Технологія виробництва молока та вирощування ремонтних телиць на малій фермі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

В Україні продовжує зменшуватися молочне поголів'я. За останні 6 місяців 2010 р. і січень-лютий 2011 р. корів ставало менше в середньому на 11 тис. голів щомісяця. Станом на 1 лютого ц. р. зафіксовано нийнижчу чисельність поголів'я за 2010-2011 рр. - 2639,9 тис. На 1 липня ц. р. в Україні було 2663,3 тис. корів. Це на 23,4 тис. більше порівняно з лютим, однак на 108,6 тис. менше, ніж у липні торік [6, 13].

Найбільше корів усіх категорій господарств утримують у Вінницькій (6,7% від загальної чисельності), Львівській (6,2%) та Хмельницькій (5,9%) областях. Найменше - відповідно в Запорізькій (2,3%), Луганській (2,4%), Донецькій (2,7%) та Кіровоградській (2,7%) областях [4].

Виробництво молока у світі становить близько 609 мільйонів тонн на рік, з яких біля 85 відсотків припадає на коров'яче молоко. Найбільші виробники молока -- США, Індія та Росія, Україна посідає 10 місце серед виробників світу. Найбільший ринок молочних продуктів -- Європейський Союз.

Україна має одні з найкращих умов у світі для виробництва молока та молочних продуктів, але проблему насиченості ними ринку не вдалося повною мірою вирішити навіть у найсприятливіші для розвитку молочного господарства роки [14].

Зменшення чисельності корів та сезонний характер виробництва молока в Україні безпосередньо впливають на обсяги його реалізації. За перше півріччя нинішнього року переробні підприємства закупили 2204111 т молока та молочних продуктів, що на 5,6% менше, ніж у аналогічний період торік [18].

Метою виконання курсового проекту є вивчення технології виробництва молока та вирощування ремонтних телиць на малій фермі.



1. Особливості виробництва молока та вирощування ремонтних телиць на малій фермі (огляд літератури)

Створення малих ферм має ряд особливостей. Ефективність виробництва на малих фермах дуже низька, що пояснюється багатьма причинами:

--слабка оснащеність ферм сучасною технікою, повільне освоєння прогресивних технологій і принципово нових машин;

--відсутність міцної кормової бази, недолік і низька якість кормів;

— відсутність благоустрою: під'їзних колій, сховищ, старість існуючих або інших приміщень, що пристосовуються для утримання тварин;

— недотримання технології виробництва;

— використання морально застарілих машин і устаткування при низькій якості їхнього виготовлення і надійності в роботі;

— відсутність універсальної і спеціалізованої малогабаритної техніки для виконання основних і допоміжних процесів.

Разом з тим перевагою малих ферм є те, що вони більш чисті екологічно, виключають забруднення навколишнього середовища і дозволяють раціонально використовувати гній для удобрення полів.

Через низьку технічну оснащеність малих ферм прямі витрати праці на виробництво 1 ц продукції складають по молоку 10-12 проти 7 людино-годин у середньому по молочному скотарству.

Корів у структурі стада 50-90%. При поголів'ї 4-25 корів застосовують прив'язне утримання, доїння у переносні відра; з поголів'ям 50-100 корів -- доїння у молокопровід.

При величині обслуговуваного поголів'я на фермі з поголів'ям більше 50 голів рекомендується доїльна установка з молокопроводом УДМ-100 чи УДМ-200 «Брацлавчанка», призначена для механізованого доїння корів в стійлах з первинною обробкою молока при прив'язному утриманні.

Для роздавання кормів використовують мобільний транспорт: самохідне шасі Т-16М, малогабаритний кормороздавач РММ-Ф-6, кормороздавач РММ-5,0, а також застосовуються ручні візки. Гній видаляють вручну за допомогою візків ТУ-300 або скребковим транспортером ТСН-160А, УС-Ф-170. Як мобільний засіб раціонально застосовувати малогабаритний трактор з начіпним шкребком [5].

Ферма на 50 корів із закінченим обігом стада іноді складається з двох будинків: корівник з телятником і будівлі для молодняку. При наявності вигульно-кормових дворів площа ділянки складає близько 2 га. Для забезпечення кормами господарство може мати у своєму розпорядженні площу землекористування 10-20 га і більше. Тваринницькі будинки малогабаритні, у більшості їхня ширина складає 6-12 м [9].

1.1 Фактори, що впливають на молочну продуктивність корів

Рівень молочної продуктивності корів залежить від спадковості, породи, умов годівлі й утримання та їх фізіологічного стану [2].

1.1.1 Вплив спадковості та породи

Розвиток будь-якого організму визначається спадковістю (генотипом) і умовами життя. Кількісні ознаки (молочність, вміст жиру й білка в молоці, маса тіла) оцінюють за фенотипом, проявом їх у тих умовах, в яких росте і розвивається організм, тобто фенотипові ознаки в худоби визначаються складною взаємодією спадковості з умовами життя. Відомо, що в тварин з орієнтовно близькою спадковістю під впливом відмінних умов середовища (годівля, догляд і утримання, характер використання тощо) формування ознак відбувається по-різному. Отже, спадковість визначає, а умови життя здійснюють розвиток організму.

Потужне і безперебійне виробництво молока починається зі здорової корови. Необхідною умовою виробництва є збалансована годівля, в основі якої лежить задоволення потреб високопродуктивних тварин [3].

