Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Агротехнічні вимоги

1.1 Операції та системи обробітку ґрунту

1.2 Технологічні процеси обробітку ґрунту

1.3 Основний, спеціальний і поверхневий обробіток ґрунту

2. Технологічний процес основного обробітку ґрунту

2.1 Лущення

2.1.1 Дискові лущильники

2.1.2 Лемішні лущильники

2.2 Плуги. Оранка та агротехні вимоги

3. Охорона праці

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Залежно від виду механічного обробітку ґрунту розрізняють машини для основного обробітку ґрунту, поверхневого і спеціального призначення.

До машин для основного обробітку ґрунту відносяться плуги, дискові борони, плоскорізи-глибокорозпушувачі, деякі комбіновані ґрунтообробні агрегати та ін. Плуги проводять оранку з обертанням скиби або глибоке та значне розпушення ґрунту. Плоскорізи-глибокорозпушувачі забезпечують розпушення ґрунту на глибину до 30 см, а деякі з них одночасно з розпушенням вносять мінеральні добрива. Дискові борони проводять розпушування, часткове обертання скиб, підрізування і подрібнення бур'янів та рослинних решток. Комбіновані агрегати виконують декілька операцій з основного обробітку ґрунту за один прохід.

Залежно від операцій поверхневого обробітку ґрунту машини поділяють на культиватори, борони, котки, мотики, лущильники, комбіновані агрегати та ін. Комбіновані ґрунтообробні агрегати за один прохід виконують декілька простих операцій з поверхневого обробітку ґрунту. Вони розпушують ґрунт, вносять мінеральні добрива, подрібнюють грудки, прикотковують ґрунт тощо.

До машин спеціального призначення відносяться плуги для оранки нових освоюваних та осушених земель, для плантажної оранки, ярусного обробітку, ґрунтообробні фрези для обробітку осушених земель, щілинорізи, грядкоутворювачі тощо.

Із ґрунтообробних машин виділяють спеціальну групу для обробітку ґрунтів в умовах вітрової і водної ерозій.

За способом з'єднання з трактором ґрунтообробні машини поділяють на причіпні, начіпні і напівначіпні. Причіпні машини мають свій колісний хід, який сприймає масу машини в робочому і транспортному положеннях. У начіпної машини при переведенні її у транспортне положення маса повністю передається на ходову систему трактора. До напівначіпних належать машини, у яких при транспортуванні частина маси її передається на трактор, а решта - на ходову систему машини.

Начіпні ґрунтообробні машини значно легші від напівначіпних та причіпних. Вони простіші за конструкцією і маневреніші.



1. Агротехнічні вимоги

1.1 Операції та системи обробітку ґрунту

Одним з основних заходів, спрямованих на підвищення родючості ґрунту і зростання врожайності сільськогосподарських культур, є механічний обробіток ґрунту, тобто вплив на нього робочими органами знарядь і машин з метою створення оптимальних умов для вирощування культурних рослин. При цьому поліпшуються фізичні властивості ґрунту: співвідношення між капілярною та некапілярною пористістю і між вмістом вологи й повітря в ґрунті; від його ущільнення й особливостей поверхні ріллі залежать теплові властивості ґрунту; обробіток впливає на його тепловий режим.

Обробітком ґрунту створюються сприятливі умови для біологічних процесів, що зумовлює нагромадження доступних рослинам поживних речовин, сприяє видаленню з ґрунту вуглекислого газу, поліпшує умови фотосинтезу. На правильно оброблених ґрунтах підвищується ефективність внесених добрив. Завдяки обробітку створюються сприятливі умови для використання поживних речовин з глибших шарів ґрунту, для проростання насіння бур'янів, сходи яких знищують подальшим обробітком. Одним з основних завдань обробітку є боротьба зі шкідниками та хворобами сільськогосподарських культур, і, крім того, загортання добрив, гербіцидів.

Завдання механічного обробітку ґрунту залежать від конкретних умов виробництва. Так, на дуже забур'янених полях основним його завданням є повне знищення бур'янів. При обробітку задернілих ґрунтів (цілинні, культурні пасовища) знищується багаторічна рослинність і створюються сприятливі умови для якісної сівби та росту молодих рослин з часу появи сходів.

У посушливих районах головне завдання обробітку ґрунту полягає в створенні умов для кращого використання вологи і зменшення її непродуктивних витрат (випаровування з поверхні ґрунту, стікання в яри, річки тощо). У районах надмірного зволоження основним завданням обробітку є поліпшення повітряного, теплового і поживного режимів ґрунту. У районах поширення вітрової ерозії, а також на схилах, де є загроза водної ерозії, головним і першочерговим завданням системи обробітку ґрунту ' запровадження спеціальних заходів для підвищення протиерозійної стійкості ґрунту.

1.2 Технологічні процеси обробітку ґрунту

Для високоякісного своєчасного обробітку ґрунту і підвищення врожайності культур вирішальне значення має правильне та ефективне використання сучасної сільськогосподарської техніки.

Залежно від завдань обробітку і властивостей ґрунту, ступеня його окультуреності тощо застосовують різні ґрунтообробні знаряддя. При цьому використовують такі операції: перевертання, розпушування та кришіння, перемішування, ущільнення, вирівнювання, обробіток ґрунту із залишенням стерні на поверхні. Залежно від погодних умов, особливостей ґрунту та його забур'яненості, специфіки вирощування культур, застосовують ті чи інші технологічні процеси.

Перевертання скиби передбачає взаємне переміщення верхнього та глибшого шарів ґрунту у вертикальному напрямі, що забезпечує загортання в ґрунт післяжнивних решток, дернини, добрив тощо, знищення бур'янів і шкідників сільськогосподарських культур. Більш ущільнений і засмічений насінням бур'янів верхній шар ґрунту переміщується вниз, а на поверхню вивертаються глибші його шари з кращими фізичними властивостями, але бідніші на поживні речовини -- тут менш активна діяльність мікроорганізмів (бракує свіжої органічної речовини). Верхній шар ґрунту біологічно активніший, оскільки в ньому більше аеробних мікроорганізмів.

Слід зазначити, що при вивертанні глибшого шару наверх в умовах кращого доступу повітря не тільки підвищується його біологічна активність, а й протягом певного періоду зберігається біологічна активність переміщеного вниз верхнього шару, що дуже важливо для поліпшення умов живлення рослин і посилення фотосинтезу.

Скибу перевертають плугом; частково ґрунт перевертається і під час обробітку іншими знаряддями (лемішними лущильниками тощо). Однак перевертання скиби має й недоліки: збільшуються витрати вологи, посилюється загроза водної та вітрової ерозій. Саме тому, насамперед у районах поширення вітрової ерозії, не варто застосовувати цей прийом обробітку. Не обов'язково щороку проводити оранку і в інших районах. Останнім часом є обґрунтовані пропозиції щодо уникнення полиневого обробітку.

Розпушування та кришіння ґрунту. Основним завданням розпушування (змінювання взаємного розміщення частинок і збільшення об'єму ґрунту) і кришіння (зменшення розміру ґрунтових частинок) є забезпечення нещільного розміщення частинок ґрунту і одночасне збільшення загальної пористості, особливо не- капілярної; посилення аерації ґрунту і збільшення його водопроникності; інтенсифікація аеробних процесів; знищення кірки на поверхні ґрунту; подрібнення брил до дрібногрудкуватого стану.

Залежно від особливостей рослин, ґрунту і клімату, змінюються вимоги до розпущеності орного шару. Іноді орний шар розпушують на повну його глибину або навіть і глибше, застосовуючи такий прийом, як ґрунтопоглиблення. Нерідко обробіток проводять так, щоб розпушені прошарки чергувалися з ущільненими (наприклад, у південних районах під час обробітку чистих парів для зменшення випаровування). Саме тому використовують різні знаряддя: для розпушування орного шару на повну глибину -- плуги, для глибших шарів -- ґрунтопоглиблювачі; для розпушування орного шару на певну глибину -- борони, культиватори, чизель-культиватори, фрези. Для створення прошарків розпушеного і відносно ущільненого ґрунту поєднують роботу культиваторів і котків. Для кришення ґрунту можна застосовувати багато видів знарядь, але найефективнішими є фрези.

Перемішування ґрунту здійснюють культиваторами та іншими знаряддями, а частково й плугами. Найкраще перемішується ґрунт під час обробітку фрезою.

Перемішуванням ґрунту передбачається утворення однорічного орного шару, що досягається рівномірним розподілом у ньому післяжнивних решток, гною, вапна, гіпсу тощо. Однорідність орного шару необхідна для створення умов, які б забезпечили рівномірний розвиток культур та їх одночасне дозрівання.

Вирівнювання поверхні ґрунту -- важливий захід для зменшення випаровування вологи з поверхні ґрунту, а також для рівномірного загортання насіння під час сівби (сприяє одержанню рівномірних і дружних сходів). При вирощуванні озимих на вирівняних площах рослинам не загрожує вимокання. На вирівняному ґрунті ефективніше використовуються машини й знаряддя під час сівби, догляду за рослинами та збирання врожаю, підвищується продуктивність праці. Для вирівнювання поверхні ґрунту використовують борони, шлейфи, волокуші та легкі котки. Для зрошення поля планують грейдерами, бульдозерами, скреперами, планувальниками, вирівнювачами та іншими машинами і знаряддями.

Ущільнення ґрунту. Для нормального розвитку рослин надмірно розпушений ґрунт нерідко доводиться ущільнювати. При цьому змінюється співвідношення між капілярною і некапілярною пористістю, посилюється підняття вологи до поверхні ґрунту і висіяного насіння, збільшується теплопровідність і прогрівання ущільненого шару ґрунту.

Завдяки післяпосівному коткуванню посилюється контакт насіння з ґрунтом. Насіння швидше бубнявіє, що прискорює його проростання і забезпечує появу дружних сходів. У посушливих районах ущільнення зменшує випаровування вологи, що відбувається під впливом конвекційно-дифузного процесу (провітрювання ґрунту).

Для ущільнення ґрунту використовують котки різних конструкцій. Обробіток ґрунту, на поверхні якого залишено скріпо Є основною технологічною операцією в системі обробітку ґрунту в районах поширення вітрової ерозії. Стерня, яка залишається на поверхні, захищає ґрунт від вивітрювання, сприяє затриманню снігу, зменшує шар промерзання, завдяки чому ґрунт краще вбирає весняні талі води. Такий спосіб обробітку має також інші переваги порівняно з обробітком перевертанням -- не треба старанно вирівнювати поверхню ґрунту, оскільки на полі немає ні роз'ємних борозен, ні звальних гребенів; немає потреби в таких заходах, як ранньовесняне боронування зябу і посівів озимих тощо.

Для обробітку ґрунту, на поверхні якого залишено стерню, залежно від потрібної глибини використовують плоскорізи-глибоко- розпушувачі, плоскорізи-культиватори тощо, а в агрегаті з ними голчасті борони, штангові культиватори, стерньові сівалки та ін.

Вищезазначені технологічні процеси здійснюються при виконанні таких способів механічного обробітку ґрунту: оранка, глибоке безполицеве розпушування, культивація та лущення, боронування, шлейфування, коткування, фрезування, плоскорізний обробіток, створення гряд, гребенів, борозен, щілин тощо.

Обробіток ґрунту -- один з важливих агротехнічних заходів, спрямованих на підвищення врожайності сільськогосподарських культур.

Основним завданням механічного обробітку ґрунту є створення сприятливих умов для розвитку культурних рослин з метою одержання високих урожаїв. У результаті механічного обробітку ґрунт розпушується, знищуються бур'яни, шкідники та збудники хвороб, загортаються післяжнивні рештки, добрива, створюються умови для накопичення вологи.

1.3 Основний, спеціальний і поверхневий обробіток ґрунту

Розрізняють основний, спеціальний і поверхневий обробіток ґрунту.

Основний обробіток складається з двох послідовних операцій: лущення стерні і зяблевої оранки.

Після збирання зернових культур стерню лущать лемішними або дисковими лущильниками. Насіння бур'янів, яке залишилось на поверхні поля, під час лущення загортають у ґрунт, провокуючи його проростання. Крім того, під час лущення порушується капілярна система ґрунту, яка утворилася протягом вегетаційного періоду рослин; внаслідок чого зменшується випаровування вологи.

Після лущення стерні проростають не тільки насіння, а й кореневища бур'янів, що знаходяться у верхньому шарі ґрунту, а молоді паростки бур'янів приорюють і знищують під час подальшої зяблевої оранки плугами з передплужниками.

Оранку плугом з перевертанням скиби здійснюють на глибину 20-35 см. Оранку ґрунтів з невеликим орним горизонтом іноді поєднують з одночасним розпушенням нижніх шарів на глибину 35-42 см. У районах, які піддаються вітровій ерозії (руйнування і видування ґрунту внаслідок дії вітру), основний обробіток ґрунту передбачає розпушення плугами-розпушувачами або культивато- рами-плоскорізами на глибину 16-30 см без перевертання скиби. Такий обробіток дає змогу зберегти на поверхні стерню, яка захищає ґрунт від вивітрювання.

Спеціальний обробіток -- це оранка ущільнених, болотних ґрунтів, плантажна і ярусна оранка, глибоке розпушення, фрезерування ґрунту, буріння ям для висаджування дерев тощо.

Поверхневий обробіток передбачає такі операції: боронування, шлейфування, культивацію, коткування, підгортання, нарізування гребенів, улаштування грядок тощо.

У період поверхневого передпосівного обробітку ґрунту закривають вологу, остаточно знищують бур'яни, створюють сприятливі умови для проростання висіяного насіння і забезпечення нормального розвитку рослин. Розрізняють передпосівний обробіток ґрунту під ярі та озимі культури.

Залежно від способу механічного обробітку ґрунту, Грунтообробні машини і знаряддя поділяють на три групи:

1. тракторні плуги та інші машини і знаряддя загального призначення для основного обробітку ґрунту;

2. ґрунторозпушувачі, плуги та інші машини спеціального призначення;

3. машини і знаряддя для поверхневого обробітку ґрунту.

Тракторні лемішні плуги загального призначення використовують для оранки з перевертанням скиби, причому оранка може бути звально-розгінною або рівною (без звальних гребенів і розгінних борозен). На плуги при звально-розгінній оранці встановлюють правоперевертальні корпуси, а на плуги при рівній «гладенькій» оранці -- право- і лівоперевертальні корпуси, які працюють поперемінно при прямому або зворотному ходах плуга.

До знарядь для основного обробітку ґрунту належать також плуги-лущильники, плуги для безполицевої оранки, культиватори- плоскорізи для обробітку ґрунтів, схильних до вітрової ерозії.

До машин і знарядь спеціального призначення зараховують плуги чагарниково-болотні, плантажні, садові; для кам'янистих ґрунтів -- ярусні, лісові, дискові, розпушувачі для передплантажно- го і передпосадкового обробітку ґрунту; фрези для обробітку ґрунту на осушених болотах, ямокопачі та ін.

Машини і знаряддя для поверхневого обробітку поділяють на такі групи:

1. борони (зубові, сітчасті, дискові, шлейф-борони тощо) для розпушування ґрунту, боротьби з бур'янами і вирівнювання поверхні поля;

2. культиватори для суцільного і міжрядного обробітку ґрунту;

3. котки для ущільнення ґрунту, розбивання грудок і вирівнювання поверхні;

4. фрези для суцільного і міжрядного обробітку ґрунту; комбіновані машини, які за один прохід виконують декілька технологічних операцій обробітку ґрунту.

За способом приєднання до тракторів і самохідних шасі ґрунтообробні машини і знаряддя бувають начіиними, напівначінними і причіпними. Начіиною називають машину або знаряддя, маса яких при переведенні в транспортне положення цілком сприймається ходовою частиною трактора. До напівначіпних належать машини і знаряддя, маса яких при транспортуванні сприймається частково трактором, а частково опорними колесами машини або знаряддя. Причіпні машини і знаряддя мають власний колісний хід, який сприймає масу машини під час холостих переїздів і під час роботи. Начіпні машини і знаряддя в 1,5-2 рази легші, ніж причіпні, значно простіші за конструкцією, їх легше транспортувати. Продуктивність начіпних машин і знарядь дещо вища, ніж причіпних.



2. Технологічний процес основного обробітку ґрунту

2.1 Лущення

Лущення -- це обробіток ґрунту дисковими чи лемішними знаряддями, який забезпечує розпушування, подрібнення і часткове перевертання, перемішування ґрунту та підрізування бур'янів.

Лущення є важливим заходом боротьби зі шкідниками, які живуть на стерні, сходах, падалиці або зимують у верхніх шарах ґрунту.

Після лущення поліпшуються умови життєдіяльності корисних мікроорганізмів, що сприяє накопиченню поживних речовин у ґрунті. Лущення сприяє також зберіганню корисної фауни ґрунту. На злущеному полі більше вологи, що поліпшує кришіння ґрунту і значно зменшує зусилля на зяблеву оранку. Загальні витрати пального на лущення і зяблеву оранку зменшуються на 15% порівняно з витратами на оранку незлущеного поля. Крім того, якість оранки злущеного поля набагато краща.

Лущення слід проводити одночасно із збиранням урожаю попередньої культури або відразу за ним. Навіть невелике запізнення з лущенням призводить до значного висушування ґрунту. Нині зернові збирають здебільшого роздільним способом, але на значних площах застосовують і пряме комбайнування. При роздільному збиранні лущення краще робити одночасно із збиранням, тобто в одному агрегаті. Здійснюють лущення одночасно з підбиранням валків або у два етапи. Спочатку лущать площу між валками під час скошування зернових (агрегат складається з трактора, жатки і трьох секцій дискових лущильників), а площу під валками -- після їх підбирання. Для своєчасного лущення треба застосовувати потоковий спосіб збирання врожаю, при якому одночасно з обмолотом зерна збирають і скиртують солому. Запропонований ефективніший спосіб збирання соломи, коли її подрібнюють і вивозять з поля одночасно із збиранням зерна. Потоковий спосіб дає можливість не тільки звільнити для лущення поле відразу після збирання врожаю, а й зберегти цінні кормові якості грубого корму. Для високоякісного лущення й оранки треба збирати зернові на низькому зрізі.

Глибина лущення залежить від ґрунтово-кліматичних умов, забур'яненості й ущільненості ґрунту. У- зв'язку з цим підбирають і відповідний тип знаряддя для лущення. Для кращого проростання бур'янів, залежно від зволоженості ґрунту, глибина лущення має становити від 5-6 до 7-8 см. Глибше треба лущити ґрунти, зарослі пирієм (на глибину проростання кореневищ, тобто 10-12 см), і ґрунти, засмічені коренепаростковими бур'янами (осот тощо).

Лущення виконують дисковими й лемішними лущильниками. Краще обробляють ґрунт і ефективніше знищують бур'яни лемішні лущильники. Лущення дисковими лущильниками краще робити у двох напрямках -- перпендикулярно один до одного.

Одноразове лущення, особливо на площах, забур'янених коренепаростковими бур'янами, та на полях, які вже заросли одно- і дворічними бур'янами, ефективніше проводити лемішними лущильниками.

При їх використанні набагато зменшується забур'яненість посівів цукрових буряків і кукурудзи, що важливо при запровадженні нових технологій вирощування цих культур з мінімальними затратами ручної праці. У посушливих умовах бур'янів проростає більше, якщо лемішні лущильники агрегатують із кільчасто-шпоровими котками.

Дискові лущильники менше перевертають ґрунт, слабше підрізують бур'яни порівняно з лемішними, але добре розрізують горизонтально розміщені кореневища і паростки коріння. Здебільшого вони працюють на глибині 6-8 см, а з додатковим баластом -- 10-12 см.

На полях, засмічених однорічними бур'янами, стерню рекомендується лущити дисковими лущильниками, а на полях, забур'янених коренепаростковими рослинами -- лемішними. Дисковими лущильниками стерню лущать на глибину 6-8 см, а лемішними -- на 10-18 см. Бур'яни мають бути підрізані, а їхнє насіння загорнуте в ґрунт для проростання. Відхилення середньої глибини обробітку від заданої не повинно перевищувати ±2 см. Верхній шар ґрунту після розпушування має бути дрібногрудкуватим, а поверхня поля -- рівною. Розгінна борозна в стику середніх батарей дискових знарядь не повинна перевищувати глибину обробітку ґрунту. Поле лущать упоперек напрямку руху збиральних агрегатів на швидкості не більше 10 км/год, оскільки із збільшенням швидкості агрегату знижується глибина лущення.

За будовою робочих органів лущильники поділяють на дискові і лемішні.

2.1.1 Дискові лущильники

Дискові лущильники. Робочими органами дискового лущильника є плоскосферичні або плоскі диски із загостреною різальною кромкою, з'єднані в батареї по 6-10 дисків і встановлені на одній осі з інтервалом 160-180 мм. Диски встановлюють під кутом до напрямку руху, який називається кутом атаки (рис. 2.1). Під час переміщення лущильника диски обертаються, підрізають скибу ґрунту з рослинними рештками, розпушують цю скибу, частково перевертають і зсувають убік. Чим більший кут атаки, тим більша глибина лущення і тим краще розпушується ґрунт. Зазвичай у лущильниках кут атаки дисків становить 25-35°. Якщо кут менший від 25°, то диски не так інтенсивно розпушують ґрунт і їх використовують як дискові борони.

l -- відстань між дисками; d -- діаметр диска; а -- кут атаки

Рис. 2.1. Розміщення дисків лущильника

Глибина ходу дисків залежить і від сили притискання їх до ґрунту. Її можна регулювати механізмом гідрокерування, зміною маси баласту в ящиках та висотою причепа.

Причіпний дисковий гідрофікований лущильник ЛДГ-5А призначений для лущення ґрунту після збирання зернових культур, догляду за парами, подрібнення брил після оранки.

До рами 6 лущильника (рис. 2.2), що спирається на колеса 7, приєднані бруси 2 з чотирма дисковими секціями і гідравлічним механізмом їх піднімання. Секція складається з рамки 12 і батареї 13. Батарея 15 установлена зі зміщенням вліво для обробітку смуги по центру лущильника і перекривання проміжків при зміні кута атаки. Бруси 2, шарнірно приєднані до рами, спираються на колеса 10 і зв'язані з рамою тягами 3 і 8, зміною довжини яких регулюють кут атаки дисків. Для лущення стерні диски встановлюють з кутом атаки 30-35°. При використанні лущильника ЛДГ-5А, як борони, кут атаки дисків зменшують до 15-25°.

Рамку 12 батарей можна переставляти в отворах понижувачів

Якщо рамку закріпити з використанням нижніх отворів повзунів 19 (рис. 1.2, б) понижувачів, диски заглиблюються. За допомогою болта 18 понижувача можна зміщувати повзун 19, піднімаючи або опускаючи вушка рамки. Понижувачами користуються для встановлення всіх дисків батарей на однакову глибину обробітку.

Агрегатують лущильник із тракторами МТЗ-80, ЮМЗ-6 і Т-40.

Гідрофіковані дискові лущильники ЛДГ-10А, ЛДГ- 15А і ЛДГ-20 за конструкцією подібні до лущильника ЛДГ-5А.

Для піднімання і примусового заглиблення дисків лущильники обладнані гідравлічним механізмом піднімання секцій (рис. 1.2, в). Кожна секція шарнірно кріпиться рамкою 12 у двох точках до повзунів понижувачів 11 і двома штангами 21 підвішена до важелів 22, закріплених на трубі 14 піднімання секції.

При подачі масла у праву порожнину гідроциліндра 4 шток виходить із циліндра, за допомогою важеля 23 повертає трубу 14 і батареї піднімаються. Щоб опустити батареї, масло подають у ліву порожнину гідроциліндра, і важелі 22 опускають батареї. При цьому важелі 22, стискуючи пружини 25, заглиблюють диски в ґрунт.

Глибину обробітку регулюють обмежувачем ходу штока гідроциліндра і зміною стиску пружин 25, переставляючи шплінти 24 по отворах штанг 21. Глибина лущення залежить також і від кута атаки: при більшому куті диски заглиблюються глибше. Для надійного заглиблення дисків при обробітку важкого, за механічним складом, ґрунту лущильник обладнують баластним ящиком.

а -- загальний вигляд; б-- понижувач; я -- механізм піднімання секцій; /, 7 і 10 -- опорні колеса; 2 -- брус; З і 8 -- тяги; 4 -- гідроциліндр; 5 -- серга; 6 -- рама; 9 -- хомут; 11 -- понижувач; /2 -- рамка; 13 -- батарея; 14 -- труба підйому; 15 -- перекривив батарея; 16 -- диски; 17 -- корпус понижувача; 18 -- болт; 19 -- повзун; 20 -- регулювальна гайка; 21 -- штанга; 22, 23 -- важелі; 24 -- шплінт; 25 -- пружина

Рис. 2.2. Лущильник дисковий гідрофікований ЛДГ-5А

2.1.2 Лемішні лущильники

Лемішні лущильники. Робочими органами лемішних лущильників є корпуси, що мають леміш, полицю, польову дошку і стояк. Залежно від кількості корпусів, бувають дво-, три-, шести- і десяти- корпусні лемішні лущильники; за способом приєднання до трактора -- причіпні, начіпні і напівначіпні.

Плуги-лущильники подібні до плугів загального призначення, які детальніше розглянемо далі. Наведемо лише особливості будови плугів-лущильників.

Плуг-лущильник напівначіпний лемішний ППЛ-10-25 призначений для лущення ґрунту після збирання зернових та інших культур на глибину до 12 см і оранки ґрунту на глибину до 18 см. Агрегатують лущильник з трактором тягового класу 3.

Плуг-лущильник ППЛ-10-25 (рис. 1.3) має плоску раму, яка для кращого копіювання рельєфу поля виготовлена із двох секцій 1 і 9, шарнірно з'єднаних між собою. Підтримується рама в транспортному положенні на двох ходових колесах із пневматичними шинами, встановленими на колінчастій осі і причепі 7. У робочому положенні рама спирається на ліве ходове колесо та опорні колеса. Положення перших регулюють польовим механізмом 3, а опорних коліс - гвинтовими механізмами.

1 -- задня секція рами; 2 -- розкіс; 3 -- польовий механізм; 4 -- тяга механізму піднімання; 5 -- гідроциліндр із шлангами; 6 -- серга; 7 -- причіп; 8 -- корпус; 9 -- передня секція рами

Рис. 2.3. Плуг-лущильник напівначіпний лемішний ППЛ-10-25:



До кожної секції рами приєднують по п'ять корпусів, що мають лемішно-полицсву поверхню напівгвинтового типу. Плуг-лущильник можна обладнувати корпусами для оранки зі швидкістю 2 м/с, 2,5 і 3,3 м/с. Корпуси різняться між собою лише конфігурацією робочої поверхні.

До поперечного бруса передньої секції рами приєднаний причіп 7 із шарнірною сергою 6. На причепі шарнірно на плашках установлений гідроциліндр 5, з'єднаний з механізмом піднімання 4. Ме ханізм піднімання при дії гідроциліндра 5, з'єднаний з механізмом піднімання4. Механізм піднімання при дії гідроциліндра забезпечує переведення плуга-лущильника з робочого положення в транспортне. У робоче положення лущильник опускається під діє власної

Будова лущильника ППЛ-10-25 дає можливість використовувати кожну секцію самостійно: передню -- як напівначіпний плуг- лущильник, а задню -- як начіпний з тракторами тягового класу 1,4.

Плуг-лущильник садовий ПЛС-6-25 призначений для лущення й оранки ґрунтів на глибину до 18 см у міжряддях молодих плодоносних садів і ягідників. Може бути використаний у польових умовах.

Плуг-лущильник причіпний, гідрофікований, шестикорпусний, ширина захвату корпусу -- 25 см, агрегатується з тракторами тягових класів 2 і 3.

Плуг-лущильник (рис.2.4) складається з рами 4, корпусів 5, польового 11, борозенного 2 і заднього коліс 7, механізму піднімання плуга 3, механізму регулювання нахилу заднього колеса, причепа 1 і гідроциліндра 9. Передплужників і дискового ножа немає. За конструкцією плуг-лущильник подібний до садового плуга ПС-4-30А. Ширина захвату -- 1,5 м, бокове зміщення від поздовжньої осі трактора -- до 2,6 м, маса -- 1108 кг.



Підготовка до роботи і робота лущильників. Підготовку до роботи лущильних агрегатів розпочинають з комплектування. У скомплектованих агрегатах перевіряють технічний стан лущильників, звертаючи увагу на диски, надійність їх кріплення в батареях і наявність мастила в підшипниках. Диски загострюють, а поламані замінюють.

Кут атаки дисків вибирають залежно від умов роботи. Для розпушених і малозабур'янених полів рекомендується кут атаки 30°, а для ущільнених і забур'янених -- 35°. Лущити стерню в посушливих районах доцільно одночасно із збиранням урожаю. Для лущильного агрегату вибирають спосіб руху.

Усі способи руху машинно-тракторних агрегатів поділяють на три основні групи: гонові, колові (фігурні) і діагональні.

Гоновий спосіб руху -- агрегат рухається в робочому положенні лише вздовж загінки і в кінці її робить повороти. Гонові способи у свою чергу діляться на загінкові і човникові.

Коловий спосіб руху -- агрегат рухається в робочому положенні як уздовж, так і впоперек загінки (по колу); може рухатись від периферії до центра, а також від центра до периферії.

При діагональному способі агрегат рухається навкіс загінки (по діагоналі).

Різні способи руху агрегату по-різному впливають на якість роботи, її собівартість, продуктивність агрегату і витрати нафтопродуктів. Вибір способу руху агрегату залежить від агротехнічних вимог, розмірів ділянки, типу і складу агрегату.

Для лущильного агрегату на ділянках з великими гонами (понад 300 м) застосовують човниковий спосіб руху, а на ділянках з меншими гонами (менш як 300 м) -- коловий. Поворотні смуги обробляють після закінчення роботи на всій ділянці.

Для визначення якості роботи лущильного агрегату перевіряють глибину лущення і якість підрізання бур'янів. Щоб поверхня злущеного поля була рівною, при суміжних проходах перекривають попередній прохід одним- двома дисками.

2.2 Плуги. Оранка та агротехні вимоги

Оранка та агротехнічні вимоги. Оранка -- це захід обробітку ґрунту, під час якого кришиться, розпушується і перевертається оброблюваний шар ґрунту. Оранкою підрізуються бур'яни, загортають у ґрунт добрива і післяжнивні рештки, виносяться наверх колоїдальні частинки ґрунту, вимиті опадами в нижчі шари. Здійснюють її корпусними плугами з полицями.

Культурна оранка. Оранка буде найякіснішою, якщо її провести плугом з передплужником. Передплужник зрізує верхній шар і скидає його на дно борозни, а основний корпус плуга приорює цей шар нижнім, який добре кришиться. У результаті цього верхній шар ґрунту набуває культурного, тобто добре розпушеного стану.

Саме тому обробіток ґрунту плугами з передплужниками називають культурною оранкою. Після такої оранки зменшується потреба в багаторазовому поверхневому обробітку. Крім того, застосування передплужника створює сприятливі умови для розкладу рослинних решток, оскільки відрізана верхня частина скиби потрапляє на дно борозни і рівномірно приорюється пухким ґрунтом, що поліпшує його вологість та аерацію.

Наукові дослідження і виробничий досвід свідчать про високу ефективність оранки плугом з передплужниками.

Культурна оранка поліпшує водний і повітряний режими ґрунту, посилює біологічні процеси і накопичення в ньому розчинних поживних речовин (зокрема нітратів), зменшує брилистість і гребе- нястість ґрунту. Вона має велике значення для боротьби з бур'янами, що особливо важливо при вирощуванні культур за індустріальними технологіями. Така оранка сприяє кращому загортанню в ґрунт післяжнивних решток, бур'янів, гною, що дуже важливо для високоякісної сівби, догляду за культурами (особливо просапними), а також при збиранні врожаю, зокрема зернових культур і цукрових буряків.

Глибина культурної оранки має бути не меншою 20-22 см. Якщо передплужник встановлюють глибше 10 см, треба відповідно збільшувати і глибину оранки основним корпусом, що не завжди доцільно.

Від глибини оранки залежать умови розвитку та врожайність сільськогосподарських культур. Вона впливає на структуру ґрунту, зокрема чорноземів, структура орного шару яких може бути поліпшена за рахунок домішування ґрунту зі структурнішого шару.

Глибока оранка поліпшує фізичні властивості ґрунту: пористість, водопроникність, повітрбємкість, аерацію тощо. Після глибокої оранки ґрунт вбирає вологу опадів. Якщо ж він зораний мілко, значна частина води стікатиме по схилах, розмиваючи і змиваючи ґрунт.

Дуже важлива глибока оранка як засіб боротьби з бур'янами. Під час такої оранки на дно борозни переміщується найбільш засмічений бур'янами верхній шар ґрунту (0-10 см). Насіння бур'янів потрапляє при цьому в несприятливі умови і частково гине, а їхні паростки, які з'являються на поверхні ґрунту, знищуються при наступному обробітку.

Глибока оранка є також одним з ефективних прийомів боротьби зі шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур. Під час оранки шкідники з верхніх шарів ґрунту потрапляють у глибші, де й гинуть. Шкідники, які живуть у глибших шарах ґрунту, при потраплянні на поверхню також переважно гинуть, частково знищуються птахами тощо. Періодична зміна глибини оранки запобігає утворенню плужної підошви.

Оранку проводять у встановлені агротехнічні строки на глибину не менш ніж 20-22 см, а на ґрунтах з недостатньою товщиною орного шару -- на його повну глибину з поступовим заглибленням. Глибина оранки під технічні культури має становити 27-30 см, для садіння лісу і садів -- 35-40, для виноградників -- 60-70 см.

Оранку всіх видів виконують плугами з передплужниками. Переорювання й заорювання гною здійснюють без передплужників.

Під час оранки слідкують, щоб ширина й товщина скиб були однакові на всьому полі, а гребені скиб мали однакову висоту. Відхилення глибини оранки від заданої понад 5% неприпустиме. Борозни на полі мають бути прямолінійними.

При оранці шар ґрунту перевертають повністю із глибоким загортанням стерні та бур'янів, а також мінеральних і органічних добрив. На зораному полі не повинно бути високих звальних гребенів, глибоких роздільних борозен і прихованих огріхів. Скиби мають бути добре розкришені з переважанням дрібних грудочок у верхньому шарі ґрунту. Поворотні смуги після закінчення оранки треба зорати.

Робочий процес плуга. Дія робочих органів плуга на ґрунт основана на властивостях клина (рис. 1.5). Загострений клин з малим кутом між гранями відрізує під час руху шар ґрунту з мінімальними деформаціями і витратами енергії. Клин з більшим кутом а при переміщенні деформує ґрунт, зсуває і зминає його. Ґрунт розпушується з утворенням грудок різного розміру залежно від механічних властивостей (щільність, твердість). Отже, щоб відрізати шар ґрунту і подрібнити його, робочий орган плуга має бути складений із клинів з різними кутами. Оскільки різкий перехід від одного клина до іншого створює опір руху шару ґрунту, робочу поверхню можна виконувати як складну і криволінійну, наприклад, циліндричну з поступовим збільшенням кута.

Подібний переріз має робочий орган плуга -- лемішно-полице- вий корпус. Його нижня частина -- леміш виконує функцію клина з малим кутом, а верхня частина з криволінійною поверхнею полиця подрібнює і відкидає ґрунт у правий бік на попередню борозну завдяки розвороту корпусу відносно напрямку руху.

Корпус із полицею циліндричної форми не перевертає скибу і, таким чином, не загортає рослинні рештки, що знаходяться у її верхній частині.

Гвинтові полиці перевертають скибу на 180°.

Рухаючись у ґрунті (рис. 2.6), корпус із криволінійною поверхнею відрізує шар AB CD, піднімає його, деформує, розпушує, переміщує до раніше утвореного шару A2B2C2D2 і встановлює в похиле положення.

Співвідношення між товщиною і шириною скиби. Шар ґрунту (скиба), що його піднімає корпус, не повинен падати назад у борозну після проходу плуга. Це можливо лише в тому разі, коли лінія дії сили маси скиби G проходить правіше від точки D (його опори). Межа нахилу ґрунту (нестійка рівновага) відповідає такому положенню, за якого діагоналі D\B\, D2B2 і т.д. проходять вертикально. Ця умова виконується, якщо b/a = К = 1,27, тобто фактична глибина оранки й кут нахилу скиби не перевищують допустимих значень: a_max=b/,27 0,79, O_max =arcsin(a_max0,7952⁰

Вибираючи глибину обробітку ґрунту, необхідно виконувати умову: К > 1,27. Для плугів загального призначення з полицями культурного і напівгвинтового типу рекомендують приймати К= 1,3-1,8, з гвинтовими -- 1,75-2,3.

Оскільки при оранці з передплужником (рис. 2.6, а) переріз основної скиби Г-подібної форми, а кут нахилу зменшується, значення К можна зменшити до 1,0-1,1, тобто орати глибше, ніж без передплужника.

а -- з передплужником; б -- без передплужника; 1 -- ніж; 2 -- передплужник; 3 -- корпус; 4 -- стояк; 5 -- полиця; 6 -- леміш; 7 -- польова дошка

Рис. 2.6. Технологічний процес перевертання скиби корпусом плуга:



При глибокій оранці плантажними плугами зрізують верхню частину скиби спеціальним корпусом з передплужником і скидають на дно борозни, а ту частину, що залишилася, піднімають і перевертають основним корпусом. Тому для плантажних плугів приймають К = 0,83-0,9.

Корпус плуга. Якість оранки залежить від форми робочої поверхні корпусу плуга, яку утворюють леміш і полиця. Корпус складається з лемеша 1 (рис. 2.7), полиці 2, стояка 3 і польової дошки 5 із п'ятою 6. У процесі роботи леміш підрізує скибу ґрунту знизу, трохи піднімає її і спрямовує на полицю. Полиця зсуває підняту скибу вбік, частково кришить її і, перевертаючи, скидає в борозну. Таке переміщення скиби зумовлюється формою лемішно-полице- вої поверхні корпусу й встановленням лемеша на полиці під певним кутом нахилу до дна і стінки борозни.

а -- з полицею культурного типу; б -- з напівгвинтовою полицею; в -- безполицевий; г -- вирізний; д -- з висувним долотом; е -- дисковий; е -- встановлення дискового корпусу; ж -- корпус з роторною полицею; 7 -- леміш; 2,9 -- полиці; 3 -- стояк; 4 -- перо полиці; 5 -- польова дошка; 6 -- п'ята польової дошки; 7 -- щиток; 3 -- розширювач; 10 -- верхній леміш; 11 -- нижній леміш; 12 -- долото; 73 --чистик диска; 74 -- диск; 75 -- фланець шпинделя; 76--ротор; 77--шків приводу полиці

Рис. 2.7. Корпуси плугів

Корпуси з поверхнею полиці культурного типу (рис. 2.7, а) добре розкришують і перевертають скибу, тому їх використовують для оранки давноорних ґрунтів, а також цілинних і перелогових земель. Проте для перелогових земель більше підходять напівгвинтові корпуси (рис. 2.7, 6), які добре перевертають задернілу скибу, оскільки в напівгвинтової полиці крило більше загнуте в бік скиби, яку перевертають.

Під час руху плуга ґрунт діє на корпуси і, внаслідок бокового тиску, плуг переміщується в бік незораного поля. Тому в нижній частині стояка кожного корпусу прикріплюють польову дошку 5, яка збільшує опорну поверхню корпусу і запобігає зміщенню плуга.

Під час роботи плуга для безполицевої оранки (рис. 2.7, в) скиба, підрізана лемешем, рухається вгору по його поверхні і переміщується на розширювач 8. При цьому скиба розкришується і ґрунт розпушується. Стояк корпусу виготовляють звуженим і обтічної форми, щоб зменшити опір. Щиток 7 захищає стояк від стирання.

Вирізні корпуси (рис. 2.7, г) застосовують для оранки підзолистих ґрунтів з невеликим орним горизонтом. Скиба, підрізана лемешем 11, рухається вгору по його поверхні. Леміш 10 розділяє скибу на дві частини. Нижня її частина проходить через виріз і, не перевертаючись, падає на дно борозни, а верхня надходить на полицю 9 і скидається на нижню розпушену скибу.

Корпуси з висувним долотом 12 (рис. 2.7, д) застосовують для оранки твердих глинистих і суглинкових ґрунтів.



1 -- рама; 2-- опорне колесо; 3 -- передплужник; 4 -- леміш; 5 --полиця; 6 --дисковий ніж; 7, 11 --стояки; 8 -- балка жорсткості; 9 -- гвинт опорного колеса; /0 --розкіс; 12-- кронштейн

Рис. 2.8. Плуг тракторний чотирикорпусний начіпний ПЛН-4-35:

Загальна будова плугів. Начіпний чотирикорпусний плуг ПЛН-4-35 призначений для оранки ґрунтів з питомим опором до 9 Н/см2, не засмічених камінням, під зернові, овочеві та технічні культури. Агрегатується з тракторами ДТ-75М і Т-150.

Плуг (рис. 2.8) складається з основних (корпус, передплужник З, дисковий ніж 6 і ґрунтопоглиблювач) і допоміжних (рама 1, механізм опорного колеса 9 і начіпки) робочих органів.

Корпус плуга складається з лемеша 4, полиці 5, польової дошки, що встановлені на башмаку, який прикріплений до сталевого штампового стояка 7. Леміш призначений для підрізання скиби ґрунту й спрямування її на полицю. Лемеші витримують великий тиск скиби і швидко спрацьовуються. Тому для їх виготовлення використовують спеціальні сталі. На плугах установлюють трапеціє- і долотоподібні лемеші.

Трапецієподібний леміш має прямолінійне лезо (рис. 1.9, а). З нижнього боку лемеша є потовщення, яке називають магазином. При спрацюванні магазин використовують для відтягування носка і леза.



а -- трапецієподібний; б -- долотоподібний; в -- з привареною щокою; г -- з висувним долотом; 1 -- магазин; 2 -- зона загартування; 3 -- щока; 4 -- долото

Рис. 2.9. Лемеші:

Долотоподібний леміш найбільш поширений. Він має витягнутий носок у вигляді долота (рис. 2.9, б). Долотоподібні лемеші довговічніші, ніж трапецієподібні, краще заглиблюються і стійкіші під час роботи, оскільки кромка леза долота розміщена на 10 мм нижче за лезо лемеша, а вістря долота входить у ґрунт. Ті місця долотоподібного лемеша, які найбільше спрацьовуються, роблять потовщеними.

Щоб досягти підвищення стійкості проти спрацювання, лезо лемеша на ширину 20-45 мм загартовують з відпусканням. Біля польового обрізу зону загартування збільшують до 50-75 мм. Лезо заточують з боку робочої поверхні (зверху). Товщина леза після заточування повинна бути не більше 1 мм. Промисловість випускає лемеші, що самозагострюються. На лезо такого лемеша наплавляють твердий сплав (сормайт № 1), після чого леміш охолоджують і загострюють. Під час роботи такі лемеші самозагострюються і служать довше, ніж звичайні. машина обробіток ґрунт плуг

Для роботи в дуже важких умовах (на кам'янистих ґрунтах) застосовують посилені лемеші з привареною щокою або планкою (рис. 1.9, в). Щоб поліпшити заглиблення корпусу при роботі на щільних ґрунтах, користуються лемешами з висувним долотом (рис. 2.9, г).

Полиця призначена для перевертання і розпушування скиби. Залежно від форми робочої поверхні розрізняють чотири типи полиць (рис. 2.10) -- циліндричні, культурного типу, напівгвинтові й гвинтові.

а -- циліндрична; б -- культурного типу; в -- напівгвинтова; г -- гвинтова

Циліндричні полиці добре розпушують скибу, але недостатньо її перевертають. Зараз на тракторних плугах такі полиці не застосовують. Полиці культурного типу добре розпушують скибу і під час роботи з передплужником добре її перевертають. Такі полиці здебільшого використовують на плугах, призначених для оранки дав- ноорних і слабкозв'язаних ґрунтів.

Напівгвинтові полиці забезпечують добре перевертання скиби, що важливо при оранці задернілих ґрунтів, але недостатньо її розпушують. Ці полиці встановлюють на плугах, призначених для оранки цілини та чагарниково-болотних ґрунтів.

Гвинтові полиці добре перевертають скибу, але недостатньо її розпушують. Такі полиці використовують рідко.

Польовою дошкою корпус плуга спирається на дно і стінку борозни. Під час оранки польові дошки запобігають зміщенню корпусів унаслідок дії бокових сил. Конструкції польових дощок показані на рисунку 2.11.



а -- прямокутна; б -- заднього корпусу з п'ятою; в -- чагарниково-болотного плуга; 1 -- польова дошка; 2 -- розширювачі; З -- розпірки

Рис. 2.11. Польові дошки

Польова дошка заднього корпусу (рис. 2.11, б) під час роботи зазнає найбільших навантажень і тому швидко спрацьовується.

Щоб підвищити строк служби польової дошки, до неї двома болтами прикріплюють змінну п'яту з відбіленого чавуну. Польові дошки чагарниково-болотного плуга виготовляють подовженими і обладнують розширювачами 2 (рис. 2.11, в). Щоб підвищити жорсткість конструкції, до розширювача й полиці приєднують розпірки 3.

Стояки плугів бувають литими, штампованими і зварноштампованими. Розрізняють високі і низькі литі стояки. Високі стояки застосовують на всіх тракторних плугах із плоскою рамою, низькі -- на плугах із зігнутою рамою.

Передплужник (рис. 2.12) -- це невеликий корпус з робочою поверхнею культурного типу, який підрізує маленьку скибу з боку польового обрізу корпусу (завтовшки 8-12 см; шириною захвату 2/з ширини захвату корпусу), обертає й скидає її на дно борозни, забезпечуючи краще перевертання скиби основним корпусом. За будовою передплужник подібний до основного корпусу і складається також з лемеша 5, полиці 4 і стояка 3. Передплужники встановлюють перед кожним корпусом.

1 -- щока; 2 -- хомут; 3 -- стояк; 4 -- полиця; 5 -- леміш

Рис. 2.12. Передплужник

Ніж (рис. 2.13) відрізує скибу у вертикальній площині. Ножі бу-вають дискові і череслові. Дискові ножі встановлюють на плугах за-гального призначення, череслові -- на спеціальних і кінних плугах.

Робочою частиною ножа є стальний диск 5 із загостреним лезом, який, перекочуючись по полю, розрізає ґрунт. Підшипники диска 4 обертаються на осі 2, закріпленій на консолі або у вилці. Консоль або встановлюється за напрямком руху. вилка кріпиться шарнірно, і ніж під час роботи само встановлюється за напрямком руху.

а -- дисковий; б -- чересловий; 1 -- напилок; 2 -- вісь; 3 -- маточина; 4 -- шарикопідшипник; 5 -- диск; 6 -- корпус; 7, 18 -- гайки; 8 -- ковпак; 9 -- водило; 10 -- корончаста шайба; 11--стояк; 12 і 13 -- накладки: 14 і 17 -- хомути; 15 -- держак; 16 хамут з накладкою

Рис. 2.13. Ножі

Ґрунтопоглиблювач (рис. 2.14) призначений для розпушування підорного шару ґрунту, так званої плужної підошви. Таке розпушу-вання сприяє кращому розвитку коріння рослин, оскільки поліпшується проникнення в ґрунт вологи й повітря. Плуги з ґрун-топоглиблювачами застосовують для оранки підзолистих ґрунтів, важких чорноземів, а також для оранки йолів під посіви технічних культур, закладання садів, лісових розсадників тощо. Ґрунтопог- либлення здійснюють на глибину 6-15 см нижче орного шару, за-стосовуючи лемішні, ланові і пальцеві ґрунтопоглиблювачі

Механізм опорного колеса. Опорні колеса встановлюють на мачіпних плугах для регулювання глибини оранки. З цією метою колеса обладнують гвинтовими механізмами. Гвинтовий механізм складається з гвинта 4 (рис. 2.16) і гайки 3, закріпленої у верхній ча-стині стояка 1. Гвинт загвинчений у гайку, пропущений в отвір на-прямного кронштейна 2 і застопорений від поздовжнього перемі-щення. Під час обертання гвинта 4 гайка 3 переміщується разом із стояком 1, піднімаючи або опускаючи раму плуга.

а -- опорне колесо плуга; б -- опорне колесо чагарниково-болотного плуга; в -- упорний підшипник; 1 -- стояк; 2 -- напрямний кронштейн; 3 -- гайка; 4 -- гвинт; 5 -- стопорний болт; 6 -- рукоятка; 7 -- упорний підшипник; 8 -- фланець; 9 -- гумове ущільнення; 10 -- кільце

Рис. 2.16. Механізм опорного колеса:

Начіпка призначена для приєднання начіпного плуга до трактора. Начіпка складається з двох стояків, з'єднаних між собою з розкосом, кронштейнів, що приєднуються до рами, і стояків. У кронштейнах закріплені пальці, до яких приєднуються нижні тяги начіпки трактора. У передній частині розкосу є отвори, через які приєднується верхня центральна тяга начіпки трактора.

Автозчіпки встановлюють на начіпних плугах, наліпних сівалках, картоплесаджалках та інших начіпних машинах. Автозчіпка призначена і впирається в планку для автоматичного з'єднання машини з трактором. Начіпні машини обладнують автозчіпками СА-1 і СА-2, які різняться між собою розмірами і міцністю

а -- замок; б -- рамка; в -- механізм заскочки; 1 -- рама плуга; 2 -- замок; 3 -- палець; 4 -- нижня тяга начіпки трактора; 5 -- верхня тяга; 6 -- щока рамки; 7 -- ролик; 8 -- заскочка; 9 -- рукоятка; 10 -- пружина; 11 -- канат

Рис. 2.17. Автозчіпка плуга

Зчіпка складається із замка (рис. 2.17, а) і рамки (рис. 2.17, б). Рамку прикріплюють на тягах механізму начіпки трактора, а замок -- на рамі плуга. За допомогою пальців З і щік 6 її прикріплюють до нижніх тяг 4 і верхньої тяги 5 начіпки трактора. Для фіксації рамки в замку між щоками закріплена заскочка 8, зуб якої входить в отвір

Для з'єднання плуга з трактором останній підводять до плуга під прямим кутом, добиваючись збігу осей симетрії рамки і замка. Коли рамка увійде в замок до зіткнення площин, умикають гідросистему трактора на підняття. При цьому рамка рухається вгору, зуб заскочки входить в отвір косинця замка і фіксує обидва вузли, запобігаючи роз'єднанню при випадкових діях на важіль маслорозподільника. Для від'єднання від трактора плуг опускають на ґрунт, за допомогою каната 11 повертають рукоятку 9, виводячи заскочку 8 з отвору замка, гідросистемою трактора опускають рамку і від'їжджають від плуга.

Плуг трикорпусний двоярусний ПЯ-3-35 (рис. 2.18) призначений для обробітку давноорних ґрунтів на глибину до ЗО см. Плуг скла-дається з рами 6, верхніх 2 і нижніх 3 корпусів, коліс передніх 1, колеса заднього 4, механізму польового колеса 7, механізму борозенного колеса 9, механізму заднього колеса 5, гідросистеми 8 і причепа 10.

Основою плуга є зварна рама, до якої з правого боку по ходу плуга прикріплені нижні корпуси. Перед нижніми корпусами встановлені верхні корпуси, призначені для підрізання верхнього шару ґрунту. На передній частині рами змонтовані механізми польового і борозенного коліс. Механізм борозенного колеса за допомогою тяги з'єднаний з механізмом заднього колеса. Ці механізми призначені для піднімання плуга в транспортне положення. Механізм борозенного колеса призначений для вирівнювання плуга в горизонтальній площині.

...