Організація декоративного розсадника в умовах Київської області Білоцерківського району с. Пилипча

3.4 Системи основного обробітку ґрунту в полях прийнятих сівозмін

Зяблева система основного обробітку ґрунту має місце в розсадниках різних ґрунтово-кліматичних умов. Вона часто є складовою інших систем основного обробітку ґрунту і включає такі прийоми: лущення, осінню культурну оранку і ранньо - весняне боронування. Лущення створює сприятливі умови для проростання бур'янів та накопичення і збереження вологи в ґрунті.

У розсадниках Лісостепу лущення проводять на глибину 4 - 5 см. Через 10 - 15 днів після появи сходів бур'янів проводять культурну оранку в посівному відділенні на глибину 20 - 35 см і 25 - 50 см в шкілках в залежності від лісорослинної зони. Для оранки в посівному відділенні використовують плуг ПЛН - 4-35, а в шкілках - плуг плантажний навісний ППН - 40. При цьому не слід допускати виносу підзолистого горизонту на поверхню ґрунту.

На площах, що вийшли з-під садивного матеріалу, зяблеву оранку проводять через 10 - 15 днів після викопування сіянців та саджанців без попереднього лущення. У разі потреби (на полях після викопування великомірних саджанців) перед оранкою проводять планування поверхні. В осінньо-зимовий період в зораному ґрунті проходять складні процеси, які сприяють поновленню структури ґрунту і накопиченню доступних для рослин елементів мінерального живлення. Заключним етапом зяблевої системи є раннє весняне боронування або так зване ранньовесняне закриття вологи, спрямоване на збереження вологи та покращення теплового режиму ґрунту.

Ранньопарову систему основного обробітку ґрунту застосовують, головним чином, у районах з достатнім зволоженням (Полісся), а також на полях, де садивний матеріал викопують весною. Вона передбачає весняну оранку ґрунту одразу ж після викопування садивного матеріалу та прийоми чорного пару упродовж літа і осені.

Зайнятопарову систему обробітку ґрунту, окрім районів з достатнім зволоженням і родючими ґрунтами застосовують у зрошуваних розсадниках Лісостепу. Вона включає:

агротехнічні прийоми зяблевої системи;

сіяння сільськогосподарських культур з коротким вегетаційним

періодом, які здатні засвоювати атмосферний азот (вико-вівсяна суміш, зернобобові, конюшина, люцерна та ін.);

збирання врожаю; оранку без обороту скиби; ранньовесняне

боронування (закриття вологи).

3.5 Передпосівний та передсадивний обробіток ґрунту

До основних завдань передпосівного (передсадивного) обробітку ґрунту належать:

* недопущення ранньовесняного висушування обробленого ґрунту;

* знищення сходів бур'янів;

* створення необхідних умов для висіву насіння, садіння сіянців і саджанців та внесення передпосівного (передсадивного) добрива;

* формування оптимальних (водного, повітряного, поживного і теплового) режимів ґрунту з метою сприяння дружному і швидкому проростанню насіння та високій приживлюваності сіянців і саджанців;

* створення умов для виконання подальших робіт з вирощування садивного матеріалу.

Передпосівний (передсадивний) обробіток ґрунту може включати такі прийоми:

* весняне (осіннє) переорювання ґрунту плугами без полиць;

* культивацію;

* боронування;

* шлейфування;

* коткування;

* фрезерування;

* дезінфекцію (пропарювання ґрунту) та ін.

3.6 Система застосування добрив

У деревних розсадниках використовують усі види добрив - органічні, мінеральні, органо-мінеральні, бактеріальні, а також хімічну меліорацію ґрунтів(меліоративні).

За вмістом елементів мінерального живлення добрива прийнято поділяти на повні і неповні.

Повні містять у собі всі основні елементи мінерального живлення(органічні, органо-мінеральні, рідше мінеральні), а неповні - один, максимально два елементи (прості мінеральні).

За характером дії добрива поділяють на прямі, внесення яких безпосередньо збільшує в ґрунті вміст елементів мінерального живлення (органічні, органо-мінеральні, мінеральні) і напрямі, застосування яких опосередковано сприяє збільшенню елементів живлення в ґрунті( бактеріальні) або покращує умови для поглинання тих, що містяться в ґрунті (меліоративні).

Таблиця№10. Дози внесення добрив у полях сівозміни розсадника

Висновок: Рослинам для мінерального живлення необхідно понад 16 хімічних елементів. Чотири з них - вуглець, водень, кисень і азот - вони одержують з вуглекислого газу, води та частково з атмосферного азоту, а решту - з ґрунту.

