Характеристика ведення лісового господарства та збільшення площі лісів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Стисла характеристика об'єкта проектування

1.1 Місцезнаходження та структура підприємства

1.2 Природні умови району діяльності

1.3 Види основних лісогосподарських робіт та їх характеристика

2. Обгрунтування технології запроектованих робіт та підбір машино-тракторних агрегатів для їх виконання

2.1 Технологія створення лісових культур

2.2 Технологія вирощування садивного матеріалу

2.3 Механізація протипожежних заходів

2.4 Механізація лісозахисних робіт

3. Розрахункова частина

3.1 Розрахунок змінної продуктивності машино-тракторних агрегатів і витрат на виконання запроектованих робіт

4. Охорона праці та основні положення техніки безпеки на механізованих роботах

Висновки та рекомендації

Список використаної літератури



Вступ

За оцінками вчених і фахівців-практиків, оптимальна лісистість для нашої держави має сягати 19-20%. В регіоні Полісся бажано мати лісистість 32% (наявна 26,8%). Загальна площа земель лісового фонду становить 10,8 млн. га, з яких 9,5 млн. га вкрито лісовою рослинністю, а це 15,7% від території України. Запас деревини в лісах -- 1,8 млрд. м3. Середній щорічний приріст у лісах Держкомлісгоспу -- 4,0 м3 на 1 га і коливається від 5,0 м3 у Карпатах до 2,5 м3 у зоні степу.

Для ведення лісового господарства ліси надані в постійне користування підприємствам Держкомлісгоспу (68,3%), Міністерству аграрної політики (24,0%) та іншим відомствам (7,7%). У лісах Держкомлісгоспу створено 2,99 тис. об'єктів природно-заповідного фонду на площі близько 1 мли га. Нині в нашій державі вже заповідано 13,7% земель лісового фонду. Мережа державно-заповідного фонду Держкомлісгоспу складається з 6 природних заповідників, 4 національних природних парків, 1217 заказників, 32 ландшафтних регіональних парків, 45 пам'яток садово-паркового мистецтва, 524 заповідних урочищ.

Відповідно до народногосподарського значення, місцеположення та виконуваних функцій ліси України поділяють на дві групи. Значна частина лісових масивів розташована в густонаселених районах, навколо міст і робітничих селищ, а тому піднесена до зелених зон цих населених пунктів. Чимало лісів розташовано на берегах річок і водойм (водоохоронні ліси), ярах, пісках і крутих гірських схилах (ґрунтозахисні та протиерозійні), вздовж автострад і залізниць. У Лісостепу і зоні байрачних лісів серед полів розкидані невеличкі гаї, бори і діброви. Усі вищезгадані лісові масиви виконують дуже важливу екологічну (захисну) роль. Сюди також віднесені ліси заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, пам'ятки природи, заповідні урочища, лісонасадження навколо санаторіїв і курортів.

У лісах першої групи (крім заповідників) проводяться лише рубки, пов'язані з веденням лісового господарства, вибіркові та суцільні санітарні і лісовідновні, їх проводять на тих ділянках, де насадження вже не можуть виконувати захисні функції. Ліси другої групи в умовах України знаходяться в густонаселених районах із розвиненою шляховою мережею. Вони також мають велике захисне й обмежене експлуатаційне значення. В лісах першої групи лісове господарство ведеться в напрямі підвищення їхньої екологічної ролі, створення найбільш сприятливих умов для відпочинку населення, задоволення їхніх естетичних потреб.

Надзвичайно велике значення має тут будівництво рекреаційних пунктів, водойм, стежок, збагачення породного складу насаджень за рахунок екзотів. У лісах другої групи основним є підвищення продуктивності й якості деревостанів. Переважну частину лісових масивів Полісся (80%) віднесено до другої групи. Чим менша лісистість, тим більше лісів першої групи.

Майже 50% укритих лісовою рослинністю земель становлять лісові культури. Площа штучних лісонасаджень з 1961 по 2004 р. збільшилася з 27 до 50%. Згідно з програмою, затвердженою урядом України, за 2000-2015 рр. площа рукотворних лісів має збільшитися майже на 600 тис. га. На зрубах у Лісовому фонді України передбачається орієнтування на природне і змішане лісовідновлення, зокрема в Карпатах і на Поліссі, де доцільно створювати часткові культури.

Ліс є єдиним і незамінним джерелом деревини -- універсального матеріалу, без якого не може обійтися жодна людина і жодна галузь народного господарства. Ліс і те, що з нього одержують, супроводжує нас протягом усього життя. У природі немає такого продукту, який за різноманітністю застосування можна було б порівняти з деревиною. Незважаючи на те, що з'явилося багато замінників деревини -- пластмас, синтетики, металів, залізобетону, проте її значення не зменшується, а, навпаки, зростає, сфера застосування розширюється. Деревина -- це будівельний матеріал, паливо, папір, картон, одяг, взуття, лікарські препарати, меблі, харчові продукти, тощо. Понад 25 тис. найменувань промислових виробів і товарів народного споживання виробляють тепер з деревини і з кожним роком їхня кількість збільшується.

Завдяки розвитку науки і техніки люди одержали велику кількість замінників деревини, проте лісу, як живому організму і невід'ємній складовій частині біосфери, заміни немає і бути не може. Тепер Україна використовує щорічно в перерахунку на круглі лісоматеріали 13 млн. м3 деревини, а 13-15 років тому ці потреби сягали 40 млн. м3. У недалекому майбутньому, потреби держави в деревині поступово зростатимуть, але площа пристигаючих і стиглих деревостанів не дасть можливості значно збільшити обсяги лісозаготівель. Ось чому потрібно зробити все для того, щоб збільшити площу лісів, підвищити їхню якість і продуктивність, раціонально використовувати деревину, відходи лісозаготівель і деревообробки.



1. Стисла характеристика об'єкта проектування

1.1 Місцезнаходження та структура підприємства

ДП «Коростишівське ЛГ» розташоване в південно-східній частині Житомирської області на території Коростишівського адміністративного району.