Рівень надоїв худоби, за умов нормованої годівлі, залежить від напряму продуктивності породи. Як правило, найбільшою молочною продуктивністю відзначаються тварини сучасних спеціалізованих порід молочного напряму. Річні надої корів молочних порід становлять 4500-10000 кг із вмістом жиру в молоці 3,2-4,1% і білка 3,0 -3,7%. У корів молочно-м'ясного напряму продуктивності розвинена здатність до вироблення молока і нарощування маси тіла. Серед порід комбінованого напряму продуктивності особливо відзначається симентальська, швіцька, лебединська з надоями 3500-6800 кг, вмістом жиру в молоці 3,7-3,8%, білка 3,2-3,3 %.

Серед молочних порід є такі, які відзначаються високим вмістом жиру і білка в молоці при середньому рівні надоїв. До них відносять породи британської селекції - джерсейська та гернсейська. Надій корів цих порід коливається в межах 3500-3800 кг із вмістом жиру і білка в молоці відповідно 5,0-6,5 та 3,9-4,3%.

Поряд з тим серед порід молочного напряму є більш продуктивні (голштинська, українська чорно-ряба молочна, українська червоно-ряба молочна, червона молочна, чорно-ряба, ангельнська) і порівняно низькопродуктивні (білоголова українська, червона польська) [20].

1.1.2 Вплив годівлі та утримання

Головними факторами зовнішнього середовища, які істотно впливають на рівень і якість молочної продуктивності, є повноцінна годівля та фізіологічно зумовлені умови утримання. Підраховано, що в корови з річним надоєм 8000 кг з молоком з організму виводиться більш ніж 1000 кг сухих речовин. Тому для одержання високої молочної продуктивності потрібна повноцінна і безперебійна годівля корів як взимку, так і влітку.

Досвід багатьох господарств України свідчить, що з поліпшенням умов годівлі та утримання корови швидко підвищують молочну продуктивність. Особливо добре видно вплив поліпшення годівлі на продуктивність окремих тварин. Так, від однієї з рекордисток симентальської породи Зозулі 21 за другу лактацію одержали 2950 кг молока, а за умови поліпшення годівлі в четверту лактацію від неї надоїли 12761 кг. Надій корови Орбіти 430 білоголової української породи за п'яту лактацію становив всього 1218, а за сьому, при оптимізації годівлі - 12339 кг.

Проте навіть повноцінна нормована годівля не може забезпечити вищий надій тварини, ніж зумовлений спадковими властивостями та її фізіологічним станом. Отже, при високому генетичному потенціалі корови повноцінною годівлею можна підтримувати високий рівень лактації впродовж тривалого часу [15].

Нормована і повноцінна годівля впливає не лише на рівень надою, а й на склад молока. При недостатньому енергетичному живленні в корів спочатку знижуються надої, а потім зменшується і вміст жиру в молоці. Особливо негативно на вміст жиру в молоці впливає дефіцит перетравного протеїну в раціонах тварин [16].

Забезпечення корів належною годівлею ще не гарантує одержання високих надоїв. Існує безліч причин зменшення надоїв корів. Організаційні недоліки насамперед впливають на зоотехнічні та економічні показники роботи ферм і комплексів, зменшують продуктивність корів, призводять до їх захворювання і передчасного вибракування, підвищують затрати праці й коштів на виробництво продукції. Одні причини діють короткотривало, інші -- постійно. Сукупний вплив їх на продуктивність досягає 20 % і більше.

У практиці молочного скотарства непоодинокі випадки значного зниження вмісту жиру в молоці корів на початку пасовищного утримання. Це пов'язано з тим, що в цей період раціони з молодої трави бідні на клітковину, що пригнічує бродильні процеси в рубці, утворення оцтової кислоти і негативно позначається на синтезі молочного жиру [17].

Суттєвий вплив на молочну продуктивність корів мають умови утримання худоби, особливо температура, вологість і насиченість приміщень шкідливими газами (вуглекислотою, аміаком та сірководнем). Проте корови різних порід реагують на зміни умов утримання по-різному. Так, установлено, що з підвищенням температури зовнішнього середовища до 27°С і вище надій у голландських корів знижувався на 50-75%. На таку ж величину зменшувався надій у джерсейських і швіцьких корів, але при температурах вище 29 °С.

Доведено, що температура зовнішнього середовища в межах +1.1...+23,9 °С не позначається негативно на хімічному складі молока корів європейських порід, але при температурах від +26,7 до +32,2 °С в молоці корів за рахунок жиру зростає кількість сухих речовин, зменшується кількість лактози і азотистих речовин.

Оптимальними параметрами зовнішнього середовища для великої рогатої худоби можна вважати: температура повітря +5... +15 °С, відносна вологість - 70...75%, обмін повітря на 1 ц маси тіла -- 17 м³/год, швидкість руху повітря - 0,5 м/с, кількість вуглекислого газу не більше 0,25%, аміаку -20 мг/м³ сірководню -5 мг/м³.

На рівень молочної продуктивності корів узимку позитивно впливає моціон упродовж 1-2 год на відстань 2-3 км. При цьому відмічено підвищення вмісту жиру в молоці на 0,17-0,24%. Проте в жарку погоду, при температурі вищій ніж 25 °С, такої тривалості моціон може знижувати надій і вміст жиру в молоці [10].

1.1.3 Вплив живої маси та віку

Істотний вплив на молочну продуктивність корів має інтенсивність їх вирощування, лінійні розміри, маса тіла та вік при першому отеленні. Високу молочну продуктивність від корів-первісток можна одержати, якщо вони оптимально розвинені й добре підготовлені до отелення. Встановлено, що надій корів за першу лактацію позитивно корелює з їхніми лінійними розмірами та їхньою масою.

