Формування м’ясо-сальної продуктивності різних генотипів свиней залежно від паратипових факторів

Переваги помісей із використанням м'ясних порід при збільшенні середньодобових приростів (середній рівень годівлі) в показниках м'ясних якостей стали більш значними. Різниця в площі «м'язового вічка» при забої 100 кг склала 6,2-6,6 см² при забої в 125 кг - 6,2-7,0 см². Калорійність м'яса в порівнянні з тваринами, відгодованими при середньодобових приростах 250-350 г, дещо знизилася за рахунок меншої кількості міжм'язового жиру і склала в середньому 125,9-132,4 ккал та 132,2-140,8 ккал.

Дослідження м'ясних якостей тварин, відгодованих при середньодобових приростах 800-1000 г, показало, що площа «м'язового вічка» збільшилася й різниця між тваринами в окремих піддослідних групах була найбільшою в порівнянні з іншими рівнями годівлі. При забої в 100 кг вона була в межах 27,5-34,2 см². При збільшенні забійної маси до 125 кг площа «м'язового вічка» склала 28,4-35,7 см².

Аналіз проведених досліджень для вивчення м'ясних якостей свиней у третій серії дослідів показав, що площа «м'язового вічка» у тварин усіх піддослідних груп при типовому рівні відгодівлі якісно поступалася тваринам, які відгодовувалися при більш високих середньодобових приростах.

Найвищою енергетичною цінністю характеризувалося м'ясо тварин миргородської породи 133,9-140,6 ккал, різниця з полтавською м'ясною породою виявилася незначною 2,5-3,7 ккал.

При середньому рівні годівлі відбувалися зміни в напрямку збільшення площі «м'язового вічка». У тварин миргородської, а також великої білої порід української селекції цей показник при забійній масі 100 кг збільшився на 2,1-2,8 см², а в полтавської м'ясної й великої білої породи зарубіжної селекції - на 4,9-6,7 см² і відповідно на 2,4-3,0 см² та 5,9-6,7 см² при забійній масі 125 кг. Це свідчить про більшу вимогливість свиней ІІ та ІV піддослідних груп до умов годівлі.

При середньодобових приростах 800-1000 г найбільша площа «м'язового вічка» спостерігалася у свиней великої білої породи зарубіжної селекції й полтавської м'ясної, що свідчить про генетичний потенціал цих порід, який розкривається при високому рівні годівлі.

Індекс м'ясності був найбільшим у тварин ІІ та ІV піддослідних груп, у яких при середньому та інтенсивному рівнях годівлі він дорівнював більше одиниці.

Кореляційний зв'язок між окремими показниками м'ясо-сальних якостей свиней. При відгодівлі піддослідних тварин із середньодобовими приростами 250-350 г між всіма показниками переважно спостерігалася висока кореляція (як позитивна, так і негативна). Показник забійного виходу мав високий позитивний взаємозв'язок із забійною масою r = 0,82 (100 кг) та r = 0,79 (125 кг), довжиною півтуші r = 0,75 (100 кг) і r = 0,81 (125 кг); виходом м'яса - r = 0,61 і r = 0,63 та площею „м'язового вічка" r = 0,68 і r = 0,56. Водночас зі збільшенням живої маси до 125 кг цей зв'язок слабшав.

При середньому рівні годівлі кореляційні зв'язки зберегли подібну тенденцію між досліджуваними показниками при типовому рівні відгодівлі. При цьому висока позитивна кореляція спостерігалася між забійним виходом і забійною масою, довжиною півтуші, масою задньої третини, виходом м'яса та площею «м'язового вічка».

При інтенсивному рівні годівлі кореляційні зв'язки між різними показниками забійних і м'ясних якостей були високими. При живій масі 100 кг найбільші кореляційні зв'язки мали показники забійного виходу і забійної маси r = 0,91, забійного виходу та довжини півтуші r = 0,91, виходу м'яса та площі «м'язового вічка» r = 0,96. Найбільші негативні кореляційні зв'язки спостерігалися між товщиною шпику над 6-7 грудними хребцями та масою задньої третини півтуші r = -0,84 і площею «м'язового вічка» r = -0,81, а також між забійним виходом і середньою товщиною шпику по хребту r = -0,85.

Фізико-хімічні показники якості м'яса піддослідних свиней. Результати І серії досліджень не виявили значних порушень гліколітичних процесів у м'ясі. Активна кислотність м'яса тварин піддослідних груп при середньодобових приростах 250-350 г знаходилася в межах 5,57-5,63 при забої в 100 кг і в межах 5,54-5,61 при забої в 125 кг живої маси.

При збільшенні середньодобових приростів показники активної кислотності збільшувалися, але залишалися в межах норми.

Ніжність м'яса в середньому за групами становила при забої тварин у 100 кг живої маси при типовому рівні відгодівлі 9,39-9,54 с, у 125 кг - 9,53-9,68 с. При середньому і інтенсивному рівнях відгодівлі ніжність м'яса збільшувалася.

Що стосується породних розбіжностей, то ніжнішим було м'ясо свиней великої білої та миргородської порід незалежно від вагових кондицій. З віком у тварин усіх піддослідних груп відзначалося підвищення тривалості перерізання м'язових волокон.

Аналізуючи дані II серії досліджень, необхідно наголосити, що активна кислотність м'яса в усіх піддослідних групах знаходилася в межах норми. Зі збільшенням передзабійної живої маси у тварин спостерігалася тенденція до збільшення цього показника.

При забої в 100 кг більш ніжним виявилося м'ясо свиней великої білої породи та помісей ВБхМ: відповідно 9,88 та 9,68 с. При збільшенні середньодобових приростів тенденція до збереження більшої ніжності у вищезгаданих генотипах збереглася. В інших групах цей показник істотно не відрізнявся.

При відгодівлі до живої маси 125 кг в усіх групах спостерігалося підвищення тривалості перерізання м'язових волокон. Ніжність м'яса за групами становила від 10,11-10,63 с при типовому до 9,22-9,54 с при середньому рівнях годівлі.

У третій серії дослідів аналізувалися фізико-хімічні показники якості м'яса свиней великої білої породи української та зарубіжної селекції, які наведені в таблиці 2.

За показниками активної кислотності значної різниці між породами при різних рівнях годівлі не спостерігалося, хоча зафіксовані дещо більші показники у свиней полтавської м'ясної й великої білої породи української селекції.

2. Фізико-хімічні показники якості м'яса піддослідних свиней живою масою 100 кг (ІІІ серія дослідів, n=12)

Більш ніжним виявилося м'ясо свиней великої білої української селекції й миргородської порід, найбільше часу для перерізу площі м'язового пучка знадобилося для великої білої зарубіжної селекції при всіх рівнях годівлі - 10,33-9,16 с. Ці тварини характеризувалися найменшими показниками вологоутримуючої здатності й найвищими показниками інтенсивності забарвлення.

Хімічний аналіз м'язової тканини свиней. Результати І серії дослідів хімічного складу найдовшого м'яза спини підтвердили той факт, що такі показники, як вміст протеїну й жиру в м'ясі визначаються насамперед породним фактором. При середньодобових приростах 250-350 г у чистопородних свиней різних напрямків продуктивності виявилися відмінні між собою хімічні показники якості м'яса. За наявністю вологи не відзначалося суттєвої відмінності між породами свиней при забої в 100 та 125 кг живої маси. Кількість вологи була на рівні 76,21-77,21 %.

Аналіз результатів II серії досліджень показав, що вміст загальної вологи в м'ясі тварин усіх піддослідних груп із віком зменшувався. Найнижчий відсоток вмісту загальної вологи мало м'ясо від поєднання тварин великої білої х миргородської (ІV піддослідна група). За вмістом протеїну в м'ясі при відгодівлі до 100 кг суттєвої різниці не спостерігалося.

При відгодівлі свиней до живої маси 125 кг вміст протеїну у тварин усіх піддослідних груп збільшувався. Різні рівні відгодівлі свиней не змінювали тенденцію до збільшенні рівня протеїну зі збільшенням маси від 100 до 125 кг.

У ІІІ серії дослідів при відгодівлі до 100 кг при всіх рівнях відгодівлі дещо більша вологість спостерігалася у свиней полтавської м'ясної породи (табл. 3, 4, 5).

3. Хімічний склад м'яса піддослідних тварин (ІІІ серія, жива маса 100 кг) при середньодобових приростах 250-350 г, n=12

Вищим вмістом жиру характеризувалися свині миргородської породи. Найбільша кількість золи спостерігалася у свиней великої білої породи української селекції, найменша - у свиней великої білої породи зарубіжної селекції.

4. Хімічний склад м'яса піддослідних тварин (ІІІ серія, жива маса 100 кг) при середньодобових приростах 600-800 г, n=12

Вміст протеїну був у межах норми і становив від 18,47-19,01 % при середньодобових приростах 250-350 г до 20,88-21,28 % при середньодобових приростах 600-800 г. Отже, результати вивчення хімічного складу м'яса свідчать, що якість м'яса чистопородних свиней різного напрямку продуктивності залежить від генотипу тварин.

Поєднання тварин різних генотипів між собою не вплинуло на погіршення якості м'язової тканини, а в залежності від варіанта поєднання та забійної маси мало індивідуальні особливості.

5. Хімічний склад м'яса піддослідних тварин (ІІІ серія, жива маса 100 кг) при середньодобових приростах 800-1000 г, n=12

Біологічна повноцінність білків м'яса свиней. Загалом амінокислотний склад м'яса всіх вікових груп піддослідних тварин дуже подібний. Це дає підставу обчислювати середні величини вмісту амінокислот у протеїні м'яса свиней незалежно від рівня відгодівлі та їх живої маси. Зміни в амінокислотному складі м'яса зумовлені в основному коливаннями замінних амінокислот.

Найбільшу величину відношення триптофану до оксипроліну мали свині червонопоясної спеціалізованої лінії як при забої в 100, так і в 125 кг. При відгодівлі до 100 і 125 кг спостерігалося деяке підвищення цього відношення (до 10,33-11,27 при різних середньодобових приростах), а також незначне зниження рівня незамінних амінокислот.

На відміну від даних, одержаних по тваринах червонопоясної спеціалізованої лінії, у тварин великої білої та миргородської порід не спостерігалося будь-яких закономірних змін у співвідношенні незамінних і замінних амінокислот - при досягненні живої маси 100 і 125 кг.

Відношення за метіоніном з валіном становило 0,81 для ЧПСЛ, 0,72 для миргородської і 0,73 для великої білої, а для лейцинів - відповідно: 0,60; 0,55; 0,56. У наших дослідах одержано менший вміст лізину, серину, гліцину, аланіну й лейцинів, але в два рази більший - триптофану.

Фізико-хімічні властивості та жирнокислотний склад шпику свиней різних генотипів. У результаті виявилося, що хімічний склад підшкірного сала у свиней живою масою 100 і 125 кг різних порід був неоднаковим. Це свідчить про те, що у свиней окремих генотипів існують певні відмінності за цими показниками (табл. 6.)

У підсвинків живої маси 100 кг вміст вологи був вищим порівняно з тваринами, що досягли живої маси 125 кг. При цьому спостерігалася і зберігалася певна міжпородна різниця в хімічному складі підшкірної жирової тканини. Найбільша кількість води виявлена в салі свиней ЧПСЛ при різних рівнях відгодівлі - відповідно 6,83-7,23 % і 6,76-7,12 %, а найменша 6,45-6,79 % та 6,40-6,62 % - у свиней миргородської породи.

Кількість протеїну в салі цих тварин була також різною: найбільше протеїну спостерігалось у свиней м'ясного напрямку продуктивності при всіх рівнях відгодівлі. При середньодобових приростах 250-350 г кількість протеїну в салі м'ясних порід була на рівні 2,46-2,53 %. Зі збільшенням середньодобових приростів не спостерігалось істотної різниці в зміні кількості протеїну. Найменша кількість протеїну зафіксована у свиней миргородської породи при різних забійних кондиціях. Вміст жиру в салі був різним залежно від породи. Спостерігалася зворотна залежність між вмістом протеїну й жиру в салі. Більша кількість жиру зумовлювала менший вміст протеїну.

З віком тварин хімічний склад сала змінювався: спостерігалося закономірне зменшення кількості води й протеїну та підвищення кількості жиру в ньому. Відзначалися певні індивідуальні коливання як між окремими тваринами відповідної породи, так і в залежності від породності.

Фізико-хімічні властивості шпику у свиней згаданих генотипів знаходилися в певній залежності від породи і статі. Так, величини йодного числа у свиней великої білої породи становила 60,41, миргородської - 57,01, ландрасів - 62,70, полтавської м'ясної - 53,51 і ЧПСЛ - 55,56.

Гістологічні дослідження найдовшого м'яза спини піддослідних свиней. Для свиней м'ясного напрямку продуктивності характерна значно більша наявність товстих м'язових волокон. У першій серії дослідів, якщо при середньодобових приростах 250-350 г у свиней великої білої та миргородської порід м'язових волокон з діаметром до 50 мкм налічувалося відповідно: 75,8 і 76,3 %, то у свиней порід ландрас, полтавської м'ясної та червонопоясної спеціалізованої лінії їх кількість зменшувалася до 70,0-70,7%. Це й зумовлює більший середній діаметр м'язових волокон у цих тварин, незважаючи на те, що тонких волокон у них майже однакова кількість.

6. Хімічний склад шпику піддослідних свиней першої серії дослідів, %, n=15

При більш високих середньодобових приростах підвищувалася кількість м'язових волокон із діаметром до 50 мкм і відповідно кількість м'язових волокон із діаметром більше 50 мкм зменшувалася. Найбільш тонкими м'язові волокна були у тварин миргородської породи - 44,01 мкм при приростах 600-800 г і 37,4 мкм при середньодобових приростах до 1000 г. Зазначена тенденція спостерігалася у свиней усіх піддослідних груп. При середньодобових приростах до 600-800 г кількість м'язових волокон більше 50 мкм була на рівні 18,1-22,2 %. При середньодобових приростах до 1000 г кількість волокон більше 50 мкм зменшувалося до 13,6-18,5%.

При вивченні найдовшого м'яза свиней великої білої породи у другій серії дослідів було встановлено, що товщина перимізія знаходилася в межах 35-70 мкм, у ньому містилася значна кількість групових скупчень жирових клітин. На долю жирової тканини відводилося 6,2 % площі поперечного зрізу. Товщина ендомізія була в межах 15-30 мм. Загалом, на долю сполучнотканинного компонента відводилося 27,1 % площі поперечного зрізу.

У пучках налічувалося 40-70 м'язових волокон, діаметр яких коливався в межах 25-75 мкм, переважали волокна з діаметром 45-55 мкм, середній діаметр м'язових волокон був невеликий і складав 48,26 мкм.

У ІІІ серії дослідів проведені гістологічні дослідження найдовших м'язів свиней різних порід при середньому рівні відгодівлі свідчать про принципову схожість їх будови. Відмінності зводяться до неоднакового співвідношення між сполучнотканинним компонентом м'яза, жировою тканиною і м'язовими волоконами (табл. 7).

7. Гістологічні показники найдовшого м'яза спини свиней різних порід при живій масі 100 кг (ІІІ серія дослідів, n=12)

Так, у помісей від кнурів м'ясного напрямку продуктивності відносна площа припадала на м'язові волокна більше, ніж у кнурів сального, прошарки сполучної тканини усередині м'язів (ендо - і перимізій) також тонші, жирова тканина в перимізії траплялася рідше. У тварин порід м'ясо-сального напрямку ці показники займають проміжне положення.

Істотних відмінностей у діаметрі м'язових волокон у порід різних напрямків не виявлено, проте слід відзначити, що в генотипів м'ясного напрямку діаметр м'язових волокон коливався в дещо менших межах ніж у тварин сального.

Гематологічні дослідження. Вміст загального білка в І серії досліджень був вищий в усі вікові періоди у тварин м'ясних генотипів (ІІІ-V піддослідні групи) при всіх рівнях відгодівлі.

Аналіз співвідношення білкових фракцій показав, що кількісне збільшення білка в крові відбувалося в основному за рахунок глобулінів. На відміну від альбумінів, глобулінова фракція в усіх групах з віком зростала. Вміст у сироватці крові б-глобулінів із віком дещо знижувався, а в-глобулінів навпаки підвищувався. Загалом у дослідних групах ці показники суттєво не відрізнялись і при живій масі 125 кг становили в середньому: б-глобуліни - 14,85 %, в-глобуліни - 20,93 %.

Аналізуючи дані ІІ і ІІІ серії дослідів, можна відзначити, що вміст загального білка в усіх групах у 100 та 125 кг збільшувався з різною інтенсивністю.

Альбумінова фракція крові в усіх групах із віком зменшувалася, а глобулінова - зростала. За іншими глобуліновими фракціями істотної різниці між групами не виявлено.

Аналіз одержаних результатів дав підстави стверджувати, що рівень загального білка в крові залежить від вікових періодів та інтенсивності росту тварин і в меншій мірі від їх генотипу. Отже, одержані результати в трьох серіях досліджень свідчать про підвищений білковий обмін й енергію росту у свиней м'ясних генотипів та їх помісей у порівнянні з іншими генотипами.

Внесення пропозицій по гармонізації вітчизняних стандартів. У сучасних умовах виробництва свинини дедалі більшого значення набуває контроль за якістю одержаної продукції. Це зумовлено тим, що на м'ясокомбінатах серед оброблених туш нерідко трапляються й такі, які характеризуються блідістю м'язової тканини, підвищеним вмістом вологи в ній та м'якістю м'язових волокон. Оцінку якості свинини тільки за товщиною шпику в туші, як це прийнято чинними стандартами, слід визнати недостатньою, зокрема при оцінці м'ясних якостей свиней, що дуже важливо в системі селекційно-племінної роботи. Очевидно, треба використати більший комплекс показників, що визначають поживну цінність, смакові якості та технологічні властивості м'яса.

Як свідчать узагальнені дані про хімічний склад і фізико-хімічні показники м'яса свиней великої білої української селекції та миргородської порід у ІІІ серії досліджень, за вмістом сухих речовин, протеїну, загального білка й золи м'ясо свиней згаданих порід істотно не різнилося. Для цих показників характерні також порівняно невеликі внутрішньопородні коливання. Так, за загальною вологою коефіцієнт варіації становив менше 2 %, а за іншими показниками не перевищував 10 %. За вмістом внутрішньом'язового жиру м'ясо свиней миргородської породи дещо перевищувало м'ясо тварин великої білої породи. Високий коефіцієнт варіації (38,5 і 42,9 % у великої білої й миргородської порід) свідчить, що це дуже мінливий показник.

Білково-якісний показник м'яса у свиней миргородської породи порівняно з тваринами великої білої породи був вищим тільки на 7,7 %.

Коефіцієнт варіації показників, що характеризують біологічну повноцінність м'яса (повноцінний білок, триптофан, оксипролін), у свиней великої білої породи був у межах 16-18,5 %, а миргородської - 21,4-22,4 %. За ніжністю коефіцієнт варіації становив 22,5 і 21,7 %. Кращим за ніжністю було м'ясо свиней миргородської породи (Р<0,01), що повністю узгоджується з даними про вміст внутрішньом'язового жиру та сполучнотканинних білків, які істотно впливають на цей показник. За інтенсивністю забарвлення м'яса достовірної різниці між тваринами окремих порід не спостерігалося. Проте для цього показника була характерною висока мінливість (коефіцієнти варіації становили 30,2 і 24,6 % для свиней великої білої та миргородської порід). Результати аналізу хребтового сала показали високу достовірну різницю між породами за температурою топлення (Р<0,01). Незважаючи на те, що піддослідні тварини перебували в рівних умовах годівлі, при забої в 100 кг сало миргородських свиней відзначалося меншим вмістом вологи.

За величиною рН породи істотно не різнилися між собою. Однак слід відзначити, що рН у наших дослідженнях визначалося після 24-годинного дозрівання м'яса, коли його кислотність досягала свого кінцевого резельтату. Для характеристики якості м'яса доцільно було визначити швидкість розвитку кислотності м'яса зразу після забою тварин. Швидкість, з якою змінюється рН м'яса, є тим показником, який, на думку багатьох зарубіжних учених, треба обов'язково враховувати при визначенні сортності туш.

Шість показників якості м'яса - вміст внутрішньом'язового жиру, білково-якісний показник, ніжність, вологоутримуюча здатність, забарвлення й рН м'яса, а також температура топлення сала - слід вважати основними критеріями при визначенні майбутніх стандартів на якість м'ясопродуктів.

При опрацюванні шкали оцінки якості м'яса значення перелічених показників, одержаних у досліді, були розподілені на вісім класів, одночасно вирахувано емпіричні й теоретичні частоти цього розподілу. Емпіричні криві були виражені згідно з законом нормального розподілу значень окремих ознак. Емпіричні й теоретичні криві розподілу за більшістю вивчених показників були близькими, що свідчить про достатню кількість варіантів у досліді та про правомірність використання цих даних для вирішення практичних завдань. Лише емпіричні криві за вмістом внутрішньом'язового жиру й ніжності м'яса мали невеликий асиметричний розподіл, якого при розробці примірних шкал оцінок можна не враховувати, бо в майбутньому вони будуть уточнятись і перевірятися.

По кожному показнику якості м'яса, що буде стандартизуватися, можна пропонувати три шкали оцінки (за винятком показника температури топлення шпику - 2 оцінки): нормальна (добра) якість, низька якість, висока якість.

Збільшення кількості туш із показниками, характерними для вищої якості, може свідчити про деякі успіхи в селекційно-племінній роботі, спрямовані на підвищення якості свинини. Надто високий процент туш з показниками нижче нормальних заздалегідь дасть змогу виявити плідників-погіршувачів з якостю м'яса. Проте можливі й більші відхилення, тому що в досліді не було туш із дуже низькими показниками за інтенсивністю забарвлення та вологоутримуючою здатністю м'яса, що зустрічається при білом'язовому захворюванні тварин.

Вивчення взаємозалежності між окремими показниками м'яса показало, що існує достатньо високий кореляційний зв'язок між товщиною шпику та вмістом внутрішньом'язового жиру (r = 0,62).

Між вологоутримуючою здатністю й забарвленням м'яса достовірного кореляційного зв'язку не виявлено. Отже, за всіма показниками спостерігається позитивна кореляційна залежність. Це свідчить, що м'ясо, яке має високу оцінку за одним із показників, не повинно бути, звичайно, гіршим за іншими показниками. Проте величини кореляційної залежності невеликі. Тому проведення оцінки якості м'яса не можна обмежувати тільки одним показником.

На підставі результатів досліду, а також наукових даних про відносне значення й роль різних фізико-хімічних показників у визначенні поживної цінності, смакових та технологічних якостей м'яса вважаємо, що в майбутніх стандартах щодо якості м'яса потрібно передбачати й такі показники, як вміст внутрішньом'язового жиру, білково-якісний показник, вологоутримуюча здатність, ніжність, забарвлення та рН м'яса, а також температуру топлення шпику.

Висновки

При вивченні дії генетичних та паратипових факторів на окремі господарськокорисні ознаки тварин простежувалась чітка закономірність: чим більша сила впливу паратипових факторів, тим вище проявлявся ступінь взаємодії генотипу й середовища.

Відтворювальні якості свиноматок усіх поєднань у трьох серіях дослідів характеризувалися високими показниками: найбільша багатоплідність спостерігалася у маток великої білої породи як української, так і зарубіжної селекції: 10,8-11,1 поросяти. Найбільш крупними при народженні були поросята, в якості батьків яких виступали кнури полтавської м'ясної породи - 1,23 кг. При відлученні в 45 днів найбільша маса гнізда зафіксована в помісних поросят від поєднання ВБхЛ та ВБхПМ.

При середньому рівні годівлі одержаний молодняк різного походження в трьох серіях дослідів живої маси 100 кг досягав за 202,0-211,1 днів при середньодобових приростах 689-749,0 г і затраті на кожний кілограм приросту 4,37-4,42 корм. од. корму. Найкращими за відгодівельними якостями виявилися тварини великої білої породи зарубіжної селекції, які 100 кг досягли за 2022,9 дні при середньодобових приростах 742,03,7 г і затраті 4,27 корм. од. на 1 кг приросту. При подальшій відгодівлі тварин до 125 кг живої маси закономірність за відгодівельними якостями у всіх піддослідних групах переважно зберігалася.

Типовий рівень відгодівлі свиней (250-350 г середньодобових приростів) порівняно з середнім рівнем (600-800 г середньодобового приросту) затримував досягнення тваринами живої маси 100 кг на 83,2-126,0 днів при збільшенні затрат корму на 2,89-3,30 корм. од. на 1 кг приросту.

При інтенсивному рівні відгодівлі (800-1000 г середньодобового приросту) порівняно з типовим рівнем (250-350 г), тварини різного походження живої маси 100 кг досягали на 136,6-167,2 днів раніше при меншій на 4,33-4,72 корм. од. затраті корму на 1 кг приросту.

Забійний вихід у всіх піддослідних тварин, забитих у 100 кг, коливався в межах 69,0-71,1 %, а при забої в 125 кг підвищувався до 72,6 %. Істотної різниці між тваринами різних піддослідних груп не встановлено.

Дослідження прижиттєвого визначення товщини шпику засвідчили, що середня товщина сала по хребту піддослідних тварин зростала відповідно зі збільшенням їх віку та живої маси. Найбільша товщина шпику на рівні 6-7 грудних хребців при забої тварин типового рівня відгодівлі в 100 і 125 кг дорівнювала в миргородської породи відповідно: 38,5 і 42,8 мм, а при інтенсивному рівні відгодівлі: 34,0 та 38,6 мм. Найменшою товщиною шпику від 23,4 до 31,6 мм характеризувались тварини великої білої породи зарубіжної селекції та м'ясних генотипів.

Збільшення середньодобових приростів молодняку на відгодівлі в межах 800-1000 г сприяло підвищенню виходу м'яса в тушах порівняно з типовим і середнім рівнями годівлі. Так, у першій серії дослідів найбільший вихід м'яса спостерігався у свиней червонопоясної спеціалізованої лінії - 61,4 % у 100 кг і 60,3 % у 125 кг. Збільшення виходу м'яса вело до зменшення виходу сала у всіх піддослідних групах (до 27,5-32,8 % у 100 кг і 28,9-35,6 % у 125 кг).

Фізико-хімічні показники м'яса піддослідних тварин при середньому рівні годівлі до 100 кг знаходились в межах норми. Схрещування різних генотипів істотно не вплинули на якісні показники м'яса і в залежності від варіанту поєднання вихідних форм характеризувались індивідуальними властивостями. Збільшення передзабійної живої маси до 125 кг не призвело до погіршення показників м'яса.

Більш ніжним виявилося м'ясо свиней великої білої та миргородської порід, найбільше часу для перерізу площі м'язового пучка знадобилося для великої білої зарубіжної селекції при всіх рівнях відгодівлі - 10,33-9,16 с. Ці тварини характеризувалися найнижчими показниками вологоутримуючої здатності й найвищими показниками інтенсивності забарвлення

Найбільшу величину відношення триптофану до оксипроліну, що свідчить про вищий вміст повноцінних високоякісних білків, мали свині червонопоясної спеціалізованої лінії. При відгодівлі свиней червонопоясної спеціалізованої лінії до 100 і 125 кг спостерігалося деяке збільшення цього відношення (до 10,33-11,27), а також незначне зниження рівня незамінних амінокислот.

У помісей від кнурів м'ясного напрямку відносна площа припадала на м'язові волокна більше, ніж у кнурів сального напрямку, прошарки сполучної тканини всередині м'язів (ендо- й перимізій) також тонші, жирова тканина в перимізії траплялася рідше. У тварин порід м'ясо-сального напрямку ці показники займали проміжне положення між двома першими.

Рівень загального білку в крові залежав від вікових періодів та інтенсивності росту тварин і в меншій мірі від їхнього генотипу. б-глобулінова фракція крові в усіх групах із віком зменшувалася, а в-глобулінова - зростала. За іншими глобуліновими фракціями істотної різниці між групами не виявлено.

Кореляційні зв'язки між різними показниками забійних і м'ясних якостей були високими. При живій масі 100 кг найбільші кореляційні зв'язки мали показники забійного виходу й забійної маси, забійного виходу й довжини півтуші, виходу м'яса й площі «м'язового вічка». Товщина шпику над 6-7 грудними хребцями мала позитивну кореляцію лише з середньою товщиною шпику, виходом сала й кісток. Найбільші негативні кореляційні зв'язки спостерігалися між товщиною шпику над 6-7 грудними хребцями та масою задньої третини півтуші і площею «м'язового вічка».

Співвідношення незамінних і замінних амінокислот може бути показником повноцінності білків м'яса залежно від різних факторів. Кількість незамінних амінокислот у загальній сумі амінокислот у середньому в усіх групах була майже однакова - 57,14-57,98 %, тобто біологічна повноцінність білків м'яса аналогічна. Слід також відзначити, що сума незамінних амінокислот у протеїні м'яса свиней загалом завжди переважає кількість замінних амінокислот, незважаючи на те, що нами не визначався пролін, який є замінною амінокислотою.

Середньодобовий приріст живої маси свиней на відгодівлі є важливим фактором інтенсифікації галузі свинарства. Зі збільшенням середньодобових приростів живої маси за рахунок прискорення відгодівлі, що означає зменшення підтримуючої годівлі, знижується витрата кормів на 1ц приросту, а рівень рентабельності виробництва свинини зростає. Збільшення середньодобових приростів до 800-1000 г веде до отримання більш дешевої свинини.

Пропозиції виробництву

Для збільшення виробництва високоякісної свинини доцільно широко використовувати вітчизняні породи свиней при чистопородному розведенні і в поєднанні з кнурами м'ясних генотипів, створюючи при цьому середні умови відгодівлі отриманого молодняку на рівні не нижче 600-800 г середньодобових приростів.

Для зміни в бажаних напрямках характеру й інтенсивності розвитку організму тварин потрібно використовувати сучасні знання генетичних основ онтогенезу та створювати для молодняку, що росте, відповідні умови годівлі. Знання ж закономірностей формування співвідношення тканин в організмі тварин кожного генотипу дасть змогу успішно вести селекційну роботу з ними.

При селекційній роботі, спрямованій на підвищення м'ясності туш, обов'язковим повинно бути вивчення показників м'яса, які характеризують його технологічні властивості й смакові якості (активна кислотність, інтенсивність забарвлення м'язів та їх вологоутримуюча здатність).

Список основних наукових праць за темою дисертації

1. Бірта Г. О. Розвиток галузі свинарства на сучасному етапі. Товарознавча характеристика м'яса свинини за напрямами продуктивності : [монографія] / Г. О. Бірта. - Полтава : РВЦ ПУСКУ, 2006. - 266 с.

2. Бірта Г. О. Вплив генетичних та паратипових факторів на якість м'ясо-сальної продукції свинарства : [монографія] / Г.О. Бірта. - Полтава : РВЦ ПУСКУ, 2008. - 250 с.

3. Бірта Г. О. Якість м'ясо-сальної продукції різних генотипів свиней : [навч. посібник] / Г. О. Бірта. - Полтава : РВЦ ПУСКУ, 2009. - 244 с.

4. Бірта Г. О. Свинарство : [монографія] / Г. О. Бірта. - Полтава : РВЦ ПУСКУ, 2009. - 176 с.

5. Бірта Г. О. Формування якості м'ясо-сальної продукції різних генотипів свиней : [монографія] / Г.О. Бірта. - Полтава : РВЦ ПУСКУ, 2009. - 159 с.

6. Бірта Г. О. Вплив статі свиней на їх м'ясо-сальну продуктивність / Г. О. Бірта // Вісник Полтавської державної аграрної академії. - 2008. - №1. - С. 103-105.

7. Бірта Г. О. Аналіз росту окремих м'язів свиней різних порід залежно від типу годівлі / Г. О. Бірта // Вісник Полтавської державної аграрної академії. - 2008. - №2. - С. 100-104.

8. Бірта Г. О. Фізико-хімічні властивості сала свиней у залежності від породності / В. П. Рибалко, Г. О. Бірта // Вісник Полтавської державної аграрної академії. - 2008. - №3. - С. 67-70. (Дисертант виконав експериментальну частину й аналіз результатів досліджень).

9. Бірта Г. О. Біологічна повноцінність білків м'яса свиней / Г. О. Бірта, О. Г. Мороз // Вісник Полтавської державної аграрної академії. - 2008. - №4. - С. 98-101. (Дисертант виконав експериментальну частину й аналіз результатів досліджень).

10. Бірта Г. О. Вивчення ефективності м'ясної відгодівлі кнурців і кабанчиків / Г. О. Бірта // Зб. наук. праць Луганського національного аграрного університету. - Луганськ : Елтон-2, 2008. - № 93. - Серія «Сільськогосподарські науки». -С. 121-127.

11. Бірта Г. О. Вивчення розподілу ліпідів у м'язовій тканині свиней різних порід / Г. О. Бірта // Аграрні вісті. - 2008. - №2-3. - С. 41-43.

12. Бирта Г. А. Факторы, обусловливающие мясо-сальные качества свиней / Г. А. Бирта // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - Миколаїв, 2008. - Вип. 3(46). - Т. 1. - С. 175-181.

13. Бірта Г. О. Вплив вагових кондицій на якість продуктів забою / Г. О. Бірта, Ю. Г. Бургу // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - Миколаїв, 2008. - Вип. 4(47). - С. 179-182. (Дисертант виконав експериментальну частину й аналіз результатів досліджень).

14. Бирта Г. А., Рыбалко В. П. Мясные качества свиней красной бело-поясной породы в зависимости от уровня протеина в рационе / Г. А. Бирта, В. П. Рыбалко // Зб. наук. праць Луганського національного аграрного університету. - Луганськ : Елтон-2, 2008. - №86. - Серія «Сільськогосподарські науки». - С. 300-302. (Дисертант виконав експериментальну частину й аналіз результатів досліджень).

15. Бірта Г. О. Формування м'ясності у свиней різних порід / Г. О. Бірта // Науково-технічний бюлетень Інституту біології тварин. - Львів, 2008. - Вип. 9, № 3. - С. 285-290.

16. Бірта Г. О. Класифікація і товарна характеристика м'яса й сала свиней при відгодівлі до різних вагових кондицій / Г. О. Бірта // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини: зб. наук. праць. - Х., 2008. - т. 3, Вип. 16 (41), Ч.1. -С. 225-230.

17. Бирта Г. А. Мясо-сальные качества свиней разных пород / Г. А. Бирта // Свиноводство. - 2008. - № 5. - С. 11-12.

18. Бірта Г. О. М'ясосальність свиней за протеїнового підживлення / Г. О. Бірта // Тваринництво України. - 2008. - № 7. - С. 38-40.

19. Бірта Г. О. Порівняльна характеристика гістоструктурного аналізу м'язової тканини чистопородних і помісних свиней / Г. О. Бірта, В. П. Рибалко // Вісник Сумського національного університету. - 2008. - Вип. 10 (15). - С. 10-13. (Дисертант виконав експериментальну частину й аналіз результатів досліджень).

20. Бирта Г. А. Мясные качества свиней красной белопоясой породы / Г. А. Бирта // Свиноводство. - 2009. - № 1. - С. 7-10.

21. Бирта Г. А. Корреляционная связь отдельных показателей мясосальных качеств свиней / В. П. Рыбалко, Г. А. Бирта // Свиноводство. - 2009. - № 3. - С. 9-10. (Дисертант виконав експериментальну частину й аналіз результатів досліджень).

22. Бірта Г. О. Рівень використання поживних речовин корму та баланс азоту, кальцію, фосфору в організмі свиней / Г. О. Бірта // Вісник Полтавської державної аграрної академії. - 2009. - № 1. - С. 66-69.

23. Бірта Г. О. Прижиттєве визначення товщини шпику як метод вивчення м'ясо-сальних якостей свиней / Г. О. Бірта // Вісник Полтавської державної аграрної академії. - 2009. - № 2. - С. 52-54.

24. Бірта Г. О. Ріст і розвиток свиней за різних рівнів відгодівлі / Г. О. Бірта // Вісник Полтавської державної аграрної академії. - 2009. - № 3. - С. 68-71.

25. Бірта Г. О. Роль фізико-хімічних показників в загальній оцінці якості м'яса / Г. О. Бірта // Зб. наук. праць Луганського національного аграрного університету. - Луганськ : Елтон-2, 2009. - № 100. - Серія «Сільськогосподарські науки». - С. 227-231.

26. Бірта Г. О. Формування м'ясності свиней під впливом фенотипових і генотипових факторів / Г. О. Бірта, В. П. Рибалко // Тваринництво України. - 2009. - № 3. - С. 19-21. (Дисертант виконав експериментальну частину й аналіз результатів досліджень).

27. Бірта Г. О. Відгодівельні та забійні якості помісей свиней / Г. О. Бірта // Вісник аграрної науки. - 2009. - № 3. - С. 32-35.

28. Бирта Г. А. Мясные качества помесей крупной белой породы свиней и ландрас при разном уровне протеинового питания / В. П. Рыбалко, Г. А. Бирта // Современные проблемы интенсификации производства свинины : сб. науч. трудов ХІV междунар. научно-практ. конф. по свиноводству. - Ульяновск, 2007. - Т. 3. - С. 65-71. (Дисертант виконав експериментальну частину й аналіз результатів досліджень).

29. Бірта Г. О. Фізико-хімічні показники найдовшого м'яза спини свиней різних поєднань / Г. О. Бірта, Ю. Г. Бургу // Науковий вісник Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнології ім. С. З. Гжицького. - 2008. - Т. 10. - № 3 (38). - С. 13-17. (Дисертант виконав експериментальну частину й аналіз результатів досліджень).

30. Бирта Г. А. Мясные качества свиней разных генотипов в зависимости от влияния на них паратипических факторов / Г. А. Бирта // Актуальные проблемы производства свинины в Российской федерации : сб. научн. трудов по материалам межвуз. координац. совета по свиноводству и всерос. научно-практ. конф. - Ставрополь, 2008. - С. 32-38.

31. Рыбалко В. П. Использование питательных веществ корма в организме свиней / В. П. Рыбалко, Г. А. Бирта // Инновационные пути развития животноводства : сб. научн. трудов по материалам междунар. научно-практ. конф. - Нижний Архыз, 2009. - С. 231-233. (Дисертант виконав експериментальну частину й аналіз результатів досліджень).

32. Бірта Г. О. Мікроскопічна будова печінки та головного мозку свиней різних порід / Г. О. Бірта // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини : зб. наук. праць. - Х., 2009. - Т. 2., Вип. 19, Ч. 2. - С. 27-33.

33. Бирта Г. А. Рост и развитие свиней разных направлений продуктивности при разных уровнях выращивания / Г. А. Бирта // Аграрная наука и образование на современном этапе развития: опыт, проблемы и пути их решения : материалы междунар. научно-практ. конф. - Ульяновск, 2009.- Т. ІІ. - С. 5-9.

34. Бірта Г. О. Забійні якості чистопородних свиней залежно від рівня годівлі / Г. О. Бірта // Науковий вісник Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнології ім. С. З. Гжицького. - 2009. - Т. 11. - № 2 (41). - С. 14-20.

35. Пат. на корисну модель № 33542, МПК (2006), А23К1/00 «Спосіб стимулювання росту енергії молодняка при відгодівлі свиней до живої маси 100 кг» / Бірта Г. О.; заявник і патентовласник Полтавський університет споживчої кооперації України . - № заявки u 2008 02775; опубл. 25.06.08, Бюл. № 12.

36. Пат. на корисну модель № 33763, МПК (2006), А23К1/00 «Спосіб відгодівлі свиней» / Бірта Г. О.; заявник і патентовласник Полтавський університет споживчої кооперації України. - № заявки u 2008 02794; опубл. 10.07.08. Бюл. № 13.

37. Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір «Розвиток галузі свинарства на сучасному етапі. Товарознавча характеристика м'яса свинини за напрямами продуктивності» : монографія / Бірта Г. О. - № 24548. - Дата реєстрації 28.05. 08.

38. Бірта Г. О. Методичні рекомендації по зниженню втрат м'ясної продукції при транспортуванні і передзабійному утриманні свиней / Г. О. Бірта. - Полтава : РВЦ ПУСКУ, 2009. - 13 с.

39. Бірта Г. О. Методичні рекомендації по оцінці м'ясної продуктивності, якості туш, м'яса і підшкірного жиру свиней / Г. О. Бірта. - Полтава : РВЦ ПУСКУ, 2009. - 34 с.

40. Бірта Г. О. Науково-обгрунтована система визначення якісних показників м'ясо-сальної продукції свинарства: метод. реком. / Г. О. Бірта. - Полтава : РВЦ ПУСКУ, 2009. - 49 с.

41. Бірта Г.О. Методичні рекомендації по використанню лабораторних методів для визначення якості туш сільськогосподарських тварин / Г. О. Бірта. - Полтава : РВЦ ПУСКУ, 2009. - 24 с.

Бірта Г.О. Формування м'ясо-сальної продуктивності різних генотипів свиней залежно від паратипових факторів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора сільськогосподарських наук зі спеціальності 06.02.01 - розведення та селекція тварин. - Інститут розведення і генетики тварин УААН, Київ - Чубинське, 2009.

У дисертаційній роботі вперше порівняльно вивчено формування м'ясо-сальної продуктивності різних генотипів свиней залежно від впливу на них паратипових факторів. Встановлено, що для різних видів відгодівлі тварин характерні свої особливості, пов'язані з такими чинниками, як їх вік, стать, породні ознаки, поживна цінність кормів, склад раціону. Вивчено загальні закономірності вікової динаміки живої маси та розвитку м'ясо-сальної продуктивності свиней, а також показники, що зумовлюють товарну оцінку передзабійних якостей свиней залежно від набутої ними м'ясо-сальної продуктивності. Проведено порівняльне вивчення фізико-хімічних та гістологічних показників м'яса й сала і прижиттєве визначення товщини шпику, а також післязабійна кореляція її з фактичним виходом м'яса й сала. Визначена харчова цінність м'ясо-сальної продукції різних генотипів свиней залежно від умов їх годівлі. Розроблені методичні рекомендації щодо оцінки м'ясної продуктивності, якості туш, м'яса й підшкірного жиру свиней та науково обгрунтовані нові методичні підходи до визначення якісних показників м'ясо-сальної продукції свинарства. Дана порівняльна зоотехнічно-економічна оцінка одержаної сировини залежно від впливу генетичних та паратипових факторів. Визначено доцільність відгодівлі свиней окремого напрямку продуктивності до різних вагових кондицій залежно від факторів навколишнього середовища.

Бирта Г.А. Формирование мясо-сальной продуктивности разных генотипов свиней в зависимости от паратипических факторов. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора сельскохозяйственных наук по специальности 06.02.01 - разведение и селекция животных. - Институт разведения и генетики животных УААН, Киев - Чубинское, 2009.

У диссертационной роботе впервые сравнительно изучено формирование мясо-сальной продуктивности разных генотипов свиней в зависимости от влияния на них паратипических факторов. Установлено, что для разных видов откорма животных характерные свои особенности, связанные с такими факторами, как их возраст, пол, породные признаки, питательная ценность кормов, состав рациона. Изучены общие закономерности возрастной динамики живой массы и развития мясо-сальной продуктивности свиней, а также показатели, которые определяют товарную оценку убойных качеств свиней в зависимости от приобретенной ими мясо-сальной продуктивности. Проведено сравнительное изучение физико-химических и гистологических показателей мяса и сала и прижизненное определение толщины шпика, а также послеубойная корреляция её с фактическим выходом мяса и сала. Определена пищевая ценность мясо-сальной продукции разных генотипов свиней в зависимости от условий их кормления. Разработаны методические рекомендации относительно оценки мясной продуктивности, качества туш, мяса и подкожного жира свиней и научно обоснованы новые методические подходы к определению качественных показателей мясо-сальной продукции свиноводства. Дана сравнительная зоотехническая и экономическая оценка полученного сырья в зависимости от влияния генетических и паратипических факторов. Определена целесообразность откорма свиней разных направлений продуктивности в зависимости от факторов окружающей среды.

При кормлении согласно существующих норм свиноматки всех сочетаний по трем сериям опытов характеризовались такими показателями: многоплодие 10,20-10,78 поросят, крупноплодность 1,10-1,18 кг, молочность - 41,70-43,55 кг, при массе гнезда в 45 дней - 110,4-116,8 кг и сохранности приплода - 82,76-90,6%. Наилучшими по показателям многоплодия 11,1 поросенка характеризовались матки КБ(З) в сочетании с хряками КБ(З), молочности 46,5 кг матки КБ с хряками ПМ и живой массы гнезда поросят в 45 дней 113,6 кг матки КПСЛ с хряками КПСЛ.

При среднем уровне кормления полученный молодняк разного происхождения по трем сериям опытов живой массы 100 кг достигал при 202,0-211,1 дня при среднесуточных приростах 689-749,0 г и затрате на каждый килограмм прироста 4,37-4,42 корм. ед. корма. Наилучшими по откормным качествам оказались животные крупной белой породы зарубежной селекции, которые 100 кг достигли за 202 дня при среднесуточных приростах 742,0 г и затрате 4,27 корм. ед. на 1 кг прироста. При последующем откорме животных до 125 кг живой массы закономерность по откормным качествам во всех подопытных группах почти сохранялась.

На основе полученных экспериментальных данных проведен дисперсионный анализ влияния уровня кормления на убойные качества свиней. Факторная дисперсия, которая характеризует изменчивость показателя, вызванную влиянием кормления, равнялась 0,72-0,79 при убое в 100 кг и 0,71-0,85 при убое в 125 кг. В среднем по опыту общая дисперсия, которая показывает общую изменчивость признака при забое свиней живой массой 100 кг, колебалась от 0,93 у свиней миргородской породы до 1,01 у полтавской мясной породы. Наибольшее влияние уровня кормления на убойный выход наблюдалось у свиней мясных генотипов, в частности у полтавской мясной 84,9-88,8 % и краснопоясной специализированной линии мясных свиней 86,4-83,6 %.

Корреляционные связи между разными показателями убойных и мясных качеств были высокими. При живой массе 100 кг наибольшие корреляционные связи имели показатели убойного выхода и убойной массы, убойного выхода и длины полутуши, выхода мяса и площади „мышечного глазка". Толщина шпика над 6-7 грудными позвонками имела позитивную корреляцию лишь со средней толщиной шпика, выходом сала и выходом костей. Наибольшие негативны...