Санітарна якість козиного молока за використання "Літосорбу" в умовах підсобного господарства "Укрсільгосппром" Дніпровського району Дніпропетровської області

48

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДНІПРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНО-ЕКОНОМІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУТ БІОТЕХНОЛОГІЇ ТА ЗДОРОВ'Я ТВАРИН

ФАКУЛЬТЕТ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

Спеціальність 212 «Ветеринарна гігієна, санітарія і експертиза».

ДОПУСКАЄТЬСЯ ДО ЗАХИСТУ

Зав. Кафедри паразитології та ветсанекспертизи

к. вет. наук, доцент. _____Н. М. Зажарська

« » ___________ 2018 р.

ДИПЛОМНА РОБОТА

САНІТАРНА ЯКІСТЬ КОЗИНОГО МОЛОКА ЗА ВИКОРИСТАННЯ «ЛІТОСОРБУ» В УМОВАХ ПІДСОБНОГО ГОСПОДАРСТВА «УКРСІЛЬГОСПРОМ» ДНІПРОвського РАЙОНУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26.04- ДР. 160718 06 14. 003. ПЗ

Студентка-дипломниця ___________ М. О. Мисюга

Керівник дипломної роботи

канд. вет. наук, доц. _____________Н.М. Зажарська

Консультанти:

з охорони праці

канд. с.-г. наук, доц. _______________В.О. Сапронова

з економічних питань

канд. вет. наук, доц. ______________ В.В. Зажарський

Дніпро - 2018

ЗМІСТ

РЕФЕРАТ …………………………………………………………………………3

АНОТАЦІЯ……………………………………………………………………..…4

ВСТУП …………………………………………………….………………………6

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ……………………………………………..8

2. ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ……………………………………….22

2.1. Матеріал і методи досліджень …………………………………………….22

2.2. Характеристика господарства……………………………………………..27

2.3. Результати власних досліджень та їх аналіз …………….……………….33

2.4. Розрахунок економічної ефективності …………………………...............37

3. ОХОРОНА ПРАЦІ У ВЕТЕРИНАРНІЙ МЕДИЦИНІ……….....39

3.1.Аналіз стану охорони праці у господарстві..………...……………………39

3.2. Аналіз небезпечних та шкідливих виробничих факторів ……………….45

3.3.Пожежнабезпека у господарстві…………....……….……………………..46

4. ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ ………..…….…………………..49

5. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ……………………50

6. ДОДАТКИ ………………………….…………………………..…54

РЕФЕРАТ

Дипломна робота на тему «Санітарна якість козиного молока за використання «Літосорбу» в умовах підсобного господарства «Укрсільгоспром» Дніпропетровського району Дніпропетровської області» Мисюги Марини Олександрівни представлена на 66 сторінках друкованого тексту і включає 1 таблицю, 13 рисунків, 9 додатків та 42 джерела використаної літератури.

Предмет досліджень: зміни показників козиного молока після обробки вимені препаратом «Літосорб». Об'єкт дослідження: показники козиного молока.

Зовнішнє застосування «Літосорбу» з різними мазевими основами (свинячий жир, персикове і вазелінове масло, вазелін) козам спричинило токсичну дію на молочну залозу, що виявилося збільшенням бактеріального забруднення і кількості соматичних клітин у молоці. Жирність молока у 1-ій та 3-ій групі - збільшилась на 10,5 % та 12,1 %, а в 2-ій та 4-ій групах - знизилась на 35,8 і 8,0 % відповідно. Вміст білку, у другій, третій та четвертій групах показники знизились на 16,5, 3,8 та 2,1 %. Кількість соматичних клітин в молоці кіз першої групи дещо збільшилася, а в другій, третій та четвертій групах зросла у 1,7, 2,5 та 5,6 рази відповідно. Бактеріальне забруднення козиного молока збільшилося у першій групі майже в 4,8 рази, у третій - в 2,8 рази, у четвертій групі - в 7 разів, і лише у другій групі воно зменшилося у 2 рази. Збільшення кількості соматичних клітин козиного молока не завжди супроводжується збільшенням бактеріального забруднення.

За результатами досліджень опублікована наукова стаття «Застосування «Літосорбу» козам для обробки вимені» у науковому журналі Вісник №3, Полтавської державної аграрної академії - 2017. С. 74 _ 78 (додаток 1).

АНОТАЦІЯ

санітарна якість козиного молока за використання Літосорбу в умовах пІдсобного господарства «Укрсільгоспром» дніпропетровського району дніпропетровської області

Мисюга М.О.

Метою дослідження було вивчити вплив застосування «Літосорбу» на санітарну якість молока кіз. Для досліду було сформовано 4 групи дійних кіз по 5 голів у кожній. Протягом тижня 2 рази на день після доїння для обробки вимені зранку та ввечері козам всіх груп застосовували препарат «Літосорб» (на 100 г цеоліту 0,25 мг цитрату срібла) з різними мазевими основами (для першої групи кіз був свинячий жир, для другої - персикова олія, третьої - вазелінова олія, четвертої - вазелін). Зовнішнє застосування «Літосорбу» з різними мазевими основами козам спричинило токсичну дію на молочну залозу, що виявилося збільшенням бактеріального забруднення і кількості соматичних клітин у молоці. Кількість соматичних клітин в молоці кіз першої групи дещо збільшилася, а в другій, третій та четвертій групах зросла у 1,7, 2,5 та 5,6 рази відповідно. Бактеріальне забруднення козиного молока збільшилося у першій групі майже в 4,8 рази, у третій - в 2,8 рази, у четвертій групі - в 7 разів, і лише у другій групі воно зменшилося у 2 рази.

Ключові слова: козине молоко, фізико-хімічні показники, соматичні клітини, бактеріальне забруднення, наночастинки срібла, «Літосорб», сорбент.

ANOTATION

SANITARY QUALITY OF GOAT MILK AFTER APPLICATION OF LITOSORB IN FARM «UKRSILGOSPROM» OF DNIPROPETROVSK AREA AT DNIPROPETROVSK REGION

Mysiuha M. O.

The aim of the study was to investigate the effect of lithosorb on the sanitary quality of goat's milk. For the experiment, four groups of dairy goats were formed for 5 goals in each. During the week, 2 times a day after milking, lithosorb (zeolite activated by silver nanoparticles) with different ointment bases (for the first group of goats were pork fat, for the second one - peach oil, the third - vaseline oil, the fourth - vaseline). The external use of lithosorb with different ointment bases caused a toxic effect on the mammary gland of goats, which led to increase in bacterial contamination and the somatic cells count in milk. The somatic cells count in the goat's milk of the first group slightly increased, and in the second, third and fourth groups increased by 1.7, 2.5 and 5.6 times, respectively. Bacterial contamination of goat milk increased in the first group by almost 4.8 times, in the third group - by 2.8 times, in the fourth group - by 7 times, and only in the second group it decreased by 2 times.

Key words: goat milk, physico-chemical parameters, somatic cells, bacterial contamination, silver nanoparticles, lithosorb, sorbent, zeolite.



ВСТУП

Козівництво - перспективна й економічно приваблива галузь вітчизняного тваринництва, яка відіграє важливу роль у забезпеченні потреби людини в продуктах харчування - молоці, м'ясі, бринзі, сирах

У країнах із розвиненим козівництвом козине молоко широко використовується як питне і як сировина для виробництва сирів, йогуртів та інших кисломолочних продуктів. Воно має цілий ряд унікальних харчових та лікувальних властивостей. Одна із найголовніших - висока біологічна повноцінність і максимальна подібність за своїми якостями до жіночого молока Козине молоко має легко засвоювальний жир і білок, порівно з коров'ячим молоком, що є важливим для дитячого харчування, а також для харчування хворих і видужуючих. У світі виробництво козиного молока посідає третє місце після корів і буйволиць. Кози молочних порід відрізняються тривалим лактаційним періодом- до 9-10 місяців. Причому за лактацію вони дають 400-500, а окремі - до 1000 кілограмів молока [16].

На сьогодні сучасних козиних ферм в Україні мало, а ті, що є - це

невеликі господарства, які працюють локально, охоплюючи територію одного населеного пункту чи району, не говорячи вже про агроформування, які спеціалізуються на виготовленні обох видів молока - козиного і коров'ячого. У нашій країні порідний склад молочних кіз представлений здебільшого зааненською породою та її помісями з місцевими козами [21]. У деяких господарствах розводять кіз альпійської, тоггенбургської та нубійської порід. Важливою ознакою є невибагливість кіз до кормів. Вони добре споживають грубі корми із трав'янистих рослин, а також кору дерев, сухе листя та гіллячковий корм [14].

Кози здатні перетравлювати корми з високим вмістом клітковини - до

64 %, унаслідок чого вони споживають порівняно з іншими сільськогосподарськими тваринами найбільшу кількість видів рослин - 470 із545.

В наш час приділяють недостатню увагу гомеопатичним засобам для доїння, але їх використання, як відомо з інших публікацій, дійсно покращує санітарно-гігієнічні показники козиного молока [12]. Крім існуючих засобів («Фітосепт», «Зорька», «Ніжнодій» та ін.) вивчений вплив наночастинок срібла для обробок вимені кіз. Зовнішнє застосування препаратів спричинило токсичну дію на молочну залозу, що виявилося збільшенням бактеріального забруднення і кількості соматичних клітин у молоці [10].

Виходячи з вищезазначеного, якісне козине молоко може бути отримане лише від здорової тварини. Важливим показником якості і безпечності є кількість соматичних клітин у молоці. Тому обґрунтований пошук доступного і ефективного методу визначення кількості соматичних клітин у козиному молоці.

Метою дослідження було визначення фізико-хімічних показників, кількості соматичних клітин та бактеріального забруднення козиного молока до і після застосування препарату «Літосорб».

Завданням даної роботи було:

1) виміряти надій, фізико-хімічні показники козиного молока до і після застосування препаратів «Літосорбу» з різними мазевими основами;

2) оцінити вплив препаратів на молочну залозу кіз через показники бактеріального забруднення і кількості соматичних клітин у молоці;

3) виявити найкращу мазеву основу для препарату «Літосорб» (на 100 г цеоліту 0,25 мг цитрату срібла) для обробки вимені.



1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

Нанотехнологія відносно нова наука, проте, її продукти уже знаходять практичне застосування в різних сферах досліджень і в повсякденному житті.

Наночастинки в медицині є одним з найулюбленіших об'єктів сучасної науки. Наномедицина є дуже добрим прикладом міждисциплінарної наукової взаємодії. Розроблення та дослідження нанорозмірних інновативних матеріялів охоплюють у наш час фізичну, хімічну, біологічну та інші галузі світової науки. Результатом такої співпраці є впровадження нанотехнологій в діягностичні методи та терапію, яке також робить можливим одночасний моніторинг захворювання та його лікування за допомогою лише одного засобу- наночастинок.

Наночастинки як переносники ліків використовують, перш за все,в терапії онкологічних захворювань. На користь застосування наночастинок саме в цій галузі говорять багато факторів. Як то: нанорозмірність, легке проникнення всередину клітин, можливість адресного доставляння речовин та їх контрольоване вивільнення, завдяки чому концентрація чинної речовини в місці пухлини збільшується, а побічні ефекти зменшуються, транспортування нерозчинних та чутливих речовин кровоносною системою тощо. Найчастіше саме ліпосоми використовують для транспортування лікарських речовин. Препарати, в основі яких знаходяться ліпосоми, проходять клінічні випробування та багато вже дозволено до використання в клініці в деяких країнах світу [2]. Таке активне впровадження саме цього типу наноструктур у клінічній практиці відбувається завдяки тому, що ліпосоми є дуже ефективним носієм. Завдяки своїй структурі, вони переносять однаково успішно гідрофільні та гідрофобні молекулі, захищають чинні речовини від впливу довкільних факторів, за потреби можуть бути функціоналізовані специфічними для певних органів чи тканин лігандами для спрямованого доставляння лікарських речовин. Крім того, ліпосоми можуть бути захищені сполуками, які сповільнюютьчас їх напіврозпаду в кровоносному руслі. Ліпосоми використовують не тільки в протипухлинній терапії як переносники цитостатичних речовин містять даунорубіцин та цитарабін, відповідно, а й в антифунгальній терапії, а також для лікуванняменінгіту.Дозволені до використання як носії лікарських речовин деякі зполімерних наночастинок.

Використання ліпосом, неорганічних наночастинок з фосфату кальцію та полімерних наночастинок для імунізації досягло вже етапу клінічних та доклінічних випробувань. Деякі з нанорозмірнихструктур вже пройшли випробування та активно застосовуються вмедичній практиці.Ліпосоми є одним з носіїв імунологічно активних молекуль. Наприклад, вакцинацію проти гепатиту А і грипу виконують, застосовуючи препарати, які мають в основі ліпосомальні структури [1,4]. В імунології часто використовують ад'юванти, що входять до складу вакцин та підвищують їх імуногенність. Відносно новимкласом ад'ювантів є наночастинки фосфату кальцію. На їх користь говорить висока біосумісність та можливість легкого вироблення на промисловому рівні. Доклінічні дослідження підтверджують, що система, яка містить нанорозмірний фосфат кальцію,викликає позитивну імунну відповідь та може підтримувати більшвисокий рівень антитіл тривалий час, аніж вакцини, що містятьалюміній чи не мають ад'юванту взагалі. Маніпуляції з антиген-презентованими клітинами (наприклад, дендритними) є такожоднією зі стратегій імунологіїтезували кальцій фосфатні наночастинки, функціоналізовані імунологічно активними олігонуклеотидами та гемаглютинином вірусу грипу. Після оброблення такими наночастинками дендритні клітини дозрівають та набувають спроможности індукувати вроджений та набутий імунітет. Принципово новою стратегією вакцинації «без шприца» є нановакцинація, яку виконують крізь шкіряний покрив. Внутрішньошкірна імунізація можлива завдяки тому, що епідерміс та дерма мають багато антиген-презентованих клітин та є одним з імунокомпетентних органів [36]. Для такої імунізації були розробленінаночастинки з полістерену розміром 40 та 200 нм, які можуть проходити глибоко у волосяний фолікул та досягати періфолікулярнихи антиген-презентованих клітин [38]. Також D. Mishra та співавт. рапортує про синтезу ліпосом та їх успішне застосування для створення трансдермального імунітету до гепатиту В [36].

Відомо, що найважливішою перевагою наночастинок є їх розмір, а також пов'язані з цим специфічні властивості: велика площа поверхні, можливість перенесення молекул, захищаючи їх від деґрадації, чи їх «збереження» та вивільнення протягом довгого часу, локальність дії та специфічність взаємодії з біологічними структурами.

Основними вимогами до наночастинок стосовно використання їх у медицині є наступні: низька чи відсутня токсичність, висока біосумісність, здатність до біодеґрадації чи виведення з організму натуральним шляхом.

Основні типи наночастинок відповідно до їх природи можна розподілити на органічні та неорганічні. До неорганічних відносять, наприклад, нанорозмірні частинки фосфату кальцію чи стронцію, золота та срібла, кремнію та окису заліза, а також квантові точки. Основними різновидами органічних наночастинок є ліпосоми, ліпідні, полімерні, а також білкові наноструктури [19].

Усі ці органічні та неорганічні наночастинки можуть бути функціоналізовані біомолекулами (нуклеїновими кислотами, протеїна ми тощо) та відповідно до цього виконувати різні функції [20].

Завдяки своїм специфічним властивостям наночастинки можуть використовуватися також у нефункціоналізованому вигляді. Наприклад, окиси заліза, що мають магнітні властивості, використовують у магнітнорезонансній томографії [40], наночастинки золота, завдяки їх фототермальним характеристикам, застосовують для знищення злоякісних клітин. Взагалі, колосальну кількість наукових праць у напрямку нанотехнологій присвячено саме діагностиці та лікуванню злоякісних новоутворень. Практично всі можливі типи наночастинок знайшли своє використання стосовно вирішення проблем онкології - починаючи з класичних носіїв цитостатиків, продовжуючи наночастинко-опосередкованими антираковими вакцинами та закінчуючи маніпуляціями зі стовбуровими раковими клітинами [34].

Нанотехнології активно впроваджуються в сучасне життя. Про це говорить також той факт, що дуже велика кількість наносистем у Сполучених Штатах Америки та країнах Європи вже дозволена до клінічного використання та ще більша проходить клінічні та доклінічні випробування [33].

Особливий інтерес викликає синтез нанорозмірних частинок із заданимиифізичними і хімічними властивостями в розробці нових лікарських препаратів. Створення нового продукту із активним діючим агентом та ефективною системою доставки, який би максимізував летальнийефект для бактерій і зводив до мінімуму негативний вплив на організми тварин та людей, має важливе прикладне та теоретичне значення в репродуктивній біотехнології, медицині та ветеринарії. Найперспективнішими продуктами нанотехнології є наночастинки срібла, так як вони володіють яскраво вираженими бактерицидними, фунгіцидними та віруцидними властивостями. Крім того,унікальні фізичні, хімічні та біологічні властивості наночастинок сріблавідкривають широкі перспективи використання їх в діагностиці, в якостібіомолекулярних міток, а також в терапії раку та вірусу імунодефіциту людини [27]. Терапевтичне та діагностичне застосування цих наночастинок гальмується недостатністю інформації про їх механізми впливу на організм тварин та людини на клітинному та молекулярному рівнях. Кілька публікацій присвячені вивченню впливу наночастинок срібла на соматичні культури клітин та загального впливу на організм тварин . Однак, невідомими залишаються аспекти токсикологічного впливу на репродуктивну систему, гамети та процеси запліднення у тварин. Тому, метою роботи було вивчити вплив наночастинок срібла на спермії та ооцисти кролів in vitro та про запліднення in vivo [6].

Відомо, що найважливішою перевагою наночастинок є їх розмір, а також пов'язані з цим специфічні властивості: велика площа поверхні, можливість перенесення молекул, захищаючи їх від деградації, чи їх «збереження» та вивільнення протягом довгого часу, локальність дії та специфічність взаємодії з біологічними структурами. Основними вимогами до наночастинок стосовно використання їх у медицині є наступні: низька чи відсутня токсичність, висока біосумісність, здатність до біодегратації чи виведення з організму натуральним шляхом. Основні типи наночастинок відповідно до їх природи можна розподілити на органічні та неорганічні. До неорганічних відносять, наприклад, нанорозмірні частинки фосфату кальцію чи стронцію, золота та срібла, кремнію та окису заліза, а також квантові точки (англ. quantum dots) та вуглецеві наноструктури. Основними різновидами органічних наночастинок є ліпосоми, ліпідні, полімерні, а також білкові наноструктури. Усі ці органічні та неорганічні наночастинки можуть бути функціоналізовані біомолекулями (нуклеїновими кислотами, протеїнами тощо) та відповідно до цього виконувати різні функції. Завдяки своїм специфічним властивостям наночастинки можуть використовуватися також у нефункціоналізованому вигляді. Наприклад, окиси заліза, що мають магнітні властивості, використовують у магнітнорезонансній томографії; наночастинки золота, завдяки їх фототермальним характеристикам, застосовують для знищення злоякісних клітин. Взагалі, колосальну кількість наукових праць у напрямку нанотехнологій присвячено саме діагностиці та лікуванню злоякісних новоутворень. Практично всі можливі типи наночастинок знайшли своє використання стосовно вирішення проблем онкології - починаючи з класичних носіїв цитостатиків, продовжуючи наночастинко - опосередкованими антираковими вакцинами та закінчуючи маніпуляціями зі стовбуровими раковими клітинами. Нанотехнології активно впроваджуються в сучасне життя. Про це говорить також той факт, що дуже велика кількість наносистем у Сполучених Штатах Америки та країнах Європи вже дозволена до клінічного використання та ще більша проходить клінічні та доклінічні випробування [22].

Наночастинки як переносники ліків використовують, перш за все, в терапії онкологічних захворювань. На користь застосування наночастинок саме в цій галузі говорять багато факторів. Як то: нано - розмірність, легке проникнення всередину клітин, можливість адресного доставляння речовин та їх контрольоване вивільнення, завдяки чому концентрація чинної речовини в місці пухлини збільшується, а побічні ефекти зменшуються, транспортування нерозчинних та чутливих речовин кровоносною системою тощо. Найчастіше саме ліпосоми використовують для транспортування лікарських речовин [32]. Препарати, в основі яких знаходяться ліпосоми, проходять клінічні випробування та багато вже дозволено до використання в клініці в деяких країнах світу [41]. Таке активне впровадження саме цього типу наноструктур у клінічній практиці відбувається завдяки тому, що ліпосоми є дуже ефективним носієм. Завдяки своїй структурі, вони переносять однаково успішно гідрофільні та гідрофобні молекулі, захищають чинні речовини від впливу факторів довкілля, за потреби можуть бути функціоналізовані специфічними для певних органів чи тканин лігандами для спрямованого доставляння лікарських речовин. Крім того, ліпосоми можуть бути захищені сполуками, які сповільнюють час їх напіврозпаду в кровоносному руслі. Ліпосоми використовують не тільки в протипухлинній терапії як переносники цитостатичних речовин та Myocet містять доксорубіцин, та DepoCyt містять даунорубіцин та цитарабін, відповідно, а й в антифунгальній терапії, а також для лікування менінгіту. Дозволені до використання як носії лікарських речовин деякі з полімерних наночастинок. Наприклад, поліетиленгліколь як носії ліків було вперше запропоновано до використання в клініці в 1990 році. У 2008 році було зареєстровано вже шість препаратів, які є нанорозмірними кон'югатами та містять полі етиленгліколь.

Ефективність наночастинок золота різного типу, пов'язаних з різними лікарськими речовинами, було доведено в багатьох дослідженнях. L. Dykman та співавтори підсумовують у своєму огляді досвід використання нанорозмірних частинок золота в протипухлинній терапії in vivo та in vitro [30]. Транспортування, спрямоване та контрольоване вивільнення лікарських речовин у місцях новоутворень можливе внаслідок фототермального ефекту, що виникає завдяки наноклітинам золота [39].

Найважливішим критерієм застосування наночастинок у дерматології є здатність проникати до клітин різних шарів шкіри. Називають три можливих варіанти проникнення наночастинок крізь шкіряний покрив, відповідно до їх розміру. Наночастинки розміром близько 10 нм можуть проходити крізь міжклітинні канали (квантові точки). Ліпосомальні структури хоча й мають більший розмір, ніж ліпідні міжклітинні канали, але легко деформуються й тому можуть «протискуватися» крізь них. Наночастинки розміром більш ніж 20 нм проходять до волосяного фолікула. Проте, питання щодо можливості проникнення наночастинок крізь здорову, непошкоджену шкіру залишається відкритим [31].

Щодо дезінфекційної дії срібла та срібних наночастинок виконано величезну кількість досліджень. Численні наукові праці присвячено темам антимікробної дії срібних наночастинок та їх можливій токсичності, впливу на людину, тварин, рослини та довколишнє середовище тощо. Наночастинки срібла використовують не тільки в колоїдній формі, а й у складі кремів, мазей та інших лікарських форм [28].

Вчені Березовський А.В. та Фотіна Г.А. дійшли висновку, що новий препарат на основі наночастинок є достатньо ефективним засобом для терапії та профілактики інфекційного синовііта птиці. Деякими вченими вивчається токсичність і вплив наночастинок срібла на імунну систему мишей [15].

Незважаючи на швидкий прогрес у створенні лікарських препаратів і розвитку фармацевтичних технологій, інфекційні захворювання, викликані бактеріями, продовжують залишатися однією з найбільших проблем охорони здоров'я в усьому світі, вражаючи мільйони людей щорічно. Майже всі мікроорганізми здатні протистояти фармакотерапевтичним втручанням завдяки швидкій еволюції генетичних механізмів, що веде до формування резистентності та викликає необхідність перегляду стратегії й тактики застосування антибіотиків. На сучасному етапі змінилися вимоги не тільки до антибіотиків, а й до антисептичних препаратів, які мають бути потужними, тривало діючими, активними проти резистентних штамів мікроорганізмів і при цьому не порушувати мікробоценоз шкіри, особливо стабільність резидентної популяції мікробів. Водночас великі фармацевтичні компанії втрачають інтерес до розробки нових протимікробних засобів, переводять свої капіталовкладення в набагато вигідніші дослідження, що зменшує появу нових хіміотерапевтиків та антисептиків на фармацевтичному ринку [5].

Серед перспективних засобів на ринку нових протимікробних агентів, пов'язаних із нанотехнологіями, одну з перших позицій поcідають ноночастинки срібла, які мають широкий діапазон антибактеріальної, противірусної та протипаразитарної активності за досить рентабельних процесів синтезу [7].

Значна кількість методів одержання наночастинок срібла, використаних для подаль-шого визначення протимікробної активності, ґрунтується на хімічних методах одержання. Наприклад, було вивчено антимікробні властивості наночастинок срібла в стабілізованих розчинах і в композиційній системі на основі високодисперсного кремнезему. У цій роботі досліджено розчини наночастинок срібла, одержаних шляхом хімічного відновлення нітрату срібла борогідратом натрію і стабілізованих додецилсульфатом натрію та полівінілпіролідоном (ПВП) за середнього розміру частинок 8-12 нм та концентрації срібла 0,0016-0,0004 %. Визначаючи їхню активність стосовно штамів стафілококу, кишкової палички та C. albicans у рідких середовищах, автори встановили високу антимікробну активність як у непокритих наночастинок срібла, так і в композитних частинок проти всіх тест-культур, але чутливість стафілококів виявилася найменшою, а чутливість С. albicans - найбільшою. Дещо нижча активність композитних наночатинок у цій роботі була пояснена тим, що частина активних груп срібла витрачається на взаємодію зі стабілізуючими агентами.

Розглядаючи наночастинки срібла, які одержані в тій самій хімічній реакції з борогідратом натрію і стабілізовані ПВП, спостерігали бактерицидну дію стосовно S. aureus та E. сoli. Автори пояснили це вивільненням іонів срібла із ПВП завдяки наявності аміногруп у структурі цього полімеру, які сприяють обміну катіонів срібла на катіони гідрогену. Однак у даному випадку мінімальна інгібуюча концентрація для S. aureus була меншою, ніж для E. coli [5].

Останнім часом особливо важливим стає пошук альтернатив терапії різних патологічних станів [25]. У відповідь на розвиток технологій і появу нових лікарських засобів багато бактерій і вірусів, одноклітинних і грибів проявляють нові властивості і розвивають стійкість проти лікарських препаратів, що давно зарекомендували себе, антибіотиків, противірусних препаратів. А неналежне призначення препаратів, тривалі курси можуть привести до небажаних наслідків. Крім того, наявні лікарські засоби все менш ефективні в умовах стаціонарів з урахуванням селекції резистентних штамів бактерій, зміненої реактивності організмів стаціонарних хворих, частих гнійно-септичних ускладнень [25].

Останніми роками проблема антибіотикорезистентності, а також стійкості збудників до інших препаратів (дезинфектантам, противірусним) глобально постала перед провідними країнами світу, і вони почали розробляти дорогі стратегії стримування [18]. Ще однією гранню проблеми є зростання вірусних захворювань - усі нові віруси виходять на перший план з проявами ендогенної інтоксикації, респіраторних проявів і діарей. Справжньою реінновіцією стає еферентна терапія (у тому числі ентеросорбція). Ентеросорбція - це метод лікування різних захворювань, заснований на здатності ентеросорбентів зв'язувати і виводити з організму різні екзогенні речовини, мікроорганізми і їх токсини, ендогенні проміжні і кінцеві продукти обміну, здатні накопичуватися або проникати в порожнину ШКТ в ході перебігу різних захворювань [3]. Але головна перевага ентеросорбції визначається малою кількістю протипоказань, відсутністю ускладнень, змін біохімічного складу крові при витриманому курсі лікування і визначається його неінвазивністю. Сорбенти здатні поглинати ендо- і екзотоксини, фіксувати і елімінувати збудників бактерійної і вірусної природи.

Цеолітами називають об'ємну групу мінералів, у яких схожі властивості та склад. Це водні алюмосилікати, переважно Na і Ca з підкласу каркасних силікатів, термо- і кислотостійкі речовини. Їм характерний відблиск і пориста структура (з включенням активних катіонів Mg, Ca, K, Na та ін.). Вони здатні віддавати і повторно поглинати воду, залежно від того, яка вологість і температура. Ще одна дуже важлива властивість цеолітів - здатність до іонного обміну: вони селективно виділяють і знову вбирають різного роду речовини, плюс обмінюють катіони.

Цеоліти бувають природними й синтетичними. Також існує їх поділ на волокнисті, пластинчасті та ізометричні. Вони відомі світові більше двох сотень років. Але якщо раніше вважалися рідкісними і не розглядалися як варіант для промислового застосування, то сьогодні справи йдуть зовсім інакше, не в останню чергу, завдяки максимізації видобутку натуральних і масовому виробництву штучних матеріалів. Це надцінні для різних промислових галузей мінерали, що мають каркасно-порожнинну структуру і негативний заряд, який компенсують нейтралізуючі катіони з позитивним зарядом (Na, Са, K, Mg, Sr, Ba).

Сфери застосування цеолітів залежать від того, природні вони чи синтетичні.  Розгляньмо детальніше, де використовуються й ті, й інші.

Якщо мова йде про медичне застосування, про очищення довкілля і сільське господарство, то тут на сьогодні найбільш активно використовують природні цеоліти. Вони мають певний розмір пор, а відтак є добрими сорбентами для значного переліку речовин, і для тих, що належать до органіки, і для неорганічних.

Основні напрямки застосування природних цеолітів:

- водоочищення (очищення басейної води, знезараження вод на рибних фермах, ефективне позбавлення бактерій і вірусів);

- виготовлення добрив (завдяки цеолітам вдається збільшити міцність мінеральних добрив і внести в них різні мікроелементи);

- землеробство (мета - мінімізація кількості нітратів в урожаї і підвищення загальної кількості плодів з обробленого ґрунту);

- птахівництво і тваринництво (позитивний вплив на приріст, плодючість і зміцнення загального імунітету поголів'я). Цеоліти (передусім м'які, а не тверді, оскільки останні здатні подразнювати шлунково-кишковий тракт) виступають кормовими добавками, що задовольняють потребу в мінералах і шляхом адсорбційного впливу покращують обмін речовин;

- акваріумістика (здійснення адсорбції і виконання ролі обмінника іонів замість активованого вугілля або разом з ним);

- харчове виробництво (виробництво безалкогольних напоїв, спеціальних харчових продуктів, біоактивних добавок до їжі);

- медицина (очищення організму). Деякі цеоліти виступають допоміжними компонентами при лікуванні значного переліку захворювань. Вони заповнюють потребу в мінералах, покращують обмінні процеси, допомагають боротися із запаленнями і активно очищати організм від радикалів важких металів, радіоактивних нуклідів та інших речовин, що токсично впливають на людину. Як додатковий плюс - поліпшення імунітету на клітинному рівні, внаслідок чого недуга перебігає в легшій формі і проходить оперативніше.

Варто зазначити, що штучні цеоліти не можуть бути використані при створенні комплексів, призначених для внутрішнього прийому. Сприятливий ефект на людину здатні надавати винятково натуральні мінерали.

Цеоліт в природних умовах з'їдається багатьма тваринами і, невідмінно, впливає на мікробіологічний статус макроорганізму. У сучасній літературі є ряд публікацій, що стосуються впливу цеолітів на бактерії [29]. А саме, в роботі Г.І. Чубенко зазначається що цеоліт (сорбент, виготовлений з цеолітів Сахаліну) має виражену антимікробну дію, адсорбційно-елімінує і має антитоксичну активність in vitro і in vivo щодо Salmonella kottbus, Staphylococcus aureus, Escherichiacoli. В роботі Vesna L. з співавт. досліджувалися пробіотичні ефекти біологічно активної добавки «Мегамін» на зростання пробіотичних мікроорганізмів (Lactobacillus acidophilus та Bifidobacterium bifidum). Дані чітко показують пробіотичний ефект «Мегамін» на обидва види мікроорганізмів. Є повідомлення про видалення бактерій за допомогою цеолітів з організму із води [37]. У літературі є дані про те, що цеоліти пригнічують ріст аеробних бактерій і сприяють зростанню анаеробів. Спочатку це пояснювалося тільки адсорбцією мікробів на поверхні цеоліту та механічною елімінацією. У останній час дослідники сходяться на думці, що цеоліти пригнічують ріст деяких мікроорганізмів за рахунок утворення потужного подвійного електричного шару внаслідок гідрофобних взаємодій на поверхні цеоліту [35]. Для підвищення антимікробних властивостей цеоліту ведуться дослідження по збагаченню цих мінералів катіонами срібла і цинку. Варто відзначити також дані про наявність у цеолітів властивостей, що дозволяє їм впливати на деякі метаболічні шляхи бактерій, зокрема на синтез білка. Є повідомлення і про антивірусні властивості цеоліту можна зробити попередні висновки, що цеоліти Вангінского і Антибактеріальні властивості цеолітів можна спробувати пояснити наявністю на поверхні кристалічної решітки специфічного електричного заряду. Можна також припустити, що на по- поверхні деяких природних цеолітів присутні якісь бактерії, які можуть пригнічувати ріст стафілококу та кишкової палички. Наприклад, на поверхні кристалів можуть бути присутніми спори бактерій, або бактерії типу Нанобактерії або силікатних бактерій. Можна зробити попередній висновок про те, що антимікробну активність цеолітів залежить від величини частинок і мінливих при цьому фізико-хімічних властивостей цеолітів.

Також є інформація про токсичний вплив цеолітів на організм тварин,його описує Голохваст К.С., нано- та мікрочастинки цеолітів надають місцеву токсичну дію при їх внутрішньо м'язовому введенні інтактним тваринам. Протягом 10-ти діб введення частинок цеолітів розвиваються некроз м'язових волокон і запальний процес. При цьому частинки цеолітів захоплюються макрофагами і накопичуються в їх лізосомальному апараті. Як результат деструктивних змін в м'язовій ткані стегна відбувається зростання транспортної та детоксикаційної функції регіонарних пахових лімфатичних вузлів - розширення крайового і мозгових синусів і збільшення макрофагів. Частинки цеолітів виявляються в цитоплазмі епітеліоцитів проксимального відділу нирки, призводять порушення мікроциркуляції в нирці і печінки. Внутрішньо м'язове введення частинок цеоліту обумовлює тромбоз судин легенів, що може свідчити про розвиток системної запальної відповіді [9].

Сорбент нового покоління «Літосорб» - засіб корекції мінерального складу організму та виведення з нього радіонуклідів, продуктів метаболізму, важких металів та токсинів. Завдяки особливим властивостям та складу цеоліту, препарат збагачує організм необхідними мінеральними речовинами, виводячи при цьому з нього токсини та елементи, які знаходяться в недостатній кількості, таким чином, корегується мінеральний баланс. Для збільшення в цеоліті якого-небудь макро - або мікроелемента, цеоліт підвергається модифікації, по спеціальній (запатентованій) технології. Дана технологія модифікації полягає в доповненні мінерального складу цеоліта іонами будь-яких макро- та мікроелементів (у формі цитратів), шляхом вміщення їх в структуру його каркасу.

Використання цитратів обумовлено їх іонною формою, а значить високою ефективністю, чудовою біодоступністю, екологічною безпекою, хімічною чистотою та не токсичністю. Так створюють мінеральні композиції серії «Літосорб», де цеоліт виступає засобом доставки макро-,мікроелементів в організм та «біо комп'ютером», який дозує ці елементи, виходячи з індивідуальної потреби окремо взятого організму [17].

В наш час приділяють недостатню увагу гомеопатичним засобам для доїння, але їх використання, як відомо з інших власних публікацій, дійсно покращує санітарно-гігієнічні показники козиного молока [12]. Крім існуючих засобів («Фітосепт», «Зорька», «Ніжнодій» та ін.) вивчений вплив наночастинок срібла для обробок вимені кіз. Зовнішнє застосування препаратів спричинило токсичну дію на молочну залозу, що виявилося збільшенням бактеріального забруднення і кількості соматичних клітин у молоці [26].

Виходячи з вищезазначеного, якісне козине молоко може бути отримане лише від здорової тварини. Важливим показником якості і безпечності є кількість соматичних клітин та бактеріальне обсіменіння молока. Тому обґрунтований пошук доступного і ефективного засобу, який би не шкодив організму, та не впливав на якість продукції.



2. ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1. Матеріали і методи досліджень

Досліджували козине молоко, відібране у підсобному господарстві «Укрсільгоспром», Дніпровська область, у травні 2017 року.

Для досліду було сформовано 4 групи дійних кіз по 5 голів у кожній. Протягом тижня 2 рази на день після доїння для обробки вимені зранку та ввечері козам всіх груп застосовували експериментальний препарат «Літосорб» з різними мазевими основами (Додаток 9). Діючою речовиною кожного препарату було цеоліт активований наночастинками срібла (на 100 г цеоліту 0,25 мг цитрату срібла). Основою мазі для першої групи кіз був свинячий жир, для другої - персикова олія, третьої - вазелінова олія, четвертої - вазелін.

На початку та після експерименту від дослідних кіз було виміряно удій, кожній козі обробляли вим'я одноразовим рушником, розчином перекису водню після здоювали перші порції молока та підключали апарат для доїння (Додатки 6, 7, 8). Для досліду було сформовано 4 групи дійних кіз, яким перед доїнням було відібрано перші порції молока у стерильні пластикові флакони, попередньо обробивши шкіру дійки і руки спиртом. Протягом години проби були доставлені у сумці-холодильнику за температури +2 ? +4°Сдля бактеріологічного дослідження у Науково-дослідному центрі біобезпеки та екологічного контролю АПК Дніпровського державного аграрно-економічного університету.

Для фізико-хімічного дослідження відбирали середні проби від надою кожної кози, також вимірювали надій(рис.1). Фізико-хімічні дослідження молока проводили в лабораторії гігієни харчової продукції № 402 Дніпровського державного аграрно-економічного університету.

Для отримання найбільш точних показників, одразу після того, як доставили молоко, розпочали дослідження. В першу чергу було визначено органолептичні показники такі, як: колір, запах, смак, консистенція.

Рис.1. Відбір проб молока

Колір молока визначали при денному світлі в прозорому скляному посуді. Запах визначали відкривши кришку флакону з пробою, переливаючи молоко в лабораторний посуд, а смак визначали після його кип'ятіння. Консистенцію молока визначали переливаючи із однієї посудини в іншу.

Фізико-хімічний склад визначали за допомогою ультразвукового приладу «Ekomilk» тип MILKANAKAM 98-2a. Ультразвуковий аналізатор «Ekomilk» моментально (за 80 секунд), без застосування будь-яких хімічних реактивів, проводить аналіз якісних показників складу молока. Аналізатор застосовується для вимірювання масової долі жиру, білку, густини (підведеної до 20 °С), сухого знежиреного молочного залишку (СЗМЗ), кислотності (рН) та титрованої кислотності. Також прилад застосовується для індикації таких показників як точка замерзання, питома електропровідність, лактоза, масова частка доданої води у пробі, яка досліджується. Аналізатор використовується для експрес-визначення показників якості молока, продуктів його переробки та контролю параметрів технологічних молочних сумішей, які не містять цукру та солей (хлориду натрію, хлориду кальцію та ін.).

Для проведення дослідження на аналізаторі необхідно забезпечити відповідні температуру повітря (5-30 °С) та відносну вологість повітря (30-80 %).

Кількість соматичних клітин визначали за допомогою віскозиметричного аналізатора «СОМАТОС-М» (рис. 2).

Рис. 2. Проведення досліду на апараті «СОМАТОС-М»

Віскозиметричний аналізатор «СОМАТОС-М», призначений для контролю молока з метою визначення кількості соматичних клітин по умовній в'язкості, вимірюваної по відношенню часу витікання контрольованої проби і часу витікання води через капіляр. Метод вимірювань відповідає ГОСТ 23 453-90 «Молоко. Методи визначення кількості соматичних клітин». Принцип роботи приладу ґрунтується на зміні в'язкості - часу витікання через капіляр проби молока, яка змішана з препаратом «Мастоприм», залежно від кількості соматичних клітин. Цей препарат руйнує соматичні клітини, молекули ДНК переходять в міжклітинний простір, змінюючи при цьому в'язкість, в результаті чого утворюється драглистоподібний згусток.

Для роботи підключали аналізатор до електромережі та приготували водний розчин препарату «Мастоприм», який являє собою суміш сульфонолу (80°%) і NaОН (20°%). Для цього зважили 3,5 г препарату, висипали у мірний циліндр об'ємом 100 мл і долили до відмітки дистильовану воду, підігріту до 30-35°С. Перед використанням розчин збовтували до рівномірного розподілу осаду. Після приготування розчин використовували протягом 24-х годин.

Перед початком роботи на приладі проводили його калібрування: до 50 мл води додавали 8-10 крапель чорної канцелярської туші і ретельно перемішували розчин. Піпеткою у колбу приладу вносили 15 мл приготовленого розчину туші. Після витікання розчину через капіляри, індикатор приладу видавав числове позначення «8,3», що відповідає нормі і вказує на можливість подальшого використання приладу. Допустима похибка індикації становить±0,3 с.

Проведення аналізу: в посудину приладу піпеткою наливали 5 мл водного розчину препарату «Мастоприм» і 10 мл досліджуваного молока, ретельно перемішаного і профільтрованого через чотири шари марлі. Для запобігання утворення піни, проби молока вносили по внутрішній стінці колби.

Прилад автоматично перемішував суміш молока з розчином препарату «Мастоприм» протягом 30 с дванадцятиразовим відхиленням робочої посудини від вертикальної осі на 110°, після чого клапан відмикався , і залита у колбу рідина виливалася. Після змішування молока з препаратом «Мастоприм» змінювалась консистенція рідини - вона ставала більш в'язкою. Після закінчення перемішування визначали час витікання суміші через капіляр. Тривалість одного аналізу становила не більше 3-х хвилин.

Існує швидкий тест для виявлення субклінічного маститу (рис. 3), відбирають проби молока, вносять по 1 мл у віконця на планшеті, додають по 1мл мастидину, розмішують та оцінюють результат: якщо утворилося драглиста суміш, то молоко - від тварини, хворої на мастит.

Рис.3.Швидкий тест з мастидином для виявлення субклінічного маститу у кіз

Кількість мезофільних аеробних та факультативно-анаеробних мікроорганізмів (КМАФАнМ) визначали згідно з ДСТУ ISO 15214:2007 шляхом посіву 1 см³ приготованого дослідного матеріалу на м'ясопептонний агар з наступною інкубацією за температури 30 ± 2 ^оС протягом 72 годин [42].Після інкубації проводили підрахунок колоній, що виросли, та визначали кількість колоніє утворюючих одиниць в одиниці об'єму досліджуваного матеріалу (КУО/см³) (додаток 2)

Статистичну обробку одержаних результатів здійснювали у програмі Microsoft Office Excel, 2010. Ступінь вірогідності оцінювали за критерієм Студента.

2.2. Характеристика господарства

Підсобне господарство виробничо-комерційна фірма «Укрсільгоспром», що знаходиться у м. Підгороднє Дніпровського району Дніпровської області. Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрсільгоспром» ? одна з найпрогресивніших компаній на українському ринку. Діяльність ферми направлена на розведення чистопородних високопродуктивних європейських порід овець і кіз, отримання молока та переробка його на сир.

Координація та селекційно-племінна робота проводиться за сприяння кращих українських фахівців у сфері тваринництва.

Співробітники компанії постійно займаються вивченням і впровадженням світового досвіду на базі першої селекційної ферми з метою поліпшення генотипів місцевих порід овець і кіз м'ясного і молочного напрямків продуктивності.

Підсобне господарство ТОВ ВКФ «Укрсільгоспром» знаходиться на вулиці Лісній, 8 у м. Підгородне, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області (північна частина степової зони України), поміж річок Кільчень та Самара. Розташоване в 12 км від м. Дніпро.

На підприємстві працюють 1 ветеринарний лікар, 2 охоронці, 2 доярки та 4 робочих.

Клімат на території помірно-континентальний. Літо жарке, а зима холодна. Температура повітря влітку сягає 40°С вище нуля, а взимку до 20°С нижче нуля. Влітку часто бувають дощі. Зима триває близько 3 місяців, холодна, з великою кількістю опадів у вигляді снігу.

Серед ґрунтів переважають чорноземи. На 2 гектарах землі розташоване приміщення для овець та кіз, а також невеликий ліс. Приміщення ферми цегляне, площею, приблизно, 450 мІ. На фермі утримується рекордна для України кількість ексклюзивних порід, завезених з провідних фермерських господарств Європи -42 лактуючих кози таких порід: англо-нубійська (Anglo-Nubian), біла германська (German White), альпійська (Alpine) та 115 кіз місцевої породи.

Батьківське стадо породистих кіз було завезено з Німеччини у 2013-2014 роках.

Будівля ферми побудована за новітніми технологіями. Освітлення природне, так як багато металопластикових вікон, майданчики для вигулу просторі (рис. 4).

Рис. 4.Майданчик для вигулу

Приміщення обладнані системами вентиляції і опалення. Є окремі приміщення для зберігання кормів та машина для заготівлі стогів сіна (рис. 5).

Для обігріву молодняку в холодну пору року вмикають інфрачервоні лампи. Кожна будівля оснащена термометром для того, щоб контролювати температурний режим і підтримувати мікроклімату в приміщеннях ферми. Тварин розділяють на дві групи: вагітні тварини та ті, які мають потомство і тварин, яких вже відділили від молодняку.

Рис.5. Машина для заготівлі стогів сіна.

Доступ до кормів і води у тварин вільний, як на вигульних майданчиках, так і у приміщенні(рис.6,7,8).

Рис.6. Автоматична поїлка на вигульному майданчику.

Рис.7 Автоматична поїлка у приміщенні

Рис.8.Годівниці на майданчику, вільний доступ до кормів

До раціону входять: сіно бобове, ячмінь, кукурудза, макуха та інші злакові культури, люцерновий гранулят (рис. 9, додатки 3, 4). На території вигульних майданчиків знаходяться ємності з мінеральними домішками та сіллю (додаток 5).

Рис.9. Годівниця з гранульованим люцерновим сіном

В цілому умови утримання та догляду за тваринами дуже гарні. На підприємстві використовують індивідуальний доїльний апарат(рис.10), доїння дворазове.

Рис.10. Індивідуальній доїльний апарат.

Доїння відбувається у доїльному залі (рис. 11).

Рис. 11. Доїльний зал

Просторе приміщення, оснащені вольєри, достатня вентиляція, гуманне відношення до тварин створюють сприятливі умови для отримання якісного молока та продукції з нього.

2.3. Результати власних досліджень та їх аналіз

Клінічних ознак подразнення дійок, будь-якого занепокоєння з боку поведінки тварин не спостерігалося. Застосування препаратів цитрату з різними мазевими основами не призвело до зміни органолептичних показників молока кіз. Фізико-хімічні і біохімічні показники молока до і після експерименту наведені у таблиці 1.

Ранковий надій молока після застосування лікарських засобів для доїння у першій та другій групі збільшився на 6,4 %, 41,2 %, у третій та четвертій групах - зменшився на 44,7 % та 4,0 % відповідно.

Після фізико-хімічного дослідження проб молока до та після застосування «Літосорбу» з різними мазевими основами виявлено, що жирність молока у 1-ій та 3-ій групі - збільшилась на 10,5  % та 12,1 %, а в 2-ій та 4-ій групах - знизилась на 35,8 і 8,0 % відповідно.

Що стосується вмісту білку, то у другій, третій та четвертій групах показники знизились на 16,5, 3,8 та 2,1  % відповідно. Вміст лактози в молоці кіз першої групи не змінився після застосування мазі, в другій, третій та четвертій групах цей показник збільшився на 11,8, 4,9 та 1,8 %.

Згідно з ДСТУ 7006:2009 «Молоко козине. Сировина. Технічні умови» для молока вищого ґатунку кількість мезофільних аеробних та факультативно-анаеробних мікроорганізмів (КМАФАнМ) становить не більше ніж 100 тис. КУО/мл, кількість соматичних клітин - не більше ніж 500 тис./мл.

Таблиця 1.

Показники	Зі свинячим жиром	З персиковою олією	З вазеліновою олією	З вазеліном
	до	після	До	Після	До	після	до	Після
Жир, %	3,91 ±0,54	4,32 ±0,24	5,37 ±1,11	3,45 ±1,41	4,05 ±0,39	4,54 ±0,28	3,61 ±0,40	3,90 ±0,69
Сухий знежирений молочний залишок, %	7,78 ±0,46	7,81 ±0,19	9,25 ±1,19	7,79 ±3,20	8,45 ±0,43	8,08 ±0,27	7,87 ±0,19	7,72 ±0,24
Густина, єА	25,9 ±1,7	25,7 ±0,9	30,6 ±4,2	26,4 ±10,9	28,5 ±1,5	26,6 ±1,0	26,5 ±0,8	25,7 ±1,4
Білок, %	2,89 ±0,17	2,90 ±0,07	3,45 ±0,45	2,88 ±1,18	3,13 ±0,16	3,01 ±0,10	2,92 ±0,07	2,86 ±0,08
Температура замерзання, єС	-0,511 ±0,027	-0,516 ±0,011	-0,577 ± 0,053	-0,514 ±0,21	-0,552± 0,026	-0,530± 0,015	-0,518 ±0,012	-0,526 ±0,021
Лактоза, %	4,30 ±0,25	4,30 ±0,11	5,07 ±0,64	4,54 ±1,85	4,67 ±0,23	4,45 ±0,15	4,35 ±0,10	4,27 ±0,14
Електропровідність, мС/см	5,58 ±0,38	5,11 ±0,05	5,22 ±0,35	5,57 ±2,27	5,03 ±0,31	4,93 ±0,22	5,36 ±0,17	5,38 ±0,49
pH	6,75 ±0,06	6,76 ±0,02	6,56 ±0,08	6,63 ±2,71	6,67 ±0,04	6,76 ±0,03	6,65 ±0,03	6,79 ±0,05
Кислотність, єТ	15,0 ±1,3	15,1 ±0,5	18,7 ±1,5	17,9 ±7,3	16,8 ±0,9	15,4 ±0,7	17,4 ±0,6	14,1 ±1,1
КМАФАнМ, Ч10? КУО	3,2 ±1,5	15,4 ±8,5	36,4 ±8,4	18,2 ±17,3	4,0 ±3,3	11,3 ±6,0	2,2 ±0,9	15,5 ±13,4
Соматичні клітини, тис/мл	487 ±29	517 ±269	1602 ±118	2747 ±2253	399 ±139	986 ±419	143 ±14	804 ±556
Ранковий надій молока, мл	1034 ±324	1100 ±390	982 ±558	1387 ±612	1230 ±500	850 ±386	1800 ±220	1730 ±336

Показники козиного молока до та після застосування «Літосорбу» з різними мазевими основами, M±m, n=5

Молоко кіз першої, третьої і четвертої груп до початку експерименту відповідало вимогам вищого ґатунку за кількістю соматичних клітин. Друга група була сформована з кіз, у молоці яких на початку досліду була підвищена кількість соматичних клітин. Після застосування мазей проби молока жодної групи не відповідали вимогам вищого ґатунку за цим показником.

Але вимоги ДСТУ 7006:2009 дещо не узгоджуються з вимогами до козиного молока в Європі. Наприклад, у Франції кращим козиним молоком вважається з кількістю соматичних клітин ? 1 млн/мл [11]. Потрібно переглянути вимоги українського стандарту до козиного молока і привести їх у відповідність з європейськими.

...