Експериментальне обґрунтування годівлі тварин з метою зниження переходу 137Cs та важких металів у молоко і м’ясо в зоні радіоактивного забруднення

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Розробка науково-практичних основ виробництва молока, яловичини та свинини у зоні, постраждалій внаслідок аварії на ЧАЕС, відноситься до актуальних проблем сучасної екології і тваринництва. Це зумовлено, насамперед, високим вмістом радіонуклідів і важких металів у кормах, які вирощуються у зоні радіоактивного забруднення, згодовування яких призводить до порушення обміну речовин в організмі тварин та отримання молока і м'яса понад ДР-97, 2006 та ГДК (Аннєнков Б.М., Юдінцева Є.В., 1991; Буцяк В.І., 2002; Кравців Р.Й. та ін., 1999, 2002; Прістер Б.С. та ін.,1992, 1998; Савченко Ю.І. та ін., 1996, 1998, 1999; Трахтенберг І.М., 1997, 2000).

Незважаючи на загальну тенденцію стабілізації радіаційного стану, слід зазначити, що рівні радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції в окремих районах у десятки разів перевищують доаварійний рівень і в деяких випадках, особливо у селянських господарствах, залишаються значно вищими порівняно з існуючими нормативами. Питома активність цезію-137 у продукції тваринництва в 20 населених пунктах постійно перевищує ДР-97, 2006 в 5-15 разів, а в 400 селах рівень радіоактивного забруднення молока в більшості особистих підсобних господарств перевищує нормативні вимоги (Ліхтарьов І.А, Ковган Л.М., 2005; Національна доповідь України, 2006). Це є наслідком того, що надходження токсичних сполук, особливо цезію-137, кадмію, ртуті, свинцю в організм тварин з кормами, а потім в організм людини з місцевою тваринницькою продукцією залишається на одному і тому ж рівні. Тому виробництво продуктів харчування (молока, яловичини, свинини), у першу чергу, слід розглядати як об'єкт протирадіаційних контрзаходів, спрямованих на зменшення радіонуклідного навантаження на населення регіону (Богданов Г.О. та ін., 1996; Гудков І.М., Вінничук М.М., 2003; Савченко Ю.І. та ін., 2003, 2006; Славов В.П та ін., 1997).

З огляду на це, сьогодні значна увага приділяється природним мінералам-сорбентам. До таких речовин належать цеоліти, бентоніти, хумоліти, сапоніти, глауконіти, трепел, які володіють адсорбуючими, іонообмінними, каталітичними та іншими властивостями (Богданов Г.О. та ін., 2002; Бурлака В.А. та ін., 2004; Грабовенський І.Й. та ін., 1984, 1997; Засуха Т.В., 1997; Кравців Р.Й., Буцяк В.І., 2002,2003; Кулик М.Ф. та ін., 1995). Проте для адекватного використання цих сорбентів у тваринництві потрібне детальне вивчення їх адсорбційної селективності у відношенні до конкретних умов та токсикантів.

Крім того, вітчизняними авторами (Засєкін Д.А. та ін., 2000; Маменко О.М., Кебко В.Г., 1994; Прістер Б.С. та ін., 1996; Савченко Ю.І. та ін., 1998, 2002, 2004; Соболєв А.С. та ін., 1992) розроблено низку прийомів, спрямованих на зниження надходження радіонуклідів і важких металів у організм тварин, ступінь їх засвоєння та виведення з організму. Але розробка нових і удосконалення існуючих прийомів будуть актуальними ще тривалий час.

У зв'язку з цим, наукову та практичну актуальність становлять дослідження, направлені на зниження концентрації радіонуклідів і важких металів у продукції тваринництва, що виробляється в зоні радіоактивного забруднення. Доцільність таких досліджень обумовлена соціальним фактором - зменшити екологічне навантаження на населення, що проживає в зоні аварії на ЧАЕС.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи - експериментально обґрунтувати прийоми зниження переходу 137Сs і важких металів у молоко та м'ясо при їх виробництві в ІІІ зоні радіоактивного забруднення.

Для реалізації поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:

- провести аналіз радіоактивної забрудненості радіоцезієм сільськогосподарської продукції, що виробляється в зоні гарантованого добровільного відселення;

- визначити фактичну концентрацію 137Сs та важких металів Pb, Cd, Hg, Cu, Zn у кормах залежно від щільності радіоактивного забруднення території;

- дослідити ефективність використання різних меліорантів і добрив на процеси накопичення 137Сs і важких металів кормами;

- вивчити ефективність використання різних доз мінералів-сорбентів та їх сумішок при виробництві молока, яловичини та свинини в зоні радіоактивного забруднення, експериментально обґрунтувати оптимальну кількість їх згодовування дійним коровам, відгодівельним бугайцям, свиням;

- встановити вплив різних природних мінералів та їх сумішок на концентрацію цезію-137 і важких металів у молоці, яловичині і свинині та якість продукції;

- дослідити ефективність включення мінералів-сорбентів (сапоніту і КМД) у раціони сухостійним коровам, вміст радіоцезію у плаценті, молозиві, послідуючий ріст і розвиток отриманих від них телят;

- вивчити вплив згодовування бентонітової глини поросним і підсисним свиноматкам на перехід 137Сs в організм підсисних поросят;

- дослідити ефективність згодовування свиням лляної олії, соєвого борошна, фосфогіпсу, як адсорбентів, при виробництві свинини в зоні радіоактивного забруднення;

- вивчити вплив оптимізації раціонів для корів і бугайців по перетравному протеїну, цукру і мікроелементах на трансформацію цезію-137 і важких металів у молоко та яловичину;

- визначити перетравність поживних речовин, баланси азоту, кальцію та фосфору в організмі лактуючих корів і відгодівельних свиней при згодовуванні в складі раціонів різних доз хумоліту та цеоліту;

- вивчити перетравність поживних речовин, баланси азоту, кальцію, фосфору, міді, цинку, 137Сs в організмі молодняку великої рогатої худоби при використанні в раціонах різних рівнів Cu та Zn;

- з'ясувати вплив досліджуваних природних мінералів та їх доз на фізіологічний стан тварин, статус природної резистентності організму корів, бугайців та свиней;

- дослідити показники рубцевого метаболізму, вуглеводно-жирового обміну при згодовуванні молодняку великої рогатої худоби мінералів-сорбентів;

- провести виробничу апробацію, зоотехнічну та економічну оцінку доцільності використання адсорбентів для отримання продукції тваринництва в межах допустимих рівнів (ДР-97,2006);

- на основі експериментальних даних досліджень розробити нормативні документи: методичні рекомендації по застосуванню природних мінералів-сорбентів та шляхи зниження 137Cs і важких металів у молоці і м'ясі при їх виробництві в зоні радіоактивного забруднення.

1. Загальна методика і основні методи досліджень

Експериментальні дослідження дисертаційної роботи згідно з державною тематикою відділу технології виробництва продукції тваринництва Інституту сільського господарства Полісся виконані протягом 1991-2005 років на лактуючих і сухостійних коровах та відгодівельних бугайцях української чорно-рябої молочної породи, поросних і підсисних свиноматках та молодняку свиней на відгодівлі великої білої породи в умовах фізіологічного двору інституту, дослідного господарства «Грозинське» та СТОВ «Відродження» Коростенського району Житомирської області. Поставлені завдання вирішувались в 7 лабораторно-польових, 32 науково-виробничих, 4 виробничих та 3 фізіологічних дослідах на поголів'ї 1220 тварини згідно з наступною програмою і схемою досліджень. Всі досліди на тваринах проведені в ІІІ зоні радіоактивного забруднення від аварії на ЧАЕС.

Для кожного науково-господарського досліду підбирали тварин у групи за принципом парних аналогів з урахуванням виду, статі, породної приналежності, віку, живої маси, продуктивності і фізіологічного стану (Дмитроченко О.П., Пшеничний П.Д., 1964; Овсянніков О.І., 1976). Кожен із дослідів ділився на два періоди - підготовчий, протягом якого всі тварини знаходилися в однакових умовах годівлі та утримання, і дослідний.

У кінці підготовчого періоду на основі даних продуктивності та споживання кормів проводили остаточне формування груп піддослідних тварин.

Під час проведення науково-господарських дослідів піддослідних тварин усіх груп утримували в однакових для кожного експерименту умовах, які відповідали видовим, статевовіковим і фізіологічним особливостям тварин.

Годівля піддослідних тварин була груповою. Раціони балансували за поживними речовинами відповідно до загальновизнаних норм годівлі один-два рази на місяць з урахуванням живої маси, середньодобового приросту, надою молока, фізіологічного стану тварин (період вагітності, період лактації) (Богданов Г.О. та ін., 1986; Калашников О.П. та ін., 1985).

Сапоніти були завезені з Ташківського родовища Славутського району, глауконіти, цеоліти і трепел - із Шепетівського родовища Хмельницької області; монтморилонітова та бентонітова глини - із Черкаського родовища; комплексна мінеральна добавка на основі сапоніту та фосфогіпс були розроблені в Інституті кормів, а хумоліти запозичені в об'єднанні “Каталізатор” (Угорщина).

Аналіз концентрації 137Сs, Pb, Cd, Hg, Cu, Zn визначався у кормах господарств поліської зони із рівнем забруднення радіоцезієм від 0,1 до 15 Кі/км2:

- до 1 Кі/км2 - СТОВ «Холосне», ДГ «Нова Перемога», АФ «Брусилів» Житомирської; Рівненської дослідної станції, СТОВ «Волинь», АФ «Зоря», СТОВ «Плодорозсадник» Рівненської; СТОВ «Порицьке» Волинської областей;

- 1-5 Кі/км2 - СТОВ «Іванівка», ДГ «Рихальське» і «Грозинське» Житомирської області та Сарненської дослідної станції (Рівненська область);

- більше 5 Кі/км2 - СТОВ «Перемога», ім. Горького, «Полісся», «Сингаївське», «Кишинське», «Білокоровицьке», «Іскра», с. Обиходи Житомирської області.

Дослідження по вмісту 137Сs та важких металів у ґрунті та кормових культурах проведені на дослідному полі Інституту сільського господарства Полісся (щільність радіоактивного забруднення території 3-5 Кі/км2). Середні зразки ґрунту та кормів відбирали по методиці А.О.Бабича (1994) та згідно ГОСТ 17.4.3.01.83.

З метою вивчення динамічних змін у накопиченні цезію-137 в продукції тваринництва аналізувалися дані по його вмісту за 1994-2005 роки в забруднених радіонуклідами 7 районах Житомирської області. При цьому були використані дані Житомирського обласного центру радіологічного контролю, лабораторії радіологічного контролю Овруцького молочноконсервного заводу, радіологічної лабораторії Коростенського м'ясокомбінату, результати досліджень радіологічного відділу Інституту сільського господарства Полісся.

Облік заданих кормів та їх залишків проводили щоденно по кожній групі тварин. Поживну цінність раціонів визначали на основі хімічного аналізу окремих кормів та їх залишків (Вудмаска В.Ю., Прилуцький П.П., 1975). Зоохіманаліз кормів - за загальноприйнятими методиками (Лєбєдєв П.Т., Усович О.Т., 1969) в лабораторії якості кормів і продуктів тваринництва Інституту сільського господарства Полісся УААН.

Підготовка зразків рослинного та тваринного походження для визначення важких металів здійснювалась методом сухої мінералізації згідно ГОСТ 26929-94, аналіз - згідно ГОСТ 30178-96. Зразки кормів, молока та м'яса на вміст ртуті аналізувались згідно ГОСТ 26927-86. У ґрунтових зразках визначалась кислотно-розчинна форма важких металів (екстрагент 1н НСl) згідно методичних рекомендацій ЦІНАО, 1992. Вміст 137Сs у ґрунті, кормах і продукції тваринництва визначали на гама-спектрометрі “Адсам-100” та гама-радіометрі РУГ-91 “Адані.

Облік молочної продуктивності корів проводили індивідуально шляхом контрольного доїння один раз в декаду з щомісячним відбором середніх проб молока згідно ГОСТ 13928-84 для лабораторного аналізу. У молоці визначали: кількість сухої речовини аналітичним методом - висушуванням наважки досліджуваного молока при температурі 104оС до постійної маси за ГОСТом 3626-73; вміст жиру - кислотним методом згідно ГОСТу 5667-90; загальну кількість білка - рефрактометричним методом на аналізаторі АМ-2.

Живу масу молодняку ВРХ та свиней визначали індивідуальним зважуванням до ранкової годівлі на початку і в кінці кожного періоду досліду та щомісячно. Оплату корму приростом живої маси і надоями молока - розрахунковим шляхом (за витратами кормів на одиницю продукції у тварин контрольної та дослідних груп).

Забійні якості вивчали за результатами контрольного забою тварин по три голови з кожної групи, жива маса яких відповідала середнім показникам по групах - по методиці ВІТ (1967). Для проведення хімічного аналізу м'яса відбирались зразки найдовшого м'язу спини (масою 400 г) між 9 і 12 ребрами правих півтуш після 48-годинного охолодження при 40С, визначення проводили за загальноприйнятими методиками.

Коефіцієнт переходу токсичних сполук в ланцюгу “раціон - продукція тварин” розраховували за формулою:

КП = Апрод./ Арац.х 100,

де КП - коефіцієнт переходу, %;

Апрод. - вміст токсичних речовин в продукції тварин, Бк/кг, Бк/л, мг/кг;

Арац. - вміст токсичних речовин у добовому раціоні, Бк, мг.

З метою вивчення перетравності поживних речовин, балансу азоту та мінеральних речовин під впливом досліджуваного фактора і з урахуванням специфіки досліду на фоні науково-господарських експериментів на дійних коровах, відгодівельному молодняку ВРХ та свинях на фізіологічному дворі Інституту проводили фізіологічні (балансові) досліди на 3-х тваринах з кожної групи згідно з існуючими методиками, рекомендованими А.І. Овсянніковим (1976). У період досліджень проводився індивідуальний облік спожитих кормів і виділених калу та сечі з відбором середніх проб для аналізу.

