Осушення заболочених грунтів у заплаві річки Трубіж у Переяславському повіті Полтавської губернії наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст.

Втрачати дійсно було що. Чистий прибуток з однієї десятини сінокосу в повіті залежно від його місцезнаходження коливався від 6 до 38 крб. Сінокоси в повіті були розподілені на райони - вісім лугових і шість болотних. Найвищою прибутковість сіножатей була в районах, розташованих у долинах річок Дніпро й Трубіж. Це видно із цієї таблиці Свод постановлений ... ХЬУІІ созыва. С. 335.:

Із наведених вище даних видно, що продуктивність лісових сінокосів була значно вищою. Звідси зрозуміле прагнення власників болотних сінокосів до перетворення їх на лугові. За сезон із десятини сіножаті можна було зібрати до 150 пудів сіна. Пуд сіна коштував 15 коп. сріблом або 20 коп. асигнаціями. На сіножатях, розташованих на болотах, збирали до 80 пудів, а на суходолі - 30-60 пудів, його ціна становила 6-8 коп. за пуд Лемеха С. Освячений Дніпром. Вінниця: Консоль, 2019. С. 47..

Проте із проведенням меліоративних робіт на Трубежі в 1909-1912 рр. поліпшення торкнулося лише сінокосів, розташованих вище ур. Дубова Шия. Натомість сіножаті, розташовані нижче за течією, почали потерпати від регулярних підтоплень. Весною 1913 р. 56 власників сіножатей подали в повітову управу заяви про вжиття невідкладних заходів для усунення підтоплення їхніх земельних угідь від х. Гребля до х. Слободка Полуботкова, розташованих по р. Трубіж, і про відшкодування збитків, нанесених підтопом. Щоб встановити розмір цих збитків, Переяславські повітові земські збори ХЫХ скликання обрали комісію з членів повітової управи і земських гласних: І.М. Данельського, А.А. Кистяківського, Я.А. Доброгорського. За результатами роботи комісія підготувала звіт: «Зрозуміло, що причина підтопів біля Переяслава криється в тому, що випрямлення Трубежа не доведено до кінця, тобто до впадіння в Дніпро. Для уникнення підтопів у майбутньому треба завершити роботи доведенням каналу до Дніпра з перебудовою всіх гребель або повним їх знищенням. Ми переконані, що неправильне здійснення проєкту осушувальних робіт є наслідком недостатньої підготовки, адже навіть неспеціалісту зрозуміло, що невідкладно треба придбати водяні млини й облаштувати на магістральному каналі шлюзи для регулювання напору води. Нині губернська земська управа починає визнавати свої помилки, але досі вживає лише напівміри, не доводячи справу до кінця» Постановления Переяславского очередного уездного земского собрания ХLІХ гозыва 1913 г. Переяслав: Тип-я Лепского и Вурмана, 1914. С. 288.. У свою чергу губернська земська управа для консультацій у цій справі звернулася до відомого юриста Є.П. Старицького (колишній член Окружного суду), який повідомив, що згідно з чинним законодавством повітове та губернське земства відповідальні за підтопи й зобов'язані відшкодувати потерпілим збитки. Заслухавши звіт комісії, повітові збори постановили звернутися до губернського земства з клопотанням про необхідність продовження магістрального каналу на р. Трубіж від ур. Дубова Шия до Дніпра та викуп у зв'язку з цим трьох млинових гребель розміщених на цій ділянці: М.М. Капцевич, А.А. Кистяківського, А.-Б.К. Перковського Там само. С. 37..

Нагадаємо, що ще на початку меліоративних робіт Переяславська земська управа наполягала на знесенні всіх гребель на Трубежі, у той час як гідротехніки І.В. Янковський та Й.І. Жилінський пропонували викупити та розібрати три млинові греблі. Проте тоді, у 1909 р., була розібрана лише одна - козака Савчука в ур. Дубова Шия. За млин із греблею та земельною ділянкою площею 1 дес. 660 сажнів заплачено Савчуку 9620 крб. 97 коп. Свод постановлений ... ХLVІ созыва... С. 301. Хоча попередній власник В.А. Лестовничий просив за нього в 1899 р. 30000 крб. Свод постановлений ... ХХХУ созыва. С. 174. Постановления ... ХLІХ созыва. С. 288, 294-301. Одночасно повітове земство вело переговори з власниками ще трьох млинів, розташованих нижче, про їх придбання, але згоди не було досягнуто. За 4-5 верст вниз за течією знаходився млин і гребля поміщиці М.М. Капцевич у с. Гребля, за 4 версти від нього в Переяславі функціонував млин Монкевича, ще за 4 версти в х. Слобідка млин А.А. Кистяківського (попередній власник Іваненко). 15 вересня 1913 р. меліоративна комісія обстежила зазначені млини й порадила повітовим зборам викупити їх і знести. Відомо, що М.М. Капцевич оцінила свою греблю в 24000 крб., А.А. Кистяківський за свою греблю правив 15000 крб. Повітові збори постановили викупити й знести млини в с. Гребля та м. Переяслав, а з А.А. Кистяківським не змогли домовилися про ціну.

Один із членів комісії припустив, що при знесенні перших двох гребель третя буде знесена напором води. Інший член комісії зауважив, що якщо гребля з млином уціліють, то їх власник вимагатиме відкуп значно вищий від теперішньої вартості млина. На переконання комісії, придбання млина А.А. Кистяківського було крайньою необхідністю, адже спад води на його греблі становив 3 аршини і над червоним бугром було не менше 1 аршина, окрім цього, улітку 1913 р. цей млин неодноразово підтопив млин Монкевича. Урешті-p ешт млин А.А. Кистяківського був залишений до пробного випробування напором води .

Доки тривала підготовка другого етапу осушення заплави р. Трубіж, продовжувало підтоплювати землі, розташовані на узбережжі річки. Весною 1914 р. бюджетна комісія повітової управи доповіла Переяславським земським зборам L скликання про численні звернення власників затоплених угідь про звільнення від земських зборів.

Так, наприклад, козак з х. Чирське Сергій Авакумович Кириченко скаржився, що 60 десятин його сінокісної землі «практично щороку затоплюється водою та не приносить жодного прибутку через перетворення сінокосу на згибле болото» й вимагав виключення зборів за 1912, 1913 і 1914 рр. Були й інші скарги Постановления Переяславского очередного уездного земского собрания L созыва в ноябре 1914 г. и Чрезвы-чайных земских собраний 28 марта и 10 августа 1914 г. Переяслав: Тип-я Лепского и Вурмана, 1915. С. 258-259.:

Відомо, що реалізувати другий етап проєкту осушення заболочених угідь у заплаві р. Трубіж не вдалося - завадила складна фінансова ситуація, спричинена початком Першої світової війни, хвилею протестів по всій Україні, революційною ситуацією, що назріває. Повітове земство ще деякий час намагалося планувати меліоративні роботи. Так, у листопаді 1914 р. Переяславські повітові земські збори L скликання погодилися з пропозицією гласного І.М. Данельського про необхідність продовження осушувальних робіт і доручили повітовій управі розробити план осушувальних робіт на 1915 р. на суму до 25000 крб. Кошти планувалося взяти в кредит під процентні папери Переяславського земства Постановления ... L созыва... С. 397..

У 1915 р. Переяславське повітове земство вирішило реалізувати ще одну ініціативу, пов'язану з меліоративними заходами, - розробку торфовищ. 31 травня 1915 р. Переяславські позачергові земські збори заслухали доповідь управи № 15 «Про придбання ділянки землі для розробки торфу». Суть проблеми зводилася до такого: подорожчання деревини змусило управу шукати альтернативні опалювальні матеріали. Оптимальним матеріалом, на її думку, був торф, який у значній кількості залягав у повіті. Після осушення заболочених ґрунтів доступ до торфовищ полегшується. Якщо організовувати видобуток цього дешевого матеріалу, то ним можна забезпечити всі земські установи. Повітова управа, усвідомлюючи, що не має досвіду у видобутку торфу, звернулася за сприянням до губернської управи, а та переадресувала звернення департаменту в Міністерство землеробства і державних маєтностей. Відділ земельних покращень при міністерстві зацікавився цим питанням й пообіцяв послати фахівця-торфознавця для дослідження товщини покладів торфу, його якості та визначення місць, де його краще розробляти. Не дочекавшись приїзду фахівця, Переяславська земська управа запропонувала повітовим зборам добувати торф «кустарним способом» за прикладом поміщика Паневіна з с. Мамаївці Пирятинського повіту Полтавської губернії. Для проведення робіт управа просила збори придбати торфорізку та інші необхідні знаряддя й виділити кредит до 2000 крб. із коштів, призначених на будівництво цегельних заводів (через військовий стан і відсутність робочих рук будівництво заводів однаково буде відкладено). Для пробного видобутку торфу повітова управа запропонувала землі В.Г. Баталіна в м. Баришівка. Якщо не вдасться організувати видобуток торфу тут, тоді придбати для цих цілей 1-2 десятини болотної землі у власність земства. За результатами вище зазначеної доповіді повітові земські збори доручили управі добувати торф у тих місцях, де тільки буде можливо Постановления Переяславского чрезвычайного земского собрания 31-го мая 1915 г. Переяслав: Тип-я Леп- ского и Вурмана, 1915. С. 15, 46-48..

Повертаючись до проблеми осушення заболочених ґрунтів у заплаві р. Трубіж, зазначимо, що всі спроби продовжити меліоративні роботи, зроблені після 1909-1912 рр., були безуспішними. Причин для цього було чимало: неузгодженість дій повітового й губернського земств, недосконалість проєкту, відсутність кваліфікованих робітників, недостатність фінансування, складна політична й соціально-економічна ситуація в країні та ін. Окрім усього, упродовж 20-ти років потрібно було погашати кредити за осушувальні роботи й фінансувати обслуговування каналів по 7 коп. за десятину. Цей фінансовий тягар дедалі ставав важчим і для болотовласників, і для повітового земства, а губернське земство неодноразово нагадувало про борги. Так, наприклад, 10 листопада 1914 р. губернська земська управа надіслала повітовому земству лист № 41251, яким нагадувала, що в 1915 р. воно має заплатити губернському земству 43418 крб. 29 коп. меліоративних кредитів, з яких 15000 крб. - від власників боліт, а решта - від земства. Переяславські повітові земські збори L скликання 27 листопада 1914 р. підтримали пропозицію голови бюджетної комісії В.М. Бутовича просити губернське земство до закінчення всіх меліоративних робіт і встановлення остаточної суми всіх витрат оплачувати порівну всі меліоративні кредити й фінансувати охорону каналів у рівних долях Постановления ... L созыва. С. 21-22.. Яка була на це відповідь Полтавського губернського земства, установити не вдалося.

Масштабне осушення боліт у заплаві Трубежу було продовжене в радянський час. З метою отримання максимальних площ сільськогосподарських угідь у Радянському Союзі, починаючи з 40-х і до середини 80-х рр. минулого століття, реалізовували довготривалу програму з осушення річок, зокрема й Трубежу. У 1953 р. організовано трест «Трубіж- буд». Його силами в 50-60-их рр. на водоймі прокладено 125-кілометровий магістральний канал і численні шлюзи. Трубіж став типовою соціалістичною річкою з випрямленим регулярним руслом.

Висновки

Проведений аналіз діяльності Переяславського повітового земства в галузі осушення заболочених земель у заплаві р. Трубіж дозволив зробити такі висновки. Спільні дії земства, сільських товариств і власників боліт мали на меті вирішення важливої для повіту проблеми надмірної заболоченості ґрунтів і були продовженням меліоративного проєкту, розпочатого на верхній ділянці водойми в Чернігівській губернії. Місцева влада була зацікавлена в збільшенні корисних земельних угідь у повіті, тому й запланувала масштабне осушення боліт. Проте численні задуми й починання в цій сфері були частковими й незавершеними, а результати осушення - доволі суперечливими й згубними для довкілля. З одного боку, не можна заперечити деяке позитивне значення осушення для розвитку сільського господарства у зв'язку зі збільшенням площі ріллі та пасовищ, з іншого боку, знищення боліт обумовило появу екологічних проблем у цьому регіоні. Завершити проєкт не вдалося через нестачу фінансування, брак належного досвіду, постійні перестороги земства й зволікання у прийнятті рішень, неузгодженні дії повітового й губернського земств і болотовласників. Щоб не збільшувати вартість робіт, механізми регулювання води у водоймі не були створені, що спричинило систематичні підтоплення в подальшому. Переяславське земство переоцінило потенційні можливості осушувальної меліорації. Нині вчені довели очевидну шкоду від осушення боліт. Сучасні ґрунтознавчі та екологічні дослідження свідчать, що з початку проведення меліорації до теперішнього часу помітно змінився природний стан осушуваних земель та їх екологічна стабільність. Осушення призвело до заростання бічних каналів рослинністю, обміління водойм прилеглих територій, значного зниження рівня ґрунтових вод у всьому районі, що, у свою чергу, привело до зниження врожайності земель, вивітрювання розораних легких торфових ґрунтів, псування лісу та пересихання криниць. У наш час дослідження осушувальної меліорації стає пріоритетним для забезпечення екобезпеки та збалансованого розвитку довкілля, раціонального використання осушених сільськогосподарських земель, вирішення ефективності функціонування гідромеліоративних систем в умовах потепління клімату. Вивчення історії осушувальної меліорації в регіоні необхідне для подальшого вдосконалення наявних осушувальних систем та проведення раціонального сільськогосподарського виробництва на осушених землях. У зв'язку з цим актуалізується проблема подальшого вивчення історії осушувальної меліорації на р. Трубіж у радянську добу, а також осушення інших заболочених ділянок у цьому регіоні, зокрема в заплавах річок Супій, Недра, Альта та інших. Ця проблематика потребує комплексного аналізу й має стати перспективним напрямком подальших досліджень.

References

Lemekha, S. (2019). Osviachenyi Dniprom [Blessed by the Dnieper]. Vinnytsia, икгаіпе.

Zaiets, O. (2012). Zemska melioratsiia na Chernihivshchyni, abo Chomu na Livoberezhnomu Polissi tak malo bolit [Land reclamation in Chernihiv oblast, or Why there are so few swamps in the Left Bank Po- lissia]. Siverianskyi litopys - Severian chronicle, 1-2, P. 127-133. Chernihiv, Ukraine.

Zaiets, O. (2012). Zemska melioratsiia v Poltavskii hubernii v dr. pol. ХІХ - na poch. XX st. [Land reclamation in the Poltava province in the second half of the 19^th - the early 20^th c.]. Naukovyi chasopys NPU im. M.P. Drahomanova - Scientific journal of the M.P. Drahomanov NPU, 9, P. 151-156. Kyiv, Ukraine.

Zaiets, O. (2017). Vnesok akademika Ye.V. Oppokova u stanovlennia hidromelioratsii yak nauky v Ukraini [Contribution of the academician E.V. Oppokov to the development of hydromelioration as a science in Ukraine]. Eminak - Eminak, 1 (2), P. 123-129. Kyiv, Ukraine.

Abstract

Drainage of swampy soils in the floodplain of the Trubizh river in the Pereyaslav poviat of the Poltava province at the end of the 19^th - the beginning of the 20^th c.

Zham Olena - candidate of historical sciences, professor at the Ukrainian technological academy, leading researcher at the Bread museum of the «Pereiaslav» National historical and ethnographic reserve (8 Shevchenko Str., Pereyaslav, 08400 Ukraine).

Kapitan Larysa - doctor of science in history, professor at the department of Antiquity, Middle Ages and history of Ukraine of the Pre-Modern era of the «Uzhhorod National Universi- ty» (3 Narodna Square, Uzhhorod, 88000 Ukraine).

Lukashevuch Oleksiy - candidate of historical sciences, docent, general director of the «Pe- reiaslav» National historical and ethnographic reserve (8 Shevchenko Str., Pereyaslav, 08400 Ukraine).

Haidaienko Igor - candidate of historical sciences, academic secretary of the «Pereiaslav» National historical and ethnographic reserve (8 Shevchenko Str., Pereyaslav, 08400 Ukraine).

The purpose of this study is to comprehensively investigate the main directions and stages of drainage of swampy soils in the floodplain of the Trubizh River within the Pereyaslav poviat of the Poltava province in 1885-1915, as well as to prove the significant impact of drainage reclamation on the development of agriculture, peat production, and the environment in the region. The presented material reveals drainage amelioration as one of the important areas of activity of the country zemstvo. The article analyzes general features and regional peculiarities of drainage reclamation in Pereyaslav poviat, the relationship with the implementation of reclamation projects in Chernihiv and Poltava provinces, and the impact on agriculture, peat mining, and the environment. Research methods were selected in accordance with the goal. The use of methods of source analysis contributed to the systematization of primary information (resolutions and reports of the Pereyaslav Country Zemstvo Assembly), and the use of the historical-systemic method made it possible to comprehensively investigate drainage amelioration on the Trubizh River within the boundaries of the Pereyaslav poviat and summarize the information obtained. The scientific novelty of the work consists in conducting a comprehensive study of the stated problem, systematization and generalization of the obtained information, introduction into the scientific circulation of new scientific sources that has not been used before. Conclusions. Drainage reclamation on the Trubizh River at the end of the 19th - the beginning of the 20th c. was aimed at solving the problem of excessive waterlogging of soils and increasing useful land, which is important for Pereyaslav poviat, and was a continuation of the reclamation project started on the upper part of the reservoir in Chernihiv province. However, numerous ideas and initiatives of the poviat zemstvo in this area were partial and incomplete, and the results of drainage were quite contradictory and harmful to the environment.

Key words: Trubizh River, Pereyaslav poviat, drainage reclamation, bodies of local self-government, dam, water mill, canal.

Размещено на Allbest.ru