Науково-практичне обгрунтування акліматизації овець породи новозеландський корідель у степовій зоні України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Українська академія аграрних наук

Інститут розведення і генетики тварин

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора сільськогосподарських наук

Науково-практичне обгрунтування акліматизації овець породи новозеландський корідель у степовій зоні України

Микитюк В.В.

06.02.01 - розведення та селекція тварин

Чубинське - 2009

Вступ

Актуальність теми. У зв'язку з необхідністю створення великих масивів кросбредних овець і послідуючим виведенням в Україні з різних зональних типів напівтонкорунної вітчизняної м'ясо-вовнової породи, був здійснений завіз поголів'я овець породи новозеландський корідель в степову зону. Залучення до схрещування новозеландських коріделів у якості вихідної породи потребує глибокого та всебічного вивчення їх акліматизаційної здатності до передачі корисних ознак своїм нащадкам. Дніпропетровському державному аграрному університету було доручено вести роботу по створенню масиву напівтонкорунних овець в типі корідель, а також виявлення можливості використання овець нового типу при удосконаленні вовнових якостей асканійської тонкорунної породи.

Серед питань, взаємопов'язаних з вирішенням поставленої проблеми, головним було вивчення генетичних особливостей механізмів акліматизації овець породи новозеландський корідель у природно-кліматичних умовах степової зони України.

Розробці теоретичних положень біологічної природи пристосованості завезених тварин і використання їх у породотворчому процесі велику увагу приділяли М.Ф. Іванов (1963), Л.К. Гребінь (1969), К.К. Меркур'єва (1961), Ф.Ф. Ейснер (1978), В.Т. Шуваєв (1995), М.В. Зубець (2002), В.П. Буркат (2003), В.І. Ладика (2001), В.С. Козир (2005), О.М. Ульянов (2007) та багато інших.

Проте, не заперечуючи важливість наукової глибини та практичне значення раніше проведених досліджень необхідно відзначити, що наша вітчизняна наука ще не має достатньо інформативних методів акліматизації імпортних порід, інтродукцію яких в ряді випадків здійснити не вдалося. Обмежені також знання про методи закритого розведення малих стад інтродуцентів, в тому числі і тих порід, акліматизація яких була задовільною. Питання, що виключають елімінацію цінних генотипів, стабілізацію та покращення їх господарсько-корисних ознак, до теперішнього часу ще залишаються відкритими і кінцево не з'ясованими.

Отже, комплексне вивчення механізмів акліматизації при розведенні завезених порід овець і подальше їх використання в породотворчому процесі залишається важливою науковою проблемою. Актуальним при цьому є виявлення характеру взаємовідношення генотипу з середовищем та оцінка генетико-популяційних показників, які характеризують закономірності мінливості і успадковування господарсько-корисних ознак в процесі акліматизації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з цільовою програмою "Удосконалення племінних і продуктивних якостей тонкорунних та напівтонкорунних овець в центральній зоні України" (номер державної реєстрації 01812001554) та відповідно до науково-технічних програм УААН "Наукове забезпечення сталого розвитку галузей тваринництва" (номер державної реєстрації 0106U003491) і "Розведення та генетика тварин" за планом ІТ ЦР УААН згідно з темою: "Розробити методи підвищення генетичного потенціалу продуктивності тварин з використанням селекційних, генетичних та імуногенетичних параметрів, біологічних та господарсько-корисних ознак" (номер державної реєстрації 0102U001780).

Мета і завдання досліджень. Мета роботи полягає у визначенні впливу еколого-технологічних факторів на формування господарсько-корисних ознак у популяції овець породи новозеландський корідель у розрізі окремих генетико-екологічних генерацій при їх акліматизації в умовах степу України; виявлення у низці отриманих поколінь закономірностей успадковування генетичних ознак продуктивності і фізіологічного стану, а також розробка на цій основі програми їх удосконалення та подальшого використання у породотворчому процесі.

Відповідно до мети на поголів'ї овець племзаводу "Руно" Дніпропетровської області вирішувалися наступні задачі:

провести оцінку основних господарсько-корисних ознак продуктивності новозеландських коріделів завезеної інтродукції і визначити їх генетичний потенціал і рівень його реалізації в умовах взаємодії "генотип-середовище";

виявити вплив паратипових факторів на прояв господарсько-корисних ознак у овець в розрізі генетико-екологічних генерацій і розробити методи інтродукції новозеландських коріделів стосовно умов степової зони;

визначити сезонну періодику та добову ритміку серцево-судинної і дихальної систем, температури тіла, легенево-енергетичного обміну у дорослих тварин і молодняку;

дослідити за морфологічним складом, біохімічними та імунологічними показниками крові особливості фізіолого-імунологічного статусу організму новозеландських коріделів різних генетико-екологічних генерацій за сезонами року;

вивчити особливості конверсії поживних речовин кормів у продукцію молодняком овець в різні вікові періоди та сезони року;

визначити особливості формування м'язевої і кісткової тканин у молодняку в процесі онтогенезу;

з'ясувати ступінь взаємозв'язку господарсько-корисних ознак новозеландських коріделів, їх мінливість та успадковування в процесі селекції;

узагальнити результати використання новозеландських коріделів при створенні масиву кросбредних напівтонкорунних м'ясо-вовнових овець у типі корідель та при поліпшенні овець асканійської тонкорунної породи;

науково обгрунтувати та реалізувати основні напрямки і методи ведення селекційно-племінної роботи з вівцями породи новозеландський корідель;

визначити економічну ефективність розведення овець нового породного типу.

Об'єкт дослідження - акліматизаційний процес, чистопорідні барани, вівцематки і молодняк породи новозеландський корідель різних генетико-екологічних генерацій протягом усього періоду розведення (1984-2004 рр.) і помісі різної кровності за новозеландським коріделем.

Предмет дослідження - динаміка розвитку господарсько-корисних ознак і ступінь реалізації генетичного потенціалу продуктивності овець у низці поколінь; морфо-функціональний статус та природня резистентність організму овець залежно від факторів, що вивчаються в процесі акліматизації до еколого-технологічних умов степової зони.

Методи дослідження - зоотехнічні (відтворювальні та продуктивні якості, динаміка розвитку екогенетичних ознак, аналіз годівлі тварин, оплата корму), фізіологічні (перетравність поживних речовин, легеневий газообмін), гематологічні (біохімічні та морфологічні), клінічні (температура тіла, пульс, частота дихання), фізико-хімічні (аналіз кормів, міцність кісток, морфологічний склад м'яса), статистичні (біометрична обробка експериментальних даних), аналітичні (огляд літератури, узагальнення результатів) та виробнича апробація.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше на основі результатів комплексних генетико-популяційних та морфо-фізіологічних досліджень науково обґрунтована і практично доведена можливість акліматизації і успішного розведення в умовах степової зони України овець породи новозеландський корідель. При цьому значно оновлені моделі визначення пристосувальних механізмів організму овець при взаємодії "генотип-середовище".

