Біохімічне та клінічне обґрунтування застосування засобів репаративної терапії на основі фосфоліпідів молока при ентеропатології телят

Характерною особливістю ЖК-спектра плазми крові телят після зникнення ознак диспепсії є вірогідне зростання (Р < 0,05) вмісту більшості НЖК, переважної кількості МНЖК, крім С_18:1, С_20:1, С_24:1, та вірогідне зниження (Р < 0,05) рівня ПНЖК. Така тенденція кількісного перерозподілу окремих представників ЖК зберігається і на 28 - 30-у добу життя тварин, при цьому вона стає більш вираженою.

І навпаки, ЖК-спектр плазми крові телят III групи на 7 - 8-у добу життя характеризується вірогідним зниженням вмісту більшої частини НЖК (при цьому вірогідно зростає рівень С_22:0 ), підвищенням вмісту МНЖК (передусім С_16:1, С_17:1, С_20:1, С_22:1 щ-9 та С_24:1 за одночасного зниження вмісту С_18:1) і значним збільшенням рівня всіх ПНЖК (С_18:3 щ-6, С_18:3 щ-3, С_22:2 та С_22:6 щ-3). На 28 - 30-у добу життя цих телят виявляються схожі закономірності, однак зменшується вміст С_22:0 та С_18:1 кислот.

Коефіцієнт співвідношення зазначених щ-6 і щ-3 ЖК на 7 - 8-у добу життя у телят I - III груп становить: 1,01; 1,24 і 1,12 відповідно. Наведені коефіцієнти свідчать про наявність запального процесу в телят у період зникнення ознак диспепсії, що має більш виражений характер у тварин після традиційного лікування. На 28 - 30-у добу життя у телят I - III груп коефіцієнт співвідношення щ-6 і щ-3 ЖК становить: 1,15; 1,27 і 1,11 відповідно, що підтверджує протизапальний ефект компонентів БАД.

Ступінь засвоєння ЖК корму визначається функціональним станом кишечнику. В епітелії кишечнику телят II групи на 30-у добу життя істотно зростає вміст майже усіх НЖК, підвищується рівень МНЖК, за винятком С_18:1 і С_20:5 кислот, та знижується рівень ПНЖК. У телят III групи виявлено переважне зниження вмісту НЖК, крім вірогідного зростання удвічі рівня С_22:0 ЖК, та зростання вмісту МНЖК і ПНЖК. Збільшення величини коефіцієнта співвідношення сумарної кількості щ-6 і щ-3 ЖК на 16 % свідчить про наявний дисбаланс у кількісному їх перерозподілі в кишечнику телят II групи. Водночас у телят III групи величина коефіцієнта відповідає контрольному рівню.

Важливе значення у проміжному обміні ЖК належить печінці. Так, у телят II групи на 30-у добу життя вміст усіх видів НЖК зростає, вірогідно підвищується (Р < 0,05) рівень деяких МНЖК (С_14:1 та С_15:1) на тлі істотного зниження - С_18:1- та С_24:1 ЖК, вірогідно зменшується (Р < 0,05) вміст низки ПНЖК (С_18:3 щ-3, С_18:3 щ-6, С_20:3 щ-6 і С_22:2). Це свідчить, що у телят 30-добового віку посилюється синтез і мобілізація із жирових депо ЖК та водночас спостерігається дефіцит ПНЖК, що може негативно впливати на відновлення структурно-функціонального стану мембран гепатоцитів. Проте у тварин III групи зміни вмісту НЖК у тканинах печінки характеризуються тенденцією до зниження, серед них є вірогідні: С_14:0, С_16:0, С_18:0. На відміну від попередніх ЖК, вміст С_22:0-кислоти вірогідно зростає у 2,9 раза. Рівень МНЖК і ПНЖК у цих телят у тканинах печінки характеризується тенденцією до підвищення, а вміст таких ЖК, як: С_14:1, С_15:1, С_16:1, С_18:1 щ-9, С_20:1, С_24:3, С_18:3 щ-6, С_18:3 щ-3, С_20:5 щ-3, С_20:6 щ-3 змінюється вірогідно (Р < 0,05). Коефіцієнт співвідношення щ-6 і щ-3 ЖК у тварин I і III груп становить 3,9; 4,6 і 2,8 відповідно. Наростання вмісту поліненасичених ЖК в печінці, яка зазнає патологічних змін (гепатодистрофія) під час розвитку диспепсії, свідчить про активацію репаративних процесів в її паренхімі.

Наша увага була прикута також до змін ЖК-спектра тканин нирок у телят 30-добового віку. Так, у телят II групи виявлено подібну до попередніх органів закономірність щодо кількісних змін ЖК-спектра. Рівень 10 НЖК характеризується зростанням. Вміст більшості МНЖК відзначається вірогідним зростанням (Р < 0,05) - С_14:1, С_15:1, С_17:1, С_20:1 і С_22:1 щ-9 . Однак вміст С_18:1 щ-9 і С_24:1 ЖК знижується. Водночас, відбувається вірогідне зниження рівня більшості ПНЖК, особливо кислоти С_18:3 щ-6 (Р < 0,05). У телят III групи вміст більшості видів НЖК вірогідно зменшується, за винятком С_22:0 і С_24:0. Характер змін МНЖК відзначається вірогідним зростанням (Р < 0,05) кількості усіх представників цієї групи. Вісім із десяти ПНЖК вірогідно відрізняються від контролю ступенем збільшення їхнього рівня. Величина співвідношення сумарної кількості щ-6 і щ-3 ЖК у нирках телят III групи становить 2,5 (контроль 2,5). У тварин II групи величина коефіцієнта підвищується до 3,2. Це підтверджує незавершений характер відновлювальних процесів у паренхімі нирок телят II групи та прогресування запальних процесів.

Результати досліджень свідчать про формування у телят II групи дефіцитного рівня вітаміну А та Е у сироватці крові та в печінці порівняно з відповідним контролем, що вказує на недостатнє відновлення обміну цих вітамінів в організмі тварин при традиційній схемі лікування диспепсії. І навпаки, у телят, які додатково отримували ФЛ БАД із зазначеними вітамінами, спостерігається нормалізація їхнього рівня в печінці та сироватці крові, що підтверджує доцільність застосування в терапевтичних схемах вітамінних препаратів, у тому числі і компонентів БАД.

Інтенсивність відновлення показників білкового обміну в телят при ентеропатології та за комплексної схеми застосуванні БАД на основі фосфоліпідів молока. Узгоджена робота органів апарату травлення, печінки та нирок є визначальною для інтенсивності формування білкового профілю плазми крові у телят першого місяця життя. У плазмі крові телят II групи відразу після зникнення клінічних ознак диспепсії рівень ЗБ відповідає контрольному, хоча реальні зміни цього показника мають відносний характер через розвиток у хворих на диспепсію телят явища дегідратації. Водночас, рівень ЗБ у телят III групи вірогідно вище на 18 % за контрольний (54,08 ± 1,03 г/л), що може свідчити про стимулювальний вплив ФЛ БАД на білоксинтетичні процеси у тканинах.

Білковий спектр плазми крові у телят II групи на 7 - 8-у годину життя характеризується вірогідним зростанням вмісту білків „гострої фази” і зниженням рівня низки білкових фракцій: 76,5 кДа на 40 % (2,5 ± 0,25 г/л у контролі), 93 кДа та більше 1000 кДа у 3 рази (відповідно 0,76 ± 0,17 і 0,90 ± 0,14 г/л у контролі), а також вірогідним зниженням вмісту в сироватці крові Ig G на 12,7 % (11,3 ± 0,35 г/л у контролі). Виявлені закономірності свідчать про високу напругу в обміні білків, у тому числі гемоглобіну, та розлади імунного статусу організму.

Особливістю протеїнограми плазми крові телят III групи на 7 - 8-у добу життя є вірогідне підвищення вмісту білкових фракцій: 65 - 68 кДа на 35 % (18,18 ± 0,57 г/л у контролі), 110 кДа у 4,5 раза (0,13 ± 0,03 г/л у контролі), 340 кДа у 2,2 раза (6,17 ± 0,33 г/л у контролі), що вказує на наявність запального процесу в тканинах та органах, стабілізацію КЛС організму і напруженість в обміні речовин. При цьому знижується вміст білкових фракцій: 12,5 кДа на 45 % (0,51 ± 0,07 г/л у контролі), 88 кДа на 21 % (0,80 ± 0,07 г/л у контролі) і 93 кДа у 2,2 раза. Значна частина білкових фракцій 50 - 55, 72,5, 76,5 - 88, 105, 130, 140 - 160 і більше 1000 кДа за вмістом наближається до контрольних значень, що відображає стабілізацію процесів синтезу та розпаду гемоглобіну, повноцінність антиоксидантного захисту і формування резистентного стану їхнього організму. Особливістю імунограми сироватки крові у таких телят є вірогідне зростання рівня імуноглобулінів класу G (на 16 %).

На 28 - 30-у добу життя у плазмі крові телят II групи рівень ЗБ на 16,4 % є нижчим за контрольний (64,80 ± 3,02 г/л). Введення тваринам ФЛ БАД протягом реабілітаційного періоду сприяє відновленню вмісту ЗБ.

У телят II групи в цей період встановлено істотно вищий рівень двох білкових фракцій: 28 кДа на 39 % (2,54 ± 0,24 г/л у контролі) та 196 кДа на 21 % (2,30 ± 0,16 г/л у контролі), що відображає активацію компенсаторних процесів і недостатню нормалізацію обміну білків, у тому числі імуноглобулінів. У крові таких телят спостерігається низький вміст багатьох білкових фракцій: 6,5 кДа на 40 % (0,42 ± 0,06 г/л у контролі), 20 кДа у 2,7 раза (0,35 ± 0,07 г/л у контролі), 80 кДа на 40 % (1,53 ± 0,11 г/л у контролі), 93 кДа на 28 % (0,46 ± 0,10 г/л у контролі), 105 кДа на 49 % (0,53 ± 0,06 г/л у контролі), 110 - 120 кДа у 3,8 раза (0,91 ± 0,15 г/л у контролі), 130 кДа на 45 % (0,94 ± 0,16 г/л у контролі) і нормалізацію рівня лише трьох фракцій: 45, 65 та 76,5 кДа.

І навпаки, у телят III групи встановлено вірогідне зростання вмісту білкової фракції 20 кДа (зона ретинолзв`язувального білка) на 22 % (0,35 ± 0,07 г/л у контролі), що пояснюється екзогенним надходженням вітаміну А у складі БАД, та тенденцію до підвищення рівня білкових фракцій системи гомеостазу: 93, 130 та більше 1000 кДа, у тому числі вірогідне зростання рівня Ig M на 27 % (1,4 ± 0,1 г/л у контролі) та нормалізацію - Ig G і Ig A, що характеризує посилення транспортувальних, фібринолітичних, антиоксидантних процесів і формування резистентного стану організму тварин. Водночас було відмічено зменшення вмісту білкових фракцій, які є маркерами запальних, алергічних і дистрофічних процесів, а саме: 50 - 55 кДа у 2 рази (0,23 ± 0,06 г/л у контролі), 80 і 88 кДа відповідно на 42 і 46 % (1,53 ± 0,11 і 1,01 ± 0,13 г/л у контролі), 105 кДа на 43 %, 110 - 120 кДа на 54 %, 140 - 160 кДа на 40 % (16,77 ± 3,05 г/л у контролі) та 196 кДа на 33 % (2,30 ± 0,16 г/л у контролі). Вміст трьох білкових фракцій характеризується нормалізацією, серед яких: 45, 65 - 68 і 76,5 - 88 кДа, що вказує на покращення білоксинтетичної функції печінки.

Інтенсивність відновлення показників вуглеводного обміну у телят при ентеропатології та за комплексної схеми застосування БАД на основі фосфоліпідів молока. Після зникнення клінічних ознак диспепсії у крові телят виявлено тенденцію до зростання рівня глюкози, вірогідно високу концентрацію лактату (на 68 %) і малату (у 2,0 рази), не змінюється лише вміст пірувату і оксалоацетату (табл. 3).

Зростання рівня глюкози у крові телят II групи в період реабілітації може свідчити про її мобілізацію для забезпечення енергетичним матеріалом життєво важливих органів і тканин. Водночас висока концентрація лактату в крові цих тварин доводить наявні розлади у процесах аеробного окиснення вуглеводів, а також повільну утилізацію в реакціях глюконеогенезу. Лактатдегідрогеназна реакція перетворення пірувату на лактат є компенсаторним механізмом в умовах оксигендефіциту, що забезпечує окиснення відновленого НАД.

У період реабілітації, коли є потреба в посиленні енергопродукції, у системі окиснення, за даними Т.В. Любецької (2000), спостерігається переважне утворення і використання сукцинату, оскільки його окиснення може відбуватися при гальмуванні окиснення через НАД⁺. Одним із шляхів накопичення сукцинату є відновний його синтез з пірувату через оксалоацетат і малат із використанням накопиченого в умовах гіпоксії НАДН.

При цьому варто зазначити, що особливо значне підвищення сукцинату при гіпоксичному стані мітохондрій виявляється у разі додавання до них малату. Це пояснюється гальмуванням інтенсивності сукцинатдегідрогеназної реакції внаслідок збільшення концентрації кінцевих продуктів перетворення сукцинату в інкубаційному середовищі. Крім того, відомо (Уайт А., 1981), що у клітинах печінки, міокарда і нирок функціонує малат-аспартатна човникова система, що підтверджується активацією у таких телят аспартатамінотрансферазної реакції у тканинах. Саме тому, підвищення концентрації малату у крові перехворілих телят позитивно впливає на роботу сукцинатдегідрогеназного комплексу в напружених умовах енергозабезпечення клітин під час розвитку відновлювальних процесів. Крім того, утворення сукцинату можливе з глутамату через цикл Робертса, що особливо характерно для метаболічних розладів, які виникають при гіпоксії, - підвищенні НАДН, рСО₂, вмісту ЖК і зниженні внутрішньоклітинного рН.

У телят III групи на 7 - 8-у добу життя спостерігалося вірогідне зростання вмісту глюкози (на 20 %), що за одночасної нормалізації концентрації в крові лактату, ймовірно, свідчить про ефективний перебіг глюконеогенезу. Водночас концентрація пірувату і оксалоацетату не відрізняється від контролю. Різке підвищення концентрації малату у крові цих тварин, можливо, також спричиняється описаними вище компенсаторними механізмами, пов'язаними з відновленням енергозабезпечення клітин для підтримування їхньої життєдіяльності та інтенсифікації розвитку репаративних процесів.

У перехворілих телят II групи відразу після зникнення ознак диспепсії знижується величина співвідношення піруват/лактат на 35,7 %, порівняно з контролем. Можливо це зумовлено високою інтенсивністю внутрішньосудинного гемолізу, оскільки основним джерелом енергії в еритроцитах, як відомо (Стародуб Н.Ф., 1987), є гліколіз і фосфоглюконатний шлях утилізації глюкози. Тому, наростання у крові цих телят процесів руйнування еритроцитів, унаслідок інтоксикації організму, очевидно, є однією із причин істотного підвищення концентрації лактату на момент дослідження. У телят III групи цей показник відповідає нормі.

На 28 - 30-у добу життя телят II групи вірогідно знижується у крові вміст глюкози (на 9 %), що, ймовірно, пов?язано з недостатнім відновленням процесів перетравлення і засвоєння поживних речовин корму в кишечнику, розладами ендогенного синтезу в тканинах за розвитку вторинної гепатодистрофії та її втратами із сечею за одночасної нефропатії. Залишається дещо вищою у крові порівняно з контролем концентрація лактату (на 16 %). Збільшення концентрації пірувату (на 25 %), порівняно з контролем у крові телят імовірно є наслідком не тільки інтенсивного його утворення з лактату, але й відомим дефіцитом в організмі вітамінів групи В (Любецька Т.В., 2000), що, як правило, виявляється у порушенні декарбоксилювання пірувату. Цей факт, можливо, є також наслідком гальмування реакцій глюконеогенезу в умовах довготривалого стану декомпенсованого метаболічного ацидозу, характерного для зазначених телят. Стійке зниження в їхній крові концентрації малату (на 45 %) та оксалоацетату (на 18 %), можливо, пов'язано з недостатньою інтенсивністю реакції декарбоксилювання пірувату та зменшенням активності сукцинатдегідрогенази в мітохондріальній фракції клітин печінки, що характерно для тривалого і тяжкого перебігу диспепсії.

У телят III групи встановлено нормалізацію всіх досліджуваних показників вуглеводного обміну і, навіть, зниження у крові концентрації лактату порівняно з контролем, що супроводжується прискоренням нормалізації показників КЛС у крові.

Результати дослідження коефіцієнта співвідношення піруват/лактат у крові телят на 28 - 30-у добу життя свідчать про стабілізацію його величини в телят II і III груп, хоча у тварин II групи за цим приховується недостатнє відновлення у крові концентрації зазначених показників.

Особливості відновлення резистентності у телят при ентеропатології та за комплексної схеми застосування БАД на основі фосфоліпідів молока. Однією із причин розвитку вторинного імунодефіциту на тлі виникнення неонатальної ентеропатології є підвищення проникності пошкоджених клітинних мембран, надходження в судинне русло імунодепресивних субстанцій і виділення під їхнім впливом медіаторів імунної відповіді клітинами селезінки.

Результати дослідження морфологічних показників крові у телят 7 - 8- добового віку свідчать здебільшого про відсутність вірогідних змін, за винятком відсоткового вмісту еозинофілів (у телят II групи) та моноцитів (у телят II і III груп) (табл. 4).

На 28 - 30-у добу життя у перехворілих телят порівняно з контролем вірогідно зменшується вміст гемоглобіну (на 12 %) за одночасної компенсаторної тенденції до зростання кількості еритроцитів (на 12 %), що може свідчити про розвиток у цих тварин стану гіпохромної (залізодефіцитної) анемії. Такий стан організму телят через три тижні після одужання може бути спричинений дефіцитом феруму, купруму, кобальту, вітамінів групи В, недостатнім відновленням кровотворної функції червоного кісткового мозку, про що зазначається в роботах В.І. Левченко (1997) та Т.В. Любецької (2000).

У цих самих тварин було встановлено наявність лейкоцитозу внаслідок зростання відносної кількості сегментоядерних нейтрофілів на тлі зменшення паличкоядерних, що відповідає стану нейтрофілів із зрушенням ядра вправо. Помірний лейкоцитоз, імовірно, відображує наявність хронічного патологічного процесу, характерного для телят, які тяжко перехворіли на ентеропатологію. Водночас у цих тварин було відзначено розвиток лімфоцитопенії на фоні нейтрофілії. На тлі фізіологічних значень відносної кількості еозинофілів та моноцитів нейтрофільний лейкоцитоз, поєднаний з лімфоцитопенією, характеризує значне напруження природних факторів резистентності у перехворілих телят на 30-у добу життя. Це підтверджується вірогідними зростанням основних параметрів функціональної активності фагоцитів - ФА (на 5,2 %) та ІФ (на 19 %).

На 30-у добу життя телят III групи встановлено вірогідне зростання абсолютної кількості еритроцитів при одночасному відновленні вмісту гемоглобіну, що свідчить про стимулюючий вплив ФЛ БАД на еритроцитопоез і гемоглобіноутворення. Поряд з цим було встановлено відновлення у крові кількості лейкоцитів та їх окремих видів (табл. 5).

У перехворілих телят на 7 - 8-у добу життя здебільшого не виявлено вірогідних змін з переважної більшості імунокомпетентних клітин порівняно з контролем, що у разі зникнення клінічних ознак захворювання у тварин є показником адекватного потенціалу адаптаційних можливостей їхнього організму. Натомість при оцінці імунного статусу організму тварин важливе значення надається величині ІРІ. Так, у телят II групи зафіксовано його вірогідне зниження на 22 %, що свідчить про зменшення активності гуморальної ланки імунітету.

Водночас у перехворілих тварин на 28 - 30-у добу життя встановлено вірогідне збільшення абсолютної кількості лімфоцитів, особливо виражене у телят II групи (на 57 %) і менш інтенсивне - у тварин III групи (на 30 %). Цей факт супроводжується вірогідним зростанням (Р < 0,05) у тварин обох груп відносної кількості Т- і В-лімфоцитів, що виявляється в істотному зменшенні популяції О-лімфоцитів у тварин III групи.

У телят II групи спостерігається зростання кількості Т-активних клітин та тенденція до підвищення кількості ТФР-Т-лімфоцитів і, відповідно, величини ІРІ (на 32 %), що свідчить про мобілізацію гуморальних факторів імунітету, але лише через три тижні після зникнення клінічних ознак захворювання. Поряд з цим, виявлено вірогідне зниження на 53 % рівня тимічного сироваткового фактора (ТСФ).

У телят III групи на 28 - 30-у доби життя збільшується кількість ТФЧ-Т-лімфоцитів, що стримує надмірну продукцію антитіл і сприяє нормалізації величини ІРІ. Це характеризує краще функціонування імунологічних гомеостатичних механізмів у телят під час реабілітаційного періоду. Фагоцитарна активність мікрофагів, як і у телят II групи, вірогідно вища за контрольний рівень. Отже, шляхом введення ФЛ БАД стає можливим корегувати імунологічні процеси в організмі тварин, хворих на диспепсію, що очевидно пояснюється їхнім впливом на склад і структуру ліпідного бішару мембран імунокомпетентних клітин.

Особливості відновлення показників кислотно-лужного стану та електролітного складу крові в телят при ентеропатології та за комплексної схеми застосування БАД на основі фосфоліпідів молока. У тварин, які не хворіли на диспепсію, у 7 - 8-добовому віці встановлено розвиток незначного компенсованого метаболічного алкалозу (табл. 6), що, ймовірно, пов?язано з інтенсивним надходженням в організм телят лужних еквівалентів із молозивом (молоком), зниженою продукцією лактату внаслідок аеробної утилізації у тканинах субстратів гліколізу і циклу трикарбонових кислот та функціонуванням глюконеогенезу, а також узгодженою роботою органів виділення, що сприяє елімінації з організму надлишкової кількості протонів.

У телят II групи на 7 - 8-у добу життя розвивається респіраторно-метаболічний ацидоз, що підтверджується вірогідним зниженням величини рН, концентрації НСО-₃, іонів Na і Ca, від'ємним значенням ВЕ.

Дефіцит електролітів у крові телят II групи пояснюється транзиторними втратами їх під час розвитку діарейного синдрому. Крім того, у період розвитку тканинної гіпоксії спостерігається часткове спрямування іонів Na і води у внутрішньоклітинне середовище в обмін на протони. Як відомо (Владимиров Ю.А., 2000), внаслідок тканинної гіпоксії відбувається надходження у клітини надлишкової кількості Са²⁺, який активує мембранні фосфоліпази, що сприяє гідролізу ліпідного бішару плазмолеми, продукуванню ліпідних медіаторів запалення та цитолізу клітин.

Комплексна схема застосування телятам III групи ФЛ БАД обумовлює розвиток субкомпенсованого стану метаболічного ацидозу відразу після одужання їх (7 - 8-а доба життя). Встановлено ефективну респіраторну компенсацію ацидозу. Проте у цих тварин ще виявляється незначний дефіцит буферної ємності тканин. Рівень катіонів у крові відповідає такому в контролі. Зростання концентрації К⁺ у сироватці крові таких телят, можливо, є наслідком інтенсивного виходу внутрішньоклітинного калію в обмін на протони плазми.

Вірогідне зниження рівня рО₂ у крові телят на 12 - 18 % за різних схем лікування, ймовірно, пов'язано з відновленням надходження оксигену у внутрішньоклітинне середовище вже на початку реабілітаційного періоду.

У телят контрольної групи на 30-у добу життя спостерігається помірний стан гіперкапнії, стабілізація величини рН і лужного резерву, позитивне значення величини ВЕ. Підвищення у крові здорових телят рівня рСО₂ у цей віковий період пояснюється респіраторною компенсацією характерного для них стану метаболічного алкалозу (Любецька Т.В., 2000). Важливо, що збільшення концентрації НСО-₃ і рСО₂ у крові обумовлює стимулювання процесів карбоксилювання і біосинтезу білка у тканинах, що значно впливає на організм в період інтенсивного розвитку. Водночас годівля таких телят навесні не завжди якісними кормами пояснює низькі у них значення ВЕ, навіть у тварин контрольної групи.

На 30-у добу життя в телят II групи розвивається субкомпенсований респіраторно-метаболічний ацидоз з одночасною тенденцією до відновлення в сироватці крові концентрації К⁺ і Сl-. У їхній крові виявлено вірогідне зниження рівня рО₂ (на 16 %). Цей факт, імовірно, є пристосуванням організму до умов метаболічного ацидозу після перенесеної тканинної гіпоксії. Крім того, високий рівень рСО₂ також сприяє зниженню спорідненості гемоглобіну до кисню.

У телят III групи спостерігається відновлення величини рН крові і рівня рО₂, що на фоні низької концентрації НСО-₃ (на 20 % нижче за контроль), зниженого рівня рСО₂ і від'ємного значенні ВЕ може свідчити про розвиток у тварин стану слабо вираженого компенсованого метаболічного ацидозу, можливо, спричиненого тенденцією до зростання ролі білкової буферної системи, яке призводить до зменшення концентрації другого компонента буферних основ - бікарбонату - і до зниження рівня рСО₂. При цьому концентрація електролітів у сироватці крові зазначених тварин не відрізняється від контрольних значень.

Особливості відновлення вмісту макро- і мікроелементів в тканинах телят при ентеропатології та за комплексної схеми застосування БАД на основі фосфоліпідів молока. Відразу після зникнення ознак диспепсії відзначається тенденція до зростання у крові телят II групи рівня магнію та калію, що може бути компенсаторною відповіддю на вірогідне зниження у крові концентрації натрію (на 36 %). Вміст купруму також зазнає зниження (на 18 %) водночас із тенденцією до зниження вмісту феруму (на 19 %) та цинку (на 8 %) на тлі відсутності змін у вмісті кальцію (табл. 7).

Істотно відрізняється мінеральний склад крові у телят III і IV груп. У них вірогідно знижується рівень магнію (відповідно на 22 і 8 %), натрію (відповідно на 34 і 7 %), феруму (відповідно на 31 і 34 %), цинку (відповідно на 46 і 60 %) та купруму (на 22 % у IV групі) водночас з тенденцією до зниження вмісту калію. Єдиним елементом, вміст якого значно збільшується, є кальцій (відповідно на 18 і 17 %). Зниження у крові цих телят вмісту магнію, калію, феруму, цинку, купруму та натрію ймовірно є наслідком не тільки втрати їх організмом за розвитку діарейного синдрому, але й результатом надходження у внутрішньоклітинне середовище через інтенсивний розвиток відновлювальних процесів.

Вірогідно менший рівень магнію у крові телят II групи на 30-у добу життя компенсується високим вмістом калію, внаслідок чого загальна іонна концентрація позаклітинного середовища зберігається. Такий перерозподіл електролітів має важливе значення для підтримання осмотичного тиску, величини рН і, загалом, метаболічного гомеостазу в тканинах. У цих телят виявляється також вірогідне зменшення концентрації натрію (на 13 %), феруму (на 36 %) і цинку (на 16 %) водночас із вірогідним збільшенням вмісту купруму (на 11 %), що, можливо, є компенсаторною реакцією на встановлену у таких телят аліментарну анемію. Одержані дані свідчать про недостатнє відновлення мінерального обміну в організмі перехворілих телят, що ймовірно пов'язано з виснаженням депо цих важливих елементів, розвитком аліментарної анемії і порушенням роботи мембранних іонних помп.

У телят III групи на 28 30-у добу життя вірогідно знижується у крові вміст кальцію (на 30 %) і натрію (на 36 %) та збільшується концентрація цинку і купруму. Деякі з досліджених металів є складовою частиною ферментів АОЗ, чим певною мірою можна пояснити наведені зміни про- і антиоксидантної рівноваги у телят цих груп після одужання.

Слід відзначити, що на 28 30-у добу життя в печінці телят II групи встановлено збільшення вмісту калію і тенденцію до підвищення концентрації натрію (на 13 %), що свідчить про недостатнє відновлення функціонування Na/K- насоса (табл. 8). При цьому різко збіднюється печінка цих тварин на вміст феруму і купруму, що може негативно позначатися на інтенсивності репаративних, синтетичних, антиоксидантних і окисно-відновних процесів, у тому числі бути причиною аліментарної анемії.

Водночас істотно зростає в паренхімі печінки перехворілих телят вміст цинку, на відміну від його рівня у крові, що може свідчити про інтенсивне надходження мікроелементу в клітини, можливо, внаслідок гемолізу і гіпопротеїнемії та активного використання його клітинами для забезпечення власних потреб у період відновлення. Рівень кальцію і магнію в печінці телят II групи однаковий з контролем.

У телят III групи виявлено істотне зменшення в печінці вмісту калію, що на фоні нормалізації його рівня у крові може свідчити про інтенсивний вихід і накопичення макроелементу в еритроцитах крові. Дефіцит у печінці калію, компенсується зростанням у тканинах рівня натрію. Це, можливо, пояснюється тим, що натрій ядра є складовою частиною специфічного “транспортного механізму”, який спрямовує рух амінокислот до місця синтезу білка та нуклеїнових кислот. Тому збільшення концентрації натрію в печінці цих тварин може бути свідченням позитивного впливу фосфоліпідовмісної БАД на анаболічні процеси в її паренхімі. При цьому вірогідні зміни вмісту кальцію і магнію в печінці тварин III групи не виявляються. Одночасне зменшення в ній вмісту феруму, ймовірно, повязано з напруженням еритроцитопоезу і гемоглобіноутворення. Вміст цинку відповідає контрольним значенням.

Печінка є також депо купруму та зосередженням багатьох купрумзалежних ферментів, тому значне підвищення його вмісту в паренхімі телят за комплексної схеми лікування може бути ознакою інтенсивного використання мікроелементу в метаболічних процесах у гепатоцитах.

Клініко-біохімічна ефективність комплексної схеми застосування БАД на основі фосфоліпідів молока при ентеропатології телят. Під час реабілітаційного періоду у телят II групи виявлено розвиток гіперферментемії гепатоспецифічних ензимів (АСТ, АЛТ, ГГТ, ЛФ), гіпербілірубінемію, залізодефіцитну анемію та азотемію, що узгоджується з результатами клінічного обстеження тварин і виявляється у більш тривалому та тяжкому перебігу захворювання (до 10 діб) з повторними рецидивами (у 45% тварин). І навпаки, у тварин III групи встановлено відсутність зазначених ускладнень ентеропатології і показано тенденцію до прискорення відновлення метаболізму.

Результати дослідження жовчно-кислотного спектра крові у телят II групи відразу після зникнення клінічних ознак диспепсії (табл. 9) свідчать про тенденцію до зниження вмісту тауро- і глікохолевої кислот (ТХК і ГХК) та вірогідне зменшення концентрації сумарної фракції глікохено- і глікодезоксихолевої кислот (ГХДХК + ГДХК). Це може свідчити про знижену біосинтетичну та кон`югуючу функцію печінки у перехворілих телят. Зменшення у крові таких тварин вмісту холевої і літохолевої кислот (ХК і ЛХК) та тенденція до зниження рівня сумарної фракції хено- і дезоксихолевої кислот (ХДХК + ДХК) характеризує недостатній їх внутрішньопечінковий синтез та відхилення в ентерогепатичній циркуляції жовчних кислот.

У телят III групи в цей самий період виявлено нормалізацію вмісту в крові ХК та її похідних, у тому числі ЛХК, а також тенденцію до зниження вмісту сумарних фракцій таурохено- і тауродезоксихолевої кислот (ТХДХК+ТДХК) і ГХДХК+ДХК. Вміст сумарної фракції хено- і дезоксихолевої кислот (ХДХК+ДХК) відзначається тенденцією до зростання. Оскільки серед показників цієї групи відсутні вірогідні зміни, то це доводить позитивний вплив ФЛ БАД на холатоутворну функцію печінки.

На 30-у добу життя концентрація жовчних кислот у крові телят II і III груп зазнає схожої тенденції щодо нормалізації величин досліджуваних показників, за винятком вірогідного підвищення у крові телят II групи концентрації ЛХК (на 75 %).

Під час дослідження жовчно-кислотного складу жовчі у телят II групи встановлено вірогідне зростання вмісту майже всіх показників. Це свідчить про наявність внутрішньопечінкового холестазу у телят, перехворілих на диспепсію, навіть через три тижні після клінічного одужання. Вірогідне зниження вмісту більшості показників у жовчі тварин III групи підтверджує дані стосовно жовчогінного ефекту БАД, що сприяє зниженню рівня ХС в плазмі крові і усуненню явища дисліпідемії.

Показники гемостазу крові телят періоду реабілітації свідчать про наявність патологічних змін у функціонуванні цієї гомеостатичної системи та значне напруження коагуляційних, антикоагуляційних і фібринолітичних процесів у разі застосування різних схем лікування. Ці процеси у телят є врівноваженими за різних схем лікування і характеризують достатню зрілість механізмів підтримання сталості функціонування системи гемостазу. При цьому вплив ФЛ БАД оцінюється як нейтральний.

Результати багатофакторного аналізу сукупності біохімічних показників, які характеризують клінічний стан телят за традиційної та комплексної схем лікування диспепсії на 7 - 8-у та 28 - 30-у доби життя, свідчать про неоднакову ефективність цих способів лікування. Навіть на 30-у добу життя телят ще не завершується процес відновлення структурно-функціонального стану пошкоджених органів і тканин та метаболічного статусу організму. При цьому досліджувані показники свідчать про те, що комплексна схема лікування має перевагу над традиційним.

ВИСНОВКИ

В результаті проведення молекулярно-біологічних, біохімічних, електронно-мікроскопічних і клінічних досліджень, встановлено проліферативний (репаративний) ефект комплексної схеми застосування фосфоліпідів молока, їхній ефективний вплив на ультраструктуру і функціональну активність епітеліоцитів кишечнику, печінки та нирок, прискорення відновлення обміну ліпідів, білків, вуглеводів, жиророзчинних вітамінів А і Е, мінеральних речовин, кислотно-лужного стану та електролітного балансу, а також антиоксидантний, протизапальний, протиатерогенний, жовчогінний, протианемічний та імуностимулюючий ефекти при ентеропатології новонароджених телят, що дозволяє рекомендувати фосфоліпідовмісну БАД FLP-MD для прискорення реабілітації організму новонароджених тварин.

1. У дослідах in vitro на культурі імунокомпетентних клітин встановлено бласттрансформувальний (проліферативний) ефект комплексу фосфоліпідів молока з іншими компонентами БАД при їх додаванні до інкубаційного середовища, що свідчить про здатність стимулювати репаративні процеси в уражених органах і тканинах.

2. У телят 30-добового віку, які перехворіли на диспепсію, виявлені деструктивні зміни апікальних мембран ентероцитів тонкої кишки: модифікацію поверхневої структури мембран, зменшення структурної впорядкованості ліпідної компоненти та порушення гідрофобних білок-ліпідних взаємодій, конформаційну модифікацію білкових молекул, що відсутні за комплексної схеми застосування фосфоліпідовмісної БАД, крім неповного відновлення конформаційного стану білків.

3. За традиційного лікування телят, хворих на диспепсію, встановлено істотні порушення і повільний характер відновлення ультраструктури епітеліоцитів кишечнику, печінки та нирок. Комплексна схема застосування фосфоліпідовмісної БАД має виражений репаративний вплив, що характеризується відповідними компенсаторними процесами в уражених клітинах (подвоєнням вмісту гетерохроматину, брунькуванням мітохондрій, збільшенням кількості включень глікогену, зменшенням числа клітин у стані апоптозу).

4. Після клінічного одужання у телят за традиційного лікування у 30-добовому віці спостерігається недостатнє відновлення активності факторів антиоксидантного захисту та підвищений рівень у крові продуктів пероксидного окиснення ліпідів. Комплексна схема застосування БАД на основі фосфоліпідів молока прискорює відновлення показників антиоксидантного захисту (супероксиддисмутази, каталази та глутатіонпероксидази) і знижує інтенсивність утворення продуктів пероксидного окиснення ліпідів (ТБК-активних продуктів). Це свідчить про антиоксидантний ефект дії компонентів БАД та частково пояснює її репаративні властивості.

5. Розвиток диспепсії у новонароджених телят за традиційного лікування супроводжується дисліпідемією і порушенням кооперативної взаємодії ліпорегуляторних функцій клітин печінки. Застосування фосфоліпідів молока у складі БАД має виражений протиатерогенний ефект (коефіцієнт атерогенності порівняно з контролем знижується на 27 %, а концентрація ЛПВЩ підвищується на 27 %), що сприяє прискореному відновленню ліпідного обміну в організмі телят на тлі стабілізації ліпопротеїнового і ліпідного фракційного складу крові, тканин кишечнику, печінки, нирок і жовчі та зростанню вмісту фосфоліпідів, передусім важливих для біомембран: фосфатидилхоліну, фосфатидилетаноламіну, фосфатидилсерину і сфінгомієліну.

6. На 30-у добу життя телят, які перехворіли на диспепсію, за традиційного лікування недостатньо відновлюються кількісні характеристики жирнокислотного складу плазми крові, кишечнику, печінки та нирок, а саме: підвищення рівня насичених (прозапальних і проатерогенних) та дефіцит поліненасичених жирних кислот. У разі комплексної схеми застосування БАД на основі фосфоліпідів молока вірогідно збільшується вміст насиченої (С_22:0), мононенасичених (С _14:1, С _15:1, С _16:1, С _18:1 щ9, С _20:1) і есенційних, переважно щ-3 жирних кислот (С _18:3 щ3, С _20:5 щ3, С _20:6 щ3), у зазначених тканинах, що свідчить про їхній протизапальний ефект.

7. У сироватці крові та печінці телят, які перехворіли на диспепсію, формується дефіцитний рівень жиророзчинних вітамінів А і Е, що доводить доцільність їхнього застосування при ентеропатології та ефективний вплив на ці показники компонентів БАД FLP-MD.

8. Традиційне лікування новонароджених телят, хворих на диспепсію, відзначається повільним відновленням рівня загального білка та протеїнограми плазми крові, у тому числі дефіцитним рівнем імунних білків (Ig M, G, А). Комплексна схема застосування БАД на основі фосфоліпідів молока прискорює стабілізацію вмісту загального білка, відновлює співвідношення окремих білкових фракцій та імунограми сироватки крові, сприяючи покращенню білоксинтетичної функції печінки та імунокомпетентних органів і усуваючи явище диспротеїнемії.

9. На 30-у добу життя в телят, які перехворіли на диспепсію, за традиційного лікування розвивається гіпоглікемія, підвищується у крові концентрація пірувату (на 25 %) і знижується - малату (на 45 %) та оксалоацетату (на 18 %), що, незважаючи на одночасне відновлення величини співвідношення [піруват]/[лактат], свідчить про порушення у проміжному обміні вуглеводів. Внаслідок комплексної схеми застосування фосфоліпідів молока у вигляді БАД стабілізуються всі досліджувані показники вуглеводного обміну.

10. На 30-у добу життя в телят, які перехворіли на диспепсію, розвивається стан субкомпенсованого респіраторно-метаболічного ацидозу з тенденцією до наростання в сироватці крові концентрації К⁺ і Сl-. При цьому у телят, які додатково отримували БАД на основі фосфоліпідів молока, виявлено стан компенсованого метаболічного ацидозу, що характеризує інтенсивне відновлення показників кислотно-лужного стану з одночасною стабілізацією електролітного складу крові.

11. Встановлено, що на 30-у добу життя у перехворілих на диспепсію телят за традиційного лікування відбувається недостатнє відновлення мінерального складу крові та печінки, що частково пояснює розвиток у них гіперосмолярної внутрішньоклітинної дегідратації, ацидозу, анемії та порушення депонувальної функції печінки. І навпаки, комплексна схема застосування БАД на основі фосфоліпідів молока значно покращує досліджувані показники, що свідчить про ефективніший перебіг репаративних процесів у печінці.

12. У перехворілих на диспепсію телят за традиційного лікування істотно змінюються показники загальної резистентності. Комплексна схема застосування телятам фосфоліпідовмісної БАД прискорює відновлення клітинних і гуморальних факторів імунітету, можливо, в результаті позитивного впливу на структуру та властивості ліпідного бішару мембран імунокомпетентних клітин, що дозволяє регулювати імунологічні процеси в організмі цих тварин.

13. У телят 30 добового віку, які перехворіли на диспепсію, за традиційної схеми лікування розвивається гіперферментемія гепатоспецифічних ферментів (аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази,

14. г-глутамілтрансферази і лужної фосфатази), гіпербілірубінемія, залізодефіцитна анемія та азотемія, що проявляється тривалим та важким перебігом захворювання (до 10 діб) з повторними рецидивами (у 45 % тварин) і високим відсотком летальності (50 % і більше). У разі комплексної схеми застосування БАД на основі фосфоліпідів молока відсутні вірогідні зміни досліджуваних показників, окрім тенденції до гіперпротеїнемії, яка може бути наслідком посилення білоксинтетичних процесів у їхніх тканинах. У цих самих тварин тривалість захворювання становила 4 - 6 діб з поодинокими випадками летальності, відсутні рецидиви ентеропатології.

15. За традиційного лікування телят, які перехворіли на диспепсію, у 30-добовому віці виявлено вірогідне зростання вмісту жовчних кислот у жовчі, що свідчить про внутрішньопечінковий холестаз. Одночасне відновлення в їхній крові концентрації більшості жовчних кислот позитивно характеризує бар`єрну функцію печінки у перехворілих тварин, за винятком змін ЛХК (на 75 % вище за контроль), що свідчить про розвиток дисбактеріозу в кишечнику. Комплексна схема застосування фосфоліпідів молока сприяє вірогідному зниженню рівня зазначених компонентів у жовчі, що підтверджує жовчогінний ефект БАД.

16. Показники гемостазу крові телят періоду реабілітації свідчать про значне напруження коагуляційних, антикоагуляційних та фібринолітичних процесів за різних схем лікування. При цьому виявлені достатньо сформовані механізми для підтримання сталості функціонування системи гемостазу. Вплив комплексної схеми застосування фосфоліпідовмісної БАД на відповідні показники оцінюється як нейтральний.

17. Результати аналізу сукупності біохімічних та клінічних показників методом багатофакторного аналізу на 7 - 8-у та 28 - 30-у доби життя телят характеризують різний лікувальний ефект досліджуваних терапевтичних підходів. Так, комплексна схема лікування із застосуванням БАД FLP-MD, яка є нетоксичною і без протипоказань, в період захворювання телят на диспепсію з молоком по 3 капсули тричі на добу, а в період реабілітації і до 30-добового віку по 5 капсул одноразово на добу із розрахунку 0,04 - 0,06 г ліпідної маси /кг маси тіла тварини за один прийом має перевагу над традиційною схемою лікування, сприяючи більш інтенсивному перебігу відновлювальних процесів в уражених тканинах, що істотно прискорює одужання тварин.

СПИСОК ОСНОВНИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Підручник і брошура:

1. Ветеринарна клінічна біохімія / В.І. Левченко, В.В. Влізло, І.П. Кондрахін, Д.О. Мельничук, Л.І. Апуховська, В.Л. Галяс, В.І. Головаха, В.В. Сахнюк,

2. В.А. Томчук, В.А. Грищенко, М.І. Цвіліховський; за ред. В.І. Левченка і

3. В.Л. Галяса. - Б. Церква: БДАУ, 2002. - 400 с.

4. Теоретично-прикладні аспекти застосування репаративної терапії при ентеропатології у телят / Д.О. Мельничук, В.А. Грищенко, М.І. Цвіліховський, В.Т. Хомич . - К.: НАУ, 2005. - 54 с.

Науково-практичні і методичні рекомендації:

5. Експрес-метод прогнозування імунодефіцитного стану організму новонароджених телят: Рекомендації для підприємств України з профілактики імунодефіцитів та системних патологій у новонароджених телят /

6. Д.О. Мельничук, М.І. Цвіліховський, В.А. Грищенко, Т.В. Любецька, В.А. Томчук - К.: НАУ, 2001. - 15 с.

7. Фізіко-хімічні, морфологічні та біохімічні дослідження крові: Методичні вказівки до лабораторних занять для студентів ВНЗ аграрного профілю за спеціальністю 7.130501 - ветеринарна медицина / М.І. Цвіліховський,

8. І.Г. Погурський, В.О. Бондар, В.А. Грищенко, О.М. Якимчук, Т.І. Левіщенко, Н.І. Руда. - К.: НАУ, 2002. - 49 с.

9. Гемоглобін та його якісні і кількісні перетворення в організмі тварин: Методичні вказівки до лабораторних занять для студентів ВНЗ аграрного профілю за спеціальністю 7.130501 - ветеринарна медицина /

10. Д.О. Мельничук, В.А. Грищенко, В.А. Томчук, М.В. Маренець. - К.: НАУ, 2003. - 23с.

11. Рекомендації з терапії і профілактики шлунково-кишкових хвороб у новонароджених та молодняку тварин / М.І. Цвіліховський, В.І. Береза,

12. В.А. Грищенко, О.М. Якимчук, О.О. Скиба, О.В. Саган, П.П. Шатохін. - К.: НАУ, 2004. - 39 с.

13. Патологія клітинних мембран та її корекція засобами репаративної терапії: Методичні вказівки до розділу “Патохімія клітинних мембран” дисципліни “Клінічна біохімія” для спеціальності “Ветеринарна медицина” ОКР “Магістр” / Д.О. Мельничук, В.А. Грищенко, М.І. Цвіліховський, В.А. Томчук. К.: НАУ, 2005. - 32 с.

14. Рекомендації з проведення репаративної терапії при ентеропатології телят / Д.О. Мельничук, В.А. Грищенко, М.І. Цвіліховський, В.А. Томчук, О.І. Свинаренко. - К.: НАУ, 2005. - 22 с.

15. Рекомендації з профілактики патології обміну речовин у сухостійних корів та новонароджених телят / М.І. Цвіліховський, В.А. Грищенко,

16. В.І. Береза, С.І. Голопура, Н.І. Бойко, О.О. Скиба. - К.: НАУ, 2005. - 23 с.

17. Рекомендації по застосуванню ентеросорбентів “Полісорб МП” та “Ентеросгель” для лікування гострих розладів травлення новонароджених телят / Д.О. Мельничук, В.А. Томчук, В.А. Грищенко. - К.: НАУ, 2006. -

18. 23 с.

Статті у збірниках наукових праць та журналах:

11.Любецька Т.В., Грищенко В.А., Мельничук Д.О., Респіраторно-метаболічний ацидоз у новонароджених телят і його компенсація // Ветеринарна медицина України. - 1999. - № 5. - С. 26 - 27. За участю здобувача проведено експериментальні дослідження, здійснено аналіз та узагальнення одержаних результатів.

12.Грищенко В.А., Любецька Т.В., Мельничук Д.О. Взаємозв'язок між змінами у кислотно-лужному стані і динамікою вмісту білків плазми крові новонароджених телят // Вісник аграрної науки. - 1999. - № 9. - С. 39 - 42. Здобувач взяла участь у проведенні експериментальних і лабораторних досліджень з вивчення закономірностей, описаних у статті, здійснила статистичне оброблення та аналіз одержаного цифрового матеріалу.

13. Грищенко В.А. Гемоглобін новонароджених телят в умовах штучної зміни кислотно-лужних параметрів крові // Укр. біохім. журн. - 1999. - т. 71,

14. № 5. - С. 69 - 72.

15. Грищенко В.А., Любецька Т.В., Мельничук Д.О. Компенсація змін кислотно-лужного стану у інтактних телят і за умов експериментального ацидозу і алкалозу // Укр. біохім. журн. - 1999. - т. 71, № 6. - С. 71 - 75. Здобувач взяла участь у проведенні експериментальних досліджень на виробництві, визначенні показників кислотно-лужного стану крові, проведенні аналізу та узагальненні одержаних результатів.

15.Мельничук Д.О., Цвіліховський М.І., Любецька Т.В., Грищенко В.А. Нові дані щодо механізму формування пасивного імунітету у новонароджених телят // Вісник Білоцерківського державного аграрного університету: Зб. наук. пр. - Біла Церква: БДАУ, 2000. - Вип. 13, ч. 2. - С. 134 - 138. Особисто здобувачем взято участь у зазначеному в статті експерименті, досліджено фракційний склад білків сироватки крові піддослідних телят, узагальнено одержані результати та запропоновано окремі положення щодо механізму формування колострального імунітету в новонароджених телят.

16.Цвіліховський М.І., Грищенко В.А., Якимчук О.М., Колесник В.Я.,

В.І. Береза, О.І. Павленко, В.О. Бондар, С.П. Долецький. Стан захворюваності новонароджених та молодняку сільськогосподарських тварин на незаразні патології в господарствах України // Науковий вісник Національного аграрного університету: Зб. наук. пр. - К.: НАУ, 2000. - № 128. - С. 247 - 251. Здобувачем узагальнено та підготовлено до друку представлений співавторами статистичний матеріал, сформульовано практичні пропозиції щодо усунення негативних тенденцій, які намітилися в Україні щодо захворювання новонароджених та молодняку тварин різних видів.

18. Цвіліховський М.І., Якимчук О.М., Грищенко В.А., Прудкий Ю.В. Застосування ферментних препаратів для лікування диспепсії новонароджених телят // Науковий вісник Національного аграрного університету: Зб. наук. пр. - К.: НАУ, 2000. - № 34. - С. 172 - 176. Здобувач взяла участь в аналізі одержаного статистичного матеріалу та підготовці статті до друку.

18.Цвіліховський М.І., Береза В.І., Грищенко В.А., Якимчук О.М. Застосування біогенних елементів для корекції порушень метаболізму в організмі сільськогосподарських тварин і птиці // Науковий вісник Національного аграрного університету: Зб. наук. пр. - К.: НАУ, 2001. - № 42. - С. 34 - 37. Здобувач взяла участь у розробленні препаратів на основі біогенних стимуляторів природного походження для ліквідації порушень обміну речовин при основних незаразних патологіях у тварин і птиці, проведено аналіз та узагальнено результати експериментальних досліджень.

19. Мельничук Д.О., Грищенко В.А., Цвіліховський М.І. Кислотно-основний гомеостаз організму новонароджених телят // Укр. біохім. журн. - 2001. - т. 73, № 6. - С. 81 - 84. За участю здобувача були проведені експериментальні дослідження на виробництві, визначено показники КЛС крові, описано одержані результати у статті.

20. Мельничук Д.О., Цвіліховський М.І., Грищенко В.А. Закономірності формування колострального імунітету у новонароджених телят // Укр. біохім. журн. - 2002. - т. 74, № 2. - С. 10 - 13. Здобувач взяла участь у проведенні експериментальних досліджень на виробництві, в аналізі одержаних результатів та їхньому оформленні у статті.

21. Грищенко В.А. Актуальність репаративної терапії при ентеропатології новонароджених телят // Науковий вісник Національного аграрного університету: Зб. наук. пр. - К.: НАУ, 2002. - № 55. - С. 197 - 199.

22. Цвіліховський М., Береза В., Грищенко В., Якимчук О., Зарицкий О. Ефективність використання природних мінералів для профілактики патології обміну речовин у курей // Ветеринарна медицина України. - 2002. - № 1. - С 19 - 20. Здобувач є співавтором розроблення на основі біогенних елементів природного походження для корекції порушень обміну речовин у курей, безпосередньо взято участь в аналізі одержаних результатів експериментального випробування цієї розробки у птахівництві.

23. Грищенко В.А., Голопура С.І. Особливості метаболічних розладів в організмі телят за розвитку неонатальної шлунково-кишкової патології // Вет. медицина: Міжвід. темат. наук. зб. - Харків, 2003. - Вип.. 82. - С. 189 - 193. Здобувачем організовано і проведено виробничі та лабораторні дослідження, підготовлено статтю до друку.

24. Цвіліховський М.І., Береза В.І., Погурський І.Г., Якимчук О.М., Грищенко В.А., Капустянський Я.П., Миронюк О.В. Застосування сполук йоду при гострих розладах травлення у телят // Вісник Білоцерківського державного аграрного університету: Зб. наук. пр. - Біла Церква: БДАУ, 2003. - Вип. 25, ч. 2. - С. 116 - 118. Здобувач взяла участь в аналізі одержаного цифрового матеріалу.

25. Цвіліховський М.І., Грищенко В.А., Береза В.І., Лікувально-реабілітаційні заходи при шлунково-кишкових розладах травлення у телят // Ветеринарна медицина України. - 2003. - № 11. - С. 26 -27. За участю здобувача розроблено препарат, призначений для проведення реабілітаційних заходів при диспепсії телят, розроблено схему його застосування і сплановано відповідні експериментальні дослідження на виробництві, узагальнено і проаналізовано одержані результати.

26. Грищенко В.А. Вплив фосфоліпідного препарату (FLP-MD) на мінеральний спектр крові телят реабілітаційного періоду // Ветеринарна медицина-2004”: Сучасні аспекти розробки, маркетингу і виробництва ветеринарних препаратів: Міжвід. темат. наук. зб. - Харків, 2004. - Вип.. 84. - С. 275 - 278.