Визначення кутової структури радіовипромінювання космічних радіоджерел у декаметровому діапазоні хвиль

Проведення спостережень космічних джерел 4С21.53, 3С216, 3С338, 3С295 і 3С234 у декаметровому діапазоні радіохвиль на системі декаметрових радіоінтерферометрів. Визначення впливу на спектр і структуру радіоджерел різних механізмів генерації й поглинання.

Рубрика Астрономия и космонавтика
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 28.07.2014
Размер файла 40,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

УДК 523.164.4; 621.396.95

01.03.02 - астрофізика, радіоастрономія

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук

Визначення кутової структури радіовипромінювання космічних радіоджерел у декаметровому діапазоні хвиль

Ващишин Ростислав Валентинович

Харків - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Радіоастрономічному інституті НАН України, м. Харків.

Науковий керівник: доктор технічних наук, професор, член-кореспондент НАН України Мень Анатолій Володимирович, Радіоастрономічний інститут НАН України, старший науковий співробітник.

Офіційні опоненти:

- доктор фізико-математичних наук, старший науковий співробітник Дудінов Володимир Миколайович, НДІ астрономії Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, завідувач відділу обробки зображень;

- кандидат фізико-математичних наук, старший науковий співробітник Вольвач Олександр Євгенович, НДІ "Кримська астрофізична обсерваторія" (с. Наукове) старший науковий співробітник.

Провідна установа: Головна астрономічна обсерваторія НАН України, відділ космічної геодинаміки, м. Київ.

Захист відбудеться 11.02.2005 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.02 Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4, ауд. 3-9.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий 07.01.2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Ляховський А.Ф.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Визначення радіозображень космічних радіоджерел ведеться різними методами широко у міліметровому, сантиметровому й дециметровому діапазоні радіохвиль. Кутові розміри й розподіли радіояскравості космічних радіоджерел визначаються з високою роздільною здатністю у більшості випадків не окремими високонаправленими інструментами, а іншими методами, такими як інтерферометрія, апертурний і суперсинтез, радіоінтерферометрія з наддовгими базами (РНДБ), покриття об'єктів космічного випромінювання Місяцем, вимір флуктуацій сигналів радіоджерел на міжзоряній і міжпланетній плазмі. На метрових і особливо на декаметрових хвилях таких спостережень значно менше. Це в першу чергу пов'язано із специфікою декаметрового діапазону - високим рівнем природних і штучних завад, високою температурою радіовипромінювання галактичного тла, дуже істотним впливом іоносфери Землі, міжпланетної й міжзоряної плазми, що призводить до значних фазових і амплітудних флуктуацій, а також рефракції прийнятих радіосигналів та необхідністю спорудження високонаправлених радіотелескопів дуже великих розмірів, де принципи побудови антен, використовуваних на високих частотах, застосовуватися вже не можуть. У той же час, завдяки тому, що метрові й особливо декаметрові хвилі сильно взаємодіють із космічною плазмою - поглинаються й розсіюються нею, у цих діапазонах з'являється можливість визначати такі характеристики космічного середовища як електронна температура, міра емісії та електронна концентрація.

Однак, маючи у розпорядженні НАН України унікальну РНДБ систему УРАН, ми можемо проводити радіоінтерферометричні дослідження джерел на декаметрових хвилях - найбільш довгих, на яких ще можна приймати космічне випромінювання з поверхні Землі. Тому дослідження, проведені у цьому діапазоні, представляють великий науковий інтерес.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася за планами фундаментальних досліджень, які проводилися у Радіоастрономічному інституті НАН України по темах:

1. "Експериментальні та теоретичні дослідження декаметрового радіовипромінювання галактичних та позагалактичних джерел методом інтерферометрії. Шифр "УРАН-1" №0197U019099, 1997-2001.

2. Інтерферометричні дослідження космічних радіоджерел на декаметрових хвилях. Шифр "МЕРЕЖА" № 0102U000620, 2002-2004.

3. По гранту INTAS №97-1964 "New Frontiers in Dekametre Radio Astronomy".

У рамках перерахованих програм здобувач провів спостереження космічних радіоджерел на радіоінтерферометрі УРАН-2 і виконав обробку експериментальних даних, одержаних на цьому інструменті, а також брав участь у розробці, спорудженні й налагодженні радіотелескопу УРАН-2.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є визначення кутової структури розподілу радіояскравості космічних радіоджерел.

Для досягнення цієї мети необхідно було вирішити наступні задачі:

- введення у дію радіоінтерферометра УРАН-2;

- проведення спостережень космічних радіоджерел 4С21.53, 3С216, 3С338, 3С295 і 3С234 у декаметровому діапазоні радіохвиль на системі декаметрових радіоінтерферометрів УРАН.

- визначення впливу на спектр і структуру радіоджерел у декаметровому діапазоні різних механізмів генерації й поглинання радіохвиль.

Об'єкт дослідження: радіовипромінювання космічних радіоджерел

Предмет дослідження: кутова структура розподілу радіояскравості космічних радіоджерел у декаметровому діапазоні довжин хвиль;

Ці задачі розв'язувались на основі комплексного підходу, що об'єднує методи радіоінтерферометрії з наддовгими базами, статистики та модельних наближень.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше в світовій практиці за допомогою системи декаметрових радіоінтерферометрів УРАН були отримані моделі розподілу радіояскравості для галактичного джерела 4С21.53 з пульсаром PSR 1937+214, квазара 3С216, радіогалактик 3С338, 3С295 і 3С234 для частот 25 і 20 МГц. При цьому виявлена істотна відмінність отриманих моделей від радіозображення цих джерел на високих частотах.

Аналіз спектрів цих об'єктів у широкому частотному діапазоні показав, що на їх загальну видиму структуру впливають різні механізми поглинання випромінювання від деталей цих об'єктів: у квазарі 3С216 радіовипромінювання ядра піддається ефекту реабсорбції; цей же ефект виявлений і у гарячих плямах радіогалактики 3С234, що дало можливість визначити їхній розмір. У радіогалактиці 3С295 виявлений ефект поглинання радіовипромінювання в іонізованому середовищі самого джерела, що дозволило спростувати існуючу думку про те, що на спектр 3С295 в області частот нижче 50 МГц впливає реабсорбція.

Крім цього, введення у дію всієї антенної решітки УРАН-2 з ефективною площею 28000 м2 дозволить надалі більш ефективно використовувати цей інструмент для спостережень слабких радіоджерел як у складі інтерферометра, так і для самостійних астрофізичних завдань.

Практичне значення одержаних результатів. Радіотелескоп УРАН-2 є універсальним інструментом, що може бути використаний як для радіоастрономічних досліджень (структури галактичних і метагалактичних космічних радіоджерел, радіовипромінювання Сонця, Юпітера й т.п.), так і для дослідження іоносфери Землі та далекого короткохвильового зв'язку.

Нова інформація про кутову структуру радіовипромінювання різних космічних радіоджерел і спектральних густин потоку їхнього випромінювання у декаметровому діапазоні радіохвиль представляє великий науковий інтерес для сучасної астрофізики та необхідна для вивчення їхньої еволюції й різних фізичних процесів, що протікають у них.

Особистий внесок здобувача. Здобувач у [1] брав участь у спорудженні, налагодженні, вимірах та розрахунках основних характеристик антенної решітки радіотелескопу УРАН-2, розробці елементів її керування. Написав статтю [1]. У [2-6] провів спостереження радіоджерел на радіоінтерферометрі УРАН-2 і виконав обробку даних, одержаних на цьому інструменті. Брав участь у аналізі одержаних експериментальних даних та в обговоренні результатів спостережень, у написанні та редагуванні тексту статей. У [3, 4] виконав моделювання кутової структури джерела.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи доповідалися на:

- міжнародній конференції "Вивчення геодинамічних процесів методами астрономії, геодезії й геофізики". - Полтава, 2001 р;

- третій міжнародній науковій конференції "Вибрані питання астрономії та астрофізики". - Львів, 2002 р.

- міжнародній конференції ГАО-2004 "Астрономія в Україні. Минуле, наш час та майбутнє". - Київ, 2004 р.

- об'єднаному астрофізичному семінарі Полтавської гравіметричної обсерваторії інституту геофізики ім. С.І.Суботіна НАН України;

- загальному семінарі з питань радіоастрономії й радіофізики Харківського Радіоастрономічного інституту НАН України.

Публікації. Основні результати дисертаційної роботи були викладені упродовж 2001-2004 рр. в 6 наукових фахових виданнях [1-6], та додатково висвітлені в 4 доповідях на міжнародних конференціях [7-10].

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, 3 розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг складає 177 сторінок, з них 145 сторінок основного тексту. Дисертація містить 32 рисунка і 20 таблиць, із них 17 рисунків і 1 таблиця повністю займають всю площу сторінки. Список використаних джерел на 14 сторінках нараховує 133 найменування.

Зміст роботи

У вступі представлена загальна характеристика роботи, обґрунтована актуальність теми досліджень, сформульовані мета дослідження та необхідні для її досягнення задачі і методи їх розв'язку, визначена наукова новизна отриманих результатів, а також наведена інформація про структуру дисертації.

У першому розділі проведено огляд інструментів декаметрового діапазону а також проведених у декаметровому діапазоні досліджень кутової структури ряду галактичних і позагалактичних радіоджерел.

Показано, що джерела мають складну структуру розподілу радіояскравості на надвисоких частотах. При цьому вид спектральної залежності прямо пов'язаний з розподілом їх радіояскравості. Протяжні області випромінювання, що спостерігаються у джерелах, можуть мати більш крутий спектр, ніж компактні деталі. Природно очікувати на низьких частотах збільшення радіояскравості цих утворень.

Проведені у широкому діапазоні довжин хвиль (від міліметрових до декаметрових) дослідження кутової структури радіогалактик, квазарів, а також залишків наднових показали, що зі збільшенням довжини хвилі, їх радіозображення істотно змінюється.

Зміни видимої структури джерел і їх спектрів можуть бути викликані різними механізмами поглинання випромінювання від компактних деталей і появою нових областей випромінювання, які мають круті спектри і не завжди спостерігаються на високих частотах. При цьому складна на надвисоких частотах (НВЧ) структура розподілу радіояскравості цих об'єктів у декаметровому діапазоні переходить в одно-, двокомпонентну що має, як правило, велике гало, не спостережуване на НВЧ.

У другому розділі наведено опис антенної решітки радіотелескопу УРАН_2, що входить у систему декаметрових радіоінтерферометрів з наддовгою базою УРАН, призначеної для вивчення тонкої просторової структури радіоджерел, і який розташований в с. Степанівка, Полтавської області на віддалі 152,3 км від радіотелескопа УТР-2, а також викладені принципи побудови антени й наведені її основні характеристики.

Антенна решітка УРАН-2 [1, 9] у порівнянні з іншими антенами системи УРАН, забезпечує найбільш високу просторову фільтрацію сигналів: по азимуту до 3,5, по куту місця - до 7 на частоті 25 МГц. Роздільна здатність інтерферометра по схиленню здійснюється антенною решіткою "північ-південь" радіотелескопу УТР-2, ширина променя якого по у зеніт дорівнює 0,5 на частоті 25 МГц.

Антена виконана у вигляді багатоелементної прямокутної горизонтальної фазуємої решітки з розмірами 238118 м. Елементом решітки є широкосмугові шунтові турнікетні випромінювачі, які складаються із двох ортогональних вібраторів, розташованих під кутом 45 до меридіану, що дає можливість приймати дві лінійні (кругові) поляризації сигналу та дозволяє враховувати вплив Фарадеєвського обертання площини поляризації у міжпланетній плазмі й іоносфері Землі. Вібратори радіоінтерферометра УРАН-2 у кількості 512 штук утворюють 16 рядів, орієнтованих уздовж паралелі. У кожному ряді знаходиться 32 елемента з розмірами: діаметр - 1,8 м, довжина - 8 м, відстань між вібраторами - 7,5 м уздовж паралелі й меридіана, висота розміщення над поверхнею землі - 3,5 м. На стійці кожного вібратора в герметичних корпусах розташовано два узгоджувальних пристрої, що забезпечують узгодження вхідних імпедансів вібраторів із хвильовим опором системи фазування й перехід від симетричних вхідних ланцюгів вібратора до асиметричного коаксіального кабелю.

Для керування діаграмою спрямованості застосовано метод часового фазування високочастотних сигналів з використанням ліній часової затримки для компенсації випередження сигналів у випромінювачах, який дозволяє вести прийом практично для більшості кутів верхньої півсфери як у широкій смузі частот, так і одночасно на декількох рознесених частотах.

Фазування решітки здійснюється по двох кутових координатах (направляючих косинусах): l=cossinА у секторі -1 l 1 і m=coscosА ( - кут місця, А- азимут) у секторі _1 m 1 для кожної із двох лінійних поляризацій.

У системі фазування використовуються фазообертачі з фіксованим фазовим центром, коли між двома фазуємими входами включена повна часова затримка і при фазуванні змінюється лише співвідношення затримок між каналами. Керування положенням променя діаграми спрямованості по азимуту та куту місця може здійснюватися як ЕОМ, так і вручну.

Застосування розподіленого антенного підсилення з використанням ряду методів підвищення динамічного діапазону [11] підвищує ККД решітки і забезпечує необхідне співвідношення сигнал/шум на вході прийомних пристроїв.

Проведено вимір і розрахунки основних параметрів антени УРАН-2 - діаграми спрямованості, ККД, КНД і ефективної площі в діапазоні частот від 9 до 32 МГц, що дозволяє проводити виміри абсолютних потоків радіоджерел, а можливість прийому двох лінійних (кругових) поляризацій - досліджувати їхні поляризаційні характеристики.

У третьому розділі наведено аналіз експериментальних досліджень кутової структури та спектрів одного галактичного джерела 4С21.53 з пульсаром PSR 1937+214 і ряду позагалактичних: квазара 3С216, радіогалактик 3С338, 3С295 і 3С234 на системі декаметрових радіоінтерферометрів УРАН [12].

Спостереження радіовипромінювання джерел проводилися в період з 1996 по 1999 рр. одночасно на частотах 20 і 25 МГц. При цьому використовувалася методика [5, 15], що дозволяє враховувати обертання площини поляризації прийнятого випромінювання, пов'язаного з ефектом Фарадея. космічний радіохвиля декаметровий генерація

Система радіоінтерферометрів УРАН дає слабке заповнення lm-площини через малу кількість утворюючих її інструментів і невеликою ефективною площею їхніх антен, що дає змогу одержувати пари тільки з найбільшою з антен - північно-південним плечем УТР-2. У зв'язку із цим інтерференційні коливання утворювалися шляхом перемножування сигналів антени "північ-південь" радіотелескопу УТР-2 із сигналами радіотелескопів УРАН, причому інтерферометр УРАН-1 під час проведення спостережень працював у реальному часі завдяки ретрансляції сигналів з УТР_ 2, інші інструменти мережі - у режимі незалежної інтерферометрії з попередньою реєстрацією сигналів у кожному з пунктів.

Особливості структури системи УРАН, що роблять практично неможливим застосування відомого методу замкнутих фаз, а також істотний на декаметрових хвилях вплив іоносфери Землі призводять до значних труднощів при визначенні фази функції видності, тому у декаметровому діапазоні визначається тільки її модуль. Все це робить застосування зворотного перетворення Фур'є для одержання карт об'єктів у цьому діапазоні довжин хвиль практично неможливим.

Тому для інтерпретації отриманих експериментальних даних застосовувався метод порівняння їх з розрахунковими залежностями, обчисленими для деяких фізично обґрунтованих моделей. У якості складових таких моделей використовувалися набори компонентів різних кутових розмірів з різною спектральною щільністю випромінювання й гаусівським розподілом радіояскравості. При цьому компоненти застосовувалися як кругові, так і еліптичні з довільними поворотами осей і координатами центрів. Підбором параметрів моделі, досягалася найкраща відповідність експерименту. Мірою відповідності підібраної моделі експерименту застосовувався відомий 2 критерій [13]. Найбільш достовірною вважалася модель, якій відповідав мінімум 2 при досить великій імовірності його перевищення W(2>2min). Пошук моделей проводився за допомогою ЕОМ [5, 12, 16].

Радіоджерело 4С21.53 з пульсаром PSR 1937+214. Це радіоджерело було відзначене як одне з типових представників класу радіоджерел, сильно мерехтливих на неоднорідностях міжпланетної плазми. Після відкриття у 1982 р. дуже швидкого пульсара PSR 1937+214 з періодом 1,55 мс, що забезпечував мерехтіння, дослідженню його була присвячена велика кількість робіт, проведених в основному у сантиметровому й дециметровому діапазонах і рідше - у метровому. При цьому з'ясувалося, що 4С21.53 складається з 3-х деталей: західного компонента, східного, віднесеного від західного на 13,5' по прямому сходженню й на 3' по схиленню та пульсара PSR 1937+214, що знаходиться на південному краї західного компонента 4С21.53. Велика увага приділялася з'ясуванню фізичної природи найближчого до пульсара радіоджерела - західного компонента 4С21.53 W, що представляє собою область HII, а також можливого зв'язку її з пульсаром.

При радіоінтерферометричних спостереженнях у декаметровому діапазоні необхідно було з'ясувати, чи все випромінювання належить пульсару, як вважалося раніше [14], чи при цьому спостерігається також випромінювання інших космічних об'єктів, а також визначити видимі кутові розміри PSR1937+214.

Осциляційний вигляд залежності модуля функції видності від годинного кута (Т), що спостерігалася на УРАН-1, свідчив про те, що має місце інтерференція відгуків радіоінтерферометра від двох або більше компонентів [2]. У той же час на УРАН-2 на обох частотах помітна годинна залежність була відсутня, що говорило про те, що протяжні деталі джерела розділені й спостерігається тільки одна компактна. З цієї причини спочатку була розглянута найпростіша двокомпонентна модель, що складається з однієї компактної й однієї протяжної деталі. Хоча величини 2min для цієї моделі досить малі, проте дуже великий розмір протяжної деталі по схиленню (п =170") представлявся сумнівним. Отримана трикомпонентна модель із двома протяжними деталями з розмірами п1 = 20" і п2 =14", рознесеними по схиленню на 145", виявилася оптимальною. При цьому значення 2min стали менше, ніж для двокомпонентної моделі, однак імовірності їх перевищення практично не збільшилися через більше число параметрів, обумовлених трикомпонентною моделлю. За допомогою радіоінтерферометра УРАН-2 частково розділена компактна деталь - пульсар, завдяки чому визначений його кутовий розмір у 3" на частоті 25 МГц і 4,8" - на 20 МГц. Протяжні деталі декаметрової моделі розподілу яскравості, як представляється, пов'язані із протяжною областю західного компонента 4С21.53W, що являє собою область іонізованого водню HII.

Квазар 3С216. Вивчення радіозображення квазара 3С216 на високих частотах, що було одержано з високою роздільною здатністю, показало, що квазар складається із трьох компонентів: двох компактних - центрального, розташованого поблизу оптичного квазара, і північно-східного, практично нерозділених, з розмірами менше половини секунди кожний. Центри цих компонентів рознесені на 0,7 при позиційному куті близько 40. Третій, більш протяжний південно-західний компонент, має розмір близько 1,6". Максимальний розмір усього радіоджерела не перевищує 3,2".

Становило особливий інтерес дослідити структуру 3С216 на декаметрових хвилях, тому що у цьому діапазоні очікувалася значна її зміна. Спостереження проводилися на радіоінтерферометрах УРАН-1, УРАН-2 і УРАН-3 [3, 8]. При спостереженнях на всіх радіоінтерферометрах спостерігалися порівняно великі середньоквадратичні помилки, що пояснюється малою інтенсивністю квазара. Прийнятий інтерференційний потік на обох частотах не перевищував 10-12 Ян при співвідношенні потужності корисного сигналу до шумів близько 2. Годинної залежності (Т) в експерименті не спостерігалося, що свідчило про те, що у декаметровій моделі розподілу яскравості немає далеко рознесених компонентів.

Щоб оцінити ступінь відмінності розподілу радіояскравості у декаметровому діапазоні від НВЧ за умови збереження постійного спектрального індексу компонентів зі зниженням частоти, був проведений розрахунок р(Т) для НВЧ моделі розподілу радіояскравості квазара, визначеної на частоті 4885 МГц, яка складається з 3-х компактних деталей, при тій же роздільній здатності D/ (D - база, - довжина хвилі), що і в інтерферометрах УРАН. Виявилося, що отримані розрахункові залежності р(Т) зовсім не погоджувались з експериментальними даними, отриманими у декаметровому діапазоні, що свідчило про дуже істотну зміну структури об'єкта на НЧ. Проведений аналіз показав, що найбільш оптимальною моделлю розподілу радіояскравості 3С216 у декаметровому діапазоні, яка щонайкраще відповідає експерименту, є модель типу "ядро-гало", що складається з компактної деталі з розмірами від 1,7" до 2,4" і протяжної з розміром близько 21", до того ж їхні центри практично збігаються.

Як показали спектральні виміри, проведені у ході даної роботи, основні зміни радіозображення квазара у декаметровому діапазоні пов'язані з ефектом реабсорбції північно-східного компонента і ядра. Це дало можливість визначити розмір ядра, рівний 0,96", який у декаметровому діапазоні збільшується за рахунок розсіювання випромінювання в іоносфері Землі, міжзоряному й міжпланетному середовищі.

Радіогалактика 3С338. Спостереження радіогалактики 3С338, проведені у широкому діапазоні частот за допомогою інструментів з високою кутовою роздільною здатністю показали, що розподіл її радіояскравості досить складний і складається із трьох і більше компонентів. Зі зниженням частоти аж до метрових хвиль структура радіогалактики змінюється. У зв'язку із цим становило інтерес дослідити структуру цієї радіогалактики в декаметровому діапазоні хвиль та визначити можливу наявність у цьому діапазоні випромінювання компактних деталей 3С338.

Дослідження показало, що порівняння розрахованих для цифрової НВЧ карти 3С338, отриманої на частоті 1435 МГц за допомогою VLA, залежностей р(Т) з розділенням D/ як в інтерферометрів УРАН, зовсім не погоджуються з експериментальними даними, отриманими в декаметровому діапазоні [4]. Цей факт однозначно доводить, що на НЧ відбувається істотна зміна структури досліджуваного об'єкта. На підставі цього був проведений пошук різних моделей розподілу радіояскравості радіогалактики 3С338, які забезпечували б найкращий збіг розрахункових і експериментальних даних. Розглядалися одно-, дво- і трикомпонентні моделі з ізотропними гаусівськими компонентами, але найбільш достовірною виявилася трикомпонентна модель, що складається із двох сильно випромінюючих протяжних деталей з розмірами від 40" до 50", центри яких рознесені приблизно на 90"-100" при позиційному куті близько 100, і однієї слабко випромінюючої компактної з розмірами 9"4", потік якої не перевищує 10% від загальної інтенсивності випромінювання радіогалактики.

Модель розподілу яскравості 3С338 на частотах 20 і 25 МГц розрізняється розносом центрів протяжних компонентів. На частоті 25 МГц він дорівнює 89" при позиційному куті 98, а на 20 МГц - 102" при позиційному куті 102. На кожній частоті розміри протяжних компонентів виявилися практично однаковими, причому на 20 МГц вони на 10" більше, ніж на 25 МГц.

При порівнянні з високочастотною картою цього об'єкта видно, що основне декаметрове випромінювання походить із крайніх областей 3С338, при цьому зі зниженням частоти відбувається збільшення протяжних деталей отриманої у декаметровому діапазоні моделі.

Радіогалактика 3С295 класифікується як класичний подвійний FRII компактний об'єкт із крутим спектром. Малі кутові розміри радіогалактики утрудняли вивчення її кутової структури. У більшості випадків картина розподілу радіояскравості цього об'єкта на НВЧ складалась із двох компактних деталей з розмірами близько 2" кожна при позиційному куті 140 і розносі їхніх центрів близько 4,4". Менш детально кутова структура випромінювання радіогалактики 3С295 була досліджена у метровому діапазоні радіохвиль. У декаметровому діапазоні радіоінтерферометричні спостереження 3С295 раніше взагалі не проводилися.

Результати розрахунків модуля функції видности р(Т), які спостерігалися б на НВЧ інтерферометрах з базами, орієнтованими уздовж паралелі, при тих же значеннях D/ що в УРАН-1 і УРАН-2, показали, що вони не збігаються з експериментальними даними, отриманими в декаметровому діапазоні, особливо для інтерферометра УРАН-2, що вказує на значну зміну розподілу радіояскравості 3С295 на НЧ.

При пошуку моделей розподілу радіояскравості в декаметровому діапазоні розглядалися одно- і двокомпонентні, найбільш оптимальною з яких визначена однокомпонентна модель із розмірами 7,4"Ч8,7" на частоті 25 МГц і 9,1"Ч10,6" - на 20 МГц при позиційному куті більшої осі 157 [5]. При двокомпонентній моделі (розміри деталей на 25 МГц: 1=4,7" і 2=7,4"; на 20 МГц: 1=4,7" і 2=9,7" при потоках S1= 0,15S0, S2=0,85S0) величини 2min і розрахункові залежності р(Т) на частотах 25 і 20 МГц для обох інтерферометрів дуже близькі і відповідають результатам, отриманим для однокомпонентної моделі, однак імовірності перевищення отриманих значень 2min для інтерферометра УРАН-2 трохи менші через збільшення числа параметрів у випадку двокомпонентної моделі. На підставі цього можна зробити висновок, що така модель джерела також є достовірною. Однак, з огляду на великі розходження потоків випромінювання компонентів, фактично, вона не істотно відрізняється від однокомпонентної моделі, тому що розміри більш інтенсивної деталі радіозображення майже такі, як у випадку однокомпонентної моделі.

При дослідженні спектра радіогалактики 3С295 визначено, що вид спектральної залежності на частотах нижче 50 МГц зв'язаний не з реабсорбцією, як вважалося у ряді робіт, а із загасанням випромінювання в іонізованій плазмі самого джерела.

Радіогалактика 3С234 вважається класичним FRII об'єктом з крутим спектром. На надвисоких частотах цей об'єкт складається із двох сильно рознесених протяжних компонентів (джетів), в яких спостерігаються компактні деталі (гарячі плями). При цьому рознос центрів компактних деталей, що розташовуються по краях протяжних, становить 110" при позиційному куті 66. У результаті аналізу радіокарт цього джерела, отриманих на частотах від 1 до 8,4 ГГц, з'ясувалося, що структура джерела у цьому діапазоні практично не змінюється. Найбільш істотною зміною є зменшення з частотою густини потоку центрального компактного компонента (ядра) радіогалактики.

У близькому до декаметрового діапазону, метровому, хоча й були проведені радіоінтерферометричні спостереження, але структуру ЗС234, навіть приблизно, встановити не вдалося. У декаметровому ж діапазоні хвиль такі дослідження раніше взагалі не проводилися. Однак відомо, що у цьому діапазоні через вплив космічної плазми на випромінювання й розповсюдження електромагнітних хвиль можливо було очікувати значної зміни радіозображення джерела.

Пошук оптимальних моделей розподілу радіояскравості на частотах 25 і 20 МГц був проведений з використанням радіокарти 3С234, отриманої на частоті 8400 МГц за допомогою VLA, у результаті чого була знайдена чотирьохкомпонентна модель, що складається із двох компактних і двох протяжних деталей, що примикають до них. При цьому положення компактних і протяжних деталей декаметрової моделі відповідає положенню гарячих плям і протяжних областей випромінювання джетів. Основна відмінність від НВЧ радіозображення полягає у відсутності радіовипромінювання великої центральної області, що охоплює ядро, яке на НВЧ забезпечує значну частину потоку джерела [6, 10].

Як показав аналіз спектра й розрахунок поводження спектральних залежностей для компактних деталей 3С234, екстремуми, що спостерігалися на спектрах компактних деталей, викликані реабсорбцією у гарячих плямах, що дозволило визначити їхні кутові розміри: 0,55" для південно-західного й 0,27" для північно-східного.

Висновки

У декаметровому діапазоні довжин хвиль на системі декаметрових радіоінтерферометрів УРАН уперше була досліджена кутова структура радіовипромінювання одного галактичного та ряду позагалактичних радіоджерел, отримані найбільш імовірні моделі розподілу їх радіояскравості та спектральні густини потоків, пояснені механізми, які призводять до істотних змін радіозображень цих об'єктів з частотою, а саме:

1. Виявлено, що декаметрове випромінювання, прийняте від радіоджерела 4С21.53 належить не тільки пульсару PSR1937+214. Крім радіовипромінювання пульсара, що забезпечує близько 70% спектральної густини потоку випромінювання, уперше визначене також радіовипромінювання протяжних компонентів з розмірами у кілька десятків кутових секунд: п1=20"3", п2=14"6" на обох частотах. Одержано видимий кутовий розмір пульсара PSR1937+214, що становить к=3"0,8" на частоті 25 МГц і к=4,8"1" на частоті 20 МГц. Відзначено відхилення на низьких частотах спектра пульсара від закону степені із спектральним індексом, одержаним на більш високих частотах.

2. У результаті проведених у декаметровому діапазоні досліджень квазара 3С216 удалося з'ясувати, що з трьох компактних деталей НВЧ зображення цього джерела у декаметровому діапазоні присутнє випромінювання тільки ядра (к=1,7"ч2"), навколо якого спостерігається велике гало (п=21"). Зі спектральних вимірів визначено істинний розмір ядра, рівний 0,96", який у декаметровому діапазоні збільшується за рахунок розсіювання випромінювання в іоносфері Землі, міжзоряному та міжпланетному середовищі.

3. Отримано найбільш імовірну модель розподілу яскравості радіогалактики 3С338 на частотах 25 і 20 МГц, що складається із двох протяжних компонентів з розмірами від 40" до 50", центри яких рознесені на 90"-100" при позиційному куті 100, і одного компактного з розмірами 9"4", потік якого не перевищує 10% від загальної інтенсивності випромінювання радіогалактики.

На відміну від радіозображення 3С338 на сантиметрових і дециметрових хвилях радіозображення в декаметровому діапазоні довжин хвиль істотно відрізняються: протяжні деталі моделі розподілу радіояскравості 3С338 витісняються на периферію об'єкта. У радіогалактиці 3С338 не були виявлені компактні деталі з великою інтенсивністю випромінювання, що на низьких частотах могло бути поглинене через реабсорбцію.

4. При радіоінтерферометричних спостереженнях радіогалактики 3С295 компактні деталі, які формують структуру джерела на НВЧ, у декаметровому діапазоні виявлені не були. Визначена найпростіша модель кутової структури радіовипромінювання 3С295, що складається з одного компонента з гаусівським розподілом інтенсивності радіовипромінювання з розмірами (7,4"0,4")(8,7"0,4") на 25 МГц і (9,1"0,5") (10,6"0,5") на 20 МГц при позиційному куті більшої осі 15717. Ефект падіння спектральної густини випромінювання радіоджерела зі зниженням частоти нижче 50 МГц пояснюється загасанням випромінювання у плазмі самого радіоджерела.

5. З п'яти компонентів радіозображення радіогалактики 3С234 на високих частотах у декаметровому діапазоні спостерігаються чотири - два компактних і два протяжних. П'ятий, найпротяжніший компонент моделі розподілу радіояскравості на високих частотах, що охоплює центральну область радіоджерела, включаючи ядро галактики, у декаметровому діапазоні не спостерігається. Виявлено ефект реабсорбції у компактних компонентах (гарячих плямах) і визначено їх кутовий розмір у декаметровому діапазоні, рівний к1=0,27"0,03" - у північно-східного й к2=0,55"0,05" - у південно-західного.

У ході даної роботи було завершено спорудження й випробування радіотелескопу декаметрових хвиль УРАН-2 - найбільшої антени української радіоінтерферометричної системи з наддовгою базою УРАН і другого у світі по розмірам радіоастрономічного інструмента. За своїми характеристиками він наближається до УТР-2, але на відміну від нього має можливість реєструвати дві лінійні (кругові) складові сигналу, що дозволяє проводити виміри абсолютних потоків джерел, а також досліджувати поляризаційні характеристики прийнятого радіовипромінювання від різних об'єктів. Детально описана антенна решітка радіотелескопу УРАН-2, отримано її основні параметри у діапазоні частот від 9 до 32 МГц.

Публікації по темі дисертації

Публікації в фахових виданнях

1. Мень А.В., Шарыкин Н.К., Захаренко В.В., Булацен В.Г., Браженко А.И., Ващишин Р.В. Радиотелескоп декаметрового диапазона длин волн УРАН-2 // Радиофизика и радиоастрономия. - 2003. - Т. 8, №4. - С. 345-356.

2. Мень А.В., Брауде С.Я., Рашковский С.Л., Шарыкин Н.К., Шепелев В.А., Инютин Г.А., Ващишин Р.В., Браженко А.И., Булацен В.Г. Радиоинтерферометрические наблюдения космического радиоисточника 4С21.53 с пульсаром PSR 1937+214 в декаметровом диапазоне радиоволн // Астроном. ж. - 2002. - Т. 79, №2. - С. 127-136.

3. Мень А.В., Брауде С.Я., Рашковский С.Л., Шарыкин Н.К., Шепелев В.А., Инютин Г.А., Ващишин Р.В., Браженко А.И., Булацен В.Г., Кошевой В.В., Лозинский А.Б. Радиоинтерферометрические наблюдения квазара 3С216 на декаметровых волнах // Кинематика и физика неб. тел. - 2001. - Т. 17, №3. - С. 195-212.

4. Мень А.В., Брауде С.Я., Рашковский С.Л., Шарыкин Н.К., Шепелев В.А., Инютин Г.А., Ващишин Р.В., Браженко А.И., Булацен В.Г. Исследование угловой структуры излучения радиогалактики 3С338 в декаметровом диапазоне радиоволн // Астроном. ж. - 2001. - Т. 78, №2. - С. 106_115.

5. Мень А.В., Брауде С.Я., Рашковский С.Л., Шарыкин Н.К., Шепелев В.А., Инютин Г.А., Ващишин Р.В., Браженко А.И., Булацен В.Г. Исследование угловой структуры радиогалактики 3С295 в декаметровом диапазоне радиоволн // Известия ВУЗов, Радиофизика. - 2002. - Т. XLV, №8. -С. 639-651.

6. Мень А.В., Брауде С.Я., Рашковский С.Л., Шарыкин Н.К., Шепелев В.А., Инютин Г.А., Ващишин Р.В., Браженко А.И., Булацен В.Г. Экспериментальное исследование угловой структуры излучения радиогалактики 3С234 в декаметровом диапазоне радиоволн // Астроном. ж. - 2003. - Т. 80, №12. - С. 34-42.

Результати дисертації додатково висвітлені в таких працях

7. Мень А.В., Шепелев В.А., Ващишин Р.В., Рашковський С.Л., Інютін Г.А., Шарикін М.К. Структура радіогалактики 3С295 у декаметровому діапазоні радіохвиль // Тези III наукової конференції "Вибрані питання астрономії та астрофізики". - Львів: ЛНУ. - 2002. - С. 58.

8. Мень А.В., Шепелев В.А., Ващишин Р.В., Рашковський С.Л., Інютін Г.А., Шарикін М.К. Вивчення впливу космічного середовища на структуру квазара 3С216 у декаметровому діапазоні радіохвиль // Тези III наукової конференції "Вибрані питання астрономії та астрофізики". - Львів: ЛНУ. - 2002. - С. 59.

9. Brazhenko A.I., Konovalenko A.A., Falkovich I.S., Abranin E.P., Zakharenko V.V., Ulyanov O.M., Lecacheux A, Rucker H.O., Bulatsen V.G., Vashchishin R.V., Frantsusenko A.V. New Decameter Radiopolarimeter URAN-2 // Proc. International Conf. MAO-2004. -Kyiv (Ukraine). - 2004. - P. 40.

10. Vashchishin R.V., Megn A.V., Braude S.Ya., Rashkovskiy S.L., Sharykin N.K., Shepelev V.A., Inyutin G.A., Brazhenko A.I., Bulatsen V.G. Research of the fine structure of radiogalaxy 3C234 with the radiointerferometer URAN-2 // Proc. International Conf. MAO-2004. - Kyiv (Ukraine). - 2004. _ P. 51.

Перелік цитованих джерел

11. Абранин Э.П., Брук Ю.М., Захаренко В.В., Коноваленко А.А. Структура и параметры новой системы антенного усиления радиотелескопа УТР-2 // Радиофизика и радиоастрономия. - 1997. - Т. 2, №1. - С. 95-102.

12. Мень А.В., Брауде С.Я., Рашковский С.Л., Шарыкин Н.К., Шепелев В.А., Инютин Г.А., Христенко А.Д., Булацен В.Г., Браженко А.И., Кошевой В.В., Романчев Ю.В., Цесевич В.П., Галанин В.В. Система декаметровых радиоинтерферометров УРАН, (Ч. 1). Основные принципы // Радиофизика и радиоастрономия. - 1997. - T. 2, №4. - C. 385-401.

13. Химмельблау Д. Анализ процессов, статистическими методами. -М.: Мир, 1973. -957 с.

14. Брауде С.Я., Захаренко С.М., Соколов К.П. Наблюдения источника 4С21.53 в диапазоне частот 10-25 МГц // Астрон. ж. - 1985. - Т. 62. - С. 34-37.

15. Бовкун В.П., Мень А.В. Интерферометрические наблюдения на декаметровых волнах // Радиофизика. Изв. Вузов. - 1983. - Т. 26, №11. С. 1357-1370.

16. Мень А.В., Рашковский С.Л., Шепелев В.А. Система декаметровых радиоинтерферометров УРАН (ч. IV). Моделирование структуры источников // Радиофизика и радиоастрономия. _ 2001. - Т. 6, №1. -С. 9-20.

Анотація

Ващишин Р.В. Визначення кутової структури радіовипромінювання космічних радіоджерел у декаметровому діапазоні хвиль. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук за фахом 01.03.02 - астрофізика, радіоастрономія. - Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, м. Харків, 2004.

Вперше описана антенна решітка радіотелескопу УРАН-2, детально висвітлені принципи побудови, фазування та керування променем діаграми спрямованості антени, наведено виміри й розрахунок основних її технічних характеристик у діапазоні частот - від 9 до 32 МГц.

Одержано моделі розподілу радіояскравості радіоджерела 4С21.53 з пульсаром PSR 1937+214, квазара 3С216, радіогалактик 3С338, 3С295 і 3С234 на системі декаметрових радіоінтерферометрів з наддовгими базами УРАН на частотах 25 і 20 МГц. Показано, що ці радіоджерела мають складну структуру розподілення радіояскравості на надвисоких частотах, яка зі зниженням частоти аж до декаметрових хвиль потерпає значних змін.

Вивчення спектрів радіоджерел дало змогу встановити причини, які сприяють значним змінам радіозображень цих об'єктів на низьких частотах.

Ключові слова: декаметровий діапазон, модель розподілення радіояскравості, кутовий розмір, спектральна щільність потоку.

Аннотация

Ващишин Р.В. Определение угловой структуры радиоизлучения космических радиоисточников в декаметровом диапазоне волн. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата физико-математических наук по специальности 01.03.02 - астрофизика, радиоастрономия. - Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина, г. Харьков, 2004.

Впервые описана антенная решетка радиотелескопа УРАН-2. Детально освещены принципы построения, фазирования и управления лучом диаграммы направленности антенны, приведены измерения и расчет основных ее технических характеристик в широком диапазоне частот - от 9 до 32 МГц.

Представлены исследования угловой структуры радиоизлучения и спектров радиоисточника 4С21.53 с пульсаром PSR 1937+214, квазара 3С216, радиогалактик 3С338, 3С295 и 3С234 на системе декаметровых радиоинтерферометров УРАН на частотах 25 и 20 МГц. Показано, что эти радиоисточники имеют сложную структуру распределения радиояркости на сверхвысоких частотах (СВЧ), которая с понижением частоты вплоть до декаметровых волн претерпевает существенные изменения. При этом в структуре источников появляются не наблюдаемые на СВЧ протяженные детали изображения, имеющие крутой спектр. Исследование спектров источников позволило установить причины изменения их видимого радиоизображения в декаметровом диапазоне.

В радиоисточнике 4С21.53 с пульсаром PSR 1937+214 обнаружено излучение 2-х протяженных деталей изображения с размерами в несколько десятков угловых секунд и определен их вклад в общий поток источника. Определен видимый угловой размер пульсара, составляющий около 4".

Определена модель квазара 3С216, типа "ядро-гало", состоящая из протяженной и компактной детали с размерами 20" и 2" соответственно. Обнаружен эффект реабсорбции радиоизлучения от ядра источника. Определен истинный размер ядра в 0,96", который в декаметровом диапазоне увеличивается за счет рассеивания в ионосфере Земли, межзвездной и межпланетной плазме.

В радиогалактике 3С338 не было обнаружено компактных деталей с высокой интенсивностью излучения, которые на НЧ могли быть поглощены из-за реабсорбции. При этом определенные в этой работе декаметровые модели распределения радиояркости состоят из двух сильно излучающих протяженных и одной слабо излучающей компактной деталей, причем протяженные детали находятся на периферии объекта.

Определена простейшая модель распределения радиояркости радиогалактики 3С295, состоящая из одной протяженной детали с размером около 8". При этом падение спектральной плотности ниже частоты максимума излучения объясняется эффектом поглощения излучения в ионизированной среде самого источника.

Определено, что из пяти СВЧ компонент радиоисточника 3С234 в декаметровом диапазоне наблюдается только четыре - два компактные и два примыкающие к ним протяженные. Пятый - самый протяженный компонент распределения яркости на СВЧ, охватывающий центральную область и ядро радиогалактики, в декаметровом диапазоне не наблюдается. Отмечено существенное увеличение угловых размеров протяженных компонентов в декаметровом диапазоне волн. Обнаружен эффект реабсорбции в компактных деталях, определены значения их собственных угловых размеров, составляющие 0,27" для северо-восточного компонента и 0,55" для юго-западного, что согласуется с прямыми измерениями на сантиметровых волнах. Показано, что основная часть излучения радиогалактики в декаметровом диапазоне волн обеспечивается ее протяженными компонентами.

Ключевые слова: декаметровый диапазон, модель распределения радиояркости, угловой размер, спектральная плотность потока.

Abstract

Vashchishin R.V. Definition of angular structure of a radiation of space radio sources in decameter lengths of waves. - Manuscript.

Thesis for a candidate's scientific degree by speciality 01.03.02 - astrophysics, radio astronomy. - V.N. Karazine National University, Kharkiv, 2004.

For the first time the array of a radio telescope URAN-2 which is included into decameter interferometers system URAN is described, principles of build-up, phasing and control of a directional beam in details are irradiated, measurements and calculations of its basic technical characteristics in a wide frequency band - from 9 up to 32 MHz are presented.

The models of radiobrightness distribution of a source 4С21.53 with pulsar PSR 1937+214, a quasar 3С216, radio galaxies 3С338, 3С295 and 3С234 with a long baseline decameter radio interferometers system URAN at the frequencies of 25 MHz and 20 MHz are presented. It is shown, that these radiosources have the composite structure of brightness distribution at ultrahigh frequencies which with decreasing of frequency down to decameter waves undergoes essential changes.

The studying of spectra of the sources has allowed us to establish the occasions of change of their visual radioimage in decameter waves.

Key words: decameter wave band, brightness distribution model, angular size, spectral flow density.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Відкриття і основні етапи дослідження космічних променів. Детальне вивчення зарядів і мас часток вторинних космічних променів. Природа космічного випромінювання. Процеси, що визначають поширення сонячних космічних променів, їх взаємодія з речовиною.

    реферат [571,6 K], добавлен 06.02.2012

  • Сонце як небесне тіло. Прилади нагляду за Сонцем. Сонячне випромінювання і вплив його на Землю. Вивчення природи Сонця, з'ясування його впливу на Землю. Проблема практичного вживання невичерпної сонячної енергії. Сонце - джерело радіовипромінювання.

    реферат [28,7 K], добавлен 01.05.2009

  • Астрономія як наука про будову і розвиток космічних тіл і їх систем, історія розвитку. Загальна характеристика Всесвіту, поняття галактики та метагалактики. Зірки: створення, еволюція, характеристики та класифікація. Проблема походження життя у Всесвіті.

    реферат [24,9 K], добавлен 01.05.2009

  • Загальні відомості про Венеру - планету Сонячної системи. Телескопічні спостереження Г. Галілея. Запуск космічних станцій для дослідження поверхні та хімічного аналізу складу атмосфери планети. Створення автоматичної міжпланетної станції "Венера-8".

    презентация [10,3 M], добавлен 11.05.2014

  • Вивчення біографії та життєвого шляху українських льотчиків-космонавтів Поповича П.Р., Берегового Г.Т., Жолобова В.М. і Каденюка Л.К. Дослідження перших польотів в космос, методики тренування пілотів, умов в кабіні космічних кораблів і польотних завдань.

    реферат [23,4 K], добавлен 29.11.2011

  • Перші астрономічні відкриття стародавніх вчених. Початок космічної ери у 50-х роках ХХ ст.: запуск штучного супутника Землі, перша людина-космонавт, вихід у відкритий космос, висадка космонавтів на Луну, дослідження планет Венери, Меркурія, Юпітера.

    презентация [2,1 M], добавлен 06.05.2014

  • Історія розвитку ракетобудівництва. Внесок українських учених в розвиток космонавтики. Кондратюк Юрій Васильович як розробник основ космонавтики. Внесок Корольова Сергія Павловича у розвиток ракетно-космічної техніки. Запуск супутників, космічних ракет.

    презентация [41,1 M], добавлен 06.12.2012

  • Роль спостережень в астрономії. Пасивність астрономічних спостережень по відношенню до досліджуваних об'єктів. Залежність виду неба для спостерігача від місця спостереження. Висновки про лінійні відстані і розміри тіл на підставі кутових вимірювань.

    презентация [1,8 M], добавлен 23.09.2016

  • Способи визначення світимості, спектру, поверхневої температури, маси та хімічного складу зірок. Дослідження складу і властивостей міжзоряного газу і пилу. Значення газово-пилових комплексів в сучасній астрофізиці. Вивчення процесу народження зірок.

    реферат [25,6 K], добавлен 04.10.2010

  • История открытия явления дисперсии и его значение для развития физики как науки. Методика спектрального анализа, разновидности спектров. Эффекты Доплера и Зеемана. История телескопических наблюдений Солнца и современные знания о его влиянии на Землю.

    научная работа [56,5 K], добавлен 03.07.2009

  • Жизненный путь звезды и ее основные характеристики и разнообразие. Изобретение мощных астрономических приборов. Классификация звезд по физическим характеристикам. Двойные и переменные звезды и их отличия. Диаграмма спектр-светимости Герцшпрунга-Рассела.

    реферат [4,0 M], добавлен 18.02.2010

  • Загальна астрономічна характеристика Місяця. Знайомство з історією виникнення назви небесного тіла. Проведення досліджень астронавтами на поверхні супутника; теорії виникнення гір та кратерів. Рух Місяця навколо Землі та наслідки його впливу на неї.

    презентация [1,4 M], добавлен 26.02.2014

  • Визначення, сутність та захисні можливості міжмережевого екрану. Особливості налаштування і призначення брандмауера. Порівняльна характеристика різноманітних різновидів антивірусів, їх переваги та недоліки. Принцип дії та порівняння програм-антишпигунів.

    реферат [333,9 K], добавлен 22.03.2010

  • Легенди про диски, що літають. Кількість об'єктів, перетинавших диски Місяця і Сонця. Перший опис посадки НЛО в ХХ столітті. Список спостережень НЛО, зроблених в давнину і середньовіччя. Диски, що літають, в небі і об'єкти, що бачаться на землі і на морі.

    реферат [16,0 K], добавлен 27.02.2009

  • Визначення поняття "супутник" як невеликого тіла, що обертається навколо планети під дією її тяжіння. Дослідження походження, розмірів супутників планет: Марса (Фобос, Деймос), Юпітера (Іо, Європа, Ганімеда, Каллісто), Сатурна, Урана, Нептуна та Плутона.

    презентация [1,6 M], добавлен 11.04.2012

  • Гіпотеза походження Непізнаних літаючих об’єктів як машини часу. Офіційні документи і звіти про розслідування спостережень, що доводять існування НЛО, аналіз природи цих непізнаних явищ, історичні хроніки. Машина часу Кіпа Торна, створення антигравітації.

    курсовая работа [567,3 K], добавлен 05.11.2010

  • Визначення, принципова схема будови і роботи реактивного двигуна, виведення рівняння Ціолковського. Переваги і недоліки реактивного двигуна, області його застосування. Коефіціент корисної лії (ККД) реактивного двигуна і способи його підвищення.

    реферат [22,8 K], добавлен 01.05.2010

  • Історія спостережень за Меркурієм з найдавніших часів і до наших днів. Основні фізичні характеристики та особливості руху планети, період обертання навколо Сонця і тривалість сонячної доби. Атмосфера і фізичні поля та модель внутрішньої будови Меркурія.

    реферат [1,1 M], добавлен 15.11.2010

  • История космосъемки. Проблема получения космоснимков в видимой зоне электромагнитного спектра. Орбиты спутников с разными углами наклонения и соответствующие возможные территории охвата. Возможности цифровой фотограмметрии. Типы съемочных устройств.

    презентация [114,5 K], добавлен 22.08.2015

  • Исследование основ спектральной классификации звезд. Изучение спектра распределения энергии излучения по частоте и по длинам волн. Определение основных свойств излучающего объекта. Температура и давление на поверхности звезд разных спектральных классов.

    реферат [147,1 K], добавлен 02.01.2017

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.