Рекомендації по вирощуванню огірка, кавуна, дині та томатів у відкритому грунті в умовах Дніпропетровської області

Удобрення. Добрива застосовують для покращення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності та покращення якісних показників продукції. Їх вносять при основному, передпосівному обробітку ґрунту та в підживлення. Ефективність внесення добрив залежить від грунтово-кліматичних умов, від виду та форми добрив, строків і способів їх внесення. Під диню вносять як органічні, так і мінеральні добрива.

Оптимальним є внесення основних добрив під зяблеву оранку (^Рб0К45, гній або перегній - 20 т/га), що забезпечить до 40% прибавки врожаю.

В зоні північного Степу України застосовують також ^5Р45К45 під зяблеву оранку. Окрім того, диня краще реагує на роздільне внесення добрив: ^5Рз5К45 - під зяблеву оранку, Рш - в рядки при сівбі, N10 - в підживлення, яке проводять на початку утворення огудини; або під зяблеву оранку Р45К45 і навесні під культивацію N45. Останнім часом набуває переваги локальний спосіб внесення добрив (культиватором-рослинопідживлювачем КРН 4,2), який більш доцільний як з економічної, так і з екологічної точки зору. під диню доцільно вносити локально N22^22,5^2,5, або лише при сівбі ^ьРпКп.

Підготовка насіння і сівба. Передпосівна підготовка насіння відіграє важливе значення в підвищенні його польової схожості, сприяє більш дружній появі сходів. При підготовці насіння дині застосовують різні способи: прогрівання на сонці (7-10 діб) або в термостаті (3-4 доби при 35-40⁰С), замочування на 18-24 години в воді або розчині сульфату цинку, борної кислоти (концентрація розчинів 0,01-0,05%), протруювання насіння (сухе і напівсухе) в протруйниках, дозволених для гарбузових рослин, барботування насіння, обробка ультразвуком тощо. Дослідження, проведені в Дніпропетровській дослідній станції показали високу ефективність обробітку насіння дині 3% розчином перекису водню або 0,025% емістиму С. Оброблене насіння витримують у теплому темному місці протягом 16-18 годин. Замочене або оброблене насіння висушують, доводячи до сипучого стану.

Сівбу дині починають при прогріванні ґрунту на глибині загортання насіння до 12-16⁰С. Зазвичай, в Степу України строки сівби припадають на третю декаду квітня-першу декаду травня. За умов теплої весни строки сівби можуть бути скориговані на тиждень раніше, але при цьому слід враховувати середньобагаторічні дати зворотніх піздньовесняних заморозків.

Схема посіву і площа живлення впливають на врожай насіння дині. Базова схема розміщення рослин дині в Степу - 140х70 см, що дозволяє розташовувати 10,2 тис. рослин на 1 га. Збільшення кількості рослин до 20,4 тис. на 1 га (при схемі посіву 70х70 см) на 60-70% підвищує загальний урожай насіння.

В північному Степу України також можливо розміщувати рослини дині на насіннєві цілі за схемою (140+70)х70см. Стрічкові посіви не знижують інтенсивності розвитку огудини і кореневої системи дині. Такі посіви мають перевагу ще й тому, що рослини у стрічці швидко переплітаються, тому краще протистоять негативній дії вітру.

Незалежно від схеми посіву, коренева система дині краще розвивається, коли в гнізді розмішується по одній рослині. При двох рослинах у гнізді одна рослина пригнічує іншу, що послаблює розвиток її кореневої системи. При однаковій площі живлення розміщення двох рослин у гнізді знижує врожай насіння.

Сівбу дині здійснюють сівалками з пунктирним (СБН-3, СПЧ-6, СУПН-8, СУПН-8А, СУПН-12А та інші) або з точним висівом насіння (типу „Клен”).

Норма висіву насіння в залежності від схеми сівби та типу сівалки становить 2-4 кг/га. Глибина загортання насіння 4-6 см. В дні з сухою погодою посіви коткують до та після сівби.

Догляд за посівами. Посіви дині необхідно підтримувати в чистому від бур`янів стані, особливо в першій половині вегетації.

Найбільші врожаї плодів і насіння отримують при проведенні не менше 3-х міжрядних обробітків і 2-3 ручних прополювань. Посіви дині обробляють овочевими або баштанними культиваторами (КРН-4,2, КНБ-5,4, УКР-9,1). Першу культивацію проводять при позначенні рядків або в фазу першого листка на глибину 12-14 см, другу - на 8-10см (фаза 3-5 листків), третю (під час формування огудини) і наступні - на глибину 6-8 см.

У суху погоду глибину міжрядних обробітків зменшують на 2-3 см. Захисні зони під час першого обробітку - 10-15 см, в подальшому вони ширші. На загущених посівах проводять одно-, дворазове прорідження рослин: перше - в фазу 1-2 листків одночасно з першою прополкою, друге - в фазу шатрика (3-5 листків), яке поєднують з другим міжрядним обробітком та другою прополкою.

В період підживлення рослин використовують культиватори- рослинопідживлювачі.

Для боротьби з хворобами і шкідниками застосовують різні машини для захисту рослин (ОВТ-1В, ОН-400-3, ОПШ-15, ОН-400-1 та інші).

Захист проти хвороб, шкідників і бур'янів. Диня в Україні найчастіше уражується грибковими (борошниста роса, пероноспороз, антракноз, чорна гниль), бактеріальними (плямистість листків і плодів, верхівковий і квітковий бактеріози, токсичний бактеріоз) і вірусними (звичайна огіркова і гарбузова мозаїка) хворобами.

Посівам дині шкодять сисні (баштанна попелиця, павутинний кліщик, цибулевий тріпс), гризучі (дротяники, жуки, гусінь совок) та інші багатоїдні шкідники (саранові, гризуни, птахи). В останні роки значної шкоди посівам дині завдає динна муха.

Із гризучих шкідників особливо небезпечні дротяники (у вологих місцях) і несправжні дротяники (у посушливих умовах), які вигризають насіння і пошкоджують корінці молодих рослин. Подібної шкоди завдають і гусені різних видів совок (підгризаючих, стеблових).

Із заходів боротьби з хворобами, шкідниками і бур'янами потрібно застосовувати профілактичні, агротехнічні і хімічні способи боротьби (при необхідності). Серед профілактичних обов'язковими є використання здорового і очищеного від бур'янів посівного матеріалу, якісне збирання врожаю, своєчасне знищення рослинних решток, знищення бур'янів на посівах і узбіччях доріг. Найважливішими агротехнічними заходами є використання сівозмін, своєчасний високоякісний обробіток ґрунту та догляд за рослинами. Важливу роль у знищенні бур'янів, запобіганні появи шкідників і хвороб мають пестициди, що дозволені до використання.

Збирання врожаю. Диня відноситься до культур з багаторазовими зборами врожаю. Період плодоношення деяких сортів розтягується на 20-30 днів.

Збирати плоди дині починають вибірково, при наявності ознак стиглості, характерних для сорту: зміна забарвлення шкірки, наявність сітки, легкий відрив від плодоніжки тощо. При сприятливих погодних умовах (суха погода), можливо скоротити кількість зборів до 1-2 разів.

Згідно з ДСТУ 7036:2009 за зовнішнім виглядом плоди дині повинні бути цілі, чисті, здорові, за формою та забарвленням типові для ботанічного сорту, з плодоніжкою до 2 см чи без неї, але без пошкодження місця її прикріплення. Для другого товарного сорту допускаються плоди з відхиленням від правильної форми, але не потворні, з зарубцьованими (опробковілими) пошкодженнями шкірочки від порізів і подряпин. Не допускається наявність плодів розчавлених, з тріщинами, ум`ятинами, уражених хворобами та пошкоджених шкідниками.

Розмір плодів першого сорту за найбільшим поперечним діаметром повинен становити не менше 15,0 см для сортів з округлими плодами, 12,0 см - для сортів з овальними плодами; розмір плодів другого сорту - не менше 8,0-10,0 см.

Плоди збирають вручну, на купи, з яких грузять на транспортні засоби вручну або механічними навантажувачами.

Очікуваний чистий прибуток з 1 га посіву дині (при товарній урожайності 1215 т/га) складатиме 10 тис. грн.

Сорти дині, створені в Дніпропетровській дослідній станції ІОБ НААН України

Липнева. Сорт ранньостиглий (до достигання 70-74дні). Рослина середньоплетиста. Плід округлий, лимонно-жовтий. поверхня плоду сегментовано, слабко покрита сіткою. М`якуш білий, з кремовим відтінком, ніжний, дуже соковитий, солодкий, танучий.

Урожайність плодів до 15 т/га. Середня маса плоду 0,71,5 кг. Вміст сухої розчинної речовини - 10,7%, загального цукру - 7,3%, сахарози - 5,5%, аскорбінової кислоти - 19,2 мг%.

Рекомендується для місцевого споживання та для транспортування в ящиках. Середньостійкий проти бактеріозу.

Сорт занесений до Реєстру сортів рослин України з 1995 р.

Тітовка. Сорт ранньостиглий (60-70 днів). Рослина середньоплетиста. Плід короткоовальний, від жовто-оранжевого до оранжевого забарвлення. Поверхня плоду гладенька, на початку достигання - густа або середня сітка, наприкінці плодоношення - елементи сітки. М`якуш білий, товстий, ніжний, солодкий, соковитий, слабо волокнистий, з характерним ароматом дині.

Урожайність плодів - 12-15 т/га. Середня маса плоду - 1,02,0 кг. Вміст сухої розчинної речовини - 10,4%, загального цукру - 7,1%, сахарози - 3,5%, аскорбінової кислоти - 26,8 мг%.

Рекомендується для споживання у свіжому вигляді. Холодостійкий, віддача врожаю (44-100%) проходить в першу декаду плодоношення, транспортабельний, відносно стійкий проти бактеріозу та баштанної попелиці.

Сорт занесений до Реєстру сортів рослин України з 2000 р.

Забавка. Сорт ранньостиглий (62 дні). Рослина короткоплетиста (довжина головного стебла до 1 м). Плід короткоовальний, жовто- оранжевий, без малюнка. Поверхня плода гладенька, з середньою нещільною сіткою. М'якуш середній, кремово-білий, соковитий, солодкий. Урожайність плодів - 10,3 т/га. Середня маса плода - 0,9 кг. Вміст сухої розчинної речовини - 9,6%, загального цукру - 6,7%, сахарози - 2,7 %, аскорбінової кислоти - 19,8 мг%.

Рекомендується для споживання у свіжому вигляді, сорт придатний до транспортування на недалекі відстані та недовготривалого зберігання. Середньостійкий проти справжньої борошнистої роси та відносно стійкий проти баштанної попелиці.

Сорт занесений до Реєстру сортів рослин України з 2007 р.

Самарська. Сорт середньостиглий (83-85 днів). Рослина середньоплетиста, головна пліть середня. Плід овальний і кулясто-овальний, від блідо-жовтого до жовтого забарвлення. Поверхня плоду слабосегментована, сітка рідка, інколи відсутня. Шкірка тонка, еластична. М'якуш білий або блідо-зелений, товстий, маслянистий, ніжний, солодкий, соковитий, з динним ароматом.

Урожайність плодів від 26,0 до 35,0 т/га. Середня маса плоду 1,5-2,0 кг (в окремі роки до 6-8 кг). Вміст сухої розчинної речовини - 11,6%, загального цукру - 8,4%, сахарози - 4,5%, аскорбінової кислоти - 18,2 мг%.

Рекомендується для споживання у свіжому вигляді. Транспортабельність середня, придатний до транспортування в тарі. Відносно стійкий проти бактеріозу. Посухо- та холодостійкий.

Сорт занесений до Реєстру сортів рослин України з 1987 р.

Чайка. Сорт середньоранній (78 днів). Рослина середньоплетиста. Плід овальний, середнього розміру, жовто-оранжевий, без малюнка. Поверхня плода гладенька, з середньою нещільною сіткою. М'якуш середній, кремово-білий, волокнистий, ніжний, соковитий, солодкий.

Урожайність плодів - 14,7 т/га. Середня маса плода - 1,2 кг. Вміст сухої розчинної речовини - 8,3 %, загального цукру - 5,3%, сахарози - 2,8%, аскорбінової кислоти - 12,4 мг%.

Рекомендується для споживання у свіжому вигляді, сорт придатний до транспортування на недалекі відстані та недовготривалого зберігання. Середньостійкий проти справжньої борошнистої роси та відносно стійкий проти баштанної попелиці.

Сорт занесений до Реєстру сортів рослин України з 2008 р.

Злата. Сорт середньостиглий (80 днів). Рослина середньоплетиста. Плід округлий, середнього розміру, від жовто-оранжевого до оранжевого забарвлення, без малюнка. Поверхня плода гладенька. Середня та слабка сітка характерна для плодів на початку достигання, під кінець плодоношення - плоди з елементами сітки. М'якуш середній, білий, щільний, соковитий, солодкий.

Урожайність плодів - 23,5 т/га. Середня маса плода - 1,2 кг. Вміст сухої розчинної речовини - 11,3%, загального цукру - 8,1%, аскорбінової кислоти - 16 мг %.

Рекомендується для споживання у свіжому вигляді. Сорт придатний до транспортування на недалекі відстані та недовготривалого зберігання. Відносно стійкий проти справжньої борошнистої роси і баштанної попелиці.

Сорт занесений до Реєстру сортів рослин України з 2003 р.

Думка. Сорт середньостиглий (80 днів). Рослина середньоплетиста. Плід округлий, середнього розміру, жовто-оранжевий, без малюнка. Поверхня плода гладенька, без сітки. М'якуш середній, кремово-білий, ніжний, соковитий, солодкий.

Урожайність плодів - 22,7 т/га. Середня маса плода - 1,0-1,6 кг. Вміст сухої розчинної речовини - 11,0%, загального цукру - 7,9%, сахарози - 3,7%, аскорбінової кислоти - 20,3 мг%.

Рекомендується для споживання у свіжому вигляді. Сорт придатний до транспортування на недалекі відстані та недовготривалого зберігання. Середньостійкий проти справжньої борошнистої роси та відносно стійкий проти баштанної попелиці.

Сорт занесений до Реєстру сортів рослин України з 2007 р.

Берегиня. Сорт середньостиглий (80-88 днів). Рослина середньоплетиста. Плід коротко овальний, жовто-оранжевого забарвлення. Поверхня плоду гладенька, з середньо. сіткою. М`якуш білий, щільний, соковитий, дуже солодкий. Урожайність - 21,5-23,5 т/га. Середня маса плоду - 1,23,0 кг (окремі плоди до 4-5 кг). Вміст сухої розчинної речовини 11,0%, загального цукру - 8,1%, сахарози - 3,8%, аскорбінової кислоти - 18,4 мг%.

Рекомендується для споживання у свіжому вигляді. Сорт придатний до транспортування на далекі відстані і зберігання (15-30 днів). Відносно стійкий проти баштанної попелиці.

Сорт занесений до Реєстру сортів рослин України з 1995 р.

Інея. Сорт середньостиглий (80-82 дні). Рослина середньоплетиста. Плід овальний або круглий. Поверхня плода гладенька, від жовтого до оранжевого кольору, сітчаста, без малюнка, шкірка тоненька. М'якуш білий із зеленим відтінком біля шкірки, щільний, дуже солодкий, соковитий.

Урожайність плодів - 17,8 т/га. Середня маса плода 1,1 кг. Смакові якості плодів - 5,0 бала. Вміст сухої речовини 12,0%, цукрів -8,4%, аскорбінової кислоти - 22,3 мг %.

Рекомендується для споживання у свіжому вигляді. Транспортабельний, лежкий. Відносно стійкий проти борошнистої роси і баштанної попелиці.

Рекомендації з вирощування томату в Дніпропетровській області

Томат у зоні північного Степу займає одне з перших місць за своїми смаковими та харчовими властивостями. В плодах томату знаходиться велика кількість необхідних для здоров'я людини речовин: вітаміни (В, С, РР та інші), провітамін А, каротин, цукри, мінеральні речовини та органічні кислоти. Вони відзначаються низькою калорійністю (в 100 г плодів лише 20 ккал.). Не дивлячись на нинішню популярність, був період, коли плоди томату вважали отруйними (смаженими плодами хотіли отруїти Д. Вашингтона). Довго вирощували їх як декоративну рослину.

Науковці вважають, що лікувальні властивості плодів томату не зовсім розкриті. Солі заліза та фолієва кислота, які містять плоди, грають важливу роль у процесах кровотворення, сприяють лікуванню білокрів'я. Наявність у плодах яблучної та лимонної кислоти збуджує апетит, нормалізує процеси травлення, пригнічує шкідливу мікрофлору у шлунку. Через низький вміст пуринів споживання томату є профілактикою атеросклерозу. Незамінними є плоди томату при цинготних захворюваннях. Томатний сік регулює в організмі кислотно-лужний баланс, нормалізуючи тим самим сердечно-судинні та шлунково-кишкові захворювання.

Плоди томату сприяють зниженню кров'яного тиску і тому є прекрасним продуктом харчування для людей похилого віку та тих, хто стурбований зайвою вагою.

Біологічні особливості

Томат відноситься до сімейства пасльонових. За своїми біологічними особливостями томат є теплолюбною культурою. Для нормального росту і розвитку рослин їм потрібне інтенсивне сонячне опромінення і температура повітря не нижче 15⁰С. Низькі температури затримують ріст рослин, приводять до опадання квіток і, навіть, зав'язі. Дозрівання плодів затримується на 10-20 діб. Проте, за температури вище 30⁰С ріст рослин затримується, а після 35⁰С зовсім припиняється.

На відміну від інших теплолюбних культур томат не переносить підвищеної вологості повітря. Це загрожує ураженням рослин грибковими та бактеріальними хворобами, як у відкритому, так і закритому ґрунті.

Рослини томату споживають значну кількість поживних речовин вже в перший період росту. Ця потреба зростає в період плодоношення. В перший період вегетації рослинам потрібен азот. Достатня кількість його сприяє формуванню плодів і підвищенню врожайності. В цей час рослини чутливі до нестачі фосфору. Загалом на розвиток репродуктивних органів витрачається близько 94% спожитого елементу

Калій сприяє формуванню стебел, зав'язі, підвищує вміст сухих речовин у плодах та стійкість рослин до хвороб.

Місце в сівозміні

В сівозміні томат розміщують по озимій пшениці, обороту пласта, після овочевих рослин - огірка, цибулі, капусти. Не можна розміщувати томат у повторній культурі та після картоплі.

Підготовка ґрунту

У підготовці ґрунту дуже важливу роль відіграє строк збирання попередника. Чим раніше його збирають, тим раніше можна розпочати обробіток ґрунту і зробити це більш якісно. Бажано провести його за напівпаровою схемою, що значно очистить поле від бур'янів.

Класична напівпарова схема обробітку ґрунту включає проведення наступних операцій: післязбиральне подрібнення рослинних решток шляхом дискування, повторне лущення ґрунту, експлуатаційне планування поля, внесення добрив та гіпсу, зяблева оранка, культивація зябу, вологозарядкові поливи, чизелювання.

Весняний передпосівний обробіток ґрунту зумовлюється способом ведення культури томату. При розсадному способі після ранньовесняного боронування проводять дві культивації: першу через 7-10 діб на глибину 10-12см, другу - безпосередньо перед висаджуванням розсади на глибину 12-14 см. у разі безрозсадної культури досить перед сівбою провести одну культивацію на глибину 4-5см з одночасним внесенням гербіциду ґрунтової дії, боронуванням або коткуванням.

Удобрення

Томат не вимогливий до типу ґрунту, тому його з успіхом вирощують у різних грунтово-кліматичних зонах. Однак, краще розміщувати його на легких за фізичним складом типах ґрунтів, багатих перегноєм, добре освітлених та прогрітих сонцем. На внесення мінеральних добрив рослини реагують значним підвищенням врожаю плодів, прискоренням достигання їх та підвищенням якості. Дніпропетровська дослідна станція ІОБ НААН рекомендує в зоні північного Степу вносити в ґрунт весною врозкид перед сівбою насіння або висаджуванням розсади мінеральні добрива з розрахунку КбоРбоКзо або в ті ж строки локально з прив'язкою до рядків №оРзоКі5, що забезпечує підвищення товарного врожаю на 25-27%.

Підготовка насіння

Якісне насіння - це основа майбутнього врожаю. Найважливішими показниками якості насіння є: сортова чистота, маса 1000 штук, енергія проростання, схожість тощо. Висівають тільки перевірене насіння гібридів чи сортів відповідно до потреби, для якої вирощують продукцію.

Слід пам'ятати, що насіння - це живий організм, який адекватно реагує на зміни умов зовнішнього середовища. В зародку живого насіння дуже повільно, але проходять процеси синтезу та розпаду Якщо насіння втрачає схожість, жодним способом "оживити" його неможливо.

Для проростання життєздатного насіння необхідні у першу чергу волога, тепло, повітря. Відсутність одного з чинників не дасть бажаного результату. При правильному зберіганні насіння томату не втрачає схожості протягом 4-5 і більше років.

Система підготовки насіння до сівби при обох способах вирощування включає проведення наступних операцій: шліфування, калібрування, термічне та хімічне знезараження, обробку мікроелементами, регуляторами росту, киснем, пророщування, дражування, інкрустацію та інші способи. що залежить від фізичних та матеріальних можливостей виробника.

Розсадна і безрозсадна культура

В зоні північного Степу томат вирощують як у розсадній, так і безрозсадній культурі. Безрозсадна культура простіша у виконанні, бо не передбачає затрат на вирощування та висаджування розсади, але потребує більшої кількості насіння, та дещо ускладнює боротьбу проти бур'янів. До того ж не передбачає одержання ранньої продукції. Виходячи з переваг кожної технології і власних можливостей та мети вирощування продукції (споживання у свіжому вигляді чи переробка). виробник визначається, яким шляхом іти.

Слід відмітити, що розсаду наразі вирощують переважно у касетах, за рахунок чого строки вирощування та затрати скорочуються. Але вирощування касетної розсади потребує особливого цілодобового догляду через малу об'ємну масу субстрату. на якому її культивують.

По стійкості розсадні рослини поступаються безрозсадним через те, що при висаджуванні розсади (навіть касетної), частково пошкоджується коренева система, рослини стають вразливішими по відношенню до джерел інфекції і їм потрібен час для відновлення.

Сівба насіння та висаджування розсади

При безрозсадній культурі вирощування томату строки сівби насіння в ґрунт залежать від погодних умов кожного року. Сіяти починають, коли ґрунт на глибині 10 см прогріється до температури 10-12 ⁰С. Як правило, в зоні північного Степу це друга декада квітня (часто її початок).

Касетний спосіб вирощування розсади дозволив більш ефективно використовувати площу захищеного ґрунту, збільшивши вихід її з 1 м² до 750 штук проти 150-300 штук за інших технологій. До того ж розсада більше вирівняна зі 100% приживленням.

Конвеєр у вирощуванні сортів та гібридів томату слід планувати наступним чином: на 5-6% площі розміщувати ультра скоростиглі сорти та гібриди для споживання продукції у свіжому вигляді, 20-30% ранньостиглих, 30-35% середньоранніх, середніх та середньопізніх. Всю останню площу відводити під безрозсадну культуру.

Догляд за посівами

Після висаджування розсади і поливу. через 7-10 діб, коли рослини приживуться, проводять перший міжрядний обробіток на глибину 6-8 см стрілчастими лапами у широких міжряддях та долотами у вузьких. послідуючі міжрядні обробітки проводять з інтервалом в 10-14 діб, поступово збільшуючи глибину обробітку до 12-14 см. При останньому обробітку рослини підгортають. При безрозсадній культурі першу шаровку проводять на глибину 3-4 см. В подальшому глибину поступово збільшують в залежності від стану ґрунту.

Для знищення бур'янів у рядках використовують гербіциди. До висаджування розсади чи перед сівбою вносять стомп (3 л/га), через 14-20 діб або у фазу 2-4 листків у культури - зенкор (0,6 л/га). Слід пам'ятати, що при вирощуванні сортів і гібридів з коротким періодом вегетації на ранню продукцію, внесення гербіцидів не бажане.

В період вегетації рослини обробляють проти збудників хвороб та наявних шкідників пестицидами згідно з "Переліком пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використання в Україні."

Слід пам'ятати, що всякий пестицид є інгібітором росту рослин. Незважаючи на візуальну відсутність явних ознак, внесення хімічних препаратів на якийсь час затримує ріст і розвиток рослин. Згодом ростові процеси поновлюються. Ось чому, плануючи хімічний захист рослин, треба підходити до цього зважено.

В зоні північного Степу технологія вирощування томату як розсадного, так і безрозсадного, неможлива без зрошення. В обох технологіях застосовують зрошення дощуванням і краплинне. Зазначені способи мають свої переваги і недоліки. Переваги краплинного зрошення загальновідомі: економія поливної води, внесення водорозчинних мінеральних добрив з фертигацією, збереження структури ґрунту, "сухі" рослини. одним з головних недоліків є засмічення навколишнього середовища залишками поливної стрічки. При зрошенні дощуванням поливна норма є значно вищою, ніж при краплинному, більше руйнується структура ґрунту, рослини уражуються хворобами. Вибір типу зрошення залежить від можливостей товаровиробника.

Збір врожаю

Збирають врожай томатів в міру дозрівання в бланжевій або рожевій стиглості. Плоди збирають без плодоніжки, сортують на стандартні та нестандартні і відправляють у торгову мережу або на переробку.

Збір врожаю - дуже складний і трудомісткий процес, який триває протягом 1,52, а, іноді, більше місяців. Близько 50% затрат доводяться на збір врожай.

Необхідно пам'ятати, що, вибираючи сорти та гібриди томату для вирощування, слід враховувати строки їх дозрівання, щоб уникнути проблем зі збором та реалізацією продукції.

Економічна ефективність

Серед основних овочевих культур томат займає одне з провідних місць за площею, на якій він вирощується, врожайністю та прибутками. В Україні його вирощують на площі 70-80 тис. га. Середня врожайність складає близько 25 т/га, заготовки - 125 тис. тонн. На його долю припадає 30-35% валових зборів овочів. Рентабельність виробництва становить 150-180 %, прибуток з 1 га - 35-40 тис. грн.

Опис сортів

Томат сорт Бенефіс. Скоростиглий. Період від повних сходів до дозрівання плодів у відкритому ґрунті 100-119 днів, у захищеному- 83-108 днів. Рослини не високі зі світло-зеленим листям, плід від плоско-округлого до округлого, масою 80-130 грам. Товарна урожайність у відкритому ґрунті - 35 т/га.

Томат сорт Талан. Скоростиглий. Період сходів до першого збору 109 днів. Плід округлий, червоний, масою 90-150 грам. врожайність 40 т/га. Відносно стійкий до Транспортабельність середня, стабільна

Томат сорт Боярин. Середньоранній, від масових сходів до першого збору 115-125 днів. Плід подовжено- еліптичний, оранжево-червоний, середнього розміру, масою 80-100 г. Товарна урожайність 35-45 т/га. Добра транспортабельність.

Томат сорт Лагідний. Ранньостиглий сорт, універсального призначення, з дружним достиганням, придатний до вирощування за інтенсивною технологією. До достигання плодів 125 днів. детермінантний, прямостоячий. Плід сливоподібний, червоний, масою 50-80 г, камер 2-3. Вміст сухих речовин - 6,0%, цукру - 2,6%, аскорбінової кислоти - 24,3%. Урожайність 89,7 т/га. Середньостійкий проти хвороб.

Список використаних джерел

1. Доспєхов Б.О. Методика польового досліду / Б.О. Доспехов. М.: Колос, 1979. 416 с.

2. Методика дослідної справи в овочівництві і баштанництві / [за ред. ГЛ.Бондаренка, К.І. Яковенка]. Харків: Основа, 2001. 369 с.

3. Методика селекційного процесу та проведення польових дослідів з баштанними культурами: методичні рекомендації / [А.О.Лимар, В.С.Сніговий, В.К. Соколова, В.В Фролов, О.Г. Холодняк та інші]. К.: Аграрна наука, 2001. 132 с.

4. Гарбузи продовольчі свіжі: ДСТУ 3190-95. / ДСТУ 3190-95.К.: Держстандарт України, 1996. 12 с.

5. Мамчур Ф.І Овочі і фрукти в нашому харчуванні / Ф.І. Мамчур. Ужгород: Карпати, 1989. 204 с.

6. Тимченко В.Й. Облік чисельності шкідників та поширення хвороб на овочевих і баштанних культурах /В.Й.Тимченко, Т.Г.Єфремова,.М.Солдатенко //Методика дослідної справи в овочівництві і баштанництві [за ред. Г.Л.Бондаренка і К.І.Яковенка]. Харків: Основа, 2001. С. 306-322.

7. Скляревська В.В. Методи визначення стійкості овочевих і баштанних культур проти основних хвороб і шкідників /В.В.Скляревська, В.М.Ковбасенко, В.Ф.Переверзєва, В.М.Родігін та ін.// Сучасні методи селекції овочевих і баштанних культур [за ред. ТК.Горової і К.І.Яковенка]. Харків: ІОБ, 2001. С. 114-188.

8. Лимар А.О. Методика селекційного процесу та проведення польових дослідів з баштанними культурами: Методічні рекомендації. / [А.О.Лимар, В.С. Сніговий, В.К. Соколова, В.В. Фролов, О.Г. Холодняк та ін.]. К.: Аграрна наука, 2001. 132 с.

9. Методика Державного сортовипробування сільськогосподарських культур. Вип. 4. Картопля, овочеві і баштанні культури. К., 2001. С. 50-53.

10. Введення і освоєння сівозмін з овочевими рослинами (Рекомендації) - Харків 1998, 21 с.

11. Довідник агронома (Упоряд В.А., Кошонюк та ін.; за редакцією Л.Л Зіневича. К.: Урожай, 1985 - 672 с.

12. Довідник по овочівництву і баштанництву (за редакцією В.П.Голяна. К.: Урожай, 1981. 296 с.

13. Система заходів боротьби з бур'янами в посівах овочевих культур (рекомендації) Харків: 1998. 22 с.

Размещено на Allbest.ru