На основі багаторічних експериментальних даних установлено закономірності формування і реалізації генетичного потенціалу продуктивності новозеландських коріделів при чистопорідному розведенні в низці поколінь, а також визначені і обґрунтовані основні її параметри.

Вперше у такому обсязі було проведено комплекс досліджень по вивченню легеневого газообміну, морфо-біохімічних показників крові, механізмів природної резистентності організму та етологічних особливостей овець. Виявлено особливості реакції овець різних вікових груп та екстер'єрно-конституціональних і продуктивних типів на основні лімітуючі фактори середовища в кормозабезпеченості по сезонах року.

Встановлено закономірності динаміки генетичної структури популяції при зміні поколінь на основі поєднання показників розвитку основних екогенетичних ознак продуктивності овець, їх вікова мінливість, повторюваність, успадковуваність і характер кореляційних зв'язків. Визначено вплив пластичності і стабільності ознак на рівень продуктивності овець в процесі зміни поколінь. Розширено та поглиблено теоретичні аспекти щодо пристосування овець до змінних умов середовища і розроблено методи інтродукції і селекції чистопорідних овець новозеландський корідель шляхом застосування стабілізуючого добору.

Теоретично обґрунтовано і експериментально доведено ефективність використання новозеландських коріделів в системі породоутворення та поліпшення генетичного потенціалу продуктивності тонкорунних і напівтонкорунних овець. Це забезпечило створення дніпропетровського типу асканійської м'ясо-вовнової породи овець з кросбредною вовною.

Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що в результаті широких та різнопланових досліджень одержано матеріали про біологічні властивості овець породи новозеландський корідель в процесі їх акліматизації в умовах степу України. Створено місцеву популяцію м'ясо-вовнових овець у типі новозеландського коріделя та затверджено репродуктор по їх розведенню (протокол виїздного засідання координаційно-методичної ради з вівчарства від 28-29.05.1996р.). Результати досліджень мають важливе значення для розробки теоретичних і практичних прийомів акліматизації порід овець, які будуть завозитися в Україну при подальшій їх інтродукції у малочисельних стадах закритих популяцій. Встановлені дослідженнями закономірності успадковування основних екогенетичних ознак продуктивності широко використані при розробці селекційної програми і комплексних планів селекційно-племінної роботи з тонкорунними і напівтонкорунними вівцями.

Висновки та пропозиції виробництву ввійшли до рекомендацій, які використовувалися при створенні масиву кросбредних овець і поліпшенні тонкорунних порід у центральній зоні України, при визначенні акліматизаційної здатності імпортованих овець і знайшли широке застосування в селекційній практиці.

Новозеландські коріделі були основною племінною базою для виведення українського типу м'ясо-вовнової породи радянський корідель (наказ МСГ СРСР № 223 від 19.12.1990р.) та дніпропетровського типу асканійської м'ясо-вовнової породи з кросбредною вовною (затверджено секцією НТР Міністерства агропромислової політики від 22.12.2000 р.).

Одержані результати досліджень можуть бути використані при підготовці фахівців за напрямками "Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва" та "Ветеринарна медицина" у вищих аграрних навчальних закладах II-IV рівня акредитації.

Особистий внесок здобувача. Автор особисто обгрунтував наукову концепцію, яку покладено в основу дисертаційної роботи, сформулював мету та визначив основні етапи досліджень. Усі матеріали досліджень опрацьовані дисертантом самостійно, систематизовані і оформлені у вигляді дисертаційної роботи, він є автором викладених у дисертації ідей, гіпотез, наукових висновків та положень. З матеріалів наукових експериментів та публікацій дисертант використав за узгодженням із співавторами частину спільно одержаних результатів. У загальному обсязі досліджень частка автора становить 95%.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Дніпропетровського державного аграрного університету (м. Дніпропетровськ 1985-2007 р.р.), на координаційних засіданнях Ради з проблем вівчарства (1991, 1996, 2004, 2005), на науково-практичних конференціях Інституту тваринництва центральних районів УААН (1993-2007), міжнародних конференціях: "Вівчарство: стан, проблеми, перспективи" (м. Кам'янець-Подільський, 2004 р.), "Актуальні проблеми та інновації у тваринництві, ветеринарній медицині та харчових технологіях" (м.Львів, 2004), "Проблеми ведення галузі тваринництва в сучасних умовах" (м. Херсон, 2005р.), "Сучасні проблеми біохімії, фізіології та функціональної морфології продуктивних тварин" (м. Дніпропетровськ, 2005р.), "Підвищення продуктивності сільськогосподарських тварин" (м. Харків, 2006), "Сучасні технології використання кормових добавок та ветеринарних препаратів у годівлі сільськогосподарських тварин і птиці" (м. Дніпропетровськ, 2006), "Проблеми сучасної генетики та селекції сільськогосподарських тварин" (м. Дніпропетровськ, 2006 р.), "Современные достижения зоотехнической науки и практики - основа повышения продуктивности сельскохозяйственных животных" (м. Краснодар, 2007р.), "Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини" (м. Харків, 2008 р.) та інших конференціях і семінарах.

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані у навчальному посібнику, 43 наукових роботах, в тому числі - 32 у виданнях, що входять до переліку ВАК України, з них 17 одноосібно і 9 в матеріалах і тезах конференцій, рекомендації виробництву - 2.

Структура та обсяг роботи. Дисертація викладена на 268 сторінках комп'ютерного тексту. Складається з вступу, огляду літератури, загальної методики та основних методів досліджень, результатів власних досліджень та їх узагальнення, висновків, пропозицій виробництву, списку використаної літератури, додатків. Дисертація містить 79 таблиць, 9 рисунків і схем. Список використаних літературних джерел нараховує 533 найменування, з яких 45 - іноземних авторів.

1. Матеріал і методи досліджень

Експериментальна робота виконана протягом 1984-2004 років у Державному племінному дослідному господарстві "Руно" ІТ ЦР УААН та інших господарствах Дніпропетровської області.

Матеріалом досліджень були завезені вівці породи новозеландський корідель, їх нащадки різних генетико-екологічних генерацій та помісні тварини з різною часткою крові, отримані при схрещуванні з асканійськими тонкорунними матками.

Організацію наукових досліджень виконували керуючись методикою для вивчення акліматизації завезених порід сільськогосподарських тварин, запропонованою Ф.Ф. Ейснером (1965) та встановленими правилами їх проведення у тваринництві А.І. Овсянніков (1976) .

При постановці наукових експериментів та проведенні досліджень, як дослідні, так і контрольні групи тварин формувалися за принципом аналогів з урахуванням усіх господарсько-корисних ознак, утримувалися в однакових для кожного експерименту умовах.

Загальну схему досліджень приведено на рис. 1. У дослідах використано 3500 голів чистопорідних коріделів і 7000 помісних овець. Основними методичними підходами при дослідженні акліматизаційного процессу у новозеландських коріделів було визначення напрямку та величини адаптивних змін у будові і функціях усіх основних систем організму, що відбувалися в результаті взаємодії завезених генотипів під впливом комплексу факторів нового середовища.

