Размещено на http://www.allbest.ru/

АПРОБАЦІЯ СЕЛЕКЦІЙНИХ ДОСЯГНЕНЬ



1. Організація породовипробовування

Загальні положення. Основними завданнями породовипробовування є виявлення переваг та недоліків кожної породи, спорідненої групи, лінії і розроблення на основі одержаних заходів щодо їх подальшого вдосконалення; виявлення результатів міжпородних схрещувань та вибір найбільш вдалих сполучень порід.

Робота про порівняльне випробування порід ведеться в двох напрямах:

1) шляхом узагальнення й аналізу даних масового зоотехнічного обліку і результатів бонітування тварин різних порід в господарствах з достатньо високим рівнем годівлі та продуктивності тварин;

2) шляхом більш поглибленого вивчення якостей порід, ліній на спеціальних станціях з породовипробовування.

За породовипробовування дотримуються нових основних організаційних і методичних положень:

- випробування порід, породних груп і заводських типів має проводитися в кожній області, де розводять цих тварин;

- для проведення породовипробовування вибирають одне або декілька господарств зони з найбільш типовими природно-кліматичними умовами і задовільною кормовою базою. В областях із значною різницею в природно-кліматичних умовах зон породовипробовування має проводитися в кожній з них;

- порівняльну оцінку порід і породних груп проводять за головними селекційними ознаками і економічною ефективністю їх розведення;

- для порівняльної оцінки вибирають породи, групи, які рекомендовано планом породного районування для даної зони, а також ті, що не увійшли до плану, але використовуються в деяких господарствах зони, або групи тварин, які в перспективі можуть бути використані в даних природно-кормових умовах. У районах, де тривалий час застосовували схрещування і створено велику кількість груп високопродуктивних тварин помісного походження, поряд з чистопородними тваринами доцільно випробовувати також і помісей;

- усі новостворені породи, групи, внутрішньозаводські типи і лінії порід апробацій обов'язково мають бути випробувані відповідно з методикою. Таке випробування може бути розпочато після накопичення достатньої кількості тварин бажаного типу;

- кожна з груп, що випробовується, повинна бути представлена тваринами, які відповідають стандарту цієї породи, типовими за конституційно-продуктивними якостями для групи, що порівнюються, і відібраними з господарств, у яких вони розводяться з найбільшим ефектом. Парувати маток порівнювальних груп слід з елітними плідниками з тієї ж зони, що і матки;

- чисельність тварин кожної з порівнювальних груп залежить від виду тварин, кількості порід, що перевіряються, розміру стад, зони проведення породовипробовування. Розводять тварин кожної групи, що випробовується, методом чистопородного розведення або відповідного схрещування, а помісей - шляхом розведення “в собі”;

- для порівнювальної оцінки відбирають тварин у молодому віці для того, щоб спостерігати за їх продуктивністю і якістю потомства більш тривалий час;

- порівнювальні групи тварин об'єднують в одне стадо і створюють однакові умови годівлі й утримання. При цьому використовують характерні для даної зони корми;

- за проведення породовипробовування створюються умови для більш глибокого вивчення потенціальних можливостей продуктивних якостей і біологічних особливостей груп, що порівнюються.

Необхідно враховувати, що організація породовипробовування різних видів сільськогосподарських тварин має деякі особливості.



2. Особливості породовипробовування в окремих галузях тваринництва

Молочне і м'ясне скотарство. Станцію з породовипробування організовують у господарстві, де відсутні інфекційні захворювання. Тут має бути міцна кормова база і середній надій на корову 3500-4000 кг за рік. Для породоутворення відбирають матерів з середньою продуктивністю та високопродуктивних тварин для даного стада корів породністю не нижче ІV покоління (оцінка порід) або помісей І, ІІ, ІІІ поколінь (оцінка результатів схрещувань). За стадом закріплюється 3-5 бугаїв-плідників, які походять від найбільш використовуваних ліній і неперевірених за якістю потомків. Запліднення проводять за короткі терміни, щоб народжений молодняк мав різницю за віком не більше 3-4-х місяців.

Теличок утримують безприв'язно на фермах, у спецгосподарствах або комплексах з вирощування молодняку. До 15-місячного віку телиці мають досягати живої маси 320-340 кг. Запліднювати їх починають з 16-місячного віку, при досягненні живої маси 330-350 кг. На станції з породовипробування нетелі надходять із тривалістю тільності 5-6 місяців. У групах тварин, які порівнюються, повинні бути вирівняні за віком, часом запліднення і продуктивності матерів (продуктивність має відповідати стандарту породи і не перевищувати більше, ніж на 10-15%. Чисельність груп окремих порід має бути 40-50 голів. Порівнювальну оцінку груп закінчують за підсумками по І лактації, тобто у віці приблизно 4-х років.

Комплексну оцінку порід за всіма корисно-господарськими ознаками слід проводити як за результатами експериментального породовипробування, так і за даними племінного обліку в господарствах з достатньо високим рівнем годівлі.

Для оцінки м'ясних і відгодівельних якостей у 10-30-денному віці відбирають 15-20 голів кожної породи і організують їх інтенсивне вирощування і відгодівлю до 14, 16, 18-місячного віку залежно від економічних особливостей окремих зон, напрямку скотарства і господарської доцільності, віку забою тварин на м'ясо.

Корів-первісток оцінюють за рівнем надою, вмісту жиру і білка в молоці за 305 днів лактації (допускається не менше, ніж за 270 днів).Запліднюють корів-первісток не раніше, ніж на 3-му місяці лактації. Оцінку вим'я корів і швидкості доїння слід проводити на 2-4 місяці лактації.

Відтворювальну здатність тварин оцінюють за віком першого отелення, тривалістю сервіс-періоду і міжотельного періоду (МОП), відсотком заплідненості за першим осіменінням, коефіцієнтом відтворювальної здатності (КВЗ = 365 / МОП), відсотком безпліддя.

Аналіз одержаних даних проводять за використанням біометричних методів, і на цій підставі вирішується питання про розведення тієї чи іншої тварини.

Свинарство. У цій галузі тваринництва найчастіше проводять випробування на поєднаність порід. За оцінки на поєднаність кнурів різних порід або ліній з матками, особливу увагу слід приділяти відгодівельним та м'ясним якостям.

Поєднаність маток різних порід та ліній оцінюють шляхом схрещування їх з кнурами тієї породи, що прийнята для промислового стада даного господарства. При цьому головну увагу звертають на відтворювальні якості свиней. При оцінці кнурів і маток контролем є основна порода, вид схрещування і породне сполучення, що прийняті на даному підприємстві.

Перевірку на поєднаність кнурів і маток різних порід проводять за два етапи:

1) у товарному стаді проводять випробування за відтворювальними якостями, та за потомством;

2) на племінній фермі одержують міжпородних або міжлінійних маток.

Для оцінки відтворювальних якостей тварин при схрещуванні, з провідних племінних стад завозять не менше 10 кнурів кожної породи (лінії), що випробовується, у віці 7-8 місяців, для того щоб мати опороси не менше, ніж від 5 кнурів. Парування кнурів проводять у віці 10-11 місяців.

За кожним кнуром закріплюють 15 маток, для того, щоб отримати потомство не менше, ніж від 10-ти з них. Для контролю використовують стільки кнурів, скільки випробовують. Вони мають бути однакові за віком, породою, а також з тих самих господарств. Кожного контрольного кнура (але не менше 5-ти) парують із 15-ма матками (без вибору).

Для оцінки відтворювальних якостей маток нової породи, з провідних племінних стад завозять не менше як 100 свинок у віці 8-9 і 9-10 місяців, їх парують з 10-15-ма кнурами основної породи у господарстві. Для контролю з цими ж кнурами парують не менше як 100 свинок-аналогів (за віком) прийнятої в господарстві породи. Для проведення оцінки на поєднаність у групах контрольних свинок не менше, ніж від 85% тварин необхідно одержати 1 опорос, а від 70% - 2 опороси.

Для оцінки на поєднаність кнурів і маток різних порід і ліній завозять на племінну ферму комплексу лінійних кнурів і маток з племзаводів, де ці лінії створені. Тут їх схрещують у різних комбінаціях, одержують помісних свиней. Потім у віці 6-7 місяців їх передають до користувального стада для проведення оцінки. Там їх оцінюють у наступних сполученнях:

+ помісні х > користувального стада;

+ користувального стада х > помісні;

+ помісні х > помісні.

Відтворювальні якості контрольних тварин оцінюють за багатоплідністю, середньою масою гнізда при відлученні. Відгодівельні якості тварин перевіряльного сполучення і контрольних тварин оцінюються у 250-300 голів поросят. За оцінки відгодівельних якостей враховують лише один показник - середньодобовий приріст кожної тварини від народження до зняття з відгодівлі у віці й за маси, що прийняті технологією.

Оцінку м'ясних якостей проводять після забою всіх тварин за масою парної туші, товщині шпику над 6-7 грудним хребцем.

Породи та лінії, що випробовуються, можна вважати добре поєднаними, якщо:

1) при випробуванні на поєднаність кнурів їх потомство статистично вірогідно відрізняється від контролю за величиною середньодобового приросту або товщиною шпику (інші ознаки при цьому не повинні поступатися контролю);

2) при випробовуванні на поєднаність маток браковка їх від дати завезення першого та другого опоросів не перевищує 15-30%;

3) багатоплідність або маса гнізда в першому та другому опоросах перевищує продуктивність контролю на достовірну величину (інші показники - не повинні вірогідно поступатися контролю);

4) мінливість основних показників у дослідній групі не перевищує вірогідно їх мінливість у контролі.

Вівчарство. Породи овець розводяться в достатньо контрастних кліматичних зонах, тому породовипробовування проводиться в кожній з них. Для випробовування беруть як районовані, так і перспективні породи. В товарних стадах також проводиться порівняльне вивчення ефективності використання баранів декількох порід одного або різного напрямів продуктивності. Кожна група, що випробовується, має бути представлена тваринами І класу. Маток порівнювальних груп парують з елітними баранами, яких завозять з тих господарств, що і маток.

Чисельність тварин кожної з порівнювальних груп визначається особливістю порід овець, але вона має бути не менше 100 голів, а баранів - не менше 2-х з кожної породи або групи овець. Для проведення порівняльної оцінки відбирають тварин не старше 1,5 року. Вік баранів має бути однаковим (бажано 2,5-3,5 року). Баранів попередньо оцінюють та перевіряють за якістю потомства.

Групи різних порід овець, що випробовуються, об'єднують в одну і утримують за однакових умов і годівлі.

Вивчення порід і окремих груп овець триває не менше 4-5 років. За цей час враховують зміни продуктивних якостей не лише груп тварин, що випробовуються, але і їх потомства не менше 2-х поколінь, яке вирощують теж за однакових умов годівлі та утримання.

При породовипробовуванні овець обов'язковій оцінці й обліку підлягають результати індивідуального бонітування, настриг вовни і її якість (клас, підклас рун, тонина, довжина), жива маса, відгодівельні і м'ясні якості, поживність кормів, відтворювальна здатність, виживання і молочність. За введення до кількості випробовувальних порід смушкових або романівських овець проводять облік продукції, що одержують (смушки, овчини).

Кури яєчного напряму. Для випробовування однієї лінії слід мати не менше 60 гнізд, з яких 20 використовують для внутрішньолінійних парувань і 40 - для перевірки на поєднаність.

З метою збільшення кількості оцінювальних півнів усередині ліній, а також за міжлінійних парувань, гнізда комплектують одночасно несучками тієї ж та іншої лінії, на поєднаність з якою ведеться селекція. Гнізда внутрішньолінійного парування комплектують птицею із гнізд реципрокних схрещувань, яка перевірена на поєднаність за якістю гібридного потомства.

Основним заходом випробовування є сімейна селекція на основі перевірки потомства плідників.

Відбір ведеться на півня, якого оцінюють за якістю потомства його родини. Найкращими родинами вважаються ті, потомство яких має показники, що вірогідно перевищують показники однолітків. Сім'я вважається кращою, якщо середня продуктивність дочок вище середнього показника напівсибсів.

Гнізда внутрішньолінійного парування комплектують несучками, які оцінені за власною продуктивністю за 68 тижнів життя і за показниками їх дочок за перший етап продуктивності. Ці несучки становлять 90%, інші 10% - це несучки, яких залишають на 3-й рік.

Попередню оцінку молодок проводять за яйценосністю за 39 тижнів життя, статевої скороспілості (час досягнення 50% несучості по групі), масі яєць. На основі попередньої оцінки відбирають кращих молодок у гнізда для реципрокного схрещування.

Попередню оцінку та відбір півнів для реципрокних схрещувань проводять за продуктивністю сестер та напівсестер за 39 тижнів життя, якістю спермопродукції з урахуванням родоводу, екстер'єру і міцності конституції.

Від кожної несучки для отримання вірогідних результатів ставлять на випробування не менше 6 дочок (бажано 7-8), від несучок із гнізд реципрокного схрещування не менше 5 дочок.

Від кожної несучки із гнізд внутрішньолінійних парувань залишають для подальшої оцінки по два сини у середньому. Від кожного півня для випробовування залишають 75-100 дочок.

Кури м'ясного напряму. Племінний завод організовує роботу з кросом відповідно з диференціацією ліній на батьківські та материнські. Лінії курей материнської форми випробовують переважно за відтворювальними якостями, життєздатністю і швидкістю росту, заплідненістю яєць і швидкістю оперення. Для випробування однієї лінії слід мати не менше 60 селекційних гнізд. У гніздах проводять два цикли парування: внутрішньолінійне - для розмноження лінії, а міжлінійне - для перевірки на поєднаність ліній. Племінне ядро комплектують на 10-15% переярою і на 85-90% молодою птицею. Молоду птицю в гнізда для внутрішньолінійних парувань відбирають за підсумками її за 34 тижні життя. Молодих півнів оцінюють за якістю спермопродукції.

Випробування в м'ясному птахівництві проводять за наступною схемою:

1. Оцінка плідників за якістю потомства. Оцінку і відбір проводять з урахуванням провідних ознак для даної лінії. У лініях, що селекціонуються на швидкість росту і м'ясні форми, плідники повинні мати вірогідне перевершення за цими ознаками потомства порівняно з однолітками.

2. Сімейна селекція на основі оцінки якості сім'ї за основними ознаками.

3. Перевірка ліній та сімей на поєднаність методом реципрокного схрещування з метою підтримки та посилення поєднаності ліній.

4. Жорсткий індивідуальний відбір птиці у 8-тижневому віці за основною селекційною ознакою - швидкістю росту.

Випробуючи плідників за якістю потомства, від кожної курки племінного ядра за внутрішньолінійного парування слід залишати не менше 15 курчат.

3. Апробація селекційних досягнень у тваринництві

Підставою для підбиття підсумків роботи щодо створення селекційного досягнення є такі дані:

1. Наявність досить великої кількості тварин, які мають загальне походження, та схожі за екстер'єром і конституцією, характером, рівнем продуктивності та стійко передають потомству свої якості, що відповідають вимогам плану створення селекційного досягнення (табл. 2).

2. Наявність у сільськогосподарських тварин породи, що апробується, продуктивних, екстер'єрних, біологічних якостей, за якими вони перебільшують породи, породні групи, типи, лінії, яку розводять у цій зоні.

3. Стійка передача потомству продуктивних, екстер'єрних властивостей за міжпородного схрещування і міжпородних кросів, що поєднуються в заводських лініях.

4. Наявність зоотехнічної документації, що підтверджує походження, рівень продуктивності й племінні якості тварин; описування методів створення нової породи, породної групи, заводського типу, лінії, а також затверджені план племінної роботи і методика роботи з породою, породною групою, заводським типом, лінією.

5. Дані про високу економічну ефективність новостворених порід, породних груп, заводського типу, лінії.

Таблиця 2 Кількість тварин, необхідних для апробації селекційних досягнень

Вид і стать сільськогосподарських тварин	Нова створена порода	Нова породна група	Новий внутрішньо-породний тип	Новий заводський тип	Нова заводська лінія
Свині: + >	5000 500	3000 300	3000 300	500 50	100 10 поліп.
Вівці грубововних порід: + >	10000 200	5000 100	5000 100	3000 60	500 10 поліп.
Вівці тонкорунних порід: + >	25000 500	10000 200	10000 200	5000 100	500 10 поліп.
Вівці каракульських порід бурого, чорного, сірого забарвлення: + >	- -	- -	5000 100	3000 60	500 10 поліп.
Вівці оригінального забарвлення: + >	- -	- -	- -	1000 20	250 10 поліп.
Велика рогата худоба: + >	5000 150	3000 100	3000 100	1000 30	500 10 поліп.
Кози: + >	10000 200	5000 100	5000 100	3000 60	500 10 поліп.
Коні: + >	2000 100	1000 50	500 25	200 10	50 6 поліп.

Підставою для апробації є перевершення тварин селекційного досягнення, що апробуються, над стандартом породи і тваринами-однолітками за однією або комплексом селекціонованих ознак, що мають бути наступними.

По великій рогатій худобі молочних і молочно-м'ясних порід: перевершення за надоєм молока корів апробованого селекційного досягнення над однолітками на 10% за одночасного надою однолітків не нижче 150% стандарту породи; вміст жиру в молоці на 10% і білка на 5% вище стандарту породи; швидкість молоковіддачі не нижче 2 кг/хв.; оплата корму молоком, жиром і приростом живої маси на 10% вище, ніж у однолітків.

За апробації селекційного досягнення з однієї будь-якої селекційної властивості, крім молочності (швидкість молоковіддачі, оплата корму, форма вимені, комолість) молочна продуктивність корів має бути не нижче 150% стандарту породи, а жирність і вміст білка в молоці - не нижче стандарту породи.

По великій рогатій худобі м'ясних порід: перевершення тварин апробованого селекційного досягнення над однолітками за енергією росту на 5%, за живою масою у віці 15 місяців - на 10%, за молочністю - на 15% вище стандарту І класу; за витратами корму на одиницю приросту маси на 10% нижче, ніж у однолітків.

За апробації селекційного досягнення за якоюсь іншою селекційною властивістю (екстер'єр, конституція, стійкість до захворювань) рівень енергії росту, жива маса у віці 15 місяців і молочність мають перевищувати стандарт І класу на 15%.

По свинях усіх груп порід (різного напряму продуктивності): перевершення вимог класу еліта тваринами апробованого селекційного досягнення за енергією росту на 5%; витратах корму на 1 кг приросту маси менше на 10%; на 15% менше за товщиною шпику над 6-7-им грудними хребцями; перевищення над однолітками за масою задньої третини напівтуші на 15%; площа м'язового вічка не менше 35 см2; багатоплідність не менше 11 життєздатних поросят; молочність (у віці 21 день) не менше 60 кг.

При апробації селекційного досягнення за одним або декількома селекційними ознаками інші показники мають бути не нижче вимог класу еліта.

По вівцях: селекційні досягнення тварин усіх порід (крім романівської і каракульської) апробовують на фоні продуктивності однолітків, які перебільшують вимоги І класу за настригом митої вовни на 20%, за масою - на 10%. При цьому тварини апробованого селекційного досягнення мають перебільшувати однолітків за настригом митої вовни на 10%, за масою - на 5%; по вівцях курдючних, жирнохвостих та інших грубововнових м'ясо-сальних порід перевершення за масою - на 20%.

Дорослі тварини, які підлягають апробації, повинні мати довжину вовни річного росту:

- тонкорунні породи - у маток не менше 9 см; баранів - не менше 11 см;

- м'ясо-вовнові напівтонкорунні породи - довгововнових, типу лінкольн, матки - не менше 16 см, барани - не менше 18 см;

- короткововнові тонкорунні та напівтонкорунні породи - у маток не менше 8,5 см, баранів - не менше 9,5 см.

По вівцях романівської породи селекційні досягнення апробують за умови відповідності всієї апробованої групи тварин вимогам найвищого бонітувального класу за всіма якостями і при наявності статистично вірогідного перевершення за одною або декількома селекційними властивостями.

По конях: селекційні досягнення апробують при умовах відповідності групи тварин, що підлягає апробації, вимогам найвищого бонітувального класу за всіма якостями і наявності статистично-вірогідного перевершення за однією або декількома селекційними властивостями.

По птиці: селекційне досягнення по породі, породній групі, внутрішньопородному типу, апробують за умови відповідності птиці, яка підлягає апробації, вимогам класу еліта, а по окремих заводських лініях вимогам найвищого бонітувального класу, і перебільшення цих вимог для птиці, що апробується, всіх селекційних досягнень за однією з наступних ознак: яйценосність - на 5%; маса яєць - на 3%; маса молодняку в забійному віці: (для м'ясної птиці) по курах - на 15%; по інших видах птиці - на 5%.

Птиця нового селекційного досягнення, яка підлягає апробації за господарсько-корисними ознаками, не названими у вимогах (стійкість до захворювань, високі якості яєць), має бути не нижче І класу за основними і додатковими ознаками.

4. Селекційні досягнення в скотарстві, свинарстві, вівчарстві і конярстві

Селекційні досягнення в скотарстві

Українська червоно-ряба молочна порода. На основі вивчення угорського досвіду з вдосконалення худоби симентальської угорської породи (мад'яртарка) схрещуванням з червоно-рябою голштинською у 1976р. Ю.Д.Рубан вніс пропозиції Міністерству сільського господарства СРСР про необхідність впровадження у виробництво нашої країни даного методу. На початок 1981р. ВАСГНІЛ була прийнята програма виведення червоно-рябої молочної породи (від України авторами нового проекту були В.П.Буркат і В.В.Борзов). У 1982р. В.П.Буркат, В.Зубець, А.П.Кругляк та О.Ф.Хаврук розробили програму „Червоно-ряба порода - 1982”. Нею передбачалося на материнській основі симентальської породи створити нову методом відтворного схрещування з червоно-рябою голштинською, монбеліардською і айрширською породами. Симентальська порода не сповна відповідала вимогам продуктивності до умов промислової технології й одержання високої молочної продуктивності.

Реалізуючи програму, почали широко використовувати монбеліардську породу. Але оцінка бугаїв-плідників за якістю нащадків не підтвердила прогнози. Більшість дочок цих бугаїв мали слабкі кінцівки і полімастію, різниця в надоях була незначною. Уточнення селекційної програми, широкий ареал роботи, прагнення досягти мети - все це дозволило у вересні 1992р. державній комісії апробувати нову українську червоно-рябу молочну породу.

Породу створено відтворним схрещуванням сименталів з червоно-рябими голштинами. В деяких зонах додатково використовувалися монбеліарди й айршири. Застосовувалися найбільш ефективні методи: трансплантація ембріонів, використання генетичних маркерів.

У породі 3 внутрішньопородних типи (центральний, південно-східний і прикарпатський), 5 заводських типів (вінницький, київський, прилуцький, харківський і черкаський), 6 заводських ліній і 58 заводських родин.

Тварини нової породи характеризуються міцною конституцією, гармонійною будовою тіла, ванноподібним і чашоподібним вим'ям, доброю пристосованістю до місцевих умов.

Генетичний потенціал за молочністю становить 6500-7500 кг молока за лактацію.

Жива маса повнолітніх корів - 630-680 кг. Лише в центральному внутрішньопородному типі виведено 342 корови з надоєм по 8 і більше тис. кг, а від рекордистки породи корови Русалки 4125 з племзаводу „Христинівський” Черкаської області - 13672 кг молока жирністю 3,9%. У базових господарствах налічується 13,1 тис. корів із середньою продуктивністю 5496 кг молока жирністю 3,94%.

Загальна кількість маточного стада становила 1,5 млн. голів, з яких до 500 тис. корів.

Заводські лінії: Імпрувера 333 471, Сьюприма 333 470, Хановера 1 629 391, Шеврея 6241, Майєрдел Сайтейшна 1 599 075, Дон Жуана 7960.

Племінна база породи - 59 племінних і базових господарств, розміщених у 14 областях України. Кращі стада створено в племзаводах „Колос”, „Шамраївський” і „Світанок” Київської, „Христинівський”, „Золотоніське”, „Яснозір'я”, „Маяк” Черкаської, „Тростянець”, „Білорічинський” Чернігівської, „Червоний велетень” Харківської областей.

Автори породи - М.В.Зубець, В.П.Буркат, О.Ф.Хаврук, С.Ю.Рубан, А.П.Кругляк, В.В.Борзов та інші.

Шляхи подальшого вдосконалення породи: консолідація породи, вдосконалення молочності, м'ясних якостей тварин.

Українська м'ясна порода. Створена в 1993р. складним відтворним схрещуванням сірої української, симентальської, шаролезької і кіанської порід. Перший варіант схрещування для створення м'ясної породи запропонований у 1973р. М.А.Кравченком, Ф.Ф.Ейснером і П.Л.Погрібняком. Спочатку було створено й апробовано в 1979р. придніпровський (3/4 кіанська х 1/4 сіра українська) і чернігівський (3/4 шаролезька х 1/4 симентальська) типи, потім телиць і корів першого типу спаровували з плідниками другої групи, а маток другої - з плідниками першої.

У 1993р. затверджено нову українську м'ясну породу, у генотипі якої 3/8 крові кіанської х 3/8 шаролезької х 1/8 сірої української х 1/8 симентальської порід.

У породі два заводські типи (лохвицько-золотоніський і головеньківський), 7 заводських ліній (Пагина 0354, Осокора 00109, Тайника 1821, Ангара 0988, Сома 0418, Лосося 2391, Хижного 1599) і 42 родини.

Порода відповідає світовим стандартам. Жива маса дорослих бугаїв - 1100-1300 кг, корів - 600-710 кг, телят при відлученні в 6 місяців - 220-240 кг. Бугайці у 18-місячному віці досягають живої маси 600 кг, мають середньодобові прирости 1200 г, при витраті кормів на 1 кг приросту 6,8 к. од., забійний вихід - 59-63%.

Провідні племрепродуктори породи: „Чиста криниця” Полтавської, „Воля” Черкаської, „Головеньківський” Чернігівської областей, „Світанок” Автономної Республіки Крим. Автори створення породи М.В.Зубець, Е.М.Доротюк, А.М.Угнівенко, В.П.Лукаш та інші.

Тварини характеризуються спокійною поведінкою, легкими отеленнями.

Волинська м'ясна порода. Створена методом складного відтворювального схрещування. Маточною основою була місцева чорно-ряба і частково червона польська породи, що схрещувалися з плідниками абердин-ангуської, герефордської і лімузинської порід.

Використані високі можливості порід: лімузинської - висока енергія росту, високорослість, велика жива маса; абердин-ангуської - комолість, легкість отелень, плідність, спокійна поведінка; місцевої худоби - молочність, пристосованість до даних умов.

Порода має 6 ліній (Цебрика 3888, Ямба 3066, Мудрого 3426/9100, Буйного 3042, Красавчика 3004, Сонного - Кактуса 3307-9828), 24 родини.

Жива маса дорослих бугаїв - 950-1050 кг, корів 500-550 кг. Забійний вихід - 62-65%.

Репродуктори породи: „Зоря” й „Україна” Ковельського району, „Слава”, „Світанок”, „Волинь” Володимир-Волинського району (Волинська область), „Заболоття” Володимирського району (Рівненська область).

Відповідно до схеми схрещування кінцевим результатом є генотип, у якому 3/8 крові лімузинської х 3/16 абердин-ангуської х 1/4 місцевих порід. У подальшому - розведення помісей „у собі”.

Тварини нової породи відрізняються пропорційністю будови тіла, міцним типом конституції. Худоба пристосована до цілорічного безприв'язного утримання на відкритих вигульно-кормових майданчиках, легко переносить зимові холоди, добре споживає грубі корми, а в літній період - траву пасовищ.

Масть - червона і червона з білими мітками на лобі різних відтінків (від світлих до темно-червоних).

Худоба пристосована до пасовищного утримання в природно-кліматичних умовах Полісся і Прикарпаття.

Поліська м'ясна порода. Створена методом складного відтворювального схрещування з використанням симентальської, сірої української, шаролезької, кіанської і абердин-ангуської порід. Поліська м'ясна порода затверджена в 1999 році.

У складі породи 6 ліній (Іриса 559, Каскадера 530, Лайнера 65, Омара 814, Пакета 93, Великана - Селектора 24) і понад 30 родин.

Жива маса дорослих бугаїв - 950-1050 кг, корів - 500-550 кг. Середньодобові прирости - 900-1000 г. Забійний вихід - 62-65%.

Плідники можуть бути ефективно використані при схрещуванні з коровами чорно-рябої, червоно-рябої, симентальської і червоної степової порід, а також української і волинської м'ясних порід.

Основні господарства, де займаються розведенням тварин поліської м'ясної породи: племзавод „Заповіт”, „Росія”, „Нове життя”, „Переможець” Житомирської, племзавод „Світанок” і „Промінь” Рівненської областей.

При виведенні поліської м'ясної породи застосовувалося складне відтворювальне схрещування. Одержані генотипи чернігівської м'ясної (ЧМ-1: сіра українська х кіанська), що не відповідали вимогам кінцевого типу, „приливали кров” абердин-ангуської породи через помісних бугаїв 1/2 абердин х 1/4 шароле х 1/4 сименталів. Кінцевий результат 3/8 шароле х 1/4 абердин х 3/8 симентал; 3/8 шароле х 1/4 абердин х 1/8 кіан. До поліської породи було віднесено тварини з такими частками крові вихідних порід: 1/2 шароле х 1/4 абердин х 1/4 симентал, 1/4 кіан х 1/4 шароле х 1/4 абердин х 1/4 симентал. Загальна вимога - підбір тварин світлої масті й комолих. Тварин бажаного типу розводили „у собі”.

Худоба поліської м'ясної породи за типом наближається до типу абердин-ангусів американської селекції: довгі, широкотілі з добре розвиненою задньою третиною тулуба. Порівняно невисокі на ногах.

Породу створено в поліській зоні України, що дуже постраждала від викидів радіонуклідів і важких металів внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Знамя'нська м'ясна порода. Початок роботи над породою покладено в колгоспі ім. Шевченка Знам'янського району Кіровоградської області ще у вісімдесяті роки.

Роботу тоді очолювали К.Б.Свєчин, О.Г.Тимченко, Ю.М.Лисенко. У подальшому до цього долучилися Е.М.Доротюк, Я.К.Романюк та інші.

У створенні м'ясної породи використовуються симентальська, червона степова, чорно-ряба, абердин-ангуська, шаролезька та кіанська породи. Для майбутньої породи характерні комолість, бура масть, глибокий і добре обмускулений тулуб. Жива маса корів - 550 кг, бугаїв - 850 кг. Забійний вихід бугайців - 60%.

Асканійська м'ясна порода. На півдні України створюються три внутрішньопородних типи асканійської м'ясної породи: таврійський, причорноморський і кримський.

Таврійський тип створюється в стаді „Асканії-Нова” та в інших господарствах Херсонської і Запорізької областей. При цьому материнською основою є тварини укрупненого типу санта-гертруда (санта-гертруда х червона степова і санта-гертруда х шортгорнська х червона степова II і III поколінь), батьківською - кубинські зебу. Кращими сполученнями є: 3/8 зебу х 3/8 санта-гертруда х 1/4 червона степова; 1/4 зебу х 1/2 санта-гертруда х 1/4 червона степова; 5/8 шароле х 1/4 санта-гертруда х 1/8 червона степова. Помісей розводять „у собі”. Масть у тварин полова і світла.

Причорноморський тип створюється в господарствах Одеської і Миколаївської областей на основі схрещування червоної степової породи з бугаями м'ясних порід герефорд, шароле і кубинського зебу.

Кримський тип створюється в господарствах АР Крим методом схрещування зебувидних бугаїв, завезених із стада „Асканія-Нова”, що використовуються на коровах червоної степової породи і її помісях з українською м'ясною породою.

При визначенні методів роботи Ю.С.Мусієнко, М.В.Зубець та інші враховували одержання помісей і гібридів, які б сполучали в собі кращі якості: пристосованість до екстремальних умов півдня України, високу молочність червоної степової породи, крупність і високу інтенсивність росту м'ясних порід, дрібноплідність. Робота в цьому напрямі продовжується.

Селекційні досягнення в свинарстві

Ще в 60-х роки ХХ ст. перед вченими свиноводами і практиками виникла потреба корінної зміни підходів у селекції районованих порід свиней у напрямі поліпшення їх м'ясності, інтенсивності росту, зниження витрат кормів на приріст живої маси, підвищення резистентності й стресостійкості. Водночас розпочався процес створення спеціалізованих м'ясних порід, типів, ліній та їх кросів для виробництва високоякісної і конкурентоспроможної товарної продукції.

Ініціатором, методичним керівником і безпосереднім виконавцем створення м'ясних генотипів свиней на міжпородній основі був професор Б.В.Баньковський - визнаний учений селекціонер.

Полтавська м'ясна порода. Багаторічну цілеспрямовану селекційно-племінну роботу щодо створення високопродуктивних м'ясних генотипів було розпочато ще в 1966р. у дослідному господарстві Полтавського НДІ свинарства завдяки складному відтворювальному схрещуванню порід: велика біла, миргородська, ландрас, п'єтрен та уессекс-седлбекська. Завдання було об'єднати в новій моделі тварини кращі господарсько-корисні ознаки вихідних порід. На основі результатів апробації в 1979р. полтавську популяцію свиней визнано як нове селекційне досягнення в свинарстві, яке дістало назву “Полтавський заводський тип м'ясних свиней”(ПМ-1).

У подальшому свині полтавського заводського типу виявилися селекційною основою формування полтавської й української м'ясних порід, а також спеціалізованої лінії м'ясних свиней. В 1993 році полтавську м'ясну породу було затверджено і дано заводську марку “ПМ”. Основними авторами полтавської м'ясної породи були: Б.В.Баньковський, Н.М.Середа, Л.Г.Перетятько, В.П.Рибалко, І.Б.Баньковська, І.С.Іващук, З.П.Шестакова, Е.Т.Хомиченко.

Характерною особливістю свиней цієї породи є добре виражені м'ясні форми і висока енергія росту. На інтенсивній відгодівлі підсвинки досягають живої маси 100-110 кг за 175-185 днів при витраті 3,4-3,5 к. од. на 1 кг приросту і виході м'яса в туші 61-63%. Породу можна використовувати як материнську, так і батьківську форму в умовах господарств різних категорій. Основними базовими стадами її є племзаводи: Інституту свинарства УААН, Стрілецького кінного заводу Луганської, СЗАТ “Маяк” Сумської областей.

Українську м'ясну породу створювали протягом 1981-1993 рр. Творчі колективи селекціонерів Інституту свинарства УААН, Інституту тваринництва УААН та Інституту тваринництва степових районів “Асканія- Нова” УААН на основі полтавського заводського типу м'ясних свиней за участю тварин білоруської, харківської та асканійської селекції. Авторами визнано 16 наукових співробітників, серед яких основними є: Б.В.Баньковський, В.О.Медвєдєв, І.В.Соловйов, А.Ф.Ткачов. Селекційно-племінну роботу з українською м'ясною породою виконують за трьома заводськими типами: центральний полтавської селекції, харківський і асканійський, що об'єднують у своєму складі 12 генеалогічних ліній та 25 родин. Нині поголів'я цієї породи за чисельністю в генофонді свиней України посідає третє місце після великої білої та української степової білої порід. Маса дорослих кнурів становить 300-350 кг, довжина тулубу - 180-192 см, а свиноматок відповідно - 220-270 кг та 165-172 см. Свиноматки приводять 10,5-11,3 поросяти на опорос. На контрольній відгодівлі за середньодобових приростів 150-920 г молодняк досягав живої маси 100 кг за 176-190 днів при витраті 3,4-3,6 к. од. корму на 1 кг приросту.

Основними базовими стадами є племзаводи дослідного господарства “Еліта” Миронівського інституту пшениці УААН, “Чувиріне” Харківської і “Асканія-Нова” Херсонської областей.

Червоно-поясна м'ясна порода. Створення червоно-поясних м'ясних свиней як батьківської форми розпочато в 1976р. методом складного кросування тварин полтавського заводського типу , а також порід великої білої, ландрас, дюрок і гемпшир. Одержано семипородних помісей 14-15 генерації від розведення “у собі” з різною кровністю вихідних генотипів. Це порівняно крупні тварини з добре розвинутими м'ясними формами. Масть свиней червона з білим поясом на лопатках. Свині міцної конституції, спокійного норову і невибагливі до умов утримання. Середній показник багатоплідності провідної групи маток - 11,5 поросяти. На контрольній відгодівлі молодняк досягнув живої маси 100 кг у середньому за 176,5 дня при 846 г середньодобового приросту і витраті 3,48 к. од. на 1 кг приросту та виході м'яса в туші 62,1%. Популяцію лінії червоно-поясних спеціалізованих м'ясних свиней (ЧПСЛ) затверджено в 1994 році. Основні автори цього типу: В.П.Рибалко, Б.В.Баньковський, І.О.Самохвал, Є.М.Агапова. Базовими господарствами є агрофірма “Нива” Тернопільської, радгосп “Гвардійський” Одеської, сільськогосподарське підприємство “Агроекологія” Полтавської областей.

Під час створення наведених генотипів свиней на міжпородній основі використано вже відомі в зоотехнії класичні методи, але доповнені й удосконалені з урахуванням останніх наукових досягнень у селекції, а також сучасних умов ведення галузі. Серед нових методологічних підходів та теоретичних концепцій, запропонованих і перевірених авторами в селекційному процесі, є такі:

одночасне використання під час створення нових генотипів 5-11 порід з урахуванням наявності в кожній з них спадкових ознак, потрібних для формування тварин бажаного типу і напряму продуктивності;

доцільність створення нових порід через формування спеціалізованих типів (ліній), які в своєму складі мають генеалогічну структуру , що дає змогу забезпечити тривалу ротацію стада без прилиття крові інших порід;

застосування масової оцінки молодняку і високого селекційного тиску за показниками швидкості росту та прижиттєвої товщини шпигу;

закріплення спадкових ознак продуктивності методом гомогенного поліпшуючого підбору з використанням різного ступеня інбридингу;

вивчення біологічної особливості тварин кожного покоління, оцінка їх стресостійкості, імуногенетичного статусу і адаптаційних особливостей до умов годівлі та утримання;

створення племінної сітки, нарощування загального поголів'я племінних свиней, розробка системи управління селекційним процесом для подальшого вдосконалення створеного генотипу чи породи в цілому.

Методичне керівництво селекційного процесу у великій білій породі, яка за чисельністю становить 80% загальної кількості свиней у країні, вже багато років здійснює відомий учений, селекціонер, член-кореспондент УААН М.Д.Березовський. В умовах базових племзаводів і племгоспів з розведення цієї породи запроваджено в основному метод переважаючої селекції, який дає змогу створити в породі спеціалізовані стада і таким чином збільшити в ній генетичну різнорідність, що сприяє успіху при внутрішньопородних і міжпородних поєднаннях.

Українська велика біла порода. Методами переважаючої селекції створено і апробовано (1985р.) материнський внутрішньопородний тип УВБ-1, що є головною материнською формою в системі гібридизації. Нині селекційну програму з цим типом спрямовано на підтримання високого рівня продуктивності, досягнутого в період його апробації (багатоплідність - 11,6 поросяти на опорос, молочність 61,2 кг, маса гнізда в 2 місяці - 196,8 кг). Селекція свиней великої білої породи за удосконаленням відгодівельних якостей завершилась апробацією та затвердженням у 1994 році внутрішньопородного типу УВБ-2. Цей тип створено методом чистопородного розведення із залученням генотипів великої білої породи української, шведської та естонської селекції. Тварини цього типу є проміжною батьківською формою. Головне їх призначення при поєднанні з внутрішньопородним типом УВБ-1 - одержувати ремонтних свинок і використовувати їх як материнську форму в регіональних системах гібридизації. У 1999р. апробовано ще дніпровський та голубівський заводські типи. Завершено створення нового заводського типу тварин з підвищеними м'ясними якостями на базі генотипів української, естонської і англійської селекції, який разом із заводським типом голубівський стане генеалогічною структурою внутрішньопородного типу УВБ-3. Основними авторами селекційних досягнень у великій білій породі є: М.Д.Березовський, В.О.Медведєв, Н.Д.Голуб, Н.П.Ноздріна.

Українська степова біла порода. Робота з українською степовою білою породою (Л.Ф.Крилова) спрямована на збереження в ній високих материнських якостей, збільшення чисельності і широкого використання в умовах півдня України. Для підвищення генетичного потенціалу виконується селекційна робота щодо створення внутрішньопородних і заводських типів цієї породи.

На особливу увагу заслуговують дві вітчизняні породи: миргородська (С.Л.Войтенко) і українська степова ряба (М.П.Михайлова). Ситуація склалася така, що з миргородської породи залишилося два, а з української рябої тільки один племзаводи, тобто є загроза зникнення цих популяцій свиней. Причина цього - не відсутність попиту на племпродукцію, а дуже скрутний економічний стан племінних господарств. Різке скорочення поголів'я названих порід призводить до неминучого звуження генеалогічної структури, а значить - до вимушеного інбридингу з усіма його негативними наслідками. Аналогічна ситуація і з тваринами великої чорної породи (Д.В.Ломако), яка потребує негайного прилиття крові завдяки імпорту неспоріднених тварин з однієї із західноєвропейських країн.

Селекція м'ясних порід ландрас (А.І.Хватов), дюрок (В.С.Топіха) і уельс (А.Ф.Ткачов), яких у різні роки було імпортовано, потребує періодичного завезення цих генотипів для підтримання генеалогічної структури на відповідному рівні. Особливо це стосується уельської породи, селекцію якої понад 20 років здійснюють методом закритої популяції з вимушеним “прилиттям крові” інших генотипів, що призводить до втрати окремих властивостей, характерних для даної породи.

Порода дюрок виведена у 1860 році в США шляхом схрещування ліній червоних свиней. Відповідно до потреб ринку селекція з цією породою спочатку велася за сальними, а в останні десятиріччя - за м'ясними якостями.

Свині породи дюрок відрізняються високою швидкістю росту. На випробувальних станціях США середньодобовий приріст на 1570 голів становить 942 г, витрати корму на 1 кг приросту - 2,58 кг, прижиттєва товщина шпигу - 22 мм, площа “м'язового вічка” - 34 см2. В інших випробуваннях на 1491 голову середньодобовий приріст становить 1016 г, витрати корму на 1 кг приросту - 2,48 кг, середня товщина шпигу - 19,8 мм, площа “м'язового вічка” - 34,3 см2.

За даними досліджень, проведених у центрі Белтсвіля (США), середньодобовий приріст на відгодівлі свиней породи дюрок становить 706-748 г, товщина шпигу - 26-29 мм, площа “м'язового вічка” - 28-29 см2.

В Україну свині породи дюрок завезені в 1976 році. Вивченням питань акліматизації, продуктивних якостей тварин цієї породи займалися вчені Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф.Іванова „Асканія-Нова” УААН. Роботу з удосконалення породи, в першу чергу підвищення відтворювальних якостей, розпочала професор В.С.Топіха.

Дорослі кнури важать 315-330 кг, матки - 240-250 кг. Багатоплідність - 9-11 поросят. На контрольній відгодівлі молодняк досягає живої маси 100 кг за 170-180 днів при затраті на 1 кг приросту 3,6-3,8 к. од. і товщині шпику над 6-7-им грудними хребцями 15-20 мм. Це довгі тварини з коропоподібною спиною, добре вираженими м'ясними формами та прямою слоноподібною постановкою кінцівок. Масть тварин червона, різних відтінків.

Свиней породи дюрок використовують для промислового схрещування, а також для створення нових порід, типів і ліній м'ясного напряму продуктивності. За їх участю створено червоно-поясну спеціалізовану лінію м'ясних свиней.

Основні генеалогічні лінії: Ріфле, Колумбуса, Ладана; родини: Роналі, Тарзанки, Алади. тваринництво селекційний м'ясний птахівництво

Подальша селекційно-племінна робота з цією породою проводиться під методичним керівництвом професора Топіхи В.С. у напрямі підвищення багатоплідності та збереження м'ясних якостей. З цією метою використовували генотипи чеської, датської, англійської та американської селекції. Апробація новоствореного внутрішньопородного типу в породі дюрок української селекції проходила в грудні 2006 року.

Новий заводський тип свиней породи дюрок української селекції - це обмежена група тварин, яка є частиною породи з підвищеними якостями маток, створеної у ВАТ „Племзавод „Степной” Запорізької області в результаті тривалої творчої роботи авторів.

Новий заводський тип свиней породи дюрок української селекції характеризується такими параметрами продуктивності: багатоплідність маток - 10,8-11,5 поросят, що вище на 0,8-1,5 поросяти класу еліта і перевищує за цим показником аналогів у кращих племінних господарствах США, Данії, Швеції, Чехії, Словакії на 0,51-1,52 поросяти; молочність маток 62,8-64,1 кг; маса гнізда в 2-місячному віці - 215 кг, що на 35 кг вище класу еліта; вік досягнення 100 кг живої маси - 178 днів, що на 12 днів менше класу еліта; витрати кормів на 1 кг приросту - 3,59 к. од., на 0,31 к. од. менше класу еліта; довжина туші 95,6 см - на 2,6 см довше щодо вимог класу еліта; товщина шпику на 6-7 грудними хребцями - 23,3 см - на 0,57 см менше вимог класу еліта, маса окосту - 11,70 кг, площа м'язового вічка - 36,4 см2.

Тварини червоної масті в основному від темно-червоної до темно-коричневої. Вони стійко передають спадково-господарські корисні ознаки потомству і відповідають параметрам цільового стандарту нового типу.

Основний масив нового заводського типу свиней породи дюрок української селекції зосереджений у ВАТ „Племзавод „Степной” Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області.

Господарство має 4,5 тис. свиней, у тому числі 36 кнурів, 265 маток, 1570 голів племінного та ремонтного молодняку. Розвиток дорослого поголів'я такий: кнури мають середню живу масу 295 кг (270-320 кг), довжина тулуба - 181 см (180-184 см), матки відповідно 240 кг (210-310 кг), 177 см (167-180 см), вік першого опоросу - 14 місяців, багатоплідність маток - 10,94 голів (10,5-18,0 голів), маса гнізда -220 кг (230-287 кг), маса поросят у 2 місяці - 21,8 кг (20,0-28,0 кг). На контрольній відгодівлі результати наступні: вік досягнення живої маси 100 кг 178 днів (кращі поєднання 165-168 днів), витрати корму на 1 кг приросту 3,59 к. од. За комплексом ознак стадо свиней розподіляється таким чином: до класу еліта-рекорд відносять кнурів - 84%, маток - 32%, до класу еліта відповідно 16%, 68%. Тобто, основне поголів'я маток та кнурів стада відповідає лише класу еліта-рекорд і еліта. Структура нового заводського типу свиней породи дюрок української селекції складається із таких генеалогічних ліній: Бистрий, Дерзкий, Вітамін, Далекий, Степной: 10 родин: Вишня, Ромашка, Росинка, Августа, Гастела, Лілія, Лама, Музила, Венера, Роза. Ці лінії та родини неспоріднені між собою і представляють селекційно-генетичний диференціал нового типу свиней породи дюрок української селекції.

У середньому по лініях продуктивність тварин така: багатоплідність маток 11,1 поросяти, великоплідність 1,30 кг, молочність - 62,82 кг, кількість поросят у 2 місяці - 10,21 голів, маса одного поросяти - 21,8 кг, в середньому по родинах відповідно: 11,42 поросяти, 1,28 кг, 10,42 голів, 20,8 кг.

За багатоплідністю матки ВАТ „Племзавод „Степной” перевищують аналогів дюрок у кращих племінних господарствах США, Данії, Швеції, Чехії, Словаччини на 0,51-1,52 поросяти.

Щорічно методом контрольної відгодівлі матки та кнури перевіряються за відгодівельними та м'ясними якостями потомства. Свині нового заводського типу породи дюрок української селекції дають високу ефективність при схрещуванні. За прямою та зворотною схрещування з великою білою породою підвищують репродуктивні якості на 5-7%, відгодівельні та м'ясні на 6-10%.

Свині нового заводського типу породи дюрок української селекції пристосовані до природно-кліматичних і виробничо-технологічних умов господарства та розведення їх в Україні. У тварин створена спадково стійка специфічність у морфологічних, фізіологічних, продуктивних та інших господарсько-корисних ознаках, притаманних даному племінному заводові.

Свині міцної конституції, стійкі до захворювань, у них добра відтворна здатність з високими репродуктивними якостями.

Проблема роботи з цими, як і з іншими породами, пов'язана зі скороченням реалізації племінної продукції і, як наслідок, з різким погіршенням економічних показників. У країні створено відповідну племінну базу галузі свинарства. Крім того, розроблено республіканську селекційно-технологічну систему розведення свиней, що базується на використанні сучасних методів чистопородного розведення, схрещування, гібридизації та штучного запліднення в роботі племінних і товарних господарств. Однак для збереження вітчизняного племінного генофонду й істотного впливу його на товарне свинарство слід розробити механізм заохочення племінних господарств щодо вирощування висококласного племінного поголів'я та форми зацікавлення в його придбанні виробниками товарної продукції. Особливе місце в селекційній роботі з породами, типами і лініями слід відводити оцінці тварин за фенотипом і генотипом. Проблемним питанням оцінки за власною продуктивністю є недостатній рівень годівлі і дефіцит приладів для тестування тварин. Для оцінки свиней за відгодівельними та м'ясними якостями потомства вкрай потрібне відновлення роботи контрольно-випробувальних станцій і, насамперед, при головному і зональних селекційно-генетичних центрах. Через відсутність державного координуючого органу, який би однаковою мірою впливав на роботу племінних господарств різної підпорядкованості, слід зміцнити та активізувати роботу державної племінної інспекції при Міністерстві аграрної політики України. Вона має вирішувати такі питання:

контроль організаційного та наукового забезпечення в роботі племінних господарств;

визначення відповідності племінних господарств чи ферм своїй категорії;

визначення (разом з науковими установами) потреби імпорту племінного поголів'я;

контроль ведення племінних книг за породами та стану і рівня оцінки тварин за фенотипом і генотипом;

організація апробації селекційних досягнень.

До державної племінної інспекції мають входити штатні й позаштатні працівники (провідні вчені і висококваліфіковані спеціалісти). Слід за всяку ціну зберегти державні й племінні господарства - важку індустрію галузі. Селекційний процес в умовах присадибних та фермерських господарств призведе до подальшого зниження продуктивності тварин і катастрофи свинарства України в цілому. Слід терміново налагодити повне забезпечення господарств необхідними формами зоотехнічного і племінного обліку, приладами для мічення тварин та прижиттєвого вимірювання товщини шпигу, а також персональними комп'ютерами і відповідними програмами, які б сприяли здійсненню селекційно-племінної роботи на сучасному рівні.

...