Організація декоративного розсадника в умовах Київської області Білоцерківського району с. Пилипча

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

Білоцерківський національний аграрний університет

агрономічний Факультет

кафедра садово-паркового господарства

Курсовий проект

На тему: Організація декоративного розсадника в умовах Київської області Білоцерківського району с. Пилипча

Виконав студент 3-го курсу

Тищенко Тарас



Вступ

декоративний розсадник сівозміна собівартість

Завдання, пов'язані з інтеграцією в європейську спільноту, які особливо гостро постали перед Україною наприкінці минулого століття, зумовили особливу актуальність питань з поліпшення екології довкілля. У вирішенні їх значна роль належить роботам з озеленення населених пунктів, промислових підприємств, установ і садиб та садово-паркового будівництва, які покликані забезпечити громадянам держави та гостям країни необхідні екологічні і санітарно-гігієнічні умови та повною мірою задовольнити їх естетичні вимоги. Розв'язання цих завдань відбувається в час зростання швидкими темпами обсягів садово-паркового будівництва і зумовленого ним суттєвого збільшення потреби в декоративному садивному матеріалі деревних рослин, виробництво якого сконцентровано в розсадниках різних форм власності та підпорядкування. Різке зростання потреби в декоративних деревних рослинах для озеленення в останні роки зумовило в Україні стійку тенденцію організації нових та збільшення площі існуючих розсадників, розширення асортименту вирощуваних порід і сортименту садивного матеріалу, вдосконалення традиційних і широкого запровадження нових, сучасних технологій його виробництва. Одночасно з цим в обсязі вирощуваних в розсадниках декоративних рослин постійно зростає питома вага нових видів садивного матеріалу: саджанців із закритою кореневою системою, рослин-регенерантів тощо.

Однією з проблем, яка гальмує розвиток сучасного квітково-декоративного розсадництва, є недостатнє науково-методичне та кадрове забезпечення досить складного і специфічного виробництва, внаслідок чого слабо враховуються ґрунтово-кліматичні особливості України, що призводить, у окремих випадках, до "сліпого" копіювання зарубіжного досвіду і не сприяє максимально можливому використанню місцевих резервів та специфічних умов держави.

Мета курсового проекту: навчитися приймати правильні, науково

обґрунтовані рішення в процесі розв'язання організаційних і агротехнічних

питань, кваліфіковано виконувати інженерні розрахунки та вміло користуватися необхідною довідковою літературою і нормативними матеріалами.



Розділ 1.Загальні відомості про декоративний розсадник, природні та економічні умови району діяльності

1.1 Загальні відомості про розсадник

Назва та приналежність - «Черешенька» с. Пилипча

Місцезнаходження (область,район) -Київська область,Білоцерківський район

Загальна площа 9.72 га

Адреса :поштова - 08503, с. Пилипча,

телефон,факс - 8-045-65-5-12-08

Відстань до залізничної станції (назва) - 12 км, «Біла Церква»

до обласного центру - 127 км

до районного центру - 12 км

до найближчого населеного пункту - 1,5 км

до найближчого джерела водопостачання - 50м

1.2 Природні умови

Територія села Пилипча належить до Лісостепу, ґрунти чорнозем типовий суглинковий.

Талиця№1 - Характеристика клімату району

Період, місяць	Температура повітря	Середня кількість опадів, мм	Відносна вологість,%	Панівний напрям вітрів, м/с	При- мітка
	мін	Мах	Серед-ня
За рік	2	11	1,7	650	75	2,4
Січень	-9	-3	-5,6	48	83	Сх. 2,8
Лютий	-8	-2	-4,2	46	81	Сх. 2,8
Березень	-3	3	0,7	39	77	Сх. 2,6
Квітень	3	12	8,7	49	67	Пд.-Сх. 2,6
Травень	10	20	15,1	53	64	Пд.-Сх. 2,2
Червень	13	23	18,2	73	68	Пд.-Сх. 2,2
Липень	15	25	19,3	88	71	Пд.-Зх. 2,1
Серпень	14	24	18,6	69	70	Пн.-Зх. 2,1
Вересень	9	19	13,9	47	74	Пн.-Зх. 2,1
Жовтень	4	12	8,1	35	78	Пд.-Зх. 2,3
Листопад	-1	4	2,1	51	85	Пн.-Сх. 2,6
Грудень	-5	-1	-2,3	52	86	Пн.-Сх. 2,7

Тривалість вегетаційного періоду 240 днів, початок вегетації - початок березня, кінець - перша половина листопада.

Час останніх весняних заморозків закінчується в 3-й декаді квітня, перші осінні заморозки - 16жовтня.

Сніговий покрив : утворюється щороку, середня товщина 2см, сходить - 3-25 березня.

Гідрометричний коефіцієнт становить 1.

Висновок про вплив кліматичних умов на вирощування садивного матеріалу

Макрорельєф - це великі форми рельєфу (низовини, височини, міжгірні западини, вулканічні конуси, хребти тощо), які утворилися головним чином внаслідок ендогенних (внутрішніх) процесів і визначають основні природні особливості територій площею тисячі, сотні, рідше десятки тис. км2 з коливаннями висот до декількох сотень та тис. метрів. Характерна риса макрорельєфу - ландшафтно-поясна диференціація, обумовлена зміною кліматичних елементів з висотою над рівнем моря.

Макрорельєф південої Київщини характеризується слабкою розчленованістю тариторії ріками які протікають по цій території, переважно це рівнина з невеликими улоговинами і балками. Ухили місцевості незначні 2-5є. Направлені до басейну р. Рось.

Найбільш поширеними ґрунтами у розсадниках цієї лісорослинної зони є темно-сірі лісові, опідзолені та глибокі чорноземи, які мають значну товщину гумусового шару (35--120 см) і відносно багаті на гумус (більше 3 %). Їм притаманні непогані водно-фізичні властивості за помірного зволоження (ГТК = 0,9-1,0). За механічним складом грунти в районі с. Пилипча супіщані, характеризуються доброю водопроникністю та високою водоутримоючою здатністю.

Сівозміни в розсадниках Лісостепу. Головною метою введення сівозмін у виробничих відділеннях розсадників цієї зони є збереження структури, підтримання і підвищення родючості ґрунтів, покращення їх водно-фізичних властивостей. У декоративних розсадниках цього досягають введенням у сівозміни зайнятого пару - вирощуванням у сівозмінах зернобобових та конюшини, діяльність кореневих систем яких сприяє відновленню структури, а залишки їх корінців після збирання урожаю поповнюють органічні речовини в грунті. Підвищують родючість грунту розсадників Лісостепу також внесенням добрив і правильним його обробітком. На менш родючих ґрунтах легкого механічного складу з метою збагачення орного шару органічними речовинами доцільно замість зернобобових періодично вирощувати сидерат на зелені добрива. Найбільш придатні для цього боби кормові.

Для травосіяння в кормових цілях в розсадниках Лісостепу використовують еспарцет, кострицю лучну, райграс високий, стоколос прямий та інші трави, які не призводять до засмічення площ бур'янами.