Відтворювальні функції овець вивчали за запліднюючою здатністю сперми баранів-плідників і плодючістю маток за наступними показниками: визначення найбільш оптимальних строків осіменіння та окоту вівцематок, запліднюваність, кількість живих, мертвонароджених і абортованих ягнят, збереженість та діловий вихід молодняку до відлучення від маток у 4 місяці. Для визначення найбільш оптимальних строків осіменіння та окоту маток, парування проводилось в липні, серпні та вересні. Для забезпечення точності походження піддослідного молодняку застосовували ручне парування та штучне осіменіння. В період окоту вівцематок був проведений опис новонародженого приплоду за наступними показниками: жива маса, загальний розвиток, тип складчастості, характеристика вовнового покриву, особливі прикмети.

Ріст і розвиток молодняку визначався за загальноприйнятими в зоотехнії методиками на основі періодичних зважувань ягнят при народженні, у віці 20 днів і далі в 4, 8 та 14 місяців. Інтенсивність формування живої маси ягнят визначено за методикою Ю.К. Свєчіна (1985), як різицю відносної швидкості росту в двох суміжних вікових періодах (0-4 і 4-8 місяців). Масу тіла повновікових маток і баранів визначали щорічно весною під час бонітування і восени перед паруванням.

Морфо-етологічні показники і екстер'єрні особливості розвитку ягнят вивчалися шляхом взяття основних промірів при народженні, у віці 20 днів і далі в 4, 8 та 12 місяців, а зміни статей будови тіла у повновікових дорослих овець. Тварини відбиралися методом репрезентативної вибірки у кількості 10-20 голів. На основі взятих промірів були вирахувані наступні індекси будови тіла: довгоногості, розтягнутості, збитості, перерослості, костистості.

Динаміку росту вовни вивчали шляхом виміру висоти штапеля на бічку в різні вікові періоди. Вовнову продуктивність у овець визначали під час стриження шляхом індивідуального зважування рун з точністю до 0,05 кг.

Фізико-технічні особливості вовни визначалися в лабораторних умовах за методиками ВІТ (1985) і ВНДІВК (1974) за такими показниками: істина та фактична довжина вовни, товщина вовни, міцність, вихід митої вовни.

Особливості конверсії поживних речовин кормів у продукцію вивчали шляхом проведення досліджень за ефективністю використання корму молодняком овець у різні вікові періоди за методикою, запропонованою О.О. Веніаміновим (1974, 1984).

Для визначення перетравності поживних речовин раціону, засвоєння азоту, кальцію і фосфору були проведенні фізіологічні досліди на молодняку різного віку. У період проведення балансових дослідів проводився індивідуальний облік спожитих кормів, їх залишків і виділених калу та сечі з відбором середніх проб для аналізу.

М'ясна продуктивність баранців вивчалася від час контрольного забою у 5-, 6- і 7- місяців за методикою ВІТ (1978). Для цього з кожної групи відбирали по три тварини, при цьому враховували живу масу після 24-годинної голодної витримки, масу туші, забійний вихід, сортовий склад туші, коефіцієнт м'ясності, масу шкіри, голови, кінцівок, витеклої крові і нутрощів. М'ясні якості туші визначали за сортовим складом при розрубці правої напівтуші на сортові частини згідно стандарту і послідуючої обвалки кожного розрубу. Після обвалки від кожної тушки були відібрані зразки м'якоті для визначення хімічного складу м'яса.

Особливості формування кісток кінцівок у молодняку та дорослих овець вивчалися за фізико-механічними властивостями і мінеральним складом. Об'єктом досліджень слугували п'ясткові та плюсневі кістки овець різного віку. Кістки кінцівок відбирали від клінічно здорових тварин під час проведення планового забою.

Фізико-механічні властивості кісток кінцівок визначали величиною опору при вигину до зламу, та стиску до зруйнування на стані машини FP - 100/1 в лабораторії експериментальних наукових досліджень кафедри теоретичної механіки Дніпропетровського агроуніверситету. Вміст кальцію і фосфору визначали методом сухого озолення за методикою П.Т. Лєбєдєва, А.Т. Усович (1976).

Клінічний стан організму оцінювали відповідно до методики клінічного дослідження тварин Левченко В.І. та ін. (2004). Вивчення стану газоенергетичного обміну проводили масковим методом за методикою, описаною А.А. Скорцовою, І.І. Хрєновим (1961) у модифікації В.Г. Грибана (1988). Теплостійкість овець визначали за методиками А.Ф. Дмитрієва (1970) та Ю.О. Раушенбаха (1975).

У крові визначали: кількість еритроцитів і лейкоцитів - підрахунком під мікроскопом за допомогою камери Горяєва, вміст гемоглобіну - гемоглобінціанідним методом, вміст загального білка - рефрактометричним методом, кількість альбумінів - колориметричним методом, кількість глобулінів - розрахунковим методом, вміст загального кальцію - трилонометричним методом, вміст неорганічного фосфору - з ванадат-молібдатним реактивом, лізоцимну активність сироватки крові (ЛАСК) - нефелометричним методом за В. Г. Дорофейчуком, бактерицидну активність сироватки крові (БАСК) - фотоколориметричним методом, фагоцитарну активність нейтрофілів (ФАН) периферичної крові визначали за методом Чернушенко Е.Ф. зі співав. (2003).

Вплив взаємодії "генотип-середовище" вивчено на основі аналізу генетично-статистичних параметрів селекційного процесу: успадковуваність, повторюваність ознак, фенотипові і генотипові кореляції - визначалися існуючими методами популяційної генетики та варіаційної статистики за обліковими даними продуктивності тварин та їх походження.

Успадковуваність екогенетичних ознак розраховувалася на основі подвоєння коефіцієнтів кореляції матиЧдочка, дисперсійного аналізу, а їх повторюваність між двома будь-якими періодами життя як простий коефіцієнт фенотипової кореляції.

Економічна ефективність розведення та використання овець породи новозеландський корідель розраховувалася за загальноприйнятими методиками аналізу на основі вартості додатково одержаної продукції та її собівартості.

Матеріали досліджень обробляли методом варіаційної статистики за М.О. Плохінським (1969). Для визначення вірогідності результатів досліджень в роботі прийняті умовні позначення: Р>0,95; Р>0,99; Р>0,999, в таблицях, відповідно позначені зірочками (*; **; ***).

Результати власних досліджень

Відтворна здатність. Аналіз відтворювальних якостей новозеландських коріделів показав, що вони характеризуються раннім статевим дозріванням, доброю відтворювальною здатністю і продуктивним довголіттям. Період господарського використання вівцематок імпортної інтродукції у відтворювальному процесі був довготривалим і склав 9 років (табл. 1). Плодючість вівцематок завезеної інтродукції протягом усього періоду розведення була достатньо високою і становила 111,9-133,2%. Найбільш продуктивним був період з трьох до семи років, коли від 24,1% до 33,2% маток дають при ягнінні двійні.

