Астероїди і метеорити. Комети і метеори

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКЕ ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ БУДІВНИЦТВА ТА ДИЗАЙНУ

РЕФЕРАТ

НА ТЕМУ: «Астероїди і метеорити. Комети і метеори»

Виконав: Учень 32 групи

Кулик Ігор

Перевірив:

Викладач

Присяжнюк А.І.

КИЇВ 2013

Зміст

1. Астероїд

2. Метеорити

2.1 Класифікація метеоритів

2.2 Метеорити, знайдені на території України

3. Комети

3.1 Будова

3.2 Дослідження

4. Метеор

Список використаних джерел

1. Астероїд

Астероїд, або мала планета, - тверде небесне тіло діаметром від 1 до приблизно 1000 км, що рухаються орбітами у Сонячній системі. Астероїди вважають залишками протопланетного диска, що залишилися після формування Сонячної системи. Загальна їх кількість - більше 575 тис., а їх загальну масу оцінюють у 4,2 Ч 1021 кг, що становить менше одного відсотка від маси Землі. Орбіти більшості відомих астероїдів розташовані між орбітами Марса й Юпітера (так званий головний пояс астероїдів). Найвідоміші астероїди: Паллада, Юнона, Веста, Ерос, Амур, Гідальго, Ікар.

Розмір є одним із основних параметрів, за якими класифікують астероїди. Можна вважати, що всі астероїди, розміром понад 100 км, вже відкрито. Наразі відомо 26 астероїдів діаметром понад 200 км. Більші небесні тіла (понад 800 км у діаметрі), що обертаються навколо Сонця, під дією власних гравітаційних сил набувають сферичної форми, і такі тіла класифікують як планети. Станом на 27 березня 2013 в базі даних Центру малих планет налічувалось 99 992 812 об'єктів, у 611 198 визначено орбіти і їм надано постійний номер. 17 766 з них мали офіційно затверджені назви. Дослідники припускають, що у головному поясі астероїдів має бути від 1,1 до 1,9 мільйона об'єктів, що мають розмір понад 1 км у поперечнику.

Зазвичай тільки Весту можна бачити з Землі неозброєним оком, але тільки на дуже темному небі й лише за сприятливого для спостереження розташування. Щоправда, окремі астероїди можуть наближатися до Землі - тоді їх також можна спостерігати неозброєним оком.

У більшість земних телескопів астероїди видно лише як точки на небі. Тільки найпотужніші наземні й орбітальні телескопи на зразок телескопа Хаббла можуть визначити форму астероїда. Проте зображення астероїдів залишаються лише розмитими плямами. Певну інформацію про форму астероїдів можна отримати з аналізу кривих світності - зміни яскравості під час обертання.

2. Метеорити

Метеорит - тверде тіло небесного походження, що впало на поверхню Землі з космосу.

Існують різні дані про кількість метеоритів, що падають на Землю, які залежать від точності вимірювань. Вважають, що за добу падає 5-6 тонн метеоритів, або 2 000 тонн на рік. Крім того, за добу на земну поверхню падає від 300 до 20 000 тонн метеоритного пилу. Більшість знайдених метеоритів мають вагу від декількох грамів до декількох кілограмів. Найбільший зі знайдених метеоритів - Гоба, маса якого (за оцінками, оскільки метеорит ніколи не зважувався) сягала майже 90 тонн.

Явище падіння тіла з космосу, називається метеором, якщо воно виглядає не яскравіше --4-ї зоряної величини, якщо тіло яскравіше або помітні його кутові розміри -- болідом. Космічне тіло до падіння називається метеорним тілом і класифікується за астрономічними ознаками, наприклад, це може бути комета або астероїд. Аналогічні падінню метеорита явища на інших планетах і небесних тілах звичайно називаються просто зіткненнями між небесними тілами.

Основними компонентами метеоритної речовини є залізо-магнезіальні силікати й нікелисте залізо. Розповсюджені мінерали, що входять у силікати метеоритної речовини.

2.1 Класифікація

За вмістом нікелистого заліза й силікатів метеорити поділяють на три великі категорії :

· кам'яні (92% за кількістю)

· залізні (6%)

· залізо-кам'яні (2%)

Кам'яні метеорити. Найбільш численні кам'яні метеорити поділяють на дві групи: хондрити й ахондрити.

Хондрити. Хондрити названо так через наявність незвичайних включень сферичної або еліптичної форми - хондр - яких не виявлено в земних породах. Розмір хондр зазвичай становить близько міліметра, хоча буває і декілька міліметрів. Їх склад та структура свідчить, що вони кристалізувалися з розплаву. Хондрити мають елементний склад, близький до складу тугоплавкої речовини Сонця, це відрізняє їх від земних порід. Їх вважають залишками протопланетної речовини, що зазнала мінімальних змін від часу утворення планет.

Ахондрити. Група кам'яних метеоритів (близько 10%) - ахондрити. У них немає хондр і вони хімічно не схожі на хондрити. Ахондрити становлять ряд від майже мономінеральних олівінових або піроксенових порід до об'єктів, подібних за структурою й хімічним складом із земними й місячними базальтами. Вони бідні залізом і сидерофільними домішковими елементами, у них дещо різний вміст Fe, Mg й Ca.

2.2 Метеорити, знайдені на території України

На території України зареєстровано за останні століття падіння 43 метеоритів, з них чотири - залізні. Ось найвідоміші з них:

· Метеорит «Жигайлівка» - перший метеорит, знайдений на території України (упав 12 жовтня 1787 р. в Харківській губернії біля слободи Жигайлівка, тепер Тростянецького району Сумської області).

· Метеорит «Княгиня» - упав на Закарпатті 9 червня 1866 р. Було зібрано до тисячі його масивних уламків. Найбільша частина - вагою 286 кг - нині є експонатом Віденського музею природничої історії.

· Метеорит Мигії - упав поблизу села Мигія Єлизаветградського повіту Херсонської губернії влітку 1889 року. Один з перших метеоритів, в якому виявлено хлорит, а також органічну речовину (сполучення вуглецю з воднем і киснем).

· Метеорит Сухий лиман - 48 кг, знайдений на околиці Одеси в 1987 році.

· Найбільшим метеоритом в Україні й у всій Європі вважають Іллінецький, який упав 400 млн років тому.

3. Комети

Комета -- мале тіло Сонячної системи, яке обертається навколо Сонця і має так звану кому і/або хвіст. Кома і хвіст комети -- це наслідки випаровування ядра комети під дією сонячного випромінювання. Ядро являє собою малу планету, що складається з каменю, пилу та криги.

Комети з'являються з периферії Сонячної системи і їхні орбіти постійно змінюються під впливом гравітації основних планет. Внаслідок цього деякі з комет переходять на близько-сонячні орбіти і Сонце знищує їх коли вони наближаються до нього, інші комети назавжди залишають Сонячну систему. Яскрава комета -- одне з найцікавіших космічних явищ і завжди привертає увагу.

Усього виявлено більше 400 короткоперіодичних комет. З них близько 200 спостерігалося в більш ніж одному проходженні перигелія. Багато хто з них входить в так звані сімейства. Наприклад, приблизно 50 найбільш короткоперіодичних комет (їхній повний оберт навколо Сонця триває 3--10 років) утворюють сімейство Юпітера. Дещо малочисельніше сімейства Сатурна, Урана і Нептуна (до останнього, зокрема, відноситься знаменита комета Галлея).

Комети, що виринають з глибини космосу, виглядають як туманні об'єкти, за якими тягнеться хвіст, що іноді досягає в довжину мільйонів кілометрів. Ядро комети -- це тіло з твердих частинок і льоду, оповите туманною оболонкою, яка називається комою. Ядро діаметром в декілька кілометрів може мати навколо себе кому в 80 тисяч км в поперечнику. Потоки сонячних променів вибивають частинки газу з коми і відкидають їх назад, витягаючи в довгий димчастий хвіст, який волочиться за нею в просторі.

Яскравість комет дуже сильно залежить від їх відстані до Сонця. З усіх комет тільки дуже мала частина наближається до Сонця і Землі настільки, щоб їх можна було побачити неозброєним оком. Найпомітніші з них іноді називають «Великими кометами».

Астрономи пояснюють настільки різні форми кометних хвостів у такий спосіб. Матеріал, з якого складаються комети, має неоднаковий склад та властивості, тому й по-різному реагує на сонячне випромінювання. Таким чином, хвости космічних мандрівниць набувають різної форми.

3.1 Будова комет

Як правило, комети складаються з «голови» -- невеликого яскравого згустку-ядра, що оточена світлою туманною оболонкою (комою), яка складається з газу та пилу.

Тривале існування низки періодичних комет, що багаторазово пролітали поблизу Сонця, пояснюється незначною втратою речовини при кожному прольоті (через утворення пористого теплоізоляційного шару на поверхні ядер або наявності в ядрах тугоплавких речовин).

У комет з наближенням до Сонця утворюється «хвіст» -- слабка світна смуга, що у результаті дії сонячного вітру найчастіше спрямована у протилежну від Сонця сторону.

Хвости комет розрізняються довжиною й формою, не мають різких обрисів і практично прозорі -- крізь них добре видні зірки, -- тому що утворені з надзвичайно розрідженої речовини. Склад її різноманітний: газ чи дрібний пил, або ж суміш того й іншого. Цей пил схожий з астероїдним матеріалом сонячної системи, що з'ясувалося в результаті дослідження комети Вільда космічним апаратом «Стардаст» («Зоряний пил»). По суті, це «видиме ніщо»: людина може спостерігати хвости комет тільки тому, що газ і пил світяться. При цьому світіння газу пов'язане з його йонізацією ультрафіолетовими променями й потоками часток, що викидаються із сонячної поверхні, а пил просто розсіює сонячне світло.

3.2 Дослідження

Найцікавішим дослідженням обіцяє стати місія Європейського космічного агентства до комети Чурюмова-Герасименко (яка була відкрита в 1969 році співробітником Київського університету Климом Івановичом Чурюмовим та аспіранткою Світланою Іванівною Герасименко). Цей новий етап у вивченні комет почався в 2004 році запуском автоматичної станції Rosetta. Планується, що станція Rosetta уперше стане штучним супутником комети і буде приблизно два роки рухатися разом з нею, фіксуючи відомості про те, як у міру наближення до Сонця нагрівається поверхня кометного ядра, викидаючи речовину, з якого виникне й виросте газово-пиловий хвіст.

Станція підійде до комети у 2014 далеко від Сонця -- у холодній області, де в комети ще немає хвоста. Потім відбудеться сама незвичайна подія у всьому польоті: від станції відділиться невеликий посадковий модуль Philae і вперше здійснить посадку на кометне ядро. Процес посадки на комету буде схожим на стикування космічних апаратів, а не на приземлення. Швидкість посадкового модуля зменшиться до 0,7 м/с (2,5 км/год), що менше швидкості пішохода. Адже сила тяжіння на кометному ядрі, діаметр якого дорівнює 5 км, зовсім невелика, і апарат може просто відскочити від поверхні назад у космос, якщо буде рухатися занадто швидко.

Після зіткнення з кометою посадковий модуль повинен прикріпитися «сухопутним якорем», що нагадує гарпун. Надалі «якір» удержить його на кометі, коли той почне буріння її поверхні мініатюрною буровою установкою. Отриманий зразок речовини буде проаналізований міні-лабораторією, що перебуває усередині Philae. Відеокамера, установлена зовні, покаже ландшафт кометного ядра й те, що відбувається на ньому при викидах газових струменів з надр. Настільки докладна інформація надійде вперше й дасть пояснення тому, як улаштовано й із чого складається кометне ядро.

4. Метеор

Метеор - явище, що виникає при згорянні в атмосфері Землі дрібних метеорних тіл (наприклад, уламків комет чи астероїдів). Аналогічне явище більшої інтенсивності (яскравіше ?4 зоряної величини) називається болідом. Давня назва - «літавець».

Перші документальні відомості про метеори виявлено у давньоєгипетському папірусі, який зберігається в Ермітажі. Його датовано бл. 2000 до н. е. У давньоруських літописах перші записи про боліди стосуються 1091 року. Правильне пояснення природи метеорів, як явищ, пов'язаних із влітанням до атмосфери Землі позаземних тіл, вперше дав Е. Хладні (1794). астероїд метеорит комета хондрит

Розрізняють спорадичні метеори та потокові -- метеорні дощі. Зазвичай метеори спалахуюють на висотах нижче 120 км і згасають на висотах понад 60 км (більшість - на висотах 80 - 90 км)[. Метеорне тіло невеликих розмірів здебільшого повністю випаровується в атмосфері Землі. Іноді його маса за час польоту дуже зменшується й до Землі долітають тільки рештки, які зазвичай встигають охолонути, коли космічну швидкість погасив опір повітря. Їх називають метеоритами.

Список використаних джерел

1. http://uk.wikipedia.org/wiki/Метеор

2. http://uk.wikipedia.org/wiki/Метеорит

3. Лагодна Д. О., Кобзар О. О. Планети в сонячній системі та поза нею

4. Козак Л. В. Основи фізики планет: навчальний посібник

Размещено на Allbest.ru