Історія становлення та розвитку науково-технічної школи М.Ф. Герасюти теорії польоту ракетно-космічної техніки (друга половина XX століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕНЬ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТА ІСТОРІЇ НАУКИ ІМ. Г.М. ДОБРОВА

УДК 629.76/.78 (09)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ШКОЛИ М.Ф. ГЕРАСЮТИ ТЕОРІЇ ПОЛЬОТУ РАКЕТНО-КОСМІЧНОЇ ТЕХНІКИ (ДРУГА ПОЛОВИНА XX СТОЛІТТЯ)

Спеціальність 07. 00. 07 - історія науки і техніки

ФЕДОРЕНКО ІРИНА ВОЛОДИМИРІВНА

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара МОН України.

Науковий керівник:

САНІН Федір Павлович, доктор технічних наук, професор, професор кафедри технології виробництва фізико-технічного факультету Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара.

Офіційні опоненти:

ШЕВЦОВ Анатолій Іванович, доктор технічних наук, професор, директор Дніпропетровської філії Національного інституту стратегічних досліджень;

САВЧУК Варфоломій Степанович, доктор історичних наук, професор, професор кафедри квантової макрофізики Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара.

Захист відбудеться "17" червня 2009 р. о 12 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.189.02 в Центрі досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України за адресою: 01601 м. Київ, вул. Грушевського, 4, кім. 615.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України (01601, м. Київ, вул. Грушевського, 4, кім. 623).

Автореферат розісланий "15" травня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук В.Г. Гармасар.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертації. Дослідження присвячене історичному аналізу одного з розділів ракетобудування, а саме внеску українських вчених у розвиток теорії польоту ракет (балістики, динаміки польоту й засобів подолання протиракетної оборони). Вибір теми обумовлений провідною роллю становлення та розвитку ракетно-космічної техніки у літописі видатних науково-технічних досягнень XX століття. У середині століття загострення протистояння двох суспільно-політичних систем - капіталістичної (її персоніфікувало США) і соціалістичної (її персоніфікував СРСР) - спричинило стан "холодної" війни. Необхідно було втримати світ від переходу до "гарячої" війни. Для цього вітчизняним науковцям необхідно було протиставити агресивним силам США адекватні засоби озброєння, головним видом якого стали ракети.

Вчені України внесли значний вклад у розвиток ракетної техніки в середині XX століття. Створеним у м. Дніпропетровську потужним ракетно-космічним центром, що об'єднав конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля, з його науковими, конструкторськими і випробувальними підрозділами, Південний машинобудівний завод ім. О.M. Макарова, фізико-технічний факультет Дніпропетровського національного університету, Інститут технічної механіки Національної академії наук України й Національного космічного агентства України, Науково-дослідного інститут технології машинобудування, Дніпропетровський технікум ракетно-космічного машинобудування та інші науково-дослідні установи були розроблені неперевершені зразки ракетного озброєння, завдяки яким мир на планеті Земля зберігається до сьогодення. Про внесок дніпропетровців у ракетне озброєння свідчить такий факт: близько 60 % ядерного потенціалу СРСР забезпечували ракети України.

Ця масштабна робота була покликана вирішувати нагальні науково-технічні проблеми. Довгий час роботи вчених не були представлені науковій громадськості з причин таємності. Лише зараз, понад півстоліття потому, почали відкриватися деякі джерела, що дозволяють відтворити історію титанічної праці науково-технічних колективів у галузі ракетобудування.

Передусім з'явилися публікації, присвячені видатним вченим, лідерам і організаторам, які представляють перший рівень наукового й організаторського керівництва роботами: В.П. Глушку, С.П. Корольову, О.М. Макарову, В.Ф. Уткіну, В.М. Челомею, М.К. Янгелю та ін.

Проте саме другий рівень керівництва - заступники Головних Конструкторів з окремих тематичних питань - в першу чергу формує наукові проблеми й організує їх розв'язання. Діяльність саме цих людей і керованих ними колективів робить основний внесок у науку, одночасно створюючи певну методологію досліджень і стиль роботи. А це є основою становлення наукових шкіл.

Дослідження історії окремих наукових шкіл у ракетобудуванні дотепер ускладнено. По-перше, навіть відкриті джерела не стали загальнодоступними через збереження режимності підприємств. По-друге, багато матеріалів, що становлять інтерес для історії, залишаються закритими. Тому для аналізу проблеми поряд із архівними документами підприємств широко використовуються спогади безпосередніх учасників подій минулих років та їхні особисті архіви. Це, безумовно, створює певні труднощі в роботі. Але відтворювати історичні події й факти потрібно саме зараз, оскільки багато що може піти разом зі зміною поколінь.

У цій роботі досліджується процес становлення й розвитку української школи балістики, динаміки польоту й засобів подолання протиракетної оборони. Вона була заснована член-кореспондентом АН УССР, лауреатом Ленінської й Державної премій СРСР, Героєм Соціалістичної Праці, доктором технічних наук, професором Миколою Федоровичем Герасютою - заступником Головного Конструктора КБ "Південне" з проектно-теоретичних питань.

Цей напрям у ракетобудуванні є одним з основних, тому що саме фахівці з балістики, динаміки й керування польотом і засобам подолання протиракетної оборони забезпечують головні тактико-технічні характеристики ракетних і ракетно-космічних комплексів: дальність польоту, точність влучення, вага "корисного" вантажу й подолання оборони ймовірного супротивника. Оскільки різноманіття й складність зазначених вище наукових проблем вимагають високого наукового рівня для їх вирішення, пріоритетним є завдання з'ясувати внесок України в цей напрям і закріпити пріоритет важливих досягнень українських учених в історії науки й техніки.

Зв'язок з науково-дослідними програмами, планами й темами. Робота виконана в рамках:

- науково-дослідної роботи "Дослідження основних напрямів становлення й тенденцій розвитку ракетно-космічної техніки в Україні", виконаної на фізико-технічному факультеті ДНУ в 1997 р. за замовленням Національного космічного агентства України (№ Г/Б 122-93);

- розробки навчально-методичних матеріалів з історії ракетно-космічної техніки відповідно до навчальних планів Національного центру аерокосмічної освіти молоді ім. О.M. Макарова;

- плану заходів щодо підготовки святкування 50-річчя ДКБ "Південне", затвердженого Кабінетом Міністрів України від 29.12.2003 № 821р;

- доручення Президії Національної Академії наук України від 13.03.2007 № 9/ 404-8 про підготовку матеріалів для довідково-біографічного видання "Україна наукова" з розділу "ракетно-космічна техніка";

- підготовки до перевидання книги з історії ДП КБ "Південне" "Покликані часом" згідно з наказом Генерального Конструктора - Генерального директора від 27.08.2008 №1642.

Метою дослідження є вивчення, узагальнення й комплексне висвітлення історії формування й розвитку в Україні наукового напряму - балістики й динаміки польоту ракет, у тому числі оснащених засобами подолання протиракетної оборони ймовірного супротивника, а також внеску член-кореспондента HAH України М.Ф. Герасюти і його соратників, учнів у розвиток зазначеного напряму. Для досягнення цих цілей передбачається вирішення таких історико-дослідницьких завдань:

вивчити й проаналізувати передісторію досліджень у галузі ракетно-космічної техніки у світі й Україні до середини 1950-х років як базу для виникнення українського ракетобудування;

проаналізувати суспільно-політичну обстановку у світі й виявити причини бурхливого розвитку ракетобудування із середини XX століття;

дослідити процес зародження науково-конструкторської школи загального ракетобудування в Україні (школи М.К. Янгеля) і науково-технічної школи М.Ф. Герасюти як однієї з базових шкіл у ракетобудуванні;

з'ясувати основні фактори формування й розвитку особистості М.Ф. Герасюти як ученого, наукового лідера й засновника науково-технічної школи та проаналізувати його науково-дослідну, виробничу й педагогічну діяльність, довести наукові пріоритети його школи в теорії й практиці вітчизняного ракетобудування;

визначити структуру науково-технічної школи як саморозвинутої системи і сформувати принципи взаємозв'язку окремих її елементів, що забезпечують ефективність досліджень і розробок;

проаналізувати результати досліджень учнів М.Ф. Герасюти, встановити їхній персональний внесок у науку, побудувати "генеалогічне дерево" школи й скласти біографічний список;

розширити методологію дослідження історії науково-технічних шкіл шляхом використання елементів теорії пасіонарного розвитку.

Об'єктом дослідження є процес розвитку наукових основ ракетобудування в Україні в середині XX століття.

Предметом дослідження є наукова діяльність і внесок М.Ф. Герасюти й керованих ним колективів у розвиток балістики, динаміки польоту й способів подолання протиракетної оборони ймовірного супротивника.

Хронологічні межі дослідження охоплюють 50-80-ті роки XX століття. У цей час сформувалася, розвивалася й зробила вагомий внесок у розвиток українського ракетобудування науково-технічна школа М.Ф. Герасюти.

Методологічна основа дослідження. У роботі використовувався історико-науковий метод аналізу робіт М.Ф. Герасюти й представників його школи з метою визначення основних наукових результатів:

- структурно-функціональний аналіз науково-технічної школи з метою виявлення елементів школи й умов її ефективної діяльності;

- структурно-системний метод для структурування й систематизації всього інформаційного матеріалу;

- елементи теорії пасіонарного розвитку мікроспівтовариства, яким є науково-технічна школа, для виявлення етапів розвитку школи у фазі підйому до акматичного рівня розвитку.

У цілому в роботі використовується описовий метод із хронологічними й історико-порівняльними принципами дослідження.

Теоретико-методологічну основу становлять принципи історизму, науковості й комплексного підходу до вивчення проблеми.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше:

- проведено комплексне історико-наукове дослідження внеску М.Ф. Герасюти й представників його науково-технічної школи в теоретико-прикладний розвиток балістики, динаміки польоту й засобів подолання ПРО, що забезпечує успішне вирішення завдань створення новітніх зразків ракетно-космічної техніки в другій половині XX сторіччя в Україні;

- досліджено й сформульовано суспільно-політичні й економічні умови виникнення науково-технічної школи М.Ф. Герасюти;

- запропоновано розширення поняття науково-технічної школи як структурного утворення, у якому елементи структури взаємодіють відповідно до законів діалектики й системного управління;

- уперше в історичній науці для дослідження розвитку науково-технічних шкіл застосована методологія теорії пасіонарного розвитку й на цій основі досліджені етапи розвитку школи М.Ф. Герасюти у фазі підйому в період 50-80-х років XX століття;

- проведено аналіз складу представників науково-технічної школи М.Ф. Герасюти з метою виявлення персонального внеску кожного й закріплення пріоритетів у досліджуваному науковому напрямі, вперше побудовано "генеалогічне дерево" школи М.Ф. Герасюти й складено біографічний список основних представників школи;

- розглянуто питання про фактичну ефективність робіт М.Ф. Герасюти й представників його школи в забезпеченні основних тактико-технічних характеристик бойових ракет і космічних ракетоносіїв: дальності польоту, точності влучення, ваги "корисного" вантажу й можливості подолання протиракетної оборони.

Історичне значення отриманих результатів і їхня практична цінність полягає в тому, що теоретичні висновки, узагальнення й конкретний фактичний матеріал поклали початок вивченню історії українського ракетобудування з погляду його наукового забезпечення. Результати роботи можуть бути використані для подальшого вивчення історії ракетобудування в контексті історії механіки, історії військової техніки.

Апробація дослідження. Основні положення дисертації опубліковані в наукових виданнях, обговорювалися на кафедрах фізико-технічного факультету Дніпропетровського національного університету, а також на таких конференціях, семінарах і засіданнях: II Всеукраїнська наукова конференція "Актуальні питання історії техніки" (Київ, 2003 р.); IV Міжнародна молодіжна науково-практична конференція "Людина і Космос" (Дніпропетровськ, 2003 р); V Міжнародна молодіжна науково-практична конференція "Людина і Космос" (Дніпропетровськ, 2004 р.); Наукові читання з циклу "Видатні конструктори України" (Київ, 2004р.); VII Міжнародна молодіжна науково-практична конференція "Людина і Космос" (Дніпропетровськ, 2005 р.); IV Всеукраїнська наукова конференція "Актуальні питання історії техніки" (Київ, 2005 р.); засідання вченої ради Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, присвячене 85-річчю М.Ф. Герасюти (Одеса, лютий 2005 р.); XXX академічні читання з космонавтики "Актуальні проблеми російської космонавтики" (Москва, січень 2006 р.); Наукові читання з питань, пов'язаних із гуманітарними аспектами космічної діяльності "Дніпровська орбіта-2006" (Дніпропетровськ, жовтень 2006 р.); VI Міжнародна науково-практична конференція "Людина і Космос" (Житомир, 2006 р.); відкриття експозиції, присвяченої почесному громадянину м. Олександрія М.Ф. Герасюті, Краєзнавчий музей м. Олександрія (м. Олександрія Кіровоградської обл., червень 2006 р.); Міжнародна конференція "Передові технології на благо людства" (Гуманітарна секція) (Дніпропетровськ, квітень, 2007 р.); 59-й Міжнародний астронавтичний конгрес. 42-й симпозіум з історії астронавтики (Глазго, Шотландія, вересень, 2008 р.).

Публікації. Основні положення дисертації відображені у 24 авторських публікаціях, у тому числі в шести виданнях, визнаних ВАК фаховими. У фахових виданнях публікації без співавторів.

Структура дисертації визначена метою та завданнями дослідження. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, додатка, списку використаних джерел, що нараховує 203 найменування. Зміст роботи викладений на 223 сторінках. Обсяг основного тексту 187 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується вибір теми, визначені хронологічні рамки наукового дослідження, сформульовані мета й завдання дослідження, розкривається новизна й практичне значення, даються відомості про апробацію дисертаційної роботи.

Розділ I. "Історіографія проблеми і джерельна база дослідження". Основи балістики закладені вченими, що працювали у сфері артилерії. На межі XIX - ХХ століть почала створюватися теорія польоту ракет. Фундаментальною основою для досліджень стали праці видатного вченого-механіка І.В. Мещерського (1859-1935), який вивів рівняння руху тіл змінної маси (до них і відносяться ракети). До цього ж періоду відносяться праці К.Е. Ціолковського, його учня Ф.А. Цандера та Ю.В. Кондратюка.

Інтенсифікувалися роботи з теорії польоту ракет після Другої світової війни, коли почали створюватися ракети з великою дальністю польоту, що несуть значне вагове навантаження у вигляді бойових блоків.

Виходячи з викладеного, джерельна база досліджень дисертації розбита на три періоди: середина XVII століття - кінець XIX століття, початок XX століття - 40-ві роки XX століття, 40-ві роки XX століття - кінець XX століття.

Для першого періоду джерелами дослідження послужили загальновідомі підручники з теоретичної та небесної механіки, у яких викладені фундаментальні закони механіки й руху небесних тіл Дубошин Г.Н. Небесная механика / Г.Н. Дубошин - М.: Наука, 1983. - 351 с.; Кильчевский Н.А. Основы теоретической механики / Н.А. Кильчевский - К.: Техника, 1968. - 260 с.; Космодемьянский А.А. Курс теоретической механики / А.А. Космодемьянский - М.: Просвещение, 1966. - 398 с.. Цей період історії розвитку теорії польоту досить докладно досліджений російським істориком A.П. Мандрикою Мандрыка А.П. Генезис современной ракетодинамики / А.П. Мандрыка - Л.: Наука, 1971. - 215 с.; Мандрыка А.П. История баллистики / А.П. Мандрыка - М.: Наука, 1964. - 374 с.. Він виділяє такі проблемні питання, що вирішувалися вченими на цьому історичному етапі:

- уточнення відомостей про фізичні характеристики атмосфери;

- установлення законів опору повітря тілу, яке летить з високою швидкістю;

- розробка аналітичних методів вирішення основного завдання балістики;

- виявлення й урахування факторів, що впливають на траєкторію польоту (зокрема обертання Землі) Г. Коріолісом (рух тіла, викинутого з поверхні Землі, що обертається, й поява прискорення, названого його ім'ям), С. Пуассоном (рух матеріального тіла).

Узагальнення результатів з цієї проблеми були виконані М.В. Маієвським у 1882 р. і М.О. Забудським у 1884 р. История механики в России - К.: Наукова думка, 1987. - 392 с.^.

Для другого періоду джерелами досліджень історії стали праці закордонних, російських (до 1917 р.) і радянських учених, присвячені різним питанням теорії польоту.

У цей період вирішувалися такі проблеми:

- уточнення законів зміни густини повітря залежно від висоти (праці М.О. Риніна (1910 р.), Дж. Руча (1923 р.), М.В. Завариної (1936 р.), Б.Н. Юр'єва (1939 р.);

- урахування швидкості звуку в законах опору повітря тілу, яке летить з високою швидкістю (праці В.М. Трофімова (Росія), К. Беккера і С. Кранца (Німеччина), М.В. Маієвського (Росія), Б.М. Окунєва (Росія) та ін.). Узагальнення результатів, отриманих різними дослідниками, у вітчизняній літературі виконано Д.А. Вентцелем, Б.М. Окунєвим Вентцель Д.А. Внешняя баллистика / Д.А. Вентцель, Я.М. Шапито - М.: Оборонгиз, 1939. - 251 с.; Окунев Б.Н. Основы баллистики / Б.Н. Окунев - М.; Л.: Воениздат, 1943. - 440 с.; М.О. Упорниковим;

- уточнення методів обчислення траєкторії шляхом використання параболи та еліпса (праці М. д'Спарра, К. Кранца, В.В. Мечнікова, Дж. Опенгеймера, Г.В. Опокової, В.М. Трофімова та ін.);

- розробка чисельних методів обчислення траєкторії;

- наближені методи чисельного інтегрування звичайних диференціальних рівнянь розроблені Л. Ейлером, Д. Адамсом і К. Стермером, К. Рунге й М. Куттом; заслуга впровадження цих методів у практику зовнішньої балістики в СРСР належить А.Н. Крилову Крылов А.Н. Лекции о приближенных вычислениях / А.Н. Крылов - М.; Л.: Госиздат техн. - теор. литературы, 1950. - 398 с.. Важливу роль у впровадженні чисельних методів у балістичну практику зіграла комісія СРСР з особливих артилерійських дослідів, яка була створена в 1918 році. До неї входили відомі балістики: Д.А. Вентцель, Б.М. Окунєв, М.Е. Серебряков, В.М. Трофімов, М.О. Упорников, С.О. Чаплигін та ін. Пріоритет у цьому питанні належить В.П. Ветчинкину Ветчинкин В.П. Избранные труды / В.П. Ветчинкин - М.: АН СССР, 1956. - 198 с. і В.М. Трофімову. У США цій проблемі присвячені роботи Ф. Мультона (1928 р.), Д. Джексона (1928 р.) У Німеччині цю проблему розвивали О. Вимер (1919 р.), М. Вейтхен (1919 р.). У Франції розвитку чисельних методів сприяли роботи П. Шарбоньє (1921 р.);

- урахування добового обертання Землі, кривизни її поверхні й зміни сили ваги по величині й напряму (роботи Д.А. Вентцеля, М.О. Забудського, І.М. Кирила-Губецького, Б.М. Окунєва, П. Шарбоньє);

- динаміка тіла зі змінною масою під час польоту; основними роботами з цієї проблеми є праці В.І. Мещерського Мещерский И.В. Работы по механике тел переменной массы / И.В. Мещерский - М.: Гостехиздат, 1952. - 276 с., у яких були встановлені фундаментальні положення теорії польоту таких тіл. Розвитку цієї проблеми присвячені праці К.Е. Ціолковського, який одержав формулу для швидкості (формула Ціолковського) Циолковский К.Э. Избранные труды / К.Э. Циолковский - М.: Академиздат, 1962. - 535 с.. Слід зазначити також праці М.К. Тихонравова й Ф.А. Цандера, Р. Ено-Пельтри, Р. Годдара, Г. Оберта, Е. Зенгера.

Для третього періоду джерельна база досліджень історії польоту ракет характерна тим, що роботи у галузі ракетної техніки, починаючи з 40-х років XX століття, засекречуються. У цей період у пресі з'являються окремі статті, виходять підручники, що містять тільки загальні відомості про політ.

Саме тому як джерела дослідження розглядалися підручники A.K. Абгаряна, Д.А. Вентцеля, Г.Н. Дубошина, О.Ю. Ішлинського, М.О. Кильчевського, О.A. Космодем'янського, С.К. Митра, Г.С. Наріманова, Б.М. Окунєва, І.В. Остославського, Д.Є. Охоцимського, A.A. Погорєлова, М.К. Тихонравова, В.І. Феодосьєва й Г.Б. Синярева Тихонравов М.К. Формула Циолковского // Реактивное движение: сб. - 1936. - №2; Основы теории полета КА / под ред. Г.С. Нариманова и М.К. Тихомирова - М.: Машиностроение, 1972. - 245 с.; Феодосьев В.И. Введение в ракетную технику / В.И. Феодосьев, Г.Б. Синярев - М.: Оборонгиз, 1956. - 370 с..

Із закордонних джерел цього періоду популярність одержали книги М. Баррера, Л. Девіса, А. Локка, І. Кооя Движение ракет / [Баррер М. и др.], перевод с франц. под ред. проф. Н.Л. Соловьева. - М.: ИЛ, 1959. - 412 с.; Дэвис Л. Внешняя баллистика ракет / Л. Дэвис перевод с англ. - М.: Воениздат, 1962. - 520 с.; Коой И. Динамика ракет / И. Коой, И. Ютенбогарт - М., 1950. - 328 c.; Локк А. Управление снарядами /А. Локк. - М., 1957. - 776 c..

Знаковою подією у вітчизняній технічній літературі, що висвітлює теорію польоту, була поява книг з балістики й динаміки Р. Аппазова, С.С. Лаврова й В.П. Мішіна, М.Ф. Герасюти і О.О. Лебедєва, М.Ф. Герасюти, О.B. Новікова і Н.Г. Білецької Аппазов Р.Ф. Баллистика управляемых ракет дальнего действия / Р.Ф. Аппазов, С.С. Лавров, В.П. Мишин - М, 1966. - 307 с.; Герасюта Н.Ф. Баллистика ракет / Н.Ф. Герасюта, А.А. Лебедев - М.: Машиностроение, 1970. - 241 с.; Герасюта Н.Ф. Динамика полета / Н.Ф. Герасюта, А.В. Новиков, Н.Г. Белецкая - Д.: ДНУ, 1998. - 365 с.. У цих працях узагальнено досягнення у галузі практичної балістики в СРСР. Однак більшість специфічних питань з теорії польоту не одержали висвітлення у відкритій пресі. Тому джерелами досліджень стали документи, доступ до яких був відкритий тільки на початку 2000-х років. Це архіви науково-технічної документації ДП КБ "Південне", ІТМ НАНУ і НКАУ, ФТФ ДДУ, патентні фонди зазначених організацій, дисертаційні й методичні роботи представників школи М.Ф. Герасюти. Історичні відомості доповнювалися спогадами учнів і соратників М.Ф. Герасюти. Зазначені джерела дозволили з'ясувати проблематику практичних питань у період 1950-х і 1980-х років і їхнє розв'язання школою М.Ф. Герасюти.

Велику групу джерел становлять роботи, присвячені загальним питанням розвитку ракетобудування. Без цих відомостей не можна окремо розглядати питання теорії польоту.

Ці джерела включають спогади видатних учених, організаторів промисловості, воєначальників, їхніх соратників і учнів про головні події XX століття з точки зору ролі й значимості військової ракетної техніки в суспільно-політичному житті планети. Це книги про В.П. Глушко, С.П. Корольова, О.М. Макарова, Д.Ф. Устинова, В.М. Челомея, М.К. Янгеля та ін Голованов Я.К. Королев / Я.К. Голованов - М.: Молодая гвардия, 1973. - 255 с.; Платонов В.П. М.К. Янгель / В.П. Платонов, В.П. Горбулин - К.: Наукова думка, 1979. - 119 с.; Платонов В.П. Макаров А.М. / В.П. Платонов - Д.: Проспект, 2006. - 280 с.; Устинов Ю.С. Нарком, министр, маршал / Ю.С. Устинов - М.: Патриот, 2002. - 464 с..

У середині 1960-х років у ракетній техніці з'явилася нова складна проблема - подолання протиракетної оборони ймовірного супротивника. На жаль, більшість джерел з цієї проблеми залишаються закритими. З доступних можна назвати лише навчальний посібник, розроблений учнями М.Ф. Герасюти і Н.І. Ур'єва. Тому в проведеному дослідженні велика роль приділялася особистим бесідам із представниками цього наукового напряму й ознайомленню з авторефератами дисертаційних робіт. Із цих джерел удалося створити історію розвитку досліджень по засобах подолання ПРО і висвітлити внесок школи М.Ф. Герасюти в практичне розв'язання цієї проблематики. герасюта балістика політ ракета

У розділі II "Розвиток теорії польоту ракет в Україні в XX столітті" досліджено історію еволюції цього наукового напряму, починаючи з відкриття фундаментальних законів механіки й руху небесних тіл (І. Ньютон, Г. Галілей, М. Коперник, Й. Кеплер).

У підрозділі 2.1 "Історія розвитку теорії польоту в СРСР і за кордоном" показано досягнення російських (до 1917 р.) вчених Ю.В. Кондратюка, М.В. Маієвського, І.В. Мещерського, Ф.А. Цандера, К.Е. Ціолковського, які заклали базові основи практичної балістики. Відзначено внесок видатних вчених М.Є. Жуковського і його учнів О.О. Архангельського, В.П. Ветчинкина, І.В. Остославського, А.М. Туполева, Б.Н. Юр'єва в розвиток аеродинаміки й стійкості руху літальних апаратів та досягнення вчених з газової динаміки школи С.О. Чаплигіна - М.В. Келдиша, М.О. Лаврентєва, Л.І. Сєдова й ін.

Показано, що новий імпульс у розвитку теорія польоту одержала завдяки розгорнутим роботам по створенню балістичних ракет під керівництвом С.П. Корольова, В.П. Глушка, В.Н. Челомея, М.К. Янгеля й ін.

У підрозділі 2.2 "Розвиток теорії польоту в Україні в контексті розвитку вітчизняного й світового ракетобудування" проведено історичне дослідження робіт у цьому напряму із середини XV століття "одинаків-самоучок" і до наших днів. Найбільший внесок у теорію польоту внесли сучасні вчені в створеному в 50-ті роки XX століття Дніпропетровському ракетному центрі під керівництвом М.Ф. Герасюти. При цьому виділені три етапи досягнення військового паритету між СРСР і США й науково-технічні завдання, які розв'язувалися у цей період: створення атомної зброї, створення ракетних засобів доставки, засобів подолання протиракетної оборони. Успішне вирішення наукових проблем, які виникали, дозволило створити чотири покоління бойових ракетних комплексів, ефективних космічних ракет-носіїв і серії космічних апаратів різного призначення. Досягнення вчених під керівництвом М.Ф. Герасюти заклали основу української школи балістики, динаміки й керування польотом.

Розділ III. "Створення української науково-технічної школи балістики, динаміки й керування польотом і протидії ПРО". У цьому розділі досліджується історія розвитку теорії польоту в Дніпропетровську як центрі ракетно-космічної промисловості в Україні.

У підрозділі 3.1 "М.Ф. Герасюта - лідер організації досліджень в галузі теорії польоту" розглядаються основні біографічні віхи його життєвого шляху і науково-виробнича діяльність у КБ "Південне". Науковець народився в м. Олександрія (Кіровоградська обл.). Закінчив фізико-математичний факультет Одеського державного університету за фахом "Математика" (1941). Відразу після одержання диплома був мобілізований у ряди Червоної Армії. Служив у саперних військах. Його бойовий шлях проліг від Одеси й Дніпропетровська до Сталінграда й назад до Берліна. Після закінчення бойових дій він був направлений у групу радянських фахівців, що вивчали в Німеччині документацію на німецьку ракету ФАУ-2 (інститут "Нордхаузен"). Йому було доручено вивчати трофейні матеріали, пов'язані із забезпеченням стійкості руху ракет. Гарна математична підготовка, отримана в університеті, і природні здібності висунули М.Ф. Герасюту в число провідних спеціалістів в інституті "Нордхаузен". Його науково-технічні звіти відрізнялися чіткістю постановки завдань, строгістю математичних підходів до їх вирішення й практичними висновками. Після закінчення строку перебування в інституті "Нордхаузен" М.Ф. Герасюта був направлений у щойно організоване ОКБ-1 під керівництвом С.П. Корольова, де він одержав фундаментальну підготовку у галузі теорії польоту ракет, беручи участь у створенні першої радянської ракети Р-1. Тут же він закінчив заочно аспірантуру й захистив дисертацію по стійкості руху ракет.

У 1951 р. М.Ф. Герасюта в складі групи фахівців був направлений до м. Дніпропетровська, де під керівництвом В.С. Будника (згодом академіка АН УРСР) на автозаводі, який був перепрофільований у ракетний завод, група фахівців, яка прибула, організовує серійне виробництво ракети Р-1. М.Ф. Герасюта, єдиний у групі кандидат технічних наук, вирішував складні виробничі завдання, пов'язані з комплексною оцінкою допустимості прийняття на озброєння кожної ракети, вузли якої мали виробничі відхилення.

М.Ф. Герасюта активно підтримав ініціативу В.С. Будника з розробки ракети середньої дальності на висококиплячих компонентах палива. Ці компоненти дозволяли створювати ракету, що у заправленому стані могла перебувати на стартовій позиції тривалий час. Саме завдяки М.Ф. Герасюті, його впевненості у правильності проведених розробок і твердості у відстоюванні своєї технічної позиції вдалося забезпечити задані тактико-технічні характеристики по дальності й точності польоту. Виготовлена на основі зроблених науково-технічних розробок ракета Р-12 (1957) заклала основу для створення ракетних військ стратегічного призначення (1959). У ці ж роки йде інтенсивна робота зі створення ракети Р-14 і першої радянської міжконтинентальної ракети Р-16.

У процесі розробки цих ракет багато науково-технічних проблем було узагальнено М.Ф. Герасютою у докторській дисертації "Основні проблеми динамічного проектування й балістичного забезпечення ракет на висококиплячих компонентах палива". Сформульовані в дисертації проблеми у сфері теорії польоту ракет на багато років визначили напрям досліджень. Серед них: розробка інженерних методів енергетично оптимальних траєкторій; розробка методів розв'язання крайових задач балістики при наявності обмежень по міцності, керованості та ін.; створення методик індивідуального заправлення ракет; вибір районів падіння, трас польоту, точок старту й цілі; розрахунок і контроль польотних завдань; аналіз впливу випадкових збурювань на розсіювання на атмосферній ділянці траєкторій; дослідження динаміки розділення ступенів; дослідження динаміки шахтного пуску; дослідження динаміки мінометного старту; дослідження динаміки рухливого старту та ін.

Під керівництвом М.Ф. Герасюти в КБ "Південне" сформувалося ядро дослідників, які успішно вирішували наукові проблеми, що виникали в процесі роботи. При цьому у сфері рідинних ракет на висококиплячих компонентах палива більшість проблем було вирішено в ракетобудуванні вперше.

Результатом науково-виробничої діяльності школи М.Ф. Герасюти є теоретичні обґрунтування створення чотирьох поколінь бойових балістичних ракет далекої дії, серед яких неперевершені дотепер за своїми тактико-технічними характеристиками ракети Р-36М 2 (за американською класифікацією "Сатана"), рухливий залізничний комплекс на базі ракети 15Ж 61 (за американською класифікацією "Скальпель"), космічний ракетоносій "Зеніт" і серія (близько 400) космічних апаратів наукового, народногосподарського й військового призначення "Космос".

У підрозділі 3.2 "Педагогічна й науково-організаційна діяльність М.Ф. Герасюти" досліджується його робота з підготовки кадрів ракетобудівників і організація проведення фундаментальних досліджень в академічних структурах. М.Ф. Герасюта приділяв величезне значення підготовці кваліфікованих кадрів. Із моменту заснування фізико-технічного факультету ДДУ він читає лекції студентам, керує дипломними роботами випускників і перших аспірантів у ДДУ на ракетну тематику. У 1966 р. він створює кафедру зі спеціалізацією по динаміці польоту й очолює її за сумісництвом. М.Ф. Герасюта розгортає на кафедрі дослідницькі роботи із проблематики КБ "Південне". У 1975 р. при кафедрі була створена проблемна лабораторія з систем автоматичного контролю й вимірів.

У середині 1960-х років керівництво КБ "Південне" на чолі з М.К. Янгелем усвідомлює необхідність проведення фундаментальних досліджень по теорії польоту безпосередньо в м. Дніпропетровську для ефективного наукового супроводу проведених робіт. Із цією метою М.Ф. Герасюті доручається створення академічного підрозділу із проблем ракетної техніки. М.Ф. Герасюта проводить величезну організаційну роботу, у результаті якої в Дніпропетровську був створений Сектор проблем технічної механіки (СПТМ АН УРСР), який згодом був перетворений в Інститут технічної механіки подвійного підпорядкування - Академії Наук України й Національному космічному агентству України. У перші роки академічний підрозділ на громадських засадах очолює М.Ф. Герасюта.

Створені М.Ф. Герасютою колективи в КБ "Південне", Дніпропетровському державному університеті і Інституті технічної механіки НАН України і Національного космічного агентства України утворили українську науково-технічну школу з теорії польоту ракет. Вона одержала широке визнання науково-технічної громадськості в СРСР і Україні.

Підрозділ 3.3 "Зародження й формування науково-технічної школи (умови виникнення, еволюція, структура, учні)". На основі аналізу діяльності колективів і фахівців підрозділів, якими керував М.Ф. Герасюта, виявлені усі ланки науково-технічної школи. Це балістика ракет, динаміка й управління ракет, засоби подолання протиракетної оборони.

Структурно науково-технічна школа М.Ф. Герасюти включає науково-виробничу ланку у вигляді розрахунково-теоретичного комплексу в КБ "Південне"; університетську ланку у вигляді кафедри автоматики Дніпропетровського державного університету й проблемної науково-дослідницької лабораторії при цій кафедрі; академічну ланку у вигляді відділу динаміки польоту в ІТМ НАНУ і НКАУ; об'єднану секцію теорії польоту науково-технічної ради КБ "Південне".

Для дослідження умов становлення й розвитку школи застосовані елементи пасіонарної теорії із сфери етногенезу. Показано, що ця теорія може бути застосована у дослідженні мікроспівтовариств, якими можна вважати наукові й науково-технічні школи. Ці школи у своєму розвитку проходять шість фаз. При цьому найбільш плідною є друга фаза - фаза пасіонарного поштовху, у якій рівні пасіонарної напруженості стрибкоподібно зростають, переходячи від рівня ідеалу знань через ідеал успіху до ідеалу перемоги. Ці переходи відповідають певним етапам розвитку школи. У історії розвитку школи М.Ф. Герасюти виділено чотири основні етапи.

У роботі досліджені так само умови, за яких виникає пасіонарний поштовх, що дає початок науково-технічній школі. Ними є: мета, громадянська відповідальність; матеріальні стимули; середовище, що володіє тим же почуттям глибокої відповідальності, що й пасіонарії-першопрохідники, і певним інтелектуальним рівнем.

За результатами досліджень побудовано "генеалогічне дерево" науково-технічної школи М.Ф. Герасюти. В основу покладено принцип наукового керівництва дослідженнями як самим лідером, так і його учнями. "Дерево" містить у собі 88 прізвищ учених-ракетників і дає наочну інформацію про масштабність і різноманіття наукових досліджень, проведених фахівцями школи.

На підставі обраної моделі наукової школи запропоновано додатково при ідентифікації неформальних колективів як науково-технічних шкіл визначати: характеристику зв'язків елементів структури школи з точки зору теорії управління колективом, періоди розвитку школи, при яких відбувається нагромадження інформації, що приводить до якісного стрибка на новий рівень розвитку, ключові фігури школи, що є джерелами виникнення нових галузок "генеалогічного дерева" школи.

Науковою школою М.Ф. Герасюти підготовлено понад 100 вчених і висококваліфікованих фахівців (у т. ч. 88 кандидатів технічних наук). Вихованці цієї школи опублікували понад 1000 наукових статей, видали 15 монографій і одержали близько 400 авторських свідоцтв на піонерські технічні рішення. Внесок представників школи М.Ф. Герасюти в науково-виробничі досягнення був високо оцінений урядовими органами, а саме: у складі школи один Герой Соціалістичної Праці, один повний кавалер ордена України "За заслуги", два лауреати Ленінської премії, сім лауреатів Державної премії СРСР, чотири лауреати Державної премії УРСР, два лауреати премії Ленінського комсомолу, дев'ять заслужених працівників промисловості, науки й техніки, освіти України. Школа М.Ф. Герасюти має свій властивий стиль, що характеризується високою вимогливістю, наполегливістю в роботі, доброзичливістю й довірою. Це стиль роботи самого М.Ф. Герасюти.

У 1967 р. М.Ф. Герасюту обирають член-кореспондентом Академії наук УРСР. Його наукова й виробнича діяльність відзначена високими Державними нагородами: "Герой Соціалістичної праці" (1961), Державна премія СРСР (1967), Ленінська премія (1972), два ордени Леніна (1959, 1961), орден "Жовтневої революції" (1982). У 2005 р. у головному корпусі Одеського національного університету відкрито меморіальну дошку.

У розділі IV "Внесок М.Ф. Герасюти і його школи в теорію польоту й практичну космонавтику" виявлені основні науково-технічні проблеми, які виникали перед дослідниками під час розробки ракетно-космічних комплексів і космічних систем.

У підрозділі 4.1 "Балістика" показана роль балістики в ракетобудуванні. Досліджено еволюцію балістичних проблем по мірі ускладнення ракетних комплексів і, відповідно, удосконалення методів розв'язання прямих і зворотних задач балістики.

Виявлена лідерська роль в історії "герасютинської" школи балістиків учня М.Ф. Герасюти доктора технічних наук, професори О.О. Красовського. Саме йому належить заслуга у сфері створення практичних методик балістичних розрахунків. Визначено роль провідних спеціалістів КБ "Південне" (к.т.н. Л.Т. Грип, к.т.н. Е.П. Компанієць, к.т.н. М.Д. Ладонкін, к.т.н. П.М. Лебедєв, професор к.т.н. О.В. Новіков, к.т.н. А.Д. Шептун) у розвитку балістики в Україні й конкретизовано їхній науковий внесок. Саме роботи цих фахівців визначили пріоритет українських учених у сфері створення основ практичної балістики. Серед головних підсумків внеску школи Н.Ф. Герасюти в розвиток цього наукового напряму варто назвати: оптимізацію траєкторій польоту; оптимізацію вибору районів падіння частин, що відділяються; оптимізацію гарантійних запасів палива; оптимізацію процесів розведення головних частин за індивідуальними траєкторіями; балістичне проектування орбітальних, самонавідних, маневруючих і розподіляючих головних частин.

Підрозділ 4.2 "Динаміка польоту керування" присвячений дослідженню й стадії розвитку проблем, пов'язаних зі стійкістю руху. Показано, що школою М.Ф. Герасюти вирішені ключові проблеми, що забезпечують стійкість руху. Це аналіз функцій впливу для розрахунку розсіювання на атмосферній ділянці; визначення впливу температури на інструментальні похибки приладів керування; визначення максимальної прицільної дальності за результатами польотних випробувань; завдання стійкості польоту при одночасному спорожнюванні баків; проблеми активно-реактивного старту із глухої шахти; врахування впливу рідкого компонента й інших коливань корпуса на стабілізацію ракети; завдання динаміки руху головної частини в ударній хвилі ядерного вибуху протиракети.

Відзначено, що науковий рівень виконаних робіт дуже високий, про що свідчать не тільки результати натурних випробувань, але й визнання багатьох робіт в якості галузевих стандартів по динамічному проектуванню ракет. До них, зокрема, відносяться: галузева методика обліку впливу обурюючих факторів при оцінці керованості ракет; галузевий стандарт по ідентифікації динамічних характеристик кермових трактів ракет; типова інструкція (на правах галузевого стандарту) з аналізу, оцінки й підтвердження основної льотно-технічної характеристики - купчастості.

Встановлено, що ключовими фігурами в науковому напрямі динаміки й стійкості польоту школи М.Ф. Герасюти є В.В. Брикер, Н.Є. Зиков, Й.М. Ігдалов, Г.Л. Мадатов, В.М. Морозов, Ю.Д. Шептун. Саме завдяки їхнім роботам пріоритет багатьох завдань у галузі динаміки польоту ракет належить Україні.

У підрозділі 4.3 "Створення теоретичних основ і конструкцій засобів подолання протиракетної оборони" досліджена історія розвитку цього наукового напряму. Встановлено історичну роль засобів подолання протиракетної оборони на межі 60-х - 70-х років XX століття в протистоянні двох суспільно-політичних систем. Завдяки своєчасному створенню цих засобів ракетно-ядерне протистояння стало слабшати, що відкрило шлях до переговорів про взаємне скорочення стратегічних озброєнь. У результаті переговорів були укладені договори ОСВ-1 і ОСВ-2, завдяки яким на тривалий час гострота протистояння ослабла. Встановлено пріоритетну роль українських вчених школи М.Ф. Герасюти в дослідженнях зі створення засобів подолання протиракетної оборони. Цей пріоритет закріплений 26 авторськими свідоцтвами; було створено три покоління комплексів засобів подолання ПРО на базі семи оригінальних елементів. До них відносять: радіопоглинаючі покриття, пристрої перекручування радіолокаційних характеристик, станції активних перешкод, помилкові цілі, важкі цілі, дипольні відбивачі. Під керівництвом учня М.Ф. Герасюти професора Н.І. Ур'єва було створено методологічну базу аналізу, проектування, конструювання й випробування засобів подолання протиракетної оборони. Вона закріплена в докторській дисертації Н.І. Ур'єва й у кандидатських дисертаціях його 13 учнів, серед яких найбільшу роль у дослідженнях зіграли Ю.Є. Азаров, А.В. Іванов, Ю.І. Козинченко, О.Ф. Макарищев, Г.А. Меланченко.

ВИСНОВКИ

Основні результати дослідження подано у висновках, які виносяться на захист:

1. У дослідженні зроблено історично-науковий аналіз умов виникнення науково-конструкторської школи загального ракетобудування України (школа М.К. Янгеля) і її науково-технічних напрямів - балістики, динаміки й керування польотом і протидії ПРО (школа М.Ф. Герасюти); міцності й стійкості конструкцій (школа В.І. Моссаковського); рідинних реактивних двигунів (школа В.А. Махіна - В.В. Пилипенка) і ін. Поява цих шкіл була обумовлена необхідністю в короткий термін створити ефективну зброю стримування для збереження військового паритету в протистоянні двох суспільно-політичних систем, які персоніфікувалися СРСР і США, і необхідністю у зв'язку із цим вирішення безлічі науково-технічних, організаційних та інших проблем.

2. Проаналізовано й виявлено структуру школи М.Ф. Герасюти та ії характерні риси. Школа має яскраво вираженого лідера зі своєю науковою методологією, який очолив окремі ланки: виробничо-теоретичну - у вигляді розрахунково-дослідницького комплексу відділів КБ "Південне"; університетську - у вигляді спецкафедри й спецлабораторії по автоматиці у складі фізико-технічного факультету Дніпропетровського університету; і академічну - у вигляді відділу динаміки й стійкості польоту в складі Сектора проблем технічної механіки (тепер - Інститут технічної механіки НАН України і НКАУ).

3. Для дослідження умов становлення й розвитку шкіл вперше застосовані елементи пасіонарної теорії із сфери етногенезу. Показано, що, ця теорія може бути застосовна у дослідженні мікроспівтовариств, якими і є наукові й науково-технічні школи. Останні у своєму становленні проходять шість фаз розвитку. При цьому найбільш плідною є друга фаза, у якій рівні пасіонарної напруженості стрибкоподібно зростають, переходячи від рівня ідеалу знань через ідеал успіху до ідеалу перемоги. Ці переходи відповідають певним етапам розвитку школи.

4. Виявлено взаємні наукові зв'язки ядра школи М.Ф. Герасюти, виділені окремі напрями і їхні лідери. Побудовано "генеалогічне дерево" школи М.Ф. Герасюти, що включає 88 імен ведучих вчених школи й демонструє її структуру, масштаб і широту досліджень.

5. Розкрито значення створення вітчизняних засобів подолання протиракетної оборони на межі 60-х - 70-х років XX століття в протистоянні двох суспільно-політичних систем. Показано, що саме завдяки створенню цих засобів ракетно-ядерне протистояння ослабло, були укладені договори ОСВ-1 і ОСВ-2 і на тривалий час гострота протистояння зменшилася. Доведено пріоритетну роль школи М.Ф. Герасюти у створенні засобів подолання протиракетної оборони, що підтверджено 26 авторськими свідоцтвами, розробкою трьох поколінь комплексів засобів подолання ПРО на базі семи оригінальних елементів.

6. Доведено, що вирішальну роль у формуванні й розвитку науково-технічної школи М.Ф. Герасюти зіграла університетська ланка школи як центр підготовки фахівців-ракетників.

7. Доведено, що створення в Дніпропетровську зусиллями М.Ф. Герасюти академічного підрозділу з прикладної механіки диктувалося необхідністю наукового забезпечення розробок КБ "Південне" шляхом наближення фундаментальних досліджень безпосередньо до потреб виробництва. Цей підрозділ став невід'ємною ланкою школи М.Ф. Герасюти й вніс значний вклад у розвиток прикладних питань теорії польоту.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Федоренко И.В. Ракетостроители Украины / И.В. Федоренко; под ред. Ф.П. Санина. - Д.: Инновация, 2008. - 407 с.

2. Федоренко И.В. Динамика переходных процессов - важнейшее направление исследований научной школы Н.Ф. Герасюты / И.В. Федоренко // Вісник Дніпропетр. ун-ту. Серія Ракетно-космічна техніка. - 2006. - №9/2. - С. 145-150.

3. Федоренко И.В. Из истории научной школы Н.Ф. Герасюты / И.В. Федоренко // Стратегія розвитку України. Наук. журн. - 2006. - №5. - С. 30-32.

4. Федоренко И.В. Историческая роль создания средств преодоления противоракетной обороны (СП ПРО) в сохранении мира / И.В. Федоренко // Вісник Дніпропетр. ун-ту. Серія Історія і філософія науки і техніки. - 2007. - № 5. - С. 102-107.

5. Федоренко И.В. Н.Ф. Герасюта и его научно-техническая школа / И.В. Федоренко // Наука и науковедение. - 2008. - № 1 (59). - С. 85-96.

6. Федоренко И.В. Зарождение и развитие научно-технических школ с позиции пассионарной теории Л.Н. Гумилева / И.В. Федоренко // Вісник Дніпропетр. ун-ту. Серія Історія і філософія науки і техніки. - 2008. - Т.16, № 1/2. - С. 99-106.

7. Федоренко И.В. Отличительные признаки научно-технических школ / И.В. Федоренко // Південний архів. Історичні науки - 2008. - Вип. 28-29. - С. 256-265.

8. Федоренко И.В. Компьютерное обучение - неотъемлемая часть аэрокосмического образования (наследие Н.Ф. Герасюты) / И.В. Федоренко, Ю.А. Журба // Дод. до журналу Космічна наука і технологія. - 2003. - Т. 9, № 1. - С. 9-13.

9. Хуторный В.В. Роль В.С. Будника в становлении ракетно-космической отрасли Украины / В.В. Хуторный, В.С. Зевако, И.В. Федоренко // Дод. до журналу Космічна наука і технологія. - 2004. - Т. 10, № 1. - С. 3-5.

10. Паппо-Корыстин В.Н. Призваны временем (о тех, кто заложил основы ракетно-космической промышленности в Украине) / В.Н. Паппо-Корыстин, И.В. Федоренко, В.В. Хуторный // Вiсник Днiпропетр. ун-ту. Серія Ракетно-космiчна технiка. - 2005. - №8 - С. 132-138.

11. Этапы большого пути (вместо биографии) / [С.И. Аверков, А.Ф. Гаран, А.И. Ганин, И.В. Федоренко и др.]// Николай Федорович Герасюта: сб. ст. - Д.: Артпресс. - 2005. - С. 14-32.

12. Новиков А.В. Научная школа Н.Ф. Герасюты (основные этапы развития) / А.В. Новиков, Н.П. Зыкова, И.В. Федоренко // Николай Федорович Герасюта: сб. ст. - Д.: Артпресс. - 2005. - С. 63-74.

13. Ижко В.А. Тайны полетного задания / В.А. Ижко, А.Ф. Белый, И.В. Федоренко // Николай Федорович Герасюта: сб. ст. - Д.: Артпресс. - 2005. - С. 98-103.

14. Гавриш В.П. Как нейтрализовали ПРО / В.П. Гавриш, Е.И. Репетя, И.В. Федоренко // Николай Федорович Герасюта: сб. ст. - Д.: Артпресс. - 2005. - С. 136-139.

15. Негода А.А. История ракетно-космической техники - важное звено в аэрокосмическом образовании молодежи (изучение научной школы Н.Ф. Герасюты в НЦАОМ им. А.М. Макарова) / А.А. Негода, И.В. Федоренко, В.В. Хуторный // Николай Федорович Герасюта: сб. ст. - Д.: Артпресс. - 2005. - С. 194-201.

16. Федоренко И.В. В.С. Будник: от техника до академика-стратега ракетно-космической техники / И.В. Федоренко, В.С. Зевако // Актуальні питання історії техники: матеріали II Всеукр. наук. конф. (23-24 лист. 2003 р.). - К.: Державний політехнічний музей при НТУУ "КПІ", 2003. - С. 68-72.

17. Вахрушева Л.Л. Национальный центр аэрокосмического образования молодежи Украины: поиск и становление основных направлений аэрокосмического образования / Л.Л. Вахрушева, Л.С. Павликова, И.В. Федоренко // "Людина і Космос": зб. наук. праць за матеріалами V Міжнар. конф., 2-4 жовт. 2002 р. / М-во освіти і науки України, НАНУ [та ін.]. - К.: ІВЦ Держкомстату України, 2003. - С. 199-204.

18. Федоренко И.В. Они были призваны временем… / И.В. Федоренко, Ф.П. Санин // Видатні конструктори України: матеріали наук. читань (21-22 жовт. 2004 р.). - К.: Національний техн. ун-т України "КПІ", 2005. - С. 55-66.

19. Федоренко И.В. На пути к ракетно-ядерному паритету (вклад научной школы Н.Ф. Герасюты в создание СП ПРО) // Актуальні питання історії техники: матеріали IV Всеукр. наук. конф. (20-21 жовт. 2005 р.). - К.: Держ. політехн. музей при НТУУ "КПІ", 2005. - С. 173-179.

20. Федоренко И.В. Первопроходец космической эры (к 85-летию со дня рождения Н.Ф. Герасюты) / И.В Федоренко, Ф.П. Санин // Актуальные проблемы российской космонавтики: труды ХХХ академических чтений по космонавтике (25-27 янв. 2006 г.). - М.: Российская академия наук, Федеральное Космическое агентство, 2006. - С. 22-23.

21. Федоренко И.В. О роли средств преодоления противоракетной обороны в противостоянии двух систем // Дніпровська орбіта: матеріали наук. читань

22. (14-16 верес. 2006 р.). - Д.: НКАУ, Національний центр аерокосмічної освіти молоді України, 2006. - С. 27-34.

23. Федоренко И.В. Этапная роль средств преодоления противоракетной обороны в истории "холодной" войны // Материалы 59 Астронавтического конгресса (29 сент. - 3 окт. 2008 г.). - Глазго: Международная академия астронавтики [та ін.], 2008. - DVD, ISSN 1995-6258.

24. Федоренко И.В. Н.Ф. Герасюта. Штрихи к портрету первопроходца космической эры // Одеський університет: газета ОНУ ім. І.І. Мечникова, 2005. - № 1 (2014).

...