Формування м’ясо-сальної продуктивності різних генотипів свиней залежно від паратипових факторів

Размещено на http://www.allbest.ru/

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

ІНСТИТУТ РОЗВЕДЕННЯ І ГЕНЕТИКИ ТВАРИН

АВТОРЕФЕРАТ

ФОРМУВАННЯ М'ЯСО-САЛЬНОЇ ПРОДУКТИВНОСТІ РІЗНИХ ГЕНОТИПІВ СВИНЕЙ ЗАЛЕЖНО ВІД ПАРАТИПОВИХ ФАКТОРІВ

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті свинарства ім.О.В. Квасницького УААН та Полтавському університеті споживчої кооперації України Укоопспілки

Науковий консультант: доктор сільськогосподарських наук, професор, академік УААН Рибалко Валентин Павлович, головний науковий співробітник Інституту свинарства ім. О.В. Квасницького УААН

Офіційні опоненти:

доктор сільськогосподарських наук, професор, член-кореспондент УААН Коваленко Віталій Петрович, проректор з наукової роботи, завідувач кафедри розведення і генетики сільськогосподарських тварин Херсонського державного аграрного університету Міністерства аграрної політики України;

доктор сільськогосподарських наук, професор Агапова Євгенія Михайлівна, завідувач кафедри технології виробництва і переробки продукції тваринництва Одеського державного аграрного університету Міністерства аграрної політики України;

доктор сільськогосподарських наук, професор Бородай Віталій Петрович, завідувач кафедри птахівництва Національного університету біоресурсів та природокористування України Кабінету Міністрів України.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту розведення і генетики тварин УААН

Автореферат розісланий « 25 » грудня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Ю.В. Мільченко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Навряд чи потрібно сьогодні кого-небудь переконувати у важливості значення свинини в харчуванні людей. Багаторічні життєві процеси, які грунтуються на економічних законах цивілізованого ведення сільськогосподарського виробництва, переконливо свідчать про те, що проблему забезпечення м'ясом населення, а також харчової промисловості практично неможливо вирішити без інтенсивного розвитку всіх галузей тваринництва і особливо свинарства. Незважаючи на те, що свинину з релігійних та інших міркувань не споживають представники не тільки окремих націй, але й деяких регіонів земної кулі, у загальному світовому виробництві м'яса на її долю припадає понад 105 млн. т. у забійній масі, тобто майже 40 %, тоді як на курятину - 27,1 %, яловичину - 24,2 %, баранину та інших тварин і птиці - 8,7 %. За даними офіційних повідомлень, світове виробництво свинини щорічно приростає на 2-3 відсотки в забійній масі.

Свиня є єдиною твариною, здатною забезпечити нашу потребу в жирах тваринного походження, тоді як м'ясо звичайно можна отримувати й від великої рогатої худоби, птиці, овець та інших тварин. У складі сала свиней містяться всі незамінні амінокислоти: лізин, триптофан, метіонін, а також вітаміни й незамінні жирні кислоти (В.П. Рибалко, 2001).

У середньому м'ясопереробні підприємства використовують 60-65 % свинини для ковбасного й консервного виробництва, 10-15 % - для виготовлення копченостей, а 25-30 % спрямовують на реалізацію у свіжому вигляді.

За науковими даними, у більшості господарств нашої країни отримують свинину на рівні середньодобових приростів у межах 250-350 г. В окремих підприємствах цей показник коливається від 600 до 800 г. Деякі товаровиробники для збільшення приростів тварин до 900-1000 г і більше використовують прискорювачі росту різного походження вітчизняного та закордонного виробництва. Як свідчать наукові спостереження, ферментні препарати значно прискорюють підвищення фізичного росту тварин, однак м'язова й жирова тканини в їхньому організмі не завжди встигають досягти фізіологічного дозрівання, що негативно впливає на якість одержаної продукції. Унаслідок цього можуть виникнути такі вади, як: РSЕ (бліда, водяниста, м'яка, з кислим присмаком свинина) та DFD (темна, суха, жорстка свинина, що погано зберігається). Водночас, як свідчить світова практика, конкурентоспроможність галузі свинарства найближчим часом буде визначатися, насамперед, якістю м'яса й сала, від якої залежатиме попит, у тому числі й використання цієї продукції (Є.В. Жила, 2003). Отже, актуальність запропонованого дослідження зумовлена потребою вивчення проблеми нарощування високоякісної свинини, комплексного підходу не тільки до виробництва, але й до впровадження провідної системи контролю за якістю м'яса, сала та іншої продукції забою свиней. Саме порівняльне вивчення формування якості м'ясо-сальної продуктивності свиней залежно від їх походження і умов годівлі має важливе науково-господарське значення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота була складовою частиною наукових досліджень Інституту свинарства ім. О.В. Квасницького УААН за темами: «Удосконалення полтавської м'ясної породи, центрального типу української м'ясної породи та створити червонопоясний спеціалізований тип м'ясних свиней» (номер державної реєстрації 0195U003279 1995-2000 рр.); «Удосконалення рівня селекційно-племінної роботи по підвищенню продуктивних якостей тварин полтавської м'ясної породи, центрального типу української м'ясної породи та червонопоясного типу м'ясних свиней» (номер державної реєстрації 0101U003256 2001-2005 рр.); наукових досліджень кафедри товарознавства та експертизи продовольчих товарів Полтавського університету споживчої кооперації України за темами: «Формування якості м'ясо-сальної продукції різних генотипів свиней» (номер державної реєстрації 0105U006185 2005-2009 рр.); «Товарознавча характеристика м'яса свинини за напрямами продуктивності» (номер державної реєстрації 0106U006184 2006-2008 рр.).

Мета і завдання досліджень. Мета наукової роботи полягає в порівняльному вивченні формування м'ясо-сальної продуктивності різних генотипів свиней залежно від впливу на них паратипових факторів. Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

вивчити загальні закономірності вікової динаміки живої маси та розвитку м'ясо-сальної продуктивності свиней;

дослідити м'ясо-сальну продуктивність залежно від статі тварин;

виявити вплив годівлі тварин на її м'ясо-сальну продуктивність;

обгрунтувати вплив різних генотипів свиней на їх м'ясо-сальну продуктивність;

провести порівняльне вивчення фізико-хімічних та гістологічних показників м'яса й сала;

визначити показники, що зумовлюють товарну оцінку передзабійних якостей свиней залежно від набутої ними м'ясо-сальної продуктивності;

провести прижиттєве визначення товщини шпику, а також післязабійну кореляцію її з фактичним виходом м'яса й сала;

провести дегустаційну оцінку продукції свинарства;

визначити харчову цінність м'ясо-сальної продукції різних генотипів свиней залежно від умов їх годівлі;

дати порівняльну зоотехнічно-економічну оцінку одержаної сировини залежно від впливу генетичних та паратипових факторів;

підготувати пропозиції щодо вдосконалення чинних стандартів та рекомендацій оцінки вироблюваної продукції свинарства.

Об'єкт досліджень - формування і становлення м'ясо-сальної продуктивності різних генотипів свиней залежно від впливу на них різних факторів навколишнього середовища.

Предмет досліджень. Продуктивні й відгодівельні якості свиней, морфологічні та фізико-хімічні показники свинини, класифікація й товарна характеристика м'яса, показники якості м'яса та відповідність їх чинним стандартам. Методи експериментальної роботи з різними генотипами свиней, вивчення факторів годівлі, морфологічні, гістологічні, гематологічні показники, біологічна повноцінність білків м'яса свиней, жирнокислотний склад сала, рівень використання тваринами поживних речовин корму.

Методи досліджень - зоотехнічні: визначення показників продуктивних і відтворювальних, а також оцінка тварин за ростом і розвитком, відгодівельними та м'ясними якостями; фізико-хімічні: фізичний та хімічний склад м'яса й сала; гематологічні: гематологічні показники крові; гістологічні: гістологічні дослідження найдовшого м'яза спини свиней; цитологічні: мікроскопічна будова печінки та головного мозку свиней; біологічні: біологічна повноцінність білків м'яса свиней; біометричні: визначення середніх величин та їх похибок, показників вірогідності результатів досліджень, дисперсійний аналіз, коефіцієнтів кореляції.

Наукова новизна одержаних результатів. На основі проведених досліджень вперше порівняльно вивчено формування м'ясо-сальної продуктивності різних генотипів свиней залежно від впливу на них паратипових факторів. Встановлено, що для різних видів відгодівлі тварин характерні свої особливості, пов'язані з такими чинниками, як їх вік, стать, породні ознаки, поживна цінність кормів, склад раціону. Розроблені методичні рекомендації щодо оцінки м'ясної продуктивності, якості туш, м'яса й підшкірного жиру свиней та науково обгрунтовані нові методичні підходи до визначення якісних показників м'ясо-сальної продукції свинарства. Дана порівняльна зоотехнічно-економічна оцінка одержаної сировини залежно від впливу генетичних та паратипових факторів. Визначено доцільність відгодівлі свиней окремого напрямку продуктивності до різних вагових кондицій залежно від факторів навколишнього середовища.

Практична цінність одержаних результатів. Результатами досліджень встановлено ряд факторів, які позитивно чи негативно впливають на якісні показники вироблюваної свинини. Одержані експериментальні дані покладено в основу практичних рекомендацій, спрямованих на підвищення якості свинарської продукції відповідно до постійно зростаючих вимог на внутрішньому і зовнішньому ринках. Результати досліджень упроваджені на масиві 5 тис. голів свиней Чернівецької області (акти впровадження від 17.04.2008 р., 20.04.2008 р., 28.01.2009 р.).

Одержані експериментальні результати досліджень використані при створенні високопродуктивних конкурентоспроможних стад, а також у розробці перспективних планів племінної роботи зі стадами порід ландрас, великої білої та червонопоясної спеціалізованої лінії.

Захищено 2 патенти України на винаходи (корисну модель): «Спосіб стимулювання росту енергії молодняку при відгодівлі свиней до живої маси 100 кг» (2008 р.); «Спосіб відгодівлі свиней» (2008 р.). Отримано свідоцтво про авторське право на монографію «Розвиток галузі свинарства на сучасному етапі. Товарознавча характеристика м'яса свинини за напрямками продуктивності». генотип свиня продуктивність

На основі результатів досліджень розроблено, підготовлено й видано 4 наукові монографії, навчальний посібник, 4 методичних рекомендацій, які впроваджені в господарствах Чернівецької області.

Особистий внесок здобувача. Методична схема досліджень, організація і проведення експериментів були здійснені спільно з науковим консультантом. Безпосередній обсяг практичних досліджень, аналіз і статистична обробка одержаних експериментальних даних, описання їх, а також формулювання основних висновків та пропозицій виконані особисто автором. Проведенню досліджень сприяли працівники лабораторій Інституту свинарства ім. О.В. Квасницького УААН, Полтавського університету споживчої кооперації України, ТОВ «Віта» на базі Полтавської обласної клінічної лікарні та ВАТ „Буковинаплемсервіс” Чернівецької області. У загальному обсязі виконаних робіт внесок автора складає 95 %.

Апробація результатів досліджень. Основні матеріали досліджень щорічно доповідалися, обговорювалися й отримали позитивну оцінку на вчених та координаційних радах Інституту свинарства ім. О. В. Квасницького УААН та Полтавського університету споживчої кооперації України, на ХІV Міжнародній науково-практичній конференції по свинарству «Современные проблемы интенсификации производства свинины» (Ульяновск, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції «Інноваційність розвитку сучасного аграрного виробництва», присвяченій 550-річчю з часу заснування університету та початку ветеринарної медицини в Україні (Львів, 2008), Всеросійській науково-практичні конференції «Актуальные проблемы производства свинины в Российской федерации» (Ставрополь, 2008), Міжнародній науково-практичній конференції «Инновационные пути развития животноводства» (Нижний Архыз, 2009), звітній науково-практичній і навчально-методичній конференції, присвяченій 125-річчю кафедри гігієни та ветеринарної санітарії (Харків, 2009), Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених та спеціалістів «Молоді вчені у вирішенні проблем аграрної науки і практики» (Львів, 2009), Міжнародній науково-практичній конференції «Аграрная наука и образование на современном этапе развития: опыт, проблемы и пути их решения» (Ульяновск, 2009).

Публікації. Основні положення за темою дисертації опубліковано в 41 роботах, з них 32 одноосібно, у тому числі у фахових виданнях 29 статей ( з них 7 статей у матеріалах науково-практичних конференцій), 2 патенти на винаходи (корисну модель), 1 авторське свідоцтво, 4 монографії, 1 навчальний посібник, 4 методичних рекомендацій.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, огляду літератури, матеріалу й методики досліджень, результатів власних досліджень, їх аналізу і узагальненню, висновків і пропозицій виробництву, списку використаних джерел, додатків. Дисертація викладена на 419 сторінках комп'ютерного тексту, містить 130 таблиць, 68 рисунків. Список використаної літератури налічує 426 джерел, у тому числі 49 іноземною мовою.

Матеріал і методи досліджень

Науково-господарські й лабораторні дослідження виконані впродовж 1998-2008 рр. у господарствах ВАТ «Буковинаплемсервіс» Чернівецької області, на Чернівецькому м'ясокомбінаті, у лабораторіях Інституту свинарства ім. О.В. Квасницького УААН, Полтавського університету споживчої кооперації України, а також ТОВ «Віта» на базі Полтавської обласної клінічної лікарні. Науково-господарську й лабораторну частини експерименту було проведено в три серії дослідів за загальною схемою, наведеною на рисунку 1. У дослідах використані тварини великої білої породи вітчизняної і зарубіжної селекції, миргородської, ландрас, полтавської м'ясної породи та червонопоясної спеціалізованої лінії м'ясних свиней, а також їх помісі. У науково-господарських дослідах було задіяно 2274 свиноматок, підсисних поросят і свиней на відгодівлі, а також проведено понад 1116 відборів проб м'яса й сала та їх лабораторних досліджень.

Перша серія дослідів проводилася на чистопородному свинопоголів'ї таких порід: велика біла (ВБ), миргородська (М), полтавська м'ясна (ПМ), ландрас (Л) порід та червонопоясна спеціалізована лінія (ЧПСЛ).

З метою порівняльного вивчення репродуктивних якостей свиней різних генотипів при розведенні «в собі» за принципом аналогів було відібрано по 13-15 свиноматок, яких штучно осіменяли спермою кнурів-аналогів за віком. Утримували й годували холостих та супоросних свиноматок групами відповідно до технології, наявної в господарстві.

За 4-5 днів до опоросу маток переводили в індивідуальні станки. Відлучали поросят від свиноматок у 45 днів. Кнурців стерилізували у віці 28-30 днів.

Рис.1. Загальна схема досліджень

Продуктивність піддослідних свиноматок визначали за такими показниками:

багатоплідність, гол.;

великоплідність, кг;

маса гнізда поросят у 21 день, кг;

маса гнізда поросят у 45 днів, кг;

кількість поросят у гнізді при відлученні, гол.;

середня жива маса поросят при відлученні, кг;

збереженість приплоду, %.

З одержаного приплоду після досягнення поросятами середньої живої маси 30 кг формували за принципом аналогів піддослідні групи зі свинок, кнурців та кастратів для подальшого порівняльного вивчення їхнього розвитку при різних рівнях відгодівлі до живої маси 100 і 125 кг. Утримували тварин групами по 10-12 голів у станку.

У першій та другій серіях досліджень відгодівля свиней здійснювалася до досягнення живої маси 125 кг. Це зумовлювалося тим, що кнури при поєднанні з чистопородними і помісними матками в оптимальних умовах ведення галузі повинні забезпечувати гетерозисний ефект, а також сприяти одержанню гібридного та помісного молодняку, який відповідав би вимогам стандарту на м'ясну свинину при відгодівлі до живої маси 125 кг і більше (В.П. Рибалко, Є.М. Агапова).

Годували піддослідних тварин згідно з існуючими нормами двічі на добу. Облік згодованих кормів проводили щоденно шляхом постаночного зважування заданих кормів з поїданням їх до «чистого корита». Облік використаних кормів здійснювався за період від 30 кг до досягнення живої маси 100 і 125 кг. При досягненні передбаченої живої маси піддослідних тварин забивали з обвалкою туш і відбором проб 400 г м'яса та 200 г сала для фізико-хімічних досліджень.

Відгодівельні якості молодняку вивчали за такими показниками:

середньодобовий приріст за період відгодівлі, г;

вік досягнення тваринами живої маси 100 і 125 кг, днів;

затрати корму на 1 кг приросту, корм. од.

Забійні й м'ясо-сальні якості тварин визначалися за такими показниками:

передзабійна маса, кг;

забійна маса, кг;

забійний вихід, %;

довжина напівтуші, см;

товщина шпику, мм;

площа „м'язового вічка”, см²;

вихід м'яса й сала в туші, кг і %.

На фоні вирощування й відгодівлі одержаного приплоду проводили різні біологічні дослідження.

Другу серію науково-господарських дослідів проведено на свиноматках великої білої породи в поєднанні з кнурами великої білої породи (ВБ), миргородської (М), ландрас (Л) та полтавської м'ясної (ПМ). У кожній піддослідній групі за принципом аналогів було підібрано по 15-17 свиноматок великої білої породи. Їх штучно осіменяли спермою кнурів різних порід, які були аналогами за віком та живою масою. З одержаного приплоду при досягненні молодняком середньої живої маси 30 кг відбирали по 12 свинок, кнурців і кастратів для контрольної відгодівлі до живої маси 100 та 125 кг.

Холостих, поросних і підсисних свиноматок із приплодом годували й утримували за прийнятою в господарстві технологією. Годівлю молодняку на контрольній відгодівлі здійснювали з використанням кормосумішів. Облік згодованих кормів, а також забій та відбір проб м'яса й сала проводилися аналогічно першій серії дослідів.

Третя серія порівняльних науково-господарських дослідів проведена на свинях великої білої породи вітчизняної (ВБУ) та зарубіжної (ВБЗ) селекції, а також миргородської (М) і полтавської м'ясної (ПМ) порід. У кожну піддослідну групу підбирали за принципом аналогів по 15 свиноматок. Їх штучно осіменяли спермою кнурів, які були між собою аналогами за віком і живою масою, та одного генотипу. Після відлучення поросят у 45 днів і досягнення ними на дорощуванні середньої живої маси 30 кг формували піддослідні групи з свинок, кнурців і кастратів для відгодівлі до живої маси 100 кг при різних середньодобових приростах, а також для фізико-хімічного аналізу м'яса та сала.

Протягом відгодівлі у 1, 2 і 3 серіях дослідів тварин щомісячно зважували, визначали середньодобові, абсолютні й відносні прирости живої маси. Для визначення динаміки росту проводили заміри лінійних промірів: довжини тулуба, обхвату грудей за лопатками, висоти в холці, глибини грудей, обхвату п'ясті. Ці проміри використовували для визначення екстер'єрних індексів.

Морфологічний склад туш вивчали шляхом обвалювання правої напівтуші. Масу м'язової тканини визначали за різницею між масою напівтуші й сумарної маси сала та кісток. Площу «м'язового вічка» вимірювали на поперековому розрізі найдовшого м'яза спини, між останнім грудним і першим поперековим хребцями методом копіювання «малюнка зрубу» на кальку та вимірювання його за допомогою планіметра.

Оцінка якості продуктів забою проводилася за методиками А.М. Поливоди, Р.В. Стробикіної, М.Д. Любецького.

Фізичні властивості м'язової тканини визначали за вологоутримуючою здатністю (Р. Грау і Р. Гамм у модифікації В. Воловинської і Б. Кельман, 1961); активну кислотність - за допомогою універсального іонометра ЕБ-74), а ніжність м'яса - шляхом розрізання на приладі Уорнера-Братцлера в модифікації В.Я. Максакова.

Хімічний склад м'язової тканини (загальну вологу, протеїн, жир, золу) визначали за загальноприйнятими методиками.

Зразки сала (хребтового шпику) відбиралися з однієї і тієї ж ділянки туші.

Вміст загальної вологи в салі визначали висушуванням при температурі 100-105 ⁰С до постійної маси. У салі досліджували також температуру плавлення, коефіцієнт рефракції і йодне число.

Для визначення структури м'язової тканини в тушах піддослідних тварин проводили гістологічні дослідження найдовшого м'яза спини за наявними методиками.

Для гематологічних досліджень від підсвинків кожної піддослідної групи при досягненні живої маси 100 і 125 кг брали проби крові з вушної вени через 3-4 год після ранкової годівлі. У сироватці крові визначали:

загальний білок - рефрактометричним методом за допомогою рефрактометра ІРФ - 454Б;

білкові фракції (альбуміни й глобуліни) - за методом Л.Н.Слуцького;

кальцій і фосфор - за допомогою стандартних тест-наборів.

У м'ясі, висушеному до повітряносухого стану при температурі 60-65⁰С, визначали такі показники: гігроскопічну вологість, загальний азот, жир, золу.

У свіжовитопленому салі визначали загальну вологу й загальний азот. Кількість жиру знаходили за різницею. Вміст загальної вологи в салі визначали висушуванням при температурі 100-105 ⁰С до постійної маси.

Загальний азот виявляли прискореним методом (Т.Ф. Красильникова, 1960), рН м'яса - за допомогою лабораторного рН-метра.

Дана порівняльна зоотехнічна і економічна оцінка, одержаної свинини залежно від впливу на неї генетичних і паратипових факторів. Основний матеріал, одержаний під час проведення експериментів, оброблено методом варіаційної статистики (Н.А. Плохинський, 1969) з використанням сучасної комп'ютерної техніки.

Результати власних досліджень

Продуктивність піддослідних свиноматок. За методичною схемою науково-господарські експерименти першої серії досліджень проведені для порівняльного вивчення репродуктивних, відгодівельних, м'ясо-сальних і деяких біологічних особливостей свиней порід великої білої (І-ВБ), миргородської (ІІ-М), полтавської м'ясної (ІІІ-ПМ), ландрас (ІV-Л) та червонопоясної спеціалізованої лінії (V-ЧПСЛ).

Свиноматки всіх генотипів характеризувалися високою багатоплідністю, яка в середньому дорівнювала 10,2 поросяти. Найкращим цей показник був у маток І контрольної групи - 10,7 поросяти, що на 0,9 поросят більше ніж у їхніх аналогів червонопоясної спеціалізованої лінії м'ясних свиней, де цей показник виявився найменшим. Свиноматки інших порід за цією ознакою характеризувалися проміжними показниками. Як відомо, основним критерієм, за яким оцінюють продуктивність свиноматок, є маса гнізда їхніх поросят при відлученні. Вона виявлялася найбільшою при відлученні поросят у 45 днів у свиноматок V дослідної групи (113,6 кг), але різниця з іншими групами була перевавжно незначною й недостовірною. Лише маса гнізда поросят миргородської породи значно поступалась іншим породам: від 6,5 кг поросятам породи ландрас до 10,3 кг червонопоясної спеціалізованої лінії. Найбільш крупними при народженні (1,18 кг ) виявилися поросята V піддослідної групи, що і зумовило найбільшу їх масу при відлученні. Маса одного поросяти інших піддослідних груп була меншою на 0,11-0,08 кг. Показник молочності свиноматок у середньому дорівнював 42,9 кг при найменшому у ІІ групі (39,6 кг) і найбільшому (44,7 кг) у V групі. Середній показник збереження поросят за підсисний період дорівнював 82,76 % при незначному коливанні між дослідними групами від 81,3 до 84,3 %. Після відлучення від свиноматок усіх поросят переводили в групу дорощування й годували та утримували їх аналогічно до технології, яка впроваджена в господарстві.

Для проведення ІІ науково-господарського досліду за принципом аналогів було сформовано 4 групи свиноматок великої білої породи, яких штучно осіменяли спермою кнурів великої білої, миргородської, ландрас та полтавської м'ясної порід. Кнури також були аналогами за віком і живою масою.

Багатоплідність свиноматок дорівнювала в середньому 10,8 поросяти. Найкращим цей показник (11,1) був у свиноматок великої білої породи при чистопородному розведенні (контрольна група), або більше ніж у аналогів ІІ, ІІІ та ІV піддослідних груп відповідно на: 0,7; 0,2 і 0,4 поросяти. Водночас великоплідність свиноматок контрольної групи була найменшою (1,09 кг). За середньою масою гнізда при відлученні в 45 днів кращими виявилися тварини ІV піддослідної групи (124,2 кг), які достовірно за цими показниками переважали аналогів І та ІІ піддослідних груп.

Самими дрібними при відлученні були помісні поросята від кнурів миргородської породи (11,8 кг), а більш крупними - від кнурів породи ландрас (12,9 кг). Показник збереженості приплоду дорівнював у середньому 87,6 % з коливаннями від 85,8 % (ІІІ група) до 90,3 % (ІV група).

Експериментами третьої серії дослідів передбачалося провести порівняльне вивчення свиней великої білої породи вітчизняної (ВБУ) та зарубіжної (ВБЗ) селекції, а також миргородської (М) та полтавської м'ясної (ПМ) порід при чистопородному розведенні та при різних рівнях відгодівлі до живої маси 100 кг.

У середньому за дослідом від кожної свиноматки одержано по 10,73 поросяти, у тому числі 10,58 живих. Найвищою багатоплідністю характеризувалися свиноматки великої білої породи ІІ групи (11,1), а найнижчою їхні аналоги миргородської породи (9,9). Ця різниця виявилася вірогідною. Матки І піддослідної групи перевищували за цим показником середні дані за дослідом на 0,22 поросяти. Показник великоплідності був найбільшим у маток миргородської породи (1,21 кг). За показником молочності кращими виявилися свиноматки великої білої породи зарубіжної селекції (44,7 кг).

Середня жива маса гнізда при відлученні поросят дорівнювала 116,3 кг. У свиноматок І, ІІ і ІV піддослідних груп цей показник коливався в межах 116,8 та 119,7, тобто був майже аналогічним. Що ж до маток миргородської породи, то вони мали середню живу масу поросят при відлученні в 45 днів тільки 111,1 кг і вірогідно поступалися своїм аналогам великої білої та полтавської м'ясної порід.

Збереженість приплоду була в усіх піддослідних групах досить високою (у межах 89,2-91,9 %).

Порівняльна характеристика росту й розвитку піддослідного молодняку. Аналіз проведених нами досліджень свідчить, що зміна маси піддослідного молодняку в процесі росту й розвитку характеризувалася поступовим збільшенням цього показника. Згідно з даними І серії дослідів при типовому рівні відгодівлі найбільший абсолютний приріст за цей період до 100 кг мали тварини ІV та V піддослідних груп (65,7 кг та 68,0 кг). У процесі досягнення живої маси 125 кг цей показник збільшувався відповідно до 91,8 кг та 94,0 кг. Найменшим абсолютним приростом характеризувалися підсвинки миргородської породи - 88,5 кг.

При середньому та інтенсивному рівнях відгодівлі найбільші абсолютні прирости також зафіксовано у свиней полтавської м'ясної породи та червонопоясної спеціалізованої лінії.

Аналізуючи дані ІІ серії дослідів, слід відзначити тенденцію до збільшення абсолютних приростів тварин з віком.

Покращення умов годівлі (середній та інтенсивний рівень) приводило до розкриття потенційних можливостей свиней полтавської м'ясної породи та породи ландрас, тому помісі ВБхПМ і ВБхЛ мали кращі абсолютні, відносні прирости й вік досягнення кінцевої живої маси.

У ІІІ серії дослідів тварин відгодовували тільки до живої маси 100 кг. При цьому результати, отримані при відгодівлі свиней на рівні 250-350 г середньодобових приростів, підтверджують дані І та ІІ серії дослідів про нівелювання генетичних можливостей свиней різних напрямків продуктивності при недостатньому рівні годівлі, особливо це стосується свиней м'ясних генотипів.

За період відгодівлі до 100 кг абсолютний приріст у різних групах був майже однаковим 71,1-72,8 кг, а загальний відносний приріст на рівні від 232,47 % до 243,48 %.

Відгодівельні якості піддослідного молодняку. У першій серії досліджень при відгодівлі свиней за раціонами, типовими для багатьох господарств, живої маси 100 кг піддослідні тварини в середньому досягли за 350,8 днів при середньодобових приростах 289,4 г та затраті на 1 кг приросту 7,46 корм. од. корму. Кращими за відгодівельними якостями були тварини м'ясних генотипів. За віком досягнення 100 кг піддослідних тварин розподілили в такій послідовності: ландрас (344,9 днів), полтавська м'ясна (346,7 днів), червонопоясна спеціалізована лінія (347,5 днів), велика біла (352,8 днів), миргородська (362,1 днів). Найменше витрачали корму на 1 кг приросту підсвинки ЧПСЛ (7,31 корм. од.), найбільше (8,60 корм. од.) - тварини миргородської породи, що слід пояснити більш інтенсивним відкладенням жирової тканини в їх організмі.

Живої маси 125 кг піддослідні тварини в середньому досягли за 434,4 днів, при середньодобових приростах 291,3 г і затраті 8,67 кормової одиниці на кожний кілограм приросту. Слід відзначити, що закономірність, установлена при відгодівлі тварин до 100 кг, в основному мала місце і при відгодівлі до 125 кг живої маси.

При середньому рівні годівлі (середньодобові прирости 600-800 г) живої маси 100 кг піддослідні тварини в середньому досягли вже за 211,1 днів при середньодобових приростах 689,6 г і затраті на 1 кг приросту 4,42 кормової одиниці. Серед п'яти генотипів найкращими за віком досягнення живої маси 100 кг були тварини червонопоясної спеціалізованої лінії (205,7 днів). Вони також мали найвищі середньодобові прирости на відгодівлі (712,7 г) і найменше витрачали кормів на одиницю приросту (4,30 корм. од.). П'яте місце посіли тварини миргородської породи: 655,7 г середньодобовий приріст, 219,9 днів - вік досягнення 100 кг при затраті 4,58 кормової одиниці на 1кг приросту. Що ж до статевої належності, то найкращими показниками характеризувалися кастрати всіх генотипів.

Живої маси 125 кг піддослідні тварини досягли в середньому за 242,3 дня при середньодобових приростах 711,1 г і затраті на 1 кг приросту 4,54 кормової одиниці. Кращими серед генотипів виявилися тварини полтавської м'ясної породи.

При інтенсивному рівні відгодівлі на рівні 800-1000 г тварини живої маси 100 кг досягли в середньому за 183,6 днів при середньодобових приростах 909,3 г і затраті на 1 кг приросту 3,13 кормової одиниці. За відгодівельними якостями дещо кращими виявилися підсвинки м'ясного напрямку продуктивності.

У другій серії дослідів при відгодівлі свиней на типових для багатьох господарств раціонах живої маси 100 кг свинки, кастрати і кнурці досягали в середньому за 331,8 днів при середньодобових приростах 298,9 г і затраті на одиницю приросту 7,67 кормової одиниці корму.

Кращими серед поєднань виявилися підсвинки від свиноматок великої білої породи при чистопородному розведенні: вік досягнення живої маси 100 кг - 328,6 днів, середньодобовий приріст - 306,2 г при затраті на кожний кілограм приросту 7,6 кормової одиниці корму. Гірші результати отримані від кнурів м'ясних порід.

Живої маси 125 кг підсвинки різних поєднань досягли в середньому за 409,9 днів при середньодобових приростах за період відгодівлі 304,2 г і затраті корму на1 кг приросту 8,70 кормової одиниці.

Кращими, як і при відгодівлі до живої маси 100 кг, виявилися чистопородні підсвинки контрольної групи.

При середньому рівні відгодівлі до живої маси 100 кг піддослідні свині досягли в середньому за 205,8 днів при середньодобових приростах 692,9 г і затраті на кожний кілограм приросту 4,37 кормової одиниці. Найкращими при такій відгодівлі виявилися підсвинки від поєднання маток великої білої породи з кнурами полтавської м'ясної породи. Вони раніше тварин контрольної групи на 6,5 днів досягли 100 кг, на 31,0 г мали кращі середньодобові прирости й менше на 0,19 корм. од. витрачали кормів на одиницю приросту.

При відгодівлі до живої маси 125 кг піддослідні тварини досягли кінцевої мети в середньому за 237,3 днів при середньодобових приростах 715,6 г і затраті на 1 кг приросту 4,52 кормової одиниці. Кращими за відгодівельними якостями були підсвинки від кнурів м'ясних генотипів, які досягли 125 кг за 230,9-234,0 днів при середньодобових приростах 738,3-770,02 г і затраті на 1 кг приросту 4,39-4,45 кормової одиниці.

При інтенсивному рівні відгодівлі піддослідні чистопородні і помісні підсвинки досягали живої маси 100 кг у середньому за 175,2 днів при середньодобових приростах 987,2 г і затраті на 1 кг приросту 2,95 кормової одиниці. Найкращими показниками характеризувалися помісі від кнурців порід полтавської м'ясної та ландрас. Живої маси 125 кг підсвинки різних поєднань при інтенсивному рівні відгодівлі досягали в середньому за 199,1 днів при середньодобових приростах у межах 980-1026,7 г і затраті на кожний кілограм приросту 2,95-3,26 корм. од. корму. Прояв окремих ознак відгодівельних якостей підтвердили закономірність, яка мала місце при відгодівлі тварин до 100 кг живої маси. Найкращими за відгодівельними якостями виявилися кастрати від маток великої білої породи і кнурів м'ясних порід.

У третій серії досліджень середньодобовий приріст чистопородного молодняку різних порід при відгодівлі на раціонах, типових для багатьох господарств, дорівнював у середньому 330 г. Живої маси 100 кг при такій годівлі тварини досягали в середньому за 322,8 днів й витрачали на кожний кілограм приросту 7,61 корм. од. корму. Дещо кращими за відгодівельними якостями при цьому рівні годівлі були тварини миргородської породи, які виявилися більш пристосованими до низького рівня годівлі. Живої маси 100 кг вони досягли за 321,3 днів при середньодобових приростах 337 г і затраті на 1 кг приросту 7,12 кормової одиниці. Тварини інших порід мали порівняно нижчі показники, але суттєвої різниці між ними не встановлено.

Прижиттєве визначення товщини шпику, як метод вивчення м'ясо-сальних якостей свиней. Результати наших досліджень за І серією показали, що товщина шпику в піддослідних тварин усіх груп зростала зі збільшенням їхньої живої маси.

Що стосується різниці між тваринами, вирощеними в різних умовах годівлі, то у свиней, відгодованих при типовому рівні годівлі, в усі вікові періоди спостерігалася більша товщина шпику по хребту. При досягненні живої маси 100 кг товщина шпику в них коливалася від 29,1мм у червонопоясної спеціалізованої лінії до 34,1 мм у мирогородської породи. При середньому рівні відгодівлі товщина шпику дещо зменшилася, але міжпородна різниця зросла, особливо при досягненні живої маси 90-100 кг і склала 5,5 мм. Ця тенденція збереглася і при середньодобових приростах 800-1000 г. Різниця склала 5,9 мм, хоча загальні показники товщини шпику в усіх породах зменшилися.

Дослідження приросту товщини шпику свідчить про те, що на різних етапах відгодівлі цей показник у свиней окремих генотипів збільшується по-різному.

Аналіз даних, отриманих у ІІ серії дослідів, свідчить про те, що в різні вікові періоди відгодівлі товщина шпику при різних її рівнях у свиней окремих поєднань збільшувалася по-різному.

У ІІІ серії дослідів найменшу товщину шпику мали свині великої білої породи зарубіжної селекції та полтавської м'ясної породи. При різних рівнях відгодівлі різниця з найтовщим шпиком (миргородська порода) складала від 1,6-1,9 до 2,4-2,8 мм.

Інтенсивність жировідкладення у свиней певною мірою залежить не тільки від породи та вагових кондицій, але й від умов годівлі. При цьому в порід сального напрямку продуктивності з 50 до 100 кг живої маси середня товщина сала по хребту зростала більш інтенсивно в порівнянні з тваринами м'ясних генотипів. Найбільші прирости шпику спостерігалися при типовому рівні вігодівлі у всіх трьох серіях дослідів.

Забійні якості піддослідних тварин. Одержані нами результати забою молодняку дозволили встановити характер впливу генотипового й паратипового факторів на забійні якості тварин.

Контрольний забій піддослідних підсвинків першої серії дослідів при середньодобових приростах 250-350 г показав, що тварини м'ясних генотипів (ІІІ, ІV, V груп) мали очевидні переваги в порівнянні з аналогами І та ІІ груп.

Найвищі показники забійного виходу мали тварини полтавської м'ясної породи й ландрас: відповідно 70,9 і 70,7 % при 100 кг і 71,6-72,1 % при 125 кг. Вони переважали тварин миргородської породи на 2,7-2,9 % при забої в 100 кг на 2,4-2,9 % - у 125 кг. Довжина півтуші виявилася стабільною типовою ознакою, і залежала від генотипу піддослідних тварин. Найдовшими були туші породи ландрас: у межах 96,0-100,0 см, а найкоротшими - миргородської породи - 91,9-93,4 см.

За масою задньої третини півтуші найкращі показники мали тварини ІІІ піддослідної групи. У них при забої в 100 кг вона становила 12,1 кг; збільшення живої маси привело до збільшення маси окосту за групами в середньому на 1,5 кг.

Збільшення середньодобових приростів приводило до покращення забійних якостей. При цьому тенденція до отримання кращих забійних якостей у тварин м'ясних генотипів збереглася й стала більш суттєвою.

Свині породи ландрас виявилися найдовшими й мали найбільший забійний вихід та масу окосту. Майже не поступалися їм свині полтавської м'ясної породи. Тварини червонопоясної спеціалізованої лінії мали найменшу товщину шпику.

При середньодобових приростах 800-1000 г середні показники забійного виходу при забої в 100 і 125 кг склали 71,2-72,9 %, що на 0,3-0,5 % більше ніж при середньодобових приростах 600-800 г і на 2,1 % - при середньодобових приростах 250-350 г.

Найдовшими були півтуші свиней породи ландрас, а найкоротшими - миргородської породи, різниця склала 4,3-6,7 см.

Більш тонкий шпик був у свиней червонопоясної спеціалізованої лінії: 29,0-31,9 мм, найбільш близькими до них за товщиною шпику були підсвинки полтавської м'ясної породи - 29,4-32,4 мм. Збільшення середньодобих приростів до 1000 г не змінило закономірностей показників забійних якостей, отриманих при забої тварин із середньодобовими приростами 250-350 г. Кастрати в порівнянні з кнурцями мали коротші півтуші й відрізнялися як від свинок, так і від кнурців товщим шпиком.

На основі одержаних експериментальних даних проведено дисперсійний аналіз впливу рівня годівлі на забійні якості свиней. Факторна дисперсія, що характеризує мінливість показника, який викликаний впливом рівня годівлі, дорівнювала 0,72-0,79 при забої в 100 кг і 0,71-0,85 при забої в 125 кг. У середньому в досліді загальна дисперсія, що показує загальну мінливість ознаки при забої свиней живою масою 100 кг, коливалася від 0,93 у свиней миргородської до 1,01 у полтавської м'ясної порід. Найбільша частка впливу рівня годівлі на забійний вихід спостерігалася у свиней м'ясних генотипів, зокрема у полтавської м'ясної 84,9-88,8 % та червонопоясної спеціалізованої лінії м'ясних свиней 86,4-83,6 %.

Аналізуючи показники II серії дослідів, слід відзначити, що схрещування сприяло покращенню забійних якостей піддослідних свиней.

При середньодобових приростах 250-350 г помісні тварини (за винятком IV групи) переважали своїх чистопородних ровесників за показником забійного виходу. Різниця між дослідними й контрольною групами становила в середньому у 100 кг - 1,07-1,4 % і 0,8-1,3 кг у 125 кг.

Довшими при забої в 100 і 125 кг були півтуші підсвинків ВБхЛ, що зумовлювалося впливом породи ландрас, які переважали чистопородних аналогів з І групи на 1,7-1,8 см.

Тварини, відгодовані при середньодобових приростах 600-800 г, мали середню передзабійну масу 101,5 і 125,5 кг. Забійний вихід у середньому в досліді склав відповідно: 69,7 і 71,8 %. Найбільший забійний вихід спостерігався у кнурців поєднання ВБхЛ - 71,1-72,7 %. В інших поєднаннях за цим показником кнурці також переважали свинок і кастратів. Кнурці всіх груп мали кращі показники довжини півтуші, товщини шпику й маси окосту.

При інтенсивному рівні відгодівлі забійні якості в порівнянні з середнім і, особливо, типовим рівнями виявилися кращими. Загальна закономірність у кращих показниках забійних якостей поєднання ВБхЛ збереглася, хоча тварини поєднання ВБхПМ за цими ознаками поступалися незначною мірою.

При забої піддослідних тварин живою масою 100 кг у третій серії досліджень істотної різниці за масою парної туші також не виявлено. Вона знаходилася в межах 67,1-68,3 кг.

Динаміка товщини шпику в тушах піддослідних тварин. Середня товщина шпику по хребту при забої в 100 кг при середньодобових приростах 250-350 г знаходилася в усіх групах у межах 29,7-34,9 мм. При відгодівлі до 125 кг відповідно збільшувалася й середня товщина шпика по хребту. Так, у тварин мирогородської породи товщина збільшилася на 3,5 мм, а червонопоясної спеціалізованої лінії - на 2,5 мм.

У тушах свиней, забитих з живою масою 125 кг, середня товщина шпику дорівнювала 31,5-37,2 мм. Тварини, відгодовані при середньодобових приростах 800-1000 г, мали найтонший шпик у І серії дослідів.

При забої в 100 і 125 кг товщина шпику дорівнювала відповідно: у м'ясних генотипів (Л, ПМ, ЧПСЛ) від 28,6-29,4 до 31,1-31,6 мм, універсальних (ВБ) - 31,8 - 34,8 мм, сальних (М) - 33,4-36,6 мм.

Аналізуючи дані другої серії дослідів, слід відзначити, що помісі ІІ та ІІІ піддослідних груп мали менші показники товщини шпику та відзначалися більш рівномірним відкладанням його по хребту.

При середньодобових приростах 250-350 г тварини від поєднання ВБхЛ мали найнижчі показники товщини шпику як при забої в 100, так і в 125 кг: 31,5-34,1 мм. Різниця з помісями ВБхМ, де цей показник був найвищим, склала відповідно: 2,6 і 2,4 мм. Свині І та ІІ груп займали за цим показником проміжне місце. Найтовщий шпик був на холці: від 48,0-50,7 до 51,0-54,9 мм. Найтонший спостерігався на попереку, міжпородна різниця при цьому була незначною: при забої в 100 кг - 28,4-29,6 мм, при забої в 125 кг - 29,9-31,6 мм. Показник товщини шпику над 6-7 грудними хребцями, який вважається основним, найнижчим був при поєднанні ВБхЛ - 34,6-37,3 мм. При збільшенні середньодобових приростів до 600-800 г середня товщина шпику по хребту зменшувалася. Так, у тварин великої білої породи вона знизилася на 0,8-1,2 мм, а в помісей ІІ та ІІІ груп на 0,6-0,9 мм. Що стосується різниці між групами, то тенденція до тоншого шпику в помісних тварин ІІ і ІІІ груп збереглася. Найбільш рівномірним шпик виявився у свиней ІІІ піддослідної групи. При середньодобових приростах 800-1000 г товщина шпику над 6-7 грудними хребцями була найменшою в тварин ІІІ групи. Різниця в показниках товщини шпику над попереком, де він виявився найтоншим, була незначною між групами: 28,1-29,3 мм при забої в 100 кг і 29,5-31,1 мм при забої в 125 кг.

Аналіз даних ІІІ серії дослідів показав, що найтовщий шпик мали свині миргородської породи при різних рівнях відгодівлі. Свині полтавської м'ясної породи мали найтонший шпик, а тварини великої білої породи української та зарубіжної селекції мали проміжні показники

Морфологічний склад туш піддослідних свиней. Результати обвалки туш піддослідних свиней І серії дослідів свідчать, що морфологічний склад туші залежить від породних особливостей тварин. При середньодобових приростах 250-350 г, як правило, вихід м'яса у тварин всіх піддослідних груп був низьким.

При цьому найбільший вихід м'яса мали тварини червонопоясної спеціалізованої лінії: при забої в 100 кг - 50,6 %, при забої в 125 кг - 48,9 %.

У порівнянні з миргородською породою, де цей показник був найнижчим, різниця складала 3,3-3,1 %. Натомість сала в тушах найбільше містилося у свиней саме миргородської й великої білої порід: відповідно - 41,2-39,2% та 43,3-42,3 %. У кількісному вияві м'яса в тушах було на рівні 32,4-36,0 кг при забої в 100 кг і 47,3-50,6 кг при забої в 125 кг. Коефіцієнт співвідношення сала до м'яса за рахунок сильного осалення туш був високим, особливо у тварин миргородської породи - 0,87-0,95. При збільшенні середньодобових приростів до 600-800 г спостерігалося збільшення кількості м'яса в тушах. Так, у тушах свиней полтавської м'ясної породи, забитих живою масою 100 кг, було 44,1 кг м'яса, або 60,3 %; забитих живою масою 125 кг - 53,7 кг або 59,1 %. Вихід сала в тушах був на рівні від 28,1-29,4% у червонопоясних свиней до 33,4-36,7 % у миргородських аналогів. При збільшенні забійної маси до 125 кг питома маса кісток в тушах зменшувалася в усіх піддослідних групах на 0,3-0,6 %.

Слід відзначити, що збільшення середньодобових приростів на відгодівлі до 800-1000 г сприяло підвищенню виходу м'яса в тушах у порівнянні з тушами свиней, відгодованих при середніх умовах. Різниця між тушами свиней у 100 кг дорівнювала 1,1-1,7 %; при збільшенні забійної маси різниця склала 1,4-2,1 %.

Дисперсійний аналіз впливу рівня годівлі на вміст м'яса в тушах показав, що коефіцієнт детермінації, тобто питома вага факторіальної дисперсії в загальній, був найбільшим у свиней породи ландрас 0,893-0,896, що, відповідно, і визначило найбільшу залежність у показниках вмісту м'яса цих тварин від рівня годівлі. Найменше рівень годівлі впливав на вихід м'яса в тушах миргородської породи.

Аналіз ІІ серії дослідів виявив, що схрещування позитивно вплинуло на вихід продуктів забою. При відгодівлі до живої маси 125 кг помісі великої білої породи з ландрасом і полтавською м'ясною давали м'ясні туші з високим вмістом м'яса (58,3-59,7 %).

Свині поєднання ВБхЛ за вмістом у туші м'язової тканин переважали тварин великої білої породи та їх помісей з миргородською породою, але за кількістю жирової тканини поступалися перед ними.

Використання різної кількості поживних речовин неоднаково вплинуло на формування організму свиней. Так, за виходом основних продуктів забою тварини, які одержували корми при інтенсивному рівні годівлі, мали на 8,5-11,3 % вищі показники, ніж їхні ровесники при типових умовах годівлі і на 1,4-1,7 % ніж при середніх.

Щодо жирності туш, то вихід сала у свиней усіх поєднань був найбільшим при типовому і найменшим при інтенсивному рівнях відгодівлі. Серед порівнюваних помісей найбільш жирними при всіх рівнях годівлі були туші свиней поєднання ВБхМ. Вони переважали своїх ровесників за товщиною шпику при інтенсивному рівні годівлі на 1,3 % в 100 кг і на 1,9 % в 125 кг.

У третій серії дослідів за виходом м'яса в туші кращими виявилися свині великої білої породи ІІ піддослідної групи, а сала було більше у їхніх аналогів миргородської породи.

М'ясо-сальні якості піддослідного молодняку. Аналіз досліджень І серії (табл. 1) показав, що площа «м'язового вічка» у тварин усіх піддослідних груп значно коливалася. При середньому рівні годівлі від 23,1 до 29,2 см² у 100 кг і від 24,7 до 31,6 см² у 125 кг. При середньому рівні годівлі площа «м'язового вічка» істотно збільшувалася: при забої в 100 кг вона дорівнювала від 27,2 см² у миргородської породи до 34,9 см² у породи ландрас. При збільшенні забійної маси до 125 кг площа «м'язового вічка» в тушах цих порід склала відповідно 28,3 і 37,4 см². Аналогічна ситуація спостерігалася й у тварин, відгодованих при середньодобових приростах 800-1000 г. Найбільша площа «м'язового вічка» була у свиней породи ландрас - 35,8-36,7 см², найменша - у тварин миргородської породи ( 27,7-28,4 см²).

Збільшення площі «м'язового вічка» в групах тварин, відгодованих при більш високих середньодобових приростах, вело до збільшення індексу м'ясності. При інтенсивному рівні відгодівлі він був на рівні 0,91-1,13 у тушах свиней, забитих у 100 кг, і 0,88-1,09 - у 125 кг. Що стосується міжпородних розбіжностей, то найбільший індекс м'ясності мали свині породи ландрас при всіх рівнях відгодівлі.

Найвищою енергетичною цінністю характеризувалося м'ясо тварин м'ясо-сальних і сальних генотипів (I та ІI групи). При типовому рівні відгодівлі калорійність їхнього м'яса становила в середньому 134,9-135,8 ккал при забої в 100 кг і 141,5-144,2 ккал - у 125 кг, що відповідно на 8,1-9,0 та 11,1-13,8 ккал більше в порівнянні з представниками породи ландрас, де цей показник був найменшим.

При збільшенні середньодобових приростів спостерігалося зменшення калорійності м'яса. Найменшою вона була у свиней, вирощених при інтенсивному рівні відгодівлі: 116,2-124,4 ккал при забої в 100 кг і 122,4-135,2 ккал при забої в 125 кг. Процентна частка впливу рівня годівлі на індекси м'ясності перевищувала 50 %.

Найбільша залежність індексу м'ясності від годівлі спостерігалася у свиней червонопоясної спеціалізованої лінії як при забої в 100, так і в 125 кг (71,9-70,9%). Індекс м'ясності туш свиней тварин мирогородської породи найменше залежав від рівня годівлі. Сумарна частка впливу цього показника при забої в 100 кг склала 49,5 %, у 125 кг - лише 44,8 %.

Дані ІІ серії досліджень показали переваги помісей ВБхПМ, ВБхЛ за площею «м'язового вічка» над чистопородними ровесниками І групи. При забої в 100 і 125 кг при типовому рівні відгодівлі вони переважали тварин великої білої при чистопородному розведенні на 2,9-3,9 см².

Тварини від поєднання ВБхМ мали найменшу площу «м'язового вічка» 24,5-26,8 см². Індекс м'ясності туш тварин піддослідних груп із віком зменшувався.

У молодняку IV піддослідної групи він був найменшим - 0,81 і 0,75, що на 0,14 та 0,15 одиниці менше в порівнянні з ІІI групою, у якій цей показник виявився найбільшим.

1. М'ясні якості свиней різних генотипів при чистопородному розведенні ( І серія дослідів, n=15)

Піддослідні групи	Поро ди	Площа «м'язового вічка», см2	Індекс м'ясності	Калорійність м'яса найдовшого м'яза спини, ккал/100г
		100 кг	125 кг	100 кг	125 кг	100 кг	125 кг
Типовий рівень годівлі
І	ВБ	24,3± 0,36	25,8± 1,11	0,79± 0,151	0,73± 0,124	134,9± 0,38	141,5± 0,31
ІІ	М	23,1± 0,62	24,7± 0,56	0,74± 0,224	0,71± 0,144	135,8± 0,45	144,2± 0,16
ІІІ	Л	29,2**±0,88	31,6***±0,45	0,92± 0,143	0,88± 0,267	126,8± 0,29	130,4± 0,52
ІV	ПМ	28,1± 1,02	30,3*±0,66	0,87± 0,134	0,82± 0,134	128,2± 0,58	133,5± 0,28
V	ЧПСЛ	27,3± 0,66	30,1± 1,03	0,84± 0,093	0,81± 0,255	129,8± 0,61	133,9± 0,64
Середній рівень годівлі
І	ВБ	27,4± 0,61	28,8± 0,22	0,96± 0,211	0,94± 0,146	126,5± 0,48	135,3± 0,31
ІІ	М	27,2± 0,19	28,3± 0,36	0,88± 0,144	0,84± 0,075	128,6± 0,61	139,7± 0,56
ІІІ	Л	34,9***±0,66	37,4**±0,69	1,11± 0,125	1,07± 0,068	119,8± 0,98	124,5± 0,48
ІV	ПМ	34,1± 0,51	36,9**±0,48	1,08± 0,097	1,03± 0,237	121,2± 0,59	126,5± 0,36
V	ЧПСЛ	32,8**±1,11	35,2± 0,94	1,04± 0,154	1,01± 0,194	122,1± 0,16	128,2± 0,29
Інтенсивний рівень годівлі
І	ВБ	27,8± 0,55	29,6± 1,34	0,99± 0,125	0,95± 0,237	124,1± 0,56	135,1± 0,36
ІІ	М	27,7± 0,84	28,4± 1,24	0,91± 0,135	0,88± 0,158	124,4± 0,31	135,2± 0,51
ІІІ	Л	35,8*± 1,23	36,7**±0,61	1,13± 0,144	1,09± 0,148	116,2± 0,45	122,4± 0,29
ІV	ПМ	35,1± 0,13	35,8*±0,29	1,10± 0,167	1,05± 0,055	120,3± 0,26	125,9± 0,61
V	ЧПСЛ	34,9**±0,24	36,1*± 0,88	1,08± 0,084	1,05± 0,092	121,8± 0,84	126,1± 0,59

Примітка: * - Р?0,05; **- Р?0,01; ***- Р?0,001

Найбільш калорійне м'ясо при забої в 100 та 125 кг мали підсвинки IV групи (138,6 і 145,2 ккал), де в якості батьківської форми використовувалась миргородська порода. Найменш калорійне м'ясо було від помісей, у яких в якості батьківських форм використовувалися м'ясні генотипи: ВБхПМ, ВБхЛ - 126,3-128,4 та 132,1-135,2 ккал.

...