Загальна площа ДП Коростишівський лісгосп становить 85314,5 га. Адміністративно-організаційна структура ДП Коростишівський лісгосп наведена у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 Адміністративно-організаційна структура ДП Коростишівський лісгосп

Лісництва	Адміністративний район	Площа,га
1.Коростишівське	Коростишівський	8150,6
2.Дубовецьке	Коростишівський	5874,7
3.Івницьке	Коростишівський	4706,0
4.Смолівське	Коростишівський	8546,4
5.Кропивнянське	Коростишівський	8319,7
Всього	-	85314,5

1.2 Природні умови району діяльності

Клімат району розташування ДП Корстишівський лісгосп помірно-континентальний. Він характеризується тривалим з достатньою кількістю опадів помірно теплим літом і м'якою з великою кількістю снігу зимою. Кліматичні показники району розташування ДП Коростиівський лісгосп наведено у таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 Кліматичні показники

Найменування показників	Одиниця виміру	Значення	Дата
1.Температура повітря: середньорічна абсолютно максимальна абсолютно мінімальна	Градус	+ 5,9 + 38 - 36	липень січень
2.Кількість опадів на рік	мм	580
3.Тривалість вегетаційного періоду	днів	195
4.Останні заморозки весною			1 декада V
5.Перші заморозки восени			2 декада вересня
6.Середня дата замерзання рік			1декада грудня
7.Середня дата початку паводку			1 декада квітня
8.Сніговий покрив: потужність час появи час сходження у лісі	см	25	3 декада листопада 3 декада квітня
10.Відносна вологість повітря	%	80
11.Напрям переважаючих вітрів по сезонах: зима весна літо осінь	румб	Зх ПнСх ПнЗх ПнСх

Згідно лісорослинного районування територія ДП Коростишівський лісгосп відноситься до центрального району зони Полісся. Лісгосп розташований на окраїні Українського кристалічного щита, складеного з різних гірських порід, в основному з гранітів і гнейсів. Рельєф території лісгоспу у рельєф в основному рівнинний, місцями є піщані горби та дюни. На більшій частині ДП Коростишівський лісгосп кристалічний масив залягає дуже глибоко під третинними і четвертинними відкладами. Іноді кварцити виходять на поверхню. З четвертинних відкладів на території лісгоспу у поширені морена та валунні відклади - валунні піски та суглинки.

Велика різноманітність ґрунтоутворюючих порід, складні геоморфологічні умови, різновидність рослинного покриву і різна глибина залягання ґрунтових вод обумовила різноманітність ґрунтів: одні типи ґрунтів, не займаючи великих площ, змінюються іншими. Бідні борові типи ґрунтів, на яких росте сосна звичайна низького бонітету, змінюються багатими суглинками, де росте дуб звичайний 1 і 2 класів бонітету.

Переважаючими ґрунтами на території лісгоспу у є дерново-підзолисті (будова подана на рисунку 1.). Їх утворення обумовлено широким розвитком піщаних та глинисто-піщаних безкарбонатних відкладів легкого механічного складу, теплим і вологим кліматом, характером змішаних лісів. Піщані дерново-підзолисті ґрунти характеризуються легким механічним складом, ненасиченістю поглинутого комплексу і малим запасом гумусу (1-1,5%), що обумовлюють їх досить погані фізичні властивості.

Нл -- лiсова пiдстилка потужнiстю 3--5 см; Не -- гумусово-елювiйований, свiтло-сiрий або бiлястий, потужністю 5-30см, дрiбiногрудкуватий з горизонтальною подiльнiстю; Е -- пiдзолистий, у виглядi плям або суцiльний, потужнiстю до 30см, бiлястий або зовсiм бiлий, плитчастий, пластинчастий або лускуватий, часто зустрiчаються конкрецiї i(ОН), iз домiшками гумусу й глинистих часток; І - iлювiальний, темно-бурий (у легких -- червонувато-бурий), щiльний, грудкувато-призматичмий або горiхуватий, потужнiстю 20-120см, затiкання органо-мiнеральних колоїдiв; Р - матсринська порода.

Рис. 1. Будова дерново-підзолистого грунту

Ерозійні процеси на території ДП Коростишіський лісгосп розвинуті слабо.

ДП Корстишівський лісгосп розташований в басейнах річки Тетерів.

15,5 % площі ДП Коростишівський лісгосп - це території з надмірним зволоженням. Болота займають 3197 га, що становить 4,2% території лісгоспу.

За ступенем вологості ґрунти на території ДП Коростишівський лісгосп в основному свіжі та вологі. Ґрунтові води залягають в середньому на глибині 2,5 - 3,0 м.

1.3 Види основних лісогосподарських робіт та їх характеристика

Об'єкт заліснення- це ділянка землі, виділена для створення лісових культур. Об`єкт заліснення має бути однорідним за походженням, станом і технологією створення лісових культур.

Площі під об'єкти заліснення поділяють на 2 групи: покриті і не покриті лісом.

Покриті лісом площі поділяються також на 2 категорії:

1. насадження, призначені в рубку через 1-2 роки;

2. низькоповнотні насадження та галявини;

Площі не покриті лісом, поділяються на 8 категорій:

1. зруб;

2. згарище після суцільної пожежі;

3. поляни і прогалини;

4. рілля;

5. пустирі;

6. осушені і неосушені болота;

7. промислові відвали;

8. площі після торфорозробок.

В Коростишівському держлісгоспі основними об`єктами заліснення є: зруби, поляни і прогалини та пустирі.

Розрізняють наступні методи створення лісових культур: сівба, садіння і комбінований метод.

Сівба лісу -- це створення лісових культур шляхом висівання насіння деревних і чагарникових рослин на лісокультурну площу. Цей метод створення лісових культур менш трудомісткий, ніж садіння, однак і менш ефективний. Сіють восени або навесні. Краще сіяти навесні в найбільш ранні строки з тим, щоб сіянці краще використовували наявну в грунті вологу, швидше вкорінювалися і накопичували максимальну кількість фітомаси протягом вегетаційного періоду.

Культури, створені висіванням, у перші роки життя важко переносять несприятливі погодно-кліматичні умови, терплять від конкуренції трав'яної рослинності і природної порослі й тому вимагають довготривалого й ретельного догляду. Добрі результати дає весняна сівба насінням, що вже наклюнулося. Метод сівби відповідає самій природі лісовідновлення: ліс, створений сівбою, більш довговічний, ніж створений садінням. Це пояснюється насамперед відсутністю деформації кореневої системи та інших пошкоджень сіянців, які неминуче виникають при викопуванні, транспортуванні та садінні. Сівбу доцільно також проводити під наметом деревостану (попередні культури), який через два-три роки буде вирубуватися.

Ефективність створення культур сівбою передусім залежить від оптимального поєднання екологічних факторів -- тепла, вологи та аерації грунту, від строків, норми висіву, глибини та способів висівання насіння, від ретельності доглядів за грунтом і сходами. Після появи сходів необхідною стає наявність ще двох екологічних факторів -- світла й поживних речовин у грунті. Забезпечити в необхідній кількості усі перелічені фактори, що зумовлює обмеженість застосування посіву лісу, здебільшого не вдається.