Важливе значення для збільшення молочної продуктивності має вгодованість корів перед отеленням, яка повинна бути заводською (3,0-3,5 бала). Це пов'язано з тим, що високопродуктивні корови в перші тижні після отелення не можуть задовольнити енергетичні потреби організму на продукування молока за рахунок кормів раціону і тому витрачають значну кількість жиру і білка тіла.

Молочна продуктивність у корів змінюється з віком. У молодих корів першої та другої лактацій, як правило, надої на 25- 30% нижчі, ніж у повновікових корів. Надої з віком корів поступово підвищуються і досягають, залежно від скороспілості порід, свого максимуму в другу-п'яту, шосту, а іноді й у сьому-восьму лактації. У скороспілих тварин вони досягають максимуму раніше, ніж у пізньоспілих порід.

Після досягнення максимального надою він починає поступово (або різко) знижуватися, особливо це помітно після десятої-одинадцятої лактацій. Від корів-первісток, як правило, одержують 75-80% рівня продуктивності повновікових корів, за другим отеленням - 82-92 і за третім - 95-97 % [12].

1.1.4 Вплив сухостійного та сервіс-періоду

Процес синтезу великої кількості молочної продукції потребує від корів значної фізичної й фізіологічної напруги, яка прямо пропорційна кількості одержаного від корови молока.

Тому корова повинна мати період відпочинку (сухостій), упродовж якого в неї підвищується маса тіла, нагромаджуються резерви жиру і білка, а в молочній залозі відновлюється секреторна тканина, яка впродовж лактації зношується.

Численні досліди з різною тривалістю сухостійного періоду переконливо довели, що на кількість молока, одержаного за лактацію, істотно впливає час попереднього сухостійного періоду.

За умов повноцінної годівлі і доброї вгодованості в корів, які закінчили ріст, сухостійний період може бути обмежений 40-45 днями. Молодим коровам і тваринам середньої вгодованості сухостійний період подовжують до 50 -60 днів. Запуск високопродуктивних корів із здоровим вим'ям здійснюють поступово, скорочуючи кількість доїнь і при зниженні добового надою до 5-6 кг доїння припиняють [10].

Інтенсивність зниження надоїв після запліднення корови знаходиться у зворотній залежності від тривалості часу між отеленням та новою тільністю (сервіс-періодом). Паруючи корів у першу тічку після отелення, створюють передумови для швидкого спаду лактації, а часом і для її скорочення.

При продовженні сервіс-періоду, тобто при паруванні корів у четверту або п'яту тічку, створюються сприятливі умови для виявлення максимального місячного надою і рівномірного перебігу лактації. Проте іноді від пропускання багатьох тічок корова може залишитись яловою.

Чим довше після отелення не парують корову, тим вищий надій одержують за всю лактацію. Але це не значить, що корів необхідно парувати в п'ягу-шосту тічку після отелення. Від корови бажано мати одне теля за рік. а для цього її необхідно парувати через 50-60 днів після отелення.

Вважають, що оптимальна тривалість сервіс-періоду для корів становить 56-84 дні. Така його тривалість дає змогу щорічно одержувати теля від кожної корови, підтримувати лактаційний період упродовж 305 днів, одержувати найбільшу кількість молока за весь час господарського використання корови.

Сервіс-період понад 90 днів сприяє підтриманню лактації впродовж 340-360 днів, але така тривала лактація в корів стримує репродуктивні здатності тварин, вони дають менше теляг і значно нижчу продуктивність, ніж корови з оптимальною тривалістю лактації [17].

1.1.5 Доїння корів і молочна продуктивність

Упродовж доби у вим'ї корів безперервно відбувається синтез молока. При цьому в ньому зростає тиск, і якщо корову не видоїти, утворення молока в молочній залозі може припинитися і почнуться процеси його всмоктування.

Молочна продуктивність корів тісно пов'язана з місткістю вим'я: чим вище надій, тим більша місткість вим'я і навпаки. Місткість молочної залози визначають за разовим надоєм з інтервалом між доїннями 12- 14 год або за добовим надоєм.

Доведено, що при збільшенні кратності доїння молочна продуктивність корів залежно від її рівня зростає на 5-15% і більше Проте реакція корів на кратність доїння значно визначається породними та індивідуальними особливостями тварин.

Правильне і своєчасне доїння - нормальний фізіологічний процес для тварини. Надто часте і невміле доїння є болісним для корови і призводить до зниження її продуктивності.

На продуктивні якості худоби також впливає дотримання розпорядку дня на фермі, стан здоров'я тварин, лагідне поводження з ними. Будь-які незвичні зміни на фермі, грубі окрики й шум гальмують процеси молокоутворення та молоковиведення [15].

1.2 Вирощування ремонтних телиць

Сьогодні всі управлінці та спеціалісти, які працюють на молочнотоварних фермах і комплексах, розуміють: отримання здорового, життєздатного молодняку великої рогатої худоби -- чи не найважливіший фактор успішного вирощування й утримання високопродуктивної здорової тварини [11].

Вирощування телят починається з утробного розвитку. Тому треба організувати правильну годівлю і утримання тільних корів. Телята народжуються з добре розвиненим сичугом, але зі слабо розвиненими передшлунками. У перший місяць життя теляти їжа в передшлунки не надходить.

Молозивний період -- до 4--5-денного віку теляти. Телята народжуються, як правило, стерильними. їх первородний кал вільний від бактерій. Молозиво в порівнянні з молоком містить у 6--6,5 раза більше білків, особливо глобулінів. Через 4, 8, 12 год після отелення в молозиві різко знижується вміст білків, що пов'язано, головним чином, зі зменшенням іммунолактоглобулінової фракції. Молозиво, крім захисних функцій, діє послабляюче й очищає теля від первородного калу.

У більшості випадків у перші 10--15 днів телят (профілакторний період) утримують в індивідуальних клітках з дерев'яними чи металевими ґратами. Післямолозивний -- молочний період закінчується 3-місячним віком теляти. З 6-го дня материнське молоко згодовують 3 рази на день за визначеною схемою. Материнським молоком телят бажано напувати 1--2 тижні, якщо корова здорова [8].

Вирощування молодняку до 6-місячного віку. У 4-місячному віці зберігається високий рівень білкового азоту в рідині рубця. Синтез амінокислот уже значно переважає над розпадом. Корми, що згодовуються молодняку, повинні мати високі смакові якості, охоче поїдатися тваринами, добре засвоюватися; мати не менш 0,8 корм, од., а оптимальний вміст клітковини становити -- 18-22% у сухій речовині.

Улітку, привчаючи телят до поїдання зелених кормів, до 4-місячного віку добову даванку доводять до 12,5, а 6-місячного -- до 20 кг.

Утримання телят групове -- з 2-3-місячного віку їх поєднують у групи по 15--20 голів у клітці. У телятнику температура повітря -- 12-15°С, відносна вологість -- 70%, припустима концентрація вуглекислоти -- 0,25, аміаку -- 0,02 мг/л, швидкість руху повітря в зимовий період -- 0,3, у літній -- 0,5 м/с [3].

Вирощування молодняку старше 6-місячного віку і нетелів. Телиць розміщують групами по 20-30, старше року -- до 50 голів. Різниця у віці не повинна перевищувати в групах тварин 15-30 днів, у живій масі -- 10-15 кг. Утримання безприв'язне, з відпочинком у боксах чи на глибокій підстилці. Напування здійснюється з поїлок ПА-1 чи АГК-4.

Силос, сінаж і зелену масу підвозять і роздають по годівницях кормороздавачем КТУ-10, а комбікорм -- за допомогою кормороздавача КТУ-ЗА чи УТР-03.

Тварин забезпечують вигульними майданчиками з твердим покриттям і гарним стоком гноївки й атмосферних опадів, їхня максимальна площа на голову складає для телиць 5 м², для нетелів -- 8 м². Бажано мати окремі вигульні майданчики для тварин кожної секції.

При боксовому утриманні гній видаляють дельта-скреперними установками чи бульдозером, при утриманні наглибокїй підстилці -- мобільним транспортом.

Раціон молодняку поступово наближається до структури раціонів дорослої худоби. Частка концентрованих кормів у раціонах телиць зменшується, а питома вага грубих і соковитих кормів збільшується. Основним соковитим кормом для молодняку в стійловий період повинен бути силос з кукурудзи з додаванням цукристого корму (буряк, гарбуз та ін.).

У віці близько 8--10 місяців у раціоні телиць гарною яровою соломою можна замінити 30-40% сіна. Годівля телиць переважно соковитими, грубими кормами і травою з мінімальною кількістю концентратів сприяє розвитку в них якостей високопродуктивної молочної худоби, попереджає ожиріння.

З 14-місячного віку телиць готують до штучного осіменіння. Телиць групують за віком, живою масою і розвитком, групи не більш 50 голів. З 6-місячного віку бичків і телиць вирощують окремо. У цьому віці остаточно визначається подальше призначення тварин. У цей період забезпечується гарний морфологічний і функціональний розвиток органів розмноження, молокотворення, розвиток кістяка, скелетної мускулатури, органів травлення [9].

1.3 Характеристика української червоно-рябої породи

Порода створена на основі місцевої симентальської худоби з залученням кращого світового генофонду. Це перша порода молочного типу, яка виведена в незалежній Україні методом відтворного схрещування симентальської породи (материнська) і голштинських бугаїв червоно-рябої масті.

Тварини червоно-рябої породи порівняно великі (висота в холці первісток становить 136-138 см, повновікових корів - 140-145, а бугаїв - 155-156 см). Жива маса дорослих корів у провідних господарствах за даними племреєстру коливається у межах 512-600 кг, телиць 12-місячного віку - 194-365 кг, 18-місячного - 312-481, однорічних племінних бугайців - 251-480 кг. Характерними ознаками тварин цієї породи є міцна щільна конституція і гармонійна будова тіла. Вим'я - рівномірно розвинуте, ванно- чи чашоподібної форми, з великим запасом і міцною зв'язкою, щільно прикріплене. Голова легка, суха, вузька, продовгувата, чітко виражена, пропорційна тілобудові, носове дзеркало широке, лоб помірно ввігнутий. Шия довга з тонкою складчастою шкірою, в міру обмускулена. Лопатки косо поставлені і щільно прикріплені до тулуба, добре виступають, холка гостра, А-подібна, спина рівна, пряма, крижі широкі і міцні. Маклоки широкі, довгі, з незначним нахилом від кульшів до сідничних бугрів, добре обмускулені. Середня частина тулуба добре розвинута, в більшості корів виражена у вигляді характерного молочного трикутника, ребра косо поставлені, широкі, груди глибокі і порівняно широкі [1].

Для тварин цієї породи притаманна досить висока енергія росту. За резистентністю вона не поступається материнській, батьківській та іншим породам відповідного ареалу. Тварин української червоно-рябої молочної породи успішно розводять у центральних, північних і західних регіонах, у передгір'ї Карпат, у степових південно-східних районах, що свідчить про можливості інтродукції, високу адаптаційну та акліматизаційну здатність. Порівняно з материнською, тварини нової породи більш врівноважені і спокійні, швидше визначаються зі своїм рангом в ієрархічному ряду при внутрігосподарських або міжгосподарських перегрупуваннях, краще використовують пасовище, грубі та соковиті корми. Тривалість продуктивного використання корів нової породи становить 4 і більше лактацій і значною мірою, за дослідженнями науковців, зумовлена не генетичними особливостями, а господарськими умовами. Середній вік першого отелення корів нової породи у базових господарствах становить 876 днів (28,8 міс.), що на 60-110 днів менше, ніж у симентальських ровесниць. У зв'язку з особливостями будови голови та тулубу телят, більшою шириною тазу корів, їх отелення відбуваються, як правило, без ускладнень. Практично відсутні післяродові захворювання, інволюція статевих органів відбувається нормально. Здорові повновікові корови здатні щороку давати приплід [17].

Порода конкурентоспроможна, генетичний потенціал молочної продуктивності коливається у межах 6500-7500 кг молока і більше за лактацію за порівняно високого вмісту жиру (3,7-4%) і білка (3,1-3,3%).

Минулого року середня молочна продуктивність корів української червоно-рябої молочної породи по Україні становила 5447 кг, що вище, ніж у 2009-му на 877 кг. При цьому більше 7000 корів мали надій вище 6000 кг, а 35 корів - вище 10000 кг. Середня продуктивність первісток у племінних господарствах сягнула 5081 кг молока і 3,75% жиру, повновікових тварин - більше 5503 і 3,76 відповідно. Відмічений прогрес породи певною мірою зумовлений постійним пошуком шляхів її удосконалення та використання бугаїв-поліпшувачів основних селекційних ознак. Лише в 2009 році, за даними племреєстру, племінними господарствами було придбано 140997 доз сперми бугаїв-поліпшувачів і запліднено нею 33746 корів та 12814 телиць [1].

В породі виведено і затверджено три внутріпорідних (зональних) типи: центральний, південно-східний і прикарпатський із загальною чисельністю корів 34141, що майже вдвічі більше, ніж було подано для апробації. Як структурні формування у склад центрального внутріпорідного типу входять київський, прилуцький і черкаський заводські типи, у склад південно-східного - вінницький і харківський, прикарпатського - буковинський.

Порода має достатні племінні ресурси, сконцентровані у 49 племінних заводах і 76 племрепродукторах. Найчисельніший і генетично найцінніший масив створено у Вінницькій, Івано-Франківській, Київській, Полтавській, Харківській, Черкаській, Чернівецькій, Чернігівській та інших областях, де традиційно розводили симентальську породу. Загальна чисельність корів породи у племінних господарствах станом на 1 січня 2010 року становила 34141 голів. До ДКПТ записано 1362 тварини. Від 582 корів породи, занесених до ІІ тому ДКПТ, за 305 днів найвищої лактації одержано в середньому 5989 кг молока на корову при вмісті жиру 3,9%. Жива маса після І отелення корів, записаних до ІІ тому ДКПТ, становить у середньому 533 кг, після ІІ - 580-616.

Подальший прогрес породи вбачається у постійному підвищенні генетичного потенціалу продуктивності, удосконаленні її генеалогічної структури, виведенні нових заводських типів і ліній, а також високопродуктивних родин [7].

1.4 Висновки з огляду літератури

1. Скотарство є провідною галуззю тваринництва. Від великої рогатої худоби одержують цінні й незамінні продукти харчування -- молоко та яловичину. Молоко містить усі необхідні поживні речовини і в найсприятливішому співвідношенні. З нього виготовляють різні продукти харчування.

2. На сучасних молочних фермах завдяки відносній рівномірності отелень молоко можна одержувати впродовж року порівняно рівномірно. Це сприяє значно ефективнішому використанню приміщень, ритмічності в організації виробничого процесу та праці обслуговуючого персоналу. Процес виробництва молока корови завжди потребує регулярної годівлі і доїння, їм необхідно організовувати відпочинок, із зони утримання видаляти гній.

3. Рівень молочної продуктивності корів залежить від спадковості, породи, умов годівлі й утримання та їх фізіологічного стану. Рівень надоїв худоби, за умов нормованої годівлі, залежить від напряму продуктивності породи. Як правило, найбільшою молочною продуктивністю відзначаються тварини сучасних спеціалізованих порід молочного напряму. Потужне і безперебійне виробництво молока починається зі здорової корови.

4. На молочну продуктивність корів мають вплив спадковість та порода, жива маса та вік, умови годівлі та утримання, тривалість сухостійного та сервіс-періодів, а також догляд за тваринами та умови годівлі.

5. Українська червоно-ряба порода створена на основі місцевої симентальської худоби з залученням кращого світового генофонду. Це перша порода молочного типу, яка виведена в незалежній Україні методом відтворного схрещування симентальської породи (материнська) і голштинських бугаїв червоно-рябої масті.



2. Проектування технології виробництва молока

2.1 Розрахунок потреби в ремонтному молодняку

Розрахунок потреби господарства в ремонтних телицях проводимо враховуючи відсотки щорічного бракування стада, які передбачені умовами завдання. Згідно з моїм завданням на фермі з поголів'ям 54 голови передбачено: бракування корів - 21 %, телиць різного віку - 13%, ви ранжирування корів-первісток - 27%.

Тому для ремонту стада корів необхідно:

54 гол - 100 %

Х - 21 %, звідси Х=11 корів.

Отже, за рік буде вибракувано 11 голів і на їх місце буде поставлено 11 голів корів-первісток перевірених за молочною продуктивністю. Щоб виростити таку кількість перевірених корів, нетелей потрібно на 27 % більше ніж первісток:

11 гол - 100 %

Х - 27 %, звідси Х=3 голови. Враховуючи відсоток виранжирування, отримаємо 11+3=14 голів нетелей.

Поголів'я телиць до 1 року має бути на 13 % більшим, тобто:

14гол - 100 %

Х - 13 %, отже Х=2 голови. Звідси, 14+2=16 голів. Таким же і буде поголів'я телиць старше 1 року (16 голів).

Отже загальна кількість ремонтних телиць становить 16+16=32 голови або телиць з розрахунку на 100 корів.

Вихід телят за рік становить:

1) від корів

2) від нетелей 14 голів (100% вихід).

Всього телят 48+14=62 голови або 5 телят у місяць. Із загального поголів'я 50% телички - 31 голова і 50 % бички - 31 голова.

ремонтний молодняк ферма молочний

2.2 Розрахунок середньорічного поголів'я та структури стада

1) Для визначення середньорічного поголів'я корів (таблиця 1) користуються формулою:

Х=

Х - середньорічне поголів'я, П - поголів'я вікової групи худоби, Т - тривалість періоду перебування тварин у групі, 365 - кількість днів у році.

Таблиця 1

Розрахунок середньорічного поголів'я і структури стада корів

Групи тварин(назва цеху)	Тривалість періоду, днів	Методика розрахунку	Середньорічне поголівя
Корови, всього	365	-	54
В т. ч. сухостійні	60		9
Новоотелені	20		3
У період роздою і осіменіння	105		15
Дійні у ІІ половині лактації	180		27

З проведених у таблиці 1 розрахунків робимо висновок, що середньорічне поголів'я сухостійних корів становить - 9 голів, новоотелених - 3 голови, корів у період роздою і осіменіння - 15 голів, дійні в ІІ половині лактації - 27 голів.

2) Враховуючи те, що ферма із закінченим оборотом стада, то середньорічне поголів'я з врахуванням структури стада розраховуємо у такій послідовності (таблиця 2).

Таблиця 2

Середньорічне поголів'я і структура стада

Групи тварин	Структура стада, %	Середньорічне поголів'я
Корови	36	54
Нетелі	6	9
Телята до 6 міс	18	27
Телиці 6-12 міс	9	14
Телиці до 6 міс	-	-
Телиці старше року	12	18
Бички на дорощуванні і відгодівлі 6-12 міс	10	15
Бички старше року (12-16 міс)	9	13
Всього	100	150

1) голів - загальне поголів'я ферми.

2) 150 - 100 %

Х - 6 %, Х= голів;

3)27 голів;

4) 14 голів;

5) = 18 голів;

6) = 15 голів;

7) = 13 голів.

Згідно розрахунків таблиці 2, на фермі буде утримуватися 9 нетелей, 27 телят до 6 міс, 14 голів телиць 6-12 міс, 18 голів телиць старше року, 15 голів бичків 6-12 міс, 13 голів бичків старше року.

Рух поголів'я на фермі з кількістю корів 54 голови і на якій утримується стабільне поголів'я 150 голів наведено у таблиці 3.



Таблиця 3

Рух поголів'я великої рогатої худоби

Показник	корови	нетелі	Телиці ст. року	Телиці до року	Бички ст..року	Бички до року	Всього
1	2	3	4	5	6	7	8
Наявність на початок року	54	9	18	27	13	29	150
Ж.м. 1 голови,кг	580	450	435	218	455	238	412,7
Ж.м. всього,ц	313,2	40,5	78,3	58,9	59,1	69	619
Прихід
Приплід, гол				31		31	62
Ж.м. 1 голови, кг				36		40	38
Всього, ц				11,2		12,4	23,6
Перевід з ін.. групи	9	12	28		25		74
Ж.м 1 голови	490	470	230		280		317
Всього, ц	44,1	56,4	64,4		70		235
Розхід
Перевід в ін.. групи		9	12	28		25	74
Ж.м. 1 голови, кг		490	470	230		280	317
Всього, ц		44,1	56,4	64,4		70	235
Реалізація	9	3	27		23		62
Ж.м. 1 голови, кг	580	480	430		550		499
Всього, ц	52,2	14,4	116,1		126,5		309,2
Забій, гол			1	1	2	3	7
Ж.м. 1 голови, кг			435	218	455	238	324,7
Всього, ц			4,35	2,18	9,1	7,1	22,7
Падіж, гол				2		3	5
Ж.м. 1 голови, кг				40		43
Всього, ц				0,8		1,3
Наявність на кін. Року	54	9	18	27	13	29	150
Ж.м. 1 голови, кг	580	450	435	218	455	238	412,7
Всього, ц	313,2	40,5	78,3	58,9	59,1	69	619
Продовження таблиці 3
1	2	3	4	5	6	7	8
Приріст середньодобовий, г	-	-	650	700	900	750	736
Валовий, ц			42,7	69	42,7	79,4	233,8
Середньорічне поголів'я	54	9	18	27	13	29	150

Аналізуючи результати таблиці бачимо, що приплід становить 62 голови у живій масі 23,6 ц, реалізація поголів'я - 62 голови 309,2 ц, забій становить 7 голів 22,7 ц. Валовий приріст на фермі по всьому поголів'ю отримали 233,8 ц.

2.3 Розрахунок молочної продуктивності корів

Молочну продуктивність корів планують із врахуванням закономірностей лактації. Розрахунок молочної продуктивності (таблиця 4) по фазах лактації виконано при середньорічному надої на 1 корову 3800 кг.

Таблиця 4

Розрахунок молочної продуктивності по фазах лактації при середньорічному надої 3800 кг

Фаза лактації	Середній надій на 1 корову, кг	Тривалість періоду, днів	Надій на 1 корову за період, кг	Середньорічна кількість корів, гол	Всього від корів за період, ц
Отелу	15	20	300	3	9
Роздою	18	105	1890	15	283,5
Розпалу лактації	9,4	120	1127	19	214,1
Спаду лактації	8,1	60	483	8	38,6
			3800		545,2

Згідно розрахунків таблиці 4 бачимо, що при річному надої 3800 кг молока від 1 корови ми отримаємо у фазі отелу - 300 кг, роздою - 1890 кг, фазі розпалу лактації - 1127 кг і у фазі спаду лактації - 483 кг.

Розрахунок товарності молока. Товарність - це кількість молока реалізованого на молочний завод, у відсотках до виробленого за рік.

Валовий надій - = 2052 ц.

На випойку теличок: 4*31=124 ц.

На випойку бичків: 3*31=93 ц.

На господарські потреби: 15*365=54,7 ц.

Щорічно буде реалізовуватися: 2052-124-93-54,7=1780 ц молока. Звідси товарність молока становить: =86,7%.

2.4 Розрахунок потреби в кормах та посівних площах під кормові культури, організація годівлі тварин

Потреби поголів'я великої рогатої худоби в кормах залежить від рівня продуктивності (таблиця 5).

Таблиця 5

Річні норми заготівлі кормів і їх структура для корів

Показник	Надій молока від 1 корови в рік 3800 кг
	Всього корм. од	На 1 корову в натурі, ц
	Структура кормів % за поживністю	Корм. од, ц	У натурі, ц
1	2	3	4	5
Потреба в кормах на 1 корову		49,4
Всього на 54 корови	100	2668	10762,1	199,3
Структура кормів: концентрати	30	800,4	667	12,4
Соковиті, всього	36	960,5	4891,3	90,6
В т.ч. силос	28	747,1	3113	57,6
Коренеплоди	8	213,4	1778,3	32,9
Грубі, всього	20	533,6	3336,3	61,8
В т.ч. сіно	11	293,5	611,4	11,3
Сінаж	6	160,1	457,4	8,5
Солома	3	80	400	7,4
Зелені	14	373,5	1867,5	34,6
Затрати кормів на 1 ц молока, ц корм. од.	1,3

Згідно таблиці 5 ми бачимо, що потреба на одну корову становить 49,4 корм од. Також на 1 корову в рік потрібно концентрованих - 12,4 ц, силосу - 57,6 ц, коренеплодів - 32,9 ц, сіна - 11,3 ц, сінажу - 8,5 ц, соломи - 7,4 ц і зелених кормів 34,6ц.

Розрахунок потреби кормів проведемо згідно з нормами, при надої 3800 кг молока від корови в рік їй необхідно згодувати 49,4 ц корм.од (таблиця 6).

Таблиця 6

Річні норми заготівлі кормів і їх структура для молодняку великої рогатої худоби

Показник	Ремонтні телиці	Надремонтний молодняк на відгодівлі
	всього	На 1 гол в натурі	всього	На 1 гол в натурі
	В % за поживністю	У корм.од, ц	У натурі,ц		В % за поживністю	У корм.од, ц	У натурі,ц
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Потреба в кормах на 1 гол		24				28
всього	100	1296			100	1176
Структура кормів: концентрати	23	298,1	248,4	4,6	35	411,6	343	8,2
Соковиті, всього	28,8	373,2	1868,7	34,6	30	352,8	1567,9	37,3
В т.ч. силос	23	298,1	1242	23	28	329,3	1372,1	32,7
коренеплоди	5,8	75,2	626,7	11,6	2	23,5	195,8	4,7
Грубі, всього	24	311	879,3	16,3	18,4	216,4	613	14,6
В т.ч. сіно	12	155,5	324	6	10	117,6	245	5,8
сінаж	8	103,7	296,3	5,5	5	58,8	168	4
солома	4	51,8	259	4,8	3,4	40	200	4,8
зелені	20	259,3	1525,3	28,2	13	152,9	899,4	21,4
Молоко незбиране	2,5	32,4	108	2	1,8	21,2	6,3	0,15
Молоко збиране	1,7	22	169,2	3,1	1,8	21,2	163,1	3,9
Середньорічне поголів'я	54				42

Аналізуючи таблицю 6, робимо висновок, що для ремонтних телиць потрібно концентрованих - 4,6 ц, силосу - 23, коренеплодів - 11,6, сіна - 6, сінажу - 5,5, соломи - 4,8, зелених - 28,2, молока незбираного - 2 і молока збираного - 3,1 ц на 1 голову. Для надремонтного молодняку потрібно заготовити на одну голову концентрованих - 8,2 ц, силосу - 32,7, коренеплодів - 4,7, сіна - 5,8, сінажу - 4, соломи - 4,8, зелених - 21,4, молока незбираного - 0,15 і молока збираного - 3,9 ц.

Річна потреба в кормах для великої рогатої худоби із врахуванням страхфонду показана у таблиці 7, при цьому заготовлювати потрібно концентратів на 10% більше, силосу, сіна, сінажу і соломи на 15%.

Таблиця 7

Річна потреба в кормах для великої рогатої худоби (з врахуванням страхфонду, ц)

Показник	Потреба для корів і молодняку ВРХ	Страхфонд	Загальна потреба
	У натурі	У корм.од	У натурі	У корм.од	У натурі	У корм.од
Концентрати	1258,4	1510,1	126	151	1384,4	1661,1
Соковиті, всього	8327,9	1686,6	859	206	9186,9	1892,6
В т.ч. силос	5727,1	1374,5	859	206	6586,1	1580,5
Коренеплоди	2600,8	312,1	-	-	2600,8	312,1
Грубі, всього	2961,1	1061	444	159	3405,1	1220
В т.ч. сіно	1180,4	566,6	177	85	1357,4	651,6
Сінаж	921,7	322,6	138	48	1059,7	370,6
Солома	859	171,8	129	26	988	197,8
Зелені	4292,2	785,7	-	-	4292,2	785,7
Мол. незбиране	114,3	53,6	-	-	114,3	53,6
Мол. збиране	332,3	43,2	-	-	332,3	43,2
Всього кормів	-	-	-	-	-	5656,2
За мінусом мол. кормів	-	-	-	-	-	5559,4

З таблиці бачимо, що для поголів'я ферми необхідно мати таку кількість кормів: концентрованих - 1384,4 ц, соковитих - 9186,9 ц, грубих - 3405,1 ц, зелених - 4292,2 ц, молока незбираного - 114,3 ц, молока збираного - 332,3 ц.

Розробка раціонів та організація годівлі тварин

Норми годівлі та раціони розробляють з урахуванням фізіологічного стану тварини, фази лактації, середньодобового надою, живої маси тварини. Раціон годівлі корів у фазі отелу на зимовий(таблиця 8) і літній (таблиця 9) періоди маютьслідуючу структуру:

Зимовий: сіно - 18%, сінаж - 23%, силос - 20%, буряки кормові - 8%, меляса - 8%, концентровані - 23%.

Таблиця 8

Раціон годівлі дійних корів в період отелу, середньодобовий надій 15 кг, вміст жиру - 3,8%, жива маса - 580 кг (зимовий період)

Показник	Норма	Корми	Міст. у раціоні	+/- до норми
		Сіно конюш	Сінаж люц.	Силос кукур.	Буряки корм.	меляса	Деоть ячмін.	Макуха сон.
К-сть корму	-	4,2	7,9	12,1	8,1	1,2	1,67	0,78	-	-
Корм.од	12,	2,18	2,78	2,42	0,97	0,97	1,93	0,85	12,1	-
Суха р-на,кг	16,7	3,5	3,5	3	1	1,1	1,4	0,7	14,2	-2,5
ПП,г	1255	327,6	305,7	169,4	73	0,9	142	252	1270,6	15,6
Клітковина,г	4510	1176	1005,7	907,5	73	72	82	100,6	3417	-1093
Цукор,г	1090	105	204,6	72,6	324	651,6	53,4	49	1460,2	370,2
Са,г	86	38,6	40,3	16,9	3,2	3,8	3,3	4,6	110,7	24,7
Р,г	60	9,2	8,7	4,8	4,1	0,2	6,5	10,1	43,6	-16,7
каротин	545	105	261	242	0,8	-	0,6	1,6	611	66

Аналіз раціону: вміст кормових одиниць в 1 кг сухої речовини - =0,85 корм.од.; вміст перетравного протеїну на 1 корм.од. - =105 г; цукро-протеїнове відношення - =1,1:1; відношення кальцію до фосфору - =2,5:1; вміст клітковини в сухій речовині - 100%=24%.

Структура раціону для дійних корів у фазі отелу на літній період (таблиця 9): зелені 75% (трава конюшини - 15%, трава кукурудзи - 45%, трава тимофіївки - 15%), концентровані - 25%.

Таблиця 9

Раціон годівлі дійних корів в період отелу, середньодобовий надій 15 кг, вміст жиру - 3,8%, жива маса - 580 кг (літній період)

Показник	Норма	Корми
		Трава кон.	Трава кукур..	Трава тимоф.	Дерть кукур.	Дерть пшенич.	Макуха сон.	Міст. У раціоні	+/- до норми
К-сть корму	-	9	25,9	7,2	064	0,9	0,94	-	-
Корм.од	12,	1,8	5,44	1,8	085	1,15	1,02	12,1	-
Суха р-на,кг	16,7	2,1	6,44	2,7	05	08	0,9	13,4	-3,3
ПП,г	1255	243	365	194	56,7	75,7	305	1240	-15
Клітковина,г	4510	549	1424,5	439,2	24,3	34,2	121,3	2593	-1917
Цукор,г	1090	108	1036	86,4	25,6	36	59,2	1351	261
Са,г	86	33,3	32,1	26,6	03	05	5,5	98,3	12,3
Р,г	60	5,4	20,2	4,3	3,3	4,7	12,1	50	-10
каротин	545	360	1424	288	4,4	6,1	1,9	2084	1539

Аналіз раціону: вміст кормових одиниць в 1 ...