Осушення заболочених грунтів у заплаві річки Трубіж у Переяславському повіті Полтавської губернії наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст.

Ключові слова: річка Трубіж, Переяславський повіт, осушувальна меліорація, органи земського самоврядування, гребля, водяний млин, канал.

Серед великого кола господарських завдань, які намагалося вирішити земське самоуправління Переяславського повіту в другій пол. ХІХ - поч. ХХ ст., було осушення заболочених ґрунтів у заплаві р. Трубіж та її приток з метою прибуткового використання в якості сіножатей чи орних земель. У цьому були зацікавлені насамперед власники болотних угідь, які прагнули перетворити болото й перезволожені ґрунти на дохідний сінокіс чи ріллю, а також місцева влада, яка сподівалася, що осушення покращить природні властивості заболочених ґрунтів і тим самим сприятиме підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва, росту урожайності і валового збору сільськогосподарської продукції, укріпленню економіки повіту.

Задуматися над осушенням боліт у регіоні Переяславське земство спонукали успіхи, яких досягли в цій сфері органи земського самоврядування в багатьох губерніях імперії, а також напрацювання вчених-гідрологів, у яких вони переконували, що осушувальна меліорація є прямою і невідкладною справою земства, бо приведе до збільшення кількості корисних земель і дозволить видобувати торф - дешеве й доступне паливо. Проте Переяславське земство розпочало осушення боліт не тому, що було зацікавлене в збільшенні корисних земель чи у видобутку торфу, а тому, що до цього його змусили меліоративні роботи, проведені на верхній ділянці р. Трубіж у Чернігівській губернії, унаслідок яких збільшився напір води на середній ділянці водойми й спричинив масові підтоплення місцевих сіножатей і орних земель.

Після розчищення русла р. Трубіж на території Козелецького повіту Чернігівській губернії для Переяславського земства проблема продовження розпочатих робіт стала однією з найважливіших у переліку земських пріоритетів. Визначити хід проведення меліоративних робіт на р. Трубіж у Переяславському повіті та визначення їх наслідків буде наразі актуальним і повчальним. Наслідки осушення заболочених ґрунтів на Переяславщині, розпочатого в імперську добу та продовженого в радянський час, відчутні й досі. Отже, мета цієї розвідки полягає в комплексному дослідженні основних напрямів та етапів осушення заболочених ґрунтів у заплаві р. Трубіж у межах Переяславського повіту Полтавської губернії в 1885-1915 рр., а також у доведенні значного впливу осушувальної меліорації на розвиток сільського господарства, торфорозробок, стану довкілля в регіоні. Дослідження історії становлення й розвитку осушувальної меліорації в досліджуваному регіоні представляє не лише науковий, а й практичний інтерес.

Джерельною базою роботи стала діловодна документація Переяславського повітового земства. Це насамперед журнали засідань Переяславських повітових земських зборів (чергових і екстрених), щорічні звіти Переяславської повітової земської управи, збірники постанов Переяславських повітових земських зборів і Полтавських губернських земських зборів, а також деякі опубліковані дослідження, зокрема статті О.В. Заєць, присвячені земській меліорації в Полтавській і Чернігівській губерніях, праці І.А. Запольського, Є.М. Бережняка, М.Ф. Бережняка, В.В. Куйбіди, О.Д. Некрасової, О.І. Сахацького та інших, в яких висвітлюються природно-антропогенні проблеми експлуатації водойми. Окремо слід виокремити дисертацію І.А. Запольського про вплив осушувальної меліорації на водний баланс р. Трубіж, в якій детально проаналізовані природні умови басейну р. Трубіж.

Загалом аналіз історіографії проблеми засвідчив, що наукових робіт про осушувальну меліорацію цього регіону недостатньо. У дослідженнях розглянуті лише окремі аспекти досліджуваної проблематики, а спеціальної праці, яка б охоплювала всі аспекти осушувальної меліорації в Переяславському повіті, поки що немає. Ця обставина стала однією із головних причин вибору авторами теми для свого дослідження, а також визначила мету й основні завдання статті.

Річка Трубіж належить до Дніпровського басейну, тече з північного сходу на південний захід. У досліджуваний період її русло пролягає територією Чернігівської та Полтавської губерній. Початок р. Трубіж знаходився в Козелецькому повіті Чернігівської губернії, поблизу с. Сухиня, у болотистій долині, що звалася Трубайло. Від кордону з Козе- лецьким повітом на відрізку 60 верст річка протікала територією Переяславського повіту через х. Довгогребельський, х. Гребля, х. Іваненкова Слобідка, м. Баришівка, х. Максимівка, с. Гайшин, с. Вовчків, с. Пристроми, х. Борщів, с. Волошинівка, с. Селище, с. Гостролуччя, м. Переяслав, с. Андруші та впадає в Дніпро Маркевич Н.А. Реки Полтавской губернии. Записки Русского географического общества. Санкт-Петербург: Тип-я Императорской академии наук, 1856. Т. 11. С. 425.. Долина річки низинна, болотиста, весною зазвичай покривається водою. Дно піщане, часто замулене. Правий берег крутий, лівий пологий, низинний, в основному глинистий, багатий на сінокісні луки, болота або піщані ділянки.

По течії водойми знаходилися обширні болота, місцями - розкішні луги, придатні для сінокосу і випасання худоби Ляскоронский В.Г. История Переяславской земли с древнейших времен до половины XIII ст. Киев: Тип-я И.И. Чоколова, 1897. С. 43.. Ширина річки від 2 до 20 саженів при глибині 1-2 сажені. Наприклад, у межах Переяслава її русло було завширшки 18 саженів, а глибина - 1% сажені. Щороку вода розливалася на 250-750 саженів Маркевич Н. Реки Полтавской губернии. С. 424.. Унаслідок весняних па- водків річкова вода неодноразово затоплювала Переяслав. Так, наприклад, у 1845 р. від розливу Дніпра вода в Трубежі й Альті піднялася й накрила місто на 2 аршини (142 см) Швец Г.И. Выдающиеся гидрологические явления на Юго-Западе СССР. Ленинград: Гидрометеорологическое изд-во, 1972. 248 с..

У досліджуваний період, колись судноплавна річка обміліла, висохла, перетворилася на болото. Словник Ф.А. Брокгауза та І.А. Єфрона називає Трубіж «помираючою річкою». На думку В.Г. Ляскоронського, обмілінню та заболоченню річки сприяли численні фактори, серед яких зменшення лісів у краї, засмічення русла частково внаслідок природних причин - швидкого танення снігів і змивання весняними водами земляних частинок, які осідають на дні, частково - через штучні запруди, греблі, гатки, водяні млини. Не малий вплив здійснює і ширина річних долин, оскільки вода вільно розливається і зносить з поверхні більш легкий шар ґрунту, який і відкладається на дні Ляскоронский В.Г. История Переяславской земли... С. 41.. М.А. Маркевич основною причиною заболоченості р. Трубіж уважав млинові греблі: «Деякі з річок були ще недавно річками корисними, як: Трубіж, Супій, в яких іноді знаходять фрагменти барок, але вони були запруджені й перетворилися на непрохідне болото» Маркевич Н. Реки Полтавской губернии. С. 448.. За даними історика, першу греблю на Трубежі збудували «монахи михайлівські переяславські» в 1710 р. у місці впадіння річки в Дніпро.

Станом на сер. ХІХ ст. на Трубежі в межах Переяславського повіту функціонувало 11 водяних борошномельних млинів з греблями, а також крупчатка й лісопильня в х. Іваненкова Слобідка. Вони й «зіпсували» річку, оскільки зупинили вільну її течію: водна гладь вкривається рослинами, коріння яких почало проростати до дна й утворювати шар торфу, течія слабшала і вже не очищала дно, яке почало покриватися мулом, а річка з притоками обміліли.

Ще в сер. ХІХ ст. М.А. Маркевич писав, що висушити ці болота, без знищення гребель, неможливо: «Питається: чи принесуть млини, половина яких стоїть влітку без діла, користь, нині втрачену? В давнину, де була дощова калюжа, там був і млин. Нині їх кількість різко скоротилася, багато з них зняті вже на моїй пам'яті. Млини, залежні від води, якої майже півроку немає, а півроку слабка течія, доцільно замінити тими, що діють від сили вітру, тварин і пару» Там само. С. 340, 425, 452..

Перші спроби осушення заболочених ґрунтів у заплаві р. Трубіж були зроблені на верхній ділянці водойми в Чернігівській губернії. Це так зване осушення болота Трубайла в Остерському повіті, виконане в 1893-1907 рр. інженером-гідротехніком Є.В. Оппоковим під керівництвом Й.І. Жилінського - очільника Західної експедиції для дослідження боліт західних губерній Міністерства землеробства і державних маєтностей. Питання очищення русла р. Трубіж та осушення заболочених ґрунтів у його заплаві в межах Переяславського повіту вперше було підняте в серпні 1885 р. на засіданні Переяславських чергових повітових земських зборів ХХІ скликання. Формальним приводом до його розгляду стало звернення Козелецької повітової земської управи № 791 від 28 березня 1884 р. такого змісту: у Козелецькому повіті Чернігівської губернії є понад 30000 десятин боліт, що мають шкідливе економічне та гігієнічне значення для місцевого населення. Через це Козелецьке земство задумувалося над проблемою їх осушення. Нині земство подало клопотання до Міністерства державного майна про направлення техніка для проведення коштом уряду дослідження і розрахунків орієнтовної вартості осушення боліт.

У результаті меліоративних робіт, які планується провести в Козелецькому повіті, осушувальні канали додадуть стоки води в русло р. Трубіж, і якщо воно буде засміченим, то це призведе до затоплення частини земель в Переяславському повіті, територія якого розміщена нижче за течією. У зв'язку з вищенаведеним Козелецька управа закликає Переяславську управу провести розчистку русла р. Трубіж і бути солідарною з нею в питаннях осушення боліт Свод постановлений Переяславского очередного уездного земского собрания ХХІ созыва в августе 1885 г. Пе-реяслав: Тип-я И. Лепского и И. Вурмана, 1885. С. 181-183..

Вивчити проблему й зібрати необхідні дані Переяславська земська управа доручила гласному й члену управи Ф.І. Келюшку. Результати дослідження він представив Управі 5 серпня 1885 р., а невдовзі - доповідь повітової управи була представлена Переяславським повітовим земським зборам ХХІ скликання Там само. С. 19-20.. Збори постановили відгукнутися на пропозицію Козелецької повітової земської управи спільно діяти в справі розчищення русла р. Трубіж й вирішили просити уряд про направлення гідротехніків для дослідження боліт для того, щоб з'ясувати доцільність і вартість осушувальних робіт. Міністерство відрядило гідротехніка О. Харчева зі складу Західної експедиції з покриттям витрат на його роботу коштом губернського земства Заєць О.В. Земська меліорація в Полтавській губернії в др. пол. ХІХ - на поч. ХХ ст. Науковий часопис НПУ ім. М.П. Драгоманова. Серія 6: Історичні науки. 2012. Вип. 9. С. 152.. Згідно із законом про меліоративні кредити, Міністерство землеробства і державного майна через своїх техніків і спеціальні експедиції мало долучатися до покращення земельних угідь. У таких випадках витрати на технічний нагляд лягали на Міністерство, а витрати на складання плану та кошторису витрат - на замовника Свод постановлений Переяславского очередного уездного земского собрания ХХХІУ созыва в октябре 1898 года и экстренного уездного собрания 19 февраля 1899 г. Переяслав: Тип-я Лепского и Вурмана, 1899. С. 186..

У 1887 р. Переяславські повітові земські збори ХХІІІ скликання виділили 450 крб. на проведення дослідження русла р. Трубіж з метою з'ясування можливої користі та шкоди від осушення заболочених земель у його сплаві та складання кошторису витрат Свод постановлений Переяславского очередного уездного земского собрания ХХІІІ созыва в августе 1887 го-да. Переяслав: Тип-я Лепского и Вурмана, 1887. С. 8.. Це дослідження восени 1888 р. виконала спеціальна Західна експедиція для дослідження боліт західних губерній, яка була споряджена ще в 1873 р. відділом земельних покращень Міністерства землеробства і державних маетностей під керівництвом полковника Й.І. Жилінського з метою вивчення ґрунтів Полісся.

Працювала вона до 1898 р., а наступного року підготувала звіт - «Нарис робіт Західної експедиції 1873-1898 років», який у цілому доводив необхідність проведення осушувальних робіт Заєць О.В. Внесок академіка Є.В. Оппокова у становлення гідромеліорації як науки в Україні. Емінак. 2017. № 1 (2). С. 123.. Перші спроби осушення боліт були зроблені в Чернігівській губернії за ініціативою південних повітів: Козелецького (у 1881 р.), Борзнянського (у 1884 р.), Ніжинського (у 1887 р.). Але великомасштабні роботи почалися з 1894 р., коли Міністерство землеробства і державних маєтностей створило відділ земельних покращень Заєць О.В. Земська меліорація на Чернігівщині, або Чому на Лівобережному Поліссі так мало боліт. Сіверян-ський літопис. 2012. № 1-2. С. 127.. У 1895 р. було вирішено розпочати осушення болота Трубайло, яке утворилося верхньою течією р. Трубіж. Оскільки нижня частина цього болота знаходилася в Переяславському повіті Полтавської губернії, то Козелецька повітова управа навесні 1887 р. запропонувала Переяславській вправі провести осушення в нижній течії р. Трубіж Заєць О.В. Земська меліорація в Полтавській губернії... С. 152..

Під час проведення гідрологічних досліджень у Переяславському повіті чиновники Західної експедиції встановили, що всі болота в долині р. Трубіж належать до трав'янистих й без проблем, лише одним осушенням, можуть бути перетворені на прекрасні сінокісні луки. На всі роботи (центральний та бокові канали, викуп млинових запруд) потрібно буде 275000 крб. Свод постановлений ... ХХХІУ созыва. С. 179. На думку техніка О. Харчева, який проводив геологічну розвідку по р. Трубіж (близько 18 тис. десятин), під час проведення системи каналів протяжністю у 152 версти можна отримати чудові луки.

Для здійснення таких робіт за його підрахунками потрібно близько 250000 крб. Заєць О.В. Земська меліорація в Полтавській губернії. С. 152. Оскільки таких витрат Переяславське земство не могло собі дозволити, то повітові земські збори ХХУ скликання під час засідання 11 вересня 1889 р. постановили осушення долини р. Трубіж відкласти Свод постановлений Переяславского очередного уездного земского собрания УІІІ созыва в августе 1889 года и чрезвычайного уездного собрания 16 мая 1889 г. Переяслав: Тип-я Лепского и Вурмана, 1889. С. 18.. Отож, попри те, що були проведені деякі дослідження, практичне втілення меліоративних робіт відкладалося в часі з різних причин, основна з яких - велика вартість робіт.

А тим часом Міністерством державного майна було створено експедицію з питань осушення і зрошення півдня Росії (у тому числі й Полтавської губернії). Полтавська губернська управа подала клопотання про направлення завідувача казенними торфовими болотами Т. Ситіна для ознайомлення з полтавськими торфовищами. Дослідження Ситіна у 1893 р. і О. Соловйова у 1894 р. виявили, що місцевий торф гарної якості, але він ніколи не добувався через надмірну водність. Оскільки добування торфу з осушеного болота обходиться дешевше, ніж з неосушеного, це заохотило Полтавське губернське земство до проведення осушення заболочених ґрунтів у межах губернії Заєць О.В. Земська меліорація в Полтавській губернії. С. 152. Свод постановлений Переяславского очередного уездного земского собрания ХХХІ созыва в октябре 1895 го-да. Переяслав: Тип-я Лепского и Вурмана, 1896. С. 15.. сільський осушувальний меліорація трубіж

Заохочені прикладом губернського земства землевласники Переяславського повіту, у чиїх володіннях були заболочені території, почали діяти більш рішуче. У 1895 р. група болотовласників (О.А. Войцехович, Бобровнікова, Гладиш, К.А. Бурдзинський, Лукашевич, Петровська та ін.) подали заяви до Переяславської земської управи з проханням клопотати перед губернськими зборами про осушення боліт в Переяславському повіті. Зі свого боку обіцяли часткове фінансування проєкту. У своїх заявах болотовласники зазначали, що Чернігівське губернське земство вже приступило до осушення Трубайлівського болота в межах Козелецького повіту, унаслідок чого сінокоси багатьох приватних власників Переяславського повіту в долині Трубежу підтоплюються і можуть бути зовсім заболочені, оскільки вода стояла тут усе літо⁸⁰.

Заяви болотовласників були розглянуті Переяславськими повітовими земськими зборами ХХХІ скликання 9 жовтня 1895 р.; постановили підтримати їхню ініціативу й звернутися до Полтавського губернського земства з проханням про виділення позики із страхового капіталу в сумі 50000 крб. на осушення боліт по р. Трубіж¹ Полтавское губернское земское собрание ХХХІ-го созыва 1-9 декабря 1895 г. Полтава: Тип-я Л. Фришберга, 1896. С. 89-94.. На рахунок болотовласників планувалося віднести витрати на прокладання бокових каналів, на рахунок повітового земства - прориття й утримання магістрального каналу, на рахунок губернського земства - проведення досліджень і викуп або відчуження млинових та інших запруд на р. Трубіж. За попередніми даними, у межах повіту підлягає знесенню 4 водяні млини на р. Трубіж та 4 - на р. Супій. Для порівняння: всього станом на 1895 р. на Полтавщині підлягає знесенню 83 водяні млини в 11 повітах Заєць О.В. Земська меліорація в Полтавській губернії... С. 152..

У відповідь на звернення Переяславської земської управи Полтавські губернські збори 9 грудня 1895 р. постановили дозволити позику зі страхового капіталу на осушення боліт: Переяславському земству - 50000 крб., Лубенському і Прилуцькому - по 25000 крб. Свод постановлений. ХХХІУ созыва. С. 183. Через пів року, 21 червня 1896 р., Переяславські земські збори ХХХІІ скликання обрали комісію за участю членів управи, запрошених спеціалістів і землевласників (Н.А. Добророльського, В.А. Лестовничого, К.І. Марковича, В.А. Лукашевича) для додаткового обстеження заболочених територій і збору відгуків усіх зацікавлених болотовласників про їх участь в осушенні боліт. При цьому було заслухано звернення уповноважених представників товариств сіл Вовчків, Пристроми, Гланишів й землевласника К.А. Бурдзинського про звільнення від оподаткування їхніх сінокосів на р. Трубіж, повністю затоплених, або вжиття заходів до їх осушення. Звернення болотовласників було залишено без розгляду до отримання звіту комісії Свод постановлений Переяславского очередного уездного земского собрания ХХХІІ созыва в июне 1896 г. Переяслав: Тип-я Лепского и Вурмана, 1896. С. 4..

Наприкінці літа 1897 р. дослідження було завершено, зокрема, було встановлено, що для осушення Трубайлівських боліт у межах Переяславського повіту площею до 18000 десятин необхідно прорити по руслу р. Трубіж від кордону з Чернігівською губернією до м. Переяслава магістральний канал (протяжністю 52 версти 331 сажнів, шириною 3 сажні, глибиною 2 аршини), а також прокласти бокові канави загальною протяжністю 85 верст. Окрім цього, необхідно знести або перебудувати існуючі на Трубежі млинові запруди. За підрахунками членів комісії, на ці роботи потрібні кошти в розмірі близько 150000 крб. Свод постановлений. ХХХІУ созыва. С. 184. У ході проведеного дослідження було зібрано точні дані про власників болотоволодінь і площу боліт, які перебували у власності кожного з них (відомості надали волосні правління). Таких власників нарахували 201, у тому числі - окремих осіб та сільських товариств. Усього їм належало 5691 десятин 1215 сажнів сінокісної землі, у середньому від У до 1 десятини на одного власника. Окремо члени комісії обстежили болотні сінокоси на р. Недра (ліва притока р. Трубіж) у Баришівській волості.

Усього нарахували 79 власників, яким належало 2939 десятин 112 сажнів сіножатей Там само.. Результати дослідження були представлені на розгляд Переяславських екстрених земських зборів ХХХІІІ скликання 7 листопада 1897 р. Збори постановили визнати «корисним» осушення боліт в долині р. Трубіж й доручили Переяславській земській управі: 1) досягти згоди всіх власників боліт на осушення боліт їх коштом; 2) домовитися з власниками млинів на Трубежі про їх перебудову або відчуження; 3) клопотати перед губернськими зборами про збільшення кредиту на проведення осушення з 50000 крб. до 150000 крб. Цікаво, що на цьому засіданні було зачитано записки сільських товариств Пристрім, Селища, Остролуччя та Коржів про те, що вони вкрай зацікавлені в осушенні своїх сіножатей та готові повернути витрачені на осушення їхніх земель кредитні кошти впродовж 10 років й додатково сплатити 4% річних від суми кредиту Свод постановлений Переяславского очередного уездного земского собрания ХХХІІІ созыва в августе 1897 г. и экстренного уездного собрания 7 ноября 1897 г. Переяслав: Тип-я Лепского и Вурмана, 1898. С. 113..

4 жовтня 1898 р. на засіданні Переяславських повітових земських зборів ХХХІУ скликання гласні вкотре заслухали доповідь Переяславської земської управи про плани осушення боліт у басейні р. Трубіж. Після обговорення збори постановили: звернутися до всіх власників, в яких болотні землі прилягають до Трубежу, з питанням, чи бажають вони осушити свої болота та зібрати на знак згоди підписи. Після отримання від усіх болотовласників письмової згоди повідомити їм мінімальні й максимальні розцінки на проведення осушувальних робіт залежно від площі боліт. І лише після збору розписок від усіх власників болотних володінь (201 - на р. Трубіж і 79 - на р. Недра) приступити до виконання меліоративних робіт Свод постановлений ... ХХХІУ созыва. С. 18..

У свою чергу Полтавські губернські земські збори також відкладали вирішення проблеми заболочення ґрунтів у губернії. Полтавська губернська управа рекомендувала вважати осушення боліт виключно справою повітових земств, а участь губернського земства обмежити представництвом в урядових установах різного роду клопотань з боку повітових земств і виданням обов'язкових постанов про осушення окремих заболочених територій. Натомість повітові земства наполягали на фінансовій участі губернського земства в цьому проєкті. У результаті довготривалого листування і консультацій було прийнято таке рішення: 14 грудня 1898 р. Полтавські губернські земські збори постановили: 1) визнати осушення боліт в Полтавській губернії справою губернського і повітових земств; 2) видання обов'язкових постанов, запропонованих Полтавською губернською управою, відхилити; 3) розробку проєкту осушення покласти на губернське земство з тим, щоб кошти, витрачені губернським земством на розробку проєктів із осушення боліт, якщо ці роботи будуть виконані, повернуться повністю зацікавленим особам (болотовласникам), у випадку, коли роботи з якихось причин не будуть виконані, повітові земства повинні відшкодувати половину витрат губернського земства, також губернське земство зобов'язується домогтися від уряду дотацій на осушення боліт; 4) осушені землі звільнити від губернського і земського земельних податків до погашення витрат на проведення осушувальних робіт. Стосовно пільги по сплаті державного земельного податку зацікавленим особам звернутися до Уряду Свод постановлений ... ХХХІУ созыва... С. 185.. Отримавши від губернського земства орієнтовний план дій, Переяславська земська управа запланувала звернутися до губернського земства за проєктом осушувальних робіт одразу після з'ясування точної кількості болотовласників і площі заболочених угідь у повіті. Своє рішення повітове земство мотивувало тим, що при губернській управі є технічний персонал і землемір, які спроможні виконувати подібні завдання, а, по-друге, будь-які клопотання до уряду повітові земства можуть подавати лише через губернські земства Там само. С. 186.. У свою чергу Полтавське губернське земство всіляко намагалося усунутися від обов'язків по організації такого виду робіт і перекладало всі організаційні справи (виконання підрядних робіт, замовлення планів, креслення, найму гідротехніка, купівлю землечерпальної техніки і т. ін.) на повітові земства. Правда, при цьому воно щороку посилало нові «Правила для осушення боліт» у повітові управи для розгляду, чим ще більше заплутувало обов'язки повітових і губернської управ. Губернське земство погоджувалося надавати повітам тільки технічну підтримку і кредит. Якщо після отримання кошторису впродовж трьох років не приступали до осушувальних робіт, то половину вартості геологічної розвідки і складання кошторису мало виплачувати повітове земство, а другу половину - губернське. Якщо роботи велися, то всі витрати повністю сплачували власники боліт Заєць О.В. Земська меліорація в Полтавській губернії. С. 153..

Попри проведення попередніх досліджень і погодження проєкту губернським земством, до практичного виконання осушувальних робіт у Переяславському повіті так і не приступили. Основна причина - сумніви у правильності розрахунків. Маючи проєкт, який зробила Західна експедиція Й.І. Жилінського в 1897 р., Переяславське земство повторно запросило скласти проєкт і кошторис приватного інженера гідротехніка І.В. Янковського. При однакових вихідних даних обох проєктів між їхніми кошторисами виявилася велика різниця (майже удвічі), яка наводила на думку про неправильність якогось із проєктів. Через це Переяславська земська управа вагалася, який із проєктів обрати - І.В. Янковського чи Й.І. Жилінського. Тому осушення вирішили відкласти до з'ясування всіх обставин. У жовтні 1899 р. Переяславські чергові повітові земські збори ХХХУ скликання намагалися розібратися в ситуації, яка склалася з осушенням заболочених ґрунтів у повіті. Зокрема, були встановлені такі обставини цієї справи. При детальному розгляді проєкту осушення р. Трубіж, розробленого інженером І.В. Янковським і схваленого Переяславськими повітовими земськими зборами, Переяславська повітова управа визнала його недосконалим з боку обчислень і тієї користі, на яку можуть розраховувати землевласники від осушення боліт, вклавши значні кошти. Кілька років тому інженер Й.І. Жилінський уже розробляв проєкт робіт по осушенню боліт. При порівнянні цих двох проєктів впадає в око різниця в сумі, необхідної для проведення робіт: по першому - 263610 крб., по другому - 136075 крб. (різниця більша ніж 100000 крб). У першому проєкті довжина каналів складала 152 версти, у другому - 137, тобто різниця між ними лише 15 верст. Ємність магістральних каналів теж майже однакова, а ємність бокових відмінна. У першому проєкті ширина каналу в середньому по верху - 1,67 сажнів, по дну - 0,17 сажнів, глибина - 0,50 сажнів. У другому проєкті ширина каналу по верху - 1,15 сажнів, по дну - 0,25 сажнів, глибина - 0,45 сажнів. І. В. Янковський починає та закінчує магістраль в одному місці і не завжди веде її по руслу р. Трубіж Свод постановлений Переяславского очередного уездного земского собрания ХХХУ созыва в октябре 1899 г. Переяслав: Тип-я Лепского и Вурмана, 1900. С. 172-173.. Зі свого боку Переяславська земська управа не бралася самостійно визначати, який із проєктів кращий, тому вагалася прийняти рішення про проведення робіт і вирішила просити губернське земство перевірити ще раз обидва проєкти. Сумнівів не викликає лише необхідність збільшення об'єму (прохідності) каналів. У 1895 р. від інженера Західної експедиції Є.В. Оппокова (гідролог, осушувач-практик, автор проєкту осушення болота Трубайла) Заєць О. Внесок академіка Є.В. Оппокова... С. 123. у Переяславську земську управу надійшла записка про необхідність збільшення удвічі ємності магістрального каналу в межах Переяславського повіту для прийому весняної води із Чернігівської губернії: з 38316 кубів до 66050,51 кубів. Реакція на звернення Є.В. Оппокова у повітового земства була лаконічною: «Наскільки правий Оппоков судити важко, але збільшувати об'єм каналів необхідно» Свод постановлений ... ХХХУ созыва. С. 174-175.. Через нові обставини чергові повітові збори 1899 р. постановили залишити питання про осушення заболочених сінокосів відкритим до всебічного дослідження проблеми.

У кінцевому результаті Переяславська земська управа дійшла думки про необхідність прокладання центрального магістрального каналу, його вартість розподілити на всіх, включно з викупом усіх млинових гребель, а бокові канали будувати кожному землевласнику самостійно. Також Управа запропонувала використати досвід Лубенського земства, яке осушувало р. Оржицю, обмежилося лише знищенням млинів і влаштуванням вільного пропуску води через греблі, уважаючи, що вода сама прочистить і відновить природне русло річки. Навіть якби це не допомогло, то у випадку будівництва центральної магістралі все одно б довелося викупляти млини й греблі. Стосовно питання, скільки і які саме греблі та млини необхідно розібрати на р. Трубіж у межах Переяславського повіту, виникли деякі розбіжності. За проєктами І.В. Янковського та Й.І. Жилінського пропонувалося викупити та розібрати три млинові греблі, а ще дві, розташовані нижче, залишити, оскільки вони не перешкоджали спаду весняної води із заболоченої частини долини Трубежу, розташованої вище Переяслава. Натомість Переяславська земська управа наполягала на знесенні п'ятьох гребель із млинами, оскільки залишені греблі могли викликати затоплення луків, розташованих нижче Переяслава, а також підтопити млини на залишених греблях, у зв'язку з чим постраждалі вимагатимуть відшкодування збитків. На викуп гребель і млинів, які підлягали знесенню, у проєкті І.В. Янковського було закладено 18000 крб. Між тим реальні запити власників цих гідротехнічних конструкцій на відшкодування їх вартості були значно вищі. Так, наприклад, М.М. Капцевич оцінила свою греблю в 24000 крб., а В.А. Лестовничий - 30000 крб. Зрозуміло, що суми в розмірі 18000 крб. було недостатньо, тому Переяславська повітова управа вирішила не викуповувати млини та греблі, а чекати вирішення питання про їх примусове відчуження. Окрім проблеми відшкодування вартості млинів і гребель, невирішеними лишалися ще й інші питання: остаточно не нарахована площа всіх заболочених ґрунтів (за даними губернського земства вона складала 18000 десятин, а на думку землевласників - удвічі менша), не визначена вартість робіт з осушення однієї десятини болота, не встановлено, у якій пропорції розподілятимуться витрати між повітовим і губернським земствами та болотовласниками, не розроблено механізм стягнення з власників заболочених земель коштів за їх осушення впродовж десятирічного періоду. Усі ці обставини зумовили відкладання Переяславською земською управою прийняття рішення про проведення меліоративних робіт Там само. С. 174..

Між тим роботи з осушення болота Трубайла, які розпочалися в 1893 р. в Остерському повіті Чернігівської губернії на р. Трубіж за проєктом Є.В. Оппокова, добігали до завершення. Основні канали були закінчені восени 1899 р., а повністю роботи на болоті Трубайло завершили навесні 1905 р. і далі не проводили, оскільки досягли повного осушення регіону. Завідував роботами на Трубайлі технік І.Є. Коновалов під наглядом уповноваженого губернської земської управи В.М. Ковтуненка. Спочатку планувалося, що бокові гілки будуть копати самі власники боліт, але з часом губернське земство переглянуло свої плани і всі роботи з осушення взяло на себе Заєць О. Внесок академіка Є.В. Оппокова. С. 126..

У Переяславському повіті повернулися до вирішення проблеми меліорації в 1903 р. після клопотання Остролуцького товариства селян про осушення боліт. Цього разу Переяславські повітові збори ХХХІХ скликання постановили просити губернські збори звернутися до Міністерства землеробства і державного майна з клопотанням про проведення коштом Міністерства нового дослідження - тепер уже не лише Трубайлівських, а й Не- дрянських боліт. Натомість губернська управа постановила не звертатися до Міністерства з цим питанням, а доручити губернському земському інженеру-гідротехніку П.П. Ганьку знову проаналізувати й порівняти осушувальні проєкти інженера І.В. Янковського та Західної експедиції та визначити, який з них більш перспективний. Проте доцільності в цьому вже не було: обидва проєкти були розроблені ще до проведення меліоративних робіт у верхній течії р. Трубіж в Чернігівській губернії, і від часу проведення обстеження долини річки минуло багато часу й обставини змінилися (зросла площа підтоплень, змінилися болотовласники). Окрім цього, виникла потреба в осушенні заболочених ділянок на р. Недра, які також необхідно було включити до проєкту.

Чергова хвиля звернень про якнайшвидше осушення Трубайлівських боліт у Переяславському повіті надійшла в Переяславську земську управу в 1908 р. від Борщівського, Гланишівського і Вовчківського сільських товариств та мешканців м. Баришівка. Сільське товариство с. Борщів вимагало зменшення оподаткування із сінокосів, які затоплюються водою р. Трубіж. Уповноважені Гланишівського і Вовчківського сільських товариств спершу звернулися до Полтавської губернської землевпорядної комісії з клопотанням про спуск води з р. Трубіж, яка затоплює їхні сінокоси аж до «унеможливлення користуватися ними». Проте землевпорядна комісія переадресовала їхнє звернення Переяславській земській управі з приписом «посприяти селянам у справі поліпшення їхніх сінокосів» й пообіцявши зі свого боку клопотати перед головним управлінням землевпорядкування і землеробства про направлення гідротехніка для з'ясування причин затоплюваності сінокосів. Звернення мешканців м. Баришівка також зводилося до необхідності проведення гідротехнічних робіт на Трубежі. З 1906 р. після спорудження на річці залізнодорожньої греблі під Києво-Полтавську залізницю почала сильно затоплюватися земельна ділянка площею біля 1000 десятин між цією греблею та греблею земства, розташованою за 2 версти від неї. Крім вище зазначених звернень, Переяславська земська управа щороку отримувала безліч інших від різних сільських товариств та приватних осіб з проханням осушити болотисті землі в межах повіту. Проте справа рухається дуже повільно. Про це йшлося в доповіді Переяславської земської управи від 4 травня 1908 р.: «Питання про осушення боліт у повіті виникло понад 30 років тому, і попри те, що воно багаторазово дебатувалося на земських зборах, досі залишається остаточно не вирішеним» Свод постановлений Переяславского очередного уездного собрания ХПУ созыва в сентябре 1908 г. и Чрезвы-чайного Земского Собрания 4-го мая 1908 г. Переяслав: Тип-я Лепского и Вурмана, 1909. С. 400.. І вкотре справа закінчилася намірами земства всебічно вивчити проблему осушення заболочених ґрунтів у повіті.

На проведення обстеження й встановлення точних розмірів заболочених ділянок окремих власників у 1908 р. Переяславські земські збори ХЬІУ скликання дозволили повітовій управі взяти кредит у розмірі до 1000 крб. і запросити губернського техніка П.П. Ганька для виконання зазначених робіт. Перш ніж приступити до роботи, він ознайомився з матеріалами попередніх досліджень, які повернув в управу 19 вересня 1908 р. Результати своїх особистих напрацювань П.П. Ганько не надав повітовій управі, тому остання була змушена звернутися в губернську управу з вимогою витребувати їх з нього або направити техніка назад для завершення дослідження Там само. С. 407.. У 1909 р. на зазначені вище потреби було витрачено 1039 крб. 21 коп., що перевищило виділений кредит. Розглядаючи в 1910 р. звіт ревізійної комісії про витрати за 1909 р., повітові збори зажадали додаткових пояснень від колишнього члена управи І.С. Губаря, який був розпорядником коштів, про витрати. Він доповів, що було витрачено: 45 крб. типографії на друк бланків зобов'язань болотовласників; 9 крб. - голові повітової управи І.М. Данельському на поїздку до землевласниці Кочубей для переговорів про прокладання через її землі меліоративного каналу; 4 крб. - канцеляристу повітової управи Клименку на поїздку в м. Лубни за довідкою старшого нотаріуса про зняття заборони на греблю і млин В.А. Лестовничого в ур. Дубова Шия, що підлягає відчуженню земству; 175 крб. - губернському інженеру П.П. Ганько за проведені дослідження заболочених ґрунтів у долині р. Трубіж; 150 крб. витрачено на утримання фельдшера при робітниках, найнятих для риття каналу в долині р. Трубіж; 70 коп. - за доставку в лікарню захворілого робітника разом із фельдшером; 20 крб. 76 коп. - на роз'їзди інженера Санова під час початку робіт у верхній течії р. Трубіж; 162 крб. 60 коп. - на роз'їзди інженера П.П. Ганька, який спостерігав за осушенням Трубайлівського болота; 40 коп. виділено довіреній особі поміщиці М.М. Капцевич за доставку в хут. Світилівка повідомлення про початок робіт на р. Трубіж. Проте найбільше було заплачено члену управи І.С. Губарю: 150 крб. - для передачі сільським писарям і старостам за збір розписок від болотовласників і волосним старшинам за їх завірення та 470 крб. 75 коп. винагороди особисто йому. Із цих коштів він повернув у касу Переяславської повітової управи 75 крб. 15 коп. як залишок суми, а на решту витрачених коштів надав пояснювальну записку Свод постановлений Переяславского очередного уездного земского собрания ХЬУІІ созыва в сентябре 1911 г. и Чрезвычайных Земских Собраний 29 апреля и 20 ноября 1911 г. Переяслав: Тип-я Лепского и Вурмана, 1912. С. 338-340.. Відомо, що сільські старости оформили підписки від 936 болотовласників, а І.С. Губар - від 456. Останній оформив собі винагороду за проведену роботу в розрахунку 5 коп. з десятини заболочених ґрунтів. Усього, за його підрахунками, оформлені ним підписки охопили 6414 десятин Свод постановлений Переяславского очередного уездного земского собрания ХLVШ созыва 1912 г. Переяс-лав: Тип-я Лепского и Вурмана, 1913. С. 338-339..

Згодом з'ясувалося, що в межах Переяславського повіту, окрім Трубайлівських робіт, є великі заболочені ділянки на річках Супій, Недра, та й в інших повітах Полтавської губернії їх вистачало - на річках Удай, Оржиця, Ташань-Груня, Сула. Про необхідність осушення цих та інших ділянок були неодноразові звернення до губернського земства. У зв'язку з цим губернські земські збори змушені були визнати осушення боліт справою загальногубернського значення. На екстреному засіданні 28 травня 1908 р. губернські земські збори змінили і доповнили розроблені в 1904 р. правила про матеріальну участь у цій справі губернського і повітового земств, болотовласників. Постановили звернутися в головне управління Землеустрою і землеробства з клопотанням про виділення меліоративної ссуди в розмірі 500000 крб. на 20 років під 3% річних. Обов'язки між губернським і повітовими земствами та болотовласниками розподілялися таким чином: дослідження і проєктування осушення робіт проводиться за клопотанням повітового земства під керівництвом губернського земського гідротехніка на кошти губернського земства спеціально запрошеними нижчими гідротехніками з тим, що після осушення витрати мають повернути болотовласники. Якщо впродовж трьох років після розробки проєкту до осушення не приступають, то половину витрат відшкодують повітові земства, другу половину - губернське земство. Укладення угод із болотовласниками, збір підписів від них про згоду, з'ясування розмірів осушуваних ділянок здійснює повітова управа за участю гідротехніка губернського земства. Губернське земство бере на себе посередництво у витрачанні меліоративних суд: на їх погашення повітові земства вносять у свої кошториси відповідні кошти, а отримання виплат з власників боліт залишається в обов'язках повітових земств. Якщо всі витрати на осушення, включаючи викуп млинових гребель, регулювання русла річки та інше перевищать 12000 крб., то половину надлишкової суми бере на себе губернське земство, а решту - повітове. Усі роботи з осушення повинні проводитися лише за проєктами під наглядом осіб, спеціально призначених губернською земською управою. Ремонт і нагляд за утриманням у порядку гідротехнічних споруд покладається на повітове земство Свод постановлений Переяславского очередного уездного земского собрания ХЬУІ созыва в октябре 1910 г. и Чрезвычайного Земского Собрания 25 мая 1910 г. Переяслав: Тип-я Лепского и Вурмана, 1911 г. С. 285-287.. Невдовзі після того, як губернське земство 28 травня 1908 р. постановило приступити до активної фази осушення заболочених ґрунтів у губернії, Переяславські збори ХЬІУ скликання 28 вересня вирішили просити губернське земство розпочати з осушення Трубайлівських боліт у межах Переяславського повіту. У відповідь губернська управа на поч. 1909 р. сформувала робочу групу з технічного персоналу і командирувала її в Переяславський повіт. З учасниками робочої групи прибув і член губернської управи В. Кияницин для обговорення низки питань з Переяславською управою, узгодження умов і способів виконання робіт. 19 травня 1909 р. відбулася спільна нарада членів губернської та повітової управи із губернським гідротехніком, на якій постановили: за основу взяти на- працювання західної експедиції Міністерства землеробства і державного майна, зроблені в 1888 р.; роботи проводити знизу вверх за течією від ур. Дубова Шия (поблизу с. Гребля); розпочати зі збору підписів від власників робіт; роботи проводити підрядним способом (підрядникам задіювати прибулих і місцевих робітників); розрахунок з підрядниками та іншими особами проводить повітова управа; гідротехніки здійснюють загальний технічний нагляд за роботами; витрати на утримання технічного нагляду покладено на губернське земство; роз'їзди техніків у зв'язку з наглядом за роботами, надання медичної допомоги, витрати на відібрання розписок від власників - на повітове земство. Також була встановлена орієнтовна вартість осушення однієї десятини заболоченого ґрунту - 12 крб. Якщо ж витрати перевищать встановлену суму, вони будуть порівну розподілятися між повітовим і губернським земствами по завершенню робіт, які заплановано закінчити в 1912 р. Свод постановлений ... ХЬУІ созыва... С. 288-289. У вересні 1911 р. Переяславські повітові земські збори ХЬУІІ скликання, погоджуючи проєкт угоди з болотовласниками, рекомендувала замість слів 12 крб. 30 коп. з кожної осушеної десятини болота поставити прочерк до з'ясування остаточної вартості робіт Свод постановлений ... ХЬУІІ созыва. С. 10.. Окрім цього, угода включала такі пункти: власники заболочених ділянок зобов'язуються безкоштовно надати необхідну для каналів землю, якщо така знадобиться, починаючи з 1 липня 1909 р., виплачувати повітовому земству понесені ним витрати на риття канав, їх ремонт і охорону. Кошти повинні вноситися рівними частинами впродовж 20 років раз на півріччя по 40 коп. з однієї десятини за прокладання каналів та по 7 коп. з десятини за їх охорону та поточний ремонт. У випадку прострочення річної плати нараховується пеня 1% на місяць. У разі прострочення двох термінів оплати земство має право приступити до стягнення всієї суми боргу невідкладно. Кошти за прокладання канав власник міг заплатити одразу всі наперед, крім плати за охорону та ремонт, які сплачувалися впродовж 20 років. Якщо в ділянки, яка підлягала осушенню, змінювався власник, то перший власник на момент здійснення акту переуступки на землю мав сплатити борг по осушенню, а якщо новий власник відмовляється підписати документи про осушення ділянки, то всю суму має внести продавець землі. Важливе значення приділялося охороні каналів від руйнації. Забороняється влаштовувати в канавах загородки і гатки, ловити в них рибу способами, які руйнують береги, свійську худобу дозволено проганяти лише через мости, влаштовані через канави та й узагалі заборонено «робити будь-що, що могло псувати береги та дно канав» Свод постановлений ... ХЬУІ созыва... С. 290-292..

У другій половині 1909 р. розпочато осушення. Переяславське земство планувало укласти договори з підрядниками на осушувальні роботи в розрахунку не більше 2 крб. за куб зайнятої землі з магістрального каналу і по 1 крб. 35 коп. - з бокових каналів. Проте ті погоджувалися лише на ціну не нижчу за 2 крб. 40 коп. за куб землі. Через відсутність інших пропозицій земській владі довелося погодитися на ціну 2 крб. 40 коп. За таку вартість була прокладена частина магістрального каналу: 5 верст підрядниками і біля і9б погонних сажнів місцевими селянами. Також проведено відчуження водяного млина із землею (1 десятина 660 сажнів) і греблі козака Савчука в ур. Дубова Шия, які йому перейшли від В А. Лестовничого. За все було заплачено 9620 крб. 97 коп. Цим роботи й обмежилися в 1909 р. Щоб визначитися, як проводити подальші роботи зі спорудження магістрального каналу, на 14 лютого 1910 р. були призначені торги (прокладання бокових каналів вирішено відкласти до з'ясування їх необхідності). На торги прибуло чимало потенційних підрядників з Києва, Одеси, Черкас та інших міст, але ніхто з них в торги не вступив, визнавши ціну 2 крб. за куб землі низькою. Торги не відбулися. Згодом надійшло кілька пропозицій про бажання взяти роботи в підряд зі знижкою. Серед них - заява інженера-технолога Раєвського, який запропонував ціну 1 крб. 90 коп. за куб. Вона була визнана найкращою, і 21 березня 1910 р. губернська управа заключила з ним угоду на прокладання магістралі на всій протяжності Трубежу в межах повіту, якою б вона не була. Причому в поточному році він зобов'язувався прокласти не менше 20 верст каналу, а решту - до 1 листопада 1911 р. Усього на осушення боліт у заплаві р. Трубіж разом із відчуженням млинових гребель було виділено 197000 крб. При цьому передбачалося, що остаточна вартість проєкту може бути змінена Там само. С. 300-302..

Згідно з планом меліоративні роботи на р. Трубіж були завершені до 1 листопада 1912 р. Вони тривали чотири роки. Наступним етапом цього проєкту став остаточний обмір осушених територій та утримання служби з гідротехнічного нагляду за каналами. Переяславські повітові земські збори ХЬУІІІ скликання 1 листопада 1912 р. обрали спеціальну комісію з осушення, якій доручили опікуватися зазначеними питаннями. До складу комісії увійшли гласні: М.М. Трифановський, А.Ф. Потапенко, В.П. Бакланов, І.А. Михайлов, І.С. Швець. Залишається відкритим питання про відшкодування болотовласникам коштів, витрачених понад 12 крб. з осушення однієї десятини заболочених угідь. Свого часу губернське земство брало на себе зобов'язання сплатити надлишок понад 12 крб. на десятину витрат. Тому повітові збори вирішили нагадати губернському земству про його обіцянки й постановили просити взяти всі понаднормові витрати на себе (або хоча б оплатити їх порівну) Свод постановлений ... ХЬУІІІ созыва. С. 4, 33.. Із завершенням осушення боліт у Переяславському повіті на середній течії р. Трубіж проблема заболоченості ґрунтів не лише не була вирішена, а й значно ускладнилася через сильне затоплення ділянок, розташованих нижче за течією. Через високу вартість осушувальних робіт повітове та губернське земства не провели розчищення русла р. Трубіж на всій його протяжності в межах повіту, а зосередилися лише на найбільш заболоченій ділянці - відрізку від ур. Дубова Шия й вище за течією річки до кордону з Чернігівською губернією. До 1909 р., тобто до початку осушувальних робіт, ця ділянка річки була майже суцільним непрохідним болотом шириною в кілька верст, а її русло мало вигляд вузької заболоченої канави Постановления Переяславского очередного уездного земского собрания ХЬІХ созыва 1913 г. Переяслав: Тип-я Лепского и Вурмана, 1914. С. 294.. Голова Переяславської земської управи А.В. Стороженко у статті «Где жили переяславские торки» (1899) згадував, що вище ур. Дубова Шия русло Трубежу було глибоким та сильно заболоченим Стороженко А.В. Где жили переяславские торки. Киевская старина. 1899. Т. 64. Февраль. С. 283-290..

Переяславське повітове земство за згодою з губернським земством розпочало осушення боліт у середній течії р. Трубіж з метою перетворити їх на якісні луки й орні землі. Натомість отримали значне підтоплення земельних угідь, розташованих нижче від ур. Дубова Шия. Уже в 1910 р., коли була прокладена лише невелика частина меліоративного каналу, почалося підтоплення сінокісних та інших угідь, розташованих нижче ур. Дубова Шия. У 1911-1913 рр. підтопи набули величезних розмірів. За цей короткий час добротні сінокоси, які приносили по 26-30 крб. прибутку з однієї десятини, перетворилися на суцільні болота й озера, де росли «хвощ, осока та інші кислі негодні трави, які замінили кормові трави». Унаслідок осушення в липні 1913 р. в м. Переяславі та його околицях вода за два дні піднялася на аршин (71,12 см). Причини підтопів такі: 1) прориття каналу у верхів'ї річки; 2) погана пропускна здатність нижче розташованих млинових гребель; 3) забрудненість р. Трубіж очеретом та іншими водяними рослинами. До осушення боліт вода в Трубежі розподіляється рівномірно по всій заплаві річки завдяки її звивистому характеру та заростям. Після проведення осушувального каналу від кордону з Чернігівською губернією до ур. Дубова Шия вода по руслу почала рухатися швидше і, зустрічаючи на своєму шляху млинові запруди й не маючи виходу, розливалася на сінокоси. Власники підтоплюваних угідь неодноразово скаржилися в Переяславську земську управу, але їхні заяви формально розглядалися на повітових зборах і передавалися в Полтавську губернську управу, де з ними знайомилися й передавали на розгляд повітового земства. Один із потерпілих болотовласників Сергій Кириченко навіть подав судовий позов про відшкодування збитків Постановления ... ХПХ созыва... С. 298..