Територіальна організація агропромислового комплексу України: методологія, практика та механізм регулювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

національна академія наук україни

рада по вивченню ПРОДУКТИВНИХ сил україни

Територіальна організація агропромислового комплексу України: методологія, практика та механізм регулювання

Спеціальність 08.00.05 - розвиток продуктивних сил і регіональна економіка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

КОЛЯДЕНКО СВІТЛАНА ВАСИЛІВНА

УДК 332.14:338.436

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України.

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор, член-кореспондент УААН, заслужений діяч науки і техніки України Хвесик Михайло Артемович, Рада по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України, виконуючий обов'язки голови Ради, завідувач відділу економічних проблем водокористування та рекреації.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Лисецький Анатолій Степанович, Рада по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України, завідувач відділу проблем розвитку сільського господарства;

доктор економічних наук, старший науковий співробітник Канінський Петро Казимирович, Національний науковий центр "Інститут аграрної економіки" УААН, завідувач відділу спеціалізації аграрного виробництва та координації наукових досліджень;

доктор економічних наук, професор Ходаківський Євгеній Іванович, Житомирський національний агроекологічний університет Міністерства аграрної політики України, професор кафедри економічної теорії.

Захист відбудеться 16 червня 2009 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий "15" травня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.В. Левковська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Останнім часом розвивається принципово новий напрям економічної науки з компонентами, що тяжіють до політичної економії та регіональної (просторової) економіки. Йдеться про зміну сучасних наукових поглядів на організацію продуктивних сил на засадах нового знання - філософії господарства, що витікає з нової теорії господарства. Теорія господарства і філософія економіки заслуговують на детальний аналіз саме з позицій обґрунтування наукових основ господарської організації суспільства, наукових принципів організації суспільного життя. Дослідження регіональної економіки на засадах територіальної організації господарських систем традиційно й перманентно здійснюються в різних наукових установах країни і на цьому шляху є низка фундаментально вирішених завдань розвитку регіональної економічної науки.

Проте нові глобальні виклики світової господарської організації ринку вимагають дослідження такої проблеми, як територіальна організація продуктивних сил господарської системи України, зокрема найважливішого її сегменту - продуктивних сил агропромислового комплексу.

Теоретичні та прикладні засади комплексного вирішення питань становлення агропромислової сфери регіонів України та перспектив його просторового розвитку досліджено в наукових працях українських, російських та зарубіжних учених-економістів, зокрема: Алаєва Е., Алимова О., Багриновського К., Бистрякова І., Борщевського П., Бусигіна В., Бутка М., Гранберга О., Данилишина Б., Дорогунцова С., Дейнеко Л., Заставного М., Ізарда У., Канінського П., Качали Т., Клейна Л., Коваля Я., Куценко В., Лисецького А., Міщенка В., Нижник О., Олійника Я., Паламарчука М., Пістуна М., Пепи Т., Тихонова В., Чернюк Л., Хвесика М., Ходаківського Є., Хлобистова Є., Фащевського М. та інших.

Проблема територіальної організації економіки АПК є багатогранною і складною, тому дослідження її регіональних особливостей відображено в наукових працях ще недостатньо. У зв'язку зі змінами основ організації агропромислової сфери в сучасних економічних умовах потребують подальшої розробки питання, пов'язані з обґрунтуванням методології аналізу розміщення продуктивних сил АПК, удосконаленням господарського механізму управління й державного регулювання розвитком аграрного потенціалу. Необхідно уточнити і поглибити методичні підходи до багатосекторного економіко-математичного моделювання й прогнозування регіональної системи АПК. Узгодження процесів реформування в аграрній сфері вимагають наукового обґрунтування інтегральної оцінки територіального аналізу на рівні окремих регіонів у міжгалузевих балансах.

Ці та інші фактори обумовили вибір теми дисертаційного дослідження, визначення його актуальності, наукової та прикладної значимості.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження, які проведено автором, є складовою частиною комплексних науково-дослідних робіт, що виконувались у Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема: з теми 3.1.5.63 "Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів (областей) на тривалу перспективу" (номер державної реєстрації 0100U000657) у виконанні якої участь дисертанта полягає в розробці перспективних напрямів удосконалення територіальної організації агропромислових комплексів регіонів України з метою забезпечення економічного зростання.

Тема дисертаційної роботи відповідає основним напрямам державної регіональної політики щодо сучасного розвитку агропромислового комплексу України.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних засад територіальної організації агропромислового комплексу регіонів України та практичних рекомендацій з обґрунтування перспектив їх розвитку в умовах трансформаційної економіки.

Для досягнення мети в роботі послідовно розв'язувались такі завдання:

– розробити методологічні засади територіальної організації агропромислового комплексу регіонів України, які дали б можливість поглибити її сутність, визначити основні фактори впливу та проблеми, що потребують вирішення;

– виявити закономірності, що впливають на розширене відтворення АПК, характерні для трансформаційної економіки;

– виділити пріоритетні принципи формування та розвитку агропромислового комплексу в країнах з розвиненими ринковими відносинами, а також потенційні можливості його адаптації до умов України;

– розробити концептуальні підходи до формування стратегії розвитку територіальної організації вітчизняного АПК на етапі трансформацій ринкової системи господарювання;

– сформувати методологічні і науково-методичні основи інтегральної оцінки територіальної організації та екологічної ефективності функціонування сучасних регіональних АПК;

– здійснити аналіз та оцінку природно-ресурсного потенціалу території, нинішніх соціально-економічних тенденцій розвитку агропромислового комплексу та розміщення сільськогосподарського виробництва в Україні;

– визначити інструментарій державного регулювання розвитку АПК;

– вивчити практику формування регіональних бюджетів для АПК;

– виконати економічне моделювання організаційних форм АПК;

– виявити перспективу територіальної організації розвитку та вдосконалення управлінської праці в агропромисловому комплексі регіонів України;

– розробити прогнозні параметри просторового розвитку регіональних АПК, що реформуються.

Об'єктом дослідження є процеси формування територіальної організації агропромислового комплексу України та її регіонів у трансформаційних умовах.

Предметом дослідження є методологічні, методичні і прикладні основи вдосконалення територіальної організації агропромислового комплексу України та механізму її регулювання.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційної роботи становлять ключові положення економічної теорії і регіоналістики, праці вітчизняних та зарубіжних учених різних галузей знань, в яких висвітлено фундаментальні положення розвитку територіальних систем, формування адміністративно-територіального устрою держави, становлення і розвитку регіональної політики, відображено сучасну трансформацію існуючих систем управління.

У дисертаційному дослідженні використано такі наукові методи: порівняльного і структурного аналізу, статистичних групувань та індексний - для регіонального аналізу рівня розвитку територіальної організації агропромислового комплексу; функціонального аналізу - з метою обґрунтування теоретичних засад територіальної організації АПК; економіко-математичні - для розробки інструментарію визначення ефективності регіонального агропромислового комплексу; логіко-структурні - з метою формування інструментарію управління агропромислового комплексу регіону; сценарного моделювання - для розробки прогнозів розвитку територіальної організації агропромислового комплексу та його окремих сегментів. Як один із найважливіших методологічних і методичних підходів у роботі застосовано системний підхід з урахуванням її міждисциплінарного характеру.

Інформаційну базу дослідження становлять закони України, державні нормативно-правові акти та матеріали законодавчих і виконавчих органів влади, щорічні звіти, методичні і статистичні матеріали, дані Державного комітету статистики України, інших міністерств і відомств, матеріали міжнародних організацій з проблем розвитку територіальної організації агропромислового комплексу тощо.

Наукова новизна одержаних результатів. Науковою новизною відзначаються такі теоретико-методологічні і прикладні результати дисертаційного дослідження:

вперше:

– розроблено та обґрунтовано наукові засади розміщення продуктивних сил сільськогосподарського комплексу адміністративної області із застосуванням інформаційно-аналітичних моделей, а також територіальних балансів матеріальних, трудових, природних й фінансових ресурсів;

– запропоновано методологію та методику багатосекторного економіко-математичного моделювання й прогнозування регіональної системи АПК, які дозволяють комплексно оцінити систему внутрішніх зв'язків та експортного потенціалу регіону;

- розраховано прогнозні параметри просторової організації в рамках територіальних соціально-економічних комплексів на рівні адміністративних областей для АПК, який реформується на основі системного підходу;

удосконалено:

- господарський механізм менеджменту й державного регулювання розвитку продуктивних сил АПК, що об'єднує методи синтезу макроекономічних факторів та показників розвитку з методами аналізу відтворювальних процесів і пріоритетів соціально-економічної динаміки;

- систему факторів розміщення продуктивних сил виробництва, що, на відміну від існуючих (земельних, сировинних, водних й трудових ресурсів, ринкового споживання й інноваційного розвитку), включає також чинники залучення в економічний оборот природних ресурсів з урахуванням їх капіталізації, формування природної й економічної ренти;

- систему принципів територіально-галузевої організації АПК області з виділенням пріоритетності принципу збалансованого пропорційного розвитку, реалізація якого відповідає вимогам сталого розвитку, а регіональні пропорції перебувають у стані рівноваги через систему територіальних і міжгалузевих балансів;

- практику формування регіональних бюджетів на принципах самоуправління районів, зокрема через передачу місцевим органам влади права розпорядження природними ресурсами, рекреаційним, водним і лісовим господарством на ринкових засадах формування й використання ренти;

набули подальшого розвитку:

? застосування системного аналізу статистичних матеріалів, картографічного методу, моделі техніко-економічних розрахунків ефективності, методів районного планування, балансового економіко-математичного моделювання для економічного обґрунтування розміщення сільськогосподарського виробництва;

- наукові основи регіональної економіки, зокрема інтегральної оцінки територіальної організації на рівні окремих регіонів у міжгалузевих балансах та схемах розміщення продуктивних сил території як бази функціонального зонування галузей АПК;

- аналіз природно-ресурсного потенціалу території, що для АПК включає вивчення кліматичних умов регіону (сонячна радіація, температура, опади, вологість), якості ґрунтів, геоморфологічних умов (рельєф, схили, членованість поверхні), геологічних й екологічних обмежень порівняно з глобальними усередненими умовами, що визначають конкурентоспроможність регіону на світовому ринку;

- використання узагальнюючих інтегральних показників, які відображають ступінь використання природного потенціалу господарського комплексу регіону, дають підстави виявити та обґрунтувати соціально-економічні пріоритети та сформувати стратегію розвитку територіальної організації АПК.

Практичне значення одержаних результатів. Наукові результати дисертаційної роботи дають можливість удосконалити територіальну організацію агропромислового комплексу на рівні регіону. Вони можуть використовуватися при формуванні державної регіональної політики, в роботі регіональних органів управління у процесі вирішення проблем економічної оптимізації компонентної і просторової структур агропромислової сфери регіонів та регіональної господарської системи, розробки регіональних програм тощо. Практична цінність дисертаційного дослідження визначається спрямованістю конкретних рекомендацій для різних рівнів управління агропромислового комплексу України.

Викладені в роботі положення стосовно визначення перспектив розвитку та вдосконалення управлінської праці в регіональних АПК використані при формуванні заходів щодо забезпечення виконання рішень Вінницької обласної ради "Про Стратегію регіонального розвитку Вінницької області на період до 2015 року" (довідка № 215-20-1011 від 08.12.2008 р.). Наукові розробки з питань територіальної організації агропромислового комплексу України застосовувались Головним управлінням агропромислового розвитку Вінницької обласної державної адміністрації при розробці "Регіональної програми використання коштів на освоєння земель для сільськогосподарських та лісогосподарських потреб, поліпшення відповідних угідь і охорони земель в області на 2007-2010 роки" (довідка № 2-1/2253 від 04.12.2008 р.), Головним управлінням економіки Вінницької обласної державної адміністрації при реалізації рішення Вінницької обласної ради "Про регіональну середньострокову програму соціально-економічного розвитку Вінницької області до 2011 року" (довідка № 4030/02 від 08.12.2008 р.). Теоретичні та методичні положення і пропозиції з питань територіальної організації агропромислового комплексу у Вінницькій області запроваджені в навчальний процес Вінницького державного аграрного університету при викладанні дисциплін "Економічна інформатика", "Моделювання системних характеристик в економіці", "Економічний аналіз" та "Аналіз господарської діяльності" (довідка № 01-328 від 16.12.2008 р.). Теоретичні результати дисертаційної роботи знайшли застосування в наукових дослідженнях Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України зокрема за темами 3.1.5.63 "Схема (Прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів (областей) на тривалу перспективу" та ІІІ-7-06(90) "Економічний простір, динаміка розвитку продуктивних сил України" (довідка № 01-11/02 від 08.01.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторські розробки щодо розвитку агропромислового комплексу України. Опубліковані наукові праці містять положення, висновки та пропозиції, сформульовані особисто автором, і відображають його конкретний внесок у розвиток економічної науки - розміщення продуктивних сил і регіональну економіку.

З наукових праць, опублікованих у співавторстві у дисертації використано лише ті ідеї та положення, які є результатом особистих досліджень.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові результати дисертаційного дослідження апробовано на українських і міжнародних науково-практичних конференціях, зокрема: "Україна в світових земельних, продовольчих і кормових ресурсах і економічних відносинах" (м. Вінниця, 1995 р.), "Теорія і практика сучасної перебудови економіки" (м. Черкаси, 2002 р.); "Теорія і практика сучасної економіки" (м. Черкаси, 2003 р.); "Наука: теорія та практика - 2006" (м. Дніпропетровськ, 2006 р.); "Теорія і практика сучасної економіки" (м. Черкаси, 2006 р.); "Регіональні проблеми та перспективи розвитку ринків збуту промислової продукції" (м. Київ, 2006 р.); "Відтворення господарського комплексу регіону: методологія, механізми, інструментарій" (м. Чернівці, 2007 р.); "Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю" (м. Черкаси, 2007 р.), "Міжнародна банківська конкуренція: теорія і практика" (м. Суми, 2007 р.), "Пріоритети економічного розвитку України: історія та сьогодення" (м. Вінниця, 2007 р.); "Соціально-економічні проблеми регіонального розвитку" (м. Дніпропетровськ, 2007 р.); "Модернізація політики та управління в Німеччині та Україні в контексті євроінтеграції" (м. Черкаси-Форос, 2007 р.); "Регіональні аспекти розвитку в умовах європейського вибору (м. Сімферополь, 2007 р.); "Стратегія забезпечення сталого розвитку України" (м. Київ, 2008 р.).

Публікації. Одержані у процесі дисертаційного дослідження наукові результати викладено у 36 наукових працях загальним обсягом 25,8 друк. арк., з яких особисто авторові належать 24,1 друк. арк., з них 1 індивідуальна монографія, 1 навчальний посібник у співавторстві, 20 статей опублікованих у наукових фахових виданнях, 14 - у матеріалах наукових конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 434 стор. комп'ютерного тексту, що містить 20 таблиць та 30 рисунків, з яких 4 займають усю площу сторінки; список використаних джерел із 372 найменувань викладено на 31 стор., 7 додатків - на 9 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі "Теоретико-методологічні засади територіальної організації агропромислового комплексу України" розкрито сутність територіальної організації агропромислового комплексу й сучасні проблеми його регулювання; виявлено закономірності і принципи розширеного відтворення сільського господарства; удосконалено методологію аналізу та оцінки факторів і вибору варіантів розвитку АПК, методологічні підходи до моделювання його організаційних форм.

В умовах здійснення радикальних економічних реформ в Україні зростає значення раціонального розміщення та інтенсивного розвитку агропромислового комплексу як важливої складової регіональної господарської системи. Агропромисловий комплекс - вагомий структурний і функціональний елемент регіональної економіки - являє собою просторово організовану і пропорційно взаємопов'язану сукупність об'єктів матеріального й нематеріального виробництва, призначених для забезпечення населення продовольчими товарами. Особливе місце серед них, з позицій задоволення першочергових потреб населення, відводиться продуктам харчування.

Територіальну організацію агропромислового комплексу доцільно розглядати як систему поєднання окремих структурних елементів різного ієрархічного рівня - від регіонального до локального. За таким методологічним підходом в ієрархічній будові територіальної структури АПК регіону структурними елементами першого порядку є обласні управління сільського господарства; другого - сільськогосподарські відділи адміністративних районів; третього - локальні сільськогосподарські відділи населених пунктів, тобто міст, сіл і селищ міського типу.

Виходячи з визначення сутності територіальної організації агропромислового комплексу й організаційно-економічного механізму її розвитку та з урахуванням особливостей сучасної економіки і нагальних потреб у цій сфері, сформульовано основні принципи розширеного відтворення АПК регіону:

– соціальна орієнтованість, що визначає спрямування галузевої, функціональної і територіальної структури АПК на якомога повне задоволення зростаючих потреб населення в якісних продтоварах, а в кінцевому підсумку - на загальне підвищення його життєвого рівня;

– пріоритетність, яка забезпечує відповідність між цілями регіональної соціально-економічної політики, фінансовими можливостями території та нагальними потребами інтенсивного розвитку агропромислового комплексу території;

– збалансований і пропорційний розвиток, що пов'язаний з формуванням і збереженням економічно обґрунтованих пропорцій між основними структурними елементами та окремими компонентами територіальної організації АПК, а також їх відповідністю до завдань збалансованого розвитку регіонального господарства;

– сталий розвиток, який передбачає високу здатність різних соціально-економічних систем до самовідтворення;

– оптимальність, тобто розміщення і розвиток регіонального АПК та вдосконалення його структурних характеристик на оптимальній основі - найменшими фінансовими і ресурсними витратами в найкоротші строки з орієнтацією на реальні потреби споживачів цього продукту;

– комплексність, що означає, з одного боку, розвиток АПК на системних засадах, з іншого - формування необхідних умов для комплексного розвитку всієї регіональної господарської системи;

– ефективність, згідно з якою поточна і перспективна оцінка економічної та соціальної ефективності розміщення й функціонування АПК здійснюється на основі зіставлення одержаних результатів та вкладених коштів.

У міру розвитку продуктивних сил наведена система принципів доповнюється і збагачується новими елементами, враховуючи реалії економічної та екологічної ситуації в країні та її регіонах. Основною перевагою запропонованої системи принципів є те, що загальноекономічні аспекти переведені в площину специфічних ознак і взаємозв'язків територіальної організації АПК регіону.

Враховуючи багатофакторну обумовленість розвитку агропромислового комплексу на різних рівнях територіального управління, класифіковано всі чинники, виходячи з їх пріоритетного значення для цієї галузі господарювання. У процесі оцінки напрямів дії факторів та вибору стратегії розвитку агропромислового комплексу на перспективу необхідно враховувати, що: вдосконалення територіальної організації агропромислового комплексу повинно здійснюватися в розвиненому нормативно-правовому просторі, який визначає і регламентує різні напрями діяльності у цій сфері; надання чіткої антикризової спрямованості подальшого розвитку комплексу є вирішальним для поступового виходу на траєкторію сталого розвитку; забезпечення першочергового задоволення потреб населення депресивних територій у продовольчих товарах, а також тих, показники розвитку сільського господарства яких значно поступаються середньоукраїнським показникам - одне з першочергових завдань розвитку галузі; охоплення процесу оновлення та модернізації всіх структурних елементів агропромислового комплексу з метою впливу на формування продовольчого ринку в країні та якість відповідних продуктів і забезпечення рішень щодо вдосконалення територіальної організації комплексу на локальному, регіональному й національному рівнях є завданням формування її гнучкої структури, адекватної потребам ринкової економіки.

Дослідження показали, що аналіз можна виконувати за різними підходами та методологічними схемами. Одна з них - це виділення в соціально-економічній системі території великих функціональних підсистем, а саме: економічні реформи, споживчий ринок, екологія та інженерна інфраструктура. Кожна з них реалізує чітко поставлені цілі й завдання, що в сукупності забезпечують певний рівень розвитку агропромислового комплексу території загалом. При виборі варіантів розвитку агропромислової сфери та її територіальної організації повинні домінувати фактори, що відносяться до підсистеми економічних реформ.

Обґрунтовано методологію й методику аналізу розміщення продуктивних сил АПК адміністративної області за допомогою територіальних балансів матеріальних, трудових, природних і фінансових ресурсів. Системне уявлення галузевої структури АПК базується на множині окремих балансів сільськогосподарської сировини і продовольства, кормових ресурсів і поголів'я худоби, виробництва продукції тваринництва та її переробки тощо. Воно узгоджується з ключовими питаннями відтворення сировинних ресурсів і продовольства в системі АПК.

Запропоновано методологію та методику багатосекторного економіко-математичного моделювання й прогнозування регіональної системи АПК, що дають змогу комплексно оцінити систему внутрішніх зв'язків та експортного потенціалу області. Особливу роль у створенні системної складності АПК відіграє множинність і різнорідність зв'язків між компонентами та параметрами його стану і пов'язаних з ним інших систем, а також наявність між ними великої кількості багатоланкових прямих, перехресних і, що важливо, замкнених зворотних зв'язків (рис.1).

Ланцюгові наслідки прямих та замкнених циклів зворотних зв'язків в АПК та економіці України проявляються не миттєво, а із досить значним запізненням. Виникають окремі структурні та кількісні невідповідності. Це зумовлено випереджаючим зростанням потреб суспільства порівняно з реальною динамікою ресурсного забезпечення сільського господарства в АПК.

Стан і динаміка економічного простору АПК утворюють певний економічний атрактор - циклічний рух, що може самовпорядковувати елементи простору або (за негативних зрушень) перетворювати суспільний розвиток на хаотичний процес. Слід мати на увазі, що економічний рух розпочинається з інвестиційних поштовхів у напрямі формування людського й фізичного капіталу виробництва та залучення в економічний оборот природних ресурсів. Оцінку процесів відтворення можна досліджувати на моделях продуктових потоків (рис. 2).

Дослідження рядів динаміки в економетричних моделях достатньої розмірності підвищує вірогідність прогнозів: виробництва, чисельності зайнятих, рівня заробітної плати, цін, доходів тощо. Загальна схема моделювання структурно-динамічного розвитку АПК пов'язується з аналізом та синтезом економічних ознак системи його галузей, рівнями узагальнення індикаторів розвитку, динамічними рядами балансів інвестицій (і поточних витрат) та кінцевими результатами з урахуванням формування вартісних наслідків діяльності системи.

У другому розділі "Концептуальні основи територіальної організації агропромислового комплексу в Україні" охарактеризовано основні передумови і механізм забезпечення формування стратегії територіальної організації АПК; обґрунтовано концептуальні підходи до розвитку агропромислового потенціалу України; визначено організаційно-господарські форми інтеграції корпоративних структур у сфері агробізнесу.

Агропромисловий комплекс регіонів України відіграє першочергову роль в економіці через свою значущість як галузь спеціалізації, сфера виробництва, що забезпечує значну частку регіонального продукту, осередок історичних традицій праці та побуту сільського населення, які багато в чому зумовлюють його ментальність, як центр структуроутворюючих і функціональних зв'язків в умовах регіоналізації.

Для виявлення можливостей досягнення стійкого економічного зростання АПК України в середньостроковій перспективі здійснено аналіз земельних ресурсів, обсягу виробництва продукції сільського господарства в регіонах. В агропромислових регіонах головним ресурсним багатством і засобом виробництва є земля. Україна володіє значним ресурсом земель сільськогосподарського призначення - 41,76 млн. га, ріллі - близько 32,48 млн. га і площ, зайнятих зерновими культурами, - 14,5 млн. га щорічно. На кожного жителя країни припадає по 0,69 га орних земель.

У регіонах сформувалася густонаселена дисперсна структура розселення, адаптована до умов ведення сільськогосподарського виробництва. Немає нестачі і в робочій силі: в сільському господарстві країни зайнятий кожний чотирнадцятий працівник (6,9%). Важливою є та обставина, що до цього часу створена велика система підприємств із зберігання і переробки зерна, м'яса, молока та іншої продукції, яка забезпечує сільськогосподарських товаровиробників стійкими замовленнями. У 2007 р. найбільша частка в обсязі виробництва продукції сільського господарства України припадала на Київську, Черкаську, Полтавську, Чернігівську, Вінницьку області. У розрахунку на душу населення вироблено валового продукту більше ніж у середньому по Україні в 13 областях: Київській, Черкаській, Полтавській, Чернігівській, Вінницькій, Хмельницькій, Волинській, Тернопільській, Кіровоградській, Херсонській, Сумській, Житомирській, Чернівецькій, (табл. 1).

Таблиця 1

Валова продукція сільського господарства в розрахунку на одну особу по регіонах, 2006-2007 рр., грн.*

Регіон, область	Усі категорії господарства	У т.ч. сільськогосподарські підприємства
	2006	2007	2007 до 2006, %	2006	2007	2007 до 2006, %
Україна	2028	1914	94,3	791	764	96,6
Автономна Республіка Крим	1337	1815	135,7	752	970	129,0
Вінницька	3216	3019	93,7	1236	1215	98,3
Волинська	2720	2801	103,0	600	653	108,8
Дніпропетровська	1729	1506	87,1	913	812	88,9
Донецька	1084	997	92,0	463	432	93,3
Житомирська	2430	2286	94,1	611	568	92,9
Закарпатська	1684	1671	99,2	74	68	91,6
Запорізька	2052	1640	79,9	988	793	80,2
Івано-Франківська	1775	1830	103,8	236	307	130,0
Київська	1429	3694	258,5	861	2314	268,7
Кіровоградська	3567	2624	73,6	1665	1151	63,1
Луганська	1173	1104	94,3	439	487	110,8
Львівська	1658	1677	101,1	214	264	123,6
Миколаївська	2530	1581	62,5	1190	662	55,6
Одеська	1946	1212	62,3	852	522	61,3
Полтавська	3208	3324	103,6	1522	1687	110,8
Рівненська	2386	1860	77,9	461	566	122,7
Сумська	2354	2473	105,1	837	926	110,6
Тернопільська	2609	2728	104,5	714	838	116,8
Харківська	1787	1861	104,1	755	794	105,2
Херсонська	3102	2528	81,5	1290	981	76,1
Хмельницька	2642	2895	109,6	749	896	119,7
Черкаська	3742	3622	96,8	2079	2239	107,7
Чернівецька	2075	2194	105,7	370	338	91,2
Чернігівська	3010	3196	106,2	1006	1140	113,3

* Джерело: Статистичний щорічник "Сільське господарство України" / Держкомстат України

Аналіз виробництва валової продукції свідчить, що в більшості регіонів відбувається підвищення цього показника на душу населення. Ця обставина є досить важливою, оскільки економічне зростання починається з невеликої кількості регіонів, а з часом воно обумовлює позитивні темпи розвитку національної економіки загалом.

Оцінка стану агропромислового комплексу виявила істотні диспропорції та обмеження в його розвитку і перш за все в сільському господарстві, що перешкоджає та ускладнює використання АПК як основної ланки в досягненні регіонами самодостатності, а саме: низька ефективність сільськогосподарського виробництва, брак фінансових ресурсів, фізичне і моральне старіння техніки, деградація ґрунтів у результаті водної та вітрової ерозії, нераціонального їх використання, загострення соціальних проблем на селі тощо.

Визначено шляхи розвитку аграрного виробництва регіонів України, що обумовлені відносинами власності на землю, а також запропоновано алгоритм економічного механізму реалізації їх агропромислового потенціалу в умовах регіоналізації. В межах алгоритму виділено такі блоки: земельних ресурсів - створення стійкої мотивації у землекористувачів щодо збереження в господарському обороті оброблюваних земель і відновлення покинутих сільгоспугідь; відновлення низьковрожайних орних земель внаслідок реалізації спеціальних інвестиційних програм; інвестування цільових програм з підвищення родючості сільгоспугідь за рахунок спеціальних коштів бюджетів усіх рівнів, господарств, зацікавлених інвесторів; регулювання процесу залучення до ринкового обороту земель сільськогосподарського призначення з урахуванням регіональних особливостей; диференціація ставок земельного податку залежно від цільового призначення ділянок, зокрема земель сільськогосподарського призначення - від родючості, місця розташування та ін.; трудових ресурсів АПК - регулювання регіональних ринків праці, орієнтованих на АПК, через систему інститутів забезпечення зайнятості з домінуванням ринкових інструментів; цілеспрямована перепідготовка фахівців і висококваліфікованих кадрів робочих спеціальностей для роботи із сучасною технікою, проведення спеціальних тренінгів для менеджерів усіх рівнів з метою їх адаптації до ринкових умов, прийняття ефективних управлінських рішень з урахуванням регіональної специфіки виробництва в аграрній галузі; вдосконалення використання трудового потенціалу і створення умов для зростання продуктивності праці в АПК за рахунок реалізації диференційованих стимулюючих заходів по групах господарств; використання мотиваційного потенціалу багатоканальної системи розподілу доходів у корпоративних структурах та ін.; техніко-технологічного потенціалу АПК - організація моніторингу стану і змін у технічному забезпеченні підприємств АПК на рівні регіонів; виділення пріоритетних галузей і регіонів; стимулювання ринковими методами процесу впровадження ґрунтозахисної системи землеробства; регулювання та координація регіональними органами управління процесу формування оптових ринків сільськогосподарської техніки та устаткування, створення через них ефективно функціонуючої системи лізингу; інвестиційно-інноваційних ресурсів - реалізація єдиної інвестиційної політики, що передбачає розміщення інвестиційних ресурсів за пріоритетними об'єктами, точками зростання і полюсами розвитку регіональних АПК; стимулювання інвестиційного попиту в АПК через систему економічних інструментів, а саме пільгового оподаткування і кредитування, цільового субсидування; інвестиційна підтримка регіональних АПК з невисоким техніко-технологічним потенціалом, зокрема через бюджетне фінансування пріоритетних інвестпроектів, створення умов для активної інвестиційної діяльності підприємств за рахунок власних коштів через прискорену амортизацію та ін.; підприємницько-комерційної активності в АПК - здійснення підприємствами в межах єдиної регіональної концепції активної маркетингової політики; реалізація конкурентних переваг комплексу шляхом зниження трансакційних витрат, що сприяють виробництву і реалізації конкурентоспроможної продукції на національному й міжнародних ринках; відтворення системи споживчої кооперації, що забезпечує закупівлю сільськогосподарської продукції у приватному секторі; ефективне використання маркетингових інструментів: системи гнучких цін, гарантійних постачань, активної реклами, бізнес-комунікацій та ін.; застосування у відносинах сільгосптоваровиробників, постачальників, заготівельників, посередників, страховиків, кредитних організацій та інших ринкових суб'єктів цивілізованих форм договорів, гарантій оплати, повернення кредитів; формування інфраструктури аграрного ринку України, оптимізація каналів розподілу сільгосппродукції і логістичних ланцюгів її просування до споживача, створення розвиненого страхового, кредитного та інвестиційного ринків, що обслуговують підприємства АПК.

На основі дослідження проблеми становлення корпоративних структур у сфері агробізнесу регіонів зроблено висновки про те, що процеси регіоналізації обумовлюють формування нової конфігурації зв'язків між господарюючими суб'єктами на ринку. Одним із виявів такої трансформації в АПК є активізація діяльності корпоративних структур і поява нових агровиробничих утворень в українських регіонах, наприклад, фінансово-торгово-виробничих.

Створення корпорації є одним із кроків реалізації властивих інтеграційним структурам переваг. Розподільчі, фінансові відносини між учасниками корпорації повинні враховувати їх внесок у виробничу діяльність. Усі прибуткові сільськогосподарські, переробні, торгово-закупівельні й обслуговуючі підприємства в складі агрокорпорацій зберігають за собою господарську самостійність і право юридичної особи. Виняток становлять неплатоспроможні сільгосппідприємства, що входять до складу корпорації, з передачею майна і втратою юридичної самостійності.

Таким чином, стратегія територіальної організації агропромислового комплексу покликана максимально оптимізувати всі трансформаційні процеси господарської діяльності, оскільки саме вони разом із підприємницькою ініціативою є першоосновою, вихідним етапом трансформаційного розвитку аграрних підприємств.

У третьому розділі "Соціально-економічна оцінка територіальної організації агропромислового комплексу в регіонах" розглянуто й досліджено сучасний стан АПК України, його тенденції та структурно-динамічний розвиток; узагальнено й систематизовано організаційно-економічний механізм управління регіональним АПК в умовах інституціональних перетворень з метою підвищення ефективності його розвитку.

АПК України характеризується регіональною стратифікованістю, дезагрегованістю на 25 відносно самостійних територіально-локалізованих субструктур, які функціонують у рамках відтворювальних комплексів відповідних регіонів. Адекватна ринковій модернізації їх рівноспрямована еволюція найтісніше пов'язана (а значною мірою і детермінована) з особливостями регіональної організації агросфери, що обумовлює доцільність акцентування уваги на аналізі регіональної агропромислової динаміки.

З метою визначення можливого ресурсного забезпечення АПК України проаналізовано його аграрний потенціал. Виявлено, що загалом ситуація в сільськогосподарському виробництві за останні 2-3 роки стала більш стабільною, ніж у попередній період, коли відбувалося регулярне падіння виробництва. І хоча 2007 р. як Україна загалом, так і всі регіони не наблизилися до рівня виробництва сільськогосподарської продукції 1990 р. по зерну, цукрових буряках, насінню соняшника, м'ясу, молоці, яйцях та ін., зростання виробництва в останні роки очевидне (табл. 2).

Таблиця 2

Динаміка виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції в АПК України, 1990-2007 рр., тис. т*

Вид продукції	1990	1995	2000	2002	2003	2004	2005	2006	2007
Зернові культури	51009,0	33929,8	24459,0	38804,3	20233,9	41808,8	38015,5	34258,3	29294,9
М'ясо	4357,8	2293,7	1662,8	1647,9	1724,7	1599,6	1597,0	1723,2	1911,7
Молоко	24508,3	17274,3	12657,9	14142,4	13661,4	13709,5	13714,4	13286,9	12262,1

* Джерело: Статистичний щорічник "Сільське господарство України" / Держкомстат України

У 2004-2005 рр. спостерігалось стійке зростання валових обсягів виробництва сільськогосподарської продукції (рис. 3), а за останні два роки - збільшення виробництва тваринницької продукції і приріст поголів'я. Особливо це стосується Кіровоградської, Черкаської, Вінницької, Дніпропетровської областей. Найбільший рівень виробництва худоби і птиці на забій (у живій вазі) досягнутий за період 2006-2007 рр. у Дніпропетровській області - 35% та Київській - 43%.

Такі зрушення в динаміці показників розвитку тваринництва позитивно вплинули на економічну ситуацію в країні протягом останніх двох-трьох років: підвищився попит на вітчизняні м'ясні продукти, закупівельні ціни на м'ясо, виробництво всіх видів тваринницької продукції в господарствах населення.

Важливою зміною в аграрному виробництві є істотне збільшення частки підсобних господарств у загальному обсязі виробництва сільськогосподарської продукції у всіх регіонах України. Так, 2007 р. частка цих господарств становила 60,1%, на їх частку припадало 58,5% виробленої рослинницької продукції та 62,1% - тваринницької. По таких видах продукції, як картопля, овочі, кормові культури, молоко, вовна ці господарства випереджали великі й середні сільськогосподарські підприємства (табл. 3).

Для підвищення ефективності виробництва в регіональних АПК і фінансового оздоровлення сільськогосподарських товаровиробників, особливо в умовах економічної кризи, підсилюється необхідність об'єднання земельних, матеріальних, фінансових і трудових ресурсів. Тому подальше реформування галузі в напрямі її стабілізації і піднесення повинне відбуватися через відродження і розвиток сільськогосподарської кооперації. При цьому необхідне об'єднання дрібногрупових формувань і великотоварних виробництв, підтримка особистих підсобних господарств. Особливу увагу слід приділити створенню умов для подальшого розвитку в рамках регіональних АПК індивідуальних форм господарювання. Вони забезпечують село додатковими робочими місцями, сприяють залученню у виробничий процес пенсіонерів і підлітків, створюють можливість раціонально використовувати земельні угіддя, корми (особливо пасовищні), а також виробничі приміщення особистих і нефункціонуючих господарств. Індивідуальний сектор в умовах кризової ситуації в АПК, особливо в сільському господарстві, стає фактором стабільності його функціонування.

Таблиця 3

Питома вага основних категорій господарств у виробництві валової продукції, 1990-2007 рр., %*

Рік	Валова продукція	У тому числі
	усі категорії госпо-дарств	з них	рослинництво	тваринництво
		с.-г. підпри-ємства	госпо-дарства насе-лення	усі кате-горії госпо-дарств	з них	усі категорії госпо-дарств	з них
					с.-г. підпри-ємства	госпо-дарства насе-лення		с.-г. підпри-ємства	госпо-дарства насе-лення
1990	100,0	69,4	30,6	100,0	75,0	25,0	100,0	64,8	35,2
1991	100,0	66,0	34,0	100,0	70,9	29,1	100,0	62,3	37,7
1992	100,0	59,5	40,5	100,0	61,6	38,4	100,0	57,5	42,5
1993	100,0	57,2	42,8	100,0	60,3	39,7	100,0	53,7	46,3
1994	100,0	54,3	45,7	100,0	58,5	41,5	100,0	50,4	49,6
1995	100,0	51,3	48,7	100,0	55,2	44,8	100,0	47,0	53,0
1996	100,0	44,7	55,3	100,0	48,0	52,0	100,0	40,9	59,1
1997	100,0	43,3	56,7	100,0	50,9	49,1	100,0	33,2	66,8
1998	100,0	40,3	59,7	100,0	47,2	52,8	100,0	32,8	67,2
1999	100,0	39,3	60,7	100,0	48,3	51,7	100,0	30,4	69,6
2000	100,0	34,0	66,0	100,0	40,9	59,1	100,0	25,2	74,8
2001	100,0	37,2	62,8	100,0	45,4	54,6	100,0	26,2	73,8
2002	100,0	36,1	63,9	100,0	42,9	57,1	100,0	27,6	72,4
2003	100,0	30,3	69,7	100,0	33,9	66,1	100,0	26,3	73,7
2004	100,0	35,6	64,4	100,0	40,7	59,3	100,0	27,8	72,2
2005	100,0	36,5	63,5	100,0	40,3	59,7	100,0	31,3	668,7
2006	100,0	39,0	61,0	100,0	42,3	57,7	100,0	34,5	65,5
2007	100.0	39,9	60,1	100,0	41,5	58,5	100,0	37,9	62,1

* Джерело: Статистичний щорічник "Сільське господарство України" / Держкомстат України

Серед пропорцій, що оцінюють остаточні результати виробничої діяльності АПК, найважливіше місце посідають співвідношення між обсягами потреб у кінцевій продукції і можливостями комплексу щодо їх задоволення. Основою аналізу пропорцій між виробництвом і споживанням кінцевої продукції комплексу є виявлення співвідношень цих показників у розрахунку на душу населення в натуральному та вартісному вираженні, а також співвідношення фактично досягнутого рівня споживання з науково обґрунтованими фізіологічними нормами.

Аналіз структурно-динамічних зрушень в АПК регіонів показав, що споживання основних продуктів не відповідає рекомендованим нормам, це негативно впливає і знижує рівень харчування населення. Розрахунок і порівняння показників виробництва та споживання продуктів харчування в регіональному розрізі свідчать про їх значну розбіжність, яка зумовлена рівнем промислового і сільськогосподарського виробництва в регіонах, станом розвитку державної, кооперативної та приватної торгівлі, рівнем розвитку підсобного господарства, а також купівельною спроможністю населення та іншими факторами. Регіональні розбіжності виявляються в тому, що в низці АПК природно-економічного та обласного рівня споживання окремих продуктів перевищує середньонаціональний рівень. Так, у Східному, Придніпровському і Донецькому районах, а також Донецькій, Дніпропетровській, Кіровоградській, Харківській, Черкаській, Волинській областях та Автономній Республіці Крим споживання м'яса і м'ясопродуктів вище, ніж у середньому по Україні (табл. 4).

Таблиця 4

Споживання основних видів продуктів харчування в Україні за 1995-2007 рр., кг на душу населення*

<...

Регіон, область	М'ясо і м'ясо-продукти	Молоко і молочні продукти	Цукор	Олія	Хліб і хлібобулочні вироби
	1995	2007	1995	2007	1995	2007	1995	2007	1995	2007
УКРАЇНА	38,9	45,7	243,6	224,6	31,6	40,0	8,2	14,3	128,4	115,9
Донецький	33,3	45,8	189,0	188,2	29,4	43,0	9,8	14,7	112	113,8
Донецька	32,2	53,3	170,6	200,8	29,7	43,6	9,2	15,5	109,1	110,2
Луганська	34,4	38,5	207,4	175,3	29,0	42,3	10,4	13,9	114,9	117,5
Придніпровський	41,7	47,4	211,5	201,9	33,1	41,5	10,1	14,8	153,3	109,5
Дніпропетровська	34,4	50,2	223,5	200,9	33,3	42,8	10,0	16,1	153,4	108,6
Запорізька	44,4	45,2	209,5	185,3	30,5	41,6	11,4	14,2	159,9	101,7
Кіровоградська	46,2	46,7	201,5	219,5	35,4	40,0	8,8	14,1	146,5	118,2
Східний	44,6	47,7	261,7	226,2	34,7	40,1	7,2	12,5	146,4	121,1
Полтавська	49,4	45,2	286,5	245,8	36,0	40,4	7,3	12,5	153,3	121,3
Сумська	49,6	45,0	284,8	220,1	33,2	39,6	5,4	12,5	165,5	128,2
Харківська	34,8	46,0	213,9	212,6	34,8	40,3	9,0	12,4	120,5	113,8
Центральний	42,1	52,1	258,3	226,1	33,3	40,3	8,3	14,7	124,4	110,8
Київська	40,1	57,0	257,6	215,7	32,8	37,4	8,0	15,1	108,7	95,1
Черкаська	44,2	47,1	259,0	236,4	33,7	43,2	8,5	14,4	140,0	126,5
Південний	42,4	43,4	222,9	216,7	28,2	41,9	9,3	14,7	127,7	119,1
Автономна Республіка Крим	36,4	50,4	172,3	189,5	26,2	37,0	8,2	14,7	113,9	116,4
Миколаївська	43,7	41,1	279,7	252,0	28,7	44,5	9,9	15,4	149,3	126,5

Подобные документы

• Проблеми та перспективи розвитку агропромислового комплексу України

  Роль агропромислового комплексу в народному господарстві, структура та форми територіальної організації АПК в економіці України, взаємозв'язок з іншими галузями господарства. Проблеми розвитку АПК, їх соціально-економічна сутність та шляхи вирішення.
  
  курсовая работа [63,2 K], добавлен 09.10.2010
  

• Вдосконалення фінансово-кредитного механізму агропромислового комплексу на прикладі СТОВ "Зоря"

  Вирішення фінансування та регулювання фінансово-кредитних відносин сільськогосподарських підприємств агропромислового комплексу. Підсистема фінансового державного регулювання. Податки, внески, відрахування до бюджету та фондів цільового призначення.
  
  курсовая работа [438,2 K], добавлен 29.05.2012
  

• Проблеми агропромислового комплексу в ринковій системі

  Проблеми інфраструктурного забезпечення агропромислового комплексу України. Ринок в АПК. Розвиток ринку матеріально-технічних ресурсів. Особливості ринку праці в аграрній сфері. Агропромислові вільні економічні зони. Стратегія їх розвитку в Україні.
  
  курсовая работа [32,6 K], добавлен 29.07.2008
  

• Територіальна організація лісовиробничого комплексу України

  Сутність, значення і місце лісової промисловості в господарстві держави. Передумови, проблеми та перспективи її розвитку. Територіально-галузева структура лісопромислового комплексу України. Особливості галузі деревообробки та целюлозно-паперової.
  
  контрольная работа [30,4 K], добавлен 28.09.2016
  

• Аграрна політика Білорусі

  Вивчення стану, аналіз основних завдань і характеристика механізму функціонування агропромислового комплексу Білорусі. Оцінка ефективності державної аграрної політики і аналіз показників діяльності господарств і підприємств Стародорожського району.
  
  курсовая работа [30,5 K], добавлен 08.06.2011
  

• Організація виробництва в підприємствах агропромислового комплексу

  Форми господарювання і управління в системі АПК. Використання земельних угідь і засобів виробництва, оплата праці в сільському господарстві. Організація виробництва в рослинництві і тваринництві. Інтеграційні процеси формування ринкового середовища в АПК.
  
  учебное пособие [888,2 K], добавлен 29.09.2010
  

• Реформування агропромислового комплексу в Україні

  Сільське господарство як каталізатор розвитку ринкової економіки. Історія розвитку аграрних відносин в Україні, її періоди. Особливості розвитку аграрних відносин, ринкові перетворення. Утворення нових форм господарювання та відносин в аграрному секторі.
  
  реферат [25,6 K], добавлен 03.05.2009
  

• Інженерний менеджмент у формуванні та зайнятості механізаторських кадрів агропромислового комплексу

  Аналіз питань потреби сільських господарств в механізаторських кадрах, особливості організації їх праці та шляхи раціоналізації річної зайнятості. Загальна характеристика основних методів маневрування технікою при виконанні сільськогосподарських робіт.
  
  реферат [721,7 K], добавлен 22.09.2010
  

• Розробка стратегії розвитку підприємства в пореформений період

  Напрями формування стратегії розвитку агропромислового комплексу в Україні. Еволюція поняття "стратегія підприємства". Методика прийняття стратегічних рішень. Розробка методики аналізу зовнішнього і внутрішнього середовища. Місії і цілі підприємства.
  
  дипломная работа [173,1 K], добавлен 08.12.2008
  

• Агропромислова інтеграція і агропромисловий комплекс

  Народногосподарське значення агропромислового комплексу України. Аналіз стану сільського господарства та його відповідність стандартам САП ЄС. Агропромислова інтеграція. Регіональні агропромислові формування. Агропромислові підприємства та агрофірми.
  
  реферат [35,9 K], добавлен 05.11.2010
  

• Судово-ветеринарна експертиза причин загибелі птиці

  Птахівництво як одна з найбільш інтенсивних та динамічних галузей агропромислового комплексу України. Етапи та особливості вивчення заразних і незаразних хвороб птиці в ТОВ "Агро-Капітал". Аспекти судово-ветеринарної експертизи причин загибелі птиці.
  
  дипломная работа [4,5 M], добавлен 11.10.2014
  

• Формування сценаріїв розвитку морегосподарського комплексу України

  Застосування сценарних методів у транспортному менеджменті. Дослідження тенденцій економічного розвитку морегосподарського комплексу України. Особливості сценарного аналізу. Сучасні напрями реалізації сценаріїв розвитку морегосподарського комплексу.
  
  дипломная работа [1,6 M], добавлен 19.05.2017
  

• Сільськогосподарський комплекс Хакасії

  Порядок надання державної підтримки на розвиток агропромислового комплексу Республіки Хакасія. Придбання мінеральних добрив. Фінансування реконструкції та експлуатації меліоративних систем. Субсидії на підтримку табунного конярства та маралівництва.
  
  курсовая работа [24,5 K], добавлен 26.04.2011
  

• Характеристика сільського господарства Ковельського району

  Сільське господарство як галузь народногосподарського комплексу. Історичний аналіз його розвитку в Україні. Особливості територіальної організації сільськогосподарського виробництва в Ковельському районі. Проблеми, перспективи та напрямки його розвитку.
  
  дипломная работа [141,5 K], добавлен 19.09.2012
  

• Адміністративні та економічні механізми розвитку екологобезпечного агровиробництва в Україні

  Теоретичні аспекти еколого-економічної ефективності відтворювальної системи продовольчого комплексу. Дослідження впливу економіко-адміністративного механізму на розвиток екологобезпечного агровиробництва та чинників, що забезпечують його ефективність.
  
  статья [381,3 K], добавлен 05.10.2017
  

• Аналіз стану і перспективи розвитку рослинництва

  Рослинництво як важлива галузь агропромислового комплексу. Організаційна структура, характеристика землекористування та врожайність основних сільгоспкультур, структура земельних угідь та посівних площ господарства. Аналіз затрат праці на виробництво.
  
  курсовая работа [47,4 K], добавлен 15.11.2010
  

• Фінансова підтримка - як складова частина розвитку сільськогосподарських підприємств

  Фінансова підтримка, тенденції розвитку сільського господарства. Кредитування підприємств: сутність, види, форми кредиту. Правове забезпечення розвитку кредитного ринку. Стан і сучасні тенденції розвитку сільських територій та агропромислового комплексу.
  
  курсовая работа [91,8 K], добавлен 30.11.2008
  

• Матеріально-технічна база підприємств агропромислового комплексу з ремонту і технічного обслуговування машин та обладнання

  Типи машинних дворів: центральні та бригадні. Основні техніко-економічні показники машинних дворів. Механізовані заправні агрегати для миття та обдування машин стислим повітрям. Пункти технічного обслуговування техніки та зона для її зберігання.
  
  реферат [186,1 K], добавлен 21.09.2010
  

• Продовольча безпека, як критерій ефективності аграрної політики

  Продовольча безпека як генеральна мета аграрної політики. Формування системи показників продовольчої безпеки України. Індикатори, принципи та основні складові продовольчої безпеки. Державне регулювання продовольчого ринку України в сучасних умовах.
  
  реферат [41,7 K], добавлен 14.09.2011
  

• Ефективність засобів та знарядь лову риб на Каховському водосховищі

  Організація та регулювання промислового рибальства на внутрішніх водоймах України. Ефективність засобів і знарядь рибальства на Каховському водосховищі. Стан запасів промислових риб, вплив любительського і спортивного рибальства на стан рибних запасів.
  
  дипломная работа [317,9 K], добавлен 19.11.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам