеріїв та індикаторів СВЛГ і схеми лісової сертифікації на базі європейських стандартів лісокористування.

Досвід Європи, а також України з сертифікації лісів свідчить, що слід впроваджувати інтегральну FSC+PEFC систему з урахуванням вимог державних стандартів ISO 14000. Особливої уваги заслуговують нормативні положення щодо екологічного управління, просторового розвитку, збереження біотичного та ландшафтного різноманіття, кількісної оцінки неринкових досі ресурсів - соціальних, природозберігаючих, природорегулюючих та захисних функцій лісу.

РОЗВИТОК НОРМАТИВНО-ПРАВОВОЇ БАЗИ ЛІСОВОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ У КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА ДЕРЖАВИ ТА МІЖНАРОДНИХ ВИМОГ ДО ЛІСІВ

Впровадження стандартів збалансованого розвитку зачіпає всі сфери суспільної діяльності і тому потребує міждисциплінарного наукового аналізу та міжсекторально узгодженої реалізації завдань. У межах галузі, ізольовано від інших суб'єктів діяльності цю проблему не розв'язати. Удосконалення засад лісового господарства необхідно здійснювати гармонізовано з переглядом основ розвитку суміжних природокористувачів. Розглянуто перепони розвитку міжгалузевої співпраці, спричинені земельною реформою, відомчим розмежуванням, конфліктами інтересів, відсутністю зацікавленості тощо. Усе це стримує реалізацію «Концепції реформування та розвитку лісового господарства України» у контексті національної стратегії розвитку країни, Програми Екомережа-2015, створення стабільного простору ландшафтної сфери.

Аналіз нормативно-правової бази лісової галузі України щодо можливості виконання міжнародних зобов'язань з розвитку ресурсного і природоохоронного законодавств держави показав, що лісове законодавство недостатньо відповідає екологічним вимогам екосистемного інтегрального управління. Узгодження потребують певні нормативні положення на рівнях стратегічних завдань, механізмів їх реалізації, інституційного та ресурсного забезпечення діяльності, міжнародної та міжсекторальної співпраці, контролю за виконанням завдань. Викладено програму створення умов для організації в Україні сталого ведення лісового господарства за напрямами: узгодження з сучасними міжнародними і національними вимогами нормативно-правової бази і стратегії розвитку галузі; забезпечення гармонізації підтримання розвитку галузі зі стратегією ренатуралізації деградованих територій, Програмою Екомережа-2015, іншими програмно-нормативними документами суміжних природокористувачів щодо впровадження принципів сталого розвитку та ресурсного підтримання співпраці; узгодження на всіх ієрархічних рівнях управління векторів розвитку галузі.

Визначено завдання та сформульовано суть необхідних доповнень і коректив положень щодо лісової політики, стратегії розвитку та конкретних нормативів і механізмів регулювання діяльності за певними напрямами ведення лісового господарства. Запропоновано напрями узгодження системи обліку лісових ресурсів з міжнародним нормам оцінювання стану біорізноманіття на локальному, ландшафтному, регіональному та галузевому рівнях у контексті чинних програм з впровадження стандартів СВЛГ. Розроблено програму узгодження розвитку лісового господарства зі стратегією збереження біотичного та ландшафтного різноманіття при вдосконаленні структурно-функціональної організації території з урахуванням зарубіжного та національного досвіду, напрацювань захисного лісорозведення та агролісомеліорації, перспектив удосконалення державного лісового кадастру та обліку лісових ресурсів, інформаційної системи галузі (інвентаризації та моніторингу лісових ресурсів).

За апробованими та власними методами здійснено системне оцінювання екологічних загроз біорізноманіттю в лісоаграрних ландшафтах на локальному, регіональному, галузевому та надгалузевому рівнях. Запропоновано напрями удосконалення методів оцінювання загроз біорізноманіттю за рівнями організації життя та нормування аеротехногенних навантажень на ліси в умовах комплексного впливу негативних екологічних чинників. Розроблено систему тестових індикаторів ландшафтного моніторингу за природними зонами України та програму дій щодо зниження екологічних загроз біорізноманіттю за рівнями управління, сферами діяльності галузі та напрямами співпраці.

У складі національної робочої групи розроблено організаційні засади діяльності групи, екологічний блок проекту національної схеми добровільної сертифікації лісів за стандартами FSC (ННІ ЛіСПГ НАУ, 2002), а також першої версії (2006 р.) проекту стандарту СОУ ХХХХ-2007 «Ведення лісового господарства та лісокористування. Принципи сталого розвитку». Порівняльний аналіз проектів системи національних критеріїв та індикаторів СВЛГ (Держкомлісгосп, 2000; ННІ ЛіСПГ НАУ, 2002; УкрНДІЛГА, 2003; ІА УААН, 2003) та їх застосування в сертифікації лісів показав протиріччя наявних пропозицій та несистемність впровадження в Україні стандартів СВЛГ.

