Особистий внесок здобувача. Основні положення, висновки та пропозиції дисертаційного дослідження сформульовано та обґрунтовано здобувачем особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використано лише ті ідеї і положення, які належать автору особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, наукові результати та практичні розробки дисертації доповідалися та обговорювалися на наступних науково-практичних конференціях: міжнародних - "Соціально-економічні проблеми села в пореформений період" (22-24.09.04р., м. Миколаїв); "Ефективність використання ресурсного потенціалу в умовах сталого розвитку сільського господарства" (01-02.03. 07р., м. Харків), "Україна - сільське господарство - СОТ: теорія і практика" (26-28.09.07р., м. Миколаїв); регіональних - Причорноморські науково-практичні конференції (20-22.04. 05р., 11-13.04.07р., 9-11.04. 08р.).

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Викладена на 236 сторінках, у тому числі - 169 сторінок основного тексту. Матеріал дисертації проілюстровано 40 таблицями, 3 рисунками на 2 сторінках, 22 додатками на 42 сторінках. Список використаних джерел викладений на 20 сторінках і складається з 206 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі дисертаційної роботи "Теоретичні та методичні основи конкурентоспроможності продукції овочеконсервного підкомплексу АПК" розглянуто сутність та значення конкуренції та конкурентоспроможності продукції, а також їх особливості в овочеконсервному підкомплексі.

У дисертації сформульовано визначення конкурентоспроможності продукції овочеконсервного підкомплексу, яке максимально відповідає сучасним ринковим умовам. Конкурентоспроможність продукції овочеконсервного підкомплексу АПК - це сукупність якісних та кількісних властивостей продукції з урахуванням їх сортового складу, які задовольняють індивідуальні потреби безпосередніх споживачів за екологічними нормами, а також переробних структур за економіко-технологічними параметрами та гарантують товаровиробникам овочевої продукції отримання найвищого рівня прибутковості, тобто здатність овочепродуктів відповідати вимогам ринку даного виду.

Конкурентоспроможність продукції овочеконсервного підкомплексу АПК забезпечує організаційно-економічний механізм, який представляє собою групу економіко-організаційних, техніко-технологічних та соціально-екологічних факторів, які формують високоефективну схему заходів, спрямованих на підвищення споживчих якостей овочів та продуктів їх переробки при нормативних виробничих витратах та ринкових цінах за всіма напрямами реалізації, що забезпечує високоефективну діяльність овочівництва у сучасних ринкових умовах. Ринок овочеконсервної продукції при цьому визначається як сукупність обмінних операцій, які регулюють товарно-грошові відносини товаровиробників і споживачів овочів та продуктів їх переробки, визначають рівень конкурентоспроможності цих видів продукції на ринку.

Результати виробництва овочеконсервної продукції залежать від впливу цілого комплексу економіко-організаційних чинників: агротехнічних, технологічних, організації управління, системи планування, маркетингу, реорганізації та реструктуризації підприємств, механізму лізингу і оренди, ціноутворення, фінансово-кредитної політики підприємства, системи стимулювання підвищення конкурентоспроможності виробництва, страхування підприємницького ризику тощо. Для конкурентоспроможності овочеконсервного підкомплексу АПК необхідно зосередити увагу на підвищенні якості та безпеки овочевої продукції, розширенні їх асортименту та забезпеченні цінового паритету.

Основними проблемами овочеконсервного підкомплексу є: висока собівартість продукції; низький рівень механізації виробничих процесів; низький рівень якості продукції та селекційної роботи; незначна кількість господарств, спеціалізованих на постійному вирощуванні тих чи інших видів овочевої продукції; випереджаючий ріст цін на насіння, добрива, енергоресурси, транспортні послуги порівняно з цінами на кінцеву продукцію; відсутність необхідної кількості сховищ, устаткування і технологій зберігання овочів; нерозвинута заготівельна та збутова інфраструктура; низький рівень рентабельності овочівництва; криза неплатежів; низька інвестиційна привабливість галузі; недостатнє інформаційно-консультативне та маркетингове забезпечення; відсутність вертикально-інтегрованих систем виробництва та розподілу продукції галузі; відсутність державно-бюджетних ресурсів для підтримання та розвитку галузі; відсутність механізму державного регулювання ринку овочів.

У результаті аналізу особливостей формування конкурентоспроможності продукції овочеконсервного підкомплексу нами запропоновано методику оцінки конкурентоспроможності овочевих культур, яка враховує специфіку сортового складу овочів, обсяг використання, порядок формування ціни. При визначенні єдиної методики оцінки конкурентоспроможності овочевих культур ми використовували розрахунковий, аналітичний, експертний та обліковий методи оцінки. Дана методика враховує комплекс факторів (економічних, біологічних, технічних, організаційних), які можливо оцінити за допомогою групи показників (врожайність, обсяги використання, ціна, якість, стійкість до хвороб, транспортабельність, здатність до зберігання та ін.). Враховуючи те, що якість є визначальним фактором конкурентоспроможності овочевих культур та основою формування ціни, нами приділено увагу сортовому складу овочів.

Загальний показник конкурентоспроможності сорту овочевих культур визначається за формулою:

К = Ков + Кат + Кя + Кц, (К > max)

де К - конкурентоспроможність сорту; Ков, Кат, Кя, Кц - інтегральне значення конкурентоспроможності сорту за групою показників, що характеризують відповідно обсяги використання, агротехнологічні характеристики, якість овочів, цінові показники.

Наведена методика дає можливість підприємствам вживати заходи щодо підтримки та підвищення конкурентоспроможності овочів та планування товарної політики на наступний період.

У другому розділі "Розвиток та ефективність овочеконсервного підкомплексу АПК та конкурентоспроможність його продукції" проаналізовано сучасний стан, ринок та конкурентоспроможність овочівництва, охарактеризовано ефективність та конкурентоспроможність його продуктів.

Миколаївщина має сприятливі природно-кліматичні умови для високоефективного виробництва овочів. Проте останніми роками в овочівництві регіону прослідковуються негативні тенденції. У 2006 році із 276 сільськогосподарських господарств регіону вирощуванням овочів займалося 60. Основними виробниками овочів у регіоні є господарства приватного сектора. У 2006 році посіви овочів у сільськогосподарських підприємствах становили лише 5,5 тис. га, у господарствах населення - 14,0 тис. га (28,1 % і 71,9 %).

Вирощування овочів у сільськогосподарських підприємствах за нинішніх економічних умов зводиться до вирощування обмеженої кількості найприбутковіших товарних овочевих культур для продажу переробним підприємствам та трейдерам, що пояснюється виробничими потужностями підприємств та їх спеціалізацією, яка історично склалася у даних зонах. В усіх районах області господарства населення вирощують капусту, огірки, помідори, буряк, моркву, цибулю та інші овочі, тобто ті види, які входять до повсякденного набору і користуються найбільшим попитом на ринку.

Урожайність овочевих культур у господарствах суспільного сектору нижча, ніж у господарствах населення: у 2004 році - на 19,4 %, у 2006 році - на 8,2 %. За останні 17 років при низькому рівні інтенсифікації урожайність овочів (із значними коливаннями по роках) складала у середньому 95,6 ц/га, що втричі нижче потенційних виробничих можливостей культур.

Проведений аналіз забезпечення овочевими культурами у розрізі районів показав, що виробництво овочів на душу населення нерівномірно розподілено по області. У віддалених від обласного центру районах не задовольняються навіть мінімальні потреби у середньодушових нормах споживання капусти, помідорів, баклажанів та перцю (Березнегуватський, Єланецький, Новобузький та Первомайський райони). Існування протягом багатьох років великого адміністративно-промислового центру м. Миколаєва, а отже, і великого споживача харчової продукції, сформувало й приміську зону ведення сільського господарства у Жовтневому районі. Його високі показники виробництва овочів (1773,5 кг на душу населення) свідчать про значні потреби міста, ніж про забезпечення власних потреб.