Рубцевий вміст отримували ротостравохідним зондом за 1,5-2 години до ранкової годівлі тварин та через 1,5-2 години після неї. У рубцевій рідині в 3-х тварин із кожної групи визначали наступні показники: рН - на рН-метрі; кількість інфузорій - методом мікроскопічного підрахунку; загальну кількість ЛЖК - шляхом відгонки в апараті Маркгама; співвідношення ЛЖК - методом розподільчої хроматографії на селікагелевій колонці.

Кров для досліджень відбирали із яремної вени від 3-4 тварин із групи вранці до ранкової годівлі. В крові визначали показники вуглеводно-жирового обміну: загальну кількість ЛЖК; цукор по Хагедорну і Йенсену; піровиноградну кислоту в модифікації Умбрайта; фосфоліпіди - фотоелектроколориметричним методом; холестерин по методу Ілька. Гематологічні дослідження проводили за наступними показниками: еритроцити та гемоглобін на еритрогемометрі; лейкоцити шляхом підрахунку в камері Горяєва; резервну лужність по Вікторову і Жеребцову; кальцій - трилонометричним методом; фосфор - по Бріксу; каротин - по Рачевському; загальний білок - рефрактометричним методом на рефрактометрі РЛУ; білкові фракції - експрес-методом.

Результати досліджень були апробовані у 4 виробничих дослідах на лактуючих коровах в умовах стійлового та пасовищного періодів утримання тварин. В умовах виробництва перевіряли найбільш ефективні дози природних мінералів-сорбентів.

Економічна ефективність розраховувалася за загальноприйнятими методиками аналізу, виходячи із продуктивності тварин, затрат кормів і мінералів-сорбентів, їх собівартості.

Матеріали досліджень обробляли методом варіаційної статистики на основі розрахунку середнього арифметичного (М), середньоквадратичної похибки (m) та достовірності різниці між порівнювальними показниками (Р) (Плохінський М.О., 1969, 1970). Для показу вірогідності в таблицях прийняті умовні позначення: Р>0,95; Р>0,99; Р>0,999, в роботі, відповідно, позначені зірочками (*; **; ***).

2. Результати досліджень та їх аналіз

Рівень забруднення сільськогосподарської продукції 137Cs і важкими металами та способи їх зниження в кормових культурах у зоні аварії на ЧАЕС

Дослідження, проведені в господарствах поліської зони, свідчать про те, що вміст цезію-137 коливається залежно як від виду кормів, так і щільності радіоактивного забруднення території. Так, найвищу концентрацію 137Cs виявлено у грубих кормах - сіні злаковому і соломі озимих зернових (53,1-161,2 Бк/кг) та зеленій масі багаторічних трав (71,3-140,1 Бк/кг), а найменшою його активністю відзначався кормовий буряк (22,9-40,9 Бк/кг).

Встановлено чітку закономірність між питомою активністю кормів по радіоцезію та рівнем радіоактивного забруднення території - зі збільшенням щільності забруднення ґрунту вміст 137Cs підвищується в грубих кормах у 3,0 рази (Р > 0,999), силосі та сінажі - 2,5 (Р > 0,999), кормовому буряку - 1,6, зернофуражі - 2,8 (Р > 0,999) та зеленій масі в 2,0 рази (Р > 0,95).

Необхідно відмітити, що концентрація 137Cs у кормах за останні 14 років не тільки не знизилась, а й значно зросла (рис.2). Так, якщо протягом 1991-1993 років вміст радіоцезію у грубих кормах становив 65,9 Бк/кг, то за останні роки цей показник підвищився до 129,2 Бк/кг, або майже в 2 рази. Аналогічна тенденція спостерігається по силосу та сінажу - 3,2 рази, кормовому буряку - 4,0, зеленій масі - 3,1 та концентрованих кормах - 2,6 рази. Причиною цьому є припинення (з 1995 року) майже всіх радіозахисних заходів і прийомів, спрямованих на зменшення переходу радіонуклідів з ґрунту в рослини та їх руху харчовими ланцюгами до людини.

Важкі метали - один з найнебезпечніших забруднювачів навколишнього природного середовища, а отже, і кормів. Встановлено, що в поліській зоні найбільше нагромаджують кадмій сіно та солома (0,283 мг/кг), а найменше - зелена маса (0,082 мг/кг). Концентрація свинцю варіює залежно від виду корму від 0,483 мг/кг (буряк кормовий) до 2,954 мг/кг (сіно та солома), а вміст ртуті у грубих кормах і силосі та сінажі значно перевищував ГДК - відповідно, у 5,64 і 2,48 рази.

При вивченні динаміки накопичення 137Сs у продукції тваринництва встановлено, що концентрація радіонукліду в сільськогосподарських підприємствах і особистих господарствах населення, за даними максимального забруднення, як у 1994 році, так і в 2001-2005 роках була вище вимог ДР-97, 2006 і становила, відповідно, 265-1036 і 44-1060 Бк/л у молоці та 184-1300 і 49-1026 Бк/кг у м'ясі.

Значним є перевищення гранично допустимих концентрацій в молоці та м'ясі, відповідно, по свинцю в 4,1 та 1,2 рази, кадмію - 1,2 та 1,6, ртуті - 3,0 та 1,6 рази. 100% проаналізованих проб молока перевищували нормативні вимоги по свинцю та ртуті, а 42,1% - по кадмію. Яловичина порівняно з молоком дещо менш забруднена важкими металами: 79,9% обстежених проб перевищували ГДК по ртуті, 56,7 - свинцю та 50,0% по кадмію.

Вміст міді та цинку в продукції тваринництва (за середніми показниками) був значно нижче нормативних вимог і становив, відповідно, у молоці 0,15 та 3,57 мг/кг, яловичині - 0,90 та 28,80 мг/кг. Але при цьому також зустрічаються випадки, коли продукція тваринництва, що виробляється в зоні аварії на ЧАЕС, переважає ГДК за даними металами.

Таким чином, аналіз екологічної якості сільськогосподарської продукції зони гарантованого добровільного відселення свідчить про те, що вона в значній мірі забруднена не тільки 137Cs, а й важкими металами. При цьому встановлена пряма залежність - зі збільшенням рівня радіоактивного забруднення території концентрація 137Cs, Pb, Cd, Hg у кормах також підвищується. Тому одним із першочергових заходів поліпшення харчової цінності тваринницької продукції є зниження надходження токсичних речовин у ланцюгу ґрунт-корми.

Після внесення фосфорно-калійних добрив у дозі Р60К90 відмічено зниження концентрації 137Cs у кормі на 88,2 Бк/кг, або в 2,0 рази порівняно з контрольним варіантом, тоді як застосування мінеральних добрив у повному складі (N60Р60К90 і N120Р60К90) було менш ефективним (10,1-28,8 Бк/кг або 5,7-16,3%), що пояснюється застосуванням високих доз азоту (N60, 120).

Найбільше зниження питомої активності 137Cs у зерні озимих жита і пшениці було також у варіантах досліду, де в грунт вносилися тільки фосфорні та калійні добрива (Р30К30) - на 43,7-64,9%.

Ефективним контрзаходом щодо зменшення концентрації радіоцезію в зеленій масі люпину виявилися варіанти, де було проведено внесення органічних добрив з розрахунку 60 т/га (2,4 рази), добавка до органічних добрив природного мінералу цеоліту (1,6 рази), а неефективним - плантажна оранка на глибину 38-40 см.

Комплексна оцінка досліджених добрив показала, що в умовах локального антропогенного забруднення ґрунту важкими металами найбільш перспективним є використання суперфосфату та фосфоритного борошна з добавкою мікроелементів Сu, Mo, B, Zn. Коефіцієнти накопичення кадмію та ртуті у пелюшко-вівсяній сумішці при сумісному застосуванні суперфосфату та фосфоритного борошна з мікроелементами були менші, відповідно, в 1,6-2,7 та 1,3-4,2 рази порівняно з неудобреним варіантом.

Досліджені зразки ґрунту, зерна і соломи пелюшко-вівса не перевищували нормативних вимог по свинцю. Але, якщо в зерні його концентрація становила 0,07-0,55 мг/кг, то у соломі ці показники були близькими до ГДК - 3,87-4,40 мг/кг. Вивчаємі системи удобрення ґрунту не сприяли зниженню вмісту свинцю у кормах.

Сумісне використання суперфосфату та фосфоритного борошна з мікроелементами Сu, Mo, B, Zn забезпечувало зниження рівня кадмію і ртуті у зерні та соломі пелюшко-вівсяної сумішки.

Таким чином, при вирощуванні сільськогосподарських культур у ІІІ зоні радіоактивного забруднення, найбільш ефективними контрзаходами щодо зниження накопичення у кормах 137Cs є внесення у ґрунт фосфорно-калійних і органічних добрив та фосфоритного борошна з мікроелементами, а важких металів - використання органічних добрив та фосфоритного борошна з мікроелементами. Ці заходи створюють передумови до значного зниження нагромадження рухомих форм важких металів у кормах раціону, що дасть можливість зменшити міграцію токсичних елементів трофічними ланцюгами.

Ефективність використання мінералів-сорбентів при виробництві молока в зоні радіоактивного забруднення

Одним із прийомів зниження доступності 137Cs в шлунково-кишковому тракті тварин є згодовування їм сорбентів, що сприяє виведенню цього ізотопу з калом і сечею та зниженню коефіцієнту переходу в продукцію тваринництва.

Дані науково-господарських дослідів свідчать, що включення природних мінералів у раціони годівлі дійних корів у всіх варіантах сприяло зниженню питомої активності 137Cs у молоці тварин дослідних груп. Так, нагромадження 137Cs в молоці корів дослідних груп було меншим, ніж у контрольних аналогів при згодовуванні їм сапоніту на 30,0%, глауконіту - 26,9-32,4, монокальційфосфату - 9,4, КМД - 3,1-21,7, цеоліту - 7,7, трепелу - 3,9, хумоліту - 14,3-39,6, суміші КМД з трепелом і цеолітом - 24,6-37,7, глауконіту з сапонітом - 17,2, трепелу з цеолітом - на 20,8%.

Середньодобовий надій 4% молока від корів дослідних груп був більшим на 2,7-28,6%, ніж у аналогів із контрольних груп. Одержана різниця між надоями молока в трьох, а за жирномолочністю у двох дослідах була статистично вірогідною. У експерименті 6 згодовування коровам-первісткам різних доз хумоліту не сприяло підвищенню молочної продуктивності тварин, особливо в дослідних групах 5 і 6, де використовували раціони годівлі з високою радіоактивністю.

Витрати кормів на 1 л молока у корів дослідних груп порівняно з контрольними аналогами були меншими на 0,8-17,0% залежно від виду природного мінералу у раціоні. За цим показником найкращі результати отримані при дачі тваринам монокальційфосфату, цеоліту, трепелу, КМД, глауконіту та суміші трепелу з КМД і сапоніту з глауконітом.

Позитивний вплив різних сорбентів на продуктивність корів, мабуть, обумовлений наявністю в їх складі макро- і мікроелементів, фізико-хімічними властивостями (абсорбція та іонообмін), а також наявністю у деяких із них неідентифікованого фактору росту. Крім того, ці фактори проявляються більш чітко в умовах Полісся, де корми бідні на мікроелементи.

Аналіз хімічного складу молока корів показав, що згодовування в складі раціонів монокальційфосфату (150 г/гол/добу) та невеликих доз КМД (200 г/гол/добу) сприяло покращанню його якісного складу у тварин дослідних груп.

За період проведення експерименту (96 днів) основні складові компоненти молока (за виключенням білку та кальцію) у тварин усіх піддослідних груп знизилися: СЗМЗ - на 0,19-0,69%, жиру - 0,12-0,51, золи - 0,10-0,23, фосфору - на 0,02-0,03%. Проте, це зниження у корів дослідних груп порівняно з контрольними аналогами було значно меншим, і, як наслідок, у кінці досліджень тварини І та ІІ дослідних груп переважали своїх аналогів з контрольної групи по вмісту в молоці СЗМЗ на 0,32-0,51% (Р > 0,95), жиру - 0,08-0,26, білку - 0,09-0,22, Са - 0,01-0,02 (Р > 0,999), Р - на 0,01% (Р > 0,999).

При введенні в раціони дійних корів цеоліту та трепелу з розрахунку 0,5 кг на голову щодоби спостерігається суттєве покращення хімічного складу молока.

Згодовування тваринам природних мінералів протягом 94 днів дослідного періоду сприяло підвищенню їх жирномолочності та білковомолочності, відповідно, з 3,58-3,60 до 3,80-3,81% (на 0,20-0,23%) та з 2,74-3,12 до 3,29-3,38% (на 0,18-0,64%), тоді як у контрольній групі вміст жиру та білку зріс, відповідно, на 0,13 (з 3,57 до 3,70%) та 0,02% (з 3,12 до 3,14%). Суттєвої різниці в кількості лактози в молоці корів контрольної та дослідної груп не виявлено.

Включення в раціони тварин у сухостійний період по 0,5 кг/гол/добу КМД або сапоніту позитивно позначилося на їх наступній молочній продуктивності.

Так, якщо протягом першого місяця після розтелу середньодобовий надій 4% молока від корови у контролі становив 18,6 л, то у їх аналогів із дослідних груп 20,9-21,0 л, що на 2,3-2,4 л або на 12,4-12,9% більше. Проте встановлена різниця статистично не вірогідна (Р ? 0,95), що пояснюється великою варіабельністю даної ознаки, особливо у тварин контрольної групи.

Природні адсорбенти у раціонах піддослідних тварин зумовили різницю не тільки в середньодобових надоях лактуючих корів, а й у якісному складі молозива. Зокрема, згодовування тваринам сухостійного періоду по 0,5 кг/гол/добу КМД тенденційно сприяло збільшенню в молозиві порівняно з контролем сухої речовини на 1,1%, жиру - 1,0, білку - 0,88, золи - 0,17, кальцію - 0,03 та фосфору - на 0,01%. При використанні сапоніту в молозиві корів неістотно знижувався вміст сухої речовини (на 0,8%), жиру (1,9) та білку (на 1,52%), за винятком золи і макроелементів, де ці показники були більшими, ніж у аналогів контрольної групи.

Згодовування сухостійним коровам КМД і сапоніту позитивно позначилося на рості новонародженого молодняку.

За період вирощування найбільші середньодобові прирости живої маси телят одержані в дослідних групах - 478-507 г. За цим показником у двохмісячному віці вони переважали контрольних аналогів на 118-147 г, або на 32,8-40,8% при вірогідній різниці (Р > 0,95-0,999).

Таким чином, використання комплексної мінеральної добавки або сапоніту в кормових раціонах сухостійних корів у зоні радіоактивного забруднення позитивно впливає на їх подальшу молочну продуктивність та ріст і розвиток телят до двохмісячного віку.

На фоні науково-виробничого досліду 6 в середині основного періоду було проведено фізіологічний дослід по вивченню впливу згодовування коровам-первісткам різної кількості хумоліту на перетравність поживних речовин, баланси азоту, кальцію і фосфору в раціонах з низьким і високим вмістом радіоцезію. Зокрема, на фоні низького забруднення раціонів 137Cs (1082-1095 Бк/добу) при згодовуванні тваринам хумоліту з розрахунку 0,5 г/кг живої маси (ІV група), коефіцієнти перетравності органічної речовини були вищі порівняно з контролем (І група) на 0,3%, протеїну - 1,6, жиру - 0,3, клітковини - на 1,0% при незначному зменшенні перетравності сухої речовини (0,5%) та БЕР (1,1%) при невірогідній різниці.

При підвищенні питомої радіоактивності раціонів до 74557-74574 Бк/добу (ІІ, V,VІ групи) дача коровам-первісткам помірних доз хумоліту (0,3 г/кг живої маси) призводила до зростання коефіцієнтів перетравності протеїну та клітковини, відповідно, на 1,6 та 5,1% при зниженні органічної речовини на 1,5% та БЕР на 4,2%. Збільшення добової даванки природного мінералу до 0,5 г/кг живої маси (VІ група) негативно впливало на перетравність поживних речовин раціону, за виключенням жиру та протеїну. Але встановлені міжгрупові відмінності виявилися статистично невірогідними.

Баланс азоту у корів-первісток всіх піддослідних груп був позитивним і складав 43,7-49,3 г/гол/добу. Загальне використання азоту на відкладення в тілі й молоко у тварин дослідних груп (ІV, V та VІ) порівняно з контрольним аналогами (І та ІІ) було більшим на 0,7-13,2 г або 1,0-16,3%.

Баланс мінеральних речовин у піддослідних корів також був позитивним. Кальцій кормів тваринами дослідних груп порівняно з контрольними аналогами використовувався значно краще. Його менше виділялося з організму первісток, а перетравлювалось і відкладалось в тілі більше, відповідно, на 3,9-15,5% і 6,6-24,1%.

Найкращі результати утримання фосфору в тілі корів отримані при використанні високої дози хумоліту на фоні помірної питомої радіоактивності раціону (ІV група).

Як свідчать отримані дані, згодовування коровам різних доз хумоліту в раціонах з низькою і високою активністю по 137Cs, істотно не позначалося на перетравності поживних речовин корму, балансах азоту, кальцію і фосфору.

Згодовування дійним коровам різних мінералів-сорбентів та їх сумішей не мало негативного впливу на морфологічні і біохімічні показники крові, а навпаки, сприяло нормалізації природної резистентності організму тварин за умов забруднення довкілля радіонуклідами.

Ефективність використання природних адсорбентів при виробництві яловичини в зоні підвищеної екологічної небезпеки.

З метою визначення впливу різних мінералів-сорбентів на перехід радіоцезію в яловичину було проведено 5 науково-виробничих дослідів у стійловий та літній періоди.

Даванка відгодівельним бугайцям разом з концентрованими кормами мінералів-сорбентів монокальційфосфату, КМД, цеоліту, трепелу, хумоліту, глауконіту сприяла зниженню питомої активності 137Cs у яловичині на 15,3-78,3%, при цьому коефіцієнти переходу радіонукліду в продукцію були менші в дослідних групах на 0,31-4,01%, ніж у контролі.

Таким чином, по показниках сорбційної ефективності кращими для молодняку ВРХ виявилися КМД, монокальційфосфат, цеоліт і трепел.

Встановлено також, що згодовування молодняку великої рогатої худоби на відгодівлі в складі раціонів 100 і 200 г/гол/добу КМД (дослід 16) сприяло зменшенню, порівняно з контролем, забрудненню найдовшого м'язу спини свинцем на 5,6-15,6%, кадмієм - 16,4-19,2 і ртуттю - на 15,1-26,4%.

Включення мінералів-сорбентів у раціони позитивно позначилося на середньодобових приростах молодняку у всіх експериментах. Рівень підвищення приростів живої маси бугайців по дослідних групах був більшим на 1,4-34,7%, а витрати кормів на одиницю приросту - нижчими на 1,1-26,7%, ніж у контрольних групах.

Найбільш об'єктивно стан м'ясної продуктивності тварин характеризує забійний вихід. По всіх дослідах цей показник варіював у межах від 47,6 до 53,4% і був характерним для відгодівельного молодняку чорно-рябої породи. У тварин дослідної групи (дослід 17) забійний вихід виявився на 1,4% більшим порівняно з бугайцями контрольної групи, в інших експериментах міжгрупові відмінності незначні.

Результати обвалювання свідчать про порівняно високий вміст їстівної частини у відрубах усіх груп тварин. Вихід м'якоті до загальної маси трьохреберного відрубу знаходиться в межах 78,05-84,84% і був дещо вищим у молодняку дослідних груп. При цьому згодовування бугайцям високих доз КМД (дослід 17) сприяло збільшенню відносного виходу м'яса та зменшенню кісток на 2,29%. Аналогічні дані на користь відгодівельних бугайців дослідних груп, порівняно з контрольними, отримані при дачі піддослідним тваринам трепелу (2,18%), хумоліту (1,21) та глауконіту (1,32%).

Більший вміст жиру у найдовшому м'язі спини у бугайців дослідних груп позитивно позначився на енергетичній цінності 1 кг яловичини. Вона була вищою в порівнянні з показниками контрольних тварин: при використанні монокальційфосфату на 4,3%, КМД - 0,5, глауконіту - 5,4%. При цьому даний показник варіював у межах 3,72-4,51 МДж/кг і був найбільш високим у дослідах 15 і 20.

Як свідчать отримані дані, згодовування відгодівельним тваринам у складі раціонів різних адсорбентів не мало негативного впливу на забійні якості, хімічний склад яловичини та субпродуктів, дещо підвищувало енергетичну цінність м'яса.

Як відомо, ефективність використання кормів тваринами, зокрема жуйними, залежить від характеру рубцевого метаболізму. При згодовуванні бугайцям 100 і 200 г/гол/добу КМД чисельність інфузорій в їх рубцевій рідині порівняно з контрольними аналогами збільшувалась на 4,8-10,0%, а також зростала інтенсивність утворення оцтової та пропіонової кислот і знижувалась - масляної.

У крові молодняку великої рогатої худоби дослідних груп під впливом згодовування КМД концентрація піровиноградної кислоти порівняно з контролем збільшилась на 0,37-0,91 мг%, або на 7,1-17,4% (Р>0,99). Вміст цукру і ЛЖК в крові тварин, у раціонах годівлі яких використовували мінеральну добавку (200 г/гол/добу), також був більшим, відповідно, на 15,1 мг% і 199,9 мекв/л відносно показників у бугайців контрольної групи (Р>0,95-0,999).

Отже, включення мінералів-сорбентів у раціони відгодівельного молодняку ВРХ позитивно позначилось на показниках рубцевого метаболізму, вуглеводно-жирового обміну та природній резистентності організму тварин. Свідченням останнього є більш висока концентрація в крові бугайців дослідних груп гемоглобіну, загального білку, альбумінів і глобулінів.

Використання мінералів-сорбентів при годівлі свиней в зоні радіоактивного забруднення.

Включення в раціони відгодівельних свиней великої білої породи монтморилонітової глини (105 г/гол/добу, дослід 21), хумоліту (108 г/гол/добу, дослід 23), КМД (185 г/гол/добу, дослід 24) сприяло зменшенню питомої активності 137Cs у свинині на 19,1-43,7%. Кратність накопичення радіоцезію в м'ясі була в 1,26-1,82 рази більшою в контрольних тварин порівняно з аналогічними показниками дослідних груп.

У досліді 25 вивчали ефективність згодовування піддослідним свиням різних адсорбентів. Найбільш ефективними виявилися включення у раціони годівлі тварин по 10 і 50 г на голову на добу, відповідно, фосфогіпсу і соєвого борошна, які суттєво знижували концентрацію радіоцезію у свинині - на 23,9-24,9 у м'ясі та 14,4-22,5% у салі. Кратність накопичення 137Cs у продукції в контрольній групі була в 1,2-1,4 рази більшою, ніж у дослідних групах.

Дослідженнями по згодовуванню лляної олії відгодівельному молодняку свиней (дослід 26) встановлено, що даванка тваринам в складі раціону 20 мл на голову щодоби рослинної олії зменшувала питому активність цезію-137 у продукції на 19,1-28,5%, що пояснюється, мабуть, наявністю у лляній олії великої кількості ліноленової та лінолевої кислот, які сприяють виведенню радіонукліду з організму тварин.

Оптимізація раціонів годівлі піддослідного молодняку свиней за дефіцитними мікроелементами Сu, Zn, Mn, Co, J (дослід 27) у ІІІ зоні радіоактивного забруднення сприяла отриманню більш екологічно якісної свинини - концентрація 137Cs у м'ясі та салі тварин дослідної групи, порівняно з контролем, знижувалась на 31,9-42,2%.

За результатами досліджень (досліди 25-27) необхідно відмітити, що в салі радіоцезію нагромаджувалось на 5,2-36,0% менше, ніж у м'язах.

Дослід 28 проводили на поросних і підсисних свиноматках-першоопоросках великої білої породи. Тваринам дослідної групи згодовували в суміші з концентрованими кормами бентонітову глину в кількості 5% від їх маси в раціоні, свині контрольної групи природного мінералу не отримували. Для годівлі використовували корми власного виробництва, вирощені в зоні радіоактивного забруднення.

Після опоросу свиноматок було проведено визначення радіоактивного цезію в їх плаценті. Встановлено, що в плаценті свиней контрольної групи 137Cs містилося 12,3 Бк/кг, а дослідної - 23,2 Бк/кг, або на 88,6% більше. Ймовірно, плацента у тварин, яким згодовували бентонітову глину, затримувала надходження радіонукліду в організм плодів, захищаючи його від опромінення. Ця закономірність підтверджується концентрацією цезію-137 в м'язах забитих новонароджених поросят, після 21 та 60 днів підсисного періоду.

Отримані дані дають можливість констатувати, що в зоні аварії на ЧАЕС використання бентонітової глини в раціонах годівлі поросних і підсисних свиноматок сприяє зниженню нагромадження 137Cs в м'язах поросят на 31,0-45,7% (Р > 0,99-0,999).

Згодовування відгодівельним свиням природних мінералів і добавок по різному вплинуло на їх продуктивність та витрати кормів на одиницю приросту живої маси (табл. 15). Включення монтморилонітової глини (дослід 21), цеоліту (22), КМД (24), соєвого борошна та фосфогіпсу (25), лляної олії (26) у раціони годівлі, а також оптимізація мінерального живлення (дослід 27) відгодівельних тварин позитивно позначилося на середньодобових приростах молодняку свиней. Рівень підвищення приростів по дослідних групах становив 2,6-21,4%, а витрати кормів на одиницю приросту живої маси були меншими на 2,2-16,2%. В той же час згодовування хумоліту в кількості 108 г/гол/добу (дослід 23) не мало позитивного впливу на показники продуктивності піддослідних свиней.

Використання цеоліту як мінеральної добавки до раціону молодняку свиней на відгодівлі в кількості 5 і 10% від маси концентрованих кормів сприяло кращому перетравленню протеїну (1,3-3,0%), жиру (5,1-5,3) та клітковини (4,6-4,8%) при невірогідній різниці (Р<0,95). Дещо гірше дослідні тварини І та ІІ груп порівняно з контрольними перетравлювали суху речовину (3,0-6,3%, Р >0,999) та БЕР (2,6-2,8%) при майже однакових показниках органічної речовини (77,3-77,9%).

Важливим показником ефективності використання кормів і раціонів у годівлі ростучого молодняку є баланс азоту. В наших дослідженнях введення в раціон різних доз цеоліту зумовило, порівняно з контролем, підвищення екскреції азоту з калом і сечею на 1,5-2,0 г, або на 3,3-4,3%.

Загальне відкладення азоту в тілі відгодівельних свиней І та ІІ груп становило 26,2-25,8 г, що переважало контрольних тварин на 2,1-1,7 г або 8,7-7,1% (Р<0,95). Якщо порівнювати відносні показники ефективності використання азоту, то у тілі підсвинків дослідних груп його відклалося відносно до отриманого також більше на 0,8-0,9%, ніж у аналогів із контрольної групи.

У тварин контрольної групи щодобові відкладення кальцію становили 9,65 г, тоді як у свиней дослідних груп - 11,96-15,82 г, або на 23,9-63,9% більше (Р<0,95). Кращі результати по засвоєнню цього макроелементу організмом тварин отримані у І групі, в раціон яких включали природний мінерал цеоліт у дозі 5% від маси концкормів. Підвищення біологічної доступності кальцію пов'язана з інтенсивним засвоєнням елементу в кишково-шлунковому тракті молодняку, що, напевне, обумовлюється специфічними фізико-хімічними властивостями мінералу.

Середньодобове споживання фосфору дослідними тваринами було більшим на 33,2%, ніж у контролі, а його екскреція з калом збільшувалась тільки на 14,4-15,4%, тоді як ендогенне виділення фосфору з сечею знижувалось на 0,7-6,4%. Внаслідок цього зростало загальне відкладення мінерального елементу в організмі підсвинків І та ІІ груп на 58,8-61,3% порівняно до контрольних аналогів при статистично вірогідній різниці (Р>0,99-0,999).

Аналіз показників хімічного складу найдовшого м'язу спини свідчить про те, що вони істотно не відрізнялися між контрольною та дослідними групами тварин. Проте, згодовування відгодівельним свиням природного мінералу цеоліту в кількості 5% від маси концентрованих кормів у раціоні сприяло покращенню енергетичної цінності найдовшого м'язу спини, порівняно з контролем, на 6,2% за рахунок більшого вмісту в ньому жиру (на 0,43%). В той же час підвищення дози сорбенту до 10% позитивного впливу на якість продукції за цими показниками не мало.

Продуктивність корів та якість молока залежно від оптимізації живлення тварин у зоні радіоактивного забруднення

Оптимізація вуглеводневого та мінерального живлення дійних корів у зоні радіоактивного забруднення позитивно позначилася на коефіцієнті переходу радіоцезію із кормів, спожитих за добу, в молоко тварин - якщо в контрольних групах він становив 0,81-1,39%, то в дослідних групах був меншим на 0,05-0,47%.

При балансуванні раціонів годівлі по цукру (дослід 29) за рахунок цукробурякової меляси (дослідна 1) та кормових буряків (дослідна 2) забрудненість молока тварин всіх піддослідних груп свинцем занадто висока - 0,279-0,314 мг/кг, або в 2,79-3,14 рази більше нормативних вимог. Проте, цей показник у ІІ групі порівняно з контрольною та І групами був нижчим на 10,9-11,2%. Концентрація свинцю в молоці корів дослідних груп за період проведення досліджень знизилась з 0,357-0,367 мг/кг до 0,279-0,314 мг/кг або в 1,17-1,28 рази, тоді як у продукції контрольних тварин вона зросла на 0,017 мг/кг - на 5,7%.

Забезпечення оптимального мінерального живлення дійних корів у зоні радіоактивного забруднення (дослід 30) сприяло значному зниженню концентрації важких металів у їх продукції - свинцю виявлено тільки сліди, а рівень кадмію зменшився в 3,0 рази. Вміст ртуті в молоці тварин дослідних груп порівняно з контролем також був меншим на 30,4-73,9% (Р>0,999), хоча вся продукція перевершувала ГДК за цим елементом у 1,2-4,6 рази.

Підвищення рівня дефіцитних мікроелементів Cu, Zn, J, Co у кормових раціонах до 130 і 150% від потреби тварин (дослід 31) вірогідно збільшувало концентрацію у молоці свинцю в 1,75-1,81 рази (Р>0,95) та зменшувало вміст ртуті на 35,7-42,9% (Р>0,95-0,99). При цьому рівень кадмію у І дослідній групі за період досліду знизився більше як у 2,0 рази, тоді як в інших піддослідних групах він залишався постійним.

Порівнюючи коефіцієнти переходу важких металів, можна відмітити, що серед металів-токсикантів найбільше з молоком виводиться свинцю (0,03-1,22%), а з металів-біотиків - цинку (0,39-2,00%).

Простежується чітка закономірність - при оптимізації живлення дійних корів по цукру та мікроелементах коефіцієнт переходу цинку в продукцію відносно контролю знижується на 0,10-0,71%.

Коефіцієнт переходу міді в молоко значно нижчий контрольного варіанту тільки при використанні в раціонах годівлі підвищених доз дефіцитних елементів живлення тварин.

Найбільш впливає на зменшення коефіцієнта переходу металів-токсикантів у молоко мікромінеральне балансування раціонів згідно існуючих норм годівлі (дослід 30) - свинець майже не трансформується, а кадмію та ртуті з продукцією виводиться, відповідно, на 0,40 та 0,22-0,55% менше. Підвищення рівня мінерального живлення дійних корів до 130-150% від потреби значно зменшує акумуляцію ртуті в молоці, при цьому концентрація свинцю і кадмію в продукції збільшується.

Отримані експериментальні дані показують, що в умовах надмірного техногенного навантаження агробіоценозу токсичними речовинами, а відповідно і організму корів, балансування раціонів годівлі тварин по цукру та дефіцитних мікроелементах Cu, Zn, J, Co сприяло покращенню якості молока, знижуючи в ньому вміст 137Сs і важких металів.

Забезпечення оптимального рівня вуглеводневого та мінерального живлення дійних корів за рахунок різних цукристих кормів і солей дефіцитних мікроелементів позитивно позначилося на молочній продуктивності тварин і якості молока. У досліді 29 за продуктивною дією дещо кращими були раціони тварин дослідних груп. Від цих корів за період проведення досліду надоєно молока на 38-49 кг більше, ніж від їх аналогів з контрольної групи. Проте не встановлено істотної різниці по середньодобових надоях 4% молока на корову. Цей показник по всіх піддослідних групах практично однаковий - 6,65-6,85 л молока. Затрати кормів на 1 л молока становили 1,30-1,34 кг кормових одиниць і були в І та ІІ дослідних групах нижчими на 2,2-3,0%, ніж у контролі.

При забезпеченні 100% потреби тварин у дефіцитних мікроелементах Cu, Zn, J, Co (дослід 30), а також при збільшенні їх дачі до 130-150% від норми (дослід 31) середньодобовий надій 4% молока у дослідних групах був більшим на 0,61-0,95 л, або 8,1-10,4%, ніж у контрольних аналогів. При цьому надої молока у корів ІІ групи досліду 30, які отримували додатково до солей мікроелементів комплексну сапонітову добавку, були практично однаковими з контролем.

Продуктивні якості та перехід важких металів у яловичину відгодівельних бугайців при балансуванні раціонів годівлі по цукру, протеїну та мікроелементах

Експериментальні дослідження показали, що зниження концентрації свинцю в яловичині обумовлене збалансованою годівлею молодняку по протеїну - на 28,4-57,9%, Р>0,999 (дослід 33), згодовуванням підвищених на 30-50% понад норми дефіцитних мікроелементів - 35,9-45,1, Р>0,99 (дослід 36), сумісним використанням Cu, Zn, Co, J з КМД - 13,5 (дослідна 2 експерименту 34) і оптимальним рівнем цукру в раціоні - на 6,3% (дослід 32).

У той же час підвищення рівнів міді у раціонах відгодівельних бугайців і міді та цинку (дослід 35) негативно позначилося на якості м'яса - вміст Pb у найдовшому м'язі спини дослідних тварин порівняно з контролем збільшився на 8,2-18,4% при невірогідній різниці.

Встановлена істотна різниця між групами по концентрації в м'ясі солей кадмію залежно від згодовування збалансованих і дефіцитних по цукру, протеїну та мікроелементах раціонів годівлі тварин. Так, балансування раціонів годівлі відгодівельного молодняку по цукру за рахунок кормових буряків сприяло зниженню нагромадження Сd у продукції в 1,98 рази (Р>0,999). Дещо менший вміст кадмію у найдовшому м'язі спини був при використанні підвищених на 30 і 50% понад норми дефіцитних мікроелементів (7,7-30,8%, Р>0,95), сечовини (20,0) та оптимальної дачі Cu, Zn, Co, J з мінеральною сапонітовою добавкою (15,2%).

Значно погіршувало якість яловичини підвищення в кормових раціонах рівнів міді та цинку на 20% більше нормативних вимог (дослід 35) - концентрація Сd у найдовшому м'язі спини дослідних тварин збільшувалася порівняно з їх контрольними аналогами в 1,14-2,72 рази.

Концентрація Hg в м'ясі відгодівельних бугайців дослідних груп при їх годівлі за раціонами, збалансованими по протеїну (дослід 33) та дефіцитних мікроелементах живлення (дослід 34) була меншою, відповідно, на 27,7-34,7% (Р>0,999) та 72,1-85,3% (Р>0,95-0,99) проти аналогічних показників контрольних тварин.

Підвищення рівнів Cu та Zn на 20% більше норми (дослід 35) забезпечувало зниження вмісту ртуті в яловичині - в м'ясі бугайців дослідних груп, порівняно з контрольними аналогами, її містилося менше на 20,9-22,4%.

Згодовування молодняку високих доз Cu, Zn, Co, J (130-150% від норми, дослід 36) у зоні радіоактивного забруднення негативно позначалося на якості продукції - концентрація Hg у м'ясі підвищувалась в 1,09-1,12 рази.

Зниження коефіцієнта переходу металів-токсикантів Pb, Cd, Hg спостерігалось тільки при балансуванні раціонів годівлі дослідних бугайців по цукру та перетравному протеїну, а також при включенні до оптимізованих за дефіцитними мікроелементами Cu, Zn, Co, J кормових раціонів комплексної мінеральної добавки.

Забезпечення оптимального рівня цукру, протеїну та дефіцитних мікроелементів Cu, Zn, Co, J у раціонах, що вивчалися, за рахунок різних кормів і неорганічних солей, сприяло підвищенню інтенсивності росту відгодівельного молодняку великої рогатої худоби.

Середньодобові прирости бугайців дослідних груп 32-35 дослідів були значно вищими (783-983 г) проти їх контрольних аналогів (731-935 г). Згодовування дослідному молодняку І та ІІ груп підвищених доз мікроелементів (дослід 36) хоч і знижувало вміст 137Cs, Pb і Cd в яловичині, проте негативно позначалося на приростах відгодівельних тварин - вони були на 8,6-15,2% меншими, ніж у контролі.

Отже, балансування кормових раціонів по цукру, перетравному протеїну та мікроелементах згідно норм годівлі при виробництві тваринницької продукції в зоні Полісся України не тільки знижує концентрацію важких металів у м'ясі, але й позитивно позначається на продуктивності молодняку великої рогатої худоби на відгодівлі.

Економічна ефективність результатів досліджень.

Наведена економічна ефективність використання природних мінералів та їх сумішок при виробництві молока в зоні радіоактивного забруднення. Розрахункові дані свідчать про високу економічну ефективність їх застосування. Згодовування дійним коровам 1 т мінералів-сорбентів по 100-500 г на голову за добу дає додаткову прибавку виробництва молока 0,9-18,2 тис. л на суму 0,8-16,4 тис. грн.

Застосування природних мінералів при відгодівлі молодняку великої рогатої худоби та свиней дає значний економічний ефект - на 1 т використаних сорбентів додаткове виробництво 0,065-3,800 т приросту живої маси на суму 0,54-45,60 тис. грн. Крім цього, їх використання в раціонах годівлі тварин в ІІІ зоні аварії на ЧАЕС має велике соціальне значення - зниження питомої активності 137Сs у продукції тваринництва на 3,1-78,3%, вмісту в яловичині Pb на 5,6-15,5, Cd - 16,4-19,2, Hg - на 15,1-26,4%, отримання більше екологічно чистих продуктів харчування для людей.

Годівля великої рогатої худоби за раціонами, збалансованими по цукру, протеїну та дефіцитних мікроелементах, дає можливість отримати більше додаткової продукції з економним використанням кормів. Окрім цього, збалансоване вуглеводневе, протеїнове та мінеральне живлення тварин в зоні підвищеної екологічної небезпеки сприяє покращанню якості молока та яловичини - концентрація 137Сs знижується, відповідно, на 4,7-38,6 і 5,3-21,7%, свинцю - сліди-10,9 і 6,3-57,9%, кадмію - 3,0 рази і 0,3-49,5%, ртуті - на 30,4-73,9 і 27,7-85,3%.

Виробнича перевірка результатів досліджень.

Виробнича апробація результатів досліджень проводилась на племінному заводі чорно-рябої породи дослідного господарства “Грозинське” (досліди 10 і 11) та на товарній фермі СТОВ “Відродження” (досліди 12 і 13) Коростенського району Житомирської області (щільність радіоактивного забруднення території, відповідно, становить до 5 та більше 5 Кі/км2) в умовах стійлового та літнього утримання дійних корів.

Включення мінералів-сорбентів у раціони тварин зимового та літнього періодів безпосередньо в умовах виробництва виявилося ефективним щодо зменшення концентрації радіоцезію в молоці.

Встановлено, що згодовування дійним коровам по 100 г на голову за добу природних мінералів сприяло зниженню питомої активності 137Cs в молоці відносно показників контрольної групи на 6,5-24,6%. При цьому середньодобовий надій 4% молока від корів дослідних груп у стійловий та пасовищний періоди був вищим, відповідно, на 9,0-16,7% та 11,0-15,5% в порівнянні з надоями контрольних аналогів.

Таким чином, на основі результатів комплексних зоотехнічних, радіологічних, фізіолого-біохімічних, економічних досліджень можна зробити такі висновки.

Висновки

радіоактивний сільськогосподарський сорбент сухостійний

1. Теоретично і експериментально обґрунтовано доцільність використання природних мінералів як сорбентів радіонуклідів і важких металів у годівлі сільськогосподарських тварин. Введення різних адсорбентів до складу раціонів при годівлі тварин в зоні радіоактивного забруднення підвищує їх біологічну цінність, позитивно впливає на метаболічні процеси та продуктивність корів, відгодівельного молодняку великої рогатої худоби і свиней, сприяє поліпшенню якості та екологічної чистоти одержуваних молока і м'яса, що дозволяє знизити дозове навантаження радіоактивного опромінення на населення поліського регіону України, негативний вплив важких металів на організм людей.

...