Запропоновано проект системи національних критеріїв та індикаторів СВЛГ за пан'європейськими стандартами (резолюція L2; Лісабон, 1998), узгоджений з правовим полем лісового господарства, землекористування та державними кадастрами земель, лісів, ПЗФ. Документ узгоджено з інституціями науки, освіти, виконавчої влади, що мають відношення до лісових ресурсів, зацікавленими НУО та покладено в основу розробленої програми створення національної системи сертифікації лісів.

Виявлено нормативну та організаційну несумісність впровадження стандартів, а також напрями розв'язання проблем щодо: принципів СВЛГ та стандартів збереження біорізноманіття; національної системи критеріїв та індикаторів СВЛГ і стандартів лісової сертифікації; схем сертифікації лісів PEFC та FSC. Обґрунтовано причини порушення в Україні алгоритму впровадженням принципів сталого розвитку: система критеріїв та індикаторів СВЛГ ще не набула статусу галузевого нормативу, а механізм реалізації цих норм вже впроваджують у практику за сертифікаційною схемою FSC, стандарти якої сутнісно інші. Показано наслідки економічно мотивованої сертифікації лісів за схемою FSC: не поширюється на неексплуатаційні ліси, об'єкти ПЗФ, за межі регіонів з експортним потенціалом підприємств. Це спричинило певні конфлікти у кількох площинах управління: погодження економічних та екологічних інтересів щодо лісів на державному рівні; узгодження особливостей впровадження стандартів сталого розвитку між підприємством та регіоном; гармонізація ведення лісового господарства зі стратегією збереження біотичного та ландшафтного різноманіття на регіональному та державному рівнях (рис. 5).

Стрілками показано: причинно-наслідкові зв'язки та інформаційні потоки;

- конфлікти в управлінні.

Обґрунтовано необхідність та механізм переходу від економічної до екологічної з економічними стимулами мотивації сертифікаційного аудиту українських лісів, особливо екологічного призначення. Показано, що для національного рівня прийнятнішою є PEFC-схема сертифікації, що ґрунтується на прийнятих Україною до впровадження загальноєвропейських стандартах СВЛГ та краще гармонізована зі стратегією збереження біорізноманіття на ландшафтному рівні та екосистемними засадами інтегрального управління лісами. На відміну від FSC, схемою PEFC передбачено ґрунтування сертифікації на національних особливостях лісового господарства та участь в європейських керівних органах лісової сертифікації. Зважаючи на європейський та український досвід, сертифікацію лісів доцільно розвивати за поєднаною схемою PEFC+FSC з дотриманням вимог ISO 14001/14004/14031. Експлуатаційні ліси з належним експортним потенціалом краще сертифікувати за стандартами FSC, ліси екологічного призначення - PEFС. Розроблено підходи щодо вибору базової для України схеми лісової сертифікації залежно від цільового призначення і стану лісів та визначено внутрішні та зовнішні умови і перспективи для трьох потенційних шляхів розвитку цієї інституції за схемами: PEFC, FSC, PEFC+FSC. Визначено орієнтири для розмежування принципів добровільності та обов'язковості здійснення сертифікаційного аудиту в лісах України залежно від можливих загроз, спричинених лісовим господарством суспільству, біоті, природним екосистемам з урахуванням відповідних екологічних вимог.

НАПРЯМИ ТА МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ ПРИНЦИПІВ ЗБАЛАНСОВАНОГО ВЕДЕННЯ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА

З урахуванням результатів лісівничої науки і практичного вітчизняного та міжнародного досвіду, викладено наявні проблеми та програми переходу лісової галузі України на принципи збалансованого розвитку на рівнях держави, природної зони (Степ, Буковина) та водозбірного басейну, певної групи підприємств чи підприємства. Завдання розподілено за секторами діяльності, цільовими напрямами та інструментами підтримання сталого управління лісами. На європейських засадах сталого просторового розвитку ландшафтної сфери запропоновано напрями розв'язання основних ресурсно-екологічних проблем галузі з урахуванням регіональних особливостей та ролі лісів, інтересів щодо їх використання на принципах гармонізації зі стратегіями розбудови екомережі, розвитку водного та аграрного господарств, інших суміжних галузей, відповідного використання захисного лісорозведення та агролісомеліорації. Сформульовано принципи системної співпраці в інтегральному управлінні по вертикалі і горизонталі та визначено інструменти підтримання сталого ведення лісового господарства. Серед гірських регіонів виділено Буковинські Карпати, де істотне антропогенне порушення стабільності водозбірних басейнів спричиняє міжрегіональні та транскордонні загрози. За системним підходом розроблено цільові плани дій з інтегрованого управління водозборами адміністративно-територіального таксона «Чернівецька область» з використанням екологічної ролі лісів як програму збалансованого розвитку регіону (рис. 6).

Розроблено основні положення та визначено організаційно-структурні елементи, їх функції і механізми діяльності національної системи сертифікації лісів за схемою PEFC. Програма організації та здійснення сертифікації лісів в Україні охоплює локальний, регіональний та галузевий рівні і включає: законодавчо-нормативні засади; систему критеріїв та індикаторів сертифікації лісів; інформаційно-методичне забезпечення еколого-економічного оцінювання лісових ресурсів та збалансованості ведення лісового господарства; організаційно-структурні елементи впровадження та функціонування сертифікаційного аудиту (рис. 7, 8). Розглянуто етапи впровадження і спрогнозовано розвиток в Україні сертифікації лісів за потенційними трьома шляхами: FSC, PEFC і FSC+PEFC+ISO14000. Досліджено потенційні шляхи, відповідні внутрішні та зовнішні умови розвитку лісової сертифікації в Україні, виділено етапи процесу. Визначено ефект від реалізації проекту.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення методологічних положень з наукової проблеми щодо забезпечення переходу лісового господарства України на засади сталого розвитку та її розв'язання у контексті правового поля держави та її міжнародної співпраці.

На новому теоретичному рівні з використанням аксіологічного та системного аналізів визначено сприятливі передумови, наявні перепони та перспективи щодо впровадження у лісову галузь норм збалансованого розвитку. Обґрунтовано методологічні принципи, алгоритми дій, розроблено нормативні засади та програми впровадження стандартів сталого розвитку у лісове господарство України на рівнях держави, галузі, природної зони Степу, адміністративно-територіального таксона «Чернівецька область», водозбірного басейну, певної цільової групи підприємств чи підприємства. Розроблено пропозиції для відповідного узгодження лісової політики, стратегії та нормативних документів, а також проект критеріїв та індикаторів сталого розвитку галузі, проект структурно-функціональної організації національної інституції «лісова сертифікація» за загальноєвропейською схемою PEFC - як механізму системного впровадження зазначених стандартів у практику та міжнародної співпраці з цих питань.

1. Згідно з прийнятими Україною загальноєвропейськими стандартами, розвиток суспільства має базуватися на балансі у просторі та часі соціальних, економічних і екологічних цінностей, а природокористування, у т.ч. у лісах має бути екосистемно організованим, ціннісно збалансованим і обмеженим природоохоронними вимогами відповідно до принципів субсидіарності та пріоритетності міжнародних правил перед національними.

2. Необхідність впровадження в управління біоцентричних імперативів, нових інформаційних технологій, норм міжгалузевої співпраці, прогнозування та спільної відповідальності за наслідки дій потребує удосконаленням та ширшого застосування екосистемного підходу як базового методологічного принципу гармонізації цілей природокористування та охорони НПС, у т.ч. у лісах.

3. Відповідно до міжнародних зобов'язань України та проекту національної стратегії розвитку держави, національне, у т.ч. лісове законодавство і лісогосподарську практику необхідно адаптувати до загальноєвропейських принципів сталого розвитку: впровадження екологічних засад в усі сфери діяльності; системний підхід до досягнення паритетного балансу соціальних, економічних та екологічних цінностей; сталий просторовий розвиток; економічні механізми стимулювання дій; узгоджена співпраця зацікавлених суб'єктів суспільних відносин; прозорість; відповідальність; передбачуваність; належне ресурсне та інституційне забезпечення дій; застосування нових інформаційних технологій, у т.ч. моніторингу та сертифікації лісів. Узгодження потребують нормативні положення усіх рівнів управління.

4. Лісівнича парадигма та організація ведення лісового господарства в Україні загалом відповідають європейським критеріям сталого розвитку, а за деякими позиціями лісокористування і лісовідновлення мають навіть жорсткіші принципи та підходи. Найменш узгодженими є міжнародні вимоги щодо децентралізації, прозорості та екосистемного управління лісовими ресурсами, міжгалузевої співпраці, збереження біорізноманіття, депонування вуглецю, використання стимулів підтримання та розвитку екологічних функцій лісів.

5. Внаслідок затримки узгодження економічних засад лісового господарства з природоохоронними нормами діяльності у лісовій галузі України сформувався базовий конфлікт: ліси мають законодавчо закріплене екологічне призначення, але, за відсутності належних умов для реалізації стандартів сталого ведення лісового господарства, ними продовжують управляти за економічними принципами. Це зумовлює неналежне відношення фахівців галузі і суспільства до екологічних ресурсів лісу, що виявляється в неефективних методах їх оцінки, обліку, використання і відновлення, неадекватної оплати за користування ними.

6. Головним завданням стратегії сталого розвитку лісової галузі України є переорієнтування її розвитку з економічних на еколого-економічні засади шляхом системної гармонізації використання усіх біосферних функцій лісів на методологічній базі міждисциплінарного синтезу знань та міжгалузевого узгодження усіх інтересів щодо лісів відповідно до пан'європейської системи критеріїв та індикаторів сталого ведення лісового господарства.

7. Пан'європейська стратегія впровадження принципів сталого управління лісами є неузгодженою зі стратегією реалізації екологічного прийнятного природокористування, орієнтованого на збереження біорізноманіття, за методичними підходами, нормативними вимогами та ієрархічними рівнями управління. Остання ґрунтується на екосистемному та ландшафтному рівнях діяльності, а стале господарювання в лісах орієнтовано на території адміністративних одиниць - лісогосподарських підприємств і держави, які, зазвичай, не збігаються з межами природних екосистем, ландшафтів, водозборів, що унеможливлює співпрацю суб'єктів природокористування в екосистемному розв'язанні економіко-екологічних проблем в межах водозбірних басейнів.

8. Організації збалансованого розвитку в межах ландшафтно-водозбірних басейнів заважають: неузгодженість галузевих парадигм управління природними ресурсами та супутніми загрозами; протиріччя у різних класифікаційних системах дефініцій поняття «ландшафт», несумісність цих таксонів за змістом і, відповідно, територією; відсутність завершеної еколого-економічної оцінки (державного кадастру) природних, у т.ч. лісових ресурсів та узгоджених умов збалансованого управління ними; неспівпадіння адміністративних таксонів управління з ландшафтознавчими територіальними таксонами, їх відомче розчленування на природні ресурси, що загалом унеможливлює гармонізацію діяльності ресурсних галузей.

9. Для створення умов, необхідних для збереження біотичного та ландшафтного різноманіття, ландшафтознавчо-географічні таксони класифікації території (ПТК, СТК, ландшафти, геосистеми) доцільно розглядати як екосистеми, що забезпечує зміщення пріоритетів управління на біотичні складники певних територіальних одиниць, джерел природних ресурсів. Міжгалузеву співпрацю найефективніше організовувати за ландшафтно-екосистемним принципом управління природними ресурсами і супутніми екологічними загрозами в межах водозбірних басейнів певного порядку залежно від природи і масштабу ресурсно-екологічних проблем.

10. Впровадження у лісове господарство України стандартів збалансованого розвитку є неузгодженим: наявні проекти системи національних критеріїв та індикаторів сталого ведення лісового господарства є різними за формою, змістом і глибиною опрацювання, жоден з них не набув статусу нормативу; проте, з 2000 р. на 12% лісового фонду Держкомлісгоспу (Карпати, Полісся) розвивають систему впровадження цих стандартів у практику (лісову сертифікацію) за схемою FSC, яка суперечить прийнятим Україною пан'європейським критеріям щодо лісів (резолюція L2) і ландшафтним підходам щодо збереження біорізноманіття, однак сприяє вигідному експорту сертифікованої деревини.

11. Для національної інституції з сертифікації лісів схема PEFC є доцільнішою, ніж з FSC, оскільки вона ґрунтується на загальноєвропейських стандартах, сприяє створенню власних структур лісової сертифікації з урахуванням внутрішніх інтересів щодо лісів, їх екологічної ролі та інших особливостей, а також гармонізує національні органи сертифікації у пан'європейські структури лісової політики. Для лісів не економічного призначення доцільно розбудовувати сертифікацію за схемою погоджених стандартів PEFC+FSC+ISO14000+екомережа.

12. Дотримуючись Національної стратегії економічного, соціального та природоохоронного розвитку України, вимог ЄС щодо лісів, управління лісовим господарством необхідно системно гармонізувати з управлінням у ресурсній та природоохоронній сферах держави і пан'європейською лісовою політикою за рівнями вертикалей галузевого управління - «центр - регіон - район - суб'єкт», «екосистема водозбірного басейну найвищого порядку - підсистеми нижчих порядків», а також горизонтального (міжсекторального) співробітництва у цих сферах - «регіон - регіон», «сектор - сектор», «район - район», «суб'єкт -суб'єкт», «екосистема - екосистема».

13. Регіональні плани сталого розвитку галузі мають бути інтегровані на водозбірно-екосистемних засадах у відповідні програми збалансованого розвитку адміністративно-територіальних таксонів та природних регіонів з урахуванням місцевих особливостей лісових ресурсів, проблем та відповідних завдань з їх розв'язання.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

Методологічною основою системного впровадження у практику стандартів збалансованого ведення лісового господарства є сертифікація лісів, що забезпечує гармонійне дотримання економічної ефективності, екологічної прийнятності та соціальної зорієнтованості при використанні лісових ресурсів. Слід сприяти поширенню її на неексплуатаційні ліси, особливо екологічного призначення, розвиваючи схему PEFС відповідно до «Методичних рекомендацій щодо організації та здійснення в Україні сертифікації лісів за схемою PEFC» (В.В.Лавров, Г.В.Бондарук, 2008). Стан готовності лісогосподарських підприємств до сертифікації за схемою PEFC доцільно оцінювати за «Методикою еколого-економічної оцінки лісових ресурсів та збалансованості лісокористування за нормативами загальноєвропейської лісової сертифікації PEFC (Методичні рекомендації)» (В.В.Лавров, Г.В.Бондарук, 2008).

Експлуатаційні ліси з належним експортним потенціалом краще сертифікувати за стандартами FSC, узгодивши їх з іншими стандартами: PEFC+FSC+ISO14000+екомережа, що дає змогу гармонізувати екологічні, соціокультурні та економічні інтереси щодо лісів та повніше охопити рівні управління і міжгалузевої співпраці щодо сталого просторового розвитку ландшафтної сфери: розбудови національної екомережі, ренатуралізації деградованих територій, оптимізації структури водозбірних ландшафтів.

Співпрацю суб'єктів лісового господарства з суміжними природокористувачами, інституціями охорони навколишнього природного середовища та іншими зацікавленими в лісах суспільними суб'єктами необхідно розвивати в межах певних водозбірних басейнів, залежно від масштабів ресурсно-екологічних проблем. Принципи та механізми такої співпраці на засадах сталого розвитку викладено у «Методичних рекомендаціях щодо впровадження норм сталого розвитку у Буковинських Карпатах і Передкарпатті» (О.І.Фурдичко, В.В.Лавров, В.Д.Солодкий, 2009) та «Методичних рекомендаціях щодо екосистемної гармонізації цільових підходів до групування типів лісу та удосконалення системи господарювання в захисних лісах і особливо захисних лісових ділянках Українських Карпат (на прикладі Північної Буковини) (В.Д.Солодкий, В.В.Лавров, В.А.Головашкін, 2009).

Зміни цільового використання земельних угідь, зокрема перегляд статусу чи створення нових об'єктів природно-заповідного фонду у межах лісових земель потрібно здійснювати на системній основі, збалансовано оцінюючи ці акти за економічними, соціальними та екологічними критеріями сталого ведення лісового господарства, узгодженого з чинним законодавством, національною стратегією сталого розвитку України, вимогами європейської політики сталого просторового розвитку, загальнодержавними та галузевими програмами ренатуралізації деградованих територій, розбудови національної екомережі, оптимізації структурно-функціональної організації ландшафтів. Вилучення земельних ділянок у їх власників або користувачів для створення об'єктів природно-заповідного фонду, має бути погоджене з усіма зацікавленими суб'єктами суспільних відносин.

Необхідно розвивати методи економічної оцінки, обліку усіх лісових ресурсів, особливо екологічних, біотичного різноманіття, рекреаційних, соціокультурних тощо, що сприятиме уведенню їх у товарообіг.

СПИСОК ОСНОВНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

1. Природно-ресурсний аспект розвитку України / [М.М.Коржнев, І.Д.Андріївський, Ю.Р.Шеляг-Сосонко та ін.] // Проект «Програма сприяння сталому розвитку в Україні». ПРООН. - К.: Видавничий дім «КМ Academia», 2001. - 109 c. (співавтор розділів, присвячених лісовим ресурсам України).

2. Оцінка і напрямки зменшення загроз біорізноманіттю України / [О.В.Дудкін, А.В.Єна, М.М.Коржнєв та ін.]; відп. ред. О.В.Дудкін. - К.: Хімджест, 2003. - 400 с. (автор розділу «Системний підхід як методологічна основа для оцінки і зменшення загроз біорізноманіттю (лісові екосистеми)». - С. 156-273).

3. Збереження біорізноманіття України (друга національна доповідь) / [А.А.Акімов, С.С.Балашов, О.О.Бєляков та ін.]; за заг. ред. Я.І.Мовчана, Ю.Р.Шеляг-Сосонка // Мінекоресурсів України. - К.: Хімджест, 2003. - 112 с. (член авторського колективу).

4. Ліс у Степу: основи сталого розвитку / О.І.Фурдичко, Г.Б.Гладун, В.В.Лавров; за наук. ред. акад. УААН О.І.Фурдичка. - К.: Основа, 2006. - 496 с.

5. Словник-довідник з агроекології / [В.І.Бондарь, А.В.Вдовиченко, Р.Р.Возняк та ін.]; за ред. О.І.Фурдичка. - К.: Основа, 2007. - 272 с. (член авторського колективу).

6. Лісова галузь України у контексті збалансованого розвитку: теоретико-методологічні, нормативно-правові та організаційні аспекти: Монографія / О.І.Фурдичко, В.В.Лавров. - К.: Основа, 2009. - 424 с.

Статті у наукових фахових виданнях

7. Ворон В.П. Динаміка радіального приросту як критерій реакції лісових екосистем на аеротехногенне забруднення в Правобережному Поліссі / В.П.Ворон, І.М.Коваль, М.Х.Шершун, В.В.Лавров // Лісівництво і агролісомеліорація. - Харків, 1999. - Вип. 94. - С. 44-47 (збирання, обробка та аналіз польового матеріалу, участь у написанні).

8. Ворон В.П. Екологічне нормування аеротехногенного забруднення лісових екосистем / В.П.Ворон, В.В.Лавров, І.А.Присада, Т.Ф.Стельмахова // Лісівництво і агролісомеліорація. - Харків,1999. - Вип. 95. - С. 3-8 (збирання, обробка та аналіз польового матеріалу, участь у написанні).

9. Ворон В.П. Лісовідновлення в умовах забруднення середовища викидами цементного виробництва / В.П.Ворон, В.В.Лавров // Лісівництво і агролісомеліорація. - Харків, 2000. - Вип. 98. - С. 53-60 (збирання, обробка та аналіз польового матеріалу, участь у написанні).

10. Ворон В.П. Зміни просторової структури соснових деревостанів внаслідок забруднення атмосфери викидами Рівненського ВО «Азот» / В.П.Ворон, В.В.Лавров, О.В.Леман, О.Г.Целіщев // Науковий вісник УДЛТУ. - Львів, 2000. - Вип. 10.2. - С. 47-52 (аналіз польового матеріалу, участь у написанні).

11. Лавров В.В. Національна схема лісової сертифікації / В.В.Лавров, І.Ф.Букша, Г.В.Бондарук // Лісовий та мисливський журнал. - К., 2002. - №5-6. - С. 8-9 (розробка ідеї, збирання, обробка та аналіз матеріалу, участь у написанні).

12. Ведмідь М.М. Стан та перспективи сертифікації лісів в Україні / М.М.Ведмідь, І.Ф.Букша, В.В.Лавров // Науковий вісник НАУ. - К.: НАУ, 2002. - Вип. 54. Лісівництво. - С. 15-22 (розробка ідеї, участь у написанні).

13. Ткач В.П. Проблеми та напрямки переходу лісової галузі України на засади сталого розвитку / В.П.Ткач, В.В.Лавров, І.Ф.Букша // Лісівництво і агролісомеліорація. - Харків, 2002. - Вип. 102. - С. 3-9 (розробка ідеї та написання статті).

14. Ворон В.П. Проблеми досліджень антропогенного пошкодження лісів України: здобутки та перспективи / В.П.Ворон, В.В.Лавров, М.А.Бондарук // Лісівництво і агролісомеліорація. - Харків, 2002. - Вип. 103. - С. 8-14 (збирання, обробка та аналіз матеріалу, участь у написанні).

15. Лавров В.В. Система показників оцінки готовності лісогосподарських підприємств (держлісгоспів) до лісової сертифікації / В.В.Лавров, В.П.Пастернак, Г.В.Бондарук // Лісівництво і агролісомеліорація. - Харків, 2003. - Вип. 104. - С. 3-12 (стаття написана здобувачем, йому належить більшість використаних експериментальних матеріалів).

16. Лавров В.В. Потенційні шляхи, етапи та реальні умови розвитку лісової сертифікації в Україні / В.В.Лавров, Г.В.Бондарук // Лісівництво і агролісомеліорація. - Харків: «С.А.М.», 2004. - Вип. 105. - С. 32-38 (обробка та аналіз матеріалу, участь у написанні).

17. Лавров В.В. Проблеми запровадження інституту лісової сертифікації в Україні: умови розвитку та узгодження міжнародних та національних нормативно-правових рамок / В.В.Лавров, Г.В.Бондарук // Наук. вісник УкрДЛТУ: Зб. наук.-техн. праць. - Львів: УкрДЛТУ, 2004. - Вип. 14.2. Менеджмент природних ресурсів, екологічна і лісова політика. - С. 109-115 (розробка ідеї та написання статті).

18. Солодкий В.Д. Гармонізація цільових підходів до групування типів лісу і розвиток системи господарювання у гірських та передгірських водозборах Північної Буковини / В.Д.Солодкий, В.А.Головашкін, В.В.Лавров // Лісівництво і агролісомеліорація. - Харків: «С.А.М.», 2004. - Вип. 106. - С. 40-49 (збирання, обробка та аналіз матеріалу, участь у написанні).

19. Лавров В.В. Організація проведення сертифікації лісогосподарського підприємства / В.В.Лавров, Г.В.Бондарук // Лісівництво і агролісомеліорація. - Харків: «С.А.М.», 2004. - Вип. 107. - С. 26-35 (розробка ідеї, збирання, обробка та аналіз матеріалу, участь у написанні).

20. Лавров В.В. Конфлікт соціальних, економічних та екологічних цінностей як базова перепона на шляху до сталого розвитку системи «суспільство - природа» в умовах конкурентного середовища / В.В.Лавров // Наук. вісник НЛТУУ: Зб. наук.-техн. праць. - Львів: НЛТУУ, 2005. - Вип. 15.6. Екологізація економіки як інструмент сталого розвитку в умовах конкурентного середовища. - С. 332-339.

21. Лавров В.В. Приклад системного підходу до формування програми інтегрованого управління водозбірними басейнами Чернівецької області з використанням екологічної ролі лісів / В.В.Лавров, В.Д.Солодкий // Лісівництво і агролісомеліорація. - Харків, 2005. - Вип. 108. - С. 33-40 (розробка ідеї та написання статті).

22. Лавров В.В. Проект програми запровадження норм сталого розвитку у Чернівецькій області / В.В.Лавров, В.Д.Солодкий // Лісівництво і агролісомеліорація. - Харків, 2006. - Вип. 109. - С. 69-79 (розробка ідеї та написання статті).

23. Лавров В.В. Проблеми та напрями узгодження основних нормативних документів лісового господарства України з міжнародними екологічними вимогами / В.В.Лавров, Г.В.Бондарук // Лісове господарство, лісова, паперова і деревообробна промисловість: міжвідомчий науково-техн. зб. - Львів, 2006. - Вип. 30. - С. 76-85 (участь у розробці ідеї, написання статті).

24. Бондарук Г.В. Проект національних критеріїв та індикаторів сталими управління лісами, гармонізований з пан-європейськими критеріями та індикаторами / Г.В.Бондарук, В.В.Лавров // Лісівництво і агролісомеліорація. - Харків, 2006. - Вип. 110. - С. 18-36 (участь у розробці ідеї, написання статті).

25. Фурдичко О.І. Вирішення проблеми прийнятної для України міжнародної схеми сертифікації лісів у якості рамкової інституції: FSC чи РЕFC ? / О.І.Фурдичко, В.В.Лавров, Р.Р.Возняк, Г.І.Кравчук // Зб. наук. праць ВДАУ. - Вінниця, 2006. - Вип. 27. - С. 53-60 (розробка ідеї, написання статті).

26. Лавров В.В. Проблеми та напрями розвитку лісового господарства України у міжнародному та національному контекстах / В.В.Лавров // Науковий вісник НАУ. - К., 2007. - Вип. 113. - С. 125-134.

27. Фурдичко О.І. Програма сталого розвитку Буковини / О.І.Фурдичко, В.В.Лавров, В.Д.Солодкий // Агроекологічний журнал. - 2007. - № 2. - С. 16-24 (збирання, обробка та аналіз матеріалу, участь у написанні статті).

28. Фурдичко О.І. Стратегія удосконалення лісового комплексу України у контексті просторового розвитку агросфери / О.І.Фурдичко, В.В.Лавров, Г.Б.Гладун, Р.Р.Возняк // Агроекологічний журнал. - 2007. - № 3. - С. 11-16 (участь у розробці ідеї, написання статті).

29. Фурдичко О.І. Стан та перспективи агролісомеліоративних досліджень в аграрній науці / О.І.Фурдичко, Г.Б.Гладун, В.В.Лавров, Р.Р.Возняк // Агроекологічний журнал. - 2007. - № 4. - С. 5-10 (участь у написанні статті).

30. Солодкий В.Д. Ефективні підходи до формування екологічної мережі Чернівецької області / В.Д.Солодкий, В.В.Лавров // Агроекологічний журнал. - 2008. - № 1. - С. 13-17 (участь у написанні статті).

31. Лавров В.В. Стан та ґрунтозахисна роль дубових насаджень на Андуському водозборі південного макросхилу кримських гір / В.В.Лавров, О.І.Левчук, О.І.Блінкова // Агроекологічний журнал. - 2008. - № 3. - С. 10-16 (участь у зборі матеріалу та написанні статті).

32. Солодкий В.Д. Реалізація стратегії Карпатської конвенції як передумова екологічної рівноваги Буковинських Карпат / В.Д.Солодкий, В.В.Лавров // Агроекологічний журнал. - 2008. - № 4. - С. 5-10 (участь у написанні статті).

33. Фурдичко О.І. Вдосконалення системи моніторингу довкілля Буковинських Карпат з урахуванням вимог Карпатської конвенції / О.І.Фурдичко, В.Д.Солодкий, В.В.Лавров, О.І.Дребот // Агроекологічний журнал. - 2009. - № 1. - С. 5-8 (участь у написанні статті).

34. Солодкий В.Д. Особливості формування екомережі Кіцманського району Чернівецької області / В.Д.Солодкий, В.В.Лавров, Л.І.Моклячук // Агроекологічний журнал. - 2009. - № 2. - С. 16-19 (участь у написанні статті).

Статті в інших наукових виданнях

35. Ворон В.П. Стiйкiсть деревних та чагарникових порiд до забруднення навколишнього середовища викидами Балаклiйського цемкомбiнату / В.П.Ворон, В.В.Лавров, В.К.Орловський // Лiсiвництво i агролiсомелiорацiя. - К.: Урожай, 1996. - Вип. 92. - С. 22-27 (збирання та аналіз польового матеріалу, участь у написанні).

36. Voron V.P. Aerotechnogenic transformation of Forest Ecosystems in Ukraine / V.P.Voron, V.V.Lavrov, T.F.Stelmakhova // Forest and tree resources: Proceedings of the XXI World Forestry Congress (13-22 October 1997). - Antalya, 1997. - Vol. 1. - Р. 193 (збирання та аналіз польового матеріалу, участь у написанні).

37. Ворон В.П. Диагностика аэротехногенной трансформации лесных экосистем Украины и нормирование нагрузки на них аэрополлютантов / В.П.Ворон, В.В.Лавров, Т.Ф.Стельмахова // Лесная наука на рубеже ХХI века: Сб. научн. тр. Ин-та леса Национальной АН Беларуси. - Гомель: ИЛ НАН Б, 1997. - Вып. 46. - С. 384-386 (збирання та аналіз польового матеріалу, участь у написанні).

38. Бондарук М.А. Оцінка методів фітодіагностики та прогнозування антропогенних змін екологічних режимів на прикладі лісових екосистем / М.А.Бондарук, В.В.Лавров // Биологический вестник. - 2000. - Т. 4, № 1-2. - С. 84-89 (збирання, обробка та аналіз матеріалу, участь у написанні).

39. Лавров В.В. Проблеми та напрямки переходу лісової галузі України до сталого розвитку на основі лісівничо-екологічних принципів господарювання / В.В.Лавров, В.П.Пастернак // Лісова типологія в умовах сталого розвитку лісового господарства України: Матеріали Восьмих Погребняківських читань (Харків, 3-5 жовтня 2002). - Харків, 2002. - С. 109-113 (розробка ідеї, збирання, обробка та аналіз матеріалу, участь у написанні).

40. Ткач В.П. Лісова сертифікація в Україні: проблеми та науково-організаційні основи реалізації / В.П.Ткач, В.В.Лавров, І.Ф.Букша // Науковий вісник НАУ. - К.: НАУ, 2002. - Вип. 54. Лісівництво. - С. 36-43 (розробка ідеї, збирання, обробка та аналіз матеріалу, участь у написанні).

41. Бондарук Г.В. Місце України на європейському ринку лісової продукції та перспективи розвитку під впливом сертифікації лісів / Г.В.Бондарук, В.В.Лавров // Наук. вісник УкрДЛТУ: Зб. наук.-техн. праць. - Львів: УкрДЛТУ, 2004. - Вип. 14.2. Менеджмент природних ресурсів, екологічна і лісова політика. - С. 103-109 (обробка, аналіз матеріалу, участь у написанні).

42. Лавров В.В. Методологические и нормативно-правовые проблемы реализации в Украине лесной сертификации / В.В.Лавров // Проблемы лесоведения и лесоводства (Институту леса НАН Беларуси - 75 лет): Сб. науч. трудов ИЛ НАН Беларуси. - Гомель: ИЛ НАН Беларуси, 2005. - Вып. 63. - С. 367-369.

43. Лавров В.В. Проблеми запровадження інституту лісової сертифікації в Україні: узгодження міжнародних та національних нормативно-правових рамок, умов розвитку / В.В.Лавров // Екологія та ноосферологія. - 2005. - Т. 16, № 3-4. - С.12-24.

44. Рябоконь О.П. Модель забезпечення сталого розвитку системи «суспільство-природа» у контексті категорії «якість» / О.П.Рябоконь, В.В.Лавров // Наук. вісник НЛТУУ: Зб. наук.-техн. праць. - Львів: НЛТУУ, 2005. - Вип. 15.6. Екологізація економіки як інструмент сталого розвитку в умовах конкурентного середовища. - С. 174-183 (участь у розробці ідеї, написання статті).

45. Лавров В.В. Напрямки та завдання щодо запровадження принципів сталого розвитку в Північній Буковині / В.В.Лавров, В.Д.Солодкий // Наук. вісник НЛТУУ: Зб. наук.-техн. праць. - Львів: НЛТУУ, 2005. - Вип. 15.6. Екологізація економіки як інструмент сталого розвитку в умовах конкурентного середовища. - С. 194-201 (розробка ідеї та написання статті).

46. Лавров В.В. Основні причини та роль пірогенної загрози на лісову рослинність Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника / В.В.Лавров, О.І.Блінкова, Ю.В.Плугатар, І.С.Нейко // Вісник Київського нац. ін-ту ім. Т.Шевченка: Інтродукція та збереження рослинного різноманіття. - 2009. - Вип. 22-24. - С. 144-147 (участь у зборі матеріалу та написанні статті).

47. Солодкий В.Д. Екологічно збалансоване та інтегроване управління річковими басейнами й водними ресурсами Буковинських Карпат / В.Д.Солодкий, В.В.Лавров // Екологія та ноосферологія. - 2009. - Т. 20, № 1-2. - С.151-155 (участь у написанні статті).

Матеріали та тези доповідей з'їздів, симпозіумів, конференцій

48. Ворон В.П. Розвиток лiсових фiтоценозiв в умовах антропотехногенезу / В.П.Ворон, М.А.Бондарук, В.В.Лавров, А.В.Жалнін // Проблеми ботанiки i мiкологiї на порозi третього тисячолiття: Матерiали Х з'їзду Укр. бот. товариства (Київ-Полтава, 22-23.05 1997 р.). - К., 1997. - С. 176-177.

49. Лавров В.В. Фітоіндикація екологічних режимів і прогнозування їх динаміки в умовах антропотехногенезу / В.В.Лавров, М.А.Бондарук, В.П.Ворон // Промислова ботаніка: стан та перспективи розвитку: Матеріали III міжнар. конф. Донецький бот. сад. - Донецьк, 1998. - С. 266-267.

50. Ворон В.П. Проблемы диагностики и критерии оценки аэротехногенной трансформации лесов Украины в системе локального мониторинга / В.П.Ворон, В.В.Лавров, М.А.Бондарук // Состояние и мониторинг лесов на рубеже XXI века: Материалы междунар. научн.-практ. конф. (Минск, 7-9.04 1998 р.). - Минск, 1998. - С. 142-145.