Впровадження технології вирощування нуту в умовах ПСП "Зоря" Снігурівського району Миколаївської області"

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНИСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет агротехнологій Кафедра рослинництва та садово-паркового господарства

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

на тему: «Впровадження технології вирощування нуту в умовах

«ПСП «Зоря» Снігурівського району Миколаївської областi»

Виконав: Студент групи А 3/1 Кутнях М.С.

Перевірила: Корхова М. М.

МИКОЛАЇВ 2015



Зміст

Вступ

1. Огляд літератури

1.1 Походження, поширення і сільськогосподарське значення нуту

1.2 Морфо-біологічні особливості нуту

1.3 Технологія вирощування

2. Природно-економічна характеристика господарства

2.1 Місце розташування

2.2 Ґрунтово-кліматичні умови

2.3 Структура земельних угідь та економічна характеристика господарства

3. Аналіз рільництва та стану вирощування культури в господарстві

3.1 Стан сівозмін господарства

3.2 Структура посівних площ і врожайність сільськогосподарських культур

4. Проект заходів підвищення врожайності ґрунту

4.1 Розрахунок дійсно можливого врожаю

4.2 Місце в сівозміні

4.3 Система удобрення

4.4 Система обробітку ґрунту

4.5 Районовані сорти цукрового сорго та їх характеристика

4.6 Підготовка насіння до сівби, сівба

4.7 Догляд за посівами

4.8 Збирання врожаю

4.9 Економічна оцінка запроектованих заходів

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

Додатки



Вступ

нут сорго сільськогосподарський рільництво

Зернобобові культури - найважливіше джерело рослинного білка для годування тварин і харчування людей. Вони є основою високобілкових кормів, які необхідні для усіх життєвих процесів у тварин і формування їх високої продуктивності. У структурі рослинних білкових ресурсів України однорічні зернобобові займають важливе місце.

У південних регіонах України основними зернобобовими культурами є горох і соя. Однак ця територія характеризується частими посухами в літній період, що призводить до значного зниження врожаю усіх сільськогосподарських культур. Тому тут особливої цінності набуває жаро- та посухостійка культура - нут. Вона нарівні з чиною перевершує за посухостійкістю усі інші зернобобові культури.

Нут є однією з найстародавніших культур світового землеробства. Його насіння було знайдено у пальових спорудах та єгипетських пірамідах. Найбільш ранні знахідки насіння нуту в Туреччині датуються 5450 р. до н.е., а в Індії його культивували 2000 років до н.е.

У насінні нуту міститься 28-32 % білка і до 7% олії. Білок нуту за амінокислотним складом дуже близький до ідеального білка ФАО, за поживною цінністю він не поступається іншим зернобобовим, включаючи сою. За багатством та якістю природного комплексу вітамінів та інших біологічно активних сполук він є одним з найбільш цінних серед багатьох продуктів рослинного і тваринного походження. Біологічна цінність білка складає 52-78%, коефіцієнт перетравлення 80-83%. Насіння є доброю добавкою до продуктів дитячого харчування. Борошно використовується при виготовленні печива і солодощів. У насінні нуту не міститься антипоживних сполук і тому немає необхідності у термічній обробці при годуванні тварин.

У теперішній час нут займає третє місце у світі серед зернобобових культур за посівними площами, поступаючись лише сої і квасолі. В Індії кожен рік сіють біля 10 млн. га цієї культури, що складає приблизно 83% світових площ. Його також вирощують у Туреччині, Ізраїлі, Пакистані, Ірані, Вірменії, Казахстані, Азербайджані, а також у країнах Африки, Південної і Північної Америки та Південної Європи. В Україні посівні площі нуту і гороху до Другої світової війни були однаковими, а на півдні посіви нуту були у декілька раз більшими. Після війни, у зв'язку зі збільшенням посівних площ під горохом, а також відсутністю добре адаптованих до місцевих умов високоврожайних технологічних сортів нут практично зник з виробничих посівів. У наш час створено ряд нових високопродуктивних і стійких до хвороб сортів, тому посівні площі під нутом постійно ростуть.

Велике агротехнічне значення нуту. Після збирання цієї культури на кожному гектарі з поживними рештками залишається стільки ж поживних речовин, скільки з 15-20 т перегною. Нуту симбіозі з азотфіксуючими бактеріями засвоює значну кількість атмосферного азоту, використовує малодоступні для зернових культур важкорозчинні мінеральні сполуки, як з орного горизонту, так і з більш глибоких шарів ґрунту.

Метою курсового проекту є обґрунтування технології вирощування нуту в умовах ПСП «Зоря» Снігурівського району Миколаївської області.

Згідно завдання курсового проекту необхідно зробити огляд літературних джерел стосовно морфологічних і біологічних особливостей нуту, розрахувати дійсно можливу урожайність за вологозабезпеченістю та природною родючістю ґрунту, визначити норму висіву культури, систему удобрення та економічну ефективність вирощування нуту в умовах ПСП «Зоря».



1. Огляд літератури

1.1 Походження, поширення і сільськогосподарське значення нуту

Зернобобові культури відіграють вирішальну роль у світовому виробництві рослинного білка для потреб харчової промисловості та комбікормів [1].

Крім вирішення проблеми кормового білка, зернобобові культури ві- діграють важливу роль у сталому розвитку агроекосистем у всіх ґрунтово- кліматичних зонах України [2, 3].

Різноманіття зернобобових культур характеризується різними біоло- гічними особливостями росту і розвитку та вимогами для формування оптимальної насіннєвої продуктивності. Проте, сучасна тенденція зміни клімату в бік потепління потребує перегляду не тільки технологічних прийомів вирощування зернових і зернобобових культур (строків та способів сівби, норм висіву, догляду за посівами тощо), але й пошуку більш адаптованих культур до змін клімату, що суттєво впливатиме в цілому на зернове господарство України [4].

Суттєве потепління клімату та подовження тривалості посушливих періодів вегетації потребує також пошуку нетрадиційних для Степу зернобобових культур, взамін вологолюбним культурам - гороху, вики, бобам кормовим. Однією із перспективних зернобобових культур в умовах Степу в найближчі роки може стати нут звичайний, який за агробіологічною та господарською характеристиками, в змінених агрокліматичних умовах може забезпечити стале виробництво харчового і кормового білка. Нут посівний Cicer arietinum L, вид з 2н = 16; 32 відноситься до цінних зернобобових культур. У світовому землеробстві посіви нуту займають третє місце серед зернобобових культур після квасолі та сої, і становлять близько 12 млн/га, з них в Індії 8 млн га [5].

За оцінкою академіка О. А. Бабича (1995) при урожайності зерна нуту 25 ц/га збір протеїну становить 675 кг/га, а жиру 112,5 кг/га, що відповідно більше у порівнянні з горохом при урожайності 30 ц/га на 12 та 53,5 кг/га [1].

Здатність біологічної фіксації азоту з повітря у нуту становить 80 - 150 кг/га, що забезпечує кращим попередником пшеницю озиму [11].

Таким чином, у зв'язку із зменшенням вологозабезпеченості та збільшенням тривалості весняних і літніх посушливих періодів нут посівний в умовах Степу в найближчий час може стати альтернативною культурою.

1.2 Морфо-біологічні особливості нуту

Нут відноситьсядо сімейства бобових (FabaceaeLindl.) і родуCicerL. Відомо 39 видів роду Сісеr, які розповсюджені у центральній і західній Азії. У культурі вирощують тільки один видCicerarietinumL., який у дикій природі не зустрічається.Серед зернобобових культур нут відноситься до найбільш посухо- жаростійких, його вирощують навіть поблизу кордонів напівпустель, тому що добре переносить повітряну посуху [6]. Коефіцієнт транспірації у нуту варіює у межах 290--350, тоді як у гороху посівному 400--600, люпину 600--700 [7].

До ґрунтів нут менш вибагливий порівняно з горохом і вирощується навіть на піщаних і солонцюватих ґрунтах. За кормовими якісними показниками зерно нуту не поступається зерну гороху. В ньому міститься більше протеїну на 2%, жиру на 3,4%, а перетравність органічної речовини у свиней становить 89%, у той час як у гороху цей показник становить 75% [10] (табл. 1).

Культурний нут (Cicer arietinum L.) - однорічна рослина, достатньо холодостійка, мінімальна температура проростання насіння 4-5°С. За морозостійкістю вона займає перше місце серед зернобобових культур. При помірній зимі і при посіві пізно восени добре перезимовує у фазі проростків під сніговим покривом, витримуючи короткочасне зниження температури повітря до -25°С. Весною після танення снігу проростки витримують заморозки до -16°С, дорослі рослини не гинуть при -8°С[9].

Коренева система - стрижнева з добре розвинутим головним коренем, який проникає у ґрунт на глибину до 100 см і більше. Біля 50% кореневої системи розвивається на глибині до 20 см. На корінні формуються бульбочки з азотфіксуючими бактеріями.

Стебло - прямостояче, з багатьма гілками, штамбової, напівштамбової або розлогої форми. Гілкування починається біля основи стебла або у середній частині в залежності від сорту. Висота рослин коливається від 20 см до 1 м, у середньому 45-55 см, колір зелений, з різними відхиленнями від світло-зеленого до темно-зеленого, з наявністю або відсутністю антоціанової пігментації.

Лист - складний, непарноперистий, складається з 11-17 листочків, їх кількість різна у залежності як від сорту, так і від місця їх знаходження на рослині. Багатолисточкове листя знаходиться у середній частині стебла. Форма листочків еліптична або зворотнояйцевидна, довжина від 9,3 до 20,7 мм, ширина - від 3,5 до 11,3 мм. Колір листя зелений, сизо-зелений або жовто-зелений, іноді з фіолетовим відтінком.

Листя, стебло і стулки бобів покриті дрібними волосками, які відіграють захисну роль для рослини.

Квітка - квітконоси одноквіткові, рідко двоквіткові. Квітки п'ятичленисті, дрібні, колір віночка найчастіше всього білий або фіолетовий, хоча можуть бути варіації рожевого, світло-рожевого, темно-рожевого, блакитного або жовто- зеленого відтінків. Між кольором квіток і насіння існує кореляція, як правило, світле насіння формується на рослинах з білими квітками, темне - з рожевими або фіолетовими.

Плід - біб овально-подовженої, овальної або ромбічної форми, довжиною 1,5-3,5 см, з пергаментним шаром, при дозріванні не розтріскується. Спілі боби окрашені у різні відтінки: у білонасіннєвих сортів солом'яно-жовті, зеленонасіннєвих - зеленуваті, темнонасіннєвих - сизо- фіолетові. Кількість насіння у бобі 1-2, рідко 3.

Насіння - нуту характеризується наявністю носика, поверхня зморшкувата або гладка. Розрізняють три форми насіння: вузлувата, яка схожа на голову барана, округла, тобто горохоподібна і проміжна, яка нагадує голову сови. Колір кожури насіння може бути білим, жовтим, рожевим, сірим, зеленим, світло-коричневим, коричневим, чорним або темно-коричневим, рідко зустрічаються сорти зі строкатим насінням. У вологих умовах вирощування колір кожури насіння має більш темний відтінок, а при сухих - більш світлий. Сім'ядолі зазвичай жовті, різної інтенсивності, у дуже рідких випадках зустрічаються сорти з зеленими сім'ядолями. Маса 1000 насінин коливається від 60 до 700 г. Зазвичай сорти нуту за розміром насіння розподіляються на три групи: дрібнонасіннєв-до 200 г; середньонасіннєві - 200-350 г; крупнонасіннєві - більш 350 г.

Вегетаційний період - нуту триває 80-120 діб у залежності від сорту та умов вирощування. Нут за фотоперіодичною реакцією відноситься до культур тривалого дня, тому при більш пізньому посіві фази вегетаційного періоду рослин скорочуються і зменшується врожай[1].

1.3 Технологія вирощування нуту

Попередники. Нут невибагливий до попередника, але найбільшу урожайність отримують після зернових культур. Головна умова при розміщенні нуту на полі - слабка засміченість і відсутність багаторічних кореневищних бур'янів.

У свою чергу нут є відмінним попередником для більшості сільськогосподарських культур. Урожайність озимої пшениці після нуту така сама, як після чорного пару, а у деяких випадках навіть перевищує її. Головний критерій, який зумовлює урожайність наступної після нуту культури, це рівень розвитку бульбочок. Коли достатня кількість бактерій у ґрунті й відмінні умови для їх розвитку (оптимальна вологість, аерація), урожайність наступної культури більша. Нут рано звільняє поле й тому створює сприятливі умови для підготовки ґрунту і накопичення вологи. Таким чином, нут найкраще всього розміщати у ланцюгу сівозміни «озима пшениця (ячмінь) - нут - озима пшениця», який відзначається високим економічним ефектом.

При наявності збудників аскохітозу і фузаріозу культуру слід висівати на одному й тому ж полі не частіше ніж раз у чотири роки. [5].

Удобрення. Нут при урожайності 20 ц/га виносить з ґрунту 106 кг азоту, 36 кг фосфору, 150 кг калію і 23 кг магнію. Однак його біологічні особливості дозволяють добре використовувати післядію мінеральних та органічних добрив, фіксувати молекулярний азот повітря у симбіозі з азотфіксуючими бактеріями, засвоювати важкодоступні форми фосфору за рахунок мікоризоформуючих грибів. Рослини нуту вступають у симбіоз з бактеріями видуRhizobium сісегі і шляхом біологічної азотфіксації засвоюють з атмосфери за вегетацію до 150 кг/га азоту, забезпечуючи без використання азотних добрив урожай насіння 20-25 ц/га. Після збирання до 30% біологічно фіксованого азоту залишається у пожнивних і кореневих рештках і використовується наступними культурами. Органічні добрива у кількості 30-50 т/га слід вносити тільки під попередню культуру.

Потреба в азоті за сприятливих умов задовольняється за рахунок дії бульбочкових бактерій. Внесення стартових доз азоту затримує або пригнічує розвиток бульбочкових бактерій і знижує їх нітрогеназну активність. Внесення фосфорно-калійних добрив під основний обробіток ґрунту значно збільшує урожайність цієї культури. Експериментально доведено, що економічно вигідна доза Р_30-60і К_45-60 кг/га д.р. у залежності від родючості ґрунту [8].

Обробіток ґрунту. Обробіток ґрунту під нут звичайний для ранніх ярих культур: одне-два дискування попередника, глибока оранка, вирівнювання зябу з осені й ранньовесняне закриття вологи.

Дуже важливо відразу ж після збирання попередника провести дискування стерні. Цей захід сприяє збереженню вологи, знищенню бур'янів і створює сприятливі провокаційні умови для проростання насіння бур'янів. При забур'янені багаторічними кореневищними бур'янами поле два-три рази дискують під різними діагоналями з різницею 10-15 діб. Через два-три тижні після останнього дискування орють на зяб. Експериментально доказано, що при збільшенні глибини оранки з 13,5 до 27 см урожай насіння нуту збільшується на 36,2%. Глибока оранка розрихлює ґрунт, при цьому створюються добрі умови для накопичення вологи і хорошої аерації. А за таких умов добре розвиваються бульбочкові бактерії, від яких суттєво залежить урожайність нуту і наступної культури [9].

Оскільки нут висівають рано весною і часу для вирівнювання зябу мало цей захід слід провести восени, що сприяє збереженню ґрунтової вологи. При цьому весною достатньо провести одне боронування і передпосівну культивацію [15].

Догляд за посівами. На полях, які не були оброблені ґрунтовими гербіцидами для знищення проростків бур'янів, слід застосовувати одне досходове і два післясходових боронувань. При внесенні ґрунтових гербіцидів проведення цих заходів не рекомендується, щоб не порушити захисний екран, створений у верхньому шарі ґрунту. Досходове боронування виконують середніми боронами або райборінками поперек або за діагоналлю посівів за 3-4 доби до появи сходів. Перше післясходове боронування проводять середніми боронами на 7-8 добу після появи сходів у фазу 3-5 листочків, коли бур'яни знаходяться у стадії «шильця», а друге - через тиждень після першого. Боронують упоперек або за діагоналлю посіву, встановлюючи зуби борони скісною стороною уперед. Швидкість руху агрегату 5-6 км/год. Для зменшення травмування рослин післясходові боронування проводять у післяобідній час, коли тургор у рослин послаблений і вони менш ламкі. Своєчасне та якісне проведення боронування знищує до 90% проростків однорічних бур'янів. Цей агротехнічний прийом руйнує також ґрунтову кірку після дощів [16].

На рядкових посівах механічні методи боротьби з бур'янами закінчуються боронуванням. На широкорядних і стрічкових посівах рекомендуються 2-3 міжрядні обробітки. Перший проводять на глибину 5-6 см з захисною смугою 8-10 см, другий - через 8-10 діб на глибину 6-8 см і при необхідності третій - перед змиканням рядків. Міжрядні обробітки, крім знищення бур'янів і фунтової кірки після дощів, сприяють розпушенню ґрунту, покращують обмін повітря у ньому, що позитивно відбивається на процесі розвитку бульбочок [13].

Збирання. Насіння нуту достатньо рівномірно дозріває на всій рослині, боби не розтріскуються і не осипаються, рослини не полягають, тому при збиранні прямим комбайнуванням не виникає ніяких проблем. Вегетаційний період у нуту триває 80-120 діб у залежності від сорту та умов вирощування, тому збирають його у кінці липня або на початку серпня після завершення збирання зернових культур [14].

Висоту зрізу регулюють так, щоб на полі не залишалися незібрані боби, зазвичай біля 10-13 см. На мотовило комбайна додатково слід набити смуги брезенту, щоб вони виступали на 5-7 см для зм'якшування ударів. Поступовий рух мотовила не повинен набагато випереджати швидкість комбайна. Кількість обертів молотильного апарату слід зменшити до 450-500 об/хв. Для меншого травмування насіння бажано зняти через один штифти у барабані, а також збільшити просвіт між підбарабанням і барабаном (на вході 25-30, на виході14-17 мм). Кількість обертів колосового шнека доводять до 288, а насіннєвого - зменшують до 1200 об/хв. При перестої на пні збирання потрібно проводити уранці, щоб боби не відлітали [2].

На забур'янених посівах рекомендується використовувати роздільне збирання. Нут скошують зернобобовими жатками, два-три дні скошені рослини просушують, потім обмолочують комбайном з підбирачем.

Солому нуту можна використовувати для годування КРС і свиней після попереднього подрібнення та перемішування з соломою злакових.



2. Природно-економічна характеристика господарства

2.1 Місце розташування

Господарство ПСП «Зоря» Снігурівського району Миколаївської області розташоване в селі Тамарино за 100 км південний захід від обласного центра м.Миколаєва і за 25 км від районного центра м.Снігурівка. Найближча залізно- дорожня станція знаходиться в м.Снігурівка.

Всього за господарством ПСП «Зоря» закріплено 7053,9 га земель, які використовуються під насадження, пасовища та в інших потребах.

Найбільша частина сільськогосподарських угідь використовується під ріллю(6614,5 га або 92,6% від всіх земельних площ). Багаторічні насадження відсутні представлені у вигляді лісових площ та лісосмуг, які займають відповідно 18,5га і 104,4га.

2.2 Ґрунтово-кліматичні умови

Господарство ПСП «Зоря» Снігурівського району згідно з агрокліматичним районуванням території Миколаївської області відноситься до другого (центрального) агрокліматичного району, який характеризується дуже теплим, посушливим кліматом.

Нижче приводяться багаторічні дані найближчих до господарства метеостанцій (табл. 2.1., 2.2.).

Таблиця 2.1

Розподіл опадів за даними Снігурівської гідрометеостанції, мм

Рік	Місяць	Сума за рік
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	вегетацію	рік
2012	45	25	10	52	43	101	61	9,9	13	15	3,6	72	267	451
2013	76	32	22	39	27	20	69	21	12	66	26	74	177	483
2014	50	41	30	8,9	7,1	130	161	11	68	11	8,6	3,3	337	526
Середні багаторічні	57	32,6	20,6	33,3	25,7	83,6	97	13,9	31	30,6	12,7	49,8	260,2	487

У 2012 році найбільша кількість опадів була у червні - 101 мм, а найменша у листопаді - 3,6 мм, кількість опадів за вегетацію вики ярої була - 267 мм, а за рік - 451 мм. У 2013 році найбільша кількість опадів спостерігалася у січні - 76мм, а найменша у вересні - 9 мм, кількість опадів за вегетацію вики ярої була - 177 мм, а за рік - 483 мм. У 2014 році найменша кількість опадів була у грудні - 3,3 мм, а найбільша у липні - 12 мм, кількість опадів за вегетацію вики ярої була - 260,2 мм, а за рік - 487 мм.

У таблиці 2.2 наведено середньомісячну та річну температури повітря за даними Снігурівської гідрометеостанції.

Таблиця 2.2

Середньомісячна температура повітря за даними Снігурівської гідрометеостанції

Рік	Місяць	Середнє за рік
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	вегетацію	рік
2012	-1,6	-1,9	2,8	10,7	17,4	21,6	23,9	21,5	17,9	8,8	2,4	-2,9	15,3	10,4
2013	-2,8	-7,9	3,7	13,4	20,6	23,8	26,4	23,5	19,0	13,3	6,4	-2,2	17,6	11,6
2014	-1,3	-2,4	2,9	12,9	20,8	22,4	22,3	22,6	14,4	10,1	7,9	-2,3	16,3	10,8
Середні бага-торічні	-2,2	-4,7	3,1	12,3	19,6	22,6	24,2	22,4	17,1	10,7	5,5	-2,4	16,4	10,6

У 2012 році найбільша середньомісячна температура повітря була у серпні - 23,9°С, а найменша у січні - -2,6. Середня температура за вегетацію була 15,3°С, а за рік - 10,4°С. У 2013 році найбільша середньомісячна температура повітря була у липні - 26,4°С, а найменша у грудні - -2,2. Середня температура за вегетацію була 17,6°С, а за рік - 11,6°С. У 2014 році найбільша середньомісячна температура повітря була у серпні - 22,6°С, а найменша у січні - 2,2. Середня температура за вегетацію була 16,4 °С, а за рік - 10,6 °С.

Таблиця 2.3

Дати переходу середньої добової температури повітря через 0,+5, +10, +15⁰ і тривалість періодів (днів) з температурою вище і нище вказаних норм

Назва метеостанції	Вище норм	Нижче норм
	00	50	100	150	00
м. Миколаїв, обсерваторія	5.III	28.III	18.IV	8.V	5.XII
	5.XII	10.XI	19.X	25.IX	5.III

Таблиця2.4

Характеристика снігового покриву

Назва метеостанції	Кількість на рік зі сніговим покривом	Сніговий покрив	Найбільша декадна висота, см	Середні запаси води, мм
		дата утворення	дата руйнування
м.Миколаїв, обсерваторія	40	3.XII	23.III	10	22

Часто польові роботи починаються у першій декаді березня. Приблизно у третій декаді березня поновлюється вегетація озимих культур і багаторічних трав.

Весна. Характерною особливістю весняного сезону є інтенсивне підвищення температури повітря. В наслідок цього весна настає швидко і зазвичай буває короткою - близько 45 днів. Весняний період на території господарства за багаторічними спостереженнями починається з 5 березня. В третій декаді березня поновлюється вегетація озимих культур та багаторічних трав. Останні весняні заморозки, в середньому, відмічують 9 квітня, найпізніші - 1 травня. Весною часто бувають суховії.

Літо. В районі розташування господарства літо тривале, сонячне, помірно спекотне. Перехід до літнього періоду відбувається з настанням середніх добових температур +15° С (7 травня) та припиненням заморозків в повітрі та на грунті. Літній період триває до 26 вересня. В цей період випадає найбільша кількість опадів, здебільшого у вигляді злив. Найтеплішим місяцем є липень - середньомісячна температура повітря 22,9° С. Часто влітку бувають посухи.

Осінь зазвичай буває короткою, теплою та часто посушливою. Ознакою початку осені є перехід середньої добової температури повітря через 10° в сторону зниження, що спостерігається у другій декаді жовтня -

19 жовтня. Кінець осіннього сезону настає з переходом середньої добової температури повітря через 0° - 5 грудня. З переходом середньої добової температури повітря через 5° закінчується вегетаційний період більшості рослин - 10 листопад. За багаторічними спостереженнями осінні заморозки в повітрі настають 28 жовтня. Найранші відмічались 25 вересня.

Зима буває здебільшого коротка, тепла, малосніжна з частими відлигами та нестійким сніговим покривом. Початок зимового періоду пов'язаний з настанням стійкої морозної погоди, з переходом середньої добової температури через 0°, а також утворення снігового покриву. Сніговий покрив буває стійким тільки в окремі зими. Часто спостерігаються дощі, завірюхи бувають рідко. Примерзання грунту зазвичай починається в перших числах грудня, а цілковите відтавання - в кінці другої, початку третьої декади березня. Спостерігаються вітри всіх напрямків, але частіше за все в холодний період дмуть північно-східні та північно-західні, а навесні та влітку - південні та південно-західні.

Отже, клімат зокрема співвідношення тепла і вологи, впливає на формування різних типів ґрунтів. Так, в умовах надмірного зволоження формуються заболочені ґрунти, в яких можуть утворюватися торфовий шар і глей - сизі плями із закисних сполук заліза. Недостатнє зволоження спричиняєформування солончаків. Вплив клімату на ґрунтоутворення здійснюється також через рослинність. У теплому й достатньо зволоженому кліматі формується пишна трав'яна рослинність, після відмирання якої утворюється багато перегною (гумусу). Тому під багатою трав'яною рослинністю утворюються родючі ґрунти. І навпаки, при надмірній сухості клімату формується розріджений рослинний покрив, перегною утворюється мало, тому й ґрунти будуть менш родючими або бідними.

Ґрунт. Тип ґрунту. Господарство розташовано в Баштансько-Снігурівському природно-сільськогосподарському районі Степу Сухого.

Описані вище фактори в процесах своєї взаємодії зумовили в даному районі розвиток дернового процесу ґрунтоутворення, в результаті чого сформувалися чорноземні ґрунти. Особливістю цього процесу є збагачення ґрунту, особливо верхньої частини профілю, специфічною органічною сполукою - гумусом. Його накопичення проходить за рахунок розповсюдження залишків трав'янистої рослинності, багатої на азот і зольними елементами. Кількість кальцію (СаСО₃) в породі і в ґрунтовому профілі обумовлює насиченість колоїдного комплексу катіонами кальцію і закріплення ґрунтових колоїдів (глини, гумусу). Це сприяє утворенню агрономічно-цінної, водостійкої, зернисто-комкуватої будови. Профіль ґрунту являє собою поетапний перехід від добре вираженого гумусового горизонту до негумусованої материнської породи. На схилах різної крутизни під впливом водної ерозії сформувалися чорноземи різного ступеня змитості. На днищах балок при сприятливих умовах зволоження сформувалися лучно-чорноземні ґрунти.

У відповідності з описаними вище процесами ґрунтоутворення ґрунтовий покрив фермерського господарства представлений такими ґрунтами:

А) Чорноземи південні слабогумусні пилувато-легкоглинисті

Б) Чорноземи південні слабогумусні вторинно-підтоплені крупно пилувато-важкоглинисті

В) Чорноземи південні слабогумусні вилужені пилувато крупно пилувато-важкоглинисті

Г) Чорноземи південні слабогумусні підтоплені вилужені крупно- пилувато-важкоглинисті

Агрохімічну характеристику ґрунтів господарства наведено в таблиці 2.5

Таблиця 2.5

Характеристика основних ґрунтів господарства ПСП«Зоря»

Показник	Ґрунтова відміна (№)
	1	2	3	4
Гумусовий горизонт, см	0-48	0-36	0-39	0-48
Вміст гумусу в шарі 0-30 см, %	2,9	3,1	3,0	2,9
Механічний склад	важкосуг-линковий	важкосуг-линковий	важкосуг-линковий	важкосуг-линковий
рН сольове	6,8	7	6,9	6,8
Коефіцієнт структурності 0-30 см шару грунту	1,5	1,4	1,3	1,5
Вміст водотривких агрегатів у шарі 0-30 см, %	60,15	58,88	56,76	60,15
Щільність орного шару грунту, г/см3	1,23	1,22	1,18	1,23
Гідролітична кислотність, мг на 100г грунту	1,1	1,2	1,3	1,1
Сума вбирних основ, мг на 100г грунту	27,87	31,74	29,54	27,87
Вміст Р, мг/100г грунту	7,9	7,3	5,5	7,9
Вміст К, мг/100г грунту	17,9	18,5	15,6	17,9
Оцінка грунту по виду рухомих форм:
N	Низька	Низька	Низька	Низька
Р2О5	Середня	Середня	Середня	Середня
К2О	Висока	Висока	Висока	Висока
Бонітет, бал богара	56

2109,8 ганайбільш родючих, не еродованих земель і добре окультурених ґрунтів доцільно використовувати для вирощування високо інтенсивних культур за звичайної агротехніки. На 50 га орних земель, менш родючих і окультурених, розташованих на схилах крутістю 1-3⁰, питому масу культур інтенсивного типу треба зменшити.

Ріллю зі слабо окультуреними, солонцюватими, середньоеродованими ґрунтами на схилах більше 3 градусів, не більше 40 га, використовують для організації зерно-трав'яних сівозмін.

Відтворення родючості можливе різними заходами, які впливають на грунт і забезпечують систематичне поліпшення його агрохімічних властивостей. Проводять агротехнічні заходи. Звичайна зональна агротехніка - відвальна оранка під пар, кукурудзи на зерно, соняшник, без відвальний обробіток під озимі та ярі зернові. Застосовують хімічну меліорацію, вносять фосфор-гіпс 0,2 т/га один раз в 4-5 років. Вносять органічні і мінеральні добрива. При внесенні органічних добрив збільшується вміст гумусу, поліпшуються фізичні властивості грунту і умови життєдіяльності мікроорганізмів, збільшується вміст поживних речовин.

2.3 Структура земельних угідь та економічна характеристика господарства

Станом на 01.01.2015 рік в господарстві нараховується 7053,9 га земель. Структуру земельних угідь господарства наведено у таблиці 2.6.

Таблиця 2.6

Експлікація земель ПСП «Зоря» станом на 1 січня 2015 року

Назва угідь	Площа, га	У відсотках
		до загальної площі	до площі с.-г. угідь
Всього землі	7053,9	100	-
в т.ч. с.-г. угіддя	6755,7	95,7	100
з них:	-	-	-
Рілля	6614,1	93,7	97,9
перелоги	-	-	-
сади і ягідники	-	-	-
пасовища	134,7	1,9	1,9
присадибні ділянки і землі, надані для особистого використання	-	-	-
ліси і лісонасадження	104,4	1,4	1,5
під водою	-	-	-
інші землі	128,4	1,8	1,9

Отже, згідно таблиці 2. 6. ми бачимо, що площа сільськогосподарських угідь ПСП «Зоря» складає 95,7 % від загальної площі господарства. Більшу частину земельних площ у господарстві займає рілля, яка складає 93,7% сільськогосподарських угідь. У господарстві також присутні лісонасадження, які становлять 1,4 % від загальної площі земель господарства загальної площі ПСП. Таким чином можна зробити висновок, що більшість сільськогосподарських земель підприємства відведено на вирощування сільськогосподарської продукції.



3. Аналіз рільництва та стану вирощування культури в господарстві

3.1 Стан сівозмін господарства

В ПСП «Зоря» станом на 2015 рік діє 1 польова сівозміна. Дані сівозміна наведена у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Польова сівозміна № 1

Культура	Площа, га	%
1. Чорний пар	390	12,5
2. Озима пшениця	408,7	13,1
3. Кукурудза на зерно	371,2	11,9
4. Горох	402,4	12,9
5. Озима пшениця	377,5	12,1
6. Кукурудза на зерно	371,2	11,9
7. Ярий ячмінь	408,7	13,1
8. Соняшник	390	12,5

Загальна площа сівозміни 3121,8га

Середній розмір поля 390,2 га

Отже, в даних польової сівозміни під вирощування озимої пшениці відведено - 786,2 га, під ярий ячмінь - 408,7га. Під вирощування гороху--402,4га,а під вирощування кукурудзи на зерно і соняшник відповідно по 371,2 і 390 га ріллі. Чорний пар займає 390га загальної площі земель ПСП «Зоря».



3.2 Структура посівних площ та врожайність сільськогосподарських культур

Основним напрямком господарства є вирощування сільськогосподарських культур, основними з яких є зернові. Структура посівних площ господарства наведена в таблиці 3. 2.

Таблиця 3. 2

Структура посівних площ та врожайність сільськогосподарських культур

Показник	Структура посівних площ	Урожайність, ц/га
	2012	2013	2014	2012	2013	2014	середня
	га	%	га	%	га	%
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
1.Всього зернових і зернобобових культур	4960,5	75	4914,2	74,3	4960,5	75
Озима пшениця	1666,7	25,2	1673,3	25,3	1607,2	24,3	28	22	34	28
Ячмінь	866,4	13,1	780,4	11,8	800,2	12,1	22	17	26	21,7
Горох	853,2	12,9	780,4	11,8	866,4	13,1	13	9	16	12,7
Кукурудза н/з	1587,3	24	1666,7	25,2	1679,9	25,4	36	25	42	34,3
2.Просапні культури
Соняшник	826,7	12,5	866,4	13,1	780,4	11,8	20	17	23	20
3.Кормові культури
Однорічні трави	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
Вся посівна площа	6614,1	100	6614,1	100	6614,1	100	-	-	-	-
Пари	826,7	12,5	826,7	12,5	866,4	13,1	-	-	-	-
Всього ріллі	6614,1	100	6614,1	100	6614,1	100	-	-	-	-

Отже, аналізуючи таблицю 3.2 можна зробити висновок, що основними культурами, що займають площі земель ПСП «Зоря» є зернові культуру співвідношення площі яких близько 75% по відношенню до загальної площі ріллі підприємства. Зернові культури представлені такими культурами як озима пшениця, ярий і ячмінь, горох та кукурудза на зерно. Крім того в межах підприємства вирощуються також технічні культури. Технічні культури представлені соняшником, площа посіву якого становить близько 12,5 % від загальної площі ріллі підприємства.

Що стосується врожайності, то вона знаходиться допустимих межах. Однак, згідно статистичних чітко прослідковується, що 2013 рік мав низькі показники врожайності сільськогосподарських культур. Середня врожайність озимої пшениці становить 28 ц/га, ярого ячменю 21,7 ц/га, кукурудзи на зерно 34,3 ц/га, соняшнику 20 ц/га, гороху 12,7 ц/га. Таким чином, можна зробити висновок, що стосовно врожайності господарство отримує допустиму кількість сільськогосподарської продукції, але як свідчать щорічні показники - дані врожаї є нестабільними, що головним чином пояснюються зміною клімату, в результаті чого більшість сільськогосподарських культур не можуть адаптуватись, що і виступає головною причиною коливання врожайності, а в певних випадках навіть її прогресивного зниження, що чітко прослідковується на прикладі врожайності 2013 року.



4. Проект заходів підвищення врожайності нуту

4.1 Розрахунок дійсно можливого врожаю

У польових умовах урожай формується під впливом багатьох природних чинників, що змінюються незалежно від нашої волі. Управління більшістю таких чинників є неможливим, саме тому важливе значення набуває їх передчасне прогнозування.

Одним із вирішальних факторів одержання високих врожаїв є волога, яка виступає одним із найбільш лімітуючи факторів одержання високих врожаїв. Тому за її ресурсами насамперед і потрібно оцінювати можливості одержання запланованої кількості врожаю.

Кількість продуктивної вологи для рослин розраховують за формулою:

W= W_ПР+( Р_ОП* К_з) - W_з

де, W_ПР- ґрунтові запаси продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту на час сівби ярих культур;

Р_ОП- беруть або на метеостанціях або користуються багаторічними даними;

К_з - коефіцієнт корисності опадів, для Миколаївської області 0,5-0,7;

W_з - волога, що залишається при збиранні врожаю в умовах Степу в метровому шарі ґрунту, залишається на рівні 0 - 30 мм.

Р_оп = 33+46+62+52+45=238 мм

W = 100+(238Ч0,6) - 10 =232,8 мм

Розрахунок дійсно можливого урожаю за вологозабезпеченістю посіву проводимо за формулою:

де, ДМУ - дійсно можливий урожай абсолютно сухої біомаси, ц/га;

w - кількість фактичної для рослин вологи, мм;

К_В - коефіцієнт водовикористання, мм га/ц.

ДМУ= 100*w/Кв

ДМУ= 100*238/350=68 ц/га

При переведенні абсолютно сухої маси на стандартну вологість користуємось такою формулою:

де, w - стандартна вологість основної продукції (14%);

а - сума частин основної і побічної продукції (1:3);

ДМУ_ГОС - дійсно можливий урожай при стандартній вологості, ц/га.

(100*68)/(100-68)*4= 19,7 ц/га

Розрахунок дійсно можливого урожаю (ДМУ) за родючістю ґрунту проводять за формулою:

ДМУ = Б Ч Ц_Б

де, Б - бонітет ґрунту, бал (56);

Ц_Б - урожайна ціна балу ґрунту, ц/бал (3).

ДМУ =56Ч0,25=14 ц/га

Таким чином рівень урожайності в господарстві коливається від ДМУ за родючістю ґрунту - 14 ц/га, і ДМУ за волого забезпеченням - 19,7 ц/га.



4.2 Місце в сівозміні

Нут невибагливий до попередника, але найбільшу урожайність отримують після зернових культур. Головна умова при розміщенні нуту на полі - слабка засміченість і відсутність багаторічних кореневищних бур'янів.

У свою чергу нут є відмінним попередником для більшості сільськогосподарських культур. Урожайність озимої пшениці після нуту така сама, як після чорного пару, а у деяких випадках навіть перевищує її. Головний критерій, який зумовлює урожайність наступної після нуту культури, це рівень розвитку бульбочок. Коли достатня кількість бактерій у ґрунті й відмінні умови для їх розвитку (оптимальна вологість, аерація), урожайність наступної культури більша. Нут рано звільняє поле й тому створює сприятливі умови для підготовки ґрунту і накопичення вологи. Таким чином, нут найкраще всього розміщати у ланцюгу сівозміни «озима пшениця (ячмінь) - нут - озима пшениця», який відзначається високим економічним ефектом.

При наявності збудників аскохітозу і фузаріозу культуру слід висівати на одному й тому ж полі не частіше ніж раз у чотири роки[11].

Нут в господарстві ПСП «Зоря» не вирощують. Але я пропоную розмістити його в такій сівозміні таблиця 4.1.

Таблиця 4.1

Польова сівозміна № 1

№ поля	Культура
1	Чорний пар
2	Озима пшениця
3	Озима пшениця
4	Нут
5	Озимий ячмінь
6	Кукурудза на зерно
7	Ярий ячмінь
8	Соняшник

Отже, я розмістив нут у 4 полі. У четвертому полі сівозміни попередником для нуту є озима пшениця, яка є оптимальним попередником для його вирощування. Таким чином я ввів в сівозміну ПСП «Зоря» поле нуту, так як дана культура є більш адаптивною до існуючих посушливих умов клімату Південного Степу України.

4.3 Система удобрення

Нут при урожайності 20 ц/га виносить з ґрунту 106 кг азоту, 36 кг фосфору, 150 кг калію і 23 кг магнію. Однак його біологічні особливості дозволяють добре використовувати післядію мінеральних та органічних добрив, фіксувати молекулярний азот повітря у симбіозі з азотфіксуючими бактеріями, засвоювати важкодоступні форми фосфору за рахунок мікоризоформуючих грибів. Рослини нуту вступають у симбіоз з бактеріями виду Rhizobium сісегі і шляхом біологічної азотфіксації засвоюють з атмосфери за вегетацію до 150 кг/га азоту, забезпечуючи без використання азотних добрив урожай насіння 20-25 ц/га. Після збирання до 30% біологічно фіксованого азоту залишається у пожнивних і кореневих рештках і використовується наступними культурами. Органічні добрива у кількості 30-50 т/га слід вносити тільки під попередню культуру.

Потреба в азоті за сприятливих умов задовольняється за рахунок дії бульбочкових бактерій. Внесення стартових доз азоту затримує або пригнічує розвиток бульбочкових бактерій і знижує їх нітрогеназну активність. Внесення фосфорно-калійних добрив під основний обробіток ґрунту значно збільшує урожайність цієї культури. Експериментально доведено, що економічно вигідна доза Р_30-60і К_45-60 кг/га д.р. у залежності від родючості ґрунту.

Для збільшення продуктивності рослин і родючості ґрунту за рахунок біологічної азотфіксації насіння нуту перед сівбою слід обробити біопрепаратами селекційних високоефективних штамів. Нітрагінізація нуту збільшує урожай насіння на 1,7-6,5 ц/га (15-39%) і підвищує вміст білка у насінні на 1,3-3,5 абсолютних відсотків [11].

Балансові методи ґрунтуються на порівнянні валового виносу елементів живлення запрограмованою врожайністю з можливим виносом їх за рахунок запасів елементів живлення в ґрунті. Схема розрахунку норм добрив представлена в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2

Схема розрахунку норм добрив на запрограмовану урожайність

Показники	Символ	N	Р2О5	К2 О
Запрограмована урожайність, ц/га	У
		19,7
Питомий винос елементів живлення, кг/ц	в	5,3	1,8	7,5
Валовий винос елементів живлення урожаєм, кг/га (У Чв)	В	104,4	35,46	147,7
Глибина розрахункового шару, см	h	30	30	30
Об'ємна маса ґрунту, г/см3	А	1,25	1,25	1,25
Вміст елементів живлення у ґрунті, мг/ на 100 г ґрунту	n	3,6	7,9	17,9
Запаси елементів живлення у ґрунті, кг/га (h x A x n)	ПГЗ	135	296,2	671,2
Коефіцієнт використання елементів живлення з ґрунту	КГЗ	0,55	0,18	0,19
Буде засвоєно рослинами з ґрунту, кг/га (ПГЗ х КГЗ )	М	74,25	53,31	127,52
Потрібно засвоїти з мінеральних добрив, кг/га (В-М)	д	30,15	-17,85	20,18
Коефіцієнт використання елементів живлення з мінеральних добрив	Км	0,8	0,45	0,8
Потрібно внести з мінеральними добривами, кг/га (д: Км)	Д	37,6	-39,6	25,2

Отже, аналізуючи дані таблиці 4.2 можна зробите висновок, що для одержання врожаю нуту у нормі 19,7 ц/га необхідно внести азотні добрива у нормі 37,6 кг/га, калійні 25,2 ц/га і фосфорні добрива не потрібно вносити.

Розподіл добрив між основним внесенням, припосівним та підживленням представлений в таблиці 4.3

Размещено на http://www.allbest.ru/

Таблиця 4.3

Робочий план застосування органічних і мінеральних добрив

	Мінеральні добрива, кг/га	Дози добрив, кг/га д.р.	Форми добрив
		N	P2O5	K2O	азотних	фосфорних	калійних
Всього	-	37,6	-	25,2
в т.ч. основне:	-	-	-	-	-	-	-
при сівбі	200,5	37,6	-	25,2	Аміачна селітра (NH4NO3)	-	Калімагнезія (K2SO4?MgSO4)
Підживлення	-	-	-	-	-	-	-

Отже, з таблиці 4.3 видно, що для формування врожаю нуту у розмірі 19,7 ц/га добрива у нормі 110,5 кг/га азоту. Азотні добрива вносимо весною під передпосівну культивацію у нормі 37,6 кг/га д. р. у вигляді аміачної селітри. Крім того треба внести калійні добрива у рядки при сівбі у кількості 25,2 кг/га д. р. у вигляді калімагнезії.

4.4 Система обробітку ґрунту

Обробка ґрунту під нут звичайна для ранніх ярових культур: одне-два дискування попередника, глибока оранка, осіннє вирівнювання зябу і ранньовесняне закриття вологи.

Дуже важливо відразу ж після збирання попередника провести дискування стерні. Цей захід сприяє збереженню вологи, знищенню вегетуючих бур'янів і створює сприятливі провокаційні умови для проростання насіння бур'янів. Проводиться перше лущення лущильниками ЛДГ-10, глибина обробки 7-9 см. Через 10-15 днів проводимо друге лущення лущильниками ЛДГ-10, глибина обробки 10-15 см. Далі проводимо планування П-2,8 для вирівнювання поля після лущильних машин. Через два-три тижні після останнього дискування орють на зяб. Оранку проводимо плугами ПЛН-5-35.

Експериментально д...