1.3Економіка району

Населення Білої Церкви до середини ХХ ст. було невеликим, до 40 тис. чоловік. Значно зменшилась його кількість після Другої світової війни, коли було винищено майже всіх осіб єврейської національності. Проте після оголошення всесоюзного будівництва каучукопереробних підприємств ГТВ та 2 заводів об'єднання Білоцерківшина населення міста зросло більш ніж у двічі.

Сучасний масив Леваневського, який прилягає до цих заводів став місцем концентрації близько 60% усіх жителів Білої Церкви. На початку 90-их відбулось деяке скорочення населення в основному через згортання виробництва на ряді підприємств міста та еміграції осіб єврейської національності до держави Ізраїль. Наразі помічено процес повільного зростання кількості жителів Білої Церкви, що пов'язано з відновленням роботи багатьох підприємств та створення розгалуженої сфери послуг.

Відкрите акціонерне товариство “Білоцерківський кар'єр” ; Колективне підприємство “Білоцерківхлібопродукт”; Дочірнє підприємство ВАТ „Київ хліб” “Білоцерківський хлібокомбінат” ; БЦ ВП “Весна” ; фабрика ПТВ “Тосна” ; “Білоцерківська книжкова фабрика” ; “Білоцерківська друкарня” ; “Росава” ; “Білоцерківський завод ГТВ” ; “Інтер - ГТВ” ; ВАТ „Будматеріали” ; “БЦ завод ЗБК” ; ТОВ “Білоцерківський домобудівельний комбінат”; Колективне підприємство “Білоцерківбуд” ; Відкрите акціонерне товариство “Трібо”, ВАТ «Кар`єр», ВАТ «Білоцерківський автобусний парк», ПП «Валоїс» , ПП «К-А-Н» , МПП «Діліжанс» , Тролейбусне управління , ПП транспортне агентство «Ікарус» , Приміська автостанція та багато інших. Також в місті відкриваються нові торгово-розважальні центри, стоматологічні поліклініки, готелі, які потребують озеленення.

Будівництво і озеленення

Реконструкція зелених насаджень

Висновки

Створення розсадника на даній території дуже доцільне, тому що потрібно поновлювати декоративні види дерев та квітково-декоративних чагарників ,та створювати нові насадження як загального користування так і на приватних територіях. . Адже дерева це - джерело кисню для людини,чим більше дерев, там більше чистого природного кисню для наших легенів.



Розділ 2. Призначення, виробнича потужність та організація території розсадника

2.1 Проектне завдання

Місце розташування розсадника: Київська область, Білоцерківський район с. Пилипча, чорнозем вилугуваний, зрошення крапельне.

Планове завдання: Аґрус відхилений (сорти) 4000 штук, Тис ягідний (форми, живцюванням) 3000 штук, Горобина звичайна ф. плакуча 1000 штук, Вейгела гібридна 2000 штук.

2.2Технічне завдання

Технічне завдання на розробку проекту організаційно-господарського плану постійного декоративного розсадника

Розрахувати:

1.Призначення та виробнича потужність у розрізі відділень. Відповідно до планового (проектного) завдання розрахувати площі виробничих відділень розсадника.

2. Розробити проект організації території розсадника та визначити площі допоміжних частин.

3. Скласти перелік будівель,обладнання та оснащення необхідного для забезпечення нормальної діяльності розсадника.

4.Розробити та обґрунтувати проект сівозмін для виробничих відділень.

5. Запроектувати та обґрунтувати системи основного обробітку ґрунту.

6.Розробити та обґрунтувати проект системи внесення добрив.

7. Розробити та обґрунтувати агротехніку вирощування садивного матеріалу у розрізі виробничих відділень та порід.

8. Скласти технологічні карти вирощування садивного матеріалу та визначити виробничі витрати.

9. Визначити допоміжні витрати та технологічну собівартість продукції.

10. Скласти план реалізації продукції розсадника.

11. Розрахувати потребу в постійних і тимчасових робітниках розсадника для виконання планового завдання.

12.Провести розрахунок витрат на вирощування запланованої продукції та очікувані надходження від реалізації вирощеної продукції.

13.Визначити рентабельність виробництва.

14. Описати організацію праці та систему техніки безпеки у розсаднику.

2.3 Біологічні та екологічні особливості вирощуваних культур.

Аґрус відхилений- Grossularia reclinata L. - вид ягідних рослин родини аґрусових. Аґрус утворює кущі висотою до 1,5 м. Плоди (несправжня ягода) округлі або довгасті, забарвлені в білий, жовтий, рожевий, червоний або чорний колір, містять 6--12 % цукрів, вітаміни А, В і С. З зелених і напівстиглих ягід виготовляють компоти і варення; стиглі ягоди -- добрий десерт і сировина для виробництва мармеладу, соків, вин, начинок для цукерок тощо. В Україні аґрус розводять в усіх областях. Плодоносить на 2--3-й рік. Урожайність 8--32 кг з куща. Аґрус щорічно дає високі урожаї. Ягоди його смачні і корисні. В них, в залежності від сорту, міститься від 5 до 15 % цукрів і 1-2 % корисних органічних кислот. По кількості вітамінів аґрус поступається тільки смородині. Ягоди аґрусу багаті солями фосфору, заліза, кальцію. Смак ягід аґрусу залежить від кількості цукрів, кислот, ароматичних речовин, від консистенції м"якоті, щільності і товщини шкірки, стану її поверхні (ворсистості і характеру ворсистості). Аґрус рано вступає в плодоношення. Вже через 1-2 роки після посадки кущі дають перші ягоди. З роками урожай швидко зростає і на 6-7 рік після посадки кущі вступають в пору повного плодоношення. Аґрус при доброму догляді рясно плодоносить (200 ц ягід з 1 га). Окремі добре розвинені кущі дають по 25-30 кг ягід. Аґрус в дикому вигляді росте в деяких країнах Європи, Азії, а також Північної Америки. Велика кількість культурних сортів аґрусу отримані від родичів европейського, далекосхідного і деяких видів американського аґрусу. Наші культурні сорти виведені в основному з аґрусу звичайного, який росте в Європі. Вони відрізняються від сортів, отриманих від американських видів, розміром, красивим зовнішнім виглядом ягід і добрим смаком. Аґрус -- це кущ середньої висоти. На гілках, в залежності від сорта, розташовані одинарні, подвійні або тройні шипи. Суцвіття -- грона, в гроні один-два інколи три квітки. Плоди (ягоди) різної форми і кольору, опушені і без опушення, з великою кількістю насіння. Чашечка не опадає. Гілки аґрусу живуть і добре плодоносять до 7-8 років; коренева система і основа куща можуть жити довше. Довговічність пояснюється особливістю його біології. На протязі багатьох років аґрус зберігає здібність давати пагони заміщення від основи куща. На цих пагонах нульового порядку на слідуючий рік виростають бокові розгалуження -- пагони першого, другого, третього порядків, які несуть основний урожай. Ці молоді, добре розвинуті гілки заміщують старі, які потрібно вирізувати при перших ознаках старіння. Таким чином іде постійна заміна старих гілок новими, молодими. Добрий ріст пагонів першого і більш високих порядків особливо важливий для плодоношення куща. Чим більше буде гілок першого порядку і чим сильніше їх ріст тим більшим в наступних роках буде урожай. Аґрус -- культура зимостійка. Але ті сорти які погано переносять низькі температури, особливо в зими без снігу, як правило, весною затримуються в розвитку. Аґрус реагує на умови догляду і ґрунтово-кліматичні умови. На занедбаних, неудобрених ділянках при поганому обробітку ґрунту і без обрізки кущі аґрусу стають старими у віці 12-15 років. Плоди аґрусу звичайного містять цукор (глюкозу, фруктозу, сахарозу), вiтамiни, органiчнi кислоти, флавоноїди, макро та мiкроелементи, фенольнi сполуки.

Розмноження. Аґрус можна розмножувати відсадками та зеленими або здерев'янілими живцями. Сорти американського походження або одержані від схрещування з ними розмножують дерев'янистими живцями, як і смородину. До них належать Ізумруд, Рясний, Руський, Мліївський жовтий, Корсунь-Шевченківський, Хаутон і Фінік. Для вкорінення зелених живців потрібно використовувати парники або теплиці. Зручніше аґрус розмножувати горизонтальними відсадками. Для цього рано навесні одно-або дворічні пагони вкладають у борозенки глибиною 10...12 см,викопані у розпушеному грунті, і пришпилюють дерев'яними гачками або кілочками навхрест так, щоб пагони щільно прилягали до дна борозенки. Після того, як з бруньок відростуть пагони висотою 12... 15 см, основи їх засипають вологим грунтом. Через 15... 18 днів грунт нагортають вдруге. За таких умов на нижніх кінцях стебел утворюються корені. Восени гілки відкопують, відокремлюють від маточного куща і розрізують на стільки частин, скільки відросло і вкоренилось однорічних саджанців. Сильні рослини висаджують на постійне місце, а слаборозвинуті -- ще на рік у ягідну шкілку. З одного куща при такому способі розмноження можна мати 50...80 саджанців. Крім кущової, відома штамбова форма аґрусу. її створюють щепленням бажаного сорту на добре розвинутих саджанцях золотистої смородини, порічок або й аґрусу. Висота штамба в середньому 60...90 см. Щеплення в природних умовах дає низький процент приживлюваності. Краще приживлюються живці, якщо щеплення проводять навесні у теплицях при високій вологості повітря. Для цього вирощені підщепи протягом зими й до часу садіння в теплицю (кінець лютого) зберігають у погребі або спеціальному сховищі висадженими в ящики або в горшки чи прикопаними у піску й тирсі. З такого субстрату в кінці лютого (у зоні Степу та в Криму раніше) підщепи заносять у теплицю, висаджують у ящики чи горшки в спеціально приготовлену земляну суміш. Після садіння рослини добре поливають. Коли на них розвинуться листки й настане цвітіння, проводять щеплення за кору або копуліруванням. Зріз живця вибраного сорту повинен бути 3...4 см завдовжки. Живці заготовляють у січні -- лютому і зберігають у снігу в сховищах при низьких температурах, зволожуючи, щоб вони не пересихали. Укорінені рослини поступово загартовують і висаджують у відкритий грунт.

Тис ягідний - Taxus baccata L. хвойне вічнозелене дерево родини тисових,10-20 м заввишки. Тіньовитривалий, деревина з чорнобурою серцевиною, важка, міцна, стійка проти гниття, добре полірується; використовують у мебльовій промисловості, машинобудуванні, підводному будівництві тощо. Тис -- дводомна рослина, тому плодоносять не всі його екземпляри. Тис зазвичай розмножують вегетативним методом. Цікаво, що пагони, узяті з гілок, направлених вгору, дають кущі з компактним вертикальним зростанням, а пагони з горизонтальних гілок утворюють розкидисті низькі рослини. Період життя 700-1500 років, (більше 1м). Кора червонувато-бура, на молодих пагонах гладка, на грубших гілках і стовбурах лущиться від старості (відшаровується тонкими пластинками). Деревина дуже тверда і важка, складається з тоненьких судин з х -- ними спіральними потовщеннями. Серцевинні промені складаються тільки з самої м`якоті, смоляні ходи відсутні. Листкорозміщення чергове, на бокових горизонтальних гілках переходить майже в супротивне, при цьому листя, завдяки черешкам розміщується переважно в 2 ряди. Листя ланцетовидне або лінійне із завуженою основою, інколи на коротких черешках (1-2 мм). Знаходиться у формі голок довжиною до 30 мм, шириною 2,5 мм, зверху темно-зелене, блискуче, знизу світло-матові, без білих прожилок, м`які, кінці загострені. Живуть 6-8 років, отруйні для коней і худоби. Тис -- дводомне дерево. Мікроспороїд помітний вже восени, округлої форми, жовтуваті, розміщені в пазухах листків на останньому пагоні. Під час цвітіння висовується коротка ніжка, на якій містяться игляки, кожен з яких має 5-8 мішечків, що тріскаються повздовжно, без повітряних мішків, одноклітинні. Мегастробіли зібрані, мають вигляд дрібної шишки, з супротивно розміщеними парами мегастробілів. Переважно ці сукупності сильно редуковані і представлені поодинокими мегастробілами. Він складається з одного прямого насінного зачатку, пізніше насінина вільно оточена м`ясистою оболонкою (аррілусом) червоного кольору. Насінний зачаток у тиса з'являється пізньої осені і зимує в стадії утворення мегаспор, але на кожен з них утворюються архегонії. У тиса в одному незценусі буває від 2-4 жіночих гаметодоїтів, що утворюються із мегаспор, але на кожен з них утворює архегонії. У тиса вони оточені шаром прилягаючих клітин гаметодоїта. В оболонці яйцеклітини Taxus boccata, яка прилягала до клітин оточуючого шару, були відкриті плазмодесми, які пронизували шари багаточисельних пор. Запліднення відбувається в кінці травня до початку червня. Від запилення до запліднення проходить біля 1 місяця, насіння дозріває 6 тижнів. Насіння -- бурий горішок, блискучий, твердий, довжиною 6-8 мм, з загостреним кінцем, розміщений в глибині яскраво-червоної м`ясистої оболонки (принасінника), схоже на ягоду, їстівне. Висіяне насіння лежить в землі 1 рік, або і більше, поки не дозріє.

