Тривале зберігання коренеплодів редиски: наукове обґрунтування, практичне застосування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД УКООПСПІЛКИ

«ПОЛТАВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ»

Монографія

Тривале зберігання коренеплодів редиски: наукове обгрунтування, практичне застосування

Бєлінська Євгенія Вікторівна

ПОЛТАВА 2012

Рецензенти: Войтенко С.Л., завідувач кафедри генетики та розведення сільськогосподарських тварин Полтавської державної аграрної академії, доктор сільськогосподарських наук, професор;

Рибалко В.П.., професор кафедри технології виробництва і переробки продукції тваринництва Полтавської державної аграрної академії,

Бєлінська Є.В.

Тривале зберігання коренеплодів редиски: наукове обґрунтування, практичне застосування: Монографія. - Полтава: РВВ ПУЕТ, 2012. - 112 с.

В монографії теоретично обґрунтуванні і практично доведені можливості цілорічного постачання на ринок свіжої редиски, шляхом застосування єдиного технологічного процесу, а саме: поєднанням підбору сортів, вирощування її в польових умовах та шляхом тривалого зберігання. Визначені і теоретично обґрунтовані кращий спосіб тривалого зберігання коренеплодів редиски та використання спожиткової тари. Проаналізовано взаємозв'язок між збереженістю коренеплодів і їх сортовими особливостей, подано комплексну товарознавчу оцінку якості редиски та зміни її якості при зберіганні, залежно від способу зберігання та виду спожиткової тари.

Монографія буде корисною у роботі науковців, практиків, студентів та спеціалістів, власників різних категорій підприємств.

ЗМІСТ

Вступ

РОЗДІЛ 1. Основні фактори, які формують лежкість продукції

1.1 Вплив факторів життєдіяльності на формування і збереження товарної якості коренеплодів редиски

1.2 Залежність збереженості коренеплідних овочів від сорту

1.3 Умови і способи зберігання редиски

1.4 Фізіологічні, фізичні і теплофізичні властивості коренеплодів

РОЗДІЛ 2. Ресурсний потенціал сортаменту редиски в Україні

2.1 Товарознавча та господарська характеристика сортів редиски, районованих в Україні

2.2 Конкурентоспроможність сортів редиски

РОЗДІЛ 3. Удосконалення методики відбору проб для визначення якості редиски

РОЗДІЛ 4. Збереженість коренеплодів редиски залежно від способу зберігання та виду спожиткової тари

4.1 Порівняльна оцінка способів зберігання

4.2 Збереженість ранньостиглих і пізньостиглих сортів редиски

РОЗДІЛ 5. Фізичні, теплофізичні та фізіологічні властивості коренеплодів редиски та їх зміни при зберіганні

5.1 Фізичні і теплофізичні властивості коренеплодів редиски та їх зміни при зберіганні

5.2Фізіологічні властивості коренеплодів редиски та їх зміни при зберіганні

РОЗДІЛ 6. Теоретичне обґрунтування і практичне застосування тривалого зберігання редиски в поліетиленовій тарі

6.1 Теоретичне обґрунтування вибору поліетиленової тари

для тривалого зберігання редиски

6.2 Застосування узагальненої функції бажаності Харрінгтона для обґрунтування ефективності збереженості редиски в спожитковій тарі

6.3 Обґрунтування оптимального виду спожиткової тари для зберігання редиски методом багатокритеріальної оптимізації

6.4 Математичний взаємозв'язок між показниками збереженості та показниками якості коренеплодів редиски

РОЗДІЛ 7. Економічна і енергетична ефективність зберігання редиски

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Овочі є продуктом щоденного вжитку. Родючість українських земель та придатні кліматичні умови визначають плодоовочеву продукцію пріоритетною складовою харчової промисловості. Характерною рисою її споживання є різноманітність і стабільність насичення ринку протягом року.

Цінність продуктів харчування визначається не тільки їх калорійністю і засвоюваністю, а й якісним складом, вмістом мінеральних речовин, мікроелементів та вітамінів. Саме наявність цих елементів визначає корисність і необхідність споживання великої кількості овочевої продукції, особливо, в свіжому вигляді. За рахунок включення в щоденний раціон незначної кількості свіжих овочів може бути задоволена потреба організму в вітамінах, в мінеральних елементах, значна частка - в вуглеводах. Причому саме в цьому виді продуктів вони знаходяться в найбільш збалансованому співвідношенні. Окрім цього овочі в своєму складі містять різні смакові речовини: кислоти, ефірні олії, глікозиди, які не тільки покращують апетит, а й сприяють кращому перетравлюванню і засвоєнню їжі. Особливе значення серед таких овочів, як продукт харчового та лікувального значення, має редиска.

Період вегетації від появи сходів до збирання у редиски складає, залежно від сорту, 18-65 днів. З цього стає зрозумілим, що ранні сорти мають вегетаційний період 25-30 днів, надранні - 18-24 дні, а пізні до двох місяців.

Щоб постійно постачати редиску на ринок, її треба сіяти в різні строки, це призводить до збільшення земельних площ під цю культуру, що є економічно не вигідним. Висівати редиску на початку весни не рекомендується, тому що вона чутлива до заморозків. ЇЇ вирощування з кінця травня до кінця липня дає незадовільні результати, так як редиска, як рослина довгого дня, до часу збирання часто дає стрілку і коренеплоди більшою частиною стають дерев'янистими. Для осінньої вигонки редиску бажано сіяти протягом серпня.

Таким чином, навесні якісну редиску можна вирощувати до кінця травня, а восени, якщо сіяти у серпні, то збирати врожай у вересні-жовтні, залежно від строку посіву і сорту. Влітку період відсутності редиски в торговельній мережі становить три місяці, а після збирання врожаю в жовтні - 6 місяців.

Тому наповнити ринок коренеплодами редиски у вказані періоди є актуальною першочерговою проблемою. Це можна зробити шляхом вирощування редиски взимку в теплицях, але в Україні їх мало, вирощувати в них редиску дорого, а заповнити 3-х місячну прогалину у постачанні редиски агротехнічними засобами

Проблемами зберігання редиски в різні часи займалися такі науковці як П.Ф. Сокол (1973), М.О. Скляревський (1975), В.А. Колтунов (1973,1988), М.І. Палілов (1979), С.Ю. Дженєєв (1968), але залишилось багато невирішених питань щодо збереженості редиски у спожитковій тарі, зокрема нових сортів, їх комплексної оцінки.

Так, на сьогодні недостатньо досліджено товарознавчі та господарські показники редиски різних сортів та їх конкурентоспроможність залежно від комплексного впливу способів зберігання та видів спожиткової тари на збереженість редиски, хімічного складу та його зміни в процесі зберігання, економічної та енергетичної ефективності тривалого зберігання коренеплодів.

Практика засвідчила недосконалість визначення якості коренеплодів редиски на основі методик, викладених у чинній нормативній документації. Залишається невивченим питання щодо фізичних, теплофізичних та фізіологічних властивостей коренеплодів редиски. Актуальність викладених аспектів проблеми цілорічного забезпечення населення свіжою редискою обумовили напрям досліджень

Для вирішення проблеми збереженості проведенні дослідження щодо вивчення сортаментного ресурсу України та визначення конкурентоспроможність сортів, введених в Державний реєстр України.

Встановлено представницьку об'єднану пробу партії редиски для визначення її товарної якості, визначено масу середнього зразка для проведення хімічного аналізу коренеплодів редиски.

Проведена порівняльна оцінка існуючих способів зберігання редиски.

Досліджено і науково обґрунтовано вплив різного виду спожиткової тари на збереженість сортів редиски різних груп стиглості весняного і осіннього строків вирощування.

Встановлені фізичні, теплофізичні і фізіологічні властивості коренеплодів редиски дрібноплідних і великоплідних сортів.

Проведена порівняльна оцінка ендогенної якості коренеплодів редиски на основі методів переводу різнопланових показників у безрозмірні величини.

Визначено економічну і енергетичну ефективність та соціальну значимість тривалого зберігання редиски свіжої.

Виражаю щиру вдячність професору кафедри товарознавства та експертизи харчових продуктів КНТЕУ Колтунову В.А. за допомогу у виконанні даної роботи та поради під час підготовки рукопису до друку.

РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ФАКТОРИ, ЯКІ ФОРМУЮТЬ ЛЕЖКІСТЬ ПРОДУКЦІЇ

1.1 Вплив факторів життєдіяльності на формування і збереження товарної якості коренеплодів редиски

Якість і лежкоздатність коренеплодів редиски формується в полі, а в сховищі створюють такі умови, щоб якомога довше утримати сформовану якість і не допустити її значного погіршення.

При вирощуванні рослина може повністю проявити свої генетичні можливості формування високоякісного врожаю тільки в умовах оптимальної забезпеченості всіма факторами життя, якими, є світло, тепло, волога, повітря і поживні речовини [73]. Всі фактори життя рівнозначні, але є і другорядні важливі фактори, як механічний склад ґрунту, наявність патогенної мікрофлори і шкідників, вітер, забруднення води і повітря шкідливими для рослин речовинами і мікроорганізмами. Вони хоча і не є основними, але вносять суттєві корективи щодо росту і розвитку рослин, прояву або пригнічення генетичних можливостей. Вони нерівнозначні за впливом і можуть посилити або послабити основні фактори життя [74].

Закон мінімуму, оптимуму і максимуму визначає ступінь забезпеченості рослин факторами життя. Але будь-який фактор життя може бути представлений у рівнозначних кількостях. Якщо, наприклад, вони менше оптимуму, або більше максимуму, такий фактор стає для рослини екстремальним, оскільки у рослині відбудуться незворотні зміни, які призведуть до її пошкодження або загибелі. Іншими словами, рослина продуктивно росте і розвивається та проявляє повністю закладені природою ознаки і властивості в умовах оптимального поєднання факторів життя. При відхиленні від цих факторів у бік зменшення або збільшення, активний ріст рослин загальмується і в кінцевому результаті припиниться [74], а отже змінюються її лежкоздатні властивості і не в повній мірі накопичуються основні поживні і біологічно - активні речовини. Якщо відхилення фактора життя незначні, то в рослині починаються процеси адаптації до нестачі або надлишку фактора. У зоні адаптації у рослин різко гальмується, а потім припиняється ріст, спостерігаються відхилення у фізіологічних процесах, рослина знаходиться у стресовому стані, що відзначається на кількості і якості врожаю [76].

При більш істотному відхиленні в ту чи іншу сторону від оптимуму фактора життя рослини потрапляють до зони пошкодження. При цьому спостерігається руйнування структури клітин, дезамінування амінокислот, утворення шкідливих і отруйних продуктів розпаду, руйнування клітинних структур і клітин, окремих тканин і органів. Зони пошкодження можуть перейти в летальні зони, залежно від тривалості перебування рослини у зоні пошкодження. Рослина втрачає імунітет, уражується хворобами [73].

Будь-яке відхилення від оптимуму вносить розлад в обмінні процеси, послаблює організм, знижує продуктивність і врешті-решт відбивається на якості і лежкоздатності овочів [82].

З урахуванням зазначеного вище визначаються оптимальні фактори життєдіяльності коренеплодів, виходячи з їх біологічних особливостей, та наслідки впливу несприятливих та екстремальних умов під час росту коренеплодів та їх тривалого зберігання [80]. Фізіологічні функції сільськогосподарських рослин визначаються пристосованістю до умов походження і поширення культурних форм. Екологічні умови різноманітні у своїх сполученнях і складаються з абіотичних і біотичних факторів [74]. Абіотичні фактори середовища являють собою необхідні для життєдіяльності рослин фізико-хімічні умови і поділяються на кліматичні (світло, температура, вологість повітря і ґрунту) і едафізичні (механічний склад ґрунту, забезпеченість макро - і мікроелементами, засоленість, вміст важких металів і вуглекислого газу). Біотичні фактори середовища являють собою сукупність впливів, що робляться на організми життєдіяльністю інших організмів [80].

Щоб вирощувати високоякісні та лежкоздатні врожаї коренеплодів і зберігати їх тривалий час, необхідно добре знати їх біологічні особливості і екологію, тобто взаємозв'язок рослини з умовами середовища, в яких її вирощують. Середовище для рослин являє собою сукупність кліматичних, погодних і ґрунтових умов, поєднання вологи, тепла, світла, поживних речовин, повітря - так званих основних факторів життя [73,74,80].

Коренеплоди різних видів відрізняються за анатомічною будовою [214]. За своїми морфологічними ознаками редиска відноситься до групи напіврозеткових однолітніх монокарпічних трав [45,185]. Для цієї групи культур характерно, що із конусу нарощування зародку насіння формуються перші листочки і розетка листя. Далі формуються розвинене листя та коренеплід, а на кінцевій стадії органогенезу коренеплід досягає технічної стиглості [67,185]. Так як редиска є різновидом редьки, то її запасаючі органи за своєю формою відносяться до редькоподібного типу [185]. Коренеплоди мають пробкову тканину, тонкий шар кори, шкірку, деревину, яка займає майже всю середину, в центрі - первинну ксилему, яка розділяється первинними серцевинними променями [214]. Редиска відрізняється за формою коренеплоду (округла, плоска, округло-куляста, конічна веретеноподібна), маса коренеплоду становить 10-100 г і більше [193].

Хоча фактори життя рослин рівнозначні, але жоден із них не може замінити іншого. Для того щоб отримати високий, якісний і лежкоздатний урожай, слід створити рослинам в оптимальному співвідношенні весь комплекс ґрунтово-кліматичних умов. В першу чергу слід посилити фактор, який знаходиться в мінімумі, що особливо підвищує і ефективність інших життєвих факторів [76,98, 108,203,204].

Температура ґрунту і повітря - важливий екологічний комплекс, який визначає темпи росту і розвитку рослин. Від температури в значній мірі залежить швидкість асиміляції вуглекислого газу і вторинного синтезу органічних речовин, надходження води, мінерального харчування і руху цих важливих елементів по рослині [61,113].

Редиска - холодостійка культура [46,65] мінімальна температура проростання насіння становить 5-10⁰С, оптимальна - 18-20⁰С. Період від висівання насіння до перших сходів триває 4-6 діб при оптимальній вологості ґрунту 80-85 %. Сходи редиски переносять без пошкоджень легкі заморозки, а рослини більшого віку залишаються живими при короткочасній дії температури - 4-5⁰С. При температурі 8⁰С у рослин відбувається зупинення росту і починається процес адаптації до несприятливого фактору [98,99,100,101].

Низькі позитивні температури справляють глибоку і різносторонню дію на рослини. Такі температури не призводять до значних змін і відхилень в ході фізіологічних процесів, що справляють помітний вплив на подальший ріст, розвиток і продуктивність рослин [141]. Найкращою температурою до початку утворення коренеплоду вважається температура 10-12⁰С, а з моменту росту коренеплоду - 15-20⁰С [61]. При більш низьких температурах ріст рослин проходить повільно, затримується формування коренеплоду. Тривала дія понижених температур призводить до швидкого стрілкування і цвітіння рослин [43]. Для формування якісного врожаю редиски сума позитивних температур повинна складати від 400 до 500 ⁰С залежно від сорту [76]. Червоне забарвлення коренеплодів редиски найбільш повно проявляється при температурі 15-18 ⁰С. Зниження температури нижче 10 ⁰С призводить до утворення майже білих коренеплодів [2,3]. Коренеплоди редиски, при дії на них восени температури нижче 0 ⁰С, втрачають свої смакові властивості, в'януть і стають непридатними для зберігання [106].

Високі температури також справляють негативну дію на ріст, розвиток і продуктивність рослин редиски. Верхньою межею для росту редиски вважається температура 27-30 ⁰С [98]. При дуже високих температурах витрата вуглеводів на дихання перевищує асиміляцію. Рослини в цей час знаходяться у стані “простою”: вони не збільшують, а навіть зменшують масу [6]. Відомо, що високі температури також порушують водообмін в рослині, навіть, при повній забезпеченості ґрунту водою [168]. Високі температури, в перший період росту, призводять до того, що редиска швидко переходить до цвітіння і не встигає сформувати коренеплід типової маси: врожайність і вихід коренеплодів різко зменшується [126]. В спекотну, посушливу погоду утворюється низькоякісний, гіркий на смак, дерев'янистий коренеплід [27].

Важливою причиною зниження врожайності і якості товарних коренеплодів редиски слід вважати стеблування рослин, яке залежить від зовнішніх умов. Стадію яровизації рослини редиски можуть проходити як при низькій (+5 ⁰С), так і при високій (+20 ⁰С) температурах. Для проходження стадії яровизації у редисці тривалість дій понижених температур повинна не перевищувати 15-30 днів [101,122]. Тривала дія знижених температур при дуже ранньому висіванні в холодну весну викликає передчасне цвітіння рослин. Проте рослини редиски, які вирощенні при знижених температурах, але забезпечені високою агротехнікою встигають утворити коренеплід до появи квітконосних стебел. Це можна пояснити тим, що при створенні сприятливих умов прискорюється ріст рослин, а весняний ще неповний день затримує проходження світлової стадії [43].

Як видно із вищевикладеного, для одержання сталого і високоякісного лежкоздатного врожаю необхідні визначальні температурні умови, які б відповідали біологічним вимогам редиски, а саме в межах 15-20 ⁰С. Тому для одержання якісного, економічно вигідного врожаю, зокрема раннього, і для тривалого зберігання, у період несприятливих умов для його вирощування, треба суворо дотримуватись для різних ґрунтово-кліматичних зон України оптимальних, рекомендованих науково-дослідними установами, строків посіву відповідних сортів редиски з урахуванням їх груп стиглості.

За скоростиглістю сорти редиски поділяють на ранньостиглі, у яких вегетаційний період (від появи сходів до утворення товарної продукції) становить до 25 діб, середньоранні (26-30 діб), середньостиглі (31-35 діб) та пізньостиглі (понад 35 діб) [189]. Отже зрозуміло, що якщо посіяти одночасно сорти редиски всіх груп стиглості, то збирання врожаю настає в різні строки і таким чином надходження коренеплодів в роздрібну торговельну мережу йде безперебійно. По О. Ю. Барабашу [189] висівають редиску в три-чотири строки: перший на початку польових робіт, наступні через 8-10 діб, а для осіннього використання насіння висівають у першій половині серпня. Збирають урожай редиски 3-4 рази вибірково тоді, коли діаметр коренеплодів ранньостиглих сортів досягає 1,5 см, (через кожні 4-5 діб). Період збирання триває 1,5-2 тижні. Запізнюватись з збиранням врожаю не варто, оскільки коренеплоди стають непридатними для споживання.

Н.И. Палілов [140] і А.А. Холмквіст [197], у зв'язку з вищенаведеними факторами впливу погодних і температурних умов на формування якості редиски, рекомендують її вирощувати для осінньо-зимового зберігання в осінній період, тобто при короткому світловому дні, з тим, щоб рослина не стрілкувалася.

Хімічний склад коренеплодів редиски в значній мірі залежить від погодних умов вегетаційного періоду і сортових особливостей коренеплодів. Холодна і суха погода сприяє максимальному накопиченню аскорбінової кислоти, а підвищені температури позитивно впливають на накопичення сухих речовин, цукрів, білку в коренеплодах [43]. В складі цукрів редиски переважають моноцукри, особливо глюкоза. Поряд з глюкозою, фруктозою і сахарозою присутня також ксілоза, а вміст пентозанів складає біля 0,6 % 10.

Рані сорти редиски мають значно більшу активну каталазу, пероксидазу та інвертазу у порівнянні з пізніми. Основна відмінність пізніх сортів редиски у порівнянні з ранніми полягає в тому, що перші накопичують велику кількість цукрів і інших груп вуглеводів у другу половину вегетації. [10]

Сорти редиски значно відрізняються між собою по хімічному складу. По даним 10 різниця у середньому вмісті сухої речовини може складати 1,7%, а між нижніми і верхніми значеннями 3 %, або 150 відносних відсотків. Середні дані по сумі цукрів між сортами коливається в межах 2,4-3,1%, а межі мінімальних і максимальних значень між сортами і в межах одного сорту - від 1,2 до 4,0%, або 333% по відношенню від мінімуму до максимуму. Такі ж великі розбіжності по аскорбіновій кислоті. Коливання вмісту цього компоненту між сортами ранньої і середньої групи стиглості спостерігається в середньому в межах 27,2 - 39,5 мг на 100 г.

В процесі вегетації редиски у коренеплодів збільшується кількість сухих речовин, вуглеводів, а з початком цвітіння відмічається відтік вуглеводів до квіткових органів. Накопичення вуглеводів у наземних частинах рослин викликає в'ялість коренеплодів і утворення у них волокон 109. Цей фактор свідчить про те, що для того, щоб редис мав високі товарні властивості, його треба своєчасно збирати до настання фази початку утворення квіткових пагонів. Але масове збирання приводить до проблеми організації своєчасної реалізації коренеплодів, так як затримання реалізації, у свою чергу, приведе до втрати товарної якості коренеплодів унаслідок їх в'янення. Тому, єдиний спосіб їх тривалого споживання - організація тривалого зберігання з застосуванням сучасних технологій.

Коренеплоди в процесі вегетації накопичують велику кількість амінокислот, амідів і неорганічних азотистих сполук і вони зберігаються до кінця вегетації.

Редиска містить антибіотики, які безпечні для організму людини, тому сік редиски використовують як додаток до пеніциліну і сульфапирідину [10].

Азотовміщуючі речовини представлені як білковими, так і небілковими сполуками. В складі вільних амінокислот в редисі виявлені аргінін, гістидін, метгіонін, цистин, треонін, триптофан, лейцин, ізолейцин 224.

Ферментний комплекс редиски вивчено слабо. Взагалі активність інвертази вважається одним із важливіших фізіологічних ознак коренеплідних культур. В редисці виявлена інвертаза і декарбоксилаза глютамінової кислоти. Із окислювальних ферментів коренеплоди редиски містять активну пероксидазу, присутня також каталаза, виявлена оксидаза дегідрооксималеїнової кислоти, яка не ідентична всім відомим оксидазам. Для редиски, як і для інших коренеплодів цієї групи (брукви, ріпи, редьки і хрону) характерним є наявність сульфатаз, які розщеплюють глікозиди, що входять в склад ефірних олій 10.

Найбільше досліджень проведено по визначенню загального вмісту аскорбінової кислоти в коренеплодах редиски. Рядом авторів 10,224 стверджується, що вміст вітаміну С в редисці знаходиться в межах 11,4-35,0 мг на 100 г сирої речовини, причому, у верхній частині коренеплоду, яка ближче до листків - 19,6 мг на 100г, в середній - 17,5 мг на 100 г, в нижній - 16,1 мг на 100 г. Вміст вітаміну С у м'якоті - 16 мг на 100 г, у шкірці - 44 мг на 100 г 10.

По даним І.К. Мурри 124 аскорбінова кислота в редисці знаходиться переважно у вільному стані і невелика кількість - у зв'язаному.

Для овочевих культур характерним є те, що наявність лужноутворюючих мінеральних елементів, у більшості випадків, переважає над кислотоутворюючими. Редиска не є виключенням і представляє собою значні джерела таких важливих мінеральних елементів як калій, кальцій, залізо, фосфор, магній. Переважаючими серед зольних речовин являється калій, сірка, фосфор, кальцій, вміст яких залежить від типу ґрунту і умов вирощування 10.

Для коренеплодів родини хрестоцвітих (Cruciferae) характерним являється наявність ефірних олій, які обумовлюють їх своєрідний смак і запах. Різні ефірні олії у цих культур (бруква, ріпа, редька і хрін) знаходяться у формі глікозидів, цукри з'єднані з гірчичною олією через зв'язок - С - S. Із редиски виділені рафанол і катехол (1,2 - дегідробензол) 10, а вміст сірки становить 11-22 мг на 100 г сирої речовини 202.

Хімічний склад редиски залежить від ґрунтово-кліматичних і погодних умов. В умовах дощової і холодної погоди коренеплоди менше накопичують цукру і сухої речовини, при понижених температурах, а також в умовах гірського клімату - в них накопичується більше аскорбінової кислоти. З підвищенням висоти над рівнем моря до певного рівня (1500 м) збільшується середня маса коренеплодів і вміст в них аскорбінової кислоти.

Одним із впливових факторів на формування якості коренеплодів є світло, воно визначає розвиток і ріст рослин. Накопичення хімічних речовин визначається перш за все фазою розвитку рослини, а вплив фотоперіоду відзначається на швидкості проходження тієї чи іншої фази розвитку.

В умовах довгого дня рослини значно накопичують вуглеводи, які пересуваються потім на початку цвітіння до репродуктивних органів. Отже, затримка із збиранням може зробити коренеплоди нестандартними, так як почнеться інша фаза розвитку і коренеплід стане дерев'янистим. В умовах короткого дня рослини не встигають зацвісти і продовжують накопичувати вуглеводи в коренеплоди до кінця вегетації, а разом з цим і збільшується в них вміст аскорбінової кислоти. Отже, порушення проходження нормальних фізіологічних і біохімічних процесів через фотоперіодизм різко гальмує утворення репродуктивних органів, накопичується, особливо у сонячну погоду, підвищена кількість вуглеводів і аскорбінової кислоти, маса коренеплодів збільшується, а тому осіннє вирощування сприяє одержанню лежкоздатної продукції з високими споживними властивостями [77].

Зменшення інтенсивності світла приводить до зниження швидкості і продуктивності фотосинтезу, а це у свою чергу знижує накопичення крохмалю, а також цукру, аскорбінової кислоти і глютатнону, які беруть участь в утворенні окиснювально-поновлювальних систем. Таким чином, оптимальними для вирощування редиски є освітлені місця та відсутність затінення посівів. Кількість світла, його склад та інтенсивність визначають вміст аскорбінової кислоти, каротину і хлорофілу, а порушення біологічних вимог рослини незмінно призводить до стресового стану і формування продукції з пониженими споживними якостями [76].

Температура ґрунту впливає на темпи росту і розвитку рослин. Зниження температури ґрунту в районі місця розташування коренеплодів під час вегетації призводить не тільки до сповільненого поглинання із ґрунту розчинів фосфору і калію, а й до сповільнення синтезу органічних сполук і білку [23,76].Висока температура ґрунту негативно діє на рослину, викликає сповільнення розвитку, порушення обміну речовин в корінні, що також негативно відображається на надземних органах рослини [126].

Під час проведення експериментальних досліджень по впливу температури ґрунту на коренеплоди редиски, які проводили в Німеччині, було встановлено, що при температурі ґрунту 15 -20 ⁰С коренеплід досягав товарних розмірів на 4 -5 діб раніше, ніж при температурі 10 ⁰С. При 25 ⁰С збільшувалася довжина коренеплоду, а при 30 ⁰С він вже деформувався [251].

Протягом багатьох віків, при неодноразовій зміні клімату, сонячна радіація залишалася майже незмінною і непомітною. Довжина дня, розподілення спектрального складу світла і його інтенсивність на планеті стала сильним фактором формоутворення рослин, їх еколого-географічної форми. Вплив інтенсивності і спектрального складу світла, довжини дня на процес органогенезу редиски, характеризує редис як рослину довгого дня [214].

О.М.Синська [168,169], вирощуючи європейські сорти редиски, отримувала більш великі коренеплоди при 12-ти годинному дні, а при 17-ти годинній довжині дня в її дослідах рослини викидали бутони.

В.І. Едельштейн [214], показав, що тривале вирощування редиски при короткому дні обумовлює безперервний ріст коренеплоду, маса яких досягала 30 г, із збереженням їх технічної придатності.

А.Г. Шишкіна [211], встановила, що при короткому, 8 - 12 годинному, дні редис старіє через 70 - 90 днів, а при довгому, 16 - 18 годинному, дні - через 30 днів. Саме тому раціонально вирощувати редиску в весняний і осінній періоди, коли тривалість світлового дня коливається в межах 12 годин.

З утворенням квітконосних стебел посилюється формування механічних тканин в коренеплодах, що значно підвищує відтік пластичних речовин від коріння до суцвіття і погіршує якість коренеплоду [196].

Проте, існують дослідження, результати яких суперечать приведеним вище. Дослідженнями О.Г. Кирилової [213], встановлено, що при короткому, 8 - ми годинному дні, редиска не тільки утворювала коренеплід, а й переходила в стадію цвітіння. В умовах довгого дня (більше 18 - ти годин) відмічалося лише утворення коренеплоду, а стеблування і цвітіння не спостерігалося [196]. Все це свідчить про те, що розвиток редиски не може бути пов'язаний тільки з довжиною дня, так як цвітіння спостерігалося як при довгому, так і при короткому дні. Нестача тривалості дня поповнюється інтенсивністю світла, що також вказує на важливу роль сонячної енергії в накопиченні специфічних сполук, необхідних для розвитку рослин [196]. При нестачі світла відбувається інтенсивний ріст надземної частини рослини і уповільнюється процесу утворення коренеплоду. Загущення сходів, вирощування в період ранньої весни призводить до загального зменшення врожайності і до збільшення появи квіткових стебел [131].

За даними О.О. Аверкієвої [1], редис вимагає постійної вологості ґрунту і не виносить його пересихання: стебла потовщуються повільно, коренеплід стає сухим і тонким і починає витягуватися в стебло.

Підсушування ґрунту в період наростання коренеплоду навіть протягом 4-5 днів призводить до утворення щільної, міцної тканини коренеплоду і виправити цей недолік вже неможливо, навіть при застосуванні подальшого інтенсивного поливання [98]. Чергування сухого повітря з вологим викликає розтріскування коренеплоду. Нестача вологи при високих температурах прискорює у редиски утворення квітконосних стебел [131].

Повітряна і ґрунтова посуха негативно відзначається на якості і лежкості коренеплодів редиски. При низькій вологості повітря і нестачі вологи в ґрунті в коренеплодах відбувається утворення дерев'янистих елементів і вони стають грубими, мало їстівними, знижується лежкість [76]

Редиска дуже вимоглива до родючості ґрунтів, тому її слід висівати на рихлих, добре удобрених, чистих від бур'янів ділянках. Кращими для рослин такого типу вважаються суглинисті і супіщані ґрунти. На важких суглинистих ґрунтах коренеплід виростає грубим і малотоварним, рослина раніше переходить у стадію стеблування. Дуже погано розвивається редиска на важких, кислих ґрунтах з близьким стоянням ґрунтових вод. Виростають коренеплоди непридатні для тривалого зберігання. На дуже легких ґрунтах коренеплоди набувають гострого смаку і мають м'яку консистенцію м'якуша [24].

Висівати редиску краще після огірків, томатів, і інших культур, під які в попередньому році вносили органічні добрива. Свіжий гній вносити не рекомендують, так як він викликає розгалуження коренеплоду [105]. Не рекомендують висівати його на одному і тому ж місці два або три роки, а також після овочевих культур сімейства капустяних, тому що ці культури мають однакових шкідників і хворіють на однакові хвороби [61].

Редиска відноситься до групи культур, які відрізняються великою асиміляцією поживних речовин із ґрунту. Дуже ранні посіви редиски весною, в порівнянні з більш пізніми строками висівання, через зниженні температури і освітлення, накопичують більше нітратів. Редиска швидко росте і інтенсивно споживає елементи живлення і для утворення високого врожаю вимагає достатнього вмісту в ґрунтах елементів живлення. Кожен елемент живлення специфічно діє на рослину. В період інтенсивного росту листя рослин редиски особливо потребує азоту, а в період росту коренеплоду і дозрівання насіння - фосфору [61]. Вимога даної культури в елементах живлення в значній мірі визначається умовами вирощування і біологічними особливостями сорту [27].

На урожайність редиски весняного вирощування позитивну дію справляє внесення калійних добрив, при застосуванні фосфорних добрив урожайність, навпаки, знижується. При осінньому вирощуванні спостерігається така сама тенденція як і для весняного урожаю, але дія калійних добрив є менше вираженою [76].

Редиска весняного вирощування добре зберігається при внесенні під нього фосфорно-калійних добрив, а внесення калійних добрив (К₆₀) значно підвищує її збереженість. При осінньому вирощуванні найбільш лежкими були коренеплоди вирощені із застосуванням Р₆₀К₆₀ [76].

При весняному вирощуванні обробка насіння розчинами багатьох мікроелементів по різному, але сприяє підвищенню врожайності, за виключенням сульфату магнію, під впливом якого врожайність знижується. Значно підвищується врожайність під впливом броміду калію і йодиду калію, хлориду літію і хлориду заліза. Але під впливом брому при зберіганні коренеплодів редиски спостерігались великі (13%) втрати за рахунок ураження хворобами. Менше всього уражуються хворобами коренеплоди редиски при зберіганні з обробкою насіння розчином, який містить літій (1,5%), трохи гірше (4%), зберігаються коренеплоди при обробці насіння розчином, що містить залізо [77].

Найбільша віддача врожаю редиски осіннього вирощування відмічалась, коли насіння обробляли розчинами, які містили марганець, молібден, кобальт і йод, а найбільший вихід коренеплодів встановлено після обробки насіння розчинами, що містили кобальт, молібден і залізо [76].

Рослини редиски не мають підвищеної стійкості до системних гербіцидів, в зв'язку з чим хімічний захист рослин редиски від бур'янів не розроблено. При вирощуванні редиски велику увагу слід приділяти культурі землеробства і застосуванню агротехнічних методів боротьби із шкідниками [61]. Запізнення із збиранням врожаю знижує вихід стандартних коренеплодів, вміст поживних речовин і значно підвищує число рослин, що стрілкуються [125].

Умови росту сильно впливають на розвиток рослин і ступінь їх стійкості до хвороб [218]. При вирощуванні восени, у коренеплодів, які росли без застосування мінеральних добрив, були значно великі втрати через їх пошкодження хворобами [77]. Крім того, відбувається поступове виродження сортів, яке проявляється у підвищенні захворюваності, зниженні врожайності, збереженості, що може бути загальмованим або прискореним у результаті агротехнічних засобів, умов зберігання тощо [180].

Основний ендогенний фактор, який визначає здатність овочів зберігатися з найменшими втратами - лежкість. Вона обумовлена біологічними властивостями. Такі властивості притаманні окремим видам і сортам, вони забезпечують збереження товарних, харчових і смакових якостей при збереженні оптимальних умов зберігання [212]. Для більш рівномірного надходження продукції необхідно правильно підібрати строки посіву, вирощувати декілька сортів редиски, які відрізняються терміном готовності коренеплоду до реалізації і споживання.

Встановлено, що строки посівів певною мірою впливають на врожайність, якість і лежкість коренеплодів редиски [99,135,185,236]. Для тривалого зберігання придатні лише 2 сорти редиски - Червоний велетень і Дунганський 12/8 [208], але останній виключено із Державного реєстру сортів рослин придатних для поширення на території України.

В Україні розроблені основні елементи технології вирощування підвищеної лежкоздатності, товарної і споживної якості. Вирощування високих урожаїв плодоовочевої продукції ще не вирішує проблеми забезпечення населення ними в зимовий період у достатній кількості. Поряд зі створенням сучасної матеріально-технічної бази для зберігання слід вирішувати не менш важливе завдання - вирощування продукції з високою потенційною лежкістю. Існує єдність організму й середовища, тому лежкоздатні властивості продукції формуються під впливом екологічних та агротехнічних факторів, але збереженість залежить від комплексу основоположних факторів, куди входить не тільки сорт, а й товарна якість продукту, умови і способи зберігання [80]

Отже, фактори зовнішнього середовища спричиняють великий вплив на якість коренеплодів, причому формування якості продукції починається ще у полі, вона залежить від погодних, агротехнічних і організаційних чинників. Кінцева величина якісного врожаю є підсумковим виразом різних грунтово-метеорологічних, агротехнічних та інших дій. А біологічні особливості редиски є визначальним фактором виробництва і заготівлі високотоварної лежкоздатної продукції.

1.2 Залежність збереженості коренеплідних овочів від сорту

У загальному комплексі заходів, що сприяють покращенню збереженості плодоовочевої продукції, основна роль належить сорту [38, 97]. Різні сорти однієї й тієї ж рослини мають різну врожайність, стійкість до холоду, захворюваність, лежкість. Вони повинні відрізнятись ще й різними строками утворення коренеплоду і дозрівання, а також лежкістю [11,34]. Виявлення та впровадження у виробництво стійких до хвороб сортів дозволяє скоротити збитки, які наносяться сільському господарству і торгівлі [25, 32, 57]. Однак, напрями досліджень і прагнення підвищити врожай не завжди йдуть поруч зі збереженням багатьох цінних господарських ознак, таких, наприклад, як стійкість до хвороб, лежкоздатність, високий вміст цінних^: хімічних речовин. Тому стійкі сорти часто витісняються сприйнятливими але більш врожайними.

Лежкоздатність продукції одна з найважливіших передумов її збереженості в період транспортування і тривалого зберігання, в основі якої лежать фактори якості, односортності, однорідності фізіологічних і фізичних властивостей [111].

Всі коренеплідні овочі окрім редиски - це дворічні культури. У однорічних видів, наприклад, редисці, процеси розвитку відбуваються протягом одного року.. Тому здатність до зберігання таких коренеплодів мінімальна. У дворічних рослин така залежність спостерігається залежно від скоростиглості сортів [206].

За здатністю до тривалого зберігання коренеплідні овочі поділяють на дві основні групи: першій групі притаманна механічна щільність і щільність покривних тканин (буряк, бруква, редька, пастернак) - добре зберігаються, друга група вирізняється ніжною тонкою покривною тканиною (морква, петрушка, селера, ріпа, редиска) - зберігаються гірше [208].

Якщо розглядати коренеплоди як об'єкт зберігання то всій цій групі притаманні такі ознаки: слабка властивість до загоювання механічних пошкоджень, втрата стійкості до хвороб при втраті тургору, не витримують підмерзання, характеризуються високим тепло - і волого виділенням [209].

З групи коренеплідних овочів на предмет збереженості найбільше досліджувалися буряк і столова морква. За даними Е.П. Широкова і В.І. Полегаєва [208,209] всі сорти буряку вирізняються приблизно однаковою здатністю до тривалого зберігання, але при випробуванні на лежкість сортів Бордо 237, Раннє диво, Носівський плоский найвищою лежкістю вирізнявся сорт Бордо 237. Найгірше зберігався сорт Раннє диво. П.Ф. Сокол [179] рекомендує зберігати сорти Бордо 237, Ленінградський округлий, але на території України був придатним для поширення лише Бордо 237, але його зняли з районування, а нові сорти на лежкість не вивчали.

У моркви сорти із різною формою і довжиною коренеплодів зберігаються по різному. Сорти з видовженими коренеплодами конічної форми (Шантане, Валерія) зберігаються краще від коренеплодів циліндричної форми (Нантська). Гірше від всіх зберігаються сорти моркви із короткими коренеплодами [179,180].

Добре зберігаються коренеплоди брукви сорту Красносєльська, ріпи - Петровська, селери - Сніговий шар, редьки - Зимова чорна кругла [208].

Щодо збереженості коренеплодів редиски різних сортів, слід зауважити, що сортова різновидність коренеплодів редиски доволі велика (на території України придатними для поширення визначено 50 сортів редиски), але вони недостатньо вивчені на предмет зберігання, лежкості і конкурентоспроможності в розрізі окремих груп стиглості. У каталогах майже для всіх сортів вказується, що їх лежкість і транспортабельність задовільні. Критеріїв лежкості редиски не існує і в умовах сортовипробування на цю ознаку їх ніхто не вивчав.

Сучасна систематизація сортів редиски розрізняє їх за забарвленням коренеплоду і виділяє чотири групи сортотипів - білі, жовті, рожеві, і різного забарвлення. Також подається відмінність коренеплодів за їх розміром, формою та масою, вказується група стиглості. Описується зовнішній вигляд коренеплоду, смак, стійкість до стрілкування та особливості вирощування. Сорти редиски розрізняють між собою за однією із 29 ідентифікаційних ознак але для повноцінної характеристики сорту цього недостатньо. Жодна із цих ознак сорту не дає повноцінної інформації щодо якісних характеристик коренеплоду редиски на предмет його лежкості, збереженості і придатності до тривалого зберігання. Цим можна пояснити відсутність зацікавленості в селекції сортів редиски різних груп стиглості [176,182]

Коментуючи експериментальні дані російських дослідників Л.Ф. Сокол 179 відмічає, що треба зберігати редиску пізніх сортів (Китайський, Червоний велетень).

В.А. Колтунов В.А. [77] проводив вивчення збереженості сортів редиски Вюрцбургський і Червоний з білим кінчиком в холодильниках різними способами зберігання і прийшов до висновку, щодо високої ефективності зберігання редиски в поліетиленовій тарі і безперспективності зберігання редиски в пучках, про що свідчать і наші дані по цьому досліду викладені в попередніх працях [12,13,14,15,16, 49,50,51,52,53,54,55].

Л.Ф. Сокол і М.А. Скляревський 177,178,179 відмічають, що коренеплоди редиски сортів Основ'янський, Рубін, Лиска одеська, Вюрцбургський, Сибірський 2, Льодяна бурулька в кінці зберігання мали різну консистенцію м'якоті. Гарний вигляд в кінці зберігання, щільну консистенцію і високі смакові якості мали сорти Основ'янський, Вюрцубургський, Сибірський 2. Гірше зберігались сорти Льодяна бурулька, Рубін, Лиска одеська. Вихід товарних коренеплодів також коливався залежно від сорту.

Багато дослідників [39,77,177,178,179,208] схиляються до однієї думки, що на тривале зберігання слід закладати сорти редиски пізньостиглої групи дозрівання. Але слід зауважити, що в Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення на території України, в цій групі виділено лише три сорти: Червоний велетень, Червоний гігант і Шахрі. А сорти, які досліджувалися раніше, виключені з переліку районованих сортів.

Таким чином, в літературі відсутні дані щодо комплексної порівняльної оцінки сортів редиски в розрізі окремих груп стиглості. Найбільш лежкими серед районованих сортів редиски, слід вважати представників великоплідних сортів.

1.3 Умови і способи зберігання редиски

На нашу думку цільове безперервне постачання редиски населенню можливе тільки при організації її тривалого зберігання і щоденного забезпечення магазинів свіжими коренеплодами із сховищ. Але про можливості зберігання редиски тривалий час в літературі зустрічались протилежні думки, та й вітчизняна нормативна документація значно відстає, в цьому питанні, від досягнень науки і передового досвіду.

Деякі автори 22,123 вважали, що тривале зберігання редиски не можливе, але в Китаї 160 з давніх-давен селяни зберігають його до трьох місяців способом прикопки в грядках з укриттям від морозів циновками. Редиска без бадилля зберігається довше ніж в пучках з бадиллям 129,160,162,252, так як бадилля сприяє випаруванню вологи та висушуванню коренеплоду, а вода прагне живити проростаючи бруньку і надходить до неї із самої віддаленої частини коренеплоду - власно кореня, який починає в'янути першим.

У бувшому Радянському Союзі у 50-70 роки минулого століття активізувалась увага вчених до проблеми зберігання редиски. Була проведена порівняльна оцінка зберігання редиски в ящиках, в траншеях і котлованах парників з перемішуванням з вологим піском і тирсою; в ящиках, обгорнутих поліетиленовою плівкою; в ящиках з перемішуванням вологим піском; в буртах шириною 1 м, висотою 1 м і траншеях шириною 0,7- 0,8 м, глибиною 0,8 м. Довжина буртів і траншей складала не більше 10 м 161. При зберіганні навіть у ящиках з піском і тирсою, за два місяці зберігалося не більше 59% коренеплодів 8.

В. Полегаєв [144] рекомендує зберігати редиску в поліетиленових мішках, так як в них утворюється висока вологість повітря і накопичується невелика кількість СО₂, які підвищують збереженість коренеплодів, а також зберігати в ящиках вистелених плівкою. Тобто в поліетиленових мішках внаслідок дихання створюється підвищена (до 6%) концентрація СО_2, знижена (до 10%) - О₂, вологість повітря 98-100%. При цьому поглинається кисень, кількість якого постійно зменшується, і створюється модифіковане газове середовище. В таких умовах зберігається тургор рослин, природній імунітет, знижується інтенсивність дихання, що сприяє зменшенню втрат продукції протягом зберігання.

С.Ю. Дженєєв 38, з листопада до лютого зберігав редиску сорту Дунганський 12/8 в ящиках з перемішуванням з землею і піском при температурі 0+2⁰С і відносній вологості повітря 96 - 98%. В кінці зберігання товарний врожай становив 87 %, при зберіганні без пакувальних матеріалів виявлено 80 % зів'ялих.

С. Алієв і Д. Ферхадов 179 встановили, що протягом 7 днів, найкраще зберігалася (на 99,0 - 99,4%) редиска без бадилля у поліетиленових пакетах і ящиках з вкладишами із поліетиленової плівки у порівнянні з редискою з бадиллям у ящиках-клітках № 30 (91%) і у таких же ящиках тільки без бадилля (93,7%).

Л.Ф. Сокол 179 відмічає, що перспективним є зберігання редиски пізніх сортів у відкритих поліетиленових мішках (МРТУ 6-11-8- 64) і контейнерах марок КУС - 1 з поліетиленовими вкладишами при температурі 0 - 1⁰С і відносній вологості повітря 93 - 98%.

Л.Ф. Сокол і М.А. Скляревський 178,179 відмічають, що коренеплоди редиски у звичайних умовах швидко втрачають свої товарні якості, а тому після зберігання, споживати їх можна свіжими протягом 2 - 4 днів. Пучкова редиска при температурі 8 - 10 ⁰С зберігається протягом дня, а потім листки жовтіють, коренеплоди в'януть. Їх дослідження показали, що, редиску у кілограмових пакетах із поліетиленової плівки товщиною 40-60 мкм при температурі 2 - 3 ⁰С і відносній вологості повітря 85- 90% можна зберігати до шести з половиною місяців. Неупаковані коренеплоди всіх досліджуваних сортів через півтора місяці після закладання на зберігання знизили вихід товарної продукції майже на 50%, а втрати маси у деяких сортів досягли 47,3% (Лиска одеська) через випарування води.

Редиска, яка зберігалася у ящиках, із пересипанням її вологим піском поступалася якістю редисці, яка зберігалася у поліетиленових пакетах [77]. Слід відмітити, що хоча автори зберігали у кілограмових пакетах редиску 190 днів, вихід товарних коренеплодів коливався в межах 51,3 - 77,3% (при 90 денному зберіганні вихід товарних коренеплодів становив 93,7 - 97,0 %), про втрати хімічних речовин в кінці 190 денного зберігання автори не подають жодних даних, а обмежуються лише дегустаційною оцінкою 143,144

Для вирішення питання про максимальне подовження строків споживання редиски були проведені дослідження по вивченню методів його зберігання в холодильниках. Досліди проводились з сортами Вюрцбургський та Червоний з білим кінчиком [76].

У редисці зразу після збирання відрізали листя зі сплячими бруньками і власне корінь. Коренеплоди негайно укладали в поліетиленові мішки, ящики з перешаруванням піском. Контрольним варіантом слугувала редиска зв'язана у пучки. Пісок мав вологість 10- 12%. Поліетиленові мішки зав'язували, струшували, щоб пісок рівномірно заповнив простір між коренеплодами 76

Сама висока збереженість редиски спостерігалась при зберіганні в поліетиленових мішечках з додаванням зволоженого піску. Втрати при тривалості зберігання 105 діб в середньому становили 2,9 %, за рахунок хворих, а прибавка загальної маси становила 1,1%. Баластний заповнювач (зволожений пісок) дещо ізолював коренеплоди один від одного, запобігав розвитку хвороб, підтримував коренеплоди в тургорному стані, тому їх м'якуш менше розрихлювався, спостерігалася навіть прибавка маси за рахунок зменшення вологи після збирання 76.

Але саме головне призначення піску, що він поглинає виділену коренеплодами, при диханні, вологу і не дає їй конденсуватись на стінках мішків, пісок має гарну теплопровідність, а це дозволяє знизити температуру до оптимуму 77. Поліетиленова упаковка сприяє створенню в середині мішку середовища з підвищеним вмістом вуглекислого газу. Це призводить до пригнічення різних збудників хвороб і уповільнення окиснювально-поновлюваних процесів і дозволяє продовжити строк зберігання у 2-3 рази, що підтверджується даними інших досліджень 77. Видалений корінь і сплячі бруньки не викликають відтоку поживних речовин з коренеплоду. Спостерігалось слабке проростання тільки з боку випадково не видалених бруньок, розташованих ближче до периферії 77.

При зберіганні в ящиках з піском, редиска у верхньому шарі втрачає значну кількість води і в'яне, а та що зберігалася в ящиках з перешаруванням вологим піском з укриттям поліетиленовою плівкою, мала велику кількість хворих коренеплодів переважно у верхньому шарі. Волога, що випаровувалась в ящиках з піску і коренеплодів конденсувалась на плівці, від чого надмірно зволожувався верхній шар піску, що сприяло розвитку фітопатогенних хвороб 77.

Зберігання редиски у пучках навіть у холодильниках взагалі непридатне, так як листя і коренеплоди швидко в'януть. Тканини коренеплодів набували рихлої консистенції, грубіли, ставали неїстівними. Втрата маси за 6-7 днів зберігання складала 19,77-26,10% 77. Подібні результати показали і наші ранні дослідження [12,13,14,15,16, 49,50,51,52,53,54,55].

Гарно зберігається редиска і в поліетиленових мішках без додавання вологого піску, хоча тривалість зберігання в цьому випадку значно менша (75-85 днів). Але в умовах нестабільної температури (0+5⁰С) внаслідок відпотівання і конденсації вологи на стінках мішків, спостерігалось збільшення захворювання коренеплодів до 5,7% 77.

Отже, температура, вологість, газовий склад повітря і способи зберігання суттєво впливають на збереженість коренеплодів редиски. З аналізу літературних джерел витікає, що найкращими умовами зберігання коренеплодів редиски є температура 0- +1⁰С, відносна вологість повітря 95-98%, підвищений вміст СО_2, який створюється внаслідок використання поліетиленової упаковки, як різновиду способу зберігання. Патентний пошук не дав позитивних результатів щодо патентів на способи зберігання редиски і визначення її якості.

1.4 Фізіологічні, фізичні та теплофізичні властивості коренеплодів

Фізіологічні процеси, які проходять в овочах після збирання, є видозміненим продовженням життєвих явищ, які проходили в них під час вегетаційного періоду. Важливе місце серед яких займає процес дихання [72], який певно мірою визначає хід обміну речовин у тканинах рослин [35] і є точним показником життєдіяльності рослини в процесі зберігання [107].

...