Приведені орієнтовні норми внесення мінеральних добрив за діючою речовиною дають змогу легко визначити загальну дозу внесення туків в залежності від вмісту (концентрації) в них доступних форм основних елементів мінерального живлення. Це дає змогу використовувати мінеральні добрива з різною концентрацією. Проте при цьому слід пам'ятати, що на кислих ґрунтах необхідно застосовувати добрива з лужною або нейтральною кислотністю.

Вірно визначена загальна доза добрива може гарантувати близький до оптимального рівень живлення рослин упродовж усього вегетаційного періоду та забезпечити високий вихід доброякісного садивного матеріалу. Підвищення ефективності та рентабельності використання добрив можна досягнути за умови внесення добрив за раціональною системою.

Розділ 4. Технологія та виробнича собівартість вирощування садивного матеріалу

4.1 Особливості вирощування сіянців

Під час вирощування сіянців враховується ґрунтові та кліматичні умови зони вирощування, а також біологічні та екологічні умови особливості рослин, що розмножуються насінням.

Залежно від кліматичних умов здійснюють районування(П'ятниця) вирощування садивного матеріалу. Підбираючи види, які в даних кліматичних умовах є стійкими до вирощування у відкритому ґрунті. Деякі інтродуктивні види вирощування з насіння застосовують додатково заходи для захисту сіянців від несприятливих умов, а також практик вирощування у закритому ґрунті.

Таблиця№11.Розрахунок кількості та вартості насіння

Важливими факторами прискорення росту і збільшення виходу стандартних сіянців є температура, вологість ґрунту та повітря. Регулювання їх у напрямі створення оптимального режиму для життєдіяльності та розвитку рослин можливе лише в ґрунті, який захищений(закритий) від несприятливих умов навколишнього середовища.

У закритому ґрунті (теплиці, парниках, оранжереях), порівняно з відкритим, підвищується температура, вологість повітря та ґрунту, дещо зменшується освітленість, збільшується вміст вуглекислого газу в повітрі. Вона значною мірою захищають рослини від несприятливих мете реологічних факторів (весняних заморозків, посухи та ін..), створюють кращі умови для ефективнішого регулювання водного та живильного режимів субстрату.

Якість підготовки насіння до сівби має надзвичайно важливе, а інколи вирішальне значення для забезпечення його високої ґрунтової схожості, стійкості та інтенсивності росту дерев та кущів у перших фазах їх розвитку.

Достигле насіння багатьох деревних рослин, потрапляючи у відповідні умови, одразу ж проростає, однак насіння більшості видів проходить через стадію відносного спокою. Властивість насіння тривалий час зберігати життєздатність за несприятливих умов навколишнього середовища є однією з найважливіших пристосувальних, еволюційно сформованих властивостей рослинних організмів. Проявляється вона у припиненні росту зародка насінини після достигання та впадання його у стан відносного спокою. Останній зумовлений перебігом певних фізіолого-біохімічних процесів у насінині внаслідок ритмічних і сталих змін погодних умов у різні пори року.

Способи підготовки насіння до сівби. Підготовка насіння до сівби - технологічний комплекс заходів, що забезпечують : а) подолання глибокого спокою насіння; б) стимулювання енергії проростання насіння; в) прискорення росту сходів; г) знищення шкідників і збудників хвороб.

Найбільш поширеними способами підготовки насіння до сівби є : стратифікація, снігування, намочування у воді та розчинах мікроелементів, обробка стимуляторами росту, скарифікація, гідротермічна та хімічна обробка, протруювання та ін.

Таблиця№12- Щорічні витрати на зберігання та підготовку насіння до посіву Горобини звичайної

Виробництво вели комірного садивного матеріалу організовують і здійснюють у деревних шкілках відділу вирощування і формування декоративного розсадника. У відділі вирощування і формування вели комірного садивного матеріалу можуть закладатися різні види шкілок : лісові, декоративні, плодові, шкілки шпилькових порід, шкілки кущів, шкілки дерев і кущів архітектурних форм, шкілки живоплодів, тощо. Декоративні шкілки слугують для вирощування кронових і некоронованих саджанці дерев і кущів вегетативного і насіннєвого походження для озеленення та садово-паркового будівництва.

На подальших етапах вирощування саджанців у відділі формування, з метою забезпечення сприятливих умов для їх росту і розвитку, площу живлення рослин поступово збільшують шляхом пересаджування з однієї ділянки (шкілки) на іншу,додаючи її до 1-2мІ і більше на одну рослину. У першу шкілку висаджують садивний матеріал (сіянці, живці, відводки) з розміщенням, яке забезпечить більш вигідне використання.

Таблиця№13. Розрахунок кількості та вартості садивного матеріалу для шкіл розсадника

4.2 Основи агротехніки закладання декоративних шкілок та вирощування саджанців

Кількість полів у сівозмінах шкілок визначається терміном вирощування саджанців (дерев) плюс одне або два поля під попередник. Кращим попередником у сівозмінах є трав'яні суміші, з участю в їх складі бобових рослин. Як уже зазначалось у другому розділі, в розсадниках Полісся висаджують еспарцет, люцерну в суміші з райграсом високим або пирієм без кореневищним.

Основний обробіток ґрунту здійснюють за системою, яка відповідає прийнятій сівозміні (зайнятого пару в Лісостепу), або іншою науково обґрунтованою для конкретних ґрунтово-кліматичних умов району діяльності розсадника. Глибина основного обробітку ґрунту, порівняно з посівним відділенням, більша (в дужках глибина обробітку в другій і третій шкілках): у Полісі - 30-40 (50). Глибина культурної оранки визначається потужністю гумусового або окультуреного шару ґрунту. Більш глибокі горизонти розпушують без виносу їх на поверхню. Одночасно з основним обробітком ґрунту в парових полях бажано вносити добрива. Оранку здійснюють плугами загального призначення (ПЛН-4-35, ПЛН-3-35) з ґрунтопоглиблювачами (на глибину 40 см) або плантажними (ППН-40, до 50 см і ППН-50 або ППУ-50А на глибину до 60 см).

Передсадивний обробіток ґрунту перед закладанням шкілки проводять з метою створення пухкого, добре розпушеного шару. Потужність цього шару ґрунту визначається глибиною садіння. Для садіння сіянців та укорінених або не укорінених живців (перша шкілка) ґрунт розпушують на глибину 25-30 см, для садіння саджанців у другій шкілці, на глибину 35-40, а у третій - 45-50 см. На глибину до 30 см ґрунт розпушують культиватором КРГ-3,6, який одночасно вичісує корені саджанців, що залишились після минулої ротації. На більшу глибину ґрунт розпушують у два прийоми: спочатку шляхом переорювання плугами без полиць, а потім культиватором. В окремих випадках передсадивний обробіток ґрунту (в третій шкілці після викопування великомірного садивного матеріалу з глибою землі, на площі з важкими ґрунтами) може включати планування площі та фрезерування ґрунту.

Закладання шкілок листяних порід може здійснюватися як весною, так і (рідше) восени. Шпилькові породи (окрім модрини) з відкритою кореневою системою в шкілку краще висаджувати весною після весняного викопування садивного матеріалу або восени, за місяць до стійкого зниження температури повітря та ґрунту нижче 4 °С. Перед висаджуванням у шкілку садивний матеріал сортують, видаляють пошкоджені корені, вкорочують і формують кореневу систему. Підготовлену до садіння кореневу систему вмочають у сметаноподібну бовтанку - суміш перегною або торфу і глинистого ґрунту, в яку додають ростові речовини (кореневий, гетероауксин або інші), які стимулюють регенерацію коренів. Перед садінням у шкілку кущів або підщеп, як правило, обрізають надземну частину на 1/3-1/4 їх висоти.

При висаджуванні садивного матеріалу в шкілки коренева шийка рослин повинна бути нижче поверхні ґрунту в районах з достатнім зволоженням і в зрошуваних розсадниках на 1-2 см, а в посушливих - на 3-5 см. Садіння сіянців і живців може здійснюватись саджалками СШП-5/3 або СШП-3, а саджанців - садивною машиною МПС-1. Для садіння дерев у садивні ями використовують ямокопачі КПЯШ-6 або КЯУ-100 використовують під час посадки дерев у другу шкілку. Висаджені рослини оправляють, а щоб не допустити утворення повітряних "мішків" в зоні кореневої системи, ущільнюють ґрунт біля саджанців. Після завершення садіння ґрунт розпушують, а при нестачі вологи - поливають.

Агротехнічний догляд за ґрунтом і саджанцями та знищення бур'янів розпочинають одразу після садіння шляхом розпушування ґрунту культиваторами КРСШ-2.8А або КРН-2,8А. В районах з малосніжними зимами рослини, висаджені восени, підгортають на зиму культиваторами-підгортачами.

Упродовж вегетаційного періоду ґрунт розпушують по мірі його ущільнення. На важких ґрунтах і в посушливих районах 5-8 разів у рік, а на легких - 3-5 разів. У перший рік і в першій половині вегетаційного періоду частіше, а в наступні роки і в другій половині вегетації - рідше. Глибина розпушування, аби не допустити ущільнення ґрунту, коливається в межах від 7 до 18 см. В поліських і лісостепових розсадниках глибину кожного наступного розпушування збільшують, а в степових - навпаки. Одночасно з розпушуванням ґрунту знищуються бур'яни. Для боротьби з ними можна вносити гербіциди з розрахунку 2 кг/га (симазин) діючої речовини. Під час проведення розпушування ґрунту у разі використання культиваторів здійснюють 1-3-разове підживлення рослин. Зрошення шкілок проводять у разі потреби з урахуванням необхідної глибини зволоження і фактичної вологості ґрунту.

Захист саджанців від збудників хвороб і шкідників включає профілактичні та знищувально-захисні заходи. Основою профілактичних заходів є висока агротехніка вирощування, завдяки якій формуються несприятливі умови, які унеможливлюють розвиток захворювань і розмноження шкідників. Для знищення шкідників і збудників хвороб використовують хімічні препарати, головним чином, у вигляді водних розчинів або суспензій з розрахунку 600-1000 л/га. конкретизуй

Упродовж всього періоду вирощування саджанців, за винятком більшості шпилькових рослин і садивного матеріалу, призначеного для лісокультурних цілей та створення лісопарків, здійснюють догляд за їх наземною частішою: формують штамб, закладають і формують крону.

Таблиця№14 - Технологічна карта вирощування сіянців (саджанців) аґрус в посівному шкільному відділенні декоративного розсадника

Висновок : У таблиці було вирахувано кількість коштів для обробітку Аґрусу - 4314.94 гривень.

Таблиця №15 Технологічна карта вирощування сіянців (саджанців) тису ягідного в посівному шкільному відділенні декоративного розсадника

Висновок : У даній табличці я вияснив що для загального обробітку протягом 3-х років Горобини звичайної потрібно витратити - 2892.83 гривню.

4.3 Теоретичні основи обрізки деревних рослин

Розвиток органів, ріст і нагромадження органічної маси характерні для рослин усіх життєвих форм, починаючи від дерев і закінчуючи рослинами-ефемерами. Завдяки їм рослини виживають у конкурентній боротьбі за існування в процесі онтогенезу. Слід пам'ятати, що ріст і розвиток рослин відбувається як у надземній (стовбур, гілки та пагони крони, листя і шпильки), так і в підземній частині (коренева система). Ріст і розвиток цих частин тісно пов'язаний, проте мають місце і певні відмінності. Відомо, що ріст деревних рослин розпочинається з росту коренів (після прогрівання ґрунту), дещо пізніше починається ріст їхньої надземної частини, а потім знову кореневої системи (наприкінці завершення вегетації). Загалом відсутність рівноваги між їхнім ростом в онтогенезі є характерною особливістю цього процесу, яка зумовлює у рослин необхідність природного саморегулювання розвитку окремих частин рослин та їх коренелистового обміну і коренелистової кореляції.

Під час вирощування декоративного садивного матеріалу деревних рослин, виходячи з цілей його виробництва, людина змушена здійснювати активне управління процесами розвитку та росту дерев і кущів з метою підтримання їх на оптимальному рівні.

Більшість прийомів формування надземних частин деревних рослин у розсадниках підвищення їх декоративності, таких як санітарна, декоративна та омолоджувальна обрізки, запозичені в природі, До природних процесів формування надземної частини дерев і кущів належать такі:

* суховершинність - явище, спрямоване на зменшення відстані між полярними точками росту - верхівкою стовбура та кореневим чохликом і слугує полегшенню підйому води та поживних речовин від коренів у крону;

* скидання листя у несприятливі періоди життєдіяльності (видалення з листям зв'язаної води та виведення з організму щавлевої кислоти), через підвищення транспіраційної активності молодого листя;

* відмирання верхівкової бруньки (у рослин із симподіальним типом гілкування);

* скидання частини вкорочених вегетативних пагонів поточного приросту восени під час листопаду (тополі, берези, каркас, більшість напівчагарників);

* відмирання гілок вище кореневої шийки більшості кущів (спірея та ін.) в зв'язку з проходженням онтогенетичних фаз розвитку або у посушливі роки чи після суворих зим;

* відмирання дерев по досягненні ними зрілого віку внаслідок серцевинної гнилі (дуб, платан, липа) та збереження ними здатності відновлюватися і відростати від кореневої шийки.

Обрізка пагонів (стовбурів) є одним з основних прийомів формування і догляду за надземною частиною деревних рослин, який активно використовується в розсадниках у процесі вирощування декоративного садивного матеріалу. її проводять з мстою:

* регулювання росту і розвитку вегетативних і утворення генеративних органів рослин;

* формування певних форм крони та типів кореневих систем;

* збереження оптимального співвідношення між надземною (кроною) і підземною (кореневою системою) частинами рослин;

* забезпечення нормального функціонування коренелистового обміну (поліпшення водного режиму, вуглеводного та азотного обміну);

* прискорення синтезу органічних речовин і забезпечення руху асимілянтів в рослинах як в розсаднику, так і на постійних місцях зростання;

* придання деревним рослинам декоративних форм;

* омолодження старих рослин з метою активізації їхніх життєвих функцій. Для здійснення правильної обрізки необхідні ґрунтовні знання з біології росту

і розвитку окремих органів конкретних видів рослин та їх довговічності. Під час обрізки враховують природну форму крони дерев і кущів та її зміну з віком, тип гілкування, особливості пробудження сплячих бруньок і здатність переносити обрізку. Більшість деревних рослин, завдяки швидкому утворенню калюсу на зрізах, добре зберігають надані їм форми і придатні для штучного формування стрижених крон.

Треба пам'ятати, що видалення більшої частини крони, внаслідок інтенсивної обрізки або значного омолодження дерев і кущів, може призвести до послаблення асиміляційних процесів, яке може стати причиною загибелі значної частини фізіологічно активного коріння.

Для формування надземної частини і кореневої системи можуть використовуватися такі прийоми:

* видалення верхівкової бруньки деревних рослин (сприяє кущінню та стимулює розвиток коренів);

* садіння однорічного саджанця на пень (сприяє кущінню та стимулює розвиток коренів);

* обшморгування бруньок і листків у зоні штамба (провокує появу бокових гілок (пагонів потовщення), необхідних для потовщення стовбурця і сприяє його рівності);

* пінцирування або прищипування бокових пагонів (використовують для потовщення штамба);

* вирізування бокових пагонів (для видалення пагонів потовщення у процесі формування штамба, під час щеплень, закладання і формування крон);

* вкорочування гілок (закладання і формування крони, після викопування садивного матеріалу);

* видалення пошкоджених, всихаючих і мертвих пагонів та гілок;

* поточна обрізка гілок і дикої парості (після перезимування, упродовж придання певних архітектурних форм і формування живоплотів, бордюрів тощо).

Обрізка коренів саджанців у розсадниках починається раніше, ніж формування крони. Як правило, вона спрямована на формування компактної кореневої системи та збільшення кількості фізіологічно активних коренів. Обрізку коренів у розсаднику здійснюють у такому хронологічному порядку:

* видаляють верхівку корінця у пророслих жолудів (розмноження ключками);

* підрізають7 корені під час пікірування або порід, які утворюють стрижневий корінь, після досягнення ним 10-12 см;

* формують кореневу систему під час пересаджувань у шкілках;

* обрізають верхні корені у процесі щорічних культивацій і розпушування ґрунту;

* формують корені саджанців (дерев) в грудці землі після викопування в розсаднику перед відправкою їх для посадки на постійне місце.

Обрізування ялівця звичайного використовується для того, щоб краще розвивався та далі ріс та розростався.

Таблиця №16 - Розрахунок потреби та вартості допоміжних матеріалів

Висновок: Допоміжні матеріали потрібні для обробітку, підживлення та нормального функціонування розсадника з площею в га. Для купівлі всіх допоміжних матеріалів потрібно 70362-54 грн.

Таблиця№17 - Калькуляція виробничої собівартості продукції розсадника

Висновок: розрахувавши калькуляцію розсадника ми бачимо, що собівартість рослин висока це зумовлено тим, що витрати на будівлю споруд, закупівлю обладнання та інструментів розділені на чотири культури і 10 років, оскільки вони розраховані на 10 років експлуатації. Таким чином вони окупляться поступово. Собівартість становить: Горобина звичайна - сіянця 0.650 та саджанця 61.24 гривні, Тис ягідний (форми) - в першій шкілці 12.32 ...