Агровиробнича характеристика підзолистого-буроземного кислого поверхнево глейового грунту та заходи щодо покращення його родючості

ь проведення хімічної меліорації (в даному випадку гіпсування);

ь внесення органічних добрив;

ь боротьба з ерозією;

застосування синтетичних полімерів - криліумів

4.3 Вміст в ґрунті гумусу

Таблиця 4.4

Основні показники гумусного стану грунту

Висновок: даний ґрунт містить у шарі ґрунт 0-20 см 2,4% гумусу, що є низьким показником Тип гумусу є фульватно-гуматний, бо співвідношення між ГК і ФК складає 1,03. Загального азоту в ґрунті міститься 6235 кг/га, а мінерального - 62,35 кг/га.

Заходи по збереженню та підвищенню вмісту гумусу в ґрунті:

ь внесення органічних добрив;

ь заорювання рослинних решток, що залишаються на полі;

ь науково-обґрунтований обробіток ґрунту;

ь розпушування ґрунту;

ь збереження структури ґрунту за рахунок використання менш енергонасиченої техніки;

ь дотримання сівозміни;

4.4 Агрегатний склад ґрунту

Таблиця 4.5

Вміст водотривких агрегатів ґрунту, %

Висновок: ступінь структурності досліджуваного ґрунту є добрим у шарі ґрунту 0-40 см з вмістом фракцій d>0,25 мм = 64 і відмінним у шарі 40-60 см з вмістом даних фракцій = 74.

Через те, що для сільського господарства структурні окремості розміром від 1 до 5 мм - найбільш цінні, даний ґрунт є оструктуреним.

Заходи по оструктуренню ґрунту: так як структурний ґрунт має безліч переваг перед неоструктуреним, то в даному випадку повинні бути вжиті заходи по оструктуренню ґрунтів.

Це науково-обґрунтований обробіток ґрунту, використання менш енергонасиченої техніки з меншим питомим опором на ґрунт, дотримання сівозміни, використання в ній багаторічних трав і бобових культур, проведення хімічної меліорації (в даному випадку гіпсування), внесення органічних добрив, боротьба з ерозією.

4.5 Гранулометричний склад ґрунту

Таблиця 4.6

Розрахунок гранулометричного складу ґрунту

Висновок: відсотковий вміст фракції піску у шарі ґрунту становить 27,8%, 20-40 см - 18,4%, 40-60 см - 28,6%, а фракції пилу в горизонті 0-20 см міститься 25,5%, 20-40 см - 30,9%, 40-60 см - 31,5%, фракція мулу займає відповідно в шарі 0-20 см - 46,7%, 20-40 см - 40,5%, 40-60 см - 34,5%.

Дослідивши частинки різного розміру, можна дійти висновку, що даний ґрунт має важкоглинистий гранулометричний склад.

Використання ґрунтів різного гранулометричного складу: у піщаних, супіщаних, легкосуглинкових та середньосуглинкових ґрунтах переважає фізичний пісок, тому вони чинять невеликий опір ґрунтообробним знаряддям.

Такі ґрунти називають легкими.

Важкосуглинкові та глинисті ґрунти, навпаки, чинять дуже великий опір під час обробітку, і їх називають важкими.

Легкі ґрунти легко піддаються обробітку, швидко прогріваються, мають добру водопроникність та повітряний режим.

Але володіють низькою вологоємністю, бідні на гумус і елементи живлення, мають незначну поглинальну здатність, піддаються вітровій ерозії.

Важкі ґрунти володіють високою зв'язністю й вологоємністю, краще забезпечені поживними речовинами та гумусом.

Безструктурні важкі ґрунти мають несприятливі фізичні й фізико-хімічні властивості: слабку водопроникність, здатність запливати й утворювати кірку, високу щільність.

Крім того, різні сільськогосподарські культури неоднаково ставляться до гранулометричному складу ґрунтів.

Так, люпин, сорго, картопля, кукурудза, гречка, просо воліють легкі ґрунту. Пшениця, ячмінь, буряк, капуста дають стійкі врожаї на середньосуглинистих ґрунтах, а овес - навіть на важкосуглинистих і глинистих

4.6 Розрахунок водних властивостей ґрунту

Таблиця 4.7

Розрахунок ґрунтово-гідрологічних констант

Продовження таблиці 4.7

Висновок: Водними властивостями ґрунту називають сукупність властивостей, які визначають поведінку ґрунтової води в його товщі. Найбільш важливими водними властивостями є: водоутримуюча здатність ґрунту, його вологоємність, водопідйомна здатність. Запаси продуктивної вологи даного типу грунту в розрахунковому шарі ґрунту - дуже добрі

4.7 Вміст волових і рухомих форм азоту, фосфору і калію

Таблиця 4.8

Вміст елементів живлення у заданому ґрунті

Висновок: У орному шарі досліджуваного ґрунту, вміст калію, азоту і фосфору високий. Внесення азотних, калійних і фосфорних добрив ґрунт не потребує

4.8 Розрахунок показників фізико-хімічних властивостей ґрунту

Таблиця 4.9

Фізико-хімічні властивості ґрунту

Для кожного шару ґрунту розрахувати дозу внесення вапна:

Для горизонту 0-20 см D_CaCO3= 387 кг/га

Для горизонту 20-40 см D_CaCO3= 540 кг/га

Для горизонту 40-60 см D_CaCO3= 924 кг/га

Визначити фактичну потребу у вапнуванні:

Для горизонту 0-20 см D_CaCO3= не потребує

Для горизонту 0-20 см D_CaCO3= не потребує

Для горизонту 0-20 см D_CaCO3= не потребує

Для кожного шару ґрунту розрахувати дозу внесення гіпсу:

Для горизонту 0-20 см D (CaSO₄·2H₂O) =4,83т/га

Для горизонту 20-40 см D (CaSO₄·2H₂O) = 5,06т/га

Для горизонту 0-40 см D (CaSO₄·2H₂O) = 10,2т/га

Висновок: в результаті розрахунків було виявлено, що внесення вапна даний ґрунт не потребує, а гіпс потрібно внести для горизонту 0-40 см дозою 10,2 т/га.

4.9 Маса розрахункового шару ґрунту

Таблиця 4.10

Склад водної витяжки, сума токсичних солей і розрахунок поливної норми

Продовження таблиці 4.10

Визначення типу та ступені засолення ґрунту

Таблиця 4.11

Висновок: тип засолення за аніонним складом в шарі ґрунту 0-100 см є сульфатно-хлоридним.

За катіонним складом тип засолення є однаковим в шарі ґрунту 0-100 см, являючись магнієво-кальцієвим.

Ступінь засолення в результаті отримався слабозасоленим.

Врожайність при вирощуванні на даному ґрунті слабо солевитривалих культур знижуються більш, ніж 80%, середньосолевитривалих - 50-80%, а в сильно солевитривалих не перевищує 20%.

Виходячи з цього на даному ґрунті доречно було б вирощувати тільки сильносолевитривалі культури (ячмінь, цукровий і кормовий буряк, ріпак, капусту листову, спаржу, шпинат), але якщо є необхідність вирощувати слабосолевитривалі (квасоля,горох, конюшина повзуча, редиска, селера) і середньосолевитривалі (жито, пшениця, сорго, соя, кукурудза, льон, соняшник), то необхідно вимити 5600 кг/га токсичних солей, промивною нормою 4312 м³/га води (розрахунковий шар 0-20

ВИСНОВКИ

Ґрунтотворний процес відноситься до категорії біофізико-хімічних. Агентами ґрунтоутворення є живі організми та продукти їх життєдіяльності, вода, кисень, повітря, вуглекислота. Найбільш важливі складові ґрунтотворного процесу:

1) перетворення (трансформація) мінералів гірської породи, з якої утворюється ґрунт;

2) накопичення в гірській породі органічних залишків;

3) взаємодія мінеральних та органічних речовин з утворенням складних органо-мінеральних сполук;

4) накопичення у верхній частині біофільних елементів, і, перш за все, елементів живлення;

5) переміщення продуктів ґрунтоутворення стоком вологи в профіль ґрунту.

Внаслідок біологічного кругообігу речовин, процесу синтезу та руйнування органічної речовини ґрунтотворна порода безперервно взаємодіє з рослинами та тваринами, з продуктами їх життєдіяльності, а також продуктами розпаду органічних залишків. Всі ці процеси приводять до поступового формування ґрунту і є основою ґрунтотворного процесу.

Початок ґрунтоутворення співпадає з початком функціонування наземних систем (біогеоценозів) в умовах одночасної взаємодії п'яти факторів ґрунтоутворення.

Вже на початковій стадії функціонування екосистем формується біологічний кругообіг речовин, але він є надзвичайно обмеженим через те, що учасники цієї стадії мають низьку біологічну продуктивність (гриби, бактерії, водорослі, лишайники). Одночасно з біологічним кругообігом речовин на первинній стадії відбуваються процеси небіологічного напрямку: фізичні, фізико-хімічні. Ці процеси не є специфічними Для ґрунту, вони можуть проходити і в інших природних тілах. Причому вони проходять незалежно один від одного і не зв'язані в одну; систему. Характерною рисою початкової стадії ґрунтоутворення є наявність специфічних для ґрунтів процесів трансформації та переносу речовин. Це є нібито підготовча стадія утворення ґрунту.

Першою стадією утворення ґрунту можна вважати стадію, коли формується резервний фонд поживних речовин, доступних для організмів. На цій стадії розвивається ґрунт, в якому формуються вже запаси мінеральних та органо-мінеральних речовин відносно доступних для рослин.

Сукупність всіх процесів, які проходять на первинній стадії формування ґрунту, приведе до істотного перетворення фізичного стану, зложення ґрунту. В ґрунті з'являються певні агрегати твердої фази. Ця перша попередня стадія розвитку ґрунту переходить в нові дві стадії, які є більш складними. На таких стадіях з'являється процес опідзолення, гумусоутворення, лєсіваж, торфоутворення, агрегатоутворення. Тобто формується специфічний речовинний склад грунту та фізичні властивості його.

Власне ґрунтотворні процеси приводять до формування не окремих ознак ґрунту, які вже були сформовані на первинних стадіях розвитку, а формуються вже цілі типи ґрунтів з властивими для них системами генетичних горизонтів: чорноземи, підзолисті і т.д. Ці процеси проходять внаслідок поєднання первинних двох процесів в специфічних умовах біогеохімічного кругообігу речовин. Причиною формування різноманітних горизонтів є просторове роз'єднання по вертикалі міграції та акумуляції речовин, розчинення та осаджування, окисно-відновні процеси, гумусоутворення, мінералізація органічної речовини і т.д. На цьому, майже завершальному етапі формування типу ґрунту особливе місце належить біологічному кругообігу речовин, де він відіграє більш важливу роль, ніж на перших стадіях формування ґрунту. Таким чином будь-які рослини здійснюють перекачування головних біофільних елементів з різноманітних горизонтів на поверхню ґрунту. Це дуже яскраво видно в ґрунтах лісів.

Важливе місце в загальній схемі формування ґрунту належить швидкості розвитку ґрунту.

Якщо ґрунт в результаті свого розвитку досяг стану, при якому досягнуті рівноважні показники: вміст гумусу, фонди лабільних речовин, потужність горизонту, то вважають, що він (ґрунт) перейшов в наступну стадію розвитку - зрілу стадію, або клімаксну. Слід пам'ятати, що термін встановлення рівноваги в різних частинах ґрунту різний. Так, в верхніх горизонтах рівновага ознак наступає за декілька десятків років, в той час як процес руйнування силікатів в тій ж самій частині ґрунту проходить протягом сотні і більше років.

Стадія формування ґрунту може тривати сотні, тисячі і більше років. За цей час може змінитися один з факторів ґрунтоутворення, наприклад клімат. В цьому випадку може виникнути така ситуація, коли ґрунт, який досяг клімаксного стану за окремими ознаками, знову перейде в нерівновагу за цими ознаками і почнеться нова фаза його розвитку зі зміненими умовами. І так може повторюватися безперервно.

Таким чином, довготривала і складна стадія розвитку ґрунту протікає безконечно може бути перервана лише з припиненням життя на Землі. Однак в умовах довготривалої стабілізації зовнішніх умов ґрунти можуть досягти стану, близького до рівноваги з навколишнім середовищем та його факторами, що викличе стабілізацію їх властивостей і процесів. В такому випадку можна вважати, що ґрунт перейшов у наступну фазу життя - функціонування в зрілому стані

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Атлас почв Украинской ССР/ Под. ред. Н.К. Крупского и Н.И. Полупана. - Киев: Урожай, 1979.

2. Ґрунти і їх родючість: Підручник. - К.: Вища школа, 1993. - 287 с.: іл.

3. Ґрунтознавство з основами геології : навч. посіб. / О. Ф. Гнатенко, М. В. Капштик, Л. Р. Петренко, С. В. Вітвицький. - К. : Оранта, 2005. - 648

4. Ґрунтознавство: Підручник / Д.Г. Тихоненко, М.О. Горін, М.І. Лактіонов та ін..; за ред. Д.Г. Тихоненка. - К.: Вища освіта, 2005. - 703 с.: іл.

5. Ґрунтознавство з основами геології: Назаренко І. І., Польчина С. М., Нікорич В. А.: Підручник. - Чернівці: Книги - ХХІ, 2008. - 504 с., Київ

6. Гудзь В.П.,Лісовал А.П.,Андрієнко В.О.,Рибак М.Ф.Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії: Підручник. За ред. В.П.Гудзя. Друге видання, перероб. та допов..-К.:Центр учбової літератури,2007.-408с.

7. Назаренко І.І., Польчина С.М. Нікорич В.А. Грунтознавство: Підручник. - Чернівці: Книги - XXI, 2004. - 400 с.

8. Полевой определитель почв / Под ред. Н.И.Полупана и Б.С. Носко. - К.: Урожай, 1981.

9. Польчина СМ. Грунтознавство. Головні типи грунтів. Ч. 1, 2. - Чернівці: Рута, 2000, 2001.

10. Сидякіна О.В., Драчова Н.І., Сидеренко О.Л., Лабораторний практикум з ґрунтознавства. Навчальний посібник. - Херсон: РВЦ «Колос», 2012-147с.

11. Сидякіна О.В.Тлумачний словник до дисципліни "Грунтознавство з основами геології” / О.В. Сидякіна, Н.І. Драчова. - Херсон: РВВ "Колос", 2008. 107 с.

12. Сидякіна О.В.Термінологічний словник до дисципліни "Ґрунтознавство з основами геології" / О.В. Сидякіна, Н.І. Драчова. - Херсон: РВВ "Колос", 2008. - 63 с.

Размещено на Allbest.ru