1. Відтворювальні якості маток завезеної інтродукції

Показники	Вік, років
	2	3	4	5	6	7	8	9
Спаровано маток, гол.	562	493	415	321	209	107	42	21
Окотилося маток, гол.	520	464	392	274	198	96	37	18
Народилося ягнят, гол.	582	576	496	328	269	124	44	22
Запліднюваність, %	92,5	94,1	94,4	85,3	94,7	91,6	88,1	85,7
Залишилося ялових, %	7,5	5,9	5,6	14,7	5,3	8,4	11,9	14,3
Плодючість:
при народженні, %	111,9	124,1	127,1	119,7	133,2	126,5	118,9	122,2
при відлученні, %	103,2	106,8	109,6	98,2	118,5	110,1	112,4	108,3
Збереженість, %	92,2	86,1	86,7	82,0	89,0	87,0	94,5	88,6

Встановлено, що на інтенсивність приходу маток в охоту, у першу чергу, впливали метеорологічні фактори, такі як температура атмосферного повітря і тривалість світлового дня, а також кормові - наявність або відсутність пасовищ із зеленим травостоєм. В результаті чого цей показник у різні роки коливався від 72% до 83%.

Запліднююча здатність маток при цьому вже на першому році утримання склала 92,5% і до п'ятого ягніння мала тенденцію до зростання.

Відмінності, які спостерігалися за показником яловості у корідельських маток не виходили за межу граничних показників, але у розрізі окремих років коливалися від 7,5% до 14,6%. Слід також відзначити, що ми виявили у корідельських маток здатність до швидкого нагулу. І використання в період, що передував парувальному сезону пасовищ на пожнивних залишках після збирання зернових культур призводив до ожиріння статевих органів самок і резорбції зародків на ранній стадії ембріогенезу. Як наслідок, збільшувалась кількість ялових маток. Також в результаті укрупнення ембріонів дуже тяжко проходили окоти вівцематок.

Нові природно-екологічні умови не вплинули на тривалість ембріонального розвитку ягнят, яка становила по одинакам 147,9-150,3 днів, а по двійням - 146,4-149,1 днів і залежала, в першу чергу, від маси маток і, меншою мірою, від типу народжених ягнят.

Дані відтворення корідельських вівцематок місцевої інтродукції у розрізі генетико-екологічних генерацій показали (табл. 2), що плодючість у них досить висока і за усі роки спостережень становила не менше 100%. Збереженість ягнят до відлучення від матерів знаходилась в межах 82,1-92,2% і була обумовлена забезпеченістю тварин кормами та їх якісним складом.

2. Плодючість вівцематок різного екогенетичного походження в одновікові періоди, %

Генерація	n	Плодючість	Окотилося	Кількість ялових	Вихід ягнят
			одинаками	двійнями
Завезені	562	111,9	88,1	11,9	7,3	103,2
І	368	109,6	90,4	9,6	6,5	103,4
ІІ	323	123,7	76,3	23,7	3,1	117,8
ІІІ	307	119,8	80,2	19,8	4,1	115,3
ІV	241	110,4	89,6	10,4	9,8	98,5
V	226	111,2	88,8	11,2	6,4	107,2

Аналіз відтворювальних якостей баранів-плідників показав, що усі вони характеризуються достатньо високою якістю сперми, запліднюваність нею маток складала 86,4-97,4%.

Комплексна оцінка об'єму еякуляту, концентрація та рухливість сперміїв дали можливість виявити кращих і найбільш перспективних плідників. Для унеможливлення виникнення близькоспорідненого парування під час інтродукції популяції овець породи новозеландський корідель було створено три споріднені групи баранів-плідників.

Параметри росту і розвитку. В результаті систематичних спостережень протягом усього періоду розведення новозеландських коріделів було встановлено, що ягнята народжуються добре розвинутими, міцними. Середня жива маса ярочок становила 4,2-5,2 кг, а у баранців - 4,4-5,3 кг, що вказувало на добрий внутрішньоутробний розвиток ягнят і на великоплідність, як характерну ознаку, притаманну новозеландським коріделям (табл. 3).

3. Динаміка живої маси ягнят, народжених від маток імпортної інтродукції, кг

Ягніння	n	При народженні	n	4 місяці	n	8 місяців	n	14 місяців
Ярки
Перше	114	5,1±0,12	108	26,7±0,33	106	36,3±0,47	105	41,9±0,42
Друге	86	5,1±0,14	84	27,8±0,36	81	35,9±0,42	80	42,2±0,81
Третє	75	4,2±0,11	71	22,5±0,49	69	34,9±0,61	68	39,8±0,63
Четверте	70	5,2±0,13	64	27,1±0,32	61	38,2±0,32	58	44,5±0,58
П'яте	58	4,9±0,15	54	25,9±0,46	53	37,7±0,48	53	43,6±0,56
Баранці
Перше	120	5,2±0,17	118	27,5±0,39	113	38,4±0,53	111	53,3±0,53
Друге	81	5,3±0,09	79	28,6±0,41	77	38,2±0,39	77	54,7±0,62
Третє	78	4,4±0,19	73	24,2±0,31	73	36,9±0,58	70	57,4±0,56
Четверте	74	5,3±0,16	71	28,7±0,44	67	41,9±0,27	65	57,6±0,39
П'яте	69	5,1±0,08	65	27,2±0,52	61	40,1±0,54	58	55,8±0,47

Не виявлено суттєвої різниці в залежності від статі новонародженого молодняку, вона склала лише 1,4% і була статистично невірогідною (Р<0,95). Досить низька жива маса ягнят при народженні, за третім ягнінням - 4,2-4,3 кг, ми вважаємо, була обумовлена недостатньою годівлею маток в період кітності. Маса двійнят в усі роки спостережень складала 78-81% від маси одинаків тієї ж статі.

В постнатальному онтогенезі ріст маси тіла молодняку в окремі вікові періоди проходить неоднаково і має певні закономірності. Найбільш інтенсивно ваговий ріст тіла молодняку спостерігається в підсисний період, особливо у перші 20 днів життя, коли середньодобові прирости складали 200-250 г.

Вивчення показників інтенсивності росту і розвитку молодняку залежно від строків ягніння вівцематок показало, що не зважаючи на більш високу масу при народженні у грудневих ягнят - на 4,3%, більш інтенсивно росли баранці лютневого ягніння, які вірогідно переважали у одновікові періоди при відлученні у 4 місяці - на 6,8% (Р > 0,99), у 8 місяців - на 14,0% (Р > 0,999) і у 14 місяців - на 11,0% (Р > 0,999).

Результати досліджень інтенсивності формотворчих процесів, які проходять у молодняку від народження до 8-місячного віку, встановлені за спадом відносної швидкості росту маси тіла, показали, що 38,6% тварин мали швидкий тип формування, 31,4% - помірний і 30,0% - сповільнений. Це вказує на те, що більша частина молодняку новозеландського коріделю має передумови до кращого розвитку м'язової тканини у ранньому віці.