За досліджуваний період на ринку овочів відбувся перерозподіл реалізованої продукції за різними каналами збуту. Частка реалізації овочів переробним підприємствам у 2006 році порівняно з 2005 роком зменшилася у 1,6 раза. Сільськогосподарським товаровиробникам стає все більш невигідно продавати овочі переробним підприємствам через недосконалість економічних взаємовідносин.

Одним із найважливіших факторів аналізу конкурентоспроможності овочевої продукції є її ціна. Рівень цін на овочі значною мірою відрізняється за каналами реалізації: найвищі ціни - на ринку, а найнижчі - при реалізації продукції переробним підприємствам. Регіональні відмінності рівнів роздрібних цін на овочі, особливо на такі малотранспортабельні, як огірки та помідори, є суттєвими. Так, діапазон цін на огірки у 2006 році становив від 30,0 грн за 1 ц у Баштанському районі до 322,21 грн в Арбузинському районі, на помідори - від 27,85 грн у Миколаївському районі до 398,68 грн - в Арбузинському районі. Найдорожчий ринок помідорів у Арбузинському і Кривоозерському районах, капусти - у Врадіївському та Кривоозерському районах. Дорогий ринок овочів в Арбузинському та Жовтневому районах, оскільки тут велика чисельність населення та відносно вища його купівельна спроможність формують підвищений попит на овочі.

Ринок овочів у регіоні є висококонкурентним, ціни на них формуються під впливом попиту й пропозиції, а конкурентні заходи не мають суттєвого впливу на діяльність суб'єктів господарювання. У 2006 р. на ринку овочів лідерами (з найбільшими ринковими частками) були ФГ "Владам" Жовтневого району (27,8 %) та приватна виробничо-торгівельна фірма "Агроділо" Снігурівського району (18,4 %). Стабільну конкурентну позицію на ринку овочів займають ФГ "Золота рибка" Первомайського району (12,0 %), СП "Агрофірма "Роднічок" Жовтневого району (10,7 %). У 2006 році ці підприємства зміцнили свої позиції на ринку овочів, збільшивши свої ринкові частки.

У 2006 році із 14 адміністративних районів області у 7 районах виробництво овочів було збитковим. Найбільші збитки при виробництві овочів отримали Березнегуватський (72,0 %), Очаківський (69,0 %), Доманівський (66,6 %), Миколаївський (61,1 %) райони. Виробництво овочів було найрентабельнішим у Первомайському (132,8 %), Новоодеському (59,6 %), Арбузинському (39,8 %) районах та м. Миколаїв (93,1 %).

Основним фактором, який впливає на конкурентоспроможність овочевої продукції, є своєчасний контроль її якості на всіх етапах життєвого циклу. Дослідження рівня якості овочів за вмістом нітратів свідчать, що у помідорах вміст нітратів перевищує гранично допустиму норму на 8,9 %, у цибулі ріпчастій - на 10,0 %. Така ситуація пояснюється наявністю високого рівня попиту на помідори та цибулю на ринках Миколаївської області, для забезпечення якого товаровиробники прагнуть якнайбільше збільшити обсяги виробництва цих продуктів. Одним із напрямів забезпечення цього є внесення значної кількості добрив, що призводить до перевищення нітратів в овочах.

За запропонованою нами методикою, яка враховує особливості сорту (оскільки сорт є одним із визначальних факторів якості овочів, що забезпечує товаровиробнику переваги у конкурентній боротьбі та є головним критерієм для покупця), ми визначили рівень конкурентоспроможності помідорів (табл.1). Для оцінки використовували сорти помідорів, що вирощуються у сільськогосподарських підприємствах Миколаївської області: Ріо Фуєго, Ріо Гранде, Волгоградський, Новічок.

Проведена оцінка конкурентоспроможності помідорів свідчить про те, що найбільш конкурентоспроможними є сорти Ріо Гранде та Ріо Фуєго. Висока конкурентоспроможність цих сортів помідорів пояснюється тим, що плоди мають гарні смакові властивості, підвищену посухостійкість, стійкі до хвороб, несхильні до накопичення нітратів, транспортабельні та здатні до зберігання. Найменш конкурентоспроможним є сорт помідорів Новічок, показник конкурентоспроможності якого складає лише 7,4.

При виборі сорту сільськогосподарським товаровиробникам необхідно насамперед враховувати особливості формування та достигання овочевих культур, а також мету вирощування: чи вони будуть використані для споживання у свіжому вигляді, чи для консервування і переробки.

У результаті відсутності обігових коштів, що унеможливлює технічне переоснащення переробних підприємств та обмежує їх сировинні зони, з 2005 року у Миколаївській області не працювали Вознесенський, Новобузький та Первомайський консервні заводи. Незважаючи на це, виробництво овочевих консервів у цілому по області у 2006 році порівняно з 2003 роком збільшилося на 22241 т, або на 61,6 %. Значно змінився асортимент овочевої продукції. Зокрема, виробництво соків купажованих збільшилося на 255,4 %, овочів консервованих натуральних - на 31,1 %, кетчупів та соусів томатних - на 178,0 %, соку томатного натурального - на 89,2 %. За цей період зменшилося виробництво капусти квашеної незамороженої - на 83,3 %, овочів консервованих з додаванням оцту або оцтової кислоти - на 26,5 %. У 2006 році порівняно з 2005 роком виробництво овочевих консервів збільшилося на 4071 т (або на 7,5 %), за рахунок збільшення виробництва овочів консервованих натуральних - на 4004 т (або на 25,2 %), кетчупів і соусів томатних - на 28 т (або на 3,3 %), соків томатних натуральних - на 6172 т (або на 23,1 %). У той же період виробництво соків купажованих зменшилося на 5239 т (або у 2,8 раза), овочів консервованих з додаванням оцту - на 894 т, або на 33,4 %.

У структурі виробництва овочевих консервів протягом чотирьох років найбільшу частку займає сік томатний натуральний - 56,4 %, на овочі консервовані натуральні приходиться 34,1 %. Головним виробником соку томатного натурального та соків купажованих є ТОВ "Сандора", яке систематично нарощує виробничі потужності, реконструює виробництво та займає монопольне становище на ринку. Основними виробниками консервованих овочів у регіоні є ФГ "Владам" та ТОВ "Вікторія" Жовтневого району.

У третьому розділі "Основні напрями підвищення конкурентоспроможності продукції овочеконсервного підкомплексу" визначено напрями вдосконалення організації виробництва і реалізації продукції та підвищення на основі цього її конкурентоспроможності

Одним із напрямів підвищення конкурентоспроможності продукції овочеконсервного підкомплексу є дотримання оптимальних розмірів площі посіву овочів. Проведені нами дослідження свідчать про переваги концентрації в овочівництві. Оптимальним розміром посівів овочевих культур у розрахунку на одне господарство є площа 200 га (табл. 2).

Таблиця 2. Вплив розміру посівної площі овочів на їх ефективність у сільськогосподарських господарствах Миколаївської області у 2006 році

Із збільшенням площі посіву овочів на одне господарство з 6,4 га по першій групі до 209,3 га по третій групі урожайність підвищилася у 2,4 раза, трудомісткість 1 ц знизилася у 2,1 раза. Якщо по першій групі господарств понесено збитки, то по третій групі на один гектар отримано 2752,6 грн прибутку, а рівень окупності витрат становить 36,3 %. Таким чином, із збільшенням площі посівів овочів на одне господарство підвищується економічна ефективність виробництва овочів.

Для підвищення ефективності діяльності підприємства необхідно оптимізувати асортимент продукції, що випускається. Враховуючи результати групувань та досвід спеціалізованих передових господарств області нами на матеріалах СВК "Авангард" Жовтневого району проведено розрахунки з оптимізації площі посівів овочів за структурою та розміром. Пропонуючи оптимальний розмір та структуру площі овочевих культур, ми враховували не лише ефективність виробництва овочів, але й з обґрунтовані нами положення. При плануванні структури посівної площі овочів нами враховано доступність ресурсів, зростання продажів, завоювання нових ринків, збільшення прибутку.

Найвищим попитом серед овочевих культур для споживання і переробки користуються такі овочі як капуста, помідори, цибуля. Тому частка цих культур у структурі посівів займає найбільшу питому вагу у проекті. Планується вирощування помідорів в основному для забезпечення сировиною переробних підприємств. Збільшення посівної площі капусти обумовлено здатністю її до тривалого зберігання. Для забезпечення потреб супермаркетів планується вирощування часнику, перцю солодкого, баклажанів. Оптимальна структура посівів овочів дасть можливість не тільки підвищити інтенсифікацію овочівництва, а досить суттєво збільшити рівень економічної ефективності галузі.

Ефективність концентрації проявляється більшою мірою при її взаємозв'язку зі спеціалізацією. Проведені нами групування господарств області за часткою реалізації овочів у грошовій виручці сільськогосподарської продукції показали, що з підвищенням спеціалізації ефективність виробництва овочів зростає.

Одним із найкращих господарств області, яке спеціалізується з виробництва овочів, є фермерське господарство "Владам" Жовтневого району. У ФГ "Владам" частка грошової виручки від реалізації овочів становить понад 70,0 % грошових надходжень від реалізації сільськогосподарської продукції, тоді як по області близько 10,0 %, по району - понад 46,0 %. Протягом 2004-2006 років у фермерському господарстві отримували значно більшу урожайність овочів, ніж по області та району, трудомісткість 1 ц овочів майже вдвічі нижча, у розрахунку на 1 ц овочів отримано у декілька разів більше прибутку.

По ФГ "Владам" на 1 ц овочів у 2006 році було отримано прибутку у 3,2 раза більше, ніж по області та у 4,9 раза більше, ніж по Жовтневому району. Якщо у 2004 році рівень рентабельності овочів по області становив 15,3 %, по району - 9,6 %, то по цьому господарству - 63,5 %. У 2006 році рівень рентабельності овочів по фермерському господарству на 43,5 в.п вищий, ніж по області та на 57,0 в.п. ніж по району.

У той же час собівартість 1 ц овочів по фермерському господарству "Владам" вища, ніж у середньому по області та по району. Це пояснюється тим, що у господарстві застосовують новітні технології обробітку землі та сучасну високопродуктивну техніку, використовують більш високоврожайні сорти овочів, застосовують крапельне зрошення, засоби захисту рослин від бур'янів, хвороб, шкідників. Все це впливає на якість вирощених овочів, чим і обумовлює вищу ціну реалізації овочів господарства, порівняно з середньообласними та середньорайонними цінами.

Поглиблення спеціалізації підприємств з вирощування овочів дасть змогу використовувати більш потужну та нову техніку для їх інтенсивного виробництва, застосовувати комплексну механізацію виробничих процесів, що знижує трудомісткість та собівартість одиниці продукції. У спеціалізованих овочевих господарствах області ми рекомендуємо застосовувати технологію виробництва овочів, яка застосовується у ФГ "Владам", що забезпечить підвищення результатів галузі овочівництва.

Таблиця 3. Проектна ефективність овочівництва з урахуванням факторів інтенсифікації у сільськогосподарському виробничому кооперативі "Авангард" Жовтневого району

Так, проведені у СВК "Авангард" розрахунки показали (табл.3), що за рахунок оновлення сортового складу овочів, внесення добрив, застосування засобів захисту рослин, крапельного зрошення прибуток на 1 ц становитиме 45,03 грн, на 1 га посіву - 13981,82 грн, рівень рентабельності - 69,6 %.

З метою поглиблення інтегрованих процесів у регіоні планується створення переробного підприємства на базі ЗАТ "Вознесенський консервний завод". Основним напрямом розвитку інтегрованого формування є: удосконалення організації сировинних зон, ефективне використання ресурсів підприємства за допомогою відповідних інвестицій та створення механізму взаємовигідних відносин з партнерами. Основна маса сировинних ресурсів до ЗАТ "Вознесенський консервний завод" буде надходити від сільськогосподарських підприємств Миколаївської області, які мають більш стабільний обсяг виробництва необхідного асортименту продукції.

Для оновлення і створення інтегрованого формування виробництва овочеконсервної продукції нами запропоновано ЗАТ "Вознесенський консервний завод" залучити довготерміновий кредит у "Райффайзен банк Аваль" у сумі 15 200 тис. грн на три роки з відсотковою ставкою 16,5 %. Нами проведено обґрунтування доцільності використання залученого кредиту ЗАТ "Вознесенський консервний завод" (табл. 4).

Таблиця 4. Прогноз прибутковості закритого акціонерного товариства "Вознесенський консервний завод" на основі оновлення виробництва

Проведені розрахунки показали, що підприємство протягом трьох років зможе повернути залучений довготерміновий кредит банку. У 2012 році ЗАТ "Вознесенський консервний завод" отримає 6034,4 тис. грн чистого прибутку, рівень рентабельності становитиме 35,4 %, що забезпечить стабільну високоефективну діяльність підприємства. Підвищення ефективності овочеконсервного виробництва у майбутньому значною мірою буде залежати від удосконалення економічних взаємовідносин учасників інтегрованих формувань.

Для покращення економічних умов та виробництва конкурентоспроможної продукції є доцільним створення маркетингових структур переважно у великих сільськогосподарських підприємствах, які мають відповідну матеріально-технічну базу. Пропонується створити службу зі збуту продукції та маркетингову службу, яка буде здійснювати аналіз регіонального ринку (оцінка кон'юнктурної ситуації на ринку), стану конкурентного середовища ринку, ринкового потенціалу через конкурентоспроможність овочевої продукції.

З метою оптимізації виробництва овочевої продукції пропонуємо створити при управлінні сільського господарства Миколаївської області маркетингову службу, яка б займалася аналізом стану ринку аграрної продукції, у тому числі і овочевої, та його прогнозом.

Правильно обрана цінова політика, грамотна тактика формування ціни, економічно обґрунтовані методи ціноутворення сформують ефективну діяльність сільськогосподарських підприємств овочеконсервного підкомплексу. Пропонуємо сільськогосподарським підприємствам овочеконсервного напрямку при формуванні політики ціноутворення застосовувати метод, що базується на ціноутворенні на основі використання витрат.

Пропонуємо створити у Миколаївській області вузькоспеціалізований комплекс заморозки овочевої продукції, який забезпечував би потреби споживачів у кінцевій продукції, а сільськогосподарським підприємствам надавав замовлення на виробництво необхідного обсягу та асортименту овочів.

Для диверсифікації реалізації овочів найкращим варіантом є продаж овочів середнім і великим "цивілізованим" гуртовим фірмам під замовлення та безпосередньо у супермаркети і мережі громадського харчування. Сільськогосподарські підприємства одержують можливість сортувати і калібрувати свою продукцію, забезпечувати своєчасну доставку, належним чином документувати свою роботу.

Проблеми продовольчого забезпечення населення, збуту та реалізації овочів може вирішити гуртовий продовольчий ринок, який необхідно створити у Миколаєві. Інфраструктура ринку буде включати стаціонарні приміщення для торгівлі продуктами харчування; службу сертифікації та контролю якості продукції; овочесховища та обладнання для зберігання, первинної переробки та підготовки овочів до продажу (сортування, пакування, маркування), обладнання для проведення навантажувально-розвантажувальних робіт, лізинг обладнання, травнспортно-експедиційні послуги. Інформаційний центр, який функціонуватиме на ринку, буде забезпечувати виробників вчасною та достовірною інформацією щодо цін, асортименту та обсягів наявної на ринку продукції.

1. Розкрито теоретико-методичні аспекти конкурентоспроможності продукції овочеконсервного підкомплексу. Вдосконалено визначення конкурентоспроможності продукції овочеконсервного підкомплексу, як сукупність якісних та кількісних властивостей продукції з урахуванням їх сортового складу, які задовольняють індивідуальні потреби безпосередніх споживачів за екологічними нормами, а також переробних структур за економіко-технологічними параматрами та гарантують товаровиробникам овочевої продукції отримання найвищого рівня прибутковості, тобто здатність овочепродуктів відповідати вимогам ринку даного виду.

2. Встановлено, що забезпеченню конкурентоспроможності продукції овочеконсервного підкомплексу АПК сприяє організаційно-економічний механізм, який представляє собою групу економіко-організаційних, техніко-технологічних та соціально-екологічних факторів, які формують високоефективну схему заходів, спрямованих на підвищення споживчих якостей овочів та продуктів їх переробки при нормативних виробничих витратах та ринкових цінах за всіма напрямами реалізації, що забезпечує високоефективну діяльність овочівництва у сучасних ринкових умовах.

4. Запропоновано методику оцінки конкурентоспроможності овочів, що враховує комплекс факторів (економічних, біологічних, технічних, організаційних), які можливо оцінити за допомогою групи показників (врожайність, обсяги використання, ціна, якість, стійкість до хвороб, транспортабельність, здатність до зберігання та ін.). Враховуючи те, що якість є визначальним фактором конкурентоспроможності овочевих культур та основою формування ціни, нами приділено увагу сортовому складу овочів. При визначенні єдиної методики оцінки конкурентоспроможності овочевих культур ми використовували розрахунковий, аналітичний, експертний та обліковий методи оцінки.

5. Методичні підходи щодо проектування оптимального асортименту овочевих культур повинні враховувати попит споживачів та спеціалізацію сільськогосподарських підприємств, мають орієнтуватися на провідний досвід передових підприємств галузі за показниками концентрації і спеціалізації виробництва.

У Миколаївському регіоні найбільш ефективним є виробництво овочів відкритого ґрунту у господарствах з площею 200 га. За цих умов у 2006 році урожайність овочів становила 221,9 ц/га, прибуток на 1 га - 2752,6 грн, а рівень рентабельності - 36,3 %.

6. З поглибленням спеціалізації господарств з вирощування овочів значно підвищується ефективність овочівництва. Проведені нами групування господарств області за часткою реалізації овочів у грошовій виручці сільськогосподарської продукції показали, що у 2006 році при підвищенні рівня спеціалізації з 0,1 % по першій групі до 45,1 % по третій групі урожайність овочів зросла у 7 разів, трудомісткість знизилася у 2,6 раза, на 1 га отримано 2850,1 грн прибутку, рівень рентабельності становив - 32,9 %.

7. Основними напрямками підвищення конкурентоспроможності овочів є впровадження інтенсивних технологій. Економічна оцінка вирощування овочів при застосуванні високоврожайних сортів, крапельного зрошення, внесенні добрив, засобів захисту рослин показала, що проектна урожайність становитиме 310,5 ц/га, що на 99,1 ц/га більше, ніж за існуючої технології, на 1 га буде отримано 14 тис грн прибутку, рівень рентабельності складе 69,6 %.

8. Виявити конкурентні позиції на ринку овочів спеціалізованих сільськогосподарських підприємств дозволяє конкурентна картка, складена за показниками частки підприємств на ринку з урахуванням темпів зростання ринкової частки.

9. Політика ціноутворення на овочеву продукцію з подальшою реалізацією переробним підприємствам та посередницьким структурам має ґрунтуватися на виробничому методі визначення ціни з урахуванням інфляційних впливів.

10. Створення інтегрованого формування переробного підприємства із сільськогосподарськими підприємствами на базі ЗАТ "Вознесенський консервний завод" дозволить переробляти 396 тон огірків, 5256,5 тон помідорів, 1103,6 тон моркви, 683,4 тон гарбуза, 23,6 тон перцю солодкого, 8,8 тон цибулі, 3,4 тон часнику, 2,5 тон перцю гіркого. Основна маса сировинних ресурсів буде надходити від сільськогосподарських підприємств Миколаївської області, які мають більш стабільний обсяг виробництва необхідного асортименту продукції. У 2012 році ЗАТ "Вознесенський консервний завод" отримає 6034,4 тис грн чистого прибутку, рівень рентабельності становитиме 35,4 %, що забезпечить стабільну високоефективну діяльність підприємства. Підвищення ефективності овочеконсервного виробництва у майбутньому значною мірою буде залежати від удосконалення економічних взаємовідносин учасників інтеграційних формувань.

11. Ринок овочів вимагає тісного взаємозв'язку з чинниками зовнішнього середовища, а тому виникає потреба у достовірній та повній інформації. Створення маркетингової служби на базі обласного управління сільського господарства і продовольства дозволить забезпечити належну пропозицію овочів та уникнення випадків дефіциту і надлишку на ринку з метою стабілізації цін.

12. Створення вузькоспеціалізованого комплексу заморозки овочевої продукції забезпечить раціональне і більш повне використання сировинної бази (використання субстандартної сировини) та розширення ринкових позицій сільськогосподарських підприємств. Це забезпечить потреби та впевненість покупців у високоякісній та екологічно чистій овочевій продукції, що є вкрай актуальним у сучасних передумовах входження України до СОТ.

13. Головною метою маркетингової стратегії розвитку гуртового ринку овочевої продукції є удосконалення економічних взаємовідносин між партнерами. Інфраструктура ринку буде включати стаціонарні приміщення для торгівлі продуктами харчування; службу сертифікації та контролю якості продукції; овочесховища та обладнання для зберігання, первинної переробки та підготовки овочів до продажу (сортування, пакування, маркування), обладнання для проведення навантажувально-розвантажувальних робіт, лізинг обладнання, транспортно-експедиційні послуги. Інформаційний центр, який буде функціонувати на ринку, буде забезпечувати виробників вчасною та достовірною інформацією, що допоможе виробникові вільно оперувати на ринку, реалізуючи свій товар вчасно за найвищими цінами.

овочеконсервний конкурентоспроможність ціноутворення спеціалізація

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Рябенко Г.М. Досвід Німеччини щодо створення системи ринкової інформації / Г.М. Рябенко // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - Миколаїв, 2004. - Випуск 2 (26). - Том 1. - С. 263-268.

2. Рябенко Г.М. Роль маркетингової діяльності у підвищенні конкурентоспроможності овочеконсервного підкомплексу АПК / Г.М. Рябенко // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - Миколаїв, 2007. - Випуск 3 (42). - Том 2. - С. 114-118.

3. Рябенко Г.М. Теоретичні засади забезпечення конкурентоспроможності овочеконсервного підкомплексу АПК у ринкових умовах / Г.М. Рябенко // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць Випуск 233. - Том 5. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. - С. 1258-1263.

4. Рябенко Г.М. Тенденції розвитку і резерви ефективного ведення регіонального овочівництва / Г.М. Рябенко // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - Миколаїв, 2005. - Випуск 1 (29). - С. 106-110.

5. Червен І.І. До питання розвитку овочівництва у Миколаївській області / І.І. Червен, Г.М. Рябенко // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - Миколаїв,. 2003. - Випуск 1 (21). - С. 8-11 (особистий внесок: збір вихідних даних, їх аналіз, систематизація та проведення основних розрахунків).