Ветеринарно-санітарна експертиза продуктів забою свиней в умовах ППВКО "Еталон" с. Скребиші Білоцерківського району Київської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дипломна робота

Ветеринарно-санітарна експертиза продуктів забою свиней в умовах ППВКО "Еталон" с. Скребиші Білоцерківського району Київської області



РЕФЕРАТ

Дипломна робота "Ветеринарно-санітарна експертиза продуктів забою свиней в умовах ППВКО "Еталон" с.Скребиші Білоцерківського району, Київської області"виконана на____ сторінках набрана на комп'ютері, складається з 7розділів, ілюстрована 17таблицями. Список використаних літературних джерел має ___ найменувань. Додатки.

Мета роботи - вивчення якості м'яса свиней, яке отримують на бойні ППВКО "Еталон" с.Скребиші, Білоцерківського району, Київської області.

Об'єктом дослідження були проби продуктів забою свиней.

Дослідження проводились в умовах лабораторії ветеринарно санітарної експертизи ППВКО "Еталон" с. Скребиші, Білоцерківського району, Київської області.

При виконанні практичної частини роботи нами були опановані наступні методики визначення якості м'яса свинини, такі як порядок огляду продуктів забою свиней на бойні; проведення ветеринарно-санітарна експертизи м'яса на свіжість за органолептичними та фізико-хімічними показниками; вивчено метод мікроскопічного аналізу свіжості м'яса (згідно з ГОСТ 23392-78); опановано методику дослідження на трихінельоз.

При написанні дипломної роботи ми вивчили та проаналізували динаміку надходження свиней на бойню ППВКО "Еталон" за поточний рік та якість отриманого м'яса; дослідили продукти забою свиней за органолептичними та фізико-фімічними показниками; дослідили проби свинини на трихінельоз для запобігання розповсюдження захворювання серед населення; провели бактеріоскопічне дослідження проб м'яса свинини.

Представлені розрахунки економічної ефективності проведених заходів, а також висвітленні питання охорони праці ППВКО "Еталон" с. Скребиші, Білоцерківського району, Київської області.

свинина експертиза ветеринарний санітарний



ВСТУП

Промислова переробка тварин дозволяє повністю використовувати продукти забою для виробництва харчової, кормової, медичної продукції.

На забій і переробку поступають, як правило, здорові тварини, але нерідко підлягають забою тварини хворі інфекційними, інвазійними хворобами незаразної етіології. Тому ветеринарним спеціалістам м'ясопереробних підприємств необхідно проводити самий суворий контроль при прийомі тварин на переробку, та кожний рік проводити ветеринарно-санітарну оцінку скотосировинної бази підприємства. Такі заходи впроваджені з метою зведення до мінімуму втрат м'ясної сировини, раціонального планування асортименту мясної продукції, гарантованого випуску лише доброякісної продукції для населення та сировини для галузей народного господарства, виключаючи можливість зараження людей інфекційними та інвазійними хворобами, спільними для тварин і людини.

Вчасно прийняті заходи дозволяють вчасно попередити розповсюдження бактеріальних, вірусних та гельмінтозних захворювань через технічну сировину, сировину для медичної промисловості і особливо через харчові продукти.

Якість одержуваної продукції в значній мірі залежить від стану сировинної бази підприємства, дотримання технології і гігієни первинної переробки тварин, а також від організації післязабійної ветеринарно-санітарної експертизи туш та внутрішніх органів.

Значну роль у забезпечені населення м'ясом і м'ясопродуктами відіграють забійні пункти окремих господарств, які мають порівняно невелику потужність і призначені для забою тварин на внутрішньогосподарські цілі. Вони дають можливість позбутися неконтрольованого забою тварин, забезпечують належний ветеринарно-санітарний контроль під час забою і переробки тварин, проведення ветеринарно-санітарної експертизи готової продукції, чим сприяють охороні здоров'я населення.

Враховуючи все вищесказане, під час виконання дипломної роботи перед нами були поставлені завдання:

Вивчити планування, вибір місця та забудівлю ділянки забійного пункту "Еталон" Київської області Білоцерківського району

Вивчити технологію і гігієну первинної переробки свиней на забійному пункті даного господарства

Провести ветеринарно-санітарну експертизу продуктів забою свиней

Проаналізувати результати ветеринарно-санітарної експертизи продуктів забою свиней, які поступили на бойню

Визначити якість продуктів забою свиней, отриманих на бойні.



1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Історія розвитку ветеринарно-санітарної експертизи

Ще на світанку людства постала потреба і необхідність відрізняти здорових і хворих тварин з метою недопущення захворенння людей від споживання в їжу недоброякісного мя'са. Так, наприклад у Давньому Римі і деяких містах Ближнього Сходу існували наглядачі, які слідкували за порядком забою тварин та торгівлею м'ясом, визначали габітус тварини та придатність її м'яса у їжу.

З ХІV по XVІстоліття у Києві існував цех м'ясників, у якому додержувалися суворих ветеринарно-санітарних правил. Забій тварин здійснювався лише на цехових забійних пунктах, а м'ясо зберігалося у льодниках[ 3].

До ХVІІІ століття в Росії не існувало постійних діючих боєнь, які б обслуговували населення, крім спеціального місця, де забивали тварин для царського столу. А якість м'яса час від часу перевіряли чиновники аптекарського приказу, а після його ліквідації - медичної канцелярії, яку очолював головний лікар [6 ].

У Росії реформи Петра І в кінці ХVІІ на початку ХVІІІ ст. започаткували навчання, що є праобразом ветеринарної освіти. У той час були закладені основи ветеринарно-санітарної експертизи (якщо її можна було так назвати у той період). У серпні 1683р. видано указ про заборону торгівлею рибою і м'ясом у куренях та на лавах. Другий указ стосувався торгівлі м'ясом , виданий у жовтні 1961р., у ньому йшлося про те, що м'ясо яке залишилося у м'ясників від продажу "в осінній та різдвяний м'ясоїди", потрібно солити. Заборону продавати худе (погане) м'ясо встановлював указ від 18вересня 1713р., який фактично забороняв м'ясникам забивати хворих тварин і продавати їх м'ясо. Саме цей документ започаткував обов'язковий контроль за м'ясом у місцях його продажу і передзабійний огляд худоби.

Накази 1713-1718 років свідчать про те, що перші спроби практичного застосування ветеринарно- санітарного передзабійного огляду худоби і м'яса після забою почали зароджуватися в Росії також за царювання Петра І. Так, наприклад, у 1718 році його наказом вимагалося наявність свідоцтва від місцевих органів самоврядування на кожну забиту тварину, а також впроваджувалися правила торгівлі на ринках Санкт- Петербургу, згідно з якими, всі люди, які займались торгівлею, повинні були носити "белые мундиры…и иметь во всем чистоту" [ 1].

Розповсюджені у ті часи на території Росії епізоотії серед великої рогатої худоби викликали великий падіж, тому було необхідно прийняти заходи з попопередження розповсюдження заразних захворювань. Одним з таких заходів стала організація забою худоби на м'ясо. Виданий в той час наказ забороняв м'ясникам здійснювати забій худоби в новопобудованих м'ясних рядах і вимагав забивати тварин у спеціально відведених для цієї мети місцях. Наказ передбачав також контроль за утилізацією внутрішніх органів в певних місцях і накладенні грошових штрафів за недотримання цього положення [ 4].

Ще пізніше було заборонено забивати і продавати тварин тим, хто не відноситься до "мясничего цеха".

Жорсткість існуючих тоді законів пояснюється тим, що особи, які займалися продажем худоби на м'ясо, забоєм тварин і продажем м'яса, не виконували ветеринарно-санітарних правил.

Таким чином в епоху Петра І в Росії вперше почали застосовувати передзабійний ветеринарно-санітарний огляд худоби і експертизу м'яса. Пізніше законодавчі органи Росії звернули увагу на необхідність ветеринарно-санітарного контролю за м'ясом та рибою, які імпортувалися в Росію з інших країн на морських судах. У зв'язку з цим був заборонений ввіз худоби та різного м'яса з Голандії, Шлезвіга, Голштинії та Саксонського округу на морських судах, а "ежели таковые окажутся, то в гавань не допускать".

Досить стрімко почала розвиватися ветеринарно-санітарна експер-тиза після створення потужних боєнь, які були побудовані в кінці ХІХ століття у Петербурзі, Одесі, Києві та інших місцях. При бойнях організовувалися ветеринарні відділи, що займалися контролем виробництва м'яса та м'ясопродуктів.

Архівні матеріали свідчать, що в Росії спостерігалося багато випадків захворювання і смерті людей там, де населення вживало у їжу переважно свинину. Потім з'ясувалося що причиною цього був трихінельоз - хвороба, яка вперше була зареєстрована у Вюртемберзі 1675р., а в Російській імперії- 1873р. Тому у 1876р. міністерство внутрішніх справ видало циркуляр "Про профілактичні заходи щодо захворювань людей від споживання свинини, яка містить трихіни" [ 1].

У 1882 році в Петербурзі за ініціативою М.А. Ігнатьєва та А.Г.Сєргєєва була відкрита перша мікроскопічна станція по дослідженню свинини на трихінельоз, а пізніше такі станції почали з'являтися у інших містах.

Всього до революції мікроскопічні станції існували у восьми великих містах Росії. На них досліджувалось не лише м'ясо, а й ковбасні вироби. Дослідження проводили за методом розробленим російським вченим В.В. Кувалдіним. Ковбаси підлягали хімічному аналізу, але за бажанням покупців проводили і дослідження на трихінельоз. І всеж тики основна маса ковбасних виробів, що продавалася на ринках, не досліджувалася. Відомо, що в Москві1896 року було проведено всього 33 дослідження ковбас, а перероблено на ковбасу 200000тис. пудів м'яса [ 7].

Незважаючи на те, що в Російській імперії ветеринарно-снітарна експертиза не знайшла широкого застосування в практиці м'ясної промисловості, Росії належить пріорітет в організації місць забою тварин, спорудженні спеціальних боєнь, переведенні боєнь на околиці міст і введенню передзабійного огляду тварин, а також післязабійного огляду туш та внутрішніх органів.

На початку ХХ століття загальновизнаною стала методика дослід-ження лімфатичних вузлів при проведенні ветеринарно-санітарної експертизи, яку запропонували І.М.Ковалевський та Н.О.Святославський. У 1904 вийшли перші правила бракування м'ясних продуктів. У відповідності з ними експертиза складалася з передзабійного огляду тварин та післязабійного контролю туш та органів. Для більш вірної санітарної оцінки туш та м'яса Н.Н.Марі та інші обгрунтували необхідність його бактеріологічного дослідження. На всеросійських з'їздах ветеринарних лікарів 1903,1910,1914 років працювали секції по скотобійній справі та м'ясоведенню, на яких був розроблений ряд рекомендацій по технології переробки тварин і ветеринарно-санітарній експертизі м'яса. Проте багато які питання м'ясоведення в ті часи не були вирішені.

У 1959році було організовано Український науково-дослідний інститут м'ясної і молочної промисловості, нині Технологічний інститут молока і м'яса УААН.

У 1977році у Києві було створено Український науково-дослідний ветеринарний інститут, нині інститут ветеринарної медицини УААН.

В третій редакції Закону України "Про ветеринарну медицину" від 15 листопада 2001року №2775-ІІІ в розділі ІІІ встановлено порядок ветеринарно- санітарного контролю та нагляду в тому числі державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд за надходженням та забоєм тварин. Переробкою, зберіганням, транспортуванням та реалізацією продукції тваринного походження (стаття 15), державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на ринках(стаття 16), ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на державному кордоні та тронспорті (стаття17), ветеринарно-санітарний контроль та нагляд під час полювання (стаття 18), тощо [ 5].

Наказами 1996, 1999, 2000, 2002, 2003, 2004 років було встановлено ряд правил щодо проведення ветеринарно-санітарної експертизи м'ясних, молочних та інших продуктів на ринках, переробних підприємствах тощо.

В теперешній час виникають усе нові проблеми в області ветеринарно-санітарної експертизи, пов'язані з розпадом великих колективних господарств і виникненням приватних, менших за розмірами потужностями, та постійним збільшенням асортименту продукції, яка пропонується виробниками.

1.2 Стан розвитку м'ясної промисловості, зокрема свинарства в Україні

В Україні, свинарство здавна вважалося національною галуззю сільськогосподарського виробництва. Були часи, коли свинини в загальному виробництвім'ясабуло58,7%. Історія фіксує періоди інтенсивного розвитку свинарства та його катастрофічного занепаду. І все ж, попри періодичні економічні катаклізми, цілеспрямовані дослідження з теорії та практики ведення галузі тривали. Ось деякі факти з історії свинарства в Україні: в 1913 році нараховувалося 8,5 млн. свиней, в 1940 - 9,2; в 1944 - 2,9; в 1950 - 7,0; в 1979 - 21,4; в 2004 - 6,6 млн. голів. Рекордний вал виробництва свинини (1576 тис. т у забійній масі) було зареєстровано в 1989 році, або по 30-31 кг на душу населення, що відповідало науково обґрунтованим медичним нормам споживання цього продукту харчування. На превеликий жаль, слід також констатувати, що на початок 2008 року чисельність свиней в усіх категоріях господарств ледь перевищувала 7,3 млн голів, а загальне виробництво м'яса становило 493,7 тис., тобто за 15 років поголів'я і виробництво свинини скоротилося майже втричі. Слід визнати, що в Україні свинарство і до 90-х років минулого століття в звичайних колгоспах та радгоспах не вирізнялося високою продуктивністю тварин. За незначним винятком обсяги виробництва зростали за рахунок збільшення поголів'я. Тому не повторюватимемо помилок минулого. Сьогодні для досягнення успіху конче потрібні докорінні зміни в селекції тварин, технології годівлі та утримання, в підготовці кваліфікованих спеціалістівдляроботивгалузі. Соціально-економічні умови, що склалися останніми роками в Україні, ставлять перед галуззю завдання, виконання яких може забезпечити внутрішню потребу у високоякісній свинині, а також використовувати продукцію як додаткове джерело фінансових надходжень до бюджету держави. Розроблено й затверджено спеціальний документ: "Програма розвитку свинарства України до 2010 року", яким передбачено довести виробництво свинини в забійній масі до 1 млн 420 тис. т, і це цілком реально, бо в недалекому минулому вже виробляли значно більше. Нині в регіонах України розводять понад десяток різних порід свиней вітчизняного й зарубіжного походження, а також спеціалізованих типів і ліній. В країні створено відповідну племінну базу, яка є надбанням держави й багаторічної праці вчених-селекціонерів разом зі спеціалістами та керівниками господарств. На основі проведеного вперше в історії свинарства України породовипробування в оптимальних умовах дослідного господарства Інституту свинарстваім. О. В. Квасницького УААН було виявлено, що свині, яких розводять в країні, за чистопородного поєднання приводили по 10-12 і більше поросят за опорос, які на контрольній відгодівлі на кормосумішах власного виробництва досягали живої маси 100 кг за 6-6,5 місяця із середньодобовими приростами 689-728 г і затратами на 1 кг приросту 4,28-4,65 к. о. В разі різних міжпородних схрещувань і породно-лінійної гібридизації продуктивність тварин (за різними ознаками) підвищувалася на 3-18%. Для подальшого збільшення виробництва свинини потрібно спрямувати увагу на збереження та вдосконалення вітчизняного племінного генофонду [ 10].

В останні роки масове поповнення м'ясопереробних підприємств імпортною (дешевшою) свининою призвело до різкого зниження закупівельних цін на відгодованих товарних свиней (до 7-6 грн за 1 кг живої маси), що не виправдовує затрати на їхнє вирощування та відгодівлю і взагалі веде до знищення вітчизняного свинарства. При цьому слід додати, що реалізаційна ціна свинини на ринках за 1 кг сягає нині30-35грнібільше. Загалом за січень-серпень 2009року загальний обсяг виробництва продукції тваринництва порівняно з відповідним періодом 2008р., збільшився на 3,1%, у т.ч. в аграрних підприємствах - на 9,6%, у господарствах населення - зменшився на 1,0%, про це повідомляє Держкомстат (таб.№1).

Таблиця №1 - Порівняння обсягів виробництва м'яса то молока за 2009 рік до відповідного періоду 2008 року

М'ясо всіх видів (у живій вазі)	Молоко всіх видів
тис.т	у % до відповідного періоду 2008р.	тис.т	у % до відповідного періоду 2008р.
Січень	263,7	94,7	585,1	99,2
Січень-лютий	459,1	93,7	1196,4	99,4
Січень-березень	657,8	94,3	2065,7	99,6
Січень-квітень	907,1	94,8	3074,5	99,8
Січень-травень	1078,6	95,2	4367,5	99,5
Січень-червень	1273,7	96,7	5664,3	99,2
Січень-липень	1472,9	98,5	6950,2	99,1
Січень-серпень	1669,9	99,2	8158,2	99,0

Господарствами населення на початок вересня утримувалось 69,4% загальної чисельності великої рогатої худоби, у т.ч. корів - 78,3%, свиней - 56,7%, овець і кіз - 83,6%, птиці всіх видів - 56,8% про це свідчать дані наведені у таблиці№2

Таблиця №2 - Поголів'я худоби та свиней станом на 2009 рік

Велика рогата худоба	Свині
тис. голів	у % до відповідної дати попереднього року	тис. голів	у % до відповідної дати попереднього року
На 1 лютого 2009р.	5141,0	93,0	6502,8	96,4
На 1 березня 2009р.	5348,0	93,6	6682,6	99,8
На 1 квітня 2009р.	5609,7	94,2	6860,4	102,3
На 1 травня 2009р.	5759,1	95,1	6844,0	104,8
На 1 червня 2009р.	5802,5	95,6	7082,7	106,1
На 1 липня 2009р.	5797,5	96,1	7204,1	106,6
На 1 серпня 2009р.	5736,1	96,2	7325,8	107,3
На 1 вересня 2009р.	5652,6	96,4	7385,5	107,5



У 2009 році відмічається збільшення виробництва основних видів тваринницької продукції, та м'яса зокрема в дев'яти областях України та Автономній Республіці Крим, як відмічено у таблиці №3.

Таблиця №3 - Виробництво основних видів продукції тваринництва за січень-липень 2009 року, згідно даних Держкомстата.

М'ясо всіх видів (у живій вазі)	Молоко всіх видів
тис.т	у % до відповідного періоду 2008р.	тис. т	у % до відповідного періоду 2008р.
Україна	1472,9	98,5	6950,2	99,1
Автономна Республіка Крим	115,4	101,2	208,5	102,8
області
Вінницька	48,7	85,6	494,9	100,2
Волинська	63,6	106,9	277,2	97,0
Дніпропетровська	138,2	107,4	205,8	94,1
Донецька	73,9	97,4	223,4	97,1
Житомирська	34,0	95,0	375,9	100,2
Закарпатська	34,7	104,5	242,0	98,2
Запорізька	44,1	96,9	173,4	96,7
Івано-Франківська	43,1	91,7	282,2	99,8
Київська	150,6	89,8	283,2	93,3
Кіровоградська	32,1	88,4	212,7	100,7
Луганська	31,2	88,1	190,5	96,5
Львівська	87,1	103,0	425,3	94,2
Миколаївська	19,7	88,7	221,2	100,6
Одеська	37,3	84,8	245,6	98,9
Полтавська	35,4	101,1	420,5	108,1
Рівненська	45,8	100,2	262,0	96,8
Сумська	28,7	87,2	279,2	102,8
Тернопільська	28,9	92,0	244,9	99,3
Харківська	61,6	101,8	283,3	98,8
Херсонська	39,9	96,6	191,8	100,8
Хмельницька	37,7	94,5	370,5	99,7
Черкаська	180,1	113,8	302,0	98,9
Чернівецька	30,8	101,3	175,2	95,3
Чернігівська	30,3	90,2	359,0	102,3

1.3 Свині-як сировина для м'ясопереробної промисловості

Свині, які поступають на забій, оцінюються згідно вимог ГОСТ 1213-74 "Свині для забою" зі змінами які були внесені Державним комітетом по стандартах в 1985році. Згідно ГОСТу забійні свині та поросята повинні відповідати вимогам діючого ветеринарного законодавства. Якість забійних свиней встановлюється залежно від їх віку, статі, маси тіла та ступеню жирового відкладання та поділяється на п'ять категорій, які вказано в таблиці №4 [ 9].

Таблиця №4 - Характеристика забійних свиней

Категорія свиней	Характеристика категорій	Жива вага, кг	Товщина шпику, см
Перша	Беконні свині і молодняк у віці до 8 місяців включно, відгодовані у спеціалізованих господарствах на раціонах , що забезпечують одержання високоякісної беконної свинини; масть біла,шкіра без пігментних плям; тулуб без перехвату за лопатками, довжина туші не менше 100см, шкіра без будь-яких уражень	80- 105	1,5-3,5
Друга	-м'ясні свині і молодняк -молодняк, свині-підсвинки	60-130 20-60	1,5 -4,0 1,0- більше
Третя	Жирні свині,свиноматки і кнури	-	4,1 і більше
Четверта	Кабани і свиноматки	Понад 150	1,5-4,0
П'ята	Поросята-молочники з білою чи злегка рожевою шкірою, без пухлин,висипів, синців,ран та укусів;остисті відростки спинних хребців і ребра не виступають	4-8	-

Самці для першої категорії (беконний молодняк) повинні бути кастровані не пізніше як у двохмісячному віці, а для другої, третої та четвертої категорії - не пізніше чотирьох місячного віку. Свиней які відповідають вимогам першої категорії, але мають на шкірі пухлини, крововиливи та травматичні пошкодження, відносять до другої категорії.

Свині першої категорії являють собою найбільш цінну категорію м'ясних свиней. Підвищені смакові якості їх м'яса і шпику сприяють отриманню м'ясопродуктів вищої якості. Свині другої категорії (м'ясний молодняк) є універсальним видом сировини для м'ясної промисловості, як зазначають А.С.Зеньков та С.І.Лосьмаков [1990], м'ясних свиней доцільно вирощувати до 8-9 місячного віку, коли інтенсивний ріст у них співпадає з максимальним відкладенням білка в тілі [ 11].

М'ясо підсвинків другої категорії масою до 59 кг не є цінним для м'ясної промисловості, воно менш калорійне і містить більше вологи, не відзначається добрим смаком і швидко псується при зберіганні [ 4].

Свині жирні (третя категорія) незалежно від віку та маси дають туші зі зменшеним вмістом м'язевої тканини і великої кількості шпику. М'ясо свиней четвертої категорії (кнури і свиноматки) в основному використовують в ковбасному виробництві.

М'ясо поросят -молочників релізується у свіжому вигляді.

Згідно ГОСТ 7724-77 "М'ясо. Свинина в тушах та напівтушах", м'ясо свиней в залежності від миси туш, товщини шпику, віку тварин та характеру первинної обрбки розділяють на п'ять категорій вгодованості (табл. №5), кожна з яких маркується відпоідними клеймами. Клеймо засвідчує благополучність м'яса у санітарному відношенні і позначає категорію вгодованості. На кожну напівтушу придатну для використання на харчові цілі, ставлять одне клеймо згідно вгодованості. Туша, яка не відповідає вимогам стандарту внаслідок дефекту обробки маркується одним клеймом, з правого боку від якого ставиться штамп з буквами ПП. На туші, які визнані умовно придатними, ставлять клеймо згідно вгодовності, додаючи з правого боку штамп, що вказує порядок знешкодження м'яса ("на проварку", "стерилізація" і т.д.). Туші від тварин, хворих на бруцельоз та фіноз, клеймують штампами з відповідними назвами [12 ].



Таблиця №5 - Категорії вгодованості свиней

Категорія вгодованості	Характеристика категорії	Маса туші в парному стані	Товщина шпику над остистими відростками між 6-7 грудними хребцями,см
1 (беконна)	М'язова тканина добре розвинена, шпик щільний білого кольору чи з рожевим відтінком;на поперечному розрізі між 6-7 ребрами не менше двох прошарків м'язевої тканини; довжина півтуші не менше 115см	53-72	1,5-3,5
2 (м'ясна- молодняк)	1.Туші молодняка м'ясних свиней · в шкурі · Без шкури 2. туші підсвинків · Без крупу · У шкурі · Без шкури	39-98 34-90 37-91 12-39 10-34	1,5-4,0 1,5-4,0 1,5-4,0 1,0 і більше 1,0 і більше
3 (жирна)	Туші жирних свиней	Без обмежень	4,1 і більше
4 (промислова переробка)	Туші свиней: · В шкурі · Без шкури · круповані	98 90 91	1,5-4,0 1,5-4,0 1,5-4,0
5 (м'ясо поросят)	Туші поросят молочників, шкура біла чи рожевувата, без пухлин,висипів,крововиливів,ран, укусів, остисті відростки хребців і ребра не виступають	3-6	-

У торгівельну мережу свинина першої, другої і третьої категорії надходить у вигляді повздовжніх напівтуш. Кожна напівтуша поділена на 7 відрубів з підрозділенням на два сорти. Свинина п'ятої категорії (м'ясо поросят) надходить цілими тушками з головою, ногами, без внутрішніх органів.



1.4 Харчова цінність, морфологічний та хімічний склад свинини

Свиня є єдиною твариною, здатною забезпечувати нашу потребу в жирах тваринного походження, тоді як м'ясо ми можемо одержувати і від великої рогатої худоби, птиці, овець, кролів та інших тварин. Дехто стверджує, ніби у нас, в Україні, сало не купують, начебто воно не має попиту й навіть протипоказане, позаяк містить багато холестерину, що відкладається в організмі людини. Мусимо заперечити, бо, за даними спеціальних досліджень, у 100 г свинини міститься 60 мг холестерину, яловичини -- 67, телятини -- 84, м'ясі птиці -- 113, маргарину -- 186, масла вершкового -- 244, яєчного білка -- 1560, риб'ячого жиру -- 5700 мг. У свинячому салі холестерину -- взагалі тільки сліди. Воно містить усі незамінні амінокислоти: лізин, триптофан, метіонін, а також всі вітаміни та незамінні жирні кислоти, останні -- в такій кількості: лінолева -- 5,7%, ліноленова -- 2,8, архідонова -- 0,42. Двох перших немає у вершковому маслі, архідонової -- у рослинній олії. У народі свиняче сало вважають живою їжею, в якій зберігаються всі біологічно цінні властивості, що "не покалічені" й "не вбиті" грубою переробкою. Вважають також: аби стати довгожителем, тобто прожити 85-90 років, потрібно щодня з'їдати 50 г свинячого сала. Більше того, сучасна медицина встановила, що його біохімічні властивості сприяють виведенню радіонуклідів з організму людини, і через це рекомендовано з профілактичною метою, особливо в екологічно неблагополучних зонах, споживати щоденно жінкам 40-45 г, а чоловікам 60-70 г свинячого сала.[2] Харчова цінність свинини значною мірою залежить від якісного складу білків м'яса і ступенем збалансованості його амінокислотного складу.

Найбільшою харчовою цінністю у м'ясі відрізняється м'язова тканина. До її складу входить значна кількість лабільних речовин вміст та властивості яких можуть змінюватись як при житті (передзабійне утримання) так і після забою тварини.

В середньому у м'ясі тварин міститься води 68,5%, білків 19-20%, вуглеводів 1%, жиру 10-11%, золи 1%(табл.№6).

Таблиця №6 - Хімічний склад та калорійність м'яса - свинини (за І.В.Шуровим)

Вгодованість	Вода,%	Білки,%	Жири,%	Мінеральні речовини,%	Калорійність м'яса, ккал/100г
Свинина жирна,охолоджена	47,5	14,5	37,3	0,7	406
Свинина м'ясна охолоджена,	60,9	16,5	21,5	1,1	269
Свинина жирна, заморожена	45,8	15,1	38,4	0,7	419
Свинина м'ясна, заморожена	59,5	17,1	22,3	1,1	277

Вміст води у м'язах коливається від віку тварин: чим вони молодші, тим більше вологи у м'язах. Крім того вміст вологи зменшується по мірі збільшення вмісту жиру.

Вода, яка входить до складу м'язевої ткнини, не однорідна за своїми фізико-хімічними властивостями, тому роль її неоднакова. Розрізняють дві форми води - вільну та зв'язану. Остання активно утримується головним чином білковими речовинами, вуглеводами та ліпідами, такий стан обумовлений наявністю хімічного або фізико-хімічного зв'язку між водою та речовиною. Близко 70% води тканини асоційовано з білками міофібрил [ 9].

Після висушування м'язевої тканини сухий залишок складає 30% у тому числі і органічні речовини 23-28%.

Так як м'язова тканина є основним джерелом білку, її поживна цінність залежить від вмісту та повноцінності останніх. Білки м'язової тканини повноцінні, вони містять майже всі незамінні амінокислоти, які необхідні для життєдіяльності людини (табл. №7) [ 11].



Таблиця №7 - Вміст амінокислот у м'ясі свиней (% до загального білка)

Амінокислоти	М'ясо- свинина
Незамінні: Аргінін	6,4
Валін	5,0
Гістидин	3,2
Ізолейцин	4,9
Лейцин	7,5
Лізин	7,8
Метіонін	2,5
Треонін	5,1
Фенілаланін	4,1
Триптофан	1,4
Замінні: Аланін	6,3
Аспаргілова кислота	8,9
Гліцин	6,1
Глютамінова кислота	14.5
Пролін	4,6
Серин	4,0
Тирозин	3,0
Цистин	1,3

Найбільшою біологічною цінністю відзначаються міозин 40% ( відноситься до глобулінів, має оптимальний кислотний склад та високу засвоюваність) та міоген 20 % білків м'язів. Колаген та еластин входять до складу оболонок м'язевих волокон і є неповноцінними, вони обумовлюють ступінь жорсткості м'яса [ 15].

Ще однією незамінною складовою м'яса є жири, кількість яких залежить від багатьох факторів і коливається від 0,5%-40%. У хімічному відношенні жири савців є сумішшю складних ефірів та жирних кислот (пальмітинової, стеаринової, олеїнової). Чим більше в жирі олеїнової кислоти, тим він м'якший і точка плавлення його нижча, а при збільшенні вмісту стеаринової кислоти жир стає твердішим і точка плалення його підвищується. Свинячий жир має темпертуру плавлення 30-40оС, а чим нижча температура плавлення жиру тим вища його засвоюваність. До складу жиру входять також фосфатиди, стериди, ферменти і вітаміни.

Жир обумовлює високу калорійність м'яса: чим більше в м'ясі жиру тим вища калорійність. Крім того наявність в м'ясі жиру значно поліпшує його смакові якості: м'ясо з недостатньою кількістю жиру більш жорстке і менш смачне, проте надлишок жиру знижує засвоюваність його організмом. Для засвоюваності краще м'ясо у сухій речовині якого є однакова кількість білка й жиру (табл. №8) [ 5].

Таблиця №8 - Вміст ненасичених жирних кислот у свинному жирі, %

Вид жиру	Ненасичені жирні кислоти
	олеїнова	лінолева	Ліноленова	Арахідо-нова	Пантоте-нова
Внутрішній	45,2	4,2	0,4	0,4	0,1
Міжм'язовий	44,9	6,8	0,4	0,4	------
Поверхневий	43,3	7,4	0,4	0,2	0,1

До складу м'яса тварин входять екстрактивні речовини, які надають йому специфічного смаку і аромату, а також беруть участь у процесах дозрівання м'яса, їх кількість становить 1-3% в залежності від віду тварини, віку, статі, вгодованості. Екстрактивні речовини поділяються на азотисті- різні сполуки що містять азот, але не є білками 0,3-0,7%; та безазотисті 0.4-0,9% [ 12].

Наявність азотистих екстрактивних речовин зумовлює утворення специфічного смаку та аромату м'яса, та беруть участь у процесах травлення (карнозин, таурин.ансерин, креатин, креатинін). Безазотисті екстрактивні речовини (глікоген, глюкоза, мальтоза та продукти їх розпаду) беруть участь у процесах дозрівання м'яса, їх кількість залежить від вгодованості тварини, виду годівлі, передзабійного стану і пори року.

М'ясо дорослих тварин містить більшу кількість азотистих екстрактивних речовин і меншу кількість безазатистих екстрактивних речовин, ніж м'ясо молодняку і навпаки.

Вміст мінеральних речовин у м'ясі тварин відносно сталий і складає 1%, серед них 40% складають фосфорні сполуки. Мінеральні речовини поділяються на макроелементи і мікроелементи, вміст останніх залежить від наявності їх у ґрунті , воді та кормах уданій географічній зоні.

М'ясо є добрим джерелом вітамінів, у ньому містяться вітаміни А,С,D,E,B. Однак вітаміни А,С,D,E у м'ясі містяться у незначних кількостях і не мають практичного значення. Вміст вітамінів у свинині залежить від якості годівлі та жирності м'яса. Чим більше у раціоні свиней вітамінів групи В, тим більше їх у сирій свинині. Чим жирніша свинина, тим менше у ній вітамінів (у % відношенні) [7 ].

Таблиця №9 - Вміст макроелементів у свинині, мг%

Макроелементи	Мг%
Фосфор	180-220
Калій	270-300
Натрій	40-70
Кальцій	8-12
Магній	20-24
Залізо	1,7-2,5
Цинк	1,4-1,5
Хлор	60
Сірка	215

Таблиця № 10 - Вміст мікроелементів у свинині мг%

Мікроелементи	Мг%
Мідь	0,03-0,17
Марганець	0,01-0,04
Кобальт	0,004-0,005
Молібден	0,007-0,012
Нікель	0,006-0,007
Олово	0,004
Алюміній	0,44
Свинець	0,008
Хром	0,002-0,02
Барій	0,04
Ванадій	0,007
Фтор	-
Йод	0,013

М'ясо свиней є дуже цінним продуктом харчування, як джерело вітамінів групи В (табл.№11).

Таблиця №11 - Вміст вітамінів групи В у свинині

Вітаміни	Вміст у свинині,мг%
Тіамін (вітамін В1)	0,6-1,4
Рибафлавін (вітамін В2)	0,18-0,24
Піридоксин (вітамін В6)	0,5-0,6
Нікотинова кислота (вітамін РР)	4,0-8,7
Пантотенова кислота (вітамін В3)	1,2-2.0
Біотин (вітамін Н)	0,004-0,007
Р-амінбензойна кислота	0,08
Холін	42-120
Фолієва кислота	0,01
Ціанкобаламін (вітамін В12)	0,001-0,004

Більшість вітамінів групи В стійка до високих температур і не руйнується внаслідок термічної обробки м'яса. Тіамін підчас приготування м'яса зберігається до 75%, рибофлавін та нікотинова кислота стійкі до високих температур і практично не руйнується; вітамін В6 та інші вітаміни групи В стійкі до високих температур та факторів зовнішнього середовища і не руйнуються. Охолодження та замороження м'яса і зберігання його в цих станах не впливає на вітамінний склад продукту [ 4].

Якість м'яса і його біологічна цінність визначається не лише за хімічним складом а й за морфологічним складом м'яса. За морфологічним складом м'ясо не однорідне, воно складається з: м'язової, сполучної, кісткової, жирової тканини, крові, лімфатичних судин та елементів нерової тканини. Кількісне співвідношення тканин в туші залежить від ступеню вгодованості, породи, статі, віку.

М'язова тканина поділяється на гладеньку та поперечно-посмуговану. З гладенької побудовані м'язові оболонки кровоносних судин, діафрагмального відділу харчотравного каналу,сечостатевих органів. Клітини цієї тканини мають веретеноподібну або зірчасту форму і мають велику кількість міофібрил. Із поперечно-посмугованої тканини складаються: скелетна мускулатура, м'язи глотки, язика, гортані, верхньої ділянки стравоходу, діафрагма. Скелетна мускулатура скорочується у відповідь на імпульси, що надходять з кори великих півкуль. Ця тканина побудована з м'язових волокон, що мають поперечну посмугованість. М'язові волокна з'єднуються в пучки і утворюють м'язи, вкриті сполучнотканинною оболонкою - фасцією. На поперечному розрізі м'язів можна спостерігати велику або дрібну зернистість, що залежить від товщини пучків та розвитку сполучної тканини, яка їх вкриває. Зернистість та волокнистість м'язевої тканини певною мірою дозволяє судити про харчову цінність м'яса. В свинині міститься до 44% м'язової тканини [14 ].

Наступною морфологічною одиницею, яка визначає якість м'яса є жирова тканина. Яка являє собою різновид пухкої сполучної тканини, яка рясно насичена жировими клітинами, які складаються з ядра та цитоплазми, в центральній частині якої накопичуються жирові краплинки. Жир накопичується не лише в місцях наявності сполучної тканини, а й саркоплазмі м'язових волокон. У м'ясних порід свиней жир накопичується також між м'язами та в товщі м'язових волокон, утворюючи "мармуровість" м'яса, у сальних порід свиней - переважно в підшкірній клітковині та внутрішніх органах. Кількість жиру в свинячій туші коливається в залежності від пори року, віку, вгодованості і становить від 12,5 до 40%.

Жир, особливо міжм'язовий, в помірних кількостях покращує харчові та смакові якості свинини.

Кісткова тканина є щільним різновидом сполучної тканини. Кістки розрізняють плоскі (лопатки, ребра, кістки голови) та тубчасті (кістки кінцівок). Трубчасті кістки мають порожнини заповнені кісковим мозком. В залежності від породи та вгодованості загальна вага кісток до м'яса кладає 5-9%[ 6].

Із кісток тварин одержують ряд харчових і промислових товарів та технічних виробів - харчовий та технічний жир, желатин, клей, кісткове борошно.

Хрящова тканина поділяється на гіалінову, еластичну та волокнисту. Із гіалінової хрящової тканини складається гортань, трахея, бронхи, носова перегородка; з еластичної - вушна раковина; з волокнистої - міжхребцеві диски.

Щільна еластична сполучна тканина утворює сухожилки, зв'язки, фасції, апоневризми, сухожилкові центри діафрагми і складається з клейдаючих волокон, при варці яких отримують клей.

Кількість сполучної тканини в тушах коливається від 9,7 до 12,5%. На долю лімфатичних судин припадає 0,5 -0,6% від загальної ваги туші.

Нервова тканина в туші представлена уривками периферичних нервових волокон в дуже незначній кількоті. Основна частина нервової тканини входить до складу головного і спинного мозку, вона багата білком та фосфором [ 7].

1.5 Харчова цінність свинини та показники її якості

Важливий показник харчової цінності свинини є її доброякісність, тобто відсутність у м'ясі сторонніх або тих, що утворилися під час зберігання домішок, шкідливих для здоров'я людини.

Харчова цінність свинини багато в чому визначається її зовнішнім виглядом, кольором, показником рН, вологоутримуючою здатністю, смаком, запахом, ніжністю, соковитістю, тобто тими властивостями, які з одного боку збуджують чи пригнічують секреторно-моторну дільність органів травлення, а з іншого - обумовлюють технологічні властивості м'яса.

Колір свинини залежить від стану м'язових пігментів і коливається від маже білого до різних відтінків червоного. Колір м'яса оцінюють органолептично, але у наш час є кілька лабораторних методів оцінки кольору м'яса. На Україні інтенсивність забарвлення м'яса визначають в основному екстракційним методом, який дозволяє вирахувати загальну кількість фарбуючого пігменту м'язової тканини. Він визначається у вигляді солянокислого гематину, що утворюється при взаємодії міоглобіна з хлористоводневою кислотою.

Існують також способи визначення забарвлення м'яса які базуються на використанні сперктрофотомерів.

Кислотність. В якості значення кислотності м'яса прийнята величина рН, яка визначається як від'ємний логарифм концентрації водневих іонів.

Показник рН м'яса характеризує ступінь інтенсивності перебігу біохімічних процесів (в основному гліколізу), які відбуваються у м'язах після забою тварин. Від величини рН залежать також здатність утримувати вологу, ніжність , соковитість та смакові якості м'яса.

Прийнято важати, що найбільш об'єктивна оцінка величини рН м'яса - через 45хв після забою тварини. У здорових, відпочивших свиней рН м'яса через 45хв після забою наближається до 7,0 зниження рН нижче 6,0 свідчить про ненормальний перебіг гліколізу в м'язах забитих свиней та можливість розвитку небажаних наслідків. В разі недостатньо інтенсивного гліколізу в тканинах величина рН м'яса може підвищуватись, що також не бажано [ 4].

Вологоутримання м'яса залежить від наявності у ньому вільної та зв'язаної з білками води. Здатність м'яса утримувати воду залежить від біологічних особливостей і фізіологічного стану тварини перед забоєм. Визначається вологоутримуюча здатність м'яса і м'ясопродуктів за вмістом у них зв'язаної води; кількість останньої виражають у відсотках до маси м'яса або його вологи. Метод базується на визначенні кількоств виділеної води шляхом пресування або ценифугування м'яса.

Уварюваність - це сукупність втрат м'ясного соку при нагріванні, за нею частково можна судити про вологоутримуючу здатність м'яса, соковитість та ніжність м'яса, оскільки з м'ясним соком виділяється не лише волога, а й інші речовини, які зумовлюють якісні характеристики м'яса.

М'ясо добірної якості завжди відрізняється меншими загальними втратами маси при варці, відтак при рН свинини нижче 5,9 втрати сока при варці становлять 40-50%, а при рН вище 6,0 - всього лише 20%.

Величину втрат м'ясного соку при нагріванні визначають за різницею маси наважки м'ясного фаршу до і після нагрівання.

1.6 Вимоги, щодо отримання м'яса належної якості

М'ясо одержане від стомлених тварин погано знекровлюється, швидко псується, має низькі смакові та кулінарні властивості. Тому після транспортування до місць забою тваринам необхідно відпочити, при цьому створюються умови для виведення з організму продуктів, які негативно впливають на якість м'яса [ 4]. Прийнятих тварин розміщують у загони, які мають годівниці та поїлки; там вони відпочивають, отримуючи корм та воду. Після відпочинку тварин направляють для передзабійної витримки, яка у свиней становить 12-14 годин. Протягом цього часу тварин не годують, але водопій не обмежують, припиняючи його за 2-3години до забою. Правильне дотримання передзабійного режиму має велике значення. Витримка тварин сприяє очищенню шлунково-кишкового тракту від вмісту, що полегшує первинну переробку, виключає можливість забруднення туш і органів при ненавмисному пошкодженні кишечнику чи шлунка, покращує санітарний стан забійного пункта [ 3]. Перед забоєм також необхідно максимально очистити шкіру тварин від бруду. З цією метою на великих м'ясокомбінатах тварин обмивають під душем, а на підприємствах з невеликими потужностями проводять механічну очистку шкіри від навалу і обмивають кінцівки.

Однак найголовнішою умовою отримання доброякіного м'яса є передзабійний ветеринарний контроль. Він здійснюється лікарем ветеринарної медицини і починається із зовнішнього огляду тварин. Обов'язково проводять термометрію (у свиней- вибірково), перевіряють ветеринарні документи видані на тварин. При виявленні хворих тварин з підвищеною чи зниженою температурою тіла, їх ізолюють і не допускають до забою, до встановлення діагнозу.

Результати передзабійного огляду і термометрії обов'язково реєструються в журналі встановленої форми.

Хворих тварин після встановлення діагнозу забивають ізольовно від здорових або на санітарній бойні. Це правило стосується: тварин з ураженням травного каналу, з септикопіємічними процесами родових шляхів, з гнійними запаленнями будь-яких органів та тканин, а також з захворюваннями які можуть бути причинами харчових токсиконфекцій; тварин, яких підозрюють у захворюванні хворобами, що потребують особливих заходів та обмежень при ветеринарно - санітарній оцінці м'яса (колібактеріоз, сальмонельоз, чума, бешиха свиней,тощо. ) [ 2].

Не підлягають забою на м'ясо:

· тварини віком менш ніж 14 днів;

· тварин хворих чи підозрілих у захворюванні на сибірку, африкачську чуму свиней, сказ, сап, правець, злоякісний набряк, анаеробну дезентерію, ботулізм, грип;

· тварин в стадії агонії, незалежно від її причин;

· тварин після щеплення їх вакцинами та після введення їм протисибіркової сироватки, протягом 14 діб;

· тварин із невстановленим діагнозом хвороби з підвищеною чи зниженою температурою;

· тварин яким з лікувальною чи профілактичною метою вводили антибіотики, антигельмінтні препарати, гормони чи стимулятори росту до закінчення терміну зазначених в інструкціях щодо їх застосування.

Не допускається використання на харчові цілі м'яса тварин, що загинули під час пожежі, вбитих блискавкою, електричним струмом, замерзлих, утоплених тощо.



2. Власні дослідження

2.1 Характеристика місця роботи

Назва підприємства ППВКО "Еталон".

Форма власності приватна.

Розташовано на території сільських рад: Скребишанської та Храпачанської .

Місце знаходження підприємства: с. Скребиші, вул.Леніна 78, Білоцеркі- вського району, Київської області.

Керівник господарства: Кравченко Василь Федорович.

Площа с/г угідь 14257 та, в т.ч. ріллі 13983 га.

З них орендовано: площа с/г угідь 14257 га, в т.ч. ріллі 13983 га.

К-сть орендованих земельних паїв: 3020 шт. Вартість паю: 525,90 грн..

Термін оренди землі: з 08.08.2007р. по 31.12.2022р.

В господарстві утримується 450 голів ВРХ, з яких 200 голів-бугайці, а 250 голів- телички на відгодівлі, також утримується 6голів коней та 500 голів свиней, з яких: 90 голів- свиноматки, а 200 голів-свині забійного віку, 10 голів - кнури плідники, а решта- молодняк.

Господарство майже повністю забезпечує себі кормову базу, закупаються лише комбікорми для поросят-відлучників та жом, лизуні, вітамінно-мінеральні добавки. Раціон дорослих свиней складається з дерті (пшеничної, ячмінної, житньої), тертих буряків, м'ясо-кісткового борошна, та, влітку, зеленої маси.

Для забою періодично закупаються свині у населення за ціною 16-18 гривень за кілограм живої ваги.

Основним джерелом реалізації туш та продуктів забою є ресторанна мережа м. Біла Церква, у яку туші реалізуються за ціною: туші від здорових тварин -35грн за 1кг, а туші при ветеринарно-санітарній експертизі яких було виявлено патологічні зміни по 28грн за 1кг.

Бойня ППВКО "Еталон" розташована у с.Скребиші і призначена для забою тварин на внутрішньогосподарські цілі. Вона належить до дрібних підприємств з невисоким рівнем механізації та невеликою потужністю. Бойня розрахована на забій за зміну 3-5 голів великої рогатої худоби, але використовується для забою свиней, велику рогату худобу направляють для забою у м. Узин на м'ясокомбінат. Забій тварин проходить по мірі необхідності, як правило 2-3 рази на тиждень; при цьому за зміну підлягає переробці 5-7 голів свиней, а за місяць- в середньому близько 70-100 голів.

На території бойні розташовано: загін для передзабійного утримання тварин, забійно-розчленувальний цех, місце для обробки кишкової сировини, утилізації конфіскатів і консервування шкур, а також майданчик для обпалювання свинячих туш та приміщення для проведення лабораторних досліджень одержаного м'яса.

Виробничі приміщення побудовані з цегли, підлога бетонна, стіни усередині пофарбовані олійною фарбою, столи зроблені з нержавіючого металу. Водопостачання бойні здійснюється з власного джерела, вентиляція приміщення здійснюється через вікна та двері.

На забій поступають клінічно- здорові тварини після обов'язкового ветеринарного огляду, але трапляються випадки забою тварин з захворюваннями, які важко діагностувати прижиттєво і які можуть бути виявлені лише при проведенні ветеринарно-санітарної експертизи туш і внутрішніх органів (ехінококоз, цистицеркоз та інші).

Вимушений забій тварин на даному забійному пункті не проводиться. Слід зазначити, що свиноферма ППВКО "Еталон" є благополучною щодо інфекційних захворювань. З профілактичною метою свиням проводять щеплення проти чуми, бешихи, хвороби Ауєскі та лептоспірозу. Крім того, в господарстві проводяться планові діагностичні долідження всього поголів'я на туберкульоз.



2.2 Матеріали та методи досліджень

Матеріалом для досліджень під час виконання дипломної роботи були свині до забою та свинина, одержана при забої свиней на бойні ППВКО "Еталон" Білоцерківського району Київської області.

Передзабійний ветеринарний огляд тварин та ветеринарно-санітарну експертизу туш та органів проводили згідно правил передзабійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м'яса та м'ясних продуктів тваринництва затверджених наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 07.06.2002року №28 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 21.06.2002року за №524/6812" враховуючи при цьому нормальну ан...