Глибина сівби залежить від розміру насіння, часу сівби, механічного складу грунту. Дрібне насіння висівають на меншу глибину, ніж крупне, восени насіння висівають більш глибоко, ніж навесні, на глинистих грунтах -- мілкіше, ніж на суглинкових або супіщаних. На легких грунтах -- піщаних, супіщаних -- насіння шпилькових порід висівають на глибину 1,5--2,0 см, на суглинкових -- 1,0--1,5 см, жолуді -- на глибину 4--8 см, горіхи -- 6-- 10 см.

При створенні лісових культур використовують п'ять способів сівби насіння.

Рядкова сівба передбачає висівання насіння рядами з однаковими шириною міжрядь і глибиною сівби.

Стрічково-лункова сівба передбачає висівання насіння в лунки, розміщені в рядку на однаковій відстані одна від одної, по декілька насінин в одну лунку.

При сівбі біогрупами насіння висівають гніздами-площадками переважно квадратної форми, площею 1 м2, на яких міститься кілька лунок (наприклад, п'ять, у вигляді конверта). Уперше цей спосіб був запропонований В.Д.Огієвським під назвою густої культури дуба місцями.

При стрічковій сівбі два або декілька рядків зближуються між собою в стрічку. Відстань між рядками в стрічці становить ЗО--40 см, а відстань між стрічками значно більша -- 3--5 м.

При сівбі врозкид насіння висівають на всю лісокультурну площу. Одним з видів цього способу є аеросівба.

Кращий час для садіння -- рання весна до початку вегетації рослин, тому що вони швидше оправляються після садіння, швидше заживають пошкодження кори та коріння, відновлюються всмоктуючі корінці. Рідше практикується осіннє садіння у період скидання листя у листяних і здерев'яніння пагонів у шпилькових порід, але не пізніше ніж за два-три тижні до перших заморозків. Садивний матеріал із закритою кореневою системою можна висаджувати протягом усього вегетаційного періоду. При викопуванні, транспортуванні та зберіганні садивного матеріалу слід забезпечити його життєдіяльність, не допускаючи висихання або запрівання підземної і надземної частин.

Існує п'ять способів садіння: рядкове, стрічкове, коридорне, біогрупами, широкосмугове. Лісові культури насаджують лісосадильними машинами, а здебільшого -- вручну через нестачу технічних засобів. На землях меліоративного фонду, а також на схилах крутістю понад 12° садіння здійснюють лише вручну.

При садінні вручну сіянці (саджанці) можна висаджувати: 1) з оголеним корінням під звичайні або спеціальні лопати в ямки; 2) із защемленням оголеного коріння в створені щілини під клиноподібну лопату, меч Колесова, коли коренева система защемлюється у вертикальній площині; на важких грунтах це погано впливає на ріст коріння, призводить до його деформації, внаслідок чого погіршуються приживлюваність і ріст культур; 3) У штучні мікропідвищення на утворюються шляхом перекидання дернини на дернину; 4) саджанці з закритою кореневою системою («Бріка», «Брикет») ручним посадковим інструментом «Ліліпут».

Весною лісові культури створюють насамперед на ділянках з легким і добре прогрітим грунтом. На схилах північної експозиції з важкими непрогрітими грунтами культури створюють пізніше. В однакових умовах спочатку створюються культури листя-лих, пізніше -- шпилькових порід. Приживлюваність рослин різко знижується при садінні сіянців або саджанців з бруньками, які вже пішли в ріст. Тоді як надземна частина активно випаровує вологу, кількість її не поповнюється корінням, яке тільки починає приживатися, і внаслідок порушення нормального водообміну сіянці гинуть.

Для садіння використовуються сіянці деревних порід: 1--2-річні сосни, модрини, 2--3-річні -- ялини, дуба, клена, ясена та інших листяних, 3--4-річні -- кедра та ялиці.

Для вирощування штучних насаджень можна застосовувати різні способи, типи та схеми змішування порід залежно від біологічних і лісівничих властивостей деревних компонентів, їх взаємодії між собою протягом усього періоду лісовирощування, типу лісорослинних умов і типу лісу, густоти культур і агротехніки їх створення. Лісові культури створювалися в напрямі від простого (змішування в рядах) до складного (змішування рядами і в рядах) змішування. Порядок розміщення сіянців або саджанців деревних і чагарникових порід на лісокультурній площі називається схемою змішування.

Спосіб змішування об'єднує схеми та типи змішування. Наприклад, спосіб змішування -- чергування в рядах окремих посадкових місць, який використовується при створенні штучних насаджень у західному регіоні України, об'єднує наступні типи змішування: деревно-чагарниковий з почерговим введенням садивних місць деревної породи та чагарника (за Г. М. Висоцьким); деревно-тіньовий з введенням супутньої тіневитривалої породи, яка, виростаючи в другому ярусі, є підгоном для головної (за М.Я. Дахновим); деревно-тіньово-чагарниковий з послідовним чергуванням у ряду посадкових місць головної та супутньої порід і чагарника.

Рис 2. Схематичний профіль дубово-ялинової культури, створеної за кулісним способом змішування

Серед інших способів змішування одним з найбільш поширених є кулісний, який використовується при можливості виникнення конкурентних взаємовідносин між породами і загрозі, заглушення або витіснення зі складу насадження головних порід. Кулісний спосіб, поряд з рядовим, є найбільш перспективним також і з точки зору агротехніки створення культур, догляду за ними та проведення лісівничих заходів. Широкими 6--8-рядними кулісами вводиться головна порода (наприклад, дуб звичайний), вузькими 2--3-рядними -- супутні підгінні або високопродуктивні швидко­рослі, які теж можуть виконувати роль підгону (ялина, дугласія та ін.). Кулісний спосіб включає також комбінований (деревно-тіньово-чагарниковий) та деревний (за Л. Г. Барком) типи змішування порід у лісових культурах.

Успішно застосовуються ланковий або групово-ланковий способи змішування, коли супутні та головні породи чергуються в рядах групами посадкових місць. При цьому краще зберігаються введені породи, забезпечується краща мінералізація опаду та збагачення грунту елементами живлення (наприклад, при введенні дуба ланками в ряди сосни в типах В3ДС). У типах лісу, де спостерігаються напружені взаємовідносини між породами, використовується групово-ланковий спосіб змішування, який за своєю характеристикою ближчий до шахового. Останній за розміщенням посадкових місць більше відповідає природі лісу. Збереженість деревних порід тут висока, але ускладнюється агротехніка створення таких культур, необхідно використовувати ручну працю. Шаховий спосіб змішування дає змогу сформувати змішані насадження з рівномірним розміщенням деревних порід різних видів на лісокультурній площі.

Для змішування в рядах, а також при змішуванні рядами потрібно ретельно добирати деревні породи, які б не відрізнялися значною мірою за темпами росту і розвитку, стимулювали б ріст одна одної. Зокрема, недоцільно вводити в ряди дуба з свіжих типах черешню, ясен, берест. Введення ж липи або клена стимулює ріст головної породи, сприяє більш швидкому зімкненню в рядах і між рядами.

Чисті та змішані лісові культури за розміщенням посадкових місць поділяються на рядові та культури біогрупами. У першому випадку культури висаджують рядами, в другому -- окремими групами, в кожній з яких вирощується кілька рослин. Біогрупи створюються переважно на площадках різних розмірів на «вікнах» і прогалинах серед природного відновлення. Культури біогрупами застосовуються при створенні часткових культур на лісокультурних площах з груповим природним відновленням головних і супутніх порід. Рядковий спосіб використовується при створенні суцільних, а також часткових культур, при рівномірному розміщенні природного відновлення. При цьому існує краща можливість механізувати садіння та інші агротехнічні заходи, ніж у культурах біогрупами, хоча останній спосіб більшою мірою відповідає природі лісу.

Розмір шахівок, площадок, ланок повинен бути таким, щоб введена порода могла утворити стійкі біогрупи, а конкуренція з боку Інших порід була б мінімальною. Добирати й змішувати породи необхідно з таким розрахунком, щоб вони мали достатню площу живлення, а супутні породи були б підгоном, сприяли формуванню стовбурів і підвищенню продуктивості головної породи.

Сіянці є головним видом садивного матеріалу при створенні культур. Висаджують їх на постійне місце звичайно у 1-2-річному віці(обов'язково стандартних розмірів). У Забайкаллі та деяких районах Сибіру сіянці сосни через вкрай повільний ріст нерідко висаджують у трирічному віці. Перерослі сіянці, як правило, погано приживлюються і в перші після садіння роки ростуть повільно.

При підготовці сіянців і саджанців до посадки обрізують занадто довге, пошкоджене або загниваюче коріння, а також частково вилучають і вкорочують бічні гілки.

У районах достатньої зволоженості, враховуючи осідання грунту, сіянці слід висаджувати на глибину 2-3 см нижче кореневої шийки. У посушливих районах кореневу шийку загортають на глибину 3-5 і навіть 8 см. На нижньодніпровських пісках сосну висаджують на глибину до 10 см нижче кореневої шийки. Таке глибоке садіння попереджає опік кореневої шийки та оголювання коріння внаслідок вивітрювання піску. У посушливі весни і осені, а також на легких грунтах сіянці загортають на більшу, ніж на важких грунтах, глибину, або у вологі періоди. Глибоке загортання коріння на важких грунтах знижує енергію росту саджанців у перші роки.

Корчування включає такі операції: підготовку площі, власне корчування, трелювання пнів за межі ділянки, вичісування кореневих решток, збирання та видалення їх за межі ділянки, засипання ям, що утворилися при корчуванні. З усіх цих операцій найбільш трудомісткою є власне корчування пнів (витягання їх з ґрунту). Таку операцію виконують корчувальними машинами, викорчовувачами-збиральниками, універсальними агрегатами з корчувальним пристроєм, викорчовувачами-збиральниками на універсальній рамі, а також вибуховим та комбінованим способами.

Корені вичісують після корчування пнів, зрізання чагарників та дрібнолісся з метою очищення ґрунту від коренів діаметром більше як 1 см, які утруднюють механізовані лісокультурні та сільськогосподарські роботи. При вичісуванні коренів робочі органи слід заглиблювати у ґрунт до ЗО см.

Викорчувані пні трелюють кількома способами.

Перший спосіб -- кожний пень відразу після видалення його з ґрунту трелюють за межі площі, яку розчищають, на зубах корчувальної машини.

Другий спосіб -- до трактора приєднують саморозвантажувальну лижу, на яку навантажують пні, або приєднують сталевий лист розміром 2x4 м, на який корчувальна машина штовхаючим зусиллям навантажує пні. Після навантаження пні вивозять за межі ділянки, що розчищають, і там за допомогою гідросистеми трактора передній кінець лижі піднімають так, щоб кут перекидання її досягав 110°. При цьому пні саморозвантажуються.

Третій спосіб -- викорчувані пні вивозять за межі ділянки машинами, що обладнані захватними пристроями. Викорчувані великі пні або кілька дрібних за допомогою такого пристрою піднімають над поверхнею ґрунту і транспортують до місця розвантаження. Такі машини використовують для навантаження пнів у транспортні засоби при вивезенні на далекі відстані.

Четвертий спосіб. Найбільш ефективне трелювання пнів змінним робочим органом -- трелювальником, що встановлюють на універсальній рамі замість корчувального пристрою.

2. Обгрунтування технологій запроектованих робіт та підбір машинно-тракторних агрегатів для їх виконання

2.1 Технологія створення лісових культур

Корчування пнів -- найбільш трудомістка робота у лісовому господарстві.

Великі пні корчуються під дією сили до 500 кН і більше. Для корчування пнів твердих порід потрібне зусилля майже в 1,5 раза більше, ніж для хвойних. Найбільше зусилля витрачається на корчування пнів свіжої рубки. Для корчування 5-річ-ного пня зусилля потрібне майже у 2 рази менше.

При корчуванні пнів, чагарників, згрібанні і струшуванні викорчованої рослинності застосовують корчувальні відвали, навішені попереду трактора. Для меншого порушення ґрунтового покриву ці відвали обладнують зубами або іклами. Застосовують відвали одно- і двоповоротні. У першому випадку відвал або корчувальні зуби жорстко кріпляться на штовхальній рамі машини. Корчування при цьому виконується штовхальним зусиллям трактора. У другому випадку на штовхальній рамі встановлюють поворотні корчувальні зуби і корчування виконується поворотом цих зубів за допомогою гідроциліндрів з опорою штовхальної рами на ґрунт. Оскільки зусилля, що створюється гідроциліндрами; хоч і перевищує у кілька разів штовхальне зусилля трактора, однак передається воно не на трактор, а на ґрунт і це значно зменшує динамічні навантаження на трактор.

У роторних викорчовувачів робочі органи встановлені на загальній осі групами у певному поєднанні. Розрізняють роторні корчувальні машини пасивної й активної дії. У машини пасивної дії ротор повертається навколо осі періодично під дією зростаючого до певної межі опору корчуванню або по команді тракториста за допомогою важеля корчування. При повертанні ротора за допомогою важеля корчування ротор приводиться у рух через передавальний механізм від двигуна трактора. Для видалення пнів на зрубах застосовують корчувальну машину КМ-1, викорчовувач ДП-25, викорчовувачі-збирачі МП-7А, Д-695А, КСП-20, корчувальний агрегат МП-8А, машину для розчистки смуг МРП-2 і викорчовувач безперевної дії КНД-1.

Корчувальна машина КМ-1А призначена для розчищення зрубів смугами при підготовці площ під лісові культури та для суцільного корчування пнів під лісорозсадники, сільськогосподарські угіддя та протипожежні розриви і дороги.

Основними частинами машини є рама, робочий орган, начіпний пристрій, два відвали і гідроциліндри.

Робочий орган являє собою двоплечий важіль, верхній кінець якого вушками з'єднується зі штоками гідроциліндрів, а на нижньому кінці закріплені три корчувальних зуби. По боках, під кутом 90° один до одного, встановлені два відвали, за допомогою яких при смуговому розчищенні пні розсуваються на обидва боки. Залежно від діаметра пня корчувати його можна одним з трьох способів: заглибленням зубів робочого органа під пні з наступним повертанням двоплечого важеля відносно осі, зсуванням пня штовхальним зусиллям трактора і заглибленням зубів під пень і зсуванням його штовхальним зусиллям трактора з одночасним видаленням його із ґрунту за допомогою піднімання корчувальної рами.

Машиною корчують пні діаметром до 60 см, її продуктивність -- 30-60 пнів за годину.

Агрегатується корчувальна машина з гусеничними лісогосподарськими тракторами класу 3,0 (ЛХТ-100, ЛХТ-100Б).

Викорчовувач-збирач МП-7А (випускається замість викорчовувача Д-695А) призначений для корчування пнів, чагарників і дрібнолісся на осушених і слабкоосушених болотах, видалення великого каміння на мінеральних ґрунтах і навантаження його у транспортні засоби.

При корчванні чагарників і збиранні раніше викорчованих пнів ширина відвала викорчовувача з розширювачами становить 3550 мм. Продуктивність -- до 59 пнів, або 0,11-0,20 га чагарника за годину.

Монтують корчувач на гусеничних тракторах класу 6,0 болотної модифікації.

Викорчовувач-збирач поворотний КСП-20 застосовують для корчування і збирання пнів, каміння, чагарників, їх транспортування і навантаження у транспортні засоби. Він має поворотний відвал з підрізувальним ножем, що дає змогу корчувати пні діаметром до 60 см. Продуктивність за годину основного часу при корчуванні пнів становить 12 шт., чагарників -- 0,064 га.

Монтується на гусеничному тракторі класу 6,0.

Машину для суцільного корчування МТП-26 використовують для корчування пнів і чагарників у рядах лісозахисних смуг під час реконструкції їх і відновлення.

Вона складається з рами, робочого органу й опірних коліс. Робочий орган - це скоба для підрізування ґрунтової скиби на певну глибину, перерізування коріння чагарників і пнів. Попереду скоби і вище неї встановлено ротор, виготовлений із труби з привареними до неї зубами. Ротор приводиться у дію від вала відбору потужності трактора через конічний редуктор і ланцюгову передачу.

До площини скоби приварено три підйомника у вигляді похилих у напрямі ротора зубів.

Агрегат працює методом сідлання рядка. Підрізана скиба разом з пнями переміщується по підйомниках вгору до ротора, зуби якого руйнують скибу, очищають коріння від ґрунту і виносять пні (або чагарник) на поверхню смуги, що розчищають.

Ширина захвату робочого органу становить 1,1 м, діаметр пнів, що корчують -- до 30 см, продуктивність за годину зміни при корчуванні -- 2 км, а при розчищенні чагарників -- 3 км. Машина навішується на трактор класу 6,0.

Для корчування дрібних пнів і чагарників використовують також такі знаряддя, як корчувальна борона і чагарникові граблі.

Корчувальна борона К-1 призначена для корчування пнів діаметром до 15 см і чагарників. Борона має раму з начіпним пристроєм у передній частині, до якої приварені дев'ять зубів, що заглиблюються у ґрунт на 4 см. Ширина захвату борони -- 3 м. Вона навішується на гусеничний трактор класу 6,0, обладнаний заднім механізмом для навішування знарядь.

Викорчувані пні трелюють кількома способами.

Перший спосіб -- кожний пень відразу після видалення його з ґрунту трелюють за межі площі, яку розчищають, на зубах корчувальної машини.

Другий спосіб -- до трактора приєднують саморозвантажувальну лижу, на яку навантажують пні, або приєднують сталевий лист розміром 2x4 м, на який корчувальна машина штовхаючим зусиллям навантажує пні. Після навантаження пні вивозять за межі ділянки, що розчищають, і там за допомогою гідросистеми трактора передній кінець лижі піднімають так, щоб кут перекидання її досягав 110°. При цьому пні саморозвантажуються.

Третій спосіб -- викорчувані пні вивозять за межі ділянки машинами, що обладнані захватними пристроями. Викорчувані великі пні або кілька дрібних за допомогою такого пристрою піднімають над поверхнею ґрунту і транспортують до місця розвантаження. Такі машини використовують для навантаження пнів у транспортні засоби при вивезенні на далекі відстані.

Четвертий спосіб. Найбільш ефективне трелювання пнів змінним робочим органом -- трелювальником, що встановлюють на універсальній рамі замість корчувального пристрою.

Самонавантажувальна машина для вивезення дерев «Зайчик» призначена для навантаження, вивезення і розвантаження зрізаних дерев завдовжки до 15 м, одержаних з них сортиментів, а також дерев, гілок, пеньків, осмолу тощо. Ця машина складається із автомобільного тягача сідельного типу ЗИЛ-130 В1 і переобладнаного причепа ОДАЗ-885 або причепа-розпуска.

За кабіною автомобіля встановлено гідрокран з максимальним вильотом стріли 3,7м і вантажопідйомністю до 5 кН, за допомогою якого водій навантажує і розвантажує дерева. Гідрокран має змінні грейферні захоплювачі для навантаження різних вантажів. На напівпричепі встановлений гідроциліндр із механізмом розвантаження. Час, потрібний на навантаження одного щільного кубометра деревини (залежно від довжини сортиментів), становить 1,8-2,4 хв, час на розвантаження платформи -- 5 хв, вантажопідйомність машини -- 6,5-8,0 кН, маса - 10200 кг.

Розрівнювання ґрунту та планування ділянок. Грунт, відсипаний у насип, розрівнюють шарами для створення однорідної будови насипу. Великі маси ґрунту, вивантажені з автомашин, доцільніше розрівнювати бульдозером. Загальний опір бульдозера під час роботи складається з таких опорів: опору при нарізуванні ножем та деформації ґрунту відвалом, опору при переміщенні ґрунту попереду відвалу та терті об нерухому поверхню ґрунту; опору при переміщенні ґрунту вгору по відвал опору при переміщенні ґрунту вздовж відвалу та опору під час руху бульдозера вгору на підйомах.

Рис. 3. Положення ножа відвала бульдозера під час роботи

Корені вичісують після корчування пнів, зрізання чагарників та дрібнолісся з метою очищення ґрунту від коренів діаметром більше як 1 см, які утруднюють механізовані лісокультурні та сільськогосподарські роботи. При вичісуванні коренів робочі органи слід заглиблювати у ґрунт до 30 см.

Для вичісування коренів використовують чагарникові граблі, корчувальні борони, корчувальні машини, вичісувачі коренів та розпушувачі.

Під час роботи вичісане зубами машини коріння відвалом переміщується до країв розчищуваної площі.

Чагарникові граблі начіпні К-3 використовують для згрібання у купи зрізаних і викорчуваних чагарників та корчування пнів діаметром до 15 см. Граблі складаються із рами, кронштейнів, зубів і обладнання для спалювання. На рамі з пристроєм для начіпки кріпляться 11 зубів заввишки 13,5 см, які забезпечують ширину захвату в 5 м.

У лісовому господарстві оранку проводять на площах двох категорій. До першої категорії належать площі, вкриті лісом, старі і свіжі зруби із залишеним підростом і підліском та перезволожені; до другого -- розкорчовані площі, площі, які довго не були під лісом (наприклад, орні та лучні угіддя, пустирі) та площі, відведені під захисні лісонасадження.

На площах першої категорії можна проводити обробіток по борознах і зрідка по смугах. Метою борозенного обробітку є створення сприятливих умов для пророщування насіння і росту сіянців, забезпечення загортання їх кореневих систем, знищення бур'янів у зоні садіння та видалення надґрунтового покриву за межі оброблюваних смуг. При борозенному обробітку ґрунту плугами роблять борозни на рівних відстанях одна від одної або стрічками.

Щоб одержати максимальну кількість борозен на одиниці площі, їх слід розміщувати з мінімальними відстанями між ними І_гпіп.

Відстань між борознами у стрічці має бути меншою, ніж між крайніми борознами двох сусідніх стрічок. Борозенний обробіток застосовують для підготовки ґрунту під лісові культури, сприяння природному відновленню лісу, а також з метою створення протипожежних смуг. Він можливий у зріджених насадженнях, на незахаращених і з досить рівним рельєфом площах, на яких не більше ніж 600-700 пнів на 1 га. У разі більшої кількості пнів борозенний обробіток утруднюється, а якщо пнів більше 1000-1200 шт/га, то обробіток ґрунту тракторним плугом неможливий.

На площах, де дуже багато пнів, коренів та на крутих схилах, де обробіток ґрунту смугами неможливий, ґрунт обробляють площадками.

На перезволожених площах борозни формують так, щоб у відвалені скиби можна було висаджувати сіянці або висівати насіння. При цьому слід дбати про те, щоб перевернута скиба щільно притискувалася до поверхні ґрунту.

Якщо утворені двополицевими плугами борозни не відводять надмірну кількість вод у природні низини, нарізують дві скиби з одночасним утворенням між ними канави завглибшки 0,4-0,6 м плугом-канавокопачем або дві скиби з канавою між ними завглибшки 0,6-0,8 м.

На площах другої категорії застосовують суцільний і смуговий обробіток ґрунту, бо за таких умов можна використовувати плуги загального і спеціального призначення. Суцільний обробіток ґрунту у лісовому господарстві має багато спільного з суцільною оранкою у сільському господарстві.

При визначенні глибини оранки ґрунту по зонах можна користуватися даними табл. 2.

Таблиця 2. Залежність глибини оранки від умов вирощування

При механізованому садінні глибина обробітку ґрунту повинна бути не менше ніж 27-28 см. Якщо при такій глибині оранки на поверхню ґрунту вивертається опідзолений горизонт, скиби треба перевертати на меншу глибину і додатково до цього застосовувати грунтопоглиблювання.

При близькому заляганні орштейнового горизонту ґрунт обробляють плугами із безполицевими корпусами.

Під час підготовки орного агрегату перевіряють технічний стан плуга і проводять установку робочих органів, а також змащують частини, що труться. При комплектуванні агрегатів залежно від умов роботи кількість корпусів підбирають з таким розрахунком, щоб коефіцієнт використання тягового зусилля трактора був якомога ближчим до одиниці.

Підготовка ґрунту до обробітку передбачає попереднє видалення з нього перешкод, що утруднюють рух агрегату -- окремих пнів, чагарників, каміння, а також зарівнювання ям.

Правильна організація роботи агрегатів передбачає ретельне і своєчасне розбивання поля на загінки (смуги) певної ширини з одбиванням в кінці гонів розворотних смуг. Ширина їх залежить від радіуса повороту агрегату та його ширини захвату. Для начіпних плугів вона становить 12-15 м, для напівначіпних п'яти і шестикорпусних -- 20 м, для причіпних з тракторами класів 1,4 і 2,0 -- 14-16 м, з тракторами класу 3,0 -- 18-22 м, з тракторами класів 6,0 з двома плугами -- до 28 м. При роботі з начіпними плугами радіус повороту агрегату і ширина поворотної смуги менша.

При борозенній оранці на зрубах ширина загону має бути не меншою ніж 100 м, а довжина -- не меншою ніж 200 м.

При визначенні якості оранки перевіряють глибину, ступінь перевертання скиби, зароблення рослинних решток, наявність огріхів та недорізів скиби. Глибину оранки вимірюють по діагоналі поля металевим стрижнем, заглиблюючи його до дна борозни. При цьому необхідно враховувати розпущеність ґрунту, зменшуючи заміряну середню глибину на 20 % для свіжозораного ґрунту і на 10 % -- для ущільненого поля і для поля після дощів. Відхилення від заданої глибини не повинно перевищувати 1 см. Для вимірювання глибини оранки можна використовувати борозномір.



Рис. 4. Схема розбивання ділянки для оранки безпетельним загонним способом

Боронування -- агротехнічний прийом, яким завершують обробіток верхніх шарів ґрунту, роздрібнюючи великі глиби і видаляючи бур'яни. Боронування застосовують також для зберігання вологи у ґрунті (розпушування верхніх шарів, знищення ґрунтової кірки), для загортання і змішування мінеральних добрив з ґрунтом.

Боронування зубовими боронами як окремий процес проводять якщо до трактора зчіпкою приєднують кілька ланок борін. Застосовують його і разом з іншими тракторними роботами (оранкою, культивацією, висіванням мінеральних добрив).

Перед початком роботи ланки зубових борін з'єднують так, щоб їх хід був рівномірним, а передні й задні ряди зубів заглиблювалися на однакову глибину. З цією метою правильно встановлюють причеп, коли напрям сили тяги трактора проходить через слід центра маси ланки, а сам причеп з горизонталлю утворює кут 10-15°. Якщо передні зуби заглиблюються у ґрунт більше, ніж задні, причеп треба зробити коротшим і, навпаки, при більшому заглибленні задніх зубів його подовжують.

Велике значення для якості боронування має швидкість агрегату, що для подрібнення великих глиб повинна бути не менше як 6 км/год.

Щоб мати вищу продуктивність і раціонально використовувати тягове зусилля ланки борін приєднують до трактора причіпними зчіпками С-11У, С-18А та напівначіпними СН-35М і СН-75. У разі використання напівначіпних зчіпок або при агрегатуванні зубових борін із тракторами малої потужності застосовують раму-брус з навіскою РБН-4, до якої приєднують три ланки борони. На зчіпку типу СН-35М навішують дві рами-бруса із зубовими боронами, а третю - на начіпну систему трактора. Ширина захвату такого агрегату становить 8,5 м.

Найбільш ефективний агрегат із зчіпкою начіпною універсальною НУБ-4,8 із шириною захвату 4,8 м. Він складається із трактора класу 0,6 або 1,4, начіпної зчіпки і кількох ланок причіпних борін: сітчастих, зубових (посівних легких, середніх і важких) або пружинних з лапчастими зубами.

Розрізняють три способи боронування: тоновий, фігурний та діагональний.

Під час гонового і фігурного способів боронування може бути поздовжнім, поперечним і комбінованим. При поздовжньому боронуванні борони спрямовують уздовж борозен, при поперечному -- впоперек, при комбінованому -- боронують у два сліди: вздовж і впоперек борозен.

Кращим способом боронування зябу або парів є діагональний, при якому борони спрямовують під кутом близько 45° до борозни.

Діагональне боронування буває однослідним, двослідним перехресним та двослідним поперечним.

При діагональному способі боронування по краях загонів трапляються пропуски. Тому боронування загону або поля закінчують одним-двома проходами агрегату навколо поля.

Крім зубових борін для подрібнення скиб після оранки застосовують дискові борони, що одночасно з подрібненням скиб гострими краями дисків перерізають та подрібнюють кореневища.

Зубові борони. Залежно від маси, яка припадає на один зуб, борони «Зигзаг» поділяють на важкі, середні і легкі. У важких і середніх борін зуби мають квадратний переріз, у легких, які застосовують для знищення ґрунтової кірки, загортання насіння та добрив,-- круглий. У важких борін на один зуб припадає 20-30 Н, у середніх -- 10-20 Н, у легких -- 5-10 Н.

Крім борін «Зигзаг», використовують борони з робочими органами у вигляді лап або ножів, при цьому рама може бути шарнірною.

Найчастіше використовують такі зубові борони: БЗТС-1,0, БЗСС-1,0, ЗБП-0,6, ШБ-2,5. Регулюють глибину обробітку зміною кута нахилу ножа.

У багатьох держлісгоспах України для одночасного догляду в рядках і міжряддях насаджень застосовують зубові борони з високими зубами. Рама цих борін така сама, як і у важкої борони БЗТС-1,0, але зуби мають круглий перетин і довжину 450 мм. Такими боронами можна виконувати суцільний обробіток ґрунту в насадженнях у перший та другий роки розвитку сіянців, не боючись їх пошкодження.

Фірма «Джон Дір» випускає кілька типів зубових борін, у тому числі борони з регулюванням кута нахилу зубів у поздовжньо-вертикальній площині, що зменшує забивання борін рештками рослин і забезпечує регулювання глибини обробітку ґрунту.

Борона дискова начіпна БДН-3 складається із рами з навіскою та чотирьох батарей -- двох передніх та двох задніх. Кількість вирізних дисків залежить від ширини захвату -- на двох передніх батареях і правій задній встановлюють по дев'ять, а на лівій задній -- десять. Якщо необхідно мати ширину захвату у 2 м, то як і в попередньому випадку, на трьох батареях встановлюють по шість дисків, а на лівій задній -- сім, відповідно зближуючи бруси рами, до яких приєднують батареї. Агрегатується борона з тракторами класу 3,0.

Борона дискова важка БДТ-3 причіпна. У неї, як і у БДН-1,ЗА, чотири батареї, на двох передніх та на правій задній по сім вирізних дисків, а на лівій задній -- вісім таких самих дисків. Ширина захвату борони -- 3 м. Глибину обробітку регулюють до 20 см зміною кута атаки від 12 до 18° через три градуси, розсуваючи або зсуваючи кінці батареї. Для рівномірності заглиблення дисків передніх і задніх батарей борона має механізм вирівнювання рами, за допомогою якого повертають вісь з опірними колесами. У транспортне положення борону переводять опусканням коліс за допомогою гідроциліндра, встановленого на рамі культиватора. Ця борона краще копіює поверхню ґрунту. Агрегатується з тракторами класу 3,0.

Рис. 5. Борона дискова важка БДТ-3

Суцільна культивація - розпушування раніше зораного грунту з метою знищення бур, нагромадження і узбережжя вологи.

При культивації з одночасним боронуванням тяговий опір агрегату розраховують за сумарним опором культиваторів і борін.

Начіпні культиватори агрегатують з тракторами за допомогою напівначіпних зчіпок, розміщуючи їх у такий спосіб: два культиватори по боках трактора на брусах зчіпки і один позаду трактора.

Підготовка до культивації передбачає видалення перешкод для руху агрегату та відбивання поворотних смуг, ширина яких має бути у 3 рази більшою за ширину захвату агрегату. Поворотні смуги відбивають однокорпусним плугом на глибину 8-10 см. Під час культивації агрегат переміщується впоперек напряму попереднього обробітку ґрунту.

Поля завширшки менш ніж 300 м ефективно обробляти начіпними культиваторами. Щоб дотримуватись прямолінійності руху перший прохід культиватора роблять по вішках.

Потім агрегат рухається човниковим способом, роблячи петельні повороти у кінці гонів на розворотній смузі. Перед поворотом, як тільки задні лапи досягають відміткової смуги, робочі органи піднімають, а після повороту опускають до підходу їх до межі поля. Якість культивації перевіряють при першому проході. Для цього визначають чистоту зрізування бур'янів, глибину розпушування ґрунту, глибину обробітку по всій ширині захвату культиватора, гребенистість поверхні поля.

Щоб запобігти огріхам суміжні проходи роблять із перекриттям 10-15 см.

Культиватор-розпушувач КРТ-3 використовують для догляду за лісовими, садовими, сільськогосподарськими культурами та виноградниками. Можна також застосовувати його для передсадивного глибокого розпушування та культивації терас і схилів. Запобіжні пружини дають змогу глибоко розпушувати і кам'янисті ґрунти. Рама культиватора складається з основної рами та двох знімних напіврам. Бруси напіврам входять у брус основної рами. Ширину рами можна змінювати від 1,5 до 3 м. Опірні колеса встановлюють за допомогою гвинтового механізму. Робочі органи (розпушувальні та полольні лапи) можна встановлювати на різній відстані один від одного. Глибина обробітку -- 14-30 см.



Рис. 6. Культиватор-розпушувач терас КРТ-3

Культиватор лісовий борозенний КЛБ-1,7 призначений для догляду за лісовими культурами, створеними висіванням або садінням у дно борозен, зроблених лісовим плугом, або на смугах, оброблених іншими знаряддями і машинами.

Робочими органами культиватора є дві батареї сферичних дисків, встановлених на осях. Кожна батарея трьома стовпами приєднується до плити, яка складається з двох з'єднаних болтами листів -- верхнього та нижнього. Ширина захвату - 1,7 м.

Така конструкція плити забезпечує зміну кута атаки дисків, що необхідно для досягнення потрібної глибини обробітку. Глибину обробітку ґрунту регулюють також завантаженням баластних ящиків. Запобіжні пружини запобігають ушкодженню дисків батарей при потраплянні на перешкоди. Глибина обробітку -- 6-10 см.Агрегатується з тракторами класу 3,0.

Міжрядний обробіток ґрунту застосовують для розпушування ґрунту, боротьби із бур'янами, внесення добрив, руйнування ґрунтової кірки у міжряддях посівів у розсадниках, у деревних школах і плантаціях, на площах після культивації та у лісових смугах.

Кількість обробітків і строки їх проведення визначаються природними умовами створення культур, кількістю та інтенсивністю росту бур'янів. У середніх умовах при весняному садінні у перший рік здійснюють, як правило, 4-5 міжрядних обробітків, у другий -- 3-4, у третій -- 2-3, у четвертий і наступні роки -- по 1-2. Глибина обробітку ґрунту протягом вегетаційного періоду змінюється залежно від природно-кліматичних умов зони та часу його проведення. Так, на чорноземах перший обробіток здійснюють на глибину 8 см, другий -- на 10 см, третій -- на 12 см, наступні на -- 14 см.

Вибираючи машини для міжрядного обробітку ґрунту слід ураховувати розміщення рядів і рослин у них, ширину міжрядь і ступінь прямолінійності рядів культур, висоту культур, вид ґрунту та його стан.

Для міжрядного обробітку застосовують причіпні, начіпні, універсальні та просапні культиватори, а також машини з дисковими робочими органами і ґрунтові лісові фрези.

Міжрядний обробіток ґрунту виконують двома способами. Під час обробітку лісових культур у перші роки їх росту, коли висота рослин не перевищує 50 см і вони не пошкоджуються під трактором та культиватором, обробляють одночасно більше одного (два або три) міжряддя одним широкозахватним культиватором типу КРН-2,8А або культиваторами КПН-2, КПН-4, КЛ-2,6 та ін. Агрегати бажано комплектувати з тракторів класів 1,4 та 2,0, напівначіпної зчіпки і трьох культиваторів КРН-2,8А.

Щоб зменшити ширину захисних зон під час обробітку міжрядь у перші роки після садіння, у деяких лісгоспах використовують культиватор КРН-2,8МО, агрегатований з тракторами класів 0,6 або 0,9. Цей культиватор має рульове керування, за допомогою якого тракторист може вести культиватор, не пошкоджуючи рослини навіть при непрямолінійному їх розмінні. Для обробітку міжрядь ефективний культиватор КРСШ-2,8А, встановлений на самохідному шасі класу 0,6 (робочі органи культиватора розміщені у полі зору тракториста).

При висоті культур понад 50 см обробляють тільки одне міжряддя агрегатом, що складається із трактора і культиватора. Перед міжрядним обробітком перевіряють і у разі потреби змінюють ширину колії, регулюють та встановлюють культиватор. Ширину колії для міжрядного обробітку грунту змінюють так, щоб під час роботи колеса трактори не пошкоджували рослин, а рухалися від них на відстані не менше ширини захисної зони.

Рис. 7. Схеми руху агрегатів

Різальні лапи встановлюють із перекриттям 4-8 см, щоб їх леза торкалися по всій довжині з поверхнею площадки, на якій відбувається розстановка. Розпушувальні лапи після розстановки повинні торкатися своїми носками площадки.

Обробіток ґрунту дисковими робочими органами здійснюють у звал і урозвал, відповідно встановлюючи диски. Під час догляду за лісовими культурами у перший рік садіння диски у батареях ставлять урозвал. Щоб не оголювати кореневі системи, останній догляд в цьому році виконують культиваторами з дисками, встановленими у звал. У наступні роки обробіток ґрунту у лісових культурах чергують: перший проводять культиватором з дисками урозвал, другий -- у звал. При цьому краще розпушується і переміщується ґрунт та зберігається вирівняна поверхня.

Глибину обробітку змінюють встановленням відповідного кута атаки дискових батарей та завантаженням баластних ящиків. У культиваторів КЛБ-1,7 кут атаки можна змінювати від 0° до 30° через кожні 10°. Чим більший кут атаки, тим глибшим буде обробіток ґрунту. Важкі й дуже задернілі ґрунти обробляють з більшим кутом атаки дискових батарей. Крім зміни кута атаки у культиватора КЛБ-1,7 можна змінювати і кут нахилу батарей до середини борозни від 0° до 20° через кожні 5°. Цей культиватор з кутом нахилу батарей в 5°-10° використовують для догляду за лісовими культурами, створеними за допомогою садіння посередині борозен, що прокладені двопо-лицевим плугом ПКЛ-70.

Залежно від умов створення лісових культур батареї дисків на рамі культиватора встановлюють з різною шириною захисної зони. На розчищених площах з легкими ґрунтами ширина захисної зони становить 10-15 см, на нерозкорчованих зрубах -- 15-20 см. При встановленні дисків у звал ширина захисної зони має бути на 5-8 см більшою, ніж при встановленні дисків урозвал. Чим більше кут атаки, висота сіянців, глибина обробітку та криволінійність борозен, тим більшою повинна бути ширина захисної зони.

...