Главная Коллекция "Revolution" Сельское, лесное хозяйство и землепользование Порівняння економічних аспектів різних технологій вирощування гусей на м’ясо

Порівняння економічних аспектів різних технологій вирощування гусей на м’ясо

Походження свійських кубанських, холмогорських гусей. Найменування найбільш продуктивних порід. Аналіз способів утримання птиць. Новітні технологічні прийоми підвищення ефективності їх вирощування на м'ясо. Особливості годівлі дорослих особин й гусенят.

Рубрика Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 15.04.2016
Размер файла 59,3 K
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

Сумський національний аграрний університет

Кафедра спеціальної зоотехнії

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: "Технологія виробництва продукції птахівництва"

на тему: «Порівняння економічних аспектів різних технологій вирощування гусей на м'ясо»

Виконала: студентка 3-курсу БТФ

групи 1102-2

Мізь Ольга Анатоліївна

Суми 2013

Зміст

Вступ

1. Походження свійських гусей

2. Породи гусей

3. Спосіб утримання

4. Новітні технологічні прийоми підвищення ефективності вирощування гусей на м'ясо

5. Годівля гусей

6. Особливості годівлі гусенят

7. Розрахункова частина

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Гусівництво - важливий резерв збільшення виробництва м'яса птиці. Порівняно з іншою домашньою птицею гуси невибагливі до умов годівлі та утримання, здатні у великій кількості поїдати та перетравлювати зелені корми, різні коренеплоди, трав'яну муку і навіть сіно. Гусей можна розводити там, де є водойми, малоцінні пасовища і неугіддя. Доросла гуска на пасовищі за день з'їдає до 2 кг зеленої маси. Їх біологічні особливості дозволяють вирощувати гусей на невеликих фермах і в особистих господарствах. Найбільш дорогі зернові корми їм потрібні в невеликій кількості - лише ранньою весною у період розмноження та при вирощуванні молодняку. Для утримання гусей не потрібно складного обладнання. М'ясо, жирна печінка, жир - найбільш цінна продукція, котру отримуємо від гусей. Крім того гуси характеризуються високою швидкістю росту. Жива маса гусенят до 8-9-тижневого віку досягає 4-4,5 кг при затратах кормів на 1кг приросту 3,0-3,2 кг. У тушках гусенят у цьому віці частка їстівних частин становить 60,5% живої маси, з яких мускульної тканини - 35-37%, шкіри з підшкірним жиром - 14-17% і внутрішнього жиру - до 6,5%.

Цінною продукцією гусівництва є перо та пух, котрі відзначаються високою якістю. Пух широко використовують у легкій промисловості. Прижиттєво гусей можна скубати до трьох разів.

Не менш важливим є підвищений попит в світі на таку продукцію гусівництва, як велика жирна печінка, високоякісний гусячий жир, практично неперевершена перо-пухова сировина, гусячі пухові шкірки та ін.

Гусячий жир за складом жирних кислот наближується до оливкової олії, не викликає захворювання атеросклерозом і є цінним продуктом харчування людей (ціниться в ряді країн західної Європи дорожче ніж вершкове масло). Він також широко використовується в народній медицині, парфумерній та фармацевтичній промисловостях.

При спеціальній відгодівлі від гусей отримують велику жирну печінку масою в середньому 400 - 1000 г, яку використовують для приготування делікатесних страв. Її вартість на світовому ринку коливається в межах 30 - 40 доларів США за 1 кг.

Дуже високо ціниться на світовому ринку і гусяча перо-пухова сировина прижиттєвої обскубки, яка відзначається високими теплоізоляційними властивостями, довговічністю (до 25 років), еластичністю і тільки трохи поступається найкращому в цьому відношенні гагачому пуху. На протязі року дорослих гусей можна скубати до трьох разів, отримуючи від них по 200 - 300 г перо-пухової сировини з вмістом чистого пуху до 30%. Ціна перо-пухової сировини, яка відповідає стандартам ЄЕС досягає 50 доларів США, а відсортованого пуху - 130 доларів за 1 кг.

Важливою особливістю птиці є її транспортабельність, пов'язана із способом розмноження. Так, перевезти 31 250 яєць, маса яких 5 т, легше, ніж 10 голів великої рогатої худоби такої ж маси.

1. Походження свійських гусей

Предком свійських гусей є дикий сірий гусак, який і понині існує в природі. Це досить великий птах вагою від 3 до 4 кг. Дикі гуси відзначаються своєю будовою тіла від свійських. У них більш високі ноги та довга шия. Пір'я верхньої частини спини бурувате. Голова, шия та груди попелясто-сірі. Низ живота і хвостові пера білі. Дикі гуси гніздяться у Північній Європі та Азії. Зимують далеко на півдні, добираючись до Середземномор'я, Китаю, Індії.

На період розмноження дикі гуси підбираються в пари. Для місць гніздування вибирають недоступні глухі місця в лиманах, заплавах рік, на озерах. Самка влаштовує гніздо частіше за все на воді, в густих очеретах і відкладає чотири--п'ять, іноді більше яєць. Гусята вилуплюються на 28-- 29-й день. Дикі гуси харчуються травою, листям і насінням.

За кілька тисячоліть перебування на пташнику гусак дуже змінився: він поважчав, утратив бажання до перельотів і взагалі змінив звички в «побуті».

Незважаючи на величезну популярність курей, слід сказати, що гуси були одомашнені першими, про що свідчать барельєфні зображення нільського гусака, якого розводили в Єгипті в III тис. до н.е. Особливої поваги гусак не мав навіть у римлян, хоч і свіжа в пам'яті історія про врятування Вічного міста. В ціні була жирна гусяча печінка. В часи Римської імперії було відомо, що в примусово відгодованого гусака печінка збільшується. В кінці Римської імперії розведення гусей стимулювалось винаходом пухових перин і подушок. З цього приводу Пліній скаржився: «Ми дійшли до такого ступеня розніженості, що навіть чоловіки не можуть покласти голову на ложе без цього приладу».

Домашній гусак у найбільш суттєвих ознаках схожий з качкою, проте головним чином перебуває на пасовищі, через те що рослинноїдний, отже, більше ходить, ніж плаває. В зв'язку з цим ноги у гусей міцні та довгі, шия також довша, ніж у качок, а дзьоб у кінці звужується. їх добре розводити в місцевостях, де є заливні луки. Там гуси ціле літо можуть пастися на волі, проводячи ночі всією зграєю на поверхні водойм.

Гуси ціняться за крупний зріст, смак м'яса, білизну пір'я, плодючість і здатність приручення.

2. Породи гусей

В особистих підсобних господарствах рекомендується розводити гусей китайських, рейнських, великих сірих, кубанських. Це найбільш продуктивні породи. Гуси холмогорські, арзамаські, тулузькі, роменські менш продуктивні, проте непримхливі, життєстійкі, несприятливі до захворювань, що дуже важливо для розведення в особистих господарствах.

Кубанські гуси виведені колективом співробітників кафедри птахівництва Кубанського СХИ під керівництвом В.А. Борисова в навчально-дослідному господарстві «Кубань» з використанням китайських і горьківських гусей. Обидві породи мали високу яйценоскість і виявилися добре пристосованими до місцевих умов.

За основу для виведення кубанських гусей були взяті горьківські гуси, яких схрещували з китайськими і дикими гусьми при сприятливих умовах годівлі та утримання.

За результатами індивідуального обліку було сформовано селекційне стадо з 36 сімей, підібраних за типом та продуктивності. В гнізда відбирали сірих гусей з яйценоскістю не нижче 90 яєць по першому році продуктивності та живою вагою 4-5 кг. У 1966 р. середня несучість кубанських сірих гусей становила 95-100 яєць, жива вага гусей - 5-5,5 кг, гусок - 4-5 кг.

В даний час середня несучість гусей на рівні 75 - 85 яєць від однієї несучки в рік (рекордна 142 яйця). Середня вага яйця 140-160 г. Статева зрілість настає у віці 240-260 днів, тривалість яйцекладки 220-280 днів на рік, багато гуски несуться весь рік заплідненість яєць 84-90%, висновок гусенят 75-84% Вага дорослих гусок 4,5 -5,5 кг (максимальний 6,5 кг), гусей 5-6 кг (максимальний 7 кг) Вага гусенят в 60-денному віці 3,4-3,7 кг, витрата корму на 1 кг приросту ваги 3,5 корм од ., збереження гусенят до 90-денного віку 95-97%.

Екстер'єрні ознаки кубанських гусей голова велика, довга, на лобі, біля основи дзьоба, велика шишка, шия довга, гнучка; тулуб середньої довжини, яйцеподібне, піднесений спереду, груди округлі; ноги середньої довжини; оперення сіро-буре, від підстави дзьоба до тулуба по голові і шиї проходить коричнева смуга, дзьоб, ноги і шишка темно-аспідного кольору.

Холмогорські гуси. Пішли від схрещування китайських гусей з місцевими білими. За кольором пір'я розрізняють холмогорських білих і сірих гусей. Дзьоб і ноги в них оранжевого кольору, голова велика з гулею на лобі, шия довга, під нею є «гаманець» (складка шкіри).

Гуля на лобі та «гаманець» починають утворюватися з 6--8-мясчного віку та досягають повного розвитку у 2--3 роки. Груди глибокі, добре розвинуті, тулуб масивний, на животі широка складка.

Таблиця №1 Класифікація порід гусей

Група гусей

Породи і породні групи

І Гуси країн СНД

холмогорські арзамаські

уральські, або шадринські

роменські

глинисті

великі сірі

литовські

горьківські

ІІ Китайська

Китайські

ІІІ Гуси південного сходу Європи

Стрічкові

ІV Французька

Тулузькі

V Германська

померанскі емденські

Середня жива вага гуски -- 7,5 кг (найбільша -- 10 кг), гусаків -- 7--8 кг (найбільша -- до 11 кг).

Несучість досягає 40--55 яєць на гуску на рік. Рекордна несучість дорівнює 90 яєць, за чотири роки життя -- 220 яєць. Середня вага одного яйця: у молодок -- 157 г, переярок і старих гусок -- 180 г. Гуски починають нести яйця у віці 280--310 днів. Кількість гусок, що насиджують, у зграї іноді досягає 60%.

Несучість і жива вага гусей у значній мірі залежать від утримання і годування.

Таблиця №2 Середні проміри холмогорських гусей характеризуються такими показниками:

Проміри в см Довжина:

Гусаки

Гуски

Тулуба

40,9

37,9

Шиї

37,3

34,9

Кіля

27,5

25,4

Гомілки

19,7

18,4

Плесни

10,7

9,8

Обхват тулуба

59,0

54,3

Вага гусят з віком збільшується приблизно в таких розмірах (табл. №3)

Таблиця №3 Жива вага гусят холмогорської породи, г

Гусята

Вік, днів

1

10

20

30

40

50

60

90

120

150

Самці

99

267

756

1390

1800

2310

3510

5320

6000

6420

Самки

106

254

698

1300

1730

2170

3280

4470

5210

55680

Великі сірі гуси. Створені в 1956 р. простим відтворювальним схрещенням роменських гусей з тулузькими.

Жива вага дорослих гусаків -- 6--7 кг (максимальна -- 9,5 кг), гусок -- 5,8--6,5 кг (максимальна --9,1 кг). Середньорічна несучість -- 40--45 яєць, рекордна -- 76 яєць. Середня вага яйця -- 175 г.

Гуси відзначаються рухливістю, мають міцну будову тіла, добре відгодовуються. Голова в них невелика з коротким товстим дзьобом оранжевого кольору, з нігтиком світло-рожевого кольору. Повіко ока оранжеве. Шия середньої довжини, товста. У великих сірих гусей немає «гаманця» та гулі на голову. Груди глибокі, випуклі та широкі, світло-сірого кольору, спина довга і широка. На животі та хвості пера білі. Ноги -- середньої довжини червоного кольору.

Середня вага молодняка великих сірих гусей (кг на голову): у віці десяти днів -- 0,413; ЗО -- 1,730; 60 -- 4,060; 90 -- 5,120; 120 днів -- 5,820.

Горьківську породну групу гусей створено схрещуванням місцевих гусей з китайськими. Надалі ці помісні гуси були повторно схрещені із сонячногорськими гусаками. За зовнішнім виглядом горьківські гуси схожі на холмогорських. Пір'я в них переважно біле, але буває сіре, сизе, рябе. Голова середнього розміру має невелику гулю на лобі. Тулуб глибокий, довгий. Довжина тулуба у самців -- 55, у самок -- 51,5; довжина кіля відповідно 21,5 і 20. Молоді гуски важать 5--6 кг, дорослі -- 6--7, молоді гусаки -- 6--7, дорослі -- 7--8 кг.

Горьківські гуси відзначаються високою несучістю: 45--65 яєць на несучку за один цикл несіння. Продуктивність молодих гусок -- 100 яєць на рік, а на другий рік -- 150 яєць. Середня вага яєць у молодих гусок -- 125, у дорослих -- 140 г. Несіння яєць у гусок починається у віці 180--200 днів. Вони дуже рідко проявляють інстинкт насиджування. Гусята інтенсивно ростуть і при повноцінному годуванні в 70-деному віці важать 4- 4,2 кг, а деякі до 5 кг.

Китайські гуси -- це одомашнені дикі гуси. На території країн СНД їх розводять скрізь, особливо на Далекому Сході та в Сибіру.

Колір пір'я у них білий і бурий. У гусей з бурим кольором пір'я від початку дзьоба по голові та верху шиї до тулуба проходить сіро-брунатна смуга; дзьоб, гуля на голові і ноги тем-но-аспідні. У білих гусей дзьоб, гуля і ноги оранжевого кольору. Голова у китайських гусей велика, видовжена, на лобі на початку дзьоба є велика гуля. Шия довга, гнучка. Тулуб середньої довжини, трохи піднятий спереду, груди округлі. Ноги середньої довжини, міцні, широко розставлені.

Гуси відзначаються високою життєстійкістю та добрими відтворювальними якостями, несучістю, високими інкубаційними показниками яєць і життєздатністю молодняка. Заплідненість яєць гусок досягає 99,6%.

Виводимість від кількості закладених яєць -- 85%, збереженість молодняка до 3-місячного віку -- 97% і більше. Жива вага дорослих гусок -- 3,8--4,2 кг, гусаків -- 4-- 4,5 кг. Китайські гуси використовувались при виведенні багатьох порід і породних груп гусей: холмогорських, горьківських, ніжинських.

У сприятливих умовах годування та утримання китайські гуски дають більше 60--90 яєць на несучку на рік. Тривалість несіння яєць -- 115--145 днів на рік. Вага яєць у перший рік несіння -- 130 г, на другий рік -- 140 г. Середній вік гусок до знесення першого яйця -- 280--350 днів.

М'ясні якості гусей під час чистопородного розведення невисокі, але помісі, що отримуються від схрещування китайських гусей з гусьми інших порід, мають гарні м'ясні якості і високу несучість.

Ландеські гуси. Це гуси -- середніх розмірів з відносно високою несучістю та здатністю після примусового відгодовування давати велику печінку. Дуже поширений різновид гусей з сіро-брунатним пір'ям, в умовах великого виробництва зустрічається й білий різновид.

Породні ознаки: маса гусака -- 7--7,5, гуски -- 6 кг. Несучість у перший рік 25 яєць, із середньою масою 150 г, у другий -- до З0--35 яєць, середньою масою 170 г. Інстинкт насиджування яєць придушений. Розведення цієї породи ускладнене через важкість підтримання запліднювальної здатності гусаків до закінчення несіння яєць.

Рейнська порода гусей. Це середньоважка порода гусей, селекціонована на високу несучість для потреб великого виробництва. Розводять гусей породи з білим пір'ям. У гусят, що вилупилися, спинка покрита темним пухом, який за час линяння змінюється білим. Інстинкт насиджування яєць у цієї породи придушений.

Породні ознаки: маса гусака-- 6, гуски -- 5 кг; несучість -- 50--г70 яєць. Розведення породи ускладнене через важкість підтримання запліднювальної здатності гусаків до закінчення періоду несіння.

Італійські гуси. Ця порода за розмірами проміжна між легкими і середньоважкими породами гусей. Розводять породу з білим пір'ям. Для неї характерна відносно висока несучість. Інстинкт насиджування яєць придушений. У гусок іноді зустрічається чубатість. Породні ознаки: маса гусака -- 5,5, гуски -- 4,5 кг; несучість -- 50 яєць і більше.

Кучерявий гусь. Ця порода характерна кучерявістю пір'я на спині, великих криючих і махових пер, хвоста і плечових махових пер. Хоч ці гуси мають гарні продуктивні якості, їх починають розводити як спортивну породу через особливість пір'я. Кучеряві гуси мають такі породні ознаки. Маса гусака -- 6, гуски -- 5 кг; несучість -- 30--40 яєць середньою масою 120 г. Ця порода розводиться з білим, сіро-брунатним і рябим пір'ям.

Словацькі придунайські гуси. Належать до середньо-важких порід. Порода відзначається білим кольором пір'я та гарними продуктивними якостями. Інстинкт насиджування яєць і виведення гусят у ній збережений. Породні ознаки: маса гусака -- 7, гуски -- 6 кг; несучість -- 20 -- 24 яйця із середньою вагою 160 г.

Чеські гуси. У чеських гусей ніжна будова тулуба середнього розміру, гарні племінні та продуктивні якості. Розводиться з білим пір'ям. Гуси із зниженою несучістю зберегли інстинкт насиджування яєць.

Породні ознаки: маса гусака -- 5,2, гуски -- 4--5 кг; несучість -- 30--40 яєць середньою масою 330 г.

Литовських гусей представлено двома різновидами: віштинес і пулькінес.

Гуси віштинес мають переважно біле пір'я, але зустрічаються також сірі, глинисті та рябі. Виведені шляхом схрещування місцевих гусей із східно-пруськими, а потім емденськими та померанськими. Голова у гусей середнього розміру, дзьоб прямий, середньої довжини, яскравого оранжевого кольору, шия довга. Тулуб широкий, середньої довжини, на животі одна чи дві жирові складки, груди глибокі, широкі. Ноги високі, плюсна і пальці оранжевого кольору.

Жива вага гусок -- 5,7--7,3 кг, гусаків -- 6--8,7 кг. їстівних частин у тушці -- 72,8%. Несучість гуски -- 20-- 27 яєць за сезон, середня вага яйця -- 184 г. Несіння яєць починається у віці 311 днів, заплідненість яєць -- 94%. Інстинкт насиджування проявляється у 18--23% гусок.

Різновид литовських гусей -- пулькінес -- створено тривалою селекцією місцевих гусей. Пір'я у них переважно біле, але зустрічається рябе і сіре. Середня вага гуски -- 5,2, найбільша -- 6,3 кг; вага самців відповідно 5,5 та 7,2 кг. їстівних частин у тушці -- 67,5% . Несучість гуски -- 17-- 23 яйця за сезон, середня вага яйця -- 162 г. Несіння яєць починається у віці 317 днів, заплідненість яєць -- 88%. Інстинкт насиджування проявляється у 40--47% гусок.

Тулузькі гуси. Мають високу несучість і добрі м'ясні якості. Порода виведена у Франції (поблизу м. Тулузи) з одомашнених диких сірих гусей.

Голова сіра, шия темна, блакитнувато-сіра; тулуб і груди світло-сірі, спина темно-сіра; пір'я живота біле; пера хвоста білі та сірі; голова коротка, дзьоб прямий блідого оранжевого кольору; шия середньої довжини, товста. Тулуб масивний, широкий і глибокий; ноги короткі, червоного або оранжевого кольору.

За наявністю або відсутністю жирових складок на животі та під дзьобом розрізняють чотири різновиди тулузьких гусей: з «гаманцем» і складкою на животі; з «гаманцем» та без складки; без «гаманця» та зі складкою і, нарешті, без «гаманця» і без складки.

Жива вага дорослих тулузьких гусок -- 8--10, гусаків -- 12--13 кг і більше. Несучість гуски -- в середньому 30--40 яєць; середня вага яйця -- 170--200 г. Тулузькі гуси використовувались при виведенні великої сірої породи гусей.

Емденських гусей виведено поблизу міста Емдена (Німеччина), звідки й пішла їх назва.

Пір'я гусей чисто-біле; голова велика, широка, дзьоб короткий, товстий, оранжевого кольору; шия довга, є «гаманець»; тулуб довгий, широкий, з невеликою складкою на животі; ноги короткі, масивні.

Середня вага гусок -- 5,5, гусаків -- 7,9 кг. Несучість гусок-молодок -- 20--25 яєць, другорічниць і старше -- відповідно 24 та 45 яєць на гуску на рік.

Жива вага емденських гусят у віці (днів) складає (г): 30--1 550, 60--3 560, 90--4 500, 120--4 959, 150--5 332. Несіння яєць у гусок починається в 10-місячному віці, середня вага одного яйця у молодих гусок -- 157 г, у переярок і старих -- 170 г. Інстинкт насиджування проявляється у 47% гусок.

Померанські гуси. Поширені в невеликій кількості, в основному з білим пір'ям. Проте гуси цієї породи зустрічаються з сірим, білим із сірим і жовтуватим пір'ям.

У померанських гусей з білим пір'ям, дзьоб і ноги жовто-червоного кольору. Голова в них велика, округла, дзьоб прямий короткий, шия середньої довжини. Тулуб довгий, широкий; ноги короткі, масивні. Довжина тулуба з шиєю у гусаків -- 62,5 см, у гусок -- 70,1; кіля відповідно -- 17 і 18,7 см. Обхват тулуба в гусаків --50,6, у гусок -- 51,5 см.

Із маловивчених різновидів місцевих гусей, поширених у деяких районах нашої країни, можна назвати такі.

Волинські сірі -- поширені переважно в західних областях України, де їх називають Камерун. Жива вага гусей -- 3--3,5 кг.

Степні українські -- за екстер'єром нагадують роменських гусей. За кольором пір'я зустрічаються білі, сірі, рябі, попелясті, жовтуваті. У значної кількості гусей є складка на животі, у деяких -- «гаманець». Середня несучість гусок -- 9,8 яйця з коливанням від 3,4 до 18,6 яйця. Середня жива вага гусок -- 4,6 кг, найбільша -- до 7 кг; гусаків -- 5.4 кг, найбільша -- до 8 кг. Жива вага молодняка в 5-місячно: му віці -- 4,6--5,7 кг.

Північнокавказькі -- місцеві гуси Північного Кавказу різноманітні за екстер'єром і кольором пір'я. Середня жива вага - 4 кг. Обхват тулуба - 45 см, довжина тулуба - 33,5, кіля-16,5, гомілки - 17,3, плюсна - 7,8, дзьоба - 6,7 см.

Мокшанські гуси. Колір пір'я гусей сірий і рябий, проте зустрічаються гуси з жовтим (глинистим) пір'ям. Жива вага гусаків -- 6,8, гусок -- 5,0 кг. Середня несучість -- 12,6 яйця. Від однієї гуски на рік отримують приблизно дев'ять гусят. Обхват тулуба в гусаків -- 49,8, у гусок -- 46 см; довжина тулуба відповідно -- 38,4 та 35,6; кіля -- 20,3 та 17,5, гомілки -- 21,3 та 18,8, плюсна -- 9,5 і 8,3, дзьоба -- 8,4 та 7,4 см.

3. Спосіб утримання

В даний час в залежності від умов господарства гусенят вирощують при підлогової, клітинної або комбінованої системах. При підлоговому вирощуванні молодняку можна використовувати будь-які утеплені приміщення. Гусенят вирощують, як правило, на глибокій незмінюваній підстилці. У перші 3 тижні вирощування для локального обігріву використовують обігрівачі різних типів. Знімними металевими сітками приміщення розділяють на секції місткістю 200-250 гол. кожна. Щільність посадки, гол/м2: з добового до 10-денного віку - 10, до 60-денного віку - 5. Фронт годівлі гусенят при сухому типі годівлі становить, см / гол.: До 3-тижневого віку - 1,5, у віці 4 тижні і старше - 2; при вологому типі годівлі 3 і 6 см / гол. відповідно. Фронт напування повинен бути 2 см/гол. При плюсовій температурі зовнішнього повітря гусенят з тижневого віку поступово привчають до виходу в солярії, а з 2-не-ділового віку до купальних канавок, що сприяє гарному росту пера і самого птаха.

Для безпересадкового вирощування гусенят на м'ясо розроблений комплект обладнання ОДУ-18, що включає в себе засоби обігріву та механізації основних технологічних процесів. Одним з варіантів підлогової системи може бути вирощування гусенят в теплу пору року в польових таборах або на відгодівельних майданчиках. В цьому випадку капітальні опалювальні приміщення використовують лише як брудергаузи для вирощування молодняку до 20-30-денного віку. Отримує поширення спосіб вирощування гусенят на м'ясо в клітинних батареях. Промисловість не виготовляє спеціалізоване кліткове обладнання для вирощування гусей, тому переобладнують клітини, призначені для вирощування курей. Наприклад, у клітинах КБМ-2 видаляють поздовжні перегородки, годівниці встановлюють тільки на одній стороні батареї, а на іншій - поїлки. У переобладнану таким чином клітку садять 12 добових гусенят. При посадці в клітини їх сортують, більш дрібних і слабких поміщають у клітки верхнього ярусу. У таких клітинах гусенят вирощують до 20-денного віку.

При вирощуванні гусенят їх регулярно зважують.

Орієнтовні дані по живій масі гусенят різних порід наведено в таблиці № 4

Таблиця №4

Порода, породна група

Вік птиці, тижнів

4

9

Самці

Самки

самці

Самки

Тулузький, велика сіра, холмогорська, ландська

1,95

1,80

4,15

3,85

Ямденська, італійська, рейнська, оброшинський, горьківська

1,90

1,60

3,90

3,45

Адлерська, Шадринська

2,00

1,85

3,65

3,35

Кубанська, китайська

1,75

1,60

3,60

3,25

Чинники зовнішнього середовища. Правильний розвиток і ріст гусят відбуваються в певних умовах зовнішнього середовища. В різні вікові періоди організму потрібні різні умови, які забезпечуються поєднанням оптимальної температури та вологості повітря, вентиляцією, освітленістю, компактністю посадки гусят на одиницю площі.

Температурний режим. Птиця належить до теплокровних тварин з відносно постійною температурою тіла, яка підтримується механізмом терморегуляції. Механізм терморегуляції -- це хімічні (інтенсивність обміну речовин) і фізичні (стислість і розширення кровоносних судин, зміна об'єму тіла і частоти дихання) процеси, що регулюють утворення та віддачу тепла з організму.

В гусей у перші 10 днів після вилуплення терморегуляція в організмі розвинута погано. Вони більше віддають тепла ніж приймають. Тому дуже важливо під час вирощування гусят без квочок в приміщенні для молодняка раннього віку підтримувати високу температуру. При недостатньому обігріві гусята скупчуються, переохолоджуються, що уповільнює їх ріст і сприяє більшому відходу молодняка через задушення при скупчуванні. Особливо небезпечно різке зниження температури в пташарні.

Перегрівання теж небажане, тому що гусята стають в'ялими. Дуже високу температуру гусята переносять більш хворобливо, ніж курчата та індичата. При високій температурі молодняк багато п'є, на корм реагує погано, дихання їхнє стає частим, дзьоб розкритий. При нормальній температурі повітря гусята майже весь час знаходяться біля годівниць або відпочивають на підстилці, не скупчуючись біля обігрівачів. На відстані З0 см від обігрівача в перші дні підтримують температуру повітря 27--28°С, а потім поступово знижують.

Особливість вирощування гусят полягає в тому, що період додаткового обігріву, який їм необхідний, у них значно менше, ніж у молодняка інших видів. У приміщеннях, що обігріваються, гусят тримають 20--З0 днів. Для 20-денного віку гусят цілком достатня температура повітря 17-- 18°С. Температура в приміщенні контролюється за термометром, підвішеним на висоті 10--15 см від підстилки.

Для створення оптимального температурного режиму рекомендується додатково до опалення використовувати інфрачервоні лампи. Роблять брудери шляхом покриття гарячих батарей або труб фанерними щитами, закріпленими навкіс.

Вологість повітря. Крім температури повітря, для гусят має значення його вологість.

Протягом перших 10--15 днів вологість підтримується на рівна 65--70%. Така вологість в поєднанні з оптимальною температурою сприяє кращому обігріву гусят. Надалі вологість знижують до 60%. Вологість повітря перевіряють за показниками психрометра. При недостатній вологості підлогу пташарні оббризкують водою. Якщо ж вологість надлишкова, посилюють вентиляцію приміщення.

Вентиляція. Повітря, що видихається птицею, містить у 130 разів більше вуглекислого газу порівняно з атмосферним. За відсутності вентиляції концентрація вуглекислоти в приміщеннях значно підвищується. Це шкодить здоров'ю молодняка: у гусят втрачається апетит, вони погано ростуть.

Вентиляція впливає на температуру та відносну вологість повітря. Повітря у приміщення надходить через вентиляційні канали та вікна. Більш досконалою є приточно-витяжна вентиляція, що працює за схемою «згори вниз». Спонукальна вентиляція здійснюється за допомогою калориферів і електровентиляторів. Особливе значення має вентиляція приміщення під час кліткового вирощування гусят.

Режим освітлення. Сильно впливає на ріст і розвиток гусят світловий режим.

Із світлових чинників найбільше значення має тривалість світлового дня. При подовженому світловому дні гусята більше з'їдають корму, не скупчуються біла годівниць і напувалок, швидше ростуть.

У перший тиждень вирощування молодняка приміщення освітлюють цілодобово. В таких умовах гусята швидше знаходять годівниці та напувалки, звикають до місця. Вночі у пташарні зберігають слабке світло, яке дозволяє птиці відпочивати, а як зголодніє -- користуватися кормом і водою. Цілодобове сильне освітлення пташарні небажано, тому що гусята перевтомлюються, стають в'ялими.

Починаючи з другого тижня, тривалість світлового дня скорочують на З0 хвилин щоденно, доводячи його до 16--17 годин. Таким він залишається до знімання гусят на забій.

Компактність посадки. Гарних приростів можна досягнути за умови правильного розміщення молодняка.

Велика скупченість молодняка під час вирощування ускладнює його підхід до годівниць і напувалок. Частина молодняка систематично недоїдає, відстає в рості. В тісних приміщеннях підстилка швидко забруднюється, збільшується вогкість, задуха. Порушення норм компактності посадки молодняка -- одна з причин нерівномірного розвитку птиці та спалаху різноманітних захворювань.

М'ясних гусят з добового до 20--30-денного віку утримують при компактності посадки 8--10 голів, з 21-- до 65-денного віку -- чотири голови на 1 м2площі підлоги приміщення.

4. Новітні технологічні прийоми підвищення ефективності вирощування гусей на м'ясо

Помічено, що синьо-фіолетове освітлення активніше за червоно-помаранчеве та жовто-зелене. Тому найкращий ефект для росту та розвитку молодняку гусей в осінньо-зимовий і ранньовесняний періоди, очевидно, буде досягнуто за комбінованого освітлення люмінесцентними та звичайними лампами.

Використання світодіодних ламп дає змогу економити 60% електроенергії, до того ж в світлодіодні лампи завдяки куту освітленності рівному 120° немає втрати світлового потоку в світильнику, все світло використовується для освітлення приміщення, тоді як в люмінесцентних ламп втрати світла залежно від типа і конфігурації відбивача складають 40%-60%.

Пробіотики застосовують для підвищення продуктивності птиці в мінімально ефективних дозах -- близько 106-107 в 1 г/кг корму. При цьому їх вводять щоденно впродовж 1-2 місяців до досягнення потрібного результату. Для пробіотика важлива його постійна присутність у порожнині кишківника в значних кількостях для отримання очікуваного ефекту. Це ефективна альтернатива кормовим антибіотикам, що нормалізує травлення, підвищує рівень збереженості молодняку. Відмінність пробіотиків від антибіотиків: нульовий термін очікування, тобто реалізацію товарної продукції можна здійснювати безпосередньо після застосування; відсутність звикання до препарату; нешкідливість застосування в концентраціях, що багаторазово перевищують рекомендовані норми.

Пробіотік «Моноспорін ПК5» в гусівництві з перших днів життя замінює антибіотики. Препарат ефективно пригнічує патогенну мікрофлору, використовується для профілактики і лікування дисбактеріозу, сальмонельозу, коллібактеріозу і інших захворювань шлунково-кишкового тракту гусей. Препарат зменшує конверсію корму. «Моноспорін ПК5» покращує апетит, підвищує перетравність кормів, однорідність стада. На птахофабриках, де застосовують «Моноспорін ПК5», спостерігається збільшення збереженності, поліпшення якості м'яса.

В годівлі також використовують ферментно-пробіотичний препарат «Бацелл». Цей препарат підвищує перетравність, засвоюваність кормів, добре розщеплює клітковину, сприяє підвищеному введенню шроту соняшнику, знизивши введення дорого соєвого шроту. Обмінна енергія, при використанні «Бацелла», збільшується до 10%. Потрапляючи в комбікорм, препарат також пригнічує розвиток умовно-патогенної мікрофлори і грибків, які не лише руйнують живильні речовини корму, але і виділяють метаболіти -- мікотоксини.

Пробіотик «Пролакт» використовується для випереджаючого заселення корисною мікрофлорою гусенят з перших днів життя. До складу препарату входять 5 лакто- і біфідобактерій, виділених, у тому числі з шлунково-кишкового тракту птиці. Препарат сумісний з будь-якими компонентамі кормів і стійкий до ряду антибіотиків. Мікроорганізми, використані при виробництві препарату, створюють сприятливу мікрофлору шлунково-кишкового тракту і забезпечують організм гусенят біологічно-активними речовинами, які поліпшують процеси життєдіяльності і підвищують неспецифічний імунний статус. Препарату запобігає виникнення дисбактеріозу, колібактеріоза, сальмонельозу і інших захворювань шлунково-кишкового тракту.

Найчастіше для дегельмінтизації гусей застосовують гранулят «Альбазен 20%», що відноситься до препаратів широкого спектру дії, з вираженою антигельмінтною дією відносно нематод, цестод і трематоди. Речовиною препарату, що діє, є альбендазол,який порушує вуглеводний обмін і мікротубулярную функцію гельмінтів, що приводить до їх загибелі. Гранулят «Альбазен 20%» застосовують при нематодозах, цестодозах і трематодозах. Препарат дають всередину індивідуально або груповим методом, одноразово, разом з кормом, без попереднього голодування, в дозі 0,05 г/кг маси птиці. При груповому способі вживання, розраховану дозу ліків змішують з концентрованим кормом, з розрахунку 50 г корму на одну птицю і згодовують з годівниць.

Порошок «Біовіт Р-150» застосовують для профілактики і лікування колібактеріозу, пастерельозу, сальмонельозу, мікоплазмозу, стафілококової інфекції, рікетсіозі, актиномікозі і інших захворюваннях викликаних мікроорганізмами.

Останнім часом розроблений режим переривчастого освітлення із змінною освітленісті птиці

Таблиця №5 Світловий режим при вирощуванні гусенят на м'ясо

Вік гусенят, днів

Загальна тривалість періоду освітлення, годин

Час включення основного освітлення, годин

Час вимикання основного освітлення, годин

Основного

Чергового

1-3

23.00

1.00

0.00

23.00

4-7

17.00

7.00

3.00

20.00

8-10

15.00

9.00

4.00

19.00

11-14

13.00

11.00

5.00

18.00

15-17

11.00

13.00

6.00

17.00

18-21

10.00

14.00

7.00

17.00

22-63

8.30

15.30

9.00

12.00

14.00

17.00

24.00

2.30

Примітка: Чергове освітлення (3-5 лк) у пташнику включено постійно, вимикання основного освітлення (25 - 30 лк) проводиться за програмою за допомогою приладу 2 РВМ (реле часу програмне) [5].

Використання даного режиму в порівнянні з загальноприйнятим дозволяє економити 45% електроенергії, затрачуваної на освітлення, підвищити живу масу молодняку на 3%, знизити витрату кормів на одиницю продукції на 5%.

Одна з широко використовуваних кормових добавок природного походження - глауконіт. Він забезпечує поглинання та винесення з організму токсичних продуктів травлення і токсинів корму. Він виводить радіонукліди, активізує і пролонгує дію ферментів і гормонів, стабілізує кислотно-лужний баланс в шлунково-кишковому тракті, сприяє кращому засвоєнню організмом макро- і мікроелементів, що надходять з кормом і при необхідності поповнює їх відсутність.

Виходячи з результатів дослідження, рекомендується для зниження витрат кормів, підвищення м'ясних якостей і збільшення живої маси при вирощуванні гусенят на м'ясо включати глауконіт в об'ємі 1,1% від маси комбікорму.

Гермівіт - натуральний продукт з високим вмістом обмінної енергії (не менш 12,5 МДж/кг), одержаний із сплячого зародка пшениці, що містить близько 32% протеїна, 5% - сирої золи, вітаміни А, В, В2, В3, В5, В6, В12, і Е (0,71 г/кг), 17 амінокислот (в т.ч. 9 незамінних) та 11 поліненасичених жирних кислот.

Було вивчено вплив препарату на рівень формування поствакцинального імунітету у молодняку гусей при експериментальній вакцинації проти грипу А птахів. Дослідження показали позитивний вплив кормової добавки на імунну систему гусенят і ефективність її застосування при вакцинації проти грипу птахів А. Відзначено залежність у формуванні імунної відповіді і рівня напруженості специфічного імунітету після вакцинації від імунологічних показників крові гусенят у всі досліджувані вікові періоди.

До кормових добавок природного походження відноситься Стимул - продукт переробки природних алюмосилікатів (сорбентів). Кормова добавка в кількості 2% від маси корму для гусенят дозволила більш ефективно використовувати обмінну енергію комбікорму, а також сприяла найкращій м'ясній продуктивності і більшому вихіду патрошеної тушки, м'язової тканини.

5. Годівля гусей

У комбікорм для дорослих гусей слід включати 50-65% зерносуміші, 5-10% зерновідходів або висівок, 8-10% макухи і шротів, 3-5% кормів тваринного походження, 2-3% сухих дріжджів, 12-15% трав'яного борошна і 4-5% мінеральних кормів.

Важливе значення має додавання до раціону ракушок або крейди, а також вугілля. Відсутність крейди під час яйцекладки може призвести до загибелі гусей.

Прогресивним методом годівлі є застосування гранульованих комбікормів (діаметр гранул 4-8 мм).

Організовуючи культурні пасовища, слід орієнтуватися на поїдання трав гусьми в процентному співвідношенні бобові: люцерна жовта - 94, конюшина червона і біла - 92, злакові - пирій повзучий - 87, тимофіївка лучна - 58, різнотрав'я - кульбаба - 99, деревій тисячолистний - 93, подорожник - 72, щавель кислий - 73, кропива повзуча - 69, осот городній - 68, культурні рослини - жито -76, овес - 87.

На одному гектарі пасовища сіяних трав утримують до 150 гусей. В загоні встановлюють легкі переносні піднавіси із розрахунку 5 голів на 1 м2, а також годівниці і поїлки.

Кукурудза. Найцінніша зернова культура для птиці. Містить багато крохмалю. Згодовується в роздробленому вигляді у складі кормових сумішей, займає до 60% загального обсягу корму. Кукурудза - кращий зерновий корм як для молодняку, так і для дорослої птиці. У ній багато енергії і мало клітковини. Відрізняється високим вмістом ненасичених жирних кислот, вітаміну Е, а жовта кукурудза містить багато каротину. Сприяє високій продуктивності та інтенсивному росту молодняку. Однак цей корм бідний деякими незамінними амінокислотами. Тому при великих кількостях кукурудзи в раціон включають корми, що містять повноцінний протеїн. Мало в кукурудзі і кальцію. При зберіганні більше 6-ти місяців жир зародків кукурудзи окислюється, продукти окислення руйнують вітаміни. Тому після 6-місячного зберігання кількість її в раціоні скорочують удвічі або дають з вітамінними добавками.

Пшениця. Використовується не сортове зерно і відходи борошномельного виробництва. У роздробленому вигляді може додаватися в комбікорм в будь-якому співвідношенні. Пшениця містить до 14% щодо повноцінного протеїну, за змістом енергії поступається тільки кукурудзі. Багато в ній вітамінів групи В та вітаміну Е. При дуже тонкому подрібненні вона погіршує травлення.

Включають в раціон так звану фуражну пшеницю і відходи - до 50% від загальної маси зернових кормів.

Ячмінь. Містить 12% білка, 1,5% -2% лізину. Згодовується подрібненим, у складі комбікормів займає 30% обсягу, а якщо просіяний від плівок - до 50%. Ячмінь - один з основних кормів для птиці. За загальною поживністю стоїть на третьому місці після кукурудзи і пшениці. Якість ячменю залежить від повноти зерен і кількості плівок, маса яких може доходити до 15%. Тому вміст клітковини в ячмені досягає 6%. Молодняку згодовують його тільки в розмеленому вигляді, попередньо відсіявши плівки.

Овес. Дієтичний корм. Містить мікроелементи: марганець, залізо. Згодовується подрібненим, просіяним від плівок, займає до 15% від обсягу кормової суміші. Овес - непоганий зерновий корм для всіх видів і вікових груп пернатих. Добре впливає на стан птиці, особливо племінної. Протеїн вівса багатий тирозином, лізином та глутаміновою кислотою. Якщо ж овес щуплий, кількість його в кормі скорочується вдвічі. Молодняку дають його тільки після розмелу і відсіву плівок.

Просо. По складу схоже з вівсом, але містить більше вуглеводів. У складі комбікормів займає до 20%. Добре поїдається птахом (особливо у вигляді пшона) у перші дні вирощування молодняку. Червоні сорти містять багато каротину. Через дорожнечу цього зерна і наявності великої кількості клітковини просо згодовують, в основному, молодняку.

Сорго - щодо високоенергетичний корм. Проте має незначну кількість гліцину, тирозину, метіоніну і аргініну. Багато в зерні клітковини. Включають в раціон до 10-20% від маси зернових.

Чумиза за поживністю і вмісту клітковини близька до просу. У раціоні її не більше 10% від загальної маси зерна.

Жито. По складу близька до ячменю. У складі комбікорму не повинна перевищувати 5% об'єму. Жито птиці згодовується в крайньому випадку і не раніше, ніж через 3 місяці після збирання. Так як жито здатна розбухати в зобі і шлунку птаха його дають її більше 5% від загальної кількості зерна в раціоні, інакше вона викличе у пернатих розлад травлення і зниження апетиту.

Гречка згодовується лише у вигляді круп'яних відходів. Згодовування її в цілому вигляді тільки нашкодить птиці. Через дорожнечу застосування гречки різко обмежена.

Зерновідходи являють собою суміш битого і щуплого зерна, їх плівок, насіння бур'янів і просто сміття. Задають, в основному, в цілому вигляді, щоб птах вибрала їстівні зерна. Відходи, засмічені куколем, ріжків і сажкою, згодовувати не можна. Добова дача зерновідходів залежить від кількості їстівних зерен в них.

З білкових зернових кормів птиці згодовують горох, сочевицю і кінські боби. Соя використовується тільки у вигляді шроту і макухи. Горох - в подрібненому вигляді через специфічні смаку і запаху, знижують поїдання інших кормів; задається не більше 10% від загальної маси зерна. При збільшенні його кількості раціон збагачують метіоніном і вітаміном В. У таких же кількостях згодовуються сочевиця та кінські боби. Зерно бобових культур містить до 30% білка, 1,5% жиру, 7,5% клітковини.

З відходів переробки олійних культур та борошномельного виробництва використовують соняшниковий, соєві, лляні, бавовникової і конопляні макухи та шроти, фосфатиди, висівки. Макуха та шроти містять багато кальцію, фосфору, вітамінів В і Е. Соняшникова макуха і шрот, з низьким вмістом лушпиння, можуть становити до 17% обсягу комбікорму. Макуха і шрот льону не повинні перевищувати 6% обсягу комбікорми, а бавовняні макуха і шрот - 5%. Після десятиденного годування бавовняними макухою і шротом треба робити 15-денну перерву.

Соняшниковий макуха і шрот - найцінніші і безпечні в годівлі птиці білкові корми. У макусі містяться 30-40%, а в шроті - 42-46% протеїну, до 3% жиру. Цілком достатньо ввести в раціон молодняку не більше 10%, а дорослої птиці - 15% макухи або шроту, щоб задовольнити їх потребу в рослинному протеїні. Недоліком цих кормів є висока (15%) вміст клітковини і низьке-лізину.

Соєвий шрот і макуха містять 40-45% дуже цінного за амінокислотним складом протеїну і трохи жиру. В умовах присадибної птахівництва їх вводять в кількості 10-15% від загальної маси зернових компонентів.

Бавовникова макуха та шроти в особистому підсобному господарстві згодовувати дуже небезпечно. Це пов'язано з наявністю в них отруйної речовини - госипола, який володіє до того ж здатністю поступово накопичуватися в організмі. Слід зазначити, що госипол - отрута широкого спектру дії: вражає клітини, нерви і судини. У птаха втрачається апетит, частішають пульс і дихання, руйнується нервово-м'язовий апарат. У комбікорм вводиться не більше 5% бавовникової макухи. Він періодично виключається з раціону. Добре пов'язують госипол молоко і крейда, додані в корм.

Конопляні макухи та шроти через наявність наркотичних речовин згодовуються тільки дорослій птиці - не більше 5% від загальної маси корму.

Фосфатиди - побічний продукт виробництва рослинних олій (частіше за все соняшникової). Додають їх у корм птиці з розрахунку 1 г на 1 кг живої маси. Дуже цінний енергетичний корм, містить майже всі жиророзчинні вітаміни.

Пшеничні висівки містять до 13% сирого протеїну, багаті фосфором і вітамінами групи В. Однак через наявність великої кількості клітковини (до 10%) молодняку та дорослої птиці згодовується не більше 7%.

Іноді для домашньої птиці заготовляють насіння дикорослих трав: кінського щавлю, курячого проса, лободи.

Пивна дробина згодовується гусям по 30-35 г на добу. Дріжджі сухі, пекарські та пивні можна вводити в раціон молодняку з 5-го дня життя. Сухі пивні дріжджі по складу близькі до кормів тваринного походження. У складі комбікорму не повинні перевищувати 3% обсягу. Дріжджі містять багато вітаміну В3.

Сухий буряковий жом можна задавати до 10% від маси концентрованих кормів.

З соковитих і зелених кормів птиці згодовують силос, морква, гарбуз, цукровий буряк, картоплю, капусту, бобові, злакові трави та різнотрав'я. Грубі корми (сіно, трав'яна труха і борошно, листя дерев), як і зелені корми, багаті вітамінами. Добова дача їх залежить від виду і віку птиці.

6. Особливості годування гусенят

Годувати гусенят треба відразу ж, як тільки вони обсохнуть Чим раніше почати годувати і напувати, тим швидше у них розсмокчеться залишковий жовток і тим краще вони будуть розвиватися. У перші 3-5 днів гусенят годують через кожні дві години. Їм дають круто зварені мілко нарубані яйця в суміші з подрібненою пшеницею, дрібної вівсяної та ячмінної крупою, додаючи пшеничні висівки і крейда. Нарубану зелень (кульбаба, кропиву, конюшина, різнотрав'я з бобових і солодких злакових трав). Хорошим кормом для гусенят у перші дні вирощування є мочений подрібнений горох з додаванням свіжої зелені. Для приготування вологих розсипчастих мішанок використовують молочнокислі продукти (сир, кисле молоко, кефір). Не рекомендується давати гусенята клейкі мішанки, так як вони закупорюють носові отвори, що може викликати запалення порожнини носа. Щоб поповнити раціон вітамінами, в мішанки можна додавати кормові, пекарські дріжджі і риб'ячий жир. Не можна згодовувати запліснявілий і кислий корм. Годівниці повинні бути легкими і зручними. У перші дні гусенят можна годувати на лотках з невеликими бортиками. З третього дня ставлять дерев'яні коритця, так як на лотках гусенята затоптують корм. З 1-1,5-місячного віку використовують годівниці для дорослої птиці. У кориті завжди повинна бути чиста вода.

З 10-го дня життя гусенята з профілактичною цілі можна через день додавати у питну воду марганцево-кислий калій (до блідо-рожевого кольору). Поїлки щоб уникнути розбризкування води встановлюють на листи, покриті металевими або дерев'яними гратами. У теплу погоду гусенят з 5-7-денного віку випускають на вигул або пасовище. З 20-25-днсвного віку в залежності від температури повітря їх переводять в неопалюване приміщення. Одночасно гусенят привчають до водного вигулу, починаючи з 10-15 хвилин на день. В умовах присадибного господарства найбільш вигідно вирощувати гусенят без випасів до 60-70-денного віку. Утримують їх в загонах при рясній годівлі концентрованими кормами з додаванням не менше 50% за масою свіжої зелені, відходів зі столу, кухні, садово-городніх ділянок (дрібної харчової картопі, бадилля городніх культур, капустяне листя, некондиційні качани капусти та інші овочі). При інтенсивному вирощуванні гусенят на м'ясо рекомендується дотримуватися наступного раціону:

- Зерно мелене - 20%;

- Висівки пшеничні - 10%;

- Горох, сочевиця, боби - 10%;

- Макуха соняшникова або соєва - 7%;

- Свіжа зелень дрібно рубана - 50%;

- Черепашка або мелена крейда - 2,5%;

- Сіль - 0,5%.

З 20-денного віку в раціоні гусенят 30% зерномучних кормів можна замінити вареною картоплею і залишками їжі зі столу. Усі корми, що входять до складу раціону, треба добре перемішувати і згодовувати у вигляд розсипчастої вологою мішанки. З 20-денного віку гусенят годують чотири рази на добу. У жаркий час на вигулах влаштовують легкі навіси два рази на день - вранці і ввечері - підгодовують вологими мішанками. На ніч молодняку дають подрібнене зерно або повноцінні зернові відходи.

7. Розрахункова частина

Технологія виробництва м'яса курчат-бройлерів кросу на птахофермі

Річний план виробництва м'яса 3700 т

Жива маса курчат при здачі на м'ясо 2,5 кг

Збереженість курчат 93%

Вивід курчат 82%

Вихід інкубаційних яєць 75%

Статеве навантаження 1:7

Збереженість дорослих курей 97%

Для отримання 1тис ремонтних молодок треба мати 1,4 тис. добових курчат не розділених за статтю

Тривалість яйцекладки 198 дн.

Яйценосність 176 шт.

Місткість одного пташника 500 тис. гол.

Тривалість вирощування 46 дні

1. Розраховуємо потужність цехів птахофабрик:

3700000:2,5=1480000 гол

2. Встановлюємо кількість курчат бройлерного цеху в добовому віці, при збереженості курчат 93%:

1480000 гол. - 93%

х гол. - 100%

1480000*100/93=1591398

3. Розраховуємо потужність цеху інкубації для обслуговування бройлерного цеху, при виводимості 82% курчат:

1591398 - 82

х - 100%

1591398*100/82=1940729 шт

Отже, яєць на інкубацію потрібно 1940729 шт.

4. Встановлюємо потужність батьківського стада. Вихід інкубаційних яєць 1940729 шт., тоді кількість яєць, знесених курками батьківського стада:

1940729 - 75%

х - 100%

1940729*100/75=2587639

5. Встановлюємо кількість курок-несучок, якщо яйценосність становить 176 шт. яєць на рік:

2587639/176=14702 курки

6. Встановлюємо початкову кількість курок-несучок батьківського стада, при збереженості дорослих курей 95%:

(100+95)/2=97.5 - збереженість курок на середину року

14702*100/97.5=15709(курок)

При статевому співвідношенні 1:7 початкова кількість півнів:

15709/7=2154 (півні)

Встановлюємо загальну потужність батьківського стада:

15709+2154=17234(гол.)

7. Встановлюємо потужність цеху ремонтного молодняку. Необхідна кількість голів для технологічного процесу в добовому віці становить:

15709*1,4=21111 (гол. курочок)

2154*1,4=3016 (гол. півників)

8. Обчислюємо загальну потужність цеху інкубації. Кількість інкубаційних яєць вихідних ліній, взятих із племзаводу або репродуктора I порядку, які закладені на інкубацію:

21111+3016 =24127 (шт., виведених яєць) при виводимості 74%:

24127*100/74=32170(яєць)

Таблиця №6 Дані зводимо у таблицю

Цех

Розмір цеху

Несучість, шт.

Збереженість, %

Статеве співвідношення

Розмір поголів'я

Племінних яєць, %

Виводимість,%

Бройлерний

-

-

93

-

1591398

-

-

Інкубаційний

2587639

-

-

-

-

-

82

Батьківського стада

17234

176

95

1:7

17234

75

-

Ремонт. молодняку

-

-

-

1:1,4+ 1:1,4>

-

-

-

9. Розрахунок виробництва продукції, порядок комплектування і утримання курей на птахофабриці.

Розраховуємо кількість приміщень для бройлерного цеху, якщо відомо, що пташник розрахований на одночасну посадку 50 тис. курочок при одноразовому комплектуванні на рік:

1591398/50000=32 пташників (основне стада)

24127/10000=3 пташників (ремонтне стадо)

17234/5000=4 пташників (батьківське стада)

10. Визначаємо скільки днів припадає на 1 партію або цикл, якщо дезинфекція пташників проходить 10 днів:

46+10=56 дні

11. Визначаємо кількість циклів на рік:

365/56=7 циклів

12. Визначаємо кількість приміщень для бройлерного цеху:

32/7=4,574=15 365/32=11,406

13. Визначаємо можливість батьківського цеху забезпечити племінними яйцями один цикл. Встановлюємо необхідну кількість інкубаційних яєць на пташник:

50000*82/75=54667, де 82 % - вивід курчат

75 %- вихід інкубаційних яєць

14. Визначаємо спроможність розрахованого нами батьківського стада забезпечити цех інкубації необхідною кількістю яєць:

176*100/198=88.89%

Кількість курок-несучок :

17234*0,8889*11.406=174730

Таблиця №7 Планування виробництва м'яса птиці за місяць та поквартально

Місяці, квартали

Кількість голів у пташнику

Кількість партій

Поголів'я, що реалізується

Середня жива маса 1 голови

Реалізовано м'яса

1

-

-

-

-

-

2

144673

1

134545

2,5

336364

3

144673

1

134545

2,5

336364

I квартал

-

2

269091

-

672727

4

144673

1

134545

2,5

336364

5

144673

1

134545

2,5

336364

6

144673

1

134545

2,5

336364

II квартал

-

3

403636

-

1009091

7

144673

1

134545

2,5

336364

8

144673

1

134545

2,5

336364

9

144673

1

134545

2,5

336364

III квартал

-

3

403636

-

1009091

10

144673

1

134545

2,5

336364

11

144673

1

134545

2,5

336364

12

144673

1

134545

2,5

336364

IV квартал

-

3

403636

-

1009091

За рік

1591398

1480000

3700000

14. Годівля птиці

Таблиця №8 Рецепт комбікорму для курчат-бройлерів

Інградієнти

Кількість корму в 100 гр

Поживність

ОЕ

СП

Са

Р

Na

Кукурудза

34,6

114,2

3,3

0,02

0,10

0,01

Ячмінь

30

91,5

3,7

0,02

0,11

0...

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены