Діяльність Всеукраїнського товариства робітників-винахідників на виробництві у 30-х роках XX століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Діяльність Всеукраїнського товариства робітників-винахідників на виробництві у 30-х роках XX ст.

Костюк Є.С.

В умовах сучасної України однією з найбільш нагальних проблем є налагодження системи ефективного функціонування промислових підприємств, що передбачає модернізацію виробничих процесів, полегшення умов праці, застосування у виробництві новітніх технологій тощо. Звернення до історичного досвіду дає змогу врахувати здобутки та прорахунки у цій сфері, на їх основі виробити концептуальні засади розвитку української індустрії. Висвітлення практики застосування громадських організацій у розвитку виробництва має особливу актуальність у зв'язку з побудовою в Україні громадянського суспільства, яке ґрунтується на принципах широкої самоорганізації населення.

Незважаючи на те, що окремі аспекти громадського виміру винахідницького руху знайшли відображення у наукових студіях Т.П. Коржихіної [13], М.С. Кармазіної [12], Д.М. Балана [1] та С.М. Свистовича [14], багато важливих проблем дотепер залишаються недослідженими. До їх числа належить і функціонування Всеукраїнського товариства робітників-винахідників на промислових підприємствах упродовж 1930-х років.

Метою дослідження є висвітлення участі Всеукраїнського товариства робітників-винахідників (ВУТОРВИН) у розгортанні виробництва на промислових підприємствах радянської України упродовж 30-х років XX ст. Виходячи з мети, завданнями дослідження є визначення місця цього громадського об'єднання у соціально-економічних процесах означеного періоду; визначення та характеристика основних форм і методів сприяння розвитку виробництва, які використовувалися ВУТОРВИН; висвітлення діяльності товариства у контексті заходів із поліпшення умов праці, які супроводжували розгортання форсованої індустріалізації.

Всеукраїнське товариство робітників-винахідників сформувалося на основі Української асоціації робітників-винахідників у 1930 році і проіснувало до 1938 року, коли воно було ліквідоване з ініціативи компартійної влади, а його функції були передані професійним спілкам індустріального профілю. Це громадське об'єднання декларувало в якості основної мети своєї діяльності сприяння розвитку робітничого винахідництва та застосування його здобутків для розвитку народного господарства країни [14,159-160,338].

Керівництво цього громадського об'єднання прагнуло максимально залучити своїх членів до роботи з розгортання винахідницького руху на теренах радянської України, створюючи цим передумови для успішної діяльності винахідників у сфері розвитку виробництва. На початку 30-х років у лавах товариства популярним було гасло: "Жодного члена ВУТОРВИН - без громадського навантаження" [25,арк.21].

Однією з основних форм участі Всеукраїнського товариства робітників-винахідників у вирішенні виробничих питань була робота у складі виробничих нарад. Активісти фабрично-заводських осередків ВУТОРВИН систематично робили доповіді на виробничих нарадах, висвітлюючи питання впливу діяльності винахідників на поліпшення виробничих процесів. Багато в чому такі доповіді сприяли справі популяризації винахідницького руху. На багатьох промислових підприємствах винахідники брали активну участь у роботі виробничих нарад [24,арк.436].

Діяльність активістів ВУТОРВИН у роботі виробничих нарад концентрувалася навколо виконання підприємствами своїх промислово-фінансових планів (промфінпланів). Робітники-винахідники розробляли окремі пункти промфінпланів, які стосувалися розвитку винахідницького руху на виробництві. На засіданнях виробничих нарад відбувався розгляд цих проектів, виявлення місця винахідницького розділу промфінплану у загальній структурі промфінплану підприємства [28,арк.39,125].

На багатьох підприємствах виробничими осередками ВУТОРВИН активність своїх членів була спрямована насамперед у русло виконання промфінпланів. Починаючи з 1930 року Всеукраїнське товариство робітників-винахідників спрямовує свою діяльність у русло сприяння розгортанню на виробництві системи зустрічного планування, яка передбачала внесення додаткових орієнтирів у наявні промфінплани [2,1]. Упродовж першої половини 30-х років Всеукраїнське товариство робітників-винахідників долучалося до розгортання на виробництві внутрішньо-цехового, заводського, галузевого та міжгалузевого планування, чому сприяла організація цим громадським об'єднанням відповідних курсів при вищих навчальних закладах і науково-дослідних інститутах [29,арк.170,174].

Для налагодження системи планового розвитку виробництва фабрично-заводські осередки Всеукраїнського товариства робітників-винахідників складали контрольні цифри по роботі кожного заводського агрегату [4,арк.16]. Робота виробничих осередків товариства у сфері розробки та виконання промфінпланів на підприємствах радянської України перебувала в ув'язці з роботою виробничих комісій, які у цілому мали подібний до виробничих нарад механізм підтримки робітничого винахідників [17,арк.76].

ВУТОРВИН також розробляла окремі промфінплани, які цілком були присвячені питанням винахідництва та раціоналізації. Ці промфінплани обговорювалися на розширених нарадах активів місцевих філій товариства. Їх укладання супроводжувалися відповідним інструктажем серед членів виробничих осередків цього громадського об'єднання та кампаніями з укладання господарсько-політичних угод [27,арк.6-9].

Діяльність Всеукраїнського товариства робітників-винахідників у сфері планування перебувала у рамках загальних орієнтирів п'ятирічних планів розвитку народного господарства. Інколи господарські органи залучали це громадське об'єднання до розробки окремих аспектів п'ятирічних планів. Так, у 1932 році відбувається масове залучення членів ВУТОРВИН до розробки винахідницької частини другого п'ятирічного плану розвитку індустрії радянської України. У 1931 році активісти Всеукраїнського товариства робітників-винахідників брали участь у конференції "Вивчення природних ресурсів і розміщення продуктивних сил у другій п'ятирічці" [37,арк.9].

Утім, діяльність ВУТОРВИН із розгортання виробничого планування та виконання затверджених планів на підприємствах радянської України значною мірою гальмувалася внаслідок відсутності належним чином поставленого обміну досвідом відповідної роботи між місцевими організаціями цього громадського об'єднання, слабкої роботи винахідницьких конференцій та ін. [24, арк.445]

З метою впорядкування системи розробки та подання робітничих винаходів і вдосконалень ВУТОРВИН у свої практиці широко застосовувала практику соціалістичних замовлень на певні проекти, які надходили від адміністрацій підприємств й інших господарських органів. Упродовж першої половини 30-х років завдяки зусиллям Всеукраїнського товариства робітників-винахідників на підприємствах Української СРР розгорнувся рух за масову реалізацію галузевих соціалістичних замовлень по металургійній, вугільній, коксохімічній і загальній хімічній промисловості. У рамках цих заходів для більш ефективного обліку замовлень була запроваджена спеціальна картотека, яка називалася "досвід соцзамовлень" [24,арк.7-8]. На початку 30-х років поширеною була організація соціалістичних замовлень винахідникам на Дніпробуді. Практика розробки та подання соціалістичних замовлень дозволяла зменшити кількість непрактичних винаходів і вдосконалень, які внаслідок цього часто просто відхилялися, становлячи зазвичай не менше половини від загальної кількості поданих проектів [15,арк.3].

Ефективною формою перенесення методів раціональної роботи й експлуатації нового устаткування можна вважати соціалістичний обмін досвідом, який активно використовувало у своїй практиці Всеукраїнське товариство робітників-винахідників. Для налагодження системи обміну досвідом, місцевими філіями ВУТОРВИН упродовж першої половини 30-х рр. проводилися спеціальні конференції, на які запрошувалися представники багатьох підприємств однієї галузі промисловості. Винахідницькі осередки промислових підприємств здійснювали облік винаходів і вдосконалень, зроблених на інших фабриках і заводах, вживали заходів щодо систематичного перекидання своїх винаходів на інші підприємства з метою обміну досвідом інноваційної роботи та масштабної реалізації винаходів і вдосконалень на виробництві [22,арк.318].

Упродовж першої половини 30-х рр. соціалістичний обмін досвідом часто проводився між окремими виробничими осередками Всеукраїнського товариства робітників-винахідників, між місцевими філіями цього громадського об'єднання, а також між винахідницькими організаціями УРСР і інших радянських республік. Показники соціалістичного обміну досвідом включалися до промфінпланів винахідницького спрямування. На початку 30-х років завдяки зусиллям ВУТОРВИН було розроблено плани розвитку винахідництва по окремим галузям промисловості, тісно пов'язані з відповідним чином диференційованими соціалістичними замовленнями, які тепер виходили з конкретних потреб у технічних і технологічних інноваціях тієї чи іншої галузей промисловості. Збір виробничими осередками цього громадського об'єднання соціалістичних замовлень перебував у контексті реалізації п'ятирічних планів розвитку народного господарства радянської України. Під потреби виконання "п'ятирічок" створювалися тематичні збірники соцзамовлень, відповідні брошури та листівки. Часто кампанії з виконання соціалістичних замовлень супроводжувалися популяризацією виробничими осередками ВУТОРВИН серед робітничого загалу інформаційних матеріалів, присвячених питанням технічної пропаганди [31,арк.1,10].

ВУТОРВИН організовувало техніко-економічний аналіз і критичну оцінку поданих на її розгляд соціалістичних замовлень через науково-технічну раду, яка функціонувала при товаристві. Ця рада мала кілька відділів, кожен із яких опікувався якоюсь провідною галуззю промисловості радянської України. Це дозволяло на фаховому рівні оцінювати кожне соціалістичне замовлення та його ефективність у контексті тієї галузі індустрії, для якого вони призначалося [16,арк.21,24]. На початку 30-х років Всеукраїнське товариство робітників-винахідників ув'язувало розробку та реалізацію соціалістичних замовлень на винаходи та раціоналізаторські пропозиції з вивченням верстатів, агрегатів і робочих місць, із роботою дослідних станцій, ділянок раціоналізації та стандартизації тощо [27, арк.72].

Виробничі осередки ВУТОРВИН починали розробку соціалістичних замовлень із виявлення причин невиконання промфінпланів того чи іншого підприємства. Після цього активістами осередку формувалися ударні бригади для реалізації детально розроблених і перевірених соцзамовлень [3,1-2]. Всеукраїнське товариство робітників-винахідників долучалося до розробки методичних засад системи соціалістичного обміну досвідом, її планування та реалізації на виробництві [10,арк.13].

У цей час наскрізні бригади, діяльність яких перебувала у рамках системи соціалістичного обміну досвідом і які мали сприяти посиленню плановості винахідницького руху, функціонують на більшості фабрик і заводів радянської України. Ці бригади долучалися й до справи організації вищезгаданих конференцій. Об'єднані у наскрізні бригади робітники займалися комплексним вирішенням пов'язаних між собою виробничих завдань у різних цехах і на різних ділянках виробництва, причому робили це доволі результативно [36, арк.33]. Упродовж 30-х років діяльність наскрізних робітничих бригад, сформованих завдяки зусиллям Всеукраїнського товариства робітників-винахідників, була поширеною на підприємствах металургійної та вугільної промисловості радянської України [5,14].

На початку 30-х років одним із провідних завдань ВУТОРВИН була ліквідація "вузьких місць" і "проривів" виробництва - поліпшення роботи на відстаючих ділянках промислових підприємств. Відповідна діяльність цього громадського об'єднання поєднувалася з комплексом заходів, спрямованих на досягнення стовідсоткового виконання плану робіт із раціоналізації виробництва, виконання кількісних і якісних показників плану розвитку народного господарства Української РСР [35,арк.47-50].

Було складено темники "вузьких місць", видано книжки-пам'ятки, присвячені подоланню цього деструктивного явища [20,арк.96,109].

Товариство практикувало також "громадський буксир", який передбачав допомогу відстаючим ланкам виробництва. Для ліквідації відставання окремих ділянок виробництва від загального темпу виробничого процесу створюються так звані "буксирні бригади". До складу останніх входили передові робітники, яких перекидали до відстаючих трудових колективів з метою допомоги в роботі та передання досвіду ефективної виробничої діяльності, якісного та швидкого виконання виробничих завдань. Всеукраїнське товариство робітників-винахідників у першій половині 30-х років активно долучалося до організації "буксирних бригад" на виробництві [32,арк.2].

На початку 30-х років силами Всеукраїнського товариства робітників-винахідників на виробництві масово створюються госпрозрахункові бригади. Згідно планів керівництва цього громадського об'єднання, такі бригади мали бути одним із основних джерел активізації розгортання винахідницького руху на промислових підприємствах радянської України [8,5].

Силами ВУТОРВИН розгортається також діяльність із підвищення продуктивності праці на виробництві. Активісти окремих філій товариства здійснювали заходи щодо впровадження максимально повної завантаженості заводських агрегатів, полегшення праці на трудомістких і шкідливих роботах тощо [21,арк.21].

Одним із провідних завдань виробничих осередків Всеукраїнського товариства робітників-винахідників було досягнення економії сировини, матеріалів, палива й устаткування внаслідок успішної реалізації винаходів і раціоналізаторських пропозицій. Така діяльність товариства перебувала у рамках загального курсу на режим економії, який поширювався на виробництві. Увага акцентувалася на підприємствах важкої промисловості [6,10].

Всеукраїнське товариство робітників-винахідників спрямовувало свої зусилля і на розгортанні виробничої економії на підприємствах металургійної промисловості радянської України, яка включала у себе раціональне використання залишків виробництва та заощадження металу [9,23]. Ще у 1930 році керівництвом ВУТОРВИН було висунуто гасло "нещадної боротьби зі втратами у енергетичному господарстві", що мало тоді для індустрії радянської України пріоритетне значення. З метою стимулювання такої діяльності силами виробничих осередків ВУТОРВИН організовуються бригади з перевірки стану винахідництва на промислових підприємствах [2,28].

Пріоритетне значення для розвитку української індустрії мала інтенсивна механізація виробничих процесів. Особливо активно вона відбувалася за участі ВУТОРВИН на підприємствах вугільної промисловості Донбасу. Виробничі осередки товариства спрямовували свої зусилля на забезпечення механізації видобутку вугілля, винайдення нових і вдосконалення наявних вугільних комбайнів і врубових машин, на модернізацію технології вибухових робіт тощо. Ця діяльність виявилася доволі ефективною, дозволивши значною мірою збільшити обсяг видобутку вугілля. ВУТОРВИН також брало активну участь у здійсненні заходів щодо запровадження стандартизації виробленої продукції на промислових підприємствах [18,арк.163].

Всеукраїнське товариство робітників-винахідників також вживало заходів щодо залучення здобутків робітничого винахідництва до поліпшення стану охорони праці та техніки безпеки на виробництві, санітарно-гігієнічних умов на фабриках і заводах радянської України, житлово-побутових умов робітників і закладів громадського харчування при промислових підприємствах [26,арк.17].

Упродовж першої половини 1930-х років виробничими осередками Всеукраїнського товариства робітників-винахідників активно ведеться робота у середовищі іноземних фахівців, які працювали на промислових підприємствах радянської України, що особливо поширеним було на Харківському тракторобудівному заводі. У Дніпропетровську силами місцевої філії цього громадського об'єднання скликалися спеціальні конференції для іноземних робітників й інженерно-технічних працівників, на яких обговорювалися питання винахідництва. ВУТОРВИН у 1932 році було навіть випущено німецькою мовою брошуру про стан винахідництва у СРСР [30,арк.5-6]. Тоді ж у часописі "За винахідництво", який був друкованим органом товариства, виділено спеціальну сторінку для іноземних робітників й інженерно-технічних кадрів, які працювали на українських фабриках і заводах [37,арк.26]. громадський товариство винахідник індустріалізація

ВУТОРВИН активно розгортало різного роду господарські кампанії, спрямовані на поширення винахідницького руху та посилення його практичного виходу у напрямку розвитку індустрії. До числа таких кампаній можна віднести насамперед "місячники штурмові реалізації винахідницьких пропозицій", які здійснювалися під гаслом: "Наздогнати та перегнати капіталістичні країни" [7,52,54]. Зусиллями ВУТОРВИН активно проводяться різного роду господарські кампанії, спрямовані популяризацію серед населення робітничого винахідництва, найпомітнішими з-поміж яких були "місячники" та "декадники винахідництва". Останні супроводжувалися заходами агітаційно-пропагандистського спрямування [17,арк.37].

У рамках згаданих кампаній проводилися також так звані "винахідницькі естафети", які мали сприяти активізації процесу розробки та реалізації винаходів і вдосконалень робітниками-винахідниками. Ці кампанії супроводжувалися доведенням до робітників контрольних цифр промфінпланів, насамперед тих їх аспектів, які торкалися розвитку винахідництва, боротьби з саботажем робітничого винахідництва з боку окремих представників господарських органів і адміністрацій підприємств тощо. Керівництво ВУТОРВИН прагнуло залучити всіх винахідників до участі у цих кампаніях, вимагаючи від них подання під час проведення таких заходів подання хоча б однієї винахідницької пропозиції [3,23].

Товариство залучалося компартійною владою також до загальних господарських і господарсько-політичних кампаній, до числа яких входили збори "позик до фонду індустріалізації", також - кампанії, спрямовані на подолання "рвацтва", практики регулярних прогулів і симуляції у робітничому середовищі та ін. [23,арк.11]

Для більш ефективного розгортання винахідницького руху на початку 30-х років ВУТОРВИН було проведено укладання господарсько-політичних угод, спрямованих на активізацію винахідництва у робітничому середовищі радянської України [33,арк.3]. Всеукраїнське товариство робітників-винахідників брало активну участь і у розгортанні соціалістичного змагання й ударницького руху [19,арк.51].

З метою поліпшення ефективності та пришвидшення процесу роботи над винаходами та вдосконаленнями товариство активно застосовує метод колективної розробки винаходів, яка здійснювалася у спеціальних групах. Останні організовувалися насамперед на великих промислових підприємствах [26,арк.92].

Підсумовуючи результати дослідження, варто відзначити, що діяльність Всеукраїнського товариства робітників-винахідників на промислових підприємствах упродовж 1930-х років була доволі активною, приносячи значну користь розвитку виробництва. Цьому сприяла багатоманітність форм, які використовувалися цим громадським об'єднанням у рамках сприяння функціонуванню промислових підприємств. Товариство не лише допомагало своїм членам розробляти винаходи та раціоналізаторські пропозиції, але й реалізовувало їх, проводячи проекти через виробничі наради та конференції, апробуючи винаходи безпосередньо на виробництві з використанням для цього бригадно-групового методу роботи. У цілому, форми інтенсифікації виробничих і трудових процесів, використовувані ВУТОРВИН, буди подібними до тих, які вживалися іншими технічними товариствами та професійними спілками індустріального типу, але мали ту специфіку, що вимагали більш творчого, індивідуального підходу, враховуючи специфіку винахідницької та раціоналізаторської діяльності. Вважаємо за доцільне подальшу розробку окресленої проблеми у компаративному ключі на регіональному рівні з урахуванням матеріалів обласних архівів.

Джерела та література

1. Балан Д.М. У роки "великого перелому". (1929-1941 рр.) // Нариси історії професійних спілок України. - К.: ФПУ, 2002.

2. За винахідництво. - 1930. - № 8-9.

3. Кармазина М.С. Деятельность добровольных обществ УССР в период социалистической реконструкции народного хозяйства. 1926-1936 гг. - Автореф. дисс. ... к.и.н. - Днепропетровск: ДГУ, 1989.

4. Коржихина Т.П. Общественные организации в СССР: переходной период от капитализма к социализму. - Автореф. дисс. ...д.и.н. - М.: МГУ, 1986.

5. Свистович С.М. Громадський вимір соціалістичного експерименту в Україні (20 - 30 рр. XX ст.). - К.: "Варта", 2007.

6. Центральний державний архів вищих органів влади України. - Ф.2344. - Оп.1. - Спр.18.

Размещено на Allbest.ru