Розвиток і ефективність виробництва на підприємствах м’ясопродуктового підкомплексу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський державний аграрний університет

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

Розвиток і ефективність виробництва на підприємствах м'ясопродуктового підкомплексу

Аранчій Дмитро Сергійович

Дніпропетровськ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Полтавській державній аграрній академії Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник: член-кореспондент УААН

доктор економічних наук, професор

Макаренко Петро Миколайович,

Дніпропетровський державний аграрний університет,

проректор з наукової роботи

Офіційні опоненти: член-кореспондент УААН

доктор економічних наук, професор

Амбросов Володимир Якович,

Харківський національний технічний університет сільського господарства імені Петра Василенка,

завідувач кафедри обліку і аудиту

доктор економічних наук, професор

Топіха Іван Наумович,

Миколаївський державний аграрний університет,

завідувач кафедри економіки сільського господарства

Захист відбудеться 30 травня 2009 р. о 13⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.804.01 у Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25, ауд. 342.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25

Автореферат розісланий 29 квітня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Р.М. Миронова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Питання становлення та розвитку ринку м'ясопродукції в Україні набуло особливої актуальності. Розвиток ринкових відносин у сфері м'ясопродуктивного підкомплексу є закономірним проявом аграрної реформи на шляху забезпечення національної продовольчої безпеки. З огляду на те, що м'ясо і м'ясопродукти є одним із основних компонентів харчування населення та важливим предметом експорту, то від якісного і ефективного їх виробництва залежить рівень економічного зростання, благополуччя та здоров'я нації.

На сьогодні розвиток підприємств м'ясопродуктивного підкомплексу досить млявий і нестабільний. Адже треба врахувати, що переробні підприємства порівняно з 1990 р. скоротили використання своїх виробничих потужностей у 5 разів, а сільськогосподарські підприємства зменшили чисельність великої рогатої худоби в 10 разів, свиней - у 5 разів при майже двократному зниженні їх середньодобових приростів. Тобто стає очевидним, що сільськогосподарські підприємства без особистих господарств населення не можуть нарощувати потужності переробки. Господарства населення працюють, як правило, із посередницькими структурами, які самостійно займаються переробкою та реалізацією готової продукції на міських продуктових ринках і тільки частково співпрацюють із м'ясопереробними підприємствами.

Присутність ряду штучних причин неефективної роботи ринку м'яса і м'ясопродуктів, висока збитковість тваринництва в аграрних формуваннях, наявність стримуючих моментів в організації виробництва та реалізації м'яса особистими селянськими господарствами обумовлюють необхідність дослідження нових, більш ефективних способів організації відтворювального процесу в м'ясопродуктовому підкомплексі країни.

Питання розвитку агропромислового комплексу країни в цілому та продуктових підкомплексів зокрема досліджували такі вчені, як В.Г. Андрійчук, В.М. Андрєєв, В.К. Афанасьєв, В.Т. Баликов, І.М. Буздалов, М.Х. Корецький, П.М. Макаренко, В.Я. Месель-Веселяк, Є.П. Оглобін та інші. Теоретико-методологічні та практичні проблеми формування і функціонування продуктових підкомплексів за умов ринкового господарювання знайшли відображення в роботах В.Я. Амбросова, В.Г. Андрійчука, В.І. Бойка, М.В. Зубця, М.В. Калінчика, Ю.С. Коваленка, І.І. Лукінова, Ю.Ф. Наумова, М.М. Рудого, П.Т. Саблука, О.М. Шпичака, Є.О. Фірсова та ін. Значний внесок у вивчення питань розвитку та ефективності функціонування м'ясопродуктового підкомплексу зробили А.А. Кулик, В.Я. Месель-Веселяк, О.В. Мазуренко, В.В. Посилаєв, П.Т. Саблук, І.Н. Топіха, С.П. Ярошенко та інші.

Разом з тим, в дослідженнях по розвитку і підвищенню ефективності підприємств м'ясопродуктовного підкомплексу не знайшли відображення процеси формування виробництва м'ясосировини великими партіями через асоціації господарств населення, недостатньо розкриваються теоретичні і методологічні підходи до розвитку організаційних засад інтеграції виробників і переробників м'яса в нових умовах господарювання та формування напрямів виходу із кризи і стабілізації економічного розвитку підприємств підкомплексу. Все це визначило напрям досліджень, тему та структуру досліджень.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційні дослідження виконані відповідно до наукової теми Полтавської державної аграрної академії „Організаційно-економічний механізм забезпечення конкурентоспроможності підприємств АПК” (номер державної реєстрації 0104U002550).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в узагальненні теоретичних і методичних засад, розробці методичних і практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності виробництва на підприємствах м'ясопродуктового підкомплексу.

Визначення мети обумовило необхідність виконання наступних завдань:

- вивчити і узагальнити теоретичні засади ефективності виробництва і переробки м'яса на підприємствах м'ясопродуктового підкомплексу;

- виявити проблеми та тенденції розвитку м'ясопродуктового підкомплексу України;

- проаналізувати стан та здійснити оцінку ефективності виробництва та переробки продукції на підприємствах м'ясопродуктового підкомплексу регіону;

- обґрунтувати пропозиції щодо підвищення ефективності кормовиробництва у тваринницьких підприємствах;

- розробити ефективні стратегії виробництва, переробки та реалізації продукції для підприємств м'ясопродуктового підкомплексу;

- розробити методичні підходи до формування організаційно-економічного механізму взаємовідносин між виробниками та переробниками продукції в м'ясопродуктовому підкомплексі регіону.

Об'єктом дослідження є процес розвитку виробництва, переробки і реалізації продукції в м'ясопродуктовому підкомплексі.

Предмет дослідження - сукупність теоретичних, методичних та практичних питань розвитку і підвищення ефективності виробництва на підприємствах м'ясопродуктового підкомплексу.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертаційного дослідження є базові положення економічної теорії, сучасна економічна теорія ринкової економіки, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених із проблем ефективності функціонування галузей агропромислового комплексу в цілому та м'ясопродуктового підкомплексу зокрема, законодавчі та нормативно-правові акти з питань розвитку АПК й регулювання у досліджуваному нами підкомплексі.

У процесі роботи використані такі методи дослідження: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення та формування висновків); економіко-статистичні (порівняння, системного та факторного аналізу, індексний, графічний), що лягли в основу аналітичної оцінки функціонування м'ясопродуктового підкомплексу та результатів діяльності підприємств галузі; розрахунково-конструктивний та експериментальний (при розробці пропозицій підвищення ефективності виробництва в м'ясопродуктовому підкомплексі) тощо.

Інформаційною базою дослідження стали економічна і спеціальна література з економіки, агробізнесу та менеджменту у м'ясопродуктовому підкомплексі, відповідні нормативні акти України, зведені статистичні дані Держкомстату України та обласного статистичного управління, звітні дані аграрних підприємств за 2000-2007 pp., матеріали періодичних видань, спостереження автора у процесі роботи.

Наукова новизна одержаних результатів. До найвагоміших результатів дисертаційного дослідження, що характеризують наукову новизну, належать:

вперше:

-запропоновано інтегрувати виробництво м'ясної сировини та її переробки на базі створених асоціацій виробників за територіальним принципом та переробників - за галузевим;

-запропоновано групувати виробничі витрати на виробництво продукції м'ясопродуктового підкомплексу залежно від виробничого використання тих факторів, якими вони зумовлені, і виділити групи: витрати на утримання й експлуатацію засобів праці; матеріальних ресурсів для технологічних цілей; на оплату праці й здійснення соціальних заходів, витрати на організацію обслуговування й управління;

удосконалено:

-оцінку ефективності виробництва продукції у сільськогосподарських підприємствах, яка, на відміну від загальноприйнятих критеріїв, доповнена показниками рівня рентабельності, коли при його визначенні в чисельнику використовують різні види прибутку (від операційної та інвестиційної діяльності);

набули подальшого розвитку:

-розробка стратегічних напрямків функціонування підприємств м'ясопродуктового підкомплексу через обгрунтування напрямків їх інтенсифікації, спеціалізації та диверсифікації;

-процеси використання маркетингу на ринку м'ясної продукції шляхом обгрунтування об'єднання виробників м'яса, заготівельних, транспортних, посередницьких, сервісних і торгівельних підприємств у суб'єкти маркетингової діяльності;

-технологічні аспекти збільшення виробництва м'ясосировини за рахунок запровадження системи стимулів і санкцій при вирощуванні високоякісних кормів, оптимізації раціонів годівлі тварин та підготовці кормів до згодовування.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання опрацьованих методичних положень і практичних рекомендацій щодо ринкового розвитку та підвищенні ефективності виробництва продукції у м'ясопродуктовому підкомплексі АПК. Впровадження у виробництво результатів дослідження спрямоване на підвищення економічної ефективності виробництва продукції на підприємствах м'ясопродуктового підкомплексу регіону.

Результати дисертаційного дослідження та пропозиції щодо розвитку і підвищення ефективності підприємств м'ясопродуктового підкомплексу заслухані, схвалені та рекомендовані до впровадження у виробничу діяльність господарств даної галузі спеціалістами Головного управління агропромислового розвитку Полтавської обласної державної адміністрації (01-24/67 від 05.03.2009 року) та управління агропромислового розвитку Полтавської районної державної адміністрації (01-13/135 від 02.03.2009 року).

Наукові рекомендації автора щодо підвищення ефективності виробництва приросту живої маси худоби на спеціалізованих підприємствах м'ясопродуктового підкомплексу знайшли схвалення і прийняті до впровадження ТОВ АФ „Маяк” Котелевського району та ДП НДГ „Ювілейний” ПДАА Полтавського району Полтавської області (довідки № 39 та №53 від 20.02.2009 року). Матеріали дослідження використовуються також у навчальному процесі Полтавської державної аграрної академії у ході викладання дисциплін „Аграрна економіка”, „Економіка підприємств”, „Організація та планування діяльності аграрних підприємств” та при написанні курсових і дипломних робіт (довідка №7-01-19 від 10.03.2009 року).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним науковим дослідженням. Положення, результати, висновки та рекомендації, що містяться у дисертації, є особистим здобутком дисертанта. З наукових праць, написаних у співавторстві, у дисертації використані лише ті положення, що є результатом особистих досліджень здобувача.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і теоретичні висновки, практичні рекомендації дисертації доповідалися на: Всеукраїнській науково-практичній конференції „Державна політика та стратегія реформування економіки України у ХХІ сторіччі” (Полтава, ПДАА, 27 березня 2007 року); Міжнародній науково-практичній конференції „Розвиток агробізнесу: міжнародний досвід” (Полтава, ПДАА, 17-18 квітня 2007 року); міжнародній науково-практичній конференції „Формування конкурентоспроможності підприємств АПК” (Полтава, ПДАА, 21-22 травня 2008 року). Результати дослідження відображені також у щорічних наукових звітах кафедри фінансів та кредиту Полтавської державної аграрної академії й апробовані на щорічних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу.

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи відображені у 8 публікаціях загальним обсягом 3,1 умовних друкованих аркушів у журналах і збірниках наукових праць та у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій. Із них 6 публікацій - у фахових виданнях, загальним обсягом 2,7 умовних друкованих аркушів.

Структура та обсяг дисертації. Результати дисертаційного дослідження викладені на 210 сторінках комп'ютерного тексту, з яких основна частина займає 175 сторінок. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Вона містить 49 таблиць, 19 рисунків і 14 додатків. Список використаних літературних джерел налічує 153 найменувань і міститься на 14 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, ступінь розробки наукової проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, сформульовано наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі - „Теоретичні засади ефективного розвитку виробництва м'ясопродуктів в ринкових умовах” - розглядаються теоретичні й методичні аспекти економічної ефективності виробництва в м'ясопродуктовому підкомплексі, досліджуються проблеми та тенденції розвитку м'ясопродуктового підкомплексу України, аналізується методика оцінки ефективності функціонування підприємств м'ясопродуктового підкомплексу.

Визначено, що ефективність виробництва, як економічна категорія, відображає дії виробників, які використовують засоби виробництва з метою одержання високих результативних показників своєї діяльності. В ній відображається взаємозв'язок виробничих відносин з продуктивними силами та методами управління процесом виробництва. Цей зв'язок є причинно-наслідковим і функціональним.

Економічна ефективність є складною економічною категорією, що надає дію об'єктивним економічним законам і проявляється через результативність як форму вираження мети виробництва. Вона характерна для всіх суспільно-економічних формацій, тобто носить загальний характер і пов'язана з розвитком продуктивних сил та характером виробничих відносин даного способу виробництва.

Ряд економістів поняття ефективності зводять до рентабельності або прибутковості, але ефективність це більш широке поняття. Ефективність виробництва відображає увесь процес суспільного виробництва та його результати, а не одну з його сторін.

Ефективність виробництва є комплексним віддзеркаленням кінцевих результатів використовування засобів виробництва і робочої сили за певний період. Ефективність можна виразити за допомогою абсолютних показників економічного ефекту, який відображає різні вартісні показники, що характеризують проміжні і кінцеві результати діяльності.

Економічна ефективність підприємств м'ясопродуктового підкомплексу охоплює діяльність як сільськогосподарських товаровиробників, так і переробні підприємства та торгівлю, тобто м'ясопродуктову вертикаль як в цілому, так і кожну її складову. На нашу думку, під ефективністю виробництва підприємств м'ясопродуктового підкомплексу слід розуміти певний раціональний спосіб організаційного, економічного, технічного, технологічного соціального характеру, що базується на доцільному поєднанні земельних відносин, засобів виробництва, капіталу і трудових ресурсів.

Отже, фактично визначення ефективності виробництва полягає в оцінці його результатів. Такими результатами можуть бути обсяги виготовленої продукції в натуральному чи вартісному виразі (за оптовими цінами або за собівартістю) або прибуток. Але ж сама по собі величина цих результатів не дає змоги робити висновки про ефективність або неефективність роботи підприємства, оскільки невідомо, якою ціною та за якою кількістю спожитих ресурсів отримані ці результати. Звідси для отримання об'єктивної оцінки ефективності підприємства необхідно також урахувати оцінку тих витрат, що дали змогу одержати ті чи інші результати. Процес виробництва здійснюється через поєднання факторів, що його визначають: засобів праці (основні фонди), предметів праці (оборотні фонди) та робочої сили (трудові ресурси). Крім того, істотним чином на виробництво впливає фінансовий стан підприємства, а також певні організаційні, управлінські, технологічні та інші переваги, що відображаються як нематеріальні ресурси. Тож за оцінку витрат логічно взяти оцінку всіх перелічених ресурсів.

Узагалі ж питання стосовно того, що вважати результатами виробництва, а що - витратами, які зумовили появу цих результатів, є дискусійним. Учені-економісти висунули чимало пропозицій стосовно вирішення цього питання. Але з усієї множини найбільш обґрунтовані точки зору можна об'єднати в межах таких трьох підходів:

1) ресурсний, коли економічний результат зіставляється з економічною оцінкою виробничих ресурсів, які застосовуються під час виробництва;

2) витратний, коли економічний результат порівнюється з поточними витратами, які безпосередньо пов'язані з його досягненням;

3) ресурсно-витратний, що, як це видно з самої назви, являє собою певний компроміс між двома попередніми. Тобто до уваги береться як певна оцінка наявних ресурсів, так і оцінка поточних витрат. Проте застосування цього підходу має бути дуже зваженим і обережним, адже виникає проблема подвійного рахунку, а також значного впливу галузевих особливостей виробництва (фондомісткості, капіталомісткості, трудомісткості тощо).

Кожен з цих підходів має свої переваги та недоліки, і доцільність застосування того чи іншого з них визначається конкретними обставинами й поставленими завданнями.

При визначенні показників рентабельності є багато загальноприйнятих підходів. У дисертації запропоновано, крім наявних показників при оцінці господарської діяльності, системи ціноутворення, визначення темпів розширеного відтворення та при обґрунтуванні цінових пропозицій з точки зору дотримання цінового паритету в агропромисловому комплексі використовувати у якості норми прибутку процентне відношення прибутку до авансованого капіталу. Але цей показник важко визначити з методичного боку. Саме поняття авансованого капіталу логічно сприймається і доступне для розуміння в стартовий період організації підприємства. Для діючого ж виробництва це важко зробити навіть в принципі, особливо для оборотних засобів, оскільки в їх складі є не лише вихідні фактори, а й результати виробництва. Лише перший виробничий цикл потребує авансування капіталу в точному розумінні цього терміна, в наступних - виробництво можна організувати навіть як поточне, без одноразового нагромадження засобів на весь період сезонного розриву між уведенням предмета праці у виробництво та одержанням готової продукції. Зменшення авансованого капіталу в наступних виробничих циклах може відбуватися за рахунок ритмічності виробництва, рівномірної реалізації впродовж року придатної для тривалого зберігання продукції, її переробки з наступною рівномірною реалізацією.

Встановлено, що для всебічної характеристики економічної ефективності виробництва м'яса використовують систему вартісних і натуральних показників. Набір цих показників може бути різним залежно від мети дослідження. Але виділені для економічного аналізу показники повинні найбільш істотно відображати його економічну ефективність, давати найбільш об'єктивну оцінку і найменше залежати від факторів невиробничого порядку.

Доведено, що найбільш придатним методом обґрунтування стратегії позбавлення підприємств збитковості, підвищення рентабельності та забезпечення достатнього запасу фінансової міцності є оптимізація доходу на основі цільового прибутку. Цільовий прибуток розглядається в межах від критичного (нуль) до максимального. Особливого значення у визначенні цільового прибутку надано забезпеченню мінімального рівня рентабельності власних коштів підприємств. Конкретні обсяги цільового прибутку визначалися умовами господарювання.

У другому розділі - „Стан і ефективність виробництва продукції в м'ясопродуктовому підкомплексі регіону” - здійснений аналіз стану виробництва м'яса у Полтавській області, здійснена оцінка економічної ефективності виробництва продукції на підприємствах м'ясопродуктового підкомплексу регіону та досліджена ефективність функціонування м'ясопереробних підприємств.

