Заходи боротьби з шкідливими організмами в посівах вівса

Морфологічні ознаки. Жук темно-бронзового кольору із зеленуватим відтінком, тіло завдовжки до 2,3 мм. Спосіб життя цих двох видів багато в чому подібний. Личинки їх циліндричної форми, брудно-білого кольору, з бурими цятками і рідкими щетинками, тіло завдовжки 3-5 мм.

Біологічні особливості. Зимують жуки під рослинними рештками на полях, у лісосмугах, на узліссях. У перші теплі весняні дні вони пробуджуються, починають живитися, а потім перелітають на озимі, згодом - на ярі колосові культури. Велика блішка відкладає яйця в тканини прикореневих листків злаків або у колеоптиле, а звичайна - у ґрунт біля сходів. Відразу після відродження личинки вгризаються у стебло і, живлячись його тканинами, спричинюють пошкодження - в'янення центрального листка (подібне до пошкодження шведською мухою). Розвиток личинок триває 2-3 тижні. Після цього вони прогризають отвори у стеблі, заглиблюються в ґрунт, де заляльковуються. Стебла, пошкоджені личинками, як правило, гинуть. Молоді жуки нового покоління залежно від гідротермічних умов відроджуються в липні - серпні. Із зернових культур стеблові блішки найбільше пошкоджують яру пшеницю та ячмінь, рідше - овес і озиму пшеницю.

Заходи захисту. Для обмеження чисельності та шкодочинності блішки важливо додержання якомога ранніх строків сівби ярих колосових. У разі високої чисельності застосовують інсектициди ( Ф'юрі, Нокаут, Залп) при ЕПШ у фазі сходів ярих культур 60 - 100 жуків на 1 м².

Звичайна стеблова блішка (Chaetocnema hortensis Geoffr)

Вівсяні трипси. Дорослі вівсяні трипси довжиною до 0,9 мм, жовтувато -сірого або сіро -бурого кольору. Передні крила в них з двома, а задні з однією поздовжньою жилкою. Яйця трипси білі, дрібні. Личинки жовтувато -сірого кольору. Останній черевний сегмент з верхнього боку з шіловидними виростами. Шкодять дорослі вівсяні трипси, і личинки. Дорослі харчуються колосковими лусочками і квітковими плівками вівса і вівсюга, а личинки, крім того, ушкоджують і зерно. Від личинок трипси колоскові лусочки буріють, зерно стає млявим і нагадує дозріле зерно. Зустрічається по всій території, майже скрізь, де вирощується культура вівса. У вівсяних трипс протягом року розвивається тільки одне покоління. Навесні трипси з'являються в полі за 14-20 днів до того, як овес починає колоситись. Самки відкладають по 3-4 яйця в день у тканину колоскових лусочок, всередину згорнутого листа до викидання волоті. Плідність самки близько сотні яєць. Тривалість розвитку личинки вівсяної трипси від 7 до 10 днів. Зрілі личинки йдуть у грунт на глибину 50 см, де перетворюються на пронімфа, а потім в дорослу комаху. Дорослі трипси з крилами не виходять восени на поверхню грунту, а навпаки, вони спускаються ще глибше в грунт, де залишаються до кінця весни наступного року. Більшість дорослих трипс зимує в землі на глибині до 750 мм. Захистом є глибока оранка землі на краях ділянки, а також канав на узбіччях доріг, повне знищення бур'янів, на яких зимують ці трипси. А найбільш ефективним способом боротьби, є ранні строки посіву. Посів необхідно провести до того, як трипси повернутися із зимівлі.

Трипси (Stenothrips graminum)

Ковалик посівний

Ряд твердокрилі - Coleoptera

Родина коваликові - Elateridae

Поширений в Україні повсюдно. Личинки пошкоджують злакові культури, бульби картоплі, коренеплоди буряків і моркви, насіння та сходи.

Морфологічні ознаки. Жук розміром 6-8,5 мм, темно-бурий, іноді світло-бурий, із сірим опушенням. Передньоспинка витягнута, темніша від надкрил, довжина її дещо перевищує ширину, кінці передньоспинки, вусики і ноги буро-жовті; передньогруди знизу мають вузький виріст, який входить у заглиблення на середньогрудях; такий пристрій дає змогу перекинутому на спину ковалику, вигнувши тіло, підстрибувати вгору і ставати на ноги з характерним звуком. Яйце розміром 0,5 мм, широкоовальне, біле, гладеньке. Личинка останнього віку розміром 18,5 мм, має забарвлення від жовтого до темно-жовтого кольору. Упродовж життя линяє 8 разів.

Біологічні особливості.Зимують жуки в ґрунті у лялечкових колисочках, на глибині 100 см, личинки різних віків - на глибині 50-80 см. У Лісостеповій зоні України жуки з'являються на поверхні ґрунту в першій половині травня і зустрічаються до середини червня. Масовий літ і відкладання яєць - зазвичай наприкінці травня. Живляться пилком квітів, рідко листям злакових. Самка відкладає яйця в ґрунт поблизу коренів злакових рослин; максимальна плодючість сягає 100-120 яєць. Личинки, які відроджуються наприкінці травня - на початку червня, живляться корінцями злаків, пошкоджують насіння, вузол кущіння, підземні стебла і бульби. Повний розвиток завершується за чотири роки. Завершивши розвиток, личинка заляльковується в липні - серпні. Жуки формуються в лялечкових колисочках наприкінці серпня. Посівний ковалик - наймасовіший шкідник на орних угіддях.

Заходи захисту.З агротехнічних прийомів велике значення має ретельна обробка просапних культур, рекомендується її приурочити до линяння, відкладання яєць або відродження личинок та їх заляльковування. Своєчасні дискування полів після зайнятих парів і ранніх зернових, культивація просапних у поєднанні з основним та напівпаровим обробітком ґрунту, боротьба з бур'янами забезпечують значне зростання смертності личинок та лялечок коваликів. Зяблевий обробіток, особливо глибока оранка, згубно діє на молодих жуків, які підготувалися до зимівлі в лялечкових колисочках.

Після багаторічних трав, особливо бобово-злакових сумішок культурних пасовищ Полісся та західного Лісостепу, а також у зрошуваних зерно-трав'яних сівозмінах Степу, де частіше трапляються осередки відносно високої щільності дротяників, рекомендується дискувати в 2-3 сліди дисковою бороною на глибину 8-10 см. Основний обробіток після цього проводять полицевим плугом, культиватором-плоскорізом або чизелем. Після підкошування трав доцільно провести боронування зубовими або голчастими боронами. Для запобігання формуванню значних осередків високої щільності дротяників у зрошуваних сівозмінах потрібно вирівнювати поверхню поля, дотримуватися режимів зрошення, що запобігатиме тривалому застоюванню води у пониженнях рельєфу. Кількість дротяників та інших ґрунтових шкідників значно зменшується після внесення в ґрунт аміачної води чи безводного аміаку, а також калійної селітри.

Як правило, перелічених заходів цілком достатньо для нейтралізації шкідливості дротяників на колосових культурах. Якщо ж чисельність личинок досягає або перевищує економічний поріг шкідливості (у степовій і лісостеповій зонах - не більш як 1-1,5 екз/м², у Поліссі - не більш як 3-4, на злакових до сівби - 10-15, на кукурудзі - 2-3 екз/м²), захист культур забезпечується обробкою насіння інсектицидами.

При більш високій щільності проводять внесення гранульованого суперфосфату з інсектицидами. На торф'яних ґрунтах Лісостепу і Полісся, де щільність дротяників перевищує 30 екз/м², рекомендується застосовувати приманювальні посіви вівса або жита насінням, обробленим інсектицидами, за два - три тижні до сівби.

Таблиця 1.4

Основні хвороби виявлені на вівсі

Серед хвороб вівса найбільш поширені летюча сажка, корончаста іржа, стеблова або лінійна іржа, борошниста роса, септоріоз.

Летюча сажка

Проявляється на рослинах під час викидання волотей. Усі елементи квітки і зав'язі перетворюються в чорно-оливкову летючу масу спор. Іноді верхівка волоті залишається незруйнованою. Колоски волоті набувають вигляду оливково-чорної маси, яка легко і швидко розпорошується. Основне джерело інфекції - теліоспори у грунті, уражених рештках рослин, поверхні насіння.

Зараження рослин відбувається в грунті під час проростання, незважаючи на те, що заспорення та деякий розвиток грибниці під плівками відбувається під час цвітіння рослин. У гриба U. avenae, збудника летючої сажки, налічується 29 еколого-географічних рас, які різняться своєю агресивністю щодо певних сортів вівса.

Шкідливість сажки вівса полягає у недоборі врожаю зерна. Інколи знижується схожість насіння і густота стояння рослин. Ураження вівса збудником сажки частіше спостерігається на пізніх посівах.

Захисні заходи

Проти сажкових хвороб вівса ефективними заходами є відбір високоякісного насіння, обов'язкове завчасне його протруєння дозволеними фунгіцидами, використання стійких сортів.

Корончаста іржа

Масовий прояв хвороби на рослинах спостерігається у фазі цвітіння-наливання зерна. На листках, листкових піхвах, стеблах і колоскових лусочках з'являються порошисті, помаранчеві, округлі уредінії, пізніше навколо них формуються чорні теліопустули, які залишаються під епідермісом. Збудником хвороби є дводомний гриб Puccinia coronifera Kleb f. sp. avenae Erikes, який, окрім вівса, інколи уражує вівсюг, жито, ячмінь. У патогена виявлено близько 150 фізіологічних рас, пристосованих до окремих сортів вівса. Оптимальна температура для розвитку корончастої іржі вівса - 18-21^оС.

Основне джерело інфекції - уражені рештки, на яких зберігаються теліоспори. Навесні теліоспори, що перезимували на стерні чи інших рослинних рештках, проростають, утворюючи базидії із базидіоспорами, які розпорошуючись, потрапляють на жостер проносний, проростають, і відбувається зараження листків жостеру. Інтенсивний розвиток хвороби відбувається на пізніх посівах вівса.

Захисні заходи

Проти іржастих хвороб вівса ефективними заходами є виведення і впровадження у виробництво стійких сортів, збалансоване живлення рослин макро- і мікроелементами, за умов виникнення загрози епіфітотійного розвитку хвороб обприскування рослин фунгіцидами, знищення навколо посівів культури проміжних господарів патогенів.

Таблиця 1.5

Основні бур'яни виявлені на посівах вівса

Гірчиця польова (Sinapis arvensis)

Однорічний ярий ранній бур'ян. Стебло 30-70 см, прямостояче, розгалужене в пазухах, часто з червонуватими або буро-ліловими плямами. Листки цілокраї, вкриті простими волосками, прикореневі й нижні яйцевидні чи довгасті, нерівно- і крупновиїмчасто-зубчасті, черешкові, подекуди з вушками при основі, а самі нижні майже ліровидно-перисто-надрізані. Верхні листки сидячі, крупно- і нерівно-зубчасті. Корінь стрижневий, досить товстий, короткий. Цвіте в червні - серпні. Квітки жовті, чашолистки близько 4-7 мм довжиною, пелюстки білі, 8-9 (11) мм. Суцвіття нещільне, китицеподібне. Плід - стручок довжиною 18-34 мм лінійний, циліндричний, хвилясто-горбкуватий, з двома стулками, що розкриваються, з чотиригранним носиком на короткій досить товстій плодоніжці. Насіння кулясте, буре або майже чорне, розміром 1,5-2 мм. Розмножується виключно насінням; одна рослина утворює до 32 тис. насінин, що достигають в липні. Насіння може зберігати життєздатність в грунті до 11 років (максимально 50). В зв'язку з тим, що насіння гірчиці польової не має періоду спокою, частина його може проростати восени, але основна маса сходів з'являється весною. Недостигле насіння має таку саму схожість, як і стигле. Мінімальна температура проростання +2...+4°С, а оптимальна +14...+20°С.

Сходи з'являються з глибини 0-3 см, витримують морози до -3,8°С. Поширений на всій території України, особливо на чорноземних грунтах, дуже засмічує ярі посіви. Місцями використовується як медонос і олійна рослина.

Хімічні заходи боротьби:

Гірчиця польова, як і інші види рослин з роду капустяних, є дуже чутливою до дії дикамби, 2,4-Д та 2М-4Х, тому в посівах зернових колосових, проса, кукурудзи ці бур'яни можуть ефективно контролюватися гербіцидами на базі 2,4-Д або баковими сумішами гербіцидів, до складу яких входить дикамба, а в посівах зернових колосових з підсівом конюшини - гербіцидами на базі 2М-4Х;

Кульбаба лікарська (Taraxacum officinale)

Багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (Asteraceae). Рослина заввишки 10-40 см з довгим стрижневим, гіллястим коренем. Головний корінь відносно товстий, зазвичай вертикальний, малогіллястий. Корені, розрізані на шматочки навіть у півсантиметра, дають листочки і потім цілі рослинки.

Стебла квіток безлисті, порожнисті, зверху павутинясті, закінчуються поодинокими кошиками. Листки (до 20 см завдовжки) у прикореневій розетці, численні, притиснуті до ґрунту або висхідні, опушені або голі, стругоподібні, перистолопатеві або перистороздільні з широкотрикутними вниз спрямованими частками, часто з рожевою середньою жилкою. Кошики великі (20-25 мм завдовжки, 7-10 м і заввишки) з дзвоникуватою багаторядною обгорткою, зовнішні листочки якої відігнуті донизу. Жолобки на листках збирають вологу і направляють її струмками до кореня. Квітколоже голе, усі квітки язичкові, яскраво-жовті або світло-жовті, рідко червонуваті. Тичинок п'ять, маточка одна, стовпчик один з дволопатевою приймочкою, зав'язь нижня. Жовта головка кульбаби - не окрема квітка, а цілий «кошик» з квітами: кожна квітка має вигляд трубочки з п'ятьма зрощеними пелюстками, з прирослими до них п'ятьма тичинками, бічні квітки мають пелюстки, які виросли в довгі язички. Плід -- світла веретеноподібна циліндрична сім'янка (до 3 мм завдовжки), зверху гострозубчаста, з багаторядним білуватим чубком. Квітне у травні-липні; сім'янки дозрівають приблизно через місяць після початку цвітіння. Нерідко спостерігається повторне цвітіння та плодоношення протягом усього літа. В кульбаби велика здатність розповсюджуватися. Дозрівши плоди-сім'янки розправляють зверху парасолькою білі волоски, як парашут, і летять за вітром у різні сторони. Один кошик квіток дає до двохсот насінин, а вся рослина -- до трьох тисячАле не з усіх насінин виростають кульбаби, більшість їх гине. Поширена повсюдно, засмічує посіви зернових озимих та ярих культур, багаторічних трав, городи, сади і ягідники, неорні землі.

2. Обгрунтування вибору пестицидів для проведення заходів хімічного захисту культури від шкідливих організмів

Пестициди-хімічні речовини, які використовуються для боротьби з шкідливими організмами, пошкоджуючими рослини під час вегетації та в період зберігання сільськогосподарської продукції, а також з паразитами та переносниками небезпечних хвороб людини та тварин.

За хімічним складом відокремлюють три основні групи пестицидів:

1. Неорганічні сполуки (сполуки ртуті, фтору, барія, сірки, міді, а також хлорати та борати), протруйники - гранозан; фунгіциди - бордоська рідина, хлорокис міді, препарати сірки; родентициди - фосфід цинку.

2. Препарати рослинного, бактеріального та грибкового походження (піретрини-піретрин;бактеріальні препарати-ентобактерін, дендробацилін; грибкові препарати - боверін, антибіотики - адреналін.

3. Органічні сполуки - найбільш розповсюджена група, до якої належать пестициди високої фізіологічної активності: хлорорганічні сполуки (ділор, тіодан і ін.); фосфорорганічні сполуки (хлорофос, метафос, карбофос, фосфамід, актеллік і ін.); синтетичні піретроїди - амбуш, децис, цимбуш; похідні карбамінової кислоти - пірімон, севін; нітропохідні фенолів - ДНОК, нітрафен; похідні сульфонілсечовин - гранстар, гроділ, тітус, базис та ін.

Гербіциди - хімічні препарати з групи пестицидів, які використовують для знищення небажаних трав'янистих рослин.

Залежно від властивостей гербіциди виявляють суцільно або вибіркову (селективну) дію. Гербіциди суцільної дії застосовують для знищення всіх бур'янів та іншої небажаної рослинності.

Гербіциди вибіркової (селективної) дії здатні знищувати або пригнічувати ріст одних рослин у посівах за наявності інших рослин, які під дією гербіцидів нормально ростуть і розвиваються.

З метою захисту сільськогосподарських культур від шкідників використовують органічні синтетичні пестициди, що належать до різних класів хімічних сполук.

Для фосфорорганічних пестицидів характерні: висока інсектицидна й акарицидна активність; широкий спектр та швидка і тривала (10-20 днів) дія на шкідника; переважно системна дія препаратів, а отже і менша їх небезпека для ентомофагів.

Синтетичні піретроїди - також велика група сучасних інсектицидів, що дістала свою назву від структурної подібності та близькості за механізмом дії до природних піретринів

До інсектицидів нового покоління належать преперати різних хімічних груп, таких як: похідні нероїстоксинів; неонікотиноїди; похідні фенілпіразолів; похідні амінокислот; похідні триазолів; а також комбіновані інсектициди. Для цих препаратів характерні висока ефективність дії проти багатьох видів шкідників, тривала захисна дія (20-25 днів), низькі норми витрати на одиницю площі, досконала препаративна форма, мала токсичність для людини і теплокровних тварин, швидкий розклад у грунті.

Фунгіциди - хімічні речовини, які застосовуються для захисту сільськогосподарських культур від грибних хвороб.

До контактних органічних фунгіцидів належать похідні карбамінової кислоти, похідні нітрофенолів, похідні фталімідів, похідні сульфуронової кислоти. Фунгіциди захисної дії (контактні і системні) знищують інфекцію до проникнення патогена, попереджаючи ураження або стабілізуючи початкову інфекцію, призупиняючи розвиток і поширення патогена. Препарати лікувальної дії ( як правило системні) спричиняють загибель або пригнічення збудника хвороби після того, як відбулося зараження.

Для організації хімічного захисту посівів вівса від шкідливих організмів, потрібно вибрати з “Переліку...” препарати, які застосовуються для боротьби із шкідниками, хворобами й бур'янами на посівах вівса. Більш детальна інформація надана в таблиці 2.1

Таблиця 2.1

Діазинон - інсектицид контактно-кишкової дії, знищує комплекс сисних і гризучих комах. Тривалість інсектицидної дії в оптимальних концентраціях-10-15 діб при відсутності опадів.

Децис- інсектицид контактно-кишкової дії. Виявляє інсектицидну дію проти комах, резистентних до класичних і інсектицидів. Сильно токсичний для риб та інших корисних комах.

Сумі альфа - інсектицид контактної і кишкової дії. Механізм токсичної дії полягає в тому, що діюча речовина негативно впливає на нервову систему комах, спричинює параліч і швидке відмирання протягом 0,5 - 2 годин.

Ф'юрі - інсектицид контактної і кишкової дії. Інсектицидна дія визначається хімічною структурою і формою молекули діючої речовини препарату. Знищує комплекс сисних і гризучих комах, що живуть відкрито.

Золон - інсектоакарицид контактно- кишкової дії. Використовується для знищення комах та рослиноїдних кліщів. Препарат здатний проникати в тканини оброблених рослин, але по судинній системі не поширюється. Перевага препарату - збереження високої інсектицидної активності при температурі повітря 10 -12 С.

Спортак - контактно-системний фунгіцид захисної і терапевтичної дії. Перевага - одночасно впливає на розвиток грибних хвороб стебел, листків і колосків зернових культур. Для ссавців, бджіл і корисних ентомофагів - малотоксичний.

Арчер - контактно-системний фунгіцид захисної і терапевтичної дії. Механізм дії полягає в інгібуванні розвитку фітопатогенних грибів на початковій стадії проникнення збудника в тканини рослини-живителя.

Рекс - контактно-системний фунгіцид захисної і терапевтичної дії. Механізм дії препарату ґрунтується на синергізмі діючих речовин, які мають принципово різні шляхи знешкодження патогенів. Все це запобігає виникненню резистентних штамів збудників грибних хвороб.

Райдер - контактно-системний фунгіцид захисної і терапевтичної дії. Механіз дії - запобігає виникненню резистентності, полягає у пригніченні біосинтезу ергостерину.

Фолікур БТ- контактно - системний фунгіцид унікальної захисної та лікувальної дії. Має широкий спектр дії.

Фалькон - контактно-системний фунгіцид захисної дії.

Банвел- системний після сходовий гербіцид вибіркової дії. Застосовується в посівах вівса, жита, ячменю проти однорічних видів бур'янів шляхом обприскування у фазі кущіння.

Альфа-Стар-Дуо - комбінований після сходовий гербіцид системної дії для захисту посівів зернових колосових культур від однорічних та багаторічних дводольних бур'янів.

Діален - післясходовий системний гербіцид вибіркової дії проти однорічних двосім'ядольних видів бур'янів ( в тому числі стійких до 2,4-Д і 2М-4Х).

Лінтур - гербіцид широкого спектра дії. Призначений для захисту посівів зернових, включаючи стійкі до 2,4-Д від однорічних та багаторічних широколистих бур'янів

Лонтрел 300 - гербіцид, який обробляється проти: однорічних дводольних, в т, 4. стійкі до 2,4-Д, та багаторічних коренепаросткових.

Альфа-Ефір - після сходовий системний гербіцид проти однорічних та багаторічних дводольних бур'янів на посівах зернових колосових культур.

Таблиця 2.2

Фізико-хімічні характеристики пестицидів, рекомендованих для застосування на вівсі

3. Календарний план проведення заходів хімічного захисту культури від шкідливих організмів

Концепція сучасної системи захисту культури передбачає завчасне планування заходів. Першим етапом планування є складання календарного плану проведення робіт із захисту рослин.

Захист сільськогосподарських культур від шкідливих організмів є досить складним технологічним процесом і здійснюється послідовним проведенням комплексу заходів.

Основу системи захисту від шкідників складає комплекс агрозаходів, який перешкоджає поширенню шкідників, підвищує витривалість рослин до пошкоджень.

До найефективніших методів відносяться сівозміна, рання зяблева оранка, оптимальні строки сівби та норми висіву, підбір стійких сортів.

При виборі засобів хімічного захисту посівів культури від шкідників і хвороб необхідно враховувати характер живлення шкідників, цикл розвитку і джерела інфекції збудників хвороб.

Ефективність пестицидів у боротьбі зі шкідливими організмами залежить і від строків проведення захисних заходів. Обробка сільськогосподарських культур пестицидами має збігатися з періодом, коли шкідливі організми перебувають у стадії розвитку, найчутливіші до дії препарату.

З метою захисту культури від шкідників, личинки яких ведуть прихований спосіб життя, інсектициди слід застосовувати під час льоту імаго і відкладання яєць чи на початку відродження личинок.

Для захисту від ґрунтових шкідників ефективним є внесення гранульованих інсектицидів у грунт і протруювання насіння.

Для захисту від шкідників, які мають упродовж року декілька поколінь, необхідно передбачити хімічні обробки проти кожного покоління окремо. Для захисту від шкідників, як...