Тис ягідний -- рослина вимоглива до вологості, ґрунту та повітря. Воно найбільш тіньове із усіх хвойних порід дерево. Насіння дає щорічно до глибокої старості, починаючи з 25-30 річного віку. Коренева система добре розвинута, пластична, володіє ендотрофною мікоризою, завдяки чому може пристосовуватись до різних умов. Молоді пагони, кора і листя містять алкалоїд токсин -- C37H51NO10 і сильно подразнюючу олію. Тис ягідний в давнину був поширений на дуже великій території, та майже повністю винищений людиною через свою міцну деревину, яка володіє сильними бактерицидними властивостями -- вона вбиває навіть ті мікроорганізми, що є в повітрі. Будинок, в якому хоча би стельові балки зроблені з тиса, надійно захищений від хвороботворних інфекцій, що надзвичайно цінувалося під час масових епідемій. Деревина, кора і листя тиса містять алкалоїд (токсин) і тому отруйний для людини і багатьох інших тварин, хоча, наприклад, зайці і олені, охоче їдять тис без шкоди для себе. Відомо, що людину можна отруїти, подавши їй вино в кубку з тиса. Чим старша хвоя тиса, тим вона отруйніша. На території України тис ягідний природно росте лише у Криму, в культурі -- у садах по всій Україні. У давнину тисові ліси були поширені в Карпатах і на Передкарпатті (сліди в топоніміці -- ріка Тиса, Тисів, Тисьмениця тощо); тепер залишилися лише невеликі острівці, серед них тисовий резерват (206 га) в Коломийському лісгоспі у с. Княждвір (за СРСР -- Верхнє). Знаходиться один з найбільших заказників у Європі Тису ягідного. Ареал поширення тиса ягідного досить широкий. Він зустрічається в Польщі, Чехії, Словаччині, Шотландії, Іспанії, Португалії, Греції, Північній Африці. Він рідко зустрічається вздовж узбережжя Балтійського моря під покривом широколисто-хвойних лісів і більш часто на схилах гір Прикарпаття, Карпат, Кавказу і Криму. Північніше його ареал зміщується в Туреччину, де охоплює узбережжя Чорного моря, західну і південну -- центральну частину території Туреччини, і заходить в Північний Іран біля Каспійського моря.

В Карпатській гірській системі найбільший осередок тиса (біля 160 тис. штук на площі 20 га), зберігається в буково-ялицевому пролісі в долині протоку Торміанець у Великих Татрах в Словаччині. В Румунських Карпатах тис зустрічається дуже часто в межах висот 490-1486 м над рівнем моря. В порівнянні із Словацькими Карпатами, в Українських росте значно менше тисів. В даний час поодинокі дерева тису ростуть в Болехівському, Вигодському,Рахівському районі -- 1 екземпляр, Надвірнянському, Солотвинському держлісгоспах, Івано-Франківській області, а також декількох місцях Чернівецької та Закарпатської областей. Досить цікава ділянка тиса збереглася в урочищах Велика і Мала уголька на Закарпатті (1500 штук на площі 10 га) і займає друге місце в Україні після заказника «Княждвірський» (15,1 тис. штук на площі 70 га).

Розмноження. Розмножується насінням, яке проростає на другий рік, або живцюванням. Насіння червоні, дуже схожі на ягоди, звідки і пішла назва - тис ягідний. Декоративні форми тиса ягідного ( `Fastigiata', `Variegata'. `Aurea', Aureaspicata') розмножують живцюванням.

Вирощування в розсаднику

Горобина звичайна - Sorbus aucuparia - вид роду Горобина. Місцеві назва -- грабина, горобина. Невисоке дерево або кущ родини розових до 15 м заввишки з гладенькою сірою корою та густою кроною. Молоді гілочки сірувато-червоні, опушені, з великими пухнастими бруньками. Розмножується горобина звичайна насінням і кореневими нащадками. Листки опушені (10-20 см завдовжки), чергові, непарноперисті, складаються з 9-15 ланцетних або довгастих, загострених, зубчастих по краю листочків. Квітки численні, зібрані в складні щиткоподібні суцвіття, всі частини яких опушені. Квітколоже, урноподібної форми, шерстисто-повстисте або голе; чашечка з п'ятьма широкотрикутними війчастими чашолистками. Віночок білий (0,8-1,5 см у діаметрі), пелюсток п'ять, тичинок багато, маточка одна, стовпчиків три, зав'язь нижня. Плід -- кулястий, оранжево-червоний. Горобина звичайна росте в підліску або другому ярусі хвойних, мішаних, зрідка листяних лісів, та лісових галявинах і узліссях. Тіньовитривала, морозостійка рослина. Цвіте в травні, плоди достигають у вересні. Поширена на Поліссі, в північній частині Лісостепу, а також у Карпатах, гірському Криму. В культурі вирощують по всій Україні, крім степових районів. Заготовляють у Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Чернігівській, Сумській, Закарпатській, Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій областях, у гірських районах Криму. Запаси сировини значні. Харчова, деревинна, медоносна, лікарська, танідоносна, фарбувальна, декоративна, фітомеліоративна рослина. Плоди горобини використовують головним чином для переробки, у свіжому вигляді вживають у їжу. Вони добра сировина для лікеро-горілчаного, безалкогольного, кондитерського виробництва. Під час консервування з них готують желе, цукерки типу «горобина в цукрі», повидло, мармелад, варення, пастилу. Плоди сушать і з них виробляють «плодові порошки» і борошно, консервують. Плоди горобини містять цукри (до 5 %), яблучну, лимонну, винну й янтарну кислоти (2,5 %), дубильні (0,5 %) і пектинові (0,5 %) речовини, сорбіт і сорбозу, амінокислоти, ефірні олії, солі калію, кальцію, магнію, натрію. Плоди використовують як полівітамінний засіб і каротиновмісну сировину. Наявність вітаміну Р ставить горобину на одне з перших місць серед інших плодових рослин. Препарати з плодів горобини знижують кількість жиру в печінці і холестерину в крові, порошок з плодів горобини підвищує резистентність кровоносних судин. Багаті плоди горобини і на вітамін С (до 160 мг%) та каротин (до 56 мг%) Горобина має ядрову дрібнопористу червонувату деревину, з якої виготовляють токарні вироби і меблі. Всі види горобини -- середньопродуктивні весняні медоноси, що дають підтримуючий взяток, а також гарні пилконоси; нектаропродуктивність їх до 30-40 кг з 1 га. Мед з горобини червонуватий, з сильним ароматом. На горобині часом виділяють падь медяниці (листоблішки). У науковій медицині застосовують плоди горобини звичайної -- Fructus Sorbi як полівітамінний, сечогінний і кровоспинний засіб, а плоди аронії -- при лікуванні гіпертонії. У народній медицині використовують плоди й суцвіття горобини при сечокам'яній хворобі, порушенні обміну речовин, простуді, шлунково-кишкових захворюваннях, а відвар кори -- при гіпертонії. Плоди береки застосовують як сечогінний засіб. У ветеринарній практиці міцний відвар з плодів використовують при легеневих хворобах тварин. Кора горобини звичайної містить 7-11 % танідів, молоді гілки дають чорну фарбу. Рослина дуже декоративна, особливо в період цвітіння та достигання плодів. Має багато декоративних форм, з яких особливо виділяється плакуча -- з видовженими звисаючими до землі гілками; моравська -- з вишуканою кроною і тонкими червоними гілками. Важливим хімічним компонентом ягід горобини являються пектини, здатні до желеутворенню в присутності сахарів і органічних кислот. Пектини зупиняють надлишкове бродіння вуглеводів, що проявляється в пригніченні газоутворення в кишківнику. Желеутворювальні властивості пектинів сприяють зв`язуваню токсинів і виведення надлишку вуглеводів. Парасорбінова і сорбінова кислоти горобини тормозять ріст мікроорганізмів, грибів і плісняви, що дає можливість застосовувати їх в якості консервантів харчових продуктів. Горобини здавна застосовувалась як жовчегінний засіб, і лише недавно встановлено, що жовчегінні властивості пов`язані з сорбіновою кислотою і сорбітом. Сорбіт знижує рівень жиру в печінці і холестерина в крові. В механізм жовчогінної дії почергово включаються: подразнення сорбітом слизової оболонки 12-палої кишки, звільнення холецистокініна; скорочення жовчного міхура і одночасно рослаблення сфінктера Одді. Сорбіт виявився ефективним також при хронічному запорі, що супроводжується захворюванням жовчних шляхів. Він повільно всмоктується і дію як сольове послаблююче. Амигдалін, який міститься в ягодах рябіни, підвищує стійкість тварин до кисневого голодування. Він запропонований в якості препарату з радіо- і рентгенозахисною дією. В основі механізму дії амигдаліна лежить захист дихальних ферментів від розпаду шляхом утворення з ними тимчасового зв`язка. Амигдалін підвищує опірність організма до гіпоксії; крім того, є дані щодо участі амигдаліна в відновленні сульфгідрильних груп і захисті ліпідів від переокислення, що оправдовує застосування в народній медицині горобини при атеросклерозі. Ягоди горобини застосовують в свіжому чи сушеному вигляді в якості лікувального і профілактичного засобу при станах, що супроводжуються вітамінною недостатністю. Сік з свіжих ягід рекомендують при пониженій кислотності шлункового соку. Сухі і свіжі ягоди горобини застосовують в якості вітамінного засобу в сполученні з кропивою і шипшиною. В харчовий раціон осіб з захворюванням на цукровий діабет і ожиріння добавляють овочі і фрукти багаті на пектини, в тому числі порошок із горобини, з метою зв`язування в кишковику частини вуглеводів. Рослина має протизапальні, гіпотензивні (знижує артеріальний тиск), спазмолітичні і кровоспинні властивості, сприяє зміцненню стінок капілярів. Вона також виявляє сечогінну і жовчогінну дію.. Плоди горобини звичайної -- чудовий корм для диких птахів і звірів. У лісомеліоративних насадженнях ціниться як супутник дуба, приваблює плодами птахів.

Розмноження. У природі горобини розмножуються насінням, які розносять лісові птахи і звірі. Насіння, проходячи через стравохід птахів і звірів, не втрачають схожості, але стимулюються до проростання. Деякі види утворюють кореневі нащадки. Такими ж способами розмножують горобину в культурі, найбільш масово вирощуючи її з насіння. Сортову горобину розмножують, прищеплюючи нирки і живці на відповідні підщепи. Застосовують також розмноження зеленими, рідше здеревілими живцями, відводками, порослю, в культурі in vitro.

Між більшістю видів горобини, виключаючи горобину домашню, прищепної несумісності не спостерігається, тому в якості підщеп і скелетоутворювачів для сортової горобини використовують багато видів. Найбільш часто для вирощування підщеп використовують насіння горобини звичайної, які володіють високою схожістю і дають сіянці з добре розвиненою кореневою системою, придатні для щеплення в одно-дворічному віці. Недоліком дикоростучої горобини звичайної як підщепи є сильно виражена поросле утворююча здатність , тому для підщеп застосовують сіянці сортів невежінскої і моравської горобини, які дають менше порослевих пагонів. В якості підщеп беруть також сіянці горобини проміжної і гібридної, які є більш засухостійкими, але поступаються горобині звичайній у зимостійкості. Насіння цих горобин більші, ніж у горобини звичайної, що полегшує посів. Маса 1000 насіння горобини звичайної становить 1,6-5,9 г, горобини проміжної - 12-13 г, горобини домашньої - 25-30 г. Таким чином вирощують і підщепи для плакучої форми горобини звичайної.

Шеплення горобини звичайної ф. плакуча (Sorbus aucuparia `Pendula') проводять ….

Вейгела гібридна - Weigela hybrida -Це не вид, а сукупність гібридних форм і сортів, отриманих простим або складним схрещуванням декількох дикорослих видів і багатьох культиварів. До теперішнього часу число форм вейгели гібридної досягло 180. Вони, як правило, має витончену розкидисту крону і розкішне цвітіння. Це чагарники до 1,5 м заввишки. Він особливо красиві під час цвітіння. Квітки трубчасто-воронкоподібні, одиночні або зібрані в пухке суцвіття. Вони розпускаються на молодих облистяний пагонах. Бувають рожевими, пурпуровими, білими, рожево-фіолетовими і фіолетово-карміновими різних відтінків, володіють ніжним, приємним ароматом. Сорти сильно відрізняються по зимостійкості. Але достовірної інформації про це поки дуже мало. У наших умовах всі сорти вейгели гібридної потребують обов'язкового зимовому укритті молодих рослин. Для дорослих кущів бажаним прийомом є утеплення пристовбурного кола і підстави осьових пагонів ялиновим ялиновим гіллям. При такому догляді підмерзають вони нечасто, а якщо і постраждають від холодів, то відновлюють свій декор швидко, протягом 1-2 сезонів.

Розмноження. Розмноження насінням. Вони зберігають хорошу схожість тільки протягом одного року. Посів проводять навесні без попередньої підготовки насіння. Можна сіяти в будинку в горщики, закривши їх плівкою або склом. Сходи бувають дружними. Після появи другої пари листочків сіянці пікірують. Загущені посіви проріджують. Однорічний сіянець вейгели ранньої має один стебло, що досягає висоти 6-7 см. У нього 3-4 пари листків, пазушні і верхівкові бруньки. Сім'ядолі обпадають на початку вересня. Стебло не гілкується. Діаметр кореневої системи дорівнює 3-5 см. На дорощування рекомендується навесні ящики винести в сад і поставити під дерева з розрідженою кроною. Дворічний сіянець має 40-50 см у висоту. Мичкувата Конєва система сильно розростається поверхнево. Цвітіння починається з 4-х років. У всіх вейгел кущ розростається за рахунок кущіння від кореневої шийки. У деяких рослин відзначається поява рясної стеблової порослі. Насіння, зібране з садових форм і гібридів, дають різнорідне потомство. Отже, сорти (декоративні форми) вейгели краще розмножувати вегетативним шляхом: зимовими і літніми живцями. Зелене живцювання краще проводити в середині червня, до початку закладення квіткових бруньок.

Живцювання. Рослини, розмножені літніми живцями, вперше цвітуть у віці двох років. Листя зрізують повністю або на 1/2-1/3 частину листової пластинки. Живці ставлять у воду на 1-2 години, потім обробляють стимуляторами росту, наприклад, гетероауксином (150 мг / 1 л води) протягом 12 годин в темному приміщенні при температурі 20-25 0С. Зелений держак ріжеться довжиною в одне міжвузля з двома парами листя. Зріз роблять гострим ножем: верхній - над верхньою листової подушкою, нижній - під основою нижньої листової подушки. У вейгели нижній зріз роблять прямим, так як у них супротивне листорозміщення. Зелені живці висаджують на початку другої декади червня в суміш торфу і піску. Зверху знаходиться шар промитого річкового піску (3-4 см). Держак занурюють на глибину 1 см, закривають поліетиленовою плівкою. Поливають 2 рази на день. Це дає 100%-ве вкорінення. Щоб сформувалася хороша крона, перші бутони рекомендується обривати. Зимові живці для вкорінення нарізають у квітні. Їх ріжуть під брунькою до розпускання листя. Довжина держака 15-22 см, діаметр до 1 см. Укорінення проводять в горщиках, заповнених сумішшю дернової землі і піску. Живці обробляють ростовим речовиною. Відсоток укорінення зимових живців значно нижче. Через місяць вкорінені живці прищипують, потім підгодовують коров'яком (0,5 л гноївки на 1 м2) або мінеральними добривами (30 г суперфосфату і 25 г аміачної селітри). Для створення розсадника потрібно спочатку посіяти насіння, В моєму випадку у мене є рослини відкритого та закритого ґрунту.

Розрахунок площ посівного відділення.

Таблиця №2 Розрахунок площ посівного відділення

№ п/п	Назва породи	Термін вирощування сіянців, років	Щорічний плановий відпуск сіянців, тис.шт	Кількість полів у сівозміні, шт..	Схема Висіву Насіння, м	Площа посівного Відділення,га
						зага- льна	1-го Поля	Щоріч- Ного посіву
1	Горобина звичайна	1	2	2	0.1х0.15	0.003	0.0015
Усього					0.003	0.0015

Висновок: На даному етапі в нашому розсаднику висіваємо у відкритий ґрунт горобину звичайну, кількість отримання сіянців 2000 штук, та займає площу 15 мІ.

Вирощування сіянців - один із найвідповідальніших і найскладніших етапів у роботі розсадників. Сіянці деревних та чагарникових порід у деревних розсадниках вирощують як у відкритому( посівному відділенні), так і в закритому ґрунті(теплицях, оранжереях). У посівному відділенні, як правило, вирощують переважно сіянці з відкритою кореневою системою, а у теплицях та оранжереях як із закритою, так і з відкритою кореневою системою.

Вегетативне розмноження - це утворення з окремих вегетативних органів рослин - коренів, стебел, листків або ії частин - нових самостійних рослин з ознаками і властивостями материнської. Воно ґрунтується на здатності живих тварин до регенерації цілої рослини.

В сучасних умовах способи вегетативного розмноження у лісівництві та садівництві застосовують для :

- промислового розведення сортів-клонів цінних за продуктивністю, якістю деревини, врожайністю, декоративними якостями та іншими ознаками;

- збереження цінних спадкових форм деревних рослин, які рідко зустрічаються у природі;

- одержання масової кількості однорідного садивного матеріалу з метою створення спеціальних плантацій

Розмноження таких культур як провдять вегетативно в умовах закритого грунту. Розрахунок площі теплиці проводимо з формою табл. 3.



Таблиця№3. Розрахунок площі закритого ґрунту

№ п/п	Назва рослини українська	Назва рослини латинська	Планове завдання	Схема посадки, посіву	Кількість рослин на 1мІ	Площа укорінення, 1 живця мІ	Корисна площа теплиці, м2	Загаль-на площа, мІ
1	2	3	4	5	6	7	8
1	Тис ягідний	Taxus baccata	5000	0.08х0.1	125	0.008	40	Х1,2
2	Вейгела гібридна	Weigela hybrida	4000	0.07х0.07	204	0.0049	19.6
3	Аґрус	Ribes uva-crispa	4000	0.08х0.08	156	0.0064	25.6
Всього						85.2

Висновок : В таблиці № 3 вказано які саме рослини будуть вкорінюватися у теплиці, сюди входять тис ягідний 5тис. шт. (займає 40 мІ), вейгела гібридна 4тис. шт. (19.6 мІ), аґрус 4 тис шт.. (25.6 мІ). Загалом територія теплиці займатиме 85.2 мІ.

Для подальшого розвитку потрібно видати рослини на іншу територію, тобто використати сівозміну. Тобто пересаджуємо сіянці у шкільне відділення, де в подальшому розміщуємо так щоб рослина могла добре розвиватися та оброблятися технікою.

2.4 Розрахунок площ виробничих і допоміжних частин

Площа шкільного відділення розраховується виходячи з планового завдання на щорічний відпуск саджанців, схеми посадки та прийнятої сівозміни за таблицею №4.



Таблиця №4. Розрахунок площі шкільного відділення

№ п/п	Назва породи	Термін вищувавння ,років	Щорічний відпуск садженців, тис шт.	Відпад за період Вирощування, тис.шт.	Потреба посадки з урахуванням відпаду,шт	Схема розміщення, мІ	Площа,мІ	Кількість полів у сівозміні	Площа під породу У відділенні, га
							Живлення одного саджанця	Одного поля сівозміни
Деревна (декоративна) шкілка
1	Тис ягідний	4 5	3 2	1.5 1	4500 3000	1х0.3 2х1	0.3 2	1350 6000	5 6	0.675 3.6
2	Вейгела гібридна	4	2	1	3000	0.7х0.3	0.21	630	5	0.315
3	Горобина звичайн ф.плакуча	4 3	1 1	0.5 0.5	1500 1500	1х0.5 1.4х1	0.5 1.4	750 4200	5 5	0.375 2.1
Плодова шкілка
4	Аґрус (сорти)	3	4	2	6000	0.7х0.3	0.21	1260	4	0.504
Усього								7.569

Висновок: Наш розсадник має реалізовувати 19.5 тис. саджанців. Зокрема: Аґрус - 6 тис.шт. , Тис ягідний (форми) - 7.5 тис.шт. , Горобина звичайна ф. плакуча - 3 тис.шт. , Вейгела гібридна -3 тис. Площа шкільного відділення становить 7.569 га розсадника.

Розрахунок площі маточної плантації.

Маточна плантація в розсаднику використовується



Таблиця№5. Розрахунок площі маточної плантації

Назва породи	Розміщенні рослин на площі, м	Площа живлення Однієї рослини, мІ	Кількість рослин На 1 га, шт.	Плановий Вихід живців З	Планове завдання на Заготівлю живців, Тис. шт.	Площа, га
	У рядку	Між рядками			Однієї рослини	1 га тис, штук		плантації	Змінного поля
Агрус	2	2	4	2500	11	27.5	2	0.8	0.8
Тис ягідний	3	3	9	1111	5	11.11	1	0.9	0.9
Горобина звичайна ф.плакуча	3	4	12	833	7	5.833	1	1.2	1.2
Усього							2.9

*Примітка:

Висновок : У даному розсаднику Аґрус (сорти) займає 0.8 га - випускатися буде саджанців 2 тис. шт. , Тис ягідний (форми) займає 0.9 га и випускатиме саджанців 1 тис. шт. ,Горобина звичайна ф. плакуча займає 1.2 га випускатиме саджанців 1 тис. шт..

2.5Організація території розсадника

За сучасною термінологією розсадник прийнято називати підприємство або його спеціалізовану частину, призначену для вирощування садивного матеріалу деревних та кущових порід, який в подальшому використовують для озеленення та садово-паркового будівництва, лісорозведення і штучного лісовідновлення, створення лісомеліоративних насаджень та закладання плодових садів.

Структура конкретного розсадника може мати свої особливості і включати або не включати ті чи інші підрозділи. Вони залежать від :

Розмірів розсадника та обсягів виробництва.

Спеціалізації розсадника та видового асортименту порід,що вирощуються.

Прийнятих технологій розмноження і вирощування садивного матеріалу.

Як правило, в структурі сучасних декоративних розсадників можна виділити дві основні частини : виробничу (продуктивну) і допоміжну.

Виробнича частина декоративного розсадника може включати такі три підрозділи :

відділ розмноження деревних рослин;

відділ вирощування та формування дереві кущів;

маточний відділ.

До допоміжної частини розсадника належать підрозділи, які забезпечують необхідні умови функціонування структур, безпосередньо пов'язаних з виробництвом різних видів декоративного садивного матеріалу, саме дороги.

Таблиця№6. Розрахунок площі допоміжних частин розсадника

№ п/п	Назва допоміжної частини	Розмір, м	Площа , га
		довжина	ширина
1	Дороги : а)магістральна	78	10	0.078
	б) окружна	964	8	0.7712
	в) основна	-	-	-
	г)допоміжна	780	4	0.312
Усього доріг			1.1612
2	Лісова смуга	302	4	0.1208
3	Господарська ділянка	16	6	0.0096
4	Запольна ділянка	8	8	0.0064
5	Дослідна ділянка	-	-	-
6	Дендрарій	14	6	0.0084
7	Огорожа	306	1	0.0306
8	Водоймище	-	-	-
9	Інші ділянки	-	-	-
	Усього			1.3365



Висновок: Загальна територія допоміжних частин складає 1,3365га.

Загальна площа розсадника складається з площ продукуючої та допоміжної за формою таблиці.

Таблиця№7. Розподілення площі розсадника за видами користування

№ п/п	Назва господарської частини	Кількість полів усівозміні,шт..	Площа,га
			Одного поля	Загальна
1.Продукуюча частина
1	Посівне відділення	1	0.003	0.003
2	Шкільне відділення: а) деревна (декоративна) шкілка	26	-	4.865
	б) плодова шкілка	1	0.126	0.504
3	Маточна плантація	1	-	2.9
4	Теплиця (парник)	1	-	0.00852
	Контейнерна ділянка	-	-	---
	Усього			8.2806
ЙЙ. Допоміжна частина
5	Дороги	-	-	1.1612
6	Господарська ділянка	-	--	0.0096
7	Запольна ділянка	-	-	0.0064
8	Дослідна ділянка	-	-	-
9	Дендрарій	-	-	0.0084
10	Водоймище	-	-	-
11	Огорожа	-	-	0.0306
12	Лісова смуга	-	-	0.1208
	Інші ділянки	-	-	-
	Усього	-	-	1.3365
Загальна площа розсадника	9.72

Висновок: З таблиці № 6 видно , що територія розсадника розподілена наступним чином: посівне відділення-0.00га, шкільне відділення: а) деревна шкілка- га, маточна плантація займає 0.га. Допоміжні частини займають га. Таким чином, загальна територія розсадника складає га, що цілком відповідає відведеним для цього територіям.



2.6 Споруди,обладнання та оснащення

Належні умови для функціонування виробничих частин розсадника забезпечують такі відділи : адміністративний, механізації робіт та енергетики, реалізації готової продукції, допоміжних виробництв та інші, які можуть бути організовані для забезпечення нормальної діяльності підприємства.

До адміністративного відділу належать :різні служби, починаючи від дирекції, бухгалтерії та закінчуючи охороною.

Таблиця№8.Перелік адміністративно-виробничих приміщень та споруд.

№ п/п	Назва	Номер Типового Проекту,марка	Вартість побудови Об'єкта, грн
1	Адміністративне приміщення (контора)	411-1-18	509330
2	Складське приміщення для лісового насіння місткістю 2,5 т., обладнане для стратифікації насіння	411-1-52	134408
3	Намет для лісогосподарських машин	411-1-35/71	394108
4	Склад для зберігання знарядь	411-1-36/71	522039
5	Склад для отрутохімікатів	705-2-2/75	166120
6	Насосна станція	СПН-50-80	-
7	Будинок з санітарно-побутовими приміщеннями		299238
8	Водоймище місткістю 30мІ	416-7-40	103116
Усього	2628359

Висновок: В таблиці № 6 наведено перелік адміністративно-виробничих приміщень та споруд необхідних для функціонування розсадника. Загальна вартість побудови цих споруд становить - 2.628.359 гривень.

Відділ механізації робіт та енергетики включає машини, механізми та іншу техніку, зрошувальну, електричну і теплову мережу( електростанцію, котельну тощо), які задіяні в обслуговуванні виробничих потреб розсадника.

Відділ допоміжних виробництв організують, як правило, на великих розсадниках з метою забезпечення цілорічної зайнятості роботою штатних працівників та потреб розсадника в необхідних супутніх матеріалах і товарах (горщечках, контейнерах, компостах, субстратах і т.п.).

Відділ реалізації готової продукції, окрім згаданого вище реалізаційного павільйону зі складними приміщеннями може мати експозиційну ділянку з виставковими екземплярами і прикладами використання садового матеріалу в озелененні та рекламно-маркетингову службу.

Виходячи із запроектованих обсягів робіт по вирощуванню садивного матеріалу складається перелік необхідного обладнання для розсадника за формою таблиці.

Таблиця№9. Перелік обладнання інструментів та інших матеріалів

№ п/п	Назва обладнання, Знарядь, інструментів, матеріалів	Призначення	Кількість, шт.	Ціна за Одиницю, Грн.	Загальна вартість, грн
1	Трактор ЛХТ-55	Комплекс робіт на ділянках відкритого ґрунту	1	155640	155640
2	Самохідне шосе Т-16М, Т-25А	Комплекс робіт у відкритому ґрунті та теплиці	1	17500	17500
3	Плуг ПСГ-3-30А	Оранка міжрядь у шкільному відділенні	1	7500	7500
4	Борона дискова БДТ-3,0	Для поверхневого обробітку ґрунту та боронуванням	1	12750	12750
5	Культиватор КРН-2,8	Міжрядний та суцільний обробіток ґрунту з підживленням	1	6750	6750
6	Напівпричіп-розкидач ПТУ4	Внесення органічних добрив	1	17220	17220
7	Сівалка зерново...

Подобные документы

• Організаційно-господарський план постійного декоративного розсадника Ріпкинського району Чернігівської області

  Призначення, виробнича потужність та організація території декоративного розсадника. Схеми прийнятих сівозмін та їх обґрунтування, системи основного обробітку ґрунту та удобрення. Технологія та виробнича собівартість вирощування посадкового матеріалу.
  
  курсовая работа [95,9 K], добавлен 02.04.2013
  

• Організаційно-господарський план постійного декоративного розсадника для управління "Зеленбуд" м. Києва

  Відомості про декоративний розсадник, природні та економічні умови району діяльності. Економіка району та ринок продукції декоративного розсадництва. Призначення, виробнича потужність та організації території. Технологія вирощування садивного матеріалу.
  
  курсовая работа [153,3 K], добавлен 20.10.2014
  

• Організаційно-господарський план постійного лісового розсадника Роменського лісового господарства

  Відомості про лісовий розсадник "Роменське лісове господарство", природні та економічні умови району діяльності. Призначення, виробнича потужність та організація його території. Технологія та виробнича собівартість вирощування садівного матеріалу.
  
  курсовая работа [83,7 K], добавлен 12.04.2012
  

• Організаційно-господарський план постійного декоративного розсадника "Терра"

  Загальні відомості про лісовий розсадник, природні умови району діяльності. Технологія та виробнича собівартість вирощування декоративного садивного матеріалу. Господарські вимоги до сівозмін. Економічна доцільність вирощування сіянців і саджанців.
  
  курсовая работа [172,2 K], добавлен 26.02.2014
  

• Організаційно-господарський план постійного декоративного розсадника Сквирського району Київської області

  Загальні відомості про декоративний розсадник. Системи основного обробітку ґрунту. Споруди, обладнання та оснащення. Зберігання та підготовка насіння до висіву. Особливості вирощування саджанців деревних і плодових порід. Види та дози внесення добрив.
  
  курсовая работа [119,8 K], добавлен 16.07.2015
  

• Організаційно-господарський план постійного декоративного розсадника управління "Зеленбуд" м. Бородянка

  Загальні відомості про декоративний розсадник, природні та економічні умови району його діяльності. Технологічна собівартість вирощування садивного матеріалу. Види, дози, терміни та технологія внесення добрив. Особливості вирощування укорінених живців.
  
  курсовая работа [117,4 K], добавлен 16.10.2013
  

• Організація території постійного лісового розсадника у Балаклійському держлісгоспі Харківській області

  Природні і економічні умови району розташування розсадника. Характеристика ділянки, розрахунок виробничих і допоміжних площ. Основи вирощування садового матеріалу. Технологія і виробнича собівартість. Агротехніка вирощування плодових і деревних саджанців.
  
  курсовая работа [102,8 K], добавлен 08.10.2014
  

• Організація території постійного лісового розсадника в ДП "Жовтневому ДЛГ"

  Природні та економічні умови розташування Жовтневого лісгоспу. Характеристика ділянок, відведених під розсадник; їх оснащення складськими приміщеннями та інвентарем. Господарські вимоги до сівозмін у посівних відділеннях; правила обробітку ґрунту.
  
  курсовая работа [29,1 K], добавлен 23.01.2011
  

• Проектування сівозмін, обробітку ґрунту та догляду за культурами в фермерському господарстві "Туманово" Фрунзівського району Одеської області

  Поняття та принципи реалізації сівозмін в сучасних господарствах, особливості та етапи даного процесу. Обґрунтування структури посівних площ. Виробництво і потреба в продукції рослинництва. Системи обробітку ґрунту в сівозміні та догляду за рослинами.
  
  курсовая работа [52,3 K], добавлен 03.03.2012
  

• Проектування сівозмін, системи обробітку грунту та заходи боротьби з бур’янами в господарстві ПСП "Іскра" Братського району Миколаївської області

  Науково обґрунтована система сівозмін для господарства. Характеристика ґрунтового покриву. Удосконалення структури посівних площ і системи сівозмін. Загальні відомості про господарство та кліматичні умови. Система захисту рослин від бур’янів у сівозміні.
  
  курсовая работа [50,9 K], добавлен 25.02.2015
  

• Система обробітку ґрунту в полях нової сівозміни

  Природо-економічні та агрокліматичні умови господарства СТОВ ім. Шевченка Вінницької області. Характеристика ґрунтів та рекомендації по їх раціональному використанню. Структура посівних площ, організація нових сівозмін та їх агротехнічне обґрунтування.
  
  курсовая работа [94,9 K], добавлен 24.11.2014
  

• Лісові культури для Літинського лісництва "ДП Хмільницьке ЛГ"

  Розрахунок площі лісового розсадника. Вибір місця, організація та освоєння території розсадника лісових культур. Агротехніка вирощування, викопування, сортування, зберігання і транспортування садивного матеріалу. Проектування типів лісових культур.
  
  курсовая работа [322,1 K], добавлен 23.11.2014
  

• Підготовка ґрунту під овочеві культури. Техніка для обробітку ґрунту. Вирощування овочів на гряді. Мульчування

  Система обробітку ґрунту під овочеві культури. Вирівнювання і очищення верхнього шару ґрунту від бур’янів. Боронування і коткування. Монтаж та використання холодного розсадника. Прийоми догляду за рослинами в період їх вегетації. Сутність мульчування.
  
  реферат [199,8 K], добавлен 19.01.2013
  

• Проектування сівозміни на прикладі СТОВ "Агрокомплекс-98" Романівського району Житомирської області

  Організація території господарства. Посівні площі культур і кормових угідь, їх структура та розміщення. Розробка заходів освоєння сівозміни, системи обробітку ґрунту та заходів боротьби з бур’янами. Агроекологічна і економічна оцінка системи землеробства.
  
  курсовая работа [155,5 K], добавлен 24.10.2014
  

• Проектування сівозмін, обробки ґрунту та догляду за культурами в СВК "Яровський" Тарутинського району Одеської області

  Характеристика господарства СВК "Яровський" Тарутинського району Одеської області. Приклади схем чергування культур у таких сівозмінах як польова, ґрунтозахисна, кормова, спеціальна. Обґрунтування системи сівозмін в господарстві та їх продуктивність.
  
  курсовая работа [66,6 K], добавлен 12.06.2011
  

• Проектування технології вирощування озимого жита в умовах СТОВ "Стандарт Агро" Гадяцького району Полтавської області

  Короткі дані аграрного сектору: загальні відомості про господарство, грунтово-кліматичні умови. Рекомендована для господарства інтенсивна технологія вирощування озимого жита. Розміщення культури в сівозміні. Система обробітку ґрунту, догляд за посівами.
  
  курсовая работа [40,4 K], добавлен 22.09.2011
  

• Землекористування господарства КСП "Україна" Богуславського району Київської області

  Природні умови КСП "Україна" Богуславського району Київської області. Номенклатурний список ґрунтів, їх ознаки, склад і властивості. Заходи щодо підвищення їх родючості. Бонітування чорнозему типового малогумусного. Баланс гумусу в ґрунтах господарства.
  
  курсовая работа [45,6 K], добавлен 17.04.2012
  

• Розробка виробничо-фінансового плану лісогосподарського підприємства

  Природні та економічні умови району діяльності лісогосподарського підприємства. Рівень інтенсивності ведення лісового господарства і виробнича потужність лісгоспу. Обсяги заготівлі деревини. Розрахунок вартості послуг механізмів і кінного транспорту.
  
  курсовая работа [109,7 K], добавлен 19.04.2012
  

• Організація угідь і сівозмін. Впорядкування території сівозмін

  Землевпорядкування території на основі показників і особливостей використання земель ТОВ "Агроінвест". Аналіз використання продуктивних земель господарства. Структура сільськогосподарських угідь. Організація системи сівозмін. Проектування полів сівозмін.
  
  курсовая работа [76,0 K], добавлен 26.12.2011
  

• Організація та оптимізація лісового розсадника ДП "Шацьке учбово-дослідне лісове господарство"

  Перший лісовий розсадник на території сучасної України. Агротехніка вирощування лісового садивного матеріалу. Оптимізація лісорозсадницької справи. Проведення за посівами і шкілками хімічних доглядів. Об’єкти постійної лісонасінної бази ДП "Шацьке УДЛГ".
  
  дипломная работа [1,9 M], добавлен 26.02.2014
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам