Планування, організація роботи ветеринарної служби

Власне план складається за спеціальною формою, в якій передбачаються такі графи:

- види заходів;

- обсяг робіт на рік, у тому числі поквартально;

- кількість обробок;

- вартість обробки однієї голови;

- загальна вартість обробок.

План має три основні розділи:

А) діагностичні дослідження;

Б) профілактичні щеплення (вакцинації);

В) лікувально-профілактичні обробки.

Методичні вказівки щодо складання плану

План протиепізоотичних заходів розробляють відповідно до принципів планування та вимог, які передбачаються при плануванні ветеринарних заходів.

Для складання плану необхідно:

-- добре вивчити епізоотичну обстановку в господарстві, населених пунктах району по епізоотичному журналу та карті, журналу реєстрації протиепізоотичних заходів, по формах звітності 1-вет, 1-вет А і експертизах лабораторій державної ветмедицини;

-- знати план розвитку громадського тваринництва на майбутній рік із урахуванням обігу стада й кількості поголів'я в особистій власності громадян;

-- володіти методикою планування діагностичних досліджень, профілактичних щеплень і лікувально-профілактичних обробок, а для цього необхідно вивчити діючі інструкції по боротьбі із заразними хворобами та настанови щодо застосування біопрепаратів, антгельмінтиків, інсектицидів, акарицидів та інших препаратів;

-- визначити хвороби, для профілактики яких необхідно передбачати діагностичні дослідження, профілактичні щеплення, лікувально-профілактичні обробки;

-- з'ясувати неблагополучні пункти по заразних хворобах.

Діагностичні дослідженНя

Згідно з діючими інструкціями щодо профілактики та боротьби із заразними хворобами залежно від епізоотичної обстановки передбачається проведення масових профілактичних діагностичних досліджень на туберкульоз і бруцельоз тварин; сап і парувальну неміч коней; лейкоз, трихомоноз і кампілобактеріоз великої рогатої худоби, туберкульоз і пулороз-тиф птиці, гельмінтози тварин, хвороби бджіл та деякі інші хвороби.

Профілактичним алергічним дослідженням на Туберкульоз Підлягають тварини в благополучних по цій хворобі господарствах у такому порядку.

Один раз на рік (І--II кв.) досліджують: велику рогату худобу старше двох місяців у товарних господарствах, яка знаходиться на відгодівлі і в особистій власності громадян; свиней у племінних господарствах, а також, які направляються для комплектування комплексів (основних свиноматок, кнурів і молодняк старше двох місяців).

Два рази на рік (І--IV кв.) досліджують велику рогату худобу (корів, телиць та телят старше 2-місячного віку, бугаїв-плідників) племінних господарств, які поставляють молоко безпосередньо в дитячі лікувальні заклади, санаторії, будинки відпочинку і в торгівлю по прямих зв'язках, а також господарств, які межують із неблагополучними щодо туберкульозу пунктами або в минулому неблагополучних (протягом 4-х років після їх оздоровлення) .

Свиней товарних господарств, а також коней, кіз, овець і собак досліджують на туберкульоз залежно від епізоотичної ситуації.

Дорослу птицю (старше двох років) на племзаводах і селекційно-племінних птахівничих станціях досліджують алергічно туберкуліном для птиці перед отриманням яєць для інкубації -- 20% поголів'я, у промислових птахооб'єднаннях -- не менше 10% поголів'я дорослої птиці і весь ремонтний молодняк старше шестимісячного віку.

Велика рогата худоба (старше 1 року) досліджується на Бруцельоз Серологічно один раз на рік у І--II кварталах, згідно з графіком доставки крові в лабораторію ветеринарної медицини. Обов'язково досліджуються на бруцельоз корови, телиці, вівцематки (які залишились без ягнят), основні свиноматки, а також бугаї, кнурі й барани-виробники (останніх і баранів-пробників досліджують також на інфекційний епідидиміт).

Корів племінних господарств, а також господарств, які поставляють молоко в дитячі й лікувальні медичні заклади, санаторії, будинки відпочинку та торгову мережу по прямих зв'язках рекомендується два рази в рік (I і IV кв.) перевіряти по кільцевій реакції з молоком.

Два рази на рік необхідно серологічно досліджувати на бруцельоз велику рогату худобу в господарствах, які розташовані в неблагополучних зонах і відгінному тваринництві.

На Сап Досліджують коней і лошат старше 6 місяців алергічно раз на рік у II кварталі.

На лейкоз Велику рогату худобу досліджують серологічно (РІД) старше 4_6-місячного віку один раз на рік; бугаїв, а також корів-продуцентів крові біофабрик та біоцехів -- через кожні шість місяців.

У господарствах неблагополучних по лейкозу, поголів'я великої рогатої худоби з 4_6-місячного віку підлягає серологічному (РІД) дослідженню через кожні 30-45 днів. Тварин із позитивною РІД досліджують гематологічно один раз на рік

На Трихомоноз Досліджують бугаїв, корів, телиць парувального віку, які надходять у господарство (племстанцію), не менше трьох разів з інтервалом 10 днів, а бугаїв -- щоквартально.

Дослідженню на кампілобактеріоз підлягають бугаї на станціях штучного осіменіння, у племінних господарствах один раз на 6 місяців триразово з інтервалом у 10 днів (I і IV кв.).

На алеутську хворобу м'ясоїдних Досліджують тварин при підозрі на хворобу.

Гельмінтологічні дослідження На фасціольоз, аскароз, моніезіоз та інші хвороби проводять у І кварталі шляхом відбирання й відправки в лабораторію ветеринарної медицини проб фекалій від 20% поголів'я тварин господарства і 5--10% тварин комплексів.

На Пулороз-тиф проводять дослідження всієї птиці маточного поголів'я шляхом постановки кров'яно-крапельної реакції аглютинації за схемою: при комплектуванні стада, за місяць до збирання яєць для інкубації і надалі не рідше одного разу на квартал.

Діагностичні дослідження на Хвороби бджіл (гнильцеві, акарапідоз, варрооз, браульоз тощо) планують у кінці І та на початку II кварталу.

Тварин, що прибувають у господарство (велика рогата худоба, свині, вівці та ін.), в період профілактичного карантинування обов'язково досліджують на туберкульоз і бруцельоз, а корів і телиць -- на лейкоз, трихомоноз та інші хвороби, залежно від епізоотичної ситуації.

Профілактичні щеплення

Профілактичні щеплення плануються лише в неблагополучних та загрозливих щодо заразних хвороб пунктах.

Неблагополучними пунктами щодо заразних хвороб вважають:

-- по сибірці, емкару, бешисі свиней (ґрунтові інфекції) незалежно від терміну давності реєстрації хвороби;

-- по чумі свиней -- протягом трьох років після останнього вогнища;

-- по ящуру й сальмонельозу -- протягом останніх двох років після реєстрації хвороби;

-- по брадзоту овець, лептоспірозу тварин, хворобі Ауєскі і гельмінтозах -- якщо хвороби тварин реєстрували в минулому році;

-- по бабезіозах -- усі пункти й території пасовищ, де відзначались випадки захворювання тварин і є кліщі-переносники;

-- по інших інфекційних та інвазійних хворобах тварин -- ті пункти, де ці хвороби реєструються в період складання плану.

До Загрозливих щодо заразних хвороб належать пункти, які територіально прилягають до неблагополучних або мають із ними зв'язки, а також ті, де є постійна загроза занесення збудника (ферми, які використовують для годівлі харчові відходи їдалень, м'ясокомбінатів, молокозаводів).

Профілактичні щеплення планують проти:

-- сибірки в стаціонарно неблагополучних і загрозливих пунктах усе сприйнятливе поголів'я великої рогатої худоби, коней, свиней, овець один раз на рік (IV кв.). Молодняк великої рогатої худоби по досягненню 3-місячного віку; повторне щеплення здійснюється через 6 місяців. Ягнят -- первинно у 3_місячному віці, та ревакцинацію -- через 3 місяці. Щепленню підлягають всі тварини, які прибувають для комплектування ферм;

-- емфізематозного карбункулу великої рогатої худоби в стаціонарно неблагополучних пунктах у віці від 3-х місяців до 4-х років, а овець -- старше 6 місяців у першому кварталі (не пізніше як за два тижні до вигону на пасовище). Якщо пасовищний період продовжується більше 6 місяців, передбачається повторне щеплення сприйнятливих тварин (у кінці III або на початку IV кварталів);

-- лептоспірозу великої рогатої худоби й свиней у стаціонарно неблагополучних, загрозливих і племінних господарствах. Тварин щеплюють із двохмісячного віку двічі в II кварталі, велику рогату худобу повторно щеплюють через 12 місяців; свиней -- у віці старше 4 місяців, повторно -- через 6 місяців, а поросят щеплюють у місячному віці і повторно через 3 місяці;

-- сальмонельозу та колібактеріозу телят і поросят у неблагополучних пунктах: тільних корів і супоросних свиноматок щеплюють за 1,5--2 місяці до отелу чи опоросу 3 рази з інтервалом між щепленнями 10 днів: телят -- на 2_8_й день, поросят на 7-15-й день після народження;

-- диплококозів телят, ягнят і поросят -- в неблагополучних пунктах протягом року з 8-денного віку (телят до 2-3-місячного, поросят і ягнят -- до 2_місячного віку);

-- бешихи свиней у всіх господарствах, включаючи тварин особистої власності громадян. У цьому разі керуються такими принципами: усе поголів'я свиней старше 2,5 місяців повинно бути в імунному стані протягом року. Періодичність щеплень визначається вакциною, яка застосовується. При використанні концентрованої гідроокисалюмінієвої формолвакцини дорослих свиней щеплюють два рази на рік (I і III кв.), а молодняк через два тижні після відлучення;

-- чуми свиней у таких господарствах:

А) після зняття карантину протягом трьох років, а також у навколишніх населених пунктах;

Б) у свинарських комплексах, спецгоспах і навколо них;

В) розташованих у зонах, де реєстрували випадки захворювання на чуму;

Г) які комплектуються збірним поголів'ям;

Д) що використовують для годівлі свиней харчові залишки й відходи боєнь;

Е) розташованих поблизу державних кордонів, промислових центрів, м'ясокомбінатів, утильзаводів, залізничних станцій, різних морських і повітряних портів, автошляхів. Принцип планування щеплень такий самий, як і при бешисі. Доросле поголів'я щеплюють вірусвакциною АСВ із штаму К один раз на рік (І--II кв.), а молодняк -- по мірі підростання протягом року;

-- хвороби Ауєскі свиней у неблагополучних і загрозливих господарствах, а також у спецгоспах і комплексах (І--II кв.); доросле поголів'я вдруге щеплюють протягом року, як правило, із двотижневого віку (в епізоотичному вогнищі -- із дводенного);

-- сказу -- усіх собак старше 6 місяців (І--II кв.);

-- трихофітії -- у неблагополучних пунктах із місячною віку двічі з інтервалом 10--14 днів:

-- ящуру великої рогатої худоби і Нюкаслської хвороби -- із урахуванням епізоотичної ситуації й указівок головного лікаря ветеринарної медицини району. В областях і районах, в яких щорічно реєструється ящур, планують профілактичні щеплення всього сприйнятливого поголів'я великої рогатої худоби й свиней (І-- III кв.).

На птахофабриках і в навколишніх населених пунктах обов'язково планують щеплення птиці проти Нюкаслської хвороби. Щеплення птиці проти інфекційного ларинготрахеїту, колібактеріозу, пастерельозу, віспи, спірохетозу, хвороби Марека передбачають із урахуванням епізоотичної обстановки.

Щеплення кролів проти міксоматозу та вірусної геморагічної хвороби планують у благополучних, загрозливих і неблагополучних пунктах у II кварталі (до появи основних переносників збудника хвороби -- комарів).

Лікувально-профілактичні обробкИ

Дегельмінтизація проти більшості гельмінтозів планується в основному в І кварталі, коли більшість гельмінтів закінчують цикл розвитку, досягають статевої зрілості, а для яєць або личинок у зовнішньому середовищі відсутні необхідні умови для розвитку до інвазійної стадії. Терміни дегельмінтизації пропонуються ветеринарними органами для різних зон. Для зони Лісостепу та Полісся України вони такі:

-- проти фасціольозу великої рогатої худоби й овець -- лютий -- березень (І кв.) і грудень (IV кв.);

-- проти диктіокаульозу великої рогатої худоби й овець -- березень (І кв.) і жовтень -- листопад (IV кв.);

-- проти моніезіозу овець -- через 25--30 днів після вигону тварин на пасовище (преімагінальна), повторно -- через 15 днів, і третій раз через 20--25 днів після другої обробки, тобто в травні, червні, липні (II і III кв.), а потім через 30 днів після переведення овець на зимове утримання в листопаді-грудні (IV кв.);

-- проти аскарозу свиней -- квітень (II кв.), липень (III кв.) і грудень (IV кв.);

-- проти метастронгілятозів свиней -- березень (І кв.), жовтень (IV кв.) і грудень (IV кв.);

-- проти параскарозу коней -- березень (І кв.) і жовтень (IV кв.);

-- проти стронгілятозів коней -- травень (II кв.) і жовтень (IV кв.);

-- проти цестодозів собак -- березень (І кв.), червень (II кв.), вересень (III кв.) і грудень (IV кв.);

-- проти корости й ектопаразитів овець після стрижки -- травень-червень (II кв.) і вересень (III кв.);

-- проти ектопаразитів свиней -- щоквартально;

-- проти бабезіозів -- протягом часу можливого паразитування статевозрілих кліщів на тваринах (II--III кв.);

-- проти гіподерматозу великої рогатої худоби -- II і III кв.

У цьому практикумі наведені основні заходи й терміни їх проведення, котрі, як правило, передбачаються планом. Планування інших обробок визначається конкретною епізоотичною ситуацією, діючими інструкціями й настановами.

Річний і квартальний обсяги робіт у плані подаються у вигляді цифрових показників. Цифри повторних обробок тварин беруться в дужки. Громадське поголів'я показується в чисельнику, а тварини особистого користування -- у знаменнику.

Розроблений у господарстві план погоджується з головним лікарем державної ветеринарної медицини району і затверджується керівником господарства (правлінням чи директором господарства). Затверджений план є обов'язковим для виконання.

Протягом року в план можуть вноситись зміни й доповнення, обумовлені динамікою епізоотичної обстановки в господарстві, районі чи області.

Плани господарств включають у загальний план ветеринарно-профілактичних і протиепізоотичних заходів району, який затверджується державною адміністрацією.

Показники плану протиепізоотичних заходів є основою для розрахунків матеріально-технічного забезпечення намічених заходів і їх фінансування.

При визначенні потреби біопрепаратів керуються настановами по їх застосуванню, а їх вартості -- закупівельними цінами. До вирахуваної потреби біопрепаратів робиться 5--10% надбавка (залишки у флаконі, шприці, голках).

