Главная Коллекция "Revolution" Сельское, лесное хозяйство и землепользование Удосконалення технології вирощування сорго цукрового в ФГ "Оріон" Кривоозерського району Миколаївської області

Удосконалення технології вирощування сорго цукрового в ФГ "Оріон" Кривоозерського району Миколаївської області

Походження, поширення і господарське значення сорго цукрового. Технологія вирощування. Структура земельних угідь та економічна характеристика господарства. Посівна площа, врожайність і валові збори культури. Проект заходів підвищення врожайності культури.

Рубрика Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 22.10.2018
Размер файла 92,8 K
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

кафедра рослинництва та садово-паркового господарства

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни ТЕХНІЧНІ КУЛЬТУРИ

на тему: «Удосконалення технології вирощування сорго цукрового

в ФГ «Оріон» Кривоозерського району Миколаївської області»

ВИКОНАВ:

здобувач вищої освіти

групи А 4/2

Бойченко А.І

ПЕРЕВІРИЛА:

доц. Хоненко Л.Г.

Миколаїв

2017

ЗМІСТ

сорго цукровий вирощування врожайність

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Походження, поширення і господарське значення сорго цукрового

1.2.Морфобіологічні та екологічні особливості

1.3. Технологія вирощування

2 ПРИРОДНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСТВА

2.1 Місце розташування

2.2 Грунтово-кліматичні умови

2.3 Структура земельних угідь та економічна характеристика господарства

3. АНАЛІЗ РІЛЬНИЦТВА ТА СТАНУ ВИРОЩУВАННЯ КУЛЬТУРИ В ГОСПОДАРСТВІ

3.1. Стан сівозмін господарства

3.2. Структура посівних площ і врожайність сільськогосподарських культур

3.3 Посівна площа, врожайність і валові збори культури

3.4 Економічні показники вирощування сорго цукрового

3.5 Аналіз агротехніки вирощування культури в господарстві

4. ПРОЕКТ ЗАХОДІВ ПІДВИЩЕННЯ ВРОЖАЙНОСТІ КУЛЬТУРИ

4.1. Розрахунок дійсно можливого врожаю

4.2. Місце в сівозміні

4.3. Система удобрення

4.4. Система обробітку ґрунту

4.5. Районовані сорти культури та їх характеристика

4.6. Підготовка насіння до сівби, сівба

4.7 Догляд за посівами

4.8. Збирання врожаю

4.8.Економічна оцінка запроектованих заходів

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Сьогодні, в період глобального потепління клімату, коли в регресивному напрямку спостерігається «збільшення» урожайності традиційних сільськогосподарських культур, а вирощуванні цукрового буряку без зрошення стає економічно невигідним найбільш гостро постає питання підбору культур які б характеризувались високою адаптивністю до посушливих умов вирощування.

Однією з таких культур є цукрове сорго, яке за оптимальних агротехнічних умов здатне формувати врожай зеленої маси на рівні 50-80 т/га.

Цукрове ж сорго в соку свого стебла містить біля 16-20% цукрів. Слід зауважити, що в природі не існує іншої рослини, яка б могла так швидко синтезувати сахарозу. А враховуючи те, що цукрове сорго можна з успіхом вирощувати в південній посушливій зоні Степу України, де вирощування цукрового буряку зовсім неможливе, або низькорентабельне через високі витрати на зрошення, інтерес до цукрового сорго безумовно присутній.

У вирішенні зернової проблеми України важливе значення відводиться збільшенню валових зборів зернофуражних культур. В східній частині Лісостепової зони серед цих культур найбільшого поширення набули ярий ячмінь та кукурудза на зерно. Аналіз кліматичних умов східного Лісостепу України за останні 30 років свідчить про те, що 12 років були вкрай посушливі, а ще 6 років характеризувались періодичними посушливими умовами в період вегетації ярих зернових культур. Такі умови призводили до значного зниження врожайності ярого ячменя та кукурудзи. Тому однією з альтернативних культур в цих умовах може виступати зернове сорго. Але за умовами курсової роботи будемо далі вивчати цукрове сорго.

Сорго - одна з найбільш давніх культур світового землеробства, що використовується людством для укріплення й розширення кормової бази (зернофураж, силос, сінаж, трав'яна мука, монокорм). Воно є також хлібною і технічною культурою. Займає 5 місце після пшениці, рису, кукурудзи і ячменю, щорічні площі посіву складають понад 45 млн/га. Його вирощують понад 85 країн світу.

Доцільність вирощування сорго в посушливих і напівпосушливих районах обумовлюється його високою продуктивністю, універсальністю використання. Корм з цієї культури можна згодовувати всім видам свійських тварин. Зерно за поживною цінністю майже не поступається зерну кукурудзи.

Метою та завданням даної курсової роботи є обґрунтування технології вирощування сорго цукрового в умовах ФГ «Оріон», запровадження новітніх способів вирощування даної культури, використання науково-обґрунтованих технологій, розроблення оптимального поживного режиму посівів, внаслідок внесення мінеральних добрив, підвищення економічної ефективності з метою отримання максимального прибутку.

Завданнями курсового проекту є:

1) зробити огляд літературних джерел з технології вирощування сорго цукрового;

2) розробити систему удобрення під сорго цукрове;

3) розробити систему обробітку ґрунту під сорго цукрове;

4) описати підготовку насіння сорго цукрового до сівби;

5) визначити норму висіву сорго цукрового;

6) розрахувати дійсно можливу урожайність сорго цукрового в ФГ «Оріон» Кривоозерського району Миколаївської області;

7) описати догляд за посівами сорго цукрового;

8) обґрунтувати технологію збирання врожаю сорго цукрового в умовах ФГ «Оріон» Кривоозерського району Миколаївської області.

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Походження, поширення і господарське значення сорго цукрового

Походження і поширення. Сорго є найважливішою кормової, технічної та продовольчою культурою, яка займає широкий ареал обробітку в усьому світі. Поширення її в країнах Африки, а також велика різноманітність зустрічаються дикорослих форм на цьому континенті свідчить про те, що батьківщиною зернового сорго є великі простори Африки [3].

На єгипетських стародавніх пам'ятниках, побудованих за 2200 років до нашої ери, виявлені малюнки прибирання і знайдені зерна сорго, що свідчить про обробітку цієї культури з незапам'ятних часів.

Стародавність його підтверджується пам'ятниками старовини і в країнах Східної і Південної Азії, тому в літературі є вказівки на те, що деякі форми його мають індійське походження, де обробітком займалися близько 3000 років до нашої ери. У Китаї культура сорго була відома за 2000 років до нашої ери. Тому походження сорго може бути в рівній мірі пов'язане з Африкою, Індією і Китаєм, де землеробська культура виникла самостійно.

На Європейському континенті про культуру сорго дізналися набагато пізніше. Перша згадка про неї міститься в описі «Природній історії в 37 книгах» Плінія Старшого (23-79 рр.), де повідомляється, що сорго було завезено в Рим з Індії та Єгипту.

На початку 2000 років у світовому землеробстві площі зернового сорго склали 44,5 млн. га, а валові збори зерна близько 60 млн. тонн. Воно займає п'яте місце після пшениці, рису, кукурудзи та ячменю і третє серед зернофуражних культур. Сюди не входять посіви цукрового сорго і сорго-суданкового гібридів [1].

Збільшення посівних площ сорго за останні роки на континентах, особливо в Африці, пов'язане з винятковою посухо-і жаростійкість і невибагливістю до грунтів. Ось чому ареал його обробітку охоплює величезні території, розташовані на південь від 50-й паралелі в Північному і на північ від 50-й паралелі в Південній півкулі. Сорго вирощують на всіх континентах світу для кормових цілей, а в посушливих районах частина його зерна використовується в їжу людини.

Підраховано, що зерно сорго, щорічно отримується в країнах Азії і Африки, використовують в їжу протягом року понад 200 млн. чоловік. Тут сорго основна хлібна рослина, з яким пов'язане життя мільйонів людей, починаючи з найдавніших часів і до наших днів.

Батьківщина сорго Екваторіальна або Північно-Східна Африка. Похідними центрами походження вважають Індію і Китай, звідки воно було завезено в інші країни. У Індії сорго вирощують з 3-го тисячоліття до нашої ери, у Китаї та Єгипті з 2-го тис. до н. е. В Європу культура була завезена в 15 столітті, до Америки в 17 столітті. Сорго відвіку вирощують в Середній Азії. На півдні Східної Європи з 19 століття.

Світова площа посіву сорго близько 50 млн га. На значних площах його вирощують в Африці, Індії, Китаї, США, країнах Близького Сходу і в деяких європейських країнах. У світовому землеробстві середня врожайність зерна сорго за 2016-2017 роки становить 15 ц/га [12].

В Україні сорго вирощують переважно як кормову культуру на зерно і зелену масу на площі понад 85 тис. га. Основні площі посіву розміщені в південних посушливих областях: Миколаївській, Херсонській, Одеській, Дніпропетровській та ін. Середня врожайність становить за 2016-2017 роки 12,5-14,5 ц/га. У передових господарствах збирають по 45-50 ц/га зерна і 250-300 ц/га зеленої маси.

Господарське значення. Сорго належить до високоврожайних культур. Його широко використовують як зернову і кормову культуру. Цукрові сорти сорго, стебла яких містять понад 10% цукру, є цінною сировиною для виготовлення патоки, цукрових сиропів, спирту тощо. У Південній Африці та Азії трапляється багато диких форм сорго, подібних до поширених у культурі [5].

Зелена маса і сіно сорго цінний корм для молодняку і молочних корів. Сорго має вищу врожайність зерна, ніж у ячменю. Воно є цінною силосною культурою. За поживними якостями силос із сорго не поступається кукурудзяному. Так, 100 кг зерна сорго відповідає 118,8 кормової одиниці, зеленої маси 23,5 і силосу 22 кормовим одиницям.

Однак у молодих рослинах і отаві сорго може накопичуватися ціанідна кислота, вміст якої понад 0,1% токсичний для тварин. Сорго висівають у сумішках із зернобобовими (соєю, викою, чиною, бобами), кукурудзою.

Як просапна культура сорго є добрим попередником для інших культур. Вирощують його також у кулісних парах для снігозатримання.

Сорго хлібна, технічна і кормова рослина. Зерно містить 61-68 % крохмалю, 7,8-16,7 % білка, 1,7-6,5 % жиру. З нього виробляють борошно, крупу, спирт, крохмаль та інше. Із стебел цукрового сорго (містить до 18 % цукру) отримують патоку (сорговий мед) [5].

Зерно і зелену масу використовують на корм великій рогатій худобі. Солома використовується як сировина для виробництва паперу, картону, плетених виробів, віників, нею вкривають дахи, використовують на паливо, для загорож. З сухих стебел деяких видів отримують червону фарбу для обробки шкір. Треба зважати на те, що молоді рослини багатьох видів сорго отруйні.

1.2 Морфобіологічні та екологічні особливості

Ботанічна характеристика. Рід сорго (Sorghum Pers.) об'єднує багато видів, різновидів одноі багаторічних сортів. Дикоросле сорго (S. halepense) поширене як багаторічний бур'ян у Середній Азії і Закавказзі.

Коренева система. Коренева система сорго мичкувата, сильно розвинена, проникає в грунт на 150-200 см. На рослинах утворюються повітряні корені. Завдяки доброму розвитку кореневої системи сорго росте на різних типах ґрунтів, наприклад на солонцях [].

Стебло. Стебло сорго прямостояче, гладке, усередині заповнене м'якою паренхімною тканиною. Довжина стебла в зернового сорго варіює в широких межах: від 50-60 см у карликових форм до 160-200 см у високорослих.

У даний час селекціонери створюють короткостеблові сорти і гібриди (90-120 см) з укороченими міжвузлями. Такі сорти і гібриди відрізняються високою технологічністю і гарною зерновою продуктивністю. Як і в інших злаків, ріст стебла йде інтеркалярно, тобто від основи міжвузлів.

Кількість міжвузлів генотипові обумовлені і є сортовою ознакою, що характеризує тривалість вегетаційного періоду. Найчастіше ранньостиглі форми формують не більше 6-8 надземних вузлів, тоді як у пізньостиглих кількість вузлів досягає 15 і більше. Нижні міжвузля короткі, а верхні мають велику довжину. Для зернового сорго велике значення мають самі верхні міжвузля: чим вони довші і чим більше висунуто волоть з піхви верхівкового листка, тим краще для механізованого комбайнового збирання.

Листки сорго складаються з листкової пластинки, розташованої під прямим або гострим кутом до стебла, і листової піхви, яка охоплює стебло від одного до іншого вузла. По розмірах і тривалості життя листки сорго неоднакові [21].

Якщо взяти сорт із 11 листками, то їх умовно можна розподілити на чотири групи; 1-4-й найбільш дрібні листки з довжиною 25-40 см і шириною 1,5-3,0 см ці листки частково висихають до фази цвітіння; 5-6-й середні по розмірах (довжина 45-55, ширина 3,5-5,0 см); 7-9-й найбільш великі (довжина 60-70, ширина 6-7 см); 10-11-й середні по довжині (45-55 см), але по ширині які наближаються до великого (6-6,5 см).

Усі три останні групи зберігають зелене забарвлення від своєї появи до повної стиглості зерна. Листки сорго, таким чином, здійснюють фотосинтез до кінця вегетаційного періоду, що обумовлює деякі особливості формування зернівки і збирання врожаю.

Середня площа листів за весь вегетаційний період складає 23-25 тис. м2/га, тобто фотосинтетичний потенціал у сорго при 120-денній тривалості вегетаційного періоду складає 2,7-3,0 млн. м2/га днів.

Максимальна площа листків формується в період від викидання волоті до цвітіння і складає в перерахунку на одну рослину від 2100 до 3100 см2. Врожайність сорго знаходиться в тісній кореляційній залежності від площі листкової поверхні.

Суцвіття в зернового сорго волоть з добре вираженою центральною віссю. Довжина волоті міняється в залежності від умов вирощування і коливається від 15 до 35 см. Від головної осі відходять галузі першого, другого, третього і т.д. порядків. У нижній частині волоті розгалуження більш складне і багато-порядкове, чим у верхній.

У залежності від довжини галузей, щільності розташування і характеру гіллястості волоті набуває різну форму і щільність. По щільності їх поділяють на стислі і комові, за формою на овальні, циліндричні, округлі, яйцеподібні, пірамідальні, веретеноподібні й ін., по положенню до стебла прямостоячі і зігнуті. Зігнуті волоті характерні для джугари і є небажаними, тому що утрудняють збирання врожаю через попадання великої кількості листків у барабан [21].

Плід сорго зернівка найрізноманітнішої форми і забарвлення. Найчастіше зернівка має округлу, сплюснуту форму і пофарбована в кремовий, білий, червоний або коричневий колір. Іноді зернівка має плямисте забарвлення, що є наслідком тісного контакту з інтенсивно пофарбованими лусочками.

Процес формування й особливо дозрівання зернівки проходить повільно. Так, у наших дослідах час від цвітіння до дозрівання в різні роки складало 40-55 днів. Зернівка досягає максимальної маси (по сухій речовині) тільки до фази повної стиглості. По нашим даним, до фази молочно-воскової стиглості в зернівці акумулюється тільки 83-85% сухої речовини від максимальної кількості, а у восковій стиглості 93-95%.

З приведеної динаміки нагромадження в зернівці сухої органічної речовини видно, що максимальної величини маса 1000 абсолютно сухого насіння досягає при вологості зерна в межах 22-27 %, тобто у фазі повної стиглості. Темп нагромадження сухої речовини в зернівці залежить від погодних умов.

Маса 1000 зерен у сорго коливається в досить широких межах від 17 до 50 г. Але в більшості районованих сортів і гібридів це коливання значно менше і становить 20-29 г [6].

Зерно сорго дозріває зверху вниз як у цілому по всій волоті, так і окремо по гілочках. При дозріванні зерно практично не обсипається, навіть у випадку деякого перестою на корені.

Вимоги до температури. Як уже було відзначено, сорго походить із країн з жарким кліматом. Тому в ході багатовікового окультурення воно придбало властивість високої вимогливості до тепла. У наших умовах сорго є самою теплолюбивою культурою, перевершуючи в цьому відношенні навіть рис. Мінімальна температура проростання для зернового сорго складає 9-10°С. При температурі ґрунту 8°С насіння не проростає зовсім, пліснявіє і гине. У цьому відношенні воно відрізняється від цукрового сорго більш високою вимогливістю до тепла, тому що містить менше таніну, що охороняє насіння від пліснявіння і псування [8].

Про теплолюбність сорго свідчить і той факт, що при температурі 0°С росткові процеси в сходів припиняються, а при мінус 1-2°С рослини гинуть. Слабка стійкість сорго до низьких температур у фазі сходів є наслідком високої обводненості перших листків і незначним вмістом у них цукру. Слід зазначити, що вміст цукру у листках сходів сорго залежить від глибини посіву. При мілкому посіву сходи мають більш широкий і короткий листок у порівнянні з глибокою. Такий листок, як показали аналізи, містить менше води і більше цукру, що підвищує холодостійкість рослин.

Більшість учених, що вивчали холодостійкість зернового сорго, відзначають наявність взаємозв'язку між забарвленням насіння і чутливістю рослин до знижених температур під час проростання і появи сходів. Установлено, що білозерневі форми, як правило, менш холодостійкі, чим зразки з інтенсивним фарбуванням насіння. Очевидно, це пов'язане з тим, що останні мають більш високий вміст таніну, який інгібує розвиток мікрофлори на насіннях [21].

Вимоги до вологи. Проведені дослідження анатомічної будівлі тканин листків сорго показали ксероморфну їх структуру. Вони мають густу мережу жилок, стебла покриті восковим нальотом, у клітин епідермісу невеликі розміри і їх зовнішні стінки стовщені. Могутня коренева система здатна засвоювати вологу з нижніх горизонтів ґрунту. Усе це свідчить, що сорго високо засухостійка культура. Перші ознаки невимогливості до вологи сорго виявляє вже в період проростання, коли воно витрачає води тільки 35-40% від маси насіння, тоді як жито витрачає 85%, а горох 95%.

При ґрунтових і повітряних засухах сорго припиняє ріст і переходить у «анабіотичний» стан, тобто життєві процеси загасають, але рослина здатна в будь-який момент їх активізувати при настанні відповідних умов. Установлено, що клітин, які знаходяться у усті сорго здатні відновлювати тургор навіть після двотижневої посухи. У кукурудзи ж необоротний параліч усть настає вже після 7-денної посухи.

Споживання води рослинами сорго йде нерівномірно; велику її частину вони використовують у відносно короткий проміжок часу 10 днів до початку вимітання 10 днів після цвітіння. Цей період звичайно становить 25-30 днів, тобто 20-25% усього вегетаційного періоду, а витрата вологи досягає 45-50% від загального водоспоживання [9].

У вегетаційних сосудах споживання вологи і її витрата на утворення одиниці сухої речовини не такі, як у польових умовах, але все-таки приведені дані відбивають загальну закономірність. На період вимітання цвітіння приходиться більш 65 % усієї витрати води, але транспіраційний коефіцієнт у цей період був мінімальним, а продуктивність фотосинтезу досягала максимуму.

Транспіраційний коефіцієнт, у сорго складає 220-320. Коливання цієї величини обумовлені вологістю ґрунту в період вегетації, умовами тепло -забезпеченості, особливостями сорту чи гібрида.

Вимоги до світла. Тривалість дня, інтенсивність і склад сонячного світла є важливими екологічними факторами для сорго - це виключно світлолюбна культура короткого дня.

Степова зона України - досить підходящий регіон для задоволення потреб сорго у світловому факторі [12].

Найбільш інтенсивно процеси асиміляції протікають у сорго при відсутності взаємного затінення листків. Регулювати ступінь освітлення листків можна за допомогою підбирання відповідної ширини міжрядь, направлення рядків і густоти стояння рослин на одиниці площі.

При надмірному загущенні і взаємному затіненні рослини сорго утворюють подовжені перші міжвузля і таким чином різко знижують стійкість до полягання. Крім того, при загущенні більша частина сонячної радіації відсвічується верхніми листками, а вглибину посіву її проникає не більше 15-20%.

Вимоги до ґрунту. Сорго є невимогливою до ґрунту культурою і здатна добре зростати на чорноземах і каштанових ґрунтах різного механічного складу. Краще сорго почуває себе на родючих середньо-суглинистих карбонатних чорноземах. Непогані результати воно дає і на легких по механічному складу ґрунтах. На думку американських учених, урожайність цієї культури в більшій мірі залежить від родючості ґрунту, чим від її фізичного стану.

Невисока вимога сорго до ґрунту дозволяє використовувати його в якості першої культури при освоєнні еродованих схилів. Непридатні для сорго можна вважати тільки надмірно зволожені заболочені ґрунти з близьким заляганням ґрунтових вод.

Особливості росту і розвитку. Нормальний життєвий цикл сорго складається з ряду періодів, що характеризуються якісними змінами біохімічних реакцій фізіологічних функцій і органо утворюючих процесів.

У розвитку рослин можна виділити два основних періоди: формування вегетативних органів коренів, стебел і листків; утворення генеративних органів - суцвіть, квіток і органів розмноження (насіння). У сорго проходить 12 етапів органогенезу [12].

1.3 Технологія вирощування

Попередники. Сорго на початку вегетації росте повільно і пригнічується бур'янами. Тому кращими попередниками для нього є просапні культури, кукурудза, зернобобові, а також озимі, які висівали по чистих парах. Сорго є добрим попередником для ярих зернових, а на півдні України після ранньостиглих його сортів висівають також і озиму пшеницю.

В виробничих умовах степу України сорго розміщують в основному після озимих і ярих культур, зернобобових і баштанних.

При належній культурі землеробства соргові культури в монокультурі не знижують врожайність, тому сорго можна вирощувати на одному полі впродовж 3-5 років.

За 8-річними даними Інституту сільського господарства степової зони встановлено, що при внесенні добрив на гербіцидному фоні сорго можливо вирощувати в беззмінних посівах без зниження врожаю. Зернова продуктивність сорго при цьому була не нижча, ніж при його вирощуванні в сівозміні: зайнятий пар - озима пшениця - озима пшениця - сорго.

Так у ФГ «Оріон» при сівбі сорго після кукурудзи на зерно, збирають в особливо посушливі роки 150-170 ц/га зеленої маси [4].

Система обробітку грунту. Обробіток ґрунту при вирощуванні сорго по інтенсивній технології повинен сприяти, в першу чергу поліпшенню фізико-механічних, агрофізичних якостей від яких залежить водний баланс, тепловий режим, ступінь аерації, інтенсивність біологічних процесів і відповідно поживний режим.

Важливим фактором в житті рослин, що частіше знаходиться в мінімумі, є запаси води у ґрунті, тому значимість того чи іншого способу обробітку ґрунту визначається його впливом на накопичення, збереження і раціональне використання їх для створення високих врожаїв вирощуваної культури.

Основний обробіток ґрунту. Найбільш розповсюдженими попередниками сорго є зернові культури, одним із перших заходів у загальній системі обробітку ґрунту повинно бути лущення стерні. Це призводить до зниження випаровування води, сприяє зменшенню поверхневого стоку і збільшенню проникнення у ґрунт опадів, провокує до проростання насіння бур'янів, сходи яких знищуються наступним лущенням.

Лущать стерню дисковими лущильниками безпосередньо після збирання попередника на глибину не менше 7-8 см. На полях, забур'янених багаторічними її доцільно збільшувати до 10-12 см, бажано це проводити у дві фази: безпосередньо після збирання посередника на глибину 7-8 см і в період появи сходів бур'янів на 10-12 см [4].

В якості обов'язкового прийому зяблевого обробітку ґрунту проводиться лущення відразу після збирання попередника на глибину не менше 8, а в окремих випадках її збільшують до 9-10 см. На полях, забур'янених багаторічними бур'янами, в тому числі гірчаком рожевим, до оранковий обробіток включає дискування до 14-15, а при сильному забур'яненні лущення замінюють чизелюванням до глибини 18-20 см. Необхідно проводити не менш як два рази за 15-16 днів до основної оранки поля.

Традиційний обробіток ґрунту під основні культури - це зяблева оранка з оборотом пласта. Але заслуговують на увагу і інші способи основного обробітку - плоскорізний і мілкий способи. Особливого значення набувають вони в умовах водної і вітрової ерозій ґрунту. Використовують плуги ПЛН-5-3, які агрегатують з тракторами МТЗ-82, Т-150К та іншими рівносильними за тяговим класом тракторами [4].

Способи обробітку ґрунту мають вельми важливе значення як засіб, суттєво впливаючий на накопичення і раціональне використання води - одного із основних факторів, що найчастіше визначає ступінь продуктивності культури.

Способи обробітку ґрунту впливають на висоту і кущистість рослин. Як правило, приріст у висоту інтенсивнішим був на ділянках із оранкою. Здатність рослин до утворення додаткових стебел із вузла кущіння при оранці з оборотом пласту дещо більша, ніж при плоскорізному обробітку.

Передпосівний обробіток. Раціонально, гарно проведена передпосівна підготовка ґрунту має одне з найважливіших значень у комплексі агротехнічних прийомів прогресивної технології вирощування культури.

Це обумовлено дрібнонасінність, теплолюбністю сорго, а також повільним приростом надземної його маси в початкові періоди життя, це складає загрозу пригнічення рослин більш швидкоростучими бур'янами. Деякі спеціалісти вважають, що за рахунок ретельної підготовки ґрунту в оптимальні строки врожаї сорго можна підвищити на 25-30%.

Одним із перших заходів у системі передпосівного обробітку ґрунту є ранньовесняне боронування. Важливість його у посушливих умовах особливо висока [4].

Тому боронувати важкими боронами впоперек або по діагоналі до напрямку оранки необхідно по можливості раніше, вибірково по досягненні ґрунтом фізіологічної стиглості.

Система удобрення. Сорго як високопродуктивна культура виносить з врожаєм велику кількість поживних речовин і поповнює їх за допомогою внесення добрив є одним із важливих елементів прогресивної технології його вирощування.

Азотні і азотно-фосфорні добрива, внесені в стороні і глибше від насіння, позитивно впливають на проростання їх, підвищуючи (середні за 4 роки) польову схожість на 10-11%. При цьому період від сівби до появи сходів скорочується на 2-3 дні. Вельми сприятливо впливає на польову схожість насіння повне мінеральне добриво (по 60 кг/га діючої речовини) при локальному його внесенні на глибину 8-10 см. перед сівбою.

Фосфорні і азотні добрива внесені з насінням негативно впливають на польову схожість. Польова схожість насіння при сумісному внесенні з ним добрив зменшується на 14-15%, а у вологі роки і більше.

Тривалість періоду сівба-сходи суттєво збільшується - в окремі роки затримка з'явлення сходів складає 3-10 днів. Сумісне внесення добрив з насінням негативно впливає не тільки на польову схожість насіння, а і на величину врожаю. Відповідно удобрення доцільно вносити в стороні і глибше від насіння, а також локально. Кожен центнер внесених таким способом добрив відгукується приростом врожаю в 3-3,6 рази більше, ніж при внесенні повного мінерального добрива в розсів під культивацію.

Сорго також добре відзивається на органічні добрива, а також суміш їх з мінеральними. Як показують багаторічні дослідження при внесенні восени під оранку 10 т/га гною і N10P10 весною при сівбі розміщуючи їх глибше і в стороні від насіння, прибавки врожаїв зерна склали 4,2 ц/га, а в окремі роки по 9,8 і 9,6 ц/га зерна [5].

В результаті вивчення норм, співвідношення мінеральних добрив, під зяблеву оранку, встановлено, що найбільш високі врожаї зерна отримані при внесенні повного мінерального добрива N60-90 P60-90 K30.

Підготовка насіння. Для сівби відбирають очищене, відкаліброване якісне насіння з високою схожістю. Щоб захистити від ураження хворобами і пошкодження шкідниками на початкових фазах росту, насіння обов'язково протруюють [3].

На 2016 рік в Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні, зареєстровано 84 сорти і гібриди соргових культур, з них 55 вітчизняної селекції, з яких 23 створені в Інституті сільського господарства степової зони (ІСГСЗ), в т. ч. 7 сорго зернового, 2 соризу, 2 сорго віничного, 4 сорго цукрового, 3 сорго суданського, 5 сорго-суданкових гібридів.

На сьогодні виробництву пропонуються наступні сорти та гібриди селекції Інституту сільського господарства степової зони: сорго цукрове Довіста, Троїстий, Силосне 42, Сиваський 85 [19].

Спосіб сівби пунктирний широкорядний із міжряддями 45-70 см. У південному Степу густота стояння рослин зернового сорго перед збиранням урожаю повинна становити 80-100 тис., у північному - 120-140 тис./га. Для зони Степу оптимальна густота цукрового сорго становить 180-200 тис., віничного 250 тис. рослин/га. На насінницьких широкорядних посівах суданської трави висівають 400-600 тис. схожих насінин/га.

Слід зазначити, що загущення посівів небезпечніше, ніж зрідження, тому що сорго здатне кущитися та деякою мірою компенсувати зрідженість стеблостою. Надмірне кущення зумовлює нерівномірність дозрівання волотей і збільшення вологості зерна.

Науково обґрунтований вибір строків сівби сорго залежить від ґрунтово-кліматичних умов, стану ґрунту, його вологості, біологічних особливостей сортів і гібридів, призначення посіву і специфічних умов вирощування [4].

Для сівби необхідно використовувати добре виповнене, вирівняне за розмірами і масою насіння. Проростати насіння сорго починає при температурі 8°С. При цьому період від сівби до сходів триває до 30-35 діб, внаслідок чого знижується польова схожість, сходи з'являються неодночасно і зріджені.

Оптимальні умови для проростання насіння настають, коли в ґрунті на глибині 10 см температура становить 12-15°С. В таких умовах сходи з'являються через 8-10 діб після сівби. При внесенні ґрунтових гербіцидів та інкрустації насіння середньота пізньостиглі сорти і гібриди можна висівати на 5-7 діб раніше оптимального строку.

Ранньостиглі сорти краще використовують ґрунтові запаси вологи і теплові ресурси зони для формування високої продуктивності при висіві їх насіння з 5-10 травня по 20-25 травня.

Глибина загортання. Оптимальною глибиною загортання насіння при сівбі у ІІІ декаді квітня - І декаді травня є 4-5 см, а при сівбі 20-25 травня і відсутності вологи в посівному шарі ґрунту її можна поглиблювати до 6-7 см.

Необхідно відмітити, що цукрове сорго і сорго-суданкові гібриди відносно пластичніші до строків сівби. Практично однакові врожаї зеленої маси отримані при сівбі як в оптимальні строки, так і протягом 30-40 діб після них.

Встановлено, що продуктивність соргових культур різних груп призначення має істотні коливання за роками, в зв'язку з накопиченням продуктивної вологи в ґрунті в осінньо-зимово-весняний період і кількістю опадів під час вегетації культури [1,19].

Вагові норми висіву соргових культур коригуються залежно від маси 1000 насінин, їх посівних кондицій та якостей.

Оптимальна густота стояння для зони Степу України для зернового сорго становить 140-160 тис. схожих насінин на 1 га, цукрового сорго - 180-200 тис., віничного - 250 тис. схожих насінин/га.

На насінницьких широкорядних посівах суданської трави висівають 400-600 тис. схожих насінин, а при суцільному рядковому способі (на сіно чи зелений корм) - до 2,5-3,0 млн схожих насінин/га.

Для сівби сорго використовують сівалки СПЧ-6М, СПЧ-8М, СУПН-8, УПС-8, бурякові, овочеві та останні моделі знарядь зарубіжного виробництва. Незважаючи на кондиційність насіння, при сівбі обов'язково додаються страхові надбавки до 60-65%.

Догляд за посівами. Догляд за посівами сорго є однією з умов одержання високої урожайності. Через повільний ріст у початковий період рослини сорго зазнають пригнічення з боку бур'янів, які інтенсивно розвиваються на цей час. Тому одним із перших агротехнічних прийомів є боронування посівів легкими зубовими боронами за 4-5 діб до появи сходів, коли паростки сорго ще за 3-4 см від поверхні ґрунту, а сходи бур'янів знищуються зубками борін. Якщо після сівби випадають рясні дощі, і утворюється ґрунтова кірка, яка згубно впливає на отримання одночасних сходів, її обов'язково руйнують боронами. Коли паростки сорго менше, ніж за 1 см від поверхні ґрунту, проводять прикочування з метою руйнування кірки.

У зв'язку з тим, що сходи бур'янів з'являються неодночасно, боронувати посіви доцільно і після появи сходів сорго. Його проводять 1-2 рази залежно від забур'яненості та густоти посівів: перше коли рослини сорго мають 4-5 листків, друге у фазі 6-7 листків у культури. Боронувати краще в другій половині дня, коли рослини менше пошкоджуються. Швидкість агрегату не повинна перевищувати 4-5 км/год.

Досить ефективне боронування сітчастими і легкими боронами, які зменшують пошкодження рослин сорго. Необхідно відмітити, що найбільш ефективно діє боронування у період, коли бур'яни перебувають у фазі паростків («білих ниток») [19].

Міжрядний обробіток проводять з метою знищення бур'янів і розпушування ґрунту. Для зменшення присипання рослин землею доцільно використовувати спеціальні щитки, які встановлюються поряд з робочими агрегатами. Останню культивацію міжрядь проводять із підгортачами, що сприяє формуванню повітряних коренів і зменшенню вилягання рослин.

До сівби або відразу після неї застосовують ґрунтові гербіциди. Найбільш ефективним серед них є Прімекстра Голд 720SС к. е. (2,5-3,5 л/га).

По вегетуючих рослинах для знищення дводольних бур'янів вносять гербіциди: 2,4-Д амінна сіль (0,9-1,7 л/га), Луварам 50 % в. р. к. (1,2-1,6 л/га), 60 % в. р. к. (1,0-1,3 л/га), Діален (0,8-1,2 л/га), Агрітокс в. р. 50 % (0,7-1,7 л/га), Пік 75WС в. г. (15-20 г/га), а також Ладок новий (2,5-3,0 л/га). Обробляти посіви цими гербіцидами, крім останнього, необхідно при появі 3-5 листка у сорго. При застосуванні у пізніші фази (6-8 листків) гербіциди згубно діють на рослини сорго.

Боротьба зі шкідниками. Серед шкідників сорго найбільшої шкоди завдають личинки коваликів (дротяники), чорниші (несправжні дротяники), гусениці кукурудзяного метелика та попелиці. Їх кількість і розвиток хвороб знижується при правильному чергуванні культур в сівозміні. Висів сорго не раніше як через три роки по пласту багаторічних трав зменшує зрідження сходів дротяниками і несправжніми дротяниками.

Для захисту сходів від них (при чисельності більше 3-5 особин на 1 м2) та інших шкідників сходів одночасно з протруюванням фунгіцидами насіння обробляють інсектицидним препаратом Круїзер 350 РS, т. к. с. (4,0 л/т).

Великої шкоди посівам зернового сорго, від появи сходів і до фази повної стиглості зерна, завдає злакова попелиця. Особливо небезпечні пошкодження молодих рослин. Найбільш ефективним заходом проти шкідника є обробка посівів Бі-58 (1,0-1,2 кг/га).

Підгризаючі совки пошкоджують кореневу систему, листки і стебла молодих рослин сорго. Для запобігання цьому необхідно тримати посіви в чистому від бур'янів стані. Якщо на посівах з'явились гусениці совок, які на початку свого розвитку селяться і живляться на бур'янах, їх необхідно знищити обприскуванням інсектицидами.

Боротьба із хворобами. Що стосується хвороб, то сорго дуже рідко ними уражується. В окремі роки сорго може інфікуватися летючою сажкою. В уражених рослинах сорго, замість нормальної волоті, з'являється маса спор, спочатку вкритих сіруватою оболонкою, які потім розпорошуються. Тверда сажка уражує лише зав'язі квіток сорго. Інфіковане зерно має вигляд подовжених брудно-сірих мішечків, які легко розчавлюються і, замість ендосперму, містять чорну масу сажкових спор [19].

Корені і стебла сорго можуть уражуватись, відповідно, кореневою і стебловою гнилями.

Збирання. Час і способи збирання врожаю сорго визначаються його призначенням (на зерно, силос, зелений корм), а також наявністю в господарствах машин для збирання врожаю.

Збирання сорго цукрового (кормового) на силос необхідно розпочинати у фазі молочно-воскової стиглості і закінчувати при восковій стиглості зерна. В цей період силосна маса містить найбільше кормових одиниць і оптимальну кількість вологи (біля 70%), що дає можливість проводити силосування практично до повної стиглості зерна. Крім того, збирання врожаю зеленої маси пізніше настання воскової стиглості значно менше погіршує якість силосу, ніж раннє збирання [19].

Заготівля силосу із сорго цукрового в надранні строки призводить до втрат поживних речовин - в середньому до 25%. Для збирання цукрового (кормового) сорго використовують наявні силосозбиральні комбайни.

Подрібнена зелена листостеблова маса повинна мати довжину в межах 6-8 мм. За таких умов вона добре силосується і краще поїдається тваринами. Силосна маса цукрового сорго містить до 15-18% цукрів. Вона є покращуючим елементом для культур, які погано силосуються. Тому пізньостиглі сорти і гібриди цукрового сорго доцільно збирати одночасно з кукурудзою на зерно, змішуючи пошарово суху листостеблову масу зернової кукурудзи з соковитою масою сорго.

Цукрове сорго, яке вирощується на зелений корм, розпочинають збирати за 7-10 діб до викидання волотей. Запізнення зі збиранням призводить до погіршення якості корму (збільшується вміст клітковини, зменшується наявність протеїну, погіршується перетравність корму). При ранніх строках збирання зелена маса містить більше протеїну, але має значно нижчу врожайність. При своєчасному збиранні сорго на зелений корм і сприятливих погодних умовах в другій половині літа воно формує другий укіс (отаву), а в умовах зрошення - 2-3 укоси зеленої маси.

Окрім кормових цілей сорго цукрове використовують для виготовлення цукрових сиропів, цукру, харчових добавок та для інших цілей.

2 ПРИРОДНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСТВА

2.1 Місце розташування

Центральна садиба ФГ «Оріон» знаходиться в селі Червоне Кривоозерського району Миколаївської області на відстані 192 км від м. Миколаєва.

Напрямок розвитку господарства-зерново-м'ясо-молочне.

Господарство має вигідне економічне положення, так як воно розміщене недалеко від залізничної станції, яка входить до складу областного центру.

Сполучення з районним центром як через автошляхи (що мають добре асфальтоване покриття), так і через залізницю, це дає змогу зменшувати затрати на перевезення сільськогосподарської продукції до пунктів прийому, що знаходяться у місті Миколаєві.

Також господарство має невеликі затрати при доставці придбаних добрив, засобів захисту рослин. Має можливість залучення до роботи спеціалістів які проживають у місті.

2.2 Ґрунтово-кліматичні умови

Кліматичні і природні умови року. Згідно агро кліматичного районування області територія господарства розташована в (третьому) південному агрокліматичному районі, який характеризується помірно жарким дуже посушливим кліматом.

Основні кліматичні показники приведенні нижче в таблицях відповідно до агрокліматичного довідника по Миколаївській області.

Розподіл опадів за даними метеостанції наведений в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Розподіл опадів за даними метеостанції, мм

Роки

Місяці

Сума опадів

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

за рік

вегетація

2015

22

19

22

32

41

55

57

43

29

32

28

34

414

225

2016

23

21

25

33

45

60

60

45

27

30

33

36

438

237

2017

37

31

33

31

42

63

62

40

38

26

-

-

403 +

(11)+

(12)

245

Середня

27

23

26

32

43

59

59

42

31

29

32

38

445

236

За останні три роки, найбільша кількість опадів випала у 2016 році, кількість опадів становила 438 мм в рік. Найбільш посушливим роком є 2015, так як випала найменша кількість опадів. У 2015 році випало 414 мм опадів.

Найбільше опадів припадає на літньо-осінній період у вигляді злив. Опади за середніми багаторічними показниками становлять близько 445 мм в рік.

В районах степу потрібно вживати заходи по нагромадженню та накопиченню вологи в ґрунті, щоб отримати найбільшу ефективність вирощування сорго цукрового.

Середньомісячна температура повітря за даними метеостанції наведена у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Середньомісячна та річна температури повітря м. Миколаїв.

Місяць

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

Середня за

веге-тацію

за рік

2015

-5,2

-1,2

3,4

10,8

18,0

22,0

25,1

26,2

17,0

7,9

11

-0,6

21,7

11,2

2016

-2,6

-3,9

2,8

10,7

17,4

21,6

23,9

21,5

17,0

8,8

2,4

2,9

20,9

10,4

2017

-2,8

-7,9

3,7

13,4

20,6

23,8

26,4

23,5

19,0

13

6,4

-2,2

23,6

11,6

Середня
багато-річна

-3,5

-4,3

3,3

11,6

18,6

22,6

25,1

23,7

17,9

10

6,5

-1,9

22,1

11,2

За останні три роки, найбільша середня температура за рік була в 2016 році, становить 11,6°С. Найбільш прохолодний рік - 2015, середня температура становила 10,4°С

Характеристика сезонів року. Весна. Характерною особливістю є інтенсивне підвищення температури повітря. Внаслідок цього настає швидко і зазвичай буває короткою-близько 45 днів,

Весняний період триває в середньому з 11-13 березня по 22-24 квітня. Часто польові роботи-боронування зябу-починаються в першій декаді березня.

Приблизно в третій декаді березня поновлюється вегетація озимих культур і багаторічних трав.

У середньому, останній весняний заморозок у повітрі відзначається 1-2 травня. Навесні часто спостерігаються суховії.

Літо. Помірно жарке. За початок літнього періоду прийнята дата стійкого переходу середньодобової температури повітря через 15°С у бік підвищення і за кінець-в бік зниження.

За багаторічний період спостережень, в середньому, початок літа зафіксовано 7-13 травня, а кінець-15-21 вересня.

В літні місяці в порівнянні з іншими сезонами випадає найбільша кількість опадів, цей же період характеризується підвищеною грозовою активністю, яка супроводжується в ряді випадків зливами великої сили.

Осінь. Зазвичай буває короткою, теплою і часто засушливою. Ознакою початку осені є стійкий перехід середньодобової температури повітря і грунту через 10°С в сторону зниження. У більшості випадків цей перехід спостерігається 11-12 жовтня.

За кінець осені приймається стійкий перехід середньодобової температури повітря через 0, який-настає 24-25 листопада. Тривалість осені по температурному признаку складає всього 44-48 днів.

У середньому за багаторічний період в повітрі заморозки наступають 6 жовтня. Найбільш ранні заморозки відзначалися 6 вересня, найбільш пізні-I листопада. Опади у вересні та жовтні спостерігаються у вигляді дощу, а в листопаді мають змішаний характер.

Зима. Буває переважно короткою з частими відлигами і нестійким сніжним покривом. Опади у зимові місяці випадають переважно у вигляді снігу, а й порівняно часто спостерігаються дощі. Сніговий покрив буває стійкий тільки в окремі зими Заметілі на території області спостерігаються рідко.

Грунтовим покрив. Тип ґрунту. Господарство розташоване в Кривозерському природно-сільськогосподарському районі Степу i Північної Правооережно-Дніпровської стороні.

Дані про агрохімічну характеристику ґрунтів господарства наведено в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Агрохімічна характеристика грунтів господарства

№

Площа, га

Тип

грунту і механічний склад

Глибина орного шару,

см

Вміст гумусу,

%

рН

Вміст поживних речовин,

мг на кг грунту

N

Р2О5

К2О

1

588

Чорноземи звичайні малогумусні пилуватолегкоглинисті на лесах

30

4,55

7,0

8,1

11,5

23,4

2

378

Чорноземи звичайні середньозмиті малогумусні пилуватолегкоглинисті на лесах

30

4,5

6,8

6,7

9,7

30,4

Хімічний склад ґрунту постійно змінюється під впливом життєдіяльності організмів, клімату, діяльності людини. Відтворення родючості можливе за використання різних заходів, що впливають на ґрунт і забезпечують продуктивності земель.

Глибина орного шару чорнозему південного малогумусного легкосуглинкового на лесах становить 30 см, вміст гумусу - 4,5 %, N - 6,8-8,1 мг на 100 г ґрунту, Р2О5 - 9,7-11,5 мг на 100 г ґрунту, К2О - 23,4-30,4 мг на 100 г ґрунту, рН - 6,8-7,2.

2.3 Структура земельних угідь та економічна характеристика господарства

Інформація про склад та структуру земельних угідь господарства представлена в таблиці 2.4

Таблиця 2.4

Структура земельних площ в ФГ «Оріон» станом на 2017 рік

Найменування земель

Площа,га

У % до загальної площі

Всього земельних угідь

966

100,00

В т.ч. с\г угідь

758

78,47

З них-рілля

594

61,49

- пасовища

288

29,81

Лісові площі

40

4,14

Лісосмуги

36

3,73

Інші землі

4

0,41

Під ріллею у ФГ «Оріон» зайнято 594 га, що становить 61,49% від загальної площі, це дає змогу вирощувати досить велику кількість сільськогосподарських культур. У господарстві є великі площі під пасовища - 288 га або 29,81%, лісові площі та лісосмуги, які займають по 4% від загальної площі земельних угідь.

3. АНАЛІЗ РІЛЬНИЦТВА ТА СТАНУ ВИРОЩУВАННЯ КУЛЬТУРИ В ГОСПОДАРСТВІ

3.1 Стан сівозмін господарства

Сівозміною називається науково-обґрунтоване чергування сільськогосподарських культур і парів у просторі і часі.

Сівозміни забезпечують найраціональніше використання орних земель, матеріальних і трудових ресурсів. Вони є організаційно-територіальною основою сталого землеробства. Порушення їх, нехтування елементарними вимогами до чергування культур, біології ґрунту і рослин завдає непоправної шкоди культурі та сталості землеробства, продуктивності землі.

Сівозміна дає можливість розробляти технологію вирощування сільськогосподарських культур з урахуванням їх взаємного впливу, а також післядії кожного заходу, що застосовується під найближчі попередники.

ФГ «Оріон» налічує в своєму складі 594 га ріллі має 2 польові сівозміни :

Номер поля

Сівозміна № 1

Площа

Номер поля

Сівозміна № 2

Площа

га

%

га

%

1

Чорний пар

43

14,48

1

Чорний пар

43

14,48

2

Озима пшениця

41

13,80

2

Озима пшениця

41

13,80

3

Озима пшениця

42

14,14

3

Горох

42

14,14

4

Кукурудза на зерно

44

14,81

4

Кукурудза на зерно

44

14,81

5

Горох

43

14,48

5

Кукурудза на силос

43

14,48

6

Озима пшениця

42

14,14

6

Сорго цукрове

42

14,14

7

Соняшник

42

14,14

7

Соняшник

42

14,14

Всього

297

100

Всього

297

100

Господарство має дві сівозміни по 297 га, які мають по 7 полів у своєму складі.

Проаналізувавши другу сівозміну, де поле сорго цукрового знаходиться на 6-му полі, можна зробити висновок, що розміщення даної культури є не досить вдалим, так як має не досить хороших попередників - представників однієї і тої ж родини - Тонконогих. Це за собою потягне активний розвиток шкідників, спільних бур'янів та хвороб, що і буде основною причиною значного зниження врожайності досліджуваної культури.

Вирощування кукурудзи два роки підряд, а потім на тому ж полі вирощувати сорго цукрове - погана ідея. Пропонує змінити структурний склад сівозміни, помінявши певні поля місцями, для забезпечення найкращих попередників для усіх полів сівозміни.

Перша і друга сівозміни мають бобові культури, таким чином це дещо покращить баланс поживних речовин і гумусу в грунтах.

Вирощуються в ФГ «Оріон» пшениця озима, кукурудза на зерно, горох, соняшник, сорго цукрове, кукурудза на силос.

Сорго цукрове вирощують на кормові цілі.

Сівозміни мають певні недоліки, тому треба реалізувати плани щодо їх ліквідації.

3.2 Структура посівних площ і врожайність сільськогосподарських культур

У результаті розпаювання, в господарстві залишилося 594 га. Землі. Найменування культур та їх врожайність наведені в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Структура посівних площ та врожайність сільськогосподарських культур в умовах ФГ «Оріон»

Показник

Структура посівних площ

Урожайність ц/га

Середня

2015

2016

2017

2015

2016

2017

га

га

га

1.Всього зернових озима пшениця

172

159

166

44

46

48

46

2.Зернобобові: горох

89

84

85

16

20

18

18

3. Просапні культури: кукурудза на зерно

92

89

88

36.0

37.5

-

36.8

4. Технічні культури

соняшник

87

85

84

14.0

9.0

19.0

14

5. Кормові культури

97

85

85

-

-

-

-

Кукурудза на силос

49

44

43

180

220

200

200

Сорго цукрове

48

41

42

150

180

189

173

Чорний пар

89

84

86

-

-

-

-

Всього ріллі

626

583

594

-

-

-

-

Проаналізувавши дані таблиці 3.1 можна дійти висновку, що найбільші площі припадають на вирощування зернових культур, якої як озима пшениця площа якої у 2015 -2017 роках була від 159 до 172 га.

Всього ріллі у ФГ «Оріон» станом на 2017 рік - 594 га, у попередніх роках становила 583-626 га. Площа сільськогосподарських угідь упродовж трьох років практично не змінювалась.

3.3 Посівна площа, врожайність і валові збори культури

Посівна площа, врожайність і валові збори культури наведені в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2.

Посівна площа, врожайність, валовий збір сорго цукрового

<...

Рік

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены