Якісні показники гречки сорту українка за вирощування на дерново-підзолистих ґрунтах залежно від рівня удобрення в Івано-Франківській області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Державний вищий навчальний заклад

«Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»

Факультет природничих наук

Кафедра агрохімії і ґрунтознавства

ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему «Якісні показники гречки сорту українка за вирощування на дерново-підзолистих ґрунтах залежно від рівня удобрення в Івано-Франківській області»

Івано-Франківськ - 2020 р.



ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ 1. СТАН ВИВЧЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ ГРЕЧКИ ПОСІВНОЇ (огляд літературних джерел

1.1 Історія та поширення гречки посівної

1.2 Біологічні особливості гречки

1.3 Технологія вирощування гречки посівної

1.4 Фенологія росту і розвитку гречки посівної

Розділ 2. ОБ?ЄКТ, УМОВИ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1 Методика досліджень

2.2 Характеристика господарства

2.3 Ґрунтово-кліматичні умови

2.4 Погодні умови в роки проведення досліджень

Розділ 3. ВПЛИВ РІЗНОГО РІВНЯ УДОБРЕННЯ Й ОСОБЛИВОСТІ СОРТУ НА РІСТ І РОЗВИТОК РОСЛИН ГРЕЧКИ

3.1 Польова схожість насіння та виживаність рослин гречки залежно від різного рівня удобрення в умовах Івано-Франківської області

3.2 Тривалість вегетаційного періоду рослин гречки залежно від рівня удобрення на дерново-підзолистих ґрунтах

3.3 Морфологічна характеристика гречки залежно від впливу елементів вирощування

3.4 Якісні показники насіння гречки залежно від рівня удобрення в умовах Івано-Франківської області

3.5 Урожайність гречки залежно від рівня удобрення на дерново-підзолистих ґрунтах в умовах Івано-Франківської області

РОЗДІЛ 4. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОЩУВАННЯ ГРЕЧКИ ПОСІВНОЇ

Розділ 5. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ



АНОТАЦІЯ

Дипломна робота складається з п'яти розділів, висновків та списку використаної літератури.

Обґрунтовано об'єкт та умови проведення досліджень. Дана характеристика природно-кліматичних умов території досліджень.

Досліджено вплив різного рівня удобрення на продуктивність і якість зерна за вирощування гречки на дерново-підзолистих ґрунтах в умовах Івано-Франківської області. гречка посівна удобрення

Встановлено, що за вирощування гречки на дерново-підзолистому ґрунті при оптимізації мінерального живлення рослин за рахунок внесення мінеральних добрив у основне дозою N40P40K40, тав поєднанні з позакореневим підживленням азотом N20формує урожайність культури на рівні 2.07 т/га з відмінними якісними показниками.



ВСТУП

Гречка є однією з провідних круп'яних культур у виробництві продовольчого зерна. За морфологічними, біологічними й агрономічними особливостями вона значно відрізняється від інших зернових культур[1]. Незвичайне поєднання таких властивостей як низька врожайність і величезний потенціал продуктивності, теплолюбність і здатність вегетувати в помірних широтах, невибагливість до ґрунтів та слабка чутливість на високу родючість, вологолюбність і здатність активно відновлювати ріст і розвиток після посухи, одночасність цвітіння і плодоутворення, закріпило за нею репутацію «загадкової» культури. У зв'язку з цим гречка потребує до себе підвищеної уваги. Знання теоретичних основ, правильний підбір та оцінка елементів технології вирощування цієї рослини є основним критерієм підвищення врожайності, якості зерна, економічної ефективності посівів.

В сучасних складних економічних умовах важливо збільшити продуктивність культури гречки, покращити якість зерна та підвищити нектаропродуктивність рослин і забезпечити стабільне виробництво для задоволення потреб населення. Вирішити проблему підвищення продуктивності рослин гречки можливо за рахунок інтенсифікації технології вирощування, що включає високоврожайні сорти, оптимальні дози мінеральних добрив, відповідні норми висівання насіння та ефективний захист рослин від бур'янів, поєднуючи комплексне застосування агротехнічного і хімічного методів боротьби.

Актуальність теми. Проблема збільшення виробництва зерна гречки, як дуже цінної круп'яної культури, залишається в Україні першочерговою. Нестійкі врожаї цієї культури пояснюються тим, що, з одного боку, вона дуже реагує на зміну погодних умов, з іншого - недостатня увага приділяється технології її вирощування. Тому в отриманні високих урожаїв цієї культури важлива роль відводиться як використанню адаптивних сортів, здатних реалізувати свій генетичний потенціал продуктивності за нестабільних умов росту, так і вдосконаленню технології її вирощування.

Великий об'єм наукових досліджень з питань підвищення рівня врожайності, збільшення валових зборів та поліпшення якості зерна гречки проведено О.С. Алексєєвою, Л.К. Тараненко, В.Я. Білоножко, І. Н. Єлагіним, Д.Я. Єфіменко, К.А. Савицьким та ін.. Однак на сьогодні ще недостатньо даних комплексного вивчення біологічних особливостей формування врожайності різних сортів гречки з різною архітектонікою стебла та їх нектаропродуктивності в умовах Лісостепу України й розробки ефективних методів максимальної реалізації їх продуктивного потенціалу на основі удосконалення елементів технології. Необхідність вирішення зазначених питань і визначило тему досліджень.

Об?єкт дослідження- процеси формування врожайності та якості зерна гречки залежно від мінеральних добрив, стимуляторів росту і мікродобрив.

Предмет дослідження- гречка, дози мінеральних добрив, стимулятор росту, мікродобрива, продуктивність, якість зерна, економічна ефективність вирощування.

Мета дослідженняполягає у підвищенні врожайності та покращенні якості зерна гречки шляхом удосконалення технології її вирощуванняшляхом визначення оптимальної системи удобренняіз урахуванням біологічних особливостей рослин гречки для розкриття максимального генетичного потенціалу сорту в умовах Івано-Франківської області.

Виходячи з поставленої мети дослідженнями передбачалось вирішення наступних завдань:

експериментально визначити оптимальні дози мінеральних добрив;

встановити рівень мінерального живлення гречки та густоту стояння рослин, за яких досягається найвища економічна доцільність, а також екологічна;

дати економічну оцінку ефективності удосконаленої технології вирощування та виявити її вплив на рівень продуктивності культури.

Методи дослідження:У процесі виконання дипломної роботи використовували спеціальні та загальнонаукові методи досліджень: польовий - вивчення взаємодії об'єкта дослідження з біотичними та абіотичними чинниками в умовах Івано-Франківської області; лабораторні: а) вимірювально-ваговий - для визначення біометричних показників формування врожаю зерна гречки; б) фізичний - визначення показників фізичної якості зерна; в) математично-статистичні методи для оцінки достовірності отриманих результатів; г) розрахунково-порівняльний - встановлення економічної ефективності досліджуваних елементів технології вирощування.

Зв?язок дипломної роботи з науковою роботою кафедри. Обраний напрям дипломного дослідження є частиною кафедральної тематики: «Розробка системи заходів по запобіганню негативного впливу екстремальних екологічних ситуацій на природно-ресурсний потенціал Західного регіону України» (0113U006317).

Наукова новизна полягає у встановленні закономірностей формування продуктивності гречки сорту Українка з метою максимальної реалізації потенціалу сорту в господарському врожаї залежно від доз добрив в природно-кліматичних умовах Івано-Франківської області.

Визначено оптимальні дози добрив, які забезпечують одержання стабільно високих врожаїв з відмінними біохімічними показниками якості зерна.

З'ясовано залежність між проявом дії агротехнічних заходів і економічною ефективністю технології при вирощуванні зерна гречки придатного для використання на продовольчі та насінницькі цілі.

Практичне значення одержаних результатів полягає в удосконаленні технології вирощування гречки, яка дозволяє одержувати врожай зерна на рівні 1,74-1,83 т/га з високими показниками якості.

Структура роботи.Дипломна робота викладена на 59 сторінках комп'ютерного тексту. Складається із вступу, п'яти розділів, висновків та списку використаних літературних джерел. Робота містить сім таблиць та один рисунок.



Розділ 1. СТАН ВИВЧЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ ГРЕЧКИ ПОСІВНОЇ (огляд літературних джерел)

1.1 Історія та поширення гречки посівної

Гречку вирощують, як правило, як круп'яну рослину. Це одна із незлаковихрослинв групі зернових. Їжа із гречки смачна, високопоживна, чудово засвоюються і використовується для дієтичного харчування. У хімічному склад зерна гречки, %; білка - 13,0, вуглеводів - 67,9, жирів - 3,2, золи -2,7, клітковини - 13,2. Для неївластивий високий склад перетравних білків, вуглеводів і мінеральних речовин, перш за все солей фосфору, кальцію і заліза. У білку гречки найбільше легкорозчинних глобулінів і глютамінів, саме тому, він ліпше засвоюється тапоживніший, ніж білок інших злакових рослин. Білок гречки є повноцінний щодо амінокислотного складу. У гречаномузерні лізину набагато більше, чим у пшениці, а за кількістю аргініну вона обганяє рисову крупу. Крупа гречки має в своєму складі різні органічні кислоти (лимонну, яблучну, малеїнову, щавлеву), які сприяють ліпшому засвоєнню їжі. До складу гречки входять наступні вітаміни: В1 В2, В6, Р (рутин), які надають лікувально-дієтичне значення крупи. Значимоювідмінністю гречаногозерна, на противагу від пшона, є його спроможність зберігати довгий час свої поживні і смакові якості. Це зв'язано з тим, що жири, які входять до складу гречки, не окислюються[2, 3].

З гречаної муки готують млинці, галушки, вареники, деякі сорти печива. Для хлібопекарських цілеймука не підходить через відсутність у її складі клейковини. Недооцінене значення культури і в кормовиробництві. На корм іде лишемале, щупле зерно, а також висівки, щоотримують за переробкинасіння. Необхідно сказати, що гречана солома за своєю кормовою цінністюподібна до соломи ячменю та вівса (100 кг соломи - 35 корм. од.). Поживним кормом є також полова (100 кг відповідають 50 корм, од.), яка використовується для годівлі свиней. Однак надлишок соломи і полови в їжі тварин спричинює їх захворювання (випадання шерсті у овець, почервоніння шкіри та ін.). Гречка - важлива медоносна рослина. За оптимальних погодних умов 1 га посіву гречки формує збір 90-100 кг високоякісного лікувального меду. Гречку застосовують у фармакології. З її листків і квіток отримують рутин, який є важливим для лікування склерозу, гіпертонії та для виведення з організму токсичних радіоактивних речовин. Луску, яка залишається після переробки зерна гречки на крупу та містить до 40% окису калію, застосовують як важливе місцеве калійне добриво та як сировину для виготовлення соди (К₂СО₃)[3, 5].

Агротехнічне значення гречки полягає в тому, що вона, як рослина пізніх строків сівби, береться для пересівання загиблої озимини та ранніх ярих рослин. У зв'язку із скоростиглістю її вирощують у післяукісних та післяжнивних посівах, а також на беруть зелене добриво. Гречка - чудовий попередник у сівозміні для інших рослин, особливо при висаджуванні її широкорядним способом. Рослини, які ідуть в сівозміні після гречки, є добре забезпеченими фосфором і калієм за рахунок її післяжнивних залишків[6].

Гречка бере свої витоки з Індії. Думають, що найближчим її родичем є татарська гречка. У рослинництві відома близько 2500 років. В Європі її почали вирощувати в XV ст. У нашій країні вона датується XVI ст. Світова площа посіву гречки на сьогодні біля 4 млн га. Переважно вирощується в європейських країнах (2,5 млн га). Значно менше сіють її США, Канаді, Японії, Індії, Китаї. З усіх країн світу найбільші посівні площі гречки знаходяться в СНД - 2 млн га, із яких на долю Росії відносять до 66 %. В Україні гречка займає територію на площі 434 тис. га, переважно на Поліссі і частково в Лісостепу. За врожаєм гречка програє всім зерновим рослинам. Так, найбільша її врожайність в Україні відмічена в 1990 р. - всього 11,5 ц/га. За останні роки врожайність зменшилась до 6,9 ц/га. Проте світовий досвід і виробнича практика вказуютьна те, що при використанні науково обґрунтованої агротехніки з взяттям до уваги специфічних біологічних вимог до чинників навколишнього середовища гречка може формувати врожай зерна до 30-40 ц/га. Високі врожаї гречки получають у багатьох господарствах Чернігівської та Тернопільської областей [7].

1.2 Біологічні особливості гречки

Гречка відноситься до роду FagopyrumGaertn. родини гречкових - Polygonaceae. PigFagopyrum об'єднує три види: гречку культурну, або звичайну, - F. esculentumMoench (2n-16), гречку татарську - F. tataricum та гречку напівчагарникову - F. suffruticosum F. Schmidt. Господарськезначення має гречка звичайна (2n-16). Татарська спостерігається в посівах культурної як злісний бур'ян; напівчагарникова - багаторічна ендемічна культура Сахаліну. Гречка звичайна ділиться на два підвиди: посівна - vulgareSt. та багатолиста - multifoliumSt. Сорти гречки, які вирощують в Україні, відносять до підвиду vulgareSt. Багатолиста гречка поширена на Далекому Сході (Росія) [8-10].

Вимоги до температури. Гречка - теплолюбна і вимоглива до температурного режиму рослина. Насіння її проростаєтільки при температурі 7-8°С, а дружне проростання і поява сходів відмічається при 13-15°С. При температурі 15-18°С сходи з'являються через 7 - 8 днів. Сходи гречки гірше, ніж інших рослинвитримують весняні заморозки: пошкоджуються при мінус 1 , 5 - 2 ° С , гинуть при мінус 2 - 3 С. При вирощуванні гречки в післяжнивних і післяукісних посівах необхіднобрати до уваги, що дорослі культури чутливі до осінніх заморозків. У період вегетації гречка повільно росте і розвивається, а при температурі нижче 13-15°С і пригнічується при температурі вище 25°С, особливо в фазі цвітіння. При високих температурах знижується виділення квітками нектару, в результаті чого сповільнюється запилення і зав'язування плодів. Краще гречка росте при температурі близько 20°С. Сума ефективних температур для скоростиглих сортів гречки складає 800°С, середньо - та пізньостиглих - понад 1200°С [11].

Вимоги до вологи. Гречка відноситься до вологолюбних культур. Транспіраційний коефіцієнт варіює від 480 до 600. Гречка потребує води втричі більше, ніж просо і вдвічі -порівняно з пшеницею. Насіння за проростанняспоживає до 60% води від своєї маси. Найбільш вимоглива гречка до вологи в міжфазний період масового цвітіння-плодоутворення. За цюфазукультури вбирають з ґрунту 50-60% води від загальної потреби. За нестачі води ріст рослин сповільнюється, але розвиток продовжується. При цьому утворюються малопродуктивні карликові рослини. Період цвітіння і наливу зерна для гречки є самим відповідальним і в значній мірі залежить від метеорологічних умов. У несприятливих умовах різко зменшується кількість зав'язей і, в результаті, врожайність рослин знижується. Дощі і тумани, жара і посуха, вітри і різкі коливання температури порушують запилення квіток і налив насіння, що значно зменшує врожай [12, 13].

Гречка чутлива до повітряної посухи. Відносна вологість повітря нижче 30-40%, яка супроводжується вітрами, викликає в'янення рослин, загибель квіток, зав'язей і навіть плодів. Особливо негативно відбивається на гречці сумісна дія повітряної і ґрунтової посухи, коли температура зростає до 30°С, а вологість повітря знижується до 40%. За таких умов на рослинах протягом 2-3 днів відмирають зав'язі. Для пом'якшення мікроклімату гречку потрібно висівати поблизу лісу або лісосмуг. Основними причинами низьких і нестійких урожаїв гречки є: слабо розвинена коренева система, невідповідність між величиною асиміляційної поверхні листя і кількістю квіток на рослині, тривалий період цвітіння і плодоутворення та його залежність від кліматичних умов, особливості запилення квіток, пов'язані із статевим диморфізмом та ін. Однак головною причиною необхідно вважати недосконалість технології вирощування гречки, та відношення до неї як до другорядної рослини [14].

Вимоги до ґрунту. Гречка добре росте на різних ґрунтах, але краще на родючих і окультурених. Це є причиною того, що за масою кореневої системи в одиниці об'єму ґрунту гречка дуже поступається іншим рослинам (пшениці в 2,4, ячменю - в 1,6 рази). Разом з тим її коренева система має високу фізіологічну здатність поглинання поживних речовин, а саме фосфору, з важкорозчинних сполук ґрунту і переважає за цією ознакою багато інших сільськогосподарських рослин. Кращими для вирощування гречки є родючі, добре аеровані, пухкі, прогріті ґрунти. Високі врожаї вона утворює на чорноземах і сірих лісових слабокислих ґрунтах (рН 5-6). Можна успішно вирощувати гречку також на окультурених піщаних та торфових ґрунтах. Погано реагують низинні перезволожені, важкі глинисті, запливаючі, дуже кислі (рН<5) і солонцюваті ґрунти. Не слід сіяти гречку на ґрунтах надміру удобрених гноєм, на яких відмічається "жирування" рослин - надмірний розвиток зеленої маси і зменшення генеративної здатності. З 1 ц зерна гречка виносить з ґрунту 4,3 кг азоту, 3 кг фосфору та 7 , 5 кг калію, що в 1 , 5 - 3 рази перевищує винос поживних речовин, наприклад, пшеницею [15].

Найвищу потребу до поживних речовин, особливо до азоту, гречка проявляє на початку другої половини вегетації, тобто в період активного розвитку та накопичення сухих речовин і утворення органів плодоношення[16].

Гречка - одна із скоростиглих рослин. Період вегетації в неї 60-90 днів, який формується із семи фенологічних фаз: проростання, сходів, гілкування, бутонізації, цвітіння, плодоутворення, достигання. Від сходів до бутонізації гречка росте дуже повільно, а від бутонізації до побуріння насіння - дуже енергійно і нагромаджує за цей час близько 70% сухих речовин[17].

1.3 Технологія вирощування гречки посівної

Основною вимогою інтенсивної технології вирощування гречки є доброякісне дотримання всього комплексу робіт у визначеній послідовності в оптимальні строки. При цьому всі агротехнічні заходи повинні бути науково обґрунтованими і найповніше відповідати біологічним особливостям цієї культури.

Нова технологія забезпечує достатній економічний ефект при виконанні ряду вимог, які є невід'ємними складовими високої культури землеробства, а саме: 1 - розміщення посівів після кращих попередників; 2 - обробіток ґрунту і застосування добрив з врахуванням його властивостей, попередника і потреб гречки в поживних речовинах за фазами органогенезу; 3 - застосування ефективних заходів захисту рослин і регуляторів росту; 4 - сівба в оптимальні строки широкорядним способом, який забезпечує найкращі умови розвитку рослин і догляду за посівами; 5-проведення бджолозапилення[18].

Низькі врожаї гречки, як правило, получають там, де її вважають рослиною, не вибагливою до ґрунту, попередників. Щоб довести неправильність такого ставлення, нагадаємо, що коренева система гречки розвинута слабкіше, ніж у багатьох інших рослин. Проникнення її в ґрунт значною мірою залежить від його родючості й глибини орного шару. На родючих ґрунтах коріння гречки проникає на глибину 90-120 см, але основна його маса міститься в шарі до 35 см.

На виснажених ґрунтах коріння гречки розвивається дещо гірше: проникає па глибину до 40-50 см, а основна маса його розміщується в шарі 14-19 см.

Таким чином, добрий ріст і розвиток кореневої системи гречки може формуватись тільки на чистих від бур'янів, пухких, родючих ґрунтах.

Після попередників, які залишають ґрунт виснаженим і забур'яненим, урожайність гречки дуже знижується [19].

Порівняно короткий вегетаційний період, тривале цвітіння і достигання, слаборозвинута, але активна коренева система гречки свідчать про високу чутливість її до умов живлення. Для формування 1 ц зерна і відповідної кількості вегетативної маси гречка забирає 3-3,4 кг азоту, 1,5-2 кг фосфору та 4-5 кг калію. До фази цвітіння (з І по VIII етап органогенезу) вона виносить азоту 60%, калію - 61 %, фосфору 40%. Решту поживних речовин культуриспоживають в період цвітіння достигання (IX-XII етапи органогенезу) [20].

Біологічною особливістю гречки є її можливість засвоювати поживні речовини навіть з важкорозчинних фосфатів, що свідчить про велику енергію дихання і здатність її коріння виділяти органічні кислоти (лимонну, оцтову, щавлеву, мурашину).

Гречка дуже чутлива до внесення органічних і мінеральних добрив, тому правильним визначенням необхідних елементів живлення, їх форм і співвідношення можна значно впливати на темпи росту і розвитку культур, а значить, і отримувати високий урожай доброї якості [21].

Чим ближче вологість ґрунту до оптимальної, тим краще споживаються рослинами добрива і, зрозуміло, тим вищий буде урожай. Однак це не означає, що добрива потрібно вносити під гречку лише в тих районах, де вдосталь вологи.

Гречка може добре використовувати післядію добрив, внесених під попередника. Так, якщо гречку в сівозміні розміщують після цукрових буряків, під які дають по 30-40 т/га органічних і 400-420 кг/га поживної речовини мінеральних добрив. Перед сівбою гречки під культивацію вносять фосфорно-калійні добрива з розрахунку 40 кг поживної речовини на гектар. Під час сівби в рядки дають по 30 кг/га аміачної селітри і по 100 кг/га гранульованого суперфосфату та калієво-магнієвого концентрату [22].

Поверхневе внесення мінеральних добрив, вапна і гіпсу проводять з допомогою розкидачів типу ІРМГ-4, мінеральні добрива можна вносити також сівалками РТТ-4,2А.

Припосівне внесення добрив проводять сівалкою ССТ-12Б, обладнаною туковисівними апаратами АТД-2 або АТ-2А. Підживлюють гречку під час другого міжрядного обробітку за допомогою культиваторів УСМК - 5,4 (Б), обладнаних туковисівними апаратами. Виконують цю роботу при настанні певної фази бутонізації гречки [23].

Гречка добре формується на чорноземах різних типів, а також на сірих лісових ґрунтах. Непридатні для неї кислі опідзолені та важкі солонцюваті ґрунти.

Для розвитку культури велике вплив має основний, або зяблевий обробіток ґрунту. Своєчасне і доброякісне його проведення покращує агрофізичні та фізико-хімічні властивості ґрунту, сприяє мікробіологічним процесам, оптимізує структуру орного шару. При виборі знарядь для основного обробітку потрібно брати до уваги конкретні ґрунтові та інші умови господарства.

Основний обробіток ґрунту після стерньових попередників проводять з лущення, яке роблять вслід за збиранням врожаю. Це веде до нагромадження і збереження вологи літньо-осінніх опадів, знищенню більшості шкідників сільськогосподарських рослин. На злущеному полі скоріше проростають бур'яни, сходи яких забирають наступною зяблевою оранкою[24].

Площі, засмічені коренепаростковими бур'янами (осоти жовтий і польовий, молочай, березка та ін.), обробляють на глибину 10-12 см з одночасним боронуванням. Раннім лущенням більше знищується коренепаросткових бур'янів. На полях, засмічених переважно однорічними бур'янами, лущення дисковими знаряддями проводять на глибину 6-8 см. Глибина і кількість лущень визначається засміченістю поля. Якщо серед бур'янів переважають однорічні види, використовують дискові лущильники ЛДГ-15 або ЛДГ-10. Ділянки, засмічені осотом та іншими коренепаростковими бур'янами, лущать двічі на глибину: перший раз 6-8, другий (після з'явлення розеток осоту) - 10-12 см.

Після збирання пізніх просапних культур (цукрові буряки, картопля) поля, чисті від бур'янів, обробляють дисковими боронами БДТ-7 або БДТ-10 у два сліди на глибину 20 см без попереднього лущення.

При потребі після збирання пізніх просапних культур можна проводити обробіток плоско різами КПГ-2-150 на глибину 25-27 см. Такий спосіб, зокрема, застосовують у посушливих степових районах у поєднанні з серпневим лущенням ґрунту або без нього із збереженням стерні.

Дуже важливо для гречки своєчасно і високоякісно зорати поле на зяб. У Степу і Лісостепу в осінній період ґрунт часто пересихає. Тому його потрібно привести в такий стан, який сприяв би проникненню води в його товщу і одночасно перешкоджав непродуктивному витрачанню вологи від випаровування. Це й досягається високоякісним зяблевим обробітком. У степовій зоні під гречку треба орати на глибину 25-27 см, в лісостеповій на 23-25 см.

Дуже важлива глибока оранка як засіб боротьби з бур'янами. Під час оранки на вищезгадану глибину на дно борозни переміщуються найбільш засмічені бур'янами верхні шари ґрунту (0-10 см). Приоране насіння бур'янів при цьому потрапляє у несприятливі умови і частково гине. Ті ж проростки, які пробиваються на поверхню, знищуються наступним обробітком. Глибока оранка є також одним з визначальних заходів боротьби з шкідниками і хворобами сільськогосподарських рослин [25, 26].

Щоб виростити високий урожай гречки, потрібно добре підготувати її насіння. Велике, добре виповнене насіння, як правило, дає рівномірні, дружні сходи, а з них розвиваються міцні, високопродуктивні культури. Сходи з дрібного, невиповненого насіння з'являються слабкими, та й врожаї, як правило, отримують низькі. Тому для сівби потрібно брати тільки сортове насіння гречки першого класу посівного стандарту [23].

Позитивна роль ваговитого насіння в утворення врожаю гречки визначається тим, що в ньому єнабагато більше поживних речовин. Таке насіння формує краще живлення проростків і цим закладає основу для утворення добре розвинутих рослин та високого врожаю.

Певне значення в отриманні доброякісного насіння має місце його вирощування. За даними Всесоюзного науково-дослідного інституту рослинництва, насіння, вирощене у південних районах і зібране у суху погоду, має вищу схожість, ніж насіння, вирощене у північних і зібране в умовах підвищеної вологості[27].

Післязбиральна обробка насіння (фаза спокою) перед засипанням на зберігання включає очистку і сортування Ваговите насіння відділяється на очисних машинах ЗАВ-10 30000, ЗВС-20, СВУ-5А, К-547А, блоках-трієрах типів ЗАВ-1, БТ, ЗВТ-А, столах сортувальних пневматичних СПС-5, ПСС - 2,5, сортувальних колонках ОПС-2 та інших.

Зберігають зерно при вологості 14-16% у сухих, добре провітрюваних приміщеннях насипом, товщиною висотою 0,75-1 м або в мішках штабелями до 8 рядів.

Щоб запобігти ураженню хворобами, насіння протруюють препаратами ТМТД або фентіураном з розрахунку 2 кг одного з препаратів на 1 т насіння, для зволоження якого додають також 5-10 л води.

Доброму розвитку рослин і збільшенню врожаю сприяє передпосівна обробка насіння мікродобривами. Завдяки цьому збільшується вміст сухих речовин у рослинах, підвищується стійкість до несприятливих умов зовнішнього середовища і хвороб, збільшується урожайність.

Для обробки насіння гречки мікроелементами використовують (г/ц насіння): сірчанокислий марганець (50-100), сірчанокислий цинк (50), молібденовокислий амоній (50), мідний купорос (50-100), буру (200-300) або борну кислоту (100-200), полі мікродобрива (40-50).

Щоб підвищити стійкість культур проти низьких температур і полягання, насіння за 2-3 дні до сівби обробляють 15%-ним розчином препарату тур (1,5 кг/га за діючою речовиною) з витратою робочої рідини 10 л/т насіння. Цю обробку можна поєднати з протруєнням [28, 29].

Гречка теплолюбна культура, яка не переносить тривалих заморозків, її насіння, висіяне рано навесні у погано прогрітий ґрунт, часто загниває, пліснявіє, втрачає схожість. Внаслідок цього з'являються недружні зріджені сходи, які пригнічуються бур'янами.

На підставі багатьох наукових даних і багаторічного виробничого досвіду дійшли висновку, що сіяти гречку треба після стійкого прогрівання ґрунту на глибині 8-10 см до +10…+12°, коли мине загроза весняних заморозків. При цьому тривалість сівби має становити не більше 5 днів [9].

Гречку сіють звичайним рядковим способом з міжряддями 15 см та широкорядне з міжряддями 45 см. Широкорядні одно - і двострічкові посіви формують більший урожай, ніж звичайні рядкові посіви.

У широкорядних посівах на рослинах утворюється більше квіток, так як для них створюються кращі умови живлення. Але, тут значно менше проявляється вплив посухи. Про те у багатьох районах країни при пізній сівбі, а свме в червні, цей спосіб не має переваг перед звичайним рядковим.

Норми висіву насіння визначають від ґрунтово-кліматичних умов, строку та способу сівби гречки, чистоти полів, забезпеченості ґрунту поживними речовинами та водою. В середньому вона складає 3-4,5 млн. схожих насінин на 1 га для звичайного рядкового посіву і 2-2,5 - для широкорядного посіву, тобто біля 65-80 кг/га.

Посівний агрегат доцільно укомплектовувати легкими котками для ущільнення ґрунту під час сівби.

Якщо гречку сіють у сухий ґрунт агрегатом, не укомплектованим котками, зразу ж після сівби необхідно провести післяпосівне коткування з одночасним боронуванням для підтягування води до насіння та мульчування верхнього шару ґрунту (котками 3ККШ-6 і боронами ЗБП-0,6А). Якщо поява сходів затримується, боронують рай борінками ОР-07 [10, 26].

У степовій зоні коткування має дуже велике значення, так як гречку як рослину пізньої сівби приходиться сіяти в недостатньо зволожений ґрунт. Якщо ґрунт вологий, післяпосівне коткування недоцільне. Коли ж після сівби випадають зливові дощі і утворюється ґрунтова кірка, посіви обов'язково обробляють ротаційними мотиками і боронують легкими боронами упоперек або в діагональному напрямку до рядків. На важких запливаючих ґрунтах посіви боронують важкими боронами БЗТТ-10. Проте більш ефективна обробка культиватором УСМК - 5,4 в агрегаті з ротаційними мотиками та прутковими коточками як у міжряддях, так і в зоні рядка, що забезпечує руйнування кірки на 90% з одночасним знищенням бур'янів [26].

Для боротьби з бур'янами і розпушення ґрунту проводять боронування посівів у фазі першого справжнього листка. При цьому агрегат рухається упоперек або по діагоналі до рядків. Боронувати треба вдень, коли рослини втрачають тургор і менше ламаються.

Боротися з бур'янами можна за допомогою гербіцидів. При цьому слід пам'ятати, що гречка дуже чутлива до них, тому хімічну обробку поля треба закінчувати за 10-12 днів до сівби і обробляти лише дуже засмічені ділянки.

Для боротьби з однорічними широколистими бур'янами використовують гербіциди 2,4-Д (амінна сіль) по 1,5 кг/га або 2М-4Х - 1-1,5 кг/га за діючою речовиною. Гектарну норму препарату розводять у 200-300 л води. Вносять гербіциди штанговими обприскувачами ПОУ, ОПШ-15, ОН-400, ОП-16 та ін.

Якщо насіння гречки не оброблене препаратом тур, його потрібно внести в ґрунт з розрахунку 5 кг/га або обробити рослини у віці 3-7 днів 0,05%-ним розчином туру. Обприскують за допомогою ОВТ-ІВ, ОП-450, ОП-400-3 так, щоб виключити перекриття і огріхи.

Міжрядний обробіток у період вегетації гречки має на меті створення оптимальноговодно-повітряного режиму в ґрунті й боротьбу з бур'янами.

Звичайно міжряддя розпушують два-три рази культиваторами УСМК-5,4А(Б) або іншими, ширина захвату яких відповідає захвату сівалок.

Якщо проводилось досходове боронування, доцільно триразове розпушення міжрядь. Післясходовим боронуванням можна замінити перше розпушення і в цьому разі міжряддя обробляють двічі.

Перше розпущення провадять на глибину 5-7 см у фазі першого справжнього листка гречки, захисна смуга біля рядків рослин має становити 8-10 см. Для ефективної боротьби з бур'янами в міжряддях після лап-бритв доцільно розмістити борінки або ротаційні батареї. Лапи-бритви, рухаючись на глибині 5-7 см, не підрізають бур'яни, коренева система яких у цей час розміщується вище площини руху леза лап. Тому зубові борінки або ротаційні батареї, розпушуючи верхній шар ґрунту, порушують зв'язок коріння бур'янів з ґрунтом, чим і сприяють її знищенню.

Вдруге обробляють міжряддя на глибину 8-10 см при сухому ґрунті і 10-12 при вологому на початку бутонізації рослин. Під час другого розпушення рослини доцільно підживити мінеральними добривами з розрахунку 1 ц суперфосфату та 0,5 ц аміачної селітри або 1 ц нітрофоски на гектар. Для другого обробітку міжрядь агрегат обладнують підживлювальними робочими органами із шириною захвату 15 см. Захисна зона біля рядків - 10-12 см.

Третій міжрядний обробіток з підгортанням рядків проводять на початку цвітіння рослин на глибину 6-8 см стрілчастими лапами з шириною захвату 25 або підгортачами з захватом 8,5 см. Захисна зона при цьому має становити 8-10 см.

Під час підгортання проростки бур'янів, що з'являються в рядках захисних смуг, засипаються ґрунтом і гинуть, а рослини гречки утворюють додаткове коріння, в результаті чого поліпшується водно-мінеральна забезпеченість рослин [25, 30].

Велику увагу приділяють бджолозапиленню гречки, адже цей агрозахід невід'ємний від технології вирощування гречки. Для запилення її застосовують усі доступні, а також особисті пасіки. На кожен гектар посіву в вивозять в середньому по 3,3 бджоло родини. Для кочівлі бджіл у господарствах слід підготувати пересувні вагончики та спеціальні платформи [31].

Особливість достигання гречки утруднює правильність визначення оптимальних строків збирання врожаю. Раннє збирання веде до недобору насіння, при цьому у ворох надходить багато невиповнених, щуплих зерен. Вихід ядра з таких зеренв результаті їх підвищеної плівчастості дуже низький. При запізнілому збиранні осипаються верхні крупні зерна, що також зменшує врожай. Деколи втрати зерна внаслідок осипання бувають дуже великими і як наслідок колгоспи і радгоспи терплять великі збитки.

При підготовці до збирання, крім біологічних особливостей гречки, треба враховувати ґрунтово-кліматичні умови території. Вирішальним чинником, який впливає на величину врожаю, є кількість опадів у період формування зерна.

Щоб правильно визначити час збирання, потрібно ретельно спостерігати за рослинами. Цвітіння скоростиглих сортів триває 23-40 днів, середньостиглих - 30-40, а пізньостиглих 40-50 днів. За сприятливих умов цей період дуже скорочується. Якщо за посушливої погоди культури підгортають, то після дощів починається повторне цвітіння і подовжується період вегетації. На таких посівах аідмічене двох'ярусне достигання насіння. В цьому разі строк початку збирання визначають по тому, коли більше утворюється зерен - в період першого чи повторного зав'язування.

Приступати до збирання гречки необхідно при максимальній кількості зерна. В цей час па рослинах ще залишаються квітки, зелені зернини і листки. Але чекати повної стиглості не потрібно, тому що гречка схильна до осипання при перестоюванні на кореню і можна втратити найціннішу частину врожаю. Ні в якому разі не можна також допускати передчасного збирання, так як велика кількість недостиглого, щуплого і несформованого зерна призведе до різкого недобору врожаю[32].

Гречці властиві висока вологість надземної маси, різноярусність і нерівномірність достигання, схильність до вилягання і осипання. То му скошують її у валки, коли достигне 75-80% плодів [10].

Збирають врожай переважно роздільним способом, тількт в окремих випадках при перестоюванні, коли рослини втрачають листки, вдаються до прямого комбайнування. При роздільному способі пластичні речовини швидше відтікають із стебел і листків у зерно, в результаті чого зелені плоди достигають, а щуплі стають більш виповненими. В посушливих умовах Степу велике осипання гречки присутнє вже при 92% стиглих зерен.

Спосіб руху агрегату - круговий, всклад і врозгін, висота зрізу 15-20 см. Наполеглу гречку скошують жатками ЖВС-6, ЖВН-6А, ЖНС-6-12, високорослу (понад 80 см) - ЖРС-4,9А, ЖШН-6А, полеглу - ЖРБ - 4,2, ЖСК-4А, ЖНУ - 4,0, низькорослу - ЖВР-10.

Для збирання високорослої гречки (понад 100 см) на жатку встановлюють розподільник. Частота обертання мотовила має бути такою, щоб лопаті активно підводили стебла до різального апарата, але не сповзали по них. По висоті мотовило встановлюють так, щоб лопаті захоплювали стебла на висоту 3/4-2/3 їх довжини від лінії зрізування.

При скошуванні полеглої гречки з мотовила знімають лопаті, граблини встановлюють під кутом 15 або 30° назад, мотовило опускають в крайнє нижнє положення і виносять вперед. Різальний апарат має бути добре відрегульований.

Ліпше скошувати гречку в ранкові години, не рекомендується збирати її в жарку погоду. Перед збиранням роблять прокоси і обкоси, що дає можливість сконцентрувати збиральну техніку на одному масиві. Обмолочувати валки починають через 4-6 днів після скошування, коли маса підсохне, вологість стебел і листків зменшиться до 30-35%, а зерна до 16-18%. Поправки до строків обмолоту вносять погодні умови. Валки підбирають і обмолочують зернозбиральними комбайнами СК-5 «Нива», обладнаними пристроєм ПКК-5 з копнувачем (при підвищеній вологості) або з подрібнювачем[33].

Залежно від погодних і господарських умов застосовують такі технологічні схеми збирання гречки.

Перша. Скошування гречки у валки жаткою ЖРС-4,9А, підбирання та обмолот валків комбайнами СК-5 із збиранням соломи і полови копнувачем, стягування її тросоворамковоюволокушею ВТУ-10, скиртування скиртокладами СНУ - 0,5 або ПФ-05.

Друга. Відрізняється від першої тим, що солому і полову скиртокладами СНУ - 0,5 або ПФ - 0,5 навантажують у коповози КУН-10 і транспортують до місця скиртування.

Третя. Скошування гречки у валки жаткою ЖРС-4,9А, підбирання і обмолочування комбайном СК-5 з пристроєм ПУН-5; збирання подрібненої соломи в змінні візки 2ПТС-4-887А, які відвозять тракторами класу тяги 0,9 або 1,4, скиртування скиртокладами СНУ - 0,5 або ПФ - 0,5.

Четверта. Відрізняється від попередньої тим, що комбайн СК-5 постійно працює з причіпним візком великої місткості, який розвантажують від соломи край поля, де провадять скиртування.

П'ята. Скошування гречки у валки жаткою ЖРС-4,9А, підбирання і обмолочування валків комбайном СК-5 із збиранням полови у змінні причіпні візки, підвезення до місця скиртування тракторами класу тяги 0,9 або 1,4 і укладання соломи у валки за допомогою переобладнаного пристрою ПУН-5 та розкидача-валкоутворювача.

Валки соломи підбирають фуражиром ФН - 1,2 з пристроєм ПВФ - 1,4 і перевозять візками 2ПТС-4,887А з тракторами класу тяги 0,9 або 1,4 з наступним скиртуванням скиртокладами СНУ - 0,5 [34].

1.4 Фенологія росту і розвитку гречки посівної

Ріст та розвиток вищих рослин включає ряд етапів, а зокрема: ембріональний,ювенільний, репродуктивний та старість. Впродовж кожного із названих етапів урослин виникають нові органи.

Гречка - однорічна трав`яниста рослина родини гречкових. В онтогенезі маєнаступні фенологічні фази: проростання насіння, сходи, гілкування, бутонізація, цвітіння, плодоутворення, достигання. Сходи з`являються через 6-10 днів після сівби, через 8-10 днів від сходів проходитьгілкування і майже одночасно з ним - бутонізація. Цвітіння настає через 18-28 днів від появи сходів і продовжується 30-35 днів і більше. Отже, на рослині одночасно є бутони, квітки, плоди, які тільки формуються, і стиглі плоди. Плід достигає через 25-30 днів після розкриття квітки і запліднення. Маса 1000 плодів (горошків) диплоїдних сортів 20-30г, тетраплоїдних - 30-45г, плівчастість - 16-30%, вихід крупи - 60-75%. Вегетаційний період -70-90 днів [35].

Ф.М. Куперман виділяє у гречки 12 етапів органогенезу. Кожний з них здійснюється в тісній взаємодії з ростом рослин, котрий є зовнішнім проявом внутрішніх кліткових перетворень.

І - період до розгортання першого справжнього листка;

ІІ - диференціація зачаткового стебла на вузли і міжвузля, закладання перших справжніх листків;

ІІІ - формування осі суцвіть і приквітників;

IV - закладання лопаті суцвіття;

V - закладання зачаткових органів квіток;

VI - формування тичинок і маточок;

VII - витягування квітконіжки й генеративних органів;

VIII - винос бутона з приквітника;

ІХ - цвітіння і плодоутворення;

Х - формування плода;

ХІ - воскова стиглість і достигання насіння;

ХІІ - повна стиглість [36].

За даними О. С. Алексєєвої та ін. вегетаційний період гречки ділять на три періоди: перший період - від появи сходів до цвітіння (25-35 днів). За цей час формуються гілки і більшість стеблових корінців, ріст поступовий; другий період - від початку цвітіння до його затухання і побуріння зерна (30-35 днів). Перша половина цього періоду відмічається швидким ростом стебла та гілок, інтенсивним цвітінням і припиненням утворення стеблових корінців, а друга - припиненням росту стебла та утворенням зав'язі; третій період - від побуріння зерна до повної його стиглості (17-24 дні).

Гречка, як відомо, проходить п'ять фаз розвитку: сходи, поява першого справжнього листка, бутонізація, цвітіння, плодоутворення [14].



Розділ 2. ОБ?ЄКТ, УМОВИ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1 Методика досліджень

Дослід з вивчення й удосконалення технології вирощування гречки на дерново-підзолистому поверхнево-оглеєному ґрунті в технологічній сівозміні дослідного поля Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції ІСГ КР.

Польові та лабораторні дослідження проводили згідно до загальновизнаних методикдослідної справи в агрономії [37, 38].

Тематика досліджень передбачала вивчення одного фактора (табл. 2.1.):

Фактор А- мінеральне живлення:

1. Без добрив (контроль)

2. N₂₅P₂₅K₂₅+Вимпел К (500 г/га)+Оракул мультикомплекс (1 л/га)+ Оракул біомарганець (2 л/га) +Вимпел К (500 г/га)

3. N₄₀P₄₀K₄₀ + N₂₀

Таблиця 2.1

Схема досліду

Варіант	Удобрення	Фаза внесення
1	Контроль (бездобрив)
2	N25P25K25	Під культивацію
	ВимпелК(500 г/га)+Оракул мультикомплекс (1 л/га)+ Оракул біомарганець (2 л/га)	По сходах
	ВимпелК (500 г/га)	3-5 листків
3	N40P40K40	Під культивацію
	N20	3-5 листків

Повторність досліду чотирьохразова. Дослідна ділянка загальною площею 80 м², розмір 8Ч10 м , облікова -- 40 м². Розміщення повторень здійснювали суцільним методом, розташування варіантів -- методом рендомізованих розщеплених блоків [52, 53].

Для проведення досліджень використовували наступні мінеральні добрива, як: комплексні - у вигляді нітроамофоски (16 % д. р.). Добрива на ділянки вносили весною під культивацію. Підживлення проводили аміачною селітрою (34,4 % д. р.) у фазу 3-5 листків.Контролем служив варіант без добрив.

У досліді використовуються зареєстрований Державним реєстром сортгречки Українка.

Характеристика сорту. Сорт створений: методом індивідуального добору шляхом об'єднання 11 компонентів за ознаками озерненості суцвіть та індексу індивідуальної насіннєвої продуктивності із 6 середньорослих популяцій і сорту Лілея. Автори: Тараненко Л.К., та інші.

Особливості сорту:

Ш середньостиглий, високо врожайний;

Ш екологічно пластичний з вегетаційним періодом 75-85 днів;

Ш стійкий до вилягання, з високим фотосинтетичним потенціалом;

Ш сорт віднесено до цінних за якістю зерна сортів (плівчастість 21-22%, вирівняність зерна 87,3-94,5%, вихід крупи 75,0-77,5%).

Потенційна урожайність: 20,1-36,0ц/га у виробничих умовах. Зона поширення: рекомендується для створення сіножатей і пасовищ в Лісостепу та ПоліссіУкраїни [39].

У відповідності з програмою наукових досліджень виконано такі обліки та спостереження.

- Польову схожість і виживання рослин проводили за густотою рослин після повних сходів та перед збором урожаю. Густоту рослин визначали на закріплених ділянках за методикоюВ. О. Єщенка зі співавторами[40].

- Фенологічні спостереження за настанням фаз розвитку гречки (сходи, гілкування, бутонізація, цвітіння, плодоутворення, дозрівання) за методикою Ф. М. Куперман [41] та за «Методикою державного сортовипробування сільськогосподарських культур» [42].

- Аналіз структури рослин проводили за пробними снопами з 25 рослин, що відбирали перед збираннями із двох несуміжних повторень у двох місцях ділянки за наступними ознаками: висота рослин (см); кількість гілок (шт.), у тому числі першого порядку (шт.); кількість вузлів (шт.), у тому числі на стеблі (шт.); кількість суцвіть (шт.); кількість зерен (шт.), у тому числі виповнених (шт.); відношення довжини зони плодоношення до зони гілкування; індивідуальна продуктивність рослини (г) [43].

- Якість зерна гречки проводили за такими технологічними показниками: масу 1000 зерен - за ГОСТ 12041-80[44], вирівняність,натура і плівчастість за методикоюпо селекціїта наснництву гречки [45].

- Облік урожаю проводили суцільним поділяночним способом комбайном «Sampo-130».

- Розрахунок економічної ефективності вирощування гречки проводили з обліком усіх витрат за цінами станом на 2019 рік, з використанням, «Методики економічних досліджень в сільському господарстві» [46].

2.2 Характеристика господарства

На сучасному розвитку сільського господарства великої уваги необхідно приділяти питанню підвищення продуктивності сільськогосподарських культур, що повинно супроводжуватися із раціональним використання затрачуваних ресурсів. Все це можливо за тієї умови, що при вирощуванні культурних рослин необхідно чітко дотримуватися усіх технологічних заходів. Це дотримання ланки сівозмін, внесення добрив на заплановану урожайність, дотримання технології вирощування рослин, використання якісного посівного і садивного матеріалу, своєчасний і ефективний захист сільськогосподарських рослин від шкідників, хворіб та бур'янів та організації технології зберігання та переробки продукції рослинництва. Окрім цього необхідно ефективно використовувати побічну продукцію рослинництва, що зменшує собівартість вирощування культур.

Комплексний вплив мінерального живлення рослин на продуктивність гречки на дерново-підзолистих ґрунтах Прикарпаття вивчали у 2018-2019 рр. на колекційно-дослідному полі Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту Сільського господарства Карпатського регіону НААН України.

Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція НААН України, головна установа Карпатського науково - інноваційного центру в перспективі науково-практичної діяльності, яка повинна залишатися координуючою науково-дослідною установою в регіоні, виконуючи провідну роль у розробці стратегії досліджень в галузях рослинництва, землеробства, кормовиробництва і тваринництва, узагальненні одержаних результатів по впровадженню їх у практику в господарствах різних форм власності та спеціалізації.

Станція є державною науковою організацією і фінансується з державного бюджету та інших джерел не заборонених законодавством України. Вона підпорядковується націонамльнаакадемміяаграмрнихнаумк України (НААН), яка визначає тематику досліджень, структуру, вирішує науково-організаційні, господарські, кадрові питання, здійснює міжнародні зв'язки.

З 2011 року Івано-Франківський інститут АПВ було перейменовано на Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція, яка підпорядковується Інституту сільського господарства Карпатського регіону.

Основними напрямами діяльності інституту є:

· створення високопродуктивних стійких до хвороб сортів сільськогосподарських культур;

· розробка і впровадження раціональних енерго- та ґрунтозберігаючих технологій у землеробстві, способів боротьби з бур'янами, шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур;

· виробництво і реалізація елітного насіння районованих сортів;

· формування екологічно чистих лучних ценозів на основі високоврожайних сортів бобових і злакових трав;

· розробка прогресивних технологій заготівлі, збереження, переробки і використання кормових ресурсів;

· створення нових високопродуктивних порід великої рогатої худоби, свиней, овець і птиці, поліпшення їхніх племінних і продуктивних якостей;

· вдосконалення наявних і розробка нових технологій утримання, годівлі та відтворення сільськогосподарських тварин;

· наукове забезпечення агропромислового виробництва в Карпатському регіоні України.

2.3 Ґрунтово-кліматичні умови

Ґрунтово-кліматичні умови Лісостепу західного України сприятливі для отримання високої урожайності сільськогосподарських культур, у тому числі і гречки.

Клімат Лісостепу західного помірно теплий з достатнім зволоженням в західній частині. Середня температура січня коливається у межах -4...-6 °С, найнижча температура досягає значення мінус 31 °С. Середня дата останнього весняного приморозку припадає на середину квітня, першого осіннього заморозку -на другу декаду жовтня. Середня тривалість безморозного періоду - 180-200 діб. Середня температура липня 18-19 °С, з максимумом у липні - 35 °С і вище [47].

Особливості місцевого клімату визначаються його географічним положенням. Взимку холодні повітряні маси з Карпат і сусідніх височин стікають у нижню частину улоговини, обумовлюючи деяке зниження температури повітря. Найхолоднішим місяцем є січень, середня температура повітря якого становить 4,7° нижче нуля. Тривалість зими -- більше трьох місяців. Грудень, січень і лютий мають від'ємну середню місячну температуру, так само третя декада листопада і перша декада березня.

Літо, завдяки положенню міста в улоговині, досить тепле, середня температура повітря в липні досягає 18,3° тепла. Середні декадні температури повітря за літні місяці (червень, липень, серпень) завжди вищі 16°. Максимальні температури досягають 30--34°.

Весна в районі, в зв'язку із затратою великої кількості сонячного тепла на танення снігу, помітно холодніша від осені; особливо холодний березень. Рогатин знаходиться в зоні надлишкового зволоження. Однак річна сума атмосферних опадів завдяки положенню міста найменша в Прикарпатській зоні Івано-Франківської області і становить тільки 628 мм.

Найбільша кількість атмосферних опадів випадає в період активної вегетації -- 430 мм, тобто більше 68% річної норми. В червні і липні випадає 206 мм, тобто 33% річної суми, а за зимові місяці всього 68 мм (10%) [48].

І хоч тут іноді випадає надмірна кількість опадів, проте розподіл їх на протязі року відповідає біологічним потребам більшості сільськогосподарських культур, вирощуванням яких займається дане господарство. ГТК (гідротехнічний коефіцієнт) становить 1,3 а отже умови зволоження задовільні. Температурний режим, досить таки помірний, визначається тривалістю високих температур повітря, які припадають саме на середину вегетаційного періоду. Сума активних температур вище +5°С для території на якій розташоване господарство становить 3012°С, вище +10°С 2509-2700°С. Вегетаційний період в умовах району триває в середньому 211 днів, а період активної вегетації з температурою +10°С становить 66-169 днів. Річна сонячна радіація в області становить 109-112 ккал/см. Відносна вологість повітря за рік в середньому становить 67 %. За даними метеостанції, весняні заморозки були в четвертій декаді березня з мінімальною температурою до -5 °С, осінні заморозки були в листопаді 2019 року з мінімальною температурою -5,9°С, На основі цих даних можна зробити висновок, що природо-кліматичні умови дозволяють вирощувати більшість сільськогосподарських культур[49].

...