Порівняно з живою масою, лінійний ріст молодняку овець проходить більш інтенсивно. Статевий диморфізм за промірами тіла при народженні мало виражений, але з віком збільшується. При цьому слід відзначити, що ярки у своєму розвитку значно швидше досягають промірів дорослих тварин. Якщо в 4-місячному віці вони досягали 45-50% маси повновікових тварин, то за лінійним ростом будови тіла - 90-91% за висотними промірами, 66-70% за промірами грудної клітки. У річному віці за усіма досліджуваними промірами ярки на 97,2-99,1% відповідають дорослим тваринам, а барани відповідали на 88,2-94,8%. В цілому слід зазначити, що новозеландські коріделі у нових умовах середовища, відзначаються скоростиглістю, інтенсивно ростуть і мають високі потенційні можливості росту.

М'ясна продуктивність. Новозеландські коріделі характеризуються достатньо високими забійними показниками та якістю м'яса вже в ранньому віці (табл. 4).

На загальногосподарських раціонах годівлі передзабійна маса у 5-7-місячних баранців коливалася від 26,5 до 35,8 кг і з 5- до 6-місячного віку зростала на 15,3% (Р>0,99), а з 6- до 7-місячного віку на 17,8% (Р>0,99). Така ж закономірність прослідкувалася і в зміні забійної маси.

4. Забійні якості піддослідних баранців (n=3)

Показники	Вік при забої, міс.
	5	6	7
Маса, кг:
передзабійна	26,5±0,57	30,7±0,19**	35,8±0,69**
туші	11,5±0,14	13,2±0,13**	15,3±0,22**
внутрішнього жиру	0,4±0,01	0,5±0,01	0,8±0,02
забійна	11,9±0,16	13,7±0,14**	16,1±0,21**
Забійний вихід, %	44,9	44,6	45,0

В той же час слід відзначити, що за показниками забійного виходу суттєвих відмінностей не спостерігається і він становить 44,6-45,0%. Вихід відрубів м'яса I, II і III сортів з віком має тенденцію до збільшення більш цінних сортів.

Слід також відмітити, що вже у 5 місяців в тушах баранців відносна маса м'якоті складає 74,8%, що дає змогу стверджувати про можливість забою молодняку в такому віці.

Співвідношення внутрішніх органів, їх розвиток у молодняку в досліджуваний період показав, що абсолютна та відносна маса внутрішніх органів вказує на добрий розвиток у нього кровотворних органів і серцево-легеневої системи, що вказує на високу адаптаційну здатність цих овець до умов розведення в нових природно-екологічних умовах. Інтенсивний ріст рубця і товстого відділу кишковика безпосередньо з 6-місячного віку ягнят вказує на корінну перебудову органів і системи травлення у цей віковий період. При цьому суттєво збільшується споживання об'ємних кормів і значно підвищується ефективність їх використання.

Характеристика кісткової тканини. Зацікавленість до вивчення кістяка у сільськогосподарських тварин обумовлена декількома причинами. По-перше, міцність кісток є одним із показників загальної конституційної міцності організму, значення якої для овець, завезених у нові умови середовища, важко переоцінити. По-друге, йому відведена визначаюча роль у мінеральному обміні речовин і хімічний склад кісток виступає показником забезпеченості молодняку мінеральними речовинами.

Аналіз розвитку кістяка у новозеландських коріделів у різні вікові періоди показав, що його маса у молодняку в процесі росту з віком збільшується, а питома вага навпаки - зменшується (табл. 5). Встановлено, що у 6 місяців індекс костистості був найнижчим і цей віковий період відзначається, в свою чергу, початком інтенсивного приросту м'язової тканини.

5. Міцність трубчатих кісток (n = 3)

Вік, міс	П'ясток	Плюсна
	навантаження, кН	границя міцності, МПа	навантаження, кН	границя міцності, МПа
Вигин
5	1,47±0,08	142±2,7	1,67±0,07	184±2,4
6	1,51±0,07	159±2,3	1,79±0,10*	201±1,9
7	1,63±0,09	167±3,1	1,97±0,09*	203±2,1
12	2,05±0,11	186±2,9	2,26±0,12	208±2,5
18	2,24±0,08	192±3,2	2,32±0,09	215±1,8
Стиск
5	7,5±0,16	78±3,8	8,2±0,28	104±2,6
6	8,5±0,18	101±2,6	9,8±0,11**	114±1,8
7	9,0±0,12	104±2,4	10,3±0,14**	118±1,3
12	9,9±0,14	116±1,8	11,0±0,09**	120±1,5
18	10,5±0,14	126±2,3	11,5±0,08**	127±1,9

При вивченні механічних характеристик п'ясткової і плюсневої кісток було встановлено, що плюсневі кістки у баранців усіх вікових груп були міцніші, ніж п'ясткові. Максимальне руйнівне навантаження як п'ясткових, так і плюсневих кісток у овець з віком природньо збільшувалось, але якщо при стиску динаміка показників руйнуючого навантаження у віковому аспекті була не так різко виражена - 9,3-15,3%, то при згинанні ці показники були більш контрастні - 4,9-20,9%.

Вміст кальцію і фосфору в кістках обох кінцівок знаходився в межах норми, але більш висока його концентрація в усі вікові періоди, що досліджувались була властива плюсневим кісткам. Нами також встановлено, що стабілізація кальцію в кістках приходиться на 6-місячний вік овець, а фосфору - на 12-місячний вік.

Вовнова продуктивність. Потенційно генетичні можливості овець новозеландських коріделів високі, про що свідчить значне різноманіття провідних селекційних ознак вовнової продуктивності.

Аналіз настригів вовни як в оригіналі, так і в митому волокні показав, що чистопорідні новозеландські коріделі місцевої інтродукції не тільки зберегли високу вовнову продуктивність, притаманну завезеним тваринам, але й значно її покращили (табл. 6). Завдяки високому, характерному для них виходу митого волокна, який у розрізі генетико-екологічних генерацій коливався у баранів від 62,3% до 64,9%, а в маток - від 61,3% до 65,1%, настриги митої вовни були достатньо високими - у баранів 5,0-5,9 кг, у маток - 2,9-3,5 кг і відповідали, у більшості випадків, вимогам цільового стандарту класу "еліта" для овець в типі корідель.

6. Вовнова продуктивність повновікових овець

Статеві групи	Генерація	n	Настриг вовни, кг	Вихід митого волокна,%	Коефіцієнт вовновості, г/кг
			немитої	митої
Барани	завезені	16	8,1±0,24	5,1±0,16	62,3	59,2
Матки	завезені	493	4,8±0,22	3,0±0,21	61,9	52,1
Барани	І	18	8,2±0,29	5,2±0,18	64,0	60,8
Матки	І	368	4,7±0,18	2,9±0,13	62,5	55,9
Барани	ІІ	19	8,5±0,21	5,5±0,18*	64,3	64,4
Матки	ІІ	323	5,2±0,26	3,4±0,25	65,1	59,4
Барани	ІІІ	15	8,8±0,19	5,7±0,19**	64,7	61,3
Матки	ІІІ	307	5,6±0,28	3,5±0,28	63,2	62,5
Барани	ІV	24	8,6±0,17	5,4±0,21	62,8	58,6
Матки	ІV	241	5,1±0,23	3,1±0,19	61,3	56,4
Барани	V	21	9,2±0,14	5,9±0,37*	64,9	69,6
Матки	V	226	4,9±0,22	3,1±0,16	63,1	59,1

Така ж особливість у формуванні вовнової продуктивності встановлена і в молодняку різного екогенетичного походження при бонітуванні у віці 14 місяців, коли вони в окремі роки спостережень за настригами митої вовни значно перевищували вимоги цільового стандарту по ремонтним баранцям на 16,7-36,7%, по яркам - на 3,5-10,7%.

Встановлено також, що коріделі в нових екологічних умовах, інколи і екстремальних у окремі роки, продукують однорідну, добре вирівняну за товщиною кросбредну вовну, міцність якої у різних статево-вікових груп знаходилася в межах 10,2-11,4 сН/текс, що на 27,5-42,5% перевищує вимоги діючих нормативно-технічних документів на напівтонку вовну. В той же час ми виявили, що на міцність вовни суттєво впливає стать тварин. Так різниця поміж дорослими вівцями становила 0,4 сН/текс, або 5,6%, а між молодняком - 0,7 сН/текс, або 6,9%. У свою чергу повновікові тварини за цим показником переважали молодняк на 4,6-5,9%. Вовна на спині за показниками міцності також перевищувала вимоги стандарту, але порівняно з вовною на боці виявилася нижчою на 1,9-4,1%.

Найбільш типова для коріделів є вовна 58-50 якості. Основна маса вовни дорослих баранів є 56-50 якості, у маток і молодняку - 58-56 якості. Довжина вовни у баранів становила 14,6 см, у маток - 12,3 см, у ярок - 13,8-15,8 см, у баранців - 14,7-16,5 см. Зважаючи на невисокі показники мінливості довжини вовни можна стверджувати про значну спадкову обумовленість цієї ознаки .

Враховуючи, що більше 90% овець від усього наявного поголів'я новозеландських коріделів мають білий колір жиропоту і, частково, світло-кремовий, співвідношення жиру до поту, як 2:1 для дорослих баранів і 1:1 для маток і молодняку можна вважати оптимальним для даної породи.

Конверсія кормів у продукцію. Розробка науково-практичних основ збереження продуктивності овець, завезених у нові природно-екологічні умови пов'язана зі з'ясуванням фізіолого-біохімічних механізмів, які лежать в основі їх росту, процесів травлення та засвоєння поживних речовин.

Вже на першому етапі досліджень при вивченні конверсії поживних речовин в продукцію молодняк I генетико-екологічної генерації проявив високу здатність до ефективного використання поживних речовин кормів степової зони, про що свідчили встановлені коефіцієнти перетравності. Але ці корми повинні бути доброякісними, щоб якість раціонів забезпечувала оптимальне цукрово-протеїнове і кальцієво-фосфорне співвідношення.

7. Конверсія поживних речовин раціону у продукцію (n=10)

Показник	Період, міс.
	3-5	4-6	5-7
Приріст: маси тіла, кг	9,2±0,41	9,8±0,35	10,6±0,29
вовни в митому волокні, г	251,5±14,15	326,6±13,52	378,2±15,24
вовнового жиру, г	90,9±8,23	110,6±9,46	117,2±8,61
Енергетична цінність приросту, кДж/добу: маси тіла	1474,46	1546,74	1700,93
вовни в митому волокні	72,02	93,52	108,30
вовнового жиру	60,94	74,19	78,6
Разом	1607,42	1714,45	1887,83

При вивченні ступеня реагування новозеландських коріделів на несприятливі умови зимово-стійлового періоду утримання, обумовленого пониженим рівнем годівлі - 82-83% від норми, у баранців V генетико-екологічної генерації було встановлено, що енергія корму в першу чергу витрачається на продукування вовнової продукції, а не на приріст маси тіла. В той же час ми виявили, що за невідповідними нормам раціонах більш висока енергетична цінність приросту показників вовнової продуктивності притаманна молодняку з товщиною вовни 56-50-ї якості, відповідно 165,13 кДж і 166,55 кДж за добу, тоді як у баранців з товщиною вовни 58-ї якості лише 151,59 кДж і їх перевага складала 8,9-9,9%.

Визначення рівня трансформації поживних речовин кормів у продукцію молодняком у більш ранньому віці показало (табл. 7), що в 5-місячному віці на продукування вовни і вовнового жиру витрачалося 8,3% від загальної енергетичної цінності, тоді як на приріст м'яса в живій масі 91,7%. У віці 6-ти місяців, відповідно - 9,8% і 90,2% та у 7 місяців - 9,9% і 90,1%.

Результати вивчення особливостей білково-азотистого обміну вказують на більш високу ефективність використання білкових сполук баранцями у віці 6-ти місяців, що також підтверджується і результатами балансу азоту, коли їх перевага над молодняком 5- і 7-місячного віку становила від прийнятого, відповідно - 2,9% і 3,3%, а від перетравленого - 4,7-4,9%.

Засвоєння кальцію і фосфору у молодняку проходить при наступному співвідношенні у літній період -1,49-1,54 : 1, а у зимовий період - як 2,1 : 1.

Особливості легеневого дихання і газоенергетичного обміну. Вивчення газообміну в зоотехнічній науці є важливим елементом для характеристики адаптивних реакцій організму у нових природно-кліматичних умовах.

Багаторічні дослідження з вивчення функціонування фізіологічних систем у новозеландських коріделів різного екогенетичного походження показали, що рівень газоенергетичного обміну у новозеландських коріделів протягом року піддається значним сезонним коливанням, які суттєво залежать від кліматичних умов, фізіологічного стану та умов годівлі і утримання, а спекотні умови літнього сезону виявилися найбільш уразливими. В той же час сезонність фізіологічних функцій проявляється не відповідно періодам року, як прийнято ділити рік на зиму, весну, літо і осінь. Залежно від характеру впливу на організм овець метеорологічних факторів і ступенем реакцій основних фізіологічних систем ми встановили, що календарний рік можна розподілити на три періоди: оптимальний, проміжний та екстремальний.

Зважаючи, що в оптимальному і проміжному періодах утримання розбіжності метеорологічних факторів протягом доби не суттєві, про що вказує стабільність показників клінічного стану та легеневого газообміну у досліджуваних овець ми вважали за доцільне вивчити реактивність організму тварин різного екогенетичного походження до дії спекотних умов літнього екстремального періоду.

Як видно з даних таблиці 8 підвищення денної температури повітря до 29,5°С супроводжувалось збільшенням кількості дихальних рухів у овець 2-3-річного віку на 74,3%, у 4-5 річних - на 79,6%, а у 6-7-річних - на 84,8%. При цьому відбулося зростання ректальної температури у овець відповідно на 0,5°С, 0,6°С та 0,8°С і частоти серцевих скорочень - відповідно на 13,8%, 10,9% та 16,9% (Р>0,999).

Отже, на дію підвищеної температури середовища організм молодих овець реагував більш стійким проявом клінічних показників із меншими їх коливаннями.

8. Клініко-фізіологічні показники організму дослідних овець (n=10)

Показники	Вік, років
	2-3	4-5	6-7
Кількість дихальних рухів за 1 хвилину вранці	46,7±2,08	45,8±1,76	49,3±1,82
Кількість дихальних рухів за 1 хвилину вдень	81,4±1,47	82,3±1,65	91,1±1,74
Частота серцевих скорочень за 1 хвилину вранці	73,4±1,14	74,2±1,81	76,5±1,57
Частота скорочень за 1 хвилину вдень	83,5±1,46	82,3±1,24	89,4±1,19
Температура тіла вранці, оС	39,4±0,08	39,3±0,09	39,4±0,08
Температура тіла вдень, оС	39,9±0,09	39,9±0,07	40,1±0,07
Індекс теплостійкості (за Ю.О. Раушенбахом)	41,5±0,78	43,5±0,65	47,5±0,72
Коефіцієнт теплової чутливості (за А.Ф. Дмитрієвим)	2,75±0,14	2,81±0,19	2,86±0,23

Для більш комплексної акліматизаційної оцінки важливого значення набуває показник пристосувальної здатності отриманого від них потомства. Тому одночасно з дослідженням газообміну у дорослих вівцематок, вивчалися основні фізіологічні показники у ягнят в процесі їх росту та розвитку. Дослідження газообміну в усі вікові періоди показують, що кожен віковий період характеризується певними біологічними особливостями, які проявляються в різній реакції організму на зміну екологічних умов їх утримання. Проте порушень терморегуляційних процесів у дослідних ярок не спостерігалося, що свідчить про досконалу систему у них механізмів терморегуляторного гомеостазу.

Відомо, що процес росту і розвитку тварин ґрунтується на енергетичних затратах. Саме енергетичний принцип існування тварини як системи і є ознакою її життєдіяльності. Нами було встановлено, що ягнята 1-місячного віку характеризуються підвищеною теплопродукцією до 10,46 кДж/год/кг, тоді як у 4 місяці вона становить 8,78; 7 місяців - 9,26 і 10 місяців - 8,01 кДж/год/кг. Їм також був властивий самий низький дихальний коефіцієнт, що вказує на жировий тип обміну у ягнят в цей період, який обумовлений молочним характером живлення.

Суттєве зниження напруги легеневого дихання і перебігу енергетичних процесів у ярок починаючи з 4-місячного віку може свідчити про достатньо раннє становлення фізіологічного статусу їх організму. А найбільш оптимальний рівень газообміну і теплопродукції у 10-місячному віці в порівнянні з попередніми віковими періодами є наслідком не тільки вікових особливостей організму, але й впливом оптимальних екологічних факторів.

Імуно-фізіологічний статус організму овець за регіональних еколого-технологічних умов. Найбільш доступною для дослідження системою, яка відображає весь комплекс фізіологічних та біохімічних процесів, що визначає в організмі тварин рівень природної резистентності та акліматизаційної здатності є кров. У своїх дослідженнях при вивченні сезонних відмінностей морфологічного складу крові у овець різних генетико-екологічних генерацій ми не виявили суттєвих сезонних зрушень, і всі показники, що вивчались, у досліджуваних овець першої та п'ятої генетико-екологічної генерацій знаходились в межах фізіологічної норми (табл. 9).

9. Морфологічний склад крові вівцематок (n = 5)

Генерація	Еритроцити, Т/л	Гемоглобін, Г/л	Лейкоцити, Г/л
Зима
І	7,6 ± 0,16	112,9 ± 0,97	7,3 ± 0,23
V	7,5 ± 0,14	113,5 ± 1,18	6,6 ± 0,14
Весна
І	6,9 ± 0,31	101,9 ± 0,61	7,4 ± 0,39
V	7,0 ± 0,34	102,8 ± 1,02	6,5 ± 0,27
Літо
І	7,1 ± 0,28	96,7 ± 1,19	8,1 ± 0,17
V	7,6 ± 0,37	107,9 ± 0,83	7,9 ± 0,26
Осінь
І	7,3 ± 0,32	98,7 ± 0,94	7,5 ± 0,18
V	7,6 ± 0,28	102,2 ± 1,19	7,2 ± 0,25

Встановлено, що кількість показників червоної крові збільшувалася від літа до зими, а лейкоцитарний склад крові помітно знижувався взимку та навесні. Збільшення ж кількості лейкоцитів у літній період на 10,6-22,1% викликано, на наш погляд, потребою тварин у мобілізації захисних функцій організму з настанням спекотної погоди. Це знайшло своє підтвердження і в показниках природної резистентності таких, як лізоцимна, бактерицидна та фагоцитарна активність крові.

Деяка асинхронність у прояві показників бактерицидної, лізоцимної та фагоцитарної активності сироватки крові по сезонам року може свідчити, на наш погляд, про дію своєрідного механізму компенсації одного захисного показника іншим у відповідь на зміни умов зовнішнього середовища.

Такий компенсаторний взаємозв'язок у арсеналі захисно-пристосувальних засобів був характерним більшою мірою для овець I генерації, що вказувало на недостатню консолідацію цих механізмів захисту їхнього організму на даному етапі акліматизації.

Рівень загального білка в сироватці крові вівцематок досліджуваних генерацій протягом року підвержений досить суттєвим сезонним коливанням (табл. 10). Найбільший вміст його відмічено у осінній період, а найменший - у другій половині зимово-стійлового періоду і влітку.

10. Динаміка білкового складу сироватки крові та його окремих фракцій, Г/л (n = 5)

Генерація	Загальний білок	Альбуміни	Глобуліни
			б	в	г
Зима
І	66,1±0,77	33,2±0,52	9,9±0,07	8,4±0,04	14,6±0,04
V <...

Подобные документы

• Господарсько-корисні ознаки корів української чорно-рябої молочної породи в ПСП "Правда" Млинівського району Рівненської області

  Продуктивні якості корів української чорно-рябої молочної породи. Характеристика господарсько-корисних ознак корів української чорно-рябої молочної породи. Технологічні особливості вим’я корів. Оцінка корів за придатністю їх до машинного доїння.
  
  дипломная работа [68,5 K], добавлен 28.11.2010
  

• Основи селекції картоплі

  Генетичний потенціал та складові частини продуктивності картоплі. Біологічний взаємозв’язок ознак картоплі і його вплив на добір. Характеристика різних методів, головні напрямки і завдання селекції картоплі. Внутрішньовидова гібридизації даної рослини.
  
  реферат [38,3 K], добавлен 18.11.2010
  

• Молочна продуктивність голштинських корів залежно від типу формування їх організму

  Опис практичного досвіду селекції молочного скотарства. Аналіз основних показників ознак молочної продуктивності корів голштинської породи залежно від типу інтенсивності формування організму. Вплив прискорених процесів під час росту на продуктивність.
  
  статья [25,9 K], добавлен 07.11.2017
  

• Агрокліматичний потенціал України. Особливості розміщення та використання

  Структура, особливості агрокліматичних ресурсів. Агрокліматична оцінка формування продуктивності сільськогосподарських культур. Оптимізація розміщення сільськогосподарських культур на підставі детальної оцінки агро- і мікрокліматичних ресурсів територій.
  
  курсовая работа [49,9 K], добавлен 25.04.2013
  

• Характеристика родин української чорно–рябої молочної породи в ВАТ "Горохівський бурякорадгосп" Горохівського району Волинської області

  Походження і поширення української чорно–рябої молочної породи в Україні. Виробнича структура і господарсько–економічна діяльність. Характеристика стада великої рогатої худоби ВАТ "Горохівського бурякорадгоспу". Охорона праці, цивільна оборона.
  
  дипломная работа [77,4 K], добавлен 28.11.2010
  

• Аналіз виробничої програми підприємства та чинників її формування (на прикладі СФГ "Україна" Гребінківського району Полтавської області)

  Організаційно-економічна характеристика підприємства. Аналіз виконання плану виробництва і реалізації продукції та рівня ефективності використання виробничої потужності. Обгрунтування основних показників виробничої програми. Вплив факторів на неї.
  
  курсовая работа [81,7 K], добавлен 17.03.2015
  

• Шляхи підвищення продуктивності насаджень України

  Поняття про види продуктивності лісу, аналіз зовнішніх та внутрішніх факторів. Система заходів по підвищенню продуктивності лісів. Заходи щодо підвищення продуктивності лісів, які впливають на деревостан. Доцільний напрямок коридорів цінних порід.
  
  лекция [20,8 K], добавлен 22.09.2011
  

• Червона степова порода великої рогатої худоби

  Характеристика червоної степової породи корів як породи молочної продуктивності. Основні характерні ознаки і якості тварин, фактори поширення. Жирність молока і продуктивність його виробництва. Оцінка витрат на утримання худоби, рентабельності розведення.
  
  презентация [167,3 K], добавлен 26.12.2013
  

• Технологія виробництва молока у ПАТ "Полтаваплемсервіс"

  Породи молочного напряму продуктивності України. Характеристика господарства "Полтаваплемсервіс", економічні показники діяльності. Організація відтворення та підвищення продуктивності стада. Селекційно-племінна робота в господарстві, її вдосконалення.
  
  дипломная работа [2,9 M], добавлен 10.05.2013
  

• Ознаки продуктивності у зразків льону зі зміненою архітектонікою

  Біологічні особливості льону олійного, його селекція. Дослідження прояву морфологічних ознак у льоні: висота рослини, кількість бічних пагонів і стебел, кількість коробочок на рослині. Порівняльна характеристика врожайності при різних схемах посіву.
  
  дипломная работа [106,2 K], добавлен 23.07.2011
  

• Характеристика грунтів господарства

  Природні умови ґрунтоутворення: клімат, рельєф, рослинність, грунтоутворюючі та підстилаючі породи. Характеристика ознак, складу і властивостей ґрунтів, їх бонітування. Розрахунок балансу гумусу в грунтах господарства, методики підвищення родючості.
  
  курсовая работа [437,0 K], добавлен 28.09.2010
  

• Адаптація озимих культур до несприятливих умов

  Оптимізація системи удобрення озимих та ярих зернових культур в степовій зоні України. Комплексне використання мікроелементного живлення і хімічних засобів захисту рослин в технології вирощування озимої пшениці та ячменю. Ґрунтово-кліматичні умови.
  
  дипломная работа [749,3 K], добавлен 13.12.2014
  

• Особливості формування продуктивності садів

  Роль екологічних факторів у садівництві: світло, грунт, рельєф, температура, вода. Вікові періоди життя плодових культур та загальні принципи їх вирощування. Стан та перспективи розвитку плодівництва в Україні. Особливості агротехніки інтенсивних садів.
  
  курсовая работа [62,8 K], добавлен 26.07.2011
  

• Технологія потокового виробництва свинини

  Історія виведення дюрок породи свиней, їх біологічні особливості. Зв’язок продуктивності з конституцією. Племінна робота з тваринами. Забезпеченість господарства приміщеннями і кормами. Технологія потокового виробництва свинини та її економічна оцінка.
  
  курсовая работа [84,4 K], добавлен 30.03.2011
  

• Характеристика стада бурої молочної худоби за господарсько-біологічними якостями в умовах агрофірми

  Акліматизація великої рогатої худоби. Швіцька худоба на Україні і її участь у створенні і вдосконаленні бурих порід. Дослідження та характеристика стада бурої молочної худоби за господарсько-біологічними якостями в умовах агрофірми "Бистрицька".
  
  магистерская работа [421,2 K], добавлен 17.08.2010
  

• Вплив віку першого запліднення на подальшу пожиттєву продуктивність маток харківського типу породи прекос

  Вивчення впливу раннього використання 8-12 місячних ярок породи прекос у відтворенні стада на їх подальшу пожиттєву продуктивність у порівнянні з вівцематками інших строків першого запліднення. Ретроспективний аналіз вовнової продуктивності маток.
  
  статья [28,3 K], добавлен 20.02.2014
  

• Консервація деградованих та малопродуктивних земель

  Поняття деградації ґрунтів - погіршення корисних властивостей та родючості ґрунту внаслідок впливу природних чи антропогенних факторів Загальна характеристика та порядок консервації деградованих і малопродуктивних земель на прикладі Волинської області.
  
  реферат [272,0 K], добавлен 18.12.2012
  

• Годівля відлучених поросят

  Господарсько-біологічні особливості свиней. Системи утримання і приміщення, вимоги до них та кліматично-санітарні особливості. Годівля, утримання та використання кнурів-плідників, свиноматок и поросят. Сучасні тенденції в свинарстві, існуючі проблеми.
  
  контрольная работа [43,1 K], добавлен 19.04.2015
  

• Заходи щодо формування стада української чорно-рябої молочної породи великої рогатої худоби

  Значення великої рогатої худоби та її біологічні особливості. Характеристика Української чорно-рябої молочної породи. Обґрунтування годівлі тварин, розрахунок потреби в кормах та формування посівних площ. Видалення, зберігання та утилізація гною.
  
  курсовая работа [48,9 K], добавлен 28.10.2010
  

• Вирощування високоякісного насіння

  Господарсько-біологічна характеристика жита. Вивчення біологічних особливостей культури. Необхідні фактори формування високоякісного насіння. Організація насінництва культур в Україні. Планові і фактичні строки проведення сортозаміни та сортооновлення.
  
  курсовая работа [66,8 K], добавлен 26.08.2014
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам