Формування території новостворених сільськогосподарських підприємств на території Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області

1)Кк СТ«Садочок»= (71,5*100)/4*v127.64*10000=1.58;

Кк ФГ«Широкий лан»= (101,9*100)/4*v396,94*10000=1.28;

Кк ВАТ«Новатор»= (58,0*100)/4*v279,23*10000=0,87;

Кк ЗАТ«Янтар»= (71,1*100)/4*v316,43*10000=1.00;

Кк ПП«Трудівник»= (68,4*100)/4*v104,27*10000=1.67;

Таблиця Експлікація новостворених сільськогосподарських підприємств

Розглядаючи дану таблицю основна увага звертається на коефіцієнт компактності кожного підприємства. Найбільш компактним є ЗАТ «Янтар» з коефіцієнтом компактності 1, тому що форма земельної ділянки, яка належить даному сільськогосподарському виробничому кооперативу, подібна до квадрата. Саме така форма, як квадрат, є найбільш вигідною для продуктивної експлуатації земельної ділянки. Найменш компактним є ПП «Трудівник» з коефіцієнтом компактності 1,67.

4. Складання схеми внутрігосподарської організації території новостворених підприємств

4.1 Організація території та структура посівних площ

Основу ефективного використання ріллі в сільськогосподарських підприємствах закладають сівозміни. Агротехнічне правильне чергування посівів сільськогосподарських культур і парів в сівозмінах сприяє підвищенню врожайності, родючості ґрунту, зниження засміченості полів, поширення шкідників і хвороб рослин.

Територія сільськогосподарських підприємств неоднорідна за своїми природними властивостями (родючості, конфігурації, віддаленості від господарських центрів). Разом з тим на ріллі обробляють різні культури, які розрізняються вимогливістю до умов зростання, водного і поживного режимів ґрунтів, відрізняються господарським значенням, технологією обробітку, трудомісткістю і врожайністю. Це обумовлює необхідність введення в кожному господарстві своїх сівозмін з різним складом і чергуванням культур.

У зв'язку з тим, що сівозміни господарства пов'язані спільністю території, взаємопов'язані з якістю і місцем розташування земель, організацією виробництва, праці та управління, розселенням, в конкретному сільськогосподарському підприємстві вводять свою систему сівозмін.

Системою сівозмін називають сукупність сівозмін господарства, що представляє собою різне поєднання їх типів, видів, числа, розмірів і розміщення, що розрізняються за господарським призначенням, технологіям вирощування культур і вимогливості до умов їх зростання.

Тому організація системи сівозмін включає встановлення типів та видів сівозмін; визначення числа і площі сівозмін; розміщення сівозмін.

Зазначені заходи взаємопов'язані, тому при проектуванні їх розглядають у вигляді єдиної комплексної проектної задачі.

Система сівозмін - головна ланка системи землеробства господарства. На основі правильних сівозмін намічають систему удобрення полів, захисту рослин, насінництва, обробки ґрунтів, встановлюють систему машин, визначають витрати матеріальних і трудових коштів. До сівозмін прив'язують систему лісосмуг, протиерозійних заходів, доріг, зрошення і осушення. Їх організацію пов'язують з системою кормовиробництва.

Складність проектної задачі з організації системи сівозмін у господарстві зумовлює необхідність виконання при проектуванні сівозмін наступних вимог:

- в основі сівозмін господарства повинна лежати науково - обґрунтована структура посівних площ, що враховує природні та економічні умови господарства, агроекологічні і просторові особливості його території, що дозволяє, виходячи з економічних інтересів землевласників і землекористувачів, забезпечити культури найкращими попередниками, задовольнити потребу худоби в кормах, а господарства -в насінні;

- за площею і кількістю сівозміни повинні бути ув'язані з розмірами і розміщенням внутрішньогосподарських виробничих підрозділів та господарських центрів;

- по площі та конфігурації, що вводяться сівозміни та поля в них по можливості повинні забезпечити високопродуктивне використання техніки, раціональну організацію робочих процесів у рільництві, застосування прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур;

- за складом, чергуванням та розміщенням культур на території в якій вводяться сівозміни повинні сприяти неухильному підвищенню родючості ґрунту, припинення або запобігання процесів ерозії, зростання врожайності сільськогосподарських культур;

- при введенні сівозмін повинні бути створені умови для оптимального розміщення посівів сільськогосподарських культур, зниження витрат на транспортування вантажів, людей до місця роботи і назад, на холості переїзди, повороти і заїзди сільськогосподарської техніки.

Сівозміна - це науково обґрунтоване чергування сільськогосподарських культур і пару в часі і по території або тільки в часі, пов'язане з системами удобрення та обробітку ґрунту, доглядом за рослинами і інше.

Сівозміни поділяють на польові, кормові та спеціальні.

Польовими називають такі сівозміни, в яких більше половини площі займають зернові, технічні та інші продовольчі культури.

Кормовими є сівозміни, в яких більше половини площі займають кормові культури.

Спеціальні сівозміни призначені для вирощування в них культур, що вимагають спеціальних умов і агротехніки. Ці культури пред'являють підвищені вимоги до родючості ґрунтів, рельєфу місцевості, водного та поживного режиму ґрунтів.

Сучасне землеробство повинно бути одночасно і інтенсивним і ґрунтозахисним. Тому в районах з розвинутою ерозією ґрунтів за складом і чергуванню культур сівозміни повинні бути ґрунтозахисними. У залежності від співвідношення в них зернових, технічних та кормових культур їх відносять до польових або кормових.

Кормові сівозміни залежно від їхнього місця розташування і складу культур, у свою чергу, підрозділяють на прифермські і сінокосо-пасовищні. Перші розміщують, як правило, при тваринницьких комплексах і фермах, і вони мають у своєму складі велику питому вагу просапних культур. Другі розміщують на віддалених землях, при літніх таборах. У структурі таких сівозмін переважають в основному трави.

Кожне поле сівозміни повинно складатися із одного суцільного масиву, за винятком місцевості з дрібною контурністю, де поля проектують правильної конфігурації - у формі прямокутника, із співвідношенням сторін 1:2 та 1:3, або близькі до них у формі прямокутних трапецій та інших фігур із паралельними довгими сторонами. Поля проектують рівновеликими між собою з визначенням середнього поля в сівозміні. В окремих випадках допускається розходження площі поля від середнього розміру не більше ніж на 10-12%, а у виключно складних умовах до 15-20%.

Спеціалізація господарства і його виробничих підрозділів, структура посівних площ визначають склад сільськогосподарських культур підприємства. Серед них можуть бути провідні товарні культури (цукровий буряк, картопля, овочі, коноплі, ефірно-олійні культури та ін.) У сівозміни з цими культурами включають найкращі попередники і розміщують їх на найбільш родючих землях. На кожну запроектовану сівозміну, відповідно до агротехнічних вимог складається схема чергування сільськогосподарських культур у просторі та часі, що забезпечує отримання високих врожаїв культур, відтворює родючість ґрунтів за рахунок правильно підібраних попередників, очищує земельні ділянки від забур'яненості і припиняє ерозійні процеси на поверхні ґрунтів. У схемі чергування культур вказується тип та вид сівозмін, загальна площа, кількість полів, середній розмір поля і розміщення культур на полях сівозмін.

Враховуючи характер рельєфу, ґрунтовий покрив, ступінь еродованості земель, розміщення населених пунктів і виробничих центрів та напрямок пануючих ерозійно-небезпечних вітрів я запроектувала на території ВАТ «Новатор» 6-пільну польову сівозміну, на території ФГ «Широкий лан» 8-пільну кормову сівозміну та на території ЗАТ «Янтар» - 4-пільну польову. Структура сівозмін наведена в таблиці 13.

Таблиця 13. Структура сівозмін

За схемами чергування сільськогосподарських культур кожної сівозміни визначають структуру посівних площ. А згодом визначається структура посівних площ кожного землекористувача та загалом на території всієї сільської ради.

За даними таблиці 14 можна зробити висновок, що на території ФГ «Широкий лан» було запроектовано кормову сівозміну площею 251,51 га. Враховуючи площу сівозміни та тваринницький напрямок господарства було запроектовано 8-мипільну кормову сівозміну з середнім розміром поля 31,44 га, яка буде забезпечувати тваринництво кормами. Чергування культур у сівозміні вплинуло на валовий вихід продукції, який становить 46108,25 ц. На території ВАТ «Новатор» було запроектовано польову сівозміну площею 274,80 га. Враховуючи площу сівозміни було запроектовано 6-пільну польову сівозміну з середнім розміром поля 45,8 га. Чергування культур у сівозміні вплинуло на валовий вихід продукції, який становить 19299,23 ц. На території ЗАТ «Янтар» було запроектовано польову сівозміну площею 311,17 га. Враховуючи площу сівозміни було запроектовано 4-пільну польову сівозміну з середнім розміром поля 77,79 га. Чергування культур у сівозміні вплинуло на валовий вихід продукції, який становить 8355,78 ц.

4.2 Розрахунок кормовиробництва та забезпеченість тваринництва кормами

Планування кормової бази в господарствах включає обчислення потреби в кормах, визначення кількості надходження їх з власних джерел і купівлі, планування розміру посівних площ фуражно-кормових культур і використання кормів, складання кормового балансу. При цьому має бути забезпечена потрібна якість корму за протеїном та іншими речовинами, а також яко­мога менші розмір кормової площі і собівартість корму.

Розрахунок потреби в кормах для тваринництва на певний період називається планом потреби в кормах. Отже, кормовий план - це науково обґрунтований розрахунок потреби господарства в кормах на певний період з усіх видів кормів і у відповідності з на міченим поголів'ям і продуктивністю худоби. Його складають на рік, стійловий і пасовищний періоди, квартал, місяць. Основою для розрахунків потреби в кормах є дані про поголів'я тварин та обсяги виробництва їх продукції, норми годівлі тварин та норми витрат кормів на одиницю продукції.

Показники структури посівних площ використовують для визначення валового виробництва рослинницької продукції та її вартості і забезпеченість кормами тваринництва.

Розрахунок поголів'я худоби (голів):

1)ВРХ - 47,4 голів на 100га

2)Корови - 40 %

3)Нетелі - 10 %

4)Молодняк старше 1 року - 35 %

5)Молодняк менше 1 року - 15 %

Розрахунок поголів'я худоби представлена в таблиці 16.

Таблиця Розрахунок поголів'я худоби (голів)

Для розрахунку площ під кормові культури визначається потреба в кормах для ферм ВРХ, які розміщуються в створених сільськогосподарських підприємствах, що мають тваринницький напрямок. На основі норм кормів на 1 голову, розраховується необхідна кількість кормів для всього поголів'я ВРХ.

В таблиці 17 приведена необхідна кількість кормів для всього поголів'я ВРХ. Потреба у грубих кормах становить 1134,2 ц, в соковитих 4366ц, в концентратах 465,20ц та в зелених - 4366ц.

5. Техніко-економічні показники проекту

Темхніко-економімчні покамзники -- величини, які характеризують матеріально-виробничу базу підприємств, використання знарядь і предметів праці, організацію виробництва, затрати на виробництво продукції.

Техніко-економічні показники застосовуються для планування та аналізу організації виробництва і праці, рівня техніки, якості продукції, використання основних і оборотних фондів, трудових ресурсів; є основою при розробці техпромфінплану підприємства, встановлення прогресивних техніко-економічних норм і нормативів.

Є техніко-економічні показники загальні (єдині) для всіх підприємств і галузей і специфічні, що відображають особливості окремих галузей. Техніко-економічний аналіз проводиться щоденно, за декаду, місяць, квартал, рік до складання підсумкової звітності. На підставі результатів аналізу приймаються важливі управлінські рішення. Нині роль техніко-економічного аналізу зросла, бо основні показники, що характеризують ефективність заходів для впровадження нової техніки, технології, організації виробництва, підприємства розраховують і планують самостійно. Звідси й випливає потреба в ретельному аналізі та обґрунтуванні техніко-економічних показників.

Для аналізу основних техніко-економічних показників діяльності підприємства складається таблиця. В ній аналізуються показники за останніх 3-5 років:

1. Виробіток

2. Обсяг реалізації

3. Собівартість

4. Вартість майна (середньорічна)

5. Вартість активів

6. Вартість основного капіталу (первісна вартість, середньорічна)

7. Число працівників

8. Чистий прибуток

9. Фонд оплати праці

На основі наведених показників аналізується:

1. Фондовіддача та фондомісткість

2. Продуктивність праці

3. Середня заробітна плата

4. Показники рентабельності

Після розрахунків складаються висновки на основі отриманих результатів. На підприємстві основними показниками є рентабельність, товарооборотність.

Основним показником економічної ефективності організації території сільськогосподарських землекористувань є збільшення виходу валової сільськогосподарської продукції, на основі складання сівозмін по новостворених господарствах та підвищення врожайності. Правильна система сівозмін та внесення добрив дає можливість підвищити врожайність на 25-30%. По новоствореним господарствам складається структура посівних площ, в яких визначаються валові виходи сільськогосподарської продукції і їх розподіл. Основні культури, такі як зернові, овочеві, технічні 80% ідуть на реалізацію, інша продукція - для внутрішніх потреб.

Великий валовий вихід сільськогосподарської продукції та повна забезпеченість тваринництва кормами свідчитимуть про ефективність проекту. Вихід валової продукції рослинництва та її розподіл та розрахунок кормового балансу представлені в таблиці 21 та 22.

Таблиця Вихід валової продукції рослинництва та її розподіл

З таблиць 21 та 22 видно що підприємство ФГ «Широкий лан» забезпечено кормами, адже вихід валової продукції перекриває потреби підприємства. Хоча усі корми не присутні (сіно) , але вони перекриваються за рахунок інших кормів.

Висновок

Міжгосподарське землевпорядкування регулює земельні відносини, здійснює розподіл і перерозподіл земельного фонду між окремими галузями народного господарства, в їх межах і між конкретними фізичними і юридичними особами, утворюючи нові землекористування і землеволодіння, реорганізуються і впорядковуються існуючі, а також створюються резервні земельні фонди спеціального призначення.

Останнім часом з метою забезпечення реалізації державної політики, прискорення реформування та розвитку аграрного сектора економіки на засадах приватної власності проводиться реформування колективних сільськогосподарських підприємств.

При розробці курсового проекту створені землекористування відповідають таким умовам:

- розміщення кожного землекористування з урахуванням інтересів всіх землекористувачів, розміщених по цій території ;

- забезпечення розмірів землекористування, які відповідають земельним умовам і спеціалізації;

- включення в склад кожного землекористування видів, площ і співвідношення угідь, які підлягають спеціалізації господарств і дозволяють раціонально і ефективно використовувати землю;

- чітке дотримання екологічних вимог;

- забезпечення компактності землекористувань ;

- правильне розміщення в межах землекористувань господарських центрів та їх зв'язок з угіддями, між собою, з зовнішніми, економічними і адміністративними центрами.

В ході виконання курсового проекту було виконано спочатку збір вихідних картографічних матеріалів території та даних про характеристику території, потім на основі цих матеріалів було опрацьовано дані про розміри контурів, після чого створено план існуючого використання. Використовуючи дані характеристики території було створено картограму стрімкості схилів, а також картограму агровиробничих груп ґрунтів, і відповідно отриманим матеріалам здійснено розподіл сільськогосподарських угідь за стрімкістю схилів і за агровиробничими групами ґрунтів.

Після цього був проведений розрахунок площі приватизаційного фонду, проведено розрахунок громадського фонду. Шляхом внесення проектних рішень вилучено територію біля населеного пункту під розміщення резервного фонду площею 85,11га.

Потім проводились обчислення грошової оцінки вартості земель, вирахування кількості земельних паїв. Грошова оцінка земель під ріллею - 3497908,869 грн., грошова оцінка під садами - 1713822,28 грн.

Після цього було розміщення меж землеволодінь і землекористувань. Враховуючи характер рельєфу, ґрунтовий покрив, ступінь еродованості земель, розміщення населених пунктів і виробничих центрів та напрямок пануючих ерозійно-небезпечних вітрів я для першого варіанту запроектувала на території ВАТ «Новатор» 6-пільну польову сівозміну, на території ФГ «Широкий лан» 8-пільну кормову сівозміну та на території ЗАТ «Янтар» - 4-пільну польову. Було проведено розрахунок поголів'я худоби та розрахунок потреби в кормах для підприємств, які мають тваринницький напрямок.

Після чого було розраховано вихід валової продукції рослинництва та її розподіл та розрахунок кормового балансу на території підприємств.

На основі всіх цих розрахунків було викреслено план формування території новостворених сільськогосподарських підприємств на яких зображено всі проектні рішення стосовно міжгосподарського впорядкування території.

Список використаної літератури

1. Земельний кодекс України. - Харків., 2013 р.

2. Волков С.Н. - Економіка землевпорядкування. Підручник. М., Колос, 1996, 239с.

3. Гендельман М.А. - Робоче проектування. - М., Колос, 1999, 308с.

4. Третяк А.М. - Управління земельними ресурсами та реєстрація землі в Україні. - Київ., 1999.Земельний Кодекс України - Харків., 2001.

5. Бойко П.І., Бородань В.О., Шиліна Л.І. Принципи побудови сівозмін в умовах земельної реформи // Вісник аграрної науки. - К. Спеціальний випуск. Травень. - К., 2000. - С. 11 - 13.

6. Організація території новостворених господарств // Землевпорядний вісник. - 1998. - №4

7. Раціональні сівозміни в сучасному землеробстві // І.Д. Приймак, В.Г. Рошко, Г.І. Демидась та ін.; За ред. І.Д. Приймака. - Біла Церква, 2003. - 384 с.

8. Організація і планування робіт по землевпорядкуванню. Д.І. Гнаткович - Львів: Світ, 1992. - 216 с.

10. Методичні вказівки для виконання курсового проекту з дисципліни «Землевпорядне проектування».

11. Конспект лекцій з дисципліни «Землевпорядне проектування».

Размещено на Allbest.ru