Серед факторів детеріорації необхідно також виділити можливості, способи та види виведення різноманітних забруднень на територію макрорегіону природним й техногенним (антропогенним) шляхом, а також стан, етап розвитку екологічної ситуації на території регіону функціонування АПК.

Таким чином, як свідчить аналіз наведених факторів, екологічні чинники і проблеми, що впливають на інтенсифікацію розвитку АПК, значною мірою залежать від способу і системи господарювання, тобто від типу виробничих відносин, що є економічним підґрунтям господарювання. Сьогодні створюються передумови для розвитку нового механізму природокористування в агропромисловій сфері економіки на основі активного використання економічних ринкових важелів (ліцензій, платежів за ресурси, штрафів за забруднення, субсидіювання та стимулювання природоохоронної діяльності); державного регулювання стану природного середовища; громадської діяльності у цьому напрямі.

За результатами здійсненої оцінки визначено, що для сталого, екологічно безпечного розвитку агропромислового виробництва в умовах ринку необхідна розробка та виконання програм екологізації, особливо на рівні масштабних регіонів, що забезпечують цілісність процесів агропромислового розширеного відтворення, у тому числі його екологічних аспектів на основі подібних (загальнорегіональних) природних та соціально-економічних особливостей. Головними складовими програм екологізації регіональних АПК повинні стати:

– вивчення та врахування екологічних особливостей і факторів розвитку агропромислового виробництва;

– рекомендації щодо модифікації сільськогосподарської техніки відповідно до екологічних особливостей природних ресурсів; використання тих чи інших видів меліорацій, їх інтенсивності, напрямів охорони природних ресурсів;

– упровадження прогресивних технологій у переробні галузі, у тому числі без- або маловідходних;

– розвиток екологічної та соціальної інфраструктури відповідно до особливостей спеціалізації і розміщення регіонального АПК;

– інвентаризація та екологічна паспортизація екологічно небезпечних об'єктів, видів діяльності, явищ, деградованих територій;

– обґрунтування методів економічного впливу на природокористування, видів державного регулювання, методів громадського впливу;

– координація екологічних заходів на загальногосподарському рівні за територіальним принципом;

– визначення ефективності екологічних заходів, загальної екологізації, екологічної ефективності функціонування агропромислового комплексу регіону загалом.

Пріоритетною економічною умовою управління регіональним АПК є взаємозв'язки і взаємозалежності, що формуються на мікрорівні у сфері безпосередньої взаємодії господарюючих суб'єктів галузі та споживачів її продукції. У системі ринкової економіки саме в мікроекономічному масштабі у просторово диверсифікованому співвідношенні попиту та пропозиції формується сукупність мікроринків, що коректують і деталізують регіональну організацію АПК в системі господарювання.

Взаємодія суб'єктів агропромислової галузі, яка відтворює феномен регіоналізації, має перманентний, системний і багатофакторний характер, що дає підстави стверджувати про дію специфічного мікроекономічного механізму, який продукує і детермінує реструктуризацію регіональної організації агропромислового комплексу (рис. 5).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 5. Основні складові мікроекономічного механізму регіоналізації АПК

У межах зазначеного механізму під впливом як внутрішніх, так і зовнішніх стосовно конкретних регіонально локалізованих форм організації агропромислового виробництва чинників (сукупності ресурсних передумов функціонування складових АПК, макроекономічної ситуації, впливу державних інститутів, феномена ринкової конкуренції з його специфічним проявом на різних ринках і ринкових сегментах та ін.), здійснюється інваріантна взаємодія виробників і споживачів продукції агропромислової сфери за всіма територіально диверсифікованими ланками виробничо-технологічного (відтворювального) ланцюжка. У багатьох ситуаціях подібна взаємодія коректується інститутом посередництва, що здійснює найважливішу стосовно міжтериторіальної інтеграції функцію арбітражу. Остання сприяє становленню сукупності локальних ринків з географічними межами, які виходять за просторові рубежі конкретних регіональних структур.

В умовах сформованої ринкової економіки АПК не може бути саморегулюючою системою. Держава повинна зберігати за собою досить широкий спектр регулюючих функцій, серед яких основними є такі: регулювання земельних операцій і контроль за структурою землекористування; стимулювання концентрації агропромислового виробництва, його горизонтальної і вертикальної інтеграції із суміжними галузями промисловості; регламентація правових та організаційно-економічних умов діяльності сільських товаровиробників; контроль за співвідношенням ринкових цін на засоби виробництва і сільськогосподарську продукцію, динамікою витрат виробництва в сільському господарстві, дотриманням установлених державою стандартів якості продукції АПК (фіксація ринкових цін на сільськогосподарську продукцію, що допускає коливання їхньої нижньої межі до рівня, установленого законодавством або урядовими постановами); виплата дотацій на експортну продукцію, що покриває збитки сільських товаровиробників у зв'язку з меншими світовими цінами порівняно із внутрішнім ринком; штрафні санкції за недотримання встановлених державою стандартів якості продукції, квот на її виробництво і реалізацію, правил землекористування; економічне стимулювання організації нових фермерських господарств, соціальне забезпечення і створення нормальних умов життя для селян; довго- і середньострокове планування розвитку агропромислового виробництва й аграрної науки, що має директивний характер і впровадження за схемою „планування - програмування - розробка бюджету”; використання квот на збут продукції як інструмент планування й регулювання державних закупівель сільськогосподарської продукції; внутрішньодержавний і зовнішньоекономічний протекціонізм по відношенню до сільських товаровиробників.

Необхідність удосконалення системи управління аграрною сферою обумовлена виділенням трьох складових, що характеризують роль та місце держави на сучасному етапі: чітке визначення і розмежування функцій державного управління АПК на національному й обласному рівнях та рівні сільськогосподарських районів; розмежування функцій між державними органами управління й об'єднаннями товаровиробників і споживачів; оптимальне співвідношення між адміністративними заходами державного регулювання та економічними важелями.

У п'ятому розділі "Перспективні напрями та прогноз територіальної організації агропромислового комплексу регіонів України" визначено макро- і мезоекономічні проекції функцій та інструментів державного регулювання розвитку АПК, обґрунтовано вдосконалення консультаційного обслуговування підприємств комплексу та оцінку його економічної ефективності, запропоновано методику визначення економічної ефективності вдосконалення управлінської праці в регіональних АПК та прогноз параметрів їх просторової організації.

Реалії ринкового розвитку АПК України свідчать про існування тісного взаємозв'язку між державним впливом, темпами та характером розвитку. Визначено системоформуючі, системовідтворюючі та системорозвиваючі функції держави.

Системоформуючі функції полягають у запровадженні ринкових відносин в агропромисловому комплексі, створенні умов щодо їхньої необоротності, структурних перетворень. Конкретно це полягає в реалізації таких функцій: роздержавлення і приватизація; формування конкурентного середовища; встановлення ринкових правил гри на внутрішньому ринку і взаємодії зі світовим ринком.

Системовідтворюючі функції держави в АПК полягають у виробленні та впровадженні нових засобів (форм, методів, інструментів) реалізації господарського потенціалу всіх сфер комплексу. До них правомірно віднести: забезпечення у відтворювальному процесі інноваційних імперативів; створення умов для залучення інвестиційних ресурсів, у першу чергу на відновлення виробничого потенціалу; гарантування свободи підприємництва тощо.

Системорозвиваючі функції державного впливу на АПК пов'язані з підтримкою економічного зростання в цій сфері, формуванням умов, що підтримують галузеві реформи в бажаній для суспільства системі економіко-соціальних координат, які створюють для господарюючих суб'єктів рівні умови виходу на ринки й одержання прибутку на вкладений капітал, розвиток ринкових структур агропромислового комплексу на іманентній їм матеріальній основі. Ця група функцій полягає в обмеженні зростання цін галузей-монополістів; пом'якшенні цінового диспаритету стосовно сільськогосподарських товаровиробників; стимулюванні залучення коштів вітчизняних і закордонних інвесторів, у тому числі під урядові гарантії; державному протекціонізмі щодо вітчизняних товаровиробників продовольства, захисті їх інтересів на вітчизняному й зовнішньому ринках.

На макрорівні такі функції стимулюють становлення ринкового середовища в рамках національного АПК, інституціалізації, трансформації відносин власності. На мезорівні виконання цих функцій державою забезпечує адекватне ринковому середовищу перетворення територіально-економічних відносин в агропромисловому комплексі регіонів, трансформацію їх територіально-галузевої структури, становлення інститутів з урахуванням аграрних регіональних економічних цінностей, соціокультурних етнічних стандартів та ін. (табл. 5).

територіальний агропромисловий комплекс регіональний

Таблиця 5

Основні напрями державного регулювання підприємств АПК на макро- і мезорівні

Державне регулювання діяльності підприємств АПК необхідно поєднувати з іншими підсистемами регулювання: організаційно-економічним (яке включає внутрівиробниче регулювання і розвиток маркетингу) та ринковим. При цьому врахування регулюючого впливу ринкового механізму особливо важливе, оскільки перевищення ступеня державного регулювання понад припустимі межі обумовлює помилкові дії на ринку, що порушує раціональне розміщення і використання виробничих ресурсів.

На макро- і мезорівні важливими є держпідтримка і допомога, які мають не тільки свою специфіку, але й форми, що розрізняються, джерела і канали розподілу. Наводимо напрями такої допомоги і підтримки, та результати спроби конкретизувати їх за рівнями (див. табл. 5).

Розроблені заходи держпідтримки і допомоги орієнтовані на певні витрати з бюджетів усіх рівнів і частково з інших джерел. Однак не всі види підтримки потребують фінансових вкладень. Так, сприяння держави зміцненню організаційно-економічних і міжвідомчих зв'язків, вжиття заходів щодо регулювання цін, удосконалення менеджменту, власне кажучи, не потребують витрат, але будуть мати при їх послідовній реалізації істотний позитивний ефект.

За напрямами державної допомоги, пов'язаними з фінансовими коштами, необхідне врахування низки вимог: забезпечення чіткості критеріїв і процедур надання такої допомоги підприємствам, посилення її цільового характеру, відповідність критеріїв державної допомоги стратегічним напрямам розвитку економіки регіонів або промислової політики певної галузі, впровадження конкурсних процедур у сферу розподілу коштів державної допомоги, насамперед у державне інвестування, забезпечення принципу прозорості як при винесенні рішень про надання держдопомоги, так і при контролі за її використанням, розмежування, з одного боку, повноважень, з іншого - відповідальності між державними і регіональними органами влади, здійснення оцінки чинних програм державної допомоги на регіональному рівні, виявлення їхньої ефективності в поточному періоді та в перспективі.

Структурні зрушення в аграрному секторі економіки, обумовлені переходом України до ринкової економіки, стали початком значних змін системи управління регіонального АПК.

Запропоновано створення в регіонах інформаційно-консультаційних служб (ІКС). Консультації, що надаються, формують у сільськогосподарських товаровиробників мотивацію до прийняття рішень щодо ефективного використання науково-технічної, ринкової та іншої корисної інформації, сприяють їм в освоєнні інноваційних проектів і передового досвіду сільськогосподарської діяльності, дають змогу послідовно збільшувати обсяги виробництва і збуту продукції. Динамічний розвиток агропромислового комплексу обумовлює постійне вдосконалення організаційно-економічної структури інформаційно-консультаційної служби адекватно мінливим умовам, а також запитам її клієнтів, що спонукає службу постійно враховувати у своїй роботі організаційні, економічні та фінансові умови функціонування конкретних сільськогосподарських товаровиробників, їх виробничий потенціал, рівень кваліфікації кадрів та інші чинники.

Поглиблення ринкових відносин в АПК зумовило необхідність конкретизації функцій основних суб'єктів інформаційно-консультаційної діяльності. В організаційному аспекті ця служба об'єднує чотири основні підсистеми: інформаційну, інноваційну, консультаційну та освітню. Інформаційно-консультаційна служба агропромислового комплексу - це спеціалізована багаторівнева структура, що активно взаємодіє з науковими, освітніми, ринковими й іншими організаціями комплексу з метою доведення інформації та навчання господарюючих суб'єктів методам господарювання, переважно на безоплатній основі, реалізація яких підвищує ефективність виробництва і стійкість розвитку сільських територій.

У процесі вдосконалення роботи консультаційної служби розроблено схему формування і функціонування багаторівневої моделі, яка апробована у Вінницькому регіоні (рис. 6).

Загалом система надання інформаційно-консультативної допомоги передбачає встановлення тісного і нерозривного взаємозв'язку процесу виробництва продукції не тільки всередині одного блоку, але й поза ним, а саме з економіко-правовим напрямом, що дозволяє, з одного боку, комплексно оцінити економічну ефективність конкретного виробництва, виробити стратегію і тактику дії, а з іншого - правильно побудувати внутрішньо- і міжгосподарські відносини.

При оцінці економічної ефективності процесу консультування загалом і окремих його заходів пропонується використовувати системний і комплексний підходи, які включають набір критеріїв та оціночних показників, що відповідають зазначеному рівню розвитку економіки. До таких критеріїв відносяться: ринкові - відповідність пропонованої стратегії потребам ринку, вірогідність комерційного успіху, можливий обсяг продажів, оцінка конкурентоспроможності ринку і т.п.; фінансові - стартові витрати, потенційний річний розмір прибутку, термін окупності, можливості використання податкових пільг, інвестиції у виробництво; виробничі - нові технології, доступність і ціна сировини та матеріалів, наявність виробничого персоналу, необхідність залучення додаткових потужностей; соціальні - поліпшення умов праці, зміна кількості робочих місць, покращення здоров'я працівників, зміна структури виробничого персоналу, підвищення його інтелектуального рівня і професіоналізму; зовнішні - правова забезпеченість, зниження шкідливого впливу на навколишнє середовище, постачання населенню екологічно чистої продукції, вплив на рівень зайнятості; регіональні - ступінь соціально-економічної та політичної нестабільності, основні економічні показники розвитку, ресурсні можливості регіону, кліматичні умови.

Розроблено прогноз розвитку основної сфери АПК сільського господарства по регіонах України на середньострокову і більш віддалену перспективу, враховуючи процеси деструкції сільськогосподарського землекористування в регіонах. Сільське господарство має значні резерви структурного розвитку для задоволення попиту на продовольство на внутрішньому ринку і реалізації експортного потенціалу. Прогнозується, що до 2015 р. 32% потреби в продукції АПК вироблятиметься в селянських домогосподарствах. Економічно слабкі господарства в результаті реформування повинні поступитися ресурсами більш ефективним. Для реалізації такої стратегії необхідним і достатнім є розвиток ринку земельно-майнових комплексів, засобів виробництва і продовольства.

Подальший розвиток регіональних господарських систем та вирішення важливих соціальних проблем значною мірою залежать від ефективності трансформаційних процесів, які повинні забезпечити найбільш повне використання природно-ресурсного, виробничого, науково-технічного і соціального потенціалів кожного регіону. Активізація економічних трансформацій зумовлює необхідність раціонального управління процесами комплексного розвитку територій, урахування особливостей регіонів, їх можливої інтеграції в народногосподарському комплексі країни, забезпечення соціальних стандартів життєдіяльності людини.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі розроблено теоретико-методологічні засади територіальної організації регіональних АПК, отримано нові результати, що можна кваліфікувати як розв'язання наукової проблеми - удосконалення системи територіальної організації агропромислового комплексу України та її регіонів на сучасному етапі трансформації земельних відносин.

1. Як важливий структурний і функціональний елемент регіональної економіки агропромисловий комплекс являє собою просторово організовану і пропорційно взаємопов'язану сукупність об'єктів матеріального й нематеріального виробництва, призначених для забезпечення населення продовольчими товарами. Територіальна організація міжгалузевих комплексів забезпечує органічну єдність усіх її структурних компонентів, а відтак - і системну цілісність цього територіального утворення.

2. У нових умовах господарювання методологічні аспекти відтворювального підходу повинні реалізовуватись через дослідження та оцінку таких параметрів, як рівень збалансованості структурних елементів, що формують територіальну організацію агропромислового комплексу; відповідність кількості та якості продовольчої продукції, виробленої в АПК; його внесок у соціальний розвиток регіону.

3. Визначено систему факторів розміщення продуктивних сил агропромислового виробництва, які, крім існуючих чинників впливу земельних, сировинних, водних, трудових ресурсів, інноваційного розвитку, враховують залучення в економічний оборот природних ресурсів, зважаючи на їх капіталізацію та рентні відносини.

4. Регіональний АПК будь-якого таксономічного рангу слід розглядати як об'єктивно функціонуюче формування. Здійснення стратегічного напряму територіальної організації агропромислового комплексу регіону пов'язане з визначенням і реалізацією його власних пріоритетів, серед яких провідними повинні стати: формування розвиненої матеріально-технічної бази сільського господарства, харчової і переробної промисловості; науково обґрунтована аграрно-промислова економічна політика; докорінні структурні перетворення з урахуванням специфічних регіональних особливостей; прискорений розвиток провідних продуктових підкомплексів; екологізація сільського господарства, харчової і переробної промисловості та обслуговуючих сфер комплексу; удосконалення внутрішньорегіональної спеціалізації та інтеграції агропромислового виробництва.

5. Обґрунтовано методологію та методику багатосекторного економіко-математичного моделювання й прогнозування регіональної системи АПК, які дають змогу комплексно оцінити систему внутрішніх зв'язків та експортного потенціалу області. Методологія і методика дослідження АПК базується на діалектиці аналізу й узагальнення фактів і явищ, передбаченні вектора розвитку ситуації, розробці пропозицій з подолання суперечностей і диспропорцій агроекологічної системи та середовища.

6. Виділено основні проблеми функціонування агропромислових комплексів, їх завдання у вирішенні регіональних і загальнонаціональних інтересів на основі оптимізації дій усіх учасників агропромислового процесу. Важлива роль у забезпеченні функцій АПК відводиться створенню інтеграційних форм організації агропромислового виробництва, здійсненню структурних зрушень, дотриманню соціально-економічних та екологічних векторів розвитку, використанню економічних важелів організації й управління в поєднанні з державним регулюванням та самодостатністю регіонів.

7. Оцінено фактичний стан і динамічні характеристики сільськогосподарського виробництва як основної галузі агропромислового комплексу за допомогою системного аналізу та картографічного методу. Визначено, що в період 1990-2006 рр. у всіх регіональних АПК країни відбувався трансформаційний спад виробництва, руйнування виробничо-технічного обслуговування, виведення з обороту сільгоспугідь, погіршення всіх якісних показників використання факторів виробництва. Очевидним було відволікання значної частки потенціалу агропромислового комплексу від продуктивного використання на структурно-інституціональні перетворення, що здійснювалися за відсутності їхньої чіткої концепції. І тільки на останньому етапі (2004-2006 рр.) відзначається зростання окремих показників функціонування АПК.

8. Принципово важливим етапом здійснення економічної реформи в агропромисловій сфері економіки є реформа управління АПК та його регіональних ланок. В умовах трансформаційної економіки АПК не може бути саморегулюючою системою, роль державного регулювання повинна бути вищою, ніж у розвинутому ринковому господарстві. Держава має зберігати за собою досить широкий спектр регулюючих функцій, серед яких основними є: регулювання земельних операцій і контроль за структурою землекористування; стимулювання концентрації агропромислового виробництва; регламентація правових і організаційно-економічних умов діяльності сільських товаровиробників; контроль за співвідношенням ринкових цін на засоби виробництва і сільськогосподарську продукцію; фіксація ринкових цін на продукцію; виплата дотацій на експортну продукцію, що покриває збитки сільських товаровиробників; економічне стимулювання організації нових фермерських господарств; довгострокове і середньострокове планування розвитку агропромислового виробництва; внутрішньодержавний і зовнішньоекономічний протекціонізм по відношенню до сільських товаровиробників.

9. Найважливіша умова закріплення позитивних тенденцій у трансформації регіональних АПК - реальна участь у цьому процесі бізнес-груп як виразників економічних інтересів. Одним з активних і діючих таких агентів є великі агропромислові компанії. Мета створення інтегрованих агропромислових формувань - забезпечення порівняно однакових економічних умов учасникам процесу і узгодженого розвитку всіх технологічних ланок виробництва кінцевого продукту в регіоні. Це досягається насамперед шляхом упорядкування економічних відносин між сільськогосподарськими, переробними, обслуговуючими й іншими підприємствами та організаціями, що є учасниками кооперації й агропромислової інтеграції. У цьому зв'язку є правомірна як з дослідницького, так і практичного погляду, розробка рекомендацій щодо формування в рамках держави інтегрованої міжгалузевої фінансово-маркетингової структури в АПК у формі консорціуму.

10. Консорціум повинен забезпечувати функціональну відповідність, комбінаційне поєднання і параметричне узгодження, а також спільний характер суміжних інвестицій у взаємозалежні ланки виробничо-вартісних організаційно-технологічних ланцюжків продуктово-галузевих підкомплексів АПК, досягнення консенсусу економічних інтересів і компромісу ринкових позицій партнерів по агропромисловій інтеграції в регіонах.

11. Обґрунтовано практику формування регіональних бюджетів на принципах самоуправління районів через передачу місцевим органам влади права розпорядження природними ресурсами, що дасть можливість поєднати оптимальне співвідношення державного регулювання та впровадження оптимального організаційно-економічного механізму трансформування соціально-економічних процесів в АПК регіонів з регіональними бізнес-інтересами.

12. На основі системного підходу запропоновано прогноз розвитку просторової організації агропромислових комплексів на рівні адміністративних областей, що враховує процеси деструкції сільськогосподарського землекористування в регіонах. Сільське господарство має значні резерви структурного розвитку для задоволення попиту на продовольство на внутрішньому ринку і реалізації експортного потенціалу. Згідно з прогнозом, до 2015 р. 32% потреби в продукції АПК вироблятиметься в селянських домогосподарствах. Для подальшого зростання потенціалу АПК регіонів необхідний розвиток ринку земельно-майнових комплексів, засобів виробництва і продовольства.

Список ОПУБЛІКОВАНИХ праць ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії:

1. Коляденко С.В. Агропромисловий комплекс України: проблеми і перспективи: [монографія] / С.В. Коляденко. - Вінниця: 2008. - 414 с.

2. Коляденко С.В. Контролінг / Середа Л.П., Мазур А.Г., Коляденко С.В. // Менеджмент підприємств з переробки сільськогосподарської продукції: навч. посібник. - Вінниця, 2002. - Розд. 9. - С. 211-236. (Особистий внесок: розроблено базовий, секційний та експертний модулі контролінгу).

Статті у наукових фахових виданнях:

3. Коляденко С.В. Сутність територіальної організації агропромислового комплексу, сучасні проблеми розвитку та шляхи їх вирішення / С.В. Коляденко // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. - Черкаси: ЧДТУ, 2005. - Вип. 14. - С. 326 - 329. - (Серія "Економічні науки").

4. Коляденко С.В. Аналіз сучасного стану та тенденції розвитку ринку продовольства як передумови нарощування конкурентного потенціалу Черкаської області / Н.А. Булах, С.В. Коляденко // Економіст. - 2006. - № 7. - С. 57-59. (Особистий внесок: проаналізовано сучасний стан ринку продовольства як передумови нарощування конкурентного потенціалу Черкаської області).

5. Коляденко С.В. Екологічний фактор розвитку регіональних агропромислових комплексів / С.В. Коляденко // Збірник наукових праць Вінницького державного аграрного університету. - Вінниця: ВДАУ, 2006. - Вип. 30. - С. 127-134.

6. Коляденко С.В. Методологічні основи аналізу факторів розвитку агропромислового комплексу регіону / С.В. Коляденко // Збірник наукових праць Кіровоградського національного технічного університету. - Вип. 10, ч. ІІ.- Кіровоград: КНТУ, 2006. - С. 112-117. - (Серія "Економічні науки").

7. Коляденко С.В. Методологічні основи дослідження регіонального агропромислового комплексу / С.В. Коляденко // Аналітико-інформаційний журнал "Схід". - 2006. - № 5 (77). - С. 21-24.

8. Коляденко С.В. Стратегічне прогнозування і планування регіональних АПК / С.В. Коляденко // Вісник Східноукраїнського національного університету ім. Володимира Даля. - Луганськ: СНУ, - 2006. - № 12 (106). - С. 97-99.

9. Коляденко С.В. Формування і розвиток агропродовольчої інтеграції Черкаського регіону / С.В. Коляденко, О.В. Коломицева // Механізми підвищення ефективності управління функціонуванням економіки: зб. наук. праць ДонДУУ. - Донецьк: ДонДУУ, 2006. - Т. VІІ, Вип. 66. - С. 96-106. - (Серія "Економіка"). (Особистий внесок: обґрунтовано основні напрями формування агроподовольчої інтеграції Черкаського регіону).

10. Коляденко С.В. Функціонування і розвиток сучасного регіонального агропромислового комплексу: методологічний аспект / С.В. Коляденко // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. - Черкаси: ЧДТУ, 2006. - Вип. 16. - С. 38-42. - (Серія "Економічні науки").

11. Коляденко С.В. Шляхи збалансованого розвитку продуктивних сил вітчизняного агропродовольчого комплексу / С.В. Коляденко // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету, 2006. - С. 42-47.

12. Коляденко С.В. Шляхи удосконалення управління агропромисловим комплексом: регіональний аспект / С.В. Коляденко // Науковий вісник Полтавського національного технологічного університету ["Економіка і регіон"]. - Полтава: ПНТУ, 2006. - Вип. 4(11). - С. 57-59.

13. Коляденко С.В. Агропромислова сфера в системі національної економіки: контури трансформаційної траєкторії / С.В. Коляденко // Таврійський науковий вісник: зб. наук. праць ХДАУ. ? Херсон: Айлант, 2007. ? Вип. 55. - С. 222-227.

14. Коляденко С.В. Вплив ринкового макросередовища на процеси реорганізації / С.В. Коляденко // Збірник наукових праць Кіровоградського національного технічного університету. - Кіровоград: КНТУ, 2007. - Вип. 12, ч. 2. - С. 207-211. - (Серія "Економічні науки").

15. Коляденко С.В. Методичні підходи та економічна оцінка ресурсного потенціалу регіонального АПК України / С.В. Коляденко // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. - Черкаси: ЧДТУ, 2007. - Вип. 17. - С. 130-133. - (Серія "Економічні науки").

16. Коляденко С.В. Мікроекономічний механізм регіоналізації агропромислової сфери / С.В. Коляденко, Яскевич І.А. // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. - Черкаси: ЧДТУ, 2007. - Вип. 18, ч. ІІ. - С. 30-33. - (Серія "Економічні науки"). (Особовий внесок: визначено напрями інноваційної діяльності в агропромисловому комплексі).

17. Коляденко С.В. Розвиток та напрями інноваційної діяльності в агропромисловому комплексі / С.В. Коляденко // Механізми підвищення ефективності управління функціонуванням економіки: зб. наук. праць. - Донецьк: ДонДУУ, 2007. - Т. VІІІ, вип. 78. - С. 79-87. - (Серія "Економіка").

18. Коляденко С.В. Стратегічні напрямки розвитку агропромислового комплексу області / С.В. Коляденко // Продуктивні сили і регіональна економіка: зб. наук. праць: у 2 ч. - К.: РВПС України НАН України, 2008. - Ч. ІІ. - С. 256-262.

19. Коляденко С.В. Роль фермерського господарства у розвитку АПК України / С.В. Коляденко // Вісник Сумського національного аграрного університету. - Суми: СНАУ, 2008. - Вип. 4/28. - С. 54-57. - (Серія "Економіка та менеджмент").

20. Коляденко С.В. Принципи розширеного відтворення в агропромисловому виробництві України в контексті сталого розвитку / С.В. Коляденко // Збірник наукових праць Вінницького державного аграрного університету. - Вінниця: ВДАУ, 2008. - Вип. 36. - С. 217-220.

21. Коляденко С.В. Регіональні особливості розвитку агропромислової сфери / С.В. Коляденко // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. - Черкаси: ЧДТУ, 2008. - Вип. 19, ч. ІІ. - С. 57-59. - (Серія "Економічні науки").

22. Коляденко С.В. Кластери як один із інтегрованих формувань в АПК / С.В. Коляденко // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Вип. 22: у 2 ч. - Черкаси: ЧДТУ, 2009. - Ч. ІІ. - С. 256-260. - (Серія "Економічні науки").

Матеріали наукових конференцій:

23. Гусева (Коляденко) С.В. Земля як складова ресурсного потенціалу і формування ціни на неї / С.В. Гусева (Коляденко), Л.О. Коляденко // Україна в світових земельних, продовольчих і кормових ресурсах і економічних відносинах: матеріли міжнар. конф. - Вінниця: "Аграрна наука", 1995. - С. 597-598. (Особистий внесок: визначено напрями щодо підвищення економічної ефективності використання ресурсного потенціалу).

24. Коляденко С.В. Особливості впливу АПК на екологічну ситуацію в країні / С.В. Коляденко, І.А. Миндра // Теорія і практика сучасної перебудови економіки: матеріали ІІІ міжнар. наук.-практ. конф. - Черкаси: ЧДТУ, 2002. - С. 266-268. (Особистий внесок: розглянуто особливості впливу АПК на екологічну ситуацію в країні).

25. Коляденко С.В. Проблеми розробки стратегії регіонального АПК / С.В. Коляденко // Теорія і практика сучасної економіки: матеріали ІV міжнар. наук.-практ. конф. - Черкаси: ЧДТУ, 2003. - С. 209-212.

26. Коляденко С.В. Відтворювальні аспекти функціонування регіонального АПК / С.В. Коляденко // Наука: теорія та практика - 2006: матеріали I міжнар. наук.-практ. конф. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. - Т. 6. - С. 41-43.

27. Коляденко С.В. Особливості формування регіональних АПК в Україні / С.В. Коляденко // Теорія і практика сучасної економіки: матеріали VII міжнар. наук.-практ. конф. - Черкаси: ЧДТУ, 2006. - С. 262-266.

28. Коляденко С.В. Сучасні особливості територіальної організації регіонального АПК / С.В. Коляденко // Регіональні проблеми та перспективи розвитку ринків збуту промислової продукції: матеріали наук.-практ. конф. - К.: УкрІНТІ, 2006. - С. 24-27.

29. Коляденко С.В. Аналіз сучасного стану регіонального АПК та реформування його структури / С.В. Коляденко // Відтворення господарського комплексу регіону: методологія, механізми, інструментарій: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. - Чернівці: Книги-ХХІ, 2007. - С. 76-79.

30. Коляденко С.В. Напрями інтенсифікації сільського господарства як складової регіонального АПК / С.В. Коляденко // Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю: матеріали ІV міжнар. наук.-практ. конф. - Черкаси: ЧДТУ, 2007. - С. 375-378.

31. Коляденко С.В. Особливості розвитку сільського господарства як основної ланки АПК / С.В. Коляденко // Пріоритети економічного розвитку України: історія та сьогодення: матеріали всеукр. наук.-практ. конф. - Вінниця: ВТЕІ КНТЕУ, 2007. - С. 60-66.

32. Коляденко С.В. Особливості формування фінансово-інноваційного потенціалу в аграрній сфері / С.В. Коляденко // Міжнародна банківська конкуренція: теорія і практика: збірник тез доповідей ІІ міжнар. наук.-практ. конф. - Суми: УАБС НБУ, 2007. - С. 100-102.

33. Коляденко С.В. Перспективи розвитку фермерського господарства в регіонах України / С.В. Коляденко // Соціально-економічні проблеми регіонального розвитку: матеріали ІХ наук.-практ. конф. - Дніпропетровськ: ІМА-прес, 2007. - С. 291-293.

34. Коляденко С.В. Методологічні підходи до оцінки ефективності використання природних ресурсів / С.В. Коляденко // Региональные аспекты развития в условиях европейского выбора: материалы междунар. науч.-практ. конф. - Симферополь: Издательский центр КИБ, 2007. - С. 66-70.

35. Коляденко С.В. Шляхи підвищення ефективності використання природних ресурсів продовольчого комплексу / С.В. Коляденко // Модернізація політики та управління в Німеччині та Україні в контексті євроінтеграції: матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. / Міністерство освіти і науки України, Черкаський державний технологічний університет. - Черкаси-Форос: ЧДТУ, 2008. - С. 16-20.

36. Коляденко С.В. Методологія аналізу факторів та вибір варіантів розвитку АПК України / С.В. Коляденко // Стратегія забезпечення сталого розвитку України: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. / РВПС України НАН України. - К.: РВПС України НАН України, 2008. - Ч. 1. - С. 89-93.

АНОТАЦІЯ

Коляденко С.В. Територіальна організація агропромислового комплексу України: методологія, практика та механізм регулювання. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.05 - розвиток продуктивних сил і регіональна економіка. - Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2009.

Дисертація присвячена розробці теоретико-методологічних засад територіальної організації агропромислового комплексу регіонів України та обґрунтуванню перспектив розвитку в умовах трансформаційної економіки.

У роботі аргументовано методологію й методику аналізу розміщення продуктивних сил АПК адміністративної області за допомогою територіальних балансів матеріальних, трудових, природних й фінансових ресурсів, визначено сутність територіальної організації агропромислового комплексу і сучасні проблеми його регулювання; виявлено закономірності і принципи розширеного відтворення агропромислового виробництва.

Охарактеризовано основні передумови й механізм забезпечення формування стратегії територіальної організації агропромислового комплексу та обґрунтовано концептуальні підходи до розвитку агропромислового потенціалу України.

Досліджено сучасний стан агропромислового комплексу України, узагальнено та систематизовано організаційно-економічний механізм управління регіональним АПК в умовах інституціональних перетворень, систематизовано узагальнюючі показники, що визначають ступінь впливу соціально-економічних та екологічних факторів на інтенсифікацію розвитку АПК регіону.

Доведено необхідність державного регулювання розвитком продуктивних сил АПК та запропоновано прогноз розвитку їх просторової організації на рівні регіонів.

Ключові слова: агропромисловий комплекс, територіальна організація, інтеграція, економічний механізм, інтенсифікація, регіон.

АННОТАЦИЯ

Коляденко С.В. Территориальная организация агропромышленного комплекса Украины: методология, практика и механизм регулирования. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.00.05 - развитие производительных сил и региональная экономика. - Совет по изучению производительных сил Украины НАН Украины, Киев, 2009.

Диссертация посвящена разработке теоретико-методологических основ территориальной организации агропромышленных комплексов регионов Украины и обоснованию перспектив развития в условиях трансформационной экономики.

Производство продовольствия - основная функция системы отраслей АПК, а его развитие - важная хозяйственная проблема национальной экономики. Критерием эффективности является стабильность производства, наличие и доступность продовольствия, что характеризует уровень продовольственной безопасности Украины. Социальным индикатором развития АПК является уровень потребления продуктов питания на душу населения.

Проблема территориальной организации экономики АПК - многогранная и сложная, чем обусловлена актуальность всестороннего исследования принципов ее научного решения.

В условиях осуществления радикальных экономических реформ в Украине возрастает значение рационального размещения и интенсивного развития агропромышленного комплекса как важной составляющей региональной хозяйственной системы. Являясь одним из основных структурных и функциональных элементов региональной экономики, агропромышленный комплекс представляет собой пространственно организованную и пропорционально взаимосвязанную совокупность объектов материального и нематериального производства, предназначенных для обеспечения населения продовольственными товарами. Особенное место среди них, с точки зрения удовлетворения первоочередных потребностей населения, отводится продуктам питания.

В работе разработано и обосновано методологию и методику анализа размещения производительных сил АПК административных областей с помощью территориальных балансов материальных, трудовых, природных и финансовых ресурсов, определена сущность территориальной организации агропромышленного комплекса и современные проблемы его регулирования; установлены закономерности и принципы расширенного воссоздания агропромышленного производства.

Охарактеризованы основные предпосылки и механизм обеспечения формирования стратегии территориальной организации АПК и обосновано концептуальные подходы к развитию агропромышленного потенциала Украины.

Исследовано современное состояние отечественного агропромышленного комплекса, обобщен и систематизирован организационно-экономический механизм управления региональным АПК в условиях институциональных преобразований, систематизированы обобщающие показатели, которые определяют степень влияния социально-экономических и экологических факторов на интенсификацию развития АПК региона.

Доказана необходимость государственного регулирования развития производительных сил АПК, которая дает возможность объединить методы синтеза макроэкономических факторов с методами анализа процессов воспроизводства и приоритетов социально-экономической динамики.

Сформулированные в диссертационной работе основные положения послужат дальнейшему развитию научно-теоретических и прикладных исследований, направленных на реформирование и повышение эффективности территориальной организации агропромышленного комплекса.

Ключевые слова: агропромышленный комплекс, территориальная организация, интеграция, экономический механизм, интенсификация, регион.

ANNOTATION

Koladenko S.V. Territorial organization of agroindustrial complex: methodology, practice and adjusting mechanism of Ukraine. - Manuscript.

The dissertation on the receipt of scientific degree doctor of economic sciences. On the speciality a 08.00.05 - the development of productive forces and regional economy. - The council of leaning the productive forces of Ukraine at the National science academy of Ukraine, Kyiv, 2009.

Dissertation is devoted the development of methodological principles of territorial organization agroindustrial complex of Ukrainian regions and grounded prospects of development in the conditions of transformation economy.

The methodology and method of analysis of placing of productive forces of AIC of administrative area by territorial balances of financial, natural and financial resources of labours, certainly essence of territorial organization agroindustrial complex and modern problems of its adjusting is developed and grounded in the work; found out conformities to the law and principles of the extended recreation of agroindustrial production.

Basic pre-conditions and mechanism of providing of forming strategy of territorial organization agroindustrial complex are described and grounded conceptual approaches to development of agroindustrial potential of Ukraine.

The modern state of agroindustrial complex of Ukraine is considered in work and explored, generalized and the organizationally economic mechanism of management regional AIC is systematized in the conditions of institutional niche transformations, summarizing are systematized indexes which determine the degree of influencing of socio-economic and ecological factors on intensification of development of regional AIC.

The necessity of the state adjusting is proved by development of productive forces of AIC which enables to unite the methods of synthesis of macroeconomic factors with the methods of analysis reproductive processes and priorities of socio-economic dynamics in the dissertation is research.

Basic job performances are inculcated in activity of a particular branch enterprises of agroindustrial complex of Ukraine.

Keywords: agroindustrial complex, territorial organization, integration, economic mechanism, intensification, region.

Підписано до друку 14.05.2009 р.

Формат 60х84/16

Наклад 100 прим. Зам. №

Національна академія наук України

Рада по вивченню продуктивних сил України

бульв. Тараса Шевченка, 60, м. Київ, 01032, Україна

Дільниця оперативного друку РВПС України НАН України

бульв. Тараса Шевченка, 60, м. Київ, 01032, Україна

Размещено на Allbest.ru