Вирощування продукції рослинництва, зернових культур на прикладі СФГ "Данилейко"

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ СФГ ПО ВИРОЩУВАННЮ РОСЛИННИЦТВА

1.1 Об'єктивність формування СФГ, суть та організаційні основи

1.2 Технологія вирощування продукції рослинництва і організація планування виробництва (попередники, підготовка ґрунту, сортовий склад, технічне забезпечення)

1.3 Інноваційні процеси при виробництві продукції рослинництва

РОЗДІЛ ІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА

2.1 Організаційна характеристика господарства

2.2 Планування та виробництво продукції рослинництва

2.3 Технологічна карта вирощування продукції

2.4. Затрати на продукцію, собівартість одиниці продукції, шляхи зниження собівартості

2.5 Фінансово-економічні результати СФГ «Данилейко»

2.6 Маркетингова програма

РОЗДІЛ ІІІ. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ



ВСТУП

В умовах ринкової економіки аграрна продукція повинна бути високоякісною та конкурентноспроможною. Кожен суб'єкт господарювання аграрної сфери має забезпечувати на основі цього одержання максимального прибутку. Тому організація виробництва в сільськогосподарських підприємствах повинна здійснюватись на інноваційній основі з урахуванням останніх досягнень аграрної науки, вітчизняного і зарубіжного досвіду.

Створені агроформування ринкового типу (господарські товариства, сільськогосподарські виробничі кооперативи, приватні (приватно-орендні) підприємства, фермерські господарства та ін.), що функціонують на засадах приватної власності на землю і майно з використанням індивідуальних, сімейних та колективних форм організації виробництва.

Існують також і законодавчі передумови забезпечення рівноправного розвитку різних організаційно-правових форм господарювання ринкового типу, підвищення заінтересованості сільських працівників у високопродуктивній праці, поліпшенні використання землі, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Успішне функціонування ринкового господарства в системі АПК є основою радикального розв'язання продовольчої проблеми, забезпечення надійного постачання населення продуктами харчування, а промисловості -- сировиною, розширення експортних потреб країни. Використовуючи принципово нові методи господарювання агропромислове виробництво повинне забезпечити насичення споживчого ринку товарами вітчизняного виробництва, збалансувати попит і пропозицію, підвищити рівень життя населення.

У розв'язанні проблем подальшого розвитку АПК України та його важливої складової -- сільського господарства велике значення мають організація і планування виробництва в основних його ланках -- сільськогосподарських підприємствах та об'єднаннях. Виробництво на сільськогосподарських підприємствах має бути раціонально організоване і добре сплановане.

Для якнайкращого функціонування підприємства необхідно проводити глибокий аналіз його виробничо-фінансової діяльності та обґрунтовувати шляхи подальшого високоефективного розвитку, приймати найбільш раціональні варіанти планових рішень, що забезпечують досягнення максимальної ефективності виробництва.

В умовах ринкової економіки підприємства працюють самостійно, несуть відповідальність перед державою, партнерами по виробничо-фінансовій діяльності і працівниками. Тому вимагається глибока обґрунтованість планових рішень, постійний контроль за витратами і результатами діяльності підприємства та його окремих підрозділів, запровадження методів мотивації працівників та їх колективів, що спонукають до ефективної праці.

Сільське господарство, що є сукупністю галузей, має свої особливості порівняно з іншими галузями суспільного господарства. Це треба враховувати при вирішенні питань організації виробництва в сільськогосподарських підприємствах і об'єднаннях, розробленні планів його розвитку.

Земля у сільському господарстві, на відміну від інших галузей, є головним засобом виробництва. В інших галузях народного господарства вона є лише просторовою основою, необхідною для здійснення виробничого процесу. Якщо інші засоби виробництва в процесі функціонування зношуються і замінюються, то при правильному використанні властивості землі не погіршуються, а навпаки, поліпшуються. Тому при складанні планів та їх виконанні слід добиватися максимального поліпшення та повного використання всіх земельних угідь господарства.

У сільськогосподарському виробництві економічний процес відтворення тісно пов'язаний з біологічним, у зв'язку з чим робочий період не збігається з часом виробництва, а, як правило, за тривалістю менший за нього. Це пояснюється тим, що природні умови зумовлюють сезонний характер сільськогосподарського виробництва в багатьох його галузях, особливо в рослинництві. Тому в організації виробництва в сільськогосподарських підприємствах, зокрема під час розроблення планів його розвитку, визначають певне поєднання галузей і культур, створення підсобних підприємств та промислів для зменшення сезонності виробництва, забезпечення найкращого використання трудових ресурсів і засобів виробництва, більш рівномірного надходження коштів.

Особливістю сільськогосподарського виробництва є також використання створеної продукції як вихідного матеріалу в подальшому процесі виробництва.

На відміну від промисловості, в сільському господарстві виробництво розосереджене на великій території, що призводить до додаткових витрат праці і засобів при виконанні різних виробничих процесів.

Тема мого курсового проекту вирощування продукції рослинництва,зернових культур на прикладі СФГ «Данилейко»

Метою дослідження проекту є вдосконалення системи ведення господарства,зниження собівартості продукції ,розширення каналів збуту продукції,збільшення прибутку.



РОЗДІЛ І. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ СФГ ПО ВИРОЩУВАННЮ ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА

1.1 Об'єктивність формування СФГ, суть та організаційні основи

Селянські (фермерські) господарства на сучасному етапі розвитку ринкових відносин у сільському господарстві є однією з форм господарювання і являють собою форму підприємництва громадян України, які виявили бажання переважно особистою працею членів господарства виробляти товарну продукцію, переробляти та реалізовувати її.

Перші фермерські господарства почали створюватися в 1990 р і, за даними Головного управління статистики, станом на вересень 2016 р. в Україні (не враховуючи окупованих територій) нараховується 43520 селянських (фермерських) господарств.

Право на створення селянського (фермерського) господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку і виявив до цього бажання. Першочерговим правом користуються громадяни, які проживають у сільській місцевості і мають необхідну кваліфікацію або досвід роботи в сільському господарстві. Відбір претендентів здійснюється на конкурсній основі.

Законодавчою базою для розвитку фермерства стали Закони України „Про селянське (фермерське) господарство", „Про пріоритетність соціального розвитку села і агропромислового комплексу в народному господарстві України", „Про колективне сільськогосподарське підприємство”, „Про підприємництво", Про плату за землю", „Про сільськогосподарську кооперацію", „Про оренду землі", Земельний кодекс, „Про фіксований сільськогосподарський податок"; Укази Президента України „Про невідкладні заходи по забезпеченню громадян земельними ділянками", „Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва", „Про заходи щодо державної підтримки сільськогосподарського виробництва", Постанова Кабінету Міністрів України „Про додаткові заходи щодо підтримки розвитку особистих підсобних господарств громадян і селянських (фермерських) господарств”, постанови Верховної Ради, рішення місцевих органів влади.

Фермерське господарство є юридичною особою, має назву, печатку, штамп, рахунки в банках.

Організаційно-економічні та юридичні основи такого господарства грунтуються на приватній власності на засоби виробництва, майно, продукцію. Селянське (фермерське) господарство в системі народногосподарського комплексу є рівноправною формою ведення господарства поряд з державними, кооперативними, господарськими товариствами, орендними та іншими підприємствами й організаціями. Інтереси фермерського господарства представляє його голова. Виробничо-економічні відносини фермерського господарства з іншими підприємствами й організаціями, окремими громадянами будуються на основі договорів. Розрахункові операції здійснюються як готівкою, так і на безготівковій основі. Спірні питання вирішуються у судовому порядку. Фермерство як вид підприємницької діяльності ґрунтується на таких принципах:

*добровільність створення господарств;

*самостійне формування програми діяльності, вільний вибір її видів, партнерів та форм взаємовідносин з ними;

*право селянина самостійно вирішити питання, який з видів землекористування він вибирає: приватну власність, постійне користування, оренду чи їх поєднання;

*право вільного найму працівників;

*забезпечення та надійний захист права власності фермера на землю, засоби виробництва, вироблену продукцію;

*повна економічна відповідальність за підсумки господарської діяльності;

*вільне розпорядження доходом після внесення платежів, передбачених законом;

*самостійне встановлення цін на вироблену продукцію, відповідно до законодавства;

*самостійне здійснення селянським (фермерським) господарством зовнішньоекономічної діяльності, використання на свій розсуд належної йому частки валютної виручки.

Втручання в господарську або іншу діяльність фермерського господарства з боку державних чи інших органів, а також службових осіб не допускається. Це положення не обмежує передбаченого законодавством права державних органів щодо здійснення контролю за їх діяльністю. Фермерські господарства діють в умовах самоокупності. Всі витрати відшкодовують за рахунок власних доходів.

Для ведення господарства фермерам надаються земельні ділянки: належна їм частка (пай) - у приватну власність безплатно, решта, до 50 га сільськогосподарських угідь і 100 га усіх земель, а в трудонедостатніх районах, визначених Кабінетом Міністрів України, до 100 га ріллі - у довгострокове користування безплатно або у власність за плату. Збільшити розміри землекористування до оптимальних (300-400 га) можна на основі кооперації й оренди землі, що передбачено Законами України „Про оренду землі" та „Про сільськогосподарську кооперацію". Земельні ділянки повинні виділятися, як правило, єдиним масивом з розташованими на ньому водними джерелами і лісовими угіддями. Надання земельних ділянок здійснюється тільки після їх вилучення у попередніх землевласників і землекористувачів.

Фермери повинні:

*ефективно використовувати землю відповідно до цільового призначення та проекту внутрішньогосподарського землеустрою;

*застосовувати природоохоронні технології виробництва;

*не допускати погіршення екологічної обстановки в результаті своєї господарської діяльності;

*здійснювати такий комплекс заходів щодо охорони земель: раціональна організація території; збереження і підвищення родючості грунтів, а також інших властивостей землі; захист земель від водної і вітрової ерозії, селів, підтоплення, засолення, забруднення відходами виробництва та від інших процесів руйнування; дотримання прав інших землевласників, землекористувачів, у тому числі орендарів.

Валовий доход як частина вартості валової продукції, що залишається після відрахування і відшкодування всіх виробничих витрат (вартості насіння, добрив, кормів, палива, електроенергії, учасниками спільної діяльності прирівнюється до відносин цивільно-правових договорів і регулюються Цивільним кодексом України ( ст. 430-434).

Внески, що надходять відповідно до договору, не включаються до складу валових доходів при визначенні оподатковуваного прибутку. Результати спільної діяльності визначаються на кінець звітного періоду, а прибуток розподіляється між учасниками за умовами договору (пропорційно до внесків). Податок на прибуток (30%) сплачується до бюджету одночасно з виплатою учаснику належної йому частки доходу (згідно з договором). Як правило, застосовують щоквартальний розподіл прибутків. Доход від спільної діяльності до складу валового доходу учасника не включається і відповідно не оподатковується.

Ведення загальних справ і керівництво спільною діяльністю доручаються одному з учасників спільної діяльності. Доручення підписують інші учасники.

Договір про спільну діяльність визначає порядок відшкодування втрат і збитків у результаті спільної діяльності. Якщо цього у договорі не передбачено, то збитки відшкодовують за рахунок загального майна учасників, а нестачу розподіляють пропорційно до їх внесків. Облік спільної діяльності ведеться на окремому рахунку в банку, окремо від основної діяльності. При повному припиненні спільної діяльності до податкової служби кожен учасник подає звіт про результати спільної діяльності.



1.2 Технологія вирощування продукції рослинництва і організація планування виробництва (попередники, підготовка ґрунту, сортовий склад, технічне забезпечення)

Рослинництво є комплексною основною галуззю сільського господарства, її продукція становить більше половини валового виробництва продукції сільськогосподарського виробництва. Від інтенсивності її розвитку залежить забезпечення населення продуктами харчування і промисловості сировиною. Галузь рослинництва є визначальною у розвитку інших галузей, особливо тваринництва, оскільки кормова база останнього створюється переважно в цій галузі. Рослинництво , як комплексна галузь, складається з кількох галузей: зерновиробництво, буряківництво, картоплярство, овочівництво, садівництво, виноградарство та ін. Відповідно до цього створюються певні типи господарств, які відрізняються один від одного технологією та організацією виробництва, характером виробленої продукції . У кожному з них створюється науково-виробнича система з деталізацією виробництва певних видів продукції галузей, що визначають його спеціалізацію. Завданням господарств, що займаються вирощуванням сільськогосподарських культур і в яких для цього є найбільш сприятливі грунтово-кліматичні та економічні умови, полягає в раціональному використанні виробничого потенціалу шляхом впровадження інтенсивних технологій, наукових форм організації виробництва і праці, всього комплексу досягнень науково-технічного прогресу з метою забезпечення виробництва високоякісної продукції в кількості, що забезпечує населення продуктами харчування, промисловості -- сировиною за нормативних затратах праці і коштів. Оскільки виробничий потенціал включає в себе трудові й земельні ресурси, засоби виробництва, їх раціональне використання можливе при веденні господарства на основі науково-технічного прогресу, останніх досягнень науки, кращого досвіду інших країн, колективів у певних галузях. Особливої уваги заслуговують питання відновлення і підвищення родючості ґрунтів як основи всього виробництва і суспільного багатства. Основними шляхами збільшення виробництва високоякісної продукції рослинництва , зменшення сумарних витрат на її одиницю є: 1. Науково обґрунтована система ведення господарства відповідно до природно-кліматичних та економічних умов з урахуванням розвитку на перспективу. 2. Створення міцної матеріально-технічної бази відповідно до обсягу І структури виробництва продукції , системи машин для забезпечення комплексної механізації виробничих процесів, переведення виробництва продукції на промислову основу. 3. Розроблення раціональної системи хімізації у рільництві. Важливою ланкою у цій системі є застосування науково обґрунтованої системи удобрення ґрунтів під кожну сільськогосподарську культуру відповідно до кліматичних факторів, властивостей ґрунтів, запасу в них поживних речовин, сортового складу вирощуваних культур. Високі врожаї господарства одержують при внесенні добрив у певних пропорціях відповідно до фаз росту й розвитку рослин з урахуванням погодних умов на запрограмований рівень урожайності. 4. Меліорація земель. Проведення на науковій основі зрошення, особливо в степовій зоні, осушення, зокрема в зоні Полісся, лісонасаджень нерідко підвищує продуктивність полів у 2--2,5 раза. 5. Селекція і насінництво, тобто виведення нових і поліпшення районованих сортів культур, проведення робіт для одержання високоякісного насіння сільськогосподарських культур. Високоврожайні, стійкі проти засухи і хвороб сорти дають значно вищі врожаї. Навіть за однакових матеріально-грошових витрат при цьому можна мати більше високоякісної продукції. 6. Впровадження науково обґрунтованих систем землеробства. В останні роки в сільськогосподарському секторі АПК впроваджується нова ґрунтозахисна система, розроблена науковцями Науково-дослідного інституту землеробства Академії аграрних наук України. При правильному її використанні господарства досягають добрих результатів у відновленні та підвищенні родючості ґрунтів. 7. Усунення або максимальне зменшення витрат при збиранні врожаю, транспортуванні, зберіганні, переробці та реалізації продукції. За рахунок цього можна додатково одержати 30--40% продукції. Особливо на низькому рівні перебуває переробка продукції. У розвинених країнах світу, зокрема у СТА, вона становить до 60% від загальної суми витрат, тоді як у нашій країні -- не більше 30%. На зберіганні, наприклад, коренеплодів цукрових буряків у кагатах втрати цукру становлять 1%, що в цілому по країні рівнозначно 200 тис.т цукру. Це річна норма вживання його для 5 млн. чоловік (по 100 г цукру на день). 8. Спеціалізація сільськогосподарського виробництва як умова концентрації фінансово-матеріальних і трудових ресурсів на виробництві основних видів продукції, оптимізації галузевих пропорцій і розмірів як господарства в цілому, так і його підрозділів. Наукова організація виробництва і раціональна система матеріального та морального стимулювання є основою підвищення продуктивності праці в сільському господарстві. 9. Створення інформаційно-обчислювальної системи планування, обліку, звітності та оперативного управління сільськогосподарським виробництвом у кожному підприємстві на базі сучасної комп'ютеризації. 10. Впровадження інтенсивних технологій і в цілому процесу інтенсифікації виробництва при додаткових капітальних вкладеннях на одиницю площі. Ефективність цих заходів досягається тоді, коли вартість додатково отриманої продукції значною мірою перевищує суми додаткових капітальних вкладень. Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва визначається рівнем освоєння прогресивної технології і організації виробництва на базі комплексної механізації процесів праці, кількістю і якістю внесених у ґрунт добрив, щільністю поголів'я тварин, тобто витратами на одиницю земельної площі. Вона є основою подальшого підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, оскільки в результаті впровадження прогресивної технології і вдосконалення організації праці за порівняно менших ресурсів можна одержати більшу кількість продукції з меншими витратами на її одиницю. Суть інтенсивних технологій полягає в тому, що виробництво продукції здійснюється на основі новітніх досягнень науково-технічного прогресу при створенні умов для сільськогосподарських культур відповідно до фаз їх росту на основі комплексу факторів в оптимальній пропорції протягом всього вегетаційного періоду з метою забезпечення рівня програмованого урожаю. Це означає: розміщення культур у сівозміні після науково обґрунтованих попередників; висівання стійких проти засухи і полягання, хвороб і шкідників високоврожайних районованих сортів за високої якості посівного матеріалу; застосування науково обґрунтованої системи удобрення відповідно до грунтово-кліматичних умов на запрограмований рівень урожаю; застосування інтегрованих систем боротьби із хворобами, шкідниками і бур'янами; застосування комплексу науково обґрунтованих меліоративних заходів; здійснення виробництва відповідно до наукової системи організації праці; виконання всіх виробничих процесів відповідно до агротехнічних і організаційно-економічних заходів із залученням висококваліфікованих кадрів. Особливого значення набуває впровадження прогресивних форм організації праці, дотримання календарного графіка виконання всіх організаційно-технологічних операцій на кожному полі. Важливими є якісне виконання механізованих робіт, ефективна організація використання засобів механізації. Для цього необхідно встановити найбільш раціональний режим роботи за погодинним графіком, а для усунення холостих переїздів дотримуватись графіка-маршруту агрегатів. Найраціональнішим в організації роботи агрегатів є груповий метод, за якого технічні засоби зосереджуються на одному полі. Це полегшує процеси матеріального забезпечення, технічного обслуговування, забезпечує умови для взаємодопомоги механізаторів, належного побуту. При впровадженні інтенсивної технології на частині площі результати виробництва можна порівняти з результатами, отриманими за звичайної технології. Можна також порівнювати показники, одержані при вирощуванні сільськогосподарських культур за інтенсивною технологією із середніми даними за попередні 3--5 років при застосуванні звичайної технології. Виконуючи ці завдання можна досягти значного збільшення виробництва високоякісної продукції рослинництва , а також набагато зменшити сумарні витрати на її одиницю. Крім того повному і раціональному використанню виробничих ресурсів підприємств сприяє впровадження науково обґрунтованої системи господарства. Система господарства -- це правильна спеціалізація підприємства, раціональне поєднання галузей, які разом з комплексом соціально-економічних, агрозоотехнічних та організаційних заходів спрямовані на всебічне використання виробничого потенціалу підприємства, отримання максимального прибутку. Поняття науково обґрунтованої системи господарства охоплює всі сторони аграрного виробництва: раціональне розміщення і спеціалізацію; правильне поєднання галузей; інтенсифікацію; найбільш ефективні напрями використання капітальних вкладень; впровадження прогресивних методів організації праці; вдосконалення форм управління і планування виробництва; підвищення матеріальної заінтересованості працівників у збільшенні виробництва продукції і зниженні її собівартості, підвищенні ефективності всіх галузей. Основні її ланки -- спеціалізація та раціональне поєднання галузей, систем рослинництва , тваринництва, машин, організаційно-економічних заходів тощо. Чим нижче регіональний рівень, для якого розробляється система господарства, тим глибшим і конкретнішим має бути її розроблення. До раціональної системи господарства ставляться такі основні вимоги: виконання договірних зобов'язань з виробництва певних видів товарної продукції , вдосконалення спеціалізації виробництва, правильне поєднання галузей, найбільш повне і раціональне використання ресурсного потенціалу (землі, трудових ресурсів, основних та оборотних фондів), зменшення сезонності використання трудових ресурсів протягом року, підвищення ефективності всіх галузей. Система господарства розробляється для кожного конкретного підприємства. При цьому широко використовуються рекомендації наукових установ, кращі досягнення підприємств та їх виробничих підрозділів, нормативні матеріали та ін.

Озима пшениця - однорічна зимуюча рослина. Існує кілька її видів і велика кількість різновидів і форм. Основними є два види: пшениця озима м'яка і озима тверда пшениця.Насіння починає проростати при температурі 0-2 ? C. Сходи з'являються в залежності від температури, вологості грунту і глибини загортання насіння на 7-9-й день після посіву. Взимку добре загартовані восени рослини зимостійких сортів витримують зниження температури на глибині залягання вузла кущіння до мінус 19-20 ? C. Сильно знижується стійкість рослин проти морозів при виході із зими. В цей час вони можуть гинути при мінус 3-4 ? C. Восени припиняють вегетацію, а навесні відновлюють її при плюс 3-4 ? C.Кущіння починається після утворення 3-4 листків. При цьому з підземних вузлів розвиваються бічні пагони, які виходять на поверхню грунту і ростуть, як і головний пагін. Верхній підземний вузол головного стебла, від якого відходять бічні пагони, називається вузлом кущіння. Він є органом формування пагонів і коренів. Глибина залягання вузла кущіння суттєво впливає на ріст і розвиток рослин. З більш глибоким заляганням вузла кущіння рослини краще вкорінюються, мають досить високу морозостійкість і стійкість проти випирання та інших несприятливих умов в осінньо-зимовий і весняний періоди.Вихід в трубку починається в кінці фази кущення (через 30-35 днів після відновлення весняної вегетації). Міжвузля рослин подовжуються і стеблової вузол з'являється на поверхні грунту. Після цього виходить колос з сердечка верхнього листа. Тривалість періоду від початку виходу рослин в трубку до колосіння залежно від погодних умов складає 12-20 днів. При нормальних умовах цвітіння починається через 4-5 днів після колосіння і триває 3-6 днів, а в посушливу погоду - раніше (частково до колосіння) і проходить швидше. При формуванні та дозріванні посилено надходять пластичні речовини з листя і стебел зерну, в якому борошно слабкої значно підвищує якість хліба. Якість зерна сильної пшениці оцінюється за такими показниками: скловидність не менше 60%, вміст сирої клейковини - не менше 28%, клейковина - не нижче першої групи. Середні пшениці (цінні) мають хороші хлібопекарські якості, але мало покращують якість слабких. Зерно такої пшениці містить клейковини 25-27%. У міжнародній торгівлі таку пшеницю називають «філлер» (наповнювач). Слабкі пшениці не дають хліба задовільної якості без додавання до них пшениці-покращувачів.

Ячмінь в нашій країні є другою важливою після пшениці культурою. Продовольча цінність його визначається значним вмістом в зерні білків (12,8%) та вуглеводів (69,1%).Проте в зерні жита менше, ніж пшениці, міститься клейковини (8-26%), яка, крім того, більш рухлива і гірше розтягується. Ячмінь є також цінною кормовою культурою. Завдяки сильному кущенню і швидкому росту навесні воно пригнічує бур'яни, навіть багаторічні, і є добрим для інших культур.

Ячмінь дуже поширений у світовому землеробстві, у тому числі й у нашій країні як важлива продовольча і кормова культура.

Вид об'єднує понад 40 різновидностей. Всі сорти жита, які мають поширення в Україні, належать до різновидності viilga-re Кот. - ячмінь звичайний .

Посівний ячмінь відзначається добре розвиненою кореневою системою, яка проникає у грунт на глибину до 1,5-2 м і завдяки високій фізіологічній активності легко засвоює з грунту поживні речовини з важкорозчинних сполук.

Вузол кущіння формується на трохи меншій глибині від поверхні грунту (1,7-2 см), ніж у пшениці (2-3 см). Коли насіння загортається глибоко, жито закладає два вузли кущіння: перший - глибоко, а пізніше другий - близько до поверхні грунту, який стає головним.Інтенсивність кущіння досить висока - кожна рослина утворює 4-8 пагонів, а за сприятливих умов - до 50-90.

Стебло - порожниста соломина, гнучке, вкрите восковим нальотом, утворює 5-7 міжвузлів. Верхівка останнього міжвузля опушена. Колос остистий, незакінченого типу - на верхівці стрижня немає кінцевого верхівкового колоска. Колос залежно від сорту різної щільності. Зерно ячменю різне за розміром, формою, забарвленням. Маса 1000 зерен у диплоїдного жита - 20-35, тетраплоїдного - 35-50 г. Форма зерен видовжена. Ячмінь-типоваперехреснозапильнарослина.

Біологічні особливості. На товарні цілі жито вирощується в основному в Поліссі і північному Лісостепу. В онтогенезі жито проходить ті ж фенологічні фази і етапи органогенезу, що й пшениця. За однакових умов сходи жита з`являються швидше на 1-2 дні. На 1-2 дні швидше воно починає кущитись.

Вузол кущення закладається ближче до поверхні грунту (1.7-2.5 см), частіше зустрічаються дво- і трьох вузлові рослини. Кущення у нього проходить в основному восени. Весною воно починає трубкування через 18-20 днів від початку весняного відростання, а через 40-50 днів виколошується. Цвітіння настає через 7-12 днів від початку колосіння (у пшениці через 4-5) і триває 7-9 днів. Фаза молочної стиглості настає за 10-14 днів після цвітіня і триває 8-10 днів. Через 2 місяці після колосіння ячмінь дозріває. Після збиральне достигання протікає довше, тому воно рідше проростає в колосі. Маса 1000 зерен у диплоїдних сортів - 23-38 г, у тетраплоїдних - 35-52 г.

До умов вирощування ячмінь менш вимогливий, ніж пшениця, зокрема до грунтів..

Насіння починає проростати при 0.5-2С. Закінчує вегетацію восени і відновлює весною при 3-4С. Ячмінь - типова перехресно запильна рослина довгого світлового дня. Пилок переноситься повітрям.Технологія вирощування. Кращими для ячменю у відповідних зонах є ті самі попередники, що й для пшениці.Обробіток грунту. Основними завданнями обробітку грунту під жито є збереження вологи, боротьба з бур`янами, нагромадження елементів живлення.Удобрення. Ячмінь добре реагує на органічні, сидеральні та мінеральні добрива.Сівба. Вирощувати слід рекомендовані для зони сорти. Їх зараз зареєстровано в Україні більше 20. Насіння повинно бути добре відсортованим, вирівняним, ваговитим.



1.3 Інноваційні процеси при виробництві продукції рослинництва

Під інноваційним процесом у рослинництві розуміють систему заходів щодо проведення комплексу наукових досліджень та розробок, створення інновацій, їх освоєння з метою максимізації доходів і підвищення конкурентоспроможності продукції рослинництва на основі зниження витрат й підвищення її якості, що забезпечує прискорене економічне зростання та розширене відтворення галузі.

Інновацію в аграрній сфері доцільно визначати як кінцевий результат впровадження нової або вдосконаленої продукції (послуги), техніки, технології, сорту, породи, організації виробництва, системи його управління з метою одержання різних видів ефекту та забезпечення процесу розширеного відтворення.

У рослинництві доцільно виділити чотири основні трупи факторів інноваційного розвитку: технологічні, технічні, біологічні та організаційно-економічні.

Технологічні фактори передбачають використання удосконалених технологій вирощування сільськогосподарських культур, що призводить до зниження їх собівартості й підвищення конкурентоспроможності вітчизняного рослинництва.

Технічні фактори, які охоплюють удосконалення існуючих та створення нових типів машин, механізацію й автоматизацію галузі рослинництва, впровадження сучасної техніки, освоєння нових джерел енергії нерозривно пов'язані із технологічними, визначають якість виробничого процесу та його результативність.

Біологічні фактори, які полягають у використанні процесів росту, розвитку та продукування рослин.

Селекційно-генетичні інновації - специфічний тип нововведень, який властивий лише для аграрного сектору. Покращити продуктивність рослин, якість продукції за рахунок більш раціонального використання грунтово-кліматичних ресурсів забезпечує цілеспрямована селекція. Впровадження у виробництво нових сортів сприяє інтенсивному розвитку галузі, а їх підвищена стійкість до хвороб та шкідників істотно зменшує небезпеку забруднення навколишнього середовища.

Істотне покращення справ у рослинництві можливе лише за достатнього рівня державної підтримки галузі, вдосконалення організаційно-економічних механізмів стимулювання інноваційної діяльності. Узагальнення існуючих нововведень, які використовуються у рослинництві, дозволяють класифікувати основні напрямами його інноваційного розвитку.

Очевидно, що пріоритетними виступають напрями інноваційного розвитку, які можуть у відносно короткі терміни підвищити обсяги та якість продукції рослинництва, сприяти зниженню виробничих витрат, забезпечити швидку окупність капіталовкладень у розробку й освоєння інновацій. Технологічний напрям передбачає освоєння ресурсозберігаючих технологій та технологій точного землеробства.

Технічні інновації направлені на реалізацію технологічних нововведень й проявляються через розробку та впровадження нових технічних засобів, джерел енергії, формування доступної та надійної системи сервісного обслуговування техніки.

Біологічні інновації представлені через удосконалення сортового складу сільськогосподарських культур із використанням методів селекції й генної інженерії.

Основними організаційно-економічними інноваціями е удосконалення механізмів державного регулювання аграрного виробництва та інноваційної діяльності, організація системи зберігання, переробки й реалізації продукції рослинництва, покращення умов і підвищення безпеки праці.

Не знижуючи вагомості усіх перелічених напрямів інноваційного розвитку, в умовах, які склалися, першочерговою є техніко-технологічна модернізація галузі, що забезпечує швидку окупність інвестицій. Розробка й освоєння техніко-технологічних інновацій направлені на зниження капітальних і поточних витрат виробництва, а також максимальну адаптацію технологій й техніки, що використовується, грунтових, природно-кліматичних і ресурсних особливостей певних товаровиробників.

Природно-кліматичні особливості зони розміщення господарства визначають його спеціалізацію, відповідно до якої плануються номенклатура й технології вирощування с.-г. культур, структура посівних площ, схеми сівозмін, види та обсяги механізованих робіт, і в кінцевому підсумку, склад машинно-тракторного парку сільськогосподарського підприємства.

До якісних характеристик механізаторів належать: кваліфікація, стаж роботи, освіта, що є факторами росту продуктивності праці та ефективності використання техніки.

Варто зазначити, що важливим фактором, що впливає на номенклатурний і кількісний склад машинно-тракторного парку сільськогосподарських товаровиробників, є ціна сільськогосподарської техніки. Однак більшість сільськогосподарських товаровиробників нині не мають у необхідному обсязі власних коштів для придбання сучасних машин та знарядь, що не дозволяє забезпечувати інтенсивний розвиток галузі рослинництва.

Співвідношення вартості техніки, що купується, та рівня оплати праці механізаторів визначає номенклатурний і кількісний склад машинно-тракторного парку сільськогосподарських підприємств. Так, низька вартість робочої сили дозволяє формувати парк на основі порівняно дешевої і низькопродуктивної техніки. За дефіциту механізаторів або високого розміру оплати праці парк доцільно формувати за допомогою дорожчих високопродуктивних засобів механізації.

Наразі більшість сільськогосподарських виробників характеризується низьким рівнем розвитку та конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції на зовнішньому ринку - це обумовлено низьким техніко- технологічним рівнем, недостатністю інвестицій, недосконалістю кредитно- фінансової системи, слабким розвитком державної підтримки сільськогосподарського товаровиробника. Орієнтація тільки на багаті ресурсні джерела країни, зокрема, землю, природно-кліматичні умови, робочу силу, не є доцільним при нерозвинутому техніко-технологічному, організаційно-управлінському потенціалі. В умовах ринкової економіки основним засобом забезпечення конкурентоспроможності продукції є модернізація виробництва на інноваційній основі.

Характерним є широке застосування інноваційних розробок інтегрованими структурами у галузі рослинництва, що пов'язано з формуванням експортних поставок продукції та вкладанням коштів у більш рентабельні види діяльності. Провідними напрямами залучення інновацій є: використання енергозберігаючих технологій виробництва продукції; впровадження нових технологічних карт вирощування культур; впровадження біотехнологій; застосування нових технічних засобів та технологій обробітку фунту, очистки і зберігання продукції; застосування екологічних інновацій, які відповідно дають змогу збільшити врожайність, продуктивність, мінімізувати вфати та забезпечити безпеку навколишнього середовища.

Залучення наукових розробок у виробничий процес необхідно здійснювати за рахунок власних коштів та державного фінансування. Впровадження інновацій у виробництво дасть змогу збільшити конкурентоспроможність продукції та покращити показники господарської діяльності. Особливо це актуально у зв'язку з експортоорієнтованою діяльністю багатьох інтегрованих підприємств та необхідністю забезпечення високої якості продукції. Лише за рахунок інтенсифікації виробництва можна реалізувати весь потенціал аграрного сектора регіону.



РОЗДІЛ ІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА

2.1 Організаційна характеристика господарства

Характеристика організаційної форми господарювання

Повна назва господарства СФГ «Данилейко»

Район Семенівський

Область Полтавська

Розрахунковий рахунок № 2438101216732179

Створене в 2003 році

Телефон 0969693011

Адреса господарства с. Дем'янівка, Семенівський р-н. Полтавська обл.

Голова СФГ- Данилейко Ігор Іванович

Відстань від центральної садиби господарства: 2 км

До районного центру 35 км.

До обласного центру 180 км.

Кількість населених пунктів 1

Назва центрального населеного пункту с. Дем'янівка

Виробничий напрямок господарства - рослинницький

Кількість населення, всього 400 чол.

З них зайнято в господарстві 3 чол.

Загальна земельна площа 101га.

В т.ч.сільськогосподарських угідь 101га.

З них ріллі 100 га.

Кількість свиней, всього 5голів

В т.ч.свиноматок 1 голова

Кількість птиці всього 50 голів

Загальна кількість тракторів 1 шт

Земельні ресурси господарства можна побачити з таблиці 2.1.1

Таблиця 2.1.1. Землекористування господарства СФГ«Данилейко»

Номер Поля	Культура	Площа
		Га	%
1	Пшениця	15	15
2	Ячмінь	15	15
3	Соняшник	20	20
4	Соя	30	30
5	Кукурудза	2о	20
Всього	100	100

Аналізуючи таблицю 2.1.1 ми бачимо, що господарство буде вирощувати пшеницю,ячмінь, на площі 15 гектар,соняшник на площі 20 га,соя на площі 30 га це становить 30% від загальної площі, кукурудзу на площі 20га ( 20%).

Таблиця 2.1.2. Планування урожайності сільськогосподарських культур для господарства СФГ «Данилейко» ц/га

Номер Поля	Культура	Середньозважена Урожайність , ц/га	Приріст , ц/га	Нормативна урожайність , ц/га
1	Пшениця	40	2,25	42.25
2	Ячмінь	37.5	3	40.5
3	Соняшник	20	2,25	22.25
4	Соя	22	3.0	25
5	Кукурудза	42	5.0	47

В таблиці 2.2.2 розраховано нормативну урожайність культур, отже урожайність пшениці становитиме 42.25, ячмінь -40.5 ц/га,соняшнику буде становити 22.25ц/га, кукурудза -47ц/га, соя -25 ц/га.

Пшениця - однорічна зимуюча рослина. Існує кілька її видів і велика кількість різновидів і форм. Основними є два види: пшениця м'яка і тверда пшениця. ефективність рослинництво інноваційний фермерський

Соняшник -- основна олійна культура в Україні. Насіння його районованих сортів і гібридів містить 50 -- 52 % олії, а селекційних -- до 60 %. Порівняно з іншими олійними культурами соняшник дає найбільший вихід олії з одиниці площі (750 кг/га в середньому по Україні). На соняшникову олію припадає 98 % загального виробництва олії в Україні.

Соняшникову олію широко використовують як продукт харчування в натуральному вигляді. Вона є основним компонентом при виробництві маргарину. Соняшникову олію використовують також при виготовленні лаків, фарб, стеарину, лінолеуму, електроарматури, клейонки, водонепроникних тканин тощо.

Кукурудза- цінний продукт харчування, її використовують в спиртовій діяльності також вона містить білок, жир та інші речовини, необхідні для людини. Це цінна кормова культура.

Соя - мало затратна ,білкова,високорентабельна культура.

Розрахунок валового виробництва продукції рослинництва можна побачити в таблиці 2.1.3.

Таблиця 2.1.3. Розрахунок валового виробництва продукції рослинництва

	Культура	Площа, га	Урожайність, ц/га	Валовий збір, ц
1	Пшениця	15	42.25	633.75
2	Ячмінь	15	40.5	607.5
3	Соняшник	20	22.25	111.25
4	Соя	30	25	750
5	Кукурудза	2о	47	470
	Всього	100	_	2572.5

З таблиці 2. 2.3 ми бачимо, найбільший валовий збір по сої так як і площа під дану культуру найбільша і становить 750 центнерів, валовий збір соняшнику становить 111.25ц, кукурудзи 470 ц.,зернових 633.75 та 607 центнерів,в цілому господарство отримає 2572.5 центнерів продукції.

Затрати на продукцію рослинництва можна побачити в таблиці 2.1.4



Таблиця 2.1.4. Розрахунок затрат на продукцію рослинництва

Культура	Площа, га	Валове в-тво, ц	Укрупнений норматив грошово-матеріальних затрат на 1ц, грн	Всього затрат , грн
Пшениця	15	633.75	305	193293.75
Ячмінь	15	607	280	169960
Соняшник	20	111.25	325	47281.25
Соя	30	750	480	360000
Кукурудза	20	470	350	164500
Всього	100			935035

В таблиці 2.1.4 розраховано затрати на вирощування культур. Для вирощування пшениці необхідно 193293.75грн, ячменя-169969грн, соняшника господарство витратить 47281.25 грн., кукурудзи 164500 грн.,., а всього затрати становитимуть 935035грн.

Таблиця 2.1.5. Виручка від реалізації продукції рослинництва

№П/п	Культура	Валовий збір, ц	Вартість продукції
			Ціна (ц)	Вартість (грн)
1	Пшениця	633.75	465	294693.75
2	Ячмінь	607	420	254940
3	Соняшник	111.25	870	96787.5
4	Соя	750	1100	825000
5	Кукурудза	470	480	225600
	Всього			3991521.2

З таблиці 2.1.5 ми бачимо, що від реалізації пшениці виручка-294693.75грн, соняшника СФГ отримає 96787.5 грн. виручки, від реалізації кукурудзи 225600 грн., а сої -825000 грн, загальна виручка становитиме 399152 1.2грн.



Таблиця 2.1.6. Фінансові результати діяльності господарства

Культура	Валове в-тво, ц.	Всього затрат, грн	Вартість, грн	Прибуток, грн
Пшениця	633.75	193293.75	294693.75	101400
Ячмінь	607	169960	254940	84980
Соняшник	111.25	47281.25	96787.5	49506.25
Соя	750	360000	825000	465000
Кукурудза	470	164500	225600	61100
Всього		935035	3991521.2	3056486.2

Отже з таблиці ми бачимо, що господарство від своєї діяльності отримає прибуток в розмірі3056486.2грн, зокрема від реалізації соняшнику49506.25 грн, кукурудзи -61100грн., сої-.465000,прибуток СФГ становить -3056486.2грн.

2.2 Планування та виробництво продукції рослинництва

Планування врожайності та валових зборів СФГ «Данилейко»

Розрахунок валового виробництва продукції рослинництва

Культура	Площа, га	Приріст урожайності(ц)	Валовий збір, ц
		Урожайність (ц)	Технології (ц)	Сорти(ц)	інновації	Всього приріст) ц	Планова. врож.(ц/га)
Пшениця	15	42.25	0.5	1	0.5	2	44.25	663.75
Ячмінь	15	40.5	-	0.5	0.5	1	41.5	622.5
Соняшник	20	22.25	1	1	1	3	25.25	505
Соя	30	25	0.5	1	1	2.5	27.5	825
Кукурудза	2о	47	1	1	1	3	50	1000
Всього	100	_

Отже із таблиці видно за рахунок нових сортів збільшення врожайності становить на 3 ц/га по соняшнику,по пшениці на 2ц. по сої на 2.5, кукурудзі 3 центнери,валовий збір пшениці становить 663.75ц ; ячменя 622.5 центнерів,сої 825,кукурудзи 1000ц.



2.3 Технологічна карта вирощування продукції

Технологічна карта - це документ,в якому планується технологія виробництва,обсяги виробництва,засоби виробництва і робоча сила необхідна для їхнього виконання,а також розмір матеріальних витрат на вирощування культури на певній площі.

. Технологічні карти на вирощування продукції можуть бути

-поточні

-перспективні.

У поточних технологічних картах планують використання існуючої технології

та системи машин.

Перспективні карти- ґрунтуються на впровадженні нової техніки й технології,оптимальних умовах виробництва,достатній кількості матеріальних ресурсів.

Технологічні карти складаються для кожної культури.

Гр. 3,4. Щоб перевести фізичні одиниці в умовні потрібно: кількість нормозмін (гр.9) помножити на нормативний виробіток трактора в еталонних умовах

Гр. 9. Кількість нормо змін діленням обсягу робіт у фізичних одиницях (гр.З) на норму виробітку (гр.8).

Гр. 10,11. Затрати праці в люд-год - кількість нормо-змін помножити на чисельність персоналу, що обслуговує агрегат і на 7 год окремо по механізаторах і працівниках ручних робіт.

Гр. 12,13. Основна оплата праці різних категорій працівників визначається множенням кількості нормо-змін (гр.9) на тарифну ставку (табл.2) і на кількість працівників.

Гр. 14,15. Підвищена оплата праці трактористів і робітників ручних робіт у розмірі 10% від оплати праці по тарифу

Гр. 16,17. Загальний розмір оплати праці включає в себе оплату праці по тарифу

(гр.12,13) + підвищену (гр.14,15) + нарахування на оплату праці (в розмірі __ %) по кожній категорії працівників відповідно на механізованих і ручних роботах.

Гр. 18-20. Норма витрати пального на одиницю роботи помножити на весь обсяг робіт помножити на комплексну ціну 1 ц пального (взятого з розрахункових таблиць).

Гр. 21,22. Кількість коне-днів = кількість нормо-змін помножити на 2 (пара коней) помножити на собівартість 1 коне-дня.

Гр. 23-24. Кількість т-км = кількість тонн перезенння вантажу помножити на середнею віддаль перевезення в кілометрах помножити на собівартість 1 т-км.

Гр. 25-26. Кількість кВт-год на одиницю роботи (на 1 тонну зерна) помножити на обсяг роботи помножити на собівартість 1 кВт-год.

Гр. 27. Всього витрат = гр. 20+22+24+26.

У кінці технологічної карти підсумовуються всього прямих витрат - стаття 42:

1. Оплата праці ст. 33 (ст. 16+17, доплата за класність, за стаж, за продукцію, відпустки ст. 29+30+31+32 визначаються за окремими розрахунками).

2. Матеріально-грошові витрати (насіння, добрива, засоби захисту рослин, амортизація витрати на ремонт та ін. - ст. 34-41 визначаються в розрахункових таблицях бізнес-плану табл. 5, 6, 7, 19 та ін.).

Нормативи прямих витрат на 1 га і на 1 ц, дають можливість здійснювати контроль і аналіз за їх використанням для нормативного планування в наступні роки.



2.4 Затрати на продукцію, собівартість одиниці продукції, шляхи зниження собівартості

Розрахуємо собівартість продукції рослинництва:

Потребу в насінні розраховують за формулою:

Пн= S * Нв(1)

Пн - потреба в посівному матеріалі, ц;- площа;

Нв - норма висіву насіння.

Вартість насіння визначаємо за такою формулою:

В= Пн *Ц,(2)

де, В - вартість насіння, грн.;

Пн - потреба в насінні, ц;

Ц - ціна насіння, грн.

Ціна на пшеницю 600 грн/ц, ячмінь 470 грн/ц

Таблиця 2.2.2. Розрахунок потреби і вартості посівного матеріалу

Культура	Площа, га	Норма внесення на 1 га, кг/га	Всього необхідно, ц	Ціна одиниці, грн./ц	Вартість всього, грн.
Пшениця	15	220	33	600	39600
Ячмінь	15	180	27	470	11340

У процесі планування потреби в добривах сільськогосподарські підприємства застосовують розроблені науково-дослідними установами зональні, диференційовані за типами ґрунтів нормативи (норми внесення гною, азотних, фосфорних і калійних добрив на 1 га посівів для одержання врожаю в певних інтервалах, норми витрат добрив на одиницю продукції для культур, норми виносу азоту, фосфору і калію з урожаєм сільськогосподарських культур). Ці норми мають задовольняти потребу рослин у поживних речовинах, високу окупність використання добрив, забезпечити виробництво доброякісної продукції, розширене відтворення родючості ґрунту, запобігати шкідливій дії добрив на довкілля і якість продукції. При недостатній кількості мінеральних добрив використовують складні добрива: амофос, нітрофос, діамофос, нітрофоску застосовують у рядки при сівбі. Приведемо приклад розрахунку планової потреби та вартості добрив з технологічної карти..

Вартість добрив обчислюємо за формулою:

Вд = Ц * К, (3)

де Вд - вартість добрив;

Ц -ціна за одиницю;

К - кількість добрив.

Ціна за 1ц добрив: N=320 грн., P=450 грн., K=400 грн.

Таблиця 2.2.3. Розрахунок потреби і вартості добрив для вирощування зернових

Мінеральні добрива	Потреба, ц	Ціна, ц	Всього, грн.
Азотні	6,5	320	2080
Фосфатні	6,5	450	2925
Калійні	6,5	400	2600

Загальна потреба у засобах захисту рослин та потреба в добривах визначається за формулою:

Пп= S * Нв,(4)

де, Пп - планова потреба у засобах захисту, кг;- площа, га;

Нв - норма внесення засобів захисту, кг.

Таблиця 2.2.4. Планування потреби та вартості засобів захисту рослин при вирощувані

Засоби захисту рослин	Потреба, кг, л	Ціна, кг, л	Всього, грн.
Раксил, кг	22	45	990
Гліфтор			500
2,4-Д, л	91	93,5	8508,5
Всього	113		9998,5

План з праці включає такі розділи: розрахунок затрат праці, чисельності та складу працівників господарства і баланс трудових ресурсів; розрахунок планової продуктивності праці та трудомісткості виробництва продукції; план з оплати праці.

Головна мета планування чисельності працівників - визначити необхідну і достатню для виконання виробничої програми підприємства чисельність працівників і забезпечити найбільш повне і раціональне використання трудових ресурсів. Весь персонал сільськогосподарського підприємства, як правило, складається з трьох великих груп: персонал, зайнятий у сільському господарстві; на промислових виробництвах; в обслуговуючих та інших виробництвах.

Залежно від строку роботи в господарстві працівники розподіляються на постійних, тимчасових і сезонних. Постійними вважають працівників, які прийняті на роботу без установлення строку закінчення робіт. До сезонних відносять працівників, яких беруть на роботу в господарства на період сезонних робіт (строком не більше шести місяців), а до тимчасових - прийнятих на строк до двох місяців, а при заміщенні тимчасово відсутніх працівників - до чотирьох місяців. Сюди відносять студентів вищих і середніх навчальних закладів, учнів шкіл, котрих направляють на сільськогосподарські роботи або які працюють у період канікул і в окремі дні, а також осіб, яких залучають для роботи в господарстві за спеціальними договорами з іншими організаціями та підприємствами, пенсіонерів тощо.

За характером участі у виробничому процесі робітників розподіляють на основних і допоміжних. Перші безпосередньо виконують технологічні операції виробництва продукції, а другі зайняті забезпечен...