Реформування економіки України за роки незалежності, що здійснювалося без належного наукового обгрунтування і аналізу можливих наслідків, призвело до загальної кризи в сільському господарстві і особливо позначилося на стані тваринництва. Внаслідок відсутності ефективної системи державного регулювання сільськогосподарського виробництва та його централізованого матеріально-технічного забезпечення, а також „правил гри” в умовах ринкового середовища, при надзвичайно низькій купівельній спроможності населення, в галузі тваринництва відбувся катастрофічний спад.

У загальній частці валової продукції сільського господарства виробництво м'яса худоби і птиці у 2007 р. займало 12,0%, що на 4,9 процентних пункти менше ніж у 2001 р. У частці продукції тваринництва виробництво м'яса худоби і птиці у Полтавській області склало 38,8% (табл. 1) і в динаміці також зменшилось, що пояснюється катастрофічним зменшенням виробництва м'яса протягом досліджуваного періоду на фоні зростання виробництва валової продукції сільського господарства та незначного зменшення виробництва продукції тваринництва в загальному.

Протягом 2000-2007 рр. у всіх категоріях підприємств Полтавської області поголів'я великої рогатої худоби скоротилося на 193,5 тис. голів або на 38,4%, у тому числі корів - на 75,8 тис. голів (32,5%), свиней - на 78,5 тис. голів (19,2%), овець та кіз - на 19,4 тис. голів (30,3%). Безпосередньо у сільськогосподарських підприємствах поголів'я великої рогатої худоби скоротилося на 190,3 тис. голів, або на 52,2%, свиней - на 33,5 тис. голів або на 19,7% (рис. 1).

Таблиця 1. Динаміка частки м'яса худоби і птиці у структурі валової продукції сільського господарства Полтавської області

Продукція	Роки	Відхилення 2007 р. від 2001 р., (+,-)
	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007
Валова продукція сільського господарства, у порівнянних цінах 2005 р.; млн. грн.	3907,3	4135,4	3520,2	4582,2	4792,3	4964,4	5069,4	1162,1
Продукція тваринництва, млн. грн.	1595,3	1562,6	1355,8	1389,7	1551,3	1663,8	1571,7	-23,6
в. ч. худоба і птиця	661,7	597,6	432,9	422,9	504,0	558,6	609,2	-52,5
Її частка (%) у продукції: - тваринництва	41,5	38,2	31,9	30,4	32,5	33,6	38,8	-2,7
- сільського господарства	16,9	14,5	12,3	9,2	10,5	11,3	12,0	-4,9

Джерело: розраховано за даними статистичного щорічника Полтавської області за 2007 р.

Не зважаючи на це, у фермерських господарствах спостерігається зростання поголів'я худоби у декілька разів, проте їх кількість у фермерів поки що є незначною. Якщо проаналізувати динаміку поголів'я худоби, починаючи із 1990 р., то спостерігається взагалі катастрофічна ситуація, оскільки поголів'я тварин за цей період по всіх категоріях господарств скоротилося в декілька разів.

Рис. 1. Динаміка поголів'я худоби в Полтавській області, тис. голів

Джерело: розраховано за даними статистичного щорічника Полтавської області за 2007 р.

У 2007 р. порівняно з 2000 р. виробництво м'яса худоби і птиці скоротилося на 13,2 тис. т, або 19,7%, в тому числі яловичини і телятини - на 42,9%, свинини - на 8,7% (табл. 2). Позитивною тенденцією є те, що вперше за декілька останніх років припинилося скорочення виробництва м'яса і у 2007 р., порівняно з 2005 р. вироблено майже на 14 тис. т, або на 34,1% більше м'яса. В розрізі районів Полтавської області найбільше м'яса виробляли сільськогосподарські підприємства Пирятинського району.

Таблиця 2. Динаміка виробництва м'яса за видами в Полтавській області (господарства всіх категорій; у забійній вазі), тис. т

Продукція	Роки	2007 р. у % до 2000 р.
	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007
Яловичина і телятина	34,0	25,1	28,2	26,5	19,7	17,6	18,3	19,4	57,1
Свинина	25,3	20,8	17,9	22,5	15,6	14,4	18,8	23,1	91,3
Баранина і козлятина	0,2	0,3	0,5	0,5	0,4	0,3	0,3	0,3	150,0
М'ясо птиці	7,2	9,7	8,0	5,5	5,3	7,3	10,2	10,4	144,4
М'ясо кролів	0,3	0,4	0,3	0,3	0,3	0,2	0,3	0,3	100,0
Конина	0,1	0,2	0,1	0,3	0,4	0,4	0,2	0,4	у 4 рази
Разом	67,1	56,5	55,0	55,6	41,7	40,2	48,1	53,9	80,3

Джерело: розраховано за даними статистичного щорічника Полтавської області за 2007 р.

У 2007 р. найбільшу частку серед усіх підприємств м'ясопродуктового підкомплексу складали підприємства, які реалізовували лише від 1 до 5 т м'яса, а найбільшу частку м'яса в загальній кількості його реалізації продали підприємства, що реалізовували від 100 до 500 т. м'яса.

У сільськогосподарських підприємствах Полтавської області продуктивність худоби зросла. Так, протягом 2000-2007 рр. середньодобові прирости свиней зросли майже у 3 рази, а середньодобові прирости великої рогатої худоби на вирощуванні і відгодівлі - на 62,6%.

Протягом 2000-2007 рр. витрати кормів на 1 ц приросту живої маси великої рогатої худоби зросли на 12,2%, а концентрованих кормів - майже у 3 рази, а витрати кормів (в тому числі і концентрованих) на 1 ц приросту живої маси свиней навпаки зменшились, що свідчить про позитивну динаміку рівня витрат кормів у галузі свинарства.

Виробництво приросту живої маси худоби і птиці у сільськогосподарських підприємствах регіону протягом 2000-2007 рр. було збитковим (табл. 3), що викликано, передусім, високою вартістю кормів, диспаритетом цін на продукцію, нечіткою державною політикою щодо галузі тваринництва.

Встановлено, що у досліджуваних підприємствах із більшою чисельністю великої рогатої худоби менші витрати кормів на 1 ц приросту живої маси, менша собівартість 1 ц продукції і відповідно менша збитковість виробництва. Із збільшенням концентрації поголів'я свиней у досліджуваних господарствах середньодобові прирости свиней зростають.

Таблиця 3. Динаміка рівня рентабельності виробництва приросту живої маси худоби і птиці у сільськогосподарських підприємствах Полтавській області, %

Показники	Роки	Відхилення 2007 р. від 2000 р., (+,-)
	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007
Приріст живої маси:
великої рогатої худоби	-31,4	-13,4	-39,6	-41,5	-32,0	-22,0	-35,2	-40,4	-9,0
свиней	-44,9	-12,9	-24,9	-42,2	-25,8	-0,2	-23,2	-37,6	7,3
овець та кіз	-38,0	-53,1	-63,5	-64,7	-50,6	-52,9	-41,9	-50,2	-12,2
птиці	-30,1	-13,2	-0,9	-13,9	-25,2	-16,8	-20,1	-51,8	-21,7

Джерело: розраховано за даними статистичного щорічника Полтавської області за 2007 р.

Також із зростанням концентрації поголів'я чітко спостерігається тенденція до зниження витрат кормів на 1 ц приросту живої маси. Ефективність виробництва також зростає із зростанням концентрації поголів'я, проте цей зв'язок не є досить тісним, оскільки найнижча ефективність спостерігається і в групі підприємств із середньою концентрацією поголів'я.

Зі скороченням виробництва у сільському господарстві м'ясопереробні підприємства країни опинилися у складній ситуації. Наші дослідження показують, що немає чіткої тенденції щодо підвищення або зменшення ефективності виробництва для всіх м'ясопереробних підприємств Полтавської області (табл. 4).

Таблиця 4. Динаміка рівня рентабельності виробництва у м'ясопереробних підприємствах Полтавської області, %

Підприємства	Роки	Відхилення, 2007 р. від 2003 р. (+,-)
	2003	2004	2005	2006	2007
КП "Полтавський м'ясокомбінат"	7,6	16,4	12,1	3,0	2,7	-4,9
ВАТ "Кременчук м'ясо”	13,2	13,7	29,3	27,0	18,8	+5,6
ВАТ "Лубенський м'ясокомбінат"	15,2	10,7	20,8	18,8	8,7	-6,5

Джерело: власні дослідження та первинні матеріали господарств

Так, протягом 2003-2007 рр. ВАТ „Кременчукм'ясо” зміцнив своє лідируюче становище в галузі, про що свідчать всі показники ефективності діяльності підприємства. Розвиток і розширення діяльності були зумовлені такими факторами як підвищення питомої ваги нових технологій у виробництві, розробка нових рецептур, які дали змогу зменшити частку м'яса у готових виробах без значного впливу на смакові якості продукції, ефективної маркетингової діяльності тощо.

Проведені нами дослідження свідчать про зменшення прибутковості діяльності КП „Полтавський м'ясокомбінат” протягом 2003-2007 рр. Так, у цілому по підприємству прибуток зменшився на 57,6%. Зменшення прибутку відбулося внаслідок збільшення собівартості продукції, погіршення її якості та неефективній виробничо-збутовій діяльності підприємства. А от прибуток від виробництва продукції у ВАТ „Лубенський м'ясокомбінат” збільшився на 25,2%, а ВАТ „Кременчукм'ясо” - майже в 5 разів, що пояснюється більш ефективною маркетинговою та збутовою діяльністю підприємств.

У третьому розділі - „Шляхи ринкового розвитку та підвищення ефективності виробництва продукції на підприємствах м'ясопродуктового підкомплексу” - запропоновано напрями ефективних стратегій виробництва на підприємствах м'ясопродуктового підкомплексу, обгрунтовано заходи щодо зниження витрат на основну статтю собівартості приросту живої маси худоби - корми, визначено економічні відносини дрібнотоварного та крупнотоварного виробництва м'ясосировини з переробними і заготівельними підприємствами.

Стратегія розвитку м'ясопродуктового підкомплексу повинна враховувати не тільки недостатній рівень виробництва та споживання м'яса, низький рівень наявних виробничих потужностей підприємств галузі, низький рівень мотивації праці, але й орієнтуватися на розвиток матеріально-технічної бази та технологічне переозброєння як сільськогосподарських товаровиробників, так і підприємств м'ясної промисловості.

Для вирішення першочергових кроків розробки такої стратегії необхідно: виробник м'ясопродуктовий підкомплекс ефективність

-створити умови для залучення до галузі тваринництва інвестиційних ресурсів, розробити систему заходів з інвестиційної привабливості м'ясопродуктового підкомплексу, забезпечити залучення капіталу вітчизняних та іноземних інвесторів;

-відновити чисельність поголів'я та удосконалювати структуру тварин, зберігати унікальний генофонд племінної худоби та птиці, збільшити поголів'я племінної худоби до рівня 20% загальної чисельності тварин, підвищити рівень розповсюдження кращого генетичного матеріалу та раціонального його використання.

Одним із стратегічних напрямків розвитку підприємств м'ясопродуктового підкомплексу Полтавської області є створення невеликих підприємств або цехів з переробки м'яса, котрі базуються на прогресивних технологіях і оснащенні сучасним обладнанням. Наближення їх до сільськогосподарських підприємств економічно доцільне, бо створюються умови отримувати додаткову продукцію за рахунок скорочення витрат сировини у разі транспортування тварин на м'ясокомбінат і вимушеного забою в господарствах.

Одним із найбільш стратегічних напрямків підвищення ефективності виробництва і переробки м'яса є формування витрат як на етапі вирощування худоби, так і на етапі створення оптимального асортименту продовольчої продукції через переробку різних видів м'ясосировини.

Встановлено, що витрати на виробництво живої маси тварин у значній мірі залежать від їх продуктивності, тобто середньодобових проростів. Останні - це результат раціонального використання кормів, які у витратах складають 60-70%. Так, якість і маловитратність годівлі великої рогатої худоби для умов досліджуваного регіону потребує в системі зеленого конвеєру господарств наявності не менше 3-4 бобових та 2-3 злакових кормових культур з терміном використання з 15 квітня до 15 листопада.

З урахуванням високої вартості енергоносіїв доцільно створити прифермські пасовища із розрахунку не менше 0,2 га на одну тварину на відстані до 2 км від ферм. Також одним із ефективних засобів формування кормової бази та тривалого зберігання є силосування зелених кормів. Більша частина у формуванні ціни кормів належить засобам механізації заготівлі кормів. Встановлено, що згодовування коровам збагаченого мінералами силосу сприяє підвищенню середньодобових приростів на 14% та зниженню витрат кормів на 12% (табл. 5).

Таблиця 5. Розрахунок економічної ефективності зміни раціону годівлі великої рогатої худоби у ТОВ АФ „Маяк” Котелевського району Полтавської області

Показники	2007р.	План
Вартість кормового раціону, тис. грн.	680,9	764,9
Додаткові витрати на зміну раціону, тис. грн.	х	84
Отримано приросту живої маси великої рогатої худоби, ц	1167	1330,4
Загальна прибавка приросту живої маси великої рогатої худоби за рахунок зміни раціону за рік, ц	х	163,4
Загальна вартість додаткової продукції, тис. грн.	х	155,3
Економічний ефект зміни раціону, тис. грн.	х	71,3

Джерело: власні дослідження та первинні матеріали підприємства

Важливе значення для зміцнення кормової бази має дотримання технології заготівлі кормів, що сприяє збільшенню їх кількості та покращанню якості. Між категоріями кількості і якості корму існує пряма залежність: чим кращі корми, тим їх більше. Навіть при існуючих урожаях, дотримуючись технології заготівлі кормів, можна збільшити збір поживних речовин з кожного гектара на 20%.

Підвищення економічної ефективності виробництва м'ясної продукції в господарствах підкомплексу можна досягти за умов оптимізації виробництва і використання кормів.

Просування сільгосппродуктів на шляху виробництво-переробка-торгівля-споживання значно підвищує ціну реалізації кінцевого продукту, призводить до того, що початкові ланки цього ланцюга спрямовані на задоволення попиту наступної ланки і лише остання - кінцевого споживача. Окрім того, ці ланки конкурують між собою, відстоюючи відомчі інтереси, а не інтереси споживача. Основні технологічні та кон'юнктурні негаразди приймають при цьому на себе виробники сировини та споживачі.

На нашу думку, це обумовлено, з одного боку, високою організованістю переробників і торговельників, їх швидкою адаптацією до ринкових умов конкурентного середовища та, з іншого, недостатньою увагою держави до приватизаційних процесів, до формування та функціонування нових ринкових суб'єктів господарювання в регіонах.

Реальним виходом з ситуації на обласному рівні є оптимізація міжгосподарських зв'язків у м'ясопродуктовому підкомплексі (рис. 3). Такі міжгосподарські зв'язки необхідно розглядати як засіб задоволення інтересів кінцевого споживача через підвищення економічної ефективності, стабілізацію та нарощування обсягів виробництва м'яса, підвищення ефективності заготівлі, забою та переробки м'ясної сировини, а також реалізації кінцевої м'ясної продукції.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3. Модель агропромислового інтегрованого об'єднання виробників і переробників м'ясної сировини у Полтавській області

Встановлення паритетності у відносинах, на наш погляд, можливо тільки для рівнозначних партнерів. У даній ситуації, для відстоювання своїх позицій на ринку, доцільним є створення асоціацій виробників яловичини, свинини, молока, інших видів сільгосппродукції. У окремих сільгосппідприємств не вистачає коштів, спеціалістів для досконалого вивчення кон'юнктури ринку, пошуку контрагентів. Це ефективно можна організувати в складі асоціацій.

Товаропросування м'ясної продукції асоціацією дозволяло б координувати перспективну маркетингову політику її членів, формувати значні лоти продукції, самостійно виходити на оптові ринки, вести аргументовані переговори з переробними підприємствами та іншими заготівельниками про встановлення умов реалізації м'ясної сировини. Ініціатором створення такої асоціації можуть стати найбільші виробники м'ясної сировини області - сільгосппідприємства з найбільшою концентрацією поголів'я великої рогатої худоби, свиней, інших видів тварин.

Вертикальна інтеграція в м'ясопродуктовому підкомплексі вимагає економічного обґрунтування взаємовідносин між її членами. З цієї точки зору нами встановлена доцільність застосування методики Андрійчука В.Г. Її сутність полягає в розподілі між учасниками інтеграційного процесу виручки від реалізації кінцевої м'ясної продукції відповідно до нормативних витрат.

ВИСНОВКИ

1. Розвиток сільського господарства в період формування ринкових відносин в основному характеризується невизначеністю та різноголосністю в питаннях щодо вивчення теоретичного та обґрунтування практичного втілення економічних законів у сферу виробництва продукції тваринництва, яка повинна бути не тільки основною сировиною для задоволення потреб населення в продуктах харчування, але й забезпечити кожному підприємству галузі високий рівень окупності, стабільності та фінансової стійкості в досить складний кризовий період, що стане основною стратегією піднесення матеріального рівня життя населення.

2. Економічну ефективність виробництва продукції у м'ясопродуктовому підкомплексі потрібно характеризувати системою показників, які враховують специфіку галузі. Найважливішими показниками економічної ефективності виробництва м'яса худоби та птиці є прибуток на одну голову і на 1 центнер живої маси та рівень рентабельності. Збільшення прибутку і, відповідно, підвищення рентабельності виробництва певного виду продукції можна досягти двома шляхами: зниженням собівартості та підвищенням ціни реалізації. Але, оскільки собівартість продукції формується під впливом багатьох чинників, в тому числі й незалежних від умов господарювання, зниження її рівня не завжди можна досягти за рахунок внутрішніх резервів. Підвищення економічної ефективності тваринництва повинно розглядатися на державному рівні, і, в першу чергу, у напрямі вирішення питань ціноутворення.

3. М'ясопродуктовий підкомплекс в даний час знаходиться в кризовому стані. Виробництво м'яса в Україні в цілому і у Полтавській області зокрема щорічно зменшується, за винятком 2006-2007 рр., коли спад виробництва призупинився і м'яса було вироблено дещо більше, ніж у попередніх роках. У 2007 р. порівняно з 2000 р. виробництво м'яса худоби і птиці скоротилося на 13,2 тис. т, або 19,7%, у тому числі яловичини і телятини - на 42,9%, свинини - на 8,7%. Головною причиною скорочення кількості поголів'я худоби і птиці та виробництва продукції тваринництва є незацікавленість товаровиробників у розвитку тваринництва через велику збитковість його галузей. В умовах нестабільності ринку тваринницької продукції для функціонування галузі велике значення має державна підтримка товаровиробників.

4. М'ясопродуктовий підкомплекс Полтавської області включає в себе сільськогосподарських товаровиробників, м'ясопереробні підприємства та торговельні організації, що займаються реалізацією м'яса та продуктів його переробки. М'ясопереробна галузь Полтавської області на 80% формується на основі власної сировинної бази та частково за рахунок сировини, що ввозиться з інших областей. У загальній частці валової продукції сільського господарства регіону виробництво м'яса худоби і птиці займало у 2007 р. 12,0%, що на 4,9 процентних пункти менше, ніж у 2001 р. У частці продукції тваринництва виробництво м'яса худоби і птиці у Полтавській області склало 38,8% і в динаміці також зменшилось.

5. У складі успішно функціонуючих м'ясопереробних підприємств Полтавської області: ВАТ „Кременчукм'ясо”, КП „Полтавський м'ясокомбінат”; ВАТ „Лубенський м'ясокомбінат” та інші. Всі три досліджувані підприємства входять до складу Національної асоціації „Укрм'ясо”, яка включає 60 підприємств. Протягом досліджуваного періоду не спостерігалось чіткої тенденції щодо підвищення або зменшення ефективності виробництва на м'ясопереробних підприємствах Полтавської області. Так, ВАТ „Кременчукм'ясо” зміцнив своє лідируюче становище в галузі, що відбулося за рахунок підвищення питомої ваги нових технологій у виробництві, розробці нових рецептур, які дали змогу зменшити частку м'яса у готових виробах без значного впливу на смакові якості продукції та ефективної маркетингової діяльності підприємства.

6. Основною причиною значного скорочення поголів'я худоби і птиці та виробництва продукції тваринництва є незацікавленість товаровиробників у розвитку тваринницької галузі через неефективне функціонування галузі кормовиробництва та племінної справи. Збільшення поголів'я тварин і підвищення їх продуктивності залежить від забезпечення тварин достатньою кількістю повноцінних кормів. Ріст виробництва продукції тваринництва, зниження собівартості можливі тільки за умов раціональної організації кормовиробництва, підвищення загального рівня повноцінної годівлі тварин і забезпечення на цій основі підвищеної оплати кормів продукцією тваринництва.

7. Основним стратегічним напрямком збільшення обсягів виробництва м'ясної продукції повинно стати зростання продуктивності тварин шляхом впровадження високоефективних ресурсозберігаючих технологій. Нарощування виробництва продукції у м'ясопродуктовому підкомплексі також тісно пов'язане з відновленням сировинної бази, для чого необхідна взаємовигідна інтеграція виробників м'ясної сировини і її переробників. Перш за все, це стосується системи розрахунків за реалізовану продукцію, яка повинна стимулювати розвиток галузі, покращання якості сировини до міжнародних стандартів.

8. М'ясопереробні підприємства повинні впроваджувати прогресивні технології дозабійної підготовки тварин, створювати та освоювати технології та обладнання для випуску м'ясної продукції на базі традиційних та нових видів сировини, удосконалювати технології для переробки вторинних сировинних ресурсів і виробництва з них харчової, кормової та медичної продукції. Це буде сприяти скороченню витрат сировини, яка надходить на переробку, поліпшенню її якості, збільшенню рівня механізації та автоматизації виробництва, зниженню енергомісткості та покращанню екологічності виробництва, зниженню собівартості продукції та скороченню імпорту м'ясопродуктів.

9. Для здійснення запропонованого нами комплексу стратегій у досліджуваних нами підприємствах підкомплексу необхідні додаткові вкладення в розвиток перспективних галузей у розмірі 1053,1 тис. грн, що сприятиме завоюванню більшої частки ринку, використанню засобів формування попиту і стимулювання збуту, застосуванню передових досягнень у техніці, технології, організації управління та маркетингу. Від реалізації запропонованого комплексу стратегій плановий економічний ефект буде дорівнювати 857,0 тис. грн., а рентабельність складе 81,4%.

10. Вирішення проблеми взаємовідносин партнерів у м'ясопродуктовому підкомплексі Полтавської області можна досягти шляхом організації вертикальноінтегрованої регіональної структури. Взаємовідносини між партнерами будуються на справедливій основі - за рахунок розподілу до -нормативних витрат і виручки від реалізації кінцевої м'ясної продукції. Представники державних служб з регулювання попиту та пропозиції, громадського контролю мають забезпечити цій новій формі співробітництва високу адаптованість до ринкових умов з соціальною орієнтацією.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях

1. Аранчій Д.С. Економічна ефективність виробництва яловичини: показники та резерви підвищення / Д.С. Аранчій // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 217: В 4 т. Том 1. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. - С.258-264.

2. Аранчій Д.С. Проблеми і закономірності розвитку м'ясо-продуктового підкомплексу АПК / Д.С. Аранчій // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія „Економіка та менеджмент”. Випуск 4-5 (24-25), 2007. - С.109-112.

3. Аранчій Д.С., Борисова І.С. Економічний механізм відтворення ресурсного потенціалу аграрних підприємств в умовах ринкової економіки / Д.С. Аранчій, І.С. Борисова // Науковий вісник Національного аграрного університету - К., 2007. - Вип. 110. - Ч.2. - С.113-116. (особистий внесок - розкриті проблеми економічних відносин у процесі відтворення ресурсного потенціалу).

4. Аранчій В.І., Аранчій Д.С. Стан та перспективи розвитку м'ясопродуктового підкомплексу Полтавської області / В.І. Аранчій, Д.С. Аранчій // Вісник Харківського технічного університету сільського господарства: Економічні науки. Вип. 63.- Харків: ХНТУСГ, 2007. - С.91-97. (особистий внесок - проаналізований стан виробництва продукції у підприємствах м'ясопродуктового підкомплексу Полтавської області).

5. Аранчій Д.С. Формування стратегії розвитку підприємств м'ясопродуктового підкомплексу регіону / Д.С. Аранчій // Вісник Харківського технічного університету сільського господарства: Економічні науки. Вип. 70.- Харків: ХНТУСГ, 2008. - С.3-11.

6. Аранчій Д.С. Стан і тенденції розвитку м'ясопродуктового підкомплексу України / Д.С. Аранчій // Вісник Харківського технічного університету сільського господарства: Економічні науки. Вип. 72.- Харків: ХНТУСГ, 2008. - С.48-54.

В інших виданнях

7. Аранчій В.І., Аранчій Д.С. Інтеграційні зв'язки сільськогосподарських підприємств із переробною промисловістю / В.І. Аранчій, Д.С. Аранчій // Вісник Полтавської державної аграрної академії. - №3, 2006. - С.75-77. (особистий внесок - проаналізовані особливості інтеграційних зв'язків у м'ясопродуктовому підкомплексі).

8. Аранчій Д.С. Напрямки розвитку м'ясопродуктового підкомплексу / Д.С. Аранчій // Формування конкурентоздатності підприємств АПК. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 75-річчю від дня народження д. е. н., проф. Рабштини В.М. - Полтава: Довкілля-К, 2008. - С.175-177.

АНОТАЦІЯ

Аранчій Д.С. Розвиток і ефективність виробництва на підприємствах м'ясопродуктового підкомплексу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - Дніпропетровський державний агарний університет, м. Дніпропетровськ, 2009.

Дисертація присвячена дослідженню та узагальненню теоретичних і методичних засад, розробці методичних і практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності виробництва на підприємствах м'ясопродуктового підкомплексу.

Розглянуто теоретичні й методичні аспекти економічної ефективності виробництва в м'ясопродуктовому підкомплексі, досліджено тенденції розвитку м'ясопродуктового підкомплексу України, проаналізована методика оцінки ефективності функціонування підприємств м'ясопродуктового підкомплексу. Здійснено аналіз стану виробництва м'яса у Полтавській області, проведена оцінка економічної ефективності виробництва продукції на підприємствах м'ясопродуктового підкомплексу регіону та досліджена ефективність функціонування м'ясопереробних підприємств. Проведено пошук резервів зміцнення та розвитку кормової бази підприємств м'ясопродуктового підкомплексу, здійснено формування ефективних стратегій ринкового розвитку підприємств підкомплексу та проведена розробка економічних взаємовідносин в інтегрованих формуваннях з виробництва, переробки і реалізації м'яса.

Ключові слова: м'ясопродуктовий підкомплекс, виробництво, переробка, збут, ефективність, конкурентоспроможність, інтеграційні зв'язки, ринок, стратегія.

АННОТАЦИЯ

Аранчий Д.С. Развитие и эффективность производства на предприятиях мясопродуктового подкомплекса. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). - Днепропетровский государственный аграрный университет, Днепропетровск, 2009.

Диссертация посвящена исследованию и обобщению теоретических и методических принципов, разработке методических и практических рекомендаций по повышению эффективности производства на предприятиях мясопродуктового подкомплекса.

Рассмотрены теоретические и методические аспекты экономической эффективности производства в мясопродуктовом подкомплексе, исследованы тенденции развития мясопродуктового подкомплекса Украины, проанализирована методика оценки эффективности функционирования предприятий мясопродуктового подкомплекса. Осуществлен анализ состояния производства мяса в Полтавской области, проведенная оценка экономической эффективности производства продукции на предприятиях мясопродуктового подкомплекса региона и исследована эффективность функционирования мясоперерабатывающих предприятий. Проведен поиск резервов укрепления и развития кормовой базы предприятий мясопродуктового подкомплекса, осуществлено формирование эффективных стратегий рыночного развития предприятий подкомплекса и проведена разработка экономических взаимоотношений в интегрированных формированиях по производству, переработке и реализации мяса.

Развитие сельского хозяйства в период формирования рыночных отношений в основном характеризуется неопределенностью в вопросах теоретического обоснования и практического воплощения экономических законов в сферу производства продукции животноводства, которая должна быть не только основным сырьем для удовлетворения потребностей населения в продуктах питания, но и обеспечить каждому предприятию отрасли высокий уровень окупаемости, стабильности и финансовой стойкости в кризисный период, который станет основной стратегией подъема материального уровня жизни населения.

Экономическую эффективность производства продукции в мясопродуктовом подкомплексе нужно характеризовать системой показателей, которые учитывают специфику отрасли. Важнейшими показателями экономической эффективности производства мяса скота и птицы является прибыль на одну голову и на 1 центнер живой массы и уровень рентабельности. Повышение экономической эффективности животноводства должно рассматриваться на государственном уровне, и, в первую очередь, в направлении решения вопросов ценообразования.

В работе установлено, что мясопродуктовый подкомплекс в настоящее время находится в кризисном состоянии. Производство мяса в Украине в целом и в Полтавской области в частности ежегодно уменьшается, за исключением 2006-2007 гг., когда спад производства приостановился и мяса было выработано немногим больше, чем в предыдущих годах. Главной причиной сокращения количества поголовья скота и птицы и производства продукции животноводства является незаинтересованность товаропроизводителей в развитии животноводства из-за большой убыточности этой отрасли. В условиях нестабильности рынка животноводческой продукции для функционирования отрасли большое значение имеет государственная поддержка товаропроизводителей.

Мясопродуктовый подкомплекс Полтавской области включает в себя сельскохозяйственных товаропроизводителей, мясоперерабатывающие предприятия и торговые организации, которые занимаются реализацией мяса и продуктов его переработки.

Основной причиной значительного сокращения поголовья скота и птицы и производства продукции животноводства является незаинтересованность товаропроизводителей в развитии животноводческой отрасли из-за неэффективного функционирования отрасли кормопроизводства и племенного дела. Увеличение поголовья животных и повышение их производительности зависит от обеспечения животных достаточным количеством полноценных кормов. Рост производства продукции животноводства, снижение себестоимости возможны только в условиях рациональной организации кормопроизводства, повышения общего уровня полноценного кормления животных и обеспечения на этой основе повышенной оплаты кормов продукцией животноводства.

...