До плану протиепізоотичних заходів додається Пояснювальна записка.

В ній обґрунтовують необхідність проведення передбачених у плані заходів, вказується поголів'я громадського й особистого користування, що підлягатиме обробкам, перераховуються діагностичні препарати, вакцини і лікувально-профілактичні засоби, які плануються для застосування (ці дані необхідні для складання річних заявок на біопрепарати і лікувально-профілактичні засоби), впровадження технічних засобів для групових обробок тварин, досягнення науки та передового досвіду, наводяться календарні терміни окремих обробок, направлення крові в лабораторію та інша інформація на вимогу головного лікаря ветеринарної медицини району

Таблиця

Види заходів	Загальна кількість тварин, які підлягають обробці	У тому числі по кварталах	Вартість обробки однієї тварини	Загальна вартість обробки
		І	ІІ	ІІІ	ІV
А. Діагностичні дослідження
Дослідження на сап коней	214	5	100	9	100	41,50	8,881
Дослідження на туберкульоз: ВРХ свиней птиці	5142	151	2253	2241	497	15,75	80,986
Дослідження на бруцельоз: ВРХ овець кіз свиней	4765	55	2362	2158	240	52,15	248,494
Дослідження на парувальну хворобу коней	92	8	59	38	13	10,12	931,04
Б. Профілактична імунізація
Вакцинація проти сибірки: Коней ВРХ овець кіз ін. тварин	214	12	158	42	2	70,55	15,525
Вакцинація проти емфізематозного карбункула ВРХ	2300	250	1545	368	137	25,75	59,225
Вакцинація проти бешихи свиней	1300	750	20	450	80	12,50	16,250
Вакцинація проти чуми свиней	1250	150	440	560	100	25,20	31,500
Вакцинація проти брадзоту овець
Вакцинація проти псевдочуми птиці	4000	150	2540	1200	110	5	20 000
В. Лікувально-профілактичні обробки
Купання овець проти корости
Обробка проти піроплазмідозів: Коней ВРХ овець	85	15	58	8	4	40,00	3400
Дегельмінтизація проти фасціольозу: ВРХ Овець	4900	2400	20	30	2450	55, 00	269,500
Дегельмінтизація проти диктіокаульозу: ВРХ овець	5142	2380	406	406	1950	45,00	231,390

Динаміка кількості випадків захворювання населення України на особливо небезпечні хвороби (2005--2018 )

Графік захворюваності на Лептоспіроз, Хвороби Лайма, Рикетсіози

6. Визначити економічні збитки, що спричинилися сальмонельозом

Збиток, що заподіюється сальмонеллезами, дуже високий і складається зі збитків, що заподіюються відмінком молодняка, відставанням у рості і розвитку перехворілих тварин, а також з витрат, пов'язаних з організацією профілактичних і лікувальних заходів.

Збудники хвороби. Бактерії роду Salmonella, віднесені до сімейства ентеробактерій, в даний час об'єднують понад 2300 серова-рів, розділених на 52 серогрупи, більшість з яких мають самостійні назви. Патогенні для тварин і людини. Основні збудники сальмонельозу тварин відносяться до серогруп В, С і D. Перелік основних і рідко зустрічаються збудників сальмонельозу тварин наведено в таблиці .

Збудники сальмонельозу тварин

Якщо ж резистентність організму слабка, то збудник розмножується, і мікробні клітини частково руйнуються із звільненням ендотоксину. У місцях розмноження розвивається запалення (слизова кишечника, жовчний міхур, печінка), а ендотоксин обумовлює ексудативні процеси і диапедез з наступним появою рясних геморагії на серозних і слизових оболонках і призводить до некрозу клітин печінки, селезінки і нирок. Можливі ураження легень, суглобів, головного мозку, матки та плоду. Загибель тварини настає від обезводнення, численних крововиливів, інтоксикації і сепсису.

Перебіг та клінічні прояви. Сальмонельоз у молодняку ??протікає гостро, підгостро, хронічно і атипово (у телят). Інкубаційний період коливається від 1 ... 3 до 7діб залежно від резистентності організму, вірулентності та дози збудника, а також способу зараження і умов, в яких знаходиться сприйнятливе тварина.

У телят гострий перебіг хвороби спостерігається до 1,5 -місячного віку. Відзначають підвищення температури тіла до 40 ... 41,7 ° С, слабкість, почастішання пульсу (100 ... 160 ударів в 1 хв) і дихання (30 ... 51 в 1 хв), яке стає поверхневим , черевного типу. Діарея з'являється на 2-й день після підвищення температури, а іноді пізніше. Кал стає рідким, від жовтого до зеленого кольору, з пластівцями слизу і фібрину, нерідко з прошарками крові. Хвіст і задня частина тіла забруднені випорожненнями. З появою діареї температура тіла знижується, з'являються тремтіння і посмикування в області стегнової і ліктьовий груп м'язів. Теля поступово худне, слабшає, волосяний покрив втрачає блиск, відзначають хиткість ходи, кон'юнктивіт та риніт. Сечовипускання стає частим, болючим, дихання переривчастим. При гострому перебігу хвороби в напівкоматозному стані тварина гине на 5 ... 10-й день.

Поросята при гострому перебігу відмовляються від корму, пригноблені, зариваються в підстилку, лежать, температура тіла підвищується до 41 ... 42 "З . Відзначаються почервоніння кон'юнктиви з синюшним відтінком і розлад функції шлунково-кишкового тракту. Кал світло-жовтого кольору, іноді з домішкою слизу і крові, в окремих поросят блювота. На шкірі з'являються вогнищеві почервоніння або посиніння в області живота, вух і пахову.

При несвоєчасному лікуванні через 2 ... 7 днів гинуть 70 ... 80% поросят, у решти сальмонельоз приймає підгострий або хронічний перебіг.

У ягнят перебіг хвороби переважно гостре. Температура тіла підвищується до 41 ... 41,5 ° С, пульс і дихання частішають, апетит і смоктальний рефлекс порушуються, загальний стан пригнічений. Зазвичай на 2 ... 3-й день хвороби з'являється діарея, фекалії стають рідкими, з прожилками крові і білуватих згустків, ягнята гинуть на 2 ... 5-й день. У ягнят 1 ... 3-місячного віку хвороба протікає підгостро. Тварини відмовляються від корму.

У лошат при гострому перебігу температура тіла підвищується до 40 ... 41 "С, пульс частішає, але слабо прощупується, з'являється діарея, кал водянистий, жовтого кольору, з прожилками слизу і перетравилися згустків молока. слизові оболонки бліді, волосся втрачають блиск, лоша виснажений. Різко опухають суглоби кінцівок, при пальпації вони болючі. При гострому перебігу хвороби лошата гинуть протягом 2 ... 3 днів.

Підгострий перебіг хвороби характеризується менш вираженими симптомами і субфебрильною лихоманкою. Загальний стан тварини пригнічений, волосяний покрив втрачає блиск. Діарея змінюється запором, починається пневмонія (витікання з носових ходів, кашель, хрипи в легенях, лихоманка перемежованого типу).

При хронічному сальмонельозі, який частіше розвивається після гострого або підгострого перебігу, поряд з діареєю переважають ознаки запалення легенів. Хворі-хроніки різко відстають у рості, вгодованість у них знижується; уражаються зап'ястні, колінні, заплюсневий суглоби. У поросят, крім того, шкіра втрачає еластичність, на ній з'являється струпьевідная екзема, шкіра вушних раковин набуває темно-фио-Лєтова колір і виникають вогнища некрозу.

Нервова форма сальмонельозу у поросят, що зустрічається рідко, нагадує хворобу Ауєскі. При цьому поряд з високою температурою, почастішанням пульсу і дихання, порушенням апетиту спостерігається скрегіт зубами, судорожно сіпається голова, часом виникають нервові припадки.

У хутрових звірів при сальмонельозі підвищується температура тіла, відзначають діарею і часто блювоту. При гострому перебігу хворі гинуть на 2 ... 3-й день, при підгострому - на 7 ... 14-й день. У самок, які захворіли в період гону або вагітності, спостерігають безпліддя (14 ... 20%), аборти (до 15%) і відмінок до 20% молодняку ??в перші 10 днів.

У овець і коней сальмонельоз протікає у вигляді сальмонел-корисного аборту у вівцематок і кобил або загибелі новонароджених тварин. У овець інкубаційний період становить 2 ... 7 сут. Провідним клінічним симптомом є аборт на останньому місяці суягности, відзначають також затримання посліду, ендометрити, піометри. При важкому септичному перебігу після аборту тварини можуть загинути. У коней - інкубаційний період 1 ... 7діб. Аборти у кобил трапляються на 4 .. .8-му місяці жеребости, інших ознак, як правило, не спостерігають.

Патологоанатомічні ознаки. Патологічні зміни при сальмо-неллез мають певне діагностичне значення.

У телят при гострому перебігу в черевній порожнині скупчується ексудат, черевні лімфатичні вузли збільшені. Жовч жовто-зеленого кольору, сливкообразной консистенції, нерідкі крововиливи і виразки на слизовій оболонці жовчного міхура. Селезінка збільшена, сірого або сіро-жовтого кольору; нирки рожевого або сіро-жовтого кольору , місцями видно точкові крововиливи, капсула легко знімається. При розрізі уражених часток легенів виділяється слизисто-гнійна маса. Бронхіальні і середостіння лімфатичні вузли збільшені, з крововиливами. При підгострому перебігу печінка збільшена, помітні точкові крововиливи з наявністю сальмонельозних вузлів. Селезінка збільшена. Проте частіше зміни відзначають в легенях. При хронічному перебігу легкі синьо-червоного кольору, виникають вогнища некрозу різної величини, нерідко поверхню легкого зростається з реберної плеврою. Бронхіальні лімфатичні вузли різко збільшені, горбисті, на розрізі рожево-крас-ного кольору. Печінка збільшена, в'ялої консистенції , легко розривається.

У поросят при гострому перебігу хвороби виражені крововиливи в селезінці, нирках, на епікарді, слизовій оболонці шлунка і кишечника, під легеневої плеврою. Слизова оболонка тонкого кишечника набрякла, гіперемована, з вогнищами поверхневого некрозу, в товстому кишечнику посилена складчастість слизової оболонки. Лімфатичні вузли збільшені, є крововиливи. Селезінка темно-червоного кольору, з щільною пульпою, розмір її більше норми. Печінка незначно збільшена, нерівномірно забарвлена. Нирки темного кольору. Легкі іноді набряклі. При підгострому перебігу в товстому кишечнику виявляють некроз лімфатичних фолікулів і дифтеритическое запалення слизової оболонки. Слизова оболонка шлунка частково некротизована; характерна осередкова фібринозна пневмонія. При хронічному перебігу патологоанатомічні зміни в товстому кишечнику і легких більш виражені.

У овець виявляють геморагічне запалення слизової оболонки сичуга і тонкого кишечника у полеглих ягнят. Незначно збільшені селезінка і лімфатичні вузли. Легкі запалені, на поверхні точкові крововиливи, а іноді фибринозное накладення. У абортованих плодів виражена набряклість підшкірної клітковини, іноді її емфізематозних. На ендокарді, епікарді і в серозних оболонках крововиливи. Печінка збільшена, темно-вишневого кольору, в'яла. Нирки розм'якшені, в'ялі, іноді кашоподібні консистенції, капсула з них знімається легко. Селезінка збільшена, пульпа стікає з поверхні розрізу. Слизова оболонка сичуга і кишечника набрякла, почервоніла, а іноді з крововиливами .

У коней - селезінка полеглих лошат збільшена в 2 ... 3 рази, гострий серозний лімфаденіт, переродження паренхіматозних органів, геморагічний або дифтеритический ентерит, катаральна бронхопневмонія. У абортованих плодів жовтушність і набряклість шкіри, підшкірної клітковини, слизових і серозних оболонок. В серозних порожнинах скупчення рідини. Крововиливи у слизових оболонках і перикарді. Селезінка, печінка, нирки збільшені, в'ялої консистенції.

Збиток від загибелі, вимушеного забою, знищення тварин (З1) розраховують як різницю між вартістю тварин в закупівельних цінах і грошовою виручкою від реалізації продуктів забою за формулою:

З1 = М Ж Ц - Вф ,

де М- кількість загиблих, вимушено забитих, знищених

тварин, гол.;

Ж - середня жива маса однієї тварини, кг;

Ц - закупівельна ціна одиниці продукції, грн.;

Вф - виручка від реалізації продуктів забою, трупної сировини, грн.

Збиток від загибелі, вимушеного забою, знищення молодняку (З1) визначають за формулою:

З1=М (Вп+Сп+ТЦ)-Вф

де М- кількість загиблих, вимушено забитих телят (до 6 місяців),

поросят, ягнят (до 4 місяців), гол;

Вп - вартість приплоду при народженні, грн.;

Сп - середньодобовий приріст живої маси, кг;

Т - вік загиблої, вимушено забитої тварини, дні;

Ц - закупівельна ціна одиниці продукції, грн.

Збиток від зниження продуктивності тварин внаслідок їх захворювання (З2) визначають за формулою:

З2 = М (Взд - Вхв) Т Ц ,

де М - кількість хворих тварин, гол.;

Взд і Вхв - середньодобова кількість продукції (молока, м'яса, яєць) одержана відповідно від здорових та хворих тварин в розрахунку на 1 голову, кг;

Т - тривалість спостереження за зміною продуктивності тварин (період карантину, неблагополуччя, хвороби), дні;

Ц - закупівельна ціна одиниці продукції, грн.

Збиток від недоодержання приплоду внаслідок перехворювання та яловості маток (З3) визначають за формулою:

З3 = (Кн Рв - Нф) Вп

,

де Кн - коефіцієнт народжуваності, прийнятий за плановим показником;

Рв - можливий контингент маток для розплоду за видами тварин, гол.;

Нф - фактична кількість народжених телят, поросят, ягнят, гол.;

Вп - умовна вартість однієї голови приплоду, грн.

Вартість приплоду при народженні встановлюють за вартістю основної продукції, одержаної за рахунок кормів, витрачених на утворення приплоду, за формулами:

Вт = 3,61 Ц

Вп = 1,97 Ц : Пп

Вя = 0,84 Ц : Пя

Вл = 80 Скд ,

де Вт, Вп, Вя, Вл - вартість відповідно теляти, поросяти, ягняти, лошати при народженні, грн.;

3,61 - кількість молока, яку можна одержати за рахунок кормів, що витрачаються на утворення приплоду однієї корови молочних порід, ц;

1,97 - кількість приросту маси свині, яку можна одержати за рахунок кормів, що витрачаються на утворення приплоду основної свиноматки, ц;

0,84 - кількість шерсті, яку можна одержати за рахунок кормів, що витрачаються на утворення приплоду вівцематки шерстних порід, кг;

Ц - ціна одиниці продукції, грн.;

Пп - вихід поросят на основну свиноматку, гол.;

Пя - вихід ягнят на вівцематку, гол.;

80 - число коне-діб, що дорівнює витратам кормів на утворення приплоду кобили;

Скд - собівартість коне-дня, грн.

Збиток від втрати племінної цінності тварин (З4) визначають за формулою:

З4 = Мв (Цп - Цв) ,

де Мв - кількість тварин, що втратили племінну цінність, гол.;

Цп і Цв - середня ціна реалізації відповідно племінних та тих тварин, які втратили племінну цінність, грн.

Збиток від зниження якості продукції, одержаної від перехворілих, вимушено забитих, загиблих тварин (З5) визначають за формулою:

З5 = Вр (Цзд - Цхв) ,

де Вр - кількість реалізованої продукції зниженої якості, кг, шт;

Цзд і Цхв - ціни реалізації одиниці продукції, одержаної відповідно від здорових і хворих тварин, грн.

Збиток від вимушеного простою робочої худоби (З6) визначають за формулою:

З6 = Мр Т Ск ,

де Мр - кількість робочої худоби, що вимушено простояла, гол.;

Т - середня тривалість простою тварин, днів;

Ск - собівартість робочого коне - дня, грн.

Збиток від бракування уражених туш, органів та сировини (З7) визначають за формулою:

З7 = Пв Ц - Ді ,

де Пв - кількість вибракованої продукції та сировини, кг;

Ц - державна закупівельна ціна продукції та сировини середньої якості, грн.;

Ді - вартість продукції чи сировини, отриманих після переробки, грн.

7.Охорона праці

Вимоги Правил є обов'язковими для керівників, спеціалістів і технічного персоналу лабораторій, стажерів, аспірантів, студентів вищих та середніх спеціальних навчальних закладів під час проходження виробничої практики .

До роботи у відділах лабораторії допускаються особи, які досягли 18-річного віку, пройшли попередній медичний огляд,відповідну спеціальну підготовку і детально ознайомлені з правилами роботи з культурами бактерій, вірусів та інших мікроорганізмів, з інфікованим або підозрілим на інфікованість матеріалом, з хімічними речовинами, а також навчені методам роботи з лабораторними тваринами та експлуатації лабораторного обладнання. Перед тим, як увійти до відділу або до іншого виробничого приміщення лабораторії, працівник повинен одягнути спеціальний одяг (халат, медичну шапочку).

Працівники лабораторії не повинні:

- виходити за межі лабораторії в спецодязі та в спецвзутті;

- одягати верхній одяг на халат;

- вносити у виробниче приміщення лабораторії сторонні речі;

- курити, пити воду, вживати їжу, жувати гумку, користуватися

косметикою у виробничих приміщеннях;

- зберігати у виробничих приміщеннях продукти харчування.

У лабораторії необхідно запобігати появі мух, інших комах та гризунів. Усі культури патогенних та виробничих штамів мікроорганізмів (бактерії, віруси та інші культури зразки підозрілі на зараженість), виділені у лабораторії, або ті, що надійшли для роботи, підлягають обліку й реєструються в журналі руху інфікованого матеріалу.

На посуді, в якому знаходяться культури, повинна бути чітко написана назва культури, номер експертизи та дата надходження, посіву або пересіву матеріалу. Не дозволяється допускати до роботи з мікроорганізмами працівників із свіжими або старими порізами, ураженнями шкіри та збудь-якими відкритими ранами, включаючи ті, які утворилися після видалення зубів. Після зняття гумових рукавичок слід негайно помити руки теплою водою з милом.

Руки також треба мити після зняття забрудненого захисного одягу, перед виходом із лабораторії, перед уживанням їжі та курінням і протягом дня через інтервали, визначені характером роботи. Після закінчення робочого часу нефіксовані мазки, чашки Петрі, пробірки та інший посуд із заразним або підозрілим назараженість матеріалом необхідно зберігати в опечатаних сейфах, термостатах, холодильниках.

Після закінчення досліджень, пов'язаних з виділенням культури мікроорганізмів, і видачі висновків експертизи виділені культури мікроорганізмів знешкоджують автоклавуванням, дотримуючись належного режиму стерилізації. . Після роботи з інфікованим або підозрілим на зараження матеріалом руки потрібно продезінфікувати 0,5% розчином хлораміну, після чого вимити теплою водою з милом.

При попаданні інфікованого матеріалу в ротову порожнину необхідно негайно промити йодованою водою( 3-5 крапель розчину на склянку води, а якщо інфікований матеріал потрапив на слизову оболонку очей, їх треба негайно промити чистою теплою водою і продезінфікувати розчином перманганату калію (1:5000).

Лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи необхідно розміщувати в торговельній зоні ринків, в приміщеннях, які мають окремий вхід, або в окремих будівлях. Умивальники у виробничих приміщеннях необхідно обладнувати змішувачами холодної та гарячої води. Безпосередньо біля кожної раковини встановлюють бутель з тубусом, в якому повинен постійно знаходитися 0,5%-й розчин хлораміну для дезінфекції рук, а також кладуть господарське й туалетне мило, вішають рушник. Після закінчення роботи засоби індивідуального захисту підлягають очищенню, знезараженню чи знешкодженню. Прання, хімічне чищення, знезараження, знешкодження та ремонт спецодягу необхідно проводити централізовано. Не допускається виносити його з лабораторії та брати додому для прання й ремонту.

8.Охорона природи

Здійснюючи загальну характеристику законодавства про охорону навколишнього природного середовища ми фактично розглядаємо екологічне право як систему національного законодавства. При цьому мова повинна вестися, насамперед, про його джерела. А отже, під джерелами екологічного праваслід розуміти систему нормативно-правових актів, які вміщують екологічні норми і принципи, розраховані на врегулювання та охорону екологічних правовідносин.

Джерела екологічного права мають надзвичайну вагу, оскільки охорона навколишнього природного середовища - це одна із складових раціонального природокористування. Здійснюється вона (охорона) різними, в тому числі й правовими, засобами. При цьому в правових формах захищаються переважно всі компоненти, що складають природне середовище.

Джерела екологічного права послідовно виражають і закріплюють екологічну політику Української держави. Основним джерелом екологічного права України є, безперечно, Конституція України, яка має вищу юридичну силу і закріплює основи екологічного права. Так ст. 16 Основного Закону встановлює, що "Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави". А ст. 50 передбачає, що "Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена. На будь-яку особу, що перебуває в Україні, покладається також конституційний обов'язок не заподіювати шкоди природі відповідно до ст. 66 Конституції України.

Висновки і пропозиції

Багатофункціональність форм власності та господарств, які займаються виробництвом тваринницької продукції і сировини, вимагає застосування різних форм і методів ветеринарного обслуговування, вдосконалення взаємовідносин ветеринарних закладів і спеціалістів з тваринницькими господарствами, переробними підприємствами, підвищення професійного рівня спеціалістів ветеринарної медицини.

Виконавши дану курсову роботу, я дослідив і проаналізував роботу Тиврівської районної лікарні ветеринарної медицини в цілому і кожного спеціаліста, як структурну одиницю підрозділу.

Дослідження та глибокий аналіз ветеринарної служби району показали:

· високу організованість та професіоналізм кожного працівника;

· якість обслуговування на високому рівні;

· кваліфіковану підготовку кожного лікаря;

· наявність сучасного обладнання для лікування дрібних тварин, незважаючи на недостатнє фінансування та нестачу бюджетних коштів;

· тісний зв'язок та співпрацю всіх дільничних лікарів району, спрямований на підвищення чисельності поголів'я худоби та високу якість продуктів тваринного походження;

· проведення постійної пропаганди серед населення в необхідності виконання лікувально-профілактичних заходів сільськогосподарських тварин.

В роботі сучасної ветеринарної медицини, хотілося б бачити більшу забезпеченість кожної лікарні потрібним сучасним обладнанням, якісним інструментарієм, ліками та препаратами для лікування як сільськогосподарських тварин, так і дрібних домашніх улюбленців; забезпеченість персоналу потрібним спецодягом та засобами особистої гігієни.

Проведення постійних курсів та тренінгів для підвищення кваліфікації лікарів та обізнаності в сучасних методах та технологіях лікування.

Пропозиції:

· провести по всьому приміщенні освітлення

· оновити дез-коврики на сан-пропускниках

· збалансувати раціон що до фізіологічного стану тварин

· провести очищення вигульних майданчиків

· оновити базу машино транспортної складової господарства

· зробити ремонт приміщення де утримуються тварини а саме: свиноматки з поросятами

· закупити нові денники для телят

· провести косметичний ремонт санвузла

· провести ремонт огорожі навколо території фермерського господарства

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

молодняк диспансеризація сальмонельоз інфекційний

1. Соболь М.О. Методичні рекомендації щодо виконання кутрової роботи з дисципліни «Організація ветеринарної справи». - К, 2001. - 12 с.

2. Лященко О.Т., Міхненко О.П. Планування ветеринарних заходів. - 2000.86 с

3. Євтушенко А.Ф. Організація та економіка ветеринарної справи. - К., 2004.

4. Дудаш А.В. Організація ветеринарної медицини. - Ужгород. 2000. - 388 с.

5. Періодичні видання «ветеринарна медицина України» та «Ветеринарна газета».

6. Про ветеринарну медицину : Закон України. - К., 2006.

7. Про ліцензування певних видів громадської діяльності : Закон України. - К., 2000.

8. Дідовець С.Р. Організація і планування ветеринарної справи. К., 1980. - 228с.

9. Кісера Я.В. та ін.. Визначення економічних збитків, нанесених хворими тваринами і економічної ефективності ветеринарних заходів. - Львів, 1997. - 16с.

10. Бусов В.О. та ін. «Організація ветеринарної справи». - К., 2005, 345с.

11. Никитин И.Н., Шайхаманов М.Х., Воскобойник В.Ф. Орнанизация и економика ветеринарного дела. - М 1996. - 272с.

Размещено на Allbest.ru

...